Характеристика стану та використання водних ресурсів регіону (Рівненська область)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра регіонального управління

Реферат на тему:

Характеристика стану та використання водних ресурсів регіону

(Рівненська область)

Виконала:

студентка ФМ, групи МО-21

Романцева Аліна

Перевірив:

ст. в. Антонова С.Є.

Рівне 2011

План

Вступ

І.Розділ

1.Стан водних ресурсів в Україні

1.1 Водні ресурси України і основні напрями їх раціонального використання

1.2 Головні річкові системи України. Живлення і режим річок

1.3 Стан і охорона водних ресурсів України

2.Стан водних ресурсів у Рівненській області

2.1 Загальні відомості про стан водних ресурсів регіону

2.2 Комплексна оцінка стану водоресурсного потенціалу для забезпечення стійкого розвитку Рівненської області

2.3 Проблеми використання водних ресурсів (на прикладі Рівненської області)

ІІ.Розділ

Статистичні дані (Рівненська обл.)

1.Техногенні елементи

2.Вплив

3.Становище

4.Наслідки

5.Відповідальність

ІІІ.Розділ

1.Рекомендації

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Сьогодення вимагає від нас бути відкритими й зацікавленими людьми. Все, що відбувається довкола, і зокрема з природою, стосується нас безпосередньо, виявляє наші людські якості, зрештою, зміна мислення від обмежених власних інтересів людства до проблем глобального довкілля мусить привести нас до думки, що наша пасивність - ще один крок до подальшого погіршення стану природного середовища й до винищення багатьох форм життя. Кожній людині відомо, що здоров'я за гроші не купиш, тому здоров'я - найцінніше, чим ми володіємо. Здоров'я людини залежить від навколишнього середовища: чистого повітря, чистої води, чистих грунтів тощо. Тому, думаючи про своє здоров'я, ми перш за все повинні думати про природу, яка нас оточує, піклуватися про неї, берегти її. Ще порівняно недавно вважалось, що водні ресурси - безмежний і безплатний дар природи. Сьогодні майже немає країн, які б не відчували труднощі з водою. Чому ж з'явилась проблема «водного голоду»? Адже вода - найбільш поширена речовина на Землі. І справді, із загальної площі поверхні земної кулі, , майже ѕ вкрито водою, яка становить 510 млн. км океанами, морями, річками, озерами, льодовиками. Кількість води на Землі вимірюється (за деякими даними - гігантською цифрою - 1,38 млрд. км 1,45 млрд..), з яких 96,5% сконцентровано у світовому океані. Якщо цією водою рівномірно вкрити всю земну кулю, то її шар становив би 3700 м. В середньому на кожного жителя нашої планети припадає 274 млн. м води. За наявності практично необмеженої кількості води розвиток життя на Землі залежить від кількості прісної води, якої лише 35 млн. км або 2,5%. На кожного її жителя припадає 7 млн. м переважна частина цього багатства важкодоступна для людини, бо майже 69% прісної води акумульовано у льодовиках Арктики, Антарктики, Гренландії і на гірських хребтах. Близько 30% прісної води знаходиться у водоносних підземних горизонтах. Загальний її запас . Кількість прісної води, оцінюється в 10,5 млн. км що міститься в річках, озерах і болотах, становить лише 0,3%. У руслах усіх річок земної кулі одночасний об'єм води значно менший, ніж в інших джерелах, і дорівнює всього 0,006% загальних запасів прісної води, хоча саме вона має найважливіше значення для життєзабезпечення.

І.Розділ

1.Стан водних ресурсів в Україні

1.1 Водні ресурси України і основні напрями їх раціонального використання

Водні ресурси -- це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Водні ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери земної кулі та необхідною підвалиною соціально-економічного розвитку в цілому, задоволення основних потреб людей, діяльності у галузі виробництва продовольства, збереження екосистем. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

Основні джерела прісної води на території України - стоки річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками, а також малих річок північного узбережжя Чорного та Азовського морів. Порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації.

В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 км³, з яких доступні для використання 56,2 км³. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річковий стік -- 85,1 км³ (без Дунаю). 60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% -- за її межами (транзитний стік).

Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 км³), Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 км³), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 км³), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 км³). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км³ -- переважно транзитний.

Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість -- 1057; здатні вмістити 55 км³ води).

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро -- Донбас -- 550 км, Сіверський Донець--Донбас -- 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км². Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся -- Світязь. Синевир -- найбільше озеро Карпат. Загальна площа боліт становить 12 тис. км². Розташовані вони переважно в Поліссі. Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км³, з яких 8,9 км³ не пов'язані з поверхневим стоком.

В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.

Щонайбільше свіжої води (48% загального споживання) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на комунальне господарство міст та інших населених пунктів.

До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів належать: впровадження систем зворотного водопостачання та безстічного водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод); розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення (поливу); заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення в структурі господарства України частки водоємних виробництв; проведення комплексу заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення тощо.

1.2 Головні річкові системи України. Живлення і режим річок

Річкова система -- це головна ріка з усіма своїми притоками.

Дніпро утворює основну річкову систему України. Довжина Дніпра -- 2201 км (у межах України 981 км), площа басейну 504 тис. км². Найбільші праві притоки -- Прип'ять, Тетерів, Рось, Інгулець, ліві -- Десна, Сула,

Псел, Ворскла, Самара. Від гирла Прип'яті до греблі Каховської ГЕС Дніпро являє собою каскад водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське). Середній річний стік -- 53,5 км³.

Дністер із своїми притоками утворює річкову систему на південному заході України. Довжина Дністра -- 1362 км (в Україні -- 705 км). Площа басейну -- 72,1 тис. км³. Основні праві притоки -- Стрий, Бистриця, Свіча, Реут, Лімниця, ліві -- Золота Липа, Серет, Смотрич, Збруч. У верхів'ї Дністер -- гірська ріка. На ріці споруджено ГЕС і водосховища (Дністровське, Дубоссарське). Річний стік -- 10 км³.

Південний Буг бере початок на Подільській височині. Довжина ріки -- 806 км, площа басейну -- 63,7 тис. км². Основні ліві притоки -- Синюха, Мертвовід, Інгул, праві -- Згар, Кодима, Гнилий Яланець. На річці працює 13 невеликих ГЕС. Річний стік -- 3,39 км³.

Дунай -- одна з найбільших рік Європи. Довжина -- 2960 км, у межах України -- 174 км. Площа басейну -- 817 тис. км². Середній річний стік -- 123 км³. У межах України найбільші притоки -- Тиса і Прут (ліві). У гирлі Дунай розділяється на кілька рукавів, один з яких (Кілійський) протікає по території України.

Ріки України мають мішане живлення. Взимку, коли вони замерзають, переважає підземне живлення; навесні, при таненні снігів -- снігове; влітку і восени -- дощове і підземне. Зміна рівнів води протягом року називається режимом ріки. Для річок України є характерною весняна повінь, що настає внаслідок танення снігу. Паводок -- це підйом рівня води в річці через дощі.

Межень -- це найнижчий рівень води в річці. На рівнинних ріках України межень звичайно буває літня і зимова. Взимку спостерігається льодостав. Влітку багато дрібних рік на півдні України часто пересихають.

1.3 Стан і охорона водних ресурсів України

Екологічно руйнівні моделі розвитку в багатьох країнах світу призвели до деградації водних ресурсів, що відбивається на обсязі наявних водних ресурсів та якості води. Тому виникає необхідність забезпечення оптимального використання вод, захисту ресурсів прісної води.

Україна належить до малозабезпечених країн за запасами води, що доступні до використання. До того ж довготривалі наслідки втручання людей у екосистеми призвели до суттєвих якісних та кількісних їх змін та антропогенного навантаження.

Значний економічний спад, що відбувався в останні роки, призвів до скорочення використання води в країні.

У 2000 році забір та використання води в Україні зменшилися порівняно з 1999 роком на 1466 та 1293 млн. м3, об'єм зворотних вод, скинутих у водні об'єкти, зменшився на 524 млн. м3. Із загальної кількості скинутих зворотних вод -2555 млн. м3 становили недостатньо очищені (на 617 млн. м3 менше, ніж у 1999 р.) і 758 млн. м3 (на 9,5 млн. м3 більше, ніж у 1999 р.) - без очищення. У 2000 році загальна потужність очисних споруд, через які проходять зворотні води перед скидом до водних об'єктів, зменшилася, порівняно з 1999 р. на 31 млн. м3 і становить 7629 млн. м3. Дві третини контрольованих водних об'єктів перебувають у стані антропогенного навантаження, а решта - екологічної напруги з елементами регресу. Найбільша забрудненість спостерігається у басейнах річок Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро та Сіверський Донець. Найбільший вплив на стан поверхневих вод мають стічні води підприємств різних галузей промисловості, сільського і комунального господарства. Але слід відзначити і позитивне - економія свіжої води у 2000 році (завдяки впровадженню систем оборотного і повторно-послідовного водопостачання) становила 84,45%. Серед областей, що покращили цей показник - Миколаївська (97%), Рівненська та Хмельницька (96%), Харківська (94%).

Основними джерелами централізованого водопостачання є поверхневі води, від якості яких залежить якість питної води. На жаль, ми констатуємо факт, що сьогодні в Україні майже не залишилося поверхневих водних об'єктів, які б за екологічним станом належали до водних об'єктів першої категорії.

Останніми роками відмічено погіршення якості води основних джерел централізованого водопостачання, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненням річкового стоку і підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами.

Із досліджених проб водних об'єктів гігієнічним нормам за санітарно-хімічними показниками першої категорії не відповідає 20,8%, за мікробіологічними -20,1%, зокрема, у 3% проб було виділено збудники інфекційних захворювань. Для водойм другої категорії ці показники становлять відповідно - 22%, 19,7%, 0,9%. У зв'язку з відсутністю місцевих джерел близько 1200 населених пунктів в Автономній Республіці Крим і південних областях України частково чи повністю забезпечуються привізною питною водою.

Аналізуючи стан систем водогінно-каналізаційного господарства в Україні, необхідно підкреслити, що з 21285 водогонів централізованого водопостачання не відповідають гігієнічним нормам 6%, з 1119 комунальних - 10, 2%, а з 5824 сільських - 5,3%. Такий стан зумовлено відсутністю зон санітарної охорони, необхідного комплексу очисних споруд та знезаражувальних установок

Найгірше становище склалося у водогінно-каналізаційному господарстві Луганської, Житомирської, Полтавської, Херсонської, Кіровоградської, Донецької та Миколаївської областей.

Особливе занепокоєння у зв'язку з хімічним та бактеріальним забрудненням викликає стан водопостачання сільського населення. Тільки четверта частина сіл України користується послугами централізованого господарсько-питного водопостачання. Як приклад, можна навести такий факт - понад 60% населення Київської області споживають воду з криниць, вміст нітратів у яких у 1,5-30 разів перевищує норму.

Понад 50% питної води з підземних джерел водопостачання не відповідає вимогам стандарту за органолептичними показниками.

Слід також відзначити і погіршення технічного стану основних фондів. Сьогодні четверта частина основних фондів очисних споруд відпрацювала свій нормативний термін амортизації. Конституцією України визначено: водні ресурси - національне багатство країни. Кожен громадянин України має право на достатнє забезпечення питною водою гарантованої якості.

Головною метою адміністративної реформи, що проводиться в Україні, є зміна методів та механізмів управління соціально-економічним розвитком суспільства. Оновлені владні структури повинні відійти від застосування адміністративних важелів управління у важливих життєдіяльних сферах шляхом упровадження відповідного законодавчого поля та нормативних засад ринково-орієнтованих соціально-економічних відносин у суспільстві.

Проведення реформ та актуальність проблем охорони водних ресурсів і забезпечення населення якісною питною водою зростають в умовах переходу до ринку та розгортання процесу приватизації

Серед законодавчо-нормативних актів, що складають національне водне законодавство, закони "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994 p.), "Про меліорацію земель" (2000 p.), Кодекс про надра (1994 p.), ряд законодавчих актів містобудівного, підприємницького, адміністративного та цивільного законодавства.

Основним документом, який регулює водні правовідносини в Україні, включаючи й моніторинг вод, є Водний Кодекс України, прийнятий Верховною Радою України у червні 1995 року (з доповненнями від 2000 p.). Відповідно до його положень, державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України разом зі спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади.

За станом поверхневих вод суші та морських екосистем ведуть спостереження Мінекоресурсів, Міністерство охорони здоров'я. Національне космічне агентство України. Держводгосп веде радіологічні та гідрохімічні спостереження за водами, переформуванням берегів та гідрогеологічним станом у прибережних зонах водосховищ, а також облік ресурсів поверхневих вод. Держбудом забезпечується спостереження за якістю питної води у централізованих системах водопостачання та станом стічної води міської каналізаційної мережі.

Для здійснення державного управління та контролю в галузі використання вод і цілеспрямованої й ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод Верховною Радою України та Урядом за роки незалежності України затверджено цілу низку державних програм. Серед них Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (1999 p.), Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів (2001 р.), "Про Програму розвитку водопровідно-каналізаційного господарства" (1997 p.).

Наближається до завершення процес опрацювання та прийняття Верховною Радою Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". Слід зазначити, що єдиним законом у національному законодавстві, що проголошує сьогодні для громадян України право на безпечну для здоров'я та життя питну воду, є Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Законопроект "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає закріпити право громадян на якісну питну воду та, з урахуванням екологічних, соціальних та економічних потреб, на належне обслуговування населення питним водопостачанням.

Позитивом цього законопроекту є те, що норми регулювання переносяться саме на сферу водопостачання, а саме: водопідготовки, виробництва, транспортування та надання послуг з водопостачання до споживача. Тобто, питна вода розглядається не як природний ресурс, як це передбачено Водним кодексом, а як продукт виробничої діяльності.

Проект закону також містить визначення правового статусу підприємств питного водопостачання, спеціально уповноваженого органу державного управління у сфері питної води та питного водопостачання, форми власності у сфері питного водопостачання, а також передбачено, що кожному споживачеві гарантується право вільного доступу до інформації про якість питної води.

У Верховній Раді України розглядається також поданий Кабінетом Міністрів проект Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України. Основною метою зазначеної програми є впровадження цілеспрямованої та ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах, збереження, раціонального використання охорони водного фонду, запобігання шкідливій дії води і ліквідації її наслідків. Крім прийнятих Верховною Радою законів України, регулювальна роль у сфері охорони вод, раціонального їх використання та відтворення, закріплення права громадян на якісну питну воду і доступу їх до відповідної інформації належить нормативно-правовим актам урядового та відомчого рівня.

Кабінетом Міністрів у 2000 році схвалено Національний план дій з гігієни довкілля на 2000-2005 pp. Відповідно до цього плану, органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування зобов'язуються забезпечити населення питною водою, якість і кількість якої повинна відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту.

З метою поліпшення якості питної води, вдосконалення технологій очищення стічних вод та переробки осадів, зменшення витрат матеріальних та енергетичних ресурсів водопровідних каналізаційних підприємств Кабінетом Міністрів затверджено Програму розвитку вітчизняного виробництва нових високоефективних коагулянтів і флокулянтів та технологій їх впровадження у практику очищення природних і стічних вод (1999 p.). Передбачається подовження дії Програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства України, до завдань якої належать стабілізація економічного становища підприємств, забезпечення їх надійного функціонування, підвищення технічної надійності та екологічної безпеки господарсько-питного водопостачання населення, а також рівня і якості послуг, що надаються населенню.

Для забезпечення збалансованого використання та охорони вод потрібно: здійснити розробку комплексних програм моніторингу охорони та використання джерел водопостачання населення та якості питної води в регіонах України, впровадити маловодні та водозберігаючі технології, нові сучасні засоби обробки та знезаражування води в технологіях, що використовуються на об'єктах водопостачання, та посилення управлінської підтримки зусиль підприємців щодо створення вітчизняного водоочисного обладнання.

Визнаючи пріоритет раціонального використання водних ресурсів і питної води в країні започатковуються ринкові механізми та економічне стимулювання споживачів до економного ставлення до водних ресурсів - екологічна вартість споживання води та її забруднення має стати зрозумілою для всіх верств населення, і в цьому питанні головним важелем повинні стати широка роз'яснювальна робота, залучення до цих процесів засобів масової інформації, громадських організацій екологічного спрямування.

Аналіз існуючої законодавчої бази України щодо охорони та відтворення водних ресурсів, забезпечення населення якісною питною водою свідчить про реальну потребу в напрацюванні закону про національні напрями державної політики щодо регулювання водних відносин

2.Стан водних ресурсів у Рівненській області

2.1 Загальні відомості про стан водних ресурсів регіону

Взагалі, всього в Рівненській області налічується 170 річок, загальна довжина яких становить 4,45 тис. км.

Крім цього на території Рівненщини протікає 1204 невеликих водотоків.

Вода виступає як одне з чудесних природних утворювань, що визначає характер і спрямування більшості природних процесів на Землі, в тому числі відіграє вирішальну роль у виникненні та розвитку життя на планеті.

Разом з тим вода часто виступає критеріям господарського освоєння території, безпосередньо впливаючи на процеси розміщення і спеціалізації виробництва.

Неможливо переоцінити роль води в екологічному аспекті ( як основної передумови існування всіх форм органічного світу, як одного з головних приймачів переносників забруднень і захворювань тощо).

Наразі напружена ситуація з водними ресурсами частково зумовлена природними чинниками (насамперед, мова йде про територіальну і часткову нерівномірність, розподілу підземного і особливо поверхневого стоку,) а головним чином викликана комплексом антропогенних причин.

Особливо напружено склалася ситуація з водокористуванням та охороною поверхневих вод.

Всі проблеми водних ресурсів розпочинаються через неконтрольований скид у водні ресурси стічних вод, що містять речовини, або продукти їх трансформації у воді, для яких встановлені ГДК, а також речовини, для яких не розроблені методи аналітичного контролю стічних вод, які можуть бути зміщені шляхом організації безстічного виробництва, застосування раціональної технології максимального використання у системах зворотного очищення та знезаражування.

2.2 Комплексна оцінка стану водоресурсного потенціалу для забезпечення стійкого розвитку Рівненської області

Найважливіше завдання сучасності - раціональне використання й охорона природних ресурсів. Особливу занепокоєність викликають питання водокористування. Адже якість води зумовлена як природними, так і антропогенними факторами. В результаті інтенсивного використання водних ресурсів змінюється не тільки кількість води, а й гідрологічний режим водних об'єктів, складові водного балансу, і, найголовніше, змінюється її якість. Пояснюється це тим, що більшість річок і озер є одночасно джерелами водопостачання й приймачами господарсько-побутових, сільськогосподарських промислових скидів.

Рівненщина відноситься до регіонів України з досить напруженою екологічною обстановкою. Економіці області, як і всієї України, притаманна висока питома вага ресурсномістких та енергоємних виробництв, впровадження яких минулими роками здійснювалося, як правило, без реалізації ефективних природоохоронних заходів. Як результат, відбулися порушення в довкіллі: надмірне забруднення ґрунту, повітря, водних та інших природних ресурсів. Знизився самовідновлювальний потенціал навколишнього природного середовища, накопичилася значна кількість небезпечних відходів.

Забруднення навколишнього природного середовища в області характеризується значною територіальною диференціацією. Найбільш забрудненою є центральна частина області, де розміщені найбільші промислові підприємства та зосереджена значна кількість населення. Найменше забруднена північна частина області, однак екологічна обстановка в цьому регіоні значно ускладнилася в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Специфічною особливістю області є наявність локальних екологічних проблем, що не мають значного просторового поширення, проте загострюють соціально-економічну обстановку та потребують посиленої уваги (відвали фосфогіпсу ВАТ „Рівне азот” в Рівненському районі; зона впливу Горбаківського водозабору підземних вод в Гощанському районі; забруднення підземних вод нафтопродуктами в Рівненському та Дубенському районах тощо).

В останні роки негативним чинником, що суттєво впливає на стан сучасного водокористування можна вважати значну частинку шкідливих для навколишнього середовища хімічних сполук, які потрапляють у водойми із забрудненими водами. Це, в першу чергу, пов'язано із подальшим старінням матеріально-технічної бази екологонебезпечних галузей господарського комплексу.

Протягом 2005 року у поверхневих водних об'єктах області невідповідність якості води за хімічними показниками фіксувалась в основному по завислих речовинах, нафтопродуктах, аміаку, загальному залізу, формальдегіду, вмісту органічних речовин. Виходячи з вищезазначеного, основним показником для визначення обсягів водних ресурсів, що можуть бути залучені у господарський обіг для задоволення виробничих потреб, має бути рівень ресурсної і самовідновлювальної здатності водних об'єктів, які є, з одного боку, джерелами питного водопостачання населення, а з другого - найважливішими компонентами природного середовища та біологічного і ландшафтного різноманіття.

Без удосконалення наявної структури і технології водозабезпечення та водокористування, запровадження водозберігаючих і безводних технологій поліпшити водогосподарську та екологічну ситуацію в області неможливо. Тому у період переходу до ринкових відносин першочерговими завданнями є забезпечення всебічної економії води, відтворення та утримання в належному екологічному стані водних ресурсів і запровадження для цього ефективного економічного механізму державного регулювання водовикористання та водовідведення.

Важливе значення має також підвищення самоочисної здатності малих та середніх річок Рівненщини.

2.3 Проблеми використання водних ресурсів (на прикладі Рівненської області)

У Рівненській області гострою проблемою є забруднення поверхневих і підземних вод.

Принциповий недолік технологій, що застосовуються на даний час, полягає в тому, що вони спричиняють процес розшкнутості круговороту речовин у біосфері, при якому природні ресурси перетворюються на забрудники навколишнього середовища. Якщо очисна спроможність навколишнього природного середовища недостатня для нейтралізації забруднень, то вони несприятливо діють на здоров'я людей, технологічні процеси у виробництві і це призводить до невідновлюваності природних ресурсів. При цьому ресурси, які не відновлюються, використовуються нераціонально і в подальшому виснажуються.

За даними Рівненської санепідемстанції на її обліку знаходиться 559 об'єктів централізованого господарсько-питного водопостачання, забезпечення водою яких здійснюється з 921 артезіанської свердловини. У середньому 25-30 водопроводів експлуатуються з порушеннями та не відповідають санітарним вимогам, у тому числі через відсутність та порушення зон санітарної охорони, відсутність необхідного комплексу очисних споруд тощо.

У результаті обстеження 1487 об'єктів водопостачання виявлено 145 порушень санітарних та експлуатаційних норм.

Із 225 відомчих централізованих водопроводів на санітарно-хімічні показники досліджено 1568 проб питної води. Не відповідали вимогам 285 проб, тобто 18,2%. На мікробіологічні показники досліджувалось 1837 проб і 116 з них не відповідало вимогам державного стандарту, що становить 6,3%.

Забезпечення сільського населення питною водою здійснюється з 289 сільських централізованих господарсько-питних водопроводів. При лабораторних дослідженнях якості питної води із сільських водопроводів з 935 проб 19,8% не відповідали вимогам за санітарно-хімічними показниками. На мікробіологічні показники досліджено 1467 проб, з яких 130 не відповідали за величиною колі-індексу (8,8%).

Із комунального водопроводу області досліджено на санітарно-хімічні показники з артезіанських свердловин 252 проби питної води, з них не відповідає державному стандарту 37, тобто 14,7%. На мікробіологічні показники з 315 проб води з артезіанських свердловин не відповідали нормам 3,2%.

З водопровідної мережі за хімічними показниками з 2075 проб не відповідало нормам 8,1% проб, а за мікробіологічними показниками -3,6% з 2459 проб.

Постійно проводиться контроль за якістю води поверхневих водойм області в 67 визначених створах на 22 річках, що зазнають найбільшого антропогенного впливу, та в місцях масового відпочинку населення. Проведено 418 досліджень проб води на санітарно-хімічні та 457 досліджень на мікробіологічні показники. З них не відповідали нормативним вимогам 63 (15,1%) і 116 (25,4%) проб відповідно.

Невідповідність якості води із поверхневих водойм за хімічними показниками фіксувалася, переважно, по завислих речовинах, нафтопродуктах, аміаку, загальному залізу, формальдегіду, вмісту органічних речовин.

Оскільки поверхневі та грунтові води тісно пов'язані з водоповітряним режимом грунтів, слід зазначити, що дослідженнями, проведеними в 2006 році, із 150 проб грунту не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам понад 3%. На солі важких металів було досліджено 149 проб, з яких не відповідали нормам 3%. На вміст пестицидів досліджено 267 проб, з яких 6% невідповідні до норм.

Специфікою області є вкрай нерівномірне просторове поширення забруднення, викликане концентрацією промислового потенціалу, в основному, в центральній частині області.

Отож, з екологічної точки зору такі життєво важливі ресурси як вода (у тому числі питна), стан грунтів у Рівненській області викликають серйозне занепокоєння і потребують посиленої уваги з боку місцевих органів влади, фундаментальних досліджень, у тому числі й на меліоративних системах області з великою кількістю пунктів регулювання водного режиму, відповідних вкладень коштів на впровадження та використання сучасних інноваційних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій.

водне середовище водоресурсний потенціал

ІІ.Розділ Статистичні дані (Рівненська обл.)

1.Техногенні елементи

За узагальненими даними державної статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) у 2002 році водокористувачами області забрано з природних водних джерел 159,73 млн. м3 прісної води, в тому числі 102,80 млн. м3 з поверхневих джерел і 56,93 млн. м3 з підземних водоносних горизонтів. Забір води у 2002 році по галузях економіки складав: - промисловість - 82,550 млн. м3; - сільське господарство - 41,330 млн. м3; - лісове господарство - 0,120 млн. м3; - транспорт - 1,639 млн. м3; - будівництво - 0,130 млн. м3; - матеріально технічне забезпечення - 0,167 млн. м3; - житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування - 33,810 млн. м3; - держустанови - 0,489 млн. м3.

Рис. 1. Частка галузей економіки в заборі води в 2002 р., %

Фактично використано у 2002 році 142,900 млн. м3 води, в тому числі по галузях економіки: - промисловість - 74,010 млн. м3; - сільське господарство - 36,930 млн. м3; - лісове господарство - 0,130 млн. м3; - транспорт - 1,597 млн. м3; - зв'язок - 0,005 млн. м3; - будівництво - 0,230 млн. м3; - матеріальне технічне забезпечення - 0,189 млн. м3; - житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування - 29,800 млн. м3; - держустанови - 0,523 млн. м3.

Таблиця 1 Перелік основних водокористувачів-забруднювачів та обсяги забруднення водних об'єктів

Відомча належність	Підприємство забруднювач	Водний об'єкт	Об'єм скидання, тис. м3	Обсяг забруднюючих речовин, що скидаються , т на рік
			Разом	НО	НДО
2000 р.
Мінпромполітики України	ВАТ “Костопільський склозавод”	Р.Замчисько	106,3		106,3	Органічні речовини (по БСКповн.) - 0,80 Завислі речовини - 3,10 Залізо - 0,07
Мінпромполітики України	ДП “Бережанка” ВАТ завод “Ситал”	Р.Бережанка	89,8		89,8	Органічні речовини (по БСКповн.) - 2,50 Завислі речовини - 1,20 Азот амонійний - 0,60
Мінпромполітики України	ВАТ “Костопільський ДБК”	р.Замчисько	270,8		270,8	Органічні речовини (по БСКповн.) - 2,49 Завислі речовини - 4,52
Мінпромполітики України	ВАТ “Смига”, Дубенський р-н	р.Любомирка	97,0		97,0	Завислі речовини - 0,60 Азот амонійний - 0,40 Азот нітратний - 0,50 Хлориди - 5,50
Концерн “Укрцемент”	Здолбунівське ВАТ “Волинь”	р.Устя	686,0		686,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 2,50 Завислі речовини - 10,40 Азот амонійний - 0,26 Азот нітратний - 5,35 Азот нітритний - 0,04 Фосфати - 1,30
ДДУПВП	Городищенська виправна колонія №96, с.Городище Рівненського р-ну	р.Горинь	79,0		79,0	Залізо - 0,03 Органічні речовини (по БСКповн.) - 1,70 Завислі речовини - 0,70
ДДУПВП	Катеринівська виправна колонія №46, с.Катеринівка Сарненського р-ну	р.Случ	100,0		100,0	Завислі речовини - 3,10 Органічні речовини (по БСКповн.) - 2,20 Азот амонійний - 0,70 Залізо - 0,02
Держбуд України	Гощанська дільниця ВДКП “Рівнеоблводоканал”	р.Горинь	185,6		185,6	Завислі речовини - 2,80 Азот амонійний - 2,30 Органічні речовини (по БСКповн.) - 6,00
Держбуд України	ДП “Острогводоканал”	р.Горинь	231,7		231,7	Органічні речовини (по БСКповн.) - 7,40 Завислі речовини - 6,10 Азот амонійний - 1,50 Азот нітритний - 0,10 Хлориди - 23,70 Сульфати - 19,40
Держбуд України	Дубенська дільниця ВДКП ”Рівнеоблводоканал”	р.Іква	1410,3		1410,3	Органічні речовини (по БСКповн.) - 29,90 Завислі речовини - 23,30 Азот амонійний - 6,20
Держбуд України	ДКП “Костопільводоканал”	р.Замчисько	1189,0		1189,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 58,70 Завислі речовини - 37,20
Держбуд України	Березнівське ДП “Комунальник”	р.Случ	301,8		301,8	Органічні речовини (по БСКповн.) - 71,20 Завислі речовини - 33,00 Азот амонійний - 10,10
Держбуд України	Млинівське ВУКГ	р.Іква	292,0		292,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 5,90 Азот амонійний - 0,90 Завислі речовини - 3,80
Держбуд України	ДП “Радивилівводоканал”	р.Слонівка	208,8		208,8	Органічні речовини (по БСКповн.) - 8,10 Завислі речовини - 4,70 Азот амонійний - 4,5 0
Держбуд України	Сарненське ВУКГ	р.Случ	906,8		906,8	Азот нітратний - 5,40 Сульфати - 66,30 Органічні речовини (по БСКповн.) - 9,2 0
Мінагрополітики України	АФ “Зоря”, с.Зоря Рівненського р-ну	стр.Гать	319,7		319,7	Азот нітратний - 16,60 Азот нітритний - 0,44 Азот амонійний - 0,33 Органічні речовини (по БСКповн.) - 7,30
Департамент міського господарства	Рівненське ШЕУ	р.Устя	654,0	536,0	118,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 5,20 Завислі речовини - 4,50 Нафтопродукти - 2,19
2001 р.
Мінпромполітики України	ВАТ “Костопільський склозавод”	р.Замчисько	104,0		104,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 1,20 Завислі речовини - 5,10 Азот амонійний - 0,60
Концерн “Укрцемент”	Здолбунівське ВАТ “Волинь”	р.Устя	704,0		704,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 6,80 Завислі речовини - 9,70 Азот амонійний - 0,40 Фосфати - 2,80
Департамент виконання покарань	Катеринівська виправ-на колонія №46, с.Катеринівка Сарненського р-ну	р.Случ	115,0		115,0	Азот амонійний - 0,77 Завислі речовини - 3,50
Держбуд України	Гощанська дільниця ВДКП ”Рівнеоблводоканал”	р.Горинь	169,0		169,0	Завислі речовини - 3,80 Азот амонійний - 0,70 Органічні речовини (по БСКповн.) - 24,30
Держбуд України	ДП “Острогводоканал”	р.Горинь	197,0		197,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 4,10 Завислі речовини - 3,30 Азот амонійний - 0,50 Хлориди - 18,10 Сульфати - 15,40

Держбуд України	КВП ВКГ “Дубноводоканал”	р.Іква	1248,0		1248,0	БСК повне - 26,30 Завислі речовини - 19,70 Азот амонійний - 5,00
Держбуд України	ДКП “Костопільводоканал”	р.Замчисько	1050,0		1050,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 68,20 Завислі речовини - 32,60 Азот амонійний - 20,50
Держбуд України	Березнівське ВУКГ	р.Случ	262,0		262,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 46,00 Завислі речовини - 19,90 Азот амонійний - 8,90
Держбуд України	Млинівське ВУКГ	р.Іква	227,0		227,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 5,20 Азот амонійний - 2,30 Завислі речовини - 3,00
Держбуд України	ДП “Радивилівводоканал”	р.Слонівка	209,0		209,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 15,00 Завислі речовини - 8,00 Азот амонійний - 4,2 0
Мінпромполітики України	ТзОВ “Селищанський гранкар'єр”	р.Тусталь	2890,0		2890,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 96,70 Завислі речовини - 48,10 Азот амонійний - 4,90
Мінпромполітики України	ВАТ “Рівнеазот”	р.Горинь	26350,0	425,0		Фосфати - 850,90
Держбуд України	Рівненське ШЕУ	р.Устя	1004,0	839,0	165,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 4,60 Завислі речовини - 7,90
Міненергетики України	ВП “Рівненська АЕС”	р.Стир	21836,2		8152,2	Органічні речовини (по БСКповн.) - 178,80 Азот амонійний - 95,30
2002 р.
Мінпромполітики України	ВАТ “Костопільський склозавод”	р.Замчисько	86,0		86,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 1,40 Завислі речовини - 1,10 Залізо - 0,60
Мінпромполітики України	Володимирецький завод “Ситал”	р.Бережанка	111,8		111,8	Органічні речовини (по БСКповн.) - 3,10 Завислі речовини - 2,90
Мінпромполітики України	ТзОВ “Комбінат деревинних плит”	р.Замчисько	246,0		246,0	Завислі речовини - 15,5
Концерн “Укрцемент”	Здолбунівське ВАТ “Волинь”	р.Устя		135,0		Органічні речовини (по БСКповн.) - 1,25 Завислі речовини - 3,24 Нафтопродукти - 0,18 Азот амонійний - 0,29 Азот нітратний - 4,32
ДДУПВП	Городищенська виправна колонія №96, с.Городище Рівненського р-ну	р.Горинь	84,0		84,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 1,00 Завислі речовини - 1,90
ДДУПВП	Катеринівська виправна колонія №46, с.Катери-нівка Сарненського р-ну	р.Случ	74,0		74,0	Завислі речовини - 5,20 Органічні речовини (по БСКповн.) - 6,50 Азот амонійний - 2,00
Держбуд України	Гощанська дільниця ВДКП ”Рівнеоблводоканал”	р.Горинь	194,0		194,0	Завислі речовини - 6,50 Азот амонійний - 1,20 Органічні речовини (по БСКповн.) - 23,10
Держбуд України	Острозьке КП “Водоканал”	р.Горинь	195,0		195,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 10,20 Завислі речовини - 6,90 Азот амонійний - 1,20
Держбуд України	Дубенська дільниця ВДКП ”Рівнеоблводоканал”	р.Іква	1328,0		1328,0	БСК повне - 35,50 Завислі речовини - 29,40 Азот амонійний - 4,40
Держбуд України	ДКП “Костопільводоканал”	р.Замчисько	890,0		890,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 51,40 Завислі речовини - 30,20
Держбуд України	Березнівське ВУКГ	р.Случ	256,0		256,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 104,50 Завислі речовини - 21,70 Азот амонійний - 7,10
Держбуд України	Дубровицьке ВУКГ	р.Горинь	114,0		114,0	Завислі речовини - 2,00 Азот амонійний - 0,20 Органічні речовини (по БСКповн.) - 2,40
Держбуд України	Млинівське ВУКГ	р.Іква	181,0		181,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 4,40 Азот амонійний - 1,20 Завислі речовини - 2,90
Держбуд України	ДП “Радивилівводоканал”	р.Слонівка	201,0		201,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 10,90 Завислі речовини - 6,70 Азот амонійний - 4,60
Держбуд України	Сарненське ВУКГ	р.Случ	427,0		427,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 13,10 Завислі речовини - 31,10
Департамент міського господарства	Рівненське ШЕУ	р.Устя	1004,0	839,0	165,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 4,00 Завислі речовини - 14,00
Мінпромполітики України	ВАТ “Рівнеазот”	р.Устя	403,0	403,0		Фтор - 33,60 Фосфати - 513,60
Міненергетики України	ВП “Рівненська АЕС”	р.Стир	5628,0		5628,0	Органічні речовини (по БСКповн.) - 88,30 Завислі речовини - 76,50 Азот амонійний - 69,20

2.Вплив

2001 р. об'єм зворотних вод, скинутих в поверхневі водні об'єкти області, збільшився на 2,76 млн. м3 і становив 98,36 млн. м3, в тому числі неочищених - 1,53 млн. м3, недостатньо очищених -- 20,46 млн. м3, нормативно очищених --41,65 млн. м3, нормативно чистих без очистки -- 34,72 млн. м3 . У порівнянні з 2000 р. скид неочищених вод збільшився на 0,87 млн. м3 в основному за рахунок скиду дренажних вод з відвалів фосфогіпсів ВАТ “Рівнеазот” (425 тис. м3). Також збільшився скид недостатньо очищених зворотних вод на 3,15 млн. м3.

Рис. 2 Об'єм зворотних вод, скинутих в поверхневі водні об'єкти області у 2001 р.

Промисловістю скинуто у водні об'єкти 61,24 млн. м3 зворотних вод, з яких 15,39 млн. м3 забруднених (зокрема неочищених вод 0,69 млн. м3), а сільським господарством скинуто 19,36 млн. м3 здебільшого нормативно чистих без очистки. Підприємства житлово-комунального господарства 2001 р. скинули у водойми області 17,41 млн. м3 зворотних вод, з яких 6,53 млн. м3 забруднених, зокрема 0,84 млн. м3 зовсім неочищені. Динаміку скиду зворотних вод у водні об'єкти основними галузями економіки області за 1999-2001 рр. див. на рисунку нижче :

Рис.3. Скиди стічних вод в Рівненській області, млн.м3/рік

У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто крім основних груп речовин-забрудників, що приведені в табл., сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини-забруднювачі.

3.Становище

Територія Рівненщини густо посічена річками. Загальна довжина річкової мережі області становить 32,2 тис. км, під водою знаходиться 42,2 тис. га поверхні області, 106,5 тис. га заболочено. В Рівненській області нараховується біля 170 річок довжиною понад 10 км загальною довжиною 4,45 тис. км. Всі вони відносяться до басейну правої притоки Дніпра - річки Прип'ять, яка віднесена до категорії великих річок. Найбільшими притоками річки Припўять є Стир, Горинь, Іква, Случ, Льва, Ствига, які відносяться до категорії середніх річок. Всі інші річки - малі річки. По території області протікає 1204 невеликі водотоки - струмки довжиною від 0,5 до 10 км, загальною довжиною понад 3,29 тис. км. Найбільші серед озер - Нобель (4,7 км2) та Біле (4,5 км2). Нобель розташоване в заплаві Прип'яті; його максимальна глибина 11,9 м. Біле лежить серед масивів боліт, складається із двох лійкоподібних улоговин; у його живленні беруть участь підземні води. Є також значна кількість невеликих озер у заплавах рік Горині, Стиру, Веселухи. В 2002 року держуправлінням екоресурсів поверхнева вода контролювалась в 18 річках, у 70 пунктах, з них у 36 - по затвердженій програмі.

Оцінка якості води річок області проводилась згідно з нормативними значеннями граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для водойм рибогосподарського та культурно-побутового водокористування. Більшість річок в межах населених пунктів в тій чи іншій мірі забруднені. Погіршенню якості поверхневих вод сприяли скиди недоочищених та неочищених стічних вод промислових та комунальних підприємств, змив з урбанізованих територій і сільськогосподарських угідь речовин, що забруднюють водні об'єкти. Найбільшими забруднювачами річок в області є комунальні господарства міст Рівне, Костопіль, Дубно, Острог, смт. Зарічне, Гоща, Рівненське ШЕУ, ВП “Рівненська АЕС”. В 2002 році ефективно працювали очисні споруди ВАТ “Рівнеазот”, всі інші не забезпечували нормативної якості очищених зворотних вод. Як зазначалося вище, головною артерією поверхневого стоку області є р.Припўять, хоча вона і протікає порівняно на невеликій ділянці (20 км) північно-західної окраїни Рівненщини. За даними спостережень у двох контрольних пунктах: с.Млин (суміжний контрольний пункт з Волинською областю) та с.Сенчиці (прикордонний контрольний пункт з республікою Білорусь) якість води в порівнянні з минулим роком покращилась. Це також пояснюється відсутністю скидів стічних вод в межах області. Як і Прип'ять всі середні річки області охоплені моніторинговими спостереженнями. Так, Льва контролюється в пункті біля с.Переброди (на витоку в республіку Білорусь). Для річки характерне природне забруднення органічними сполуками та залізом загальним. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): завислі речовини - 17,9, азот нітратний - 0,06, а вміст азоту амонійного в 2 рази менший, ніж в минулому році - 0,29, що не перевищує гранично допустимих концентрацій для водойм культурного-побутового користування.

Правою притокою Прип'яті є Стир, що протікає по території області на двох ділянках: південній та північній. На першій -- річка контролювалась у 2-х пунктах, на другій - у 8. У суміжному з Волинською областю контрольному пункті спостереження (смт.Берестечко) середні значення показників становили (мг/л): завислі речовини - 8; БСК5 -2,7; сухий залишок - 408. За даними контролю в пункті 0,5 км нижче скиду промислово-зливової каналізації ВП “Рівненська АЕС” спостерігалось підвищення вмісту специфічних речовин токсичної дії: заліза, міді, марганцю в порівнянні з 2001 роком. Крім того на стан річки впливають зворотні води очисних споруд смт.Зарічне. В пункті нижче скиду з очисних споруд виявлено підвищення вмісту азоту нітритного, БСК5 та завислих речовин. Хоча в прикордонному пункті в с.Іванчиці на витоку річки в Білорусь середні значення показників якості води становлять (мг/л): азот амонійний - 0,3, азот нітритний - 0,03, БСК5 - 3,4, що не перевищує граничнодопустимих концентрацій для водойм культурного-побутового користування. До басейну р.Стир належить Іква, яка є її правою притокою.

Впродовж року річка контролювалась у 7 контрольних пунктах. В пункті спостереження в с.Сапановчик значних перевищень по основних показниках забруднення не спостерігалось. Основне забруднення річки відбувається внаслідок скиду недостатньо очищених зворотних вод з очисних споруд м.Дубно. За результатами хіміко-аналітичного контролю середньорічні значення показників якості води в пунктах 0,7 км вище скиду очисних споруд та на 3,2 км нижче скиду зворотних вод (с.Іваннє) відповідно становили (мг/л): завислі речовини -- 10,6 та 11,5, БСК5-- 3,1 та 4,3, азот амонійний -- 0,24 та 0,48, фосфати -- 0,09 та 0,19. В пункті нижче скиду з очисних споруд ВУКГ смт.Млинів, в порівнянні з минулим роком, середні показники якості води збільшились по завислих речовинах та БСК5. Найбільшою правою притокою Прип'яті є Горинь. Контроль стану річки проводився у 16 контрольних пунктах. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): - с. Вельбівно, витік річки з Хмельницької області -- завислі речовини - 8,9, БСК5- 3,1, азот амонійний - 0,13, фосфати - 0,2, залізо загальне - 0,24; - с. Висоцьк, витік річки в Білорусь -- завислі речовини - 27,7, БСК5 - 3,9, азот амонійний - 0,22, фосфати - 0,56, залізо загальне - 0,54. По всій довжині в межах області річка зазнає значного антропогенного впливу. Скид недостатньо очищених стічних вод з очисних споруд “Острогводоканал”, Гощанської дільниці “Рівнеоблводоканалу”, ВАТ “Рівнеазот” погіршує якість поверхневої води.

В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Гощанської дільниці ”Рівнеоблводоканалу”, в порівнянні з верхнім за течією створом, спостерігалось зростання середньорічних концентрацій (мг/л): завислих речовин - від 19,0 до 20,5, БСК5 - від 2,7 до 4,2, азоту амонійному - від 0,05 до 0,13. Найбільший об'єм стічних вод надходить в річку Горинь з очисних споруд ВАТ ”Рівнеазот”. В контрольному пункті нижче скиду зворотних вод в порівнянні з пунктом вище скиду вміст азоту нітритного по середньорічних показниках збільшився з 0,015 до 0,049 мг/л, фосфатів - з 0,31 до 1,68 мг/л, фторидів - з 0,11 до 0,41 мг/л. На відстані 4,8 км нижче скиду ВАТ ”Рівнеазот” в річку впадає її ліва притока - р.Устя, ще нижче в неї скидаються стічні води з очисних споруд Оржівського ВАТ “ОДЕК Україна”, що також погіршує стан річки. Далі за течією погіршення якості спостерігається в контрольному пункті нижче впадіння її правої притоки - р.Замчисько. А в контрольних пунктах вище та нижче м.Дубровиці погіршення якості води не спостерігалось. Лівою притокою Горині є р.Устя, що протікає тільки по території Рівненської області. Річка є найбільш забрудненою в Рівненській області впродовж 12 років досліджень. Значний вплив на якість її води мають скиди недостатньо-очищених стічних вод підприємств Здолбунівського та Рівненського районів, про що свідчать порівняння результатів аналізів на витоці і в гирлі річки. У 2002 році річка контролювалась в 11 контрольних пунктах. У фоновому створі біля витоку річки, що в районі с.Дермань-II, середньорічні показники якості води становлять (мг/л): завислі речовини - 3,4, БСК5 -2,4, сульфати - 15,9, хлориди - 14,2, сухий залишок - 354, азот амонійний- 0,15, азот нітритний - 0,014, азот нітратний - 6,25. В річку скидають зворотні води ВАТ ”Волинь”, Квасилівська дільниця ”Рівнеоблводоканалу”, очисні споруди ”Рівнеоблводоканалу” та зливова каналізація м.Рівне.

Найбільшого антропогенного впливу зазнає річка від скиду стічних вод з очисних споруд “Рівнеоблводоканалу” та зливової каналізації м.Рівне. В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці ”Рівнеоблводоканалу”, в порівнянні з пунктом спостереження 0,5 км вище скиду, спостерігалось збільшення середніх показників вмісту завислих речовин - з 11,0 до 13,5 мг/л, азоту нітритного - з 0,016 до 0,04 мг/л та фосфатів - з 0,04 до 0,13 мг/л. На ділянці річки, від пункту скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці ”Рівнеоблводоканалу” і до контрольного пункту нижче скиду з очисних споруд ”Рівнеоблводоканалу”, по всіх показниках якості води виявлено значне збільшення концентрацій забруднюючих речовин. В наступному за течією річки контрольному пункті, 0,7 км вище гирла річки, концентрації забруднюючих речовин у воді зменшуються до величин (мг/л): БСК5 - 4,1, азот амонійний - 0,85. Це свідчить про те, що річка самоочищується. Ще однією притокою Горині є р.Замчисько. Стан річки в 2002 році контролювався у 5 пунктах. Основними забруднювачами є стічні води очисних споруд підприємств м.Костопіль: ВАТ “Костопільський ДКБ”, ВАТ ”Костопільсклозавод” і ДКП ”Костопільводоканал”. Стан річки в порівнянні з минулим роком значно погіршився. Особливо це спостерігалось в контрольному пункті нижче впадіння меліоративного каналу, в який в свою чергу скидає зворотні води ДКП ”Костопільводоканал”. Середньорічні показники якості води в даному пункті погіршились в порівнянні з пунктом спостереження нижче скиду ВАТ “Костопільський ДКБ”: по БСК5 - з 3,4 до 10,0 мг/л, по завислих речовинах - з 20,8 до 24,1 мг/л, по азоту амонійному - з 0,29 до 6,28 мг/л, по фосфатах - з 0,02 до 2,42 мг/л, а також за показниками специфічних речовин токсичної дії: цинку, міді, марганцю.

Ближче до гирла по течії річки відсутні скиди стічних вод, тому річка самоочищується і вже в наступному контрольному створі (с.В.Любаша), розташованому за 3,2 км до впадіння р.Замчисько в Горинь рівень забруднення річки зменшується. Случ є найбільшою правою притокою р.Горинь. Річка в звітному році контролювалась в 9 пунктах, в усіх них спостерігалось підвищення вмісту завислих речовин, а в пункті вище м.Сарни - перевищення ГДК для водотоків рибогосподарського користування по БСК5 в 1,85 рази та азоту амонійному - в 1,9 рази. Що ж стосується мікробіологічної оцінки якості поверхневих вод, з огляду на епідемічну ситуацію, то дані показники контролюються санітарно-епідеміологічною службою області, структурними підрозділами якої протягом 2002 р. проводився відбір проб води 22 річок, що зазнають найбільшого антропогенного впливу, в 67 визначених створах. Проведено 425 досліджень на санітарно-хімічні і 436 досліджень на мікробіологічні показники, з них не відповідали нормативним вимогам 135 та 118 проб (24,87% і 26,22% відповідно). Відповідність мікробіологічних показників поверхневих вод водотоків області вимогам ГДК особливо важливе в місцях масового їх використання населенням. Так, в м.Рівне знаходиться 5 постійних створів спостереження за поверхневими водами: 3 - на озері Басів Кут та 2 - на р.Устя. Рівненською міською санепідстанцією дослідження проводились в 2002 р. за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками, для чого відібрано 56 проб води. Всі вони (100%) не відповідали гігієнічним нормативам за санітарно-хімічними показниками та 25 проб (або 44,6%) - на мікробіологічні показники.