Особливості впливу природно-географічних чинників на формування системи розселення Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості впливу природно-географічних чинників на формування системи розселення Закарпатської області

Михайло Качайло

Особенности влияния природно-географических факторов на формирование системы расселения Закарпатской области

Постановка наукової проблеми та її значення

Природні чинники є важливою умовою розвитку й трансформації розселення. Компоненти природи взаємодіють між собою та формують різноманітні природні комплекси, які так чи інакше впливають на формування системи розселення певної території. Територія Закарпатської області характеризується складною просторовою диференціацією природних умов. Відтак виникає необхідність дослідження їхнього впливу на формування системи розселення Закарпатської області.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Комплексного дослідження впливу природно-географічних чинників на формування системи розселення Закарпатської області не було здійснено. Природно-географічні особливості Закарпаття досліджували К.І. Геренчук, О.В. Заставецька, Б.І. Заставецький, С.С. Поп та ін. Мета статті - аналіз впливу природно-географічних чинників на формування системи розселення регіону Закарпатської області, завдання - виявити та схарактеризувати позитивні й негативні природно-географічні чинники формування системи розселення Закарпатської області.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Природно-географічне середовище є постійно діючим важливим, а в деяких випадках - вирішальним чинником розселення та його територіальної організації. Воно значною мірою впливає на розміщення, величину й функції окремих поселень і регіональних поселенських мереж. Для оцінки впливу природно-географічних чинників на територіальну організацію розселення доцільно спочатку проаналізувати окремі компоненти, а потім комплексно оцінювати природне середовище [4, с. 23].

Один із найважливіших природних чинників розселення - це територія, придатність якої для розселення визначається його компонентами. Зокрема, рельєф місцевості також впливає на густоту та конфігурацію поселенської мережі [4, с. 23]. Розміщення на території Закарпатської області двох тектонічних структур зумовило її поділ на гірську й рівнинну частини. Близько 80 % площі області займають Карпатські гори та лише 20 % - Закарпатська низовина. Карпати простягаються у вигляді поздовжніх ланцюгів хребтів і міжгірних долин. Середня висота хребтів - 700-1500 м.

Південно-західну частину області займає Закарпатська (Притисинська) низовина, яка є частиною Середньодунайської рівнини. Поверхня низовини переважно плоска (100-120 м над рівнем моря) зі слабким нахилом із північного сходу на південний захід. Незначний спад поверхні й невелика глибина річкових долин утруднюють поверхневий стік, тому в деяких місцях відбувається процес заболочування; при сильних зливах і таненні снігу в горах знижені місця нерідко затоплюються водою [2, с. 15]. Ці процеси негативно впливають на формування поселенської мережі та системи розселення.

Під час аналізу розселення важливо враховувати висоту розміщення поселень. У гірській місцевості в умовах складного рельєфу витрати на будівництво й експлуатацію поселень різко збільшуються. Тому тут поселення частіше лежать у міжгірських долинах та улоговинах. На Закарпатській низовині в розширених ділянках Березне-Ліпшанської долини й Верхньотисинської улоговини поселення здебільшого компактні. Уздовж вузьких річкових долин гірської зони вони «витягуються» в лінію завдовжки до 4-5 км (села Люта Великоберезнянського та Лопухів Тячівського районів - до 9 км). На відносно пологих схилах гір формується розсіяне розселення з лінійною чи компактною забудовою, яка міститься на дні цих одиниць рельєфу. Такий вигляд мають поселення Рахівського (м. Рахів, смт Ясіня, села Богдан, Кваси, Косівська Поляна), Міжгірського (села Колочава, Негровець, Синевир) районів. Багато із них можуть «посперечатись» за площею з найбільшими, містами області Ужгородом і Мукачевим [2, с. 58].

80 % усіх поселень Закарпаття розміщені нижче горизонталі 400 м. У гірській зоні до цієї висоти зосереджена більшість населених пунктів, решта - переважно до лінії 800 м над рівнем моря. Найвисокогірніші поселення області - села Міжгірського району Береги (920-1200 м над р. м.) і Свобода (910-1100 м). Деякі хутори-присілки міста Рахів та села Видричка, що в його околицях, «піднімаються» на висоту понад 1200 м, а двори села Синевирська Поляна, що в Міжгірщині, - до 1400 м над рівнем моря. Найменшу абсолютну висоту (101-103 м над р. м.) мають м. Чоп та навколишні села Ужгородського району [2, с. 59 ].

Отже, для Закарпаття характерні значні зональні відмінності розселення, пов'язані з рельєфом. Якщо в гірській зоні середня щільність населення становить 62 особи на 1 км² , то в рівнинній - 208, тобто втричі більше. У Закарпатській області простежено низку процесів, пов'язаних із рельєфом, що негативно відбиваються на умовах життя й діяльності людей. Це селі, зсуви, обвали, площинна та лінійна ерозія. Водокам'яні й грязекам'яні селеві потоки виникають на схилах під час танення снігу в горах та злив, а також у невеликих гірських потоках, що у верхів'ях рік Уж і Боржава, і в ярах на передгір'ї Вулканічного хребта. Зсуви поширені в Ясінській та Верхньотисинській улоговинах, на масиві Свидовець і Полонинському хребті. Вони завдають значної шкоди шляхам сполучення та населеним пунктам. У Чорногірському й Свидовецькому масивах спостерігають снігові лавини. Ерозійні процеси поширені в передгір'ях Вулканічного хребта та на схилах Полонинського й Свидовецького хребтів (вибоїни, яри) [2, с. 15].

Під час розгляду геологічних умов виділяють території зі складною геологічною будовою, неотектонічною та сейсмологічною активністю. Карпатські гори належать до сейсмічно активних регіонів, де інтенсивність землетрусів досягала 6-7 балів. Тому при розселенні в гірських районах Закарпатської області потрібно враховувати й цей чинник.

Мінеральні ресурси також впливають на формування поселенської мережі. Закарпаття багате на різноманітні корисні копалини, але їхні запаси незначні. Тут найбільше родовищ нерудних корисних копалин - кам'яної солі й будівельних матеріалів (каоліни, мармур, андезити, вулканічні туфи). Є також рудні корисні копалини, які пов'язані переважно з Вулканічним хребтом та його передгір'ями й відсутні у флішевій зоні Карпат. Серед них - ртутні, поліметалеві, алюмінієві, мідні, залізні руди, золото та ін. Із паливних корисних копалин в області наявні поклади бурого вугілля й природного газу. Місцеве значення має торф, який наявний на заболочених ділянках Закарпатської низовини. Із вичерпанням деяких видів мінеральних ресурсів пов'язне функціональне перепрофілювання населених пунктів. Зокрема смт Ільниця внаслідок вичерпання запасів вугілля та закриття шахти змінило свою функцію з промислової на сільськогосподарську й переведено в категорію сіл [8, с. 95].

Ґрунтовий покрив має подвійне значення для територіальної організації розселення. З одного боку, у складі сільських і більшості міських поселень значну площу займають присадибні ділянки. Тому ці поселення, як правило, розміщені на родючих ґрунтах. Водночас під міське будівництво із сільськогосподарського обігу щорічно вилучають значні площі родючих земель [4, с. 24-25]. Процеси ґрунтоутворення мають значні відмінності в гірській і рівнинній частинах області. Ґрунти в гірських районах щодо молоді мають незначну потужність, людська діяльність прискорює їх площинну та лінійну ерозію. Для ґрунтів гірської частини області характерна вертикальна (висотна) поясність. Найпоширенішими є бурі гірсько-лісові ґрунти (буроземи). Вони вкривають схили гір до висоти 1100-1500 м, тобто в межах лісового поясу. На висотах понад 1200-1500 м сформувалися гірсько- лучно-буроземні ґрунти полонин. Найкращими за родючістю в гірській частині області є лучно- буроземні ґрунти, поширені на нижніх терасах гірських рік.

На території Закарпатської низовини найпоширеніші дерново-підзолисті, дернові, лучні й болотні ґрунти [3]. Найкращі за своїми фізичними властивостями в області дернові ґрунти, які утворилися в заплавах Тиси та Латориці на піщаних і супіщаних річкових відкладах. Саме тут вони найбільше використовуються в сільському господарстві. Зазначені території найбільш сприятливі для формування поселенської мережі. Найменш родючі ґрунти спостерігаємо в гірських районах, що не сприяє заселенню території.

Важливу роль у сільському розселенні відіграє забезпеченість поселень і населення земельними ресурсами. Площа земельного фонду Закарпаття становить 1275,2 тис. га. Наявність значних гірських масивів зумовлює невисокий рівень освоєння земельних ресурсів. Землі сільськогосподарського призначення за площею складають 37 % від загальної площі території області, тоді як по Україні цей показник перевищує 70 % і є одним із найвищих у світі. Тобто область найменш забезпечена землями сільськогосподарського призначення. На одну особу припадає всього 0,37 га, із них 0,15 га - це рілля. У середньому по Україні цей показник складає 0,86 та 0,71 га відповідно [5, с. 156]. Земельні угіддя розміщені нерівномірно. Основні масиви ріллі зосереджені в низовині (60,7 %). У гірській частині переважають сіножаті й пасовища. Багаторічні насадження (сади та виноградники) поширені в рівнинних і передгірних районах. Отже, із погляду забезпеченості земельними ресурсами, найбільш сприятливим для формування поселенської мережі та системи розселення Закарпатської області є рівнинні й передгірні райони.

Одним із важливих компонентів природного середовища, який впливає на територіальну організацію розселення, є рослинний покрив. Рослинність низовинної й гірської частин Закарпатської області суттєво різниться, хоча в минулому лісами була зайнята вся територія області. Ліси відіграють особливу роль у розміщенні населення. Сільські поселення, як правило, розміщуються поблизу лісових масивів. Для великих міст і промислових центрів ліси виступають «легенями», очищуючи забруднене міське повітря. Особливе значення ліси мають у курортних містах та селищах, де вони виконують лікувальні й оздоровчі функції. Курортні ліси виконують важливі захисні, санітарно- гігієнічні та рекреаційні функції. Вони підтримують дебіт мінеральних джерел, створюють сприятливі умови для лікування, оздоровлення й відпочинку населення. У регіоні курортні ліси виділено навколо всіх санаторіїв та санаторно-курортних комплексів. Забезпеченість курортними лісами досить висока. Найбільші площі курортних лісів відведено навколо курортів «Поляна», «Сонячне Закарпаття» й «Квітка Полонини» (загальна площа - 2,6 тис. га) [6, с. 18].

Гідрологічні умови включають оцінку забезпеченості поселень поверхневими та підземними водами. Розглядаючи гідрографічну мережу, визначають можливості розміщення поселень по берегах озер, річок і водосховищ, установлюють їх забрудненість, кількість та якість води [4, с. 26]. Закарпатська область має щільну річкову мережу. По її території протікають 9429 річок сумарною довжиною 19 866 км. Із них 9277 - малі річки (довжиною до 10 км), що становить близько 79 % усіх водотоків. Їхня загальна довжина 16 248 км. Із довжиною понад 10 км наявні 152 річки. Річок, що мають довжину понад 100 км, - лише чотири [3]. Річки області належать до басейну Тиси. Майже всі вони починаються в горах і протікають із північного сходу на південний захід - в напрямку загального нахилу поверхні, мають значні падіння й похил русла. Більшість населених пунктів області розміщені на берегах річок або поблизу них. Річки не судноплавні. Унаслідок регулювання їхнього режиму воду використовують для водопостачання населених пунктів, розведення риби. У минулому по ріках проводили лісосплав. Уздовж річкових долин прокладено шляхи до віддалених гірських сіл і карпатських перевалів.

Закарпаття має значні запаси підземних вод. Особливу цінність становлять мінеральні води. Область - найбагатший регіон України за складом і запасами таких вод. Відомо понад 360 їхніх джерел. Виділяються вуглекислі, сульфідні, залізисті та миш'яковисті, бромні, йодні, радонові води, а також води неспецифічного складу [2, с. 25]. Водними ресурсами серед регіонів України Закарпатська область забезпечена найкраще. Наявність значних запасів водних ресурсів сприяє формуванню системи розселення регіону.

Дослідник В. П. Руденко оцінив у балах потенціал природних ресурсів у розрахунку на одну особу регіонів України (табл. 1).

Таблиця 1 Забезпеченість областей Карпатського регіону природно-ресурсним потенціалом*

*Складено за: [7, с. 375-376].