Природні та антропогенні умови і фактори формування ґрунтового покриву Північно-Західного регіону України та їх врахування при землеробському його використанні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Природні та антропогенні умови і фактори формування ґрунтового покриву Північно-Західного регіону України та їх врахування при землеробському його використанні

Вознюк С.Т., д. с.-г. н., професор

На підставі узагальнення результатів багаторічних власних досліджень і літературних джерел подано дані про умови і фактори формувань ґрунтового покриву ПЗР України для врахування при землеробському його використанні.

Based on results of multiple years investigations and literature data is given on conditions and factors of soil formation of the north-western region of Ukraine to consider them in soil use.

покрив землеробський полісся

Раніш ніж перейти до викладу основних положень цього допису, потрібно нагадати істини, які я і мої колеги засвоїли будучи ще студентами Львівського СГІ: професорів Г.А. Андрущенка, М.І.Гоголєва, Г.С. Кияка, В.С. Старостіна, В.Ф. Третьякова, Р.І. Ладожинського, М.А. Ясинського та ін.

Ми їм за це вдячні. Пізніше вони вони були закріплені і розвинені за час навчання і роботи у школі ґрунтознавців ХСГІ ім. В.В. Докучаєва, у нинішньому ННЦ «ІГА ім. О.Н. Соколовського».

Завданням с.-г. виробництва, зокрема його основоположного цеху - землеробства, було, є і буде одержання високих, стабільних, виправданих з точки зору економіки, доброї якості (екологічно здорових) урожаїв. Їх одержання за організацією, технологіями є складнішим від ведення промислового виробництва, бо має справу з такими факторами і умовами, якими є ґрунт, живі організми (рослини) і, саме головне, - формується, в основному, під відкритим небом, тобто - залежить від погоди.

Найістотнішою властивістю ґрунту є його родючість - здатність задовільняти потреби рослин не тільки у поживних речовинах і воді, але й у належній температурі, об'ємі для коріння рослин, при відсутності шкідливих, токсичних для рослин, сполук.

Родючість ґрунту і врожай - поняття не тотожні. Можна мати родючі ґрунти і не мати належних врожаїв, бо факторами і умовами врожаю є, в свою чергу, ґрунт, жива рослина, організація виробництва. Можна виростити і не зібрати його. Клімат, вплив якого на врожай і до нині ми можемо лише зменшити, і то опосередковано: регулюванням водно-повітряного режиму ґрунту, агротехнікою, гідротехнічними, тепловими меліораціями, які разом мають бути у комплексі. Виключним прогресом в одержанні високих, сталих, врожаїв був би надійний прогноз погоди. За збірною працею „Горизонти науки і техніки” виданою англійською ще у 1969р., серед найвидатніших відкриттів людства до 2000 року мало бути розроблення методів надійного прогнозу погоди. Але його нема... Щоправда, число грубих помилок у прогнозуванні погоди різко зменшилось, але воно залишається ймовірносним навіть на найкоротші періоди. Ми далекі від того, щоб управляти погодою, та чи доцільно це буде, взагалі? Отже шлях - пристосовуватись до неї.

З розвитком наук хімії, фізики, ґрунтознавства, рослинництва, прикладної математики, метеорології, з використанням супутників Землі та ін., вчені намагались і намагаються виявити певні залежності між ґрунтом, рослиною, погодою, керуючись якими можна було б управляти процесом одержання врожаю, прогнозувати і програмувати його.

Рівняння Мітчерліха, закони мінімуму, оптимуму, максимуму, сучасні рівняння - залежності між потрібними для окремих культурних рослин, їх сімейств, сортів, сумами додатних температур за вегетаційний період, вологозапасами ґрунту і повітря - є лише орієнтирами з великими похибками і коефіцієнтами, але дозволяють корегувати напрямки, географію і набір с.-г. культур.

Деякі авторитети з цих наук навіть заперечують реальність встановлення таких залежностей, їх високу надійність у практичному використанні. Але, беручи до уваги сучасний рівень знань, потрібно привернути увагу до тих ґрунтово-гідрологічних аспектів Західного регіону, які обов'язково необхідно враховувати при прогнозуванні, розробці і застосуванні заходів з підвищення ефективності землеробства в регіоні і при реформуванні АПК.

Ґрунтовий покрив низовинної частини Західного і Малого Полісся, особливо Передкарпаття, у більшості своїй (Придністровської низовини), в основному, - дерново-підзолисті грунти (в межах Волинської, Рівненської, Львівської, Івано-Франківської областей) характеризується несприятливими по відношенню до вирощуваних рослин водно-фізичними властивостями: низькою фільтраційною здатністю, майже відсутністю агрономічно цінної структури. Він піддається запливанню і утворенню кірки, що є наслідком механічного, літологічного, хімічного його складу, а також катіонів вбирного ґрунтового комплексу (низька насиченість кальцієм, наявність алюмінію, закисного заліза. Звідси - досить виражена кисла реакція.

Ще одною характерною властивістю ґрунтового покриву тут є значне або часткове заболочення. І не тому, що з року в рік випадає надмірна кількість опадів, а зумовлюється воно їх періодичністю за кількістю і перерозподілом за елементами рельєфу. У пониження зі схилів Волино-Подільської височини, в Передкарпатті і в Закарпатті - з Карпат поступає надмірно поверхневий стік.

Низька дренованість і наявність у профілі дерново-підзолистих ґрунтів щільного ілювіального горизонту є своєрідним „водоупором”, який стримує перевід поверхневого стоку у внутріґрунтовий.

Тому землеробство у цій зоні, на таких ґрунтах, має обов'язково вестись на фоні регульованого водно-повітряного режиму. Але він є лише фоном для накладення комплексу агротехнічних, хімічних, теплових та інших меліорацій.

Нам було приємно чути днями Постанову Уряду України про ефективність і потребу зрошення на півдні. Сподіваємось, цього заслужить і водорегулювання ґрунтів у Західному регіоні України.

Причому, мова має йти не лише про осушення, а й про подвійне регулювання водно-повітряного режиму цих ґрунтів. Такі системи є в небагатьох місцях (Трубіж, Смолянка), а у більшості, із-за вартості, їх побудовано лише як односторонньої дії. В наближених умовах Північно-західної Європи до 50% земельних угідь - гідрологічно меліоровані.

У лісостеповій частині Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської областей переважаючими за площами є сірі лісові ґрунти, малогумусні чорноземи (рендзини, лучні ґрунти - одні з кращих). Проте, вони мають виражені ознаки середньої, а то й сильної еродованості, на схилах - сухі, мало містять поживних для рослин сполук, зокрема азоту, і вимагають переводу поверхневого стоку у внутріґрунтовий.

Окремими є ґрунти рівнинної частини Закарпаття. Важко переоцінити стосовно них роль лісових насаджень. За умовами зволоження, температурним фактором - це окрема провінція. Але, знову ж таки, - перезволоження, кислотність, оглеєність, бідність на елементи живлення рослин - і тут також мають місце.

Про ґрунти Українських Карпат, як с.-г. вгіддя, слід окремо говорити, як про об'єкт лісівників. Шкода, яку завдали цим ґрунтам безсистемні вирубки, недодержання лісосіки, особливо при дорогах, дає про себе знати і сьогодні у відомих проявах стихії.

Якщо підсумувати властивості ґрунтового покриву Північно-західного регіону відносно природної родючості його ґрунтів, то за проведеною економічною оцінкою, виконаною у свій час Інститутом „Укрземпроект”, за середньою врожайністю зернових культур, рівень їх родючості по кожній з адміністративних областей західного регіону порівняно з середньою по Україні, взятою за 100 (у %) є такою: Волинської області - 75%, Рівненської - 74%, Львівської - 73%, Івано-Франківської - 88%, Чернівецької - 99%, Закарпатської - 77%. Ці рівні, як їх природна властивість - наслідок низького вмісту поживних речовин, незадовільних фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунту.

У Північно-західному регіоні річна кількість опадів становить від 600 (на півночі) до 800 мм у Закарпатті. Таких кількостей атмосферної вологи достатньо для вирощування навіть найбільш вимогливих до зволоження ґрунту с.-г. культур. І у той же час їх не можна вважати надлишковими (хоч має місце і заболочування).

Температурі, як елементу клімату, належить роль одного з провідних факторів вегетації і врожайності вирощуваних рослин. В умовах західного регіону середньорічні значення її є біля +6-70С на півночі, +8-9 на півдні; сума річних температур за + 100С також достатня: від 1700 до 2000 на півночі, до 3000 - на півдні, і не тільки для рослинництва, але й для садівництва, огородництва.

На сьогодні до використання практиками наукою прораховані залежності, рівняння, біокліматичні показники майже для кожної з ведучих с.-г. культур, що вирощуються в регіоні. Ці розробки є підставою до змін в географії і площ окремих з них.

За ними вивчено і районовано сорти. Але ж навіть на межовий рік, перед перебудовою, яким можна вважати 1989-1990, врожайність по регіону хоч і становила 25-30 ц зернових з гектара, була значно меншою ніж одержувана майже за таких же природно-кліматичних умов у Голландії: 76 ц (у 1997 році), навіть у Польщі (до 40 ц/га). Зараз рівень врожайності у регіоні у середньому наближається до природного (19 ц/га).

Можна пояснювати недобори врожаїв умовами перезимівлі, перезволоженням, посухою, але є фактори, які діють на врожай стабільно.

Німецькі спеціалісти підрахували, що з 1950 по 1988 рр. врожай зернових у них зріс з 26 до 67 ц/га. Це сталося за рахунок підбору сортів і обробітку ґрунту (+10 ц/га), застосування добрив (+7 ц/га), гербіцидів (+5 ц/га), фунгіцидів і інсектицидів (+12 ц/га), регуляторів росту (+7 ц/га). Про це свідчать врожаї у наш час на інвестованих (іноземним капіталом) площах (у т.ч. у Рівненській області).

Якщо у 1930 роках врожайність зернових в Європі була лише 20 ц/га, то в 1970-1980 рр. вона досягла 60-70 ц/га. У 1986 році під зернові культури внесено на гектар NРК: в Англії - 147 кг, у Франції - 189 кг, Німеччині - 266, Голландії - 346. В Україні тоді під зернові було внесено 126 кг NРК і врожай становив до 26 ц/га.

Цікаві дані за 1995-1996 рр. наводять наші сусіди поляки: на одного жителя кількість азотних добрив у Франції становила - 118 кг, Німеччині - 55 кг, Росії - 37 кг, в Україні - 45 кг. Ще гірші справи з фосфорними добривами. Франція - 39, Польща - 9,5 кг, Україна - 7,4 кг, Болгарія - 1,3 кг. А розробка місцевих фосфоритів гальмується, наприклад, у Здолбунівському, Острозькому районах Рівненської області. Знову ж таки з міркувань, начебто, погіршення екологічних умов. А вони (фосфорити) найбільш підходять до кислих ґрунтів і як меліорант, і як добриво.

Документована статистика врожаїв в Європі ведеться з наполеонівських часів. Графічно у часі її динаміка виглядає як двобоко зубчата пилка. При чітко вираженій прогресивно зростаючій врожайності по роках мають місце піки і провали, які є свідченням впливу на врожай погодних умов. 15% років з посухою або з перезволоженням має місце і у Західному регіоні.

Скільки потрібно землі (орної) на одну людину? Це залежить від того, що на ній вродить. Безземелля - традиційна риса Північно-західного регіону. Звідси навіть «Земля» Ольги Кобилянської, еміграція за кордон - наслідки малоземелля у ті часи і низького рівня родючості ґрунтів, рівня використання їх потенційних і створюваних людиною можливостей.

Ми в Україні, майже прийшли до ринкових відносин. Ті, хто виробляє більше, - імпортують продукцію під видом кращої, а нас залякують екологічною катастрофою, коли за хімізацією сільського господарства - ми далекі від неї.

Більш того, нас закликають до скорочення ріллі на 5-7 млн. га, до ренатуралізації меліорованих земель. У західному регіоні за кліматичними і ґрунтовими умовами, є всі можливості для розвитку тваринництва, у т.ч. за рахунок найдешевшого способу - культурних пасовищ на меліорованих (колишніх перезволожених) землях. КСП Зінчука у Гощанському районі виживає зараз з цього. Але, разом з тим, потрібно підняти і врожайність до європейського рівня на землях, що будуть в обробітку.

Як показали наші з Т.О. Грінченком досліди на Рівненській державній с.-г. дослідній станції, а також на дерново-підзолистих меліорованих ґрунтах Львівської, Чернівецької областей внесенням 40 т/га органічних добрив разом з мінеральними по вапновому фону забезпечують щонайменше 50 ц/га пшениці, 450 ц цукрових буряків. Це вже близько до Європи.

Ми з нетерпінням чекали законодавчої бази по реформуванню АПК, землеробства. Маємо Указ Президента України. Це добре. Але:

Зі зміною власника землі і господарювання на ній відбувається зміна структури посівних площ, набору вирощуваних культур, відповідно до вимог ринку, а не до ґрунтово-кліматичних, гідрологічних умов. Як бути з сівозмінами (хоч дехто їх давно назвав «динозаврами?». Крім цього, існує проблема забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС. Розроблено комплексні заходи, меліоранти-адсорбенти радіонуклідів. Як і кому їх впроваджувати?

В екологічному ж плані справи ще складніші. І не тому, зокрема, що технології осушувальних меліорацій були недостатньо підготовлені наукою, а тому, що з тих генеральних їх схем, розроблених галузевими проектними інститутами разом з АН України, Білорусі, в натуру переносились лише - безпосередньо на поля. І, як наслідок, системи часто «не справляються» з виконанням функцій, які на них покладаються - подвійного регулювання вологості грунту осушенням - підземних зрошенням.

Щоб осушувальна система виконувала призначення не тільки відведення зайвої вологи, а й забезпечувала подачу її у зворотному напрямку (при потребі), виконувала роль подвійного регулювання водно-повітряного режиму грунту, потрібні попускові водойми-накопичувачі. Але, за невеликим винятком, вони не будувалися. І справа не тільки в коштах, а й у помилкових рішеннях, які компрометували саму ідею.

Чомусь так повелося (і у наш час), що при слові «меліорація» пересічний громадянин вбачає лише осушення або зрошення. Насправді ж це має бути регулювання не тільки водно-повітряного, а й поживного для рослин режиму, температурних умов грунту під впливом обробітку, удобрення, сортів рослин, сівозмін і т. ін.

Категоричність суджень не завжди була і є кращим доказом їх слушності. Але ж, враховуючи світовий досвід, можна стверджувати: меліорації земель у комплексному їх здійсненні були, є і будуть у відповідних обсягах і при високому обґрунтуванні необхідності і виконання важливим шляхом забезпечення родючості грунтів і продуктивного ведення на них землеробства.

Звісно, що меліорація земель, у т.ч. осушувально-зволожувальна, це - втручання людини у взаємостосунки між водою, грунтом, рослинністю, тваринним світом і, навіть, атмосферою (хоча її вплив територіально поширюється не більше ніж на 1 - 2 км від меліорованого поля). Інша справа - вплив її на величину і режим стоку річок, на підземні води. Про це мова має вестись окремо. Зрештою, ніколи, ніде і ніким не порушувалось питання про осушення усіх площ, до єдиного гектара на Поліссі, у Лісостепу Північно-західного регіону України, бо, дійсно, є потреба збереження едафітної рослинності, тваринного світу. Для цього мають бути і функціонувати заповідні території.

Тому і існує питання науково-консультативного обслуговування всіх форм господарювання за нових умов - найактуальніше, поряд з іншими, не менш важливими заходами.

Скільки разів на Верховній Раді України академік Юхновський говорив про необхідність проведення податкової реформи на основі бонітету, кадастрової оцінки земель? Справа не рухається з місця… А це і економічна, і агрогідрологічна оцінка земель «у дії».

Фахова підготовка власників земель на нижчих щаблях - невідкладне завдання. Ніхто у США, наприклад, не дасть ліцензії на господарювання на землі без наявності у претендента фахової освіти.

На нашу думку, бажані зміни у реформуванні АПК дуже потрібні. Вони мають здійснюватись обдумано, поступово і на базі наукових рекомендацій при врахуванні природно-екологічних умов кожного регіону.

В Західному регіоні України є достатньо наукових установ, у них - розробок. Наше завдання - допомогти використати їх у переформованому АПК.

Размещено на Allbest.ru