Природні умови Галицького Придністер’я в палеоліті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія

ПРИРОДНІ УМОВИ ГАЛИЦЬКОГО ПРИДНІСТЕР'Я В ПАЛЕОЛІТІ

ВИКОНАЛА ДУМАС ІРИНА ЗІНОВІЇВНА

Львів - 2011

АНОТАЦІЯ

стратиграфія палеографічний ландшафт соліфлюкція

Думас І.З. Природні умови Галицького Придністер'я в палеоліті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступення кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2011.

У дисертації вперше на основі результатів комплексних досліджень охарактеризовано особливості природних умов палеоліту Галицького Придністер'я. Встановлено фактори та етапи заселення даного регіону. Тривалість палеоліту Галицького Придністер'я окреслюється від горохівського викопного ґрунтового комплексу до дубнівського викопного грунту, рівненського та красилівського грунтів верхнього плейстоцену. На основі результатів проведених досліджень (спорово-пилкові дані, палеокріогенний, малакофауністичний аналізи і ін.) подані характеристики динаміки природних умов палеоліту Галицького Придністер'я (клімату, рослинності, фауни, рельєфу). Проаналізовано приуроченість палеолітичних культурних шарів до відповідних стратиграфічних горизонтів. Стратиграфія розрізів чітко відображає тривалість, ритмічність, умови відкладання кожного з горизонтів. Усі палеолітичні знахідки на території Галицького Придністер'я приурочені до верхньоплейстоценових відкладів.

Ключові слова: палеоліт, плейстоцен, Галицьке Придністер'я, , культурний горизонт, соліфлюкція, малакофауна.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Палеогеографічні дослідження і здійснення на їхній основі реконструкцій природних умов минулих епох мають велике науково-теоретичне та практичне значення. Вони дозволяють виявити особливості динаміки палеоландшафтів, відтворити фізико-географічні умови проживання давньої людини, оцінити вплив окремих складових географічного середовища на закономірності її розселення в палеоліті

Район Галицького Придністер'я характеризується унікальними геолого-геоморфологічними умовами, адже він лежить на межі двох великих фізико-географічних країн: Східноєвропейської рівнини та Карпатської гірської країни. У тектонічному відношенні він охоплює південно-західну окраїну Східноєвропейської платформи та Зовнішню зону Передкарпатського прогину.

Територія дослідження була винятково сприятлива для поселення і ведення мисливського господарства людьми палеоліту. Головну роль відігравали природні умови: відносно м'який клімат, навіть у холодні проміжки плейстоцену, густа мережа водних ресурсів, природні виходи на поверхню високоякісної крем'яної сировини та ін. Не менш важливим є географічне положення цієї території. На цій стиковій території між Східною і Центральною Європою проходили складні етнічні та міграційні процеси, починаючи з давньокам'яної доби.

В останні роки тут відкрито низку нових багатошарових палеолітичних стоянок (Галич І, ІІ, Єзупіль І-VII, Колодіїв і ін.). У палеогеографічному відношенні вони практично не вивчені і потребують, у зв'язку з цим, ґрунтовного природничого опрацювання.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація була складовою частиною держбюджетних наукових тем географічного факультету Вг 51 Ф «Концептуальні і методичні засади обґрунтування мережі геопарків в Україні» (№ держреєстрації 0110U001358), теми «Географічні основи формування та стратегії впровадження екологічної мережі в Українських Карпатах» (№ 0107U002039); а також із кафедральною темою «Еволюція рельєфу контактної зони Східноєвропейської платформи і Карпатської геосинкліналі». Роботи проводились у тісному контакті з науковцями Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України (археологічний відділ, проф. О. С. Ситник), університету Марїї Кюрі-Склодовської (м. Люблін, проф. М.Ланчонт), Інституту геологічних наук ПАН (м. Варшава, проф. Т. Мадейська), та ін.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягала у здійсненні реконструкцій палеогеографічних умов часу проживання давніх людей на території Галицького Придністер'я на основі комплексних досліджень. Досягнення поставленої мети передбачало розв'язання таких дослідницьких завдань:

– дослідити стратиграфію лесово-ґрунтових товщ, що вміщують культурні горизонти;

– визначити стратиграфічне положення основних культурних шарів середнього та пізнього палеоліту;

– на основі ґрунтовного палеомалакологічного, палеопедологічного, палеогеоморфологічного та палеокріологічного аналізу відтворити палеогеографічні умови різновікових палеолітичних стоянок;

- проаналізовувати динаміку природних умов Галицького Придністер'я у середньому та верхньому плейстоцені;

– виявити особливості впливу природних умов плейстоцену на закономірності розселення, життя та діяльність давньої людини Галицького Придністер'я.

Об'єктом дослідження виступають природні умови палеоліту Галицького Придністер'я.

Предмет дослідження - показники, що відображають стан та динаміку природніх умов часу проживання давніх людей (рельєф, клімат, рослинність, тваринний світ тощо).

Методи досліджень. Вивчення палеогеографічних умов проживання давніх людей на території Галицького Придністер'я проводили з використанням геологічних (літолого-петрографічні, стратиграфічний і ін.), палеогеографічних (палеопедологічний, палеокріогений, текстурний), палеоонтологічних (малакологічний, спорово-пилковий і ін.), методів абсолютного датування порід (термолюмінісцентний), геофізичних (палеомагнітний), археологічного і ін. Основним методом палеогеографічних реконструкцій часу проживання давніх людей, де ми отримали власні дані, слугував палеомалакологічний метод.

Наукова новизна одержаних результатів. Район Галицького Придністер'я як палеолітичний осередок відкритий зовсім недавно. Комплексне геолого-геоморфологічне та археологічне вивчення стоянок проводилось вперше, тому отримані результати можна розглядати як новий етап вивчення палеоліту Галицького Придністер'я.

У роботі виділено та зіставлено етапи геолого-геоморфологічного та археологічного вивчення території дослідження.

Детально вивчено особливості сучасних природних умов Галицького Придністер'я як основу для порівняння та кореляції з природніми умовами палеолітичних етапів заселення.

На основі комплексного аналізу (малакологічних, спорово-пилкових, стратиграфічних, палеопедологічних, археологічних даних тощо) охарактеризовано природні умови Галицького Придністер'я у верхньому плейстоцені; вперше здійснено комплексну реконструкцію природних умов кожного етапу заселення давніх людей для території дослідження.

Здійснено аналіз та кореляцію основних етапів заселення Галицького Придністер'я з відповідними їм стратиграфічними горизонтами відкладів.

Розкрито значення природних чинників на заселення та проживання давніх людей. Оцінено природний потенціал важливого палеолітичного району в Західній Україні;

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження дані мають значення для вивчення палеоліту не лише території Галицького Придністер'я, але й для аналізу палеолітичної доби інших регіонів. Значення досліджень підсилюється тим, що переважна більшість палеолітичних пам'яток розташована на території заповідника „Давній Галич”. Результати дисертаційних досліджень були використані при написанні звітів з наукових тем географічного факультету.

Розкрите у дослідженнях поєднання унікальних природних умов та історико-культурної спадщини є базою для створення рекреаційних та природоохоронних територій.

Матеріали роботи можуть бути використані при викладанні курсів «Археологічні методи в палеогеографії», «Палеогеографічні методи дослідження», «Палеогеографія плейстоцену» для студентів географічних спеціальностей.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведені польові палеогеографічні дослідження (2004-2009 рр.) території Галицького Придністер'я. Акцент зроблено на палеомалакологічному та аналізі палеорельєфу, а також делювіально-соліфлюкційних відкладах. Здійснено аналіз та систематизацію палеогеографічних матеріалів досліджень. Вперше проаналізовано основні риси природних умов часу проживання давніх людей на території дослідження.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ „Історія вивчення палеоліту”. Проаналізувавши історію геолого-географічного та археологічного вивчення Галицького Придністер'я, виділено чотири основні етапи досліджень. Перший етап (кінець ХІХ ст.-20-30-і роки ХХ ст.) визначається масштабним геологічним картуванням території Передкарпаття; складені перші схеми стратиграфії (Р. Зубер); проведені палеогеографічні дослідження (зокрема і палеомалакологічні, М. Барбот-де-Марні, М. Ломніцкий); а також піднімаються питання генезису рельєфу та геоморфологічної будови долини р. Дністер (С. Рудницький, Е. Ромер). Сюди ж відносяться перші археологічні та палеогеоморфологічні дослідження Ю.Полянського. Протягом другого етапу (30-і роки ХХ ст. - 50-і роки ХХ ст.) проведено досить детальне геоморфологічне районування Передкарпаття, розробляються питання генезису і віку терасового комплексу Дністра. З 50-х років ХХ ст. по 80-і роки можна виокремити третій етап вивчення території. Суттєво розширюється діапазон наукових пошуків - з'являються роботи з проблем історії розвитку річкової сітки, відновлюється дослідження з льодовикової тематики, вивчення проблем будови терас Дністра, праці І.Гофштейна присвячені морфоструктурному аналізу Східного Передкарпаття, історії розвитку рельєфу, питанням генезису і віку поверхонь вирівнювання, К.І.Геренчук здійснює спробу геоморфологічного аналізу тектоніки Прикарпаття. Підсумовано вивченість четвертинних відкладів цього регіону Г.І. Раскатовим, поглиблюється вивчення стратиграфії відкладів та палеогеографії (І.К. Іванова, В.М.Мотуз, Н.С. Боліховська). Розширюються археологічні дослідження: М.Клапчуком відкрито стоянку Межигірці, палеолітичні знахідки Л. Мацкевого поблизу Маринополя і Ганусівки. Четвертий етап (з 80-х років ХХ ст.) відзначається комплексними міждисциплінарними дослідженнями Придністер'я. Відкрито низку палеолітичних пам'яток - Галич І, Галич ІІ, Єзупіль І-VІІ, Довге і ін. Комплексне вивчення цих розрізів дало змогу поглибити знання про історію, стратиграфію четвертинних відкладів, особливості розвитку території впродовж пліоцен-голоценового часу. Великий поступ відзначається в дослідженнях над літологією і стратиграфією лесових відкладів, реконструкції палеогеографічних умов, на якісно-новий етап виходять археологічні дослідження. З початку 90-х років експедиції проводилися щорічно, що дало змогу зібрати різносторонній багатий матеріал геолого-палеогеографічного, археологічного характеру тощо. До цих досліджень долучилися науковці кафедри геоморфології і палеогеографії географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (А.Б.Богуцький, А.М.Яцишин, Р.Я.Дмитрук), Археологічного музею Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича (О.С.Ситник, Р.Коропецький) спільно з вченими Польщі - університет Марії Кюрі-Склодовської (М.Ланчонт), Інститут геологічних наук ПАН (Т.Мадейська) і ін. Ними проводяться дослідження з питань четвертинної геології, стратиграфії, палеогеографії і археології Галицького Придністер'я. Питаннями реконструкцій палеогеографічних умов на основі викопної фауни молюсків у цій групі дослідників займаються Р. Дмитрук [22, 71-74, 183] та В. Александровіч [182, 183].

Другий розділ „Методика досліджень”. Дослідження природніх умов палеоліту є результативним завдяки тісній співпраці науковців різних галузей: геологів, геоморфологів, особливо палеогеографів, археологів, палеонтологів і ін. У процесі дослідження було застосовано комплексний природничо-історичний підхід. Природні умови часу проживання давніх людей вивчалися з урахуванням цілого комплексу показників: літолого-петрографічних, стратиграфічних, палеонтологічних, археологічних, геофізичних та ін. Відтворення давніх природних умов проведено з урахуванням даних про сучасні природні умови досліджуваної території. Основні закономірності притаманні для сучасних природних умов, є підґрунтям для реконструкції природних умов палеоліту. Дослідження розпочинались з систематизації та аналiзу теоретичного та уже існуючого фактичного матеріалу. Було опрацьовано значну кількість літературних джерел. Одночасно проводились комплексні польові дослідження, де автор брала участь у зборі та аналізі палеомалакологічних даних; Серед вивчених літературних джерел чимало праць, присвячених палеогеографічним реконструкціям природних умов на території України у плейстоцені. Проте для території дослідження було обмаль праць з реконструкції природного середовища у плейстоцені. Особливо важливими є праці А. Богуцького, які стосувались генезису лесів, їхньої стратиграфії та палеокріогених етапів плейстоцену; В. Нечаєва, Т. Д. Морозової, де описано розвиток викопних грунтів, палеокріоґенних процесів та утворень. У палеореконструкціях рослинного покриву на території західних областей України основою були праці О.Артюшенко, Л. Безусько, М. Комар та ін. Значущими для палеогеографічних реконструкцій були роботи І. Іванової, що стосувались палеоекології та палеогеографії палеоліту Середнього Придністер'я.

Основним методом палеогеографічних реконструкцій часу проживання давніх людей, де ми отримали власні дані, був палеомалакологічний метод. У 1999-2000 роках В.Александровічем та Р. Дмитруком було дослідено палеомалакофауну стоянок: Межигірці, Галич І, Козина, Єзупіль І, Маринопіль, Довге. В зв'язку з активним відкритттям нових палеолітичних пам'яток, виникла необхідність додаткових досліджень палеомалакофауни. Зокрема, було зібрано та проаналізовано матеріал стоянок Єзупіль ІІ - VII, Галич ІІ А, окремих розрізів (котрі також дають додаткову можливість прояснити палеогеографічну ситуацію території). Особисто автором були опрацьовані палеомалакологічні проби зі стоянок Єзупіль ІІ, ІV, розрізів Галич ІІ С, Галич ІІ В. Черепашки молюсків добре зберігаються, тому досить точно можна їх ідентифікувати. Для аналізу краще викорстовувати викопні комплекси молюсків, встановлюючи їх біотопну приуроченість. Збір матеріалів, необхідних для аналізу малакофауни відноситься до сфери стратиграфічних та біостратиграфічних робіт і проводиться подібно до виконання таких робіт для дочетвертинних відкладів (Мельничук І. В, 1972, Куница М. А, 1977). При ідентифікації молюсків беруться до уваги такі морфологічні характеристики мушель: форма і розміри самої мушлі; форма отвору устя; наявність губ, зубців або складок; кількість, випуклість і напрям завитків і т.і. Хорошим методом визначення молюсків є порівняння їх з колекціями. Найпростішою формою кількісного представлення складу комплексу є перелік видів з вказаною кількістю осіб кожного виду. Для більшої наочності склад комплексів часто представляють у вигляді кругових діаграм або гістограм. В основі побудови кругових діаграм завжди лежить процентний склад комплексу всіх, або відібраних за певними критеріями таксонів. Наступним, ще більш інформаційно ємким способом представлення складу малакологічних комплексів, є побудова спектрів. За рахунок того, що молюски (особливо наземні) дуже чутливі до таких кліматичних факторів як тепло і волога, то визначення характерних видів молюсків дає можливість більш точно (у порівнянні з іншими тваринами) визначити первинний біоценоз, а відповідно, і фізико-географічні умови районів, їх клімат і ландшафти

Третій розділ «Фізико-географічні особливості Галицького Придністер'я». Територія Галицького Придністер'я розташована в межах двох великих фізико-географічних країн - Східноєвропейської рівнини і гірської країни Карпат, їх природньою межею є річка Дністер. В літературі термін «Галицьке Придністер'я» почав вживатися з 90-х років ХХ століття як природничо-історичний район. За районуванням К.І.Геренчука територія досліджень знаходиться в межах трьох фізико-географічних областей: Придністерське Поділля, Придністерське Покуття, які належать до лісостепового фізико-географічного району, та Івано-Франківського Передкарпаття, що входить до Передкарпатського фізико-географічного району.

Придністерське Поділля розташоване на півночі Івано-Франківської області. В його рельєфі чітко виділяються Галицька улоговина та Бурштинське Опілля. Галицька улоговина розташована у розширеній частині долини Дністра між селами Букачівці та Маринопіль. Абсолютні висоти не перевищують тут 200-250 м. Бурштинське Опілля займає дещо вищий рівень, переважають абсолютні висоти понад 300 м. В межах Придністерського Покуття виділяють Бистрицько-Тлумацький природний район, що також охоплює територію моїх досліджень. Для району характерні абсолютні висоти в межах 300-320 м та значне розчленування рельєфу - від 40-50 м на сході до 80-150 м на півночі і заході. Івано-Франківське Передкарпаття охоплює басейни Бистриць Солотвинської та Надвірнянської, Лукви, Лімниці, Сивки. Воно поділяється на дві частини: північно-східну - Придністерську та північно-західну або Пригорганську. Територія дослідження займає три фізико-географічні райони: Бистрицьку улоговину, Прилуквинську та Войнилівську височини. Абсолютні висоти Бистрицької улоговини коливаються в межах 250-350 м.

Головними водними артеріями цієї території є Дністер і Бистриця. Долина річки Дністер широка і розвинена. Заплава зайнята луками, присутні багато стариць, трапляються болота. Ширина русла біля Галича сягає 60-80 м. Глибина ріки коливається у межах 2-4 м.

Клімат території дослідження помірно-континентальний з м'якою зимою і нежарким літом. Найтепліша частина року в річному ході температури припадає на третю декаду липня, найхолодніша - на третю декаду січня. Максимум опадів припадає на квітень-жовтень, за рік випадає близько 700 мм опадів, а випаровується 570-590 мм, тому зволоження території є достатнім.

Породи четвертинного віку широко розповсюджені на усій території дослідження і покривають більш давні утворення. Потужність цих відкладів у Передкарпатській та Подільській частинах сягає 10-15 м. Четвертинний покрив району досліджень надзвичайно неоднорідний, тут виділяються усі вікові підрозділи антропогену (нижньо-, середньо-, верхньоплейстоценовий і голоценовий), розвинуті різні складнопобудовані генетичні типи відкладів. Четвертинні відклади на території дослідження за генезисом поділяються на: алювіальні, еолові, елювіальні, делювіальні і пролювіальні накопичення.

Алювіальні відклади на території Галицького Придністер'я вистилають днища річкових долин, зустрічаються на їх схилах, вкривають значні площі межиріч усіх великих правих приток Дністра. Еолові відклади у Передкарпатті й на Поділлі широко розповсюджені і представлені лесами. Вони формують покривні пачки терас Дністра та його приток і сягають значної потужності (до 50 м). Лесового покриву немає на тих частинах долин рік, що сформувалися протягом голоцену, а на високій шостій терасі (рівень Лоєвої) лесовий покрив сильно еродований. Представлені леси усіх вікових підрозділів антропогену Ї від нижнього до верхнього і навіть еоплейстоценового віку. Делювіальні відклади у Передкарпатті приурочені до крутих схилів. Потужність делювіальних відкладів у Придністровській частині Передкарпаття коливається в межах 8-12 м. Елювіальні відклади мають значне поширення, особливо на виположених ділянках. У придністерській частині Поділля на денну поверхню виходять корінні породи, що зазнали процесів вивітрювання. Іноді на них збереглись елювіальні накопичення, що представлені мергелистими глинами, уламковим матеріалом, розвинутим на піщано-глинистій товщі, рідше вапняках і мергелях. Пролювіальні відклади приурочені до підошви крутих схилів річкових долин і складають конуси виносу балок, потужних ярів. Пролювій представлений продуктами розмиву, алювію, у потужних ярів Ї підстелюючих корінних порід.

Проаналізувавши спільні риси рельєфу та структурно-геологічні особливості, у межах Галицького Придністер'я можна виділити такі типи рельєфу:

Долинно-терасовий тип рельєфу охоплює терасовані ділянки річкових долин. Поширений в долинах майже всіх рік Передкарпаття. Більшість долин закладені вздовж тектонічних розломів. Формувався цей комплекс під впливом диференційованих тектонічних рухів і ерозійно-акумулятивної діяльності рік. Охоплює від 2 до 4 надзаплавних терас.

Улуговинно-терасовий тип рельєфу сформувався внаслідок опускань у тектонічних депресіях і ерозійно-акумулятивної діяльності рік. Поширений у межах Калуської, Бистрицької, Галицько-Букачівської улоговин.

Переважна площа межиріч зайнята шостою надзаплавної терасою (поверхня Лоєвої), частково п'ятою. Зустрічаються останці сьомої надзаплавної тераси (поверхня Красної).

Денудаційно-акумулятивно-ерозійний тип рельєфу поширений на межиріччях Бистриці-Солотвинської - Бистриці-Надвірнянської, частково в межах Міжсіретської і Красноїльської височин. Височинний рельєф сильно розчленований потоками, балками і ярами, зустрічаються залишки денудаційно-акумулятивних поверхонь високих терас у вигляді полого випуклих пригребеневих поверхонь.

У ботанічному відношенні досліджувана територія входить до двох природних зон - зони мішаних і широколистяних лісів і перехідної до степової - зони лісостепу. Досліджувана територія розмістилася на межі двох геоботанічних округів - Розтоцько-Опільсько-Кременецького з буковими, сосново-буковими, дубовими та грабово-дубовими лісами, яка належить до Східноєвропейської провінції широколистяних лісів та Передкарпатського з дубовими, смереково-дубовими, буковими лісами, яка належить до Карпатської підпровінції Східноєвропейської широколистяної лісової провінції.

Територія досліджень розташована в межах двох грунтових провінцій - правобережної Української провінції лісостепу і Передкарпатського району Карпатської грунтової провінції. Тому тут трапляються типові лісостепові і типові передкарпатські грунти. У західній частині Української правобережної провінції поширені головно сірі лісостепові грунти і чорноземи опідзолені. Для Передкарпаття характерні дерново-підзолисті поверхнево оглеєні грунти. На карбонатних лесових суглинках Опілля розвинулись чорноземи опідзолені та сірі грунти. Чорноземи опідзолені поширені на вершинах горбів та високих терасах, переважно вони займають четверту терасу і пологі південні схили п'ятої тераси.

Четвертий розділ «Палеоліт Галицького Придністер'я: археологічні дослідженння». Як найбільш специфічний та головний природно-кліматичний феномен плейстоцену, що вплинув на розвиток людини, приймаються великі покривні материкові зледеніння, що чергувалися з міжльодовиковими епохами. Проте важливим є і хід загальних змін природного середовища від достатньо мягких і сприятливих умов для існування на початку плейстоцену до вкрай суворих в його кінці. Це характерно підтверджується у хронологічній зоні переходу від мустьє до верхнього палеоліту (саме цей період добре відображений у палеолітичній історії Галицького Придністер'я). Цей перехід особливо добре простежується у значних змінах у складі кам'яних знарядь. Саме на цей час припадає і посилюється одне з найбільших похолодань (близько 30-35 тис. років тому, оріньяк). Цей хронологічний рубіж характеризувався наростанням континентальності, суворості клімату, переважанням відкритих тундрово-степових, слабо заліснених ландшафтів.

Роль природи у антропогенезі зводилась передусім до стимулюючого або, навпаки, пригнічуючого фактору на розвиток біологічного потенціалу людей. Відмінності в характері природних умов, що складали основу природних ресурсів первісного суспільства, сприяли своєрідності характеру його матеріальної культури та її розвитку у часі у різних природних регіонах (регіональні відмінності).

Більшість палеолітичних стоянок Придністер'я мають чітку топографічну закономірність, котра полягає в тому, що місця базових поселень приурочені до терасових ділянок долини Дністра, біля крутих схилів корінних відкладів, недалеко від води Наявність однієї або ж двох надзаплавних терас можна розглядати як критерій пошуків палеолітичних стоянок. Особливо наголошується момент, що давні люди надавали перевагу селитись на місцях впадіння приток у більші річки чи інші водойми. Це притаманно території Галицького Придністер'я. Це, зокрема, низка Єзупільських стоянок, що приурочені до третьої тераси Дністра (поблизу впадіння р.Бистриці в Дністер), це і стоянки Галич І-ІІ (неподалік впадіння р.Луква у Дністер). Таке розташування давало можливість вести постійний контроль за пересуванням стад тварин та полювати на них.

Район Середнього Придністер'я - один з найбагатших у Східній Європі за кількістю палеолітичних пам'яток. Цей регіон був винятково сприятливим для поселення і ведення мисливського господарства людьми палеоліту. Головну роль відігравали природні умови: відносно м'який клімат навіть у холодні проміжки плейстоцену, густа мережа водних ресурсів, природні виходи на поверхню високоякісної крем'яної сировини та ін. Не менш важливим є географічне положення цієї території. На цій стиковій території між Східною і Центральною Європою проходили складні етнічні та міграційні процеси, починаючи з давньокам'яної доби.

Рис. 1. Картосхема розташування палеолітичних пам'яток у Галицькому Придністер'ї: ¦ - стратифіковані середньопалеолітичні пам'ятки, ¦ - стратифіковані пізньопалеолітичні пам'ятки

Середній палеоліт на території Галицького Придністер'я представлений на стоянках Єзупіль І, Єзупіль ІІ, V, Галич ІІ. Найдавніший культурний горизонт ІІІ пам'ятки Єзупіль І приурочений до горизонту Е горохівського викопного грунтового комплексу. Мустьєрський культурний шар практично непорушений, його вік становить близько 100 тисяч років. Цей горизонт формувався під час рісс-вюрмського міжльодовиків'я, ближче до його фінальної стадії. Клімат цього часу був близький до сучасного. За даними В. Шелкопляса час утворення цього шару охоплює інтервал від 80 до 143 тис. років тому. Дані, отримані за допомогою термолюнісцентного аналізу у Люблінській лабораторії, вказують дату у 108±17 тисяч років тому. Колекція матеріалів культурного шару ІІІ вказує на мисливський характер і сезонність досліджуваної стоянки, аналіз матеріалу цього шару підтверджує висновок про мікоцький (двобічної обробки) характер індустрії.

Середньопалеолітичний культурний шар ІІ залягає у нижній частині нижнього горизонту верхньоплейстоценових лесів на контакті з горизонтом Н горохівського викопного грунтового комплексу. Знахідки знаходились приблизно на 1 м вище основного культурного шару ІІІ. Культурний шар ІІ пов'язаний з надгорохівською соліфлюкційною пачкою на межі з непорушеним горизонтом Н горохова.

Верхній палеоліт на території Галицького Придністер'я представлений значно більшою кількістю стоянок. На усіх середньопалеолітичних місцезнаходженнях обов'язково присутні і верхньопалеолітичні культури. Цей факт ще раз переконує нас у специфіці вибору місця для життя давніми людьми. Найдавніший верхньопалеолітичний культурний горизонт приурочений до дубнівського викопного грунту. Багатою є колекція крем'яних виробів цього шару на стоянці Єзуполь ІІ. Інструменти є типовими знаряддями першої половини верхнього палеоліту. У культурному аспекті індустрія верхнього пізньопалеолітичного шару поки-що залишаються невизначеною. Очевидно, це якийсь ранній прояв оріньякоїдних традицій на Дністрі. Ще один верхньопалеолітичний культурний шар приурочений до рівненського горизонту. Рівненський рівень седиментації верхньоплейстоценових відкладів відповідає періоду відносного потепління у час останньогго зледеніння. Особливо добре він представлений на пам'ятці Галич І. Характерним для стоянки є велика кількість кісток мамонта, а також залишки вогнищ. І останній культурний горизонт верхнього палеоліту, знайдений у відкладах красилівського діяльного шару (стоянка Межигірці добре репрезентує усі три верхньопалеолітичні культурні горизонти).

П'ятий розділ «Природні умови часу проживання давньої людини на території Галицького Придністер'я». Вивчення лесово-ґрунтових серій і слідів давніх перигляціальних утворень на території Галицького Придністер'я дозволяє робити реконструкції давніх природно-географічних обстановок, встановлювати послідовність природних процесів, які відбувались у період палеоліту. Детальний опис розрізів дає можливість аналізувати умови утворення кожного з підгоризонтів. Так, вивчення текстур четвертинних відкладів дає можливість говорити про низку палеогеографічних показників. На території Галицького Придністер'я геологічній будові пам'яток притаманні різноманітні палеокріогенні деформації, котрі свідчать про мерзлотні явища. Особливо поширеними є соліфлюкційно-делювіальні горизонти, посткріогенні текстури тощо.

Оскільки Галицьке Придністер'я цілком розташоване в межах басейну річки Дністер, то практично усі процеси рельєфотворення пов'язані в більшій чи меншій мірі з утворенням та становленням терасового комплексу річки. За даними Яцишина А.М. та Богуцького А.Б., вріз Дністра та його приток у поверхню рівня Лоєвої в часі пов'язуються з розвитком висхідних тектонічних рухів, які охопили Передкарпаття на межі еоплейстоцену і нижнього плейстоцену. Внаслідок цього утворюються перші обриси Дністерського каньйону глибиною до 35 м. Наступний етап морфогенезу долини Дністра пов'язується з теплим завадівським часом (луцький викопний грунт у розрізі Галич), холодним дніпровським часом (лесовий горизонт у розрізі Галич) та теплим кайдацьким часом (коршівський викопний ґрунтовий комплекс у розрізах Галич, Маринопіль). Це етап розчленування п'ятої надзаплавної тераси, формування ерозійного уступу до четвертої надзаплавної тераси і накопичення алювіальних відкладів цієї тераси. З теплим кайдацьким часом пов'язано розгортання процесів врізання Дністра з притоками у четверту надзаплавну терасу, що досягає 7-10 м. До холодного тясминського часу (лесові горизонти у розрізах Галич та Маринопіль) приурочені процеси акумуляції алювію третьої надзаплавної тераси. Отримані абсолютні датування цих відкладів вказують на часові межі 240-210 тисяч р. т. і 210-140 тисяч р. т. відповідно. Наступний етап припадає на завершення холодного тясминського часу та на теплий прилуцький час (горохівський викопний грунт у розрізах Галич, Маринопіль, Єзупіль). Розвиваються процеси врізання Дністра з притоками у третю надзаплавну терасу (тясминський час) та накопичення алювію другої надзаплавної тераси (прилуцький час). Саме цей етап відзначається початком заселення Галицького Придністер'я палеолітичною людиною. Останній наймасштабніший палеогеографічний етап у плейстоценовій історії розвитку долини Дністра тривав від 67 тисяч р. т. до 10 тисяч р.т. Для нього характерним було подальше розгортання процесів ерозійного розчленування другої надзаплавної тераси, виробленням уступу до першої тераси. Головним фактором формування терас є періодична повторюваність висхідних тектонічних рухів, на які накладаються циклічні зміни фізико-географічних обстановок.

У вирішенні проблеми взаємодії природи і давніх людей одне з найважливіших місць посідають питання встановлення геологічного віку палеолітичних культур та визначення палеогеографічних умов епох палеоліту і кореляція їх з загальними палеогеографічними подіями плейстоцену. Геологічний вік різних епох палеоліту є головним і найбільш важким питанням. Від його вирішення залежать і палеогеографічні висновки.

Палеогеографічні реконструкції найчастіше базуються на матеріалах по фауні і флорі, на аналізі природи деформацій відкладів, в яких присутні палеолітичні артефакти і ін. Але не завжди ці дані наявні в достатній кількості для виведення ствердних висновків. Викопна малакофауна є хорошим індикатором змін кліматичних умов, оскільки умови проживання окремих видів молюсків є порівняно вузькими. Це дає змогу детально відтворити послідовність змін клімату і ландшафтів у минулому і спрогнозувати їх динаміку у майбутньому. Верхньоплейстоценові відклади можна умовно поділити на два типи, кожен з яких характеризується більш-менш подібними умовами формування. До першого можна віднести леси, до другого - інтерстадіальні ґрунти і соліфлюкційні горизонти.

Формування лесових горизонтів проходило приблизно в однакових кліматичних умовах. Час їх утворення відповідає максимуму похолодання. На основі отриманної фауни молюсків (у складі малакофауністичних комплексів домінують холодолюбні форми (Pupilla loessica Lozek, Vallonia tenuilabris(Braun), Pupilla densegyrata Lozek) та убіквісти) можна сказати, що час формування цих відкладів відзначався особливою суворістю, що проявлялось через низькі температури і малу кількість опадів. Переважаючими фітоценозами в цей час були тундрові трав'янисті простори типу лугів, лугостепів, а у сухіші періоди степів. Лісові та чагарникові рослинні угрупування мали дуже незначне поширення (переважно у пониженнях рельєфу, зокрема долинах водотоків).

З допомогою фауни молюсків можна детально прослідкувати послідовну зміну природних умов. Під час формування інтерстадіальних ґрунтів повністю або майже повністю відсутній процес лесонагромадження. Інтерстадіальні ґрунти формуються впродовж тимчасового потепління в межах льодовикової епохи. Для них характерне значне оглеєння. Інтерстадіальні ґрунти характеризує фауна з меншою кількістю холодолюбних видів. Характер фауни молюсків вказує на зміни клімату і відповідно ландшафтної структури на досліджуваній території: зі зростанням температур та кількості опадів більшого поширення набували чагарниково-лісові, широко розповсюдженими стають лісотундра.

Окреме місце займають підгоризонти соліфлюкції (надгорохівський, наддубнівський соліфлюкційні горизонти). Їх формування проходило в доволі специфічних умовах, оскільки при зниженні температур зменшувалось випаровування, що призвело до перезволоження ґрунту та сприяло інтенсивному проходженню соліфлюкційних процесів. Характерним для часу формування цього горизонту є збільшення кількісті вологолюбних форм. Домінують ландшафти лісотундровогог типу.

Кліматичні коливання у плейстоцені є лише частиною тривалого процесу, який продовжувався мільйони років і зумовив почергове відкладання „холодних” лесових шарів та „теплих” викопних грунтів. На фоні загального похолодання природні процеси змінювались ритмічно. Але ці ритми не були регулярними в часі і рівними за інтенсивністю. Таке чергування кліматичних умов було основною причиною міграції палеолітичних людей.

Під час потепління микулинського міжльодовикового періоду сформувався ґрунт першої фази горохівського викопного ґрунтового комплексу. Середні температури січня становили -2 - -4° С, а липня - +20 - +21°С. Клімат цього часу визначав особливості рослинного покриву: переважали соснові ліси з незначними домішками широколистих порід, присутні ділянки ксеротичних ценозів. Процеc ґрунтотворення був перерваний фазою „а” торчинського кріогенезу. Свідченням цього виступають сліди давніх тріщинних утворень (дрібнополігональні тріщини та крупні псевдоморфози по полігонално-жильних льодах). Зважаючи на результати спорово-пилкового та малакофауністичного аналізів, клімат ІІ-ої фази ґрунтотворення був уже значно сухішим і поступово ставав прохолоднішим. Соснові ліси чергувались з степовими ділянками ксеротичного типу. Структура рослинного покриву поєднувала лісові, степові і тундрові елементи. Вона відображувала явище гіперзональності, властиве розвитку природи у плейстоцені.

Фауна була представлена холодолюбивими видами арктичного поясу, серед них: мамонт, волохатий носоріг, лемінг копитний та інші види.

Саме в час горохівського ґрунтотворення територія Галицького Придністер'я почала заселятись мустьєрськими поселеннями.

Настання валдайського зледеніння зумовило значне похолодання, яке проявилось діяльністю фази “б” торчинського кріогенного етапу. Слідами цього є соліфлюкційні порушення горохівського грунтового комплексу. Клімат цього періоду був дуже холодним. Рослинний покрив був представлений чергуванням невеликих ділянок сильно розріджених лісів із сосни та берези і відкритих степових просторів.

З вітачівським потеплінням валдайського періоду співпадає початок верхньопалеолітичного періоду та формування дубнівського грунту. Під час формування початкових і заключних його фаз клімат був не дуже теплим. У рослинному покриві провідну роль займали степові і тундрово-степові ділянки. Короткочасне відновлення лісової рослинності спостерігалось лише під час кліматичного оптимуму, у середній фазі ґрунтотворення. У рослинному спектрі з'являється пилок ялини, що, у свою чергу, вказує на збільшення кількості вологи. Формування дубнівського ґрунту проходило у два етапи: перший (відповідає нижній частині ґрунту) - більш вологий, другий (верхня частина викопного ґрунту) - більш сухий. Ідентифікована фауна молюсків вказує на переважання у рослинному покриві переважно відкритих фітоценозів типу тундр (можливо, лісотундр).

У фауні хребетних далі домінують холодолюбиві види. До них навіть додались нові, наприклад, вівцебик. Далі наступає похолодання, яке пов'язане з фазою „б” басівкутського палеокріоґенного етапу, формується наддубнівський лесовий шар. Розвиваються процеси соліфлюкції. Після формування нижньої частини наддубнівського лесу, процеси кріоґенезу посилювалися, про що свідчать псевдоморфози по полігонально-жильних льодах, які є слідами рівненського палеокріоґенного етапу. Далі процеси кріоґенезу послаблюються, знову розвивається соліфлюкція. Трохи м'якішим стає клімат, формується підгоризонт лесу. Після цього клімат знову стає суворішим і холоднішим - насувається красилівський палеокріоґенний етап. Середні температури повітря січня знижуються до -30°С, а липня - до 12°С. Саме у цей період клімат досягає найбільшої сухості, річна сума опадів становить лише 300 мм.

У рослинному покриві переважають трав'яні рослини ксеротичного типу (лободові, полини, складноцвіті), деревних рослин стало ще менше, натомість збільшується кількість чагарникових видів (зокрема берези).

Динаміку рослинності у палеоліті відтворено на підставі даних спорово-пилкових досліджень. Загалом зміна рослинних угрупувань поступово змінювалась під впливом наростаючого похолодання від мішаних лісів (коршівський викопний ґрунтовий комплекс) до рослинних угрупувань холодних лісостепів (верхній горизонт середньоплейстоценових лесів). Під час формування ґрунту першої фази горохівського викопного ґрунтового комплексу спостерігалось короткочасне переважання деревних порід, а під час другої фази цього комплексу роль деревних порід помітно зменшилась. У відкладах нижнього горизонту верхньоплейстоценових лесів домінують трав'яні рослини. На початкових і кінцевих етапах формування дубнівського ґрунту також переважають різнотравні ценози. Лише під час кліматичного оптимуму переважали деревні види. Загальний склад спорово-пилкового комплексу з відкладів дубнівського ґрунту відображує гляціальну флору міжстадіального рангу.

Відклади верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів характеризує пилок трав'яних рослин. Помітно зростає частка пилку представників ценозів ксеротичного типу. Значно зменшується кількість пилку деревних рослин, зростає роль чагарникових видів берези. У геологічних розрізах території дослідження виявлено малочисленні, але досить виразні, остеологічні рештки хребетних тварин.

ВИСНОВКИ

У дисертації обгрунтовано геолого-геоморфологічні та історико-культурні особливості території Галицького Придністер'я,

1. Проаналізувавши історію геолого-археологічного вивчення території Галицького Придністер'я, виділено чотири етапи досліджень: перший етап (кінець ХІХ ст.-20-30-і роки ХХ ст.) визначається масштабними геологічними картуваннями території Передкарпаття; проведені перші палеогеографічні дослідження, сюди ж відносяться перші археологічні та палеогеоморфологічні дослідження Ю.Полянського; другий етап - детального геоморфологічного районування Передкарпаття, розробки питань генезису і віку терасового комплексу Дністра припадає на 30-і роки ХХ ст. - 50-і роки ХХ ст.; третій етап визначається розширенням діапазону наукових пошуків - вивчаються проблеми історії розвитку річкової сітки, будови терас, історії розвитку рельєфу, стратиграфія відкладів, проводяться палеогеографічні та археологічні дослідження. Останній, четвертий етап, досліджень (з 80-х років ХХ ст.) характеризується комплексними міждисциплінарними дослідженнями Придністер'я. Великий поступ відзначається у дослідженнях над літологією і стратиграфією лесових відкладів, реконструкції палеогеографічних умов, на якісно-новий етап виходять археологічні дослідження.

2. При дослідженні було застосовано комплексний природничо-історичний підхід. Вивчення палеогеографічних умов проживання давніх людей на території Галицького Придністер'я проводили з використанням геологічних (літолого-петрографічні, стратиграфічний і ін.), палеогеографічних (палеопедологічний, палеокріогений, текстурний), палеонтологічних (малакологічний, спорово-пилковий і ін.), геоморфологічних (морфометричний, вікових рубежів, корелятних відкладів і ін.), методів абсолютного датування порід (термолюмінісцентний), геофізичних (палеомагнітний), археологічного і ін. Основним методом палеогеографічних реконструкцій часу проживання давніх людей, де ми отримали власні дані, був палеомалакологічний метод.

3. Встановлено, що більшість палеолітичних стоянок Придністер'я мають чітку топографічну закономірність, котра полягає в тому, що місця базових поселень приурочені до терасових ділянок долини Дністра, біля крутих схилів корінних відкладів, недалеко від води. На території досліджень представлений середній і верхній палеоліт; в районі Галицького Придністер'я досліджено близько 20 палеолітичних стоянок;

Проаналізовано приуроченість палеолітичних знахідок до відповідних стратиграфічних горизонтів. Так, середній палеоліт представлений на пам'ятках: Єзупіль І, Єзупіль ІІ, V, Галич ІІ. Культурні шари середнього палеоліту пов'язані з горизонтом Е горохівського викопного грунтового комплексу та надгорохівською соліфлюкційною пачкою; верхній палеоліт репрезентують три культурні горизонти, котрі приурочені до дубнівського викопного грунтового комплексу, рівненського горизонту та красилівського діяльного шару відповідно.

З'ясовано, що середньопалеолітичні і верхньопалеолітичні місцезнаходження територіально часто співпадають. Цей вагомий доказ переконує у специфіці вибору місця для життя давніми людьми.

4. Проаналізовано стратиграфічні особливості розрізів (тривалість, ритмічність, умови формування кожного з горизонтів) як основу для палеогеографічних реконструкцій часу проживання давніх людей. Усі палеолітичні знахідки на території Галицького Придністер'я приурочені до верхньоплейстоценових відкладів.

За умовами формування виділено такі типи відкладів: леси, інтергляціальні та інтерстадіальні ґрунти, а також соліфлюкційні горизонти. Нагромадження лесових відкладів проходить у особливо суворих умовах, що проявлялось через низькі температури і малу кількість опадів та відповідає максимуму похолодання. Інтерстадіальні ґрунти формуються впродовж тимчасового потепління в межах льодовикової епохи, для них характерне значне оглеєння, викликане збільшенням вологості; формування підгоризонтів соліфлюкції відбувалося в умовах зниження температури та зростання вологості, що приводило до перезволоження відкладів.

5. Визначено роль значних палеогеографічних подій, котрі зафіксовані в терасах. Головним фактором формування терас є періодична повторюваність висхідних тектонічних рухів, на які накладаються циклічні зміни фізико-географічних обстановок.

6. Проаналізовано особливості природних умов кожного із стратиграфічних горизонтів. Найдавніші (середньопалеолітичні) знахідки проживання давніх людей приурочені догоризонту Е горохівського викопного ґрунтового комплексу, кліматичні умови були близькі до сучасних; культурний шар ІІ, що пов'язаний з надгорохівською соліфлюкційною пачкою, сформований в умовах переходу від теплого і континентального клімату з теплим сухим літом і відносно холодною зимою до умов з більш низькою температурою та більшою вологістю.

До верхньопалеолітичних культурних шарів відносяться три культурні горизонти, що пов'язані з дубнівським викопним грунтовим комплексом, рівненським підгоризонтом та красилівським діяльним шаром. Дубнівський викопний грунтовий комплекс утворився у найбільш вираженому серед потеплінь валдайського часу, а в заключній частині дубнівського інтерстадіалу кліматичні умови стали погіршуватись, клімат знову почав набувати холодних та континентальних рис. У складі рослинного покриву переважаючими були чагарниково-деревні угрупування. Аналіз решток фауни свідчить про переважання у видому складі мамонтів, коней, лисиці тощо. Наддубнівська соліфлюкційна пачка утворилась в умовах поступового похолодання. На це вказують соліфлюкційні деформації цього горизонту. Формування рівненського підгоризонту відбувалося в одному з перших потеплінь в осадконагромадженні верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів, характеризувався незначним потеплінням клімату, проте це були доволі суворі умови. Після закінчення рівненського потепління почалось похолодання, наслідком якого є формування лесової товщі. У цей час знову відновився процес акумуляції лесового пилу. Даний лесовий підгоризонт відповідає наступу льодовикового покриву на фоні його загальної регресії. Красилівський діяльний шар формувався в холодних умовах валдайського льодовикового покриву на фоні незначного потепління. Фінальній стадії відступу валдайського льодовикового покриву відповідає лесовий підгоризонт, котрий є материнською породою сучасного грунту. Клімат цього часу був холодним і достатньо сухим, хоча зростання кількості опадів відбувалось до кінця валдаю - початку голоцену. Домінуючими ландшафтами, як і для попередніх лесових підгоризонтів, були луги, лісостепи

7. Результати досліджень можуть бути використані для археологічних, стратиграфічних, природоохоронних потреб. Теоретичні та практичні напрацювання можна використовувати як основу для подальших комплексних досліджень як Галицького Придністер'я, так і інших територій.

ПРАЦІ, ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1) Богуцький А. Б. Верхньоплейстоценова фауна молюсків розрізу Галич / Богуцький А. Б., Дмитрук Р. Я., Думас І. З., Ланчонт М. // Біостратиграфічні основи побудови стратиграфічних схем фанерозою України. - Київ, 2008. - С. 325-331.

2) Дмитрук Р. Умови формування лесово-грунтової серії палеолітичної стоянки Молодове V на Середньому Дністрі (за даними фауни молюсків) / Дмитрук Р., Богуцький А., Думас І. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип 12. - Львів, Ін-тут українознавства ім І. Крип'якевича НАН України, 2008. - С. 41-48.

3) Богуцький А. Палеолітична стоянка Галич ІІ: проблеми стратиграфії та геохронології / Богуцький А., Ланчонт М., Ситник О., Мадейська Т., Кусяк Я., Федорович С., Дмитрук Р., Яцишин А., Думас І., Голуб Б. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип 13. - Львів, Ін-тут українознавства ім І. Крип'якевича НАН України, 2009. - С. 17-46.

4) Думас І. З. Основні риси природного середовища Галицького Придністер'я у верхньому палеоліті / Думас І.З. //Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип 14. - Львів, Ін-тут українознавства ім І. Крип'якевича НАН України, 2010. - С. 218-223.

5) Богуцький А.Б. Дослідження природного середовища палеоліту заходу України / Богуцький А.Б., Ланчонт М., Мадейська Т., Ситник О.С., Дмитрук Р.Я., Думас І.З., Яцишин А.М., Кусяк Я., Федорович С. // Українська історична географія та історія географії в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції (7-10 жовтня). - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2009. - С. 60.

6) Голуб Б. Особливості геоморфологічної будови околиць Галича / Голуб Б., Думас І.З. // География, геоэкология, геология: опыт научных исследований. - К.: ДНВП «Картографія”, 2008 - Вып 5. - С. 13-17.

Размещено на Allbest.ru