Вплив нацистської окупації на соціальну сферу України (1941–1943 рр. За матеріалами Донецької, Луганської і Харківської областей)

Размещено на http://www.allbest.ru

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Вплив нацистської окупації на соціальну сферу України (1941 - 1943 рр. За матеріалами Донецької, Луганської і Харківської областей)

Фомін Андрій Володимирович

Луганськ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Литвиненко Віталій Федосійович,

Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля,

завідувач кафедри історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

заслужений працівник освіти України

Кравченко Володимир Іванович,

професор кафедри теорії та історії держави і права

Донецького юридичного інституту

Луганського державного університету

внутрішніх справ МВС України

кандидат історичних наук, доцент

Абакумова Вікторія Іванівна

доцент кафедри архівознавства

Східноукраїнського національного

університету імені Володимира Даля

Провідна установа - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (кафедра історії України)

Захист відбудеться 24.04.2007 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.04 при Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1, корп. 8, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а).

Автореферат розісланий 23 березня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук І. В. Довжук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціальна сфера у сучасному світі становить вельми суттєву частину економіки усіх розвинутих країн світу. Наприкінці XX ст. витрати держави та населення на блага, що забезпечуються нею, склали в країнах з ринковою економікою від 30 до 45 % ВВП. Соціальна сфера охоплює такі галузеві системи, як охорона здоров'я, освіта, культура, фізична культура і спорт, соціальне обслуговування та соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство. Її галузі мають своїм безпосереднім адресатом людей, їх матеріальні, фізичні та духовні можливості. Саме вони забезпечують сучасний розвиток людини і суспільства, без них він не можливий. Для кожної особистості ця невід'ємна частина життя цивілізованого суспільства має величезне значення. Міжнародні організації та Конституції більшості країн світу, у тому числі й України, відносять доступність медичного обслуговування, освіти, культурних благ до числа невід'ємних прав людини. Сьогодні проблеми соціальної сфери хвилюють всі без винятку верстви українського суспільства.

У довоєнний час в розвитку галузей соціальної сфери СРСР досяг суттєвого прогресу. Саме це дало можливість радянській країні за соціально-економічним розвитком стати однією з провідних світових держав, а у підсумку і виграти війну, яка стала лихом, що не обійшло жодну українську родину. Можливо, найбільш яскраво значення нормальної роботи складових соціальної сфери показали наслідки того становища, яке склалося в результаті політики щодо неї нацистських окупантів. Необхідність комплексного розгляду проблематики функціонування галузей соціальної сфери зумовлена тісним взаємозв'язком між її складовими елементами, їх взаємною залежністю.

Після здобуття українським народом незалежності перед історичною наукою постала проблема створення свого, “україноцентричного” погляду на власне минуле, історію. Автор цього дослідження прагнув здійснити крок у об'єктивному висвітленні історичних процесів, які сталися на території України в роки нацистської окупації, врахувавши при цьому їх регіональні особливості на основі вільного вибору методологічного та методичного інструментарію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексної проблеми “Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки”, розроблюваної кафедрами історії України і всесвітньої історії Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (державний реєстраційний номер 0106U000296).

Об'єкт дослідження - нацистський окупаційний режим в Україні (1941-1944 рр.).

Предметом дисертаційного дослідження є трансформація впливу нацистської окупації на соціальну сферу Східної України (1941-1943 рр.). Хронологічні рамки дослідження: жовтень 1941 - вересень 1943 рр. - охоплюють добу окупації регіону фашистськими загарбниками, існування нацистського окупаційного режиму в зазначених областях.

Територіальні межі дослідження включають регіон Східної України, тобто ті області, які в ході воєнних дій не увійшли до Рейхскомісаріату “Україна” і знаходилися в зоні військового управління та складали переважну за населенням і територією його українську частину). Це територія Харківської, Сталінської (тепер-Донецька) і Ворошиловградської (тепер-Луганська) областей УРСР. Його окупація за часом була найменшою порівняно з іншими територіями України. Тут не існували цивільні окупаційні інституції: управління складалося лише з двох ланок: військового командування та місцевих адміністрацій, повністю підконтрольних йому. Характерною рисою регіону є високий рівень концентрації промислового виробництва, урбанізації населення. Ступінь експлуатації та пригнічення населення названої території часто залежали від волі військового командування, дислокації німецьких чи інших військ гітлерівської коаліції. Визначення нами саме таких меж дослідження пов'язане і з необхідністю врахування й краєзнавчого аспекту, оскільки існує певна диспропорція між ступенем висвітлення історії країни в цілому та її частин.

Мета дослідження полягає в комплексному вивченні та об'єктивному висвітленні на основі широкої джерельної й історіографічної бази стану соціальної сфери Східної України в умовах впливу на нього нацистської окупації.

Для реалізації поставленої мети окреслені такі завдання дослідження:

виявити ступінь наукової розробки теми, охарактеризувати джерельну базу, концептуальні підходи у вивченні окупаційних процесів в роки війни;

з'ясувати сутність та особливості окупаційного управління в регіоні;

врахувати багатоаспектність нацистської окупації при аналізі її впливу на соціально-економічний стан та соціальну сферу регіону у названий період;

проаналізувати тенденції у становищі соціальної сфери та її відповідність потребам населення окупаційної пори;

відстежити фактори виживання населення на окупованій території;

дослідити роль Руху Опору та колабораціонізму у процесах, що відбувалися в галузях соціальної сфери в окупаційний період;

показати наслідки нацистської окупаційної політики щодо соціальної сфери в досліджуваному регіоні.

Наукова новизна дисертації полягає в наступному. По-перше, у визначенні теми дисертації, яка досі ще не була предметом спеціального дослідження: у вітчизняній історіографії нами зроблена спроба комплексного дослідження стану соціальної сфери Східної України та вплив на неї нацистської окупації. По-друге, у новому підході до проблеми, що дозволив відійти від усталених у радянській історичній науці стереотипів при висвітленні окремих аспектів теми, зокрема специфіки та тенденцій функціонування галузей соціальної сфери в роки окупації. По-третє, на основі залучення до наукового обігу нових та маловідомих архівних документів, опрацюванні значного масиву джерел висвітлені особливості стану соціальної сфери Східної України у військовій зоні, фактори виживання населення за “нового ладу”. По-четверте, зроблена спроба обґрунтувати авторську точку зору щодо ролі Руху Опору та колабораціонізму у соціально-економічних процесах в окупаційний період.

Теоретико-методологічні основи дослідження базуються на застосуванні як загальнонаукових принципів та міждисциплінарних методів пізнання, так і суто історичних. Процес дослідження окремих аспектів проблеми супроводжувався використанням ретроспективного методу, типологізації і класифікації, порівняльно-історичного, статистичного, структурно-функціонального аналізу, які, разом з методологічними основами дослідження, детальніше аналізуються в підрозділі 1.3.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання фактичного матеріалу, положень і висновків дисертації при написанні монографічних та узагальнюючих праць з близьких та суміжних тем, викладанні курсу історії України, підготовці спецкурсів поглибленого вивчення окупаційного режиму в Україні, зокрема, “Нацистський окупаційний режим в Україні (1941-1944): прояви і наслідки”, створенні навчальних посібників для вчителів, студентів, виконанні курсових, дипломних, дисертаційних робіт.

Апробація результатів дисертації відбулася на засіданні кафедри історії України Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. Окремі її аспекти оприлюднені в наукових доповідях та повідомленнях на конференціях: Міжнародній науковій конференції “Велика перемога: погляд із сьогодення” (Донецьк, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.” (Луганськ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції “Україна на межі тисячоліть: історія і сучасність” (Луганськ, 2006); Міжнародній конференції викладачів “Проблеми світового розвитку в історичному контексті” (Луганськ, 2006) та ін.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у 14 статтях, з яких 6 у фахових виданнях (без співавторів).

Структура дисертації зумовлена її метою на науковими завданнями. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків (180 стор. основного тексту), списку використаних джерел та літератури (468 найменувань), 25 додатків. Загальний обсяг дисертації 247 сторінок.

нацистська окупація соціальна колабораціонізм

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, конкретизуються об'єкт та предмет дослідження, хронологічні рамки та територіальні межі роботи, визначаються мета та завдання праці, її теоретико-методологічні основи, наукова новизна і практичне значення, містяться відомості про структуру і обсяг дисертації.

Перший розділ - “Джерела, історіографія та методологія проблеми” - присвячений аналізу архівних та друкованих матеріалів, використаних при написанні дисертації, вивченні сучасного стану і рівня наукової розробки проблеми, обґрунтуванню методологічних засад дослідження.

Джерельну базу роботи складають різноманітні за характером матеріали, які умовно можна поділити на три групи. До першої групи належать видані у різні періоди збірники документів і матеріалів Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів і матеріалів. - К.: Держполітвидав УРСР, 1963.- 488 с.; Харьковщина в годы Великой Отечественной войны. Июнь 1941-1943 гг. Сборник документов и материалов.-Х.: Прапор, 1965.-428 с.; Совершенно секретно! Только для командования. Стратегия фашистской Германии в войне против СССР.-М.: Прогресс, 1967.-254 с.; Луганщина в годы Великой Отечественной войны. 1941 -1945 гг. Сборник материалов и документов.-Донецк: Донбасс, 1969.-375 с.; Донецкая область в годы Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.): Сборник документов и материалов.-Донецк: Донбасс, 1980.-311 с.; Нюрнбергский процесс: В 8 томах.-М.: Юридическая литература, 1987-1990.; Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941 - 1945 гг.: Документы и материалы: В 3 т.-Т. 1.-К., 1985.-555 c.; Україна в Другій світовій війні у документах/ Упоряд. Володимир Косик.-Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України,-В 3-х Т.1997 - 2000. . За останні роки вийшло чимало мемуарних матеріалів, щоденників та спогадів як нацистських керівників, генералітету, записів їх промов та бесід Пикер Г. Застольные разговоры Гитлера: Пер с нем. И. В. Розанова.-Смоленск: Русич.-1998.-496 с.; Откровения и признания. Нацистская верхушка о войне “третьего рейха” против СССР. Секретные речи. Дневники. Воспоминания. / Пер. с нем. И сост. Г. Я. Рудой.-Смоленск: Русич, 2000.-640 с., так і людей, які пережили окупацію Дражевська Л., Соловей О. Харків у роки німецької окупації 1941-1943: Спогади.-Нью-Йорк, 1985.- 29с.; Олена Звичайна “Золотий потічок з голодного Харкова. Повість з часів німецької окупації України.-Вінніпег: Манітоба, 1947.-95с.; Оксана Соловей. Харків. Окупація // Березіль. - № 1.-1993.-С. 108-119.; Семененко О. Харків, Харків… .-Харків, 1992.-35 с.; Федір Пігідо-Правобережний. “Велика Вітчизняна війна”.-К.: Смолоскип, 2002.-288с..

Другу велику групу джерел становлять неопубліковані документи і матеріали, які зберігаються у центральних державних архівах. Зокрема, важливу роль у дослідженні обраної нами теми відіграли фонди, що містяться у Центральному державному архіві громадських об'єднань України. Цікавими є джерела, представлені у Фонді 1, які характеризують окупаційний режим та становище соціальної сфери як з точки зору радянських органів влади, так і німецьких окупаційних управлінських інституцій. Фонд 57 цього ж архіву також частково складається з джерел, які формувалися з документів військових комендатур, доповідей, інструкцій СС, донесень у господарський штаб “Ост”, відомостей, доповідей про настрій населення. Інформацію щодо нацистської політики у галузях промисловості, сільського господарства, соціальної сфери містить фонд 62. Основним її джерелом виступають доповідні записки, довідки, розвідувальні зведення УШПР, НКВС про гітлерівський режим на окупованій території Східної України. У документах фонду 166 представлені різноманітні аспекти нацистського окупаційного режиму в регіоні.

При підготовці дисертаційного дослідження використані також фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Зокрема, фонд КМФ-8, у якому зосереджені документи німецької групи армій “Південь”, що розташовувалась на теренах Східної України. Для нашого дослідження стали у пригоді матеріали фонду 4620, який містить свідчення, наукові праці дослідників з політики нацистів щодо регіону. Документи фонду 3636 висвітлюють діяльність робочої групи рейхсляйтера Розенберга з вивчення і вивезення українських культурних та історичних цінностей під час другої окупації Харкова. Привернув нашу увагу також фонд 3538.

В іншу-третю-групу можна виокремити джерела обласних архівів досліджуваного регіону. Зокрема, інтерес викликають документи, що зберігаються у державному архіві Донецької області. Зазначимо, що його джерела стосуються багатьох питань становища соціальної сфери в роки нацистської окупації. Так, проблему організації охорони здоров'я населення висвітлюють фонди P-1590, P-1594, P-1608, P-1815, P-1866. Документи, що стосуються діяльності закладів освіти та культури області в основному містять фонди P-1597 та P-1738. Досить змістовним є фонд Українського музичного драматично театру м. Юзівки (Р-1580). Найбільш цікавими для висвітлення питань соціального забезпечення є фонди P-1606 та P-1796. Багатьох питань функціонування житлово-комунальної сфери, розподілу бюджетних коштів стосуються фонди P-1589, P-1612. При підготовці дисертаційного дослідження використаний також газетний фонд державного архіву Донецької області, передусім видання “Донецкий вестник”.

Змістовними для дослідження обраної нами теми є документи державного архіву Луганської області. Проблему функціонування системи охорони здоров'я в основному розкривають документи двох фондів: Р-1310 та Р-2032. На наш погляд, найбільш інформативним фондом, який висвітлює різноманітні процеси, що відбувалися в регіоні в зазначений період, є фонд Р-1755, який містить передусім періодичні видання тих років. Фонд Р-1706 дозволяє з'ясувати деякі сторони соціального забезпечення населення за “нового ладу” та проблеми функціонування освіти. Документи фонду Р-1307 висвітлюють значне коло соціальних питань окупаційної реальності. Дозволяють скласти уявлення про відновлювальні роботи системи водопостачання під час окупації, доступність її послуг для населення документи фонду Р-1309. Архівний фонд театру “Кабаре” дав можливість докладно вивчити його діяльність. Інтерес викликає фонд “Письмові роботи-спогади учнів загальноосвітніх шкіл Ворошиловградської області про перебування у німецько-фашистській окупації…”. При підготовці дисертаційної роботи стали у пригоді також фонди П-179, П-1790: партійні та радянські органи велику увагу приділили інформації щодо політики нацистських загарбників в області.

Значно розширити та доповнити знання про нацистську окупацію Східної України, її вплив на соціальну сферу регіону дозволило використання змістовних у цьому плані фондів державного архіву Харківської області. Зокрема, інформацію про життєдіяльність Харкова в роки окупації містить фонд його міської управи Р-2982. Вивчення фонду Промислово-кооперативної артілі інвалідів поглибило аналіз намагань загарбників використати всі можливі ресурси голодуючого міста. Нашу увагу привернули й фонди, що дозволяють з'ясувати стан житлово-комунальної сфери в роки окупації Р-2997, Р-3011. Названий архів налічує також значну частину документів, що стосуються питань охорони здоров'я в умовах окупації. Основна їх маса міститься у фондах Р-2982, Р-3014, Р-3024 тощо. Функціонування освітніх закладів, стан наукових та культурних установ міста в роки окупації окреслюють документи фондів Р-2982, Р-2995, Р-3076, Р-3085 та інших. Решта вивчених нами фондів доповнила фактичними даними питання, які висвітлюються у дослідженні. Всього ж при підготуванні дисертаційного дослідження автором опрацьовані документи 63 фондів архівів України. Отже, вивчене коло джерел (які складаються із спогадів сучасників, документів окупаційної влади, партійних та радянських органів) склало широку фактологічну і аналітичну базу для підготовки самостійного, оригінального дослідження з обраної теми.

Історіографічну базу дисертації умовно можна поділити на такі групи: 1) монографічні та загальні праці; 2) дослідження щодо окремих аспектів війни; 3) публікації архівних установ; 4) твори, що розглядають проблеми становища Донбасу; 5) розвідки зарубіжних авторів; 6) сучасні дисертаційні дослідження.

В історіографії з даної проблеми доцільно, на наш погляд, умовно виокремити три періоди. Перший, який розпочався практично з утворенням комісії при Президії Академії наук СРСР наприкінці 1941р. і тривав приблизно до кінця 50-х рр. ХХ ст. Однією з перших цікавих документальних праць тих років стала брошура О. Леонтьєва Леонтьєв А. “Зелёная папка” Геринга.-М.: Госполитиздат, 1942.-42 с. . Цінним для висвітлення проблеми є дослідження О.С.Сігал Сигал О. С. Оккупационный режим немецко-фашистских захватчиков на Харьковщине в период октябрь 1941-август 1943 гг. Дис. канд. ист. наук.- Харьков, 1946., - 297с., в якому зроблений змістовний аналіз процесів, що відбувалися на Харківщині. Заслуговують на увагу праці С.Галаджева, О.Глухого, К.Дубини Галаджев С. Что происходит в оккупированных областях Украины.- /Б.М./. 1942. - 21 с.; Глухий О. Німецькі фашисти-люті вороги українського народу.-М., 1942. - 74 с.; Дубина К. Варвари двадцятого віку.-Саратов, 1942. - 16 с., видані ще під час окупації України нацистами. Мета цих публікацій полягала в тому, щоб якомога ширше ознайомити громадян зі злочинами окупантів, підняти бойовий та трудовий дух народу. У названих виданнях знайшли відображення й питання життя людей на окупованих територіях. З цієї точки зору також цікавою є праця О.Іонова Іонов І. Злочинства німців у Донбасі.-К., 1956.-58с., назва якої вдало відображає зміст. У повоєнні роки з'явилися узагальнюючі праці з історії війни І.В.Анісімова, Г.В.Кузьміна, І.Мінца Минц И. Великая Отечественная война Советского Союза. - М.: Госполитиздат, 1947.-72с.; Анисимов И. В., Кузьмин Г. В. Великая Отечественная война Советского Союза, 1941-1945.-М.: Воениздат, 1952.-190с. . Проте у названих працях далася взнаки неповнота джерельної бази. До того ж публікації цього періоду характеризуються вираженою ідеологічною спрямованістю, емоційністю, нерідко публіцистичністю. Їх значущість у тому, що створені вони здебільшого сучасниками, безпосередніми свідками подій. У цей же час закладаються засади сталінської історіософської концепції аналізу подій війни, видаються перші узагальнюючі праці. Разом з тим, головною перепоною об'єктивного дослідження стали надідеологізація науки, закритість та обмеженість ще не систематизованої джерельної бази.

З 60-х рр. ХХ ст. можна виокремити новий етап у розробці проблематики історії Другої світової війни, в тому числі і її соціальних аспектів. Він вирізняється спробами створення узагальнюючих, масштабних праць История Великой Отечественной войны Советского Союза. 1941-1945: В 6 т.-М.: Воениздат, 1960- 1965.; История второй мировой войны. 1939-1945.: В 12 т.-М.: Воениздат, 1973-1982.; Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу. 1941-1945 рр.: У 3 т.-К.: Політвидав України, 1967- 1969.; История Украинской ССР: В 10-ти томах.-К., 1981-1984 / Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-1945 гг.).- М.,1984.-Т. 8.-639 с. та значним посиленням їх ідеологічної спрямованості, намаганням дати загальну характеристику нацистському окупаційному режиму. Не дивлячись на недоліки методологічного, ідеологічного, фактологічного характеру, ці видання стали визначальними для подальших наукових розвідок. Різноманітні аспекти окупаційного режиму висвітлює багатотомне видання “Історія міст і сіл Української РСР” Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т.-К., 1967-1974..

Поряд з публікаціями такого плану увагу привертає й значна кількість авторських видань. Так, у дослідженні Т.С.Першиної Першина Т.С. Фашистский геноцид на Украине. 1941-1944. - К.: Наукова думка, 1985.-170 с. на яскравих прикладах характеризується система знищення окупантами представників українського народу. Важливою для дослідження є збірка статей провідних істориків “Немецко-фашистский оккупационный режим (1941-1944 гг.)” Немецко-фашистский оккупационный режим (1941-1944 гг.) : Сборник статей / Под общ. ред. Е.А. Болтина.-М.: Политиздат, 1965. -388 с. у якій автори розкривають сутність нацистського режиму. Одним з вагомих досліджень економічної його складової на окупованій території СРСР, на наш погляд, є праця М. М. Загорулька, А.Ю.Юденкова Загорулько М.М., Юденков А.Ф. Крах плана “Ольденбург”… М.: Экономика, 1974.-383с..

Низка важливих праць для вивчення стану соціальної сфери України під час окупації належить М.В.Ковалю Коваль М. Історія пам'ятає! Кривавий шлях фашистів на Україні.-К.: Політвидав України, 1965. -113 с.; Коваль М.В. Борьба населения Украины против фашистского рабства. -К., 1979. -132 с.; Коваль М.В. Фашистская политика духовного, морально-политического подавления населения Украины и её крах (1941-1944) // Общественно-политическая жизнь трудящихся Украины в годы Великой Отечественной войны: сб. научных трудов.-К.: Наукова думка, 1988.-С. 146-202., який проаналізував цілі й політику нацистів щодо української культури, освіти, інтелігенції. Вельми широке коло питань висвітлив В.С.Коваль у дослідженні “Міжнародний імперіалізм і Україна. 1941 - 1945” Коваль В. С. Міжнародний імперіалізм і Україна. 1941 -1945. - К.: Наукова думка, 1966. - 268с..

Наприкінці 80-х - початку 90-х рр. розпочата перебудова сприяла значному зрушенню у переосмисленні подій Другої світової війни. Однак у ці роки, на нашу думку, воно стосувалося передусім логіки військових дій, виявленню факторів, що призвели до величезних людських втрат Радянського Союзу. Але головною передумовою початку нового етапу у дослідженнях окупаційної дійсності стала “архівна революція” 90-х рр. ХХ ст. Ці явища у підсумку дозволили історичній науці вийти на якісно новий рівень у переосмисленні процесів, що відбувалися на теренах окупованої України. Тож автор вважає за доцільне виокремити третій етап розвитку історіографії досліджуваної проблеми умовно з середини 90-х рр. до сьогодення. Значна роль у цих процесах належить працям М.В.Коваля Маловідомі і непрочитані сторінки історії. - К.: Вища школа, 1995.-194 с.; Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945) // Україна крізь віки: В 15 т.-К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 1999.-Т. 12.-336 с.; . На нашу думку, йому вдалося зробити вдалу спробу об'єктивної характеристики подій війни, що відбувалися на українських землях. Велику увагу М.В.Коваль традиційно приділив питанням функціонування освіти, культури, долі інтелігенції в роки війни Українська культура та її діячі в політиці нацистських колонізаторів // УІЖ. -1993. - № 9.-С. 13-28.; Доля української культури за “нового порядку” (1941-1944 рр.) // УІЖ. -1993.- № 11-12. -С. 13-28.; “Просвіта” в умовах “нового порядку” (1941 - 1944) // УІЖ.-1995.- № 2. -С. 37-42.. Стосовно нашого дослідження важливими є праці П.В.Рекотова Рекотов П.В.Органи управління в Україні під час фашистської окупації // Пам'ять століть.-1997.-№ 5. -С. 121-126.; Рекотов П.В. Органи управління на окупованій території України (1941-1944 рр.) // УІЖ. -1997. - № 3.- С. 90 - 91., які висвітлюють сутність “нового ладу”, становище різних галузей економіки під час окупації, особливості політики загарбників у регіонах. Новим словом в історичній науці свого часу стала праця В.І.Кравченка та П.П.Панченка Кравченко В. И., Панченко П. П. Украина во второй мировой войне (1939 - 1945). Современное видение, неизвестные факты. - Донецк: ЦПА, 1998.- 100с. . Значний інтерес для вивчення поставленої проблеми становлять праці І.Г.Вєтрова, зокрема, його монографія Вєтров І. Г. Економічна експансія третього рейху в Україні 1941-1944 рр.-К.: Четверта хвиля, 2000.-232с., в якій автор аналізує економічні плани керівників рейху щодо українських земель та їх реалізацію, примусове використання населення на різних роботах, умови його виживання на окупованій території. У праці О.В.Потильчака Потильчак О. В. Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації. - К., 1999.- 205 с. акцентується увага на різновидах експлуатації ворогом трудових ресурсів, професійній освіті робочої сили та умовах життя місцевого населення. Дослідження В.М.Гайдабури Гайдабура В. М. Театр, захований в архівах: сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941 - 1944).- К.: Мистецтво, 1998.- 224с. цікаве для нас увагою автора до проблем існування театру у різних його формах, культурному співіснуванню військових та мирного населення. Не лише фактологічний, але й методологічний інтерес представляють праці А.В.Скоробогатова Скоробогатов А.В. Харківське міське самоврядування в 1941- 1943 рр. // Березіль.- 1996.- № 7- 8.- С. 139 -162, № 9 -10. -С. 145-164.; Скоробогатов А. В. ОУН у Харкові за часів окупації (1941-1943 рр.) // УІЖ.-1999.- № 6.- С. 81-89., зокрема, комплексне краєзнавче дослідження “Харків у часи німецької окупації…” Скоробогатов А.В. Харків у часи німецької окупації (1941-1943).- Х.: Прапор, 2004. -368 с., у якому викладений переважно невідомий до цього матеріал з найрізноманітніших аспектів життя міста в роки нацистського режиму. На увагу заслуговує монографія М.Л.Головка Головко М. Л. Суспільно-політичні організації та рухи України в період Другої світової війни. 1939 -1945 рр.: Монографія. - К.: Олан, 2004.- 704с.. Також інтерес викликає монографія В.О.Шайкан Шайкан В. О. Колабораціонізм на території рейхскомісаріату “Україна” та військової зони в період Другої світової війни.- Кривий Ріг: Мінерал, 2005.- 466с.. Вона стала першим комплексним дослідженням проблеми співробітництва частини населення з нацистами під час війни. Досліджуваної нами проблеми стосуються публікації архівних установ Архіви окупації. 1941-1944 / Держ. Ком. Архівів України; Упоряд. Н. Маковська. - К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. - 872с.; Архіви України. - № 1-3. -2005..

Не можна обійти увагою ряд видань, присвячених безпосередньо досліджуваному регіону, зокрема, такій його значній частині як Донбас Міхненко А.М. Донбас в роки Великої Вітчизняної війни. - Донецьк: Юго-Восток, 2000.- 153с.; Добров П. В., Удалова Т. М. Допомога трудівників Донбасу фронту в роки Великої Вітчизняної війни. - Донецьк: Норд-Прес, 2006. - 237с.; . Багатьох аспектів окупаційної дійсності так чи інакше торкаються дослідження Д.М.Титаренка Титаренко Д. М. Окупаційна преса Донбасу як джерело з історії культури регіону // Вісник Харківської державної академії культури.-Вип.. 4.- Х.: ХДАК, 2001.-С. 191-198.; Титаренко Д. М. Окупаційна преса як джерело вивчення соціально-економічного та культурного стану Юзівки (Сталіно) в 1941-1943 рр.// Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. ст.- Вип. 18. -Київ -Донецьк: Рідний край, 2001. -С. 118 - 123. та ін.. Вдалу, на наш погляд, спробу комплексного аналізу проблем існування освіти, в тому числі й в роки нацистської окупації, здійснили автори монографії “Система освіти в Донбасі у роки Великої Вітчизняної війни” Добров П. В., Бистра М. О. Система освіти в Донбасі у роки Великої Вітчизняної війни: Монографія. -Донецьк: Норд-Прес, 2006. -273с..

Певні аспекти досліджуваної нами теми знайшли відображення у працях зарубіжних авторів, зокрема, чеського вченого В.Краля Краль В. Преступления против Европы: Пер. с чеш.- М.: Мысль, 1968. - 347 с.. Більш важливою для дослідження є праці англійського історика Олександра Верта Александр Верт Россия в войне 1941-1945. Авторизованный перевод с англ.-М.: Воениздат, 2001.- 664с., який був очевидцем подій, та Норберта Мюллера Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941-1944): О роли вермахта и его руководящих органов в осуществлении оккупационного режима на советской территории / Пер. с нем. - М., 1974.- 387с. , де автор висвітлює питання структури управління окупованими територіями, спрямованість нацистського режиму. На початку 90-х рр. ХХ ст. російською мовою вийшла праця італійського вченого Джузеппе Боффа Боффа Джузеппе. История Советского Союза. От Отечественной войны до положения второй мировой державы. Сталин и Хрущев. 1941-1964 гг.: пер. с итал.-Т. 2.-М.: М-народн. отн-я, 1994.-632с.. Наше зацікавлення викликала збірка праць німецьких істориків щодо нацистської окупації: “Вторая мировая война. Дискуссии. Основные тенденции. Результаты исследований” Вторая мировая война. Дискуссии. Основные тенденции. Результаты исследований: пер. с нем.-М.: Весь мир, 1996.-700с., особливо статті з продовольчого забезпечення населення, залучення його до примусової праці. Знаковою подією у російській історіографії з точки зору переосмислення процесів окупаційного періоду стала, зокрема, праця Б. В. Соколова Соколов Б. В. Оккупация. Правда и мифы.-М.: Аст-Пресс книга, 2002.- 352 с. та видання “Энциклопедия третьего рейха” Энциклопедия третьего рейха / под общ. ред. Альберта Егазарова. -М.: Локид-Миф, 1996.- 592с..

Працюючи над досліджуваною темою, автор спирався й на дисертаційні роботи своїх попередників. Зокрема, у висвітленні окупаційного режиму в Україні суттєвою є праця П.В.Рекотова Рекотов П. В. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні 1941 - 1944 рр. (історико-правовий аспект): Дис. канд. юр. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України.- К., 1997.- 227с.. Деякі аспекти нашої теми знайшли часткове відображення у дослідженні Л.І.Суюсанова Суюсанов Л. І. Вугільна промисловість і шахтарі України в роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.): Дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний університет. - Донецьк, 2002. - 199с.. Певних сторін досліджуваної теми торкається О.Ю.Латиш в дисертації “Розвиток охорони здоров'я в Україні періоду Великої Вітчизняної війни” Латиш О. Ю. Розвиток охорони здоров'я в Україні періоду Великої Вітчизняної війни: Дис. канд. іст. наук: 07.00.01 /Донецький національний університет. - Донецьк, 2004.- 195с.. У ній, зокрема, розглядається й структура медичного забезпечення населення Східної України. Становище неповнолітніх громадян України в період війни досліджує Г.М.Голиш Голиш Г. М. Становище неповнолітніх громадян України в період німецько-радянської війни (1941- 1945 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 -Черкаси, 2004.-20с.. Окремий аспект становища соціальної сфери регіону висвітлює М.І.Ткаченко Ткаченко М. І. Музеї України під час Другої світової війни (1939-1945 рр.): Дис. канд. іст. наук: 07.00.01-К., 1996.-198с.. Праця О.Є.Лисенка Лисенко О. Є. Релігійна ситуація на Україні в 1941-1946 рр.: Дис… д-ра іст. наук: 07.00.01 / НАН України, Ін-т історії України. - К., 1999. - 480 с. дає змогу уявити важливу частину духовного життя України в контексті складної окупаційної реальності.

Автором вивчені й дисертації, які безпосередньо стосуються досліджуваного регіону. Так, В.А.Нестеренко Нестеренко В. А. Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941 - 1943 рр. (адміністративний, економічний та соціокультурний аспекти): Дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Ін-т історії України НАН України. - К., 2005.- 307с. висвітлює регіональні особливості “нового порядку” щодо структури управління, економічного становища, окремих проявів соціокультурної ситуації. У дисертації І.С.Тарнавського Тарнавський І. С. Німецько-фашистський окупаційний режим в Донбасі (1941-1943 рр.): Дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний університет. - Донецьк, 1999.- 217с., зокрема, аналізується впровадження “нового аграрного ладу”, промислова політика нацистів тощо. Окремий внесок в аналіз процесів окупаційного періоду привнесло дисертаційне дослідження Д.М.Титаренка Титаренко Д. М. Преса Східної України як історичне джерело (1941- 1943 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 - Дніпропетровськ, 2002.- 19с.. Особливості окупаційного режиму та руху Опору на Луганщині вдало висвітлила В.І.Абакумова Абакумова В. І. Окупаційний режим та антифашистський рух Опору на Луганщині (1941 - 1943 рр.): Дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля. - Луганськ, 2004. - 212с.. Це свідчить не тільки про існування у вітчизняних істориків серйозного інтересу до порушеної проблеми, але й доводить зміну пріоритетів у напрямах досліджень з відхиленням їх вектора у бік реальних узагальнень.

Таким чином, здійснений історіографічний аналіз наукового доробку із зазначеної проблематики свідчить про те, що існує певна кількість праць, які висвітлюють окремі аспекти згаданої теми. Однак ґрунтовної праці, яка б територіально охоплювала регіон Східної України, поки що не створено. Тому визначена нами проблема потребує узагальнюючого комплексного розгляду, а подекуди зовсім нового бачення і трактування.

Методологія дослідження. Дисертація будується на діалектичних принципах пізнання історичного процесу, об'єктивному підході до фактів та історичних джерел, критичному аналізі документального матеріалу. Автор користувався головним чином цивілізаційним підходом. Також зроблена спроба врахувати методологічні принципи школи “Анналів”. Важливим методологічним фактором даного дослідження є принципи історичної антропології. Цей підхід дає можливість визначення зв'язку між різноманітними сферами соціальної діяльності індивіда та відповідної політики щодо нього. Методологічною основою даного дослідження також є принципи історизму, системності, всебічності, наступності (спадкоємності).

Для досягнення мети та вирішення дисертаційних завдань використані як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи досліджень. До загальнонаукових належать: узагальнення, аналіз, синтез, абстракція, індукція та дедукція, формалізація, системний підхід, логічний та порівняльний методи. Одним з найважливіших загальнонаукових методів виступає логічний метод. Принцип багатофакторності передбачає дослідження всіх факторів, що впливали на становище соціальної сфери під час нацистської окупації. Структурно-функціональний аналіз спрямований на вивчення структури соціальної сфери та виявлення її функцій. Оскільки проблематика дослідження тісно пов'язана з соціально-економічними процесами, застосовувався статистично-аналітичний метод. У роботі застосовано проблемно-хронологічний метод.

Другий розділ - “Характерні риси та особливості нацистського окупаційного режиму на Сході України” - присвячений аналізу “нового ладу” як фактору безпосереднього впливу на становище усіх галузей економіки, населення регіону, у тому числі й соціальну сферу, умов її розвитку.

Аналіз особливостей та структури управління в досліджуваному регіоні доводить, що керівництво рейху, командування вермахту на окупованих територіях створили розгалужену мережу управлінських і каральних інституцій. Основна влада на місцях належала військовим комендатурам, які мали відповідні відділи, та гестапо. Невід'ємну частину системи управління окупованими областями Сходу України складали місцеві управи різного рівня. Зазначається, що хоча військові комендатури та гестапо фактично формували місцеву цивільну владу, у тому числі призначали бургомістрів, начальників районних управ, сільських старост, ці представники місцевого населення мали певну можливість впливати на здійснення нацистської політики у тих чи інших питаннях. Зокрема, на соціальній сфері це позначилося через інтелігенцію, яка здебільшого обіймала адміністративні посади у місцевому врядуванні. До того ж представники командного складу вермахту часто самі розуміли хибність надто жорсткої політики щодо населення окупованих східних територій, окремі з них вважали за необхідне надати можливість українцям для культурного самовиразу, отримання освіти, медичної та соціальної допомоги. Ці питання стали першочерговими, зокрема, у щомісячних звітах місцевого командування керівництву Німеччини. Друга особливість нацистської політики на Сході України полягала в підпорядкуванні цих територій безпосередньо рейхсміністру Східних окупованих територій Альфреду Розенбергу, відомому більш ліберальними поглядами на окупаційну політику, на відміну від більшості керівництва рейху. Впливала на стан галузей соціальної сфери регіону і близькість фронту. Наступний фактор полягав в індустріальній розвинутості та насиченості природними ресурсами краю, що змушувало нацистів зберігати працездатність робочої сили, надавати їй мінімальну освіту. Чинником виступала й дислокація у деяких районах військ інших країн гітлерівського блоку. Як свідчать сучасники, їхнє ставлення до населення було набагато кращим, ніж німців, а забезпечення - гіршим від останніх, що також впливало на їх дії. Такими були характерні особливості становища регіону та його управління в роки окупації.

Автор зазначає, що здійснення окупаційної економічної політики в областях Східної України розпочалося з тотального грабунку наявних матеріальних ресурсів, що в цілому співпадало з метою деіндустріалізації країни. Окупанти зберегли колгоспну систему як найбільш вдалий інструмент визиску населення. Основне завдання сільського господарства окупованих територій полягало у безперебійному забезпеченні продовольством передусім вермахту, потім рейху. 80 млн. “зайвих їдців” являли собою тягар для німецького “нового ладу”, а тому мали назавжди зникнути. Проте провал бліцкригу змусив керівництво рейху внести корективи в економічну політику на окупованій території України. Виникла необхідність у збільшенні видобутку вугілля, виплавки металу, налагодженні виробництва військової техніки та її ремонті. Вирішенню цих завдань якнайкраще відповідав потенціал Східної України.

Як доводить дисертант, основний напрямок нацистської аграрної реформи полягав у переході від колективного господарства до індивідуального. Проте в цілому аграрна політика окупантів зазнала краху, а збанкрутіле та розкрадене село не змогло забезпечити продовольчі потреби міського населення регіону, ледь задовольняючи власні.

На конкретних прикладах в дисертації висвітлюються заходи нацистів щодо промислового розвитку. Зазначається, що деяке виробництво відновилось на невеликій кількості підприємств. Разом із тим, свого роду феноменом окупаційної дійсності стала поява значної кількості підприємців, купців. Автор зазначає, що діяльність промисловості спрямовувалася на задоволення потреб вермахту і не враховувала запити цивільного населення. Незначна кількість жевріючих підприємств не могла забезпечити громадян роботою, а внаслідок цього хоча б мінімальним прибутком та соціальним забезпеченням. Такий стан промисловості регіону призвів до величезного рівня безробіття.

Важливим фактором у житті окупованого нацистами регіону, вплив якого розглядає автор, став рух Опору населення. Разом з тим підкреслюється, що незважаючи на безперечно позитивну його роль у зриві економічних планів нацистів, перемозі СРСР у війні, учасники підпільних формувань або окремі особи часто своїми діями значно ускладнювали і без того непросте життя людей, підриваючи електростанції, водогони тощо. В дисертації аналізується і протилежне руху Опору за суттю явище - співпраця окремих представників українського народу з нацистськими окупантами - колабораціонізм.

У третьому розділі - “Соціальна сфера Сходу України в контексті трансформації “нового ладу” загарбників” - дисертантом аналізується стан соціальної сфери та вплив на неї нацистських загарбників в роки окупації регіону.

Підкреслюється, що керівництво рейху на початку агресії мало плани щодо майже повного знищення соціальної сфери східних окупованих територій: виморення голодом, зведення нанівець медичного обслуговування та до мінімуму освіти, усунення культурних надбань нашого народу. Як не дивно, здійсненню цих задумів сприяла і тактика “випаленої землі”, застосована радянським урядом. Майже відразу окупанти встановили жорсткі норми споживання для населення, запровадили карткову систему. За нею населення поділялося на фольксдойчів, працюючих на важких роботах, звичайних працівників, утриманців. До того ж продовольче постачання характеризувалося мізерною кількістю пайки (260 гр. хліба на добу працюючому, 170 гр. - утриманцю) і та видавалася інколи. Мізерна заробітна платня в кращому випадку дозволяла купити лише кілька хлібин. Дещо кращим було становище працюючих в окупаційних органах влади. Населення ж виживало міновою торгівлею, підробітками у німців, підприємництвом, деякі перебралися жити на село. Найбільш важка ситуація склалася у Харкові. Люди не мали сил ховати померлих, не вистачало палива, будинки не ремонтувалися напередодні зими. Окупаційні війська, контактуючи з місцевим населенням, наражалися на ризик зараження від спалаху захворювань чи епідемій. До того ж хвороби могли зробили непрацездатною велику кількість населення, що не входило у плани загарбників. Тому відновлюється система охорони здоров'я, яку контролювали Санітарне управління Прифронтової зони та його територіальні органи: Харківський обласний відділ охорони здоров'я та Санітарне управління Донбасу у м. Сталіно. Дослідник підкреслює, що найбільшою проблемою системи охорони здоров'я в роки окупації стала катастрофічна нестача ліків, перев'язувального матеріалу, інструментарію. Харчування пацієнтів у лікарнях на початку 1942р. майже всюди зійшло нанівець.

Зазначається, що й в умовах окупації люди прагнули до чогось духовного. Нацисти незначний час давали надію місцевій інтелігенції на можливість задоволення культурних національних потреб українського народу, не втручаючись в її діяльність з прагматичних міркувань. Так, відновив роботу Юзівський український музично-драматичний театр, діяли театральні гуртки та клуби, відкрилися перші кінотеатри у Харкові та Сталіно. Значно гірша доля спіткала відкриття початкових шкіл, дозволених окупантами. У Сталінській області ця робота розпочалась наприкінці 1941р., у Харкові затяглася до осені 1942р. (в області ситуація була дещо кращою, на початку 1942р. діяло близько 500 початкових шкіл, що понад у 3 рази менше, ніж до війни). Мізерна кількість шкіл, що розпочали роботу, здебільшого не опалювалась.

Автор доводить, що новий етап у політиці нацистів та становищі соціальної сфери під час окупації ними Східної України умовно розпочався з квітня 1942р., тобто з закінчення контрнаступу радянських військ у битві під Москвою. Зазначається, що дещо покращилося продовольче постачання міст у зв'язку з необхідністю відновити промисловість регіону через поразку під Москвою, зростанням приватної ініціативи, що, відповідно, розширило коло одержувачів продовольчої пайки, соціального забезпечення. Починаючи з листопада 1942р. працюючі мали отримувати крім хліба інші продукти: борошно, пшоно, рослинну олію, але через їдальні. Зросла номінальна заробітна плата лікарів та вчителів. З осені 1942р. також почали виплачуватись мізерні пенсії (70-130 крб. на місяць), які отримувало лише 26-48% тих, хто мав на них право (за даними Харкова). Малозабезпечені, інваліди намагалися самостійно заробити на їжу. Ними створювались товариства, кооперативи, споживчі спілки. Функціонували будинки для людей похилого віку, інвалідів, безпритульних дітей, дитячі садки та ясла. Фінансувалась соціальна допомога і за рахунок благодійних фондів, кас взаємодопомоги. Пенсія та соціальна допомога, які наприкінці 1942р. інколи надавалися незначній кількості мешканців, мали ще меншу купівельну спроможність. Проте і в цей час постачання було нерегулярне. Так, у серпні 1942р. в Юзівці централізовано продовольство не отримували понад 102 тис. осіб, у листопаді -77 тис. з 248 тис. населення. У м. Харкові після другої окупації в квітні 1943р. приблизно 180 тис. не отримували жодного планового постачання.

Протягом 1942р. зміни відбулися й в інших галузях соціальної сфери. Дещо зросла кількість лікувальних установ (у Харкові за 1942р. на 7 одиниць). З осені 1942р. почали роботу 23 початкові школи Харкова, значно збільшилась кількість шкіл у Сталінській області (в обласному центрі - з 12 наприкінці 1941р. до 53 у вересні 1942р.). Зазнала змін і структура освіти, її елементами стали ясла, дитячі садки, початкова освіта вже як обов'язкова. Новим явищем стали семирічні школи (проте кількість їх була незначною: у Сталіно на листопад 1942р. нараховувалося 14 семирічок, у Харкові неповну середню освіту одержував 2781 учень), відкривались “фахові” школи, жевріло життя у поодиноких вузах, наукових установах. У червні 1942р. відкрився найбільший кінотеатр Харкова на 1 тис. місць. Налагодилась робота радіомережі Ворошиловграда, Харкова, Юзівки. На 1942р. припадає відкриття музичних шкіл, бібліотек Харкова та його найбільшого кінотеатру, парків міст регіону. Театральні гуртки та клуби діяли у багатьох населених пунктах Сходу України. Проте з погіршенням становища на фронтах окупанти фактично звели нанівець культурне життя краю.

Деякі позитивні зрушення відбулися у житлово-комунальному господарстві і на транспорті. Головною проблемою цих галузей стала нестача електроенергії. Лише частково відновилось водопостачання міст, функціонування електротранспорту у Харкові та Юзівці. В дисертації автор підкреслює, що їх відновлення відбувалося передусім в інтересах окупаційних військ.

На підставі розглянутих матеріалів дисертант дійшов висновку, що соціальна сфера регіону знаходилася у жалюгідному становищі, не задовольняла мінімальних потреб населення у постачанні продовольства, охороні здоров'я, житлово-комунальних послуг, освіті навіть після означених змін у політиці окупантів, зусиль місцевого населення. Не кращими були справи й в установах культури. В дослідженні зазначається, що кількість установ охорони здоров'я, освіти в роки окупації, порівняно з довоєнним часом, скоротилася у кілька разів.

Окупаційна політика нацистів спрямовувалась на знищення значної частини українського народу, що найбільш яскраво втілилось у життя на останньому етапі окупації, при відступі з регіону, коли загарбники застосували тактику “випаленої землі”. Бригади факельників слідом підпалювали будівлі і знищували все, що могли. Загалом у Харківській області в період окупації загинуло 270,3 тис. мирних громадян, Сталінській - 279 тис., Ворошиловградській - близько 100 тис.

У висновках дисертації підбито головні підсумки дослідження.

Соціально-економічна політика загарбників характеризувалася інтенсивним грабунком та експлуатацією усіх наявних у регіоні матеріальних та людських ресурсів. Проте в цілому така політика зазнала краху, що негативно вплинуло на рівень життя населення регіону.

Плани керівників третього рейху, що розроблялися задовго до початку агресії стосовно соціальної сфери, передбачали зведення нанівець будь-якого забезпечення населення України, а його соціального статусу до рабського. Окупантам це в цілому вдалося. Проте наведений в дослідженні фактичний матеріал дає підставу стверджувати, що основні складові соціальної сфери в роки панування загарбників їм довелось частково відновлювати після провалу бліцкригу.

Аналіз архівних та інших матеріалів доводить, що окупанти у питанні продовольчого та соціального забезпечення населення змушені були його дещо покращити, що зумовлювалося об'єктивними причинами: змінами в політиці рейху з 1942р., намаганнями ворога використати в своїх інтересах потенціал місцевої робочої сили, отримання нового врожаю влітку-восени того ж року, розвитком приватної ініціативи та підприємництва, які підвищили рівень зайнятості мешканців і відрахування до місцевих бюджетів, що дало змогу здійснювати соціальні програми. Проте автор доводить, що наприкінці 1942 р. значна частина місцевого населення не отримувала ніякої допомоги від органів влади і навіть не постачалася продовольством і промисловими товарами у необхідній кількості. На місячну пенсію або допомогу можна було придбати в кращому випадку лише кілограм хліба. Голод став звичайним явищем, від якого померли десятки тисяч людей.

Численні факти свідчать, що й у системі охорони здоров'я протягом окупації також відбулися “позитивні зміни”. Головним досягненням місцевих лікарів стало недопущення поширення епідемій в регіоні, які хоча й виникали в окремих населених пунктах, все ж не перетворювалися на загальне лихо. Окупаційна влада скасувала безкоштовність та загальнодоступність медичної допомоги. За мізерну пайку лікарі рятували життя мирним мешканцям, партизанам, військовополоненим, постійно відчуваючи відсутність медикаментів, харчування у стаціонарах, холод у приміщеннях. Отже, функціонування системи охорони здоров'я в роки “нового ладу” було незадовільним.

Характерна особливість частково відновленої житлово-комунальної сфери полягала у забезпеченні її послугами передусім окупантів. Щоб мати санітарну безпеку регіону, влада по можливості намагалася налаштувати постачання комунальними благами й інші райони міст. Та цивільному населенню з осені 1941р. заборонялося користуватися електрикою. Ситуацію значно ускладнила морозна зима 1941-1942рр., коли температура повітря знижувалася до -42С. Населення в цих жахливих умовах не мало необхідної кількості палива, розбирало напівзруйновані будинки, залаштовувало вікна дошками і лахміттям. Але тисячам людей не вдалося врятуватися від холоду, вони замерзли у власних помешканнях. Отже, в умовах окупації й житлово-комунальна сфера не забезпечила мінімальні потреби населення.