Фізкультурно-спортивний рух у Донбасі (1917-1930 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

07.00.01 - історія України

Фізкультурно-спортивний рух у Донбасі (1917-1930 рр.)

Гальченко Олександр Миколайович

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Добров Петро Васильович, завідувач кафедри історії України Донецького національного університету

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, старший науковий співробітник Падалка Сергій Семенович, провідний науковий співробітник відділу новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України

кандидат історичних наук, доцент Канунніков Володимир Миколайович, завідувач кафедри соціально-гуманітарних наук Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання та спорту

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

Анотація

Гальченко О.М. Фізкультурно-спортивний рух у Донбасі (1917-1930 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет, Донецьк, 2008.

У дисертації здійснено комплексне дослідження розвитку фізкультурно-спортивного процесу в Донбасі протягом 1917-1930 рр. З'ясовано стан спортивно-гімнастичного руху в регіоні в дореволюційну добу та визначено його передумовою розвитку явища в досліджуваний період. В межах розглядуваного відтинку виділено та вивчено два етапи розвитку процесу. Простежено фізкультурний рух в добу Української національної революції, визначено стартові умови та перші кроки радянських перетворень. Системно проаналізовано процес розвитку фізкультурно-спортивної галузі впродовж 1921-1930 рр. Розглянуто організаційно-управлінські та теоретико-методичні аспекти процесу, вивчено стан кадрового та матеріально-технічного забезпечення галузі. Проаналізовано регіональні особливості фізкультурно-спортивного руху в контексті поширення фізичного виховання в навчальних закладах краю, на його сільських теренах. Через призму республіканського, союзного та міжнародного змагального процесів визначено місце й стан спортивного вектору в регіональному фізкультурному русі.

Ключові слова: фізкультурно-спортивний рух, рада фізкультури, спортивний осередок, кадрове забезпечення, матеріально-технічна база, навчальний заклад, змагання.

Аннотация

Гальченко А.Н. Физкультурно-спортивное движение в Донбассе (1917-1930 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2008.

В диссертации на основе анализа широкого круга источников с позиций современной методологии осуществлено комплексное исследование развития физкультурно-спортивного движения в Донбассе в 1917-1930 гг. Выяснены предпосылки существования явления в Донбассе в начале исследуемого периода. Таковым определено спортивно-гимнастическое движение периода Российской Империи, его теоретическое, методическое, материально-техническое наследие, непосредственные участники, специалисты. Выделены и проанализированы два этапа развития процесса в границах рассматриваемого периода. Отслежено физкультурное движение в регионе в годы Украинской национальной революции 1917-1920 гг. Выяснено, что спортивные сезоны 1917-1918 гг., несмотря на разное военно-политическое наполнение, мало отличались от предыдущих военных лет, а их стихийно-футбольному течению противостояли исключительно «буржуазные» (непролетарские) спортивные общества. Изучены первые шаги советских преобразований в сфере спорта, стартовавшие весной 1919 г. усилиями органов Всеобуча. Отмечена их военно-прикладная, спортивно-идеологическая и классовая направленность, позволившая уже в 1920 г. ликвидировать большую часть досоветских спортивных образований и переформатировать социальную составляющую физкультурно-спортивного движения.

Системно изучен процесс формирования физкультурно-спортивной отрасли Донбасса в течение 1921-1930 гг. Рассмотрен организационно-управленческий аспект процесса. Указано на решающую роль в его развитии программного постановления ВУЦИК от 4 октября 1923 г. «О Высшем и местных Советах физкультуры трудящих», которое переподчинило отрасль органам исполнительной власти и положило начало процессу формирования сети органов руководства физкультурным процессом на губернском, окружном, районном уровнях. Оно же четко обозначило круг и полномочия организаций-учасников физкультурно-спортивного процесса, основной груз практической работы возложив на плечи органов Наробразования (физическое развитие учащейся молодежи) и профсоюзные организации (физическое развитие и оздоровление работающей молодежи). Делается вывод о том, что новым управленческим структурам уже в первой половине 1920-х гг. удалось овладеть ситуацией и, скоординировав и методически обеспечив участие в движении ведущих ведомств и организаций, направить течение процесса в организованное русло.

Уделено внимание актуальной для начала 1920-х гг. проблеме поиска новых форм и методов физкультурного движения. Отмечено, что основной формой физкультурной работы довольно быстро был определен кружок физкультуры, а камнем преткновения стало содержание физкультуры пролетариата, испытавшее ощутимое идеологическое влияние и ставшее причиной перегибов (борьба с «футболизмом», запрет сокольской гимнастики, бокса и др.) в практике физкультурной работы. Подчеркнуто, что результаты теоретических исканий физкультурно-спортивный процесс в регионе ощущал и после официального устранения теоретико-методической неопределенности в 1925 г.

Изучены вопросы кадрового обеспечения физкультурного движения. Их стартовое состояние определено как угрожающее существованию отрасли. Обнаружено, что в течении рассматриваемого периода в регионе удалось создать действующую схему дифференцированной подготовки специалистов, которая учла спортивные запросы различных слоев населения и позволила количественно и качественно улучшить кадровый потенциал отрасли.

Осуществлен анализ материально-технической составляющей физкультурного процесса. Установлено, что на начальном этапе ее отличала ощутимая дефицитность, а основные усилия были направлены на сохранение имеющихся на балансе отрасли материально-технических единиц и борьбу с разворовыванием и порчей отраслевого имущества. Выявлено, что несмотря на заметное расширение со второй половины 1920-х гг. русла необходимых мероприятий (катки, лыжные станции, тиры, стадионы), значительно укрепивших материально-технический ресурс, проблема продолжала сохранять остроту, особенно в части всесезонных спортивных объектов.

Отслежены региональные особенности физкультурно-спортивного движения в контексте распространения физического воспитания в учебных заведениях края, на его сельских территориях. Сквозь призму республиканского, союзного и международного соревновательных процессов определены место и состояние спортивного вектора в региональном отраслевом процессе.

Ключевые слова: физкультурно-спортивное движение, совет физкультуры, спортивная ячейка, кадровое обеспечение, материально-техническая база, учебное заведение, соревнование.

Annotation

Galchenko A.N. The physical culture and sports movement in Donbass (1917-1930). - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree of historical science on speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Donetsk National University. - Donetsk, 2008.

The dissertation is devoted to a complex research of sports movement in Donbass during 1917-1930s. The premises of existence of this phenomenon in Donbass before begin of investigation period are determined. Two stages of its development are singled out and observed within the considered period. The state in the sphere of sport in the period of Ukrainian national revolution 1917-1920s is described. Start conditions and first steps of soviet transformations are determined. The process of the formation of sports branch during 1921-1930s is systematically analyzed. Management and organization aspects on the one hand, and theoretical and methodological aspects on the other are examined, the states human resources, material and technical bases of the brunch are studied. Regional peculiarities of sports movement within physical training spreading in educational establishments of the region are examined as well as on the rural territory. The place and state of sports sector in regional branch process are determined in the light of republican, Union and international competitive processes.

Key words: a sports movement, Council of physical training, a sports organization, human resources, material and technical bases, an educational institution, competition.

1. Загальна характеристика роботи

фізкультурний спортивний рух донбас історія

Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності помітно активізувало процес наукового вивчення різних аспектів історичної спадщини. За відносно короткий період чимало досягнуто, проте залишаються дослідні напрями, які й дотепер не стали об'єктом справжнього наукового інтересу. Серед них - історія фізичної культури і спорту, якій тільки належить зайняти чинне місце в українській історичній науці. Це уявляється нам вкрай важливим, адже такої уваги спортивна галузь заслуговує вже давно і для того існує, щонайменше, дві причини. По-перше, історія фізичної культури та спорту як елемент науки, поза сумнівом, є складовою частиною та ділянкою історичної науки, до того ж малодослідженою. По-друге, феномен спорту, його місце в національних та світових суспільних процесах впродовж останнього століття та, зрештою, значні спортивні здобутки нації вимагають негайних зусиль у розробці цього напрямку історичних досліджень.

На шляху вирішення окресленої проблеми визначальної ваги набирають регіональні дослідження. Донбас з його унікальним політичним, соціальним, етнічним, культурним розмаїттям крупного економічного району України в історико-спортивному аспекті не може не представляти особливий інтерес. Раніше мова про це на науковому рівні не велася взагалі, продовжує залишатись поза серйозною увагою це питання і зараз. Ми вбачаємо в тім велику історичну несправедливість, зважаючи на незаперечну роль Донбасу в історичному розвитку України та великі спортивні традиції регіону (за останніми даними у 2006 р. фізкультурно-спортивний рух у Донбасі відзначив свою 110-ту річницю), і сподіваємось, що вже найближчим часом цю прогалину в дослідженні історії Донбасу буде подолано і фізкультурно-спортивний рух Донецького краю стане об'єктом стійкого наукового інтересу вітчизняних дослідників - багата історія спортивної галузі Донбасу вже давно заслуговує на це.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в рамках науково-дослідної теми Донецького національного університету “Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти” (номер державної реєстрації - № 0105U004466).

Об'єктом дослідження є історія фізичної культури і спорту Донбасу.

Предметом вивчення виступає фізкультурно-спортивний рух у Донбасі протягом 1917-1930 рр., його структура, організаційні форми, об'єктивні та суб'єктивні чинники, що впливали на процеси його становлення та розвитку.

Географічні межі дослідження окреслені історико-географічною назвою Донбас (сучасні Донецька та Луганська області). У досліджуваний період ця територія отримала адміністративно-територіальне виділення (5 лютого 1919 р.). У 1920-1930 рр. вона входила спочатку до складу Донецької губернії (1920-1925 рр.), а потім п'яти округів (1925-1930 рр.): Артемівського (до 1924 р. Бахмутського), Луганського, Маріупольського, Сталінського (до 1924 р. Юзівського) та Старобільського. В роботі також знайшов висвітлення фізкультурно-спортивний рух у Таганрозькому та Шахтинському округах, однак лише на момент їх перебування у складі Донецької губернії (до жовтня1924 р.).

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1917-1930 рр. і обумовлені як загальноісторичною періодизацією, так і часовими рамками, характерними для розглядуваного явища. Нижня межа обумовлена революційними подіями в Петрограді, які поклали край історії імператорської Росії і дали відлік спочатку добі Української національної революції, а згодом - Української соціалістичної радянської республіки (УСРР). Її вибір дозволив відстежити витоки радянської фізкультурної моделі, в руслі якої відбувався розвиток сфери фізичної культури та спорту в Донбасі в досліджуваний період. Вибір верхньої хронологічної межі продиктований суто галузевими реаліями. Йдеться про прийняття ВУЦВК у серпні 1930 рр. постанови “Про подальші шляхи розвитку фізичної культури в УСРР”, що відповідала вимогам та завданням періоду розгорнутого соціалістичного будівництва, та введення у березні 1931 р. програмної та нормативної основи радянської системи фізичного виховання - Всесоюзного фізкультурного комплексу “Готовий до праці та оборони СРСР”. Задля кращого розуміння сутності процесу, що розгортається, автор звертається також до характеристики регіонального спортивно-гімнастичного руху дорадянського зразка.

Мета дослідження полягає у комплексному вивченні і системному відтворенні історії фізкультурно-спортивного руху в Донбасі у 1917-1930 рр., у виявленні тенденцій і особливостей розвитку та функціонування галузі.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити такі завдання:

з'ясувати ступінь наукової розробки проблеми, охарактеризувати джерельну базу та визначити методологічні засади дослідження;

простежити генезис спортивно-гімнастичного руху в Донбасі, встановити особливості його розвитку до 1917 р.;

дослідити стан фізкультурно-спортивного руху в Донбасі в добу Української національної революції;

вивчити вузлові аспекти (управлінський, теоретико-методичний, матеріально-технічний, кадровий) розбудови фізкультурної галузі регіону в 1920-ті рр.;

окреслити коло провідних організацій-учасників регіонального фізкультурно-спортивного процесу та вивчити їх внесок до загальної справи;

визначити характерні особливості фізкультурного руху краю 1921-1930 рр. (зокрема на селі та серед молоді, що навчається) та його спортивної складової;

висвітлити найвищі досягнення спортсменів та команд Донбасу в розглядуваний період та з'ясувати місце регіонального спорту в Україні та СРСР.

Наукова новизна одержаних в процесі дослідження результатів визначається, передусім, самою темою дисертації, в якій історія фізичної культури та спорту Донбасу постала як окрема, самостійна тема для вивчення і отримала системне відтворення:

здійснено ретельне історіографічне відстеження проблеми;

простежено витоки фізкультурного руху в Донбасі, узагальнено масив наявних знань щодо спортивної практики населення краю в дореволюційну добу, з'ясовано статус дорадянського чинника як визначальної передумови розвитку явища принаймні в перші роки досліджуваного періоду;

вивчено організаційно-управлінську, теоретико-методичну, кадрову, матеріально-технічну складові радянських перетворень в спортивній сфері Донбасу;

визначено специфіку регіонального фізкультурно-спортивного руху (на селі, в навчальних закладах, спортивні уподобання населення та їх рівень) і його місце в суспільних процесах та культурному житті населення краю;

введено до наукового обігу помітний об'єм нового архівного та іншого фактичного матеріалу, опрацьовано, проаналізовано та викладено розрізнений статистичний матеріал.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається можливістю використання його матеріалів, теоретичних положень та висновків як для подальшої наукової розробки напрямку, так і для написання широкого кола праць історико-спортивної та загальноісторичної тематики: лекційних курсів та семінарських занять, узагальнюючих праць краєзнавчого русла, різноманітних довідкових видань та навчальних посібників для вищих та середніх навчальних закладів з історії Донбасу та України.

Особистий внесок здобувача полягає у комплексному дослідженні актуальної та маловивченої теми, виявленні та систематизації низки джерел з даної проблеми, опрацюванні їх та залученні до наукового обігу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Здоров'я і освіта: проблеми та перспективи” (Донецьк, 2004), IV науково-практичній конференції “Футбол в Україні - витоки, традиції, перспективи” (Львів, 2004) та науковій конференції професорсько-викладацького складу Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 2005-2006 рр. (Донецьк, 2007).

Публікації. Результати дослідження викладено у 8 наукових публікаціях (з яких 5 - у фахових виданнях України) загальним обсягом 4 друкованих аркуша.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (12 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг праці - 281 сторінка, основний текст дисертації викладено на 181 сторінці.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет та об'єкт вивчення, хронологічні та географічні межі, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення результатів проведеної роботи.

У першому розділі “Історіографія проблеми, джерельна база та методологія дослідження” аналізується стан наукової розробки теми, наводиться характеристика використаних джерел, обґрунтовуються методологічні засади дослідження.

В історіографії проблеми чітко простежуються три хронологічні періоди: перший - 1920-ті - початок 1940-х рр.; другий - друга половина 1940-х - 1980-ті рр.; третій - 1990-ті - початок 2000-х рр.

На першому етапі вивчення історії фізкультурно-спортивного руху в Донбасі в 1917-1930 рр. відбувалось переважно в колі праць керманичів та натхненників галузевих процесів, які мали просвітницький та агітаційно-прикладний характер і були спрямовані на роз'яснення мети, завдань, форм, методів пролетарської фізкультури, популяризацію різних нормативних документів фізкультурного спрямування, аналіз роботи відповідних органів, змалювання досягнень у фізкультурному будівництві. Активну фізкультурно-просвітницьку діяльність здійснювали начальник Головного Управління Всевобучу М.І. Подвойський Подвойский Н. К летней работе по массовому физическому оздоровлению и воспитанию рабочего класса на 1923 г. / Подвойский Н. - М., 1923; Його ж. Физическая культура пролетариата в СССР / Сост. Н.И. Подвойским, М.Г. Собецким и Д.А. Крадманом. - Петроград, 1923., нарком охорони здоров'я М.А. Семашко Физическая культура в деревне. Сборник статей под ред. и с предисл. Н.А. Семашко. - М., 1925; Физическая культура летом. Сборник статей по клубной работе / Под ред. и с предисл. Н.А. Семашко. - М., 1925; Семашко Н.А. Пути советской физкультуры. - М., 1926., ректор Державного центрального інституту фізичної культури (Москва) А.А. Зикмунд Зикмунд А.А. Основы советской системы физкультуры. - М., 1926., голова ВРФК СРСР М.К. Антипов Антипов Н.К. Состояние и задачи физкультурного движения. М. - Л., 1930.. Опосередковану дотичність до предмету нашого дослідження мала і низка праць керівних працівників фізкультурно-спортивної галузі України 1920-1930-х років: голови ВРФК УСРР О.Буценка, відповідального секретаря ВРФК С. Привіса, голови спортивно-технічного комітету ВРФК В. Бляха, члена президії ВРФК І. Нейфаха Блях В.А., Привіс С.Л. Фізкультурний рух на Україні до ХІІІ всеукраїнського з'їзду рад. - К., 1935. - 32; Нейфах І. Фізкультурний рух на службі соціалізмові: (до підсумків пленумів ВРФК СРСР та України). - Харків, 1931..

Перші спроби висвітлення та осмислення фізкультурного процесу в Донбасі були зроблені спортивними керівниками регіону на сторінках місцевої преси та республіканського “Вестника физической культуры”. Їх публікації відмічали слабкість фізичного розвитку молоді краю, її потяг до фізкультури, шкідливі ухили в регіональному фізкультурному русі, діяльність губернської (ГРФК) та округових рад фізкультури (ОРФК) регіону, фізкультурну діяльність профспілок, комсомолу, органів наросвіти Шейнберг. Физкультура в Донбассе // Кочегарка. - 1924. - № 35; Лихачев К. Наши первые итоги по физкультуре // ВФК. - 1926. - № 9.- С. 21; Калмыков. Мариуполь // ВФК. - 1925. - № 3. - С. 18 та ін.. Періодичний матеріал носив публіцистичний характер та переслідував пропагандистські цілі, проте завдяки синхронності досліджуваним подіям, забезпечував оперативне нагромадження та можливість наступного опрацювання важливої інформації, закладаючи підвалини історіографії фізичної культури та спорту Донбасу досліджуваного періоду.

Новий етап у вивченні історії фізкультурно-спортивного руху припадає на другу половину 1940-х-1980-ті рр., протягом яких досліджувана проблема отримала епізодичне висвітлення в дисертаційних та монографічних напрацюваннях українських дослідників. Дисертація Ю. Теппера (1965) невиразно висвітлювала розвиток процесу в краї Теппер Ю.Н. Развитие физкультурного движения в Украинской ССР (1917-1959 гг.): Автореф. дис… канд. пед. наук. - М., 1965.. Дорадянський відтинок подавався в контексті революційної боротьби робітничого класу регіону. Період 1920-30-х рр. відображала статистична викладка, за якою у 1922 р. Донецька губернія мала 20 комсомольських спортивних організацій і 1500 спортсменів у їх складі, та коротенька низка епізодів змагального процесу. У 1983 р. в рамках дисертаційного вивчення інтернаціональних зв'язків робітників Донбасу з трудящими зарубіжних країн періоду 1921-1932 рр. спортивної історії краю торкнувся Є. Стуканов - йшлося про міжнародні футбольні зустрічі спортсменів краю^{88 Стуканов Е.Н. Интернациональные связи рабочих Донбасса с трудящимися зарубежных стран в 1921-1932 годах: Дис…канд. истор. наук. - Донецк, 1983.}. Вказаними епізодами вичерпуються дисертаційні напрацювання предмету нашого дослідження.

Більшим змістом відзначаються монографічні розвідки періоду. Факти розвитку фізкультурного руху в Донбасі (кадрові заходи, фізичний розвиток студентів, змагальна практика спортсменів та команд регіону тощо) містять праці Є. Чернової, Ю. Теппера, В. Трітніченка, В. Кулика, М. Бєлиха, П. Рогачика та З. Синицького, В. Драги та Д. Котка Чернова Є.М. Розвиток фізичної культури і спорту в Українській РСР. - К., 1959; Теппер Ю.Н. Развитие физкультурного движения в Украинской ССР // Очерки по истории физической культуры / Под общ. ред. Ф.И.Самоукова и В.В. Столбова. - М., 1967; Теппер Ю.М. Україна на Спартакіадах. К., 1972 с.; Теппер Ю.Н., Тритниченко В.И. Спорт в высшей школе. - К., 1980; Кулик В.В. Від Всевобучу до світових рекордів. - К., 1971; Бєлих М.О., Рогачик П.Т., Синицький З.П. Легкоатлети України. Історичний нарис. - К., 1971; Драга В.В., Котко Д.Н. Богатирі України. - К., 1972.. Двома працями торкнулися історії фізичної культури в Донбасі фахівці історичної галузі. Автори історичного начерку “Донецкий политехнический” подали фрагменти спортивного життя Сталінського гірничого інституту, а історико-спортивні посилання багатотомної “Історії міст і сіл Української РСР” стосувалися видного радянсько-партійного діяча С.В. Косіора Донецкий политехнический: Краткий исторический очерк / М.В. Абрамлык, М.Я. Запорожец, Ю.Е. Зык и др. - Донецк. - 1969; История городов и сел Украинской ССР: Ворошиловградская область. - К., 1976..

Поверхневий стан розробки проблеми в дисертаційних та монографічних дослідженнях не дозволяє залишити поза увагою аматорські напрацювання місцевих дослідників (журналістів, краєзнавців та ін.), викладені, переважно, на шпальтах регіональних періодичних видань. Цей доробок є істотним і, попри об'єктивно невисоку наукову цінність, потребує хоча б побіжного висвітлення та аналізу. Від старту в 1956 р. основне коло дослідників працювало в руслі вивчення футбольної історії краю. Зокрема: історію луганського футболу висвітлювали М. Діченсков, В. Сєдашов, краматорського - П. Косминін, М. Чуприна, донецького - Є. Лепетуха, маріупольського - В. Яковцев, С. Риманов, А. Бояренко, алчевського - В. Нікішин та Ф. Голофаєв Седашов В. Луганскому футболу 55 лет // Луганская правда. - 1963. - 7 сентября; Космынин П. Юбилей краматорского футбола // За технический прогресс. - 1963. - 6 марта; Лепетуха Е. «Золотая свадьба» болельщика: Донецкому футболу 50 лет // Комсомолец Донбасса. - 1963. - 10 мая; Чуприна Н. Краматорському футболу - 60 // Краматорская правда. - 1969. - 3 июня, 24 июля; Риманов С. Футбольная юность города // Приазовский рабочий. - 1978. - 9 апреля; Бояренко А. Футбол в нашем городе: Страницы истории // Приазовский рабочий. - 1982. - 9 июля; Нікішин В. Біля витоків // Молодогвардієць. - 1988. - 3 березня; Голофаев Ф. Так начинался футбол: Из истории спорта города // Огни коммунизма. - 1988. - 30 января.. Перші спроби узагальнення історії донбаського футболу були здійснені спортивними журналістами В. Бондаренком, Б. Брусиловим, Ю. Шварцем та М. Левицьким Футбол-1958: Календарь-справочник. - Донецк, 1958; Футбол-1963: Календарь-справочник. - Донецк, 1963; Левицкий М. Звезды на копрах // Спортивная дружина Донбасса: Очерки, зарисовки, репортажи, интервью / Сост.: З.П. Капраленко; Под ред. А.А. Кучерова, В.М. Тригубова. - Донецк, 1980.. Більш широкий контекст мали публікації Р. Харселя, Б. Брусилова, Г. Пашкова, П. Жеребецького, Д. Чеховського Харсель Р. Ветеран // Радянський спорт. - 1956. - 10 лютого; Його ж. Півмільйона учасників // Радянський спорт. - 1956. - 19 червня; Брусилов Б., Пашков Г. Стальные мускулы Донбасса // Советский спорт. - 1967. - 12 января; Жеребецкий П. Рубим уголь, строим стадионы // Комсомолец Донбасса. - 1967. - 7 июля, 8 июля; Чеховской Д. Мариупольский богатырь // Приазовский рабочий. - 1985. - 27 октября., які торкались видатних спортивних персоналій краю, висвітлювали історію окремих видів спорту та спорту загалом в окремих містах Донбасу. Найбільшим внеском до здобутків періоду стали періодичні напрацювання ветерана донецького спорту Є.Д. Розанова, який об'єктом історико-спортивного пошуку обрав головне місто Донбасу. У 1980-ті рр. пошуковець створив понад півдесятка сюжетів, що відтворювали діяльність перших спортивних осередків та організацій міста, учасників та керівників фізкультурного руху, епізоди змагального процесу, футбольного руху тощо Розанов Е. Шаги пионеров // Комсомолец Донбасса. - 1966. - 9 октября, 10 октября; Його ж. «Сокол», «Метеор» и другие // Вечерний Донецк. - 1982. - 2 февраля; Його ж. Мост во времени // Вечерний Донецк. - 1982. - 23 октября; Його ж. Таким было начало // Вечерний Донецк. - 1983. - 8 сентября; Його ж. Они были первыми // Вечерний Донецк. - 1983. - 10 октября та ін..

Суспільно-політичні зміни, що відбулись в країні на початку 1990-х рр., суттєво активізували вивчення малодосліджених напрямків регіональної історії, спричинивши найпотужнішу наразі наукову розробку спортивної історії Донбасу. Надбанням процесу стала низка монографічних праць місцевих дослідників, в яких були викладені результати багаторічних розвідок. Розвитку в регіоні футбольної гри свої роботи присвятили І. Чуканов, Е. Мацко та Я. Пімонов, О. Бабешко та М. Левицький, В. Рєпкін, А. Бояренко та С. Катрич, шахової справи - В. Пак, фізкультурно-спортивного руху загалом - Є. Розанов, І. Чуканов та керманичі різних років Донецької обласної ради СТ “Динамо” Розанов Е.Д. Спорт нашего города: Записки из истории Донецкого спорта (1900-1965 годы). - Донецк, 1990; Чуканов И. История горловского футбола. - Донецк, 1990; Його ж. Горловка спортивная: Страницы истории (1914-1990). - Донецк, 1991; Футбольная Дружковка в очерках и историях / Сост. Э. Мацко, Я. Пимонов. - Донецк, 1998; Бабешко А.А., Левицкий М.Ю. Донецкий футбол. ХХ век: История, статистика, фотографии. - Донецк, 1998; Донецкое «Динамо» - страницы истории. 1926-1999 гг. / Автор. кол. Ю.Ф. Селезнев, А.М. Найденко, Ю.В. Войткевич, О.Н. Близнюков. - Донецк, 1999; Репкин В.Н. Луганский футбол, ХХ век: от «Металлиста» до «Зари». Хроника выступлений луганских команд в Чемпионатах и Кубках страны. - Луганск, 2001; Пак В.Н. Шахматы в шахтерском крае. - Донецк, 2001; Бояренко А.А., Катрич С.В. Долгий путь к мечте: Исторические очерки. - Мариуполь, 2005.. Дослідникам вдалось охопити та опрацювати величезний за об'ємом джерельний масив, суттєво розширити та узагальнити фактографічний матеріал з історії фізичної культури та спорту в Донбасі. Основу праць рівною мірою склали спомини сучасників та авторські документальні напрацювання (архівні матеріали, матеріали краєзнавчих музеїв та періодичних видань). Головним напрямком розвідок обрано спортивний аспект проблеми, організаційно-управлінська ж її складова простежена поверхово, що завадило дослідникам подати цілісне бачення предмету вивчення. Праці характеризує науково-популярний стиль та відчутний брак аналітики, що, втім, не заважає їм і до сьогодні залишатись серед найґрунтовніших історіографічних посилань.

Окрему групу праць становлять історико-спортивні монографії, що не стосуються осібно фізкультурно-спортивного руху в Донбасі, проте містять свідчення, дотичні до предмету нашого дослідження. Г. Кастеллі та В. Фоменко, зокрема, наводять цінні факти з розвитку сокольської гімнастики в Луганську, Макіївці, Маріуполі та Слов'янську. А. Рева, С. Татаринов та М. Абрамов, дослідники історії Бахмута-Артемівська, подають низку фактів з історії сокольської гімнастики та футболу дорадянського періоду. Кілька організаційних штрихів до історії луганської динамівської організації додала праця В. Коржа та П. Воробйова. Найбільш інформативною для нас виявилась спроба Ю. Грота та М. Олійника реконструкції фізкультурно-спортивного руху на Харківщині періоду 1874-1950 рр., яка зафіксувала чимало нових свідчень з історії донбаського спорту, що подавались як в контексті товариських зустрічей спортсменів двох регіонів, так і в руслі республіканського та союзного змагальних процесів Кастелли Г.А., Фоменко В.Х. Развитие гимнастики на Украине. - Х., 1994; Рева А.А., Татаринов С.И., Абрамов М.В. История Бахмута - Артемовска: Краткий очерк. Артемовск, 1996; Корж В.П., Воробйов П.Г. “Динамо” України: віхи історії. - К., 1999; Олейник Н.А., Грот Ю.И. История физической культуры и спорта на Харьковщине (люди, годы, факты. 1874-1950 гг.) - Т. 1 - Харьков, 2002..

Виразником дійсно наукового вектору у дослідному пошуку стала поява на початку 1990-х рр. публікацій у спеціалізованих виданнях - стаття Є. Денисова узагальнила напрацювання попередників з історії велосипедного спорту в дорадянському Донбасі Денисов Е.Б. Велосипедный спорт в нашем крае (1896-1914) // Летопись Донбасса. - Выпуск І. - Донецк, 1992.. Наступні кроки також торкались дорадянської тематики і були зроблені Р. Мармазовим Мармазов Р. Участие представителей различных этнических групп в процессе формирования физкультурно-спортивного движения в Донбассе (конец XIX-начало ХХ века) // Донбасс и Приазовье. - Мариуполь, 1993; Його ж. Физкультурно-спортивное движение в Донбассе (конец XIX-начало ХХ вв.) // Новые страницы в истории Донбасса: Ст. - Кн. 4. - 1995.. Дослідник систематизував свої численні газетні розвідки, що базувались на матеріалах державного архіву Харківської області, Центрального державного історичного архіву України та російських спортивних часописів початку ХХ ст., та виклав їх у наукових збірниках.

У 2000-ні рр. історіографію проблеми поповнили наукові публікації А. Бояренка та С. Катрич з історії маріупольського футболу, Н. Тарасової з історії маріупольського фізкультурного руху загалом. В межах науково-практичної конференції, присвяченої 110-рiччю українського футболу (2004), Т. Скомороха подав історію зародження та розвитку футболу на Луганщині протягом 1908-1935 рр Бояренко А.А., Катрич С.В. Футбол в Екатеринославской губернии // Научно-практическая конференция «Молодая спортивная наука Донбасса». - Сборник научных работ. - Донецк, 2002; Тарасова Н. Из истории развития спорта в Мариуполе: 1920-1990 гг. // Там само; Скомороха Т. Из истории зарождения футбола на Луганщине (1908-1935 гг.) // Футбол в Україні. Витоки, традиції, перспективи: Матеріали ІV науково-практичної конференції, присвяченої 110-рiччю українського футболу. - Львiв-К., 2004..

Особливу категорію становлять публікації, що актуалізували необхідність вивчення спортивного аспекту регіональної історії. Найважливіша з них виконана у 2002 р. В. Канунніковим та Р. Шамиголовим, які проаналізували стан історичної розробки регіонального фізкультурно-спортивного руху і зафіксували слабку вивченість напрямку. Разом з тим було вказано на наявність літературної, джерельної баз (практично не торкані фонди архівів, музеїв, численних статистичних, довідкових, газетних матеріалів) і очевидні перспективи спеціального дослідження цієї великої та важливої теми Канунников В.Н., Бган С.И., Резник М.Е. История донецкого спорта в обучении и воспитании студентов // Тезисы докладов вузовской конференции ППС по итогам научно-исследовательской, методической работы. - Донецк, 1995; Канунников В.Н., Шамиголов Р.С. История физической культуры и спорта Донбасса (состояние и перспективы исследования) // Научно-практическая конференция «Молодая спортивная наука Донбасса». - Сборник научных работ. - Донецк, 2002..

Окремих слів заслуговує науково-дослідна діяльність С.Стуканова, який впродовж 2004-2006 років плідно (10 публікацій Стуканов С. Міжнародні футбольні зустрічі команд Донбасу в 1924-1933 роках // Шевченківська весна. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 190-рiччю з дня народження Тараса Шевченка та 170-рiччю заснування Київського університету. - Випуск ІІ. - К., 2004; Його ж. Розвиток футболу в Донбасi в 1920-1925 роках // Молодь, oсвіта, наука, культура i нацiональна самосвiдомiсть. Збiрник матерiалiв VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференцiї 15-16 квiтня 2004 р. У 7 т. - К., 2004. - Т.3; Його ж. Джерела та лiтература з iсторії футболу в Донбасі у першій половині ХХ століття // Матеріали Всеукраїнської наукової студентської конференції “Історична наука на початку ХХІ ст.: проблеми, минуле, сучасність, перспективи”, 19-20 травня 2005 р. - Херсон, 2005; Його ж. Органи управлiння футбольним рухом в Донбасi в 1920-х рр. // Шевченкiвська весна. Матерiали мiжнародної науково-практичної конференції студентiв, аспiрантiв та молодих вчених. - К., 2006 та ін. та магістерське дослідження Стуканов С. Історія футболу на Донеччині (початок ХХ століття-1941 р.): Магістерська робота / Донецький національний університет. - Донецьк, 2006. - 195 с.) відтворював історію футбольної гри в Донбасі від її витоків до початку 1940-х рр. Дослідник першим вдався до системного аналізу проблеми, торкнувшись таких малодосліджених її аспектів як організаційний, матеріально-технічний, ідеологічний. Його напрацювання - найбільш глибокі в історіографії питання.

Підсумовуючи історіографічний огляд, слід зазначити, що дослідниками проведена значна робота з накопичення матеріалу щодо розвитку фізкультурно-спортивного руху в Донбасі, проте стан наукової розробки напряму й дотепер продовжує залишатись незадовільним і вимагає серйозних та негайних дослідницьких зусиль. На часі - створення комплексного наукового дослідження, яке б всебічно висвітлило проблему.

Джерельну базу дисертаційного дослідження складає комплекс різноманітних за змістом та значенням історичних джерел, для класифікації яких використано принцип розподілу за походженням. До першої групи віднесено актові та діловодні документи органів влади усіх рівнів, які дозволили простежити, як визначались пріоритети розвитку держави, як формувалась позиція держави з питань розвитку фізичної культури та спорту, як державні органи організовували, нормували та регулювали фізкультурне будівництво.

Найважливіші з них, що мали пряме чи опосередковане відношення до розвитку фізкультурно-спортивної сфери, опубліковані у відповідних збірниках законів, указів, постанов та розпоряджень органів радянської влади. Втім зі значною їх частиною, головно актовими документами (розпорядженнями, наказами тощо) місцевих органів виконавчої влади, можна ознайомитися лише в архівах. Майже виключно в архівах знаходяться матеріали поточного діловодства центральних та місцевих органів влади. У дисертації аналізується діловодна документація фізкультурно-спортивного контексту ВУЦВК, Наркомату освіти УСРР, Наркомату здоров'я УСРР (міститься відповідно у фондах 1, 166, 342 ЦДАВОВУ України), окрвиконкомів Донбасу (фонди Р-2 “Сталінський окрвиконком”, Р-1527 “Бахмутський поввиконком”, Р-243 “Луганський окрвиконком”).

До другої групи джерел належать документи комуністичної партії та громадських організацій. Основні актові та нормативні партійні документи, зокрема й ті, що стосуються фізичної культури та спорту в досліджуваний період, представлені у багатотомному виданні “Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій та пленумів ЦК” та двотомному “Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК. 1898-1970. - К., 1979. - Т.2: 1917-1924; Т.3: 1922-1925; Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів України.: Т.1 (1918-1941 рр.). - К., 1976.. Діловодна партійна документація досить широко представлена у ЦДАГО України та обласних архівах, які за радянських часів становили окремі партійні архіви. Автором, зокрема, були використані матеріали Ф.1 “ЦК КПУ” ЦДАГО України.

Серед документів громадських організацій, що належать до цієї джерельної групи, особливу вагу становлять документи профспілок, організаційна діяльність яких від початку 1920-х рр. значною мірою визначала розвиток радянського фізкультурно-спортивного руху. Вкрай інформативними для нашого дослідження виявились матеріали фондів Р-837 “Сталінська округова рада профспілок”, Р-2607 “Донецький губернський відділ Всеросійської спілки гірників” ДАДО та Р-164 “Луганська округова рада профспілок” ДАЛО.

Окремого звернення в характеристиці першої та другої груп джерел заслуговує низка спеціалізованих документальних збірок, створених радянськими істориками спорту. Вони містять широку актову й нормативно-правову документацію суто фізкультурно-спортивного контексту, повною мірою відтворюють хід радянського фізкультурного будівництва та глибоко репрезентують керівну участь у цьому процесі владних, партійних, комсомольських та профспілкових інституцій Сборник постановлений о физкультуре партийных, государственных и общественных организаций. Сост. Н. Знаменский. - М., 1931; Партія та уряд про фізкультуру: Збірка постанов. - Харків, 1933; Евсеев Г.А., Локшин И.М. Физкультурное движение в СССР: Сборник документов, статей и других материалов. - Харьков, 1940; Основные положения, приказы и инструкции по вопросам советской физической культуры. 1917-1957 гг. - М., 1959..

Важливим джерелом з вивчення проблеми є матеріали періодичних видань, які склали третю джерельну групу дослідження. Цінні фрагменти з історії фізкультурного руху в Донбасі містять місцеві газети “Всероссийская кочегарка”, “Красный пахарь”, “Просвещение Донбасса”, “Спутник Донецкого пропагандиста”, “Спутник партийного работника Донбасса”, “Донецкий профессионалист”, “Кочегарка” та ін.. Окремих слів заслуговує сталінська “Диктатура труда”, на шпальтах якої фізкультурно-спортивна тематика (місцевого, переважно, контексту) отримала найбільш регулярну серед періодичних видань краю прописку. Газета намагалась якнайширше подати перебіг фізкультурного процесу на округових теренах, присвячуючи сюжети спортивним організаціям (гурткам, секціям, командам та ін.), спортивним керівникам (інструкторам), спорудам фізкультурного призначення, міським, округовим та вищого щаблю змаганням, а також внутрішнім та зовнішнім проблемам, з якими стикався фізкультурний процес на місцях. Найпотужнішим же джерелом фактологічної інформації серед друкованої періодики є республіканський “Вестник физической культуры”. Від моменту його заснування у 1922 р. часопис систематично та системно висвітлював складний процес формування української фізкультурно-спортивної галузі. Кожен номер містив важливий регіональний матеріал і майже кожен торкався різних сторін фізкультурного процесу в Донбасі. За об'ємом загальної інформації з нашої проблеми розглядуване джерело знань суттєво поступається інформаційному масиву архівного походження, втім за інформативною глибиною знаходиться не лише на одному щаблі, а й достатньою мірою компенсує архівні прогалини.

До четвертої групи джерел ми віднесли матеріали особового походження. Невеликі за обсягом та глибиною спогади учасників регіонального фізкультурного руху 1920-30-х рр., зокрема А. Філіна, В. Разорьонова, М. Навольнєва, М. Будникова, В. Яковцева, К. Білодіда Филин А. Записки.: Рукопис / Донецкий краеведческий музей. - Дс 5523. - 43 с.; Навольнев М.И. Впервые за границей. - Комсомолец Донбасса. - 1957. - 3 ноября; Будников Н. Футбольная юность Донбасса // Там само. - 1977. - 5, 16, 18, 23 ноября, 2, 9 декабря; Яковцев В. Письмо ветерана // Приазовский рабочий. - 1969. - 24 января; Білодід К. Спогади воротаря: Ворошиловградському футболу - 75 pоків // Молодогвардiець. - 1983. - 28 червня., є джерелом високовідсоткових свідчень і надають досліджуваному явищу живого колориту. Ці праці, викладені переважно на сторінках регіональних періодичних видань, склали пізнавальний базис, в руслі чи навколо якого відбулось зародження та розвиток спочатку публіцистичного, науково-популярного, а нині й наукового вивчення спортивної історії Донбасу.

Останню джерельну групу склали статистичні матеріали. В роботі використані матеріали переписів населення, що подають демографічні особливості регіону Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь-февраль 1923 г.). - Харьков, 1923. - Т. 2; Демография // Статистика Донбасса. - 1923. - № 2., однак переважно - це галузева статистика, яка представлена виключно архівними даними та матеріалами періодичних видань. Попри загальний дефіцит статистичної інформації, брак окремих покажчиків, суперечностей в цифрах, матеріали групи все ж дають можливість додати аналіз досліджуваного процесу за його кількісними характеристиками.

Таким чином, проведений пошук джерел та їх аналіз дозволяє стверджувати, що джерельна база для дисертаційного дослідження є доволі широкою та різноманітною й уможливлює обґрунтовано та аргументовано аналізувати досліджувану проблему.

Методологічну основу дослідження становить система наукових принципів і методів пізнання, спрямованих на всебічне висвітлення суспільних явищ та подій, об'єктивне відтворення й аналіз історичних реалій, пов'язаних з предметом дослідження. Робота базується на принципах історизму, наукової об'єктивності, системного та комплексного підходів. Поєднання цих підходів обумовлено необхідністю, з одного боку, детального та поглибленого вивчення окремих явищ та процесів, з іншого - їх узагальненого та цілісного висвітлення. Вказані теоретичні принципи в дисертації було реалізовано за допомогою наступних загальнонаукових та спеціально-історичних методів: аналізу, синтезу, дедукції, індукції, логічного, історичного, екстраполяції, кількісно-статистичного, історико-порівняльного, періодизації, проблемно-хронологічного, історико-типологічного, історико-генетичного. Застосування вказаних принципів та методів дозволило зробити висновки, розставити акценти у проблемі, вийти на відповідний рівень узагальнень.

У другому розділі “Фізкультурно-спортивний рух у Донбасі в роки Української національної революції (1917-1920 рр.)” з'ясовано передумови розвитку явища на теренах регіону в окреслений період, проаналізовано загальний стан, характер й специфіку відтинку.

Встановлено, зокрема, що зародження спортивно-гімнастичного руху в краї відбулось наприкінці ХІХ ст. Особливу роль у цьому процесі відіграли іноземці, які не лише надали технічно-промислову допомогу регіону, а й репрезентували низку спортивних розваг. Потужну динаміку процесу протягом залишку дореволюційних років забезпечили 42 офіційні спортивні об'єднання (службовців, переважно) та незареєстровані (“дикі”) робітничі спортивні осередки (головно, футбольні) - практично всі міста, робітничі селища та їх окраїни мали свої команди, частіше декілька. Зроблено висновок, що на початок досліджуваного періоду території регіону вже були належною мірою втягнуті та підпорядковані процесу, що розгортався. Урахування ж кількості, щільності населення та рівня урбанізації дозволило: по-перше, обмежити частку непоінформованого населення краю щодо розглядуваного явища незначним відсотком; по-друге, повести мову про чи не наймасовіший на українських теренах його характер. Спортивно-гімнастичний рух дореволюційної доби створив і залишив певну теоретичну, методичну, матеріально-технічну спадщину, учасників, фахівців, що дозволяє вважати його передумовою фізкультурно-спортивного процесу в Донбасі в наступний історичний період, принаймні, в перші його роки.

В дисертації зазначається, що роки Української національної революції та громадянської війни істотно пригальмували розвиток фізкультурно-спортивного руху в Донбасі. Сезон 1917 р., що відбувався на тлі дестабілізації політичної ситуації, виявився досить змістовним, хоча й зберіг ознаки попередніх воєнних років. Завершився він триматчевим двобоєм футболістів Краматорського та Юзівського спортивних товариств, перемога в якому принесла краматорській команді останнє дорадянське чемпіонство в краї. В тому ж стихійному руслі та футбольному наповненні тривав фізкультурний процес в регіоні й за Української Держави гетьмана П. Скоропадського. Єдиним осередком організованості в цей час продовжувала виступати діяльність помітно демократизованих дореволюційних спортивних об'єднань, що виступали за аполітичність спорту і представники яких влітку 1918 р. створили Всеукраїнську футбольну спілку. Команди Донбасу як і раніше проводили нечисленні місцеві поєдинки, що перемежовувалися міжміськими. Найгучнішим заходом сезону 1918 р. стала футбольна олімпіада в Маріуполі за участі команд Катеринослава, Краматорська та господарів.

Навесні 1919 р. сфера фізичної культури в Донбасі в особі органів Всевобучу отримала державне керівництво. Більшовицькі перетворення під класовими гаслами поклали початок організованому відходу суб'єктів “буржуазного” спортивного руху до історичної спадщини. Політика “чистого спорту” останніх, в умовах, коли вся робота відділів спорту Всевобучу зосереджувалась на питаннях військово-фізичної підготовки найближчих резервів Червоної Армії, розглядалась владою як спрямовані спроби зашкодити обороноздатності країни. Свідчення на предмет подальшої долі спортивних об'єднань дорадянської доби на теренах Донбасу, за виключенням представників маккабістського та скаутського рухів, губляться 1920 р. Фізкультурний процес у Донбасі в 1919-1920 рр. відзначає значно потужніший зміст, помітне збільшення мережі пролетарських спортивних осередків, зростання фізкультурної діяльності комсомольської організації, проте організованості йому продовжувало бракувати.

Засадничі напрямки та зміст подальших галузевих перетворень системно відтворюються та аналізуються у третьому розділі ”Розвиток фізкультурно-спортивної галузі Донбасу впродовж 1921-1930 рр.”.

Мирне повоєнне життя поставило на порядок денний масштабні завдання масового фізичного оздоровлення населення та швидко вичерпало цивільні фізкультурно-керівні повноваження військового Всевобучу, які, до того ж, вже відчутною мірою були перебрані на себе комсомолом та профспілками. Організовані перетворення в сфері спорту започаткувала програмна постанова ВУЦВК “Про Вищу та місцеві Ради фізкультури трудящих” від 4 жовтня 1923 р., яка перепідпорядкувала галузь органам виконавчої влади та чітко визначила коло (виконкоми, ради фізкультури, профспілки, комсомол, Всевобуч, органи наросвіти та охорони здоров'я) й повноваження організацій-учасників фізкультурного процесу. Увесь вантаж практичної роботи було покладено на органи Наросвіти та профспілкові організації. За останніми була ще й вагома доля організаційної та керівної роботи.

В Донбасі основні реорганізаційні заходи відбулись наступного року - в лютому 1924 р. ГРФК та ОРФК були перепорядковані, в березні І губконференція з фізкультури та спорту усунула їх структурну невизначеність. Того ж року мережа галузевих органів управління була розширена за рахунок районних та кущових (при рудрадах) РФК. Вказані вже до середини 1920-х рр. зосередили при собі все керівництво справою організації фізичного оздоровлення населення, тлом якому послугувала конструктивна, скоординована та методично забезпечена участь в розбудовчому процесі провідних відомств та організацій.

В дослідженні підкреслено, що однаковою мірою первинну проблему фізкультурно-спортивного процесу 1920-х рр. становили питання теоретико-методичного характеру. Основною формою фізкультурної роботи радянська і галузева влада швидко визначила гурткову, однак пошук її змістовної складової виявився більш тривалим та зазнав з боку численних течій відчутного ідеологічного впливу, що спричинив перегини та часткове усталення в практиці спортивно-масової роботи неспортивних засад. Край теоретичним шуканням у липні 1925 р. поклала постанова ЦК РКП(б) “Про завдання партії в сфері фізичної культури“, визначивши напрямки та зміст її розвитку і надавши вирішального значення гімнастиці, спорту та рухливим іграм. Втім вплив ранніх теоретико-методичних тенденцій регіональний фізкультурний процес відчував і впродовж решти 1920-х рр.

Не менш вразливе місце у стратегії розвитку фізкультурно-спортивної сфери складали кадрові питання. 65 кадрових одиниць (низькофахових, головно), які в червні 1923 р. мав Донбас, масові зрушення регіональному фізкультурному процесу забезпечити були не спроможні. Визначальними у вирішенні проблеми стали ініціативи республіканської галузевої влади, що надали місцям широких повноважень у справі автономної підготовки інструкторського складу. Стартував цей процес у краї 1922 р. організацією школи інструкторів при І Тербригаді (Луганськ), а вже наступного року зусиллями ОРФК інструкторські курси були організовані в усіх округових містах Донбасу. Загалом же впродовж розглядуваного періоду нами встановлено 26 заходів губернського та округового рівнів (курсів, самокурсів, семінарів), частина з яких в активі органів наросвіти та фінансово спроможних профспілок. Метою переважної їх більшості була підготовка помічників і керівників фабрично-заводських осередків фізкультури та викладацького кадру для навчальних закладів губернії, певний відсоток випускників склали груповоди з правом зайняття посади помічника інструктора фізкультури, груповоди для роботи в загонах юних піонерів та сільбудинках, спортивні судді тощо. В 1929 р. загальна кількість спортивних фахівців по Донбасу перевищила 250 осіб, однак кадрова напруга не спала. Зберегла ознаки проблемності і якість фахової підготовки інструкторського складу, забезпечити відповідність якої спроможними залишались лише постійні республіканські курси (Київ, Харків, Одеса), середні та вищі фахові навчальні заклади. Головним кадровим заходом періоду в регіоні стало відкриття у 1930 р. Артемівського та Луганського технікумів фізичної культури.