Перспективи геоекономічного розвитку країн ЄС та України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи геоекономічного розвитку країн ЄС та України

Борзенко Олена Олександрівна доктор економічних наук, професор, завідувачка сектору міжнародних фінансових досліджень, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Панфілова Тамара Олександрівна кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник сектору міжнародних фінансових досліджень, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Анотація

У статті викладено результати дослідження щодо основних геоекономічних мегатрендів світової економіки до 2032 року у розрізі окремих регіонів і країн, а також тенденцій розвитку країн Європейського Союзу з урахуванням впливу повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Для оцінювання обрано показник «Реальний валовий внутрішній продукт на душу населення у постійних доларах США 2015 року». Обраний показник адекватно віддзеркалює вплив кризових явищ на динаміку ВВП у розрахунку на душу населення і дозволяє порівнювати регіони і країни з різним рівнем розвитку.

В ході дослідження встановлено вкрай нерівномірний приріст показника в розрізі регіонів, зокрема більш швидке зростання для країн Азії, вкрай повільне - для країн Африки та Латинської Америки. Безумовним лідером є регіон США та Канади - ВВП на душу населення у 2019 році у 5,3 разу перевищив загальносвітовий показник, а у 2032 році це співвідношення зменшиться лише до 4,95 разу. Геоекономічні трансформації світової економіки до 2032 року у розрізі окремих регіонів і країн будуть характеризуватися безумовним лідерством за рівнем ВВП на душу населення регіону США та Канади, скороченням розриву від лідера за цим показником країн Європи та Близького Сходу. Країни Африки та Латинської Америки не зможуть забезпечити такі темпи економічного зростання, які змогли би скоротити кількаразову різницю величини показника у порівнянні із загальносвітовим. Більшість країн світу у 2021 році не відновила величина аналізованого показника до рівня 2019 року, у якому світова економіка занурилася в глобальну кризу, тригером якої стала пандемія COVID-19.

Для України, яка всупереч традиційним регламентам і процедурам Євросоюзу, влітку 2022 року отримала статус країни-кандидата на вступ до ЄС, особливо важливим є аналіз реалій і перспектив цього інтеграційного угруповання. Встановлено, що більшість країн ЄС не відновила величину показника у 2021 році до рівня 2019 року. Країни, які увійшли до ЄС після 2004 року (ЄС-13), демонструють більш високі темпи приросту ВВП на душу населення. Якщо для ЄС- 27 приріст показника у 2012-2032 роках може скласти 134,7%, то для країн ЄС-13 - 187,5%. Це свідчить про успішність процесів конвергенції.

Серед варіабельних факторів, які визначатимуть розвиток ЄС у перспективі до 2032 року, слід виділити такі: здатність в умовах тривалого періоду економічної турбулентності забезпечити соціальну справедливість та, як наслідок, соціальну стабільність; здатність продемонструвати економічну і політичну солідарність «сильних» країн із «слабкими»; Лібералізація ринку праці як реакція на технологічні зміни (роботизація, цифровізація); наростання економічних відмінностей між більш розвиненими (північ та захід Європи) та відносно відстаючими (південь і схід Європи) економіками; здатність провідних країн ЄС сформулювати «великий» проект, який згуртував би еліти більшості держав-членів та забезпечив широку громадську підтримку; здатність інститутів ЄС та держав-членів щодо узгодження та реалізації ефективних заходів стабілізації економіки.

Ключові слова: геоекономіка, геоекономічні трансформації, прогнози мегатрендів, Європейский Союз, кризові явища

Abstract

Borzenko Olena Alexandrovna Prof., Dr. Sc. (Economics) (Ukraine), Head of the Sector of International Financial Research, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine

Panfilova Tamara Alexandrovna PhD (Econ.), Senior Researcher, Leading Researcher of the Sector of International Financial Research, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine

PROSPECTS OF GEO-ECONOMIC DEVELOPMENT OF EU COUNTRIES AND UKRAINE

The article presents the results of a study on the main geo-economic megatrends of the world economy until 2032 in terms of individual regions and countries, as well as the development trends of the countries of the European Union, taking into account the impact of the full-scale invasion of the Russian Federation into Ukraine. The indicator «Real gross domestic product per capita in constant US dollars of 2015»" was chosen for evaluation. The selected indicator adequately reflects the impact of crisis phenomena on the dynamics of GDP per capita and allows comparison of regions and countries with different levels of development.

In the course of the study, an extremely uneven increase in the indicator was established across regions, in particular, faster growth for the countries of Asia, extremely slow - for the countries of Africa and Latin America. The undisputed leader is the region of the USA and Canada - GDP per capita in 2019 exceeded the global indicator by 5,3 times, and in 2032 this ratio will decrease to only 4,95 times. The geo- economic transformations of the world economy by 2032 in terms of individual regions and countries will be characterized by the unconditional leadership in terms of GDP per capita in the region of the USA and Canada, and the reduction of the gap from the leader in this indicator in the countries of Europe and the Middle East. The countries of Africa and Latin America will not be able to ensure such rates of economic growth, which would be able to reduce the several-fold difference in the value of the indicator in comparison with the global one. Most of the countries of the world in 2021 did not recover the value of the analyzed indicator to the level of 2019, in which the world economy plunged into a global crisis, which was triggered by the COVID-19 pandemic.

For Ukraine, which, contrary to the traditional regulations and procedures of the European Union, received the status of a candidate country for EU accession in the summer of 2022, it is especially important to analyze the realities and prospects of this integration group. It was established that the majority of EU countries did not restore the value of the indicator in 2021 to the level of 2019. Countries that joined the EU after 2004 (EU-13) show higher rates of GDP growth per capita. If for the EU-27 the increase in the indicator in 2012-2032 may amount to 134,7%, then for the EU-13 countries - 187,5%. This testifies to the success of convergence processes.

Among the variable factors that will determine the development of the EU in the perspective of 2032, the following should be highlighted: the ability to ensure social justice and, as a result, social stability in the conditions of a long period of economic turbulence; ability to demonstrate economic and political solidarity of «strong» countries with «weak» ones; Liberalization of the labor market as a reaction to technological changes (robotization, digitalization); growing economic differences between more developed (northern and western Europe) and relatively lagging (southern and eastern Europe) economies; the ability of the leading EU countries to formulate a «big» project that would unite the elites of most member states and ensure broad public support; the ability of EU institutions and member states to coordinate and implement effective measures to stabilize the economy.

Keywords: geoeconomics, geoeconomic transformations, forecasts of megatrends, the European Union, crisis phenomena

Постановка проблеми

Розвиток глобальної економіки та міжнародних економічних відносин у ХХІ столітті характеризуються посиленням впливу кризових явищ у багатьох сферах життєдіяльності - фінансовій, економічній, екологічній тощо. Запобігання розгортанню й подолання наслідків кризових явиш супроводжується змінами у геополітичному та геоекономічному просторах. Особливо відчутними тригерами дестабілізації сталого глобального розвитку і змін геоекономічної парадигми стали пандемія GOVID-19, протистояння у торговельних відносинах США і Китаю, повномасштабне воєнне вторгнення РФ в Україну. Вторгнення РФ в Україну спровокувало гуманітарну кризу, загальмувало економічне зростання в регіоні Європи і за його межами та посилило нестабільність глобальної геоекономічної ситуації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні засади геоекономіки як напряму економічної теорії закладено у працях Е.Лютвака, К.Жана, П.Савона, С.Сіоре, М.Вигеля, Дж.Старте, Р.Блеквила, В.Дергачова, А.Єрмолаєва, Д.Лук'яненка, В.Сіденка, А.Філіпенка та ін. Важливим доповненням до концептуалізації геоекономіки є роботи методологічного характеру, основні результати яких базується а виокремленні актуальних емпіричних тенденцій певного періоду розвитку глобальної економіки. Серед таких тенденцій у першу чергу слід віднести геоекономічні трансформації найбільш розвинутих регіональних інтеграційних угруповань і прогнози мегатрендів глобального розвитку, які періодично оприлюднюються провідними міжнародними інституціями. Зокрема мова йде про доповідь Національної розвідувальної Ради США «Глобальні тренди: парадокси прогресу» (Global Trends: Paradox of Progress), відзначаються й прогнозуються суттєві зміни у розвитку світової економіки [1]. У звіті PricewaterhouseCoopers «Довгий погляд. Як зміниться глобальний економічний порядок до 2050 року?» (The Long View. How will the global economic order change by 2050?) містяться прогнози потенційних темпів зростання ВВП до 2050 року в 32 найбільших країнах світу, на частку яких у сукупності припадає 85% світового ВВП [2].

На наш погляд, геоекономічні реалії 2022 року потребують оновлених емпіричних оцінок глобального розвитку.

Мета статті - визначити основні геоекономічні мегатренди світової економіки до 2032 року у розрізі окремих регіонів і країн, а також тенденції розвитку країн Європейського Союзу з урахуванням впливу повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Виклад основного матеріалу

Результати нашого дослідження щодо основних геоекономічних трансформацій світової економіки до 2032 року у розрізі окремих регіонів і країн базуються на даних Служби економічних досліджень (ERS) Міністерства сільського господарства США. Міжнародний набір макроекономічних даних ERS надає історичні та прогнозовані дані для 181 країни, на частку яких припадає понад 99 відсотків світової економіки. Історичні дані доступні для реального (з поправкою на інфляцію) валового внутрішнього продукту (ВВП), інфляції, чисельності населення та реальних обмінних курсів з 2000 року до останнього доступного року. Дані оновлюються на початку р^оку [3].

Для оцінювання нами обрано показник «Реальний валовий внутрішній продукт на душу населення у постійних доларах США 2015 року», який вимірює вартість товарів і послуг, вироблених у країні або групі країн. У таблиці 1 представлено дані щодо динаміки цього показника у розрізі географічних регіонів та груп країн з 2012 по 2032 роки. Слід відзначити, що наведені дані оприлюднені у січні 2022 року і не враховують впливу воєнних дій на території України. При цьому обраний показник адекватно віддзеркалює вплив кризових явищ на динаміку ВВП у розрахунку на душу населення і дозволяє порівнювати регіони і країни з різним рівнем розвитку.

Так, згідно даних таблиці 1, загальносвітовий показник досяг допандемічного рівня 2019 року у 2021 році. Серед регіонів до пандемічного рівня з певним перевищенням досягли США і Канада, а також країии Азії. Очікується, що країни Європи та Близького Сходу зможуть перевищити за цим показником рівень 2019 року у 2022 році, країни Латинської Америки - у 2025 році, а країни Африки ще пізніше. Спостерігається значне розшарування регіонів за величиною показника. Безумовним лідером є регіон США та Канади - ВВП на душу населення у 2019 році у 5,3 разу перевищив загальносвітовий показник, а у 2032 році це співвідношення зменшиться до 4,95 разу. Величина ВВП на душу населення найбагатшого регіону у 1.7 разу більше, ніж для країн Європи у 2019 році, при цьому до 2032 року це співвідношення може зменшитися до 1,67 разу. Співвідношення даного показника для найбагатшого регіону США і Канади з іншими регіонами складає від 5 до понад 30 разу.

Найбільші темпи приросту ВВП на душу населення з 2012 по 2032 роки очікуються для країн Азії - у понад 2 разу, проте за абсолютним виміром величина показника у допандемічному 2019 році складала для країн регіону лише близько 60% від загальносвітового, а у 2032 році може скласти понад 90%. Дані таблиці також свідчать, що приріст показника у 2032 році для країн Європи та Близького Сходу буде незначно вищим, ніж для країн США і Канади (на рівні понад 130%), але нижчим, ніж для світу в цілому (понад 143%). Найнижчі темпи приросту ВВП на душу населення прогнозуються для країн Африки (понад 114%) та Латинської Америки (понад 124%)..

Таблиця 1Динаміка реального ВВП на душу населення у 2012-2032 рр. країн окремих регіонів, тис дол. США 2015 року

Джерело: Складено і розраховано авторами за даними таблиці Projected Real Gross Domestic Product Per Capita for Baseline Countries/Regions (in billions of 2015 dollars) 2012-2033 . U.S. Department of Agriculture, Economic Research Service. International Macroeconomic Data Set

Підсумовуючи результати аналізу динаміки показника ВВП на душу населення у доларовому обчисленні у 2012-2032 роках слід відзначити вкрай нерівномірний приріст показника в розрізі регіонів, зокрема більш швидке зростання для країн Азії, вкрай повільне - для країн Африки та Латинської Америки. Відповідно, геоекономічні мегатренди світової економіки до 2032 року у розрізі окремих регіонів і країн будуть характеризуватися безумовним лідерством за рівнем ВВП на душу населення регіону США та Канади, скороченням розриву від лідера за цим показником країн Європи та Близького Сходу. Водночас, країни Африки та Латинської Америки не зможуть забезпечити такі темпи економічного зростання, які змогли би скоротити кількаразову різницю величини показника у порівнянні із загальносвітовим. Більшість країн світу на початок 2022 року не відновила величину аналізованого показника до рівня 2019 року через глобальну кризу 2020 року, тригером якої стала пандемія COVID-19.

Станом на першу половину 2022 року пандемія продовжує хвилеподібний вплив на розвиток більшості країн світу. Ще одним тригером поширення кризових явищ стало повномасштабне вторгнення РФ на територію України і розгортання воєнних дій. Особливо відчутним став вплив цієї війни на економіку країн європейського регіону і, передусім, країн ЄС.

Для України, яка всупереч традиційним регламентам і процедурам Євросоюзу, влітку 2022 року отримала статус країни-кандидата на вступ до ЄС, особливо важливим є аналіз реалій і перспектив цього інтеграційного угруповання.

Для аналізу довгострокових тенденцій використано дані Служби економічних досліджень (ERS) Міністерства сільського господарства США щодо динаміки ВВП на душу населення у 2012-2032 рр. для країн ЄС та України .

Дані таблиці 2 дозволяють визнати. що більшість країн ЄС не відновила величину показника у 2021 році до рівня 2019 року, передусім країн ЄС-14, які входили до угруповання до масштабного розширення у 2004-2007 роках. Країни, які увійшли до ЄС після 2004 року (ЄС-13), демонструють більш високі темпи приросту ВВП на душу населення. Якщо для ЄС-27 приріст показника у 20122032 роках може скласти 134,7%, то для країн ЄС-13 - 187,5%. За рахунок цього відбувається скорочення розриву між абсолютними величинами показника. Так, якщо у 2012 році співвідношення показника для ЄС-27 та ЄС-13 складало 2,6 разу, то в 2019 - вже 2,25, а в 2032 році може становити близько 1,9 разу. Аутсайдерами за темпами прогнозного приросту показника у 2012-2032 рр. є Італія (111,3%), Франція (118,0%), Люксембург (118,8%) та Бельгія (119,3%). Лідерами можуть стати Ірландія (204,4%), Румунія (209.7%), Литва (204,0) та Естонія (203,5%). Величина показника для України у 2019 році була меншою у 14 разів. ніж для ЄС-27 та у 6,25 разу у порівнянні з ЄС-13.

Таблиця 2Динаміка реального ВВП на душу населення у 2012-2032 рр. країн ЄС та України, тис дол. США 2015 року

Джерело: Складено і розраховано авторами за даними таблиці Projected Real Gross Domestic Product Per Capita for Baseline Countries/Regions (in billions of 2015 dollars) 2012-2033 [3].

Основні довгострокові тенденції економічного розвитку країн європейського регіону пов'язані із перманентним розгортанням і розробленням новітніх інструментів подолання фінансово-економічних криз, зокрема світової фінансової кризи, кризи євро та кризи біженців у роки, що передували світовій пандемії. Певні проблеми розвитку країн регіону слід ув'язати із політикою розширення ЄС, реалізація якої сприяла прискореному зростанню нових членів ЄС та гальмуванню економіки більш слабких країн ЄС внаслідок скорочення обсягів підтримки та інвестицій. В ЄС спостерігається зростання нерівності та економічної дивергенції. Навіть до пандемії деякі країни дедалі більше відставали від лідерів на єдиному ринку.

Пандемія COVID-19 стимулювала безпрецедентний рівень співпраці та консенсусного прийняття рішень країнами ЄС, зокрема за допомогою спільно закупленої вакцини, спільно фінансованого пакету заходів для відновлення економіки та спільно підтримуваної програми державних запозичень в межах спільноти.

Економіка ЄС виявилася достатньо стійкою до кризи COVID-19. Загальне положення про відмову від Пакту про стабільність і зростання в поєднанні з тимчасовою структурою державної допомоги уможливили масштабну фіскальну підтримку в усіх державах-членах. Паралельно ЄС мобілізував свій бюджет, зокрема розгортання NextGeneration EU, включаючи RRF, надає потужний поштовх до відновлення. У результаті реальний ВВП ЄС зріс на 5,4% у 2021 році після скорочення на 5,9% у 2020 році. Завдяки сприятливому макроекономічному середовищу загальний дефіцит ЄС скоротився з 6,8% ВВП у 2020 році до 4,7% ВВП у 2021 році. Коефіцієнт боргу знизився приблизно до 90% у 2021 році з історично високого рівня в 92% роком раніше завдяки прискоренню зростання та інфляції.

Програми стабільності та конвергенції (SCP) на 2022 рік і весняний прогноз Єврокомісії на 2022 рік можуть сприяти подальшому покращенню державних фінансів у 2022 та 2023 роках, тоді як війна в Україні створює нові макроекономічні виклики. Відбулися зміни економічної перспективи через нові перебої у світовому постачанні, подальший тиск на ціни на товари тощо. Незважаючи на ці події, прогнозується, що економіка ЄС продовжить своє відновлення у 2022 та 2023 роках, але більш повільними темпами, ніж у 2021 році. Очікується, що державні фінанси покращаться в у наступні два роки. Тенденції у 2022 році відображають як триваюче відновлення економіки та зменшення впливу тимчасових надзвичайних заходів, пов'язаних із COVID-19, так і обтяжливі заходи для підтримки домогосподарств і компаній у зв'язку з високими цінами на енергоносії та витратами на надання допомоги переміщеним особам унаслідок війни в Україні.

Згідно проміжного економічного прогнозу «Літо 2022» (Summer 2022) економіка ЄС зросте на 2,7% у 2022 році та на 1,5% у 2023 році. Очікується, що зростання в єврозоні складе 2,6% у 2022 році і сповільниться до 1,4% у 2023 році. Прогнозується, що середньорічна інфляція досягне історичного максимуму в 2022 році на рівні 7,6% у єврозоні та 8,3% у ЄС, а потім знизиться у 2023 році до 4,0% та 4,6% відповідно [4].

Економіка ЄС залишиться особливо вразливою до розвитку енергетичних ринків через високу залежність від російського викопного палива, а послаблення глобального зростання зменшує зовнішній попит. Економічна активність до кінця року очікується послабленою. Очікується, що у 2023 році щоквартальне економічне зростання набере обертів завдяки стійкому ринку праці, пом'якшенню інфляції, підтримці Фонду відновлення та стійкості та все ще великій сумі надлишкових заощаджень. Загалом економіка ЄС продовжить розвиватися, але значно повільнішими темпами, ніж очікувалося в прогнозі навесні 2022 року.

Аналізуючи динаміку зростання ВВП країн ЄС можна визначити наступні тенденції (табл.3). Так, динаміка ВВП в окремі періоди є вкрай нерівномірною внаслідок перманентного розгортання кризових явищ глобального і регіонального характеру. Так, середні значення показника у п'ятирічні періоди 2003-2017 років віддзеркалюють вплив глобальної кризи 2008-2009 років та кризи Єврозони 2011-2012 років. У 2013-2017 роках більшості країн ЄС були притаманні невисокі темпи економічного зростання. У 2020 та 2021 роках динаміка ВВП відбиває достатньо високі величини як падіння, так і відновлення темпів економічного зростання. Літній прогноз Єврокомісії на 2022 та 2023 роки свідчить про обережний оптимізм щодо темпів економічного зростання у поточному році і зниження показника у наступному році. Стосовно відмінних рис темпів економічного зростання за окремими групами країн не можна визначити однозначних тенденцій.

Таблиця 3Динаміка зростання ВВП країн Європейського Союзу у 2003-2023 роках, %

Джерело: Складено авторами за даними: Summer 2022 (Interim). Forecast. Institutional paper 183 . July 2022. Statistical Annex. Table 1: Gross domestic product, volume (percentage change on preceding year, 2003-2023). P.45.

Серед варіабельних факторів, які визначатимуть розвиток ЄС у перспективі до 2032 року, слід виділити такі.

1. Глибина та тривалість економічної кризи, що розпочалася у 2020 році. Здатність в умовах тривалого періоду економічної турбулентності забезпечити соціальну справедливість та, як наслідок, соціальну стабільність. Досі ЄС був спроможний допомогти окремим державам-членам лише за допомогою наявних у ЄЦБ заходів стимулювання економіки та за рахунок послаблення вимог до збалансованості національних бюджетів. Обидва ці інструменти активно використовуються.

2. Здатність продемонструвати економічну і, отже, політичну солідарність «сильних» країн із «слабкими». Десятирічна дискусія про трансфертний союз та євробонди вступила у вирішальну фазу.

3. Лібералізація ринку праці як реакція на технологічні зміни (роботизація, цифровізація). Супутнім чинником може бути скорочення соціальних гарантій. Опір цим процесам у Європі великий. Однак задля підвищення конкурентоспроможності та стимулювання економічного зростання уряди багатьох країн ЄС незалежно від своїх ідеологічних переваг будуть змушені робити кроки в цьому напрямку. Ці тенденції можуть зробити свій внесок у дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, а також сприяти розходженню моделей економічної політики країн ЄС.

4. Наростання економічних відмінностей між більш розвиненими (північ та захід Європи) та відносно відстаючими (південь і схід Європи) економіками. Більшість заходів, що реалізуються в ЄС, не здатні швидко скоротити ці відмінності. Але чи можливо зупинити посилення цього розриву - питання відкрите.

5. Збільшення економічних відмінностей між державами-членами може спричинити подальше наростання ціннісних відмінностей, а також посилення на сході Євросоюзу різних варіантів націонал-консервативної ідеології (неліберальної демократії). Крім Польщі та Угорщини, які опонують офіційному Брюсселю, м'які євроскептики можуть прийти до влади у низці інших країн Центральної та Східної Європи.

6. Збільшення економічних та ідеологічних відмінностей між державами- членами може послабити комунітарні інститути (Єврокомісію, Європарламент). У цій ситуації дедалі більше функцій стратегічного управління буде переноситися у міжурядові формати (Європейська рада, Рада міністрів та ін.).

7. Здатність провідних країн ЄС сформулювати «великий» проект, який згуртував би еліти більшості держав-членів та забезпечив широку громадську підтримку. Як такий проект до недавнього часу ЄС намагався просувати Зелену угоду та цифрову політику/цифровий ринок. Не виключено, що реакцією на епідемію коронавірусу буде запропоновано створення спільної політики у сфері охорони здоров'я. Але найімовірніше таким «великим» проектом стане перезапуск європейської економіки. Якщо цей план буде реалізовано, то економічний вплив ЄС зросте як через перерозподіл великих обсягів коштів, так і через комунітаризацію нових податків. А продемонструвавши високий рівень солідарності, ЄС збільшить свій політичний вплив. Однак успішна реалізація цього «великого» проекту не є очевидною.

Зазначені тенденції мають істотні ризики для майбутнього ЄС. Водночас, слід мати на увазі, що всі відповідальні прагматичні політики в ЄС розуміють - збереження та зміцнення системоутворюючих проектів ЄС (єдиний ринок, євро, Шенген) відповідає стратегічним інтересам їхніх країн. Складнощі, з якими зіткнулася Великобританія в процесі виходу з ЄС, продемонстрували ціну виходу з ЄС та ціну гіпотетичної деградації Євросоюзу. Ця ціна є настільки високою, що є ефективним стимулом для політичних еліт держав-членів шукати спільні відповіді на спільні виклики.

На основі франко-німецьких пропозицій інститути ЄС та держави-члени зуміють узгодити та спільними зусиллями реалізувати ефективні заходи стабілізації економіки. Отримавши нові повноваження щодо перерозподілу між країнами фінансової допомоги, а трохи пізніше - нові джерела податкових надходжень, інститути ЄС суттєво посилять свій вплив на економічну політику держав-членів. М'яка грошово-кредитна та макроекономічна політика, що проводиться протягом декількох років, сприятиме відновленню економічного зростання. Продовжиться централізація економічного управління. Інститути ЄС, спираючись на підтримку країн-прихильників скорочення ризиків, зможуть жорсткіше контролювати національні бюджети та стан банківської системи.

Висновки

Розвиток світової економіки ХХІ століття характеризується значною турбулентністю. Особливо відчутними тригерами дестабілізації сталого глобального зростання і змін геоекономічної парадигми стали пандемія СОУГО-19, протистояння у торговельних відносинах США і Китаю, повномасштабне воєнне вторгнення РФ в Україну.

Результати аналізу динаміки показника ВВП на душу населення у доларовому обчисленні у 2012-2032 роках дозволяють відзначити вкрай нерівномірний приріст показника в розрізі регіонів, зокрема більш швидке зростання для країн Азії, вкрай повільне - для країн Африки та Латинської Америки. Геоекономічні мегатренди світової економіки до 2032 року будуть характеризуватися безумовним лідерством за рівнем ВВП на душу населення регіону США та Канади, скороченням розриву від лідера за цим показником країн Європи та Близького Сходу. Країни Африки та Латинської Америки не зможуть посилити свої геоекономічні позиції. Більшість країн світу на початок 2022 року не відновила величину аналізованого показника до рівня 2019 року через глобальну кризу 2020 року, тригером якої стала пандемія COVID-19..

Україна, як країна-кандидат на вступ до ЄС, повинна розробляти та реалізовувати національну макроекономічну та зовнішньоекономічну політику з урахуванням новітніх реалій та мегатрендів геоекономічного розвитку та можливого посилення ролі Європейського Союзу.

Повоєнне відновлення економіки України може стати «великим проектом», який допоможе згуртувати конструктивні сили більшості держав- членів та посилити конвергенційні процеси країн Євросоюзу, посилити переваги єдиного ринку.

Література

геоекономічний розвиток європейський союз

1. Global Trends: Paradox of Progress. A publication of the National Intelligence Council. January 2017. NIC 2017-001. URL: www.dni.gov/nic/globaltrends.

2. The Long View. How will the global economic order change by 2050? / PwC February 2017.

72 р. URL: https://www.pwc.com/gx/en/world-2050/assets/pwc-world-in-2050-summary-report- feb-2017.pdf.

3. U.S. Department of Agriculture, Economic Research Service. International Macroeconomic Data Set. URL: https://www.ers.usda.gov/data-products/international-macroeconomic-data-set.aspx (дата звернення: 03.08.2022)

4. Summer 2022 (Interim). Forecast. Institutional paper 183 . July 2022. 62 р. URL: https://ec.europa.eu/info/publications/economic-and-financial-affairs-publications_en. (дата звернення: 03.08.2022).

References

1. Global Trends: Paradox of Progress (2017). A publication of the National Intelligence Council. NIC 2017-001. URL: www.dni.gov/nic/globaltrends.

2. The Long View. How will the global economic order change by 2050? (2017). PwC. . URL: https://www.pwc.com/gx/en/world-2050/assets/pwc-world-in-2050-summary-report-feb-2017.pdf

3. U.S. Department of Agriculture, Economic Research Service. International Macroeconomic Data Set. URL: https://www.ers.usda.gov/data-products/international-macroeconomic-data-set.aspx (accessed 03.08.2022)

4. Summer 2022 (Interim). Forecast. (2022). Institutional paper 183 . URL: https://ec.europa.eu/ info/publications/economic-and-financial-affairs-publications_en. (accessed 03.08.2022).

Размещено на Allbest.ru