Літологія і золотоносність четвертинних алювіальних відкладів басейну річок Чорний і Білий Черемош

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

ЛІТОЛОГІЯ І ЗОЛОТОНОСНІСТЬ ЧЕТВЕРТИННИХ АЛЮВІАЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ БАСЕЙНУ РІЧОК ЧОРНИЙ І БІЛИЙ ЧЕРЕМОШ

04.00.21 - літологія

Фігура Любов Андріївна

Київ-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті геологічних наук НАН України

Науковий керівник

доктор геологічних наук, старший науковий співробітник

КОВАЛЬЧУК МИРОН СТЕПАНОВИЧ,

Інститут геологічних наук НАН України (м. Київ), провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор геолого-мінералогічних наук, професор,

ХРУЩОВ ДМИТРО ПАВЛОВИЧ,

Інститут геологічних наук НАН України (м. Київ), старший науковий співробітник.

кандидат геологічних наук,

РАДКОВЕЦЬ НАТАЛІЯ ЯРОСЛАВІВНА,

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України (м. Львів), науковий співробітник.

Захист відбудеться "21" травня 2008 р. о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.162.04 Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України 01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55-б.

Автореферат розісланий "16"квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.С. Компанець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

алювіальний золото потамологічний гранулометрія

Актуальність теми. Дослідження процесів розсипоутворення в сучасних водостоках є одним з найбільш актуальних питань завдяки практичній спрямованості на зростання мінерально-сировинної бази України. В різні геологічні епохи золотовмісні комплекси тектонічними рухами виводилися на денну поверхню, розмивалися і постачали золото в алювіальні відклади. Окрім цього, в процесі розвитку річкових долин відбувалася мобілізація, перерозподіл та концентрація різноманітних з'єднань золота, що призводили до формування нагромаджень металу на різних рівнях. Дослідження золотоносності алювіальних відкладів пов'язане не лише з можливістю виявлення безпосередньо в них значних концентрацій металу, а й з точки зору інформації про металогенію площ денудації, корінні джерела та умови формування розсипів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках держбюджетних тем відділу літології Інституту геологічних наук НАН України, зокрема “Особливості мобілізації і концентрації золота та міді в літогенетичних процесах осадових товщ України” (держ. реєстр. №0101U002746) та “Геолого-генетичні моделі концентрації золота, міді та срібла в осадових формаційних комплексах фанерозою України” (держ. реєстр. №0106U000459), виконавцем яких був дисертант.

Мета і завдання дослідження. Встановлення особливостей літологічної будови та золотоносності четвертинних алювіальних відкладів басейну річок Чорний та Білий Черемош.

Завдання дослідження: виявити літолого-мінералогічні особливості четвертинних алювіальних відкладів на підставі польових робіт і лабораторних досліджень; з'ясувати особливості розподілу золота в алювіальних відкладах в залежності від геолого-геоморфологічних та потамологічних факторів, а також гранулометричного та літолого-мінералогічного складу алювію; вивчити особливості гранулометрії, морфології, мікроморфології поверхні та хімічного складу золота з алювіальних відкладів, простежити їх трансформацію в екзогенних процесах та створити морфогенетичну класифікацію золота; проаналізувати золотоносність древніх стратиграфічних рівнів району дослідження та суміжних територій; відтворити умови формування річкової гідросітки та її золотоносності; розробити пошукові критерії; виділити ділянки для першочергової постановки пошуково-ревізійних робіт для виявлення коріних і розсипних рудопроявів золота.

Об`єкт дослідження - сучасні алювіальні відклади басейну річок Чорний і Білий Черемош Українських Карпат, самородне золото.

Предмет дослідження - літологічні та мінералогічні особливості алювіальних відкладів басейну річок Чорний і Білий Черемош, типоморфізм, міграція, трансформація, концентрація та розсіювання золота.

Методи дослідження. Для дослідження осадових алювіальних товщ автором використовувався формаційний, літологічний, структурно-геоморфологічний, потамологічний та шліховий методи; шліхові проби досліджувалися мінералогічним, гранулометричним і мікроскопічним аналізами; самородне золото досліджено гранулометричним, спектральним, електронномікроскопічним і мікрозондовим аналізами; проводилися дослідження термоЕРС піритів.

Наукова новизна одержаних результатів:

встановлено основні літофації і мікрофації сучасних алювіальних відкладів басейну річок Чорний та Білий Черемоші, їх речовинний склад, структурно-текстурні особливості; простежено їх просторовий розподіл та взаємовідносини;

виявлено зв'язок розсипної золотоносності з певними мікрофаціями і літофаціями та вплив морфології річкових долин і порід плотика на просторовий розподіл, морфологію золотоносних розсипів;

з'ясовано особливості гранулометрії, морфології, мікроморфології поверхні і хімічного складу золота з алювію; простежено трансформацію зерен золота в річкових долинах та встановлено чинники, що її визначають; напрацьовано морфогенетичну класифікацію золота;

відтворено основні етапи геологічного розвитку району досліджень у взаємозв'язку зі становленням річкової гідросітки та її золотоносності; визначено формаційну належність досліджуваних відкладів; з'ясовано головні чинники, які обумовили становлення, розвиток річкової сітки, алювію і золотоносних розсипів;

розкрито широкі можливості використання особливостей розсипів та типоморфізму золота в якості критеріїв для встановлення і пошуку корінних золоторудних родовищ, а також для обґрунтування уявлень про палеогеографічну обстановку, етапи геологічного розвитку території, сучасної гідросітки та формування в ній розсипів золота. Розроблено пошукові критерії на розсипну та корінну золотоносність району досліджень та виділено ділянки для постановки пошуково-ревізійних робіт для виявлення корінних і розсипних рудопроявів золота.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані для оцінки перспектив золотоносності четвертинних алювіальних відкладів, прогнозу корінних родовищ. Сучасні методи досліджень золота (електронна мікроскопія, мікрозондовий аналіз) дозволили обґрунтувати та застосувати на практиці морфологічний критерій для встановлення ймовірних умов утворення мінералу та його корінних джерел, прогнозної оцінки території.

Особистий внесок здобувача. Усі основні результати і висновки наведені в дисертаційній роботі отримані і обґрунтовані автором самостійно на основі власних досліджень. Автор особисто брала участь у польових роботах і відборі шліхових проб з сучасних водостоків басейну річок Чорний і Білий Черемош. Проводила гранулометричний і мінералогічний аналіз проб, а також виділення монофракції золота. Аналітичні дослідження проведено автором частково (електронномікроскопічні та мікрозондові) в співпраці з В.М. Квасницею. Результати спільних досліджень автора з колегами відображені в колективних публікаціях. В основу роботи покладено фактичний матеріал шліхового опробування, літологічних досліджень четвертинних алювіальних відкладів та мінералогічних досліджень самородного золота. Автором опрацьовані фондові та літературні джерела стосовно тематики роботи. За літературними даними вивчалася золотоносність суміжних районів -- Рахівського масиву та Румунії. Досліджено типоморфні ознаки близько 130 зерен золота. Частково фактичний матеріал був наданий автору співробітниками геологічного факультету Львівського національного університету за що автор їм щиро вдячна.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, які викладені в дисертації оприлюднено на: науковій конференції молодих вчених та спеціалістів Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України та НАК “Нафтогаз України” (Львів, 2003); Міжнародній конференції “Сучасні проблеми геологічної науки” (Київ, 2003); Міжнародній конференції “Мінералогія: історія, теорія і практика” (Львів, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Геологічна наука XXI століття” (Луганськ, 2004); Міжнародній конференції “Проблемні питання геологічної освіти та науки на порозі XXI століття” (Львів, 2005); ); конференції молодих вчених “Сучасні напрямки української геологічної науки”(Київ, 2006).

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладені здобувачем у 9 наукових публікаціях і 3 тезах у матеріалах доповідей наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація загальним обсягом 173 сторінок складається з вступу, 6 роділів, висновків, списку використаних літературних джерел (154 найменуваня), 53 рисунків, 4 таблиць.

Дисертаційна робота виконана у відділі літології Інституту геологічних наук НАН України під керівництвом доктора геологічних наук Ковальчука М.С., якому автор щиро вдячна за постійну допомогу і підтримку. Автор також висловлює щиру подяку за підтримку, цінні поради та сприяння в роботі зав. відділу літології професору Геворк'яну В.Х., професорам Хрущову Д.П., Нестеровському В.А., доктору геол.-мін. наук Шульзі В.Ф., співробітникам кафедри мінералогії ЛНУ ім. Івана Франка: асистенту Винниченко Т.Г., доценту Скакуну Л.З., начальнику партії ЛГЕ Ващенко В.О., науковому співробітнику ІГН НАН України Сокур Т.М.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Теоретичними основами досліджень були уявлення про алювіальне розсипоутворення як складний комплекс процесів континентального літогенезу, обумовлених геолого-тектонічною будовою району, кліматом, етапами становлення і розвитку рельєфу та гідросітки, що спричинили ерозію рудопроявів золота, вивільнення з мінеральних агрегатів його зерен, переміщення золота водними потоками, трансформацію і, нарешті, його акумуляцію в пухких відкладах річок та струмків. Дослідження особливостей літологічної будови та золотоносності четвертинних алювіальних відкладів басейну річок Чорний і Білий Черемош Українських Карпат проводилися з позицій генетично-формаційного аналізу, який дає можливість адекватно відобразити процес становлення формаційної одиниці і концентрацію в ній золота в ході седименто- та літогенезу.

На першому етапі досліджень були вивчені та узагальнені матеріали геолого-зйомочних та пошуково-розвідувальних робіт території в масштабі 1:50000 і 1:200000. Виділено основні групи осадових порід та встановлено їх мінеральний склад. На другому етапі на основі попередніх досліджень були вибрані (з урахуванням можливості відбору проб) певні ділянки для шліхового та літологічного опробування, які автор проводила самостійно під час польових робіт. Фактичний матеріал відбирався автором безпосередньо з алювію сучасних водотоків, делювіальних висипок та відслонень. Значна кількість шліхів містила золото. На третьому етапі досліджень було встановлено літофаціальний і мікрофаціальний склад досліджуваних відкладів, простежено їх просторовий розподіл та взаємовідносини, встановлено зв'язок розсипної золотоносності з певними мікрофаціями і літофаціями, досліджено типоморфні особливості самородного золота, та визначено вплив різноманітних чинників на трансформацію золота, просторовий розподіл і морфологію золотоносних розсипів; встановлено основні етапи геологічного розвитку району досліджень у взаємозв'язку зі становленням річкової гідросітки та її золотоносності. На четвертому етапі дослідження були розроблені пошукові критерії та виділені перспективні ділянки для постановки пошуково-оціночних робіт на корінну і розсипну золотоносність.

ГЕОМОРФОЛОГІЧНА, ГІДРОГРАФІЧНА ТА ГЕОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ

Район досліджень знаходиться у Східних Карпатах. В адміністративному відношенні це Верховинський район Івано-Франківської області і Путильський район Чернівецької області. Більша частина території досліджень належить до Чивчино-Скуповської геоморфологічної зони (Бизова С.Л. і ін.), яка простягається з території Румунії (верхів'я річок Сучави, Чорного і Білого Черемошу) дугою північно-західного напрямку, виклинюючись в районі г. Под - Бірдо (північніше г. Говерла), де з`єднуються її північно-східні і південно-західні межі. Рельєф місцевості середньогірський, головною особливістю якого є поєднання пологих вододільних просторів і глибоко врізаних долин з крутими випуклими схилами. Абсолютні висоти вододілів над рівнем моря 1200 - 1500 м. Відносні перевищення рельєфу в середньому до 500 м. Крутизна схилів змінюється від 15⁰ до 30⁰. Найбільш крупний хребет району -- Пневе, який є вододілом річок Білий і Чорний Черемош. Річкова сітка району дуже розгалужена. Основними ріками є: Білий і Чорний Черемош, Путила, Сучава. Річку Білий Черемош утворюють річки Перкалаб, Сарата зі своїми притоками струмками Великий і Малий Прелучний, Веснарка, Малахітовий. Довжина річки Білий Черемош 55 км, ширина в межень 7 - 8 м, глибина 0,4 - 0,5м, швидкість течії 0,5 - 0,6 м/с. Річка Білий Черемош має розгалужену систему притоків. Найбільшими лівими притоками є струмки Срібник, Гостовець і Пробійна, правими Яловичора і Лопушна. Річка Чорний Черемош зливається з декількох дрібних витоків. Довжина річки 80 км, ширина до 0,5 км, глибина 0,5 - 1,5 м, швидкість течії до 1,2 м/с. Будова долини асиметрична ліві притоки (стр. Чемурний, Попадинець, Альбин, Добрин, Робинець Великий Керничний і Шибени) мають більшу довжину і вищий порядок, аніж праві (стр. Прелуки, Стеферець, Озірний та інші). Глибина врізу річкової долини Білого Черемошу більша, ніж Чорного.

З геологічної точки зору територія досліджень належить до Чорногорської, Рахівської і Мармароської зони Східних Карпат. У будові Чивчинської частини Мармароського покриву значну роль відіграють породи метаморфічного комплексу палеозойського віку, які складають сланцеву (зелені, зеленувато-сірі хлорит-кварцеві, серицит-хлорит-кварцеві і хлоритові сланці; світло-сірі і сріблясто-сірі серицитові та серицит-кварцеві сланці з малопотужними прошарками сірувато-зелених міцних кварцитів та горизонтами чорних вуглистих кварцитів, які іноді перешаровуються з чорними філітоподібними сланцями) порфіроїдну (нижня частина -- порфіроїди, а верхня -- туфоїди) і кварцито-сланцеву (нижня частина -- чергування масивних кварцитів і кварцитових сланців з хлоритовими і хлорит-кварцевими сланцями з прошарками туфоїдів; верхня -- переважно кварцити) товщі. Серед утворень мезозою поширені тріасові (конгломерати, галечники, гравеліти, доломіти, вапнякова брекчія і вапняки), юрські (доломіти, вапнякова брекчія, вапняки) і крейдові (конгломерати, гравеліти, пісковики, алевроліти, аргіліти і вапняки.). Кайнозойські відклади представлені утвореннями палеогену (пісковики, алевроліти, аргіліти, алевролітові вапняки і мергелі) і четвертинної системи (гравітаційні, алювіальні, елювіальні, льодовикові глинисто-уламкові відклади).

ЗОЛОТОНОСНІСТЬ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ІСТОРІЯ ЇЇ ВИВЧЕННЯ

Район досліджень є важкодоступною і найменш вивченою частиною Українських Карпат. Передумовами для вибору району досліджень були багаточисельні знахідки шліхового золота в алювіальних відкладах басейну рр. Чорний і Білий Черемош. Спочатку це були одиничні знаки, а потім -- вагові вмісти. Перші дослідження в цьому районі були проведені польськими дослідниками на початку XX століття, які виявили марганцеві і графітові руди, а також сліди марганцевої і свинцево-цинкової мінералізації. В 60-х роках в районі Чивчинського масиву були знайдені прояви золота в розсипному і корінному заляганнях. Підсилили інтерес до золота результати об`ємного шліхового опробування в басейні р. Білий Черемош 1968 року, при якому в шліхових ореолах були встановлені ділянки з ваговими концентраціями самородного металу. В сімдесятих роках на території району проводилися роботи під керівництвом В.Т. Кардаша, який описав численні рудопрояви, розсипи і точки золотої мінералізації. В різні роки цей район досліджувався також В.Д. Сальниковим, Ю Токарським, В.І. Чулочніковим, Г.Т. Саксеєв, Г.Д. Досіном, Є.К. Лазаренком, О.I. Матковським, А.А. Ясінською, С.Л. Бизовою, Н.С. Вiдякiним, С.Г. Рудаковим, В.I. Славiним, Л.Г. Ткачуком, I.Д. Гофштейном, А.Л. Кривiним, Ю.Р. Даниловичем, I.А. Доморацьким, В.В. Грициком, Е.П. Грициком й ін. Усі без виключення дослідники роблять висновки про суттєві його перспективи на золото.

Золотоносними є усі стратиграфічні рівні району досліджень. Основні рудопрояви золота сформувалася ще у ранньому палеозої і є епіметаморфічними утвореннями. В післятріасову епоху в метаморфічних породах фундаменту сформувалися кварц-баритові і кварц-карбонатні жильні утворення з золотом, у крейді та палеогені -- синседиментаційна, діагенетична та інфільтраційна золотоносність флішового комплексу, а в неогені -- епітермальні рудопрояви металу.

В ході геологічної історії розвитку території золотовмісні породи періодично розмивалися, збагачуючи золотом різногенетичні осадові відклади відповідних стратиграфічних рівнів -- тріасові, юрські і крейдові (які на сьогоднішній день є проміжними колекторами живлення сучасного алювію металом), а також сучасний алювій рр. Чорний і Білий Черемош та їх приток.

Золотоносність четвертинних алювіальних відкладів басейну рр. Чорний і Білий Черемош представлена скупченнями вільного розсипного золота, золота в зростках з іншими мінералами, золота вкрапленого в гальці та уламках порід площ водозбору.

ЛІТОЛОГІЯ АЛЮВІАЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ

Літофаціальний та мікрофаціальний склад

Русла річок закладені в породах метаморфічного комплексу, крейдового і палеогенового флішу і соймульських конгломератах крейдового віку. Літологічна неоднорідність порід, в яких закладена долина, спричиняє зміну морфології річкових долин та впливає на літологічний склад алювію. Алювій складений двома основними мікрофаціями: русловою і заплавною. Встановлено інстративну, перстративну і констративну динамічні фази алювію. Заплавна мікрофація не характерна для інстративної фази, а в перстративній і констративній, як правило, займає підлегле положення. Таке співвідношення членів мікрофаціального ряду алювіальної фації з динамічними фазами відповідає специфіці процесів, які супроводжують формування розсипів: інтенсивній переробці уламкового матеріалу, його диференціації і концентрації розсипоутворюючих мінералів на певних ділянках.

Русловий алювій представлений гравійно-галечно-валунним, валунно-галечно-гравійним і галечно-гравійно-піщаним матеріалом. Перший характерний для верхньої течії, де розмиваються породи кристалічного фундаменту і соймульської світи, а другий -- нижньої течії, де розмиваються породи крейда-палеогенового флішу. Вниз за течією розмірність осадків зменшується, а відсортованість зростає. Одночасно з цим в алевритових і дрібнопіщаних осадках, які в нижній течії річки починають випадати з суспензій, сортування на деяких ділянках погіршується. Впадіння притоків, які несуть інший, в порівнянні з основним руслом матеріал, теж порушують загальну тенденцію зміни алювію. Руслові відклади переважно косошаруваті; структури їх псаміто-псефітові, псефіто-псамітові, псамітові; ступінь сортування уламкового матеріалу відсутній, поганий інколи добрий; міжзерновий простір заповнений глинисто-піщаним, гравійно-піщаним заповнювачем механічного типу.

Заплавні відклади формуються у паводки, коли на поверхню заплави випадає переважно тонкий суспендований матеріал. Тому заплавний алювій представлений піщаними, суглинисто-мулуватими відкладами, з меншим ступенем сортування уламкового матеріалу; місцями зустрічаються піщано-намулові горизонти і лінзи. Для них характерні псамітові і псаміто-алевритові структури, шаруватість брижі, хвилювань і течій, текстури взмучування.

Терасовий алювій характеризується більшою щільністю відкладів, аніж русловий і представлений галечно-гравійно-піщаним матеріалом з глинисто-алевритовим та глинисто-дрібнопіщаним заповнювачем.

Мінералогічна характеристика відкладів

Мінеральний склад алювіальних відкладів залежить від складу порід, в яких закладена долина і її притоки, що впадають вище за течією. Магнітна фракція складена виключно магнетитом. В електромагнітній фракції присутні гранати, хлорит, біотит, піроксени, турмалін, ільменіт. Основну частину важкої неелектромагнітної фракції складають сульфіди (пірит, халькопірит, кіновар і галеніт), окрім цього присутні зерна циркону, рутилу, золота, срібла, апатиту, бариту. Легка неелектромагнітна фракція представлена кварцом (переважає), мусковітом, серицитом. Характерним для всього району є пірит і псевдоморфози по ньому. Для верхньої течії річки Білий Черемош характерна наявність кіноварі (поширена в родовищах золота Румунії), магнетиту, ільменіту і бариту. Сфалерит, галеніт і самородне срібло зустрічаються переважно у верхній течії річок Чорний і Білий Черемош, в той час як свинець -- у нижній. Цікавою з точки зору золотоносності є знахідка у верхів'ях річок нігріну, який є супутнім мінералом золота в золоторудних родовищах Румунії.

ЗОЛОТОНОСНІСТЬ АЛЮВІАЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Золотоносність четвертинних алювіальних відкладів представлена скупченнями вільного розсипного золота, золота в зростках з іншими мінералами і золота вкрапленого в гальці та уламках порід площ водозбору. Розподіл золота в алювії нерівномірний. Геотектонічна активність району досліджень обумовила багаторазовий розмив і перемив золотовмісних порід фундаменту, проміжних колекторів та самого алювію, що призводило до багатоступеневого процесу перетворення, міграції та акумуляції золота в геологічній системі, його геохронологічної транзитності.

Золотоносність алювію річок Чорний та Білий Черемош і їх притоків

Золотоносні алювіальні розсипи приурочені до долин річок Чорний і Білий Черемош, Путили та їх притоків - струмків Перкалаб, Великий і Малий Прелучний, Маскотин, Малахітовий, Фоеник, Срібник, Великий Грамотний, Чемурний, Ластун, Попадинець, Дземброня, Бистрець та інші. Золотоносними є також практично всі притоки, хоча оцінити золотосність струмків, які дренують межиріччя рр. Чорний і Білий Черемош, не вдалося в повній мірі в зв`язку з відсутністю фактичного матеріалу. Вміст металу в шліхах змінюється від одиничних зерен до 1 гм³. Як правило, золотоносними є спрямлені ділянки річок і струмків північно-східного напрямку, які приурочені до зон поперечних розломів і тріщинуватості та трасують їх. Найбільша кількість золота, як правило, приурочена до нагромадження кварцових брил і валунів. Вагові вмісти золота характерні і для кос. Вниз за течією зменшується розмір золота, а окатаність його збільшується. Морфологія золота змінюється від кубооктаедрів, недосконалих кристалів, дендритів, дротоподібних виділень (верхня течія), до гачків, сигароподібних, таблитчастих, короткостовпчастих золотин (середня течія) і завершується табличками, лусочками, кульками (нижня течія). Золотоносним є також алювій усіх терасових рівнів. Дещо підвищена концентрація золота приурочена до низьких терасових рівнів. Золото зустрічається в кожному горизонті з тенденцією збільшення його вмісту вниз за розрізом (від 5 до 35 зерен). Золото переважно високопробне, хоча на деяких ділянках зустрічається середньо- і низькопробне золото (стр. Фоеник). Проба коливається в межах 550 - 735 і 910 - 980. Постійною домішкою в розсипному золоті є срібло (Ag до 50%), яке й визначає пробу. Серед інших елементів-домішок встановлено Al, Si, Fe, Ca, Mg, Ti, Cu, Zr, Pb, Zn, Sn, Sb, Te, As, Hg, Mn. Окрім самородного золота, попередниками встановлена амальгама, та електрум (Ag 42,46 %). Різновиди золота представлені: ртутистим (Hg 0,1 - 5,39 %), стибійвмісним (Sb 0,22 - 0,53 %), свинецьвмісним (Pb 0,4 %) золотом.

Морфогенетична класифікація золота з алювіальних відкладів району дослідження

Фактичний матеріал з морфології та хімічного складу самородного золота з алювію рр. Чорний і Білий Черемош та їх притоків дозволив напрацювати його морфогенетичну класифікацію, яка відображає і систематизує розмаїття форм мінералу, дозволяє встановити його ймовірні корінні джерела.

Ідіоморфне золото -- це переважно високопробні (910-940) кристали октаедричного, кубооктаедричного габітусу, а також їх зростки, інколи ланцюжкоподібні утворення недосконалих, спотворених монокристалів. Розмір 0,10 - 3,0 мм (переважають зерна розміром 0,25 - 0,5 мм). Таке золото присутнє в алювії рр. Білий і Чорний Черемош та стр. Маскотин, Чемурний, Ведмежий, Жупани. Воно складає близько 7 % від загальної кількості. Таке золото надходить в алювій, вірогідно, з кварц-карбонатних, кварц-баритових жил, що пов'язані з мезозойським епіметаморфічним рудогенезом в породах фундаменту.

Дендритоїди є рідкісними для сучасного алювію (стр. Жупани і Солонцовка). Це переважно плескаті утворення зі слідами інтенсивного механічного зношення розміром 0,2 - 0,5 мм та 900 - 950 проби. Складають близько 2 % від загальної кількості. Генезис їх, ймовірно, такий же як і в ідіоморфного золота.

Ксеноморфне золото -- найбільш поширене і представлено гачко-, луско-, куле-, грудко-, гантеле-, сигароподібними, таблитчастими зернами, розміром 0,1 - 8,0 мм та 469 - 999 проби. Таке золото складає близько 89 % від загальної кількості. Для такого золота характерна асиметрія форм і асиметрія рельєфу поверхні. За формою виділень воно представлене: 1) золотом, яке видовжене у двох напрямках (пластинчасті індивіди); 2) золотом, яке видовжене у одному напрямку (дрото-, стрічко-, гачкоподібні утворення); 3) золотом, яке приблизно однаково видовжене у трьох напрямках (кулеподібні та грудкоподібні виділення); 4) складними поліморфними утвореннями неправильної та екзотичної форм (плівки та агрегати золота неправильної, екзотичної форми) Його можна умовно поділити на три морфогенетичні типи. 1) Тріщинне (прожилкове), до якого належить пластинчасте, видовженопластинчасте, округлопластинчасте, грудкоподібне, таблитчасте, товстотаблитчасте золото, а також його зростки (поліцентричні, колінчасті, таблитчасті, гантелеподібні) розміром 0,1-0,5 мм. Таке золото присутнє в алювії рр. Чорний і Білий Черемош, стр. Чемурний, Маскотин, Перкалаб, Альбин, Добрин, Дземброня, Бистрець, Красник, Фоеник, Солонцовка. Серед тріщинного золота встановлено як низькопробне (550 - 600) -- р. Чорний Черемош, стр. Чемурний; середньопробне (600 - 780) -- р. Білий Черемош, стр. Фоеник; так і високопробне (907 - 950). 2) Цементаційне -- це пластинчасті, видовжено-пластинчасті, округло-пластинчасті утворення, колінчасті та коліноподібні зростки, а також золотини з широким діапазоном форм. Розмір такого золота становить 0,1 - 1,5 мм; пробність змінюється від дуже низькопробного (469) -- стр. Перкалаб, відносно низьокопробного (580) -- стр. Перкалаб, Чемурний, Жупани, Фоеник, Грамотний; до дуже високопробного (934 - 990) -- р. Білий Черемош, стр. Альбин, Добрин, Ільця, Бистрець. 3) Інтерстиційні утворення є менш поширеними (алювій рр. Чорний і Білий Черемош, Лопушна, стр. Прелучний) і представлені плівками, лусками, грудкоподібними виділеннями розміром 0,25 - 0,5 мм; проба 730 - 990.

Генезис ксеноморфного золота полігенно-поліхронний (надходить в алювій з порід метаморфічного комплексу, проміжних колекторів, мінералізованих зон в породах флішового комплексу і, вірогідно, з неогенових вулканітів). Для більшості зерен це набута в екзогенних умовах форма.

Геміідіоморфне золото -- це виділення золота, які поєднують ознаки ксеноморфних та ідіоморфних форм (алювій стр. Перкалаб). Розмір геміідіоморфних зерен 0,1 - 4,2 мм. Встановлено середньопробне (820 - 870), високопробне (907 - 947) та дуже високопробне (960) золото. Таке золото складає близько 2% і надійшло в алювій, вірогідно, з кварцових чи кварц-баритових жил метаморфічних порід фундаменту.

Новоутворене золото з широким діапазоном форм представлене тонкими лусками, плівками та золотинками екзотичної форми на поверхні обвуглених органічних залишків, гідроксидів заліза і марганцю (зокрема в марганцевих рудах); високопробними оболонками на розсипному золоті та високопробними прожилками у більш низькопробному золоті; низькопробними виділеннями зональної будови в дуже високопробному золоті крупнозернистої будови, що утворилися внаслідок дифузійного перетворення останнього, а також золотинами неправильної амебоподібної, екзотичної та губчастої форм. Розмір золота 0,01 - 0,5 мм. Проба від 550 до 999. Таке золото утворилося, вірогідно, в проміжних колекторах, четвертинному алювії (у періоди спокою), зонах окиснення марганцеворудного зруденіння порід метаморфічного комплексу та мінералізованих зонах метаморфічних порід фундаменту.

Трансформація морфології розсипного золота в сучасних водотоках району дослідження

Річкові водотоки, в які потрапляє золото, мають великий вплив на перенесення, розсіювання і концентрацію золота, під час яких метал зазнає численних різноманітних змін внаслідок впливу на нього механічних, хімічних і електрохімічних факторів, в результаті дії яких золото механічно зношується, зазнає пластичних деформацій, зменшується (або збільшується) в розмірах, ущільнюється, вивільняється від різних мінералів і органічних оболонок, що покривають його поверхню, або набуває їх, змінюється зовнішньо і внутрішньо, самоочищується, розчиняється та “народжується” знову.

Самородне золото з алювію рр. Чорний та Білий Черемош та їх притоків характеризується значною трансформацією форми, мікроморфології поверхні тощо. Ступінь механічного зношення, плескатість, деформація золотинок, розвиток структур пластинчастих деформацій вказують на значний термін перебування золота у водно-динамічному середовищі. У верхів'ях річок золото ще повністю зберігає ознаки рудного. Вниз за течією змінюється морфологія золота в результаті механічної взаємодії з кластичним матеріалом алювію, вивільнення його від мінеральних зростків, що знаходить своє відображення у переході від об'ємних до сплющених форм, появі механічних шрамів, сплющенні, розвальцюванні, загині та скрученні мінералу, зменшенні його розмірів. Набуття золотом сплющених (пластинчастих, таблитчастих, лускоподібних) форм та зменшення його розміру сприяє зростанню мобільності мінералу у водному потоці та перенесенню його на значні відстані. Вже екзогенно трансформоване золото безпосередньо надходить в алювій з проміжних колекторів (в які воно потрапило з рудних тіл, або ж з більш древніх проміжних колекторів), в результаті чого мінерал переміщується з більш древніх стратиграфічних рівнів на більш молоді. Наявність в золоті високопробних оболонок, структур рекристалізації вказують на наявність періодів вилучення мінералу з процесу седиментогенезу (консервації в алювії чи проміжних колекторах). Для четвертинних алювіальних відкладів такі періоди пов'язані з тектонічною стабільністю і епохами зледеніння. Наявність в алювії новоутвореного золота вказує на існування золотовмісних водорозчинних розчинів і на міграцію золота в розчинній формі, а також на процеси вторинного золотого збагачення в областях денудації. Ущільнення високопробних оболонок, повторні структури деформацій золотинок та рекристалізованого золота, поява ліній сковзання, видовження і розпад зерен тощо вказують на повторну міграцію золота після періоду спокою, тобто на розмив уже сформованих відкладів (в результаті зміни базису ерозії), що знайшло своє відображення в будові алювію та появі річкових терас.

Дослідження трансформації золота має фундаментальне (палеогеографічні реконструкції, встановлення закономірностей процесів седиментогенезу і розсипоутворення) та практичне (встановлення первинної форми, дальності переносу золота, а отже джерел живлення розсипів та їх рудно-формаційної належності, пошукових критеріїв) значення.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ РІЧКОВИХ ДОЛИН ЧОРНОГО І БІЛОГО ЧЕРЕМОШУ ТА ЇХ ЗОЛОТОНОСНОСТІ

Формування сучасної гідросітки та її золотоносності в межах території дослідження тісно пов'язана з історією геологічного розвитку території в цілому і суміжних з нею територій (Рахівський масив, масив Марамуреш в Румунії). У ранньому палеозої територія району являла собою морський басейн, де відбувалося формування морських теригенних утворень з прошарками карбонатів, що в подальшому змінилося формуванням чорносланцевих товщ з прошарками і лінзами вапняків (в тому числі зі значним вмістом вуглефікованих залишків флори), які були трансформовані пізніше в чорні вуглисті кварцити та філітоподібні сланці. Інтенсивна вулканічна діяльність ознаменувалася формуванням лавових покровів (збереглися до наших днів у вигляді порфіроїдів) та нагромадженням попелової пірокластики кислого складу (трансформовані в туфоїди). З плином геологічного часу вулканічна діяльність дещо знизилася, але періодично поновлювалася на прилеглих територіях. В межах району досліджень нагромаджувалися морські теригенні відклади з прошарками пірокластики. Опускання території призвело до деформації, інтенсивного розсланцювання, тріщинуватості і метаморфізму раніш сформованих утворень в умовах зеленосланцевої фації метаморфізму, сприятливої для формування золотого зруденіння. Багаторазово-повторювана тектонічна активізація території привела до формування широко розгалуженої сітки полігенних і поліформних тектонічних тріщин. В результаті метаморфізму та накладеної на метаморфічні породи гідротермальної мінералізації в породах фундаменту сформувалися марганцеве, колчеданно-поліметалічне та золото-кварцове зруденіння.

Після герцинського орогенезу аж до ранньої крейди в межах Східних Карпат зберігалися платформні умови осадконагромадження. В тріасовий період відбувся частковий розмив метаморфічної товщі, який ознаменувався утворенням базальних конгломератів, які вверх за розрізом змінюються галечниками, гравелітами і пісковиками, що сформувалися, вірогідно, в континентальних, або перехідних фаціальних обстановках і містять золотовмісну кварцову гальку порід кристалічного фундаменту. Трансгресія морського басейну обумовила формування прибережно-морських піщанистих уламкових вапняків з рідкісними прошарками доломітів. Подальша трансгресія морського басейну, яка охопила і територію Румунії, привела до формування вапнякової і доломітової товщі. Наприкінці пізньотріасової епохи палеогеографічні умови дещо змінилися, що знайшло своє відображення у формуванні товщ вапняків, які змінюються сильно піщанистими та псевдоолітовими їх різновидами. В деяких місцях регресія моря була значною, що привело до повного розмиву осадового чохла аж до метаморфічних порід фундаменту.

В юрі в межах Мармароського масиву відбулася фаза тектонічних рухів, яка призвела до часткового розмиву порід осадового чохла, місцями аж до палеозойських метаморфічних порід, розмив яких обумовив надходження золота в юрські утворення (аргіліти, алевроліти, конгломерати). Наприкінці юрської епохи відбувся новий етап епіметаморфічного рудогенезу в породах фундаменту, з яким пов'язане формування кварц-баритових золотоносних жил, які січуть метаморфічні породи і всі інші жильні утворення. Наявність цього етапу золотого рудогенезу підтверджується також наявністю гальки кварц-карбонатного і кварц-баритового складу в соймульських конгломератах, в той час як у більш древніх утвореннях вона відсутня (О. Оставненко, 1975).

Наприкінці ранньої крейдової епохи в межах території дослідження утворилися крупні геосинклінальні прогини, в яких майже до кінця палеогену нагромаджувалася потужна флішова товща, в якій сформувалася епігенетична золото-сульфідна та золото-рідкіснометальна мінералізація (І. Афанасьєва, 1995). Орогенічні рухи, які періодично виникали, геосинклінальні умови мало змінювали. З кінцем палеогенового періоду пов'язаний початок підняттів. До раннього мiоцену розвиток геосинклiнального флiшового басейну завершився, пульсацiйний режим поступово згасав, а вулканічна активність в районі досліджень і на прилеглих територіях продовжувалася аж до пізнього пліоцену.

У пліоцені вірогідно відбулося закладання рiчкової мережi, яка мала дещо відмінний від сучасного вигляд та напрямок (В. Клапчук, 2006). У серединi раннього плiоцену р. Чорний Черемош була перехоплена лівою притокою р. Бiлий Черемош i повернула в сторону с. Криворiвня та Устерiки. Релікти цього періоду розвитку річкових долин зафіксовані у восьмій надзаплавній терасі (золотоносність її незначна і відповідає початковому етапу утворення розсипів), яка збереглася в середній і нижній течії рр. Білий і Чорний Черемош. Четвертинний період ознаменувався поряд з активізацією тектонічних рухів та нівелюванням гірської країни, зміною клімату в напрямку похолодання й посиленням ступеня його континентальності (протягом плейстоцену були три великі хвилі похолодання). Зледеніння залишили сліди в сучасному рельєфі у вигляді льодовикових цирків та льодовикових озер, а вивітрювання гірських порід в умовах кріолітозони обумовило формування псефітових уламкових порід та вивільнення золота з порід субстрату. Активні неотектонічні рухи на границі пліоцену і плейстоцену спричинили перебудову річкової гідромережі, призвели до пониження базису ерозії приблизно на 30 м, що дало початок наступному етапу розвитку річкових долин. Одночасно зі знищенням старої долини знищувався й утворений в ній алювіальний розсип, за рахунок якого починав формуватися новий розсип. Початку нового ерозійного циклу розвитку гідромережі відповідає сьома тераса відносною висотою 160 - 180 м, яка розвинута в середній і нижній течії річок району досліджень. Наступні етапи розвитку річкової мережі в плейстоцені ознаменувалися опусканням рівня базису ерозії на 60 - 70 м, а потім на 60 та 25 м. Завершився плейстоценовий розвиток річкової гідромережі опусканням на 9 - 18 м. Історія геологічного розвитку річкової сітки в плейстоцені зафіксувалася в формуванні VII -- ІІІ терас. Останній етап розвитку -- голоцен -- характеризувався потеплінням. Опускання базису ерозії було ще менш значним і становило лише 4 - 8,5 м. Завершальний етап розвитку, що відповідає першій терасі призвів до зміни базису ерозії лише на 1 - 2 м.

В результаті поєднання неотектонічних рухів з епохами зледеніння, дислокаційною тектонікою та ерозійною діяльністю в межах території досліджень сформувався різко розчленований рельєф з глибоковрізаними річковими долинами, крутими схилами бортів, слабо меандруючими руслами річок. В таких умовах переважають процеси донної та бокової ерозії, в результаті котрих руйнуються корінні мінералізовані зони в бортах та їх днищах, знищуються терасові розсипи попередніх ерозійних циклів і формуються чіткі шліхові аномалії золота в сучасному алювії. Золотоносність річок почала формуватися з початку їх зародження на що вказує наявність золота у відкладах усіх терас. Тераси є цокольними, і це вказує на те, що кожне наступне пониження базису ерозії було настільки значне, що річки розмивали не лише власні відклади, а й корінні породи. Це обумовило постійне надходження золота в річкові долини як з корінних джерел так і з проміжних колекторів. Отже, на кожному наступному етапі ерозійної діяльності долинні відклади і розсипи, які існували в них раніше, частково або повністю розмивалися і постачали матеріал для нових руслових розсипів, а частково зберігалися в бортах долин і переходили в категорію терасових. Зменшення амплітуди коливань терасових рівнів від більш древніх до більш молодих свідчить про затухання тектонічної активності в регіоні. Незначні підняття, що чергувалися з тривалими періодами спокою, сприяли утворенню концентрованих розсипів, а значні і часті підняття призводили до утворення убогих, розсіяних.

Як правило, руслові розсипи формуються на ділянках, які розміщуються безпосередньо нижче перегинів в повздовжньому профілі русла, нижче порогів, крупних перекатів, в місцях розширення долин, а також вище місць впадіння крупних приток та на ділянках зниження швидкості водних потоків. На ділянках розмиву масивних однорідних корінних порід (верхня течія річок) плотик має відносно рівний рельєф і золото розподілено в приплотикових горизонтах алювію рівномірно. На ділянках, де корінні породи неоднорідні та зазнали інтенсивних гіпергенних змін, сильно тріщинуваті, подрібнені, рельєф поверхні плотика складний, нерівний, з багаточисельними западинами, кавернами, ямами в яких нагромаджується золото, утворюючи “кущі” і “кишені”. У місцях розмиву розсланцьованих, сильно тріщинуватих порід флішу з майже вертикальним падінням і простяганням впоперек долини утворюється “ребровик” або “щітка” і золото концентрується переважно в поверхневій тріщинуватій частині плотика, де часто виникають різко збагачені ділянки з глибиною западин до 0,4 м. Підвищені концентрації золота приурочені до скупчення брил і валунів та ділянок розвитку піщаних кос.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що основним джерелом золота були породи метаморфічного комплексу. Аналіз геологічного розвитку території, а також даних досліджень гравітаційного поля, літолого-мінералогічного складу алювію, типоморфізму розсипного золота дозволили автору зробити припущення, що в результаті неогенового магматизму сформувалися рудопрояви золота на вододілі рр. Чорний і Білий Черемош (верхів'я), які фіксуються у вигляді позитивних (дайки основного складу) і негативних (дайки кислого складу) аномалій гравітаційного поля та просторово співпадають з місцями поширення в алювії низькопробного золота, кіноварі, бариту. Аналіз рудопроявів золота Румунії, які знаходяться в безпосередній близькості до району досліджень (пов'язані з неогеновими вулканітами) та наявність в них кіноварі і низькопробного золота дозволили зробити припущення, що вони могли слугувати джерелами живлення розсипів амальгамою та ртутьвмісним золотом.

Аналіз геолого-тектонічної, геоморфологічної, гідрографічної будови території, будови річкових долин, складу алювію та золотоносності алювіальних відкладів дозволив встановити ряд пошукових критеріїв на розсипні і корінні прояви золота, на підставі яких були окреслені ділянки для постановки загальних пошуків розсипів золота і його корінних джерел.

ВИСНОВКИ

1. Алювіальні відклади складені переважно русловою і заплавною мікрофаціями. Загальна тенденція зміни складу алювію по р. Білий Черемош прослідковується від гравійно-галечно-валунного (у верхів`ях) до валунно-галечно-гравійного (у нижній течії). По р. Чорний Черемош алювій змінюється від галечно-валунного (у верхів`ях) до галечно-гравійно-піщаного (у низах). У нижніх течіях річок частіше зустрічаються піщані коси. Алювій загалом є більш окатаним і добре сортованим.

2. Золотоносність четвертинних алювіальних відкладів басейну рр. Чорний і Білий Черемош представлена скупченнями вільного розсипного золота, золота в зростках з іншими мінералами, золота вкрапленого в гальці та уламках порід площ водозбору. Розподіл золота в алювії нерівномірний і залежить від його розміру, форми, характеру алювію та плотика, морфології та кута нахилу річкової долини. Як правило, золотоносними є спрямлені ділянки рік і струмків північно-східного напрямку, які приурочені до зон поперечних розломів і тріщинуватості та трасують їх. Зони вагових вмістів золота в місцях розширення долин рр. Чорний і Білий Черемош співпадають з зоною інтенсивної дислокації порід крейдового флішу. Розривні порушення на окремих ділянках вірогідно заповнювалися гідротермальними золотовмісними утвореннями. Це в певній мірі підтверджується тим, що в асоціації з ваговим вмістом золота майже повсюдно відмічаються підвищені концентрації зерен бариту. Золотовмісні тіла представлені струмами, лінзами, кущами, кишенями, ребровиком, щітками. Вагові вмісти (до 1 гм³) золота, як правило, приурочені до нагромадження крупних кварцових брил і валунів, алювіальних кос.

Золотоносним є також алювій усіх терасових рівнів з тенденцією збільшення його вмісту вниз за розрізом. Дещо підвищена концентрація золота приурочена до низьких терасових рівнів.

3. Розмір золота 0,01 - 8,0 мм; проба 469 - 999; колір яскраво-жовтий, інколи з червонуватим відтінком, буровато-жовтий. Поверхня зерен дзеркально-гладка, блискуча, матова, тонкошагренева, ямчаста, кавернозна, з механічними шрамами. Мікроморфологія поверхні дрібнозерниста, поліедрична, з великою кількістю двійників та структур перекристалізації. Зустрічаються свинець-, мідь-, стибій- та ртутьвмісне золото та його амальгама.

З'ясовано типоморфні ознаки розсипного золота та напрацьовано його морфогенетичну класифікацію. Зокрема, виділено такі різновиди мінералу: ідіоморфне, гіпідіоморфне, ксеноморфне та геміідіоморфне золото. Для ксеноморфного золота встановлено тріщинні, інтерстиційні та цементаційні форми. Встановлено також новоутворене золото з широким діапазоном форм.

Будова річкових долин і склад алювію знайшли своє відображення в дальності переносу золота, його трансформації, та розподілі ділянок його концентрації. Значна частина розсипного золота має набуту в екзогенних умовах форму. Так, дротоподібні форми та видовжені п'ятірники набули форму видовжених пластинок, кубооктаедри -- сплющених грудок, дискоїдів, гантелеподібні зростки кубооктаедричних кристалів -- гантелеподібних дротоподібних утворень, гантелеподібних пластинок, спотворені кристали -- три-, чотири-, шестикутних пластинок, плескаті безстовбурні дендрити -- товстопластинчасті індивіди з мереживними зрізаними краями. Трансформація зерен золота виражена в сплющенні, розвальцюванні, згладженні і загині країв, скрученні золотинок і спресовуванні декількох зерен, деформації їх внутрішньої структури. Процес сплющення і деформації золотинок збільшується зі ступенем віддалення від корінних джерел. Вниз за течією тривимірні форми зерен золота змінюються двовимірними.

4. Історія геолого-тектонічного і геоморфологічного розвитку території дослідження тісно пов'язана з розвитком Рахівського масиву і масиву Марамуреш в межах території Румунії, що знайшло своє відображення в геологічній і геоморфологічній будові, в літолого-мінералогічному складі сучасного алювію і його золотоносності. Головними чинниками, які обумовили становлення, розвиток річкової сітки, алювію і золотоносних розсипів є клімат, тектонічний режим і пов'язані з ним зміни рельєфу поверхні території. Вони обумовили відслоненя на земній поверхні золотовмісних корінних порід та/або проміжних колекторів золота; зародження та становлення річкової гідросітки (формування алювію відбувалося в міжльодовиковий час); дезінтеграцію та ерозію корінних джерел золота та проміжних колекторів; визначили просторово-часові співвідношення областей зносу і нагромадження пухких утворень; спричинили періодичні зміни базису ерозії, що приводило до нового врізання річкових долин, перемиву золотоносного алювію та утворення серій терасових розсипів; обумовили зміну умов міграції і нагромадження золота, періодів утворення, стабілізації і розмиву розсипів; визначили місця локалізації та форму золотоносних розсипів; обумовили трансформацію розсипного золота і появу нового золота.

До початку закладення сучасної річкової мережі в межах території досліджень і прилеглих територій сформувалися різновікові і різногенетичні рудопрояви золота. Основні джерела живлення золотом сучасного алювію сформувалися ще у ранньому палеозої і є епіметаморфічними утвореннями (марганцеворудне, колчеданно-поліметалічне та золото-кварцове зруденіння). В післятріасову епоху в метаморфічних породах фундаменту сформувалися кварц-баритові і кварц-карбонатні рудопрояви з золотом; в крейді та олігоцені формується спочатку синседиментаційна, а потім діагенетична та інфільтраційно-епігенетична золотоносність (золото-сульфідна і золото-рідкіснометальна мінералізація) флішового комплексу. В неогені -- епітермальні рудопрояви металу. Ці рудопрояви періодично розмивалися, збагачуючи золотом осадові відклади відповідних стратиграфічних рівнів (які на сьогоднішній день є проміжними колекторами живлення сучасного алювію металом) та сучасний алювій рр. Чорний і Білий Черемош і їх приток.

Закладання сучасної річкової сітки відбулося в пліоцені, а сучасного вигляду вона набула вже в плейстоцені, в результаті тектоно-геоморфологічної перебудови території, яка обумовила зміну напрямку і положення річкових долин та деяких їх приток. Річки Білий та Чорний Черемоші пересікають в різних напрямках (переважно вхрест простягання) різні структурні елементи, в яких змінюється морфологія долин. В межах кожної морфоструктури річкові долини характеризуються певною морфологічною будовою, що обумовлена особливостями тектоніки, літолого-петрографічного субстрату та орієнтуванням самої долини по відношенню до нього. Зокрема, на ділянках, де річки розмивають структури фундаменту, їх русла мають каньйоноподібний характер. При вході у Верховинську улоговину вони сильно розширюються і набувають коритоподібної форми. Тут спостерігається увесь комплекс низьких і середніх терас, а на виположених схилах відзначаються порівняно широкі площадки високих терас. На ділянках, де річкові долини орієнтовані паралельно простяганню порід вони мають коритоподібні русла. На ділянках розмиву масивних і грубошаруватих порід кристалічного фундаменту, еоцену і палеоцену річки мають ущелиноподібну вузьку долину з незначним розвитком терас. Однак існують ділянки, де літологічний склад порід і характер їх простягання не впливають на морфологію річкових долин. Так, нижче с. Зелене долина р. Чорний Черемош поздовжньо орієнтована і врізана в порівняно слабостійкі породи звужується та набуває каньйоноподібного характеру. Чергування порід різного літологічного складу в межах яких долина виробила своє русло обумовлює звивистий характер річок.

Річкові долини закладені в різновікових і різногенетичних золотовмісних інтенсивно тріщинуватих, катаклазованих та екзогенно перетворених породах, що знайшло своє відображення в конфігурації річкових долин, літофаціальному і мінералогічному складі алювію, ступені вивільнення золота з вміщуючих порід, його морфології та формі золотовмісних тіл.

Встановлено вісім етапів розвитку річок, які знайшли своє відображення у формі долин і розвитку алювію. Загальна амплітуда неотектонічних рухів, яка була визначена на підставі дослідження висотного положення терас становить близько 190 - 210 м. Найбільш високоамплітудні рухи відбувалися на другому і третьому етапах розвитку річкових долин, що знайшло своє відображення в висотному рівні VII, VI і V терас. В подальшому амплітуда неотектонічних рухів зменшувалася до 0,8 м. Аналіз терасових рівнів річкових долин Чорного і Білого Черемошу в просторі показав, що існують ділянки, де розвинутий увесь комплекс терас, а є ділянки, які характеризуються набором лише певних терас. У рр. Білий і Чорний Черемош наявність терас на різних ділянках річкових долин має деяку подібність. А саме спостерігається певна закономірність у чергуванні кількості терас, яка повторюється в інтервалі 5 - 10 км (р. Білий Черемош) і 10 - 15 км (р. Чорний Черемош).