Геологічна будова і кореляція стратиграфічних розрізів метаосадових порід Овруцького палеорифту та грабен-синкліналей Ростовського виступу Українського щита

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут геологічних наук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ТА КОРЕЛЯЦІЯ СТРАТИГРАФІЧНИХ РОЗРІЗІВ МЕТАОСАДОВИХ ПОРІД ОВРУЦЬКОГО ПАЛЕОРИФТА ТА ГРАБЕН-СИНКЛІНАЛЕЙ РОСТОВСЬКОГО ВИСТУПУ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА

04.00.01 - загальна та регіональна геологія

Подзігун Інна Миколаївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геологічних наук Національної Академії наук України.

Науковий керівник: доктор геологічних наук,

МІХНИЦЬКА Тетяна Петрівна,

Інститут геологічних наук НАН України,

завідувач відділу геотектоніки та загальної геології.

Офіційні опоненти: доктор геологічних наук,

ПАРАНЬКО Ігор Степанович,

Криворізький технічний університет

професор, завідувач кафедрою загальної геології та розвідки

родовищ корисних копалин

кандидат геолого-мінералогічних наук,

КОСТЕНКО Микола Михайлович,

Український державний геологорозвідувальний інститут,

провідний науковий співробітник,

голова Науково-редакційної ради Держгеолслужби України

Захист відбудеться “17” лютого 2009 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.162.02 Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. О. Гончара, 55-б

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. О. Гончара, 55-б

Автореферат розісланий “12” січня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат геологічних наук Т.М. Сокур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тектонічна активізація Українського щита (УЩ) в платформний етап його розвитку проявилась утворенням накладених на кристалічний фундамент від'ємних структур - палеорифтів, грабен-синкліналей, компенсаційних палеозападин і грабенів та формуванням в них особливого осадового чохла, що отримав в літературі назву доплитного.

Окремі цикли активізації, що обумовили трансгресії і регресії рифейського моря, зміну хімічного складу води та атмосфери, зародження живої матерії та інтенсивні прояви вулканізму знайшли відображення в будові стратиграфічних розрізів цього чохла, послідовності накопичення його товщ і горизонтів, в гранулометричному і речовинному складі уламкового матеріалу, забарвленні порід, їх геохімічних та металогенічних властивостях, а також ступенях метаморфізму і наявності тих або інших акцесорних мінералів.

Всі перераховані вище особливості стратиграфічних розрізів доплитного чохла найбільш доступні для вивчення у від'ємних структурах Овруцького палеорифту та грабен-синкліналях Ростовського виступу (РВ) УЩ.

Незважаючи на тривалу історію геологічних досліджень, проведених в межах цих структур, низка питань, що стосуються генетичної природи накладених западин, кореляції геологічних розрізів, палеогеографічних умов формування відкладів, палеотектоніки, часу закладення структур та історії геологічного розвитку залишаються не вирішеними або дискусійними.

У зв'язку з вирішення всіх цих проблем є на сьогодні актуальною задачею, і має важливе не тільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки осадово-вулканогенні породи, що виповнюють ці структури продуктивні на різноманітні корисні копалини кластогенного і гідротермального типів. Все це і зумовило доцільність постановки даної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках тем Інституту геологічних наук НАН України: “Платформний тектогенез та умови становлення осадового чохла на території України” (2004-2008 р. р.) (№ державної реєстрації теми 0104U000083), г/д тем “Тектонічне та палеонтологічне довивчення і кореляція літостратиграфічних розрізів осадово-вулканогенних товщ Овруцької та Білокоровицької западин” (№ державної реєстрації теми 0201U005718), “Оцінка перспектив міденосності трапових вулканітів Волино-Поділля та червоноколірно-теригенної субформації Придобрузького прогину” (№ державної реєстрації теми 0107U000867).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи було визначення генетичної природи Овруцького палеорифту та грабен-синкліналей РВ. За результатами вивчення та кореляції стратиграфічних розрізів осадово-вулканогенних утворень, які їх виповнюють, визначити палеогеографічні умови та час закладання цих структур, області зносу теригенного матеріалу, з яких міг надходити уламковий матеріал з кластогенним золотом, алмазами та рудними мінералами, а також встановити етапи прояву вулканізму і місця розміщення палеовулканів.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні задачі:

1) вивчення структури і особлистей речовинного складу порід кристалічного фундаменту, на якому закладались палеозападини та грабен-синкліналі;

2) вивчення гранулометричного та речовинного складу уламкового матеріалу пісковиків, гравелітів і конгломератів з метою визначення джерел їх зносу;

3) кореляція стратиграфічних підрозділів (світ, підсвіт, товщ і горизонтів) топільнянської, овруцької і синявської серій за гранулометричним та літологічним складом, потужністю, умовами залягання і результатами палеонтологічного вивчення порід;

4) реконструкція палеогеографічних умов і еволюції клімату на підставі літологічного складу, забарвлення, цементу метаосадових порід та залишків живої матерії;

5) узагальнення отриманих результатів та оцінка ролі пізньопротерозойського рифтогенезу в зародженні й подальшому розвитку осадового чохла.

Предмет досліджень. Від'ємні структури Овруцького палеорифту та РВ УЩ.

Методи досліджень. Були застосовані такі традиційні методи, як структурно-геологічний, літолого-петрографічний, стратиграфічний, геохімічний, фаціальної зональності. З метою виявлення органічних решток примінявся метод мікропалеофітологічного аналізу, який включає лабораторну обробку зразків гірських порід та вивчення вилученої органічної фракції під мікроскопом (зб. х700). Всього проаналізовано 115 зразків гірських порід із 26 свердловин.

Об'єкт досліджень. Стратиграфічні розрізи осадово-вулканогенних утворень, що виповнюють від'ємні структури Овруцького палеорифту та РВ.

Наукова новизна отриманих результатів.

Встановлено, що палеозападини і грабен-синкліналі Овруцького палеорифту та РВ сформувалися в шовних зонах, які розмежовують різні за віком та складом порід структурно-речовинні комплекси кристалічного фундаменту.

Вперше доведено існування навколо Коростенського склепіннєво-брилового підняття компенсаційних прогинів розтягання, що сформувалися в середньому протерозої.

Метаосадові породи нижньобілокоровицької підсвіти, вперше, охарактеризовані як релікт середньопротерозойського доплитного осадового чохла.

Вперше доведено, що уламковий матеріал, в тому числі кластогенні алмази, золото та рудні мінерали, надходив в Білокоровицьку палеозападину з вулкано-плутонічного поясу і вулканічних споруд шовної зони, розташованих на північ від цієї структури.

Встановлено, що кореляція стратиграфічних розрізів пізньопротерозойських утворень палеозападин і грабен-синкліналей Овруцького палеорифту та РВ можлива тільки в межах розрізів їх середніх світ, коли рівень води в середньорифейський час досяг найвищих позначок.

Нижньорифейська товща осадових порід в основі синявської серії складена чергуванням доломітів, сланців і метаалевролітів. Такий розріз порід повністю відсутній у від'ємних западинах північно-західної частини УЩ та Волино-Подільської плити. Це свідчить про те, що пізньопротерозойський рифтогенез у межах периферійних зон Східноєвропейської платформи проявився на початку ранньорифейського часу, тоді як в межах УЩ радикальна перебудова структури фундаменту відбулася тільки наприкінці середнього рифею.

Вперше проведені палеонтологічні дослідження порід синявської серії РВ. В препаратах під мікроскопом встановлені поодинокі мікрофосилії: Leiosphaeridia sp.; Melanocyrillium ? sp.; рослинні плівки та нитковидні філаменти, а також велика кількість обвугленої речовини, що може свідчити про прояви вулканізму в хавалишський час (середній рифей).

Палеовулканічні споруди, релікти яких виявлені геофізичними методами і глибокими свердловинами в межах шовних тектоно-магматичних зон, вперше, розглядаються як корінні джерела палеорозсипів алмазів, кластогенного золота та деяких рудних мінералів у відкладах базальних горизонтів доплитного чохла.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати обґрунтовані великою кількістю фактичного матеріалу, збір, обробка сучасними методами, узагальнення та аналітичне осмислення якого виконані автором. Це дозволило з позицій новітніх уявлень пояснити природу палеорифтів і накладених палеозападин УЩ, охарактеризувати умови формування в них осадового чохла, запропонувати ряд нових наукових положень і зробити висновки, підтверджені результатами літолого-петрографічного, палеонтологічного та геохімічного вивчення зразків гірських порід, побудовою розрізів свердловин, схем і карт різного масштабу.

Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі використаний геологічний матеріал, викладений у звітах геолого-знімальних, пошукових і геолого-розвідувальних партій ПДРГП “Північгеологія” та ВГО “Южгеология” РФ, а також колективів науково-дослідних інститутів, що виконували тематичні роботи, результати яких відображені в численних монографіях і статтях.

У процесі роботи над дисертацією проаналізовано та перескладено більше сотні розрізів глибоких свердловин, пробурених у межах від'ємних структур Овруцького палеорифту та РВ. Для проведення літолого-петрографічних та мікропалеофітологічних аналізів автором використані зразки метаосадових порід з колекцій Інституту геологічних наук НАН України, ПДРГП “Північгеологія” і Житомирської ГЕ. На основі узагальнення та систематизації геологічних та геофізичних матеріалів складено структурно-геологічні карти масштабу 1:50000 Білокоровицької та Овруцької від'ємних структур та палеогеографічні карти раннього, середнього і пізнього рифею. Побудовані розрізи, схеми і стратиграфічні колонки, де відображенні уявлення автора про геологічну будову фундаменту і осадового чохла палеорифтових структур північної частини УЩ та РВ.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались: на конференції молодих вчених (Київ, 2006 р.), на ХХІХ та ХХХІ сесіях Палеонтологічного товариства України (2006, 2008 р.р.), та на ХІІ Всеросійській палінологічній конференції (Санкт-Петербург, 2008 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертації викладені у 6 статтях, надрукованих у фахових збірниках наукових праць та наукових журналах.

Об'єм і структура роботи. Дисертація складається із вступу, 8 розділів та висновків, викладених на 172 сторінках машинописного тексту, який супроводжується 22 рисунками, 9 таблицями та cписком літератури з 137 найменувань використаних джерел.

Дисертаційна робота виконана у відділі геотектоніки та загальної геології ІГН НАН України під керівництвом доктора геологічних наук Т.П. Міхницької, якій автор щиро вдячна за постійну увагу та сприяння процесу досліджень.

Автор також висловлює особливу подяку доктору геолого-мінералогічних наук, професору В.А. Рябенку за допомогу, цінні поради та рекомендації при підготовці дисертаційної роботи. Автор дякує кандидату геолого-мінералогічних наук В.Я. Радзівілу за надання консультацій, критичних зауважень та участь в творчих дискусіях. Глибока вдячність доктору геологічних наук В.Г. Верховцеву, кандидату геол.-мін. наук І.С. Потапчуку, кандидатам геологічних наук Т.М. Сокур, К.В. Іванченко, а також інженерам О.І. Карпенковій, О.В. Терещук, В.М. Макаревич за поради та практичну допомогу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

СУЧАСНИЙ СТАН ГЕОЛОГІЧНОЇ ВИВЧЕННОСТІ БУДОВИ І РОЗРІЗІВ ОСАДОВО-ВУЛКАНОГЕННИХ ПОРІД ПАЛЕОЗАПАДИН, ГРАБЕН-СИНКЛІНАЛЕЙ ПІВНІЧНОЇ ОКРАЇНИ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА ТА РОСТОВСЬКОГО ВИСТУПУ

Вивченням структури, стратиграфії, речовинного складу осадово-вулканогенних утворень Овруцького палеорифту займалось декілька поколінь геологів.

Слабкий метаморфізм пісковиків і сланців, що складають Овруцький палеорифт, чергування їх між собою і перешарування з пластовими тілами діабазів, відсутність чітко вираженої складчастості, текстурні особливості і речовинний склад цих утворень свідчать про їх належність до порід осадового чохла, а не фундаменту. Тому в самих ранніх роботах (М.І. Барбот-де-Марні, А.П. Карпінський, П.Я. Армашевский, П.А. Тутковський та ін.), що стосуються стратиграфії УЩ, вік пісковиків і сланців Овруцького палеорифту був визначений як палеозойський (силур - девон).

Другий період, який почався в післявоєнний час, характеризується глибоким вивченням геологічної будови та петрографічного складу порід Овруцького палеорифту при виконанні тематичних досліджень та геолого-зйомочних робіт (В.І. Лучицький, М.І. Ожегова, І.С. Усенко, Г.М. Козловська, М.П. Семененко, І.В. Богацька, А.С. Дранник, І.П. Букович та інші). За результатами цих робіт було складено ряд стратиграфічних схем, в яких віковий діапозон осадово-вулканогенних порід Овруцького палеорифту коливався від верхнього до нижнього протерозою.

В 1983р. Т.Ю. Лапчик, П.Л. Шульгою, В.В. Фуртесом (ІГН НАНУ) була складена стратиграфічна схема палеозойських відкладів Білокоровицької грабен-синкліналі, в якій виділені пугачівська (північне поле) та білокоровицька (південне поле) серії.

В 1986 році І.П. Буковичем з врахуванням палеонтологічних матеріалів було зроблене стратиграфічне розчленування розрізу Овруцького палеорифта. До складу білокоровицької серії увійшли озерянська, товкачівська і білокоровицька світи. Вік першої визначений як карбоновий, а інші дві світи віднесені до девону. Збраньківська і рудня-осошнинська світи віднесені до овруцької серії, вік якої - верхній протерозой.

В 1984 році УРМСК прийняв кореляційну стратиграфічну схему докембрію УЩ, в якій за матеріалами А.С. Дранника, овруцька серія розчленована на власне овруцьку і пугачівську серії. Остання віднесена до середнього протерозою і представлена озерянською і білокоровицькою світами.

В 1993 році МСК повторно прийняв схему 1984 року, змінивши назву пугачівської серії на топільнянську.

В схемі Т.П. Міхницької, В.А. Рябенка (1994) товкачівська і озерянська світи віднесені до палеозою, а білокоровицька і збраньківська до рифей-палеозою.

В стратиграфічній схемі, запропонованій І.С. Параньком (1987) усі чотири світи розрізу об'єднані в одну овруцьку серію. Вік серії - верхній протерозой. Білокоровицька і збраньківська світи займають нижній стратиграфічний рівень, а озерянська і товкачівська - верхній.

В кореляційній стратиграфічній схемі, затвердженій НСК України в 2000 та 2003 р.р. відклади топільнянської серії (озерянська та білокоровицька світи) та збраньківської світи овруцької серії віднесені до палеопротерозою, а товкачівської світи до мезопротерозою. При складанні схеми в основу стратиграфічного розчленування були покладені дані ізотопного віку, а результати палеонтологічних досліджень не враховувались.

РВ було розкрито в 60-70 роках більш ніж 300 свердловинами. Окремі з них пройшли по товщі метаморфізованих осадових порід протерозою потужністю понад 600 м, яка вивчена геологами ВГО “Південьгеологія” Геологічної служби РФ (В.А. Лихачов, Г.А. Терещенко та ін.) під керівництвом А.В. Зайцева. В 1983 р. до цих досліджень приєднались співробітники кафедри загальної та історичної геології Ростовського державного університету (В.В. Закруткін та ін.), а з 1987 р. - Е.А. Куліш (Відділення металогенії ІГФМ АН УРСР).

Отримані дані в комплексі із детальними геофізичними дослідженнями дозволили цим авторам скласти геолого-петрографічну карту фундаменту, а також побудувати розрізи осадово-метаморфічних утворень нижнього та верхнього протерозою, які стали основою для їх стратиграфічного розчленування та встановити послідовність основних подій в геологічному розвитку РВ.

ОСНОВНІ РИСИ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ТА РЕЧОВИННИЙ СКЛАД ПОРІД КРИСТАЛІЧНОГО ФУНДАМЕНТУ ПАЛЕОЗАПАДИН І ГРАБЕН-СИНКЛИНАЛЕЙ

Формування розрізів осадово-вулканогенних порід і перебудова структур фундаменту не тільки в границях палеозападин, але й в областях зносу теригенного матеріалу взаємопов'язані між собою і відповідають певним циклам прояву тектонічної активності. Тому виконано не розрізнене дослідження кожного об'єкта, а цілої системи: фундамент-чохол. Закладення палеозападин і грабен-синкліналей північної окраїни УЩ, об'єднаних в єдину Овруцьку палеорифтову систему, відбувалось в різні відрізки геологічного часу в межах шовної зони, розташованої між трьома різновіковими структурно-речовинними комплексами: нижньопротерозойським, що складається з метаморфічних порід тетерівської серії та масивів, що асоціюють із ними, магматичних і ультраметаморфічних гранітів, осницької вулкано-плутонічної асоціації, представленої вулканітами клесівської серії і групою гранітоїдів осницького комплексу та порід Коростенського плутону.

Білокоровицька та Вільчанська палеозападини сформувалися на континентальній корі потужністю близько 50 км, консолідованій в ранньому протерозої. Вони за своєю морфологією та природою не є грабен-синкліналями, тому що не обмежені боковими розломами та позбавлені чітко виражених центральних грабенів, а їх більш крутонахилені крила занурюються в бік Коростенського підняття. Це компенсаційні прогини розтягання кори навколо склепіннєво-брилової структури, яка здіймалась. Білокоровицька та Вільчанська палеозападини мають субмеридіональне простягання з переходом у межах північних сегментів першої на північний схід, а другої на північний захід, тобто вони облямовують Коростенський плутон, наслідуючи його границі. З півдня та південного-заходу підняття оточене Тетерівським і Гульским палеопрогинами, генетична природа яких поки недостатньо вивчена.

Більш пізні тектонічні рухи, які проявились в рифеї та палеозої, ускладнили морфоструктуру дна та схилів цих басейнів седиментації. В компенсаційних палеозападинах міг нагромадитися та вціліти від розмиву допізньопротерозойський розріз осадових порід. Осадові утворення такого віку поки що ніде не встановлені в межах південно-західної частини Східноєвропейської платформи. Виявлення їх в досліджуваних палеозападинах може бути розцінено, як одне з найважливіших досягнень виконаних досліджень.

Овруцька грабен-синкліналь - це результат рифейського рифтогенезу. Її фундамент має гетерогенну будову, а породи, які його складають, належать до різних структурно-речовинних комплексів. Наявність порід коростенського комплексу під доплитним чохлом підтверджується тільки в межах східної частини структури. Дно західної частини грабен-синкліналі складене переважно або вулканітами лептитової формації, або продуктами ранньопротерозойського вулканізму з домішками підкорової речовини. На картах залишкового гравітаційного поля над західною половиною грабен-синкліналі фіксуються локальні аномалії, що корінням йдуть в глибокі горизонти кори, які інтерпретуються як палеовулкани, характерні для ділянок земної кори, не закритих гранітним шаром. Овруцька грабен-синкліналь має широтне простягання, обмежена з півночі і півдня розломами. Вісь її центрального грабену зміщена ближче до північного її крила і поступово занурюється в західному напрямку до крайової зони поширення порід коростенського комплексу. Далі глибина грабену різко збільшується.

Фундамент від'ємних структур РВ менш вивчений через значну глибину його залягання. Породи синявської серії залягають на фундаменті із кутовою неузгодженістю. Кут занурення підошви розрізу серії рідко перевищує 25^о. Стратиграфічний розріз фундаменту палеорифту аналогічний розрізу центральноприазовської серії УЩ. Відмінності спостерігаються тільки в розташуванні фаціальних зон і ступені метаморфізму порід.

Розріз розділений на три світи: підрудну, рудну і надрудну. Перша представлена кварцитами, сланцями, мармурами. Друга лежить згідно на мармуровій товщі. Вона ділиться на три підсвіти: гнейсову, залізорудну і сланцеву. Третя надрудна світа складена виключно біотитовими, біотит-амфіболовими лейкократовими тонкосмугастими гнейсами. Простягання порід нижнього протерозою, що складають фундамент від'ємних структур, переважно північно-східне. Вони зібрані в три основні синкліналі: Латонівську, Синявську та Мечетинську, розділені горсто-антикліналями, складеними архейськими породами. Розломна тектоніка в межах розвитку порід нижнього протерозою РВ слабо виражена і не визначила чіткий малюнок блоків, що досить характерно для регіонів, складених породами низької фації метаморфізму.

РОЗРІЗИ БАЗАЛЬНИХ ГОРИЗОНТІВ - КАМ'ЯНИЙ ЛІТОПИС УМОВ РАННЬОЇ СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ ОСАДОВОГО ЧОХЛА

Сліди умов зародження і становлення осадового чохла в середньо- і пізньопротерозойський час закарбовані в розрізах осадових порід базальних горизонтів, що лежать безпосередньо на кристалічній основі. Особливості цих умов відображені в структурі розрізів цих горизонтів, послідовності нагромадження осадків, потужності верств і ритмів, гранулометричному і речовинному складі кластогенного матеріалу, ступені його обкатаності, в забарвленні та багатьох інших характерних рисах.

В успадкованих, накладених западинах і грабен-синклиналях північної окраїни УЩ і його схилів, а також РВ нами виділено три генетичних типи базальних горизонтів доплитного осадового чохла.

Перший тип представлений делювіально-пролювіальними відкладами, уламковим матеріалом тимчасових водних потоків, приозерних дельт і формувався в континентальних умовах. Теригенний матеріал тут представлений погано обкатаними і не відсортованими уламками аркозів, поліміктових пісковиків та конгломератами, із прошарками сланців.

Другий тип складений червоноколірними олігоміктовими аркозами, складеними в різній мірі відсортованими пісковиками, з лінзами конгломератів і аргілітів незначної потужності, які є продуктами перемиву кори вивітрювання.

Третій тип представлений шельфовими відкладами мілководного моря, дно якого було досить нерівним. Саме малі глибини характерні для початку пізньопротерозойської трансгресії епіконтинентального моря, що охопила південну частину РВ та схили УЩ.

Перший тип базальних горизонтів вивчений у Білокоровицькій палеозападині і Овруцькій грабен-синкліналі північної окраїни УЩ. У першій цей горизонт є початком розрізу білокоровицької світи топільнянської серії і представлений чергуванням пісковиків, конгломератів, сланців, аргілітів, серед яких встановлені тіла діабазів і діабазових порфірів. У чергуванні шарів цих порід встановлена ритмічна закономірність.

Доставка уламкового матеріалу і формування розрізу базального горизонту білокоровицької світи відбувались без активної участі водних потоків. Про це свідчить відсутність орієнтування гальок і уламків порід у конгломератах, часте виклинювання шарів, складених грубоуламковим матеріалом і перехід їх за простяганням в глинисті утворення, різна кутуватість уламків жильного кварцу, кварцового порфіру і яшмоїдів, а також відсутність в гальковому матеріалі уламків гранітів житомирського, кишинського, осницького, коростенського комплексів, гнейсів і сланців тетерівської серії. Уламковий матеріал в Білокоровицьку палеозападину надходив з дуже близько розташованих областей зносу, складених винятково пісковиками, сланцями, вулканітами, насиченими кварцовими жилами і тілами граніт-порфірів. Такими комплексами порід були складені верхні частини розрізу Коростенського склепіннєво-брилового підняття та палеовулканічні побудови Осницько-Мікашевицього вулкано-плутонічного поясу.

Базальний горизонт глибоко залягаючої овруцької серії поки що слабо вивчений. Відомо тільки, що перші розколи, які з'явилися в північній частині Коростенського плутону, заповнювалися продуктами кори вивітрювання і уламками коростенських гранітів. Ці утворення мають вкрай обмежене поширення, а їх потужність ледь досягає перших метрів.

Другий тип розрізу базальних горизонтів характерний для комплексів осадових порід, що виповнюють великі прогини, успадковані від ранньопротерозойського тектогенезу. Прикладом цього типу є базальний горизонт поліської серії, вивчення розрізу якої не було включено в плани досліджень, а тому немає необхідності на ньому зупинятися.

Третій тип базальних горизонтів формувався на початку рифтогенезу і великої трансгресії рифейського моря. Цьому передувало досить тривале існування на поверхні платформи безводного континентального режиму. Він вивчався в розрізі синявської серії, де складає нижню частину чалтирьської світи і виповнює неглибокі пізньопротерозойські грабен-синкліналі з нерівним рельєфом дна, в яких накопичувалися полі- і олігоміктові грубо- і тонкозернисті пісковики з низьким ступенем обкатаності зерен і невисоким сортуванням матеріалу, що перешаровуються із шовковистими сланцями. Підвищена солоність вод і слаболужний їх характер, широкий розвиток у породах доломіту, монтморілоніту, галіту і відсутність каолініту свідчать, що нагромадження осадків відбувалося в режимі шельфової зони.

Дослідження базальних горизонтів стратиграфічних розрізів в грабен-синкліналях показали, що на рубежі раннього і пізнього протерозою змінювалися не тільки стиль розвитку структур, характер магматизму і осадконагромадження, але й палеогеографічні умови.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРАТИГРАФІЧНИХ РОЗРІЗІВ НИЖНЬО-РИФЕЙСЬКИХ УТВОРЕНЬ

Осадові породи цього віку відкладалися не тільки в грабен-синкліналях РВ, але і в Бобруйському, Краснопільському, Пінському, Північно-Прип'ятському палеопрогинах Бєларусі, що просторово тяжіють до Овруцького палеорифту.

Метаосадові утворення нижнього рифею складають основу розрізу синявської серії і виділені дослідниками в чалтирьську світу на основі її зіставлення з нижньорифейськими утворенями Південного Уралу, Алданського і Канадського щитів, південно-західної Африки і Північної Австралії, де ці товщі достатньо вивчені. Потужність порід 1000 м, вік 1600±50 млн років.

Розріз метаосадових порід чалтирської світи, що залягають на базальному горизонті, характеризується чітко вираженим перешаруванням метапісковиків з піщанистими доломітами, поганою обкатаністю і сортуванням кластогенного матеріалу, широким розвитком доломітів, монтморілонітів, галітів, що свідчать про умови шельфового режиму, які існували в басейні седиментації.

Формування самої верхньої товщі метаосадових порід світи відбувалося під впливом коливальних рухів, які обумовили дрібноритміче чергування доломітів, сланців і метаалевролітів і відповідно флішоїдний характер цієї частини розрізу. Завершується розріз карбонатами.

КОРЕЛЯЦІЯ СЕРЕДНЬО- І ВЕРХНЬОРИФЕЙСЬКИХ РОЗРІЗІВ ОСАДОВО-ВУЛКАНОГЕННИХ УТВОРЕНЬ СИНЯВСЬКОЇ, БІЛОКОРОВИЦЬКОЇ ТА ОВРУЦЬКОЇ СЕРІЙ

Кореляцію стратиграфічних розрізів осадово-вулканогенних утворень, що виповнюють пізньопроторозойські палеозападини і грабен-синкліналі північної окраїни УЩ і РВ, виконано за тими параметрами, які були забезпечені результатами досліджень автора і даними, зібраними ним у процесі вивчення опублікованих літературних і фондових джерел. До числа таких параметрів входять: результати визначень ізотопного віку порід, ступінь їх метаморфізму, гранулометричний та речовинний склад теригенного матеріалу і гальок конгломератів, ступінь їх сортування, коефіцієнт обкатаності і літологічна подібність, зрілість уламкового матеріалу, що складає товщі, підсвіти, горизонти пісковиків і сланців, а також їх потужності, характер ритмічності, склад цементу, розподіл і склад рудних, акцесорних елементів та наявність залишків живої матерії.

При цьому встановлено, що кореляція і зіставлення не тільки метаосадових порід, але й вулканітів, що перешаровуються із цими утвореннями, за ізотопним віком через велике розходження визначень неможливі.

За результатами виконаних досліджень складена кореляційна стратиграфічна схема осадово-вулканогенних порід верхнього протерозою, які виповнюють палеозападини обох палеорифтів (схема наведена нижче). З неї випливає, що подібність розрізів осадових утворень верхнього протерозою за багатьма параметрами спостерігається в товщах, які сформувалися при максимальному опусканні всієї мегаструктури Східноєвропейської платформи і найвищому рівні стояння рифейського моря.

Це був період початку утворення таких великих палеозападин як Волино-Поліська, Оршанська, Хрестцівська та інших. Трансгресія протікала дуже повільно, про що свідчать поступові переходи і згідне залягання осадових порід середнього рифею на підстилаючих утвореннях.

В умовах максимальної трансгресії формувалися розрізи хавалишської світи синявської серії в межах грабен-синклиналей РВ, верхньобілокоровицької підсвіти Білокоровицької палеозападини та нижньозбраньківської підсвіти овруцької серії однойменної грабен-синкліналі.

Породний склад серій і підсвіт, що корелюються і їх потужності наведені в стратиграфічній схемі, яка додається.

За літологічним і хімічним складом пісковики хавалишської світи і верхньобілокоровицької підсвіти багато в чому є подібними і отже легко корелюються між собою.

Вони слабо метаморфізовані, мікроструктура їх псамітова, іноді змінена до гранобластової шляхом регенерації кварцу в кварцовий цемент, що забезпечує перехід пісковиків в зливні кварцити. При наявності ритмічності переходи між пачками найчастіше розпливчасті.

Уламковий матеріал представлений кутастими, напівобкатаними зернами кварцу, які в діаметрі іноді досягають 0,90 мм. Вміст кварцу в пісковиках як верхньобілокоровицької підсвіти, так і хавалишської світи коливається в межах від 80 до 90 %. Метапісковики найчастіше поліміктові. Дуже невелика частка уламків в них належить яшмоїдам і тонколускуватим аргілітам. Цемент пісковиків найчастіше базальний або поровий. Складений він тонкозернистим агрегатом кварц-польовошпатових зерен і серицит-мусковітовою або серицит-хлоритовою масою. Стабільними акцесорними мінералами для метапісковиків верхньобілокоровицької підсвіти і хавалишської світи є циркон, турмалін, апатит, лейкоксен. Результати хімічних аналізів метапісковиків хавалишської світи показали переважаючий вміст кремнезему над іншими окислами.

Алевроліти, аргіліти і сланці в розрізах верхньобілокоровицької підсвіти і хавалишської світи містяться у вигляді малопотужних прошарків тільки у верхніх частинах розрізів і обумовлюють їх тонкопаралельно-шарувату текстуру. Границі між верствами розпливчасті.

Аргіліти і сланці обох стратиграфічних підрозділів мають темно-зелене забарвлення, часто вони майже чорні, тонкокристалічні, сланцюваті. Структура сланців метапелітова, а аргілітів алевропелітова. Складаються породи із серициту, мусковіту, біотиту та гідроокисів заліза.

Прояв вулканізму наприкінці формування розрізів верхньобілокоровицької підсвіти і хавалишської світи свідчить про закінчення епохи трансгресії середньорифейського моря і початок верхньорифейського зниження рівня води в межах всієї території південно-західної частини Східноєвропейської платформи.

Регресивний характер рифейського моря в південно-східній частині РВ проявився в розмиві значної за потужністю товщі порід хавалишської світи. Залягаюча на її розмитій поверхні 100-метрова товща гравійних і галькових конгломератів є основою чадринської світи.

Другий і третій ритми цієї світи також починаються конгломератами. Конгломерати складені галькою шовковистих сланців та уламками блакитного кварцу. Кути нахилу довгих осей гальок становлять із віссю керну 80-90^о. Конгломерати перекриті сланцями і доломітами. Обкатаність гальки погана, ступінь її сортування високий. Залягаюча вище з розмивом на породах чадринської світи темерницька світа представлена винятково конгломератами, що складають товщу потужністю понад 600 м. Аналогів розрізу цієї світи поки що не встановлено не тільки в межах структур Овруцького палеорифту, але й у всіх інших палеозападинах рифею УЩ та його схилів.

Натомість аналоги порід чадринської світи синявської серії виявляються в розрізі верхньозбраньківської підсвіти Овруцької грабен-синкліналі. Уламковий матеріал конгломератів цієї підсвіти погано обкатаний. Серед гальок зустрічаються уламки гранітів рапаківі і кварцових порфірів. Структура пісковиків гетеробластова, псамітова, з акцесорних мінералів зустрічаються циркон, лейкоксен, ільменіт.

Таким чином, підняття континентальної кори в межах південно-західної частини платформи, що намітилося наприкінці хавалишського часу, тривало, ймовірно, аж до межі з палеозоєм, а може й пізніше, тому що верхня границя синявської серії поки що не встановлена.

ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ РОЗРІЗІВ ОСАДОВО-ВУЛКАНОГЕННИХ УТВОРЕНЬ

Тектонічний режим та палеогеографічні умови на час закладення Білокоровицької та Вільчанської палеозападин визначались середньопротерозойською бриловою орогенією, яка проявилась в розвитку активізації континентальної кори в кінці карельського, та на початку готського діастрофізмів. Цей часовий інтервал обмежується ізотопним віком порід від 1800 до 1600 млн років. Грабен-синкліналі РВ та Овруцького палеорифту формувалися в епоху активного прояву рифтогенезу з інтервалом часу від 1600 до 1000 млн років.

Постранньопротерозойський час в межах північної окраїни УЩ, в який розташований Овруцький палеорифт.

Північна окраїна Волинського мегаблоку УЩ характеризується як вельми складна область прояву тектонічних рухів в постранньопротерозойський час. Вона, безумовно є успадкованою від раннього протерозою зоною складної геодинамічної обстановки. Її положення в гострокутній частині величезного геоблоку континентальної кори, який зчленовується з Брагінським гранулітовим масивом, Коростенським підняттям і Осницько-Мікашевицьким вулкано-плутонічним поясом обумовило прояви інтенсивних тектонічних напружень, які сформували навколо Коростенського підняття систему палеозападин.

Всі тектонічні діастрофізми супроводжувались виливами магматичних розплавів основного або кислого складу, що відобразилося в будові стратиграфічних розрізів і речовинному складі їх порід. Вони також обумовлювали палеокліматичні умови, фізико-хімічні властивості водного середовища, основні риси древніх ландшафтів і багато інших факторів. На певних етапах розвитку майже весь Волинський мегаблок покривався водою. Конфігурація берегової лінії басейну седиментації в таких випадках була вельми нерівною і візерунчастою, гірські відроги і водні затоки створювали дрібноблочний рисунок палеорельєфу. Результати виконаних в роботі палеотектонічних реконструкцій і висновки про палеогеографічні умови формування осадово-вулканогенних порід чохла викладені нижче для кожної від'ємної структури регіону окремо.

Білокоровицька палеозападина. В рифейський і вендський часи фундамент западини прогинався і басейн седиментації заглиблювався, а процеси накопичення осадків прискорювалися.

Тонко- і грубоуламкові породи нижньобілокоровицької підсвіти розповсюджені по всій площі прогину. Це вказує на мілководність басейну седиментації і вельми тривалий період його існування. Можна припустити, що розріз осадових порід нижньобілокоровицької підсвіти почав формуватися ще в середньому протерозої і, що це є реліктовий базальний горизонт стратиграфічного розрізу осадового чохла. В той час Україна знаходилась в екваторіальній кліматичній зоні. Панували аридний клімат та пилові бурі на всій її території. Тимчасові водні потоки разом з вітром поступово згладжували ландшафт і постачали в палеозападину уламковий матеріал. Ці потоки формувались внаслідок конденсації із водяного пару, вуглекислоти і газів, які надходили в атмосферу при вулканічних проявах.

На подальший розвиток стратиграфічного розрізу осадових порід в Білокоровицькій палеозападині впливало розширення Волино-Оршанського внутрішньоконтинентального палеобасейну, який був мілководним, але дуже значним за площею. Теригенний матеріал в межах цього басейну накопичувався добре відсортованим, відмитим і однорідним за складом. Якраз в цей час відбувалось накопичення відкладів верхньобілокоровицької підсвіти.

Вище верхньобілокоровицької пісковикової товщі лежать алевроліти, аргіліти, сланці і польовошпат-кварцові пісковики озерянської світи озерно-континентального типу, які накопичувались у басейні седиментації, а частково вздовж заливно-лагунного узбережжя регресуючого внутрішньоконтинентального рифейського моря. Відсутність карбонатів в розрізі озерянської світи свідчить про те, що вода в лагуні була дуже опрісненою, але теплою. Клімат, виходячи із складу і забарвлення порід, був засушливим та жарким.

Овруцька грабен-синкліналь і виповнюючі її осадово-вулканогенні утворення формувались в умовах, характерних для інтенсивного прояву рифтогенезу на території Східноєвропейської платформи і супроводжувались трансгресією рифейського моря. В дорифейський час територія грабен-синкліналі представляла собою горбисту височину з дуже слабкими процесами осадконакопичення. Осадки на цій височині не відкладалися, а відбувалось формування осадового матеріалу в корі вивітрювання. Денудація була дуже слабкою. На початку пізнього протерозою вздовж північної границі шовної зони сформувався Південно-Прип'ятський глибинний розлом з палеовулканами центрального типу і крупними тріщинами, по яких виливалась магма основного і кислого складу на поверхню фундаменту, а також декілька неглибоких грабенів, в яких накопичувався уламковий матеріал середньо- і дрібнозернистих пісковиків, підстилаючих покриви мигдалекам'яних базальтів і кварцових порфірів нижньозбраньківської підсвіти. Для східної половини майбутньої грабен-синкліналі фундаментом слугували граніти рапаківі, а для західної - вулканіти клесівської серії і метасоматити.

Виливи магми носили пульсаційний характер. Про це свідчить присутність малопотужних прошарків кварцових пісковиків і філітовидних сланців між тілами мигдалекам'яних базальтів і кварцових порфірів. Після вельми тривалого перериву почався процес формування Овруцької грабен-синкліналі як від'ємної структури. Дно її почало повільно опускатися, що сприяло накопиченню теригенних порід верхньозбраньківської підсвіти, складеної конгломерато-брекчіями, пісковиками і малопотужними шарами аргілітів.

В розрізі осадово-вулканогенних товщ Овруцької грабен-синкліналі нами, вперше, виділені утворення венду, вік яких визначено за наявністю в них акритарх. Ці породи охарактеризовані як аргіліти темно-сірого кольору, тонковерствуваті, щільні. Контакти їх з товщею перекриваючих порід різко виражені літологічною неузгодженістю і зонами зім'яття.

Пізньопротерозойський час грабен-синкліналей Ростовького виступу.

Формування розрізів осадово-вулканогенних порід, які виповнюють грабен-синкліналі РВ почалося в ранньому рифеї, коли наступила епоха деструкції фундаменту платформи, його опускання по краям та часткове повернення на платформу морського режиму. Навколо РВ на початку раннього рифею сформувались неглибокі депресії, облямовані розривами, які заповнили води епіконтинентального моря. В них почали накопичуватись нижньорифейські осадки, що складають базальний горизонт чалтирьської світи. В чалтирьський вік трансгресія моря протікала дуже повільно, а процес седиментації мав чітко виражений шельфовий характер. Води були осолоненими та слаболужними. Це підтверджується широким розвитком у верствах розрізу, які залягають вище, доломітів, низьким вмістом в породах марганцю та повною відсутністю в них каолініту і наявністю галеніту. Клімат був вельми жарким, аридним, при якому було повністю відсутнє хімічне вивітрювання. Області зносу теригенного матеріалу знаходились поблизу і були представлені метаморфізованими нижньопротерозойськими амфіболітами та сланцями. В кінці чалтирьського часу почалося заглиблення дна басейну седиментації і початок великої трансгресії рифейського моря.

На рубежі чалтирського та хавалишського часу не спостерігається будь-яких перебудов структури фундаменту. Немає і перериву в осадконагромадженні. Просто рівень води швидко піднімався.

Трансгресія моря різко змінила клімат в бік його гумідизації та склад атмосфери на всій території південно-західної частини Східноєвропейської платформи. Це відобразилось на мінеральному складі пісковиків, які були поступово заміщені доломітами, що перешаровуються із базальтовими покривами. Вулканізм, який проявився наприкінці хавалишського віку, за часом співпадає із формуванням базальтових покривів нижньозбраньківської підсвіти овруцької серії.

При підводних виливах базальтових лав різко змінився склад води, збільшився в ній вміст магнію, що обумовило формування в розрізі доломітових верств. В кінці хавалишського віку розріз світи зазнав ерозії. А тому відклади чадринської світи залягають з розмивом та неузгодженістю на породах хавалишської світи. В цей час регресія проявилася і в межах Овруцького палеорифту, тому розрізи верхньозбраньківської підсвіти та озерянської світи за низкою параметрів зіставляються з розрізом чадринської світи синявської серії. Все це свідчить про те, що в пізньому рифеї на всій південно-західній частині платформи встановився стабільний тектонічний режим та однакові палеогеографічні умови. В басейнах седиментації переважала окислювальна обстановка. Формуванню доломітів сприяв і клімат, який був вологим та теплим.

Розріз самої верхньої темерницької світи синявської серії не має аналогів в межах від'ємних структур пізнього протерозою УЩ, але підвищений вміст в її породах міді, золота, срібла, рідкісних та розсіяних елементів зобов'язав нас хоча б у стислій формі охарактеризувати умови накопичення 600-метрової конгломератової товщі, яка складає стратиграфічний розріз цієї світи, що й знайшло відображення в дисертаційній роботі.

Палеонтологічне вивчення осадово-вулканогенних порід овруцького палеорифту та ГРАБЕН-СИНКЛІНАЛЕЙ ростовського виступу

вивченням залишків викопних організмів в породах Овруцького палеорифту займались такі дослідники як Тимофєєв Б.В., О.М. Андрєєва, А.М. Сніжко, В.В. Фуртес, О.О. Асєєва, А.А. Іщенко, Т.П. Міхницька.

Автором дисертації проведені палеонтологічні дослідження зразків порід, розкритих свердловинами № 76, 78, 84, 87, 97, 107 Овруцького палеорифту та № 2, 39, 211, 907, 909, 910, 911, 1000, 1001, 1002, 1084, 1086, 1088-1092, 1095 РВ. Палеонтологічне вивчення порід синявської серії РВ проводилось нами вперше.

Для вивчення залишків викопних організмів застосовувалась методика мікропалеофітологічного аналізу (обробка зразків за загальноприйнятою методикою та вивчення мікрофітофосилій під біологічним мікроскопом при збільшеннях у 300-700 разів), розроблена Б.В. Тимофеєвим та Т.М. Герман і поліпшену В.В. Кир'яновим.

Проведений мікропалеофітологічний аналіз зразків гірських порід із розрізів Овруцького палеорифту підтверджує висновки попередніх дослідників.

Мікропалеофітологічні дослідження порід синявської серії показали, що в них містяться поодинокі залишки викопних організмів: акритархи, органічні плівки, нитковидні філаменти. Основна маса знайденої органічної речовини представлена обвугленим рослинним детритом, що може свідчити про прояви вулканізму в хавалишський час (середній рифей).

КОРИСНІ КОПАЛИНИ В МЕТАОСАДОВИХ ПОРОДАХ І ВУЛКАНІТАХ

Вивчення розподілу металів і малих елементів за стратиграфічними підрозділами і за літологічними типами порід верхнього протерозою від'ємних структур Овруцького палеорифту і РВ дозволило встановити ряд загальних закономірностей у формуванні рудопроявів і їх розподілі, як у вигляді палеорозсипів, так і привносу мінеральної речовини в породи гідротермами та за рахунок їх мобілізації з порід фундаменту під впливом метаморфізму.

Кластогенний тип рудопроявів представлений в осадових породах кристалами і зернами алмазів, золота, каситериту, циркону. Алмази і його супутники встановлені в грубоуламкових породах білокоровицької світи. Алмази з конгломератів цієї світи безумовно мають мантійне походження, їхніми корінними джерелами є кімберліти. Тут же виявлені і супутники алмазів: піропи, гранати альмандін-піропового і гросулярового складу, хромдіопсиди і хромшпінеліди.

Золото в кластогенному вигляді також виявлено в конгломератах базального горизонту білокоровицької світи. Воно розсіяне по породі і концентрується у вигляді ареалів, ширина яких коливається в межах від 0,2 до 0,5 км, а довжина досягає 2,0 км. Золото дрібне, тонкодисперсне і, головним чином, концентрується в цементі конгломератів. Вміст його в породі не перевищує 2 г/т. Потужність горизонтів осадових порід з таким вмістом ледь досягає 1,5 м.

У метаосадових породах синявської серії високий вміст кластогенного золота встановлений в зонах контактів пісковиків з конгломератами. Це визначається зміною гранулометричного складу обох відмін порід і виникненням сприятливих для локалізації золота умов. Аномальні ж концентрації золота пов'язані з мідно-сульфідною мінералізацією. Прояви цього типу характеризуються досить значним вмістом - від 700 до 2400 мг/т. Корінна золоторудна мінералізація зосереджена в породах верхньопротерозойських магматичних комплексів.

Мідь у метаосадових породах синявської серії представлена як сульфідами (борніт, ковелін, халькозин), так і самородною відміною. Найвищий вміст міді знову ж таки зафіксований в пісковиках темерницької світи, на деяких інтервалах розрізу якої її вміст досягає промислових значень. Високі концентрації міді в породах Овруцького палеорифту не встановлені.

Срібло в межах поширення метаосадових порід топільнянської серії Білокоровицької палеозападини встановлене в зонах грейзенізації гранітів, де воно асоціює з оловом, берилом, флюоритом, молібденом, свинцем і вісмутом. Вміст його іноді досягає 5,0 г/т.

У метаосадових породах синявської серії срібло поширене нерівномірно. Високий вміст його понад 53 г/т встановлений в конгломератах темерницької світи.

Титано-магнетит, ільменіт, апатит, олово, вольфрам, вісмут, флюорит, пірит, літієві слюди в невеликих кількостях містяться в породах основного і кислого складу, що формують малі інтрузії Овруцького палеорифту.

Метаосадові породи синявської серії більше насичені кольоровими, рідкими та благородними металами, ніж утворення топільнянської і овруцької серій Овруцького палеорифту. Причиною цього, очевидно, є відмінності в будові кристалічного фундаменту. Архей-ранньопротерозойські породи РВ менше метаморфізовані, ніж утворення архею і раннього протерозою Волинського блоку УЩ і більш проникливі для порових розчинів.

ВИСНОВКИ

Паолеорифти та накладені на кристалічний фундамент грабен-синкліналі в межах УЩ та його схилів формувались в пізньому протерозої в шовних зонах, які розмежовують різновікові структурно-речовинні комплекси порід архею та нижнього протерозою.

Після повної консолідації земної кори фундамент УЩ в середньому протерозої знаходився під впливом глибової орогенії, яка відобразилась в розтягу та опусканні крайових частин мікроконтинентів, накопиченні в них осадового чохла та вкорінення основної та кислої магм, які слугували матеріалом для гранітів рапаківі, асоціюючих з ними анортозитів та габроноритів. В межах УЩ в епоху брилової орогенії формувались Коростенське, Корсунь-Новомиргородське та Дракійське склеппінєво-брилові підняття та пов'язані з ними компенсаційні прогини. Білокоровицька та Вільчанська палеозападини, вперше, визначені як компенсаційні прогини, що сформувалися на периферії Коростенського плутону. За своєю природою вони не є грабен-синкліналями, які утворилися в процесі рифтогенезу. В них відсутні центральні грабени, і вони не обмежені боковими розломами.

В прогинах такого типу накопичувався доплитний осадовий чохол, релікти якого могли вціліти від денудації до теперішнього часу. Розріз нижньобілокоровицької підсвіти топільнянської серії, аналогів якого, на даний момент, не було виявлено в межах південно-західної частини Східноєвропейської платформи, охарактеризований в роботі, як релікт середньопротерозойського осадового чохла. Для такого розрізу характерні: повна відсутність в кластогенному матеріалі уламків порід фундаменту, низька ступінь зрілості уламкового матеріалу, погана обкатаність зерен, відсутність орієнтування та сотрування гальки конгломератів, переважання зерен та уламків жильного кварцу, яшмоїдів та вулканітів. Все це свідчить про дуже близьке розташування від басейну седиментації області зносу уламкового матеріалу, складеною продуктами вулканізму, про слабку участь в доставці матеріалу водних потоків, про арідний клімат, який обумовлений розташуванням регіону в середньому протерозої в екваторіальній кліматичній зоні.

Від'ємні структури РВ та Овруцька грабен-синкліналь - це результат внутрішньоконтинентального рифтогенезу, який проявився в рифейський час в межах південно-західної частни Східно-Європейської платформи. До середнього рифею розвиток цих структур та формування в них осадового чохла відбувались в автономному режимі, тому їх зіставлення виявилося неможливим. Середньорифейське море покрило всю територію УЩ. Велика трансгресія знівелювала рівні осадконакопичення та обумовила відкладення потужних товщ одноманітних пісковиків, що збереглися від ерозії до теперішнього часу в палеозападинах та грабен-синкліналях. Подібними за багатьма параметрами виявились розрізи хавалишської світи синявської серії РВ з верхньобілокоровицькою підсвітою топільнянської серії Білокоровицької палеозападини. Відкладами товщ конгломератів темерницької світи та верхньозбраньківської підсвіти проявилась регресія рифейського моря. Конгломерати, які лежать в основі стратиграфічного розрізу чадринської світи синявської серії та верхньозбраньківської підсвіти овруцької серії за часом накопичення та зрілістю уламкового матеріалу легко зіставляються. Аналогів конгломератової товщі темерницької світи у від'ємних структурах Волинського блоку УЩ немає.

Осадово-вулканогенними утвореннями синявської, овруцької та топільнянської серій, які виповнюють палеозападини та грабен-синкліналі УЩ і його схилів контролюються декілька типів рудної мінералізації. Концентрація деяких корисних копалин в цих породах досягає промислових значень. Встановлені кластогенні алмази, золото та циркон в породах нижньобілокоровицької підсвіти. Кластогенне та рудне золото встановлене в кварцових жилах в пісковиках та сланцях синявської серії, а також в гальках конгломератів. Сульфідною та самородною міддю збагачені деякі інтервали в розрізах хавалишської та темерницької світ, де концентрація міді досягає промислового вмісту. В гальках темерницької світи отримано високий вміст срібла (53г/т). Молібден, олово та флюорит міститься в промислових концентраціях в зонах грейзенізації та окварцювання Устинівського рудного поля Овруцького палеорифту.