Вплив нацистської окупації на соціальну сферу України (1941–1943 рр. За матеріалами Донецької, Луганської і Харківської областей)

Скрутним залишалось і транспортне сполучення. Воно налаштовувалось передусім для ефективного вивезення сировини, робочої сили до рейху та постачання військ технікою, зброєю, новими резервами. Однак місцевим жителям заборонялося пересуватися дорогами (лише обочинами). Тому такий стан транспортної галузі не відповідав потребам населення регіону.

В галузі культури також відбулися деякі зміни, які відображали нацистську політику пограбування, маніпулювання громадською думкою, пропаганди та створення ілюзій у місцевого населення, передусім інтелігенції, щодо можливості національного відродження, намаганням загарбників спиратися на окремі кола суспільства. Окупанти підтримували такі сподівання дозволами на відкриття національних театрів, опер, газет, хорових капел, музеїв тощо. Найбільш ефективним засобом пропаганди стало кіно, хоч кінотеатрів було менше, ніж у довоєнні роки. Установи культури дещо скрашували побут населення і окупаційних військ у трагічну воєнну добу. Робота небагатьох музеїв, архівів та бібліотек, на наш погляд, окупантам була необхідна для вивозу найбільш цінних експонатів або книг до рейху, прикрашення власних помешкань. Українська культура окупантів цікавила лише з прагматичного боку.

Нацисти змушені були частково відновити систему освіти регіону. На початку окупації передусім це виявилось у відкритті початкових шкіл. Згодом, після провалу бліцкригу, виникла потреба у забезпеченні підприємств кваліфікованою робочою силою. Була запроваджена обов'язковість початкової освіти, почали відкриватися семирічні школи, “фахові школи” різного профілю. Виходячи з пріоритетів майбутнього розвитку українських земель у складі рейху, значного поширення набули навчальні заклади сільськогосподарського та медичного профілю. В період другої окупації Харкова відновили діяльність і деякі науково-дослідні інститути, що зумовлювалося потребою окупантів у розробці нових технологій. Освіта страждала від: відсутності її безоплатності, умов для навчання (приміщення шкіл не опалювались, були без освітлення, обладнання), навчальні заклади відвідувало менше половини дітей шкільного віку, успішність ледве перевищувала 80%, не існувало ступеневості освітнього процесу, давалась взнаки недостатня кількість навчальних закладів. В роки окупації відновили діяльність окремі дитячі ясла, садки, працювала мережа притулків і дитячих будинків. Причиною зміни планів нацистів стосовно освіти стало їх прагнення якнайефективніше експлуатувати людські та природні ресурси країни, а це вимагало елементарної грамотності. В цілому ж система освіти не відповідала мінімальним потребам населення України, не забезпечувала духовного відтворення молодого покоління українців. Відступаючи, нацистські війська зруйнували переважну більшість закладів освіти.

Отже, виходячи з наведених у дослідженні фактів, автор умовно окреслив наступні періоди в існуванні соціальної сфери східної України та вплив на неї окупаційної влади. Перший період - (жовтень 1941 р. - початок 1942 р.) - характеризувався жорстким становленням окупаційного режиму в умовах руйнації господарства, зокрема і галузей соціальної сфери. Другий період, що охоплював переважно 1942 р. та початок 1943 р., мав ознаки суттєвої зміни політики рейху щодо соціальної сфери східних областей УРСР. На цьому етапі стосовно соціальної сфери командування вермахту приділяло увагу забезпеченню працездатності місцевої робочої сили, її професійної освіти, використання культурних надбань у якості засобів здійснення пропаганди. На третьому етапі (початок 1943р. - вересень 1943р.), з відступом нацистів зі Сходу України, вони вдалися до тактики “випаленої землі”.

В цілому можна зробити висновок, що навіть в умовах часткового відновлення галузей соціальної сфери Східної України в роки нацистської окупації їх функціонування не задовольняло мінімальних життєвих потреб абсолютної більшості населення регіону, а безпосереднім наслідком панування “нового ладу” та його впливу на становище соціальної сфери названих областей стали тисячі померлих людей від голоду, холоду та захворювань. У спадщину українському народу загарбники залишили руїни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

СТАТТІ В НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

Фомін А. В. До питання про висвітлення у вітчизняній історіографії колабораціонізму періоду нацистської окупації України (1941-1944 рр.) - Вісник СНУ ім. Володимира Даля. - 2003. - № 5. - С. 216 - 219.

Фомін А. В. Установи охорони здоров'я Луганщини в роки нацистської окупації (1942- 1943) // Історичні і політологічні дослідження. Видання Донецького національного університету, історичний факультет. - 2005. - № 1. - С. 96 - 100.

Фомін А. В. Продовольче забезпечення населення Східної України в роки нацистської окупації (1941 - 1943) // Історичні записки: Зб. наук. праць СНУ ім. В. Даля. - 2006. - Вип. 10. - С.224 - 231.

Фомін А. В. Сільськогосподарська освіта на Сході України в роки нацистської окупації (1941-1943) // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. - К., 2006. - Вип. 27. - С. 234 - 241.

Фомін А. В. Соціальне забезпечення населення Східної України в роки нацистської окупації (1941-1943) // Вісник ЛНПУ ім. Тараса Шевченка. Історичні науки. - 2006. - № 17. - С. 214 - 223.

Фомін А. В. Житлово-комунальна сфера міст Східної України в роки нацистської окупації (1941-1943) // Історичні записки: Зб. наук. праць СНУ ім. В. Даля. - 2006.- Вип. 12.-Ч. 2.-С. 318-324.

МАТЕРІАЛИ НАУКОВИХ КОНФЕРЕНЦІЙ

Андриенко В. А., Фомин А. В. Образец стойкости духа // “Молодой гвардии” - 60 лет. Международная научно-практическая конференция. Тезисы докладов и выступлений (2 - 3 октября 2002 года). - Краснодон, 2002. - С. 50 - 51.

Фомін А. В. Про стан загальної освіти в Україні за нацистського “нового порядку” (1941 -1944 рр.) // Перший регіональний науково-практичний семінар молодих вчених (24-25 серпня 2002 року).-Луганськ, 2002.- С. 46-47.

Фомін А. В. Причини колабораціонізму в Україні періоду нацистської окупації (1941-1944 рр.) // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ` 2004” (10-25 лютого 2004 року).-Том 5. Історія України.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.-С. 64-66.

Фомін А. В. Заклади культури Луганщини в роки нацистської окупації (1942-1943) // Актуальні проблеми вітчизняного та світового розвитку в історичному контексті (матеріали V регіональної наукової конференції)-Луганськ: Вид-во СНУ, 2004.-С. 110 -111.

Фомін А. В. Установи охорони здоров'я Луганщини в роки нацистської окупації (1942- 1943) // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Велика перемога: погляд із сьогодення”. - Історичні і політологічні дослідження. Видання Донецького національного університету.-2005.- № 1.- С. 96 - 100.

Фомін А. В. Діти Донбасу в роки нацистської окупації (1941-1943) // Актуальні проблеми Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2005. - С. 233-237.

Фомін А. В. Продовольче забезпечення населення Східної України в роки нацистської окупації (1941-1943) // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Україна на межі тисячоліть: історія і сучасність” (24-25 травня 2006 р.). - Луганськ: СНУ, 2006.- С. 71-73.

Фомін А. В. Житлово-комунальна сфера міст Східної України в роки нацистської окупації (1941 - 1943) // Матеріали Міжнародної конференції викладачів “Проблеми світового розвитку в історичному контексті” (27 листопада 2006 р.). - Луганськ: СНУ, 2006. - С. 68-70.

АНОТАЦІЇ

Фомін А. В. Вплив нацистської окупації на соціальну сферу України (1941-1943 рр. За матеріалами Донецької, Луганської і Харківської областей). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, Луганськ, 2007.

У дисертації розглядається становище соціальної сфери Східної України та вплив на неї нацистської окупації у 1941-1943 рр. Аналіз джерельної бази та історіографії показав, що відбувалася трансформація політики окупантів щодо соціальної сфери регіону, яка виявилась у деякому поліпшенні продовольчого та соціального забезпечення населення, спроби налагодити медичне обслуговування, водопостачання, транспорт, запровадження обов'язковості початкової освіти, дозвіл на відкриття декількох семирічних та фахових шкіл, дитячих ясел та садків, невтручання у культурні проекти інтелігенції, навіть допомога у цьому з метою використання кіно, театрів, газет тощо за для власної пропаганди.

Проте, як підсумок, необхідно відзначити, що навіть в умовах часткового відновлення галузей соціальної сфери східної України в роки нацистської окупації, їх функціонування не забезпечувало задоволення мінімальних життєвих потреб абсолютної більшості населення регіону, а безпосереднім наслідком панування “нового ладу” та його впливу на становище соціальної сфери названих областей стали тисячі померлих від голоду, холоду та хвороб людей. У спадщину українському народу загарбники залишили руїни.

Ключові слова: соціальна сфера, нацистська окупація, Східна Україна, соціальна політика, продовольче постачання, охорона здоров'я, житлово-комунальна сфера, установи культури, система освіти, голод.

Фомин А. В. Влияние нацистской оккупации на социальную сферу Украины (1941-1943 гг. По материалам Донецкой, Луганской и Харьковской областей). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2007.

В диссертации рассматривается положение социальной сферы Восточной Украины и влияние на нее нацистской оккупации в 1941-1943 гг. Автор подчеркивает, что осуществление оккупационной политики началось с тотального грабежа всех ресурсов, деиндустриализации региона. После провала блицкрига оккупационная политика трансформировалась. Однако меры по восстановлению производства и попытки аграрных реформ не увенчались успехом. Действовали только отдельные производства на некоторых предприятиях. Такое положение привело к огромному уровню безработицы, подрыву продовольственной базы, голоду. Анализ источниковой базы и историографии показал, что влияние нацистских оккупантов на социальную сферу Восточной Украины осуществлялось в три этапа. На первом (конец 1941-начало 1942 гг.) захватчики действовали в русле определенной ещё до войны социально-экономической стратегии уничтожения значительной части украинского народа, промышленного потенциала, образования, культуры, здравоохранения страны, превращение оставшихся людей в аграрных рабов. На втором этапе (в преимущественно 1942 г.), после поражения под Москвой, нацисты вынуждены были скорректировать социальную политику. Возникла острая необходимость в восстановлении промышленности и аграрного сектора, сырьевой базы, более эффективной эксплуатации рабочей силы. К тому же на территории региона концентрировались значительные силы вермахта. Об изменениях в политике по отношению к социальной сфере можно судить по следующим фактам. Несколько улучшилось продовольственное снабжение работающих, возросло количество получающих централизованное снабжение (так, в августе 1942г. в Сталино им не обеспечивалось 102 тис. чел., в ноябре 1942г.-77 тыс. из 248 тыс. населения города). Приблизительно на 20% увеличилась зарплата врачей и учителей (на неё можно было купить в лучшем случае несколько буханок хлеба). Однако, как видим, продовольствия не получала значительная часть населения, и это при мизерной пайке, нерегулярной её выдаче. Ежедневно в областных центрах Украины десятки людей умирали с голода. Наиболее тяжёлой ситуация была в Харькове. В 1942г. происходит некоторое улучшение социального обеспечения. С осени начинают выплачиваться пенсии, социальная помощь. Однако она также составляла незначительную сумму, а то и лишь мешок зерна. В Харькове пенсию получало 26-48% тех, кто имел на неё право. Оккупанты делали попытки наладить медицинское обслуживание, возросло количество лечебных учреждений (в Харькове за 1942г. на 7 единиц). Небезосновательно они опасались развития эпидемий. Улучшилось водоснабжение, в Юзовке и Харькове некоторое время работал электротранспорт. В диссертации автор подчёркивает, что частичное восстановление коммунальной сферы и транспорта происходило прежде всего в интересах оккупационных войск. Они не обеспечивали потребности населения в своих услугах: в домах не было воды, людям запрещалось пользоваться электричеством, поездами, даже ходить по шоссе. Системные изменения происходили в образовательной сфере региона. Нацисты разрешили открытие нескольких семилетних и профессиональных школ, детских яслей и садиков. Всё это делалось для воспитания молодёжи в духе поклонения немецкой армии, создания квалифицированной рабочей силы. Некоторое время гитлеровцы не вмешивались в культурные проекты интеллигенции, используя возрастающую сеть кино, театров, газет для собственной пропаганды. В тоже время видные представители национальной культуры в годы оккупации погибли от холода и голода, рук захватчиков. Третий этап (условно конец 1942-1943 гг.) выделяется отступлением нацистов с территории региона, во время которого ими применялась тактика “выжженной земли”. Как итог, необходимо отметить, что даже в условиях частичного восстановления отраслей социальной сферы восточной Украины в годы нацистской оккупации, их функционирования не обеспечивало удовлетворения минимальных жизненных потребностей абсолютного большинства населения региона, а непосредственным следствием господства “нового строя” и его влияния на положение социальной сферы названных областей стали тысячи умерших от голода, холода и болезней людей. В наследство украинскому народу захватчики оставили руины, применив тактику “выжженной земли”. В Харьковской области в период оккупации погибло 270,3 тыс. мирных жителей, Сталинской - 279 тыс., Ворошиловградской - около 100 тыс.

Fomin A. V. Nazi occupation influence on the social sphere of life in Ukraine (1941 - 1943. Based on the reference sources of the Donetsk, Lugansk and Kharkov regions). - Manuscript copy.

Dissertation for a degree of historical sciences candidate competition. Specialty 07.00.01--History of Ukraine. - Vladimir Dahl's East Ukrainian national university, Lugansk, 2007.

In this dissertation the condition of eastern Ukraine social sphere and Nazi occupation influence on it in the period of 1941-1943 is examined. The source basis and historiography analysis showed that transformation of invaders' policy in relation to the social sphere of this region took place which became apparent in providing some improvement of food supply and social welfare of population, attempts to (establish) regulate medical care service, water-supply, transportation, obligatory primary education introduction, permission to open septennial and professional schools as well as day nurseries and kindergartens, non-interference in the cultural projects of local intellectuals, even help in such projects to use the cinema, theatres, newspapers and the like for own propaganda.

However, as a result, one should point out that even in the conditions of partial renewal of some fields of social sphere of eastern Ukraine in the years of Nazi occupation, their functioning did not provide the minimal necessities of life satisfaction of the absolute majority of local population, and the direct consequence of the “new order” domination and its impact on the state of the social sphere of the mentioned above regions was thousands of people died of starvation, cold and diseases. The invaders left Ukrainian people ruins.

Key words: social sphere, Nazi occupation, eastern Ukraine, social policy, food supply, public health service, housing and communal services, cultural establishments, system of education, famine.

Размещено на Allbest.ru