Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Сільські ландшафти Поділля

11.00.11 - конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Кізюн Алла Григорівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Денисик Григорій Іванович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри фізичної географії.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Царик Любомир Петрович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри геоекології та методики викладання екологічних дисциплін кандидат географічних наук, старший науковий співробітник Петренко Олег Миколайович, Інститут географії Національної академії наук України, старший науковий співробітник відділу ландшафтознавства.

Захист відбудеться «27» червня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою ДСП-680, м. Київ, просп. акад. Глушкова, 2, географічний факультет, ауд. 312.

Відгуки на автореферат надсилати на адресу: МСН 01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 64, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, географічний факультет, проф. Іщуку С.І.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, ДСП-601, вул. Володимирська, 58

Автореферат розісланий «19» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор географічних наук, професор С.І. Іщук

Загальна характеристика роботи

районування сільський ландшафт поділля

Актуальність теми. Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. процес розселення й формування сільських ландшафтів в України переживає глибокі якісні зміни. Перехід до ринкової економіки в 90-х роках ХХ ст. спричинив посилення галузево-структурних і територіальних диспропорцій, що в першу чергу чітко відобразилось на погіршені стану сільських ландшафтів, особливо депресивних територій. З іншого боку спостерігається тенденція розвитку субурбанізації, що проявляється у значному рості темпів забудови й розширення площ та кількості населення сіл приміських зон. Це призводить до зростання інтенсивності природокористування у приміських і значного послаблення у віддалених (депресивних) районах. За таких умов стратегія природокористування повинна бути зорієнтована не стільки на зниження або збільшення антропогенного навантаження, скільки на його раціональний просторовий розподіл. Сільська мережа в цьому просторовому розподілі, особливо в сільських регіонах, має суттєве значення, є своєрідним каркасом для подальшого розвитку чи занепаду будь-якої території. Разом з тим, у порівнянні з міськими ландшафтами, сільські в Україні досліджені значно менше (Л.І. Воропай, М.М. Куниця 1982, 2004; Г.І. Денисик 1998, 2000; О.В. Борисова 2009), що до певної міри вплинуло на вибір теми дослідження та визначило її актуальність. Забезпечення збалансованого розвитку регіонів України є неможливим без вирішення проблем раціональної організації структури сільських ландшафтів, яка забезпечує комфортні умови життя й діяльності населення. Поділля в межах Тернопільської, Хмельницької та Вінницької областей загальною площею 60,9 тис. км2 (10,1 % території України) - територія тривалого, щільного заселення, активного господарського освоєння, функціонування й тепер густої мережі сільських поселень (у середньому 7-8 сіл на 100 км2), є гарним модельним регіоном для дослідження сільських ландшафтів, вирішення проблем їх відродження, збереження, раціонального використання та охорони.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з основними напрямами науково-дослідної роботи кафедри фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, зокрема з темою «Регіональне антропогенне ландшафтознавство: теорія і практика» (2005-2015 рр.), є складовою загальної науково-дослідної теми цього ж університету, «Збереження навколишнього середовища та сталий розвиток» (протокол №3 від 09.11.1999 р.), та науково-дослідної теми Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області «Розробка проекту екологічної мережі земель сільських рад» (2005-2008 рр.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження - виявити чинники та закономірності формування, особливості сучасної структури сільських ландшафтів Поділля, їх регіональні відміни для прогнозування змін, поліпшення та раціонального використання у майбутньому.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:

- поглибити наукові підходи до трактування сутності понять «селитебний ландшафт», «сільський ландшафт», «сільський селитебний ландшафт», проаналізувати наявний досвід їх правомірного використання;

- провести історико-ландшафтознавчий аналіз чинників та процесів формування й розвитку сільських ландшафтів Поділля;

- дослідити сучасну структуру сільських ландшафтів Поділля, провести їх класифікацію;

- обґрунтувати регіональні відміни сільських ландшафтів Поділля та провести їх районування;

- прогнозувати розвиток, визначити та обґрунтувати основні напрями відродження сіл, поліпшення їх ландшафтної структури та раціонального використання у майбутньому.

Об'єктом дослідження є сільські ландшафти Поділля як типового сільського регіону України.

Предметом дослідження є закономірності формування, функціонування та розвитку, структура, типологія, регіональні відміни та напрями оптимізації сільських ландшафтів Поділля, їх раціональне використання та охорона.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є концепція взаємодії суспільства і природи - тісно взаємопов'язаних між собою складових географічної оболонки, що динамічно розвиваються у просторі і часі, та вчення про антропогенні ландшафти, основи якого закладено в працях зарубіжних та вітчизняних вчених Ф.М. Мількова, В.С. Преображенського, В.О. Ніколаєва, Г.І. Швебса, Л.І. Воропай, М.Д. Гродзинського, Г.І. Денисика, О.Ю. Дмитрука, В.П. Коржика, М.М. Куниці, Ю.Г. Тютюнника, П.Г. Шищенка, Ю.В. Яцентюка та ін. У процесі дослідження застосовувалися історико-ландшафтознавчий, ландшафтно-динамічний, ландшафтно-геохімічний, ландшафтно-екологічний підходи та, як головні, принципи історизму, комплексності, природно-антропогенного сумісництва. Методи ландшафтознавчо-ретроспективного та аналітико-картографічного аналізів використані у процесі історико-ландшафтознавчого аналізу розвитку сільських ландшафтів. Застосування методів теоретичного узагальнення та систематизації фактів дало можливість сформулювати основні наукові поняття, розробити класифікацію сільських ландшафтів та обґрунтувати їх регіональні відміни. Польові методи використані в дослідженні розвитку сільських ландшафтів, їх структури та розробці типології. При вивченні просторової організації сільських ландшафтів Поділля застосовано картографічний та математичний методи, а також методи ГІС - технологій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше сформульовано сутність поняття «сільський ландшафт», визначено його характерні ознаки та місце серед інших селитебних ландшафтів;

- проведено історико-ландшафтознавчий аналіз основних чинників та процесів формування й розвитку сільських ландшафтів Поділля;

- виділено та досліджено групи сільських ландшафтів, приурочених до відповідних типів місцевостей: долині, вододільні, «низькогірні»;

- проведена класифікація та районування сільських ландшафтів Поділля;

- розроблено карти й картосхеми розвитку та оптимізації сільських ландшафтів Поділля.

удосконалено:

- історико-ландшафтознавчий аналіз чинників та закономірностей формування та функціонування сільських ландшафтів;

- підходи й методи класифікації та районування сільських ландшафтів.

отримали подальший розвиток:

- теоретико-методологічні засади регіональних ландшафтознавчих і конструктивно-географічних досліджень сільських ландшафтів;

- нові напрями оптимізації структури сільських ландшафтів, їх раціональне використання та охорони.

Практичне значення одержаних результатів. Результати, отримані упродовж дисертаційного дослідження, можуть бути використані органами державного управління для вдосконалення структури та раціонального використання сільських ландшафтів Поділля, розробки системи заходів стимулювання їх розвитку в умовах дестабілізованого середовища. Матеріали дослідження ввійшли до звітів з науково-дослідних тем Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського, використані Вінницьким управлінням охорони навколишнього природного середовища та Вінницьким обласним товариством охорони природи. Розроблені в дисертації теоретичні аспекти дослідження сільських ландшафтів та зібраний фактичний матеріал використовуються при викладанні курсів «Природнича географія Поділля», «Регіональне антропогенне ландшафтознавство», «Екологія ландшафтів», «Туристичне краєзнавство», «Техноекологія», а також будуть використані у монографії «Селитебні ландшафти Поділля» частина друга «Сільські ландшафти Поділля».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, де викладено результати власних досліджень автора щодо удосконалення теоретико-методологічних засад вивчення сільських ландшафтів окремого району, пізнання їх структури, класифікації, районування та розробки напрямків оптимізації й раціонального використання. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та висновки, які сформульовано автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на щорічних звітних наукових конференціях викладачів Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського у 2005-2010 роках і представлені на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях і семінарах, зокрема: «Географія та екологія: наука і освіта» (Умань - Вінниця - Одеса, 2006), «Сучасний стан і тенденції розвитку економіки регіонів у контексті євроінтеграційних процесів» (Ялта, 2007), «Історія української географії та картографії» (Тернопіль, 2007), «Історична географія: початок ХХІ сторіччя» (Вінниця, 2007), «Географія та екологія: наука і освіта» (Умань, 2007, 2008, 2009), «Антонінський край у просторі і часі» (Житомир, 2008), «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (Київ, 2008), «Український шкільний підручник у європейському вимірі» (Вінниця, 2009), «Стале природокористування: підходи, проблеми, перспективи» (Тернопіль, 2010), «Культурний ландшафт: теорія і практика» (Вінниця, 2010).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць, загальним обсягом 6.1 д.а. (особисто автору належить 4.7 д.а.), з них 6 статей у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових видань, 3 статті в інших виданнях та 2 тез доповідей у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи 194 сторінки, з них 149 сторінок основного тексту. У дисертації є 35 рисунків і 12 таблиць.

Основний зміст роботи

В першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження сільських ландшафтів» проведено лінгвістичний та ландшафтознавчий аналіз понять «селитебний», «сільський» та «сільський селитебний» ландшафт, їх правомірне використання у ландшафтознавстві.

У розумінні поняття «селитебний ландшафт» суттєвих розбіжностей у різних авторів немає: за основу взято визначення Ф.М. Мількова (1973). Враховуючи попередні та сучасні дослідження обґрунтовано таке визначення: селитебний ландшафт це антропогенний ландшафт, що формується і функціонує під впливом селитебної діяльності людей. Якщо селитебна діяльність людей призводить до розбудови міста - формується міський, містечка - містечковий, села - сільський ландшафт. Поняття «сільський ландшафт» значно ширше ніж «сільський селитебний ландшафт». Воно включає в себе не лише місця безпосереднього проживання людей (жилу забудову), але й сільську інфраструктуру: тракторні стани, ферми, заводи, кар'єри, дороги, ставки, що функціонують у межах сільського ландшафту.

До перших спроб пізнання наявних зараз сільських ландшафтів Поділля відносяться фрагменти оригінальних історико-географічних описів сільських (хуторів, фільварків, виселків, сіл) поселень регіону західноєвропейських авторів періоду середньовіччя: М. та І. Бельських, Д. Ботеро, Б. Віженера, А. Гвагніна, Г. Боплана, М. Кромера, Я. Длугоша, М. Меховського, Г. Шеделя та інших. Ці описи були комплексними (населення, господарство, природа), але безсистемними.

Описи сільських поселень Поділля розпочато у другій половині ХІХ -на початку ХХ ст. (П. Батюшков, Р. Заклінський, В. Гульдман, Н. Мольчановський, Д. Зубрицький, С. Рудницький, Д. Онацький, К. Тверітінов, М. Семашкевич, Г. Танфільєв, П. Тутковський, Є. Сецінський та інші). Це були історико-географічні, географо-статистичні, військово-статистичні та статистичні описи й дослідження, серед яких виокремились праці Подільського єпархіального історико - статистичного комітету та окремих церковних служителів. У цих працях, крім описів приходів, їх прибутків та населення, дається характеристика церковних земель, лісів, ремесел, а також річок та боліт.

У 20-30-х роках ХХ ст. дослідження сільських поселень частково проводили краєзнавці Поділля, об'єднані в різноманітні товариства, комітети й кабінети. Наукові дослідження сільських ландшафтів Поділля розпочалися лише з 70-х років ХХ ст., коли були обґрунтовані загальні теоретичні засади антропогенного ландшафтознавства й виділено клас селитебних ландшафтів (Ф.М. Мільков, 1973). Першими сільські ландшафти Поділля почали вивчати Л.І. Воропай та М.М. Куниця (1982). Вони розглянули «суть селитебных геосистем как сложногенетических интегрированых систем», обгрунтували етапи їх формування, розрахували показники селитебності 52 фізико - географічних районів Поділля. У подальшому сільські ландшафти Поділля частково розглянуті у працях Г.І. Денисика (1998; 2004), Г.І. Денисика та О.І. Бабчинської (2006), О.В. Борисової (2009), проте ці дослідження були несистематичними і стосувалися лише окремих аспектів функціонування сільських ландшафтів.

Як тип ландшафту, села більш стародавні ніж міста. У межах Поділля вони почали формуватися з пізнього палеоліту (40-35 тис. років тому). Строки функціонування сільських поселень у різні часи були неоднаковими: у стародавні від 5-10 до 100-120 років; вік більшості сучасних сіл сягає за кілька століть. Незалежно від строку існування та місця розташування, виникнення села завжди супроводжувалось корінною перебудовою наявних геокомпонентів та ландшафтних комплексів. У сучасній структурі сільських ландшафтів Поділля переважають ландшафтно-техногенні й частково ландшафтно-інженерні системи з фрагментами натуральних або слабкоантропогенізованих ландшафтних комплексів.

Серед інших антропогенних ландшафтів, сільські виокремлюються низкою ознак:

- разом з міськими, вони формують своєрідний каркас антропогенних ландшафтів будь-якого регіону. У межах Поділля одна з найщільніших мереж сільських поселень в Україні: 49 міст, 70 містечок і 3880 сіл. Вони займають площу близько 6600 км2, на якій проживає 4024 тис. осіб, з них у селах 2081 тис. осіб або 52 %;

- сільські ландшафти інтегрують у собі дію усіх ланок антропогенного процесу, постійно зростає роль та значення техногенезу (Л.І. Воропай, М.М. Куниця, 1982);

- сільські ландшафти - головні осередки антропогенних змін геокомпонентів і геокомплексів, формують своє специфічне середовище життя й діяльності людей; в їх межах краще зберігаються традиції та звичаї того чи іншого регіону;

- сільські ландшафти - індикатор розвитку чи занепаду, а також сучасного стану не лише селитебних, але й інших антропогенних ландшафтів, що залежать від них або знаходяться з ними у тісних парагенетичних та парадинамічних взаємозв'язках. Вони цілісні природно-господарські утворення й розвиваються за природними і суспільними законами та закономірностями.

В другому розділі «Природні умови та суспільно-історичні чинники формування сільських ландшафтів Поділля» показано, що природні умови регіону на всіх історичних етапах були сприятливими для розвитку процесів заселення, господарського, зокрема землеробського, освоєння та формування сільських ландшафтів. Найбільший вплив на ці процеси мали такі природні особливості Поділля: вигідне економіко-географічне розташування на шляхах між країнами Західної та Східної Європи, Причорномор'я і Прибалтики; рівнинний рельєф, щільна річкова мережа та достатня водозабезпеченість території; помірно-континентальний теплий і вологий клімат, сприятливий для життя і господарської діяльності людей; розповсюдження у минулому на заході широколистих, а на сході, переважно, лісостепових ландшафтів із значними ділянками лісів і лучних степів, достатньо родючих сірих і темно-сірих опідзолених ґрунтів, опідзолених і типових чорноземів, багатство та різноманітність природних ресурсів.

Серед суспільних чинників для формування сільських ландшафтів Поділля суттєве значення мали групи: соціально-економічних, історико-політичних та етно-демографічних чинників. З урахуванням цих чинників (табл. 1) проаналізована придатність природних ресурсів та ландшафтів Поділля для заселення та господарського освоєння. Зазначено, що на Середньому Придністер'ї знайдено більше 300 стоянок палеоліту й мезоліту. Щільність населення в мезоліті складала 1-2 особи на 100 км2 (С.М. Бібіков, 1965). У період Трипілля (IV-III тис. до н.е.) тут проживало пересічно 19 осіб на 1 км2, на середньому Побужжі - 7-10 осіб на 1 км2 (І.С. Винокур, 1985). Відносно щільно було заселено Поділля слов'янськими землеробськими племенами упродовж I тис. н. е. Поселення слов'ян VI-VII ст. розташовувались гніздами (по 5-7) на відстані 3-5 км і функціонували на одному місці 100-120 років. Початок формування сучасних сільських ландшафтів припадає на VIII-IX ст., найбільш інтенсивний розвиток відбувається у XVI-XVIII ст. (45 % усіх поселень) та у другій половині ХХ ст.- на початку I ст. У приміських зонах спостерігається відродження, у віддалених від міст і містечок районах Поділля-занепад сільських ландшафтів.

Таблиця 1. Взаємозв'язки між природними й суспільними законами й закономірностями в сільських ландшафтах (СЛ)

У третьому розділі «Ландшафтна структура й регіональні особливості сільських ландшафтів Поділля» зазначено, що упродовж другої половини ХХ ст. і на початку ХХІ ст. в дослідженнях сільських ландшафтів виокремлюється кілька «типологічних ліній» їх пізнання та класифікації: за кількістю населення, функціональна, місцем поселень у територіальному розподілі праці, економіко-географічному розташуванні та ін. Переважають перші дві, а тому в роботі вони розглянуті лише частково. Детальніше досліджено сільські ландшафти Поділля за площею їх ареалів, насиченням будівельними матеріалами, що впливає на геохімічні характеристики сільських ландшафтів та їх належністю до ландшафтних комплексів. У ландшафтознавчих дослідженнях сільських ландшафтів, типологія поселень за їхньою належністю до відповідних ландшафтних комплексів є основною тому, що визначає особливості базових (натуральних чи антропогенних) ландшафтних комплексів, у межах яких формуються сільські поселення, потенціал їх природних ресурсів та здатність до господарського освоєння, а в подальшому стійкість ландшафтних комплексів до антропогенних навантажень, їх вплив на прилеглі ландшафти, а також у значній мірі визначають комфортність сільських ландшафтів для подальшого селитебно-господарського освоєння та перспектив розвитку.

Сільські ландшафти будь-якого рангу й типу формуються на природній (натуральній чи антропогенній) основі. Переважно вони займають ландшафтні комплекси типологічного рівня у межах фацій, урочищ та місцевостей відповідних фізико-географічних районів. Використовуючи попередні розробки Л.І. Воропай та М.М. Куниці (1982 р.), а також власні дослідження 2005-2010 років, за належністю сільських поселень до відповідних ландшафтних комплексів сільські ландшафти Поділля можна згрупувати в роди, до ландшафтних комплексів рангу місцевостей - у типи, до ландшафтних комплексів рангу урочищ - у види.

Майже 68 % сільських поселень Поділля приурочені до долин річок або частково «задівають» їх. У долинах річок спостерігається й найбільше різноманіття сільських ландшафтів, що дало можливість об'єднати їх у рід долинних. У структурі долинних виокремлено п'ять типів сільських ландшафтів: заплавні (1,3 %), надзаплавно-терасові (38,6 %), схилові (30,4 %), перехідні або контактні (13,7 %) та прирічкові (16 %). До роду плакорно-міжрічкових входять теж п'ять типів сільських ландшафтів: високотерасові (48 %), плакорні (26 %), прилощинні (3,0 %), привершинні (18,2 %) і ярково-балкові (4,8 %). Окрему групу утворюють сільські ландшафти, що функціонують у межах нетипових, а іноді й унікальних для Поділля місцевостях (це виокремлює його серед інших регіонів України). До таких віднесено рід «низькогірних» сільських ландшафтів й типи: товтрові, останцево-вододільні, горбогірні. Окремо виділені малополіські сільські ландшафти, що відносяться до лісопасовищної зони.

На основі розробок Ф.М. Мількова (1973) та Г.І. Денисика (1998;2006), а також наявного типологічного різноманіття сільських ландшафтів Поділля, проведена їх класифікація (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роди сільських ландшафтів об'єднані у крайові підтипи, які є складовими зонально-азональних типів. Сільські ландшафти Поділля віднесені до лісопольових та лісопасовищних зонально-азональних геокомплексів тому, що в їх розвитку суттєве значення мають ландшафтно-технічні системи (33-36 %) і власне антропогенні (60-62 %) ландшафтні комплекси (табл. 2)

Таблиця 2. Узагальнена структура сільських ландшафтів Поділля

Значна різноманітність сільських ландшафтів та їх регіональні відміни, з урахуванням наявних схем природничого (О.М. Маринич, П.Г. Шищенко, 2003) та антропогенного районування дали можливість провести районування сільських ландшафтів Поділля (рис. 2). Зараз, сільські ландшафти Поділля функціонують у межах двох зон: лісопольової (96 %) і лісопасовищної ( Мале Полісся - 4 %). У межах лісополя виділено крайові структури сільських ландшафтів: Поліський, Подільський, Придністерський та Середньобузький. Краї сільських ландшафтів виокремлюються переважанням у ландшафтній структурі тих чи інших типів місцевостей, до яких приурочені поселення, їх конфігурацією, внутрішньою структурою і, навіть, традиціями та звичаями у будівництві, оформленні будинків, наборі присадибних культур тощо. Краї сільських ландшафтів розділено на 14 районів, межі котрих часто співпадають з межами фізико-географічних областей Поділля. Розташування поселень у межах районів залежить від складності, диференціації, контрастності типів місцевостей та об'єднання ландшафтних комплексів у парадинамічні системи. У четвертому розділі: «Поліпшення структури, раціональне використання та охорона сільських ландшафтів Поділля» показано, що сучасний стан сільських ландшафтів, особливо у депресивних та приміських районах Поділля часто залежить від наявності та розвитку у їх межах несприятливих мікроосередкових процесів - прояву нових ландшафтних, екосистемних, енергетичних й речовиних зв'язків, що формуються у сільському середовищі. Селитебними мікроосередками є як одинокі садиби з присадибними ділянками серед лісу, поля, лук, хутори (3-5 садиб) і навіть невеликі села, так і мікроосередки в структурі сільських ландшафтів, у яких розвиваються несприятливі (яри, кар'єри, занедбані ферми, тракторні стани, парки, смітники, тощо) або сприятливі (сучасна забудова, відродження культових споруд, заповідних об'єктів, парків та ін.) процеси.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток несприятливих мікроосередкових процесів у сільських ландшафтах залежить не лише від суспільних та господарських чинників, але й типу місцевостей, до яких вони приурочені. Інтенсивніше розвиваються несприятливі мікроосередкові процеси в межах заплавного і схилового, а також на контактах схилового і плакорного типів місцевостей. Разом з тим несприятливі мікроосередкові процеси не завжди є небажаними. Покинуті хутори серед розораних або частково занедбаних сільськогосподарських ландшафтів, кар'єри та ферми у селах, поступово перетворюються у своєрідні антропогенні ландшафтні комплекси з підвищеною концентрацією та різноманіттям звичайних і синантропних, а також часто зникаючих видів рослин і тварин, що дало можливість рекомендувати їх у якості заповідних.

Сучасне раціональне використання, а в окремих випадках відродження, сільських ландшафтів Поділля, доцільно проводити різноманітними шляхами (табл.3), серед яких:

- поєднання «двох культур», що враховує як традиційні так і сучасні форми відродження сіл. Ігнорування здобутків минулого є таким же небезпечним, як і їх міфологізація. Звідси для відродження подільського села, приведення в порядок його ландшафту, необхідно використовувати увесь набутий століттями досвід з урахуванням майбутніх тенденцій його розвитку. При цьому у кожному окремому районі Поділля, «поєднання» двох культур матиме свої «відтінки». Поки що зараз села Подільського Придністер'я не подібні до сіл Центрального Поділля, а Західного до сіл Подільського Побужжя. Це потрібно не лише зберегти, але підсилити;

- перебудувати ландшафтну структуру придорожних і приміських сіл, звернувши особливу увагу на поліпшення їх екологічного стану. Ці села зараз активно розвиваються, але їх стихійний розвиток не призводить до поліпшення комфортності життя людей. Розроблено два проекти можливого раціонального формування ландшафтної структури придорожних сіл;

- збільшення кількості сіл-музеїв під відкритим небом або сіл, де можливе часткове проведеннях їх «музеєфікації» (окремих частин села, їх «куточків», окремих об'єктів); створення у селах спеціалізованих музеїв у залежності від захоплення їх жителів, або відповідного виду діяльності, звичаїв й традицій. Таких сіл у межах Поділля виокремлено 36, але у майбутньому може бути й більше;

- використання інвестиційних можливостей олігархів, депутатів, зарубіжних інвесторів щодо відродження сіл, де вони народилися, або є у них зацікавленність у використанні коштів для створення у селах ранчо, збереження культових або історичних об'єктів, розвитку аграрного, сільського й «зеленого» туризму, відтворення промислів тощо.

Ці та інші напрями відродження й раціонального використання сільських ландшафтів, їх поліпшення й охорони повинні бути складовою регіональних схем розвитку господарства та враховувати вимоги екологічної мережі Поділля.

Таблиця 3

Схема ландшафтно-екологічної реконструкції сільського ландшафту

Висновки

У дисертації на основі вдосконалених теоретико-методологічних засад досліджень селитебних ландшафтів розв'язано важливе наукове завдання, що має суттєве значення для розвитку антропогенного ландшафтознавства та раціонального природокористування й полягає в пізнанні суті сільських ландшафтів, їх структури та класифікації для розробки заходів відродження та оптимізації у межах окремого регіону.

1. Методологічною основою дослідження сучасних сільських ландшафтів будь-якого регіону України є вчення про антропогенні ландшафти в основі якого концепція взаємодії суспільства й природи тісно взаємопов'язаних між собою складових ландшафтної сфери Землі, що динамічно розвиваються у просторі і часі. У цій взаємодії селитебні, зокрема сільські, ландшафти відіграють роль своєрідного каркасу, що є індикатором змін структурної організації натурально-антропогенних та антропогенних геокомпонентів та ландшафтних комплексів, а також розвитку нових ландшафтних, екосистемних, енергетичних та речовинних взаємозв'язків з довкіллям. Поділля (площа 60,9 тис. км2 або 10,1 % території України), як регіон стародавнього заселення, де сформувалася одна з найщільніших (7-8 поселень на 100 км2) мереж сільських поселень України є гарним модельним регіоном для пізнання суті сільських ландшафтів. Використання історико-ландшафтознавчого, ландшаф-тно-динамічного, ландшафтно-біогеоценотичного підходів, принципів історизму, комплексності, природно-антропогенного сумісництва та інших і належних до них методів, забезпечують оптимальне формування бази даних, необхідних для проведення досліджень сільських ландшафтів.

2. Конструктивно-географічні й, особливо, ландшафтознавчі дослідження сільських ландшафтів в Україні розпочалися лише з 70-х років ХХ ст. Цим, а також недостатньою розробкою теоретичних основ антропогенного ландшафтознавства пояснюється неузгодженість термінологічного й понятійного апарату, навіть таких понять як «селитебний», «сільський», «сільський селитебний» ландшафт. Селитебний ландшафт - це антропогенний ландшафт, що формується й функціонує під впливом селитебної (міської, містечкової, сільської) діяльності людей. В структуру сільських ландшафтів входить не лише житлова (селитебна) забудова, але й інші натуральні, натурально-антропогенні й антропогенні ландшафтні комплекси.

3. Зародження селитебних ландшафтів у межах Поділля прослідковується з пізнього палеоліту (40-35 тис. років тому); початок формування сучасних сільських ландшафтів з VIII-I ст., найбільш інтенсивний їх розвиток спостерігався впродовж ХVІ-ХVІІІ ст. (45 % усіх поселень) і в другій половині ХХ ст. На початку ХХІ ст. у приміських зонах спостерігається розвиток, у віддалених від міст і містечок Поділля-занепад сільських ландшафтів. Сільські ландшафти й тепер є індикатором розвитку Поділля, що зумовлено низкою їх специфічних ознак: сільські ландшафти формують каркас антропогенних ландшафтів регіону, інтегрують у собі дію усіх ланок антропогенного процесу, є осередками антропогенних змін геокомпонентів і ландшафтних комплексів, формують своє, специфічне середовище життя й діяльності людей.

4. На початку ХХІ ст. переважають типології сільських поселень розроблені географами-суспільниками (за кількістю населення, функціональна, місцем поселення в територіальному розподілі праці та ін.); типологій за фізико-географічними й ландшафтознавчими ознаками менше, й серед них найбільше значення має типологія сільських поселень за їх належністю до відповідних ландшафтних комплексів. Враховуючи попередній досвід і власні польові дослідження, сільські ландшафти, що сформувалися в межах взаємопов'язаних між собою типів місцевостей, виділено в роди, ті, що приурочені до ландшафтних комплексів рангу місцевостей, - у типи, до ландшафтних комплексів рангу урочищ - у види. У межах Поділля виділено 3 роди долинних сільських ландшафтів: прирічковий, плакорно-міжрічковий та «низькогірний» з розірваним ареалом, а у їхньому складі - 15 типів сільських ландшафтів. Роди об'єднуються у крайові (3) підтипи, а підтипи - у зонально-азональні (2) типи.

5. Різноманіття сільських ландшафтів Поділля, а також врахування схем фізико-географічного та господарського районувань регіону дало можливість виокремити регіональні відміни сільських ландшафтів. Зараз вони відносяться до 2 природних зон, 4 селитебних країв і 14 районів. Ці структури чітко відображають регіональні відміни сільських ландшафтів Поділля і разом з їхньою типологічною класифікацією є основою для розробки регіональних схем оптимізації й раціонального використання сільських ландшафтів Поділля.

6. Відродження подільського села, поліпшення структури його ландшафту та раціональне використання сільських ландшафтів Поділля можливе в результаті оптимізації в їхніх межах небажаних мікроосередкових процесів і явищ, упровадження та активного розвитку нових напрямів формування сільських ландшафтів: поєднання «двох культур», перебудови придорожніх і приміських сіл, розбудови сіл як музеїв під відкритим небом або часткова їх музеєфікація, використання можливостей вітчизняних та закордонних інвесторів та коштів приватних осіб для створення в селах «ранчо», побудови культових споруд, розвитку сільських видів туризму: аграрного, «зеленого», сільських промислів, пов'язаних з господарською діяльністю тощо.

Публікації за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Кізюн А.Г. Сільські селитебні ландшафти: суть і проблеми / А.Г. Кізюн // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця, 2007. - Вип.13. - С. 42-45.

2. Кізюн А.Г. Сільські селитебні ландшафти Поділля: проблеми оптимізації / А.Г. Кізюн // Фізична географія та геоморфологія. - Київ, 2008. - Вип. 54. - С. 153-156.

3. Кізюн А.Г. Зональний чинник у розвитку сільських селитебних ландшафтів Поділля / А.Г. Кізюн // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця, 2009. - Вип. 17. - С. 65-67.

4. Кізюн А.Г. Селитебний ландшафт: терміни і поняття, їх суть та правомірне використання / А.Г. Кізюн // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. Вінниця, 2009. - Вип. 19. - С. 13-16.

5. Кізюн А.Г. Ландшафтознавчий аналіз сучасної структури сільських ландшафтів Поділля / А.Г. Кізюн // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Географія. - Тернопіль: СМП «Тайп», 2010. № 1 (вип. 27). - С. 102-106.

6. Кізюн А.Г. Типологія міжрічкових сільських ландшафтів Поділля / А.Г. Кізюн // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця, 2010. - Вип. 20. - С. 70-76.

Матеріали в інших виданнях

7. Кізюн А.Г. Комплексність досліджень сільських селитебних ландшафтів Поділля / А.Г. Кізюн // Сучасний стан і тенденції розвитку економіки регіонів в контексті євроінтеграційних процесів. - Ялта, 2007. - С. 21-24.

8. Кізюн А.Г. З історії досліджень сільських селитебних ландшафтів / А.Г. Кізюн // Історія української географії та картографії. - Тернопіль, 2007. - С. 104-105.

9. Кізюн А.Г. Оптимізація сільських селитебних ландшафтів Поділля / А.Г. Кізюн // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції: Географія та екологія: наука і освіта. - Умань, 2008. - С. 101-103.

10. Денисик Г.І. Оптимізація сучасної структури сільських селитебних ландшафтів / Г.І. Денисик, А.Г. Кізюн // Збірник матеріалів міжнародної науково-краєзнавчої конференції: Антонінський край у просторі і часі. - Житомир, 2008. - Т. 2. - С. 151-154 (пошукувачу належить ідея та польові матеріали).

11. Кізюн А.Г. Суспільні чинники у формуванні сільських ландшафтів Поділля / А.Г. Кізюн / Збірник матеріалів III Всеукраїнської науково-практичної конференції: Географія та екологія: наука і освіта. - Умань, 2010. С. 91-92.

Анотація

Кізюн А.Г. Сільські ландшафти Поділля. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

У дисертації удосконалено та суттєво доповнено теоретико-методологічні засади дослідження сільських ландшафтів. На прикладі окремого сільського регіону - Поділля, розглянуто просторово-часові особливості формування, сучасну структуру та розроблено типологію сільських ландшафтів, визначено критерії та запропоновано схему їх класифікації; на основі регіональних відмін проведено районування сільських ландшафтів Поділля з виділенням 2 зональних, 4 краєвих та 11 селитебних районів, що є основою розробки регіональних схем раціонального природокористування, запропоновано напрями відродження та оптимізації структури сільських ландшафтів Поділля, серед яких: поєднання «двох культур» (поєднання минулого і сучасного досвіду); створення спеціалізованих музеїв; музеїв під відкритим небом; використання коштів вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

Ключові слова: сільські ландшафти, поселення, типи місцевостей, типологія, класифікація, селитебне районування, раціональне природокористування.

Аннотация

Кизюн А.Г. Сельские ландшафты Подолья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

В диссертации усовершенствованы и существенно дополнены теоретико-методологические основы исследования сельских ландшафтов, выявлена суть понятия «сельский ландшафт» и «сельский селитебный ландшафт», рассмотрена роль и значение сельских ландшафтов в формировании современной структуры антропогенных ландшафтов. На примере отдельного региона - Подолья, рассмотрены особенности формирования и функциониро-вания сельских ландшафтов в зависимости от естественных и общественных факторов, их структура и типология. В типологической классификации сельских ландшафтов Подолья выделены три рода: долинные, плакорно-междуречные и «нискогорные», а в их структуре 15 типов сельских ландшафтов. В дальнейшем роды объединены в краевые подтипы и зональные типы. Разработана классификация сельских ландшафтов Подолья: класс подкласс - зональный тип - краевой подтип - тип местности и вид. Рассмотрены особенности высотной дифференциации сельских ландшафтов и в зависимости от этого разнообразие их внутренней структуры. Учитывая классификацию сельских ландшафтов Подолья, их региональные отличия, а также схемы физико-географического и хозяйственного районирования Подолья, составлена схема районирования сельских ландшафтов Подолья, где выделено 2 зональные, 4 краевые и 15 районов сельских ландшафтов. Рассмотрена проблема восстановления и оптимизации сельских ландшафтов Подолья, определены пути их рационального возрождения: объединение «двух культур» (предыдущего и современного опыта), создание специализированных музеев и музеев под открытым небом, привлечение зарубежных и отечественных инвестиций для возрождения сел, их отдельных частей или объектов.

Ключевые слова: сельские ландшафты, поселения, типы местностей, типология, классификация, селитебное районирование, рациональное природопользование.

Annotation

Kizyun A.G. The Rural landscapes of Podillya. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate's degree in Geography. Speciality 11.00.11 - Constructional Geography and Rational use of Natural Resources. Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2011.

Theoretical-methodological principles of research of rural landscapes are improved in dissertation and complemented. On the example of separate rural region is Podillya, the spatiotemporal features of forming are considered, modern structure and typology of rural landscapes is developed, determinate criteria and the scheme of their classification is offered, on the basis of regional differences, districting of rural landscapes of Podillya is conducted with a selection 2 zonal, 4 regional and 11 residential districts which are basis of development of regional schemes of rational use of natural resources, directions of revival and optimization of structure of rural landscapes of Podillya are offered, among them is the unification of the two cultures among them the amalgamation of the past and modern experience, the creation of specialized museums; open-air-museums, the utilization of means of home-mode and foreign investors.

Keywords: rural landscapes, settlements, types of localities, typology, classification, residential districting, rational use of natural resources.

Размещено на Allbest.ur