Гроші в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

Курсова робота з історії України

на тему :

«Гроші в Україні»

Виконав : Студент ІІ курсу

Історико - соціологічного факультету

Групи ІЮ - 23 Олексійчук Р.

Науковий керівник : Галуха Л.Ю.

Рівне - 2011

Вступ

а) Вивчення грошового обігу в історії має значне місце . Золото та срібло - матеріал для багатьох давніх монет - не піддаються корозії ; мідь - третій монетний метал - стійка до неї . Тому часто саме ці маленькі шматочки металу доносять до нас інформацію про давні часи . Іноді вони є єдиними джерелами інформації про тих правителів , які не затримались при владі . Монети та бони можуть розповісти чимало цікавого : знак монетного двору та герб - про місце карбування , дата - про час , проба дорогоцінного металу - про забезпечення ним країни , складність зображень та захисту на бонах - про поліграфічні потужності країни . Монетні скарби вкажуть на монети , які були поширені на території та про забезпеченість ними населення . Поодинокі знахідки ( разом з іншими джерелами ) можуть точніше окреслити межі торгових шляхів . Навіть знайдені дрібні мідяки можуть наштовхнути на думку , що на цьому місці був , наприклад , шинок .

Метою роботи є висвітлення всіх грошових систем , що були на території України в різні періоди , як складових її історії .

б) І ( VI ст. до н. е. - ХІV ст. ) гроші :

1) Грецьких міст - колоній північного Причорномор'я

2) Римської імперії

3) Арабського халіфату та Візантії

4) Київської Русі

ІІ ( ХІV ст. - поч. ХХ ст.) гроші :

1) Литви та Польщі

2) Росії ( до 1917 р. )

3) Гетьманщини

4) Інших держав

ІІІ ( ХХ ст.) гроші :

1) Періоду української національно - визвольної боротьби 1918 - 1921рр.

2) Польщі , Чехословаччини та Румунії міжвоєнного періоду

3) СРСР

ІV 1) Гроші незалежної України

монета грошовий історія україна

У середині VIII - VII ст. до н. е. на узбережжі Чорного моря в пошуках вільних земель , ринку збуту товарів , вигідних партнерів для ведення торгівлі прибувають греки - колоністи . Одним з перших грецьких поселень виникає Ольвія ( з гр. - щаслива ) . У VI - V ст. до н. е. розбудовуються Херсонес , Пантікапей , Тіра , Феодосія .

Основу господарства тут становили ремесло і торгівля , які при успішному розвитку сприяли і розвитку товарно - грошових відносин цих територій .

Певний час у колоніях в обігу були грошові знаки у вигляді наконечників стріл ( у Ольвії та Керкінітиді ) і дельфінчиків . У VI ст. до н. е. починається карбування монет з електру .

У грошовому обігу міст Північного Причорномор'я склалися дві стійкі тенденції - карбування монет з дешевої міді та приватний випуск грошей . Так , в Ольвії довгий час випускали монети без додаткових імен чи знаків - це монети полісних чи приватних випусків . У Тірі карбування монет було зосереджене в руках держави .

Спочатку в Ольвії виготовляли бронзові дельфінчики , які хоч і не були монетами , проте виконували функції не лише оберегів , а і грошей .

Перші справжні монети Ольвії ( VI - IV ст. до н. е. ) мали назву «аси » із зображенням на аверсі голови богині Афіни , а на реверсі - орла , що несе в кігтях дельфіна .

Близько 440 р. до н. е. розпочинається карбування срібної монети , проте невеликою кількістю .

У III - I ст. до н. е . карбуються мідні монети із зображенням голови Геракла. Характерним явищем для Ольвії було періодичне перекарбовування мідних номіналів , пов'язане із зміною вартості монетних металів .

З I ст. до н.е. в Ольвії ходить так звана міська монета .

Останні випуски монет Ольвії належать до ІІІ ст. , це тетрассарії , дупондії , ассарії часів Александра Севера ( 222 - 235 рр.)

Разом з початком карбування монет в Ольвії розпочинається карбування в Пантікапеї . Це монети зі срібла на аверсі із зображенням лева , а на реверсі - квадрата ( пізніше із написом « PAN » - Пантікапей ) .

У IV ст. до н. е. у Пантікапеї відбувається випуск золотих статерів , але в III ст. до н. е. через грошову кризу залишились лише мідні монети . Запитання про номінали мідних монет цього часу має важливе значення , адже воно дає відповідь про характер та глибину кризи і дії влади щодо її пом'якшення . Проте кінцевого висновку щодо номіналів практично немає досі .

А. Н. Зограф першим звернув увагу на кризові явища чеканки Боспору . Він назвав і головні риси , які характеризували монетну справу цього часу :

наявність лише мідної монети , груба чеканка , швидке знецінювання монет та поява нових , закінчення кризи із появою нових срібних та золотих монет .

В. Ф . Гайдукевич назвав у якості причин кризи проблеми у внутрішній торгівлі через конкуренцію Єгипту , занепад Афін .

Д. Б. Шелохов зв'язує початок кризи із нестачею дорогоцінних металів . Щодо нестачі срібла , то тут ситуація більш - менш ясна ,а от із золотом - ні . Це може бути пов'язано із великими затратами цього періоду , чи із втратами золота при переплавці на монету . У поле зору входять і військові акції , які потребували грошей .

Отож , у III ст. до н. е. в Пантікапеї була така ситуація :

294 - 284 рр. до н. е. Випущена серія монет - один номінал золота , чотири - срібла , та три - міді . Співвідношення вартості срібла та міді - 1: 30.

284 - 275 рр. до н. е. Востаннє ( у трьох номіналах ) випущено срібло , чеканяться дрібні мідні монети .

275 - 245 рр. до н . е . Різке підвищення номіналу мідних монет знизило вартість срібла і міді приблизно до 1 : 15 .

240 - 230 рр. до н. е. До першого десятиліття правління Левкона ІІ відносяться три випуски монет : царська серія на Боспорі , паралельний випуск Феодосії , серія монет Пантікапея .

230 - 220 рр. до н. е. До цього часу відносяться випуск нової серії міді .

220 - 210 рр. до н. е. Серія монет Пантікапея 3 - х типів : із головою Посейдона , Аполлона та сатира .

Упродовж століть однією з наймогутніших грецьких колоній у Причорномор'ї був Херсонес . Карбування монет в місті тривало понад 1500р. , а розпочалося воно бл. 390 р. до н. е. Перша серія складалася зі срібних та мідних монет із зображеннями богині Діви , риби , палиці , голови бика , дельфіна . у 300 р. до н. е. розпочалося карбування срібних тетрадрахм.

У 63 р. до н. е. місто опинилося під владою Боспору . Згодом випуск срібних монет припинився , чеканилися переважно мідні .

Піднесення карбування починається із римсько - боспорської війни 45 р. , коли Херсонес підтримав Рим . Тоді ж було відкарбовано невелику кількість золотих статерів .

На відміну від інших полісів , Херсонес не припинив існування після руйнівних нападів племен варварів на Римську імперію . Місто стало складовою Візантійської імперії . На монетах з'являються постаті візантійських імператорів .

Остання серія монет Херсонесу належить до бл. 1100 р.

Щодо Феодосії , то тут можна виділити чотири серії монет .

Перша - три номінали срібла .

Друга - драхма і тріобол , а також мідні монети з головою бика .

Третя - два різновиди мідних монет - із головою Аполлона і бика та Аполлона і шестипроменевою зіркою .

Четверта - особливий випуск драхм із головою Геракла на аверсі та палицею на реверсі .

Майже одночасно з Ольвією була заснована Тіра . Усі запитання , що стосуються полісу , не досліджені досі . Карбування власної монети тут відбулося доволі пізно , наприкінці ІV ст. до н. е. На аверсі - зображення Геракла , на реверсі - бика .

Карбування мідних монет у Тірі розпочалося майже одночасно з Ольвією - бл. 330 р. до н. е.

Останні випуски монет Тіри належать до правління Александра Севера , до перших років його правління ( 222 - 228 рр.)

Однією з найстаріших грецьких колоній була Керкинітида , неподалік сучасного м. Євпаторія . Найдавнішими грошима міста були « стріли » , « дельфінчики » , аси із зображенням колеса . Наступні монети мали на аверсі зображення бика та лева , на реверсі - постать богині Ніке . Були монети із зображенням голови Геракла та Гери . Всього відомо бл. 125 екземплярів монет Керкинітиди . 290 р. місто перейшло під владу Херсонесу , і його монетна справа припинилася .

Одним із маловідомих причорноморських осередків монетного карбування був Ніконій . Першими грішми полісу ( 470 р. до н. е.) були литі монети , подібні до ольвійських «асів ». Вони мали зображення сови на аверсі та колеса із чотирма спицями на реверсі . Місце своїх монет у місті було незначним , користувалися грішми інших полісів .

У 30 - х роках IV ст. монетне виготовлення античних міст - колоній у зв'язку зі знеціненням монет і переходом до натурального господарства взагалі припиняється .

В перших століттях нашої ери на території сучасної України набуває поширення римська монета ( див ілюстр.1) Це переважно срібні денарії вагою 3,5 - 4,5 г. , але трапляються мідні та золоті монети . Такі знахідки були відомі в Україні ще в часи середньовіччя під назвою « Іванових голівок» , адже зображення голови імператора сприймалося як зображення Іоанна Хрестителя , тому такі монети виконували роль оберегів та прикрас .

Римські монети зустрічаються переважно в межах Лісостепу як поодинокі знахідки та у скарбах . Останні найчастіше нараховують 10 - 300 монет . Найдавніші з них датовані ІІ - І ст. до н. е. , зокрема срібний денарій Люція Вера , карбований 162 р. до н. е. Цю монету було виявлено на Печерську , в Києві . Масове поширення мали монети , карбовані від часів імператора Траяна ( 98 - 117 ) , а в найбільшій кількості зустрічаються монети Антонія Пія ( 138 - 161 ) і Марка Аврелія ( 161 - 180 ) . Монет часів Коммода ( 180 - 192 ) значно менше , а монети після Септимія Севера (193 - 211) трапляються дуже рідко .

Аналіз джерел свідчить , що найінтенсивніші контакти населення України з римськими провінціями припадають на ІІІ ст. , в той час як більшість знайдених монет карбовані у І - ІІ ст. Найдостовірніше пояснення цьому дав німецький вчений Т. Момзен - головною причиною припинення надходження монети було її « псування » . Варвари відмовлялися приймати низькопробну монету . Так , денарій в часи Нерона ( 54 - 68 ) мав 3,41 г . срібла при домішці міді 5 - 10 % , а пізніше , в ІІІ ст. вміст срібла знизився до 50 %. А кінцем обігу монети в ті часи було лише її стирання . Якісне срібло завжди є сріблом , а отже - грошима .

Тепер детальніше про монети зазначених вище правителів .

Чеканка часу Траяна починається трьома паралельними випусками . Перший : на аверсі - зображення голови Траяна і його титул ( KAICAPOC CЄBACTOR ГЄРМАNIKOR NЄPORA TRAIANOR ) ; другий випуск - із зображенням крісла та іншим написом ; третій - із портретами царя і цариці .

У час правління Марка Аврелія виділяються два випуски монет , кожен з яких складається із двох паралельних випусків сестерціїв .

Перший випуск . Одну серію складають монети із зображенням Савромата на аверсі та із кріслом та вінком на реверсі ; другу - із зображенням царя на коні на аверсі та із кріслом і вінком на реверсі .

Другий випуск .В одну серію входили монети із зображенням Савромата (аверс ) та вінка на реверсі . Друга серія - Зевс на аверсі та вінок на реверсі .

За Коммода монети були схожі із попередніми - сестерції із зображенням Савромата на аверсі та вінка на реверсі ; цар на коні на аверсі та вінок чи крісло на реверсі .

Щодо Септимія Севера , то за нього чеканяться монети із зображенням палиці , зірки , тризубця . Статери , крім імператора на реверсі , зустрічаються і з портретом Каракалли .

У ІХ ст. на території України з'являється велика кількість арабських срібних монет - куфічних дирхемів . Названі вони від грецької монети - «драхми » , та арабського шрифту - « куфи » . На цих монетах немає ніяких зображень , як того вимагала мусульманська релігія . Обидві їх сторони вкриті написами , де крім цитат із Корана , наведені імена правителів , роки та місця карбування .

З'явилися дирхеми тут не випадково - у VIII - IX ст. Арабський халіфат переживав політичний та економічний розквіт . Арабські купці були частими гостями на ринках Києва та Чернігова . Привозячи із собою дирхеми , викарбувані із високопробного срібла , вони розраховувались ними за хутра , мед , віск тощо . Місцеве населення не розуміло написів на монетах , тому при розрахунках враховувались лише їх вага та якість срібла . Наші предки добре на цьому розумілися , про що свідчать писемні джерела , в яких збереглися місцеві назви дирхемів - « ногата » ( від арабського « нагд » - добрий ) - для особливо якісних монет , « куна » ( від « куниця » , шкірці якої дорівнював дирхем ) - для звичайних , « резана » - для кусочків розрізаного на 2 , 4 , 8 частин дирхеми , які використовувались для дрібних розрахунків .

Про тісні торговельні зв'язки слов'ян з країнами Сходу свідчать хронічки арабських мандрівників . Так , ібн Хордадбех у « Книзі шляхів та держав » ( 890 -ті роки) згадував , що руські купці привозили до Візантії велику кількість хутра та мечі .

Ібн Хаукаль ( 970 - ті роки ) описав торгові квартали слов'янських купців у м. Палермо на о. Сицилія .

Обіг дирхемів можна поділити на чотири періоди .

1. До 833 р. Знахідки монет цього часу свідчать , що слов'янська торгівля зі Сходом у той час велася головним чином Дінцем до Чернігова , а потім розгалужувалася на два рукави вздовж Дніпра - на північ та південь .

2. 833 - 900 рр. Монетні знахідки представлені лише невеликою кількістю монет , та й ті перебувають поза межами поширення монет першого періоду .

3. 900 - 938 рр. Приплив арабських монет збільшився . Період представлений 17 - ма знахідками , з них 8 - скарби . Вони зосереджені навколо Києва та Чернігова .

4. 938 - кінець Х ст. Територія обігу арабських монет розширилася . Монетний обіг представлений 17 - ма знахідками , з них 13 - скарби . Куфічні монети з'являються на Поділлі .

У другий половині Х ст. кількість куфічних монет на території України зменшується . Остання срібна куфічна монета ( дірхем ) тут датована 1008 - 1009 рр. , хоч у Києві знайдена золота хаммуддідська монета ( динар ) 1033 - 1034 рр. На початку ХІ ст. приплив куфічних монет на територію України припиняється . Але кількість їх на ринку була такою значною , що навіть наприкінці ХІ ст. вони відігравали помітну роль у торгівлі .

Та поступово вони стиралися , псувалися та їх легко стало підробляти .

Поряд з арабськими дірхемами в грошовому обігу українських земель перебували візантійські монети - срібний міліарісій , золотий солід , рідше - мідний фоліс . Вони становлять другу за кількістю після куфічних монет групу знахідок VІІІ - ХІ ст. на території України .

Соліди Василя І та Костянтина VІІ ( 867 - 887) - кругла невелика золота монета , на аверсі якої був викарбуваний хрест , а зліва та справа від нього - поясні зображення двох імператорів . На реверсі - зображення Ісуса Христа на тлі хреста , по краях - написи .

Міліаріси братів Василя ІІ та Костянтина VІІІ ( 976 - 1026 ) - срібні монети грубого карбування ; на аверсі вміщено зображення візантійського хреста , з боків - погруддя братів - імператорів , довкола - їхні імена ; на реверсі - написи .

У другій половині Х ст. київські князі вже розуміли необхідність налагодження випуску власної монети . Справа полегшувалась ще й тим , що в країні було накопичено значну кількість стертих дирхемів та інших монет , які стали сировиною для нових . Простежити розвиток монетної справи Київської Русі важко , бо від неї , крім монет , практично нічого не залишилося . Так , досі остаточно не відомо , де знаходились монетні двори у Києві та Львові

Карбування монет на території України розпочалося наприкінці Х ст. спочатку в Києві , а трохи пізніше - у Тмутаракані . Унікальні нумізматичні знахідки свідчать про те , що перші спроби карбування були ще за Ольги та Святослава . 1957 р. в Києві під час археологічних розкопок на глибині двох метрів був виявлений найдавніший срібляник , карбований в період князювання Ольги та Святослава . На одному боці монети було зображено двозуб ( символ на свинцевих печатках Святослава ) , на другому - зігнута в лікті рука , що тримає хрест ( символ на печатках Ольги ) . Монета унікальна , і передано її було до музею Інституту археології України ( відомості про неї зустрічаються рідко ) .

Монети у Київській Русі випускали Володимир Святославич , його сини Святополк Окаянний та Ярослав Мудрий , тмутараканський князь Олег - Михаїл . Обсяг карбування був незначний , і зараз знайдено лише 10 золотих та бл. 300 срібних монет цих князів . Очевидно , всього їх було кілька тисяч .

Для того , щоб виготовити кілька десятків монет на день , було достатньо праці однієї людини , яка мала пару штепелів , ручний молот та декілька інших інструментів . Незначна кількість монет наштовхує на думку , що повністю замінити іноземні вони не могли , тому карбування мало швидше політичне , ніж економічне значення . Власна монета була одним із виявів сили тогочасної держави . зразком для київських карбувальників правили поширені на Русі візантійські монети : златники були схожі на золоті соліди , а срібляники - на міліарисії .

Перші знахідки золотих та срібних монет Володимира ( див ілюстр 2 ( 1,2 ) з'явилися у ХVІІІст.

В листопаді 1796 р. київський аптекар Бунге випадково купив невідому золоту монету , знайдену до 1794 р. десь на Чернігівщині чи Полтавщині .

Подібну , тільки срібну , знайшли 1815 р. біля Борисполя . Довгий час справжність монет була під сумнівом , який розвіявся лише при знахідці Ніжинського скарбу 1852 р. , який складався з понад 200 монет .

Всі 11 відомих златників Володимира діляться на два типи , які різняться за написами реверсів . На першому - « Владимир на столе » ; на другому - «Владимир , а се єго злато» . На аверсі зображений князь зі скіпетром , який завершується хрестом ; над лівим плечем - тризуб . На реверсі - зображення Христа . Рідкість златників , невелика кількість штемпелів для їх карбування свідчить про короткий період цієї емісії . Її причиною могло бути хрещення Русі . Важать златники бл. 4 г. , виготовлені із золота високої проби .

Одночасно з карбуванням златників розпочалося і виготовлення срібляників. Штемпелі для них зроблені тими ж майстрами , що виготовляли штемпелі для златників . Однак більшість срібляників , на відміну від златників , карбувалася з низькопробного металу . Це пояснюється відсутністю власної джерельної бази та зменшенням надходження арабського монетного срібла . Срібляники були подібні до златників , проте виконані майстерніше . Пізніше на аверсі з'являється престол , на якому сидить правитель .

Очевидно , в Києві було три монетарні . На кожній працював досвідчений

різчик штемпелів та кілька його помічників . Незважаючи на єдиний зразок для карбування , кожен майстер проявляв індивідуальність .

Після смерті Володимира першим престол посів Святополк ( див ілюстр 2(4), який відразу налагодив випуск срібляників , що дуже були подібні на монети його батька . На аверсі змінилося ім'я ; на реверсі розміщено двозуб , правий зуб якого увінчаний хрестом .

Очевидно , над виконанням срібляників Святополка працювало три ріжчики штемпелів , один з яких працював ще над монетами Володимира . Лише декілька монет було виготовлено з високоякісного срібла .

Найменше дискусій серед монет Русі викликають монети Ярослава Мудрого( див ілюстр 2( 3 ) . Зараз відомо 6 примірників срібляників великого розміру . На аверсі - зображення св. Георгія , навколо якого - два кола крапкового обрамування . Основним елементом реверса є тризуб , навколо якого напис : « ЯРОСЛАВЛЕ СРЕБРО » . Монети виконані на високому рівні , та , напевно , одним майстром . Монети ці карбувалися у період князювання Ярослава у Новгороді . Їх характерною особливістю є висока якість срібла .

Окрему групу у нумізматичній спадщині Русі становлять монети , відкарбовані у 2 пол. ХІ ст. тмутараканським князем Олегом - Михаїлом . Вони виготовлялися зі сплаву різної якості - відомі срібні , білонні та мідні монети . На аверсі - зображення архангела Михаїла , на реверсі - легенда « Господи , помози Михаилу » . Ареал обігу монет був обмежений кордонами князівства .

Нумізматична спадщина Київської Русі становить майже 340 монет , відкарбованих з використанням майже 220 штемпелів . Сировиною для срібляників було срібло іноземних монет тому зменшення їх надходження спричиняло зниження якості монет Русі .

Безмонетний період - кінець ХІ - поч. ХІV ст.

В останній чверті Х ст. кількість дирхемів з різних причин зменшується , одночасно і погіршується їх якість . Кількість монет на ринку Русі падає . Тому на початку ХІІ ст. їх місце посіли гривні - масивні злитки золота чи срібла встановленої форми та ваги .

Найбільш поширеними були гривні новгородського типу , які мали вигляд палички . Зараз відомо 500 таких гривень , які походять з - понад 100 скарбів. Мають вагу 204 г.

Проте першими з'явилися гривні київські , які були в обігу на Київщині , Чернігівщині , Смоленщині , Волині . Ці гривні ромбоподібні , шестикутні , вагою бл. 160 г.

Найбільше запитань викликають гривні чернігівські . Вони мають неправильну , подібну до ромба форму та неохайно виконані . Їх кінці ніби розплющені молотком - напевно , так перевіряли їх якісь . Між іншим , вона висока - від 915 -ї до 960 - ї проби .

Можна знайти гривні і литовські - паличкоподібні із заглибинами , вагою бл. 190 г.

Були і татарські , подібні до човника гривні вагою 196 г.

Золоті гривні трапляються рідко , вони використовувались у великих торговельних операціях .

Крім гривень , на території Русі роль відігравали іноземні монети . У ХІІІ певне поширення мали монети Золотої Орди . Таку монету ( срібну ) , було знайдено 1882 р . в Києві . Європейські монети тут мали місце , проте незначне . Про їх розмаїття дають уявлення монетні скарби . 1898 р. в Києві , на території Києво - Печерської лаври було знайдено скарб із австрійських , датських , норвезьких , шведських , французьких , московських монет XIV - XVII ст. Всього 6184 золотих та 9895 срібних монет , вагою 312 кг .

Мала свої гроші і Галицько - Волинська держава , яка значною мірою зберегла свою незалежність після монгольської навали . Галицькі князі володіли значними грошовими засобами . Так , за викраденого поляками перемишльського князя Володаря Ростиславича було сплачено викуп у сумі 20 тис. гривен срібла . У 1288р. волинський князь Володимир Василькович наказав переплавити дорогоцінний посуд та ювелірні вироби з його скарбниці на золоті та срібні гривни .

Після смерті останнього галицько - волинського князя Юрія ІІ поміж Польщею , Литвою та Угорщиною розпочинається боротьба за володіння землями його держави . До Литви відходить більшість волинських земель . Ольгерд Гедимінович зумів підпорядкувати собі Київщину , Переяславщину , Поділля . На цих територіях часто використовувалися литовські денарії - пенязі . Більшість з них була відкарбована за часів князя Вітовта Кейстутовича ( 1393 -1430) . Щодо інших номіналів , то ще в ХІХ ст. вчені мали писемні відомості про т. зв. подільські півгрошики . У грамоті Вітовта Кейстутовича , що стосується продажу двох сіл , зазначається : « … дати єму за тиї дві селищі шестьдєсят коп подольськими полугрошники … ». Проте довгий час їх існування було під сумнівом . Загадку розгадали нещодавно , знайшовши на Хмельниччині дві надзвичайно рідкісні монети Вітовта Кейстутовича . На аверсі - Юрій - змієборець на коні , що списом пронизує змія , на реверсі - трикутний гербовий щит . Після припинення цієї короткої емісії назва « півгрошики » поширюється і на інші монети ( зокрема , на галицько - руські грошики Казимира ІІІ , Людовіка Угорського , Владислава Ягайла ) .

Реліктовим явищем періоду були т. зв. « литовські гривни » - паличкоподібні , із зарубинами на спинці , вагою бл. 105 г.

Великі території зниклої Галицько - Волинської держави захопила Польща . Проте , не зважаючи на розвиток краю , в обігу було мало повноцінної монети . Казимир ІІІ 1353 р. у Львові відкрив монетний двір . Першими почали карбувати перевірені часом срібні руські грошики , на аверсі яких було зображення лева , на реверсі - увінчана короною літера «К» , в обрамленні із чотирьох дуг .

Крім срібних монет , розпочато було карбування і мідних денаріїв . Масштаби цієї емісії були незначними .

Згодом , з метою наближення галицької монетної системи до Польської 1399 р. розпочалося карбування львівських півгрошів . Їх середня вага - 1,5 г. , проба срібла - 500 .

Нечисленні джерела , які вціліли після пожежі 1381 р. , не дають змоги в повному обсязі відтворити всі процеси , пов'язані із львівською монетарнею .

Проте відомо , що срібло завозили перш за все із Трансільванії . Це срібло розковували в листи однієї товщини , потім вирубували з нього монетний кружок . З допомогою двох штемпелів наносили зображення . Після цього монети важили .

Наприкінці XV ст. в економіці українських земель , що входили до складу

Польсько - Литовської держави зароджуються нові явища , які вимагали докорінного реформування грошової системи . Зростало виробництво , розвивався ринок , набирали обертів урбанізаційні процеси .

Окремі заходи Яна Ольбрахта були недостатніми , тому сейм 1501 р. прийняв рішення про проведення грошової реформи . 1502 р. уряд зробив спробу розпочати випуск нових якісних грошей , але через пусту скарбницю план провалився . Тяжке фінансове становище Польщі та Литви змусило уряд відновити карбування коронних півгрошів за монетною стопою часів Яна Ольбрахта : з 15 лотів срібла та 25 - міді виготовлялося 240 півгрошів .

Після смерті Олександра Ягеллончикка його наступник - Сигізмунд І (1506 - 1548)зіткнувся з фінансовими труднощами . Нагальною проблемою була уніфікація монетних систем Литви та Польщі . 1505 р. були відкарбовані т. зв. глоговські гроші , на аверсі яких був зображений герб Польщі , а на реверсі - Литви .

26 січня 1526 р. сейм прийняв рішення про проведення грошової реформи . 15 жовтня цього ж року було видано ординацію , згідно якої в обіг входили три номінали - денарії , півгроші , гроші . Для цього в Кракові відкрили монетний двір . Важливе значення надавалося також карбуванню польських золотих монет - дукатів . Проте вже 1535 р. через брак сировини їх карбування припинилося .

Через брак на ринку коронних монетних номіналів , карбування яких припинилося 1540 р . , уже 1545 р. відновила роботу краківська монетарня . Тут карбувалися коронні гроші , денарії , тернарії . У Гданську , який на той час став центром балтійської торгівлі , карбувалися денарії , соліди , трояки , дукати .

За Сигізмунда І на ринку з'явився новий номінал - талер . Проте значного поширення вони не набули .

Після смерті Сигізмунда І вся влада переходить до його сина - Сигізмунда ІІ . Останній відразу сконцентрував монетне виробництво на території Литви.

Через збитковість карбування деяких номіналів їх випуск був припинений , карбувалися лише здебільшого неякісні денарії , півгроші , шостаки , трояки. 1564 р. в обігу з'явилися перші литовські монети талерного типу - півкопи ( 30 грошів ) та чвертькопи ( 15 грошів) . Продовжувалось карбування багатьох номіналів у Гданську .

Практично всі проблеми уніфікації польської та литовської монетних систем вирішились після Люблінської унії 1569 р.

Відповідальність за карбування було покладено на коронного та литовського підскарбіїв . Масово карбувалися трояки , гроші та соліди .

1581 р. під польським пануванням опинилася Рига . Місто мало свою монетарню , де відразу ж розпочалося карбування за польським зразком . Крім солідів , грошів , трояків , у дуже малій кількості були виготовлені золоті дукати та португал 1584 р.

Після смерті короля Стефана Баторія в грудні 1586 р. монетне виробництво на території Речі Посполитої припинилося . Розпочалось безкоролів'я , яке через два роки закінчилось приходом до влади Сигізмунда ІІІ Вази . За час його правління масштаби карбування досягли нечуваних розмірів . 1614 р. розпочалося карбування нового номіналу - півторака ( 3/2 гроша ).

Із усіх згаданих монет першість в обігу на українських землях належала солідам , грошам та троякам Стефана Баторія та Сигізмунда ІІІ .

ХVІІІ ст. для грошової системи Польщі було наповнене реформами , проте значних змін на грошовому ринку не відбулось . З однієї сторони , якість деяких монет погіршується , з іншої , карбувалися якісні золоті та срібні монети . З'являються такі номінали , як злотківки , двозлотівки .

1766 р. проходить нова грошова реформа . Проте її позитивні наслідки не вдалося втримати надовго . Перший поділ Речі Посполитої 1772 р. між Пруссією , Росією та Австрією не лише призвів до територіальних втрат , а і значно погіршив матеріальне становище . Зростання цін на імпортовані з Голландії срібло та золото вплинули і на карбування монет . Зростання вивозу останніх за кордон та поширення неякісних та фальшивих монет змусило сейм 1786 р. ухвалити низку змін до монетного законодавства .

Підвищили вартість дуката , запровадили нову монетну стопу , обмежили обіг деяких іноземних монет та встановили чіткі ціни на ті , що лишились .

Другий поділ Польщі 1793 р. спричинив кризу державних фінансів . 1794 р. уряд випустив паперові грошові знаки вартістю 1 , 4 , 5 , 10 , 25 , 50 , 100 , 500 та 1000 злотих .

Наслідком глибокої кризи всіх ланок політичного та соціально - економічного життя Речі Посполитої став їх третій поділ 1795 р. та зникнення цієї держави з політичної мапи Європи . На її землях відразу було запроваджено російську та австрійську валюту . Для населення , яке нею давно вже користувалося , цей процес , що розтягнувся на кілька десятиліть , не був важким .

У період занепаду Золотої Орди розпочали власне монетне карбування князівства Північно - Східної Русі . У 1360 - 70 - х рр. великий князь московський Дмитро Донський вперше випустив срібні дєньги . Їх поява була зумовлена потребами товарного виробництва та потребою голосно заявляти про себе . Особливо масштабним стало монетне виробництво за наступників Донського - Василя Дмитровича та Василя Васильовича . Крім Москви , власне монетне карбування розпочали Суздальсько - Нижегородське , Рязанське , Тверське князівства , а також Псков та Новгород . На аверсі дєньг вміщувалось ім'я монетного сеньйора та його титули , на реверсі - напис татарською мовою .

Крім дєньг , у більшості удільних князівств карбували півдєньгу ( полушку).

У зв'язку з посиленням Москви її монета поступово витіснила монетну продукцію інших володінь .

Кількість російської монети значно зростає на початку ХVІІ ст. Причиною цього було зростання торгівельних зв'язків з Москвою та участю шляхти і козаків у польській інтервенції в Росію .

За часів Олени Глинської аж до 1613 р. вага копійки залишалася незмінною - 0,68 г . високопробного срібла . В складі монетних скарбів переважають копійки , карбовані за Івана Грозного ( 1533 - 1584 ) , його сина Федора (1584 - 1598 ) . Кількість монет Василя Шуйського ( 1606 - 1610) є незначною . Деякі шляхтичі мали кілька десятків тисяч копійок . Проте Шуйський здійснив спробу запровадити в обіг золоту монету . Вони мали мати вартість 10 та 20 дєньг , бути подібними до срібної дєньги та копійки , але вдесятеро дорожчими . Вони карбувалися кілька років , часто як царські нагороди . Доволі рідко траплялися монети більших номіналів . Так , львів'янин Я.Платнер , сплачуючи борг , віддав 10 червоних золотих , серед яких був один « московський » .

Перші роки правління царя Олексія Михайловича ( 1645 - 1676 ) не внесли суттєвих змін у карбування монет . Однак активна зовнішньополітична діяльність спричинила зростання дефіциту державних фінансів , що викликало і зміни в монетарній політиці . 1654 р. розпочалося карбування рублів та полуполтин , які до цього були лише лічильними одиницями . Рублів було випущено всього кілька тисяч ( на аверсі - цар на коні ) , оскільки обладнання Московського монетного двору не давало можливості масово їх карбувати .

1655 р. з'явилися « єфимки з признаком ». Це були європейські талери , на аверсі яких було над чеканене зображення звичайної копійки , на реверсі - позначення дати .

Новим явищем у монетній справі Росії став випуск мідної монети . 1654 р. розпочали карбувати « мідні єфимки » , вартістю 50 коп. Крім них , розпочали карбувати мідні півполтини , гривни ( 10 коп.) , алтини ( 3 коп. ) , гроші ( 2 коп. ) . Проте їх кількість була незначною .

Незважаючи на невдачу при запровадженні першої емісії мідних монет , уже 1655 р. розпочалося карбування мідних копійок . Із пуда міді їх випускали на 400 рублів ( 40 000 шт. ) . Це карбування та їх поширення набуло величезних масштабів ; швидко з'явилися симптоми наростання кризових явищ ; населення , перш за все українське , відмовлялося їх приймати . Так , 1661 р. Яким Сомко домігся обміну на срібну монету надісланої козакам платні міддю у сумі 1439 рублів .

1663 р. карбування мідних копійок було припинене , розпочався їх обмін на мідні .

Цікавою сторінкою російського монетного карбування були « золоті » царівни Софії . Остання , як відомо , намагалася перетворити бездарно сплановані кримські походи свого фаворита В. Голіцина на « подію світового масштабу » . Крім всіх почестей « переможцям » , була відкарбована значна кількість золотих , на аверсі яких була зображена Софія , на реверсі - погруддя Івана та Петра . Петро , між іншим , до них віднісся вороже . У цей час , крім того , окремо від братів випускалися дєньги та копійки .

Петро І , позбувшись Софії , активно взявся за реформування країни . Зачепило воно і грошове карбування .

Переозброєння армії , створення флоту , адміністративні реформи , масштабні будівництва - все це вимагало не менш масштабних фінансів .

Шукаючи нові джерела прибутку , уряд запровадив державну монополію на сіль , горілку , тютюн , запровадив найрізноманітніші податки . В результаті за близько 40 р. доходи держави зросли з 1,5 млн. рублів до 8,5 млн.

У перші роки правління Петра грошова система Росії , як і багато іншого , була однією з найвідсталіших в Європі . Першим кроком у монетній реформі було запровадження датування срібних копійок . Другим ( 1698 р.) - зменшення ваги копійки , яка тепер дорівнювала 1/100 талера , на який мав рівнятися рубль . 1700 р. запроваджувались мідні дєньг ( ? коп. ) , полушки (? коп. ) , півполушки ( 1/8 коп.) . 1701 р. з'являються срібні номінали - полтина , півполтина , гривенник (10 коп. ) , півгривна ; а також золоті - 1 та 2 червінці . Важливою була зміна монетної стопи - 1700 р. з пуда міді виготовляли монет на 13 рублів , а 1718 - до 40 рублів . Це при тому , що на ринку пуд міді коштував 5 рублів .

1718 р. припинився випуск срібних та мідних копійок , найдрібнішою срібною монетою стали 5 копійок .

Після Полтави Петро І намагався вивести з обігу в Україні всю іноземну монету , проте населення використовувало її ще впродовж кількох десятиліть.

Між іншим , мідної копійки 1704 - 1718 рр. було випущено 626 різновидів , 242 різновиди дєньг , 195 різновидів полушок ( кожен різновид відрізнявся якоюсь маленькою деталлю ) .

За правління Катерини І ( 1725 - 1727 рр.) , яка не надто переймалася державними справами , ще по інерції продовжувалися петровські реформи , проте дедалі повільніше . До мідних , найприбутковіших номіналів , додалися 2 та 10 копійок . 1725 р. , враховуючи досвід скандинавських країн , було вирішено розпочати карбування монет у вигляді квадратних мідних плит , які через незручність не набули поширення і зараз , здебільшого , є раритетами .

За Петра ІІ ( 1727 - 1730 рр. ) значних змін в монетному карбуванні не відбулось - найперше та найбільше продовжували карбуватись мідні номінали .

Після неочікуваної смерті Петра ІІ на престол стала донька брата Петра І , Івана - Анна Іванівна ( 1730 - 1740 рр. ) . За її правління Росія знову почала вести активну зовнішню політику , проте не зважаючи на це , через неврожаї та великі затрати на армію фінансове становище держави суттєво погіршилося . Продовжувалося прибуткове карбування мідних монет .

Наступником Анни став її малолітній племінник Іван Антонович ( 1740 - 41рр. ) . Його монети є рідкісними - це невелика кількість срібних рублів , полтин , півполтин та мідних номіналів , які після його усунення були вилучені з обігу .

В результаті двірцевого перевороту на трон вступила Єлизавета Петрівна (1741 - 1762 ) . Ефективна економічна діяльність уряду цього часу стабілізувала ситуацію на грошовому ринку країни . Як і раніше , карбували мідну монету ( новим номіналом були 4 копійки ) , срібну , з'явилися золоті 5 та 10 рублів ( напівімперіал та імперіал - див. ілюст. 3 ( 2,3,4,8-13) . Дедалі більше з'являється російських монет в Україні .

Щодо Петра ІІІ , то однією з небагатьох цікавих сторінок його недовгого правління ( 1762 р.) була спроба ввести паперові асигнації номіналом 10 , 50 , 100 , 500 та 1000 рублів . Політичні зміни стали цьому на заваді .

Після усунення Петра ІІІ імператрицею стала Катерина ІІ ( 1762 - 1796 рр. ).

Серед чималої кількості позитивних змін в житті країни її фінансове становище було важким . Дефіцит державного бюджету сягнув 200 млн. рублів . Важливим джерелом його поповнення було карбування монет . Відкрито нові монетарні . Плани введення асигнацій завершились успіхом . Вони почали випускатись 1768 р. , а вже наступного року діяли Московський та Петербурзький Асигнаційні Банки , які випускали асигнації та міняли їх на монети . В 1770 р. на ринку курсували асигнації на суму 6 млн. рублів - 25 , 50 , 75 ( згодом вилучені через вел. к - сть. підробок ) , 100 рублів . Уже 1785 р . асигнацій було на 45 млн. рублів .

Проте головна роль була у монети - випускали срібні рублі , полтини , пів полтини , золоті 5 та 10 рублів .

Після включення 1783 р. Криму до Росії починається уніфікація його монетної системи . Розпочалося карбування російських монет у Феодосії - 5 , 2 копійки .

За Павла І ( 1796 - 1801 ) змінився зовнішній вигляд мідних монет - на аверсі - номінал , на реверсі - вензель правителя . На аверсі срібла , замість портретного зображення імператора , з'явився хрест , викладений із чотирьох букв « П » , на реверсі орел було змінено біблійним висловом - « Не намь , не намъ , а імяні твоєму » ( див. ілюст. 3( 1,2,3 ) та ілюст.4( 1,2 ) . На гурті почали вказувати пробу . Продовжували існування асигнації .

За Олександра І карбувалася велика кількість срібних рублів ( див. ілюст.4(3,4,5 ), а також асигнацій , кількість яких в обігу до 1810 р. досягла 580 000 000 рублів . При цьому за 1 рубль асигнаціями давали лише 25 коп. сріблом . Після 1812 р. залишилась велика кількість фальшивок , залишених Наполеоном .

Щодо Миколи І ( 1825 - 1855 ) , то цікавою сторінкою його правління було виготовлення платинових монет . Платину добували в Сибіру . Протягом 1828 по 1845 рр. у Петербурзі карбували 3, 6 , 12 платинових рублів .

Довгий час тривали підготовки до грошової реформи . Головною платіжною монетою проголошувалася срібна , був встановлений її курс . Також врегульовано обіг золотої та мідної монети . З'явилися нові паперові гроші - кредитні білети . Грошовий обіг поступово стабілізувався .

За Олександра ІІ та Олександра ІІІ набір монетних номіналів залишався незмінним . З міді карбували ? , ? , 1 , 2 , 3 , 5 коп. , за срібла - 5 , 10 , 15 , 20 , 25 коп. , а також 1 рубль ; із золота - 3 , 5 , 10 рублів . Дрібні срібні монети стали білонними .

Відбулися зміни в грошовій системі за Миколи ІІ ( 1894 - 1917 рр.).

Політичне зближення Росії з Францією спричинило появу різноманітних проектів грошових змін . Була пропозиція змінити назву російської грошової одиниці на « рус » , що мав відповідати французькому франкові . Було виготовлено невелику кількість золотих , 32 - грамових монет номіналом 37 ? рубля - 100 франків . Теперішня їхня ціна на аукціоні ( в залежності від стану ) - 30 - 90 тис. доларів .

Було запроваджено нову серію державних кредитних білетів - 1 ( див. ілюстр 5( 2 ) , 3 , 5 , 25 рублів . 1898 р . з'явилися купюри номіналом 100 та 500 рублів . На нових купюрах вміщувалися портрети Олександра ІІІ , Миколи І , Катерини ІІ , Петра І .

Проведення грошової реформи було бездоганним . Уже 1898 р . грошовий обіг імперії на 33 % обслуговувала золота монета , на 10 % - срібна . Золоте забезпечення рубля сягало 144 % .

Події російсько - японської війни 1904 - 5 рр. , революції 1905 - 7 рр. , Першої світової 1914 - 18 рр. потроху нищили здобутки останньої грошової реформи імперії .

Уже в перші роки існування української козацької держави було закладено підвалини її фінансової системи , створено Військовий скарб . Це дає підстави припустити , що ставилося і питання про виготовлення власної монети .

Вчений - економіст Михайло Слабченко першим стверджував , що після 1649 р. Хмельницький почав карбувати свою монету . Його підтримував І. Крип'якевич та ін . Усі вони спиралися , перш за все , на доповідну записку російського дипломата Григорія Кунакова , який стверджував , що в Чигирині гетьман виготовляє монети на аверсі з мечем , на реверсі - з ім'ям «Богдан» .

Проте цей же Кунаков сам тих грошей не бачив , а чув про них від одного слуги . У відомостях численних дипломатичних місій - жодних згадок про монети . Також ні монет , ні штемпелів не знайдено .

Ці ж питання порушували нумізмати І. Спаський та М. Котляр . У Ермітажі їх увагу привернули пізньосередньовічні молдавські монети князя Богуслава Радзивіла , які містили зображення меча та напис « Boguslaus » .

Іван Виговський справді порушував питання карбування монет в Києві , які мали мати зображення польського короля та його титул . Проте згодом , разом із зреченням від гетьманства , Виговський зрікся і цих планів .

Гостра потреба у фінансах змусила і Петра Дорошенка ( 1665 - 1676 ) розглянути можливість карбування власної монети . З цим проханням він звернувся до кримського хана , і отримавши дозвіл . у м. Торговиця розпочав виготовлення срібної монети , аналогічної кримській . Проте відсутність цих монет у складі скарбів вказує на незначну їх кількість . Пізніше у м. Лисянка , на Черкащині розпочалася підробка польських солідів , півтораків , шостаків . Одні дослідники називають їх підробками , інші - особливими випусками .

Іван Самойлович ( 1672 - 1687 ) звертався до царя з проханням дозволити карбувати власну монету для виплати грошей царським військам , які перебували на Україні . Проте , незважаючи на позитивний розвиток цього питання довгий час , воно , все ж лишилось не вирішеним .

Після закінчення безмонетного періоду на території нашої держави з'являються гроші , крім Польщі , Литви , згодом - Московщини , ще і Німеччини , Угорщини , Австрії та інших держав .

Упродовж ХV ст. найпоширенішими були празькі гроші .Їх випуск розпочався у 1300 р. за короля Вацлава ІІ , на празькому монетному дворі . На їх аверсі містилося зображення корони , навколо якої - у два рядки кругова легенда . На реверсі - герб Чеського королівства ( лев з подвійним хвостом ) та легенда « празький гріш » . Їх було відкарбовано понад 1 млрд. штук , тому не дивно , що на території України , як і Європи , їх була значна кількість .

Новим явищем стали золоті угорські монети . Угорські дукати розпочали карбувати 1325 р. Їх вага становила 3,5 г. , а висока якість впродовж кількох століть сприяла масовому їх поширенню .

Також на українському ринку траплялися монети італійського , насамперед , венеціанського карбування . Тамтешні дукати в значній кількості потрапляли на південь України та Крим .

Активна торгівельна діяльність з країнами Сходу сприяла потраплянню в Україну турецьких та арабських золотих монет . Основним номіналом турецької монетної системи був срібний акче . Їх частка була незначною .

Внаслідок міжусобної боротьби в Золотій Орді ( з 1359 р.) великі простори степової України увійшли до т. зв. Мамаєвої Орди . На території сучасної Запорізької області у 1365 - 80 рр. велося регулярне монетне виробництво . Основними номіналами золотоординської монетної системи були срібні дірхеми та мідні пули . Вони мали зображення символу держави , імена та титули ханів , дату та місце карбування .

На Прикарпатті певну роль відігравали молдовські гроші , більшість з яких карбована протягом 1365 - 1392 рр. Мали вагу бл. 1 г. , на аверсі - зображення голови бика із зіркою між рогами , а справа та зліва - півмісяць та квітку шипшини .

Значною була кількість талерів та дукатів , які вперше згадуються із 1549 - х рр. Найчастіше вони надходили із Чехії , Німеччини , Нідерландів .

У східній торгівлі іноді використовувались голландські левандаальдери , назва яких походить від вміщеного на них зображення лева .

Монетне виробництво Швеції в Україні представлене солідами , ортами , трояками , талерами , драйпелькерами , півталерами .

Єдиним мірилом свободи є гроші. Г.Зіммель ,соціолог

1917 р. став переломним у новітній історії України . Відбулося багато змін . Було створено Державний банк . Випуску перших грошей передувала тривала дискусія щодо доцільності та наслідків їх емісії . Група київських економістів доводила неможливість запровадження власної валюти без належного золотого запасу . Підготовкою проекту закону про емісію національних грошей займалися працівники Генерального секретаріату фінансів . Було передбачено випуск Державним банком кредитових білетів , які до утворення золотого запасу забезпечувалися державним майном - лісами , залізницями тощо . Грошова одиниця УНР отримала назву «карбованець » , який поділявся на 200 шагів .

Першими українськими купюрами були 100 карбованців , які з'явилися наприкінці грудня 1917 р. Їх автором був відомий гравер Г. Нарбут , який виконав купюри у стилі бароко та використав тризуб . Перешкодою на шляху якісної реалізації цієї емісії була відсутність поліграфічних потужностей та матеріалів .

Потреба ринку у розмінних номіналах , наростання інфляції стали причинами нової емісії . В обігу з'явилися купюри номіналом 25 та 50 карбованців . Їх автором був художник О. Красовський . Вони були виконані в народному стилі - із зображенням селянина та селянки .

1 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила закон , згідно з яким національною грошовою одиницею УНР стала гривня , яка ділилася на 100 шагів .

Негативний досвід випуску грошей у Києві змусив уряд звернутися за кордон - у Берліні було виготовлено 2 , 10 , 100 , 500 , 1000 гривень (див.ілюст. 6 ) .

Болючим питанням залишалася відсутність на ринку дрібних розмінних грошей . 1918 р. в Києві розпочалося виготовлення 10 , 20 , 30 , 40 , та 50 шагів у вигляді поштових марок .

Наприкінці існування Гетьманату 17 жовтня 1918 р. було запроваджено кредитні білети номіналом 1000 та 2000 гривень .

Останньою грошовою емісією Української Держави був знак Державної скарбниці вартістю 1000 карбованців . На його аверсі було зображено булаву , бунчук , козака з самопалом .

14 грудня Скоропадський відрікся від влади , яка перейшла до рук Директорії УНР . В цей час українська валюта зміцнилася , карбованці та гривні почали оцінюватися вище , ніж випуски Тимчасового та більшовицького урядів .

Проте під натиском більшовиків уряд Директорії виїхав з Києва до Вінниці , а потім і до Рівного та Кам'янця - Подільського . У Станіславові ( Івано - Франківськ ) було налагоджено випуск розмінних знаків номіналом 5 гривень. Пізніше з'явилися 10 та 25 карбованців . Крім того , і далі випускали 1000 карбованців , які були популярними серед населення (див.ілюст. 7 ) .

Як не дивно , не зважаючи на обкраяну територію , уряд УНР не лише на належному рівні утримував власне грошове господарство , а і допомагав іншим державам . 1 000 000 гривень отримали закордонні українські книжкові товариства . Після поразки 1920 р. уряд УНР переїхав у Польщу . Сподіваючись невдовзі повернутися на батьківщину , тодішній міністр фінансів Петро Видибіда замовив у Відні кредитові білети номіналом 50 та 1000 гривень , які мали містити портрети П.Дорошенка та Б. Хмельницького .

Доля архівів Українського Державного банку , вивезених до Польщі , залишається невідомою .

Цікавою сторінкою цього періоду є недержавні грошові знаки (див.ілюст.8) . Їх емісія здійснювалась у близько 200 населених пунктах , де було випущено понад 4100 різноманітних грошових знаків .

Вперше місцеві випуски з'явилися ще 1914 р. у Львові , Чернівцях та ін.

Особливо багато місцевих випусків з'явилося в період ЗУНР . Власних грошей не вистачало , і тому деякі міста вирішили почати випуск власних грошей .

1919 р. магістрат м. Броди випустив грошові знаки вартістю 1 , 2 , 5 , 10 , 20 гривень ; у м. Збараж - 2 , 5 , 10 , 25 , 50 гривень 4 у м. Сокаль - 1 , 2 , 6 , 10 , 20 гривень .

1917 р. в Одесі в обігу були 1 , 3 , 5 , 10 , 25 , 50 рублів .

1920 р. в Луцьку з'являються 2 , 6 , 10 , 30 гривень із зображенням замку Любарта ; в Острозі - 2 , 6 , 10 , 20 гривень . Протягом 1918 - 20 рр. у Житомирі було виготовлено 54 грошових знаків .

Значне місце у виготовленні місцевих бон належало кооперативним організаціям . Лише на Волині їх випустили 19 кооперативів міст і містечок . Для цього використовували бланки чеків , квитанцій тощо .

Значну кількість грошових знаків випустили організації єврейського населення , яке проживало переважно в містах Правобережжя , де займалося промислами та торгівлею . Найбільшими були випуски рівненських єврейських кооперативів « Лінас Гацедек » та « Ахдусъ » , які емітували свої бони вартістю 1 , 3 , 5 рублів .

У роки національно - визвольних змагань українського народу вперше за багато століть було зроблено спробу створити національну монетно - вагову систему . Незважаючи на складні економічні , політичні , військові обставини , українським урядам вдалося проводити послідовну грошову політику , випускати власні грошові знаки . Проте неспроможність виготовити достатню кількість бон призвела до появи місцевих випусків , що ще більше розхитало і без того нестабільну ситуацію . І це було зумовлено не лише несприятливими умовами , а і позицією окремих політичних сил щодо ролі грошей у житті суспільства .

Після проголошення незалежності Польської держави 11 листопада 1918 р. (до складу якої увійшли сучасні Львівщина , Волинь , Тернопільщина , Івано - Франківщина)на її території в обігу перебували різноманітні грошові знаки : російські рублі , австро - угорські крони , німецькі марки та багато інших . Велися дискусії щодо того , як має називатися нова національна валюта . Варіанти були найрізноманітніші : « костюшко » , « поль » , « сармат » та ін. Декретом Начальника Держави Юзефа Пілсудського від 5 лютого 1919р. передбачалося , що вона матиме назву « лєх» та поділятиметься на 100 грошів . Але скоро сейм , враховуючи давні польські традиції , змінив назву на « злотий ». Згідно з замовленням , в Австрії було віддруковано банкноти номіналом 1 , 2 , 5 , 10 , 20 , 50 , 100 , 500 , 1000 та 5 000 злотих . Оскільки паралельно велася робота над уніфікацією грошової системи , то було заборонено ввіз австро - угорської , німецької та російської валюти .