Ресурсозбереження в суспільно-територіальному комплексі Харківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

УДК 911.3:330.15(477.54)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Ресурсозбереження в суспільно-територіальному комплексі Харківської області

11.00.02 - економічна та соціальна географія

Путренко Віктор Валентинович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті географії Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, старший науковий співробітник Лісовський Сергій Антонович, Інститут географії НАН України, завідувач відділу природокористування та збалансованого розвитку.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Руденко Валерій Петрович, Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича, декан географічного факультету, завідувач кафедри економічної географії та екологічного менеджменту;

кандидат географічних наук, доцент Палєха Юрій Миколайович, Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто», заступник директора з наукової роботи.

Захист відбудеться 18 грудня 2008 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.163.01 при Інституті географії НАН України за адресою: 01034, Київ-34, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України (01034, Київ-34, вул. Володимирська, 44).

Автореферат розісланий 7 листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.Ю. Мельниченко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Загальною тенденцією світового соціально-економічного розвитку є підвищення ролі ресурсозбереження та виділення його в окрему систему, що знаходиться в основі формування конкурентоспроможного, ефективного та ощадливого господарювання. Важливість розвитку і формування системи ресурсозбереження підкреслюється в основних положеннях декларації Ріо-де-Жанейро «Порядок денний на ХХІ століття».

Для України проблема раціонального використання ресурсів та ресурсозбереження є особливо актуальною і потребує вирішення. Це пов'язано з надзвичайно високим рівнем матеріало- та енергоємності вітчизняної економіки, істотною амортизацією основних виробничих засобів та застарілими технологіями, нераціональним використанням природних ресурсів, високим ступенем залежності від імпорту паливно-енергетичних ресурсів, значними обсягами утворення відходів та шкідливих викидів виробництва. Без переходу до більш ефективної моделі суспільного виробництва та споживання, раціоналізації використання ресурсів неможливий подальший економічний та соціальний розвиток країни, вирішення екологічних проблем. Розширення та поглиблення процесу ресурсозбереження сприяє переходу України до моделі збалансованого розвитку, побудові основ постіндустріального суспільства, прискоренню інтеграції України до глобалізованого світового господарства.

Під поняттям «ресурси» в роботі обрано природні ресурси як компоненти природних географічних систем, якості яких використовуються та можуть бути використані людиною для отримання суспільно-значущих продуктів, послуг, енергії на даному рівні розвитку техніки, технології, науки. Таким чином у дослідженні розглянуто традиційний напрям ресурсозбереження, який полягає в раціональному та ощадливому використанні природних ресурсів та похідних від них матеріальних ресурсів та ґрунтується на ДСТУ 3051-95 «Ресурсозбереження».

На важливості розвитку системи ресурсозбереження, підвищення ефективності використання ресурсів наголошується у низці законодавчих документів державного рівня: Законі України «Про енергозбереження» (від 1 липня 1994 р. №74/94-ВР, зі змінами), Комплексній державній програмі енергозбереження України, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України «Про Комплексну державну програму енергозбереження України» (від 5 лютого 1997 р №148), «Законі про відходи» (Постанова Верховної Ради України від 05 березня 1998 р. № 187/98-ВР).

Найбільша ефективність заходів ресурсозбереження досягається на регіональному рівні, тому перспективним є розроблення засад та програм реалізації ресурсозбереження на регіональному рівні. Здійснення просторового аналізу використання ресурсів, виявлення причин, що перешкоджають їх ефективному освоєнню, розроблення рекомендацій щодо забезпечення комплексного використання ресурсів в межах окремих регіонів та в країні є особливо актуальною проблемою для суспільної географії.

У зарубіжній літературі напрям ресурсозбереження розглядався в працях Д. Медоуза, К. Боулдінга, Р. Солоу, Т. Тітенберга, Г. Тейлора, У. Ростоу, Г. Одума, Дж. Форрестера, Л. Лаара, Р. Дженкінса, Р. Хелмера та ін.

Дослідження проблем ресурсозбереження набули розвитку в Україні в складі еколого-економічних розробок та економіки природокористування. Серед вітчизняних вчених-економістів можна назвати А. М. Близнюк, Б. М. Данилишина, М. І. Долішнього, С. І. Дорогунцова, М. І. Іванова, Я. В. Коваля, Л. Г. Мельника, С. Ю. Половникова, Н. М. Потапова, С. О. Скокова, В. М. Трегобчука, Ю. Ю. Туницю, А. К. Шидловського; вчених екологічного напряму _ А. Г. Шапаря, І. Н. Сотника, Ю. П. Лебединського, В. С. Люкшина, О. О. Рибалова, П. М. Семенченка.

Суспільно-географічними дослідженнями питання ресурсокористування та ресурсозбереження займались І.О. Горленко, С.А. Лісовський, О.М. Маринич, Я.Б. Олійник, М.М. Паламарчук, В.П. Руденко, Л.Г. Руденко, О.Г. Топчієв та ін.

Більшість суспільно-географічних досліджень ресурсозбереження зосереджувались на вивченні питань ресурсоефективності господарського комплексу країни в цілому, тому територіальне вивчення процесу ресурсозбереження на рівні окремого регіону є актуальним завданням суспільної географії і потребує розробки власного методологічного та методичного апарату.

Харківська область обрана в якості об'єкта дослідження як один із провідних в економічному відношенні регіонів України з високим інноваційним потенціалом, який може бути використаний при створенні пілотних проектів ресурсозбереження. Одночасно Харківська область відноситься до регіонів з високим рівнем використання природних ресурсів та низькими показниками ресурсозабезпеченості такими видами ресурсів, як тверде паливо, чорні та кольорові метали, деревина, сировина для хімічної промисловості. Тому перехід регіону до засад збалансованого розвитку вимагає ощадливого ресурсокористування та впровадження ресурсозберігаючих програм.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно до основних суспільно-географічних напрямів наукової роботи Інституту географії НАН України, зокрема, науково-дослідної теми відділу природокористування та збалансованого розвитку «Економічний, соціальний, екологічний розвиток регіонів України в умовах трансформаційних процесів» (номер державної реєстрації 0105U000807). Автор є виконавцем підрозділів «Регіональні проблеми ресурсозбереження в Україні», «Рекомендації щодо впровадження заходів з ресурсозбереження в регіонах України з метою забезпечення збалансованого розвитку».

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення теоретико-методологічних засад оптимізації процесу використання ресурсів у суспільно-територіальному комплексі (СТК) регіону та визначення напрямків практичного забезпечення ресурсозбереження у Харківській області.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Обґрунтувати зміст поняття «ресурсозбереження» та його місце в процесі природокористування.

2. Поглибити суспільно-географічні засади ресурсозбереження в регіоні. Розробити методику суспільно-географічного дослідження та індикатори процесу ресурсозбереження в регіоні обласного рівня.

3. Проаналізувати особливості сучасного процесу використання та освоєння ресурсів в регіоні як чинника формування регіональної моделі суспільного виробництва та споживання.

4. Оцінити територіальну структуру, масштаби та ефективність використання ресурсів у виробництві та суспільному споживанні у Харківському регіоні.

5. Здійснити типізацію районів Харківської області відповідно до особливостей організації використання та освоєння ресурсів.

6. Визначити суспільно-географічні аспекти та можливості здійснення ресурсозбереження в регіоні.

7. Розробити рекомендації щодо практичного удосконалення процесу ресурсозбереження в СТК Харківської області.

Об'єктом дисертаційної роботи є суспільно-територіальний комплекс Харківської області.

Предметом дослідження є суспільно-географічні засади ресурсозбереження в регіоні обласного рівня.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на теоретико-методологічних положеннях та концептуальних засадах, розроблених ученими в галузях суспільної географії, географії природокористування та низці суміжних дисциплін (економіки природокористування, геоекології, регіональної економіки, розміщення продуктивних сил). У роботі використані основні загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації, логічний. Основу дослідження становить системний підхід і структурний аналіз, що дозволили розглядати процес ресурсозбереження як цілісну, складну, взаємопов'язану систему та виділити її окремі складові.

У дисертації застосовано конкретно-наукові методи: математико-статистичні (індексний метод, метод бальної оцінки, кореляційного та дисперсійного аналізу - для визначення індикаторів процесу ресурсозбереження та їх територіального розподілу); кореляційно-регресійного аналізу (для визначення залежності між рівнем споживання та ефективністю використання природних ресурсів); багатовимірного аналізу, математико-географічного моделювання (для розподілу адміністративних одиниць Харківської області за ефективністю господарського комплексу); графів (для обґрунтування просторової дифузії ресурсозберігаючих інновацій); трендового аналізу, порівняльно-географічний (для дослідження територіальних особливостей ресурсокористування в Харківській області); типізації та районування (для суспільно-географічної інтерпретації результатів емпіричної типізації територіальних одиниць); картографічний (для синтезу і візуалізації результатів просторового аналізу процесу ресурсокористування та ресурсозбереження в регіоні).

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

o розроблено авторську методику суспільно-географічного дослідження процесу ресурсозбереження регіону обласного рівня на основі індикативних показників;

o проведено комплексний суспільно-географічний аналіз рівня, структури, та територіальної концентрації споживання та ефективності використання природних ресурсів в СТК Харківської області;

o визначено територіальну диференціацію ефективності та потенціалу ресурсозбереження, запропоновано граф дифузії ресурсозберігаючих інновацій в регіоні;

o здійснено типізацію та районування території Харківської області за особливостями ефективності ресурсокористування;

o сформульовано поняття та складові частини регіональної політики ресурсозбереження, геоінформаційної системи ресурсозбереження;

удосконалено:

o поглиблено зміст поняття «ресурсозбереження», «потенціал ресурсозбереження», «ефективність ресурсозбереження»;

o класифіковано процес ресурсозбереження за основними ознаками;

o запропоновано рекомендації щодо найбільш перспективних напрямів ресурсозбереження СТК Харківської області на довгостроковий та короткостроковий періоди.

набуло подальшого розвитку:

o розвинуто системно-територіальний підхід до ресурсозбереження на рівні регіонального СТК;

o впроваджено суспільно-географічну оцінку ресурсоємності на мікрорегіональному рівні;

o використано метод ресурсних та енерговиробничих циклів для обґрунтування рекомендацій із підвищення ефективності СТК.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій. Основні наукові положення і висновки дисертації обґрунтовані завдяки використанню значного масиву статистичної та іншої інформації, в тому числі матеріалів Держкомстату України, обласного та районних статистичних управлінь Харківської області; обласних комітетів природних ресурсів, в тому числі комітету водного господарства, земельних та лісових ресурсів; профільних відділів Харківської обласної державної адміністрації, наукових звітів Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, Харківської національної академії міського господарства, Інституту екології. Також були використані оригінальні електронні матеріали Організації Об'єднаних Націй, Всесвітнього банку. Аналіз процесу ресурсозбереження СТК Харківської області ґрунтується на опрацюванні вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, що висвітлюють суть, основні принципи формування засад ефективності функціонування суспільно-територіального комплексу та системи ресурсозбереження, зокрема України, вплив суспільно-географічних чинників на регіональний процес ресурсозбереження.

Практичне значення одержаних результатів. У роботі, на основі комплексного використання сучасних географічних методів дослідження, поглиблено методологічну базу суспільної географії в галузі дослідження проблем природокористування та ресурсозбереження. Результати роботи можуть бути використані в процесі ресурсозбереження в інших регіонах країни. В дисертації сформульовано засади регіональної політики ресурсозбереження та основи регіонального планування у відповідній галузі, які можуть бути використані державними органами управління при розробленні програм регіонального рівня.

На основі отриманих результатів розроблено рекомендації в галузі управління ресурсокористуванням та ресурсозбереженням для СТК Харківської області. Рекомендації включають пропозиції щодо створення організаційно-управлінської структури галузі ресурсозбереження, територіальної організації процесу ресурсозбереження в Харківській області, підвищення ефективності використання окремих видів природних ресурсів, удосконалення функціонування ресурсних та енерговиробничих циклів, заощадження ресурсів на рівні окремих районів та підрайонів області.

Також обґрунтовано рекомендації з питань удосконалення територіальної організації промисловості з переробки вторинних ресурсів та підвищення ефективності їх використання.

Встановлено залежність ефективності використання природних ресурсів від рівня їх споживання в обласному СТК, що дає можливість прогнозувати та удосконалювати основні параметри процесу ресурсокористування.

Результати аналізу ефективності функціонування СТК Харківської області та рекомендації щодо удосконалення ресурсокористування можуть бути використані органами виконавчої влади на рівні обласної адміністрації, районних адміністрацій та сільських рад для прискорення процесу ресурсозбереження та підвищення його ефективності.

Основні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути впроваджені у навчальний процес при викладенні курсів суспільної географії, та розміщення продуктивних сил.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно, всі публікації підготовлені одноосібно.

Апробація результатів роботи. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 11 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: зокрема, міжнародна науково-практична конференція «Конструктивна географії: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку», Київ, 28-29 квітня 2006 р., Довкілля ХХІ: міжнародна молодіжна наукова конференція, Дніпропетровськ, 5 - 6 жовтня 2006 року, міжнародна конференція «Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій», Луганськ, 27-29 листопада 2006 року, міжнародна конференція «Відновлювана енергетика: досвід Німеччини та України», Київ, 12 квітня 2007 р., міжнародна науково-практична конференція «Регіон-2007: стратегія оптимального розвитку» Харків, 17-18 квітня 2007 р., міжнародна наукова конференція «Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень», Дніпропетровськ, 19-20 квітня 2007 р., ІV-та міжнародна науково-практична конференція молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво», Луцьк, 17-18 травня 2007 р., міжнародна конференція «Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення», Херсон, 2007 року, Х з'їзд Українського географічного товариства, 26-29 березня 2008 р. у м. Києві, міжнародна науково-практична конференція «Стратегія забезпечення сталого розвитку України», м. Київ, 20 травня 2008 р., міжнародна наукова конференція «Проблеми розвитку наук про Землю в баченні молодих науковців», Київ, 29 - 30 травня 2008 р.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано двадцять публікацій, загальним обсягом 7,3 авт. арк., в тому числі дев'ять з них у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (224 найменування) та шести додатків (8 таблиць, 28 рисунків та картосхем). Робота містить 3 таблиці, 43 рисунки та картосхеми.

ресурсозбереження природокористування суспільний споживання

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі «Теоретичні засади суспільно-географічного дослідження ресурсозбереження» розкрито місце ресурсозбереження в природокористуванні та в системі забезпечення збалансованого розвитку, сутність процесу ресурсозбереження та підходи до його класифікації, методологічні та методичні засади суспільно-географічного дослідження процесу ресурсозбереження.

Основою життєдіяльності суспільства є природа. У відносинах людини та природи можна виділити декілька історичних етапів: етап первісного суспільства та античної цивілізації, етап першої промислової революції, етап епохи Відродження, етап сучасного господарського розвитку. В зв'язку з розширенням споживання та зростанням чисельності населення в ХХ столітті планету охопила глобальна екологічна криза. Це викликало пошук нових концепцій взаємодії людства і природи; серед яких, зокрема, можна згадати вчення про ноосферний розвиток В. І. Вернадського, теорію коеволюції людини і природи, концепцію раціонального природокористування, збалансованого (сталого) розвитку та ін. На конференції в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) сталий розвиток визначений як такий, що забезпечує стабільний економічний розвиток як сучасних поколінь, так і майбутніх, не допускаючи деградаційних змін навколишнього природного середовища.

Поняття «природокористування» увійшло до наукового обігу в кінці 1960-х років, коли значно посилилась гострота природоохоронних проблем. За О. М. Мариничем, природокористування - це сфера наукової та виробничої діяльності, спрямована на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища, зокрема природних ресурсів, з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Сучасний етап досліджень взаємодії суспільства та природи пов'язаний з синтезом попередніх наукових розробок.

Ресурсозбереження виступає як одна із підсистем природокористування, яка органічно взаємодіє з його іншими системними блоками. Суспільно-географічне дослідження ресурсозбереження можна розглядати як частину географічного дослідження природокористування. У розвитку наукових досліджень ресурсозбереження в Україні можна виділити чотири етапи, які охоплюють період від 1960-х років до нашого часу. Етапи виокремлюються соціально-економічними умовами, методами дослідження та здійснення ресурсозбереження.

Нами уточнено суспільно-географічний зміст поняття ресурсозбереження, яке, за нашою думкою, означає діяльність із здійснення процесу кругообігу в суспільно-територіальній системі речовини та енергії з її мінімальним витратами на всіх етапах суспільного циклу (добування, виробництво, споживання, обробка відходів) та найменшим негативним впливом на людину та природні системи.

В роботі розроблено класифікацію процесу ресурсозбереження за напрямами діяльності, територіальною ієрархією, методами управління, видами збереження сировини. За напрямами діяльності виділяється структурна перебудова економіки у напряму скорочення частки ресурсозатратних виробництв в господарському комплексі, впровадження маловідходних технологій, розробка нових видів матеріалів, використання альтернативних джерел енергії, комплексне використання сировини, переробка відходів.

Нами виділено групу зовнішніх та внутрішніх чинників процесу ресурсозбереження. Встановлено поділ суспільно-географічних чинників ресурсозбереження на чинники опосередкованого впливу: розробка регіональних прогнозів та програм територіального розвитку; безпосереднього впливу - географічне положення та транспортна доступність, географічний поділ праці, комплексність розміщення продуктивних сил та стадійність циклів переробки сировини.

Ми вважаємо ресурсозбереження однією із основних складових переходу до збалансованого розвитку, а також формування раціональної структури споживання. Зміст поняття екологічно збалансованого розвитку в широкому розумінні охоплює завдання власне ресурсозбереження та попередження негативної дії на навколишнє середовище.

Головна мета суспільно-географічного дослідження процесу ресурсозбереження - це розроблення засад регіональної політики ресурсозбереження на різних територіальних рівнях на основі кількісних показників процесу ресурсозбереження.

Для визначення кількісних показників ресурсозбереження пропонується декілька основних методів. До них відноситься визначення кількісних показників на основі природоємності, матеріалоємності виробництва, аналіз кругообігу сировини в антропогенних циклах шляхом порівняння кількості сировини на вході та виході з системи, аналіз динаміки обсягів використання сировини.

Запропонована нами схема суспільно-географічного дослідження ресурсозбереження складається з п'яти етапів (рис. 1):

І етап - стадія інвентаризації. Етап включає постановку завдання дослідження, теоретико-методологічне опрацювання проблеми, збір необхідної інформації.

ІІ етап - стадія систематизації, яка передбачає отримання та порівняння кількісних показників ресурсозбереження в рамках обраної території. Стадія складається з дослідження природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території, особливостей ресурсоспоживання, ефективності функціонування СТК за основними групами ресурсів.

ІІІ етап - стадія інтерпретації отриманих даних. Ця стадія складається з визначення потенціалу техногенної сировини території та показників потенціалу і ефективності ресурсозбереження, які слугують основою для здійснення типізації і районування території.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Етапи суспільно-географічного дослідження процесу ресурсозбереження

IV етап - стадія конструктивних досліджень, що складається з розробки засад регіональної політики ресурсозбереження та механізмів їх реалізації із застосуванням усього набору суспільно-географічних методів.

V етап - стадія контролю та моніторингу процесу ресурсозбереження. Реалізація цієї стадії спирається на застосування геоінформаційної системи (ГІС).

Для отримання кількісних показників, що характеризують процес ресурсозбереження, нами розроблено суспільно-географічну методику визначення ефективності СТК та рівня ресурсозбереження, що складається з чотирьох етапів, які полягають у відборі показників, визначенні індексів сприятливості умов процесу ресурсозбереження, комплексності (матеріалоємності), ресурсоємності та потенціалу ресурсозбереження, типізації та типологічному районуванні території області з метою визначення територіальної ієрархії управління процесом ресурсозбереження. Здійснення за цією методикою дослідження процесу ресурсозбереження дає можливість отримати наукову базу прийняття рішень як стратегічного, так і тактичного рівнів в галузі управління ресурсними потоками, створення регіональних програм ресурсозбереження, вдосконалення розміщення продуктивних сил, планування інноваційних проектів.

У другому розділі «Використання ресурсної бази Харківської області» визначено основні риси розвитку та спеціалізації обласного СТК та особливості природно-ресурсного потенціалу регіону, досліджено обсяг, структуру та територіальні відмінності у розподілі вторинних ресурсів, потенціалу техногенної сировини, рівня споживання природних ресурсів в Харківській області.

Основними показниками функціонування СТК виступає соціально-демографічна, економічна та екологічна ситуація в регіоні, яка визначає загальний розвиток та ефективність природокористування. За площею території та кількістю населення Харківська область займає четверте місце серед регіонів України, тобто належить до групи найбільших регіонів країни. В демографічному аспекті СТК Харківської області характеризується високими показниками щільності населення та високою часткою міського населення. Проте, в області спостерігається від'ємний приріст населення.

Галузями спеціалізації в області є машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, легка, харчова промисловості. Найпотужнішими видами виробничої діяльності є видобуток газу та нафти, виробництво цементу, соняшникової олії, борошна. В структурі валової доданої вартості (ВДВ) Харківської області в 2005 р. на сільське господарство припадає 13%, промисловість - 30%, сферу послуг - 57%.

Суспільно-географічний аналіз ПРП Харківської області показав, що область володіє значним за обсягом та різноманітним за структурою ПРП, за яким вона посідає п'яте місце серед регіонів України. В структурі ПРП області перше місце займають земельні ресурси, друге - рекреаційні, третє _ мінеральні ресурси. Далі в порядку зменшення - водні, лісові, фауністичні ресурси. Природні умови Харківської області вирізняються сприятливістю для розвитку агропромислового комплексу. Найбільш високими інтегральними показниками відзначаються Балаклійський, Зміївський, Харківський райони - більше 2,27% від загального ПРП України.

Дослідження вторинних ресурсів дозволило встановити, що Харківська область посідає п'яте місце серед регіонів України за рівнем щорічного утворення відходів. В структурі утворення вторинної сировини в Харківській області найбільшу частку займають зола і золошлакові відходи, відходи сільського господарства, тверді побутові відходи. Динаміка переробки вторинної сировини за 2000-2005 рр. свідчить про тенденцію до зниження використання вторинної сировини при одночасному збільшенні обсягів її утворення. Основна частка вторинної сировини Харківської області утворюється в агропромисловому та паливно-енергетичному комплексах області.

У роботі використано поняття «потенціал техногенної сировини», що розглядається як сукупна продуктивність використання усіх відходів виробництва, які утворилися на даній території, та виражається у суспільній споживчий вартості отриманих на їх основі ресурсів виробництва. Аналіз територіального розподілу показників потенціалу техногенної сировини виявляє зростання показників потенціалу в геометричній прогресії та високий рівень концентрації потенціалу в Харківській області. За основними показниками потенціалу техногенної сировини були побудовані поля потенціалів: видалених відходів, наявних відходів, утворення відходів. Сумування потенціалів полів дозволило виділити територію перспективного розміщення промисловості з переробки відходів: м. Харків, Харківський, Зміївський, частини Чугуївського та Балаклійського районів. Таким чином, визначено зону області, де діяльність з переробки вторинної сировини має найбільші економічні та екологічні переваги.

Вивчення ефективності використання вторинних ресурсів шляхом індексного аналізу дозволило виділити території, які потребують збільшення обсягів переробки вторинної сировини: Золочівський, Краснокутський, Красноградський, Богодухівський, Зміївський, Великобурлуцький райони та м. Куп'янськ.

Дослідження споживання природних ресурсів виявило, що за рівнем споживання водних ресурсів область займає 7 місце, за посівною площею - 4, споживанням деревини - 12, чорних металів - 6, паливних ресурсів - 9 місце серед інших регіонів України. За підсумком усіх показників в середньому Харківська область займає 9 - 10 місце серед регіонів України за рівнем споживання ресурсів.

Аналіз динаміки використання природних ресурсів з 1990 р. у СТК дозволив констатувати загальне зменшення обсягу споживання, що пов'язано зі спадом виробництва. Нами було розраховано індекс ресурсоспоживання, який враховує споживання водних, земельних, лісових та паливно-енергетичних ресурсів. За цим індексом була визначена ресурсоспоживча спеціалізація районів області, яка вказує на домінування споживання земельних ресурсів у більшості районів, та здійснено зонування території.

Нами було виділено шість зон області, з яких три мають високу концентрацію споживання, а три зони визначаються низьким рівнем споживання. До числа зон з високим рівнем споживання відноситься Харківська, Балаклійсько - Зміївська, Близнюківсько - Барвінківська споживчі зони.

До числа зон з низьким рівнем споживання відноситься Нововодолазька, Куп'янська, Лозівська споживчі зони.

У третьому розділі «Територіальна диференціація процесу ресурсозбереження в СТК Харківської області» визначено ефективність використання природних ресурсів у СТК Харківської області відносно норм антропогенного навантаження, забезпеченості території ПРП та економічного доходу від використання. На основі отриманих показників ресурсоємності здійснено типізацію та типологічне районування території Харківської області за рівнем ефективності використання ресурсів.

Дослідження збалансованості споживання природних ресурсів відносно норм антропогенного навантаження вказує на те, що на території Харківської області знаходиться цілий ряд районів, де існує перевищення гранично допустимих норм використання природних ресурсів. Це потребує зменшення обсягів споживання та широкого впровадження заходів ресурсозбереження з метою підтримки екологічного балансу. Особливо гостро в області стоїть проблема використання водних та земельних ресурсів. Розрахунки збалансованості споживання природних ресурсів щодо рівня забезпеченості ПРП вказують на значну невідповідність рівня споживання наявному ПРП в Харківському, Дергачівському, Первомайському, Куп'янському районах Харківської області.

З метою визначення ступеня ефективності використання природних ресурсів в СТК Харківської області у порівнянні з іншими регіонами України нами було проведено дослідження ступеню ресурсоємності СТК регіонів України. Здійснення типізації на основі кластерного аналізу за показниками ресурсоємності дозволило виділити три групи регіонів України та віднести Харківську область до третьої групи областей, які характеризуються відносно високою ефективністю господарювання. В структурі ресурсоємності Харківської області перше місце займає використання земельних ресурсів, друге - паливно-енергетичних, третє - водних ресурсів.

Аналіз адміністративних одиниць Харківської області за показниками сприятливості умов ресурсозбереження дозволив виділити п'ять регіональних осередків поширення ресурсозберігаючих та інноваційних заходів: м. Харків, Балаклійський, Харківський, Зміївський, Красноградський райони, в яких доцільна організація сервісних центрів із впровадження ресурсозберігаючих та маловідходних технологій. Обчислення індексу комплексності (матеріалоємності) СТК дозволило здійснити галузеве дослідження ефективності ресурсокористування та визначити, що найбільш матеріалоємними галузями виробництва в Харківській області є обробна промисловість та розподіл електроенергії, газу та води. До районів з низькою комплексністю переробки ресурсів відносяться Чугуївський, Дергачівський райони, м. Первомайський. За індексом ресурсоємності, який враховує ефективність використання водних, земельних, лісових та паливно-енергетичних ресурсів, визначено адміністративні одиниці з низькими показниками ефективності використання природних ресурсів: м. Первомайський, Первомайський, Зміївський, Барвінківський, Чугуївський, Печенізький, Балаклійський, Дергачівський райони.

Встановлено наявність нелінійного зв'язку між індексом ресурсоспоживання та індексом ресурсоємності використання природних ресурсів. Визначено рівняння нелінійної регресії для двох величин:

y = 0,4676+0,6485*x-0,1145*x²

де y - індекс ресурсоємності СТК; x - індекс ресурсоспоживання СТК.

При збільшенні обсягів споживання природних ресурсів ресурсоємність виробництва збільшується. Але при досягненні відповідного оптимуму, показники змінюють тренди: обсяг споживання ресурсів продовжує збільшуватись, а показник ресурсоємності зменшується. На нашу думку, нелінійність зв'язку пов'язана з переважанням в адміністративних одиницях області різних типів господарювання.

В роботі потенціал ресурсозбереження розглядається як обсяг ресурсів, які можуть бути заощаджені у господарській діяльності на сучасному рівні технологічного розвитку без скорочення доходів від виробництва. В дослідженні потенціал ресурсозбереження прямо пропорційно залежить від рівня ресурсоємності господарства.

В результаті аналізу сумарного індексу ресурсоємності було визначено, що найбільший потенціал ресурсозбереження має м. Первомайський, Первомайський, Зміївський, Барвінківський райони.

Ефективність ресурсозбереження визначає обсяг економії ресурсів, який припадає на одиницю капіталовкладень у заходи ресурсозбереження. В нашому дослідженні показник ефективності визначено як сукупне місце адміністративної одиниці у ранжованому ряду значень індексів сприятливості умов ресурсозбереження, комплексності (матеріалоємності) та ресурсоємності. Аналіз показника ефективності ресурсозбереження показує, що найбільш ефективним є здійснення ресурсозберігаючих заходів в Чугуївському, Дергачівському, Балаклійському, Зміївському районах області.

За підсумками проведення кластерного аналізу за особливостями структури ресурсоємності господарства усі адміністративні одиниці поділено на п'ять груп (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Кластерний аналіз адміністративних одиниць Харківської області за показниками ресурсоємності

За результатами типізації адміністративних одиниць було здійснено районування території Харківської області та виділено п'ять однорідних підрайонів області, які за умовами гомогенності середовища можна вважати цілісними одиницями управління та прогнозування у сфері ресурсозбереження: Первомайсько-Зміївський підрайон з високими показниками ресурсоємності, Краснокутський, Лозівський, Куп'янський підрайони з середніми показниками ресурсоємності, Харківський підрайон з низькими показниками ресурсоємності (рис. 4).

У четвертому розділі «Формування регіональної політики забезпечення ресурсозбереження в Харківській області» розроблено теоретичну базу формування регіональної політики ресурсозбереження, регіональної ГІС-ресурсозбереження, визначено основні видові, галузеві, циклові, та районні напрями та способи ресурсозбереження в Харківській області. На прикладі Первомайсько-Зміївського підрайону здійснено комплексну розробку програми ресурсозбереження. Визначено перспективи формування в СТК Харківської області ресурсозберігаючої моделі господарювання.

Цілеспрямоване підвищення ефективності використання ресурсів в регіоні вимагає розробки засад державної регіональної політики в галузі ресурсозбереження.

Регіональна політика ресурсозбереження - це організаційно-правова, економічна, соціальна, культурно-освітня, екологічна та управлінська діяльність держави, спрямована на раціональне та ощадливе використання природних ресурсів території, яка є однією із галузей регіональної політики.

Регіональна політика ресурсозбереження реалізується за рахунок трьох груп важелів: правових, адміністративно-планових, економічних.

Правові важелі регіональної політики ресурсозбереження є виключним пріоритетом держави та реалізуються через законотворчу діяльність центральних органів влади та регіонального самоврядування. До правових важелів відносяться закони України, які регламентують діяльність в сфері ресурсокористування та поводження з вторинними ресурсами, держстандарти, накази, нормативи використання ресурсів.

Адміністративно-планова група важелів представляє найбільш вживані напрями регіональної політики ресурсозбереження. Вона включає керування державним сектором, програмно-інвестиційну та науково-інноваційну складові.

Економічні важелі регіональної політики ресурсозбереження представлені діями органів державної влади по керуванню ринковими відносинами в регіоні. Основними важелями державного управління ресурсозбереженням в ринковій економіці є податкове стимулювання за рахунок податкових пільг підприємствам, які знижують ресурсоємність виробництва, та податкових санкцій у разі перевищення норм споживання; пільгове кредитування та субсидіювання при виробництві екологічно чистої продукції; нормування, квотування та цінове обмеження на ринку ресурсів з метою коригування ринкової кон'юнктури.

Реалізація регіональної програми ресурсозбереження потребує розробки геоінформаційної системи (ГІС) ресурсозбереження - система збору, зберігання, обробки та аналізу просторової інформації з метою підвищення ефективності СТК та прискорення процесу ресурсозбереження.

Створення ГІС ресурсозбереження потребує використання джерел просторової та атрибутивної інформації, які організуються в бази даних. Складовими блоками просторової та атрибутивної баз даних є набір просторових даних для географічної основи та відображення атрибутивних даних, тематичні блоки атрибутивної інформації, яка характеризує рівень та ефективність здійснення заходів ресурсозбереження.

В методиці створення програмної складової процесу ресурсозбереження можна виділити довгостроковий та короткостроковий рівні планування, які відповідають стратегічному та тактичному рівням регіональної політики ресурсозбереження.

Для СТК Харківської області нами виділено наступні блоки рекомендації довгострокового рівня планування: структурна перебудова господарського комплексу, розвиток науково-інноваційного сектору, створення централізованих державних органів управління регіональною політикою ресурсозбереження, ефективна перебудова структури просторової організації СТК Харківської області, формування і розвиток фінансово-промислових груп.

Короткостроковий рівень планування ресурсозбереження враховує наступні типи підходів: видовий, за видом ресурсів; галузевий, за координацію розвитку галузей; цикловий, за оптимізацією використання сировини в ресурсних та енерговиробничих циклах; районний, який розглядає створення планів ресурсозберігаючих заходів для районів та підрайонів області.

З позицій видового підходу низькою ефективністю використання в Харківській області вирізняється поводження з вторинними, земельними, водними та паливними ресурсами.

Основними напрямами удосконалення енерговиробничих та ресурсних циклів Харківської області є підвищення комплексності використання сировини за рахунок найбільш повної переробки вторинних ресурсів. Аналіз утворення вторинної сировини свідчить, що високими значеннями відходоємності вирізняються індустріально-аграрний та газоенергохімічний енерговиробничі цикли (ЕВЦ). Основним джерелом відходів в газоенергохімічному ЕВЦ є золошлакові відходи енергогенеруючих та опалювальних потужностей області. В індустріально-аграрному ЕВЦ Харківської області найбільш складна ситуація спостерігається з переробкою відходів цукрової промисловості.

З позицій районного підходу найбільш високими показниками ресурсоємності використання природних ресурсів та найбільшим потенціалом ресурсозбереження вирізняється Первомайсько-Зміївський підрайон ресурсокористування. Найбільш ресурсоємними підприємствами району, які потребують технологічного переоснащення є Зміївська ДРЕС, ДРЕС-2, Зміївська паперова фабрика, Первомайський хімпром, Балаклійський цементний завод.

Перспективність формування ресурсозберігаючої моделі господарювання в регіоні визначається динамікою трьох груп показників: макроекономічних, обсягу та ефективності використання природних ресурсів, інноваційної активності.

Результати аналізу динаміки і трендів розвитку трьох основних груп показників за 2000 - 2006 рр. свідчать про можливість на найближчу перспективу формування ресурсозберігаючої моделі господарювання в Харківській області.

Висновки

На основі виконаного дисертаційного дослідження розв'язана важлива наукова проблема розроблення теоретико-методичних засад оптимізації процесу використання ресурсів у СТК регіону та визначення напрямів практичного забезпечення ресурсозбереження у Харківській області. В роботі сформульовано наступні теоретико-методологічні та практичні висновки:

1. Ресурсозбереження є однією з підсистем природокористування, яка органічно взаємодіє з іншими системними блоками. Тому суспільно-географічне дослідження ресурсозбереження можна розглядати як частину дослідження просторової організації природокористування.

Під поняттям ресурсозбереження з суспільно-географічної точки зору розуміємо діяльність із здійснення процесу кругообігу в суспільно-територіальній системі речовини та енергії з її мінімальним витратами на всіх етапах суспільного циклу (добування, виробництво, споживання, обробка відходів) та найменшим негативним впливом на людину та природні системи.

2. Головна мета суспільно-географічного дослідження процесу ресурсозбереження - розроблення засад регіональної політики ресурсозбереження на різних територіальних рівнях на основі кількісних показників процесу ресурсозбереження. На основі використання еколого-економічних та суспільно-географічних методів розроблено алгоритм суспільно-географічного дослідження ресурсозбереження, який містить 5 основних етапів.

3. У порівнянні з 1990 р. у СТК Харківської області відбулося зменшення обсягів споживання майже всіх видів ресурсів, що пов'язано зі спадом виробництва, який супроводжувався зниженням загальної ефективності господарювання. Територіальна структура споживання СТК характеризується високим рівнем концентрації, що дає змогу виділити дві основні зони ресурсоспоживання.

4. Аналіз динаміки поводження з вторинними ресурсами в СТК області дозволив встановити негативні тенденції, які полягають у збільшенні обсягів накопичення та зменшенні обсягів використання вторинних ресурсів. На основі аналізу просторового розподілу поля потенціалу техногенної сировини визначено район перспективного розміщення промисловості з переробки вторинних ресурсів, який знаходиться у межах м. Харків, Харківського, Зміївського, частини Чугуївського та Балаклійського районів.

5. За результатами кластерного аналізу ефективності використання природних ресурсів в СТК регіонів України Харківська область увійшла до третьої групи регіонів, які характеризуються відносно високою ефективністю господарювання. Найбільш ресурсоємним напрямом споживання в Харківській області визначено використання земельних та паливно-енергетичних ресурсів.

6. Встановлено наявність нелінійного зв'язку між індексом ресурсоспоживання та індексом ресурсоємності використання природних ресурсів, характер якого залежить від укладу господарського комплексу, який в залежності від ступеню розвитку може мати переважаючі риси аграрного, індустріального та постіндустріального укладу. Накопичення доданої вартості від експлуатації природних ресурсів сприяє випереджаючому зростанню третинного сектора та інфраструктури території, що призводить до розриву між обсягами та ефективністю споживання.

7. За результатами типізації та районування Харківської області за ефективністю ресурсокористування виділено п'ять підрайонів: з високими (Первомайсько-Зміївський), середніми (Краснокутський, Лозівський, Куп'янський) та низькими (Харківський) показниками ресурсоємності, що дозволило сформулювати довгостроковий та короткостроковий рівень планування заходів із ресурсозбереження.

8. Регіональна політика ресурсозбереження є основою розробки прикладних програм ресурсозбереження і реалізується за рахунок правових, адміністративно-планових та економічних важелів. Інформаційною основою її функціонування є ГІС ресурсозбереження. В результаті дослідження засад регіональної політики ресурсозбереження Харківської області нами розроблено рекомендації довгострокового та короткострокового рівнів планування, які враховують видовий, галузевий, цикловий та районний підходи.

9. Ефективна структурна перебудова СТК Харківської області, з метою прискорення ресурсозбереження, можлива лише при трансформації територіальної організації господарського комплексу, яка полягає у переході від моноцентричної до поліцентричної моделі функціонування поселенської системи, збільшенні економічної ролі та розширені обслуговуючих функцій міст обласного значення, децентралізації розвитку третинного та четвертинного секторів економіки.

10. На підставі загальної позитивної динаміки трендів макроекономічної ситуації, ресурсокористування та інноваційної активності за 2000 - 2006 рр. зроблено висновок про перспективність формування на найближчу перспективу ресурсозберігаючої моделі господарювання в Харківській області. Формування ресурсозберігаючої моделі пов'язано зі зростанням абсолютних обсягів валового регіонального продукту, стабілізацією та зниженням обсягів спожитих ресурсів, інтенсифікацією інноваційної ресурсозберігаючої діяльності.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Путренко В. В. Методика суспільно-географічного дослідження ресурсозбереження обласного суспільно-територіального комплексу / В. В. Путренко // Географія і сучасність. Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - К. : Вид-во Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - 2008. - Вип. 19. - С. 6-14.

2. Путренко В. В. Ресурсний потенціал техногенної сировини Харківської області / В. В. Путренко // Часопис економічної та соціальної географії Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна. - 2007. - Вип. 3. - С. 51-63

3. Путренко В. В. Ресурсоємність суспільно-територіального комплексу Харківської області / В. В. Путренко // Укр. геогр журн. - 2007. - № 2. - С. 40-45.

4. Путренко В. В. Споживчий потенціал регіонів України / В. В. Путренко // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль. - 2006. - № 2. - С. 82-90.

5. Путренко В. В. Суспільно-географічний аналіз поводження з вторинними ресурсами в Харківської області / В. В. Путренко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: географія. - Тернопіль. - 2007. - №2.- С. 113-122.

6. Путренко В. В. Суспільно-географічний підхід до визначення рівня ресурсоємності регіонів України / В. В. Путренко // Наукові записки Вінницького державного педагогічного ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. - 2008. - № 16 - С. 161-172.

7. Путренко В. В. Суспільно-географічні аспекти споживання природних ресурсів в Харківській області / В. В. Путренко // Вісник НПУ ім. М.П. Драгоманова, Сер. Географія і сучасність. - 2007. - Вип.17. - С. 83-92.

8. Путренко В. В. Територіальна диференціація споживання в Україні / В. В. Путренко // Вісник НПУ ім. М. П.Драгоманова, Сер. Географія і сучасність. - 2006. - Вип. 15.- С. 85-93.

Тези наукових доповідей

1. Путренко В. В. Вплив рівня споживання на ефективність використання природних ресурсів в обласному суспільно-територіальному комплексі / В. В. Путренко // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. «Стратегія забезпечення сталого розвитку України», м. Київ, 20 травня 2008 р. - У трьох частинах / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.2. - С. 326-329.

2. Путренко В. В. Дотримання екологічних меж споживання природних ресурсів як основа регіональної політики ресурсозбереження / В. В. Путренко // Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення. Зб. наук. праць. - Херсон: ПП Вишемирський, 2007. - С. 232-236.

3. Путренко В. В. Енергоємність господарства Харківської області: суспільно-географічний аспект / В. В. Путренко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Регіон - 2007: стратегія оптимального розвитку» (17 - 18 квітня 2007 року, м. Харків) - Х., ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. - С. 141-143.

4. Путренко В. В. Засади регіональної політики у сфері ресурсозбереження / В. В. Путренко // Географія в інформаційному суспільстві. Зб. наук. праць. У 4-х тт. - К. : ВГЛ Обрій, 2008. -Т. ІІ. - С. 219-221.

5. Путренко В. В. Матеріалоємність суспільно-територіального комплексу Харківської області: регіональний аспект ресурсозбереження / В. В. Путренко // Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень: Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів і аспірантів, присвяченої 175-річчю від дня народження видатного дослідника Придніпров'я Олександра Поля - Д. : Вид-во ДНУ, 2007. - Вип. 4. - С. 305-308.

6. Путренко В. В. Методичні основи суспільно-географічного вивчення процесу ресурсозбереження / В. В. Путренко // Довкілля ХХІ: Матеріали Третьої міжнародної молодіжної наукової конференції, Т.1. Загальні проблеми сталого розвитку регіонів, збереження навколишнього середовища, раціонального природокористування та техногенної безпеки в умовах Євроінтеграції України, Д., 2006. - С. 23-25.

7. Путренко В. В. Підходи до визначення потенціалу ресурсозбереження Харківської області / В. В. Путренко // Проблеми розвитку наук про Землю в баченні молодих науковців: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 29 - 30 травня 2008 р.) / Ін-т географії НАНУ. - К. : Реферат, 2008. - С. 48-49.

8. Путренко В. В. Ресурсоефективність суспільно-територіального комплексу Харківської області / В. В. Путренко // Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій: Збірник наукових праць / Відп. ред. Ю.О. Кисельов. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - С. 170-172.

9. Путренко В. В. Роль ресурсозбереження в збалансованому розвитку регіону / В. В. Путренко // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доп. ІV Міжнар. Наук.-практ. Конф. Студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 17-18 трав. 2007 р. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. Держ. Ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - С. 504-506.