Трансформація стратегії НАТО (1949-1954 рр.): сучасне бачення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Трансформація стратегії НАТО (1949-1954 рр.): сучасне бачення

07.00.02 - Всесвітня історія.

Брежнєва Тетяна Вікторівна

Дніпропетровськ - 2002

Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Дніпропетровського національного університету.

трансформація стратегія північний атлантичний альянс

Науковий керівник: Доктор історичний наук, професор ЗАВ'ЯЛОВ Анатолій Сергійович, Дніпропетровський національний університет професор кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти: Доктор історичний наук, професор МАРКОВ Карло Анатолійович Дніпропетровський національний університет завідуючий кафедрою теорії держави та права

кандидат історичних наук, доцент ДАВЛЄТОВ Олександр Рашидович Запорізький державний університет докторант кафедри всесвітньої історії.

Провідна установа: Донецький національний університет, кафедра всесвітньої історії

Захист відбудеться «19» червня 2002 р. 0 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025 м. Дніпропетровськ, пр. ім. Гагаріна, 72, ауд. 307.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий «17» травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним із приоритетних напрямів зовнішньої політики України після здобуття незалежності стало забезпечення відповідних чинників національної безпеки країни, серед них - розвиток діалогу і співробітництва з НАТО з широкого кола питань. Стратегічні цілі зовнішньої політики України витікають з національних інтересів і геополітичних пріоритетів: виживання і розвиток, як незалежної суверенної держави, що можливо виключно при поверненні України в світовий цивілізаційний простір як повноцінного і активного суб'єкта міжнародних відносин. Відомо, що не існує ніяких універсальних засобів збереження миру, але є цілий ряд положень - елементарних принципів, почерпнутих з історичного досвіду людства. Отже, щоб досягти миру треба зрозуміти, що таке війна. Більшість помилок мають витоки саме із незнання і неврахування історичного досвіду. Історична наука не повинна бути відокремленою галуззю знання, вона повинна надавати практичні відповіді на виникаючі запитання. Вивчення військово-політичної стратегії НАТО є актуальним сьогодні, тому що вона довела свою дієвість, здатність до активної адаптації до нових реалій та «викликів» часу, а також сприяла трансформуванню Альянсу з виключно оборонного союзу у військово-політичну структуру євроатлантичної безпеки.

Дослідження військово-політичної стратегії НАТО в світі появи нових джерел має виключне значення для історичної науки. Свого часу в радянській історичній літературі приділялося достатньо уваги критичному огляду стратегії НАТО. Однак в силу обмеженості джерельної бази, ступеня наближеності висновків радянських істориків до сталих оцінок щодо військового блоку НАТО (оскільки вибраний період безпосередньо стосується періоду конфронтації - холодної війни) висновки радянських істориків не зовсім об'єктивні. Більшість документів були недоступні для аналізу, тому основні положення стратегії залишились не дослідженими.

Актуальність вивчення військово-політичної стратегії НАТО зумовлюється двома найважливішими аспектами: історичним - необхідність вивчення стратегії НАТО на основі появи документів стратегії НАТО, які раніше були недоступні для її об'єктивного аналізу та політичним - врахування історичного досвіду для формування зовнішньополітичного курсу нашої держави. У цілому, актуальність дослідження полягає у тому значенні, яке має вивчення історії формування та трансформації стратегії військово-політичного Альянсу - НАТО, з яким наша держава має особливі партнерські стосунки.

Об'єктом дослідження є військово-політична стратегія НАТО.

Предметом дослідження є процес трансформації військово-політичної стратегії НАТО з 1949 по 1954 роки.

Метою даного дослідження є аналіз сукупності чинників, під впливом яких військово-політична стратегія НАТО трансформувалась і дістала відповідної форми, а також дослідження теоретичних військових концепцій і військових планів їх практичного застосування, які спричинили цю трансформацію.

У відповідності до мети визначається наступний комплекс дослідницьких завдань:

- визначення загальнотеоретичних передумов формування військово-політичної стратегії НАТО;

- висвітлення стратегічних концепцій, які сформувалися протягом 1949-1954 рр. та лягли в основу загальної стратегії Альянсу;

- аналіз військового планування зазначеного періоду відносно практичного застосування Стратегії НАТО;

- виявлення сукупності факторів, які спричинили формування, розвиток і зміни стратегії НАТО, та дослідження ступеню їх впливу (як кожного окремо, так і у взаємодії);

- дослідження основних етапів процесу еволюції стратегії НАТО у 1949-1954 рр.;

- визначення передумов, чинників впливу та рушійних сил, які спричинили трансформацію стратегії НАТО;

- проведення порівняльного аналізу основних положень стратегічних концепцій з метою визначення характерних (загальних і відмінних) рис, властивих кожній;

- оцінка ролі трансформації стратегії НАТО для стратегічного планування Альянсу і подальшого розвитку міжнародних відносин.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період з 1949 р. - року створення першої Стратегічної Концепції НАТО - «Об'єднаної оборони зони Північної Атлантики» - по 1954 р. - прийняття «Нової моделі» Стратегічної Концепції Альянсу. За цей період відбувся процес еволюції військово-політичної стратегії НАТО під впливом як зовнішньополітичних, так і внутрішньоблокових чинників, який призвів до трансформації первинної Стратегічної Концепції.

Географічний регіон даного дослідження окреслений зоною відповідальності Альянсу - територією Північноатлантичного регіону, до складу якого входять території країн, що були членами НАТО в період з 1949-1954 рр.

Методологічною основою дисертації є принципи науково-історичного дослідження, а саме: принципи історизму, наукової об'єктивності, всебічності і конкретизації.

Застосування принципу наукової об'єктивності полягає у доскональному вивченні основних документів Північноатлантичного Альянсу взагалі і зокрема документів щодо створення, формування та розвитку Стратегічної Концепції НАТО, неупередженому підборі та аналізі фактів без виділення одних та ігнорування інших. В своєму дослідженні військово-політичної стратегії НАТО автор намагався уникнути припасування фактів під завчасно сформовані схеми, що стосується як поглядів радянських, так і західних істориків та військових теоретиків, беручи до уваги, що праці вищевказаних вчених були написані у роки «холодної війни» і так чи інакше відображали загальний стан суспільної думки, що породжувало консерватизм та догматизм історичного мислення. Принцип всебічності в дослідженні трансформації військово-політичної стратегії НАТО полягає у виборі і угрупованні фактів, визначенні їх ролі в загальній схемі досліджуваних подій та процесів історії військової теорії. Цей принцип вимагає системного аналізу фактів і служить методологічним засобом правильного підходу до вирішення проблем історії, військової теорії та військової думки. При виборі, аналізі та використанні джерел був застосований підхід, який виходив не з статики, а з динаміки досліджуваних подій та явищ, що дозволяє розкрити процес їх еволюції. Принцип історизму дозволяє досліджувати стратегію НАТО в процесі її виникнення і розвитку, в зв'язку з конкретними умовами, дозволяє виявити загальні риси, властиві військовій стратегії, та особливі риси, властиві стратегії НАТО в досліджуваний період діяльності союзу. Вивчення історії військової теорії неможливо без урахування історичного досвіду минулого, щоб запобігти в майбутньому загрози виникнення війни необхідно пізнати, що таке війна у взаємозв'язку і взаємозалежності з історичними умовами періоду. Уроки та висновки, які зроблені в процесі дослідження військової думки минулого, дозволяють розвивати теорію військового мистецтва і правильно здійснювати прогнозування подальшого розвитку події.

Застосування цих принципів потребує звернення до загальнонаукових (логічний, індукції, аналізу, синтезу) та спеціально-історичних (порівняльно-історичний, історико-генетичний, хронології, періодизації) методів.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній на підставі аналізу нових джерел здійснюється спроба висвітлити процес трансформації стратегії НАТО у початковий період історії Альянсу.

В дисертації запропонована періодизація початкового періоду від формування стратегії до її трансформації, в якій значну роль відіграють зовнішні і внутрішні чинники впливу. Докладно розглянуті основні документи стратегії як загальнотеоретичні, так і перспективні військові плани. Принципово новим є погляд на ту роль, яку зіграло створення інтегрованої військової структури НАТО - Об'єднаних Збройних Сил (ОЗС) НАТО, що докорінно міняло характер цієї організації.

У цілому уточнюються основні положення історіографії радянського періоду, зокрема цілі, принципи і основні напрямки стратегії НАТО, причини переходу від стратегії «стримування» до стратегії «масованої відплати», початку і передумов появи концепції обмежених війн, причин кризових явищ в середині Альянсу і внутрішньоблокових протиріч між країнами-членами НАТО. Розглянуті основні положення військового планування як практичного застосування загальної Стратегії, які не були висвітлені в радянській історіографії.

Зрештою, автором зроблена спроба дослідити передумови, причини і витоки трансформації стратегії Альянсу, яка відбувалася у зазначений період. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні концепції саме трансформації стратегії НАТО від «оборонної» - перша Стратегічна Концепція «Об'єднаної оборони Північної Атлантики» (1949 р.) до «агресивної» - «Нова модель» стратегії НАТО (1954 р.).

Практичне значення дисертації полягає у тому, що вона може бути використана в лекційних курсах з всесвітньої історії Новітнього часу, історії міжнародних відносин, політології, історії військової стратегії та військового мистецтва. ЇЇ матеріали можуть бути використані у подальшій науковій розробці як безпосередньо історії НАТО, політичній і військовій науках, так і для визначення стосунків України з Північноатлантичним Альянсом, стосовно подальшого співробітництва України з Радою Євроатлантичного Партнерства, участі держави у Програмі «Партнерство заради миру», миротворчої діяльності нашої країни, формуванні зовнішньополітичного курсу України.

Реалізація та використання наукових розробок. Дисертаційна робота складає частину досліджень, які виконувалася кафедрою всесвітньої ДНУ, одним із напрямків якої є проведення досліджень по темі «Політична історія країн Європи та Америки ХІХ-ХХ ст.»

Апробація дослідження. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у 4 наукових статтях (загальна кількість публікацій - 7), були апробовані на міжнародній науково-практичній конференції «Співробітництво Україна-НАТО як важливий чинник зміцнення системи європейської безпеки (м. Луганськ, жовтень 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Європейський вибір України: внутрішні трансформації та пошук нової ролі у галузі зовнішньої політики та безпеки» (м. Київ, листопад 2001 р.). Дисертація була обговорена на засіданні кафедри всесвітньої історії Дніпропетровського національного університету та рекомендована до захисту.

Структура роботи відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Згідно з цим, дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (які в свою чергу поділяються на підрозділи), висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації - 224 с., список використаних джерел та літератури складає 380 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, наукова новизна, окреслені хронологічні і географічні рамки дослідження, сформульовані методологічні принципи та методи дослідження, об'єкт і предмет дослідження, мета і завдання роботи, розкрито теоретичне і практичне значення дисертації.

Перший розділ роботи - «Історіографія та джерела дослідження трансформації стратегії НАТО», присвячений огляду літератури з проблеми та аналізу джерельної бази дослідження. Він складається з двох підрозділів.

У першому з них «Історіографія військово-політичної стратегії НАТО» аналізуються особливості бачення формування і розвитку стратегії НАТО істориками і військовими теоретиками, які присвятили свої праці дослідженню історії Північноатлантичного Альянсу. Вивчення й аналіз історіографії, присвяченої формуванню й еволюції стратегії НАТО, свідчить, що пріоритетним було питання визначення сутності стратегії. У підході до даної проблематики можна виділити дві моделі. Перша виходить з того, що як спочатку, так і в процесі еволюції, стратегія НАТО створювалася і була покликана служити цілям оборони і захисту західної цивілізації. Друга модель визначає стратегію НАТО як засіб для досягнення імперіалістичних цілей блоку (боротьба за сфери впливу, ринки збуту і джерела сировини, політичне і військове панування і, відповідно, досягнення кінцевої мети - завоювання світового панування), унаслідок чого, стратегія НАТО є агресивною як і сам Альянс, націленою на досягнення вищевказаних цілей «з позиції сили» і орієнтованою на досягнення цілей політики винятково військовими засобами.

Теоретики та історики НАТО представляють її історію як єдиний, безупинний процес зміцнення й удосконалювання структури і розширення діяльності Північноатлантичного союзу. Загальні концепції щодо стратегії та доктрини Альянсу в основному зводились до наступних. Коаліційна об'єднана стратегія Північноатлантичного Альянсу повинна бути військово-політичною (Б.Г. Ліддел Гарт Liddell Hart B. H. Deterrent or Defence. - London, 1960. - 187 p. Liddell Hart B. H. Impact of Air Power. - NY, 1959. - 402 p.); поширюватись не тільки на практичне керівництво війною, але й на вирішення цілого ряду проблем мирного часу (Е.Дж. Кінгстон-Макклорі Kingston - McCloughry J. The Direction of War. - London, 1955. - 340 p.); політичною метою стратегії Заходу є «витиснення войовничого комунізму та замикання його у власних кордонах», а основним методом ведення міжнародної політики - «холодна війна», у якій треба використовувати залякування ядерною зброєю як засіб примусу до поступок мирним шляхом i запобігання військового вибуху (Д. Слессор Slessor J. Strategy of the West. - NY, 1954. - 322 p.); елементами стратегічного планування повинні були бути засоби психологічної війни (У. Кауфман Kaufmann W. The Requirements of Deterrence. In: Military Policy & National Security. - Princeton, 1956. - P. 355 ff.); залежність як від військових і географічних, так і від політичних і економічних чинників (Е.Дж. Кінгстон-Макклорі Kingston - McCloughry J. The Direction of War. - London, 1955. - 340 p. Kingston - McCloughry J. The Global Strategy.- London, 1957. - 310 p. Kingston - McCloughry J. Defence Policy and Strategy. - London, 1960. - 260 p. Kingston - McCloughry J. The Spectrum of Strategy. - London, 1964. - 211p.); розробка системи єдиних поглядів на характер майбутньої війни, підготовку до неї країн-учасниць блоку, об'єднаних і національних збройних сил, а також способи її ведення (Дж. Кінгстон-Макклорі); принципи, покладені в основу цієї стратегії, мали визначати чисельність, структуру й організацію збройних сил, види бойової техніки, набір і підготовку необхідного особового складу і, нарешті, різні види маневру (П. Жако Жако П. Э. Исследование вопросов стратегии Запада. - M.: Воениздат, 1955. - 119 С.Жако П. Э. Периферийная стратегия и атомная бомба. - М.: Воениздат, 1956. - 138 с.); особливе значення ядерної зброї при необхідності застосування класичних (конвенціональних) збройних сил» (Б. Броді Brodie B. Strategy in the Missile Age. - Princeton, 1959. - 429 p., Д. Слессор, О. Сміт Smith. U. S. Military Doctrine. A Study and Appraisal. - NY, 1955. - 267 p.). Таким чином, головним принципом атлантичної стратегії вважався принцип «або мир, або ядерна війна», тому що іншого вибору в умовах колосальної диспропорції в людських резервах між Заходом та Сходом немає (П. Галлуа Галлуа П. Стратегия в ядерный век. - М.: Воениздат, 1962. - 208с. ). Військова стратегія вважалась головним засобом, за допомогою якого союзники здійснювали політичний вплив не тільки по відношенню до супротивника, але й по відношенню один до одного (Р. Осгуд Osgood R. Limited War. The Challenge to American Strategy. - Chicago, 1957. - 381 p. Osgood R. NATO: Problems of Security and Collaboration // America Political Science Review - 1960. - March. Osgood R. NATO. The Entangling Alliance. - Chicago, 1962. - 289 p.). В той же час, коаліційна стратегія повинна була являти собою результат компромісного поєднання окремих елементів національних стратегій союзників, основу яких складатиме єдність інтересів і цілей (Е.Дж. Кінгстон-Макклорі).

Багато праць присвячено аналізу військово-стратегічних концепцій і військової доктрини США, які спричинили основний ідейний вплив на формування та трансформацію військово-політичної стратегії НАТО: теорії тотальної і глобальної війни (М. Тейлор Taylor M. Swords and Plowshares. - N. Y., 1972. - 186 p. Taylor M. The Uncertain Trumpet. - NY, 1960. - 190 p., Б. Броді, П. Галуа та ін), теорії «повітряної війни» (Д.О. Сміт), концепції «врівноважених збройних сил» (Б. Броді, Е.Дж. Кінгстон-Макклорі, М. Тейлор).

Також на формування стратегії НАТО вплинули військові концепції, які знайшли своє відображення у працях наступних дослідників: «периферійної стратегії» (П.Е. Жако, Б.Г. Ліддел Гарт, М. Болл Ball M. NATO and the European Union Movement. - London, 1959. - 192 p., Г. Кіссінджер Kissinger H. Nuclear Weapons and Foreign Policy. - NY, 1957. - 502 p. Kissinger H. The Necessity for Choice. - NY, 1961. - 389 p., Б. Мур Moor. NATO and the Future of Europe. - NY, 1958. - 235 p.), стратегії «передових рубежів» (Б.Г. Ліддел Гарт, Е.Дж. Кінгстон-Макклорі, П. Галлуа та ін.), концепції «щита і меча» і її модифікаціям (Б. Броді, Е. Кінгстон-Макклорі, П. Галлуа, Д. Слессор, Б.Г. Ліддел Гарт Р. Осгуд, Д. Хілі Healey D. Britain and NATO. In: NATO and American Security. - Princeton: Princeton University Press, 1959. - P. 289 ff. Healey D. NATO and the Cold War //Current History. - 1960. - September., Р. Хільсмен Hilsman R. NATO: The Developing Strategic Context. - Princeton, 1959. - 156 p., А. Бухен Buhan А. NATO in the 60's. The Implication of Interdependence. - N.Y, 1960. - 243 p. , Г. Кіссінджер, У. Ростоу Rostow W. The United States in the World Arena. - N.Y., 1960. - 267 p.).

Друга модель, яку умовно названо «агресивною», виходячи з характеру точки зору її представників на стратегію НАТО, визначає стратегію НАТО як засіб для досягнення імперіалістичних цілей блоку шляхом застосування політики «з позиції сили» та «балансування на грані війни», тобто досягнення політичних цілей «світового панування» виключно військовими методами. Такий образ мислення був типовим не тільки для істориків, військових теоретиків Радянського Союзу та соціалістичних країн, але й для істориків країн Заходу. Офіційна радянська історіографія підвищену увагу приділяла ідеологічним факторам, вважаючи, що сутність політики створення будь-яких блоків і союзів, справжні рушійні сили цієї політики, ті внутрішні протиріччя, які існували між учасниками цих союзів можуть бути науково розроблені «лише в світі вчення марксизму-ленінізму» [284, С.259]. Джерелами дослідження історії та стратегії НАТО були деякі офіційні документи та матеріали, статті, книги та мемуари військових та політичних діячів, а також матеріали періодики. Багато авторів Праці Б.М. Халоші, В. І. Лісовського, К.П. Вощенкова та ін. не дивлячись на те, що документи діяльності НАТО, особливо військової, зберігалися в сейфах генеральних штабів та міністерств країн-членів, вважали, що «опублікованих документів і матеріалів достатньо, щоб детально проаналізувати і розкрити справжню агресивну сутність, цілі та завдання Альянсу» [284, С.259].

В результаті вивчення та аналізу радянської історіографії можна умовно виділити три проблемних спрямування: 1) історичні дослідження, присвячені історії створення і діяльності НАТО як військового блоку; 2) роботи, які досліджують динаміку міжнародних відносин і висвітлюють різноманітні аспекти «холодної війни»; 3) роботи військових теоретиків, в яких розглядається процес становлення та еволюції стратегії Заходу і історія створення інтегрованих збройних сил Альянсу.

Історії створення та діяльності Північноатлантичного блоку і певним аспектам політики США та західноєвропейських країн, які мали відношення до цієї проблематики, присвячено багато праць радянських авторів. Найбільшу увагу автори приділяють аналізу передумов та причин створення Альянсу, цілеспрямованості завдань та принципів Організації Північноатлантичного Договору (Б.М. Халоша Халоша Б.М. Североатлантический блок - орудие империалистической агрессии. - М.: Знание, 1957. -134 С.Халоша Б.М. Североатлантический блок. - М.: ИМО, 1960. - 351 С., В.І. Лісовський Лисовский В.И. Империалистические блоки. - М.: Московский финансовый институт, 1958. - 119 с.), початку гонки озброєнь (В. Чепраков Чепраков В. Милитаризация стран Североатлантического блока. - М.: Воениздат, 1954. - 95 С.Чепраков В. Обострение противоречий между капиталистическими странами. - М.: Госполитиздат, 1954. - 125 с., Г.Х Шахназаров Шахназаров Г.Х. Агрессивный блоки - угроза миру. - М.: Воениздат, 1957. - 87 c.), загостренню імперіалістичних протиріч (М.С. Драгілєв Драгилев М.С. Североатлантический договор - орудие американской агрессии. - М.: Госполитиздат, 1950. - 314 С.Драгилев М.С. Противоречия между империалистическими державами на современном этапе. - М.: Госполитиздат, 1954. - 150 с., К.П. Вощенков Вощенков К.П. Обострение противоречий в Североатлантическом агрессивном блоке. - М.: Знание, 1954. - 149 с.), економічним аспектам діяльності Альянсу (І. Пунанов Пунанов И., Экономическая подготовка США и других стран Североатлантического агрессивного блока к новой мировой войне. - М.: Воениздат, 1959. - 298 с.), майбутньому Німеччини в агресивних планах Заходу (Н. Іноземцев Иноземцев Н. Американский плюрализм и германский вопрос. 1945-1954. - М.: Политиздат, 1954. - 439 с.), окремим угодам, рішенням та їх впливу (Н. Молчанов Молчанов Н.Н. Парижские соглашения - угроза миру. - М.: Госполитиздат, 1955. - 157 с.), еволюції атлантичних відносин, військово-політичній інтеграції (В.Г. Барановський Барановский В. Г. Западная Европа: военно-политическая интеграция. - М.: МО, 1988. - 194 с.), розглядають різноманітні аспекти євроатлантичного партнерства між країнами-членами НАТО, особливо щодо лідерства США (В.С. Шеін Шеин В. С.США и НАТО: эволюция империалистического партнерства. - М.: Наука, 1985. - 192 С.Шеин В. С.США и Южная Европа: кризис атлантического партнерства. - М.: Наука, 1979. - 191 с.), специфіці військово-політичного курсу Англії в Європі (Г.В. Колосов Колосов Г. В. Военно-политический курс Англии в Европе. - М.: Наука, 1984. - 240 С.Колосов Г. В. Военная политика стран Западной Европы. - М.: Наука, 1989. - 311 с.) взаємовідносинам США і Франції (Л.О. Саличева Салычева Л.А. США и Франция. Проблемы имперского союза в 1945-1958 гг. - М.: Наука, 1970. - 251 с., Н.Н. Молчанов Молчанов Н.Н. Внешняя политика Франции. - М.: Госполитиздат, 1959. - 403 с., О.Є. Єфремов Ефремов А. Французский народ в борьбе за мир и демократию. - М: Госполитиздат, 1954. - 112 с.), проблемам майбутнього Німеччини у військових планах НАТО (А.А. Галкин та Д.Є. Мельников Галкин А.А., Мельников Д. Е. СССР, западные державы и германский вопрос (1945-1965). - М.: Наука, 1966. - 261 с., Н. Ніколаєв Николаев Н. Атомная ставка Бонна. - М.: Воениздат, 1973. - 247 с., Н.К. Глазунов Глазунов Н. К. Бундесвер и НАТО. - М.: Воениздат, 1979. - 256 с.), але всі вони перенасичені заідеологізованою критикою малочисельних фактів, однобічно трактують події, угоди і рішення, особливо акцентуючи увагу на агресивному характері як союзу взагалі, так і стратегічних концепцій та доктрини НАТО зокрема.

Окремої уваги заслуговують роботи польських авторів Ю. Лідера Lider J. NATO - sprzecznosci i koncepcje //Sprawy Miedzynarodowe. - Warszawa. - 1966. - №4., З. Клепацького Клепацкий З.М. Западноевропейские международные организации. - М.: Прогресс, 1973. - 487 с., та А. Харісіуса Charisius A. NATO: Strategia i Sily Zbrojne 1949-1975. - Warszawa, 1977. - 499 s. . Не дивлячись на те, що в період, який розглядається, і в період написання робіт Польща була соціалістичною державою і ідеологічна спрямованість просліджується, в цих працях присутній досить об'єктивний аналіз стратегічних концепцій і доктрини НАТО (без ухилу в якийсь бік). Французькі комуністи - історики, публіцисти та політичні діячі в своїх роботах намагаються не тільки викрити агресивну сутність Північноатлантичного Договору, а й довести, що «Північноатлантичний Пакт - це троянський кінь Америки», показати що «активна експансіоністська політика США в Європі в післявоєнні роки розрахована на встановлення повного контролю американських імперіалістів над європейськими країнами» (Ж. Бомьє Бомье Ж. Спустя четыре года. От «нового порядка» к Атлантическому пакту - М.: ИЛ., 1950. , Ж. Дюкло Дюкло Ж. Мемуары. В 3-х т. - М.: Политиздат, 1985. - Т. 2. 1945-1953. - 446 с., М. Торез Торез М. Избранные произведения: В 2-х т. - М.: Госполитиздат, 1959. - Т. 2. 1945-1958 гг. - 623 с.). Сутності Північноатлантичного Пакту та зовнішньої політики США щодо Німеччини присвячений праці першого президента НДР В. Піка Пик В. Избранные произведения /Пер. с нем. - М.: Госполитиздат, 1956. - 599 с., ряд праць німецьких авторів (А. Нордена Норден А. Во имя нации. - М.: ИЛ, 1953. - 376 с. та ін).

Друге спрямування проблематики надає відомості непрямого характеру, тобто ті розділи робіт, присвячених дослідженню міжнародних відносин, які стосуються історії діяльності на доктрини НАТО, акцентують більшу увагу не на сутності стратегічних концепцій і доктрини Альянсу, а більш на їх характеристиках, спрямуваннях та наслідках, що тягне за собою застосування чи навіть декларування прийнятої на той час військово-політичної стратегії блоку (О.Є. Єфремов Ефремов А.Е. Европа и ядерное оружие. - М.: МО, 1972. - 390 С.Ефремов А.Е. Ядерное разоружение. - М.: МО, 1976. - 304 с., А. Алексєєв Алексеев А. Атомная проблема и политика США с позиции силы. - М.: Госполитиздат, 1955. - 98 с., В. Бєрєжков Бережков В.М. Истоки атомной дипломатии Вашингтона //США: ЭПИ. - 1984. - №10. - С.29-39.), впливу НАТО на міжнародні відносини і роль, яку Альянс відігравав у зміні балансу сил у світі, участі НАТО у військових конфліктах в Кореї та Індокитаї (А.Є. Єфремов Ефремов А.Е. НАТО и военные конфликты. - М.: Воениздат, 1968. - 296 С.Ефремов А.Е. Североатлантический блок и международные отношения в Европе //Проблемы современной Европы. - М.: МО, 1974. - 402 С.Ефремов А.Е. Самая большая ложь XX в.: Миф о советской угрозе. - М.: Политиздат, 1986. - 141 С.Єфремов А.Е. Куди тягнуться щупальця НАТО? - К.: Вища школа., 1987. - 234 с., П.А. Жілін Государства НАТО и военные конфликты: Воен. ист. очерк /Под ред. П.А. Жилина и др. - М.: Наука, 1987. - 310 с., М. Толченов Толченов М. Военные блоки империалистических государств - угроза миру и безопасности народов. - М.: Знание, 1956. - 135 с.).

До третього комплексу належать роботи присвячені історії збройних сил країн-членів Альянсу взагалі Вооруженные силы капиталистических государств /Под ред П. П.И. И. Сергеева. - М.: Воениздат, 1979. - 510 С.Вооруженные силы основных капиталистических государств /Под ред. С.Н. Беркутова. - М.: Воениздат, 1988. - 319 с.; окремих видів і родів військ (Н.К. Глазунов та П.Є. Масленніков, В. Валєрін Валерин В. Мобильные силы НАТО //ЗВО. - 1991. - №8. - С.19-31.); окремим Командуванням НАТО (А. Фролов Фролов А. Главное командование НАТО в зоне пролива Ла-Манш //ЗВО. - 1981 - №6. - С.14-26, Фролов А. Постоянные соединения ВМС НАТО //ЗВО. - 1982 - №3. - С.15-31, Фролов А. Стратегическое командование НАТО на Атлантике //ЗВО. - 1980 - №11. - С.17-35.) і зокрема, створенню інтегрованих збройних сил НАТО (Р.Г. Сімонян Симонян Р.Г. Военные блоки империализма. - М.: Воениздат, 1976. - 231 С.Симонян Р.Г. Реальная опасность: военные блоки империализма. - М.: Воениздат, 1985. - 240 С.Симонян Р.Г. Агрессивный характер военно-стратегических концепций империализма. - М.: Знание, 1987. - 134 с., Н.Г. Павлов Павлов Н.Г. Вооруженные силы НАТО. - Л., 1959. - 256 с., В.А. Петров Петров В.А. Вооруженные силы НАТО. - М.: Воениздат, 1962. - 301 с.); мілітаризації країн-членів НАТО (В. Чепраков, Р.Г. Сімонян, Н.А. Чалдимов); гонці озброєнь (П.А. Жілін, М. Толченов, Г.Х. Шахназаров), в яких обґрунтовуються передумови та причини цих явищ, робляться припущення їх цілеспрямованості та прогнозуються можливі наслідки, зокрема майбутні збройні конфлікти, які начебто провокує прийнята Альянсом стратегія і відповідні їй побудова і розвиток збройних сил.

Другий підрозділ - «Джерельна база дослідження», присвячений аналізу специфіки тих комплексів джерел, які склали джерельну базу дослідження. В останній відокремлюються три основних комплекси. Перший комплекс дозволяє об'єднати документи, які безпосередньо формували стратегію Альянсу - це документи, які розробляли керівні органи Організації Північноатлантичного союзу - Постійна Група, Військовий Комітет, Комітет Оборони, вивчення і аналіз яких став можливий тільки у 1999 р. Джерела другого комплексу - це Північноатлантичний Договір - основний конституційний документ НАТО The North Atlantic Treaty, Washington D.C., 1949 //The NATO Handbook. - Brussels: Office Information and Press, 1998 - 1999. - P. 398-400., комюніке сесій Ради НАТО та інші документи, які приймались другорядними органами НАТО, але так чи інакше мали відношення до формування стратегії блоку. Третій комплекс складають офіційні листи, меморандуми, мемуари і монографії діячів, які приймали безпосередню участь у діяльності Альянсу, а також документи зовнішньої політики Радянського Союзу, які вплинули на формування стратегії НАТО.

Другий розділ роботи - «Формування засад військово-політичної стратегії НАТО (1949-1954)» присвячений історії формування перших стратегічних концепцій НАТО, основних принципів, цілей, завдань для оборони Північноатлантичної зони відповідальності Альянсу та військовим заходам, необхідним для їх досягнення. Розділ складається з трьох підрозділів.

У першому з них - «Загальнотеоретичні передумови виникнення коаліційної військово-політичної стратегії НАТО: стратегічний плюралізм», пояснюється значення термінів «військово-політична стратегія», «військова доктрина», «стратегічна концепція», які були прийняті на той час і вживалися у стратегічному плануванні НАТО. Аналізується процес опрацювання військово-політичної стратегії в післявоєнний період, який в своєму розвитку пройшов три етапи наближення до форми, що більш менш враховувала умови стратегічної ситуації, і визначалась реальним підходом до проблем війни в добу ракетно-ядерної зброї. Висвітлюється традиційний на той час для військової теорії Заходу метод стратегічного аналізу, який вимагав не тільки врахування власних задач, а й розгляд позиції противника, що сприяло, на думку військових теоретиків, розвитку оборонного мислення. Тому коаліційна військово-політична стратегія НАТО, яка характеризувалася як оборонна, повинна була відповідати цим вимогам. Розгляд стратегічних концепцій, які вплинули на формування стратегії НАТО - теорія геополітики, теорії «урівноважених збройних сил», повітряної війни, периферійної стратегії, тотальної та глобальної війни та ін. - дозволив зробити висновок, що основний ідейний вплив на формування стратегії НАТО спричинили військово-стратегічні теорії і військова доктрина США. Однак, необхідність опрацювання коаліційної військово-політичної стратегії передбачала доповнення основної теоретичної бази елементами національних стратегічних концепцій всіх країн-членів Альянсу. Разом з тим, стратегії Північноатлантичного блоку був властивий ряд особливостей, які відрізняли її від національних стратегічних установок країн-учасниць Альянсу, оскільки вона формувала вимоги в області підготовки і проведення військових дій головним чином в зоні відповідальності Північноатлантичного союзу. Окрім цього у підрозділі окреслюються загальні теоретичні засади і сфера їх практичного застосування, які були прийняті для формування стратегії НАТО.

У другому підрозділі - «Формування коаліційної Стратегічної Концепції НАТО «Об'єднаної оборони Північної Атлантики» докладно розглядається процес формування першої коаліційної стратегії НАТО, який відбувався на протязі жовтня 1949 р. - квітня 1950 р. і включав створення необхідних для формування органів Альянсу, складення проекту Стратегічної концепції «Об'єднаної оборони зони Північної Атлантики», його обговорення всіма країнами-членами НАТО, внесенням, згідно наданих пропозицій, змін і доповнень, затвердження Радою Північноатлантичного союзу. Зроблено висновок, що перша Стратегічна Концепція окреслила контури загальної військово-політичної стратегії НАТО, визначила широкий спектр політичних і військових цілей оборони зони НАТО, основні принципи якої полягали в досягненні колективної оборони, за допомогою колективних і самостійних дій держав-членів. Військові заходи включали чітке розмежування обов'язків між США і Європейськими країнами-членами Альянсу. Відповідальністю США була здатність швидкої доставки атомної бомби. Європейські країни повинні були сформувати «ударне ядро» сухопутних сил і забезпечити об'єм тактичної повітряної підтримки і повітряної оборони. Такий висновок ґрунтується на аналізі відповідних офіційних документів стратегії Альянсу, які ретельно розглянуті у підрозділі.

У третьому підрозділі - «Військово - стратегічне планування: принципи стратегічної дії» окреслена практична сфера застосування стратегії НАТО. Розглянуті і проаналізовані «Стратегічні Керівництва» - документи планування стратегічних дій Альянсу, початкові Короткостроковий, Середньостроковий і Перспективний плани, які слугували основою для координації планів, представлених кожною Групою Регіонального Планування, щоб згодом скласти інтегрований план оборони всієї Північноатлантичної зони. Ретельно проаналізовані надані в цих Керівництвах основні засади для стратегічних дій: ситуація, яка прогнозувалася на початок військових дій; вірогідні союзники і супротивники; основні засади, цілі і принципи політики оборони; основні завдання для кожної Групи або спільні завдання для декількох Груп Регіонального Планування та визначення кордонів зони відповідальності; планування і оцінку Радянських стратегічних цілей; розвідувальні дані та стратегічні цілі. Зроблено висновок, що для практичного застосування стратегії НАТО була сформульована єдина політична мета: запобігання можливості СРСР почати військові дії за допомогою зміцнення військового потенціалу і планування оборони в зоні відповідальності НАТО. Для досягнення цієї мети були сформульовані відповідні військові завдання, оскільки стратегічне планування військового союзу вимагало застосування у мирний час підготовки (формування необхідної військових сил, визначення оборонних пріоритетів, напрямків розвитку та чисельності), а на початку військового конфлікту - здійснення певних військових завдань.

Третій розділ дисертації - «Еволюція військово-політичної стратегії НАТО (1950-1952)», присвячений подальшому розвитку стратегії НАТО, який залежав від впливу як зовнішньополітичних, так і внутрішньоблокових чинників.

Перший підрозділ - «Вплив зовнішньополітичних чинників на Стратегічну концепцію НАТО: від координації до інтеграції» містить аналіз міжнародних відносин, зовнішньополітичної ситуації в світі та основних подій, які відбувалися в рамках НАТО, що дає підстави для визначення чинників впливу зовнішньополітичного характеру, їх взаємопов'язаності і взаємозалежності, одно - і багатовекторності їх впливу на стратегію НАТО, а також формування під їх впливом різноманітних стратегічних концепцій. Зроблено висновок, що зовнішні чинники впливу перебували в: змінах в міжнародному стані у зв'язку з війною в Кореї і появи у військовій теорії нових стратегічних концепцій; аналітичних оцінках відповідних військових органів про співвідношення сил між СРСР (і його сателітами) і НАТО не на користь останнього; а також проблемах створення ОЗС, які спричинили перехід Альянсу від координаційного союзу до інтеграційного.

У другому підрозділі - «Внутрішні чинники впливу: структурна реорганізація Альянсу» охарактеризовані організаційні зміни, які відбувалися в структурі Альянсу, шкідливі наслідки запланованого переозброєння і необхідності значних витрат, які погіршили економічну ситуацію у європейських країнах Альянсу і, як наслідок, поява протиріч між країнами-членами Альянсу. Аналіз стану внутрішніх проблем дозволив зробити висновок про наявність і певну дію внутрішньоблокових чинників впливу, які спричинили подальшу еволюцію стратегії НАТО і полягали у невідповідності економічного розвитку європейських членів потребам у витратах на оборону; суперечностях у відношенні ремілітаризації Західної Німеччини і її внеску в оборону НАТО; необхідності постійної роботи керівних органів НАТО та централізованого керівництва ОЗС, прийняття статусу про розташування іноземних армій на території іншої держави, а також розширення Альянсу, які спричинили структурну реорганізацію. Також був зроблений висновок про наявність протиріч, які виявилися внаслідок впливу цих чинників, були дією їх одно- і багатовекторності. З одного боку, як зовнішні, так і внутрішні чинники діяли в одному напрямі: внесли конституційні зміни в Північноатлантичний Договір (ст. 5 і ст. 6 Договору). З іншого боку, якщо чинники зовнішні посилювали згуртованість союзу перед зовнішньою загрозою і вимагали більш дійових зусиль на оборону, то внутрішні чинники спровокували основні протиріччя всередині Атлантичного союзу і викликали гостру кризу всередині блоку і неспроможність стратегії Альянсу.

Третій підрозділ - «Нова стратегічна реальність: стратегія «щита і меча» присвячений основним підсумкам процесу еволюції стратегії НАТО упродовж третього півперіоду другого етапу її формування (лютий 1952 р. - грудень 1952 р.), а саме: появі стратегії «щита і меча». У підрозділі визначені передумови і причини появи цієї стратегічної концепції, охарактеризовані її основні положення, наданий історіографічний аналіз її сутності. Зроблено висновок, що під впливом зазначених зовнішньополітичних та внутрішньоблокових чинників у 1952 році з'явилася стратегічна концепція «щита і меча», основною тезою якої було формування збройних сил Альянсу згідно певної схеми: «щит» - сухопутні конвенціональні війська на західноєвропейському континенті, які підтримувались тактичною авіацією і військово-морським флотом і повинні були зв'язувати противника доти, поки не ударить «меч» - стратегічна бомбардувальна авіація США, оснащена ядерною зброєю. Ця схема була покладена в основу стратегічного планування НАТО. Даний висновок ґрунтується згідно вивченню та системному аналізу відповідних офіційних документів НАТО.

Розділ четвертий - «Стратегічна дилема (1953-1954)», присвячений трансформації стратегії НАТО від «оборонної» до «агресивної» на протязі 1953-1954 рр. Розділ містить дослідження об'єктивних та суб'єктивних передумов, причин, сутності, наслідків та значення процесу трансформації стратегії НАТО.

У першому підрозділі - «Розвиток теорії тотальної війни: політика New Look i стратегія «масованої відплати» досліджені передумови, причини та сутність стратегії «масованої відплати», як результату еволюції теорії тотальної війни у західній військовій теорії. Основою стратегії Північноатлантичного блоку, аж до закінчення війни в Кореї, була стратегія «стримування» і - як одна з її складових - теорія тотальної ядерної війни. військовий конфлікт у Кореї, який показав, що є можливість появи в ядерну еру війни обмеженого характеру, спричинив подальший розвиток теорії тотальної війни, внаслідок якого з'явилась стратегія «масованої відплати». Основні принципи стратегії «масованої відплати» були оформлені в американському і англійському варіантах. Загальним було положення про використання ядерної зброї, як засобу примусу до прийняття рішень мирним шляхом і уникнення військового конфлікту, але якщо незважаючи на цей метод, не можна буде уникнути війни, потрібно перейти до «масованої відплати». Розходження полягали в поглядах на застосування класичних видів озброєння. Інші країни НАТО висували свої вимоги щодо покращення стратегії Альянсу і пристосування її до стратегічної ситуації і військової теорії, яка зазнала значних змін, своїх концепцій не висували, але неоднозначно реагували на будь-які запропоновані варіанти.

У другому підрозділі - «Теорія обмежених воєн: принцип примата політики» аналізуються фактори, які спричинили неспроможність та початок кризи стратегії «масованої відплати» внаслідок чого з'явилася теорія обмежених воєн. Стратегія «масованої відплати», яка передбачала певні дії у разі початку тотальної війни, а також її основний постулат - «залякування» - з метою запобігання будь-яких конфліктів, виявилася недієздатною, в основному тому, що була нездатна точно визначити межі, порушення яких супротивником викликало б застосування ядерної зброї. Вихід був знайдений у модифікації стратегії «масованої відплати» шляхом доповнення її концепцією обмежених воєн. У визначенні обмежених воєн усі військові теоретики висували ті чи інші обмеження, однак усі вони неодмінною умовою вважали обмеження цілей війни. Якщо систематизувати окремі види обмежених воєн, пропоновані різними авторами, то можна вивести наступні категорії обмежень: по відношенню до зброї; по відношенню до глибини цілей і їхнього вибору; по відношенню до території; різні комбінації цих категорій. Однак, застосуванню теорії обмежених війн у стратегії НАТО перешкоджали ряд причин політичного, географічного, економічного і технічного характеру. Розглядаючи застосування стратегії обмеженої війни в зоні НАТО і особливо в Західній Європі, військовими теоретиками висувався ряд причин, які перешкоджатимуть успішному веденню такої війни. Високий розвиток і тісні економічні зв'язки європейських країн між собою, велика концентрація населення в містах, велика кількість військових об'єктів, тверді зобов'язання союзників по взаємній обороні - усі ці особливості зони відповідальності НАТО надзвичайно ускладнювали обмеження воєнних дій географічними рамками і проведення розходження між тактичними і стратегічними об'єктами. До того ж всі оборонні плани НАТО були побудовані на застосуванні ядерної зброї. Однак самою серйозною перешкодою для обмеження війни в цій зоні було життєво важливе значення, поставлених на карту політичних цілей і нездатність країн-учасниць НАТО успішно припинити агресію на локальній основі. Технічні труднощі обмеження війни по ознаках території, зброї і характеру об'єктів тільки підсилювали цю основну перешкоду. Тому було прийняте рішення про обмеження тільки в зброї, а саме: поряд із стратегічною ядерною зброєю передбачалось застосування тактичної ядерної зброї, що знайшло своє відображення в новій Стратегічній Концепції Альянсу.

У третьому підрозділі - «Нова модель» стратегії НАТО: синтез стратегічних концепцій» досліджується поєднання стратегічних концепцій «масованої відплати» та обмежених воєн, яке знайшло своє відображення у новій Стратегічній концепції НАТО. На протязі першого періоду існування Альянсу, основу військової стратегії складала теорія тотальної війни, що було обумовлене наявністю ядерної зброї. В умовах існування «абсолютної зброї» загрозою, яка була розрахована на примус опонента, ставала війна з використанням цієї зброї. Розвиток подій в світі, поява конфліктів обмеженого характеру, які ґрунтувались скоріше на ідеологічній основі, ніж являли собою практичне досягнення запланованих цілей, обумовили подальший розвиток і теорії тотальної війни. Еволюція відбувалась у напрямку висування на перший план концепції превентивної війни: «відповідь» на будь-який «виклик» чи провокацію з боку противника буде мати характер негайної «масованої відплати», при чому основний удар передбачалось нанести по тилам противника, тобто «знищити ворожі сили в джерелі». Характерно, що еволюція теорії тотальної війни відбувалася завдяки появі можливості ведення обмежених війн, про які у вік ядерної зброї ніхто навіть не згадував, принаймні щодо стратегічної концепції НАТО. Але, хоча теорія тотальної війни еволюціонізувала в напрямку «стримування шляхом залякування», вона не надавала стратегію на випадок обмеженої війни в зоні відповідальності НАТО, а також концепцію на випадок конфлікту обмеженого характеру поза зоною відповідальності НАТО, як це вже відбулось у Кореї. Створення інтегрованих збройних сил НАТО в Європі ще ускладнило ситуацію, оскільки, якщо б почався конфлікт обмеженого характеру (а в даному випадку обмеження передбачалось по відношенню до зброї, тобто конфлікт без застосування ядерної зброї) виникали нові проблеми: 1) «виклик» обмеженого характеру припускає відповідну «відповідь», отже, проблема складалася в практичних можливостях до такої «відповіді»; 2) чи захистить у даному випадку загроза «масованої відплати»; 3) чи буде виправданим застосування в такому випадку ядерної зброї, що неминуче призведе до тотальної війни, яка буде мати необоротні наслідки. Отже, необхідно було розробити таку загальну стратегічну концепцію, яка б відповідала всім цим вимогам. Найкращим вирішенням проблеми, як показали наступні події, стала трансформація Стратегічної Концепції таким чином, щоб її основний зміст залишився, а методи досягнення поставлених цілей зазнали змін. «Нова модель» стратегії НАТО, основою якої став документ МС 48 «Найбільш ефективна модель збройних сил НАТО на найближчі кілька років» The Most Effective Pattern of NATO Military Strength for the Next Few Years MC 48 (Final) 22.11.1954 //NATO International Staff. Central Archives. - Brussels, no date. - 22 p. http://www.nato.int/archives/strategy докорінно відрізнялася від попередніх документів стратегії, у яких пропонувалися завуальовані посилання на використання ядерної зброї («усі типи зброї без винятку»), у першу чергу, ясною вказівкою на неодмінне використання ядерної зброї. Способи ведення військових дій, відповідно до нової Стратегії, досліджувалися як ймовірна можливість їхнього початку, внаслідок саме комуністичної агресії, як навмисної, так і спровокованої, оскільки початок військових дій суперечить основним принципам Альянсу. Однак допускалася «незначна можливість», що СРСР спробує використовувати свою перевагу в сухопутних військах і тактичній авіації, щоб напасти на Західну Європу без використання ядерної зброї, в надії, що Альянс також утримається від відповідних дій. У цьому випадку НАТО буде нездатен запобігти вторгненню, якщо «негайно не використає атомну зброю, як стратегічну, так і тактичну» Ibid., р. 3.. Саме теза про оснащення тактичною ядерною зброєю інтегрованих збройних сил в Європі була ключовим моментом в тому процесі, що ми назвали «трансформацією» стратегії. З моменту виникнення і розвитку стратегії Альянсу вона формувалася, змінювалася і вдосконалювалася еволюційним шляхом, тобто під впливом об'єктивних та суб'єктивний чинників. Це був процес росту: закономірний у будь-якому процесі. Стратегічна концепція, яка була запропонована у 1954 р. також сформувалась під їх впливом, однак у даному разі відбулися докорінні зміни, порівняльно з першими стратегічними концепціями. Якщо проаналізувати документ МС 48, можна спостерігати таке явище: основні цілі, принципи і завдання залишились незмінними. Як і раніше передбачуваний характер війни теж по суті не змінився, оскільки хоч і появилася теза про «використання на початку тільки конвенціональної зброї», але застосування «масованої відплати» фактично призводило до початку тотальної війни. Проте доповнення інтегрованих збройних сил атомною зброєю практично перетворювало конвенціональні збройні сили у ядерні, тобто ті, що вважалися стратегічними. «Щит» став «мечем». У підрозділі розглядаються основні цілі, принципи та завдання нової моделі Стратегічної концепції НАТО; методи, способи, види, засоби та терміни ведення військових дій; кількість, склад, оснащення збройних сил НАТО; прогнозована натовськими військовими стратегія СРСР. Зроблено висновок, що прийняття таких постулатів, як неодмінне використання ядерної зброї та превентивний атомний удар внаслідок впливу теорії «масованої відплати», а також оснащення ядерною зброєю конвенціональних збройних сил НАТО внаслідок теорії обмежених воєн призвела до трансформації військово-політичної стратегії НАТО від первісно «оборонної» у 1949 році до «агресивної» у 1954 р.