Аналіз несприятливих фізико-географічних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ НЕСПРИЯТЛИВИХ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Фізико-географічними є природні процеси, що послідовно відбуваються у ПТК і супроводжуються передачею або обміном речовини, енергії та інформації. Це процеси, які відбуваються в межах вертикального профілю ландшафтів і переформовують їхню структуру, у результаті чого утворюються нові структурні та функціональні елементи ландшафтів. Інтенсивність фізико-географічних процесів служить кількісним показником стійкості ландшафт в. Динаміка властивостей і структури ландшафт є складовою частиною фізико-географічного процесу в широкому розумінні цього слова. Несприятливі фізико-географічні процеси - це зсуви, ерозія, суфозія, дефляція, карст, селі, засолення, підтоплення, просідання тощо. У геоекологічному обґрунтуванні схем і проектів природокористування дослідження несприятливих фізико-географічних процесів, зокрема ерозійних, поряд із ландшафтознавчим аналізом території є основою оцінки сучасного стану і функціональних властивостей ПТК планувального регіону. Крім того, інформація про особливості процесів площинної та лінійної ерозії, що відбуваються на всій території регіону, дозволяє давати рекомендації із застосування комплексу протиерозійних заходів, від яких значною мірою залежить збільшення продуктивності сільськогосподарських земель і збереження ландшафт в цілому.

Особливості картографування ерозійних процесів для цілей проектування. Прийняття тилових рішень при проектуванні протиерозійних заходів утруднено у зв'язку з різноманітністю природних умов. Надалі можлива типізація систем протиерозійних заходів щодо ландшафтно-ерозійних аналогів. Першим етапом такої типізації може стати ландшафтно-ерозійна карта досліджуваного регіону.

Цей підхід вимагає подальшого поглиблення й удосконалення, оскільки темпи розвитку ерозії та форми її прояву в кожному конкретному ПТК мають специфічні особливості, тільки ландшафтна диференціація території за ступенем небезпеки розвитку ерозійних процесів дозволяє підібрати комплекс протиерозійних заходів, що відповідає кожному ландшафтно-ерозійному типу або підтипу. Це особливо актуально у зв'язку зі значним скороченням земельних ресурсів і втратою родючих земель у результаті активізації процесів водної й вітрової, іригаційної, хімічної, техногенної та інших видів ерозії, абразії берегів водоймищ і рік.

Аналіз фізико-географічних процесів при обґрунтуванні схем і проектів природокористування виконується в певній послідовності. Спочатку вивчаються фактори розвитку ерозійних та інших несприятливих сучасних фізико-географічних процесів у межах планувальної території, потім досліджуються особливості характеру їхнього перебігу і приуроченість до певних ПТК регіону. На основі ландшафтної створюється ландшафтно-ерозійна карта. Основними об'єктами картографування при складанні ландшафтно-ерозійної карти виступають типи і підтипи ландшафтно-ерозійних місцевостей, критеріями виділення яких служать такі параметри ерозійної мережі, як густота і глибина розчленування поверхні, кути нахилу. Для кожного ландшафтного району з урахуванням переважних ландшафтно-ерозійних типів і підтипів місцевостей розробляється відповідний комплекс протиерозійних заходів.

Розглянемо, як це відображається на ландшафтно-ерозійній карті Кіровоградської області. У результаті систематизації встановлених величин у межах досліджуваної території виділено чотири ландшафтно-ерозійних типи місцевостей і в трьох із них - по два підтипи.

Визначення стійкості ландшафтів потребує розробки їхньої регіональної класифікації за показником прояву сучасних фізико-географічних процесів, районування території за переважним процесом або за їхнім сполученням. Місцеві фізико-географічні процеси є вираженням динаміки, стійкості або нестійкості конкретних видів ландшафтів.

У прояві сучасних фізико-географічних процесів на території України помітні зонально-провінційні відмінності. Дуже істотну роль в активізації несприятливих фізико-географічних процесів відіграють ті явища, що періодично дестабілізують стан ландшафтів на значних площах. У лісостепових і степових ландшафтах це пов'язано з бездощовими періодами, які трапляються в дев'яти роках із десяти. їхня тривалість - 21-30 днів, а в сухо-степовій зоні - 40-45 днів. Вони супроводжуються високими температурами, низькою відносною вологістю повітря, висушуванням верхніх горизонтів ґрунту, виникненням посух і суховіїв. Вітроерозійних процеси в Україні відчуваються в зимово-осінній період і проявляються тим інтенсивніше, чим нижче механічна стійкість ґрунту.

Умовні позначення до легенди ландшафтно-ерозійної карти.

Нестійкість ландшафту залежить як від його природних властивостей, так і від відповідного функціонального використання, а також його меліоративної організації. Найбільшу протиерозійну стійкість мають степові ландшафти з природною рослинністю або зайняті багато та однорічними травами. Цьому сприяє й те, що чорноземи багаті на гумус, вони насичені кальцієм, мають водо-міцну структуру та високу біологічну активність. Менш стійкі до ерозії - лісостепові ПТК із сірими та світло-сірими ґрунтами. Ще менш стійкими є поліські ПТК з дерново-підзолистими ґрунтами, які містять ще менше гумусу та недостатньо насичені кальцієм. Значне розповсюдження мають зсувні процеси, особливо вздовж високих правих берегів річок і морських берегів.

Ерозійні процеси в широкому розумінні можна охарактеризувати як процеси руйнування верхніх, найбільш родючих шарів ґрунту, а не тільки процес захвату часток ґрунту та їхнього виносу водою або вітром. Сьогодні фактична еродованість земель в Україні становить 57,4%, із них 32% площ зазнають вітрової, 34% - сумісної дії водної та вітрової ерозії, 22% - водної ерозії. Залежно від переваги тих чи інших факторів, які впливають на хід ерозійних процесів, виділяють такі форми ерозії ґрунтів:

Умовні позначення:

- Водна ерозія - починається з крапельної ерозії, тобто дії дощових крапель, які розбиваються об ґрунт. Коли вода стікає поверхнею, вона підхоплює та уносить частки ґрунту. Таке рівномірне вимивання їх з поверхні називається площинною ерозією. Коли в результаті вимивання утворюється багато дрібних річищ, ерозію називають струминною, а коли утворюється декілька великих - яружною ерозією. Іншими словами, у результаті ерозії земля може втрачати родючість до тих пір, поки не перетвориться на пустелю;

- Механічна (агротехнічна) ерозія відбувається внаслідок механічної обробки ґрунту. Побічним результатом може бути систематичне зрушення ґрунту вниз по схилу внаслідок роботи сільськогосподарської техніки під час оранки. Надзвичайно небезпечною є механічна обробка ґрунтів уздовж схилу, оскільки після глибокої оранки дощ, вітер і гравітаційні сили можуть зруйнувати землю за лічені місяці (а в разі сильного дощу навіть за годину можуть вимити яр);

- Будівельна ерозія спричиняється порушенням трав'яного покриву будівельними роботами будь-якого типу;

- Транспортна ерозія є наслідком порушення рослинності транспортними засобами;

- Пасовищна ерозія відбувається через ослаблення трав'яного покриву під впливом витоптування та поїдання тваринами. Надмірний випас визначається тим, що трава поїдається швидше, ніж може відновлюватися, результатом є її відмирання, оголення ґрунту та дія на нього ерозії;

- Вітрова ерозія (дефляція, видування) відбувається в результаті перевід кладення часток ґрунту повітряними потоками, при сильній дефляції виникають пилові бурі;

- Хімічна ерозія є наслідком накопичення в ґрунтах окремих хімічних компонентів (мінеральних добрив, отрутохімікатів тощо), які руйнують структуру ґрунту.

Під впливом діяльності людини виникає прискорена (так звана ексцесивна) ерозія, яка часто призводить до повного руйнування ґрунтів. При цьому втрати компонентів ґрунту не компенсуються і відбувається різке зниження його родючості. Руйнування ґрунту відбувається у сотні і навіть тисячі разів швидше, ніж за участі природних ерозійних процесів. У природних умовах родючість ґрунту постійно підтримується тим, що взяті рослинами поживні речовини знов повертаються в ґрунт з опадами, мінералізуються та знов збагачують його. У сільському господарстві в ґрунт повертається лише незначна частина біомаси, решта ж збирається з урожаєм. Особливо сильно виснажують ґрунт монокультури. Розвитку ерозії також сприяє знищення лісів, яке лишає ґрунт захисного шару.

У середньому ґрунт формується зі швидкістю приблизно 12,5 т/га за рік, що становить його шар товщиною близько 0,4 см.

Таким чином, ґрунти можуть витримати ерозію з такою ж швидкістю, залишаючись у стані рівноваги. На жаль, на переважній більшості територій цей баланс порушений. Серед основних заходів із запобігання ерозії та боротьби з нею можна назвати такі:

- Організаційно-господарські - це заходи, які визначають використання певної території, лише виходячи з її придатності для тих чи інших цілей. Тобто ці заходи мають забезпечувати правильну структуру посівних площ і сівозмін, їхні розміри та конфігурацію, а також обмеження випасу. Ця група заходів включає профілактичні й спеціальні заходи. Профілактичні полягають у забороні:

1) використання авіації для внесення добрив і обробки пестицидами;

2) застосування легкорозчинних отрутохімікатів і мінеральних добрив;

3) розорювання земель і знищення деревно-чагарникової або трав'янистої рослинності на ерозійно-небезпечних ділянках;

4) внесення добрив на сніговий покрив і мерзлий ґрунт;

5) складування добрив на полях тощо. Спеціальні заходи передбачають раціональну (з екологічного погляду) організацію території та комплексне водо регулювання у межах водозабору.

- Протиерозійні агротехнічні заходи - це такі, які сприяють підвищенню поглинальної здатності ґрунту, його стійкості до розмиву та видування. Це, наприклад, глибоке орання, обробка ґрунтів поперек схилів, снігозатримання, терасування схилів тощо;

- Протиерозійні гідротехнічні заходи - забезпечують повне або часткове затримання поверхневого стоку, запобігання концентрації водних потоків, які викликають водну ерозію;

- Лісомеліоративні та лукомеліоративні заходи - залуженню підлягають днища балок, ярів, еродовані схили, буферні смуги на орних землях. Система захисних лісових насаджень має бути постійно діючим елементом ґрунто- і водоохоронних заходів. Лісові насадження мають вигляд смуг і окремих масивів, які створюють меліоративний ефект і забезпечують регулювання та очищення поверхневого стоку. Отже, можна зробити такий висновок. Тільки ландшафтна диференціація території за ступенем небезпеки розвитку ерозійних процесів дозволяє підібрати такий комплекс протиерозійних заходів, який відповідає кожному ландшафтно-ерозійному типу або підтипу. Це особливо актуально у зв'язку зі значним скороченням земельних ресурсів і втратою родючих земель у результаті активізації процесів водної та вітрової, іригаційної, хімічної, техногенної та інших видів ерозії, абразії берегів водоймищ і рік. ландшафт картографування регіон

Визначення стійкості ландшафтів потребує розробки їхньої регіональної класифікації за показником прояву сучасних фізико-географічних процесів, районування території за переважним процесом або за їхнім сполученням. Місцеві фізико-географічні процеси є вираженням динаміки, стійкості або нестійкості конкретних видів ландшафтів.

Размещено на Allbest.ru