Економіка і географія Південно-Африканської Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Фізико-географічне положення

Південно-Африканська Республіка (ПАР) розташована на південь від 22° ю.ш., у тропічних і субтропічних широтах Південної півкулі. Територія ЮАР складає 4,2% площі континенту (1 223 410 кв. км). На заході країна омивається водами Атлантичного, а на півдні і сході -- Індійського океану. Берегова лінія составляет2798 км. Найвища точка ПАР - гора Нджесути (Njesuthi) - 3408 м

Таке розташування країни зумовлює наявність різних природних ландшафтів. По влаштуванню вона нагадує гігантський амфітеатр. Найбільш високі ряди його утворені на сході і півдні уступом Драконових і Капських гір. На північ поверхня знижується ступенями - плато до великої арені - Калахарі і долині річки Лімпопо.

Для рельєфу ПАР характерно переважання високопіднятих рівнинних плато, близько половини території має висоту від 1000 до 1600 м, понад ѕ розташоване вище 600 м над рівнем моря, лише вузька смуга прибережних низовин на заході, півдні і сході має висоту до 500 м. В загальних рисах рельєф визначають внутрішні піднесені плато і прибережні рівнини Атлантичного і Індійського океанів.

Майже вся ПАР розташована в межах південної окраїни Африканської платформи, фундамент якої складається з складок докембрійських порід (метаморфічні сланці, гнейси та ін) і уламкових порід, пронизаних і метаморфізованних інтрузіями так званих давніх гранітів. У прибережних районах країни породи підстави часто виходять на поверхню, в центральних районах вони покриті потужною товщею більш молодих порід.

На північ від середньої течії р. Помаранчевої, в межах південної окраїни великого прогину Африканської платформи, знаходяться рівнини Калахарі (800-900 м), прикриті потужним плащем кайнозойських пісків і пісковиків.

В даний час майже повсюдно поверхню Калахарі зайнята трав'янистою рослинністю і чагарниками; типовий пустельний ландшафт можна зустріти тільки в найбільш посушливій південно-західній частині, уздовж кордону з Намібією.

Різкий контраст являє Західне узбережжя. На північ, за річкою Улифантс, починається пустеля Наміб. На узбережжі трохи заток і зручних бухт, воно мало відрізняється порізаною, як б вирівняною береговою лінією. Берег, складений в основному Шиферними сланцями і кварцитами, має скелястий характер, підносячись на 7-20 м над рівнем моря. Його суворий, неприступний вигляд довгий час відлякував європейських мореплавців.

Берегова лінія на південно-заході і півдні ПАР до мису Ресіфе більш порізана. Ряд зручних природних заток і бухт південного узбережжя були оцінені ще середньовічними мореплавцями. Це бухти Салданья (з портом того ж назви), Їдальня (з портом Кейптаун), Фолс-Бей (з портом Саймонс-Таун), Мосселбай і затоку Алгоа. Вузький, скелястий мис Голковий перед бухтою Мосселбай - найпівденніша точка Африки. На сході, в мілководній бухті Наталь, розташований один з найбільших портів материка - Дурбан. Північніше його тягнеться низовинний акумулятивний берег.[2]

2. Економіко-географічне положення

З географічної точки зору, географічне положення ПАР вигідне, бо надра регіону багаті алмазами, золотом, платиною, уранової, залізної і марганцевої руди, хромитами, рудами кольорових металів, вугіллям, азбестом.

ПАР є єдиним в Африці високорозвиненою державою, що відноситься до типу країн переселенського капіталізму.

ПАР - країна, розташована на півдні Африканського континенту, в 5 разів більше Великобританії, в 2 рази - Франції і дорівнює по території Німеччини, Франції та Італії разом узятих. На півночі ЮАР межує з Ботсваною, Зімбабве, на північному заході - з Намібією, а на північному-сході з Мозамбіком і Свазілендом. Королівство Лесото знаходиться на території ПАР як анклав. Біля узбережжя ПАР проходить морський шлях, що з'єднує Європу з багатими нафтою країнами Близького Сходу і Південно-Східною Азією.

Південно-Африканська Республіка - це економічний гігант в масштабах Африканського континенту. Країна має у своєму розпорядженні великим сільськогосподарським сектором і експортує 142 види, овочів і фруктів у 40 країн світу. Сфера обслуговування приносить 51% національного доходу, а промисловість - 31%. Проте ПАР стала сучасним процвітаючою державою завдяки гірничодобувного сектора: 52% доходів від експорту дають природні ресурси.

ПАР - держава з ринковою економікою, сприятливим інвестиційним кліматом, розумною податковою політикою. Це країна з добре організованими службами транспорту і зв'язку; вона славиться чіткістю і надійністю банківського обслуговування і страхового бізнесу. Південна Африка

володіє висококваліфікованими кадрами фахівців і великим ринком порівняно дешевої робочої сили.

ПАР входить в групу з 25 найбільших світових експортерів. Експорт ПАР в 1997 році склав $31,3 млрд. доларів. Доходи від зовнішньої торгівлі досягають 50% ВВП, при цьому обсяг експорту перевищує обсяг імпорту.

Основні торговельні партнери-ПАР: Німеччина - 16%, Великобританія - 12%, США - 11% , а також Японія, Франція, Італія і Канада, і оборот зовнішньої торгівлі з цими країнами все збільшується.

3. Геополітичне положення

ПАР є однією з держав-засновників ООН. До 1961 - член британської Співдружності націй. У тому ж році ПАР вступила в Організацію африканської єдності і Співтовариство розвитку Півдня Африки.

З початку 1960-х років до 1994 роль ПАР в діяльності ООН була досить обмежена, оскільки більшість членів ООН різко засуджував політику апартеїду і збереження аж до 1990 контролю ПАР над Намібією всупереч резолюціям ООН.

У 1963 Рада безпеки ООН закликала до встановлення ембарго на постачання зброї в ПАР, а в 1977 прийняв спеціальну резолюцію про обов'язкове для всіх членів ООН дотримання ембарго. У 1974 році Генеральна асамблея ООН прийняла рішення тимчасово призупинити членство ПАР в ООН.

У відносинах з іншими країнами субрегіону в кінці 70-х--80-х роках, особливо з «прифронтовими» державами, політика ПАР з'єднувала політичний тиск з загрозою збройної агресії, дестабілізації внутрішнього становища в сусідніх країнах, економічним шантажем. Зовнішня політика уряду Преторії в субрегіоні, спрямована на створення «буферної зони» біля кордонів ПАР, втягнула в сферу впливу і малі країни регіону. Так, в якості додаткового інструменту контролю за становищем в Лесото ПАР використовувала опозиційну уряду Визвольну армію Лесото, контингенти якої дислокувалися на території Південної Африки. ПАР неодноразово проводила диверсійно-терористичні акції проти Свазіленду і Лесото з метою захоплення активістів АНК і ПАК. Економічна дестабілізація в регіоні зробила негативний вплив і на стан справ в Анголі, Намібії, Мозамбіку, Малаві. У 1986-1987 рр. поряд з веденням неоголошеної війни проти Анголи ПАР здійснювала агресивні акції проти Мозамбіку, Замбії, Зімбабве, Ботсвани.

Відносини ПАР з неафриканскими країнами концентрувалися на двох головних напрямках. Одне з них -- розвиток співробітництва з державами, що політичні і економічні інтереси яких не перешкоджали підтримання зв'язків з Південною Африкою. До їх числа ставилися насамперед Ізраїль, Чилі, Парагвай, Тайвань, Південна Корея. Найважливіше місце в цій групі країн відводилося Ізраїлю. З кінця 60-х років ПАР все більшою мірою використала свої зв'язку з цим державою для подолання своєї зростаючої ізоляції у світовому співтоваристві, особливо у відношенні постачань озброєнь і передових технологій.

Другий, надзвичайно важливою сферою зовнішньополітичної діяльності ПАР, були відносини з провідними західними державами, насамперед зі Сполученими Штатами Америки, Великобританією, ФРН, Францією, Японією, які були її головними торгово-економічними партнерами. ПАР, що є найважливішим джерелом золота і стратегічної сировини для світового ринку, мала для Заходу першорядне значення.

З наростанням південноафриканського конфлікту ускладнилися відносини Заходу з «третім світом». Відкрита захист системи расової нерівності, що існувала в ПАР, ставала для Заходу все більш складною, в тому числі внаслідок широкої міжнародної кампанії проти апартеїду, в яку були залучені багато громадські рухи та неурядові організації Північної Америки та Західної Європи

Прагнучи послабити режим апартеїду, в середині 1980-х років, внутрішня опозиція расистського режиму і її прихильники в демократичних країнах Заходу закликали ООН до введення жорстких економічних санкцій проти ПАР, включаючи такі заходи, як обмеження торговельних зв'язків та вивезення інвестиційних фондів. До санкцій приєднався ряд міжурядових організацій, в тому числі Європейське співтовариство, Співдружність націй. Країни ЄС, Канада і США ввели санкції, незважаючи на запеклий опір деяких політичних сил, зокрема, Республіканської партії в США і Консервативної партії Великобританії.

Економічні санкції надали сильний психологічний вплив на білих правителів ПАР і сприяли поступовому переходу країни до многорассовому демократичному суспільству на початку 1990-х років. По мірі здійснення цього переходу в 1992-1994 санкції були поступово скасовані.

З 1994 в силу об'єктивних умов ПАР стала провідною політичною і економічною регіональною державою на Півдні Африки. ПАР підтримала проведення переговорів про припинення вогню в Анголі, Мозамбіку і Конго.

Одним з головних і новим напрямком зовнішньої політики ПАР на початку 90-х років стало встановлення офіційних контактів з Радянським Союзом, а пізніше з Росією та іншими членами СНД. Протягом всієї історії існування Південної Африки антикомуністичний курс був характерною рисою її зовнішньополітичної діяльності.

Зі свого боку, Радянський Союз, розірвавши консульські відносини з ПАР у 50-х роках, незмінно проводив політику засудження режиму апартеїду, надавав політичну та військово-політичну допомогу силам національного визволення на Півдні Африки, активно підтримував антирасистські і антиколоніальні тенденції у світовій політиці.

У лютому 1991 р. між СРСР і ПАР було підписано угоду про створення в Москві і Преторії, при посольствах Австрії, секцій інтересів двох країн. 28 лютого 1992 р. Росія і ПАР встановили між собою дипломатичні відносини.[3]Встановлення дипломатичних відносин між Росією і ПАР активно сприяло товариство «Росія -- Південна Африка», що розвиває ділові, наукові та культурні відносини на неурядовому рівні.

Незважаючи на труднощі в обох країнах, у відносинах між ними настав етап, який характеризується прагненням до співробітництва на рівноправній і взаємовигідній основі, свідченням чого стало підписання в жовтні 1993 р. угоди про торговельно-економічне співробітництво між Російською Федерацією і Південно-Африканською Республікою.

У 1994 ПАР знову стала повноправним членом Організації Об'єднаних Націй.

4. Політичний устрій

Прапор ПАР

Прапор ПАР, введений у 1994 році - полотнище з червоної і блакитної горизонтальними смугами і чорним рівностороннім трикутником біля древка.

Вони відокремлені один від одного широкими зеленими смугами у вигляді латинської букви «Y», накладеної розвилкою до держака і відмежованої від чорного трикутника тонкими жовтими смугами, а від червоної і блакитної смуг--тонкими білими смугами.

ПАР є унітарною державою. Воно було утворено 31 травня 1910, і його державний устрій визначав закон 1909, підготовлений представниками чотирьох колоній - Капської, Натала, Помаранчевого вільної держави і Трансваалю і прийнятий парламентом Великобританії. Разом з внесеними пізніше поправками цей закон був покладений в основу конституції 1961, яка отримала схвалення парламенту країни і вступила в силу після проголошення Південної Африки республікою 31 травня 1961. По цій конституції уряд ПАР очолював прем'єр-міністр, підзвітний парламенту.

Правом бути обраними до парламенту мали тільки білі (особи європейського походження), фактично їх було монополією і виборче право.

Деякі африканці, які подолали освітній і майновий ценз, мали можливість обирати декілька білих парламентаріїв, які представляли їх інтереси в законодавчому органі, але і цей привілей було скасовано для чорних в 1959, а для кольорових - у 1968 році.

3 вересня 1984 вступила в силу нова конституція ПАР, яка передбачала створення трехпалатного парламенту. Палати формувалися на расовій основі, їх повноваження були нерівноцінні. Головною була палата, обрана білими, палати, обрані азіатським і кольоровим населенням, грали підлеглу роль. Раніше з політичного життя ПАР були виключені африканці, які складали три чверті населення країни. Пост прем'єр-міністра був скасований, і його функції перейшли до президента.

У січні 1991 між політичними партіями почалися консультативні переговори про запровадження демократичної многорассовой політичної системи. В 1993 році, в ході переговорів, проведених у червні-липні, була узгоджена дата проведення перших в історії країни многорассовых виборів - 27 квітня 1994. Тимчасова конституція, що передбачає створення многорассового демократичної держави, була ратифікована у грудні 1993 р. і набрала чинності 27 квітня 1994.

У жовтні 1996 Конституційне збори схвалили нову конституцію ПАР, яка набула чинності 4 лютого 1997. Честь створення цього документа належить Рольфу Мейєру і Сирілу Рамафозе. Однією з найважливіших частин конституції став «Білль про права», в основу якого ліг однойменний американський документ

ПАР розташована в субтропічному, а на північ від 30° ю.ш. - тропічному поясах. Клімат більшої частини країни в цілому сприятливий для життя і господарської діяльності людини.

Середньорічні температури на всій території країни позитивні (від +12° до +23°С). Різниця в температурах самого «холодного» і самого «жаркого» поясів становить близько 10°С.

Визначає цю різницю не стільки багатство, скільки рельєф та коливання абсолютних висот. У міру збільшення абсолютних висот зростають і амплітуди добових і річних температур, можливість заморозків і їх тривалість. Так, на Високому Велде (абсолютні висоти - 1200-2000 м) заморозки можливі з початку квітня по жовтень і взимку може випадати сніг. У Дурбані та Кейптауні температури завжди позитивні, а середньорічні дорівнюють відповідно 21 та 17°.

Вирішальний вплив на клімат ПАР мають, з одного боку, субтропічний пояс високого атмосферного тиску з постійними океанічними центрами - южноатлан-літичним і індійським максимумами - і мінливі сезонно внутрішньоматерикові центри тиску. А з іншого боку - холодне Бенгельска і тепле Мозамбикское течії, що омивають Західне і Східне узбережжя країни. У формуванні клімату внутрішніх районів велика роль Великого уступу, що є серйозною перешкодою для вологих східних вітрів, що дмуть з Індійського океану.

Взимку (з травня по вересень) над охолодженими внутрішніми районами встановлюється область високого атмосферного тиску. Вологе повітря з океану майже не проникає на материк, і опадів там не випадає. Зима - сухий період року для більшої частини країни. Посушливість збільшується на захід і південний захід. Середні літні температури - від +26-28° на південному заході до +18° на південному сході. У зв'язку зі значними висотами на Високому Велде, взимку (6-7 місяців) можливі заморозки, і опади випадають у вигляді снігу. Середньорічна кількість опадів на висоті - до 750 мм і на заході - 150 мм.

Влітку (з жовтня по квітень) над сильно прогрітими рівнини Калахарі і внутрішніми плато (область субтропічного мусонного клімату) встановлюється низький атмосферний тиск і вологі вітри з західної периферії Індійського океану затягується на материк. У східних і південно-східних прибережних районах ПАР літо вологе, дощове. У Дурбані середньорічна кількість опадів дорівнює 1200 мм, і з них ѕ припадає на літній сезон. Середні літні температури - +21-24°, зимові - +15-18°.

Річна сума опадів - до 1000 мм, середні літні температури - близько +25°, середні зимові - близько +18°. Вологі північно-східні вітри проникають досить далеко в глиб країни. Дія їх влітку відчувається майже до Великого уступу на заході. Саме пасатні вітри, що дмуть з Індійського океану, служать основним джерелом вологи для більшої частини території ПАР, оскільки вологі повітряні маси з Атлантики не досягають південній частині Африканського материка.

Найбільш посушлива область ПАР - Західне узбережжя, де з-за "пасатної інверсії" кількість опадів, що випадають протягом усього року надзвичайно мало (30-50 мм). Бувають роки, коли тут зовсім не випадає опадів (область пустельного клімату). Проходить біля західних берегів холодну Бенгельска протягом зволожує повітря і сприяє утворенню туманів. Пустелю Наміб часто називають "туманною пустелею". В рік тут випадає не більше 100 мм опадів, середні літні температури - близько +15°, середні зимові - близько +10-12°. африканський економічний санкція кліматичний

На території країни виділяють двадцять кліматичних зон. Провінція Наталь характеризується підвищеною вологістю, притаманною жаркого тропічного клімату, при якому в рік випадає близько 1200 мм опадів.

В районі Кейптауна переважає середземноморський клімат - сухе спекотне літо, не дуже холодна зима, випадання опадів - 600 мм на рік. Інша частина країни припадає на зону тропічного клімату. Завдяки достатній висоті над рівнем моря і близькості океанських течій клімат в ПАР помірніший, ніж у країнах, розташованих на тих самих широтах.

Уголь

З-за того, що в ПАР не виявлено промислових запасів нафти, основну роль в енергетиці країни відіграє вугілля, за рахунок якого покривається приблизно 80% потреб в енергоресурсах. Загальні запаси вугілля в Південній Африці оцінюються приблизно в 115 млрд. т.

Поки що посилені пошуки нафти в районах морського шельфу, які ведуться вже протягом ряду років, привели до виявлення невеликих запасів цієї сировини, а також джерел газу і конденсату в прибережній смузі. У цій ситуації вугілля залишається основою отримання електроенергії, а також сировини для виробництва рідкого палива.

Головними вугледобувними районами ПАР є північ провінції Вільна Держава (близько р. Феринихинга) і провінція Мпумаланга (басейни Спрінгс-Хейделберг, Эрмело-Брейтен і Витбанк-Мідделбург). Басейн Витбанк-Мідделбург найбільш добре вивчений, має високу якість вугілля; на нього припадає близько 40% усього видобутку в країні. Більшість вугільних родовищ розташована досить зручно - в безпосередній близькості від промислових районів, залізниць, електростанцій та інших споживачів.

Умови залягання вугілля - невелика глибина і значна товщина пластів - здебільшого дуже сприятливі для розробок. Ця обставина є причиною того, що вартість видобутку вугілля в ПАР - серед найнижчих у світі.

В останні десятиліття ПАР стала великим експортером вугілля. Як стаття експорту, що використовується для поповнення валютних резервів, вугілля поступається лише золота.

ПАР - єдина країна в світі, де ось вже протягом більш ніж ста років золотодобувна промисловість становить головну галузь всієї економіки. Звичайно, для цього існують певні природні передумови. Як показують дані таблиці 1, за запасами золота ПАР не просто займає перше місце в світі, але концентрує понад Ѕ всіх прогнозних запасів, випереджаючи наступні за ними США в два рази

У висновку нашого знайомства з ПАР хочу зупинитися на тій ролі, яку відіграє ця країна в житті світового співтовариства.

Для південноафриканських керівників відносини зі світовим співтовариством покликані стимулювати, полегшити вирішення низки регіональних і міжнародних проблем в інтересах своєї країни. Це свого роду локомотива, який покликаний повести за собою в майбутнє весь південь Африки. Як говорив у своєму посланні Парламенту про становище країни президент ПАР Табо Мбекі у лютому 2001 р., "...наша країна взяла на себе роль надійного партнера у глобальній боротьбі за демократію, мир, розвиток і неминучу глобалізацію. Цілком очевидно, що створення навколо нас більш кращого глобального оточення багато в чому допоможе і нам, при вирішенні поставлених перед ПАР завдань".

Розвиток капіталізму в ПАР йде прискореними темпами, що не може не впливати на стратегію уряду. Країна все більше перетворюється з економічно домінуючої регіональної держави в континентальну. Південноафриканських підприємців можна зустріти в Камеруні і на Мадагаскарі (залізниці), Малі і Замбії (електростанції), Мозамбіку і Гані (виробництво пива), Нігерії, Уганді та Камеруні (мобільні телефони), Танзанії, Мозамбіку та Кенії (мережа супермаркетів).

Багато в Африці вітають цю тенденцію. Так, наприклад, керуючий камерунського залізницями Клод Контго говорив: "Це те, що ми називаємо співробітництво "Південь-Південь"

В даний час економіка ПАР становить 40% всього економічного потенціалу континенту, а запропонований президентом Т. Мбекі проект НЕПАД представляється як засіб реалізації общеконтинентальных планів його уряду. На думку Рега Рамни, керівника консультативної фірми в Йоганнесбурзі "Бізнес Меп", "...південноафриканські фірми використовували створені можливості в Африці набагато швидше і ефективніше, ніж їх партнери з США і Європи".

До початку ХХІ століття власне південноафриканські інвестиції в економіку країн регіону перевищили 1 млрд. дол.

У самій ПАР триває консолідація капіталів в гірничодобувній промисловості - провідної галузі південно-африканської економіки шляхом злиття компаній, що в кінцевому підсумку поставить їх врівень з Англо-американською корпорацією Південної Африки.

Розвиток капіталізму в ПАР може в недалекому майбутньому вивести цю країну в розряд високорозвинених держав світу, здатних відстоювати свої інтереси перед натиском американського великого капіталу.

Вже в 2002 р. з'явилися перші ознаки суперництва двох країн у торговельно - економічній галузі. Вони були пов'язані з негативним впливом на африканські країни протекціоністських ввізних мит на імпортовану сталь, а також з прийнятим у травні 2002 року в США "Закону про сприяння фермерства". Південноафриканські виробники сталі, яких сильно зачепили, прийняті на початку 2002 р., адміністрацією Буша протекціоністські ввізні мита, подали скаргу в Американську комісію з міжнародної торгівлі, і домоглися скасування цього рішення, стосовно до своєї продукції вже в середині травня 2002 р. Причому в рішенні Комісії з цього приводу було зазначено, що не існує ніяких вказівок на те, що виробники сталевої продукції в ПАР постачають свої вироби в США за демпінговими цінами.

Преса ПАР в цей період була сповнена тривожними повідомленнями про те, як постраждають південноафриканські експортери сільськогосподарської продукції від впровадження в життя Закону 2002 р. про сприяння фермерства у США. Віце-президент Національного союзу африканських фермерів Моцепе Матлала зажадав від уряду ПАР негайно субсидувати південноафриканські фермерські господарства, щоб зробити їх продукцію знову конкурентоспроможною на американському ринку.

Не все гладко і з політичним силам США з ПАР, як у світі, так і в Африці. ПАР все більше відстоює своє розуміння проблем.

Уряд ПАР зайняло критичну позицію стосовно зовнішньої політики США, що може служити наочним свідченням зростаючого невдоволення в південноафриканських правлячих колах все більш выявляющимися гегемоністськими тенденціями в міжнародних відносинах зі сторони США. У жовтні 2001р. у ПАР пройшли численні демонстрації протесту проти розв'язаної американцями війни в Афганістані під гаслами "Зупинити війну", "Ніякої різниці між Гітлером і Бушем". Акції протесту були організовані спільно Радою улемів ПАР, Південноафриканським конгресом профспілок (КОСАТУ) і Радою церков провінції Західної Кейп.

Розбіжності між США і ПАР виникли і стосовно ставлення до палестино - ізраїльському конфлікту. У квітні 2002 р. в розпал чергового загострення палестино - ізраїльських відносин коаліція у складі АНК, Південноафриканської компартії, Конгресу профспілок Південної Африки зажадала від уряду країни рішуче домагатися від адміністрації Буша негайного припинення атак на палестинців і виведення ізраїльських військ з окупованих арабських територій.

Члени коаліції організували пікетування посольства США та Ізраїлю і мирний марш протесту проти політики цих двох держав на Близькому Сході. Південноафриканські прихильники палестинців провівши свою маніфестацію в місті Дурбані, вимагали від південноафриканського уряду піддати Ізраїль і його покровителя США "міжнародної ізоляції". Один учасник мітингу від профспілок заявив кореспонденту "Голосу Америки": "Ми тут, щоб показати, що Америка не може контролювати кожного жителя планети".

Виконуючи миротворчу місію, уряд Табо Мбекі, зробило вирішальний сприяння у справі примирення Руанди та Демократичній республіці Конго (ДРК). Угоду між двома країнами про встановлення світу було підписано 30 липня 2002 року. Цю угоду можна розглядати як завершальний етап тривалого переговорного процесу з приводу конголезького врегулювання, в якому поряд з ПАР брали участь й інші країни.

Таким чином, відносини США і нової ПАР розвиваються суперечливо. Однак, враховуючи вагу цієї країни на міжнародній арені, адміністрація США прагнути налагодити взаємодію з південноафриканськими керівниками по ряду питань світової та африканської політики, а в тих випадках, коли це не представляється можливим, нейтралізувати шляхом витонченої дипломатії негативні для США наслідки прийнятих урядом ПАР рішень.

Нинішня влада ПАР, розуміючи своє лідерство на Африканському континенті, а в найближчому майбутньому, можливо і в світовому співтоваристві, несуть відповідальність за реалізацію поставлених цілей і втілення в життя наступної програми дій:

- Зміцнювати механізми запобігання та вирішення конфліктів та забезпечувати, щоб ці механізми використовувалися для відновлення та підтримання миру.

- Просувати і захищати демократію та права людини у своїх країнах та інших регіонах.

- Відновити і продовжити дію положень про освіту та охорону здоров'я, приділяючи особливу увагу боротьбі зі Снідом, представляють для Африки, на думку міжнародної громадськості, найбільшу загрозу.

- Відновити макроекономічну стабільність у відповідності до прийнятих у всьому світі стандартів і показниками.

- Встановити прозорі правові та регуляторні рамки для фінансових ринків, приватних компаній і державного сектора.

- Розвивати сільське господарство, диверсифікувати аграрне виробництво і промисловість в інтересах як внутрішніх, так і зовнішніх ринків.

Размещено на Allbest.ru