Інтеграція дрібного виробника в радянську соціально-економічну систему: на прикладі кустарно-ремісничого виробництва УРСР

Порівняння політики інтеграції населення в дореволюційний час Столипіна й післяреволюційний Леніна і Сталіна виявило, незважаючи на різні підходи, загальні процеси перехідного періоду від феодально-капіталістичних відносин. В центрі уваги різних урядів для переходу від феодально-капіталістичних форм стояла загальна проблема інтеграції представників сільського господарства, (у тому числі малоземельних селян), кустарно-ремісничого виробництва та інших дрібних власників в індустріальні відносини. Вирішувалися інтеграційні процеси кожним урядом по-різному, але з державно-монополістичною формою управління й спільною боротьбою з посередником між владою і виробником у країні - тим особливим надбанням у дрібному підприємництві перехідного періоду, що прийшло разом із розвитком товарно-грошових відносин. Інтеграція населення в індустріальні форми у підсумку відбулася після важких випробувань світової та громадянських воєн, революційних перетворень в радянський період через те, що самодержавство до останніх хвилин стримувало процес модернізації суспільства. В роботі був розібраний цей стримуючий процес, який максимально згорнув пружину взаємовідносин у суспільстві, котрі потім бурхливо розгорнулися й вирішально вплинули на вибір форм подальшої модернізації країни в революційних і нових умовах. В дисертації показані намагання Столипіна інтегрувати населення в капіталістичні відносини, щоб перешкодити новій революції, використовуючи нагромадження капіталу як природну перешкоду висхідній хвилі революційного руху. Його намагання розбила, випущена на свободу природа первісного нагромадження підприємців, яка знесла всі його реформаторські дії на своєму шляху, як і його самого. Дрібні підприємці збагатися всіма правдами, а більше - неправдами за рахунок природних ресурсів усієї країни у відсутності державно-монополістичного управління суспільством. Некерована підприємницька стихія дрібного капіталу після спроб підкорити її дореволюційними урядами все ж була піддана жовтневому революційному підпорядкуванню, але не в «добровільних» формах за Леніна у 1920 р., а в силових за Сталіна у 1930-х рр. Шляхом «поголовного кооперування» населення відбулося його розселянювання та втягнення до радянсько-індустріального суспільства.В роботі була досліджена визначальна роль підприємницької стихії дрібного капіталу в загальному перехідному періоді як у капіталістичній, так і в радянській системі. Для цього були проаналізовані архівні й періодичні матеріали. Саме вони дали змогу вивчити перехідний процес від феодально-капіталістичних до радянсько-соціалістичних відносин. В ньому з'ясована ступінь впливу підприємницької дрібної стихії на систему державних заходів щодо модернізації країни. Виявлений особливий вплив, запущеної Столипіним економічної самостійності дрібного власника для капіталістичного розвитку через не підпорядковану підприємницьку стихію, що зашкодив інтеграції його у радянську систему для індустріалізації держави. У дисертації охарактеризована недосліджена стара кооперація, котра відіграла визначальну роль на шляху інтеграції населення до радянської системи, особливо в Україні, де вона сама становила форму капіталістичних відносин. Розглянута ще з одного боку нова економічна політика (неп), в якій підкреслено, що вона виникла в результаті селянської війни 1920 - 1921 рр. Для розуміння поразки більшовиків у важливому “переломі” населення до підпорядкування в 1920 р. визначальну роль відіграла заміна більшовиками (в період після громадянської війни у відношенні до населення) засобів терору на соціально-економічну перебудову природи дрібного приватного господаря з виділенням і відокремленням у ній (реорганізаційними шляхами «поголовного кооперування» й на «добровільних» началах) складової - додаткового підприємницького нагромадження. Охарактеризований в дослідженні на початку непу особливий період пролетаризації дрібних виробників-власників за допомогою зрівняльного оподаткування 1921-1923 рр. У той час відбулась рідкісна спроба більшовиків за цивілізованими формами пролетаризувати останніх з допомогою оподаткування їх приватногосподарської системи, в котрій крилася умова підпорядкування представників дрібного капіталу, які мали виконувати податкові тягарі влади і, залежно від ступеня багатства, віддавати свої нагромадження у державну казну для реконструкції економіки та подальшої індустріалізації країни. В дисертаційній роботі підкреслена не виявлена роль В.Леніна у 1923 р., який остаточно відмовився від перебудови країни в комуністичному напрямі шляхом розверстки, призупинив цілеспрямований розвиток “поголовної кооперації”, з допомогою котрої більшовики хотіли одразу стерти межу між нею та комунами. Він надав можливість дрібному капіталу у пільговий період непу брати участь за умови цивілізованих форм оподаткування в побудові приватногосподарського суспільства з державно-монополістичним управлінням радянської влади. В роботі доводиться, що В.Ленін створив можливість для дрібних підприємців у 1921-1923 рр. працювати в умовах приватногосподарського розвитку країни з цивілізованою формою (але із зрівняльним оподаткуванням, яке змінив у 1923 р. на умови пільгових відносин, що були впроваджені партією за його планом у 1924-1926 рр.).Показано, що В.Ленін за умови передбаченої незгоди дрібного капіталу цивілізованим способом співробітничати з радянською владою на засадах повноцінного оподаткування все ж запропонував розвиток суспільства в “окремо взятій країні” за формою “радянський соціалізм як попередній етап соціалістичної розбудови держави”. Він охоплював створення політичного устрою, у котрий Ленін вмістив термінову індустріалізацію країни, що потрібно зробити “за одне-два десятиріччя” перебудовний етап радянського соціалізму. У зіставленні двох напрямів - радянського соціалізму й комунізму - і склалася нова політика радянської влади, яку він напрацював в останні роки свого життя. Дисертаційна робота, крім того дає визначення етапів інтеграції населення і може практично закреслити білу сторінку в історії, насамперед ленінського «перелому» населення в 1920 р. за «добровільною» формою поголовного кооперування.

Критичне осмислення матеріалу в дисертації дозволило сформулювати ряд практичних рекомендацій реалізація яких, на думку автора, доповнить вітчизняну історіографію “поголовним кооперуванням” населення в 1920 р., збагатить форми діяльності органів влади в підпорядкуванні посередників в Українській державі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Індивідуальна монографія

Інтеграція дрібного виробника-власника в радянську соціально-економічну систему / НАНУ, Інститут історії України. - К., 2006 (18,5 др. арк.).

Статті

1. Державне регулювання кустарно-ремісничої промисловості в Україні в період “воєнного комунізму” // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки / Міжвідомчий зб. наук. пр. - К, 1998. - Вип. 4.- С. 140-154.

2. Дрібна власність в Україні // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий зб. наук. пр. - К., 2002. - Вип. 6.- С. 264-269.

3. Знищення кустарно-ремісничої промисловості в Україні // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки / Міжвідомчий зб. наук. пр. - К., 2003. - Вип. 7.- С. 87-93.

4. Спроби конструкторів модернізації змінити соціально-економічну природу дрібних власників // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки / Міжвідомчий зб. наук. пр. - К., 2003. - Вип. 8.- С. 176-183.

5. Податкова політика як важіль у перетворенні дрібного власника у найманого робітника // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки / Міжвідомчий зб. наук. пр. - К., 2003. - Вип. 9.- С.196-214.

6. Вплив податкових пільг 1924 р на розвиток добровільного промислового кооперування // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки / Міжвідомчий зб. наук. пр. - К., 2004. - Вип. 10. - С.136-164.

7. Українська промкооперація в суспільно-економічних перетвореннях 20-х рр. // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки / Міжвідомчий збірник наукових праць. - К., 2004. - Вип. 11. - С.144-157.

8. Сільський кустар // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки / Міжвідомчий зб. наук. пр. - К., 2005. - Вип. 14. - С.187-207.

9. Інтеграція дрібного виробника-власника в радянську систему. (До постановки питання) // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки / Міжвідомчий збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. 15. - С.282-303.

10. Великий перелом у кустарно-ремісничій промисловості УСРР (1920-1930 рр.) // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. - К., 2007. - №12. - С.258-274.

11. Втягнення дрібного власника в радянську систему виробництва в Україні (початок 1930-х рр.) // Наукові записки ВДПУ ім.М.М.Коцюбинського. Серія історія. - 2007. - Вип. 12. - С 112-117.

12. Створення Центроспілки - вирішальний наступ на дрібного виробника // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки / Міжвідомчий зб. наук. пр. - К., 2007 - Вип. 16, ч.2. - С.107-118.

13. Повсякденне життя кустаря в період його перетворення: малоземельний селянин - кустар - промисловик - кооператор (друга половина ХІХ - перша чверть ХХ століття) // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки / Міжвідомчий збірник наукових праць. - К., 2007. - Вип. 17. -
С.278-307.

14. Дрібні виробники-власники в радянській соціально-економічній системі. // Науковий вісник Одеського Державного економічного університету. Наука, економіка, політика, історія. - 2008. - №3 (59). - С.17-29.

15. Взаємовідносини радянської влади із старими кооператорами в Україні у 1919-1920 рр. // Наукові записки ВДПУ ім.М.М.Коцюбинського. Серія історія. - 2007. - Вип. 12. - С.112-117.

16. Кустарно-реміснича промисловість в умовах застосування промислової розкладки // Науковий вісник Одеського Державного економічного університету. Наука, економіка, політика, історія. - 2008. - №12 (68). - С.21-36.

17. Підпорядкування дрібної власності державному управлінню (на прикладі інтеграції кустарів і ремісників в кустарно-ремісничу систему УРСР) // Український селянин / Черкаський Державний університет. - 2008. - №11. - С.325-337.

18. Столипінський етап створення державно-монополістичного управління суспільством // УІЖ. - 2008. - № 3.- C.101-122.

19. Кустарно-ремісниче виробництво - перехідний етап в розселянюванні населення України // Науковий часопис НПУ ім.Драгоманова. Серія 6. Історичні науки. - 2008- Вип. 5. - С.104-111.

20. П.А.Столипін - ключова фігура у перебудові суспільства в державі на початку ХХ ст.: інтегрування населення до капіталістичних відносин // Науковий вісник Одеського Державного економічного університету. Наука, економіка, політика, історія. - 2008. - №20. - С.177-186.

21. Кустарно-реміснича промисловість на початковому етапі нової економічної політики // Сутність і особливості нової економічної політики в українському селі (1921-1928 рр.). - К., 2000. - С.180-200.

22. Модернізаційні зміни в кустарній промисловості України в радянські часи // Історична наука: проблеми розвитку / Східноукраїнський нац. ун-т ім. В.Даля. - Луганськ, 2002. - С.138-145.

Праці, в яких додатково відображені результати дослідження:

1. Промислова кооперація на Україні в 20-30 роки. (З історії українського малого бізнесу). - Черкаси: МТЦНТЭИ, 1993. ( 4,0 др.арк.).

2. Одержавлення кустарно-ремісничої промисловості в УРСР (20-30-ті рр.) / НАН України, Ін-т історії України. - К., 2001 (9,65 др. арк.).

3. Промислова кооперація Радянської України в добу непу” / НАН України, Інститут історії України. - К., 2004 (12,5 др. арк.).

АНОТАЦІЇ

Низова Л.В. Інтеграція дрібного виробника в радянську соціально-економічну систему:на прикладі кустарно-ремісничого виробництва УРСР. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Донецький національний університет, Донецьк, 2008.

У дослідженні проаналізовано проблему інтеграції дрібного виробника в радянське суспільство (на прикладі кустарно-ремісничої промисловості), через яку проходять червоною ниткою всі історичні процеси в Україні. Вона дозволила розглянути складні стосунки в державі між владою і населенням через призму розвитку дрібнотоварних відносин, котрі виявилися у ХХ ст. визначальною складовою в процесі інтеграції дрібних виробників до модернізаційних форм суспільства. Простежуючи заключний (у перехідному періоді від феодально-капіталістичних до індустріальних відносин) радянський етап модернізації, який створив індустріальну країну, було виявлено його напрями, що розглядалися на прикладі розбудови кустарно-ремісничого виробництва. У цих умовах малоземельний селянин пройшов шлях від кустаря домашнього чи подвірного промислу, кооперативу, артілі до найманого виробника фабрики та заводу. Через таку конструкцію проаналізовано загальний модернізаційний процес інтегрування населення до індустріальних відносин, особливо в українському регіоні, від патріархальних. Для об'єктивної оцінки радянського періоду проаналізовано попередній столипінський етап модернізації суспільства. Він надав змогу сформулювати й окреслити три головні складові у модернізації країни, які базуються на загальному підпорядкуванні активної частини населення державному управлінню в період розвитку дрібних підприємницьких відносин.

Це підпорядкування дрібної підприємницької стихії виявилося найбільш складною для всіх урядів, але обов'язковою умовою в усьому перехідному періоді від феодально-капіталістичних до радянсько-соціалістичних відносин, на яку недостатньо звернули увагу Столипін і Ленін. Ця умова визначила серйозну форму протиборства державному капіталізму, котрий вони намагалися по-різному впровадити, щоб модернізувати суспільство. Інтеграція кустарів та ремісників як складової дрібних виробників у капіталістичному (за Столипіна) й в радянському (за Леніна) суспільствах була загальним процесом реформ в країні, котра поєднувала феодально-капіталістичний і радянсько-соціалістичний устрої, як шлях боротьби за її модернізацію. Еволюційні форми перебудови не прийняло суспільство для свого розвитку за Столипіна. Воно вимагало революційних форм. У центрі дослідження - важлива дійова особа ХХ ст. - дрібний виробник, що став об'єктом перебудови до стану найманого робітника через потребу його у великій кількості для індустріального розвитку країни. Перетворенням дрібного виробника займалися уряди за допомогою різних підходів феодально-капіталістичного та радянсько-соціалістичного характеру через необхідність створення над ним системи державного управління.

Ключові слова: інтеграція дрібних виробників-власників (кустарів і ремісників) в радянську систему, дрібна підприємницька стихія - осередок опору державному підпорядкуванню за Столипіна, Леніна, Сталіна й інших.

Низова Л.В. Интеграция мелкого собственника в советскую социально-экономическую систему: на примере кустарно-ремесленного производства УССР. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Донецкий государственный университет. Донецк, 2008.

В исследовании на базе архивных источников проанализирована проблема интеграции мелкого производителя в советскую систему (на примере кустарно-ремесленной промышленности ), которая красной нитью проходит через все исторические процессы в стране. Проблемный подход позволил рассмотреть сложные отношения между властью и населением через развитие мелкотоварных отношений с конца ХІХ до середины ХХ ст. (до 1940 г.), явившиеся определяющей составляющей в процессе интеграции населения в модернизационные формы. В прослеженном заключительном переходном периоде (от феодально-капиталистических к индустриальным отношениям), советском этапе модернизации, создавшим индустриальную страну, были выявлены его направления, которые сложились в обществе и рассмотрены на примере развития мелкотоварных отношений в кустарно-ремесленном производстве. В них малоземельный крестьянин прошел эволюционный период своего развития через домашнего или подворного кустаря промысла, кооператива, артели к наемному рабочему фабрики и завода. Через такую конструкцию проанализирован модернизационный процесс интеграции населения в индустриальные отношения от патриархальных, особенно в украинском регионе. Для объективной оценки советского периода был рассмотрен предыдущий столыпинский этап интеграции населения в капиталистическое общество. Он помог сформулировать общую концепцию и очертить три ее составляющие, которые основываются на подчинении активной части населения государственному управлению в период развития предпринимательских отношений.

Подчинение мелкой предпринимательской стихии оказалось наиболее сложной для всех правительств задачей, однако обязательным условием в переходе от феодально-капиталистических отношений, на которую недостаточно обратили внимание Столыпин и Ленин. Именно она обозначила серьезную форму противостояния необходимому в переходный период государственному капитализму, который по разному они старались установить, чтобы модернизировать страну. Интеграция кустарей и ремесленников как составляющая всех мелких производителей в капиталистическом (при Столыпине) и советском (при Ленине) обществах была единым процессом реформ в государстве, который последовательно проходил в феодально-капиталистических и советско-социалистических условиях как путь борьбы за его модернизацию.

Форму эволюционного развития общество не приняло при Столыпине. Ему необходимы были революционные потрясения. В центре последних оказался мелкий производитель, максимально использовавший их в своих целях, за которые отчаянно боролся. Он на весь переходный период стал объектом государственного подчинения и преобразования в наемное положение для индустриализации страны. Государственная власть при Столыпине, Ленине, Сталине осуществляла попытки подчинения мелкого производителя. В столыпинский период способом реформирования, в 1920 г. с помощью ленинского «поголовного кооперирования» и в 1930-х гг. Сталиным с помощью коллективизации и кооперирования. В диссертации определены этапы интеграции мелких производителей в советскую социально-экономическую систему. Впервые рассмотрены в исследовании события «поголовной кооперации» населения в 1920 г. Также под новым углом зрения рассмотрена новая экономическая политика периода срезающего налогообложения в 1921-1923 гг. и периода налоговых льгот в 1924-1926 гг.

Подчеркнута особенная роль В.Ленина в 1923 г. при отказе от перестройки страны в коммунистическом направлении путем разверстки (с помощью которой большевики сразу хотели стереть грань между кооперацией и коммуной) и в создании программы дальнейшего преобразования страны «за одно-два десятилетия»; «благодаря нэпу» и «на эпоху». Ленин предложил партии развитие общества за формой «советский социализм как предварительный этап социалистического построения государства», который охватывал создание политического строя, где Ленин вместил срочную индустриализацию страны, которую нужно осуществить «за одно-два десятилетия», когда провалилась попытка большевиков с помощью налогообложения уничтожить дополнительные доходы мелких собственников и теневая экономика угрожала советской власти

Ключевые слова: интеграция мелких производителей-собственников (кустарей и ремесленников) в советскую систему, мелкая предпринимательская стихия - оплот сопротивления государственному подчинению при Столыпине, Ленине, Сталине и др.

Nyzova L.V. Formation soviet workers from private enterprise in Ukraine soviet system. (hand-written original).

Dissertation for obtaining PhD degree, speciality 07.00.01 - History of Ukraine. Donetsk National University. Donetsk, 2008.

The thesis is a system historical analysis change private society. Stolypin, Lenin, Stalin and methods building modern empire. Activity of the cooperative system in soviet society (1920-1930) - the most part of bolshevism conception.

There are three new view and conceptual forms in 1920-1930 period: “perelom” peoples in cooperative “Centrospilka”in the soviet country; new economy policy (“nep”) and tax rate with cut off accumulation profit in 1921-1923, tax rate with privilege in 1924-1926; collectivization and cooperative system in 1930-1938. дрібний виробник радянський столипін

Key words: integration private enterprise in soviet system, bolshevism theory about cooperative and collectivization system; enterprise elemental - resistance to submission in Stolypin, Lenin, Stalin period.

Размещено на Allbest.ru