Транспортно-географічне положення як чинник формування східноєвропейського газового хабу

Постановка проблеми

східноєвропейський газовий хаб енергетичний проект

Географічна віддаленість газосховищ Західного регіону України (ЗРУ) від інших підземних сховищ газу (ПСГ) країни не тільки зміцнює логістичні позиції, але й також дає змогу розглядати сукупність ПСГ ЗРУ як газовий хаб європейського зразка. Тобто, мова може йти про формування на території ЗРУ Східноєвропейського газового хабу. Актуальність теми дослідження полягає у необхідності суспільно- географічного вивчення транспортно-енергетичних проблем країни. Найбільшою мірою у цій праці використовуються конкретно наукові методи, а саме: метод аналізу аналогових ареалів, оскільки проводиться дослідження об'єктів - газових хабів шляхом їх зіставлення; метод порівняння; картографічний метод (для наочного висвітлення досліджуваної проблематики).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття географічного положення є однією з головних категорій географічної науки. Під ним розуміють розташування об'єкта або ареалу земної поверхні стосовно інших об'єктів чи територій, які розміщені за межами цього об'єкта або ареалу і мають на них вплив. Географічне положення - динамічний опис, який постійно набуває нових ознак і змінюється у міру зміни різних властивостей географічного об'єкта та його взаємозв'язків з іншими об'єктами і явищами. Проф. О. Шаблій зазначає, що "географічне положення - це просторове відношення певного об'єкта (країни, міста, гірського масиву тощо) до географічних данностей, що лежать поза ним і мають чи можуть мати на нього суттєвий вплив" [5, с. 93]. У структурі географічного положення виділяють підсистеми - суспільно-економічне, культурно-географічне, етнокультурно-географічне положення. Учений відносить "географічне положення" до складної категорії, оскільки воно завжди індивідуалізує географічний об'єкт. У "географічному положенні" відображається така його ознака, як позиційність і унікальність. На думку вченого, географічне положення - це властивість об'єкта, але водночас у ньому відображається його відношення до інших територіальних систем. Підхід до визначення суспільно-географічного положення цілком зберігає риси визначення географічного положення як такого.

Суспільно-географічне положення трактується як положення певного суспільно-географічного об'єкта щодо інших об'єктів, які мають для нього господарське значення (джерел сировини та енергії, транспортних шляхів тощо). Проф. О. Топчієв у праці "Основи суспільної географії" описує відношення та взаємодію географічного об'єкта з іншими об'єктами як важливу характеристику, яка впливає на його подальший розвиток.

Учений зазначає, що просторове відношення об'єкта до інших сусідніх є відносною прив'язкою, але використовується географами частіше, оскільки дає змогу здійснити комплексну характеристику просторової організації: "...теорія і практика суспільно-географічних досліджень переконливо свідчать, що саме аналіз відносних місцеположень, дослідження сусідства дають змогу дати розміщенню окремих об'єктів глибоку та змістовну якісну характеристику" [2, с. 154-155]. Є кілька наукових праць, які розглядають тему газових хабів. Праця П. Хезера "Континентальні європейські газові хаби: чи виконують вони поставлені цілі?" забезпечує загальний огляд розвитку газового ринку Європи. Після вивчення розвитку торговельної ліквідності та тісного взаємозв'язку газових хабів можна стверджувати про швидке наростання потужностей газових хабів [3]. Ця праця також дає уявлення про особливості окремих вузлів, причини їх конкретного еволюційного шляху та перспективи їх подальшого розвитку.

Мета

Метою роботи є висвітлення важливих географічних передумов формування проектованого Східноєвропейського газового хабу та його конкурентоспроможності на газовому ринку Європи. Зокрема, увага приділяється важливості траспортно-географічного положення як одного із найважливіших факторів формування стратегічного транспортного об'єкту країни.

Виклад основного матеріалу

Транспортно- географічне положення ми розглядаємо як підсистему економіко-географічного положення, при вивченні якого звертається увага на інфраструктурні компоненти транспортних систем. Ведучи мову про конкретний об'єкт - Східноєвропейський газовий хаб, у першу чергу, варто локалізувати газові сховища як окремі структурні елементи. На території Західного регіону України розташовано п'ять підземних сховищ газу (ПСГ): Угерське, Опарське, Більче-Волицько-Угерське, Дашавське та Богородчанське (рис. 1). Найбільшим серед вищезазначених є Більче-Волицько-Угерське з активною потужністю 17050 млн м³ Дане газосховище має стати ядром майбутнього проектованого хабу. Наступними за величиною є Богородчанське - 2 300 млн м3, Дашавське - 2 150 млн м3, Опарське - 1 920 млн м3 та Угерське - 1 900 млнз [4]. Усі газосховища Західного регіону ма ють однаковий генезис: вони виникли на місці виснажених газових/нафтових родовищ [6]. Слід також зазначити, що газові сховища, особливо перших чотири, розташовані на невеликих відстанях однин від одного. Це дозволяє говорити про них як про один структурований географічний об'єкт.

П'ять вищенаведених ПСГ майже збігаються розташуванням Олеської сланцевої площі у межах Західного регіону України загальною площею 6 324 км² Олеська ділянка міститься на території Львівської (Буський, Жидачівський, Жовківський, Золочівський, Кам'янка-Бузький, Миколаївський, Перемишлянський, Пустомитівський, Сокальський райони), Івано- Франківської (Тлумацький, Галицький, Городенківсь- кий, Рогатинський райони) та крайньої західної частини Тернопільської областей.

Окрім п'яти підземних сховищ газу (ПСГ) Західного регіону на території України знаходяться ще вісім. Сім із них розташовані на Лівобережжі Дніпра, уздовж важливих транспортно-трубопровідних вузлів (а також Глібов- ське на території тимчасово окупованого Криму) [1].

Рис. 1. Підземні сховища газу Західного регіону України

Газові сховища Червонопартизанське (загальна потужність 2700 млн м³) та Олишівське (загальна потужність 660 млн м3) являють собою природні резервуари на базі водоносної структури. Усі інші ПСГ, як і газосховища Західного регіону, створені на місці колишніх газових/нафтових родовищ. За показником загальної потужності газосховища розташовуються таким чином: Пролетарське - 4800 млн м3, Солохівсь- ке - 2000 млн м3, Кегичівське - 1315 млн м3, Вергунсь- ке - 920 млн м3, Краснопопівське - 800 млн м3 [4]. Дані ПСГ здебільшого використовуються для внутрішніх потреб країни загалом та регіону зокрема. Загалом система українських газосховищ є однією із найпотужніших у світі та найпотужнішою в Європі (табл. 1).

Згідно з даними НАФТОГАЗу протягом останніх років Україна використовує лише до 50 % потужності власних газосховищ. Компанія почала проект прогнозування попиту на використання ПСГ і вивчення можливості збільшення активних потужностей систем. За даними платформи Gas Infrastructure Europe рівень запасів газу в ПСГ у цілому по країнах Європи за останній період знизився більш ніж на половину.

Таблиця 1. Показники використання газових сховищ Європи

За оцінками різних джерел цей рівень - найнижчий за поточне десятиліття. Підвищення обсягів витрат газу зі сховищ підсилює значущість постачання газу ззовні на європейський ринок. Крім того, підвищені витрати газу створюють додатковий попит газу в літній період - сезон закачування газу в ПСГ для відновлення використаних за зиму запасів газу.

Зазначимо, що бажання зберегти на європейському політичному рівні конкуренції через розвиток нормативно-правової бази на тлі загальної економічної кризи зумовило швидкий розвиток цілої низки європейських газових хабів, які впливають на ціноутворення енерго- ресурсу загалом. Найбільш широко використовуваною є класифікація європейських газових хабів на торговельні, транзитні й перехідні [3]. До основних торговельних хабів належать британський хаб NBP (National Balancing Point) та нідерландський TTF (Title Transfer Facility). Здебільшого власне торговельні хаби найбільшим чином впливають на ціноутворення газового енергоносія. Найбільшими транзитними хабами Європи є бельгійський ZEE (Zeebrugge) та центральноєвропейський CEGH (Central European GasHub). Основною метою транзитних газових хабів є полегшення процесу передавання великої кількості газу для подальшого розподілу між споживачами. Фактично транзитні хаби є фізичними пунктами, де учасники ринку можуть здійснювати торгівлю. Перехідними хабами вважаються німецький GPL (Gaspool Balancing Services hub) і NCG (NetConnect Germany), французька мережа PEGs (The Points d'Echange de Gaz), а також італійський PSV (The Punto di Scambio Virtuale). Загалом до цієї категорії відносять хаби, які вже встигли заявити про свої позиції на ринку, лібералізують його, здійснюючи торгівлю, але ще не повною мірою розкрили свій потенціал. Є всі підстави вважати, що проектований Східноєвропейський газовий хаб становитиме найбільшу конкуренцію Центральноєвропейському газовому хабу, оскільки, по-перше, географічно найближче розташований до нього, по-друге, має значно більший потенціал у плані потужності газових резервуарів, що дасть змогу в майбутньому розвинути потужний ринковий майданчик для торгівлі газом.

З метою безпеки поставок газу за регіональним принципом та уникненням проблеми енергетичної залежності Європейська комісія пропонує створити з відповідним регламентом дев'ять зон газового забезпечення і, таким чином, зміцнити зв'язки та співпрацю між учасниками ринку. Країни кожної із зон розділять між собою відповідальність за формування стратегічних запасів газу та розвиток газової інфраструктури. Відповідно до даної регіоналізації має бути виділено такі зони газопостачання: Північно-західна Європа, Захід північно-південної Європи, Центральна Європа, Балтійський енергетичний ринок І, Балтійський енергетичний ринок ІІ, Південно-Східна Європа, Південний газовий коридор і окремо виділені острови Мальта та Кіпр. Регламентується також принцип солідарності між країнами, за якого суміжні держави повинні допомагати одна одній під час кризи з поставками газу й забезпечувати безперебійну роботу окремих сфер промисловості та сільського господарства, які найбільшим чином залежать від даного енергоносія. При координації Європейської комісії держави мають також розділити між собою відповідальність за розвиток газової інфраструктури та формування стратегічних запасів газу. Особлива увага також приділяється створенню можливості реверсних поставок між країнами. Усе це треба мати на увазі при проектуванні Східноєвропейського газового хабу.

Незважаючи на безпосереднє межування України зі східним газовим монополістом, із 25 листопада 2015 р. Україна імпортує природний газ тільки у західних сусідів. У 2016 р. основний ресурс імпортованого газу Україна отримувала зі Словаччини (9 млрд м3). По 1 млрд м3 було також імпортовано із Польщі та Угорщини. Така зміна політики у постачанні газу була зумовлена декількома факторами, найвагомішим серед яких є неврегу- льоване питання взаємовідносин між компаніями ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз України". Загалом можна констатувати, що порівняно із 2015 р. обсяг імпорту скоротився на 32 % - із 16,4 млрд м3 до 11 млрд м3 [7]. Варто також зазначити, що частка державних компаній в імпорті газу зменшилась на користь приватних імпортерів, яких на ринку налічується більше 20. Європейські компанії дещо з обережністю ставляться до українського ринку, але й тут помітна позитивна динаміка. Тепер іноземні трейдери вважають за краще продавати енергоносій на кордоні, а не працювати безпосередньо на українському ринку. Найбільшими продавцями у 2016 р. стали: Engie (2,2 млрд м3), Axpo Trading (1,6 млрд м3) та

Trail Stone (0,9 млрд м³) [7]. Незважаючи на всі ризики, які існують на українському газовому ринку, наприкінці 2016 р. стало відомо про початок роботи іноземних компаній безпосередньо в Україні. На сьогодні є чотири європейські трейдери, які постачають газ на внутрішній ринок, хоча обсяги поки що доволі незначні. Усі ці факти на позитивну динаміку в процесі лібералізації українського газового ринку.

Для вивчення передумов функціонування Східноєвропейського газового хабу важливим є вивчення європейського досвіду у питанні торгівлі газом. Однією із найпотужніших систем газозберігання володіє Німеччина. У межах країни знаходиться 51 газове сховище, а загальна потужність газорезервуарів, як зазначалось раніше, становить близько 22 627 млн м3. На базі розвиненої газової інфраструктури сформувались два газові хаби: Gaspool на півночі та NCG - на півдні. Обидва газові хаби є своєрідними ринковими майданчиками і не є географічно прив'язаними до ПСГ, а скоріше віртуальний пункт, який сформувався на перетині газотранспортних коридорів, де найактивнішим чином відбувається розподіл енергоносія між учасниками ринку. У випадку України, пСг Західного регіону забезпечують надзвичайну маневреність потоків газу, оптимізацію режимів роботи енергетичного сектору, а також створення необхідних оперативних і стратегічних запасів газу, що є важливим в умовах ринкових відносин. Усі ці передумови можуть служити потужною базою для створення в Україні газового хабу європейського зразка.

Висновки

Отже, можна зробити висновок, що розвиток газового сектору України є пріоритетним у контексті реалізації євроінтеграційних планів України в економічній сфері та визначається не лише географічним розташуванням, але й існуючою протягом останніх десятиліть технологічною інтеграцією газотранспортної інфраструктури в середньо-східноєвропейський економічний простір. Входження українського ринку природного газу в систему європейських газових ринків сприятиме: посиленню енергетичної безпеки України; підвищенню якості й рівня відносин між Україною та країнами ЄС у співпраці на газових ринках Центральної та Східної Європи; створенню сприятливого інвестиційного клімату для подальшого розвитку газотранспортної системи. Беручи до уваги європейський досвід, можна стверджувати, що пСг ЗРУ із транспортно-логістичного погляду створюють потужну базу для формування й подальшого функціонування Східноєвропейського газового хабу.

Список використаних джерел

1. Газові сховища 2015. Газова інфраструктура Європи [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.gie.eu/index.php/maps-data/gse- storage-map.

2. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії :навч. посіб. / О. Топчієв. - Одеса: Астропринт, 2001. - 560 с.

3. Хезер П. Континентальні Європейські газові хаби: Чи виконують вони поставлені цілі? - Оксфордський інститут енергетичних досліджень. 2012 [Електронний ресурс] / П. Хезер. - Режим доступу: https://www.oxfordenergy.org/wpcms/wp-content/uploads/2012/06/NG-63.pdf.

4. Чернова О. Т. Аналіз розвитку мережі підземних сховищ газу України [Електронний ресурс] / О. Чернова. - Режим доступу: http://mining.in.ua/articles/volume8_3/34.pdf.

5. Шаблій О. І. Основи суспільної географії : підручник / О. Шаблій. - Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2012. - 295 с.

6. Ярошевич М. А. Суспільно-географіне положення Східноєвропейського газового хабу // Регіон. - 2015 : Суспільно-географічні аспекти : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих науковців. - Харків: ХНУ ім. Каразіна, 2015. - С. 36-38.

7. Unbundling // Дзеркало тижня [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://gazeta.dt.ua/energy_market/unbundling-rozdiliti-nak-naftogaz-

ukrayini-mozhna-ale-hto-voloditime-yiyi-chastinami-ta-v-chiyih-interesah-_.html.

1. Gazovi schovzshcha / Gazova infrastruktura. - Rezhym dostupu: http://www.gie.eu/index.php/maps-data/gse-storage-map.

2. Topchiev O. H. Osnovy suspilnoi geografii. Navchalnyi posibnyk. - Odesa: Astroprynt. 2001. - 560 S.

3. Heather P. Kontynentalni Europeyski gazovi haby: Chu vykonuyutj vony postavleni zili? - Oksfordskyj instytut enerhetychnyh doslidzhen. 2012. Rezhym dostupu: https://www.oxfordenergy.org/wpcms/wp-content/uploads/ 2012/06/NG-63.pdf.

4. Chernova O. T. Analis rozvytku merezhi pidzemnych shovyshch hasu Ukrainy. Rezhum dostupu: http://mining.in.ua/articles/volume8_3/34.pdf.

5. Shabliy O.I. Osnovy suspilnoji geographii. Pidruchnyk. - Lviv: VZ LNU I. Franka, 2012. - 295 S.

6. Yaroshevych M.A. Suspilno-geografichne polozhenna Schidnoevropeyskoho hazovoho habu // Region. - 2015 : Suspilno- geografichni aspekty : Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferenzii studentiv, aspirantiv ta molodych naukovziv. - Kharkiv: CHNU im. Karazina, 2015. - S. 36-38.

7. Unbundling/ Dzerkalo Tuzhnja. Rezhym dostupu http://gazeta.dt.ua/ energy_market/unbundling-rozdiliti-nak-naftogaz-ukrayini-mozhna-ale-hto- voloditime-yiyi-chastinami-ta-v-chiyih-interesah-_.html.

Размещено на Allbest.ru