Геолого-структурні закономірності формування полів гранітних пегматитів Східноукраїнської пегматитової області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 552.322.2:551.71:552.3/4:551.242(477.6)

Спеціальність 04.00.01 - загальна та регіональна геологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук

Геолого-структурні закономірності формування полів гранітних пегматитів Східноукраїнської пегматитової області

Ісаков Леонід Васильович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському державному геологорозвідувальному інституті Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Науковий консультант: доктор геол.-мін. наук, професор Бобров Олександр Борисович, заступник директора з наукової роботи Українського державного геологорозвідувального інституту.

Офіційні опоненти:

- доктор геол.-мін. наук, професор Шевчук Віктор Васильович, завідувач кафедри загальної та історичної геології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України (м. Київ);

- доктор геол. наук, член-кор. НАН України Пономаренко Олександр Миколайович, директор Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України ім. М.П. Семененка (м. Київ);

- доктор геол. наук, ст. наук. сп. Наумко Ігор Михайлович, зав. відділу геохімії глибинних флюїдів Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (м. Львів).

Захист відбудеться "26" травня 2009 р. о 15 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.04 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м. Львів, вул. Грушевського, 4, ауд. 219.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 22 квітня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 35.051.04 Є.М. Сливко.

Анотація

Ісаков Л.В. Геолого-структурні закономірності формування полів гранітних пегматитів Східноукраїнської пегматитової області. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук за спеціальністю 04.00.01 - загальна та регіональна геологія. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2009.

Уперше для УЩ на прикладі Східноукраїнської пегматитової області (Західноприазовський та Середньопридніпровський блоки Українського щита) на підставі опрацювання значного об'єму фактичного матеріалу із застосуванням сучасних методів досліджень та використання комп'ютерних технологій побудови карт виявлено геолого-структурні закономірності формування полів гранітних пегматитів. Виділено головні типи та асоціації пегматитів, розвинутих у межах мегаблоків східної частини щита, доведено приналежність окремих асоціацій пегматитів до відповідних гранітоїдних комплексів та приуроченість їх до різних геолого-структурних обстановок і породних формаційних комплексів. Виконано районування дослідженої території в ранзі пегматитової області, виділено два пегматитоносні райони - Західноприазовський та Середньопридніпровський.

Виділено два етапи формування пегматитів: 1) формування пегматитових полів у процесі ультраметаморфічних перетворень порід найдавніших структурно-формаційних комплексів; 2) стадійне, відповідно до формування багатофазних інтрузивних гранітних комплексів, формування полів керамічних, рідкісноземельних, рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових та рідкіснометалевих пегматитів під час інтрузивного магматизму, який супроводжував становлення зеленокам'яних структур.

Визначено головні етапи і періоди розвитку пегматитів у межах мегаблоків. Розроблено класифікацію пегматитів докембрійських породних комплексів та систематизовано комплекс геологічних і металогенічних чинників прогнозування продуктивних пегматитових полів та вузлів.

Ключові слова: гранітні пегматити, пегматитове поле, пегматитовий пояс, граніти, докембрій, Середньопридніпровський мегаблок, Західноприазовська шовна зона, Східноукраїнська пегматитова область, Український щит.

Аннотация

Исаков Л.В. Геолого-структурные закономерности формирования полей гранитных пегматитов Восточноукраинской пегматитовой области. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора геологических наук по специальности 04.00.01 - общая и региональная геология. Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2009.

Впервые для УЩ на примере Восточноукраинской пегматитовой области (Западноприазовский и Среднеприднепровский блоки Украинского щита) установлены геолого-структурные закономерности формирования полей гранитных пегматитов. Это стало возможным благодаря обработке большого фактического материала с применением современных методов исследований и использования компьютерных технологий построения карт. Выявлены основные типы и ассоциации пегматитов, развитых в пределах мегаблоков восточной части щита, доказана принадлежность отдельных ассоциаций пегматитов к соответствующим гранитоидным комплексам и приуроченность их к разным геолого-структурным обстановкам и породным комплексам. На основании выявленных и систематизированных факторов формирования, развития и распространения пегматитовых ассоциаций в пределах Западноприазовского и Среднеприднепровского блоков выделены пегматитовые узлы, поля и пояса, а также главные этапы и периоды становления пегматитов.

В пределах Восточноукраинской пегматитовой области выделено два пегматитовых района: Среднеприднепровский и Западноприазовский. Среднеприднепровский район формируют ассоциации редкометальных, редкометальных мусковит-полевошпатовых и редкоземельных пегматитов Комендантовско-Желтоводско-Мокромосковского пегматитового пояса (Комендантовское, Желтоводское, Паньковское, Николаевское, Анновское, Мокромосковское Карнауховское, Грушево-Рудицинское и Арельское пегматитовые поля) и ассоциации керамических кварц-полевошпатовых пегматитов Базавлукского, Днепропетровского, Токмакского и Пятихатского пегматитовых полей. Западноприазовский район формируют ассоциации редкометальных и редкоземельных пегматитов Шевченковско-Вислынского (Шевченковское, Фёдоровское, Волчанское, Дибровское, Павловское и Вислынское пегматитовые поля) и Сорокинско-Гайчурского (Сорокинское, Драгунское, Куйбышевское, Чистопольское и Гайчурское пегматитовые поля) пегматитовых поясов и ассоциации керамических кварц-полевошпатовых пегматитов Елисеевского, Токмачанского, Гуляйпольского, Темрюк-Корсакского и Волчанского пегматитовых полей.

Пегматитообразование в пределах Восточноукраинской пегматитовой области щита происходило в два этапа по такой схеме: этап І - формирование пегматитовых полей в процессе ультраметаморфических преобразований пород наиболее древнего фундамента; этап ІІ - стадийное (в соответствии с формированием внедрившихся в пределы и экзоконтактовые зоны троговых структур многофазных интрузивных гранитных комплексов) формирование полей керамических, редкометальных, редкометальных мусковит-полевошпатовых и редкоземельных пегматитов.

Ультраметаморфические керамические пегматитовые поля расположены в пределах гранитных куполов, где образуют широкие изометрические поля среди высокометаморфизованных ультраметаморфически измененных наиболее древних дозеленокаменных образований. Пегматиты, которыми сложены эти поля, являются результатом непосредственных ультраметаморфических, изредка - метасоматических преобразований метаморфических образований и дериватами наиболее древних ультраметаморфических плагиогранитоидов.

Поля гранитных пегматитов редкометальной, редкометальной мусковит-полевошпатовой и редкоземельной специализации сформированы во время второго этапа и локализованы в пределах узких троговых (часто зеленокаменного типа) структур, приуроченных к глубинным тектоническим зонам, которые обрамляют гранитогнейсовые купола. Тектонические зоны тянутся на сотни километров, а приуроченные к ним пегматитовмещающие структуры имеют протяженность до 30 км и больше. Пегматитовые поля в основном линейно вытянуты и сложены сериями сближенных разветвленных плитоподобных или округлых эллипсоидных тел. Пегматиты этих полей являются дериватами постзеленокаменных высокодифференцированных интрузий плагиоклазовых и двуполевошпатовых гранитов.

Обосновано выделение новой Комендантовской зеленокаменной структуры, которая является оперяющей по отношению к Криворожско-Кременчугской зоне и в которой находится одноименное пегматитовое поле.

Разработана классификация пегматитов докембрийских породных комплексов, согласно которой среди пегматитов выделено: три генетических группы - ультраметаморфические, магматогенные и метаморфогенно-метасоматические; четыре геолого-структурные группы - гранитогнейсовых куполов, межкупольных прогибов и троговых структур, протоплатформ, специфических тектонических зон стрессовых напряжений; пять генетических ассоциаций; одиннадцать минералого-геохимических ассоциаций; ряды минералогических и геохимико-металлогенических типов пегматитов.

Систематизирован комплекс геологических и металлогенических критериев прогнозирования продуктивных пегматитовых полей и узлов:

1) геохронологические и мегаструктурные;

2) региональные: тектоноструктурные, магматические и метаморфические;

3) локальные: литологические, физико-химические, минералогические и микроструктурные особенности вмещающих комплексов, а также критерии вытекающие из закономерностей формирования, локализации и становления пегматитовых полей и узлов;

4) минералого-геохимические и петрохимические.

Ключевые слова: гранитные пегматиты, пегматитовое поле, пегматитовый пояс, граниты, докембрий, Среднеприднепровский мегаблок, Западноприазовская шовная зона, Восточноукраинская пегматитовая область, Украинский щит.

Annotation

Isakov L.V. Geology-Structural Objective Laws of Formation of Granite Pegmatites in the East-Ukrainian Pegmatite Region. - Manuscript.

Dissertation for the Doctor of Geological Sciences degree, speciality 04.00.01 - General and Regional Geology. Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, 2009.

Geological and structural mechanisms of formation and spreading of granite pegmatite fields have been discovered for the first time on the example of East-Ukrainian pegmatite region (West-Pryazovskyi and Middle-Prydniprovskyi geological blocks of the Ukrainian Shield) on the basis of processing of huge volume of factual material with the use of modern research methods and IT-methods of mapping. Main types and associations of pegmatites, developed within the eastern part of the Shield, are singled out. It is proved that separate pegmatite associations belong to corresponding granitoid complexes and confined to different geological and structural surroundings and rock formation complexes. Zoning of the researched territory in the range of pegmatite region has been fulfilled and two pegmatite-bearing regions are singled out - West-Pryazovskyi and Middle-Prydniprovskyi. Two stages of pegmatite formation are singled out: 1) formation of pegmatite fields in the process of ultrametamorphic transformation of the oldest structural and formational complexes rocks; 2) according to the formation of multiphase intrusive granite complexes, stage formation of the ceramic, rare-earth and rare-metal pegmatite fields during intrusive magmatism accompanying the formation of greenstone structures. The classification of pegmatites of Precambrian rock Archaean structural and formational complexes has been developed, and the complex of geological and metallogenic factors of prediction of productive pegmatite fields and knots has been systematized.

Key words: granite pegmatites, pegmatite field, pegmatite belt, granites, Precambrian, Middle-Prydniprovskyi megablock, West-Pryazovskyi suture zone, East-Ukrainian pegmatite region, Ukrainian Shield.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Незважаючи на детальну вивченість архейських утворень у межах докембрійських щитів, проблема комплексного різноаспектного вивчення поширених у них пегматитів залишається відкритою. Остаточно не з'ясовані найфундаментальніші питання геолого-структурних закономірностей формування й розміщення полів гранітних пегматитів в їхніх межах. Це є суттєвою прогалиною в науковому вивченні пегматитоносних територій, оскільки зазначені геологічні чинники є основою для цілеспрямованих досліджень, орієнтованих на виявлення площ розвитку пегматитових полів, їхніх окремих вузлів і тіл та обґрунтованого прогнозування розшуків родовищ рідкісних металів і керамічної сировини. Дослідження геолого-структурних чинників формування пегматитів в архейських комплексах має важливе прикладне значення ще й тому, що пегматити цих комплексів для низки рідкіснометалевих елементів є головними, а для окремих із них - єдиними локалізаторами промислових концентрацій. Зокрема, за статистичними даними, на докембрійські блоки припадає від 73 до 92% усіх запасів Li, Rb, Cs, Be, Ta, зосереджених у пегматитах.

Донині не розроблено загальну схему розвитку процесу утворення пегматитів у докембрії, а наявні геолого-структурні й генетичні класифікації мають узагальнений характер, у них не взято до уваги історико-геологічні особливості розвитку земної кори в археї. Викладене свідчить про необхідність виявлення головних геолого-структурних закономірностей і генетичних особливостей формування полів гранітних пегматитів та розробки класифікаційної схеми пегматитів, пов'язаних з архейськими породними комплексами. Це дасть змогу уточнити послідовність геологічних процесів, які вплинули не тільки на будову і склад окремих пегматитових тіл та їхніх скупчень, але й на формування пегматитоносних геоблоків щитів, а також вирішити окремі базові загальногеологічні питання щодо розвитку пегматитоносних територій і земної кори загалом. Зважаючи на зв'язок пегматитів як з ультраметаморфічними автохтонними гранітними комплексами, так і гранітними інтрузивами, з'ясування закономірностей їхнього розвитку дасть змогу уточнити низку важливих питань стосовно еволюції гранітоїдного магматизму в докембрії.

Зазначимо про майже цілковиту відсутність узагальнюючих праць про пегматити Українського щита (УЩ), які б охоплювали і давали змогу проаналізувати й узагальнити величезний фактичний матеріал, накопичений за понад 30 останніх років дослідження УЩ. Протягом цього часу в процесі інтенсивного вивчення геологічної будови регіону в різних мегаблоках виявлено значну кількість пегматитових тіл різного віку, складу й різноманітної геохімічної та рудної спеціалізації. Завдяки виконаним роботам виявлено низку перспективних родовищ і рудопроявів рідкісних та рідкісноземельних металів, пов'язаних з пегматитами. Актуальними є дослідження полів керамічних пегматитів, які могли б цілком задовольнити величезну потребу України у відповідній сировині.

Отже, вирішення зазначених головних питань геології пегматитів архейських породних комплексів дасть змогу з'ясувати важливі проблеми геології докембрію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження з теми дисертації виконані в Південноукраїнському казенному підприємстві „Південукргеологія": тема НДР „Аналіз геолого-структурних особливостей зеленокам'яних структур з метою прогнозування корисних копалин і вдосконалення їх картування", 2000-2005 рр. (Державний реєстраційний №У-98-102/45); Українському державному геолого-розвідувальному інституті: тема НДР "Складання прогнозно-металогенічної карти рідкіснометалевого зруденіння Українського щита", 2003-2005 рр. (Державний реєстраційний №0104U006108); тема НДР "Оцінка перспектив Східної частини УЩ на вольфрам-молібденове та пов'язане з пегматитами рідкіснометальне-рідкісноземельне зруденіння", 2005-2008 рр. (Державний реєстраційний № 0105U001655); тема НДР "Геолого-формаційне вивчення фундаменту зеленокам'яних структур Середньопридніпровського геоблоку УЩ", 2004-2006 рр. (Державний реєстраційний №0104U002909); Дніпропетровському національному гірничому університеті: тема НДР "Розроблення кадастрів пегматитів Західного Приазов'я та Середнього Придніпров'я як джерела комплексної мінеральної сировини", 2006-2007 рр. (Державний реєстраційний №3.06.8).

Мета і завдання дослідження. Мета - на прикладі Східноукраїнської пегматитової області з'ясувати головні закономірності процесу утворення пегматитів та визначити геолого-структурні чинники формування й поширення пегматитових полів у архейських породних комплексах окремих блоків УЩ.

Завдання досліджень:

1) виявити головні типи й асоціації пегматитів Східноукраїнської пегматитової області, визначити закономірності їхнього розвитку, поширення та формування ними пегматитових вузлів, полів і поясів, показати зв'язок окремих типів та асоціацій пегматитів з гранітоїдними комплексами Східноукраїнської пегматитової області;

2) визначити геолого-структурні закономірності формування пегматитових вузлів, полів і поясів;

3) скласти геолого-структурні схеми блоків Східноукраїнської пегматитової області;

4) розробити науково обґрунтовану класифікацію пегматитів архейських породних комплексів УЩ;

5) систематизувати комплекс геологічних і металогенічних критеріїв прогнозування продуктивних пегматитових полів та вузлів.

Об'єкт дослідження - поля гранітних пегматитів Східноукраїнської пегматитової області (Середньопридніпровський та Західноприазовський блоки УЩ).

Предмет дослідження - гранітні пегматити Середньопридніпровського та Західноприазовського блоків УЩ.

Методи дослідження: геолого-структурний аналіз породних комплексів Середньопридніпровського та Західноприазовського блоків; геолого-структурний аналіз пегматитоносних територій; геолого-структурні дослідження будови пегматитоносних структур та власне пегматитових вузлів, полів і поясів.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Виявлено головні типи та асоціації пегматитів, поширених у межах блоків східної частини УЩ, обґрунтовано приналежність окремих асоціацій пегматитів до відповідних гранітоїдних комплексів і приуроченість їх до різних геолого-структурних обстановок та породних комплексів.

2. На підставі виявлених і систематизованих чинників формування, розвитку й поширення пегматитових асоціацій у межах східної частини УЩ виділено пегматитові вузли, поля та пояси. Виконано районування дослідженої території з зачисленням її до рангу пегматитової області і поділом на два пегматитоносні райони - Західноприазовський та Середньопридніпровський.

3. З'ясовано геолого-структурні особливості формування пегматитових вузлів, полів, районів та поясів східної частини УЩ. Виділено два головні етапи формування пегматитів у межах зазначених блоків: перший - формування пегматитових полів унаслідок ультраметаморфічних перетворень порід найдавнішого фундаменту; другий - формування полів керамічних, рідкісноземельних та рідкіснометалевих пегматитів у процесі інтрузивного магматизму, який супроводжував становлення зеленокам'яних структур. Типізація комплексу виявлених характерних чинників досліджених пегматитових районів УЩ дала змогу виділити єдину Східноукраїнську пегматитову область.

4. Розроблено класифікацію пегматитів докембрійських породних комплексів. Виділено: три генетичні групи пегматитів - ультраметаморфічні, магматогенні та метаморфогенно-метасоматичні; чотири геолого-структурні групи пегматитів - гранітогнейсових куполів; міжкупольних прогинів і трогових структур; протоплатформ; специфічних тектонічних зон стресових напруг; п'ять генетичних асоціацій пегматитів - мігматитові; автохтонних і алохтонних гранітних масивів гранітогнейсових куполів; багатофазних інтрузивів міжкупольних прогинів і трогових структур; багатофазних платформних плутонів; метаморфогенно-метасоматично заміщені й утворені пегматити; одинадцять мінералого-геохімічних асоціацій пегматитів; ряди мінералогічних та геохімічно-металогенічних типів пегматитів.

5. Систематизовано комплекс геологічних та металогенічних критеріїв прогнозування продуктивних пегматитових полів і вузлів: 1) загальногеологічні; 2) тектоноструктурні, магматичні та метаморфічні; 3) локальні (випливають із закономірностей розвитку структур, в яких локалізовані пегматити, та формування, локалізації й становлення пегматитових полів і вузлів); 4) мінералого-геохімічні та петрохімічні критерії й ознаки зруденіння.

Наукові положення, що захищаються в дисертації.

1. Середньопридніпровський та Західноприазовський архейські блоки є єдиною Східноукраїнською пегматитовою областю, в межах якої виділено два пегматитові райони - Середньопридніпровський і Західноприазовський, складені асоціаціями пегматитів, що формують пегматитові вузли, поля та пояси.

Середньопридніпровський район об'єднує асоціації рідкіснометалевих, рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових і рідкісноземельних пегматитів Комендантівсько-Жовтоводсько-Мокромосковського пегматитового поясу (Комендантівське, Жовтоводське, Миколаївське, Ганнівське, Мокромосковське, Карнаухівське, Орільське, Грушево-Рудицинське, Паньківське пегматитові поля) та асоціації керамічних кварц-польовошпатових пегматитів Базавлуцького, Дніпропетровського, Токмацького і П'ятихатського пегматитових полів. Західноприазовський район об'єднує асоціації рідкіснометалевих і рідкісноземельних пегматитів Шевченківсько-Віслинського (Шевченківське, Федорiвське, Вовчанське, Дібровське, Павлівське та Віслинське пегматитові поля) і Сорокинсько-Гайчурського (Сорокинське, Драгунське, Куйбишівське, Чистопільське і Гайчурське пегматитові поля) пегматитових поясів та асоціації керамічних кварц-польовошпатових пегматитів Єлисеївського, Токмачанського, Гуляйпільського, Темрюк-Корсацького і Каменсько-Вовчанського пегматитових полів.

2. Процес пегматитоутворення в межах Східноукраїнської пегматитової області УЩ відбувався двоетапно за такою схемою: перший етап - формування пегматитових полів у процесі ультраметаморфічних та метасоматичних перетворень порід найдавнішого фундаменту; другий етап - стадійне, генетично пов'язане з багатофазними інтрузивними гранітними комплексами формування полів керамічних, рідкісноземельних, рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових і рідкіснометалевих пегматитів у межах трогових структур.

3. Комендантівське пегматитове поле приурочене до виділеної нової Комендантівської зеленокам'яної структури, яка оперяє Криворізько-Кременчуцьку зону.

4. Процес пегматитоутворення цілком залежить від геолого-структурних обстановок і чітко підпорядкований розвитку головних геологічних структур. Геолого-структурні обстановки визначають спеціалізацію пегматитових асоціацій і сформованих ними пегматитових полів та поясів. У межах Східноукраїнської пегматитової області УЩ для купольних структур характерний процес ультраметаморфічного формування полів керамічних пегматитів, для трогових (часто зеленокам'яних) структур - процес інтрузивного гранітного формування полів і поясів пегматитів керамічної, рідкісноземельної, мусковіт-рідкіснометалевої та рідкіснометалевої спеціалізації.

5. Серед пегматитів докембрійських структурно-формаційних комплексів виділено три генетичні групи - ультраметаморфічні, магматогенні та метаморфогенно-метасоматичні; чотири геолого-структурні групи - граніто-гнейсових куполів; міжкупольних прогинів і трогових структур; протоплатформ; специфічних тектонічних зон стресових напруг; п'ять генетичних асоціацій - мігматитові; автохтонних і алохтонних гранітних масивів гранітогнейсових куполів; багатофазних інтрузивів міжкупольних прогинів і трогових структур; багатофазних платформних плутонів та метаморфогенно-метасоматично заміщені й утворені пегматити.

Практичне значення одержаних результатів.

1. Виконане районування досліджених територій та виявлені закономірності розвитку й поширення пегматитів різних формацій дають змогу створити науково обґрунтовану геологічну основу прогнозно-розшукових досліджень, а також виділити в межах Східноукраїнської пегматитової області високоперспективні площі для цілеспрямованих геологорозвідувальних робіт на рідкіснометалеву, рідкісноземельну й керамічну сировину, пов'язану з пегматитами.

2. За принципом поступового наближення до розшукуваного об'єкта від визначення перспектив на пегматити мегаструктур до визначення продуктивності окремих пегматитових тіл та їхніх пучків систематизований комплекс прогнозно-розшукових критеріїв та ознак зруденіння, який дає змогу прогнозувати керамічні, рідкіснометалеві й рідкісноземельні пегматити.

3. Розроблено й опубліковано низку рекомендацій з методики картування пегматитоносних територій.

Фактичний матеріал. В основу дисертаційної праці покладено результати геолого-знімальних, розшукових, розвідувальних та науково-тематичних досліджень, виконаних автором як самостійно, так і в співдружності з колективом співробітників, протягом 1974-2007 рр. на території східної частини УЩ під час роботи в КП "Південукргеологія" та Дніпропетровському відділенні УкрДГРІ на посадах геолога, старшого геолога, начальника партії, головного геолога експедиції та заступника директора з наукової роботи.

Особистий внесок здобувача. Формулювання ідеї, мети та задач досліджень, а також основних наукових положень, представлених у дисертації, виконано особисто здобувачем. Польові й камеральні роботи на об'єктах, а також наукові дослідження виконані автором особисто або під його керівництвом. Здобутки автора за темою дисертації та основні положення дисертації відображені у зазначених нижче публікаціях у фахових виданнях та матеріалах доповідей на наукових конференціях.

У монографії [1] автором детально схарактеризовано поля керамічних, рідкісноземельних і рідкіснометалевих пегматитів Західного Приазов'я, надано їхню перспективну оцінку, розглянуто історико-геологічні особливості формування гранітних пегматитів докембрійських щитів, розроблено їхню генетичну й геолого-структурну класифікацію. У працях [3, 7, 14, 19, 21, 24] та тезах доповідей [31, 36] автор самостійно і в співавторстві з О. Бобровим [3, 21] розглянув генетичні та структурні чинники формування пегматитових полів у межах Середньопридніпровського і Західноприазовського геоблоків УЩ; навів головні етапи формування і розвитку пегматитових полів; розробив узагальнені схеми пегматитоутворення в зазначених регіонах; обґрунтував виділення Східноукраїнської пегматитової області, яку складають Середньопридніпровський і Західноприазовський геоблоки УЩ. У праці [17] на підставі досліджень пегматитів східної частини УЩ та виконаних узагальнень літературних матеріалів з інших пегматитоносних регіонів зроблено припущення стосовно генезису пегматитів та розроблено класифікацію пегматитів давніх платформ. У співробітництві з О. Бобровим, В. Сукачем, В. Шпильчаком та ін. [23, 35] обґрунтовано необхідність виділення нової Комендантівської зеленокам'яної структури й доведено відмінність від загальноприйнятої структурної позиції однойменного пегматитового поля, що дало змогу рекомендувати в межах поля поновлення геологорозвідувальних робіт на рідкісні метали. У статтях [5, 8, 9, 22, 25, 27] і тезах доповідей [30] автор самостійно [8, 9] та в співавторстві з О. Бобровим, С. Стрекозовим, О. Бестужевим та ін. [5, 22, 25, 27, 30] навів результати новітніх досліджень пегматитоносних структур, пегматитових полів, пегматитових вузлів, родовищ корисних копалин пов'язаних з пегматитами Середньопридніпровського і Західноприазовського геоблоків УЩ, отримані у процесі проведення геологорозвідувальних робіт під керівництвом автора дисертації. Сумісно з О. Бобровим, Л. Степанюком, В. Сукачем, Б. Малюком та ін. детально вивчено вулкано-плутонічні комплекси Сурської структури та розміщені в межах структури родовища корисних копалин [4, 11, 15, 16, 26, 28]. За результатами цих робіт автор обґрунтував необхідність виділення Карнаухівського пегматитового поля. Детальний опис поля наведено в дисертації. У статтях [20, 29] і тезах доповідей [33] (співавтори В. Сукач, О. Курочка, Ю. Кандала, А. Шалдаїсова) наведено результати особистих досліджень гранітоїдів Саксаганського купола та пов'язаних з ними кварц-польовошпатових пегматитів. У праці [13] автор самостійно виконав узагальнення й систематизацію прогнозно-розшукових критеріїв та ознак рідкіснометалевого зруденіння, пов'язаного з пегматитами. У публікаціях [2, 6, 12, 18, 34] в співавторстві з О. Бобровим, А. Бакаржієвим, С. Нечаєвим та ін. автор дисертації обґрунтував перспективи пегматитів УЩ як сировинної бази рідкісних металів та кварц-польовошпатової сировини, а також перспективи освоєння пов'язаних з пегматитами родовищ східної частини УЩ. За результатами редакторства Дніпропетровського аркушу Держгеолкарти-200 у співавторстві з В. Сукачем та В. Шпильчаком у статті [10] викладені новітні дані про будову Середньопридніпровського мегаблоку. У тезах доповіді [32] автор навів розроблені ним рекомендації щодо специфіки досліджень пегматитоносних територій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідались на таких міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях та семінарах: науково-практична конференція "Рідкісні метали України - погляд у майбутнє", Київ, 2001; ІІ-а Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми комплексного освоєння гірничодобувних регіонів", Дніпропетровськ, 2005; ІІІ-а нарада геологів-зйомщиків України "Сучасний стан і задачі розвитку регіональних геологічних досліджень", Рівне, 2005; Міжнародна наукова конференція "Беломорский подвижный пояс и его аналоги: геология, геохронология, геодинамика, минерагения", Петрозаводськ, 2005; Міжнародна науково-технічна конференція "Сталий розвиток гірничо-металургійної промисловості - 2006", Кривий Ріг, 2006; Міжнародний польовий семінар "Ukraine: Carpathians and Ukrainian Shield", Київ, 2006; ІІ-а Міжгалузева нарада "Сировинна база для виробництва фарфору, фаянсу та будівельної кераміки. Стан та перспективи розвитку", Гурзуф, 2006; IV-а науково-виробнича нарада геологів-зйомщиків України, Кривий Ріг, 2007; Міжнародна науково-практична конференція "Прикладна геологічна наука сьогодні: здобутки та проблеми", Київ, 2007; Геологічна екскурсія № 52 "Geology, Radiological Age, Metallogeny of Greenstone Complexes in the Ukrainian Shield" (Кривий Ріг-Дніпропетровськ-Бердянськ) 33-го Міжнародного геологічного конгресу, Осло, 2008 та ін.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 36 праць, з них одна монографія (одноосібна), 28 статей у фахових наукових виданнях (8 одноосібних), 7 - тези і матеріали доповідей на наукових конференціях.

Структура та об'єм роботи. Дисертація загальним об'ємом 362 стор. складається із вступу, шести розділів та висновків, супроводжується 44 рисунками, 5 таблицями. Список використаних джерел містить 317 найменувань. Автор висловлює щиру подяку колективу Дніпропетровського відділення УкрДГРІ за сприяння та постійну допомогу під час виконання роботи. Щиро вдячний доктору геологічних наук, професору І. Параньку за надані цінні консультації й поради та допомогу під час редагування тексту дисертації, доктору геологічних наук Л. Степанюку та кандидату геологічних наук В. Сукачу - за доброзичливе відношення та надані поради, співробітникам М. Шурку та А. Шалдаїсовій - за комп'ютерне оформлення рисунків і картографічних матеріалів. Особливу подяку автор висловлює своєму консультанту, доктору геолого-мінералогічних наук, професору О. Боброву та доктору геолого-мінералогічних наук, професору А. Сіворонову, яким зобов'язаний як своїм вчителям.

Автор віддає шану світлій пам'яті В. Скобелєва, який з великою доброзичливістю надавав допомогу й поради під час підготовки до видання монографії та виконання робіт за темою дисертації.

2. Основний зміст дисертації

У розділі 1 "Історична довідка вивченості проблеми" наведено аналіз сучасного стану вивченості пегматитів східної частини УЩ з детальним розглядом геолого-структурної, геофізичної та петролого-геохімічної вивченості Західноприазовського та Середньопридніпровського блоків і ступеня вирішення проблеми пегматитів в їхніх межах. За даними вітчизняних та зарубіжних публікацій розкрито головні загальні фундаментальні і прикладні проблеми досліджень пегматитів давніх платформ загалом.

Перші відомості про науковий опис і дослідження пегматитів належать до другої половини XVIII ст. Письмовий граніт за взірцями із Забайкалля описав Є. Патрін 1791 р., а за уральськими взірцями - В. Северін 1798 р. У 1801 р. Р. Гаюї виділив письмовий граніт як самостійний мінеральний різновид під назвою "пегматит". Накопичення фактичного матеріалу й опису пегматитів тривало до кінця ХІХ ст. Другий етап у дослідженні пегматитів - це період від початку ХХ ст. до 1931 р. - часу виходу у світ фундаментальної монографії О. Ферсмана "Пегматити". Цей період відзначається накопиченням друкованих праць з проблеми геології пегматитів - від опису мінеральних форм і внутрішньої будови тіл до виділення й характеристики пегматитових полів.

Новий етап дослідження пегматитів, який розпочався після виходу зазначеної монографії і набув розквіту з середини 40-х років ХХ ст., пов'язаний з розширенням потреб промисловості у рідкісних металах, рудами для яких слугували досить доступні й легко діагностовані пегматити. Великий об'єм наукових робіт цього періоду дав змогу створити самостійний розділ геологічної науки - вчення про пегматити. В цей час на підставі різних поглядів щодо генезису пегматитів сформувалося три наукові школи у вченні про пегматити. Представники першої трактували пегматити як продукти кристалізації залишкових розплав-розчинів під час їхнього відторгнення від основного масиву і послідовної кристалізації у закритій системі без суттєвого зовнішнього привнесення речовини. Таких поглядів притримувались В. Бреггер, А. Лакруа, І. Фогт та ін., їх розвивав О. Ферсман, а в подальшому - К. Власов, І. Гінзбург, М. Солодов, І. Недумов та ін. Представники другого напряму притримувались уявлень про утворення пегматитів унаслідок метаморфічних і ультраметаморфічних перетворень. Це П. Ескола, Д. Коржинський, Н. Судовіков, Ю. Соколов та інші дослідники, які вивчали, головним чином, докембрійські пегматити. Представники третьої школи трактували пегматити як продукти перекристалізації й метасоматичного перетворення аплітів, жильних гранітів і формування пегматитових тіл під впливом постмагматичних розчинів у відкритій системі. Найвідомішими представниками цієї школи є В. Шеллер, Ф. Хесс, К. Лендон, Д. Коржинський, О. Заварицький, А. Нікітін та ін.

Починаючи з 60-х років минулого століття, вийшла низка фундаментальних праць, присвячених головним проблемам учення про пегматити. Найважливіші узагальнюючі праці, завдяки яким і було сформоване сучасне вчення про пегматити, пов'язані з іменами таких учених, як І. Гінзбург, К. Власов, М. Солодов, І. Недумов, М. Кузьменко, А. Нікітін, В. Архангельська, Ю. Соколов, В. Петров, А. Калита, Є. Лазаренко, В. Павлишин, Г. Родіонов, К. Бабаєв, Б. Шмакін, С. Шавло, Ю. Юрк, Л. Фельдман та багато інших.

Поява фундаментальних праць зазначених дослідників ознаменувала четвертий загальнотеоретичний період розвитку вчення про пегматити. Цими роботами сформовано основні положення пегматитової проблеми, а саме: геологічна будова пегматитових поясів, полів, вузлів; закономірності їхнього розміщення та розвитку; гранітний магматизм і пегматитоутворення; структура пегматитових полів, поясів, вузлів; вплив метаморфічних, метасоматичних, гідротермальних процесів на формування пегматитів; внутрішня будова пегматитових тіл та умови її формування; мінеральний склад пегматитів; геохімія пегматитів та еволюція геохімічних процесів; фізико-хімічні умови формування пегматитів; експериментальне моделювання; практичні питання розвідки і використання пегматитів.

Історія вивчення пегматитів східної частини УЩ бере початок у першій чверті XX ст., проте їхнє цілеспрямоване дослідження розпочалось лише 70 років тому. Протягом 1930-1950 рр. роботи мали спорадичний характер і були спрямовані, головним чином, на вивчення пегматитів як керамічної сировини. Планомірні дослідження пегматитів як рідкіснометалевої сировини розпочали в 60-х роках. Зусиллями виробничих і науково-дослідних колективів упродовж 60-90-х рр. минулого століття та на початку нинішнього створені кондиційні велико- і середньомасштабні геологічні та прогнозно-металогенічні карти східної частини УЩ, накопичено величезний фактичний матеріал з різних типів пегматитів, визначено головні напрями розшукових робіт на рідкісні метали в пегматитах.

Розшуки рідкісних металів у Західному Приазов'ї й Середньому Придніпров'ї проводили під час виконання комплексних геолого-знімальних, геофізичних, геохімічних і тематичних робіт, у яких брали участь колективи під керівництвом Ю. Юрка, В. Цуканова, К. Розанова, Є. Марченка, Б. Заціхи, Л. Лавриненка, Б. Берзеніна, О. Бестужева, Ю. Шковири, М. Русакова, С. Шавла, Г. Князєва, К. Литовченко, М. Зубова, В. Дралова, В. Шипілова, В. Кіктенка, О. Гончара, В. Кічурчака, В. Шпильчака, В. Ініна, Г. Пасічного, В. Кіньшакова, В. Роздорожного, Б. Бородині та багатьох інших. Під керівництвом Б. Берзеніна у 1978-1980 та 1985-1988 рр. були складені геологічні карти докембрію східної частини УЩ масштабу 1:200 000, які в багатьох аспектах все ще актуальні. О. Гончар (1975-1977 та 1977-1980), В. Інін (1990) склали металогенічні та прогнозні карти східної частини УЩ у масштабі 1:200 000.

Паралельно пегматити Західного Приазов'я і Середнього Придніпров'я досліджували співробітники наукових установ під керівництвом Є. Лазаренка, М. Семененка, Ю. Юрка, В. Павлишина, Б. Заціхи, М. Івантишина, Г. Князева, Л. Лавриненка, К. Литовченка, К. Розанова, С. Шавла, Н. Ященка та ін. Всі напрацьовані матеріали відображені в численних публікаціях, зокрема: Е. Литовченко. "Гранитные пегматиты Западного Приазовья", 1976; К. Розанов, Л. Лавриненко. "Редкометальные пегматиты Украины", 1979; С. Шавло, Г. Князев, С. Кирикилица. "Гранитные пегматиты Украины", 1984; "Критерии прогнозирования месторождений Украинского щита и его обрамления", 1980 (за ред. М. Семененка); "Минералогия Приазовья", 1980 (за ред. Є. Лазаренка) та ін. Під керівництвом С. Шавла в Інституті мінеральних ресурсів складені карти пегматитових полів УЩ та розроблені критерії прогнозування зруденіння, пов'язаного з пегматитами (1973, 1980).

Результатом зазначених робіт стало виявлення наприкінці 60-х років рідкіснометалевого родовища пегматитів "Крута Балка", приуроченого до центральної частини Сорокинської тектонічної зони (Л. Лавриненко, 1974); у 1982 р. - Шевченківського родовища літієвих пегматитів у межах Шевченківсько-Федорівської структури (В. Кічурчак, Л. Ісаков, 1982); низки перспективних проявів рідкісних металів у пегматитах Сорокинської (Л. Лавриненко, 1977; О. Коваль, 1984), Шевченківської і Федорівської (Л. Ісаков, 1988; О. Коваль, 1993), Комендантівської (Г. Лепігов, Н. Вяткіна, 1973; П. Шрамко, С. Шутов, 1976; В. Кичурчак та ін., 1979; В. Пустовойтов та ін., 1990) структур та рідкісноземельних металів у пегматитах Гайчурської структури (В. Кіньшаков, В. Шпильчак, 1991).

У розділі 2 "Геологічна будова Східноукраїнської пегматитової області" наведено загальну характеристику геологічної будови Середньопридніпровського та Західноприазовського блоків як головних геоструктурних елементів області.

У будові геоблоків беруть участь, відповідно, два і три структурні поверхи, пов'язані в єдину цілісну купольно-трогову систему, складену такими породними комплексами: гнейсово-кристалосланцево-амфіболітовим, плагіограніт-мігматитовим, кварцито-гнейсовим, плагіограніт-мігматитовим, зеленокам'яним та інтрузій плагіогранітів і двопольовошпатових гранітів (рис. 1, 2).

Перший структурний поверх представлений гнейсово-кристалосланцево-амфіболітовою породною асоціацією аульської й західноприазовської серій та утвореннями плагіограніт-мігматитових та ендербіт-чарнокітоїдних дніпропетровського, славгородського і новопавлівського ультра-метаморфогенних комплексів. Останні мігматизують і проривають зазначені товщі та представлені досить подібними за складом, петрологічними й геохімічними особливостями плагіомігматитами й плагіогранітами. Цей поверх - найдавніший ранньопалеоархейський елемент структури геоблоків.

Другий поверх є першим ускладнюючим елементом давньої структури, який сформувався під час інтенсивної активізації земної кори на віковій межі палео- і мезоархею. В межах Західноприазовського геоблоку він представлений породними утвореннями вовчанської і драгунської товщ та центральноприазовської серії, серед яких фрагментарно картують найдавнішу новопавлівську товщу (не виключено, що у разі детальніших досліджень її можна буде об'єднати з зазначеними товщами). Стратигенні відклади зазнали інтенсивної ізоклінальної складчастості та ультраметаморфічних перетворень, які зумовили розвиток полів мігматитів і масивів плагіогранітів ремівського комплексу. Породні комплекси поверху зім'яті в лінійні ізоклінальні складки різного порядку й утворюють потужні крайові прирозломні та міжкупольні структурно-фаціальні зони. Це різко відрізняє Західноприазовський геоблок від суміжних Середньопридніпровського та Східноприазовського і, зважаючи на січний характер його позиції щодо них, дає змогу виділяти Західноприазовський геоблок як шовну зону.

Третій поверх (зеленокам'яний) єдиний для обох геоблоків. Він представлений по-різному метаморфізованими осадово-вулканогенними породами конкської, білозерської, осипенківської серій та тернуватської, новогурівської й косівцівської товщ, які разом з когенетичними їм інтрузивними комплексами утворюють специфічні вулкано-плутонічні асоціації, якими складені зеленокам'яні структури.

У будові Середньопридніпровського мегаблоку беруть участь структури, складені породними комплексами першого і третього структурних поверхів. Породні комплекси першого утворюють великі гранітогнейсові куполи (Саксаганський, П'ятихатський, Токмацький, Славгородський та ін.), складені супракрустальними утвореннями аульської серії та дніпропетровським і славгородським плагіограніт-мігматитовим та ендербіт-чарнокітоїдним комплексами. Породні комплекси третього структурного поверху складають зеленокам'яні пояси (ЗП), які облямовують зазначені гранітогнейсові куполи, зокрема, Криворізько-Кременчуцький ЗП, що простягається в субмеридіональному напрямі на заході мегаблоку. Зі сходу до нього примикає Базавлуцький дугоподібний ЗП, у складі якого наявні Високопільський, Чортомлицький, Софіївський, Верхівцівський, Сурський та Жовтоводський зеленокам'яні прогини. Складовою цієї системи, очевидно, є і фрагмент сильно еродованого Комендантівського зеленокам'яного відгалуження Галіщинської синкліналі, подібного до південних відгалужень Кременчуцько-Криворізької структурно-фаціальної зони (Жовтянського, Авдотівського, Високопільського та ін). Ці два пояси тісно взаємопов'язані і становлять єдиний складно побудований "зеленокам'яний" концентр, який відображає на поверхні східну ділянку максимального проникнення в земну кору мантійного астеноліту в межах геоблоку. На сході області розташований дугоподібний Конксько-Білозерський ЗП, витягнутий уздовж Оріхово-Павлоградського розлому і пов'язаний, імовірно, вже зі східною ділянкою аномального підняття мантійного астеноліту.

Західноприазовський блок формують породні комплекси всіх трьох поверхів. Він побудований складніше і щодо Середньопридніпровського мегаблоку є гетерогенною пограничною шовною зоною, яка відокремлює Середнє Придніпров'я від Східного Приазов'я. В його межах наявні тісно пов'язані між собою Салтичанський і Вовчанський гранітогнейсові куполи, складені утвореннями західноприазовської серії; Оріхово-Павлоградська і Малоєнісольська шовні підзони, які в центральній частині об'єднуються в єдину зону і складені вовчанською, драгунською і новопавлівською товщами та центральноприазовською серією; гетерогенні гранітні масиви (куполи) - Салтичанський і Гуляйпільський у межах Салтичанського гранітногнейсового купола та Воскресенський на південній межі Вовчанського гранітногнейсового купола. Зеленокам'яні структури розташовані в зонах зчленування шовних підзон та купольних піднять і утворюють два субпаралельні сегментарно виражені напівкільцеві зеленокам'яні пояси - Шевченківсько-Берестівський і Сорокинсько-Гайчурський. У будові першого беруть участь такі трогові структури: Шевченківська, Федорiвська, Вовчанська та Дібровська в облямуванні Воскресенського гранітного масиву; Павлівська та Берестівська в межах Малоєнісольскої зони розломів. Сорокинсько-Гайчурський ЗП складають Сорокинська і Драгунська трогові структури в облямуванні Салтичанського гранітного купола та Куйбишевська, Гайчурська, Косівцівська - в облямуванні Гуляйпільського гранітного купола. Вони виповнені близькими за складом вулканогенно-теригенними породами осипенкiвської серії та косівцівської і тернуватської товщ мезо-неоархею, метаморфiзованими в умовах від зеленокам'яної до амфiболiтової фації регіонального метаморфізму.

Гранітоїдні утворення першого поверху обох геоблоків належать до ультраметаморфічних. Зазначимо, що ультраметаморфіти дніпро-петровського комплексу, які гранітизують і мігматизують метавулканогенно-осадові відклади аульської серії, вміщують значний об'єм пегматитової маси.

Гранітоїдні утворення другого поверху теж мають ультраметаморфічну природу і подібні до першого. Їм відповідає розвиток значних полів мігматитів та масивів плагіогранітів ремівського комплексу в межах Західноприазовської шовної зони. Стосовно ультраметаморфічного пегматитоутворення територію поширення цього комплексу досліджено недостатньо. Проте наявні фактичні дані свідчать про незначну проявленість у другому поверсі пегматитових утворень, що дає змогу припустити високотемпературний процес ультраметаморфізму, який перешкоджав формуванню і кристалізації пегматитів.

Гранітні утворення зеленокам'яного поверху в Середньому Придніпров'ї та Західному Приазов'ї є продуктом глибинних геологічних процесів, які відбувались локально в зонах розвитку зеленокам'яних поясів з формуванням багатофазних гранітних інтрузій. Представлені вони плагіогранітоїдами сурського, саксаганського і шевченківського комплексів; гранодіоритами та двопольовошпатовими гранітами демуринського і добропільського комплексів; двопольовошпатовими нормальними і сублужними гранітами мокромосковського, токівського, январського та салтичанського комплексів. З ними пов'язані асоціації пегматитів різної спеціалізації. Ізотопний вік цих утворень, згідно з різними датуваннями, коливається від 3,1 до 2,2 млрд років.

У розділі 3 "Пегматитові поля Східноукраїнської пегматитової області" наведено районування дослідженої території, детальну характеристику пегматитових полів Середньопридніпровського мегаблоку та Західноприазовської шовної зони УЩ, розкрито закономірності їхнього розвитку, розміщення та внутрішню будову, визначено головні геолого-структурні закономірності їхнього формування.

Пегматити займають чіткі позиції в структурі пегматитоносних територій і розташовані групами, які утворюють пегматитові поля; поля порівняно рівномірно насичені пегматитовими тілами або складені групами (вузлами) тіл пегматитів, спеціалізованих однаково. Пегматитовими полями, своєю чергою, дискретно складені великі території; відповідно до розмірів площ поширення та металогенічних одиниць районування, вони утворюють пегматитові провінції, області, райони та пояси. У межах Східноукраїнської пегматитової області виділено два пегматитові райони - Західноприазовський та Середньопридніпровський, у складі яких наявні пегматитові пояси й окремі пегматитові поля. Середньопридніпровський район структурно охоплює однойменний мегаблок, а Західноприазовський - однойменну шовну зону.

У Середньоприазовському мегаблоці (рис. 1) виявлено тисячі пегматитових тіл різноманітного складу, будови, геохімічної та рудної спеціалізації, з якими пов'язані одне родовище рідкісних металів (Комендантівське), Жовтоводський рудопрояв літію і цезію, десятки точок мінералізації рідкісних та рідкісноземельних металів, а також низка родовищ керамічної сировини.

Незважаючи на фрагментарну вивченість пегматитів геоблоку, в дисертації наведено досить чітке визначення загальних закономірностей розміщення полів пегматитів різної спеціалізації та їхнє площове поширення. Серед пегматитів району виділено дві головні генетичні групи: ультраметаморфогенні - кварц-польовошпатові керамічні пегматити, пов'язані з мігматитами та автохтонними й параавтохтонними гранітними масивами, які розташовані в межах архейських гранітогнейсових куполів першого структурного поверху; магматогенні - керамічні, рідкіснометалеві, рідкіснометалеві мусковіт-польовошпатові та рідкісноземельні пегматити, пов'язані з багатофазними інтрузивами трогових зеленокам'яних структур третього структурного поверху. У межах архейських гранітогнейсових куполів першого структурного поверху виявлено також окремі тіла пегматитів метасоматичного походження.

Кварц-польовошпатові "керамічні" пегматити приурочені до центральних частин купольних структур, де вони представляють значний, а подекуди - повний об'єм неосомової гранітоїдної маси; ними складені Базавлуцьке, Дніпропетровське, Токмацьке та П'ятихатське пегматитові поля.

Пегматитові поля рідкіснометалевих, рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових і рідкісноземельних пегматитів трогових зеленокам'яних структур третього структурного поверху тісно генетично й парагенетично пов'язані з демуринським, мокромосковським і токівським гранітними комплексами. Це Жовтоводське, Комендантівське поля рідкіснометалевих пегматитів, Мокромосковське поле рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових пегматитів, Петровське і Миколаївське поля рідкісноземельної спеціалізації, а також Тернівське, Високопільське, Карнаухівське, Орільське, Грушево-Рудицинське, Паньківське передбачувані поля та нез'ясованої спеціалізації, проте за низкою ознак вони можуть мати рідкіснометалеву спеціалізацію.

Жовтоводське, Комендантівське, Паньківське, Петровське та Миколаївське пегматитові поля і ще низка скупчень пегматитових тіл в архейських породних комплексах, які картуються на території практично всієї Криворізько-Кременчуцької структурно-фаціальної зони і дрібніших структур, що її оперяють, утворюють у західній частині Середньопридніпровського мегаблоку пегматитовий пояс протяжністю понад 200 км.

У центральній частині мегаблоку наявні пегматитові поля в межах і в облямуванні Орільського гранітного масиву (Орільське), на південному замиканні Сурської структури (Карнаухівське) та в межах і облямуванні Кудашівської синкліналі та Томаківського відгалуження Верхівцівської структури (Грушево-Рудицинське). У східній частині мегаблоку виділено тільки Мокромосковське пегматитове поле, приурочене до Конкської зеленокам'яної структури. З огляду на можливий загальний зв'язок пегматитовмісних зеленокам'яних структур мегаблоку, пегматитові поля умовно виділено як єдиний Комендантівсько-Жовтоводсько-Мокромосковський пегматитовий пояс, а означені фрагменти поясу, відповідно, поєднані у Криворізько-Кременчуцький, Верхівцівсько-Сурський і Конкський сегменти.