Ресурсний потенціал та структура господарської діяльності античних держав північного Причорномор’я у V-III ст. до н. е.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК 332.15(262.5)”652”

Ресурсний потенціал та структура господарської діяльності античних держав північного Причорномор'я у V-III ст. до н. е.

07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Одрін Олександр Вадимович

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі історії України середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАН України.

Захист відбудеться 29 червня 2007 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій Д 26.253.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

Автореферат розісланий 26 травня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук, професор Гуржій О.І.

АНОТАЦІЇ

Одрін О. В. Ресурсний потенціал та структура господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я у V-III ст. до н. е. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. Інститут історії України НАН України. Київ, 2007.

Дисертація становить собою багатоаспектне й комплексне дослідження ресурсного потенціалу та структури господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я часу їх найбільшого економічного розквіту - V-III ст. до н. е.

У ній вперше в історіографії проведено системний аналіз усього комплексу інформації історичних та археологічних джерел у поєднанні з інформацією комплексу природничих та агрономічних наук, що дало змогу дослідити не тільки наявні в минулому, а й потенційні можливості розвитку галузей економіки всіх головних античних держав Північного Причорномор'я. Такий аналіз дав змогу суттєво доповнити, а багато в чому переглянути усталені погляди на структуру економіки античних держав Північного Причорномор'я.

Порівняльний аналіз як ресурсного потенціалу чотирьох основних освоєних греками регіонів Північного Причорномор'я, так і структури економіки античних держав, що в них розташовувались, дозволив заперечити велику подібність між ними. Можна стверджувати, що грецькі колоністи, адаптуючись до екологічних умов різних районів Північного Причорномор'я, застосовували різні адаптаційні моделі.

Ключові слова: античність, економіка, ресурси, Північне Причорномор'я, структура, господарська діяльність, Тіра, Ніконій, Ольвія, Херсонес, Боспор.

Одрин А.В. Ресурсный потенциал и структура хозяйственной деятельности античных государств Северного Причерноморья в V-III вв. до н. э. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. Институт истории Украины НАН Украины. Киев, 2007.

Диссертация представляет собой многоаспектное и комплексное исследование ресурсного потенциала и структуры хозяйственной деятельности античных государств Северного Причерноморья периода их наибольшего экономического расцвета - V-III вв. до н. э.

В ней впервые в историографии проведен системный анализ всего комплекса информации исторических та археологических источников в сочетании с информацией комплекса естественных и агрономических наук, что дало возможность исследовать не только существовавшие в прошлом, но и потенциальные возможности развития отраслей экономики всех основных античных государств Северного Причерноморья. Такой анализ дал возможность существенно дополнить, а много в чем и пересмотреть сложившиеся взгляды на структуру экономики античных государств Северного Причерноморья.

Сравнительный анализ как ресурсного потенциала четырех основных освоенных греками регионов Северного Причерноморья, так и структуры экономики расположенных в них античных государств, позволил отрицать большое сходство между ними. Можно утверждать, что греческие колонисты, адаптируясь к экологическим условиям различных районов Северного Причерноморья, использовали разные адаптационные модели.

Ключевые слова: античность, экономика, ресурсы, Северное Причерноморье, структура, хозяйственная деятельность, Тира, Никоний, Ольвия, Херсонес, Боспор.

Odrin A.V. Resource potential and the structure of economic activity of the ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region in V-III centures B.C. - Manuscript.

Thesis for competition of science degree in history sciences on speciality 07.00.02 - world history. The Institute of history of Ukraine of the Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2007.

The thesis deals with multidimensional and complex research of resource potential and structure of economic activity of the ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region. The detailed analysis of geographical environment of these states is conducted and resource potential of their economy is defined. The structures of economic activity of the ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region are also investigated and the comparative analysis of these structures is conducted.

For the first time in historiography the system analysis of both the whole complex of history and archaeological sources and information on complex of natural and agronomical sciences (soil science, paleobotany, geobotany, paleozoology, ichthyology, cultivation of meadows, ecology of plants etc.) is presented. Thus it enabled to explore not only known, but also potentially possible brunches of economy of all main ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region. That resulted in revision of traditional views on the structure of economy of the ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region. The main results of research are as follows:

The assertion that the grain farming oriented on the export as the basis of economy of ancient polises of North-western Coast of the Black Sea (Olbia, Tyras, Nikonium) is reconsidered. It is shown, that the natural resources of this region were more favourable for development of the cattle breeding. This conclusion was fully confirmed by the analysis of archaeological, historical and arheobotanical data, which suggest the export nature of this industry.

The idea of the export nature of the grain farming of Chersonesus is refuted. It is shown, that the land resources of Western Crimea were not favorable for production of export bread grains.

The idea that the Kerch-Taman region was the granary of the Bosporus state is revised. The analysis of the land resources of this region showed the possibility for production of considerable volume of grain for the export was minimal. Consequently, the exported Bosporian grain had to be supplied from other districts of the state, probably - from the valley of the Kuban.

The considerable role of fishing in the economy of all ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region is shown. Its export character in all of the ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region is proved, and not only in Chersonesus and Bosporus, as was thought before. Beginning of fish export from these states is referred to the V cent. B.C. and not to the Roman times as it was thought earlier.

The comparative analysis of structures of economy of the ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region showed considerable distinctions between them. Obviously, the Greek settlers used different models of ecological adaptation in different regions.

The agrarian components of economy of the ancient states of the Northern Coast of the Black Sea region had some principal structural distinctions. So, agriculture of polises of North-western coast of the Black Sea region had a well-defined mixed cattle-breeding-agricultural character, while in Chersonesus it was agricultural. The level of agrarian specialization in Olbia, Tyras fnd Nikonium was not very high. While in Chersonesus this level was very high. The structure of agriculture of the Bosporian state in the Kerch-Taman region was more complicated. It included the elements of both above-mentioned structures.

Taking into consideration everything mentioned above it seems rather doubtful that the colonization activity of Greeks in the Northern Coast of the Black Sea region resulted only from the search of fertile earths. Obviously, the process was far more complicated, and an agrarian component was only one of the elements, more or less important for every concrete situation.

The export goods supplied from the regions under consideration to other Greek polices, also included the products of the cattle breeding (Lower Dniester region, Lower Dnieper region, Kerch-Taman region), fishing (all regions) and, to a less extent, hunting (furs, castoreum) and gathering (medical plants).

Keywords: antiquity, economy, resources, Northern Coast of the Black Sea region, structure, economic activity, Tyras, Nikonium, Olbia, Chersonesus, Bosporus.

причорномор'я господарський античний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження економіки античних держав Північного Причорномор'я становить одне з головних завдань українського антикознавства. Багаторічні археологічні дослідження як античних міст, так і їх сільської округи надали у розпорядження дослідників численні матеріали, причому не тільки власне археологічні, а й епіграфічні (і великої, і малої епіграфіки), та археобіологічні. У поєднанні з даними писемних джерел цей матеріал дає змогу суттєво скоригувати, а іноді й переглянуті усталені погляди на структуру економіки цих держав.

Треба підкреслити, що ще з середини 70-х рр. минулого століття науковці усвідомили, що в силу органічної неповноти та фрагментованості як історичних (писемних та епіграфічних), так і археологічних джерел необхідно залучати дані природничих наук, які дають змогу максимально повно та коректно досліджувати ресурсну базу економіки будь-якої держави. Крім того, по сьогодні різні регіони Північного Причорномор'я залишаються дослідженими в неоднаковій мірі.

Єдиного дослідження, в якому був би здійснений порівняльний аналіз як ресурсної бази, тобто потенційних можливостей, так і реальної структури економіки античних держав Північного Причорномор'я, досі не створено. Потреба в такій праці є нагальною, адже подальше вивчення історії цих держав є неможливим без аналізу та синтезу накопичених матеріалів та без перегляду застарілих концепцій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з плановою темою відділу історії України середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАН України "Українське суспільство доби середньовіччя - початку нового часу: політичні, соціальні, економічні, правові, міжконфесійні взаємини, соціокультурні уявлення та ціннісні системи" (Державний реєстраційний № 0103U003921).

Метою роботи є багатоаспектне й комплексне дослідження ресурсного потенціалу та структури господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я та побудова відповідних моделей. Для цього необхідно, по-перше, провести детальне вивчення географічного середовища цих держав та з'ясувати ресурсний потенціал їх господарства; по-друге, дослідити структуру господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я, точніше тих її галузей, які використовували місцеві ресурси; і, по-третє, провести порівняльний аналіз структур господарської діяльності цих держав.

Об'єктом дослідження є античні держави Північного Причорномор'я та географічне середовище, в якому вони розташовувались.

Предметом дослідження є ресурсний потенціал та визначена ним структура господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я.

Основним методом дослідження є системний аналіз, який дає змогу коректно та повно вивчати структуру усіх складних об'єктів, порівнювати такі структури. У дисертаційній роботі такими об'єктами є античні держави та географічні регіони, в яких вони розташовувались.

Для впорядкування інформації та полегшення її обробки використовувався також інструментарій багатоаспектного системного (морфологічного) аналізу -матриці взаємодії (інструментарій порівняння різних складових та ознак систем, що досліджуються). При проведенні порівняльного аналізу використовувались також елементи дискретної топології (теорія графів).

Хронологічні межі дослідження визначені часом максимального підйому економіки античних держав Північного Причорномор'я доримського часу: від другої половини V ст. до н. е. до першої половини III ст. до н. е. При цьому, у разі необхідності, залучалися матеріали і суміжних періодів.

Наукова новизна. Вперше в історіографії проведено системний аналіз усього комплексу інформації історичних та археологічних джерел у поєднанні з інформацією комплексу природничих та агрономічних наук, що дало змогу дослідити не тільки наявні в минулому, а й потенційні можливості розвитку галузей економіки всіх головних античних держав Північного Причорномор'я. Такий аналіз дозволив суттєво доповнити, а багато в чому переглянути усталені погляди на структуру економіки античних держав Північного Причорномор'я. Головні результати роботи такі:

Переглянуті усталені погляди на структуру економіки античних полісів Північно-Західного Причорномор'я (Ольвія, Тіра, Ніконій), згідно з якими її основою було зернове господарство, орієнтоване на експорт. Встановлено, що природні ресурси в цьому регіоні були більш сприятливими для розвитку скотарства. Аналіз археологічної, писемної та археобіологічної інформації повністю підтвердив подібний висновок, давши можливість стверджувати й про експортний характер цієї галузі.

Показана значна роль риболовлі в економіці античних полісів Північно-Західного Причорномор'я, доведено її експортний характер, який раніше відкидався дослідниками.

Детальне вивчення земельних ресурсів Західного Криму дозволило спростувати ідею експортного характеру місцевого зернового господарства.

Показано, що риболовля, починаючи принаймні з ранньокласичного часу, відігравала значну роль в місцевому господарстві. Аналіз структури риболовлі Херсонеського полісу та співставлення її зі структурою риболовлі інших античних держав Північного Причорномор'я дозволив висловити припущення про експортний характер цієї галузі починаючи принаймні з IV ст. до н. е., а не з римського часу, як вважалося досі.

Розгляд ґрунтового покриву Керченсько-Таманського регіону, особливо Керченського півострова, дозволив спростувати загальноприйнятий погляд на цей регіон, як на житницю Боспорського царства. Більш вірогідним є поширення тут скотарського господарства, екстенсивного на Керченському півострові, та інтенсивного - на Таманському. Зернове господарство мало, скоріш за все, виконувати функцію самозабезпечення.

Розгляд сировинної бази риболовлі Керченсько-Таманського регіону, кількісного та якісного складу вилову (зокрема, значних обсягів вилову осетрових) дозволив стверджувати її експортний характер принаймні з IV ст. до н. е., а не з пізньоелліністичного часу, як вважалося досі.

Порівняльний аналіз як ресурсного потенціалу чотирьох основних освоєних греками регіонів Північного Причорномор'я, так і структури економіки античних держав, що в них розташовувались, дав змогу заперечити велику подібність між ними. Можна стверджувати, що грецькі колоністи, адаптуючись до екологічних умов різних районів Північного Причорномор'я, застосовували різні адаптаційні моделі.

Практичне значення дисертації полягає, перш за все, у розробці автором нового системного підходу до вивчення екології господарства, базованого на комплексному використанні інформації історичних та природничих наук. Він може бути використаний при розробці питань економічної історії давніх, середньовічних та ранньомодерних суспільств. Особливо актуальним це буде у випадках браку історичної інформації.

Крім того, результати роботи можуть бути використані при розробці питань економічної історії античних держав Північного Причорномор'я, а також в узагальнюючих працях зі стародавньої історії України та у відповідних лекційних курсах.

Апробація результатів дослідження здійснена у доповідях на чотирьох міжнародних конференціях: "Боспорский феномен: Колонизация региона. Становление полисов. Возникновение государства." (СПб., 20-32 березня 2001), "Ольвія та античний світ" (К., листопад 2001); "VI Боспорские чтения. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Периоды дестабилизаций, катастроф" (Керч, 20-24 травня 2005) "Боспорский феномен. Проблема соотношения письменных и археологических источников". (СПб., 15-18 листопада 2005)

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, п'яти розділів та висновків, списку джерел та літератури, а також шести додатків. Загальний обсяг тексту дисертації - 429 с., у тому числі основний текст - 207 с. Список використаних джерел та літератури становить 25 с. (297 позицій).

Основні положення дисертації викладено у п'яти статтях, опублікованих у наукових виданнях, визначених переліком ВАК України як фахові.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ. У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано мету дослідження, визначено його хронологічні межі, об'єкт та предмет, показано практичне значення роботи, охарактеризована її джерельна база та історіографія.

Джерельна база дослідження. Для повного та системного вивчення структури господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я (як і будь-яких інших давніх держав) необхідно залучати, поряд з історичними та археологічними джерелами, також інформацію природничих наук. Відповідно, джерельна база дослідження складається з трьох елементів: 1) суто історичні джерела - писемні а епіграфічні; 2) історико-природничі - археологічні та археобіологічні та 3) природничі та агрономічні.

Писемні джерела, використані в роботі, можна поділити на дві групи. До першої з них належать ті з них, які містять інформацію про античне господарство, головним чином сільське: про перелік рослин, що вирощувалися давніми греками, про прийоми та технології рослинництва та тваринництва тощо. Найціннішими у цьому відношенні є праці основоположника ботаніки Теофраста, в яких грецький автор дав вичерпний перелік культурних та диких рослин, відомих грекам, дав опис технологій рослинництва та збиральництва. Важлива інформація відносно сільськогосподарських технологій міститься у працях римських авторів (Катон, Варрон), які активно використовували грецьку літературу, а відтак донесли до нас інформацію втрачених праць грецьких авторів.

До другої групи джерел належать ті, які містять інформацію про господарську діяльність мешканців античних держав Північного Причорномор'я, про флору та фауну цього регіону, що експлуатувалася греками, про зовнішньоторговельну діяльність у згаданих державах. Це вже згадана "Історія рослин" Теофраста, "Географія" Страбона, промови Демосфена, "Історія" Геродота, періегеса Псевдо-Скімна, "Природна історія" Плінія Старшого та "Софісти, що бенкетують" Афінея.

Дані епіграфічних джерел, особливо графіті та листи на свинцевих пластинах (наприклад, "лист жерця" з Гілеї, листи Артикона та Апатурія), меншою мірою пам'ятки лапідарної епіграфіки, містять, хоча й уривчасті, проте часто унікальні дані про господарську діяльність північнопонтійських греків. В цілому, як писемні, так і епіграфічні джерела містять важливу інформацію, яка відсутня в будь-яких інших джерелах, проте вона, виходячи з самої природи подібних джерел, є фрагментарною. Тому створення більш-менш повної картини господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я вимагає комплексного використання інформації різних видів джерел.

Археологічні джерела за своєю природою є вужчими за історичні тематично, зате набагато повнішими. Вони висвітлюють ті види діяльності, які залишають по собі матеріальні залишки, причому чим краще вони зберігаються, тим повніше висвітлення. Так, наприклад, будівельне, керамічне чи ковальське ремесла археологічно висвітлюються достатньо повно, тоді як ткацьке або чинбарське - набагато гірше, оскільки їх залишки представлені в основному знаряддями виробництва, тоді як продукція зберігається дуже погано. А, наприклад, у сільському господарстві і виробничі знаряддя зберігаються дуже рідко. Таким чином, і археологічні, і історичні джерела в силу об'єктивних причин є неповними, а відтак потребують комплексного використання, а також залучення інформації з інших наук.

Дуже важливим джерелом інформації для палеоекономічних реконструкцій є дані природничих наук. Останні можна умовно поділити на дві групи. До першої групи неалежать ті науки, які займаються вивченням сучасного стану географічного середовища: ґрунтознавство, геоботаніка, зоогеографія, геологія тощо. На основі їх інформації можна провести загальну оцінку природних ресурсів регіонів, що розглядаються, наприклад визначити співвідношення між ґрунтами вищої та нижчої якості, більш та менш багатими пасовиськами тощо.

До другої групи належать науки, інформація яких дає змогу визначити стан навколишнього середовища в минулому - палеогеографія, палеоботаніка, палеозоологія. Це дозволяє при розгляді природних ресурсів робити відповідні поправки на зміни у географічному середовищі.

Ще одним надзвичайно важливим джерелом інформації є дані агробіологічних наук: агрономії, екології рослин, луківництва тощо. Ці дані у поєднанні з інформацією природничих наук, дають змогу оцінити ефективність розвитку всіх основних галузей античного сільського господарства - основи економіки античних держав - у кожному з регіонів, що розглядаються. Важливо підкреслити, що такий шлях є поки що єдино можливим, оскільки історичні джерела практично не містять необхідної для такої оцінки інформації.

Історіографія. Історію досліджень ресурсного потенціалу та структури економіки античних держав Північного Причорномор'я можна поділити на три етапи: перший - від 40-х років до середини 60-х років XX ст.; другий етап - з середини 60-х до кінця 80-х років XX ст.; третій етап - з 90-х років минулого століття й по сьогодні.

Перший етап характеризується домінуванням у радянському антикознавстві так званої "торговельної теорії" колонізації, згідно з якою грецька колонізація була викликана перш за все потребами у збуті грецьких товарів місцевому населенню і, одночасно, в одержанні від варварів мінеральної сировини та сільськогосподарської продукції, зокрема у Північному Причорномор'ї - зерна. Найбільш повно торгівельна "теорія" була розроблена у працях А.А. Ієссена та В.Д. Блаватського. Зрозуміло, що при подібному підході основна увага дослідників зосереджувалась не стільки на розробці грецькими поселенцями Північного Причорномор'я власних ресурсів, скільки на посередницькій торгівлі з місцевими варварами.

Однак, сам хід вивчення різних аспектів життєдіяльності античних держав Північного Причорномор'я змушував навіть найпалкіших прибічників торговельної "теорії" займатися спеціальним вивченням галузей економіки, що базувались на розробці місцевих земельних чи мінеральних ресурсів, звертаючись при цьому до послуг фахівців природничих наук.

Дослідження остеологічного та археоботанічного матеріалу почалося ще у 30-40-х роках минулого століття (К.А. Фляксбергер) і продовжилися у 50-х рр. (роботи А.О. Топачевського по фауні Ольвії, М.А. Воїственського по орнітофауні Ольвії, В.Д. Лебедєва та Ю.Є. Лапіна по іхтіофауні Боспору, пізніше А.В. Кір'янова по рослинництву Боспору).

Великі зміни у вивченні ресурсного потенціалу та економічної структури античних держав Північного Причорномор'я почалися з середини 60-х років минулого століття, причому ці зміни торкнулися як загальних концепцій, так і методології досліджень.

У світоглядній сфері найбільші зміни були викликані появою у 1966 році книги В.В. Лапіна "Греческая колонизация Северного Причерноморья". Автор показав, що у степах Північного Причорномор'я напередодні початку грецької колонізації було відсутнє скільки-небудь чисельне тубільне населення, а відтак налагоджувати торгівельні стосунки просто не було з ким. Відповідно, якщо колонії виводились не з торгівельною метою, то очевидною стає зацікавленість колоністів у розробці місцевих ресурсів, у першу чергу - земельних.

Відтак, виникає потреба більш детально досліджувати сільське господарство та пов'язані з ним промисли та ремесла. Також більше уваги стали приділяти і впливу оточуючого середовища на господарство грецьких колоністів.

Вплив оточуючого середовища на господарство хори Херсонесу в Північно-Західному Криму розглядався О.М. Щегловим у монографії "Северо-Западный Крым в античную эпоху". Ця робота, без сумніву, стала етапною у вітчизняному антикознавстві. Дослідник не тільки у значному обсязі залучив дані природничих наук (ґрунтознавства, геоботаніки, палеогеографії, іхтіології тощо), але й відповідним чином опрацював їх, що дало змогу дати відповіді на питання, на які лише з допомогою історичних та археологічних джерел відповісти було неможливим.

На 60-80-ті роки XX ст. припадає велике пожвавлення у археобіологічних дослідженнях матеріалів грецьких поселень Північного Причорномор'я, що, на відміну від попереднього етапу, почали провадитись фаховими археобіологами: археозоологами (В.Й. Цалкін, О.П. Журавльов), іхтіологами (Л.Д Житеньова, В.П. Бурдак), археоботаніками (З.В. Янушевич, Г.О. Пашкевич).

Активізуються і палеогеографічні, зокрема й палеоботанічні дослідження (К.К. Шилік, С.П. Маслов, В.Р Філін). Досліджується також розробка мінерально-сировинних ресурсів із залученням геологічних даних (П.І. Науменко, А.С. Островерхов).

Такий масштабний прогрес у природничо-археологічних розробках значною мірою був наслідком зміщення у 70-80-х рр. акцентів в археологічних дослідженнях на вивчення сільської округи античних держав: Боспору (І.Т. Круглікова, О.О. Маслєнніков), Херсонесу (О.М. Щеглов, О.Д. Дашевська, А.Б. Колесніков, І.В. Яценко, В.В. Латишева, В.О. Кутайсов, С.Б. Ланцов), Ольвії (С.Д. Крижицький, С.Б. Буйських, А.В. Бураков, В.М. Отрешко, В.В. Рубан), полісів Нижнього Подністров'я (С.Б. Охотніков).

На жаль, у 90-ті роки з суто економічних причин було згорнуто низку великих проектів з вивчення хори античних держав Північно-Західного Причорномор'я. Однак, не всюди наслідки були настільки гнітючими. Так, активно продовжувалось вивчення хори Херсонесу та Боспору, особливо у Керченському Приазов'ї (О.О. Маслєнніков) та на хорі Німфею (В.М. Зінько).

З 80-х років відбулося різке пожвавлення археобіологічних досліджень. Однак, не в усіх регіонах вони провадилися з однаковою інтенсивністю, має місце і диспропорція між археозоологічними та археоботанічними дослідженнями. Так, у Нижньому Подністров'ї, обсяги археозоологічних аналізів перевищують археоботанічні, тоді як у Західному Криму спостерігається зворотна картина. У Керченсько-Таманському регіоні археоботанічні дослідження охоплюють одні поселення, а археозоологічні - інші. Більш збалансованим було археобіологічне вивчення матеріалів сільських поселень Нижнього Побужжя.

Продовжували здійснюватися і палеогеографічні реконструкції (М.М. Ієвлев, І.В. Бруяко, В.А. Карпов).

Накопичення значного обсягу археологічної та археобіологічної інформації дало змогу в 90-х-2000-х рр.. створити низку узагальнюючих робіт, в яких висвітлювалась господарська діяльність грецьких колоністів різних районів Північного Причорномор'я.

Коротко підсумовуючи розгляд основних робіт, в яких вивчалися різні аспекти економічної діяльності полісів Північного Причорномор'я, пов'язаних з розробкою місцевих ресурсів, можна констатувати, що абсолютна більшість археологів та істориків усвідомила необхідність комплексного використання інформації різних джерел - не тільки писемних, археологічних та епіграфічних, але й даних природничих наук та археобіологічних дисциплін. Наслідком цього стало суттєве розширення джерельної бази досліджень. Так, саме на основі археоботанічних даних було спростовано концепцію "скіфського хліба", базовану на інтерпретації писемних джерел. Однак, рівень залучення інформації природничих наук у більшості досліджень не можна вважати достатнім. Чи можливо, наприклад, оцінити ефективність розвитку тієї чи іншої галузі сільського господарства без розуміння якості земельних ресурсів, на базі яких ця галузь розвивалася?

Розділ 1. Ресурсний потенціал та структура господарської діяльності полісів Нижнього Подністров'я V-III ст. до н. е.

У розділі показано, що бідність регіону на мінеральну сировину зумовила переважно аграрну спрямованість економіки полісів Нижнього Подністров'я - Тіри та Ніконія. Детальний розгляд ґрунтового покриву та кормових угідь регіону дозволив стверджувати, що місцеве населення мало достатній ресурсний потенціал для розвитку як рослинництва, і зокрема зернового господарства, так і тваринництва. За якістю ґрунтів Нижнє Подністров'я переважало всі інші освоєні греками регіони Північного Причорномор'я. Степові пасовиська Нижнього Подністров'я були найкращими серед усіх подібних пасовиськ Північного Причорномор'я, оскільки, очевидно, лише у цьому регіоні були розповсюджені найбагатші у кормовому відношенні різнотравно-типчаково-ковилові степи, а типчаково-ковилові представлені лише найкращим у кормовому відношенні північним варіантом, тоді як пустельні чи галофітні степи повністю відсутні. Очевидно, найкращими були також і заплавні пасовиська та сіножаті.

Проведений автором комплексний аналіз наявних писемних, археологічних та археобіологічних джерел продемонстрував, що саме тваринницький компонент сільського господарства полісів Нижнього Подністров'я був переважаючим. При цьому землеробство, і зокрема зернове господарство, певною мірою виконувало допоміжну роль, переважно за рахунок виробництва фуражного зерна. Розгляд результатів аналізів остеологічного матеріалу з поселень Нижнього Подністров'я дозволив однозначно стверджувати про відсутність вузької спеціалізації місцевого скотарства. Однак, при цьому наявність експортного потенціалу цієї галузі є більш ніж вірогідною. Таким чином, експортний потенціал сільського господарства Тіри та Ніконія був пов'язаний не з хлібним зерном, як традиційно вважається, а з продукцією скотарства.

Необхідно також зазначити, що розвиток скотарства мав сприяти, розвиткові ремесел, пов'язаних з обробкою вовни, шкіри, кістки тощо. Однак, за наявної джерельної бази визначити їх технологічний рівень є поки що неможливим. Археологічні матеріали є скупими, а відтак можуть засвідчити лише сам факт існування тих чи інших ремесел, практично нічого не говорячи про технології, що використовувались місцевими ремісниками. Епіграфічні або писемні джерела, які могли б засвідчити, бодай опосередковано, можливість експорту продукції цих ремесел з полісів Нижнього Подністров'я, на жаль, відсутні.

Ще одна важлива галузь господарства грецьких поселенців - рибальство - мала у Нижньому Подністров'ї цілком сприятливі умови для розвитку. Щоправда, за рибними багатствами Нижнє Подністров'я суттєво поступалося іншим регіонам Північного Причорномор'я. Це пояснюється відсутністю у період, що досліджується, Дністровського лиману з його багатою лиманною іхтіофауною та меншою, порівняно з іншими регіонами загальною площею акваторії. Однак, навіть зважаючи на ці фактори, можна доволі впевнено говорити не тільки про можливість місцевих поселенців забезпечити себе рибальською продукцією, але й про наявність експортного потенціалу, з чим повністю кореспондуються дані історії та археології. Археологічні джерела однозначно вказують на велике значення рибальства в економіці місцевих полісів, а писемні - не менш однозначно твердять про експортний характер місцевого рибальства.

В цілому основу структури господарської діяльності грецьких полісів Нижнього Подністров'я, складало сільське господарство скотарсько-землеробського напрямку, а також рибальство та ремесла та промисли, пов'язані головним чином з обробкою скотарської та рибальської сировини.

Розділ 2. Ресурсний потенціал та структура господарської діяльності Ольвійського полісу V-III ст. до н. е.

Розгляд природних ресурсів Нижнього Побужжя дозволив зробити висновок, що мешканці Ольвійського полісу мали ресурси для розвитку не тільки сільського господарства та низки промислів, таких як рибальство та мисливство, але й кількох ремесел, пов'язаних з переробкою мінеральної сировини: залізообробного та склоробного. Зважаючи на співвідношення різних типів ресурсів, аграрна складова ольвійського господарства мала бути домінуючою.

В цілому ґрунтовий покрив Нижнього Побужжя був дещо менш сприятливим для розвитку ефективного землеробства, аніж у попередньому регіоні, що до певної міри компенсувалося більшою загальною площею орних земель. Зважаючи на високу якість місцевих пасовиськ, можна констатувати, що як і у Нижньому Подністров'ї, у Нижньому Побужжі було можливим ведення як переважно землеробського, так і переважно скотарського господарства. Комплексний аналіз писемних, археологічних та археобіологічних джерел дозволяє стверджувати, що в Ольвійському полісі, на відміну від Тіри та Ніконія, розвивалося багатогалузеве сільське господарство, яке включало як землеробський, так і скотарський компоненти, з певним переважанням останнього. При цьому в Нижньому Побужжі утворилися спеціалізовані райони, господарство яких мало або землеробський (район правобережжя Бугу на північ від Ольвії), або скотарський (райони Аджигольської та Олександрівської балок) характер.

Археоботанічні дані демонструють дуже складну картину розвитку зернового господарства в Ольвійському полісі як у часі, так і у просторі: співвідношення основних зернових культур суттєво різнилося як на різних поселеннях, так і в різні хронологічні періоди. На жаль, цих даних явно недостатньо для створення більш-менш повної картини цього розвитку, але на їх основі можна доволі впевнено твердити про одночасне існування як хлібного, так і фуражного напрямків зернового господарства. На основі археоботанічної інформації можна твердити і про вирощування у Нижньому Побужжі технічних культур, перш за все конопель та льону, а також про поширення виноградарства та садівництва. Однак, масштаби цих галузей рослинництва залишаються невідомими. Що стосується інших галузей рослинництва, то їх існування можна лише припускати.

Що стосується тваринницької складової ольвійського господарства, то писемні джерела однозначно вказують на використання грецькими скотарями багатих заплавних пасовиськ Південного Бугу, Дніпра та малих річок їх басейну. Про це ж однозначно свідчить і наявність доволі великих спеціалізованих на скотарстві господарських районів, розташованих у долинах малих річок (теперішні балки), а також існування скотарських стоянок поблизу заплав Південного Бугу та Дніпра. Археозоологічні матеріали демонструють суттєві розбіжності у співвідношенні між різними видами худоби на різних поселеннях, проте встановити сутність цих розбіжностей поки не вдається. Наявність експортного потенціалу цієї галузі господарства Ольвійського полісу не викликає сумнівів.

Археологічні матеріали однозначно свідчать про доволі широкий розвиток ремесел та промислів, пов'язаних з переробкою скотарської сировини, а наявність доволі дорогих імпортних знарядь для обробки шкіри та вовни вказує на доволі високий, як на той час, технологічний рівень цих ремесел. Епіграфічні матеріали свідчать про товарний характер деяких з них та дають можливість припускати виготовлення такої коштовної продукції, як фарбовані тканини. І хоча прямих свідчень експортного характеру цих ремесел поки що немає, сама можливість експорту їх продукції є безсумнівною.

Рибальство - третя важлива галузь господарства грецьких поселенців - мало у Нижньому Побужжі дуже сприятливі умови для розвитку. За багатством іхтіофауни Нижнє Побужжя значно переважало Нижнє Подністров'я. Археологічні джерела наочно демонструють велику питому вагу рибальства в господарстві Ольвійського полісу, а писемні - однозначно вказують на виробництво експортної продукції: риби цінних видів, перш за все осетрових, а також риб'ячого клею. Археозоологічні джерела дозволяють припускати й можливість експорту мисливської продукції: хутра, жиру та бобрової струмини.

Значно кращими, аніж у Нижньому Подністров'ї, були умови для розвитку ремесел та промислів, особливо пов'язаних з видобуванням та переробкою мінерально-сировинних ресурсів (заліза, соди, солі тощо) та деревини. Деякі з них, такі як склоробне, могли давати й експортну продукцію.

В цілому основу структури господарської діяльності Ольвійського полісу складало сільське господарство скотарсько-землеробського напрямку, рибальство та ремесла, пов'язані головним чином з обробкою скотарської та рибальської сировини, переробкою деревини, а також склоробне та залізообробне ремесла.

Розділ 3. Ресурсний потенціал та структура господарської діяльності Херсонеського полісу V-III ст. до н. е.

Розгляд природних ресурсів Західного Криму дозволив зробити висновок, що, зважаючи на відносну бідність регіону на мінеральну сировину, основою господарства Херсонеського полісу могло бути лише сільське господарство. Що ж стосується ремесел та промислів, що базувалися на видобутку та переробці місцевої мінеральної сировини, таких як будівництво чи виготовлення керамічних виробів, то вони у херсонеському господарстві відігравали хоча й важливу, проте другорядну роль.

Комплексне вивчення ґрунтового покриву та природних кормових угідь Західного Криму довів, що структура сільського господарства Херсонесу повинна була мати суттєві відмінності від структури сільського господарства полісів Північно-Західного Причорномор'я. Так, у Західному Криму існували в цілому малосприятливі умови для ведення інтенсивного тваринництва, а відтак домінуючою галуззю сільського господарства Херсонесу було рослинництво. Крім того, внаслідок несприятливих для сільського господарства властивостей ґрунтового покриву регіону, більшість галузей останнього не мали достатньо сприятливих умов для розвитку. До таких галузей, зокрема, належало й зернове господарство, яке часто вважається чи не основною експортно-орієнтованою галуззю херсонеського господарства. Що ж стосується можливості експорту його продукції, то вона виглядає, м'яко кажучи, дуже сумнівною. Це підтверджується і археоботанічною інформацією, згідно з якою на хорі Херсонесу почали вводити в культуру жито, яке є набагато менш вимогливим за пшеницю до ґрунтових умов. Археоботанічні знахідки з хори Херсонесу демонструють високу спеціалізацію зернового господарства цього полісу в IV-III ст. до н.е. на вирощуванні хлібних злаків. Це, очевидно, давало змогу повністю забезпечувати населення полісу зерном. Однак, судячи з епіграфічних даних, таке забезпечення потребувало жорсткого державного регулювання. Спроби ряду дослідників пов'язати високу спеціалізацію зернового господарства Херсонесу з його експортною спрямованістю є недостатньо обґрунтованими, зважаючи на загальну посередню якість місцевих ґрунтів та великі площі ґрунтів, малопридатних для вирощування зернових.

По-справжньому сприятливими природні умови були лише для двох галузей рослинництва: виноградарства та вирощування ефіроолійних культур. Численні археологічні та археоботанічні дані, а також відомості епіграфічних джерел переконливо свідчать про високий розвиток першої галузі у Херсонеському полісі, причому практично по всій його території. Археологія засвідчує і широке виробництво амфорної тари, необхідної для експорту вина, і сам експорт цієї продукції.

На відміну від більшості галузей сільського господарства, рибальство мало у Західному Криму чудові умови для розвитку. Великим плюсом при цьому було те, що біля берегів регіону, що розглядається, знаходяться місця як зимівлі, так і нагулу риби, повз них також проходять шляхи міграції промислових риб. Це дозволяло провадити інтенсивну риболовлю протягом більшої частини року. Другим великим плюсом для місцевого рибальства було видове багатство промислових риб: від чорноморських осетрових до мігрантів з Мармурового моря та від донних риб до пелагічних. Відповідно, місцеві мешканці мали змогу виробляти найрізноманітнішу продукцію - від соусу гарум до солоної чи копченої осетрини.

Численні остеологічні матеріали свідчать, що рибальство у Херсонеському полісі досягло доволі високого рівня. Основною промисловою рибою IV-III ст. до н.е. на хорі Херсонесу була кефаль, другорядними - калкан, осетрові та морський карась. Судячи з розвитку видобутку солі у Херсонеському полісі, місцеві мешканці мали заготовляти солону рибу, яка могла йти й на експорт. Щоправда, останній, на відміну від експорту з усіх без винятку інших регіонів Північного Причорномор'я, не засвідчений у писемних джерелах. Проте, зважаючи на значні обсяги вилову та цінність продукції, а також на той факт, що осетрові експортувалися з інших регіонів Північного Причорномор'я, можна доволі упевнено стверджувати про експортний характер херсонеського рибальства в епоху, що досліджується. Таким чином, початок експорту риби з Херсонесу до Греції слід відносити не до римського часу, як зазвичай вважається, а до періоду на декілька століть раніше.

Структура господарської діяльності Херсонеського полісу IV-III ст. до н.е. демонструє доволі високий ступінь спеціалізації господарства при загальному аграрно-рибальськму спрямуванні. Відносна бідність природних ресурсів, зокрема земельних, змушувала херсонеситів пожертвувати багатопрофільністю економіки задля інтенсифікації галузей, життєво важливих для самозабезпечення (зернове господарство, рибальство), або зорієнтованих на експорт (виноградарство і те ж таки рибальство). Продукція останніх мала компенсувати імпорт, необхідність у якому була дуже великою.

Розділ 4. Ресурсний потенціал та структура господарської діяльності Боспорської держави у Керченсько-Таманському регіоні в V-III ст. до н. е.

Необхідно відмітити, що за різноманітністю природних ресурсів Керченсько-Таманський регіон набагато перевершував будь-який інший освоєний греками регіон Північного Причорномор'я. Однак, варто зауважити нерівномірність розташування цих ресурсів: кращі земельні ресурси знаходились на Таманському півострові, тоді як мінерально-сировинні - на Керченському.

Аналіз ґрунтового покриву регіону, особливо Керченського півострова, змусив переглянути усталену думку про високий потенціал місцевого зернового господарства. Насправді умови для розвитку цієї галузі рослинництва на Таманському та частині Керченського півострова були доволі посередніми, а на більшій частині останнього - в цілому несприятливими. Тому основна частина продукції місцевого зернового господарства, про яке свідчать дані археоботаніки, мала спрямовуватись на забезпечення внутрішнього ринку.

Наслідком подібних відмінностей у структурі ґрунтового покриву була й різна структура сільського господарства двох частин Керченсько-Таманського регіону. На Керченському півострові основні сільськогосподарські угіддя знаходились у його північно-східній частині (район Пантікапею-Німфею), а також невеликими масивами в інших районах півострова (район Кітея у його південно-східній частині, Керченське Приазов'я). При цьому навіть тут можливості для розвитку більшості галузей рослинництва були не дуже сприятливими. Не найкращими були умови для вирощування частини зернових культур (особливо просовидних), вологолюбних зернобобових, майже всіх олійних, прядивних та овочевих культур, значної частини кормових та плодових. Відносно сприятливими ґрунтові умови були для вирощування більшої частини зернобобових та ефіроолійних культур та, особливо, винограду (на щебенистих ґрунтах). З цих галузей рослинництва, очевидно, лише виноградарство могло давати експортну продукцію. Зернове ж господарство, як і на хорі Херсонесу, мало бути спрямованим виключно на самозабезпечення. При цьому варто зазначити, що згідно з археоботанічними даними, зернове господарство Європейського Боспору було менш спеціалізованим на вирощування хлібних злаків, аніж господарство Херсонесу.

Зовсім іншою була ситуація на Таманському півострові. Тут у долині Кубані існували достатньо сприятливі умови для вирощування олійних, прядивних, овочевих та вологолюбних зернобобових культур. На більшій частині території Таманського півострова можна було вирощувати майже всі грецькі зернові, більшість ефіроолійних та плодових культур. Лише вирощування винограду на Європейському Боспорі, очевидно, було ефективнішим через більшу скелетність місцевих ґрунтів. Однак, не варто перебільшувати якість ґрунтів Тамані, а відтак і рівень продуктивності місцевого зернового господарства - основи місцевого рослинництва, ґрунтуючись лише на засвідченому писемними джерелами факті експорту пшениці з Боспору. Останнє твердження добре кореспондується з археоботанічними даними, згідно з якими зернове господарство Тамані було не меншою мірою спрямоване на вирощування зернофуражних культур, аніж хлібних злаків.

Поряд з рослинництвом, іншою важливою галуззю сільського господарства мешканців Керченсько-Таманського регіону було тваринництво. Аналіз природних пасовищних угідь регіону показав, що в ньому існувало принаймні два райони, в яких тваринництво мало розвиватися набагато успішніше за рослинництво. Першим з цих районів знаходився у південно-західній частині Керченського півострова, де розвиток землеробства через вкрай несприятливі властивості місцевих ґрунтів був практично неможливим. Відтак, єдино можливим способом господарського використання цих земель був скотарський. Щоправда, зважаючи на посередню якість місцевих степових пасовиськ, місцеве тваринництво мало бути екстенсивним, а форма випасу - відгінною. Зовсім інша ситуація складалася в іншій частині регіону - долині Кубані. Місцеві лучні пасовиська були високоякісними, що давало можливість розвивати інтенсивне скотарство стійлово-вигінної форми випасу. Такий висновок знаходить підтвердження в археозоологічних матеріалах зі спеціалізованого скотарського поселення Тамані (Волна1). Експортні можливості боспорського скотарства не викликають сумніву, тим більше, що вивіз скотарської продукції за межі регіону засвідчується писемними джерелами.

Певні питання виникають при розгляді потенціалу ремесел та промислів, які займалися переробкою скотарської продукції. Те, що вони досягли доволі високого рівня розвитку, є очевидним, очевидним є й їх експортний потенціал. З іншого боку, писемні джерела говорять лише про експорт скотарської сировини, тоді як про напівфабрикати чи готову продукцію інформації поки що немає.

Керченсько-Таманський регіон, а особливо район Керченської протоки, був найбагатшим в усьому Північному Причорномор'ї риболовецьким районом. Тут у значній кількості могли добуватись осетрові, оселедці та інші види риб. Судячи з археозоологічної інформації, а також даних нумізматики, саме осетрові становили основу місцевого вилову, і саме вони, що надійно засвідчується писемними джерелами, експортувалися до Греції ще принаймні з ранньокласичного часу.

Мінерально-сировинні ресурси Керченсько-Таманського регіону були найбагатшими з усіх розглянутих регіонів і дозволяли розвивати найбільшу кількість ремесел та промислів. З них особливо слід виділити ті, що були пов'язані з видобутком та переробкою залізної руди та супутніх їй мінеральних пігментів. Базовані на цьому видобутку ремесла - залізообробка та виготовлення мінеральних фарб мали, судячи з археологічних даних, значні масштаби, а відтак і експортний потенціал.

Однак, що стосується територіального розподілу мінеральної сировини, то тут спостерігається картина, прямо протилежна до тієї, яка вимальовується при розгляді земельних ресурсів: більша її частина зосереджена на Керченському півострові, тоді як на Тамані часом спостерігається нестача окремих її видів. Так, основні поклади залізної руди в античну добу розроблялися у північно-східній частині Керченського півострова; там само знаходяться і поклади найкращих у регіоні будівельних матеріалів. З іншого боку, на Таманському півострові знаходилося лише одне родовище залізної руди, до того ж достеменно не відомо, чи розроблялося воно в античну добу, а брак будівельного каміння з повною очевидністю демонструється археологічними дослідженнями. Очевидно, лише поклади будівельних та гончарних глин могли розроблятися в обох частинах регіону з однаковою інтенсивністю.

Структура господарської діяльності населення Боспору в Керченсько-Таманському регіоні була доволі складною як у галузевому, так і у територіальному відношенні. Останнє було викликано нерівномірністю розташування природних ресурсів: кращі земельні ресурси знаходились на Таманському півострові, тоді як мінерально-сировинні - на Керченському. У цілому ж ця структура включала в себе багатопрофільне землеробство, скотарство, інтенсивне рибальство та доволі розвинуте ремесло.

Розділ 5. Ресурсний потенціал та структура господарської діяльності античних держав Північного Причорномор'я у V-III ст. до н. е.: порівняльний аналіз.

Розділ присвячений порівняльному аналізу 1) ресурсного потенціалу чотирьох розглянутих у попередніх розділах регіонів та 2) структур господарської діяльності полісів, розташованих у цих регіонах. Такий аналіз дає змогу з'ясувати суттєві відмінності у ґрунтовому покриві, кормових угіддях, флорі, фауні та мінерально-сировинних ресурсах цих регіонів, а відтак і у зумовлених ними структурах господарської діяльності грецького населення, що в них проживало.

Розгляд ґрунтового покриву дозволив спростувати широко розповсюджені уявлення, про те що нібито в усіх античних державах Північного Причорномор'я існували сприятливі умови для розвитку зернового господарства. Показано, що в жодному з розглянутих регіонів не існувало експортно-орієнтованого зернового господарства, а відтак експорт хлібу з території Боспору міг бути пов'язаним лише з експлуатацією земель долини Кубані. Для Херсонесу ж, наприклад, з експортної точки зору більш важливим був розвиток інших галузей рослинництва, головним чином - виноградарства.

Вивчення природних ресурсів дозволило також спростувати усталений погляд на співвідношення тваринницької та рослинницької складових сільського господарства античних держав Північного Причорномор'я: в усіх розглянутих регіонах, крім Західного Криму, у структурі експорту тваринницька продукція, згідно наявної інформації, повинна була переважати над рослинницькою. При цьому принаймні з Нижнього Побужжя та Керченсько-Таманського регіону, судячи з високого рівня розвитку відповідних ремесел, на експорт йшла не тільки сировина, але й напівфабрикати та готова продукція.

Було переглянуто також і уявлення про роль риболовлі у господарстві та, особливо, в експорті античних держав Північного Причорномор'я. Показано, що ця галузь давала експорту продукцію в усіх без винятку державах, що досліджувалися, а не тільки у Херсонесі чи Боспорі. При цьому цей експорт розпочався не пізніше класичної доби, а не з римського часу, як вважалося раніше.