Рекреаційні ресурси Волинської області
Детальний аналіз природно-рекреаційного потенціалу області. Природозаповідні території, курортно-оздоровчі заклади та історико-архітектурні пам’ятки і музеї. Географічне розповсюдження, запаси та перспективний рівень використання рекреаційних ресурсів.
| Рубрика | География и экономическая география |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.08.2017 |
| Размер файла | 218,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У 1968 році на березі озера спорудили комфортабельну туристичну базу "Світязь". З часом вона розширилася, забезпечуючи здійснення цілого комплексу природоохоронних робіт. Зараз це - пансіонат "Шацькі озера".
Розрахований на 600 місць, з них близько 500 можуть приймати відвідувачів цілий рік.
Житлові корпуси розміщені в оточенні розкішного соснового бору. У них номери готельного типу. Кожен розрахований на проживання 2-3 чоловік.
Лікують органи дихання.
Методи лікування: фітотерапія, інгаляція, спелеотерапія, бальнеологія, електро-світло-теплолікування, масаж, сауна, стоматологія, оздоровча фізкультура.
У свій сезон в лісовому масиві можна займатися "тихим полюванням" і збирати гриби. Охочі можуть поласувати смачними поліськими дикорослими ягодами - чорницею, ожиною, журавлиною, малиною [31].
В області також функціонують такі курортно-оздоровчі заклади: санаторій матері і дитини "Турія", дитячі оздоровчі табори "Чайка" і "Супутник", пансіонат " Сосновий берег", база відпочинку "Срібниця" та ін.
3. Історико-культурні рекреаційні ресурси як фактор розвитку рекреації
3.1 Визначні пам'ятки культури і архітектури
До культурно-історичних пам'яток Волині належать:
археологічні знахідки, що поділяються на дві групи: місця поселення стародавніх людей (стоянки, городища, поселення, селища, міста) і місця поховань (кургани, могильники, могили). Найбільше пам'яток археології виявлено в Луцькому та Володимир-Волинському районах;
пам'ятки архітектури: культові споруди, замки, палаци, громадські та житлові будівлі, сучасні архітектурні ансамблі. В області нараховується більше 150 пам'яток архітектури, 101 з них - державного значення; музеї, картинні галереї, меморіальні дошки, обеліски, меморіали і т.д. етнографічна різноманітність, що представлена народними ремеслами, фольклором, народним одягом, говірками [27; 50].
Найцікавішим туристичним об'єктом міста Луцька є архітектурно-історичний заповідник "Старе місто".
На його території знаходяться найцікавіші архітектурні пам'ятки. Перш за все, це Луцький замок (замок Любарта), якій складається з 3 веж, фортечних стін, княжого палацу, решток церкви Іоанна Богослова. В'їздна вежа має чотирикутну в плані форму, всередині - дві спіральні сходові клітки, що виводять на оглядовий майданчик. Стирова вежа - п'ятиярусна, увінчена аттиком, прямокутна у плані цегляна споруда. Владича вежа - єдина в замку, якої не торкнулись перебудови. В ній відкрито першу в Україні концертну дзвіницю. Між В'їздною і Стировою вежами знаходиться Княжий палац. Після реставрації 1960-1963 років цей будинок пристосовано під художній відділ обласного краєзнавчого музею. В центрі замку розкопані рештки церкви Іоанна Богослова. На залишках стін споруди виявлено багато графіті давньоруського часу. Верхній замок відігравав значну роль в адміністративному і суспільному житті міста, особливо в часи, коли Луцьк був столицею окремого князівства, а пізніше адміністративним центром всієї Західної Волині. Нижній замок менш відомий і погано зберігся. Тепер можна побачити тільки залишки кладки стін, ознаки рову і одну з восьми башт - Чарторійських [15;14] .
На Замковій площі розміщується комплекс монастиря єзуїтів, який складається з колишніх будинку колегіуму, житлових і службових будівель монастиря, костелу Святого Петра і Павла (1606-1610р). Розкопані і реставруються підземні споруди костелу, які вже відкриті туристам. На стінах стелі, збереглися залишки розписів підземного костелу, численні поховання, камери для утримання в'язнів, колодязь. Навпроти знаходиться дзвіниця.
Костел і монастир тринітаріїв - пам'ятка архітектури початку 18 ст. До нього примикає будинок монастиря з внутрішнім двором.
Монастир ширіток (1829-1864 pp.) - двоповерховий будинок з двосхилим дахом, п'ятигранним ризалітом з північного боку та чотиригранним - з північно-західного боку. Північну стіну східної половини корпусу підпирають контрфорси. Стіни цієї частини оздоблені пілетрами. Будинок з'єднаний аркою з дзвіницею.
Домініканський монастир мав багату бібліотеку, цінні твори живопису. При ньому діяли школа, шпиталь, друкарня. Будинок монастиря, що зберігся, - триповерховий і прямокутний в плані. Фасади оздоблені спареними лопатками, портали мають обрамлення, які завершуються 8 волютами або лучковими синдикатами [14;47]
В монастирі бригідок - пам'ятці 17 ст., розташоване музичне училище. Зараз будинок позбавлений декору, головний фасад має вікна з пекулярним заушенням. На зображеннях 19 ст. споруда мала 2 поверхи, багатий барочний декор на головному фасаді - 3 прямокутних вікна, 2 ніші і вхід, поруч - двоярусна дзвіниця, муровану огорожу. Біля нинішньої огорожі монастиря знаходилась Дмитрівська церква, залишки її фундаментів розкопувались у 1961 році. З протилежного боку монастиря в тихому місці на березі річки 1985 року споруджено лаконічний, гармонуючий з оточенням пам'ятний напис. "На цьому місці розстріляні учасники луцького антифашистського підпілля".
Покровська церква привертає увагу стриманою урочистістю форм, гармонійним співвідношенням невеликих об'ємів - характерними ознаками давньоруської майстерності. Сучасний вигляд церква отримала теля "останньої перебудови у 1873 році. Тоді була змінена форма даху, попереду добудована дзвіниця. У Покровській церкві знаходилась відома ікона Волинської Божої матері. На площі, напроти Покровської церкви, знаходиться кілька старих будинків кінця XVIII - початку XIX століття.
Особливу культурно-історичну місію виконувала Христовоздвиженська церква (17 ст.) Біля церкви знаходиться комплекс Луцького братства, членами якого були видатні церковні та громадські діячі України: Петро Могила, Ісаак Борискевич, Єлизавета Гулевичівна, Данило Братковський. Тут була заснована перша в Луцьку друкарня. Христовоздвиженську церкву відзначають як перехідну від дерев'яного зодчества до кам'яного. В її архітектурі поєднані традиції трьох стилів: давньоруського, народного, ренесансного (оформлення фасадів) [27;53].
Євангелістська кірха, збудована в кінці минулого століття на руїнах костелу кармелітів, завершує композиційну вісь древнього міста і збудована в псевдоготичному стилі. Витонченості споруд, надають вишукані стрільчаті вікна.
В старому місті привертає увагу ще одна споруда 17 ст. - синагога з великим молитовним залом і чотириповерховою вежею у південно-західній частині. На протилежній від входу стіні знаходився вівтар у вигляді шафи, в якому зберігалися записані на пергаментних сувоях десять святих законів.
Дуже цінні пам'ятки збереглись у місті Володимирі-Волинському. Успенський собор - унікальний пам'ятник періоду Київської Русі - споруджений в 1152-1160 роках. За величиною він - одна з найбільших споруд ХІІ ст. За архітектурним стилем собор належить до південної групи пам'ятників Давньої Русі (візантійської) і має близьку аналогію з київськими храмами ХІ-ХІІ ст.
Храм своєрідний, не має критих галерей, окремих веж зі сходами, багатих мозаїчних картин. Велика увага звернена на простоту і якість внутрішнього і зовнішнього вигляду. В плані Успенський собор - прямокутна споруда без будь-яких добудов, з трьома напівкруглими виступами зі східного боку. Стіни оздоблені стрункими цегляними півколонами, акуратним фризом. Завершується храм шоломоподібним куполом простої лаконічної форми. Струнка і велична сувора будівля собору знаходиться на широкому пагорбі. Вона добре продивляється майже з усіх околиць міста. Як і більшість храмів, побудованих у столицях удільних князівств, Успенський собор став усипальницею Волинських князів. Тут похований Мстислав Ізяслович і один із видатних діячів об'єднаного Галицько-Волинського князівства Роман Мстиславович.
Біля Успенського собору знаходиться Єпископський палац. Феодальним власником його була Володимирська єпископська кафедра, яка володіла містами і селами.
Василівська церква-ротонда (кругла в плані будівля) - досить рідкісний тип храму, витончена творчість геніального майстра, яка не має собі аналогій у світовій архітектурі. У плані це майже кругла - 8-ми пелюсткова форма, що складається з поєднання відтінків дуг. Хоч церква невелика, за традицією стародавньої архітектури Галичини і Волині вона має два портали: один із них оздоблений кам'яним різбленням, другий - західний - простіший. Колись церква була увінчена шоломоподібною покрівлею[27;54].
В с. Піддубці Ківерцівського району стоїть 14-купольна культова споруда, побудована у 1745 році. В плані - це хрестовий храм з однією великою баштою. Легкість форм, органічний зв'язок з ландшафтом і урочистість - все це вирізняє церкву серед інших храмів Волині, робить її цікавою пам'яткою мистецтва стилю барокко.
В с. Забороль проживав поміщик Олізар, де до сьогоднішнього часу зберігся його будинок. В цьому будинку під час поїздки до Варшави з князем Меншиковим в 1707 році затримався Петро І, тому що Луцьк був знищений пожежею. В 1950 році на будинку, де він перебував, встановлена меморіальна дошка. Пізніше на його місці спорудили феодальний замок з кам'яними стінами та ровом, що заповнювався водою.
Святогорський монастир в селі Зимне Володимир-Волинського району є одним з небагатьох відносно добре збережених до ваших днів монастирських комплексів оборонного типу.
Зимненський монастир - найдавніший з усіх монастирів Волині. За його древність говорить те, що в цьому селі збереглась помонастирська церква однакової кладки з стінами Володимирської кафедри - кафедрального собору, спорудженого самим князем Володимиром відразу після прийняття християнства. В 15-ти метрах на захід від головного храму розмістився із семи кімнат терем святого Володимира, в якому він жив, коли перебував в зимовий період року на молінні в монастирі. Від того, що в зимовий період князь Володимир перебував в монастирі, місцевість почали називати Зимно. В 1945 році князь Федір Чорторийський на місці ранньої культової споруди збудував високу Успенську церкву, яка після кількох пізніших перебудов збереглася до наших днів. Вся монастирська територія огороджена високим муром з бійницями, який увінчаний шістьма спостережними вежами. Одна з них відведена під дзвіницю.
Нижче Успенської церкви, на терасі, розмістилася ще одна церква - нижня старовинна Троїцька церква, побудована в XV ст. Від неї відкривається вхід у печери, які були сховищем під час ворожих набігів. Вони нагадують довгий і розгалужений лабіринт, стіни і стелі якого викладені цеглою. Перші дослідження дають підстави стверджувати, що ці твори відносяться до того періоду, коли тільки започаткувалось християнство на Волині. На їх стінах зустрічалися написи, хто похований в нішах. Основна святиня Свято-Троїцької церкви - древній чудотворний Зимненський образ Пресвятої Богоматері, якою Константинопольський патріарх благословив грецьку царівну Анну на брак з великим князем Володимиром Святославовичем, а той заповів її Свято-Троїцькій церкві. В даний час комплекс Святогорського монастиря реставрується і заселяється монахами [27;55].
Затурці подарували світові таку велику людину, як Вячеслав Липинський. Тут він похований, лише зараз могила В. Липинського впорядкована, а садиба, що була повністю зруйнована, реставрується.
На околиці Жидичина збереглися залишки поселення, городище 10-13 ст., Жидичинський монастир, куди їздив молитися галицько-волинський князь Данило (1227р.) і де жив син Богдана Хмельницького - Юрій.
В Берестечку зберігся монастирський комплекс тринітаріїв з дівочим монастирем і костелом (1765 р). Костел збудований в стилі барокко, поряд з ним - дзвіниця 13 століття. В костелі планується створити органний зал. В центрі міста височить Свято-Троїцька церква. В 90-х роках її реставрували. На околицях в 1901 році історик В. Антонович віднайшов групу давніх рукотворних курганів - до 40 насипів.
На місці Берестечківської битви споруджено храм-пам'ятник "Козацькі могили", в якому поховані рештки героїв, що полягли в бою. Над гробницею-саркофагом піднялась 40-а метрова Георгіївська церква. На цей пагорб перенесли з села Острів Михайлівську церкву, яку з'єднали з Георгіївською підземним переходом. До 340-річчя битви відкрили монументальну скульптурну композицію, що символізує велич та героїзм козацтва та України.
З 1991 року на місці Берестечківської битви засновано національний історико-меморіальний заповідник.
Дзвіниця в с.Олика Ківерцівського району також є унікальною пам'яткою архітектури. У 30-х роках XVII століття, щоб збільшити оборонну здатність Олики, жителі обнесли містечко валом висотою 7 м, а для в'їзду в місто побудували ворота. Від фортифікаційних споруд лишились тільки стіни з баштами і Луцькими воротами, Петропавловський костьол. Архітектурні прикраси і техніка будівництва свідчать про те, що тут працювала та ж бригада луцьких майстрів, яка споруджувала Хресто-Воздвиженську Братську церкву і синагогу з баштою в Луцьку.
У 1554-1564 роках в Олиці був споруджений великий оборонний замок, перебудований в VIII столітті за новою бастіонною системою. Це триповерхова квадратна споруда, яка має 360 кімнат. Замок був обнесений валом і кам'яними стінами з чотирма бастіонами по кутках.
Отже, на території Волинської області є значна кількість цікавих пізнавальних об'єктів історії, культури та мистецтва.
3.2 Музеї
В області діє 6 державних музеїв. Найбільший та найвідоміший - Волинський краєзнавчий музей в обласному центрі.
Волинський краєзнавчий музей відкрито 16 червня 1929 р. при Товаристві краєзнавців і охорони пам'яток минулого в м. Луцьку.
1938 р. у чотирьох відділах -- природи, доісторичного минулого, мистецтва, етнографії -- нараховувалося 9 тисяч експонатів. У становленні музею як науково-дослідної установи значну роль відіграли музеолог і етнограф Олександр Прусевич (1878--1944), археолог Ян Фітцке (1909--1940), ботанік Стефан Мацко (1899--1967), Анатолій Дублянський (1912--1997).
В травні 1940 р. на його базі створено обласний державний історико-краєзнавчий музей. З початком Великої Вітчизняної війни музей вдалося зберегти і 02.11.1941 р. він відновив функціонування. Під час відступу німецьких окупантів фонди музею були пограбовані експонатів. 17 червня 1944 року музей відновив роботу в нових умовах.
На даний час краєзнавчий музей налічує понад 120 тис експонатів. У фондах музею - Качинський скарб срібних виробів IV-V ст., давньоруський скарб срібних прикрас XI-XII ст. з с Городище Луцького району, рукописи і стародруки XVI-XVII ст. Музей має багату етнографічну колекцію: ткацькі вироби, вишивки, зразки волинських народних костюмів, плетені вироби з соломки, коріння і лози, гончарні вироби, писанки.
Волинський краєзнавчий музей має філіал -- літературно-меморіальний музей Лесі Українки в с. Колодяжне Ковельського району. А також відділи:
– Художній музей;
– Музей Волинської ікони;
– Меморіальний музей В'ячеслава Липинського.
На території Луцького замку в Шляхетському будинку (XVIII ст.) розміщений художній музей. Найбільшу цінність у її зібранні мають колекції Радзивілів з Олицького замку. В експозиції - твори живопису, графіки, скульптури вітчизняних і зарубіжних майстрів XVIII-XX ст.
У 1993 р. в Луцьку на основі колекції сакрального мистецтва краєзнавчого музею було відкрито музей волинської ікони.
Музей Волинської ікони в Луцьку - єдиний в Україні музей, який представляє самобутню регіональну школу волинського іконопису. Збірка музею нараховує більше 1,5 тис. пам'яток сакрального мистецтва, а саме понад 600 ікон XVI--XIX ст., предмети металопластики (шати ікон, церковне начиння, іконки), декоративну різьбу (царські врата, кіоти ікон) та скульптуру. Створення колекції пов'язане з іменем відомого українського мистецтвознавця Павла Жолтовського (1904--1986).
Безцінною перлиною збірки є Холмська Чудотворна ікона Божої Матері, унікальна пам'ятка візантійського мистецтва ХІ-ХІІ ст., одна з найшанованіших християнських святинь. В музеї проводяться не тільки екскурсії, але й богослужіння. У затишному залі можна залишитись і наодинці зі святинею, -- музейні працівники завжди нададуть Вам таку можливість.Також 1 з визначних пам'яток є ікона "Спас у славі", що відноситься до першої половини XVI ст.
Вершиною професійного малярства Волині є твори видатного українського живописця Йова Кондзелевича (1667-після 1740), в яких органічно поєднані східна та західноєвропейська іконописні традиції. В експозиції можна побачити такі роботи, як одвірки дияконських та царських врат 1696 р, ікони "Спас Вседержитель" та "Святий Георгій", фрагменти пророчого ряду Іконостасу. Особливу увагу відвідувачів привертає рідкісна за сюжетом ікона "Спокуса Ісуса Христа" початку XVIII ст. Інтерес у відвідувачів викликають виставки пам'яток російського іконопису XVIII -- XIX ст. та церковного начиння, вилучених на волинських митницях.
Музей волинської ікони відомий в Україні і за її межами не лише своєю цікавою експозицією, але й науковою, дослідницькою, організаторською роботою. Щорічно на базі музею проводяться наукові конференції з волинського іконопису.
Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки у с.Колодяжному Ковельського району відкритий 10 липня 1949 року в садибі, придбаній її батьком П.А.Косачем у 1868 році. З 1882 по 1907 рік тут з деякими перервами жила Леся Українка. У Колодяжному вона написала багато поетичних творів, які увійшли до скарбниці української та світової літератури.
З 1963 року музей став філіалом Волинського краєзнавчого музею. Нині площа музею становить: загальна - 830 кв.м., експозиційна - 471 кв.м., прилеглої території - садиба 1,2 га, лісопарк - 6,5 га.
У музеї діє повноцінна, науково-обгрунтована експозиція, яка розкриває життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Експозиція музею складається з двох частин - меморіальної і літературної і розміщена у трьох приміщеннях. Меморіальна експозиція представлена у двох будинках: Лесиному будиночку - "Білому", побудованому у 1890 році для старших дітей як літературне шале-флігель, і батьківському будинку - "Сірому", спорудженому Петром Косачем, батьком поетеси у 1896 році. Меморіальні будинки є пам'ятками історії, в них відтворено обстановку, яка була при житті Лесі Українки. Літературна експозиція розміщена в спеціальному приміщенні, побудованому у 1980 році. У літературному музеї в чотирьох експозиційних залах зібрані документальні матеріали та експонати, які розповідають про життя і творчість Лесі Українки. Остання реекспозиція була проведена у 1991 році.
В 2004 році відкрито сектор музею - монографічну експозицію "Музей "Лісової пісні" в урочищі Нечімному біля с.Скулин в 17 км. від с. Колодяжне.
Колекція музею нараховує понад 5,6 тис. музейних предметів основного фонду, у тому числі - меморіальні, що є безцінними для історії та культури українського народу.
На території садиби в глибині саду встановлено бронзове погруддя Лесі Українки (скульптор В.Сколоздра). За садибою - лісопарк, посаджений на честь 100-річчя від дня народження письменниці, та криниця - Лесин кадуб. Працівники літературно-меморіального музею проводять значну пошукову, науково-дослідницьку, збиральницьку та науково-освітню роботу. Підтримують тісні зв'язки з українською діаспорою у Канаді та США.
22 серпня 2011 року відбулося урочите відкриття Затурцівського меморіального музею В. Липинського. Завдяки наполегливому та цілеспрямованому господарюванню батьків Липинського маєток в Затурцях став одним із найкращих у краї. На кінець ХІХ століття маєток мав площу 717 га, в тому числі лісу 272 га. Присадибна ділянка з великим садом, розкішним парком та господарськими будівлями займала ще 10 га площі маєтку.
Затурцівський меморіальний музей В.Липинського, нині колишня садиба Липинських, є невід'ємною частиною історичного портрету села Затурці та складає 4,1 га. Її головними елементами є дім та парк.
Родинний будинок дворян Липинських - одна з найдавніших будівель у Затурцях. Закладання фундаменту відбулося у 1871 році.
Фотографії 1910 року відтворюють муровану житлову споруду з великим ганком, який опирається на чотири масивні колони. У роки Першої світової війни всі господарські споруди та житло було спалено та поруйновано. На фундаментах старого будинку молодий господар Станіслав Липинський споруджує гарний двоповерховий палац. Саме сюди для прощання у 1931 році із Австрії було перевезено тіло В'ячеслава Липинського. Саме тут, на території родинного маєтку, його було поховано. Довгі роки після поразки Гетьманату В'ячеслав Липинський жив та працював у невеличкому гірському містечку Австрії Рейхаймі та подеколи у Відні. Він все своє життя страждав на хворобу легенів, туберкульоз, від якої й передчасно помер у 1931 році.
У 1995 році прийнято рішення про створення відділу Волинського краєзнавчого музею - Затурцівського меморіального музею В'ячеслава Липинського. Музей буде розміщуватись у пам'ятці історії - садибі родини Липинських у с.Затурці Локачинського району. Комплекс реставраційних робіт, який нині проводиться у с.Затурці, спрямований на відновлення двоповерхової будівлі у вигляді початку XX ст. та пристосування її під меморіальний музей В'ячеслава Липинського. У план реконструкції садиби входять не лише реставрація будинку, й а відновлення зеленої архітектури колись прекрасного парку - одного з небагатьох, що збереглися на Волині до наших часів.
Парк Липинських був своєрідною візитною карткою дворянської родини кінця ХІХ - початку ХХ століття. Тут гармонійно поєднувалися особливості ландшафту та любов господарів до природи, естетичний смак та агрономічні знання. Все це створило мальовничий зразок садово-паркового мистецтва. Серед видів дерев переважали місцеві породи: дуб, липа, граб, ясен, каштан, акація, горобина. Вони були посаджені не хаотично, а створювали певні композиції - так, у парку була "горіхова алея", "коло", висаджене ясенами, на "острові" росла верба, під якою любив відпочивати і працювати В'ячеслав Липинський. Це старе дерево росте й досі. Парк був справжньою зоною відпочинку рожини Липинських і їх гостей, а у повоєнний період - усіх жителів села Затурці. Після кількох десятиліть запустіння парк знову починає оживати.
Володимир-Волинський історичний музей - одна з найдавніших збірок старожитностей Волинського краю заснована 1887 року: тоді в місті задля збереження та вивчення пам'яток старовини володимирська громадськість організувала Давньосховище.
На початку XX століття в колекції Давньосховища, що стала праобразом теперішнього музею, зберігалися сотні цінних експонатів: стародруки, рукописи (у тому числі Євангеліє XVI ст.), ікони, монети. Очолював музей краєзнавець-ентузіаст, дворянин О. М. Дверницький (1838-1906), голова Братства Св. Володимира.
Чимало експонатів Володимир-Волинського Давньосховища під час Першої світової війни було передано до харківських музеїв.
У міжвоєнний період історичний музей знаходився в приміщеннях Домініканського монастиря, пам'ятки архітектури XV-XVIII століть.
Нині в музеї зберігається понад 18000 експонатів основного фонду: археологія, нумізматика, іконопис, декоративно-прикладне мистецтво, етнографія; письмові документи, стародруки, фотоматеріали.
Регулярно проводяться екскурсії по музейній експозиції, що охоплює період історії Володимирщини від найдавніших часів і до XX століття, а також екскурсії по архітектурних та археологічних пам'ятках Володимира-Волинського та району.
Наукові працівники музею вивчають історію Волинського краю, беруть участь в багатьох науково-краєзнавчих конференціях, археологічних та етнографічних експедиціях, ведуть просвітницьку роботу з учнями місцевих шкіл та студентами.
В стінах музею регулярно відбуваються тематичні виставки, а також персональні виставки художників.
Музей дзвонів у Луцьку - унікальний, єдиний в Україні. Його було відкрито у 1985 році. Наукові співробітники державного історико-культурного заповідника зібрали колекцію дзвонів XVII - поч. ХХ ст.
Загалом музей налічує понад 90 дзвонів. На жаль, нині кількість експонатів не збільшується, а зменшується. Зокрема 25 дзвонів повернуто церквам, інші просто старіють. Є тут дзвони з пожежної частини, залізничного вокзалу, річкової пристані, пошти і навіть невеличкий шкільний дзвоник. Пошук їх для музею триває.
Найстарішому дзвону виповнилося вже 365 років. Він ще пам'ятає часи Богдана Хмельницького. Дату виготовлення вилито на самому дзвоні - березень 1647 року. Маємо й інші унікальні дзвоники. Зокрема дзвоники квадратної форми з Архангельської області (Росія). Їх вішали на шию важенок - статевозрілих олениць, які були вожаками у стаді. Представлені у музеї й царські дзіночки-бубонці, які чіплялися на державні, казенні трійки і попереджали про її наближення. Чути було їх за декілька кілометрів.
Коли піднятися на одну із замкових веж Луцького замку, то можна побачити дивовижні експонати від найменшого дзвоника, що має довжину всього кілька сантиметрів, і призначався у давнину для поштової карети, до найбільшого церковного дзвона, який важить майже півтонни [11].
4. Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційних ресурсів волинської області
Потенційні рекреаційні території на Волині займають близько 560,4 тис. га, а це становить 27,7% від загальної площі території, з них курортно-рекреаційні становлять 3,5% [37].
На території області створено 90 зон тривалого відпочинку загальною площею 260 га, зон короткочасного відпочинку - 140, площею 1 777 га, ліси рекреаційного призначення становлять 1 762 га.
Відсутність великих промислових об'єктів на території області, віддаленість рекреаційних зон від джерел техногенного навантаження створюють оптимальні умови для організації будь-яких видів масового відпочинку громадян. Отож туристично-рекреаційна індустрія є пріоритетною для соціально-економічного розвитку області [35; 7].
Курорти у Волинській області відсутні, проте існує своєрідна мережа рекреаційних зон. Станом на 2007 рік на території області налічували 231 рекреаційну зону площею 7,4 тис. га, серед них: 141 зона короткочасового відпочинку площею 7,1 тис. га та 90 - тривалого відпочинку площею 0,3 тис. га. Рекреаційно-оздоровчі ліси займають 2,7 тис. га. Загальна площа земель рекреаційного призначення сягає 26,0 тис. га, тобто 1,2 % загальної території області.
Лісові ресурси займають провідне місце у структурі природно-рекреаційного потенціалу області. Вони можуть задовольняти різноманітні потреби рекреантів у лікуванні, оздоровленні, естетичному пізнанні. Окрім того, у лісах зосереджена значна кількість мисливської фауни. Мисливський фонд охоплює 6 видів копитних тварин, 13 - хутрових звірів, 12 - пернатої дичини. Мисливське господарство в області займає площу 1 млн 584 тис. га.
Гідрографічна сітка області представлена річками двох великих басейнів - Прип'яті і Західного Бугу. Річки області використовують для короткочасного відпочинку, водного туризму, купання, рибальства.
Басейн Західного Бугу налічує 80 озер, з них лише 9 придатні для рекреаційного відпочинку. Найбільше серед них - Світязь, друге за площею - Пулемецьке, яке використовують для рибальства та водного туризму. Найефективнішими є рекреаційні можливості оз. Світязь. Вода озера - чиста, прозора, має цілющі властивості; дно піщане; глибина наростає поступово, що зручно для організації дитячого відпочинку.
Друга група озер розташована на межиріччі Західного Бугу і Прип'яті. Найбільші серед них - озера Тур, Оріховець, Волянське, Синове. Зазвичай дно цих озер піщане, вздовж берегів є пляжні лінії, поруч розміщені лісові масиви. Озера цієї групи використовують для водного туризму, купання, риболовлі. Найбільшими озерами басейну р. Прип'ять є Любязь, Біле, Донське, Шипи, Сирче, Рогозне, Мале Любязьке. Сьогодні ці озера в рекреаційному відношенні використовуються мало.
Ставки і водосховища також використовують місцеві жителі для короткочасного відпочинку - риболовлі та купання.
Природно-рекреаційний потенціал свердловин мінеральних вод наведено в додатку "А". Потенціал свердловин мінеральних вод використовується на 1,6%. Використання потенціалу родовищ мінеральних вод в санаторіях області складає: Журавичівського - 5%, Ковельського - 29%, Шацького - 3%.
Родовища мінеральних вод дають змогу розвивати санаторно-курортне лікування. Води придатні для лікування захворювань серцево-судинної системи, системи кровообігу, гіпертонії, периферичної нервової системи та інших недуг.
Серед обстежених 33-х родовищ торфових грязей найпридатнішими для лікування є родовища с. Головне і Машів Любомльського району, м. Берестечко Горохівського району, с. Журавичі Ківерецького району, с. Троянівка Маневицького району.
Для оцінки ПРП родовищ лікувальних грязей враховано термін регенерації грязей - 25 років та середню норму витрати на курс лікування - 0,2 м3 (для аплікацій та ванн). Результати розрахунків відображено в додатку "Б".
Для санаторно-курортного лікування використовуються грязі Журавичівського та Шацького родовищ. Згідно проведеного аналізу потенціал цих родовищ використовується відповідно на 5,2% і 4,5%.
Сьогодні використання лікувальних грязей є незначним, хоча запаси дають змогу розширити сферу їхнього використання. Цінні лікувальні властивості мають сапропелі (донний мул). Сапропелями лікують захворювання серцево-судинної та нервової систем, шкіри, хвороби суглобів, ревматизм.
Для обрахунку ПРП озерних родовищ сапропелю використано матеріали відповідних досліджень. Норма витрат сапропелю для ванн і аплікацій приблизно в два рази більша, ніж для торфових грязей (0,4 м3 на курс лікування). Результати розрахунків відображено в додатку "В". Для санаторно-курортного лікування сапропелі в області не використовуються.
Більше 20 тисяч рекреантів відвідують Волинську область щороку. Дані відображені в додатку "Г".
Структура курортно-рекреаційного комплексу Волині представлена наступним чином:
- заклади санаторного лікування - близько 1700 місць;
- заклади довготривалого та оздоровчого призначення (пансіонати, бази відпочинку, дитячі оздоровчі) - близько 6000 місць;
- заклади туризму - близько 3500 місць.
Аналіз ринку рекреаційний послуг області виявив ряд проблемних аспектів, основними з яких є:
- відставання матеріально-технічної бази курортно-рекреаційних закладів, асортименту та якості послуг від світового рівня, що понижує конкурентноздатність області;
- зношеність основних виробничих фондів;
- сезонність рекреаційних потоків;
- значна вартість рекреаційного продукту, яка не завжди відповідає якості наданих послуг;
- низька ступінь різноманітності проведення дозвілля рекреантами, що говорить про низький рівень організації рекреаційного дозвілля;
- низький рівень маркетингових досліджень в сфері курортно-рекреаційної діяльності, недостатня інформаційно-рекламна діяльність;
- надмірна зосередженість об'єктів в одних районів, та практична їх відсутність в інших.
Проведене обґрунтування порогових значень рекреаційної ємності рекреаційних ресурсів Волинської області показало:
- внутрішній ландшафтний ресурс області освоєно лише частково і має значні резерви для його використання на перспективу, він не є обмеженням для розвитку курортно-рекреаційної галузі;
- рекреаційна ємність лісів складає біля 1149,0 тис. осіб;
- рекреаційна ємність пляжних зон водосховищ, річок і озер складає 34,9 тис.осіб.
Будівництво рекреаційно - туристичних об'єктів передбачається в обсязі 76,6 тис. місць, які здебільше розміщуються в запропонованих проектом рекреаційних зонах.
Передбачається збільшення ємності закладів санаторного лікування з 1,65 тис. місць до 2,1 тис. місць. При цьому планується збереження існуючої спеціалізації мережі закладів санаторного лікування. Розвиток закладів передбачається, як за рахунок будівництва нових об'єктів, так і модернізації існуючих з доведенням оздоровчої інфраструктури до рівня світових стандартів.
Об'єм нового будівництва санаторного лікування на період до 2031 року становитиме 1,25 тис. місць, з яких 0,7 тис. місць - санаторії - профілакторії.
Нове будівництво санаторіїв передбачається - смт.Шацьк (Щацький район), а також в населених пунктах де знаходяться бальнеологічні ресурси, до яких відносяться лікувальні мінеральні води та лікувальні грязі, а саме:
Ш мінеральні води:
- Луцьке - 105 м3/добу;
- Шацьке (Лісова пісня) - 16,7 105 м3/добу;
- Журавицьке (Ківерцівський район) - 240 105 м3/добу;
- с. Грим'яче (Ківерцівський район) - перспективне родовище.
Ш лікувальні грязі:
- Журавицьке (Ківерцівський район) - 217 105 м3/добу;
Також можливе будівництво оздоровчих закладів на базі сапропельних грязей (перспектива лікувальних грязей):
- оз. Пісочне (с. Мельники) - 2022 тис м3;
- оз. Люцимер (Шацьк) - 2472 тис м3;
- оз. Кримно (пд.сх. від Шацька) - 181 тис м3;
- оз. Островенське (сх.. від сан. Лісова пісня) - 6535 тис м3;
- оз. Пулемецьке (зх. Від Шацька) - 37440 тис м3;
- оз. Пишанське (пн.сх від сан. Лісова пісня) - 1505 тис м3;
- оз. Кругле (сх.. від Шацька) - 796 тис м3;
- оз. Перемут (сх.. від сан. Лісова пісня) - 3951 тис м3.
Передбачається збільшення ємності закладів тривалого відпочинку дорослих, батьків з дітьми з 4,0 тис. місць до 20,75 тис. місць (в 5 раз), дитячих оздоровчих таборів з 2,6 тис. місць до 27,3тис. місць (в 10,5 раз), а також об'єктів туризму з 3,5 тис. місць до 27,8 тис. місць (в 8 раз).
Проектна рекреаційна ємність рекреаційних зон Волинської області складає 483,3тис.місць. Шляхом створення перерахованих рекреаційно-туристських зон планується впорядкувати потоки туристів та рекреантів в межах області, створити території обладнані інфраструктурними елементами в достатньому обсязі, в межах яких рекреанти зможуть проводити свій вільний час як найменше шкодячи іншим територіям, не призначеним для цього. Таке впорядкування сприятиме кращому збереженню природоохоронних територій, на яких рекреація шкодить природному стану ландшафтів.
5. Використання матеріалів дипломної роботи у шкільному курсі географії
Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що у процесі його вивчення учні знайомляться з природними об'єктами і процесами, а також з реальним життям у навколишньому середовищі, з життям суспільства в усіх його проявах і зв'язках [1;4].
Результатом шкільної географічної освіти має стати внутрішня пізнавальна установка особистості на створення цілісних уявлень, образів географічних об'єктів і явищ, що ґрунтуються на комплексному підході до вивчення географічних аспектів взаємодії суспільства і природи в їх єдності і взаємозв'язку.
Головними завданнями на уроках географії є:
* формування в учнів цілісного географічного образу планети Земля;
* розуміння ролі географічних знань у вирішенні економічних і соціальних проблем;
* розвиток у школярів геопросторового мислення, розуміння доцільності науково обґрунтованого підходу до природокористування, системної єдності довкілля, людини та її діяльності в територіальному аспекті;
* розкриття ролі географії в житті суспільства та в забезпеченні раціонального використання природного, трудового та матеріально-ресурсного потенціалу територій (країн, материків, окремих регіонів тощо);
* виховання національно свідомого громадянина, дбайливого господаря, грамотної, освіченої людини, гуманіста і природолюба.
Географічні поняття, що засвоюються школярами на прикладі свого краю, є найбільш переконливими і легко запам'ятовуються. Порівняння краєзнавчого матеріалу з матеріалом, що вивчається у шкільному курсі географії, спонукає учнів до активної розумової діяльності, привчає їх до самостійних висновків і узагальнень, сприяє встановленню зв'язків у географічних явищах.
Зібрану в процесі дипломного дослідження інформацію, зроблені висновки і узагальнення можна використовувати в курсі "Фізична географія України" (8 клас) при вивченні таких тем: "Мінерально-сировинні ресурси", "Внутрішні води", "Рослинний покрив", "Зона мішаних і широколистяних лісів", "Раціональне використання і охорона природних ресурсів".
Дані також можна застосувати у курсі "Економічна і соціальна географія України" в 9 класі під час вивчення теми " Географічна характеристика своєї області" і у курсі "Загальна географія" в 6 класі під час виконання практичної роботи " Ознайомлення з компонентами природи своєї місцевості".
Фрагмент уроку з теми "Раціональне використання і охорона природних ресурсів" на етапі "Формування та засвоєння нових знань, умінь і навичок"
1. Робота з картами атласу:
1. Розгляньте карту "Природно-заповідний фонд" на ст.26 атласу (8 клас) і назвіть об'єкти природно-заповідного фонду, які розташовані в межах Волинської області.
2. Розгляньте карти: І група - "Рослинність" ; ІІ група - "Тваринний світ" природозаповідний курортний оздоровчий архітектурний
на ст. 22 атласу (8 клас) і скажіть, які рослини і тварини нашої області занесені до "Червоної книги України".
2. Змагання "Кращий друг природи"
Ми часто чуємо: "Ліс потрібно оберігати". Але поміркуймо -- від кого і від чого слід оберігати ліс? Складіть свої правила поведінки в лісі. (Учні зачитують складені ними правила).
Хто більше записав, той є кращим другом природи?
Фрагмент уроку з теми "Зона мішаних і широколистяних лісів"
1) на етапі "Актуалізація опорних знань і умінь учнів"
Гра "Вірю -- не вірю"
1. Чи вірите ви, що природна зона -- це частина природної країни? (+)
2. Чи вірите ви, що зона мішаних лісів займає найбільшу площу серед природних зон України? (-)
3. Чи вірите ви, що рельєф зони мішаних лісів переважно височинний? (--)
4. Чи вірите ви, що в рельєфі Полісся трапляються льодовикові форми? (+)
5. Чи вірите ви, що Українське Полісся є найбільш зволоженою природною зоною України? (+.)
6 Чи вірите ви, що Полісся -- найбільший в Україні природний нагромаджувач прісної води? (+)
7 Чи вірите ви, що найбільші річки Полісся -- Горинь? (-)
Чи вірите ви, що Українське Полісся поділяється на 5 фізико-географічних областей? (+)
Чи вірите ви, що Волинська область знаходиться в межах зони мішаних лісів? (+)
Чи вірите ви, що тільки степова зона поділяється на підзони? (+)
Чи вірите ви, що більшу частину території України займають гірські ландшафти? (-)
Чи вірите ви, що для рівнинної фізико - географічної країни характерною є горизонтальна ландшафтна зональність? (+)
2) на етапі "Узагальнення і систематизація засвоєних знань, умінь і навичок"
Розгадування кросворда (робота в групах):
Запитання до кросворда:
1. Обласний центр України.
2. Трав'яниста рослина, яка оплакує свою подругу.
3. Кущ, який росте в зоні мішаних лісів.
4. Влітку сіренький, а взимку біленький.
5. Ґрунти в зоні мішаних лісів.
6. Дубово-соснові ліси.
7. Лікарська рослина.
8. Хвойне дерево мішаних лісів.
9. По засніженій галявці ходить хлопчик в білій майці.
10. Синонім до словосполучення "зона мішаних лісів".
Фрагмент уроку з теми "Природні умови і ресурси Волинської області" на етапі уроку "Формування нових знань, умінь і навичок"
Репродуктивна бесіда
Ви вивчили природні умови і природні ресурси України.
- Що таке природні ресурси?
- Які види природних ресурсів ви знаєте?
- Від чого залежить різноманітність природних ресурсів території?
Висновки
Волинь має всі необхідні передумови для організації і функціонування рекреаційної діяльності, адже це - край унікальної природи, лікувального мікроклімату, самобутнього народного мистецтва і великої історико-культурної спадщини.
За наявністю природних рекреаційних ресурсів область належить до перспективних регіонів України в плані організації туристично-рекреаційної діяльності. Слід відзначити, що природні рекреаційні ресурси в області зазнали відносно невеликого антропогенного "пресингу", і тому добре зберегли рекреаційну здатність.
До природних ресурсів Волинської області, які мають найбільшу цінність для рекреації, насамперед, належать такі елементи природно-територіальних комплексів, як озера, річки, ліси, родовища мінеральних вод і лікувальних грязей, а також окремі об'єкти природно-заповідного фонду.
За наявністю природних рекреаційних ресурсів область належить до перспективних регіонів України в плані організації туристично-рекреаційної діяльності. Слід відзначити, що природні рекреаційні ресурси в області зазнали відносно невеликого антропогенного "пресингу", і тому добре зберегли рекреаційну здатність.
Згідно з результатами інвентаризації рекреаційних територій для короткочасного відпочинку в області нараховується близько 140 рекреаційних зон короткочасного відпочинку і 90 зон тривалого.
Загальна площа земель рекреаційного призначення сягає 1,2 % загальної території області. Рекреаційно-оздоровчі ліси займають 2,7 тис. га. Велике значення має здатність лісу виділяти кисень і фітонциди, поглинати вуглекислий газ. В області росте дуб черешчатий і граб, які належать до першої групи фітонцидності.
Через Волинь протікає понад 130 річок, тут знаходиться 235 озер, серед яких найбільшим є Світязь. Вода в озерах прісна, насичена киснем, чиста за мікробіологічним складом, часто має лікувальні властивості. В озерах водиться понад 30 видів риб, з яких найціннішим є вугор європейський.
В областi є родовища мiнеральних вод 4-х типiв, запаси і якість яких можуть забезпечити розвиток санаторно-курортної справи. Лікувальні грязі представлені торфами та сапропелями.
Найбільший потенціал рекреаційних ресурсів сконцентрований в межах Шацького Національного природного парку, розташованого на північному заході Волині. Парк має велику історичну та естетичну цінність, завдяки сприятливим поєднанням природних і культурних ландшафтів він використовується в наукових, рекреаційних, освітніх та культурних цілях. Територія парку, де гармонійно поєднуються лісові, лучні та озерні екосистеми, відрізняється прекрасними для відпочинку умовами з коротким адаптаційним періодом. Цьому сприяють також відсутність великих промислових об'єктів, віддаленість рекреаційних зон від джерел техногенного навантаження, м'які кліматичні умови, які дозволяють організовувати літній відпочинок протягом 120-140 днів.
В області на державний облік узято 495 пам'яток архітектури та містобудування (з них -- 200 національного значення), 149 пам'яток археології (з них -- 16 національного значення), 1282 пам'ятки історії (з них -- 7 національного значення), 35 пам'яток монументального мистецтва (з них -- 1 національного значення). До Списку історичних населених місць включено 20 поселень: Берестечко, Володимир-Волинський, Голоби, Головно, Горохів, Іваничі, Камінь-Каширський, Ковель, Луків, Луцьк, Любешів, Любомль, Олика, Ратне, Рожище, Стара Вижівка, Турійськ, Устилуг, Цумань, Шацьк.
Найцікавішими є пам'ятки архітектури й археології періоду Київської Русі, зокрема Успенський собор (1160р.) у Володимирі-Волинському, Верхній замок ХІІІ-ХІV ст. у Луцьку, залишки храмів і житлових будівель (Х-ХІV ст.), фортечних валів (ХІІ-ХІІІ ст.), Георгіївська церква 1264 р. у Любомлі, Васильківська церква ХІІІ-ХІV ст. у Володимирі-Волинському, Покровська ХV ст. і Хрестовоздвиженська 1619 р., монастир єзуїтів 1539-1610 рр. і монастир тритаріїв 1729 р., Троїцький собор 1755-55 рр. у Луцьку; замок і Луцька брама 1630 р. в смт Олиці; залишки стін Нижнього замку ХІV-ХVІІ ст.; будинок Пузини ХVІ-ХVІІІ ст.
Доторкнутися до багатого історичного минулого можна, відвідавши музей "Козацькі могили", в якому увічнений героїзм подвигу українських козаків у битві під Берестечком, що відбулася в 1651 році під керівництвом Богдана Хмельницького.
Необхідно зазначити, що рекреаційний потенціал області використовується недостатньо, ряд рекреаційних зон знаходиться в занедбаному стані.
Важливими напрямами подальшого використання рекреаційних ресурсів є: проведення інвентаризації всіх видів ресурсів, складання кадастру земель оздоровчого призначення, вивчення соціальних потреб населення, зміцнення матеріально-технічної бази, створення вільних рекреаційних економічних зон із широким залученням коштів і технологій зарубіжних країн як експериментальних лабораторій для поетапного входження рекреаційного потенціалу області до світового ринку туристських послуг, розширення мережі заповідних об'єктів, які забезпечують раціональне й екологічно безпечне використання рекреаційних ресурсів.
Список використаних джерел
1. Варакута О. М. Шкільна географія та методика її навчання. Навчальний посібник. / О.М.Варакута. - Тернопіль, 2008 - 174 с.
2. Веденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - С. 7-25, 52-86.
3. Відпочинок на Світязі (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http// svitiaz.pp.ua
4. Волинь за роки незалежності [Текст] : статистичний збірник / упоряд. М. І. Мотиль; Волинська обласна державна адміністрація, Волинське обласне управління статистики. - Ювілейне вид.- Луцьк : Надстир'я, 2001. - 384 с.
5. Географические аспекты природопользования Волыни: Тез. докл. регион, конф. - Луцк: Волынский отдел ГО УССР, 1990. - 149 с.
6. Геренчук К.І. Природа Волинської області. - Львів: Каменяр, 1975. - С. 26-124.
7. Гудзь П.В. Економічна ефективність використання природних рекреаційних ресурсів // Регіональна економіка. - 2000. - № 4. - С.148-155.
8. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Волинській області у 2010 році. - Луцьк: 2011. - 230 с.
9. Єврорегіон Буг: Волинська область / За ред. В.П. Юхімчука, П.В. Лупюнина, В.Й. Лажніка. - Луцьк; Ред. вид. відділ ВДУ, 1997. - 448 с.
10. Игнатенко A.M., Руденко В.П. Природно-ресурсный потенциал территории. Географический анализ и синтез. - Львов: Вища школа, 1986. - 157 с.
11. Історична Волинь (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://istvolyn.info/index.php?option=com_datsogallery&func=detail&Itemid=30&catid=6&id=752.
12. Карпенко H.I. Шацькі озера // Географічна енциклопедія України. - К.: 1990. - Т. 3. - С. 442.
13. Козан Н.Н. Шляхи рекреаційного використання лісів Волині // Велика Волинь: Минуле і сучасне. (Матеріали міжнародної науково-краєзнавчої конференції). - Хмельницький, 1994.
14. Колосок Б.В., Метельницький Р.Г. Луцьк. Архітектурно-історичний нарис. - К.: Будівельник, 1990. - 191 с.
15. Колосок Б.В., Якубюк A.M. Луцький історико-культурний заповідник. - К.: Будівельник, 1987. - 65 с.
16. Крачило Н.П., Игнатенко Н.Г. Вопросы типологии рекреационных ресурсов и комплексной экономико-географической оценки территории // Рекреационные ресурсы и охрана природы Украинских Карпат: Сб. статей. - Ленинград, 1976. - С. 7-21
17. Кусков А.С., Голубева В.Л., Одинцова Т.Н. Рекреационная география. - М.: Флинта: МПСИ, 2005. - 496с.
18. Ландшафтний парк "Прип'ять - Стохід": як зберегти те, що ще не змарновано / Зубчук К. В. // Волинь. - 2004. - № 10. - 20 січня. - С. 2.
19. Ландшафтний парк "Цуманський": бути чи не бути? / Зубчук К. В. // Волинь. - 2004. - № 53. - 18 травня. - С.3.
20. Луцишин П.В. Природно-ресурсный потенциал Волынской области // Природопользование в Волынской области. - Луцк: ГО УССР,1990. - с.27-36.
21. Люблю тебе, Волинь!.. / В. Мельник, - Луцьк : СПД Гадяк Жанна Володимирівна, друкарня "Волиньполіграф", 2012. - 100с., 210 ілюстрацій.
22. Мінерально-сировинна база Волинської області: Довідник.- К.: УкрДГРІ, 2002. - 507 с.
23. Мольчак Я.О., Ільїн Л.В. Озерні ресурси Волині // Український географічний журнал. - 1994. - №4. - с. 45-50.
24. Мотиль М.І. Волинь за роки незалежності: Статистичний збірник: Ювілейне видання: Статті, таблиці, схеми, діаграми. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 384 с.
25. Мухина Л.И. Принципы и методы технологической оценки природных комплексов.- М.: Наука, 1973. - 95 с.
26. Національний природний парк "Прип'ять - Стохід" / Валерій Мельник, Олена Бірюліна; В.о. Проект Програми розвитку ООН/Глобального еколог. фонду "Зміцнення упр. та фінан. стійкості нац. системи природоохорон. територій в Україні".- Луцьк : Твердиня, 2009.- 48 с. : іл.
27. Павлов B.I., Черчик Л.М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи: - Монографія. Луцьк: Надстир'я, 1998. - 124 с.
28. Павлов B.I., Черчик Л.М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи: - Монографія. Луцьк: Надстир'я, 1998. - 124 с.
29. Парк "Прип'ять-Стохід" (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http// prypyat-stohid.narod.ru
30. Санаторій "Пролісок" (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http// prolisok.at.ua
31. Світязь. Відпочинок на Шацьких озерах (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http// svitaz.lutsk.ua
32. Сім чудес України (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http// 7 chudes.in.ua
33. Статичний щорічник Волині - Луцьк: Головне управління статистики у Волинській області, 2010, 560 с.
34. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312с.
35. Химин М. Збережемо для нащадків перлини Волині // ІВА бюлетень УТОП. - 2000 (листопад). - С. 6-7.
36. Химин М., Тутейко В., Грицай О., Жерш Н., Нагалюк В., Шумук О., Трохимчик В. Природно-заповідний фонд Волинської області.- Луцьк: Ініціал, 1999. - 48 с.
37. Цуманська пуща: природний парк смт Цумань (Ківерці) (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.polissya.eu/2012/01/ tsumanska-puscha-park-cuman.html
38. Черчик Л.М. Тенденції розвитку туристично-рекреаційної сфери Волинської області // Проблеми українського державотворення: історія і сучасність / Голов. ред. М.Ю. Костриця. - У 2-х т. - Т.ІІ. - Житомир: М. Костенко, 2007. - 344с.
39. Шевчук М.Й. Умови утворення та запаси озерних сапропелів Волині // Екологія, водне господарство та проблеми водних ресурсів України. - Луцьк: Надстир'я, 1997. - с. 45-50.
40. Ядощук В. Проблеми і перспективи розвитку туризму у Волинській області // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції. Вип. XV / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Ред кол.: відповідальний редактор M.I.Долішній. - Львів-Луцьк: Ред.-вид. від. "Вежа" ВДУ ім. Лесі Українки, 2000. - с. 139-141.
Додаток
А. Природно-рекреаційний потенціал родовищ мінеральних вод [27]
|
Назва родовища |
Річний запас, тис.м3/рік |
Потреба на 1 курс лікування, м3/люд. |
Природний потенціал, тис.люд./рік |
|
|
Горохівське, Горохівський район |
3,2 |
0,036 |
88,9 |
|
|
Журавичівське, Ківерцівський район |
87,6 |
2,536 |
34.5 |
|
|
Ковельське, Ковельський район |
32,85 |
2,501 |
13,13 |
|
|
Локачинське, Локачинський район |
Подобные документы
Поняття, види та використання рекреаційних ресурсів. Культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурси. Географічні передумови формування природно-рекреаційного потенціалу Рівненського Полісся. Перспективи розвитку рекреації в межах регіону.
дипломная работа [215,3 K], добавлен 19.09.2012Природо-рекреаційні ресурси Дністровського району. Використання туристичних ресурсів регіону в межах Івано-Франківської області. Національно природні парки, заповідники та природоохоронні території. Організація водного походу І категорії складності.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 05.01.2014Групи і види рекреаційних ресурсів. Лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси, мінеральні води, лікувальні грязі, морські рекреаційні ресурси. Туристично-пізнавальні ресурси, заповідні території України. Рекреаційні ресурси регіонів України.
контрольная работа [21,0 K], добавлен 04.12.2010Географічне розташування Закарпатської області. Адміністративно-територіальний устрій. Аналіз структури населення. Характеристика природно-ресурсного потенціалу. Промисловість, сільське господарство, фінансові заклади. Торгівельні відносини області.
реферат [2,3 M], добавлен 30.05.2013Загальна характеристика природних ресурсів Хмельниччини. Рельєф, геологічна будова, кліматичні особливості. Санаторії та курорти області. Рекреаційні ресурси мінеральних вод. Розвідані й оцінені Державною комісією України балансові експлуатаційні запаси.
курсовая работа [128,2 K], добавлен 02.01.2014Огляд основних підходів до визначення поняття рекреаційних ресурсів у працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Вивчення видів і класифікації природно-антропогенних рекреаційних ресурсів. Об’єкти природно-заповідного фонду України як рекреаційні ресурси.
курсовая работа [397,4 K], добавлен 10.04.2013Поняття природних умов і ресурсів та їх класифікація. Вивчення природно-ресурсного потенціалу території та концепція ресурсних циклів. Видобуток та споживання мінеральних, земельних, водних, біологічних, рекреаційних, кліматичних та космічних ресурсів.
реферат [59,1 K], добавлен 25.10.2010Передумови розвитку і розміщення господарського комплексу Волинської області. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарства регіону. Участь Волинської області у внутрішньодержавному територіальному поділі праці і зовнішньоекономічних зв’язках.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 21.11.2014Історико-географічні аспекти виникнення та розвитку населених пунктів Шацького району, формування кордонів та адміністративного центру. Географічне положення території в північно-західній частині Волинської області. Природні умови та ресурси, населення.
реферат [31,7 K], добавлен 08.12.2016Характеристика економічного потенціалу розвитку Чернівецької області: географічне розташування, природні ресурси та науковий потенціал. Розвиток сфери послуг та промислового комплексу в краї. Агропромислове виробництво і його роль в економіці області.
курсовая работа [741,2 K], добавлен 23.08.2010
