Рекреаційні ресурси Верховинського району (Івано-Франківська область)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Кафедра географії та методики її викладання

КУРСОВА РОБОТА

з фізичної географії України

з теми: «Рекреаційні ресурси Верховинського району (Івано-Франківська область)»

Студентки 4 курсу, групи Geol-B12

Напряму підготовки 6.040104 Географія

Ватуйчак Роксолани Іванівни

Керівник: Любинська І.Б.,старший викладач

Кам'янець-Подільський 2015

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ВЕРХОВИНСЬКОГО РАЙОНУ
• 1.1 Поняттєво-термінологічна система
• 1.2 Методи дослідження
• РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВЕРХОВИНСЬКОГО РАЙОНУ
• 2.1 Географічне положення
• 2.2 Рельєф та геологічна будова
• 2.3 Кліматичні умови
• 2.4 Внутрішні води
• 2.5 Біологічні ресурси
• 2.6 Історико-культурні об'єкти досліджуваної території
• 2.7 Основні туристичні маршрути Верховинського району
• РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ВЕРХОВИНСЬКОГО РАЙОНУ
• 3.1 Проблеми розвитку рекреаційної діяльності Верховинського району
• 3.2 Перспективи розвитку рекреаційного потенціалу Верховинського району
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ
• ВСТУП
• Актуальність дослідження. У наш час туризм став одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), він використовує приблизно 7% світового капіталу, на туризм припадає 11% світових споживчих витрат і він дає 5% усіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічний ефект функціонування індустрії туризму. Розвинений туризм називають одним з головних феноменів XX ст. Важливою умовою розвитку туризму є оцінка ресурсного потенціалу, передусім природних та соціально-культурних рекреаційно-туристичних ресурсів. Ці питання ще недостатньо висвітлені в українській географічній науці, незважаючи на значне зростання наукових публікацій з даної тематики у останні десятиліття.
• Особливого значення в сучасних умовах набуває вивчення стану освоєння рекреаційно-туристичних ресурсів та визначення шляхів їх найбільш оптимального використання у тих регіонах, на території яких активно розвиваються різні види туризму і де ця галузь визначена як одна з головних ланок в економіці. До таких регіонів відноситься і Верховинський район, на території якої зосереджена значна частка рекреаційного потенціалу (наявність пам'яток архітектури, унікальна гірська система Українські Карпати, помірно континентальний клімат та значні рекреаційні ресурси). Цей потенціал може бути використаний для різноманітних видів туристичної діяльності, особливо розвитку внутрішнього туризму, активізації туристичних послуг для іноземців. Для найбільш оптимального його використання необхідна детальна оцінка запасів, стану використання ресурсів, обґрунтування напрямків раціоналізації рекреаційно-туристичної діяльності у регіоні. Це зумовлює необхідність детального вивчення рекреаційно-туристичних ресурсів з метою оптимізації природокористування у досліджуваному регіоні.
• Мета дослідження - охарактеризувати рекреаційні ресурси та визначити території розташування природних рекреаційних об'єктів Верховинського району.
• Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

1) Проаналізувати літературні джерела, у яких розглядаються особливості туристично-рекреаційного комплексу;

2) Визначити фізико-географічне положення (геологічну будову, рельєф, клімат, внутрішні води, біологічні ресурси) Верховинського району;

3) Охарактеризувати історико-культурні об'єкти Верховинського району;

4) Проаналізувати основні туристичні маршрути та картографічно зобразити їх;

5) Визначити основні проблеми та перспективи розвитку рекреаційних ресурсів Верховинщини.

Об'єктом дослідження є рекреаційні ресурси Верховинського району.

Предметом дослідження є обсяги, структура і територіальна диференціація рекреаційно-туристичних ресурсів, сучасний рівень їх використання і можливості оптимізації туристичної діяльності на території Верховинського району.

Структура та обсяг роботи: Курсова робота викладена на 35 сторінках машинописного тексту та складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ВЕРХОВИНСЬКОГО РАЙОНУ

рекреаційний ресурс верховинський географічний

1.1 Поняттєво-термінологічна система

Верховинщина має значні рекреаційні ресурси, до яких належать природні та історико-культурні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення.

Рекреаційна діяльність є невід'ємною складовою сучасного способу життя. Залучаючи до сфери цієї діяльності природні об'єкти та явища, культурні та соціально-економічні комплекси як складові рекреаційного потенціалу, формуються територіальні рекреаційні системи (ТРС). Рекреаційна діяльність є все більш популярним видом господарської діяльності. Нині фактично всі галузі господарства так чи інакше втягнуті у надання послуг із відпочинку і лікування [19].

Рекреаційна діяльність - це один із комплексних видів життєдіяльності людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час.

Рекреаційні ресурси - це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму (Додаток А).

Туризм - це один із видів активного відпочинку, що здійснюється в процесі подорожі у вільний від трудової діяльності час протягом якої відбувається духовний, культурний, соціальний розвиток особистості та задоволення її рекреаційних потреб (так як він поєднує різні види рекреаційної діяльності: оздоровлення, пізнання, відновлення виробничих сил), і є складовою частиною охорони здоров'я та фізичної культури.

Територіальні рекреаційні системи є певною просторово-територіальною єдністю об'єктів рекреації і туризму на території у визначених межах. Для них характерні складність і відкритість. Основою функціонування ТРС є рекреаційне господарство і розміщення його об'єктів по території у певному порядку, взаємозв'язку і взаємодії.

Рекреаційна територія є ділянкою Землі у визначених межах, яка використовується для відпочинку та оздоровлення людей, організації екскурсій і туризму. Рекреаційні території за характером їх використання поділяються на дві групи. Одна з них об'єднує рекреаційні території (зелені зони міст, лісопарки, озера, ставки, річки тощо), які призначені для короткочасно-періодичної діяльності. Друга група складається з рекреаційних територій тривалої рекреації (санаторно-лікувальні комплекси, приморські, гірські райони, туристичні бази тощо) [5].

Рекреаційний об'єкт - локальний об'єкт (місце, територія), який використовується для відпочинку. Сюди зараховують пляж, лісову галявину, пам'ятку природи тощо.

Природні рекреаційні ресурси - це природні умови, об'єкти, явища, які сприятливі для рекреації - відновлення духовних і фізичних сил, витрачених під час праці, навчання, творчості.

До історико-культурних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних учених, письменників, акторів, політичних діячів, викладачів, робітників, селян та ін.

1.2 Методи дослідження

В процесі вирішення поставлених завдань нами застосовані такі методи; історичний, літературний, порівняльний, картографічний, аналіз, синтез [21].

Літературний метод полягає у відборі й аналізі літературних джерел,які стосуються об'єкту вивчення курсової роботи.

Картографічний метод дає змогу створювати тематичні карти, наносячи на них безліч об'єктів, відображаючи їх взаємне розташування і взаємозв'язки. Складання різноманітних тематичних карт підвищує інформаційну місткість наукового матеріалу. Метод застосований при створені картографічних моделей досліджуваних явищ.

Історичний дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей.

Порівняльний метод необхідний для знайдення найбільш істотних рис подібності та відмінності у господарському використанні територій певних регіонів, в географічних типах господарства і розселення, в їх взаємозв'язку.

Аналіз - метод дослідження, який включає в себе вивчення предмету за допомогою уявного або розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого.

Синтез - поєднання абстрагованих сторін предмета і відображення його як конкретної цілісності; метод вивчення об'єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв'язку його частин. У процесі наукових досліджень синтез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВЕРХОВИНСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Географічне положення

Верховинський район - район України у південній частині Івано-Франківської області. Населення становить 30224 особи (на 1 серпня 2013). Район утворено 1966 року. Районний центр - смт. Верховина (до 1962 - село Жаб'є). Площа району 1260 кмІ. За займаною площею район посідає третє місце в області після Рожнятівського та Надвірнянського районів.

На території району знаходяться ряд найвищих вершин Східних Карпат, у тому числі й третя за висотою гора України - Піп Іван, 2020 м (Додаток Б.2).

Дана територія є визначним лікувально-оздоровчим центром. Завдяки важкодоступності гір, тут збереглося багато цікавих звичаїв, традицій, легенд, ремесел, які в інших регіонах повністю зникли [7].

Верховинський район є одним з 14 адміністративних районів Івано-Франківської області та розташований на півдні області в самому центрі великої карпатської дуги, у найвищій частині Українських Карпат. Район розташований у найбільш високогірній частині Івано-Франківської області. На заході район межує з Рахівським районом Закарпатської області, на північному заході - з Надвірнянським районом, на півночі із Косівським районом Івано-Франківської області, на сході з Путильським районом Чернівецької області, на півдні та на південному заході межі району співпадають з ділянкою державного кордону України з Румунією (повіт Марамуреш) довжиною 49 км, що проходить по Чивчинському хребту.

Це єдиний район області, повністю розташований на території карпатської гірської системи. Район не має залізничного сполучення. Протяжність району з півночі на південь - 62 км, з заходу на схід - 41 км.

2.2 Рельєф та геологічна будова

Рельєф зумовлений знаходженням регіону у гірській місцевості. На його території виділяють п'ять орографічних областей: Чорногірський хребет, Чивчинський масив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати [23].

Найвище і найпривабливіше гірське пасмо - це звичайно Чорногора. На території району розташувалися тільки її південно-східні схили з вищими вершинами: г. Бребенескул (2036 м) - друга за висотою вершина Українських Карпат, г. Піп Іван (2022 м) - третя по висоті в Карпатах і на Україні, г. Ребра (2001 м) та Менчул (1999 м) - відповідно шостою і сьомою вершинами України в висотній ієрархії. Крім них увагу привертають г. Смотрич (1894 м), г. Вухатий Камінь (1858 м), г. Дземброня (1887 м) та г. Шпиці (1864 м) (Додаток Б.1,3).

Другим по висоті і гірським пасмом району є Чивчинський кристалічний масив, що розташувався на стику Верховинського району і Румунії і є північно-західним продовженням Мармароського масиву Східних Карпат. Це єдиний в Українських Карпатах (крім Рахівських гір) масив, який ніколи не був дном океану ще задовго до формування Карпатської гірської системи. Вищою вершиною цього хребта є гора з такою ж назвою - Чивчин, висотою в 1766 м. над рівнем світового океану. Не відстають в своїй індивідуальній красі і висоті і інші вершини Чивчинського хребта: г. Коман (1723 м), Велика Будашевська (1677 м), г. Лустун (1626 м) та г. Стіг (1654 м) (Додаток Б.5).

Третім за висотою гірським пасмом Верховинщини є Гринявські гори. Вони розташувалися симетрично Чивчинам відносно долини Чорного Черемоша і простягаються від його правих берегів (від села Красник) до витоків Чорного і Білого Черемоша в тому ж південно-східному напрямі, який характерний для всіх східно-карпатських хребтів. Спочатку хребет вимальовується своїми вершинами Крента (1359 м), Змієнська (1356 м), Ростіцка (1513 м) та Скупова (1579 м), далі йде незначне зниження хребта після чого він знову піднімається до такої ж висоти , г. Тарниця (1553 м) та г. Баба Лудова (1586 м), яка і є найвищою в Гринявських горах. Паралельно Чорногорі на північному сході від неї простягнувся на 12-13 кілометрів невеличкий гірський хребет, який наче відділяє її від Покутсько- Буковинських Карпат. Це Кострича з однойменними вищими вершинами - Кострича (1585 м) та Кострич (1544 м) Даний масив хоч і займає невеличку територію району - проте є четвертим по висоті його масивом. А все ж таки більшу частину території Верховинського району займають Покутські гори, які є складовою частиною Покутсько-Буковинських Карпат [12].

Свідками складного тектонічного і морфологічного розвитку території Покутських Карпат є ступінчатість і ярусність рельєфу. Такими живописними валунами з ямнецького пісковику прикрашені і г. Писаний Камінь (1221 м), і г. Синиці (1186 м), і г. Біла Кобила (1477 м), і г. Безвідне (987 м). А в цілому хребти мають порівняно спокійну лінію поверхні (Додаток Б.6).

Покутські Карпати це перш за все система паралельних невисоких хребтів з широкими гребенями і крутими схилами. Північно-східною межею району є Буковецький хребет з його двома невеличкими масивами. Північний масив представлений вершинами Чорний Грунь (1385 м) та Ігрець (1311 м), а південний - вершинами Писаний Камінь (1221 м) та Копілаш (1150 м). Найвищі вершини Покутсько-Буковинських Карпат зосереджені не тут а в хребті, що простягся поруч паралельно. Це вершини г. Біла Кобила (1477 м), Хега Габорянська (1444 м), г. Грибкова (1287 м) та інші. Гора Біла Кобила є другою вершиною по висоті в усіх Покутсько-Буковинських Карпатах [4].

Особливості рельєфу Верховинського району в основному є сприятливими для різноманітних сфер рекреації. Особливою групою об'єктів рекреаційної привабливості, які використовуються у пізнавальній рекреації, є геологічні пам'ятки природи. Також тут вирізняють і мінеролого-петрографічні пам'ятки які представлені кристалічними сланцями, гнейсами, кварцитами, вапняками, доломітами мармуру та інших гірських порід. Особливу рекреаційну цінність складають геоморфологічні пам'ятки природи. В межах Верховинського району це різноманітні форми рельєфу, г. Піп Іван (2022 м), г. Ребра (2001 м) та Менчул (1999 м). Крім них увагу привертають увагу г. Смотрич (1894 м), г. Вухатий Камінь (1858 м), г. Дземброня (1887 м) та г. Шпиці (1864 м), г. Коман (1723 м), Велика Будашевська (1677 м), г. Лустун (1626 м) та г. Стіг (1654 м), тощо. Тому враховуючи таке різноманіття, на території можна проводити пішохідний туризм для подолання різних за складністю маршрутів, займатись лижним туризмом, спортивними іграми, спортивним орієнтуванням, також можна і зайнятись екологічним туризмом для вивчення навколишнього середовища, з метою відпочинку, фізичного розвитку і пізнання (Додаток Б.4).

2.3 Кліматичні умови

Клімат території Верховинського району як і всіх гірських районів Карпат є помірно-континентальним і характеризується надмірним зволоженням і досить великим запасом тепла. Річна сума сонячної радіації для району складає 102 ккал. на 1 см. кв. Тут переважають вологі (в 60 % випадків) західні полярно-морські повітряні маси. В 25% випадків над територією району знаходяться достатньо сухі полярно-континентальні сибірські повітряні маси, які зазвичай зимою холодні, а влітку сухі. В 8% річних випадків спостерігається тропічне (азорське) і в 7% - арктичне повітря [14].

Але все ж важливим кліматоутворюючим фактором Верховинщини є рельєф. Клімат різних місцевостей залежить від висоти їх над рівнем моря, експозації схилів і різних форм рельєфу. В селищі Верховина (абсолютна висота 620-640 м. над рівнем моря) середньорічна температура дорівнює 5 С, середня температура найтеплішого місяця - липня +16 С, а самого холодного січня -6 С. Для середніх висот (1429 м над рівнем моря) середньорічна температура дорівнює +3 С, середня температура липня +12 С, січня -7 С. Повітряна ізотерма 0 С проходить по високогірних ландшафтах, які розташовані вище 1850 метрів над рівнем моря. Середньорічна температура на вершинах карпатських «двохтисячників» в межах -2 -4 С. Вертикальний температурний градієнт в Карпатах (зміна температури повітря на 1000 м.) для південно-західних схилів - 8 С, для східних - 5 С.

В Чорногорі літо коротке, холодне і дощове. На відміну від міжгірних котловин, де зосереджені більшість населених пунктів дощі тут не інтенсивні, але затяжні. Майже щоліта на висотах вище 1850 метрів випадає сніг і утримується на грунті по декілька діб. Весна в горах на висотах 600-800 метрів наступає всередині березня і триває до кінця червня. Літо дощове (особливо його перша половина), опади випадають головним чином проливними дощами, нерідко з грозами. В високогір'ї - грози з градом. Встановлено, що в теплу пору року випадає біля 80 % річної суми опадів.

Клімат Український Карпат є сприятливим для відпочинку і лікування. Залежно від сезонів року змінюються види відпочинку і туризму. Так, для лижного спорту найсприятливіші зимові дні з низькою температурою без відлиг, з достатньо глибоким сніговим покривом, несильним вітром. Влітку купання на різноманітних водних об'єктах, також в таку пору року можна збирати ягоди і гриби. Набуває популярності також велотуризм яким також можна займатись влітку, осінню і навесні. Зазвичай це подорожі по грунтових дорогах, завдяки чому туристи можуть помилуватись мальовничими краєвидами Карпат. До одних зі видів відпочинку можна віднести екскурсії і прогулянки які можна проводити не залежно від пори року [25].

2.4 Внутрішні води

В умовах надто зволоженого клімату формується густа гідрографічна сітка району (до 1,5 км/км. кв.)

Водні ресурси району представлені в основному ріками. Тут їх налічується більше десятка і всі вони відносяться до басейнів Чорного і Білого Черемошів [24].

Центральною водною артерією району є Чорний Черемош. Ріка як і всі її притоки повністю протікає по території Верховинського району. Бере свій початок Чорний Черемош як і Білий на північно-східних схилах Чивчинських гір на висоті понад 1680 метрів над рівнем моря. Загальна довжина річки 86 кілометрів, площа басейну 856 км. кв., загальний похил - 14 метрів на 1 км. кв. Найбільші праві притоки р. Жаб'євський потік, Слупійка, Річка; ліві: р. Шибний, Дземброня, Бистрець, Ільця та Бережниця.

Білий Черемош - менш повноводна ріка, довжина її всього 54 кілометри. Від самого витоку до устя Білий Черемош розділяє два райони: Верховинський Івано-Франківської області та Путильський Чернівецької області, найбільшою лівою притокою є Пробійна.

З інших природних водоймищ у Верховинському районі розташоване озеро - Марічейка. Високогірне озеро в Українських Карпатах, у масиві Чорногора, в межах Верховинського району. Розташоване у південній частині Карпатського національного парку, на північно-східному схилі гори Шурин. Марічейка - льодовикового походження. Довжина озера - 88 м, ширина - 45 м, висота над рівнем моря - 1510 м. Максимальна глибина - 0,8 м. Улоговина видовженої форми. Береги низькі, вкриті частково субальпійськими луками, частково заростями осоки, оточені лісом з ялини та гірської сосни. Живиться підземними та частково атмосферними водами. Вода прісна, чиста. Дно рівне, мулисте. З озера витікає струмок, який впадає в річку Погорілець (ліва притока Шибеного, басейн Чорного Черемошу) [24],

Основою підземних запасів є мінеральні води, на які так багаті надра району. Тут виявлено більш ніж 100 джерел мінеральних вод, більшість з яких безумовно мають унікальні лікувальні властивості. На жаль досліджена з них тільки десята частина, але це дає можливість говорити про цілющі властивості мінеральних джерел в передгір'ях Чивчиських гір. Перший так званий купелевий заклад в селі Буркут був відкритий ще за часів Австро-Угорщини ще в позаминулому столітті. Дослідники стверджують, що мінеральна вода «Буркут» за своїми властивостями нічим не поступається славнозвісному «Боржомі». Не менш унікальним є джерело природно-столової мінеральної води «Верховинська», яка експлуатується вже майже 40 років. Чекають на дослідження і десятки сірководневих джерел розкиданих по всій території району.

До рекреаційних ресурсів поверхневих вод належать ріки, озера, водойми, які є придатними для відпочинку населення на всій своїй протяжності або частково, до них належать пляжно-купальний відпочинок, рибалка, водний туризм, рафтинг (швидкісний сплав гірською річкою, найкращим часом для рафтингу вважалась весна, але в окремі роки, при достатній кількості дощів влітку, сплав можливий і в літні місяці.). Найпопулярнішими річками для рафтингу є: Чорний Черемош, Прут, Білий Черемош.

Подані види відпочинку користуються у населення найбільшою популярністю. Річки є невід'ємною частиною краєвиду, навколишнього ландшафту і за певних сприятливих умов (чистоти води, мальовничості прибережних ландшафтів) невеличкі потічки також ваблять до себе рекреантів.

Особливо таким мальовничим озером вирізняється Марічейка, яке розташоване на північному сході г. Піп-Іван. На території Верховинщини зустрічаються і гідрологічні об'єкти, які є найпривабливіших для екскусійного туризму, відпочинку населення. Особливо популярною є гідрологічна пам'ятка природи «Висяче болото», та гідрологічний заказник «Ріка Чорний Черемош». Цікавим водним об'єктом є група із 100 джерел мінеральної води яка має лікувальні властивості. Такими цілющими водами є мінеральна вода «Буркут», та джерело природно-столової мінеральної води «Верховинська».

2.5 Біологічні ресурси

Рослинний світ Верховинського району - багатий та різноманітний. Флора району нараховує близько 3000 видів рослин, у тому числі понад 2000 квіткових, серед яких 500 лікарських.

Для даної території характерна висотна ландшафтна диференціація. Він визначається наступними поясами в залежності від розташування місцевості над рівнем моря: лісовим, субальпійським і альпійським [3].

Найбільш розповсюдженим серед них - лісовий, охоплює більше 90 % території району. На Верховинщині, як і в Українських Карпатах в цілому ліси покривають дві третини території району. На висотах від 450 до 600 метрів над рівнем моря переважають широколистяні букові та частково мішані буково-ялинові ліси. Вони характерні для низькогірної частини району, що простягнувся смужкою від с. Розтоки долиною Черемошів в різні напрямки до с. Стебні (по Білому Черемошу) та смт. Верховина (по Чорному Черемошу). Головними лісоутворюючими породами цього поясу крім бука лісового є граб, в'яз, клен, вільха, явір, липа, береза та інші широколистяні породи дерев. Вище, на висотах від 600 до 1350 метрів вже переважають мішані смереково-букові та ялицево-смереково-букові ліси (на нижньому рівні) та чисті ялинові (в верхній частині). Тут повсюдно переважає ялина європейська, вона займає майже половину всіх площ в Карпатах, які зайняті лісом, що складає півмільйона гектарів. З кущів в лісах зустрічаються вовчі ягоди, малина, жимолость, шипшина, а з ліан тільки плющ. Тут зустрічаються черемша (ведмежа цибуля), підсніжник, вівсянниця та інші види.

Унікальним для Верховинщини є те, що в одному з урочищ Чорногори можна помилуватись справжніми карпатськими кедрами. На абсолютних висотах 1300-1400 метрів проходить верхня межа лісу, після якої починається субальпійський рослинний пояс. Через суворі кліматичні умови, тут сформувалась перехідна зона між лісовим і альпійським поясами. Субальпійський пояс представлений на території району тільки в Чорногорі та Чивчинах. В ньому переважають чотири представники флори: це гірська сосна (сосна муго) або як ще її називають місцеві жителі «жереп», вільха зелена (лелеч), ялівець сибірський та балкано-карпатський ендемік рододендрон східнокарпатський. Чагарники полосами простягаються на висотах 1400-1700 метрів. Вище цієї висоти сосна муго створює невеличкі окремі острівки серед просторих альпійських лук які починаються на цих висотах і займають все високогір'я аж до вершин двохтисячників. Над криволіссям гірської сосни і на крутих схилах північної експозиції сконцентровані угрупування рододендрона східнокарпатського і альпійської формації наскельниці лежачої . Поряд з рододендроном зустрічаються зарослі чорниці (афин) та брусниці. Нерідко в субальпійському поясі можна зустріти рідкісні родіолу рожеву (золотий корінь), тирлич жовтий та тирлич крапчастий. Ці рослини мають унікальні лікувальні властивості. Першу з них називають ще карпатським женьшенем за чудодійні властивості відновлення функцій людського організму при перевтомі та упадку сил. Тирлич, який гуцули називають джінджурою, допомагає при хворобах шлунку і травних шляхів як сильний глікозид.

Від висоти 1850 метрів в Чорногорі починається альпійський пояс рослинності. Ні дерев ні кущів тут вже немає. Тут панують представники аркто-альпійської флори: наскельниця лежача, вівсянниця приземиста, ситник трьохроздільний, осока вічнозелена, ломикамінь живучий, зарослі брусниці та інші альпійські види.

На одній з чорногірських вершин в межах Верховинського району в червні можна зустрітися з дивною рідкісною і унікальною квіткою, яку французи називають альпійською зіркою, італійці - срібною квіткою скель, українці - шовковою косицею, а австрійці - едельвейсом, це білотка альпійська. Щоправда, побачити едельвейс, що зростає на урвищах, зустрічається дуже рідко.

Тваринний світ

Українські Карпати неповторна за своїми природними особливостями гірська країна, тому її фауна - особлива сукупність тварин, яка має свій специфічний колорит налічується близько 400 видів тварин [2].

Тваринний світ Верховинщини належить до Карпатського гірсько-лісового зоогеографічного округу, в який виділена вся Карпатська гірська країна, і є його невід'ємною частиною. Клас ссавців представлений такими цікавими видами тварин як сірий вовк і лисиця звичайна, бурий ведмідь і дикий кабан, рись лісова і кіт європейський, благородний карпатський олень і європейська косуля, карпатська білка і заєць-русак, лісова куниця і норка європейська, тхір чорний і видра річкова, борсук, горностай та багато інших. А всього в Українських Карпатах і майже стільки на Верховинщині зареєстровано 60 видів цих високоорганізованих тварин.

Значно багатша фауна птахів Українських Карпат. Вона нараховує близько 250 видів, або майже 80% орнітофауни України.

Великий інтерес представляють представники соколоподібних: гірський орел беркут, малий підорлик, канюк, тетеревятник, червоний і чорний коршуни, сапсан, змієїд. Всі вони крім канюка та тетеревятника зустрічаються дуже рідко, а такі як орлан-білохвостий, бородач, чорний гриф та білоголовий сич взагалі зникли в з Карпатах за останнє сторіччя внаслідок зміни ландшафтів. Куркоподібні представлені такими видами як тетерев, глухар, рябчик, сіра куропатка, перепел та фазан. Регулярно з'являється в Карпатах під час осінніх та весняних перельотів сірий журавель, сіра чапля та лунь польовий. В Чорногірському та високогірниму лісництвах зустрічаються поодинокі особини дуже рідкісного птаха - чорного лелеки, а в високогір'ї Чорногори серед кам'яних розсипів і скель невеличкими колоніями гніздиться альпійська завірюшка.

Дуже обмеженим числом видів представлений в Карпатах клас плазунів. Всього їх відомо 7 видів. Це безнога ящірка - ломка веретінниця, яка росповсюджена від низькогір'я до полонин, прудка, живородяща та зелена ящірки - типові представники високогір'я, три представниками вужових: звичайний і водяний вужі, мідянка та єдина в Карпатах отруйна змія - гадюка звичайна, яка зустрічається скрізь від міжгірних долин до найвищих вершин. Трохи більше видів налічують земноводні. Це звичайний, гребінчатий, карпатський і альпійський (гірський) тритони, плямиста ящірка - саламандра та декілька видів жаб. Іхтіофауна теж представлена обмеженою кількістю видів, але більшість їх є унікальними, рідкісними і підлягають охороні як і інші види ссавців, птахів, земноводних та плазунів. Гордістю приток Чорного та Білого Черемошів є так звана царська риба - струмкова та озерна форель (місцева назва струг) та дунайський лосось (головач) - ендемічний вид риби дунайського басейну [11].

Особливості регіону, зумовили формування багатого рослинного та тваринного світу, флора району нараховує близько 3000 видів рослин,у тому числі понад 2000 квіткових, серед яких 500 лікарських Фауна нараховує близько 400 видів тварин. На території створений Карпатський та Верховинський НПП. Національні природні парки є необхідними для пізнавальної рекреації, екскурсійного туризму а також збирання грибів, ягід, лікарських рослин.Зважаючи на великий видовий склад тваринного світу, можна використовувати такі види туризму як мисливство та рибальство.

Крім біологічних ресурсів вирізняють ПЗФ. Мережа природно-заповідного фонду в районі нараховує 18 заповідних об'єктів загальною площею 16 189 га. В тому числі:

1. «Карпатський природний національний парк» - 7 090 га;

2. Гідрологічна пам'ятка природи державного значення «Висяче болото» - 0,5 га;

3. Пам'ятка природи місцевого значення - 20,5 га;

4. Заповідні урочища - 95 га;

5. Гідрологічний заказник місцевого значення «Ріка Чорний Черемош» - 1 740 га;

6. Ландшафтний заказник місцевого значення «Чивчино-Гринявський» - 7 243 га;

7. Геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Писаний Камінь» - 5 га.

8. «Верховинський національний природний парк» - 12 022,9 га.

Таблиця 2.5.1 Природно-заповідні об'єкти

№з/п	Найменування	Місцезнаходження	Рік створення
1.	«Карпатський природний національний парк»	Верховинський і Надвірнянський район	1980 р.
2.	Гідрологічна пам'ятка природи державного значення «Висяче болото»	Пд.сх від с.Буркут	1975 р.
3.	Гідрологічний заказник місцевого значення «Ріка Чорний Черемош»	Пд.сх частина Верховинського району	1996 р.
4.	Ландшафтний заказник місцевого значення «Чивчино-Гринявський»	Верховинський та Гринявський райони	1997 р.
5.	Геологічна пам'ятка природи місцевогозначення «Писаний Камінь»	Пд.сх. с. Буковець	-
6.	Верховинський національний природний парк	с. Верхній Ясенів присіл. Печіще	2010 р.

2.6 Історико-культурні об'єкти досліджуваної території

Верховинський район є одним із найчистіших в області, а можливо і в Україні з точки зору стану довкілля. Цьому сприяє віддаленість району від промислових центрів регіону; відсутність виробничих підприємств, які б забруднювали навколишнє середовище; межування району з малонаселеними і екологічно чистими гірськими територіями (Додаток В.1).

Таблиця 2.6.1 Історико-культурні об'єкти

№з/п	Найменування	Місцезнаходження	Рік встановлення
	Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика	с. Верховина, вул. І. Франка, 35	2000 р.
	Музей Михайла Грушевського	Верховинський район, присілок Грушівка, с. Криворівня	2003 р.
	Музей «Хата-Гражда» гуцульської господарки	Верховинський район, присілок Заріччя, с. Криворівня,	1858 р.
	Народний музей Гуцульського театру Г. М. Хоткевича	Верховинський р-н, с. Красноїлля	1908 р.
	Літературно-меморіальний музей Івана Франка	Верховинський район, присілок Москалівка, с. Криворівня,	1906 р.
6.	Регіональний історико-краєзнавчий музей Гуцульщини	Верховинський район, вул. І. Франка, 5, с-ще Верховина,	1938 р.
7.	Меморіальна кімната Онуфрія Манчука	Верховинський район, вул. Івана Франка, 37, с. Красник	1998 р.
8.	Музей-школа ім. Теофіла Кисілевського	Верховинський район, присілок Центр, с. Ільці,	2000 р.
9.	Музей Плитки Горицвіт	с. Криворівня, присілок Грашпарівка	2005 р
10.	Музей «Гуцульщина»	Верховинський район, Будинок культури, с. Яблуниця	-

Таблиця 2.6.2 Пам'ятки архітектури національного значення

№ з/п	Найменування	Місцезнаходження	Рік встановлення
1.	Церква св. Миколая (Дер.)	с. Барвінків	1867 р.
2.	Церква Покрову Пресвятої Діви Марії (дер.)	с. Білоберізка	1849 р.
3.	Дзвіниця церкви Покрову Пресвятої Діви Марії (дер.)	с. Білоберізка	1849 р.
4.	Церква Успіння Св. Анни (Дер.)	с. Бистрець	1872 р.
5.	Дзвіниця церкви Успіння Св. Анни (дер.)	с. Бистрець	1872 р.
6.	Церква Пресвятої Трійці ( дер.)	с. Верхній Ясенів	1882 р.
7.	Дзвіниця церкви Пресвятої Трійці (Дер.)	с. Верхній Ясенів	1917-1924 р.
8.	Церква Усікновіння голови Іоана Хрестителя (Предтечі) (дер.)	с. Зелене	1846р.
9.	Дзвіниця церкви Усікновіння голови Іоана Хрестителя (Предтечі) (дер.)	с. Зелене	1846 р.
10.	Церква св. Апостолів Петра і Павла (дер.)	с. Красноїля	1843 р.
11.	Дзвіниця церкви св. Апостолів Петра і Павла (дер.)	с. Красноїля	1843 р.
12.	Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.)	с. Криворівня	1818 р.
13.	Дзвіниця церкви Різдва Пресвятої Богородиці ( дер.)	с. Криворівня	1818 р.
14.	Церква Христа Царя (дер.)	с. Устеріки	1930 р.
15.	Церква св. Архистратига Михаїла (дер.)	с. Черемошна	1872 р.
16.	Дзвіниця церкви св. Архистратига Михаїла (дер.)	с. Черемошна	1872 р.
17.	Церква Успіння Пресвятої Богородиці	смт. Верховина	XVIII ст.
18	Пам'ятка археології Курганний могильник	с. Верхній Ясенів	-

2.7 Основні туристичні маршрути Верховинського району

Маршрут «По Чорногірському високогір'ю»

Довжина маршруту - 35 кілометрів.

Тривалість: 2-3 дні.

Сезонність: червень - жовтень.

С. Шибени - Високогірне лісництво КНПП - пол. Веснарка - оз. Марічейка - г. Піп Іван (2026 м) - г. Дземброня (1887 м) - г. Менчул (1999 м) - г. Бребенескул (2036 м) - г. Ребра (2001 м) - оз. Несамовите - г. Туркул (1933 м) - г. Данціж (1848 м) - г. Пожижевська (1822 м) - г. Брецкул (1911 м) - г. Говерла (2061 м) - пол. Заросляк - с/б «Заросляк» [10].

Маршрут проходить по верхівці Чорногори - найвищого хребта в Україні. Стежка у високогір'ї пролягає закарпатськими схилами, інколи - по вершинах. При бажанні можна піднятися на всі без винятку чорногірські вершини (Додаток Г).

Рекомендовані місця ночівлі - біля озер Марічейка, Бребенескул та Несамовите. Початковим пунктом маршруту є село Шибени Верховинського району Івано-Франківської області, кінцевим - високогірна навчально-спортивна база «Заросляк». Маршрут проходить по території Карпатського НПП. Джерела води є біля озер, на вершині гори Бребенескул та на сідловині між Брецкулом і Говерлою.

Маршрут по «Чивчинському високогір'ю»

Довжина маршруту - 82 кілометри.

Тривалість: 4-5 днів.

Сезонність: травень - вересень.

С. Шибени - ур. Медвежак - пол. Рогеска - г. Стіг (1654 м) - пол. Берческа - г. Керничний (1588 м) - г. Фуратик (1526 м) - пол. Ледескул - пол. Прелучний - пол. Старостая - г. Будашевська Велика (1677 м) - г. Чивчин (1766 м) - пол. Попадя - г. Лустун (1626 м) - г. Пірьє (1530 м) - г. Коман (1723 м) -- г. Гнітесса (1749 м) -- пол. Балтагура -- ур. Чимірне -- с. Шибени [16].

Перша частина маршруту проходить по вододілу Чивчинського хребта вздовж українсько-румунського кордону на висоті 1400-1700 метрів, друга - по долині Чорного Черемоша від його витоків до місця впадіння лівої притоки річки Шибений. Стежка в горах проходить українськими схилами, від урочища Чимірний до села Шибени ґрунтова дорога. Ночівлі можливі на всіх полонинах, яких на маршруті зустрічається чимало. Джерела води є на всіх полонинах. Початковим і кінцевим пунктом є село Шибени.

Маршрут «По Гринявських горах»

Довжина маршруту - 64 кілометри.

Тривалість: 3-4 дні.

Сезонність: травень - вересень.

С. Красник - г. Крента (1359 м) - г. Змієнська (1356 м) - г. Ростіцька (1513 м) - г. Скупова (1579 м) - пол. Луковиця - г. Баба Лудова (1586 м) - пол. Дуконя - пол. Мокринець - ур. Перкалаба - с. Голошино - с. Гринява.

Маршрут проходить по вершинах Гринявських гір, що знаходяться в межиріччі Чорного і Білого Черемошів, в напрямку від села Красник до українсько-румунського кордону. Включає сходження на всі найвищі вершини цього хребта. Ночівлі можливі на будь-яких полонинах, повсюдно є джерела питної води. Початковий і кінцевий пункти мають автобусне сполучення з селищем міського типу Верховина.

Маршрут «По Кострицькому хребту»

Довжина маршруту - 26 кілометрів.

Тривалість - 2 дні.

Сезонність: травень - жовтень.

Кривопільський перевал - прис. Буков'єл - г. Маковиця (1160 м) - г. Кострича (1585 м) - г. Кострич (1544 м) - г. Костриця (1512 м) - пол. Болота - г. Хега (1287 м) - пол. Веснарка - с. Красник.

Маршрут проходить через дві головні вершини невеличкого гірського пасма - хребта Кострича, з яких відкривається чудова панорама на всю Чорногору. Початковим пунктом є присілок, що розташувався на самому Кривопільському (Ворохтянському) перевалі, кінцевим - село Красник.

Маршрут «По Покутських Карпатах»

Довжина маршруту - 46 кілометрів.

Тривалість: 3-4 дні.

Сезонність: травень - жовтень.

Смт. Верховина - с. Віпче - пер. Малий Присліп - г. Біла Кобила (1477 м) - г. Чорний Грунь (1385 м) - г. Ігрець (1311 м) - пер. Буковець - г. Копілаш (1150 м) - г. Писаний Камінь (1221 м) - с. Ясенів - г. Синиці (1186 м) - Довбушеві комори - хр. Магура (1118 м) - г. Пушкар (816 м) - смт. Верховина [18].

Маршрут проходить по найвищих вершинах Покутсько-Буковинських Карпат, які увінчані великими кам'яними брилами ямнецького пісковику, що постійно вивітрюється, а також через декілька сіл Веховинського району. Початковим і кінцевим пунктом є селище міського типу Верховина.

Маршрут «По Чивчинах і Чорногорі»

Довжина маршруту - 36 кілометрів.

Тривалість: 2-3 дні.

Сезонність: червень - вересень.

С. Шибени - хр. Руський Діл - г. Роги (1556 м) - г. Регеска (1569 м) - г. Радул (1598 м) - пол. Щивник - г. Вихід (1471 м) - г. Васкуль (1730 м) - г. Піп Іван (2026 м) - г. Смотрич (1896 м) - пол. Смотрич - с. Дземброня.

Маршрут охоплює північну частину Чивчинського і південну Чорногірського хребтів. Починається в селі Шибени і закінчується в селі Дземброня (села мають автобусне сполучення).

Маршрут «По льодовикових карах Чорногори»

Довжина маршруту - 22 кілометри.

Тривалість - 2 дні.

Сезонність: червень - вересень.

С. Дземброня - г. Вухатий Камінь (1864 м) - г. Дземброня (1887 м) - г. Менчул (1999 м) - г. Бребенескул (2036 м) - хр. Кедроватий Погорілець - пол. Кізі Улоги - г. Довбушевий Сідець (1506 м) - с. Бистрець.

Маршрут проходить повз типові льодовикові котловини, яких багато на північно-східних схилах Чорногірського хребта, через другу за висотою вершину Українських Карпат. Починається і закінчується в причорногірських селах Дземброня і Бистрець [15].

Маршрут «В серце Чорногори»

Довжина маршруту - 28 кілометрів.

Тривалість: 2 дні.

Сезонність: червень - вересень.

С. Дземброня - пол. Чуфрова - хр. Розшибений - г. Менчул (1999 м) -- г. Бребенескул (2036 м) - оз. Бребенескул - г. Гутін-Томнатік (2016 м) - г. Ребра (2001 м) - г. Шпиці (1864 м) - пол. Гаджина - с. Бистрець.

Маршрут веде до центральної, найбільш піднятої частини хребта, де зосереджено більше половини його найвищих вершин. Ночівля можлива тільки на озері Бребенескул - найвисокогірнішому озері в Україні. Тут же на вершині гори Бребенескул розташоване найвисокогірніше в Україні джерело води [8].

Маршрут «До Несамовитого озера»

Довжина маршруту - 20 кілометрів.

Тривалість: 2 дні.

Сезонність: червень - вересень.

С. Бистрець - Довбушева криниця - пол. Гаджина - г. Шпиці (1864 м) - оз. Несамовите - руїни польської олійні - г. Велика Маришевська (1564 м) - с. Бистрець [22].

Нитка маршруту дещо виходить за межі району, але пролягає до овіяного легендами і переказами високогірного озера Несамовитого. Маршрут пролягає висячими долинами і улоговинами найживописнішої полонини Українських Карпат - Гаджини. Ночівля можлива тільки на озері Несамовитому.

Маршртут «Уздовж Чорногори через Костричу»

Довжина маршруту - 38 кілометрів.

Тривалість: 2-3 дні.

Сезонність: червень - жовтень.

С. Шибени - Високогірне лісництво КНПП - устя р. Погорілець - витоки р. Погорілець - пол. Пільце - пол. Чуфрова - хр. Косарище - с. Бистрець - пол. Кобилева - пол. Псарівка - г. Кострич (1544 м) - с. Великий Ходак - автотраса Верховина - Ворохта.

Маршрут пролягає низькогір'ям, огинаючи високі вершини та гірські масиви і лише в одному місці перетинає Кострицький хребет. Починається у віддаленому селі Шибени і закінчується на автотрасі Верховина - Ворохта. Може бути пройдений за будь-яких погодних умов.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ВЕРХОВИНСЬКОГО РАЙОНУ

3.1 Проблеми розвитку рекреаційної діяльності Верховинського району

Сьогодні в рекреаційній діяльності Верховинського району існує ряд проблем:

1. Незадовільний стан доріг;

2. Низький рівень розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури;

3. Недостатня розвиненість сфери обслуговування, брак обладнаних місць відпочинку;

4. Відсутність програм розвитку рекреаційної туристичної діяльності у межах території;

5. Зменшення надходжень до місцевих бюджетів;

6. Винищення флори і фауни та завдавання шкоди іншим природним комплексам;

7. Створення нових садиб зеленого туризму, що дасть змогу розширити сферу зайнятості сільського населення та створення нових робочих місць;

8. Створення відповідних умов для залучення іноземних інвестицій у розвиток рекреаційної галузі на спільних засадах;

9. Збереження та розвиток народних промислів, розширення сфери послуг;

10. Недостатня кількість туристів;

11. Поліпшення благоустрою сільських населених пунктів, розвиток соціальної інфраструктури;

12. Підвищення якості надання туристичних послуг та розширення їх видів [6].

3.2 Перспективи розвитку рекреаційного потенціалу Верховинського району

Верховинщина має потенціал для розвитку туристичної галузі, а саме: наявність пам'яток історії, архітектури та культури, помірно-континентальний клімат, значні рекреаційні ресурси [17].

У Верховинському районі виділяють такі перспективні екологічні тури (типізація за О.Ю.Дмитруком ):

І. Культурно-пізнавальні та освітньо-виховні екотури:

- археологічний екотуризм - сприяє пізнанню історії взаємодії людини і природного середовища, починаючи з найдавніших епох («Писаний Камінь»);

- еколого-історико-краєзнавчий екотуризм - спрямований на пізнання сучасної історії взаємодії людини і природного середовища («Скельний коридор Довбушанка»);

- етноекологічний туризм - ознайомлює з конкретними етносами, їх традиційним способом життя, особливостями природокористування та взаємодії з навколишнім природним середовищем.

- еколого-географічний, або геоекологічний, туризм - спрямований на пізнання закономірностей розвитку природного середовищ, сучасного стану і тенденцій розвитку, особливостей антропогенного впливу цивілізації та зворотних природних реакцій, що допомагає краще зрозуміти роль і місце людини у природі;

- ландшафтно-екологічний туризм - орієнтований на пізнання природи, як сукупності генетично та історично зумовлених природних комплексів (ландшафтів з їх типовими й унікальними компонентами та властивостями - заповідне урочище «Перелучний»);

- еколого-ботанічний екотуризм - орієнтований на пізнання причин біологічного розмаїття рослинного світу, умов його формування та особливостей збереження, залежності від конкретних природних умов (ландшафтний заказник «Чивчино-Гринявський», урочище «Перелучний», гідрологічна пам'ятка природи болото «Висяче»);

- зооекологічний екотуризм - ознайомлює з поведінкою різноманітних видів тварин у природних умовах, у тому числі з рідкісними представниками, сучасним станом зоокомплексів, методами їх охорони та відтворення (пам'ятка природи «Каменець»);

- акваекологічний екотуризм - сприяє пізнанню водних екосистем боліт, озер, річок, їх біологічного різноманіття, особливостей збереження (гідрологічний заказник місцевого значення річка Чорний Черемош) [20].

ІІ. Відпочинкові екотури, представлені екскурсійними та відпочинково-

прогулянковими пізнавальними програмами вихідного дня на облаштованих екологічних маршрутах і в місцях відпочинку, можливі по всій території парку. Сюди відносять:

- екскурсійний екотуризм;

- прогулянковим екотуризм.

ІІІ. Спортивні та пригодницькі (можливі по всій території парку) екотури:

- активний екотуризм - орієнтований на пізнання дикої природи активними учасниками екотуризму, із допомогою спортивного спорядження у спеціально відведених місцях. Підвиди: скелелазіння, стрибки з парашутом, банджі-джампінг (тарзанка), рафтинг (сплав на річках), трекінг (пішохідні тури по високогір'ю) та ін.

ІV. Наукові та ділові екотури (можливі за відповідною організації та облаштування установи адміністрації парку):

- конгрес-екотуризм - подорожі екологів-науковців для ознайомлення з науковими досягненнями в галузі охорони природи та екологічної політики, відвідання екологічних центрів, виставок, музеїв природи, планетаріїв, зоопарки, та ін.;

- діловий екотуризм - подорожі підприємців і науковців з метою ознайомлення та обміну досвідом у галузі екотехнологій, безвідходного виробництва, альтернативної енергетики, утилізації відходів, раціонального природокористування, охорони природи, відтворення природного середовища тощо.

Набуває популярності також велотуризм. Поки що це поодинокі велогрупи туристів, що подорожують ґрунтовими дорогами і приглядаються до карпатського високогір'я. На території Верховинського району відомі чотири веломаршрути: один розпочинається із смт.Верховина («Скупова», «Оглядовий», «Віпче», «Гуцульські села»); два - з с. Ільці («Буркут», «Бистрень-Берестечко») та один із с. Криворівня («Писаний Камінь») [9].

Значного поширення набув в останні роки у Верховинському район гірськолижний туризм, завдяки двом канатно-буксирувальним витягам на горі Пушкар (смт. Верховина) та на горі Запідки (с. Ільці). В районі налічується декілька пунктів прокату гірськолижного спорядження, гірськолижна дитяча спортивна школа та школа стрибків з трамплінів .

Аналогічного ефекту можна досягти, розвиваючи в районі бальнеологічний туризм, адже природа Верховинщини надзвичайно є сприятливою для лікування. Тут налічується понад 100 джерел мінеральних вод усіх типів. Лише в с. Буркут та селищі Верховина знаходяться 10 досліджених джерел мінеральної води [1].

Не менш важливою складовою екотуризму, як уже зазначалося, є соціокультурне середовище, в якому перебувають екотуристи. У цьому середовищі місцеві жителі і рекреанти перебувають у взаємозв'язку і взаємовпливі: з одного боку культура, побут, звичайний спосіб життя місцевих жителів впливає на враження від поїздки, а з іншого - рекреанти чинять інтенсивний інформаційний вплив. Враховуючи це, слід обов'язково контролювати кількість туристів, перевищення якої становитиме загрозу для місцевого населення. Всього на території Верховинського району охороняються 23 пам'ятки архітектури, з них 9 державного і 14 місцевого значення, з них 12 культових споруд . Завдяки цьому екологічний туризм можна вдало поєднання із уже популярним на цій території сільським.

Незважаючи на вік і недостатню дослідженість, перед Верховинщиною

відкриваються великі перспективи з організації різних видів екотуризму. Умовами успіху цієї справи є виважений екологічний збалансований підхід до використання рекреаційно-туристичних ресурсів території, дослідження екосистем, забезпечення екологічного благоустрою, створення рекреаційної інфраструктури та транспортної доступності, поширення серед населення екознань і достовірної інформації про туристично-рекреаційні об'єкти [4].

Так на сьогодні у Верховинському районі швидких обертів набуває сільський туризм,успішність якого у територіальній конкуренції на рекреаційно-туристичному ринку визначається наступними чинниками: рекреаційна комфортність кліматичних ресурсів, наявність екологічного туризму, етнографічні прояви фольклору, мисливство, рибальство, художні промисли.

ВИСНОВКИ

Провівши дослідження, що засвідчують особливу актуальність вивчення рекреаційно-туристичних ресурсів з метою оптимізації їх використання, ми можемо сформувати ряд узагальнюючих висновків:

1. Визначили особливості фізико-географічного положення, і виявили, що є велика кількість привабливих рекреаційних об'єктів, тому на даній території можна проводити пішохідний туризм для подолання різних за складністю маршрутів, займатись лижним туризмом, спортивними іграми, спортивним орієнтуванням, екологічним туризмом для вивчення навколишнього середовища, фізичного розвитку і пізнання. Враховуючи кліматичні умови можна займатись лижним спортом, купанням на різноманітних водних об'єктах, збиранням ягід і грибів, велотуризмом. До одних зі видів відпочинку можна віднести екскурсії і прогулянки які можна проводити не залежно від пори року.

Поверхневі води також належать до рекреаційних ресурсів, тому вони є придатними для відпочинку населення. До них відносяться пляжно-купальний відпочинок, рибалка, водний туризм, рафтинг. Особливості регіону зумовили формування багатого рослинного та тваринного світу. На території створені НПП які є необхідними для пізнавальної рекреації, екскурсійного туризму а також збиранням лікарських рослин. Зважаючи на різноманіття тваринного світу можна займатись мисливством та рибальством.

2. Охарактеризували природні об'єкти Верховинського району і виявили, що територія є одним із найчистіших в області, а можливо і в Україні з точки зору стану довкілля. Мережа природно-заповідного фонду в районі нараховує 18 заповідних об'єктів загальною площею 16 189 га. В тому числі: «Карпатський природний національний парк», гідрологічна пам'ятка природи державного значення «Висяче болото», пам'ятка природи місцевого значення, заповідні урочища, гідрологічний заказник місцевого значення «Ріка Чорний Черемош», ландшафтний заказник місцевого значення «Чивчино-Гринявський», геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Писаний Камінь». Також зустрічається і велика кількість історико-культурних об'єктів, та пам'яток архітектури.

3. Проаналізувавши особливості складання туристичних маршрутів, було виокремлено основні, а саме: маршрут «По Чорногірському високогір'ю», Гринявських горах, Кострицькому хребту, Покутських Карпатах, Чивчинах і Чорногорі, льодовикових карах Чорногори, Несамовитого озера і вздовж Чорногори через Костричу.

4. Дослідження природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів Верховинського району засвідчило значний рекреаційний потенціал, а значить і перспективу розвитку рекреаційно-туристичного комплексу. Незважаючи на недостатню дослідженість, перед Верховинщиною відкриваються великі перспективи з організації різних видів туризму.