Гроші в Україні

Із наростанням інфляційних процесів ( через різні негативні явища в країні ) з'являлися купюри дедалі більших номіналів . 1923 р. було випущено грошові знаки вартістю 250 000 марок , а потім - 100 000 , 500 000 , 1 000 000, 2 000 000 , 5 000 000 , 10 000 000 марок .

Як наслідок - почала розроблятися грошова реформа , спрямована на стабілізацію фінансового становища країни . Розуміючи важливість реформи , міністр фінансів Владислав Грабський ретельно підготував її здійснення . Емісія грошових знаків проголошувалась винятково прерогативою держави . Проте остаточно стабілізувати ситуацію вдалось лише 1927 р.

Однак після цього польська грошова система гідно витримала навіть світову економічну кризу 1928 - 33 рр.

У перші роки існування відновленої Польщі на її ринку не було монет . Лише після реформи 1924 р. на ринку з'явилася значна кількість монет різних номіналів . До обігу вони вводились поступово . Найдрібнішою розмінною монетою був 1 гріш . Пізніше з'явилися 2 гроші , а потім і 5 .

Також чеканились срібні монети цих же номіналів .

Найпоширенішими стали монети , які з'явилися 1932 р. - 2 злотих , 5 злотих та 10 злотих .На їх реверсі на тлі колосся вміщено профіль голови жінки у хустці та вінку .

Можна сказати , що Польща впевнено та швидко переборола господарську розруху , економічні труднощі , зростання цін та багато іншого . а злотий до початку Другої світової війни був однією з найстабільніших європейських валют .

Впродовж усього міжвоєнного періоду грошове господарство Закарпаття було під контролем Чехословаччини . У перші місяці свого незалежного існування її грошовою одиницею залишалась австро - угорська крона , яка за роки Першої світової значно знецінилася . Перший закон щодо впорядкування грошового господарства країни було прийнято 19 листопада

1918 р. Він передбачав випуск національних грошових знаків номіналом 10 , 20 , 100 та 1000 корун . 1 коруна поділялася на 100 гелерів .

Проте до їх масової емісії справа не дійшла . Тому був зроблений цікавий крок - на австро - угорські бони почали наклеюватися спеціальні марки , які перетворювали їх на чехословацькі гроші .

Важливою проблемою була чеканка власної монети . Найперше почалась чеканка 20 та 50 галерів . 1922 р. світ побачили 10 галерів та 1 коруна , 1925 - 5 корун . У 1928 - 32 рр. було налагоджено випуск обігових срібних монет номіналом 5 корун ( пізніше - ще й 10 та 20 ) .

Стабілізація валюти дала можливість 1923 р. розпочати чеканку золотих дукатів ( 2 , 5 , 10 дукатів ) .

Грошова система міжвоєнної Чехословаччини була однією з найстабільніших у Європі завдяки вчасно здійснюваним , обдуманим заходам.

Щодо грошового господарства Буковини , то воно повністю було підпорядковане Румунії . В країні було введено національну валюту - лею , що поділялася на 100 бані . 1920 р. здійснився перший випуск банкнот номіналом 1 та 2 леї ; пізніше - 5 , 20 , 100 , 500 .

Як і в інших країнах , після війни відчувався брак розмінної монети . У міжвоєнний період остання з позначенням номіналу у довоєнних бані не карбувалася . 1924 р . великим накладом були виготовлені мідно - нікелеві 1 та 2 леї . 1930 р. в обіг ввійшли 5 , 10 та 20 лей .

На відміну від Польщі чи Чехословаччини у Румунії срібна монета в міжвоєнний період відігравала незначну роль . 1930 р. о обігу з'явилися 100 лей тиражем 18 млн. штук ( при такій же кількості населення ) . Пізніше , більшим тиражем , було випущено 250 лей . На аверсі усіх срібних монет - портрет короля та кругова легенда з його титулом , на реверсі - державний герб Румунії , позначення номіналу та дати карбування .

Золоті обігові монети не карбувалися .

Після встановлення радянської влади та проголошення УСРР , яка хоч і вважалася незалежною , питання грошових відносин стало винятковою прерогативою Москви . Але і там панували різні погляди на роль грошей у житті суспільства . В умовах переходу до комуністичного виробництва гроші вважалися не лише зайвими , а і шкідливими . Різноманітні акції швидко звужували сферу використання грошей . Практично все стало безкоштовним . Весною 1921 р. були встановлені норми обміну ( пуд пшениці = 10 фунтів солі , = 8 фунтів гасу тощо ) .

Проте уже літом « вищі уми » зрозуміли усю дурість ситуації з обміном (яку античний світ переступив більш як за 2 тис. років до цього ) та відновив купівлю / продаж .

Наприкінці 1921 р. розпочалася підготовка до проведення грошової реформи . Першим кроком було відновлення карбування монет . Розпочалося карбування срібних монет номіналом 1 рубль , 50 , 20 , 15 , 10 коп. Аверс їх містив герб РСФРР , навколо якого лозунг - « Пролетарі всіх країн , єднайтесь » .

Одночасно відбулося впорядкування обігу паперових грошей . Було передбачено обмін всіх раніше випущених купюр на т. зв. « совзнаки » .

Обмін відбувався у співвідношенні 1: 10 000 . Однак ціни на товари продовжували зростати ( пуд білої муки коштував 10 млрд . рублів , жита - 5 млрд. ) . Це вимагало випуску купюр більшої номінальної вартості , тому 1922 р. з'являються купюри номіналом 5000 та 10 000 рублів . Знову з'являються місцеві гроші . Такими були , наприклад , внутрішні розрахункові знаки Харківського споживчого товариства номіналом 5000 , 10000 , 25 000 , 50 000 , 100 000 , 250 000 та 500 000 рублів .

З метою підвищення вартості радянського рубля 1922 р. було прийнято декрет про деномінацію грошових знаків . Згідно з ним , обмін проводився у такому співвідношенні : 1 рубль зразка 1923 р. = 100 рублям 1922 р. = 1 000 000 рублів попередніми випусками . 11 жовтня 1922 р. постановою Раднаркому Державному банку РСФРР було надано право випуску повновартісних грошових знаків - червінців , які стали першими стабільними грошовими знаками . Передбачався випуск банкнот номіналом 1 , 2 , 3 , 5 , 10 , 25 та 50 червінців , більшість з яких побачили світ взимку 1922 р.

Значне зростання потреби в розмінній монеті , особливо мідній , змусило розпочати їх карбування , вт . ч. не лише монетними дворами , а і підприємствами ( напр. , завод « Красная заря » , де впродовж 1924 - 25 рр. карбувались монети номіналом 2 та 3 коп. , які на реверсі мали герб та абревіатуру - СССР ). 1925 р. на Ленінградському монетному дворі було відкарбовано 600 тис. золотих червінців . Виготовлялись також срібні рублі та полтини . Розмінна срібна монета активно карбувалась впродовж 1925 - 31рр. ( 1925 - 100 млн. штук монет номіналом 10 коп. ; 112 млн. - п'ятнадцятикопійкових ; 135 млн. - двадцятикопійкових ) . 1931 р. через нестачу срібла уряд приймає рішення про припинення обігу срібної монети .

Тому паралельно розпочинається карбування розмінної монети номіналом 10 , 15 та 20 коп. з нікелю . Крім нижчої ціни нікелю , ніж срібла , він був набагато міцнішим .

Значні зміни приніс 1945 р. Грошова маса надмірно зросла , в обігу було багато німецьких фальшивок . Без зволікань було вирішено проводити грошову реформу , однак посуха та неврожай 1946 - 47 рр. стали цьому на заваді . Окремі положення реформи містились в опублікованій 14 грудня 1947 р. постанові Ради Міністрів СРСР , згідно з якими в обіг запроваджувались нові грошові знаки зразка 1947 р. з позначенням номіналу у рублях . На аверсі цих грошових знаків розміщено державний герб СРСР , позначення номіналу мовами 16 союзних республік , дата емісії , серія та номер купюри . На реверсі текст : « Государственные казначейские билеты обеспечиваются всем достоянием Союза ССР » .

1959 р. Президія Академії наук СРСР створила комісію для обчислення вартості товарів та послуг у народному господарстві . Її підсумки виявилися невтішними . До початку 60 - х р. грошова реформа не була підкріплена

іншими позитивними фінансовими перетвореннями . Тому 1960 р. було вирішено провести нову грошову реформу . Вона передбачала контроль над кількістю грошової маси та обмеження емісії грошових знаків . Повернулися 1 рубль та 50 коп. , які не карбувалися з 20 - х р.

З 1961 р. обігові розмінні монети карбувалися майже щорічно . 1965 р. світ побачили перші ювілейні та пам'ятні монети . Накладом 60 млн. штук було відкарбовано рубль з нагоди 20 - річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні. До 1991 р. було випущено понад 60 різноманітних монет номіналом 1 , 3 , 5 , 10 , 25 , 50 , 100 , 150 рублів , в т.ч. з срібла , золота , платини . Присвячені вони були важливим пам'ятним подіям та ювілейним датам - 1000 - літтю від хрещення Русі , проведенню 1980 р. Олімпійських ігор у Москві тощо .

Грошова реформа 1961 р. не виправдала сподівань радянського керівництва. Відразу після її завершення розпочалося падіння курсу рубля . Збереження старої системи фінансування призвело до порушення балансу між товарною та грошовою масою . Незважаючи на багатомільярдні інвестиції стан сільського господарства був незадовільним . Собівартість 100 кг. свинини становила 118 рублів , а її закупівельна ціна - 82 рублі . Розпочалося зростання цін , які до 1967 р. зросли у 8 разів .

Впродовж 70 - 80-х рр. економічна ситуація продовжувала погіршуватися , хоч вона була замаскована звітними цифрами . Рубль швидко втрачав свої позиції . Внаслідок зростання номінальних грошових доходів населення , не забезпечених відповідною товарною масою , вклади громадян у ощадних касах швидко збільшувалися . Розлад грошової системи прискорювався також значним дефіцитом державного бюджету та зростанням державного боргу .

Нове радянське керівництво на чолі з М.С.Горбачовим , яке прийшло до влади 1985 р. , отримало тяжку спадщину . Для подолання негативних тенденцій відразу ж було обрано курс на реформування всіх сфер життя країни . Проте відсутність бажання втрачати позиції в світі , протистояння з США , антиалкогольна кампанія стали на заваді здоровому глузду . До цього додалась аварія на ЧАЕС та падіння цін на нафту . Із прилавків швидко почали зникати товари .

Скорочення виробництва товарів народного споживання при одночасному зростанні грошових доходів населення різко погіршувало ситуацію на споживчому ринку . 1990 р. надлишок грошей в обігу становив 171 млрд. рублів . Разючим було падіння рубля порівняно з іноземною валютою . Між союзними республіками з'явилися митні прикордонні пости .

На початку 1991 р. прем'єр - міністром СРСР було призначено міністра фінансів В.С.Павлова . Намагаючись виправити ситуацію , він здійснив низку рішучих , але малоефективних заходів . 23 січня було оголошено про вилучення з обігу купюр номіналом 50 та 100 рублів . Здійснення цієї операції було обмежене трьома днями , однак згодом цей термін двічі переносився . Запроваджувалось також обмеження на виплату грошей з вкладів населення в ощадних касах . Одноразово виплачувалось не більше 500 рублів . Проте внаслідок лише зросла недовіра населення до рубля . Не принесла успіху і емісія грошових знаків та монет нового зразка , які загалом повторювали попередні випуски , відрізняючись лише датою емісії , окремими елементами оздоблення та відтінками кольорів друку . Оскільки друкарня Госзнаку вже не справлялася з виготовленням зростаючої маси грошових знаків , вирішено було запровадити в обіг нові купюри номіналом 200 , 500 та 1000 рублів . Виготовлені на момент розпаду СРСР вони не встигли надійти в регіональні відділи Держбанку і згодом використовувались у Російській Федерації .

Наприкінці 1991 р. , після розпаду Союзу зазнала краху і його фінансово - грошова система . Нові суверенні держави відмовилися від рубля і запровадили власні національні грошові одиниці . Найбільш послідовними були прибалтійські держави , які заздалегідь підготувалися до цього , і мали історичний досвід розвитку грошової системи .

Після запровадження національних грошових одиниць у середньоазіатських та закавказьких республіках , Молдові та Україні , рубль залишився грошовою одиницею лише Росії та Білорусії .

Із 1 січня 1992 р. запроваджувалася українська грошова одиниця - купоно - карбованець . Через відсутність власних потужностей їх виробництво було довірене відомій лондонській фірмі « Thomas De La Rue Company Limited ».

Спочатку нові грошові знаки запроваджувались лише в готівковий обіг . Для дрібних розрахунків дозволялося використовувати радянські монети . З 12 листопада 1992р. за указом Президента функціонування рубля в грошовому обігу припинилося . Замість нього тимчасовою грошовою одиницею став український карбованець - єдиний законний засіб платежу на території держави .

Уході грошової реформи 1992 р. в обіг були запроваджені купони багаторазового використання номіналом 1 , 3 , 5 , 10 , 25 , 50 та 100 карбованців . Їх друк залишав бажати кращого . Потім з'являються купюри значно вищих номіналів - 100 , 200 , 500 та 1000 карбованців . 1993 р. приніс на грошовий ринок 2 000 , 5 000 , 10 000 , 20 000 , 50 000 та 100 000 карбованців . 1994 р. з'являються найбільші номінали - 200 000 , 500 000 , 1 000 000 карбованців . Останні були якіснішими за попередні .

Протягом 1992 - 96 рр. Україна пережила небачену інфляцію , викликану дефіцитом державного бюджету , спадом економічного виробництва та ін. Щоденно банківські установи опрацьовували 100 000 000 банкнот . Готівковий обіг сягнув 4 квадрильйони карбованців . Розмір інфляції сягав 5000% , ціни зросли в 95 000 раз. У процесі проведення грошової реформи було вирішено , що карбованець буде тимчасовою грошовою одиницею , який потім замінять гривнею . Щодо розмінної монети , то вона отримала назву « копійка » , і почала карбуватися у Італії , а пізніше - в м. Луганськ . Було вирішено карбувати монети номіналом 1 , 2 , 5 , 10 , 25 , 50 коп. і 1 гривня .

Щодо паперової гривні , то її випуск номіналом 1 , 2 , 5 , 10 , 20 , 50 та 100 гривень розпочався 1996 р. Розпочався обмін карбованців на гривню за курсом 100 000 : 1. З обігу вийшли 328 трлн. карбованців . З 2001 р. в обігу з'являється купюра номіналом 200 гривень , а з 2006 - 500 .

Було випущено і значну кількість пам'ятних монет - до 200 - річчя від заснування Уманського парку « Софіївка » , на честь Т.Шевченка , Києво - Печерської Лаври , Київського псалтиря , князів Київської Русі , видатних гетьманів . Є монети , присвячені темам « Палеоліт » , « Трипілля » тощо ; багато спортивних випусків . Більшість з названих монет виготовлені з якісного золота та срібла . 1998 р. було випущено серію перших золотих інвестиційних монет « Оранта ».

Висновки

Територія України , яка завжди була на межі Сходу та Заходу , яка завжди була переплетена торговими шляхами , належала різним державам , є справжньою нумізматичною скарбницею . З тих пір , як у Причорномор'ї греки 2,5 тис. років тому налагодили торгівлю , розпочинають свій шлях гроші . Згодом фігурки ольвійських «дельфінчиків» та « стріл » Керкинітиди

( як перші , так і другі були фігурними злитками , та виконували роль грошей) , стають зображеннями на круглих шматочках металу , поліси починають карбувати власну монету . Спочатку вони мали примітивний вигляд - грубі та неакуратні лінії , зображення більш умовні , ніж реалістичні. За доволі довгий час карбування цих монет було викарбувано чимало , але зображення завжди передавали частинку вірувань та світосприйняття стародавніх греків - на їх монетах можна побачити левів , биків , богів та героїв . Грошове карбування відбувалося в таких полісах , як Ольвія , Херсонес , Пантікапей , Феодосія , Керкинітида , Ніконій .

Пройшов час , і на історичній арені з'явилася Римська імперія . В часи її існування , особливо в І - ІІ ст. н. е. , римські монети були доволі поширеними на землях Західної України , особливо імператорів Траяна , Антонія Пія , Марка Аврелія . Їхні срібні денарії і досі можна знайти підчас розкопок давніх поселень .

Після римських монет значну роль відігравали арабські дирхеми та візантійські соліди та міліарисії .

Коли Володимир , а після нього Святополк і Ярослав почали карбувати власні монети ( які , зважаючи на їх дуже малу кількість , мали значення перш політичне , а потім економічне ) , то дирхеми використовували як сировину , а монети Візантії - як зразок . Довгий час існування монет Русі було під сумнівом , і лише в ХІХ ст. , при знахідках скарбів із цими монетами , більшість запитань вирішилось . Кінець ХІ - поч. ХІV ст. - це безмонетний період , коли в обігу замість монет були «гривни» - злитки срібла .

Після падіння Русі її землі не забарились захопити молоді сусіди - Литва , Польща , а згодом і Росія . Гроші Литви , яка після 1385 р. взяла курс на зближення з Польщею , значної ролі на українських землях не відіграли . Натомість гроші Польщі відіграли в грошовому обігу Правобережжя зачну роль - вони були основними номіналами тут впродовж близько 500 р. , аж до захоплення Правобережжя Росією .

Щодо Росії , то її гроші відігравали не меншу роль на Лівобережжі , як на Західній Україні - гроші Польщі . Проте , хоч гроші царської Росії і поширилися на українських землях пізніше за польські , але в обігу були аж до 1917 р. Крім того , після поділів Польщі , російські гроші стали головними і на Правобережжі більш як на сотню років . Деякі з правителів надовго на історичній арені не затримувались , і їх гроші значного поширення не набули ( напр. , Петро ІІ , Іван ІІІ , Петро ІІІ ) ; а от гроші Петра І , Катерини ІІ , Олександра І , Миколи І , Миколи ІІ мали значне поширення на українських землях .

Проте крім грошей уже названих країн на території України зустрічалися і угорські , італійські , турецькі , молдовські , чеські , німецькі та шведські гроші .

Після 1917 р. розпочинається короткий , але цікавий період визвольної боротьби українського народу . В цей час на українській території з'являються свої гроші , де як герб використаний тризуб . Крім того , цікавою

сторінкою грошового обігу цих років є недержавні гроші ( оскільки державних грошей не вистачало , міста і підприємства на бланках і квитанціях почали виготовляти свої гроші ) .

Більшість ХХ ст. на Україні панувала грошова система Радянського Союзу , гроші якої ще часто припадають пилом у багатьох домах .

Крім грошової системи СРСР , в міжвоєнний період ( на західноукраїнських землях ) були в обігу гроші Польщі , Чехословаччини , Румунії .

Щодо грошової системи сучасної України , то вона ще молода , і ( хочеться вірити ) має більше майбутнього , ніж минулого .

Додатки

Цікаво …

Найважча монета світу - 10 талерів ( мідь) , викарбувана 1644 р. в Швеції , має вагу 20 кг.

Найлегшою монетою світу є срібна - ? джави ( 1740 р. , Непал ) - 0 , 002г. , 4 квадратні міліметри .

Щодо найменших золотих монет , то за першість можуть сперечатися нюрнбергський золотий дукат 1700 р. і т. зв. « булавкові голівки » - золоті монетки , випущені в Пд. Індії 1800 р. Вага і одних , і других - бл. 1/10 г.

2010 р. в Росії викарбували золоту 5 - кілограмову монету номіналом 50тис. рублів ( реальна вартість - кілька мільйонів рублів ) .

Щодо найважчої золотої давньої монети , то нею , напевно , була індійська монета номіналом 200 мухр ( 500 фунтів стерлінгів ) , відчеканена за наказом Шах - Джахана ( він же збудував Тадж - Махал )1654 р. Вона мала вагу 2200г. і діаметр 30 см . Останній відомий екземпляр цієї монети зник у штаті Біхар ще 1810 р. Існує лише відбиток цієї монети в Британському музеї

Із давніх золотих монет , які збереглися до наших днів , найбільшою можна назвати японську монету ХV ст. , яка збереглася в одному екземплярі і рідко експонується . Детальних відомостей про неї немає .

У Великобританії зберігаються 2 банкноти Англійського банку номіналом 1млн. фунтів стерлінгів , випущені до 1812 р.

Найбільший внутрішній чек належить США - 4 176 969 623 , 57 $ .

Найбільший , т.зв. « брюссельський » скарб , було знайдено 1908 р. , його вміст становив 150 тис. монет .

На початку ХХ ст. робилися спроби виготовляти монети із підручних матеріалів - у Німеччині невеликим тиражем з'явилися монети із фарфору , дерева , вугілля , картону . Крім фарфорових , інші не надійшли в обіг .

У Чехії збереглись скляні монети ХV ст.

Збереглись гроші ( від 10 копійок до 10 рублів та 25 рублів ) , які були в обігу на території російських володінь в Америці , і виготовлялися зі шкіри тюленя .

Найважчим замінником грошей є кам'яні диски ( до 3 м. діаметром ) на о. Яп в Тихому океані . Ті з них , які збереглись до наших днів , використовуються в торгових операціях .

На деяких островах як гроші використовують пір'я та мушлі , а в деяких районах Індії та Китаю і досі можна отримати здачу шматочком сиру .

Використана література

1. Анохін В.А. Монетное дело Боспора . - К. , 1986

2. Богдан П., Олена П. Історичне краєзнавство Волині . - Рівне , 2008

3. Матвієнко В.П. Автограф на гривні . - К. , 2000

4. М.Ф.Дмитрієнко , О.Ю.Лисенко . Національна валюта в Україні 1918 - 1919 рр. // Український історичний журнал . - 1994 . - № 6

5. Загородній А.Г. Дизайн і захист грошових знаків України .- Л. , 1997

6. Зварич В , Шуст Р. Нумізматика : довідник . - Тернопіль , 1998

7. Зварич В.В. Нумізматичний словник . - Л. , 1972

8. Каменцева Е.И. . Устюгов Н.В. Русская метрология. - М. , 1965

9. Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби

феодалізму. - К. , 1971

10. Кузьмін В.В. Історія грошей . - К. , 2006

11. Монеты России 1700 - 1917 гг.( каталог ) С.-Петербург , 2009

12. Николаев Р. Первые деньги города Одессы . // Петербургский коллекционер . - 1999 . - № 4

13. Пуронен В. Занимательная нумизматика. // Петербургский коллекционер . - 1999 . - № 4

14. Рябченко П. Новые монеты СНГ. // Петербургский коллекционер . - 1999 . - № 4

15. Скоморович І , , Кубів С. , Вербицька Т. Історія грошей і банківництва.- Л. , 2003

16. Сотникова М. П. , Спасский И. Г. Тысячелетие древнейших монет России : сводный каталог русских монет Х - ХІ вв. - Ленинград , 1983

17. Спасский И. Г. Русская монетная система. - Ленинград , 1970

18. Уздеников В.В. Монети России . - М. , 1994

19. Федоров - Давыдов Г.А. Монеты рассказывают. - М. , 1981

20. Федоров - Давыдов Г.А. Монеты - свидетели прошлого. - М. , 1985

21. Шуст Р.М . Нумізматика . Історія грошового обігу та монетної справи в Україні . - К. , 2009

22. Ющенко В , Панченко В. Історія української гривні . - К. , 1997

23. Янин В.Л. Нумизматика и проблемы товарно - денежного обращения в Древней Руси // Вопроси истории . - 1955 . - № 8

24. Standard Catalog of World Coins // By Chester L. Crause and Clifford Mishler. - Iola , 1995 .

Размещено на Allbest.ru