Народний одяг західноукраїнського полісся кінця ХІХ – початку ХХ століття. (Комплексне дослідження реалій і термінів за матеріалами картографування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського

УДК 391:800.879

Спеціальність 07.00.05 - етнологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Народний одяг західноукраїнського полісся кінця ХІХ - початку ХХ століття. (Комплексне дослідження реалій і термінів за матеріалами картографування)

Пономар Людмила Григорівна

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України

Науковий керівник: - доктор історичних наук Скрипник Ганна Аркадіївна, завідувач Українського етнологічного центру, заступник директора з наукової роботи Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, кандидат історичних наук Стельмащук Галина Григорівна, професор кафедри історії та теорії мистецтва Львівської академії мистецтв

доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Залізняк Леонід Львович.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

Захист дисертації відбудеться 20 червня 2000 р. о 16:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (01001, Київ -1, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (01001, Київ -1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано "20" травня 2000 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук О.О. Микитенко.

Анотації

Пономар Л.Г. Народний одяг Західноукраїнського Полісся кінця XIX - початку ХХ століття (комплексне дослідження реалій і термінів за матеріалами картографування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - етнологія. - Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена проблемам комплексного вивчення народного одягу Західноукраїнського Полісся кінця XIX - початку XX ст., у тому числі питанням взаємозв'язку предметів і термінів убрання, їх етно-локальної специфіки та географії поширення в межах регіону. З'ясовано класифікаційний склад місцевих видів одягу, подано етнографічну і конкретно-історичну характеристику відповідних явищ. На основі зіставлення показників поширення предметних і номінативних різновидів костюма, аналізу їх сукупних ареальних характеристик визначено відповідне етнографічно-територіальне і діалектне членування Західноукраїнського Полісся. Представлено найбільш повний термінологічний склад регіонального одягу, проаналізовано семантичний склад, походження й ареалогію назв. Виявлено своєрідні регіональні та локальні риси західнополіського костюма, а також ареальні показники відповідного етнографічно-термінологічного поділу Західного Полісся.

Ключові слова: народний костюм, західнополіський комплекс одягу, картографування, номінація одягу, ареал, етимологія.

Пономарь Л.Г. “Народная одежда Западноукраинского Полесья конца ХIХ - начала ХХ в. (Комплексное исследование реалий и терминов по материалам картографирования)”.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05. - Этнология. - Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М.Т. Рыльского НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблемам комплексного изучения народной одежды Западноукраинского Полесья конца ХIX - начала ХХ века, в том числе вопросам взаимосвязи предметов и терминов одежды, их этнолокальной специфики и географии распространения в границах региона. Определен класификационный состав местных видов одежды, дана этнографическая и конкретно-историческая характеристика соответствующих явлений. На основании выделения дифференциальных признаков каждого вида одежды определены его территориальные разновидности, которые охарактеризованы с позиции их структурно-функциональных признаков, конкретно-исторических особенностей распространения и пространственного размещения. Выделены характерные для определенных разновидностей одежды своеобразные черты общерегионального и локального характера. Представлен более полный терминологический состав региональной одежды, рассмотрены семантический состав, происхождение и ареалогия названий одежды. Показана зависимость названий структурно-функциональных признаков разновидностей одежды от определенных этно- и культурно-исторических, социальных факторов. На основе сопоставления показателей распространения предметных и номинативных разновидностей костюма, анализа их совокупных ареальных характеристик определено этнографически-территориальное и диалектное членение Западноукраинского Полесья нескольких уровней. Определен комплекс типичных этноспецифических признаков народного костюма в целом и его локальных вариантов в отдельности.

Ключевые слова: народный костюм Полесья, западнополесский комплекс одежды, картографирование, номинация одежды, ареал, этимология.

Ponomar L. The folk costume of Western Ukrainian Polissya at the end of XIX - beginning of XX century (linking research of the realia and terms on the material of cartography). - Manuscript.

The dissertation is presented for a Candidate of Sciences degree in history; speciality - ethnology. - Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology National Academy of Sciences Ukraine, Kyiv, 2000.

The dissertation is devoted to problems of linking research of the folk clothing in Western Ukrainian Polissya at the end of XIX - beginning of XX century, including interrelation between the articles and the terms of clothing, their ethnic and local peculiarities and their geographical spreading within the region. Structure of classification of local kinds of clothing is determined; ethnographic, real and historical description of corresponding phenomena is presented. Peculiar regional and local features of Western Polissya costume and areal indices of corresponding ethnographical and terminological division are shown.

Key words: folk costume, Western Polissya complex of clothing, cartography, nomination of clothing, area, etymology.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Народний одяг є невід'ємною складовою вивчення історії традиційної матеріальної й духовної культури українців. Він відбиває історичні особливості повсякденного побуту, святково-обрядового і світоглядного буття етносу, є своєрідним наочним виявом його соціально-станової диференціації, прагматичних і символічних уявлень, художньо-естетичних смаків і уподобань. Народний одяг є носієм і відображенням етнічно специфічних ознак культури, що проявляється як єдине і різноманітне в просторі і часі. І Полісся, зокрема його західна частина, не є тут винятком. Історико-етнографічна своєрідність Західноукраїнського Полісся визначається його географічним розташуванням, зокрема безпосереднім сусідством з Білоруссю і Польщею. Воно є частиною одного з прадавніх регіонів Славії, а за однією з наукових гіпотез - і частиною прабатьківщини слов'ян. Не випадково традиційно-культурна спадщина Західного, як і всього Полісся, завжди викликала помітний науковий інтерес. З розвитком сучасних комплексних напрямків і методик досліджень цей інтерес значно підвищився серед представників гуманітарних дисциплін, зокрема з боку славістів-етнологів та етнолінгвістів.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період кінця ХІХ - початку ХХ ст. Традиційний комплекс жіночого та чоловічого костюмів цього періоду привертає увагу дослідників збереженням давніх видів одягу і їх назв. одяг народний етнографічний

Актуальність дослідження. Оскільки вивчення одягу Західного Полісся та його назв ще не було об'єктом спеціального дослідження, докладна фіксація та ареалогічна інтерпретація одягу та його назв, уточнення внутрішнього етнографічного та діалектного членування цього регіону є актуальним. Вибір Західного Полісся як об'єкта дослідження зумовлений як архаїкою цього регіону в етнокультурному відношенні, так і тим, що нові відомості, зібрані шляхом експедицій за спеціальною програмою, засвідчили необхідність нового підходу до інтерпретації матеріалу з одягу та його назв.

Серед етнографів є різні погляди на визначення етнографічних комплексів поліського костюма. Одні дослідники розглядають одяг північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської областей як один комплекс одягу Правобережного Полісся, виділяючи при цьому “одяг Волині" або “Волинського Полісся", інші - розрізняють два комплекси: західнополіський (одяг Волинської та Рівненської обл.) і центральнополіський комплекси (одяг Житомирської обл.).

Ця робота присвячена комплексному дослідженню західнополіського одягу та його назв в ареальному аспекті.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення народного одягу Західноукраїнського Полісся кінця ХІХ - початку ХХ ст., у тому числі взаємозв'язку предметів і термінів убрання, їх етно-локальної специфіки та географії поширення в межах регіону.

З цією метою у дисертації робиться спроба розв'язати такі завдання:

з'ясувати склад видів та різновидів одягу, дати їх етнографічну й історичну характеристику;

визначити номінативний склад видів та різновидів одягу; проаналізувати ці терміни в діалектному й етимологічному планах; показати значення дослідження назв для історико-етнографічного районування;

визначити ареали поширення реалій і їх назв; проаналізувати їх просторове співвідношення; виявити своєрідні регіональні та локально-регіональні риси західнополіського костюма та його назв, а також ареальні показники відповідного етнографічно-термінологічного поділу;

укласти етнолінгвістичний словник.

Предметом дослідження стали види та різновиди одягу та їхні назви, які були зафіксовані у 264 населених пунктах Західного Полісся, Житомирщини, Волині, Поділля, Берестейщини та Пінщини на території Білорусі, за спеціальною програмою з 470 питань. Матеріал 177 говірок було скартографовано.

Джерелами дослідження послужили власні матеріали, зібрані у 264 говірках Волинської та Рівненської областей (Західне Полісся), північних районів Житомирщини (Середнє Полісся), Волині та Поділля; Берестейщини та Пінщини на території Білорусі. Для порівняння були залучені також друковані й архівні етнографічні та лінгвістичні матеріали, які містять згадки про одяг

Для забезпечення комплексного підходу в аналізі матеріалу використовуються такі методи дослідження: порівняльно-історичний, описовий і картографування.

На захист виносяться такі положення:

за характеристикою регіональних і локальних рис традиційний одяг північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської областей (у межах західнополіського регіону) виділяється в окремі типи;

за матеріалами картографування одягу та його назв, межа між ареалами побутування проходить близько межі між західнополіським та середньополіським говорами;

більшість назв одягу представлена питомою словянською лексикою;

польський етнос був посередником у процесах запозичення різновидів одягу західноєвропейського походження та їх назв.

Наукове значення та новизна роботи полягає в тому, що:

уперше в українській етнологічній науці здійснено комплексне порівняльно-етнографічне й ареалогічне дослідження предметів і термінів народного одягу Західноукраїнського Полісся, основною джерельною базою якого стали матеріали проведених автором польових експедицій та їх картографування;

на основі виділення диференційних ознак кожного виду вбрання з'ясовано його територіальні різновиди, які схарактеризовано за їх структурно-функціональними ознаками, історичними особливостями побутування та просторового розміщення в межах регіону. З'ясовано характерні для виявлених різновидів одягу риси загальнорегіонального та локально-регіонального характеру;

уперше представлено найбільш повний склад назв одягу обстеженого регіону. Показано залежність особливостей термінів від тих чи інших структурно-функціональних ознак різновидів одягу, від певних етно- і культурно-історичних, соціальних чинників. Висвітлено ареалогію як власне термінів убрання, так і багатьох термінологічних номінацій, які відбивають особливості місцевих говірок та показують їх диференціацію;

з метою цілісної уяви про характерну для західнополіського одягу народну термінологію та її діалектні особливості вперше укладено Словник, який нараховує близько 600 назв;

простежено аналогії (реалемні і термінологічні) західнополіського одягу з одягом суміжних і деяких інших регіонів України та сусідніх країн;

на основі аналізу сукупних ареальних характеристик різновидів убрання та його назв визначено етнолінгвістичне членування Західноукраїнського Полісся;

назви одягу та його видів окреслили ареали, пов'язані з архаїчними зонами, та відобразили типовість самих реалій;

аналіз назв дозволив простежити історію розвитку окремих видів одягу;

з'ясовано комплекс типових, етноспецифічних ознак народного костюма Західноукраїнського Полісся в цілому та його локальних варіантів зокрема;

уведено до наукового обігу нові етнографічні та лінгвістичні матеріали, у тому числі представлені в дисертації карти і словник, які мають самостійне значення.

Теоретичне значення. На основі картографування здійснено етнографічне районування Полісся та ареальне членування західнополіського діалекту.

Практичне значення роботи пов'язане з використанням результатів дослідження для розв'язання проблеми історико-етнографічного районування України. Етнолінгвістичний словник назв одягу Західного Полісся, результати картографування можуть бути використані в практиці етнографічного музеєзнавства, для викладання курсу етнографії та мовознавчих дисциплін.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні Українського етнологічного центру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України. Результати дослідження апробовано в доповідях на конференціях (у тому числі міжнародних), нарадах і наукових читаннях: “Науково-технічна революція і сучасні процеси української народно-розмовної мови" (Ужгород, 1989); “Проблеми української діалектології на сучасному етапі" (Житомир, 1990); “Науково-практична конференція з питань виявлення, збереження та охорони історико-культурної спадщини населення, що потерпіло від аварії на Чорнобильській АЕС" (Рівне, 1992); “Українська родина: звичаї, традиції, обряди" (Луцьк, 1998); “Україна, українці, українознавство ХХ ст. в джерелах і документах" (Київ, 1998); міжнародна наукова конференція “Pogranicze kultur narodowych" (Biaоstok, 1995).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (177 позицій), додатків, які включають список обстежених населених пунктів (264 н.пп.), 56 карт та коментарів; Словник назв одягу Західного Полісся (близько 600 назв).

Повний обсяг дисертаційного дослідження - 180 с.

Основний зміст

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено шляхи, методи та об'єкт дослідження, окреслено його новизну та практичну цінність.

У першому розділі “Історіографія дослідження" схарактеризовані літературні джерела, які представляють інтерес для вивчення одягу Полісся. Історіографія питання нараховує значну кількість праць дослідників матеріальної та духовної культури. Головна увага зосереджена на літературі, яка стосується теми дисертації. З досліджуваної теми вже накопичений значний матеріал: від праць середини ХІХ - поч. ХХ ст. (Ю. Крашевського, А. Перлштейна, Ф. Делафліза, Д. Зеленіна, П. Чубинського, М. Теодоровича, О. Братчикова, О. Кольберга, Т. Стецького) - до сучасних спеціальних робіт (дисертація Г.Г. Стельмащук). Опубліковані праці не вичерпують аспектів його вивчення і ставлять нові завдання перед дослідниками. Значним досягненням стали також праці дослідників другої половини ХХ ст. - Г.С. Маслової, Г.Г. Стельмащук, Я.П. Прилипка, К. І. Матейко, Т.О. Ніколаєвої, О.В. Полянської. Автори залучили і узагальнили величезний матеріал, зібраний на основі спеціальних експедицій наукових інститутів Академії наук України, вивчення колекцій музеїв. Важливі теоретичні розробки проблем методики та методології дослідження одягу, його класифікації, вивчення українського костюма як джерела етнічної історії висвітлено у працях Я.П. Прилипка. Сучасними дослідниками розпочато новий етап вивчення українського одягу, пов'язаний з поглибленим вивченням комплексів одягу з різних етнографічних регіонів (праці Г.Г. Стельмащук, К.І. Матейко, О.В. Полянської, М.В. Костишиної, Р.В. Чугай, В. Зайченко, Г.Г. Корнієнко, Л. Волинець, Т.О. Ніколаєвої). Зростає увага вчених до вивчення назв одягу (КІ. Матейко “Український народний одяг. Етнографічний словник"). Цінні матеріали знаходимо у працях дослідників білоруського костюма (Л. Молчанової, М. Романюка).

Тема розвитку одягу в умовах міжетнічних контактів висвітлена в дослідженнях В.І. Наулка “Развитие межэтнических связей на Украине", 1975) та Г.С. Щербія (“Розвиток одягу в умовах міжетнічних контактів", 1986). Важливі аспекти побуту та культури Полісся, його складової одягу проаналізовані в монографіях “Білоруси", "Українці". Особливу цінність з погляду відображення теоретичних проблем методології, пізнання давньослов'янських та давньоукраїнських форм убрання становить праця “Древняя одежда народов Восточной Европы. Материалы к историко-этнографическому атласу" (відп. ред. М.Г. Рабінович, 1986). Питання теорії і практики етнографічного картографування висвітлювалися П. Кушнером, С. Бруком, М. Рабіновичем, В. Жирмунським, українськими вченими Н. Гаврилюк, Т. Косміною, Л. Артюх. Певним внеском у розуміння специфіки загального образу українського народного костюма є малюнки з різних регіонів О. Кульчицької, листівки з одягу, підготовлені В. Мироновим, Т. Косміною.

На особливу увагу заслуговують праці Г.Г. Стельмащук (кандидатська дисертація “Народный костюм Украинского Полесья", монографія "Традиційні головні убори українців" (Київ, 1993). В етнографічній роботі “Народный костюм Украинского Полесья", основою якої були матеріали експедиційних досліджень 62-х сіл північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей, вперше було проведено аналіз поліського костюма, у науковий обіг уведено новий матеріал, зроблено реконструкції головних уборів, особлива увага приділена термінам. Тематичній групі назв одягу були присвячені лінгвогеографічні праці Ф.Й. Бабія (“Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горини", 1982) та Ю. Тарнацького (“Studia porwnawcze nad geografi wyrasw: Polesie-Masowsze-Warszawa, 1939 ").

У другому розділі “Види та типи західнополіського комплексу (назви, ареалогія)” (підрозділи “Натільний та поясний одяг”, “Верхній одяг”, “Нагрудний одяг”, “Головні убори”, “Взуття”, “Пояси”, “Прикраси”, "Західнополіський одяг в обрядовій культурі”) досліджуються відповідні реалії та їх назви. Здійснено групування давніх (кінця ХІХ - початку ХХ ст.) та пізніших (початку-середини ХХ ст.) видів одягу, подано їх ареалогію та опис. Західнополіська жіноча сорочка розрізняється за такими структурно-функціональними ознаками: кроєм полотнищ, коміра, оздобленням. Своєрідність західнополіських рис жіночої сорочки визначається такими ознаками: охоплення оздобленням вуставки, прикрашання тканими смугами. У межах цих ознак визначено локальні типи сорочок за характером розміщення смуг. За кольором полотна на обстеженій території виділяється локальний західнополіський тип сорочки, полотнища рукавів якої декоровані кольоровими смугами (переважно червоними, синіми). Сорочка цього типу входила до комплексу одягу (полотняні спідниця та фартух зі спільним колористичним вирішенням), що окреслив західний ареал, накладаючись на “білий комплекс". У північній, західній, центральній, східній частинах чоловіча сорочка зберігала давній тип вуставкового крою, що протиставлявся пізнішому, з плечовими швами. Виділяються локальні типи сорочок за місцем оздоблення перетканими смугами: 1) на вуставках та внизу сорочки (у пн. та сх. частинах); 2) на вуставках та рукавах (у центр. частині); 3) на грудях (пазусі) та внизу сорочки (у сх. частині).

Велика кількість назв відбиває диференціацію поясного жіночого одягу - домотканої спідниці за матеріалом, кольором, орнаментальним вирішенням, кроєм, функціональним призначенням. Така диференціація засвідчує, що на обстеженій території цей одяг мав істотну тяглість розвитку і є однією з специфічних рис одягу Західного Полісся. Це стосується і полотняної спідниці. Регіональний комплекс одягу складає вовняна спідниця з назвою літник, яка охоплює майже всю територію, а також назвами, що утворюють мікроареали або є поодинокими: домоткан, димка, кольман, ондарак. Більшість ознак - матеріал основи, колір, крій розрізняють реалію в межах одного типу. Така ознака цього типу як “снування основи кольоровими нитками" протиставляє його іншому типу вовняної спідниці, основа якої тчеться нитками одного кольору (чиста). Цей тип представлено назвами: бурка (виразний західний ареал); рандак (прилеглий мікроареал у пд.-зх. частині); покожушок (пд.-сх. частина). Спідниці з назвами синявка, попиричняк протиставляються бурці тільки кольором або розміщенням перетканих смуг, тобто є варіантами. Дослідження реалії цього типу, яка протиставляється літнику, дозволило припустити її давнішу появу і констатувати, що на Західному Полісі зберігся давній локальний різновид спідниць із основною питомою назвою бурка, яка несе інформацію про матеріал і процес його виготовлення, та питомими назвами рандак, димка (утворюють мікроареали), валкуха, покожушок (є поодинокими варіантами різновиду за ознаками “техніка ткання", “матеріал"). Західна межа ареалу цього різновиду спідниці проходить через н. пп.: Самари - Щедрогір - Седлище - Оленино - Датинь - Перевали - Новий Мосир - Доросині - Хорохорин - Мовники. Поодиноке побутування реалії бурки у східній та південно-східній частинах дозволяє припустити, що ареал цієї реалії та назви у минулому був більшим. Сусідня територія - Середнє Полісся (Житомирське) протиставляється невеликим рядом назв вовняної спідниці - літник, ондарак, саян та відсутністю виокремлення її в типи.

Полотняна спідниця мала два основні типи, які розрізнялися кольором та орнаментальним вирішенням: 1) біла спідниця (з вибіленого полотна, оздоблена внизу перетканими смугами). Варіант цього різновиду - біла спідниця у біло-сіру смужку (ткання вибіленою і невибіленою нитками); “серпанкова" спідниця - з рідко тканої лляної тканини з оздобленням у верхній частині (хвартух, окружник, портюх, портяник, сукня, сподниця, колесник); 2) спідниця переткана поздовжніми або поздовжньо-поперечними кольоровими смугами (лєнка, бурка, рідко - синьоха, синька, рандак, рябак, полотнєник, полотнянка, димка, сподниця). Водночас виділяються ще три різновиди спідниці, поширені невеликими ареалами або поодиноко: 3) біла (“чиста") спідниця без оздоблення: сподниця, спудак, окружник; 4) фарбована спідниця: сподниця, рідко - хвартух, синька, бурка, рандак, сукня, мальованка; 5) спідниця з набитим дощечкою малюнком: мальованка. Спідниця першого типу утворює найбільший ареал - від Західного Бугу до Горині і згасає на сході, розмиваючись варіантом цього різновиду - серпанковою спідницею та появою іншого виду поясного одягу, який складався з двох фартухів. На півдні цьому ареалу протиставляються ареали фарбованої спідниці та спідниці з вибійкою. Східні та південні межі цього ареалу: Дуричі - Збураж - Самари - Дольськ - Заозір'я - Морочне - Вичівка - Висоцьк - Великі Озера - Великі Цепцевичі - Корост - Голишів - Купичів - Овадне - Маркостав - Пятидні. На заході окреслюється ареал спідниці другого типу, що, в основному, накладається на ареал білої спідниці. Межа цього ареалу проходить через н. пп.: Дуричі - Самари - Річиця - Седлище - Оленино - Верхи - Велицьк - Сокіл - Доросині - Привітне - Павлівка - Війниця - Заріччя - П'ятидні. Ареал фарбованої спідниці - розсіяний найгустіше локалізується на південному заході та південному сході, поширюючись, ймовірно, з південного заходу та південного сходу. Умовно східні та південні межі ареалу виділяються через н.пп.: Ставок - Великі Озера - Кричильськ - Цміни - Скулин - Сошично - Сукачі - Рудня - Білин - Радошин - Верба - Микитичі. Поширення “чистої" (білої) спідниці локалізується у південно-східній та східній частинах, невеликими ареалами - у північно-західній, поодиноко у центральній та на півночі. Ареалогія цього типу визначається мікроареалом у північній та північно-східній частинах: Дольськ - Сварицевичі - Трипутня - Чудель - Корост; ареалом у південно-східній частині, що клином заходить у центральну, охоплює н. пп.: Біла Криниця - Голишів - Великий Житин - Тростянець - Поворськ - Доросині - Вербаїв; поодинокими фіксаціями у південно-західній частині: Дуричі - Пулемець - Кошари. У південно-західній частині вздовж Західного Бугу виразно окреслюється мікроареал спідниці з вибійкою, що, в основному, збігається з ареалом назви мальованка, проходить через н. пп.: Микитичі - Овадне - Березовичі - Ласків.

Фартух (пілка) протиставлявся матеріалом виготовлення: 1) домотканий, полотняний; 2) домотканий вовняний; 3) з фабричної тканини. Полотняні фартухи повторюють оздоблення спідниць, з якими вони утворюють єдиний комплекс. Полотняні фартухи Західного Полісся протиставлялися фартухам Житомирського Полісся назвами: З.П. - запаска, хвартушок, хвартушина, пиредник, попередник, пілка, затулка, притулка, простик, портюх, плахта, припінда; Ж.П. - хвартух. На Житомирському Поліссі та в сусідніх районах Рівненської області (західна межа поширення - басейн Горині) фіксується інший вид поясного одягу з двох полотняних фартухів. На Західному Поліссі такий комплекс відсутній. Ці території розмежовуються і за поширенням вовняного фартуха. Для Житомирського Полісся він є типовий (запаска). Для цієї території типове протиставлення лляного фартуха і вовняної запаски. Для Західного Полісся таке протиставлення є локальним. Західнополіські вовняні фартухи відрізняються від житомирських меншим розміром і декором - тканими суцільними смугами, на відміну від орнаментальних композицій на Житомирському Поліссі. У південній частині виразно окреслюється ареал вовняного фартуха (запаска), у південно-східній (пілка, пулка). Північна межа цього ареалу проходить через н. пп.: Рісне - Гайки - Озеряни - Сокіл - Кукли - Цміни - Любахи - Корост - Пісків - Злазне - Мала Любаша; ареал має продовження на південь. У межиріччі Вижівки та Стоходу окреслено невеликий центральний ареал вовняної запаски, що охоплює н. пп.: Датинь - Нуйно - Волиця - Седлище - Оленино - Синове - Доротище - Рудня, поодиноко цей тип одягу фіксується на північному заході та на сході.

Дослідження поясного чоловічого одягу - штанів виявило такі риси реалії: регіональні - збереження на цій території архаїчного крою полотняних штанів - з обшивкою, у яку протягували мотузок для зав'язування (на очкурі); локальні (за кольором) - поширення у північно-західній частині штанів у кольорові смуги. Розрізнення штанів за матеріалом (полотняні - вовняні) у назвах закріплене тільки у північно-західній частині, в інших частинах території передається описово: опорні слова штани (охоплює майже весь ареал) або нагавиці (пн. та зах. ареали), конкретизуються означеннями полотняні, вовняні.

Верхній одяг з овечого сукна виокремлюється у типи за кроєм. Регіональний західнополіський комплекс утворює тип з клинами (вусами), що охоплює більшу частину території. Ареал його побутування згасає у південно-західній та східній частинах, де локалізуються мікроареали різновиду зі складками; у південній частині, де фіксується різновид зі зборками. У західній та східній частинах спостерігаються ареали, у яких співіснує кілька різновидів цього одягу, які протиставляються кроєм: з вусами, складками, зборами, прямого покрою. Протиставлення за іншими ознаками (кольором; належністю до чоловічого чи жіночого одягу; довжиною) ареалів не утворює і виявляється у певних районах як поодинокі локальні варіанти різновиду. Майже весь ареал охоплює назва сирнєга, що є однією з загальнорегіональних західнополіських рис. Їй протиставляються назви свита, свитка (на сході та півдні), латушка, латишка, латуха (у пн.-зх. частині). У західній частині на основний ареал назви сирнєга накладаються невеликі ареали назв: сердак, сукман, сукманка, катанка, у східній - ареали назв курта, куртка, курташ. Ці назви виділяються як регіонально-локальні.

Нагрудний одяг - жіноча безрукавка - представлена різновидами, які розрізняються різночасовим побутуванням: давні (сер. ХІХ - поч. ХХ ст.), пізні (поч., сер. ХХ ст). Давня безрукавка, що увійшла до комплексу з домотканою спідницею, виявивши вплив костюма західних слов'ян і прибалтійських народів, представляє регіонально-локальний тип. В основному цей вид одягу поширився на початку ХХ ст. як наслідок західнополісько-польських контактів і став складовою костюма з фабричної тканини.

Нагрудний одяг з рукавами, який увійшов до жіночих комплексів з домотканої та фабричної тканини, представляє загальнорегіональний західнополіський комплекс сер. ХІХ - поч. ХХ ст. Розвиток його крою спричинив поділ на давній (каптан, жупан, спанцір, спанцірка, спанцірок, кацавей, кацавейка, китлик, лахман на Житомирському Поліссі відповідний ряд: капотка, капота) та пізній різновиди (баскінка, раковка, кохта, блюска, жикєт).

1.1. Загальнорегіональні західнополіські риси традиційного народного костюма. Сорочка - з вуставками; типи крою - суцільнокроєна та з пришитим низом; декор - ткані суцільні смуги, обовязкове оздоблення вуставки; домоткана вовняна спідниця (літник, домоткан, димка, кольман, ондарак) - з поліхромною основою; полотняна вибілена спідниця - з тканими смугами (хвартух, окружник, портюх, портяник, сукня, сподниця, колесник); спідниця з фабричної тканини зі стрічками (сподниця, сподниця з засцяшками, гальонами); чоловічі штани - білі полотняні з вузькими штанинами “на очкурі" (давніші) або на поясі; суконні штани (просте і чинувате переплетіння). Верхній одяг: кожух з варіантним кроєм, колоритом, функціональним призначенням; верхній одяг з овечого сукна з клинами (вусами): серніга (і фонетичні варіанти), латуха, латушка, латишка, сердак, свита, свитка (колорит та функціональне призначення - варіантне). Нагрудний безрукавний одяг з фабричної тканини як складова комплексу з фабричної тканини (безрукавка, станік, нагрудник, камізелька, горсет, жилетка); нагрудний одяг з рукавами як складова комплексу з фабричної тканини (каптан, жупан, спанцір, спанцірка, спанцірок, кацавей, кацавейка, китлик, лахман). Головні жіночі убори: комплекс з кибалки, чіпця, намітки; кибалка дерев'яна типу гнутих (кімбалка, кімбалок, кєча, кичка, ківер, лубок, каблук, обруч); кибалка типу витих з льону: скрученого і обшитого полотном, сплетеного в косу (кімбалка, кімбалок, тканка, тканіца). Чоловіча шапка: зимова - невисока, півсферичної форми суконна або хутряна (шапка зимова, баранка, обаранячка, кашмурка, ярмулка); літня шапка - козирок (шапка літня, шапка с козирком, козиркова шапка, кєпа, кєпка). Взуття - плетене з кори, лика, лози (постоли, патинкі, лапті (одиничні назви); з дерев'яною підошвою і шкіряним верхом (дерев'янки, трепи, кайдани, гандали, ходаки, чуні). Пояси: чоловічий і жіночий, вузький, поздовжньо-смугастий (крайка, тасьонка); чоловічий - шкіряний (шитик, попруга, рамінь). Прикраси - скляне намисто (пацьори, пацьорки, намисто, моністо). Обрядова функція: зберігання вінчальної сорочки на смерть; одягання молодим у шлюбну ніч сорочки, пошитої молодою; використання намітки в обряді покривання молодої (“звоювання тура"); одягання двох свит при вінчанні тощо.

Регіонально-локальні західнополіські риси. Сорочка суцільнокроєна (спорадично у пд., пд.-сх., сх., пн. частинах), з пришитим низом (пд. частина). Розміщення смуг на рукаві: поздовжнє або поперечне (пн.-зх. та пн. частини); вгорі та біля манжети (пн.-зх. частина); вгорі (центр., пд., пн.-сх. та пд.-сх. частини); вгорі без захоплення вуставки (пд. частина); геометризовані квіти по всьому полю (сх. частина); клітчастий малюнок полотна. Спідниця: вовняна з монохромною основою (бурка, рандак, покожушок, синявка, попиричняк, валкуха) зах. ареал; полотняна спідниця: ткана у смуги (лєнка, бурка, синьоха, синька, рандак, рябак, полотнєник, димка, сподниця) західний ареал; фарбована (сподниця, хвартух, рандак, синька, сукня, хвартух) сх. і пд.частини; з набивним малюнком (мальованка, малюванка) пд.-зх. частина. Фартух, чоловічі штани, ткані у смуги (зах. ареал). Верхній одяг: прямий крій (сукманець, сукманка) зах. та пд.-зх. частини; прямий крій з каптуром (бурка) пд. та зх. частини; зі зборками (чимерка), зі складками (курта, куртка) пн. та сх. частини. Нагрудний одяг без рукавів до домотканих спідниць (портяник, станік, горсет, жилєтка, камізелька) пн.-зах., сх., пд.-зх. частини. Нагрудний одяг з рукавами без зборок (раковка) пн.-зх. частина. Головні убори - жіночі: відсутність кибалки у зв'язку з відрізанням волосся молодій як знак переходу до статусу жінки; виділення типів намітки за способом зав'язування: випуск кінців ззаду (пн. р-ни Вол. обл.); покладення одного кінця під підборіддям та випуск другого ззаду або спереду (попроста) Старовиж. р-н Вол. обл.; закручення та закладання кінців (бинда) Ков. р-н Вол обл.; виділення типів хусток за способом зав'язування: 1) виставляння кінчиків над лобом (у роги, у рожки, у чуби, по чуби, у молодицю, надукола) пн., центр. частини; 2) кінцями назад (на чумака, на чумачок, на марушку, бабцьою, на штурмак) пн. частина; 3) пов'язування двома хустками - пропуск однієї під підборіддям і зав'язування на тімені (пудбородувач, підборіддя, путтинатись, поттулитись) зах., центр., сх. частини. Головні убори - чоловічі : суконна шапка з чотирикутним верхом (рогатка, рогатівка, рогатая шапка, джамірка, магерка, шоломок) пн.-зх. частина; висока вовняна шапка (шоломок, ковпак, папаха) пн.-зах., пн.-сх., спорадично у пн. та пд. частинах. Взуття: плетене з мотузок, прядива (валовці, ходаки, бамбоші, чуні) зах., центр. частини); видовбане дерев'яне взуття (чуні, кайдани, дерев'янки, трепи, колодки) пн., пн.-сх., сх., центр., пд. частини. Пояси: чоловічий домотканий (пояс) розпорошений ареал у пн.-зах., пн. частинах. Прикраси: шийна прикраса з медальйоном (лучпаники, личмани, мендалі, менталики) пд.-зах., сх. частини; коралове намисто (коралі, курали) переважно у пн.-зах. та пд. частинах.