Геолого-структурні закономірності формування полів гранітних пегматитів Східноукраїнської пегматитової області

Серед пегматитів Західноприазовської шовної зони виділено дві генетичні групи: ультраметаморфогенні - група кварц-польовошпатових керамічних пегматитів, пов'язаних з мігматитами та автохтонними й параавтохтонними гранітними масивами, які розташовані в межах архейських гранітогнейсових куполів першого структурного поверху; магматогенні - група кварц-польовошпатових (керамічних), рідкіснометалевих і рідкісноземельних пегматитів, пов'язаних з багатофазними інтрузивами трогових зеленокам'яних структур третього структурного поверху.

Керамічні пегматити, зазвичай, утворюють площові поля ізометричної форми (рис. 2) серед високометаморфізованих порід західноприазовської серії в межах гранітогнейсових куполів і, зрідка, серед відкладів новопавлівської, вовчанської та драгунської товщ шовних підзон. Нині виявлено такі поля керамічних пегматитів, пов'язані з цими комплексами: Єлисеївське, Токмачанське, Гуляйпільське - в межах Салтичанського гранітогнейсового купола та Темрюк-Корсацьке - у межах Малоєнісольської шовної підзони. Серії пегматитових тіл кварц-польовошпатового складу зафіксовані в межах Вовчанського та Гуляйпільського гранітних куполів. Це дало змогу виділити в межах зазначених куполів, відповідно, Каменсько-Вовчанське та Гуляйпільське поля керамічних пегматитів.

За зв'язком з різними гранітними комплексами ці пегматити чітко можна розділити на дві окремі групи: перша пов'язана з ультраметаморфічними утвореннями плагіограніт-плагіомігматитового новопавлівського комплексу (Токмачанське і, очевидно, частково Каменсько-Вовчанське пегматитові поля); друга - з шевченківським плагіогранітним і январським гранітним комплексами (Єлисеївське, Гуляйпільське та Темрюк-Корсацьке пегматитові поля).

Рідкіснометалеві та рідкісноземельні пегматитові поля в межах шовної зони пов'язані з январським та салтичанським гранітними комплексами і приурочені до розвинутих у крайових частинах Салтичанського, Гуляйпільського та Воскресенського гранітних куполів вузьких зеленокам'яних трогових структур, які формують два субпаралельні зеленокам'яні пояси: Шевченківсько-Берестівський і Сорокинсько-Гайчурський. Пегматити рідкісноземельної та рідкіснометалевої спеціалізації наявні практично в усіх структурах зазначених поясів, що дає змогу, за аналогією, виділити в їхніх межах і пояси рідкісноземельно-рідкіснометалевих пегматитів. Їх названо за найвідомішими пегматитовими полями, які є у їхньому складі: Шевченківсько-Віслинський та Сорокинсько-Гайчурський.

Шевченківсько-Віслинський і Сорокинсько-Гайчурський пояси рідкісноземельно-рідкіснометалевих пегматитів мають дугоподібну форму і субпаралельно простежуються в дискретно проявлених трогових зеленокам'яних структурах у межах Західноприазовської шовної зони, відповідно, на 160 і 230 км, на південно-східному її замиканні вони практично об'єднуються. Ширина зон розвитку пегматитів в окремих структурах змінюється від 1,5 до 5,0 км.

Шевченківсько-Віслинський пояс складений Шевченківським і Федорiвським полями рідкіснометалевих пегматитів, Віслинським полем рідкісноземельних пегматитів та Вовчанським, Дiбровським і Павлівським пегматитовими полями, які за низкою ознак можна зачислити до рідкіснометалевих. Ці поля розвинені в однойменних структурах, які облямовують з півночі Воскресенський гранітний купол, простягаючись на південь уздовж Малоєнісольської зони розломів.

Сорокинсько-Гайчурський пояс утворюють Сорокинське рідкіснометалеве пегматитове поле, Куйбишевське, Гайчурське поля рідкісноземельних пегматитів та Драгунське і Чистопільське поля, які за низкою ознак можна зачислити до полів рідкіснометалевої спеціалізації. Всі вони розташовані в межах однойменних структур, які облямовують Салтичанський гранітогнейсовий купол.

У розділі 4 "Геолого-структурні закономірності та генетичні особливості формування полів гранітних пегматитів архейських породних комплексів" узагальнено результати досліджень пегматитів архейських породних комплексів УЩ, теоретичні розробки та літературні дані стосовно інших архейських пегматитоносних територій, наведено характеристику головних геолого-структурних і генетичних чинників, які впливають на формування пегматитів та їхніх полів. Детально розглянуто типи й асоціації пегматитів та їхню участь у формуванні пегматитових полів архейських блоків давніх платформ.

До геолого-структурних чинників формування пегматитової речовини у докембрійських породних комплексах належать гранітогнейсові куполи; міжкупольні прогини та трогові структури (у тім числі зеленокам'яні); блоки платформної активізації та специфічні тектонічні зони стресових напруг (структури стискання у крайових зонах щитів, зони тектоно-метаморфічної активізації гранітогнейсових куполів та ін.). Два перших є найбільш характерними для архейських геолого-структурних комплексів і повністю домінують у межах дослідженої області. Два інших є досить специфічними і характерні для більш пізніх (протерозойських) періодів розвитку платформ.

Серед генетичних чинників, які визначають природу власне пегматитової речовини, виділено ультраметаморфічний, магматичний та метаморфогенно-метасоматичний.

Геолого-структурні чинники. Геологічні блоки Східноукраїнської пегматитової області розвивались як сумісно, так і досить відокремлено, з формуванням особливих, специфічних для кожного блоку геолого-структурних одиниць.

Відповідно до розглянутої триповерхової структурної будови області виділено і три головні етапи її розвитку. На першому етапі сформувався грануліт-амфіболітовий плагіограніт-ендербіт-гнейсовий фундамент. Упродовж другого етапу формувалась Західноприазовська шовна зона. У Середньопридніпровському блоці на цьому етапі проявлялися глибинні процеси метаморфізму й ультраметаморфізму. Формування пегматитів протягом обох етапів пов'язане з ультраметаморфічними процесами. Протягом третього етапу на всій території пегматитової області формувались купольні гранітогнейсові структури та міжкупольні трогові прогини зеленокам'яного типу. Зазначені геолого-структурні процеси супроводжувались інтенсивним укоріненням багатофазних плагіограніт-гранітних інтрузій та розвитком полів гранітних пегматитів керамічної, рідкісноземельної та рідкіснометалевої асоціацій.

У формуванні структури Середньопридніпровського мегаблоку умовно виділено п'ять періодів, з трьома із яких (II-ІV) пов'язаний інтенсивний розвиток пегматитів різного складу, хімізму та мікроелементної спеціалізації (рис. 3).

Перший період - палеоархейський, для якого характерні повсюдне інтенсивне занурення земної кори, накопичення багатокілометрових вулканогенно-осадових товщ і метаморфізм з зародженням центрів ультраметаморфізму.

Другий і третій періоди - інтенсивний розвиток ультраметаморфічних процесів з формуванням чарнокіт-гранулітових і плагіограніт-амфіболітових формацій: другий період характеризується розвитком гранітогнейсових куполів та закладанням трогових структур, третій відповідає часу подальшого розвитку купольних структур та інтенсивного занурення трогових структур з накопиченням у їхніх межах вулканогенно-осадових товщ. пегматит геологічний металогенічний

Під впливом ультраметаморфізму та супровідного анатектичного плагіогранітного магматизму в найактивніших центрах розвивався процес куполотворення з формуванням у міжкупольному просторі низки трогових "провалів", які швидко заповнювались вулканітами ультрабазит-базитового складу. Так були сформовані Саксаганський, Демуринський, Токмацький та інші куполи, а також зеленокам'яні пояси, що облямовують їх: Криворізько-Кременчуцький і Базавлуцький на заході та Конксько-Білозерський на сході. На завершальному етапі формування купольних гранітних структур та розвиток міжкупольних тектонозон відбувались одночасно.

Етап, що охоплює другий і третій періоди, для Середньопридніпровського мегаблоку був значно розтягнутим у часі й відбувався як сумісно з відповідним періодом розвитку Західноприазовського геоблоку, так і під час розвитку в його межах шовної зони. Він супроводжувався формуванням та поширенням у межах купольних структур широких полів ультраметаморфічних керамічних пегматитів.

Четвертий період пов'язаний зі становленням зеленокам'яних структур та інтенсивним укоріненням сурських і саксаганських плагіогранітних, а також демуринських, мокромосковських і токівських високодиференційованих гранітних інтрузивів. Формування гранітних масивів і пегматитових полів відбувалось за такою схемою:

перший етап - вкорінення масивів плагіогранітів і гранодіоритів сурського та саксаганського комплексів. Становлення окремих масивів супроводжувалось формуванням навколо них керамічних пегматитів;

другий етап - укорінення великих тіл гранітів демуринського, мокромосковського і токівського комплексів у зони, які контролюють поля розвитку трогових структур. Укорінення перших фаз гранітоїдів цих комплексів (гранодіорити, меланократові й нормальні біотитові граніти) супроводжувалося вкоріненням основної маси керамічних пегматитів. Укорінення в контактові зони зеленокам'яних структур і товщу порід, яка їх складає, інтрузій двослюдяних, лейкократових та сублужних гранітів завершальних фаз (з різко вираженими відмінностями за акцесорними рідкіснометалевими та рідкісноземельними мінералами) супроводжувалось формуванням основної маси рідкіснометалевих і рідкісноземельних пегматитів у межах зеленокам'яних трогових структур.

П'ятий період - це протоплатформний режим розвитку мегаблоку.

У формуванні пегматитоносного району Західноприазовської шовної зони (ЗПШЗ) з моменту її закладання виділено п'ять періодів (рис. 4):

перший період - закладання в ранньому археї на західноприазовському фундаменті в пограничній зоні двох архейських консолідованих блоків (Східноприазовського і Середньопридніпровського) великої трогової структури. Внаслідок інтенсивного занурення фундаменту накопичувались потужні вулканогенно-осадові товщі (новопавлівська, вовчанська та драгунська) і центральноприазовська серія;

другий період - формування складчастої структури ЗПШЗ, яке супроводжувалось інтенсивним метаморфізмом та ультраметаморфізмом ремівського часу. Незначний розвиток пегматитів протягом цього періоду зумовлений високотемпературним процесом ремівської мігматизації;

третій період - укорінення гранітних батолітів шевченківського комплексу та значне підняття фундаменту в центральній частині зони, що призвело до утворення Салтичанського й Вовчанського гранітогнейсових куполів. Становлення масивів плагіогранітів і гранодіоритів шевченківського комплексу супроводжувалось формуванням навколо них великих полів керамічних пегматитів. У крайових частинах куполів синхронно, а, можливо, і через деякий незначний час відбувалося закладання й інтенсивне заповнення вулканогенно-осадовими утвореннями трогових структур (як компенсація);

четвертий період - розвиток і становлення закладених на попередньому етапі трогових структур зони, що супроводжувалось масовим укоріненням у крайові частини трогових структур багатофазних iнтрузивів двопольовошпатових гранітів январського та салтичанського комплексів. Своєю чергою, це вкорінення супроводжувалось формуванням керамічних, рідкіснометалевих та рідкісноземельних пегматитів у межах зеленокам'яних трогових структур;

п'ятий період - протоплатформний режим розвитку мегаблоку.

На підставі розглянутих моделей можна виділити такі головні етапи формування пегматитів Східноукраїнської архейської пегматитової області:

перший етап - утворення полів керамічних пегматитів ультраметаморфічного походження;

другий етап - формування полів кварц-польовошпатових, рідкіснометалевих, рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових та рідкісноземельних пегматитів магматичного походження.

Запропоновані моделі розвитку мегаблоків і пегматитових полів у їхніх межах засвідчують, що розвиток процесу пегматитоутворення цілком залежить від геолого-структурних обстановок і чітко підпорядкований розвитку головних геологічних структур. Геолого-структурні обстановки визначають спеціалізацію пегматитових асоціацій і сформованих ними пегматитових полів і поясів.

У межах Східноукраїнської пегматитової області УЩ для купольних структур характерний процес ультраметаморфічного формування полів керамічних пегматитів, для трогових (часто зеленокам'яних) структур - процес інтрузивного гранітного формування полів і поясів пегматитів рідкіснометалевої та рідкісноземельної спеціалізації.

Серед генетичних чинників формування пегматитових полів, згідно з наявними гіпотезами, виділено три головні: магматичний - розчин-розплави, які утворились під час становлення гранітних інтрузивних масивів; ультраметаморфічний - гранітоїдні розчин-розплави, які утворилися в процесі ультраметаморфізму в товщі метаморфічних порід; метаморфогенно-метасоматичний - "крізьмагматичні" та порові розчини, які спричинили інтенсивну метасоматичну зміну та перекристалізацію вже сформованих жильних і породних утворень (лінз гнейсів, тектонітів, граніт-аплітових та пегматитових жил тощо).

У підрозділі детально розглянуто питання процесу розвитку магматичного пегматитогенерувального осередку та представлено схему диференціації гранітного і пегматитового розплаву. Показано, що відокремлення пегматитових розплавів у розвитку гранітоїдного процесу та формування пегматитових розплавів під час ультраметаморфічних процесів залежить від термодинамічного режиму процесу і дії зовнішнього середовища.

У розділі 5 "Геолого-структурна та генетична класифікація гранітних пегматитів докембрійських породних комплексів" викладено критичний аналіз існуючих класифікацій гранітних пегматитів і обґрунтовано авторську класифікацію пегматитів докембрійських породних комплексів.

Більшість з наявних класифікацій розроблені на окремих класифікаційних ознаках - типоморфних, породоутворювальних і рудних мінералах, структурно-текстурних особливостях пегматитів, промисловому значенні. Зрідка класифікаційні схеми побудовані за взаємопов'язаною низкою генетичних ознак та умов формування пегматитів (А. Гінзбург, Г. Родіонов, М. Сальє).

Авторська класифікація розроблена за результатами вивчення пегматитових утворень Східноукраїнської області та з використанням класифікаційних побудов попередників (К. Власова, А. Гінзбурга, М. Кузьменка, Г. Родіонова, М. Сальє, М. Солодова та ін.), особливо при виділенні мінералого-геохімічних асоціацій і типів пегматитів за характерними мінералогічними та геохімічними ознаками.

В основу класифікації (див. таблицю) покладено такі принципи:

генетичні - за видами пегматитогенерувальних осередків;

геолого-структурні - за типами пегматитовмісних структур;

речовинні - за мінералого-геохімічними та металогенічними особливостями пегматитів.

За цими принципами виділено три генетичні групи пегматитів - ультраметаморфогенні, магматогенні та метаморфогенно-метасоматичні; чотири геолого-структурні групи пегматитів - гранітогнейсових куполів; міжкупольних прогинів і трогових структур; протоплатформ; специфічних тектонічних зон стресових напруг; п'ять генетичних асоціацій пегматитів - мігматитові; автохтонних і алохтонних гранітних масивів гранітогнейсових куполів; багатофазних інтрузивів міжкупольних прогинів і трогових структур; багатофазних платформних плутонів та метаморфогенно-метасоматично заміщені й утворені пегматити; одинадцять мінералого-геохімічних асоціацій пегматитів; ряди мінералогічних та геохімічно-металогенічних типів пегматитів.

Запропонована класифікація відображає загальну послідовність глибинних процесів формування асоціацій пегматитів давніх платформ та їхню мінералого-геохімічну й металогенічну спеціалізацію.

У розділі 6 "Розшуково-прогнозні критерії оцінки територій на пегматити в архейських породних комплексах" наведено оцінку вивченості території на пегматити та схарактеризовано комплекс прогнозних критеріїв і ознак рідкіснометалевого зруденіння, пов'язаного з пегматитами, який дає змогу давати обґрунтовану прогнозну оцінку території докембрійських блоків.

На підставі виконаних досліджень і систематизованих критеріїв надані конкретні рекомендації стосовно проведення в межах досліджених площ геологорозвідувальних робіт на рідкіснометалеві, рідкісноземельні й керамічні пегматити.

Прогнозно-розшукові критерії та ознаки систематизовані за принципом поступового наближення до розшукуваного об'єкта від визначення перспектив на пегматити відповідних епох і мегаструктур до визначення перспектив окремих пегматитових тіл та їхніх пучків. У результаті виділено чотири групи критеріїв та ознак зруденіння.

Перша група - критерії прогнозування, які пов'язані з загальними закономірностями утворення пегматитів у часі (геохронологічні) і просторі (мегаструктурні); вони засвідчують зв'язок цих пегматитів зі значними епохами у розвитку Землі, приуроченість їх до великих структурних елементів, мегазональність, а також спеціалізацію великих пегматитоносних структур.

Друга група об'єднує регіональні критерії, до яких належать тектоноструктурні, магматичні та метаморфічні. Ці критерії визначені за закономірностями загального розвитку і внутрішньої будови геологічних структур, становлення магматичних гранітоїдних комплексів та метаморфічних перетворень породних товщ регіонів, сприятливих для формування полів пегматитів.

У третій групі зібрані локальні критерії, до яких належать літологічні та мікроструктурні особливості вмісних комплексів (літологічні, фізико-хімічні, мінералогічні та структурні критерії), а також критерії структурної будови та мінералого-геохімічної зональності пегматитових полів і пучків. Зазначені критерії ґрунтуються на виявлених закономірностях геолого-структурної будови пегматитових полів і вузлів, а також структур, які вміщують пегматити. У дисертації розглянуто окремі типові ситуації локалізації пегматитів різної металогенічної спеціалізації.

Четверта група охоплює низку критеріїв і ознак спеціалізації пегматитових тіл, які можна виявити під час безпосереднього вивчення пегматитів та досліджень мінералів, якими вони складені: структурно-текстурні, мінералого-геохімічні, петрохімічні, термобарогеохімічні, термолюмінесцентні, хіміко-структурні, радіоспектроскопічні.

Узагальнення матеріалів, викладених у дисертації, дало змогу виділити найперспективніші пегматитоносні ділянки східної частини УЩ та розробити рекомендації щодо проведення в їхніх межах геологорозвідувальних робіт на рідкіснометалеві, рідкісноземельні та керамічні пегматити. Зокрема, на виявлення рідкісних і рідкісноземельних металів перспективними є вузькі трогові структури облямування гранітних куполів.

У Західному Приазов'ї це Сорокинська і Драгунська зони в облямуванні Салтичанського купола; Павлівська, Шевченківсько-Федорівська, Вовчанська і Дібровська в межах Вовчанського гранітного купола та Косівцівська, Куйбишевська і Гайчурська в облямуванні Гуляйпільського купола.

У Середньому Придніпров'ї це рідкіснометалеві й рідкісноземельні пегматитові поля - Комендантівське, Жовтоводське, Миколаївське, Ганнівське Криворізько-Кременчуцької структурно-фаціальної зони і Мокромосковське, Карнаухівське, Грушево-Рудицинське, відповідно, Конкської, Сурської і Верхівцівської структур.

На розшуки родовищ керамічних пегматитів перспективними є ультраметаморфічні товщі купольних структур, серед яких на особливу увагу заслуговують Базавлуцьке пегматитове поле у Середньому Придніпров'ї та Єлисеївське пегматитове поле у Західному Приазов'ї.

Висновки

1. Середньопридніпровський та Західноприазовський геоблоки є єдиною Східноукраїнською пегматитовою областю, в межах якої виділено два пегматитові райони - Середньопридніпровський і Західноприазовський, що складені асоціаціями пегматитів, які формують пегматитові вузли, поля та пояси.

Середньопридніпровський район об'єднує асоціації рідкіснометалевих, рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових і рідкісноземельних пегматитів Комендантівсько-Жовтоводсько-Мокромосковського пегматитового поясу (Комендантівське, Жовтоводське, Миколаївське, Ганнівське, Мокромосковське, Карнаухівське, Орільське, Грушево-Рудицинське, Паньківське пегматитові поля) та асоціації керамічних кварц-польовошпатових пегматитів Базавлуцького, Дніпропетровського, Токмацького і П'ятихатського пегматитових полів.

Західноприазовський район об'єднує асоціації рідкіснометалевих і рідкісноземельних пегматитів Шевченківсько-Віслинського (Шевченківське, Федорiвське, Вовчанське, Дібровське, Павлівське та Віслинське пегматитові поля) і Сорокинсько-Гайчурського (Сорокинське, Драгунське, Куйбишевське, Чистопільське і Гайчурське пегматитові поля) пегматитових поясів та асоціації керамічних кварц-польовошпатових пегматитів Єлисеївського, Токмачанського, Гуляйпільського, Темрюк-Корсацького і Каменсько-Вовчанського пегматитових полів.

2. Процес пегматитоутворення в межах Східноукраїнської пегматитової області УЩ відбувався двоетапно за такою схемою: перший етап - формування пегматитових полів у процесі ультраметаморфічних та метасоматичних перетворень порід найдавнішого фундаменту; другий етап - стадійне, генетично пов'язане з багатофазними інтрузивними гранітними комплексами формування полів керамічних, рідкісноземельних, рідкіснометалевих і рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових пегматитів у межах трогових структур.

Ультраметаморфічні керамічні пегматити розташовані в межах гранітних куполів, утворюють значні ізометричні поля серед високометаморфізованих ультраметаморфічно змінених найдавніших дозеленокам'яних утворень. Пегматити є результатом безпосередніх ультраметаморфічних, зрідка метасоматичних перетворень метаморфічних товщ та дериватами найдавніших ультраметаморфогенних плагіогранітоїдів.

Пегматитові поля керамічної, рідкіснометалевої, рідкіснометалевої мусковіт-польовошпатової та рідкісноземельної спеціалізації, сформовані під час другого етапу, локалізовані в межах вузьких лінійно витягнутих трогових структур (часто зеленокам'яного типу), приурочених до глибинних тектонічних зон, які облямовують гранітогнейсові куполи. Тектонічні зони простягаються на сотні кілометрів, а приурочені до них пегматитовмісні структури мають протяжність до 30 км і більше. Пегматитові поля лінійно витягнуті і складені серіями зближених розгалужених плитоподібних або еліпсоїдних округлих тіл, які дискретно розташовані у вигляді пучків. Дані пегматити є дериватами постзеленокам'яних високодиференційованих інтрузій плагіоклазових і двопольовошпатових гранітів, пов'язані з гранітоїдами третього структурного поверху. В межах Західноприазовської шовної зони простежується такий ряд пегматитоносних гранітних інтрузивних комплексів та їх фазових складових: плагіограніти, діорити, гранодіорити шевченківського комплексу > меланократові біотитові граніти, нормальні біотитові граніти > двослюдяні, мусковітові граніти > лейкократові сублужні граніти (январський та салтичанський комплекси). Цей ряд повністю присутній у межах Салтичанського комплексного гранітного масиву і Воскресенівського багатофазного інтрузиву. Для Середньопридніпровського мегаблоку характерний такий ряд пегматитоносних гранітних інтрузивних комплексів та їх фазових складових: плагіограніти (сурський, саксаганський комплекси і хортицька асоціація) > нормальні біотитові граніти > мусковіт-біотитові, мусковітові граніти > сублужні лейкократові граніти (демуринський, мокромосковський та токівський комплекси). Ці комплекси в межах мегаблоку утворюють складнопобудовані розгалужені багатофазні гранітні масиви, які супроводжують зеленокам'яні структури.

3. Комендантівське пегматитове поле приурочене до Комендантівської зеленокам'яної структури, яка, за аналогією з Жовторіченською, Високопільською та іншими структурами, оперяє Криворізько-Кременчуцьку зону.

4. Пегматити Базавлуцького поля керамічних пегматитів є гетерогенним продуктом ультраметаморфічних перетворень гнейсово-амфіболітових товщ аульської серії та специфічною асоціацією у складі дніпропетровського гранітоїдного комплексу.

5. Процес пегматитоутворення цілком залежить від геолого-структурних обстановок і чітко підпорядкований розвитку головних геологічних структур. Геолого-стуктурні обстановки визначають спеціалізацію пегматитових асоціацій і сформованих ними пегматитових полів та поясів. Розвиток гранітогнейсових куполів супроводжувався глибокими процесами метаморфізму, метасоматозу, ультраметаморфізму та автохтонного й частково алохтонного магматизму, які слугували джерелом глибинних кварц-польовошпатових пегматитів керамічної безрудної асоціації. З формуванням трогових структур тісно пов'язаний процес плагіогранітного та гранітного магматизму, який супроводжувався розвитком пегматитового процесу керамічної, рідкіснометалевої та рідкісноземельної спеціалізації і призвів до формування відповідних асоціацій керамічних, рідкіснометалевих рідкіснометалевих мусковіт-польовошпатових та рідкісноземельних пегматитів. З областями платформної активізації пов'язані великі гранітні батоліти, які супроводжуються асоціацією камерних пегматитів. У зонах високих тектонічних стресових напруг були поширені метаморфогенно-метасоматичні процеси, які супроводжувались утворенням асоціацій берил-мусковітових та мусковітових пегматитів.

6. Розроблено класифікацію пегматитів докембрійських породних комплексів. Серед пегматитів цих комплексів виділено три генетичні групи пегматитів - ультраметаморфогенні, магматогенні та метаморфогенно-метасоматичні; чотири геолого-структурні групи пегматитів - гранітогнейсових куполів; міжкупольних прогинів і трогових структур; протоплатформ; специфічних тектонічних зон стресових напруг; п'ять генетичних асоціацій пегматитів - мігматитові; автохтонних і алохтонних гранітних масивів гранітогнейсових куполів; багатофазних інтрузивів міжкупольних прогинів і трогових структур; багатофазних платформних плутонів та метаморфогенно-метасоматично заміщені й утворені пегматити; одинадцять мінералого-геохімічних асоціацій пегматитів; ряди мінералогічних та геохімічно-металогенічних типів пегматитів.

7. За принципом поступового наближення до розшукуваного об'єкта систематизовано прогнозно-розшукові критерії та ознаки рідкіснометалевої й рідкісноземельної, а також керамічної асоціацій пегматитів. Виділено чотири групи критеріїв та ознак зруденіння: 1) геохронологічні та мегаструктурні критерії, які засвідчують зв'язок пегматитів зі значними епохами в розвитку Землі, приуроченість їх до великих структурних елементів, мегазональність і спеціалізацію великих пегматитових структур; 2) регіональні критерії: тектоноструктурні, магматичні та метаморфічні; 3) локальні критерії: літологічні, фізико-хімічні, мінералогічні та мікроструктурні особливості вмісних комплексів (літологічні, фізико-хімічні, мінералогічні та структурні критерії), а також критерії структурної будови й мінералого-геохімічної зональності пегматитових полів і пучків; 4) критерії та ознаки спеціалізації пегматитових тіл, що їх можна виявити під час безпосереднього вивчення пегматитів та мінералів, якими вони складені: структурно-текстурні, мінералого-геохімічні, петрохімічні, термобарогеохімічні, термолюмінесцентні, хіміко-структурні, радіоспектроскопічні тощо.

8. Надано конкретні рекомендації щодо постановки геологорозвідувальних робіт у межах Східноукраїнської пегматитової області:

· виконати попередній детальний науковий аналіз пегматитової області та скласти прогнозні карти;

· виконати геолого-прогнозне картування масштабу 1:25 000 пегматитовмісних структур. I-ий етап - картування Комендантівської, Жовтоводської, Конкської, Шевченківсько-Федорівської, Павлівської, Берестівської та Сорокинської структур; II-ий етап - картування Гайчурської, Вовчанської, Дібровської, Куйбишевської, Драгунської, Паньківської, Східноганнівської та Миколаївської структур;

· виконати розшуково-оцінні роботи в межах вузлів рідкіснометалевих пегматитів - Воскресенського, Воскресенського-2, Мокроялинського, "Голубі Скелі", Комендантівського і Жовтянського;

· виконати переоцінку запасів і ресурсів керамічних пегматитів Єлисеївського та Базавлуцького пегматитових полів.

Список опублікованих праць за темою дисертації