Просторово-часова динаміка площинного змиву в українському Розточчі за результатами стаціонарних і напівстаціонарних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 551.4

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Просторово-часова динаміка площинного змиву в українському Розточчі за результатами стаціонарних і напівстаціонарних досліджень

11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія

Косик Леся Богданівна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат географічних наук, професор Кравчук Ярослав Сафронович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри геоморфології і палеогеографії.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Ковальчук Іван Платонович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри геодезії та картографії.

кандидат географічних наук, професор Кіт Мирон Григорович, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра ґрунтознавства і географії ґрунтів.

Захист відбудеться 19 травня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 19, ауд. 205).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий 17 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат географічних наук Горішний П.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зростання рівня антропогенного навантаження на навколишнє середовище активізує зміни його стану і порушує екологічну рівновагу природних комплексів. Як відомо, рельєф є одним із головних чинників формування ландшафтів і має вирішальний вплив на кліматичні умови, стік поверхневих вод та розвиток ґрунтотворних процесів. З іншого боку, рельєф сам зазнає змін унаслідок впливу на нього природних факторів та господарської діяльності людини. Тому сучасні геоморфологічні дослідження мають важливе прикладне значення. Умови, характер та інтенсивність окремих геоморфологічних процесів визначаються специфікою господарської діяльності. Для Українського Розточчя вивчення ерозійно-денудаційних процесів, оцінювання їхнього впливу на рельєф і ландшафти, розробка заходів з їх стабілізації має особливе значення.

Ведення господарства з нехтуванням природоохоронних заходів призвело до активізації процесів площинного змиву. Як наслідок, значна площа земель Розточчя уражена ерозією. Трансформація угідь у басейнах малих річок, інтенсивне вирубування лісів зумовили зменшення водності річок, збільшення твердого стоку, деградацію ґрунтів, зниження врожайності сільськогосподарських культур, забруднення навколишнього середовища.

В умовах розчленованого рельєфу, зливового характеру опадів та періодичного формування стоку талих вод інтенсивно розвиваються процеси площинного змиву. Проте до теперішнього часу комплексного вивчення площинного змиву ґрунтів і факторів, що його викликають, в Українському Розточчі не проводилося, що і визначило мету роботи. Дослідження здійснені у центральній частині Янівського та західній частині Львівського Розточчя на ділянках інтенсивного господарського освоєння. Вкрай важливим є отримання кількісної оцінки інтенсивності змиву ґрунтів талими та зливовими водами, комплексне вивчення ерозійно-акумулятивних процесів. Виявлення закономірностей природокористування на Розточчі необхідні для його вдосконалення, впровадження науково-обґрунтованих заходів із запобігання прояву несприятливих ерозійно-акумулятивних процесів і стабілізації системи «рельєф - господарська діяльність - екзогенні процеси».

Розташований у центральній частині Європи регіон Розточчя є надзвичайно цінним з позиції ландшафтного, біологічного різноманіття та осередком ґрунтовних наукових досліджень. Про це свідчить чимала кількість створених природоохоронних об'єктів: природного заповідника (ПЗ) «Розточчя», Яворівського національного природного парку (НПП), регіональних ландшафтних парків, значної кількості заказників, заповідних урочищ та пам'яток природи. На даний час площа заповідних територій на Українському Розточчі перевищує 45%. З 1994 р. проводяться наукові розробки щодо створення мiжнаpодного бiосфеpного pезеpвату (БР) «Розточчя». Для збереження ландшафтного різноманіття важливо обґрунтувати систему захисту земель від впливу ерозійних процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження проводилися автором під час роботи в ПЗ «Розточчя» над науково-дослідною програмою складання літопису природи (2005 - 2009 рр.). Дисертація тісно пов'язана з тематикою робіт кафедри геоморфології і палеогеографії та лабораторії інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень ЛНУ імені Івана Франка. Результати досліджень увійшли до звітів з держбюджетних тем Вг 93 Ф «Геоморфологічні і палеогеографічні проблеми західного регіону України» (№ д. р. 0105U004920), «Морфогенетичні особливості рельєфу Українських Карпат і Волино-Поділля» (№ д. р. 0108U009542) (науковий керівник тем професор Я.С. Кравчук). Дисертаційна робота також виконувалася в рамках держбюджетної теми Національного лісотехнічного університету України на кафедрі лісових культур та захисного лісорозведення «Структуризація території міжнародного біосферного резервату «Розточчя» за аналізом потенціалів транскордонних лісових вододільних систем» (№ д. р. 0109U001468) (науковий керівник тем професор Л.І. Копій). Основні результати досліджень використані у звіті «Проект створення біосферного резервату «Розточчя» та організація його території», а також при заповненні номінаційної форми на БР «Розточчя».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз поширення площинного змиву, визначення інтенсивності його прояву на території Розточчя та рельєфоперетворювальної ролі.

Мету досягнуто завдяки вирішенню наступних завдань:

1) аналізом існуючих методів стаціонарних досліджень процесів площинного змиву та вибором оптимальних з них для оцінювання його інтенсивності на Розточчі; 2) вивченням природних та антропогенних чинників розвитку ерозії і закономірностей поширення площинного змиву на Розточчі; 3) кількісною та якісною характеристикою просторово-часової диференціації площинного змиву на основі детальних його досліджень стаціонарними і напівстаціонарними методами; 4) визначенням величини змиву ґрунтів дощовими і талими водами; 5) моделюванням площинного змиву для порівняння із результатами стаціонарних та напівстаціонарних досліджень з використанням ГІС-технологій.

Об'єктом дослідження є рельєф Українського Розточчя та процеси площинного змиву.

Предметом дослідження є параметри процесів площинного змиву та чинники (морфологічні, кліматичні, агрогеографічні, властивості ґрунтового покриву), що впливають на його інтенсивність.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено комплексний геоморфологічний аналіз природних та антропогенних чинників рельєфоутворювальних процесів. З метою отримання достовірних результатів використано наступні методи: морфометричний, морфодинамічний, стаціонарних спостережень, дешифрування аерофотознімків, картографічного моделювання. Широке застосування при цьому отримали ГІС-технології. Для вирішення поставлених завдань здійснено камеральний аналіз літературних джерел, фондових даних Розтоцького ландшафтно-геофізичного стаціонару ЛНУ імені Івана Франка, ПЗ «Розточчя», Яворівського НПП.

Основний акцент зроблено на польових геоморфологічних дослідженнях стаціонарними та напівстаціонарними методами, що проводились на типових для регіону ділянках Львівського та Янівського Розточчя. Ці методи дають змогу по-новому підійти до інтерпретації геоморфогенезу на сучасному етапі розвитку рельєфу і тим визначають актуальність виконаного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі досліджень виявлено закономірності поширення та оцінено інтенсивність розвитку площинного змиву на Розточчі. З'ясовано особливості прояву цього процесу у системі «схил - елементарний басейн - басейн річки». Вперше в Південному Розточчі застосовано стаціонарні і напівстаціонарні методи для дослідження площинного змиву на стокових майданчиках. Створено низку електронних моделей основних морфометричних показників рельєфу, які дозволяють оцінити їх вплив на характер та інтенсивність розвитку площинного змиву. Оцінено протиерозійну стійкість основних типів ґрунтів Розточчя. За результатами стаціонарних досліджень визначено середньозважену інтенсивність площинної ерозії для різних типів сільськогосподарських угідь. Проведено моделювання та прогнозування інтенсивності площинного змиву з використанням ГІС-технологій. При цьому застосовано моделі двох типів - RUSLE3D та USPED, в результаті чого визначено поширення процесів площинного змиву та зон акумуляції наносів.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження, низка пропозицій і висновків використані у процесі розробки програми створення міжнародного БР Розточчя та при заповненні його номінаційної форми. Дані стаціонарних досліджень можуть бути використані для розробки науково-обґрунтованих заходів боротьби з ерозійними процесами на освоєних схилах, також виробничими і проектними організаціями. Вони представляють інтерес для установ природно-заповідного фонду, які розробляють схеми раціонального використання земельних ресурсів, а також при плануванні розміщення промислових об'єктів тощо. Крім цього, результати досліджень використовуються на кафедрі геоморфології і палеогеографії ЛНУ при читанні навчальних курсів «Динамічна геоморфологія», «Методика геоморфологічних досліджень», «Ерозієзнавство», «Ендо- та екзогенні рельєфоутворювальні процеси», під час проходження навчально-виробничих практик студентів географічного факультету, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт.

Особистий внесок здобувача. Робота виконана автором на основі фактичного матеріалу, отриманого у процесі польових і стаціонарних досліджень (2004 - 2009 рр.), а також камерального опрацювання картографічних і фондових даних, дешифрування матеріалів дистанційного дослідження Землі. Особистий внесок автора полягає в організації та проведенні стаціонарних і напівстаціонарних досліджень процесів площинного змиву; розрахунку показників інтенсивності площинної денудації басейнових систем за багаторічний період; оцінюванні ролі морфометричних параметрів рельєфу геоінформаційними методами; створенні моделі розвитку площинного змиву із застосуванням програмних засобів ГІС.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень були апробовані на міжнародному науковому семінарі «Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій» (Ворохта, 2008), міжнародних конференціях «Географія, геоекологія, геологія: досвід наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 2008), «Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття» (Львів-Пожижевська, 2008), «Охорона і менеджмент об'єктів неживої природи на заповідних територіях» (Гримайлів, 2008), «Національні природні парки в системі екомережі: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку» (Івано-Франкове, 2008), «Теоретичні та прикладні аспекти моделювання соціоекологоекономічних процесів в економічній системі регіону на прикладі Міжнародного центру миротворчості та безпеки Яворівської вільної економічної зони» (Старичі, 2009), на наукових семінарах кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка (2007, 2008, 2009); на науково-технічній раді ПЗ «Розточчя» (2009). Матеріали за темою дисертації використовувалися при написанні Літопису природи ПЗ «Розточчя» (2006, 2007, 2008), у магістерських роботах.

Публікації. За темою дисертаційної роботи автором опубліковано 9 наукових праць, з яких 5 - у рекомендованих ВАК України фахових виданнях, 4 - у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (167 найменувань), проілюстрована 20 рисунками, 8 фотографіями, містить 31 таблицю і 10 додатків. Текст основної частини викладений на 162 сторінках. Загальний обсяг роботи - 188 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовані актуальність, мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, умотивовані методи досліджень, розкриті наукова новизна і практичне значення результатів.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади досліджень площинного змиву» проаналізовано стан дослідження рельєфу та сучасних рельєфоутворювальних процесів на Розточчі, обґрунтовано теоретико-методичні основи досліджень площинного змиву, розкрито напрями морфометричного аналізу та моделювання процесу площинної ерозії з використанням ГІС-технологій.

Оскільки процес площинного змиву за своєю природою малопомітний, але надзвичайно розповсюджений тип ерозії, то для виявлення закономірностей і механізму його розвитку необхідні тривалі стаціонарні і напівстаціонарні дослідження з метою отримання низки кількісних і якісних показників. Такі дослідження тривають давно, про що свідчать як публікації монографічного характеру, так і численні наукові статті. Вивчення площинного змиву в різних природних умовах проводили вчені М. Заславський (1966), С. Соболєв (1970), Е. Ємельянова (1956), Г. Швебс (1974), А. Грін (1974), Г. Сурмач (1976), О. Болюх, А. Канаш, М. Кіт, Я. Кравчук (1976), А. Дєдков (1977), В. Вішмаєр, Д. Сміт (1978), В. Селер (1980), І. Ковальчук (1981), Е. Толстих (1984), С. Воскресенський (1986), Р. Клімчак (1992), Х. Мітасова (1996), Я. Родзік, Г. Яніцкі та ін. (2006), О. Світличний (2006). Над методикою обчислення інтенсивності сучасної денудації працювали Д. Тимофєєв, В. Фірсенкова (1978), О. Щеглова (1972), А. Дєдков (1977), Л. Бондареєв (1974), С. Ахундов (1978). Детальні багаторічні спостереження за розвитком поверхневого стоку у Передкарпатті проводила група науковців Львівського державного університету О. Болюх, Я. Кравчук, А. Канаш, М. Кіт, 1972 - 1975 рр. Вивчення поверхневого змиву ґрунту та динаміки еродованості ґрунтового покриву методами стаціонарних і напівстаціонарних спостережень здійснював І. Ковальчук (1981). Програма оцінки інтенсивності і спектру денудаційних процесів, яка проводилась у системі «схил - елементарний басейн - басейни річок вищих порядків», була розроблена І. Ковальчуком, Я. Кравчуком, Я. Хомином (1984) та І. Ковальчуком, Я. Кравчуком (1985).

Вивчення різноманітних видів денудаційних процесів Українського Розточчя потребує накопичення бази знань з геолого-геоморфологічної будови та історії розвитку рельєфу. Питання, тісно пов'язані з досліджуваною проблематикою, розглядалися у публікаціях А. Ломницького (1897, 1898), С. Рудницького (1913), П. Цися (1962) Л. Купріна (1962), К. Геренчука, М. Демедюка, М. Зденюка (1966), Л. Герасимова та ін. (1967) І. Гофштейна (1979), Я. Бурачинського (1976), інших дослідників.

Початок нового етапу вивчення Розточчя ознаменований появою низки докладних робіт, які базуються на матеріалах детальних геоморфологічних досліджень. Особливої уваги заслуговують вивчення структурного рельєфу Південного Розточчя Р. Гнатюка (2002); детальні дослідження морфометричних особливостей рельєфу східної частини даного регіону П. Горішнього (1999) та І. Сіренко (1992); комплексне вивчення ландшафтної структури Б. Мухи (2000); ґрунтовні дослідження дефлюкційних процесів В. Брусака та І. Дикого (2000); результати вивчення геоекологічних проблем І. Ковальчука та М. Петровської (2003); дослідження формування ґрунтового покриву Розточчя О. Підкови (2008).

Незважаючи на велику кількість праць, проблема комплексного вивчення динаміки площинного змиву, його просторово-часової динаміки методами стаціонарних та напівстаціонарних досліджень на території Українського Розточчя не вирішена повною мірою. Тому у 2004 р. для стаціонарних досліджень обрано методи стокових майданчиків (СМ) та тестових поверхонь (ТП), як найбільш ефективні у системі прийомів вивчення кількісних показників площинної ерозії на схилах. При дослідженнях на СМ використовувалось стокове обладнання, виготовлене за кресленнями В. Сахарова, на ТП - обладнання, за кресленнями В. Селера. Спостереження за стоком води, її каламутністю та хімічним складом на СМ проводились після кожного стокоформувального дощу та під час весняного сніготанення. Дослідження змитого матеріалу здійснювали у лабораторії фізико-хімічних аналізів ґрунтів при кафедрі ґрунтознавства і географії ґрунтів ЛНУ імені Івана Франка. Одночасно з вивченням динаміки розвитку процесів площинного змиву проводились спостереження за головними чинниками, які визначали їх функціонування, оцінювався як поодинокий, так і сукупний їхній вплив на поширення та інтенсивність розвитку цих процесів у різних фізико-географічних умовах.

Більш повну характеристику фізико-географічних чинників та зв'язок із динамікою площинного змиву було отримано при побудові цифрової моделі Українського Розточчя та серії великомасштабних (1:10 000) морфометричних карт (крутості, довжини та експозиції схилів, горизонтального розчленування та перевищення відносних висот). Базовим інформаційним шаром для складання карт використано цифрову модель рельєфу (ЦМР), побудовану аспірантом кафедри фізичної географії Б. Яворським (2008). Морфометричний аналіз та моделювання процесу площинної ерозії проводилось з використанням ГІС-технологій. За методикою О. Спірідонова (1975) та В. Ченцова (1984) побудовано морфометричні карти.

Під час виконання роботи на різних етапах опрацювання використано програмне забезпечення для роботи з ГІС, таке як: ArcView 3.2а та ArcGIS 9.2, Erdas Imagine 8.5.

У другому розділі «Аналіз фізико-географічних умов виникнення і розвитку площинного змиву в Українському Розточчі» проаналізовані основні чинники (морфологічні, кліматичні, агрогеографічні, властивості ґрунтового покриву), що визначають потенційну небезпеку розвитку площинного змиву.

Українське Розточчя - ерозійно-розчленована денудаційна пластово-ярусна рівнина з добре вираженими структурно-тектонічними елементами рельєфу. Вершинні поверхні та уступи межиріч, долини й останці утворилися внаслідок тривалої дії денудаційних і ерозійних процесів. Розточчя відділено від прилеглих низовин уступами різної висоти і має вигляд горбистої височини. У морфогенетичному плані у Львівському Розточчi (північно-східна частина) переважає долинний (ерозiйний) тип рельєфу, у Янівському (південно-західна частина) - останцевий (денудаційний), а в Равському (північно-західна частина) - перехідний (останцево-долинний) (Р. Гнатюк, 1995, 1997). Наші стаціонарні та напівстаціонарні дослідження зосереджені на території Янівського та Львівського Розточчя.

Четвертинні відклади на досліджуваній території представлені нерозчленованими елювіально-делювіальними відкладами плато і межиріч, які поширені у південній частині Розточчя; делювіальними відкладами крутих схилів, ярів та балок; делювіальними відкладами пологих схилів та балок, які мають повсюдне поширення.

Проведено класифікацію основних типів гірських порід за показником допустимої нерозмиваючої швидкості (ДНШ) за методикою Б. Любімова (1973). Найбільш небезпечними є райони Равського та Янівського Розточчя (ДНШ - 0,30 - 0,55 м/сек), де літогенна основа здебільшого представлена піщаними породами, а також центральна частина Львівського Розточчя (ДНШ - 0,65 - 0,75 м/сек), де переважну площу займають леси та супіски.

Проводився детальний аналіз геоморфологічних районів Розточчя з метою вибору території для стаціонарного вивчення площинного змиву. Стокові майданчики розміщувались на типових, за морфологічними показниками та характером господарського використання, схилах. Крім цього, вивчався змив сірих лісових ґрунтів на лесовидних суглинках, які найбільш характерні для даного регіону. Керуючись цими характеристиками, в ролі базової території було вибрано ділянки поблизу населених пунктів Дубровиця, Лозина, Івано-Франкове та Лелехівка.

Важливу роль при вивченні процесів площинного змиву відіграє морфометрична характеристика рельєфу. Приблизно 60% досліджуваної території припадає на схили крутістю 5° і більше. У районі західної частини Львівського Розточчя поширені схили крутістю більш ніж 16°. Із зростанням величини крутості схилів помітно збільшується спектр ерозійно-денудаційних процесів. Процеси інтенсивного площинного змиву здебільшого розвиваються на схилах крутістю 5 - 12° та більше. Кут нахилу розораних схилів Розточчя коливається в межах 2 - 6°. Характер зміни крутості за поздовжнім профілем визначає форму схилу. На досліджуваній території переважають випукло-ввігнуті схили середньою довжиною 150 м.

Горизонтальне розчленування території визначалось як густота долинно-балкової сітки. Ділянки з густою ерозійною сіткою більше 3 км/кмІ займають 55% від загальної площі, а середня густота становить 6,5 км/кмІ, що свідчить про значну розчленованість території та сприятливі умови для розвитку площинного змиву.

Для оцінки зв'язку між глибиною вертикального розчленування та довжиною схилів були складені картосхеми віддаленості від місцевих базисів ерозії та перевищень рельєфу над місцевими базисами ерозії. В основному переважають схили довжиною до 50 м, які займають майже 50% площі. Короткі (до 50 м) схили характеризуються прямим поздовжнім профілем та значною крутістю (8 - 12є). Тому вони добре піддаються дії сучасних геоморфологічних процесів. В умовах доволі високої лісистості (56%) ці схили слабко піддаються процесам площинної ерозії, спостерігається здебільшого розвиток лінійних ерозійних форм. Довгі ( > 250 м) схили мають випуклий та випукло-ввігнутий профіль. Крутість їх коливається в межах 3 - 8є. Значна площа цих схилів зайнята сільськогосподарськими угіддями та будівлями. Тому тут процеси площинного змиву антропогенно зумовлені.

Важливою морфометричною характеристикою, яка визначає ерозійну енергію рельєфу, є величина його перевищення над місцевим базисом ерозії. На Розточчі основні площі (42%) мають відносне перевищення 100 - 140 м. Найбільший ерозійний вріз (до 160 - 180 м) спостерігається у північній частині Янівського та Львівського Розточчя. Для контурів із відносним перевищенням до 75 м характерні ерозійні процеси в руслах річок, у ділянках із перевищеннями більше 100 м - дефлюкція, процеси площинного та лінійного розмиву.

Експозиція схилів впливає на їхнє промерзання і накопичення снігу, через це на схили південної експозиції припадає максимальна площа змитих ґрунтів. Зливова літня ерозія ґрунту, на відміну від весняної, менше залежить від експозиції схилів. На схили південної та наближеної за умовами до неї західної експозиції припадає понад 50% площі. Тому в цих районах Розточчя є значна площа змитих ґрунтів.

Результати статистично-картометричного аналізу залежності процесів площинного змиву від морфометричних особливостей рельєфу Південного Розточчя дозволяють дійти наступних висновків. Середньозважена крутість та довжина схилів сягає 4є та 325 м.

(1)

де, Іср.зв. - середньозважена крутість схилів, град.; і₁, і₂, ... і₈ - крутість схилів, град.; S₁, S₂, …S₆ - площі, які займають схили даної крутості, у відсотках від загальної площі схилів.

, (2)

де, Lср.зв. - середньозважена довжина схилів, м; l₁,l₂…l₈ - довжина схилів, м; S₁,S₂…S₈ - площі, які займають схили даної довжини, у відсотках від загальної площі схилів.

Вивчення клімату дозволяє виявити закономірності його впливу на склад рослинного покриву та розвиток процесів площинного змиву. За кліматичними показниками, регіон Розточчя належить до територій із підвищеною зливовою небезпекою і умовами формування стоку талих вод. При достатньому і надмірному зволоженні (700 - 770 мм/рік) значна частина опадів випадає в квітні - жовтні (71 - 76%). За три літні місяці випадає близько 40% опадів, а за три зимові місяці - тільки 16% річної норми. Інтенсивність окремих злив досягає 2,0 мм/хв при шарі опадів 10 - 20 мм за дощ. Спостереженнями на ерозійних стаціонарах доведено, що майже кожен дощ з шаром більше 10 мм спричинює поверхневий стік і змив ґрунту. На Розточчі за рік середня кількість днів із шаром опадів більше 5 мм становить від 30 до 50. Дощі із шаром 5 мм та інтенсивністю 1 мм/хв викликають змив ґрунту на схилах. Для зимового періоду останніх років характерним є нестійкий сніговий покрив. Без стійкого снігового покриву буває 30% зим на Розточчі. Висота снігового покриву сягає 10 - 30 см. Запас води в снігу перед його таненням, дозволяє прогнозувати об'єм стоку талих вод. Незважаючи на те, що в середньому запас води відносно малий, під час сніготанення в русла потоків стікає значна кількість води та твердого матеріалу. Сильний вплив на змив ґрунту має вологість і глибина промерзання ґрунту, запас води в снігу, наявність льодової кірки на поверхні ґрунту і режим погоди в період сніготанення.

На досліджуваній території усюди простежується залежність між формуванням ґрунтово-рослинного покриву та рельєфоутворювальними процесами. Ґрунтово-рослинний покрив має мозаїчний характер і значною мірою змінений під впливом діяльності людини. Найпоширенішими на Розточчі є сірі лісові ґрунти, що мають низьку протиерозійну стійкість. Стоковими водами перш за все виноситься мул, дрібний та середній пил, вміст яких у твердому стоці більший у порівнянні з еродованим ґрунтом відповідно у 2, 2,5 та 1,5 рази. Величина схилового стоку та змиву переважно залежить від водопроникності ґрунту. За результатами гранулометричного та мікроагрегатного аналізу визначено коефіцієнти, які характеризують ерозійну піддатливість досліджуваних сірих лісових ґрунтів у шарі 0 - 21 м.

Коефіцієнт потенційної структурності (Кп.стр.) визначали за даними з гранулометричного аналізу як відсоткове відношення фракцій менше 0,001 мм до фракцій більше 0,001 мм, за методикою Н. Качинського.

, (3)

Збільшення цього коефіцієнта відповідає меншому змиву. У наших дослідженнях більш високе значення К_п.стр (6,58) зафіксовано в горизонті 10 - 20 см.

Коефіцієнт дисперсності (К_дисп.) визначали як відсоткове відношення мулу, отриманого при мікроагрегатному аналізі до мулу, отриманому при гранулометричному аналізі:

, (4)

Більшим величинам цього коефіцієнту відповідають менша стійкість структури ґрунту. Показник коефіцієнта дисперсності в горизонтах 0 - 10 і 10 - 20 см становить 32,0 - 32,4.

На основі двох охарактеризованих коефіцієнтів можна отримати показник протиерозійної стійкості (ППС), який уникає недоліків двох попередніх коефіцієнтів:

, (5)

Розрізняють три групи ППС: висока - більше 10; середня - 10 - 2,5; низька - менше 2,5. У наших розрахунках для орного шару розмір ППС не перевищував 0,29, що вказує на низьку протиерозійну стійкість сірих лісових ґрунтів Розточчя. Величина ППС також свідчить про більшу протиерозійну стійкість підорних горизонтів, порівняно з орними.

Регіон Розточчя характеризується значною лісистістю (56%) Природна лісова рослинність зазнала великого антропогенного впливу. Найбільші масиви лісів зосередженні на ділянках з високим індексом вертикального розчленування. Серед трав'янистих формацій панівне місце належить лукам (27%). Заліснені та лучні ділянки зазнають найменшого площинного змиву за умови цілісного шару лісової підстилки та значної зедернованості, у порівнянні з ріллею.

У третьому розділі «Дослідження динаміки площинної ерозії стаціонарними та напівстаціонарними методами» розкрито закономірності розвитку площинного змиву, наведено основні результати дослідження площинного змиву.

Стокові майданчики розміщено на різних полях, що дало можливість відобразити характер господарського використання схилових ґрунтів. Для порівняння результатів майданчики обладнано на схилах різної експозиції, крутості, під лісовою рослинністю та розораних схилах із різним агрофоном. Оскільки на нерозораних схилах (крутість до 6є), покритих густою трав'яною або лісовою рослинністю, сучасні ерозійні процеси відбуваються надзвичайно повільно, то змив ґрунтів тут, як звичайно, не перевищує 0,074 мі/га за рік. На розораних землях змив у сотні разів більший. Тому основну увагу ми приділяли вивченню площинного змиву й заклали стокові майданчики на розораних землях Янівського Розточчя, на схилах північної та південно-західної експозицій.

Із 2007 року проводилися стаціонарні дослідження площинного змиву методом тестових поверхонь за кресленнями В. Селера на території Янівського Розточчя, а саме у ПЗ»Розточчя» (с. Лелехівка).

За період спостережень 2004 - 2009 рр. на території досліджень зареєстровано 47 стокоутворювальних дощів. Зливова складова більшості з них не перевищувала 60%. Приблизно половина з них припадає на рясні (12 - 30 мм) зливи, з них 1 дощ із шаром опадів більше 75 мм і 6 - із шаром опадів більше 30 мм. Саме вони викликали інтенсивний змив ґрунту. Це свідчить про тісний зв'язок піків інтенсивності змиву та екстремальних значень фактору опадів. Як показують дослідження, найбільша небезпека виникнення змиву ґрунтів існує у травні-червні та серпні-вересні, що пов'язано із слабкою ґрунтозахисною здатністю більшості культур весняно-літнього посіву, а в літньо-осінній період - у зв'язку з післяжнивним станом полів та підготовкою їх до посіву озимини.

Основна маса стокоутворювальних дощів із великим шаром опадів (до 30 мм) і високою їх інтенсивністю (від 0,6 до 2,2 мм/хв) припала на літні місяці. Найбільша їх кількість зафіксована в липні - серпні. Середня інтенсивність окремих дощів сягала 0,7мм/хв, а зливових фаз - до 2,2 мм/хв. В окремих випадках, наприклад, 31.05.2006, інтенсивність зливової фази становила 1,05 мм/хв з наступними фазами дещо меншої інтенсивності. З аналізу характеристик зливових дощів видно, що опади літнього періоду переважно короткочасні, проте зазвичай інтенсивні й майже завжди спричинюють поверхневий стік і змив зі схилів. Дослідження довели, що при випаданні один за одним із малими інтервалами дощів, перший не викликає значного стоку та змиву ґрунту (за винятком інтенсивних злив), проте створює сприятливі передумови для виникнення стоку та змиву при наступних дощах, особливо якщо за цей час ґрунт не підсохне. Деяке зменшення інтенсивності змиву спостерігається у кінці періоду з тривалими опадами середньої інтенсивності.

У результаті досліджень отримано дані про величини стоку і змиву ґрунту на різних агрофонах. Найбільший змив ґрунту за літній період (0,220 мі/га) спостерігався в червні 2007 р. при великій сумі опадів (70,7 мм за зливу) на CM-4 під посівами картоплі вздовж схилу, що пояснюється пригніченим станом посівів на схилах крутістю 5є, а також високою інтенсивністю злив. Підвищений змив із просапних спостерігався і в інші роки. Змив ґрунту на CM-2, зайнятого житом, не перевищував 0,016 мі/гa за зливу в 2007 p., тобто був невеликим. Це зумовлено більшою, у порівнянні з СМ-1, задернованістю схилу.

Із показників ерозійного впливу дощових вод на поверхню схилу найбільші коливання має шар поверхневого стоку (від 0,001 до 12 мм/дощ). У цілому, переважають випадки із шаром стоку менше 0,1 і 0,1 - 1,0 мм за дощ. На дощі, що спричиняють шар стоку більше 5 мм, припадає 3%, хоча саме вони мають найбільший руйнівний вплив на ґрунт. За весь період спостережень максимальні шари стоку зареєстровані на СМ-3, зайнятому багаторічними травами на сірих лісових суглинистих ґрунтах. У 40% випадків коефіцієнт стоку не перевищував 0,01. Більш високі коефіцієнти стоку характерні для випадків сильного зволоження ґрунту попередніми дощами, особливо на схилах, зайнятими просапними культурами. У зв'язку з тим, що режим опадів Українського Розточчя характеризується чергуванням дрібних дощів і злив із значним шаром опадів, останні, випадаючи на зволожений ґрунт, викликають його підвищений змив.

У програму дослідницьких робіт на майданчиках входили подекадні спостереження за ростом сільськогосподарських культур, а також за термінами літнього обробітку просапних культур. На основі отриманих даних зроблено висновок про залежність процесів площинного змиву від характеру використання орних земель. На ділянках з просапними культурами процеси площинного змиву більш значні, що пов'язано з їх активним обробітком.

Для розрахунку показників площинного змиву для всіх СМ та ТП враховували об'єм стоку і брали проби стікаючої води для визначення її каламутності. За даними сумарного поверхневого стоку, шару дощу, площі майданчиків, каламутності стоку обчислювали шар поверхневого стоку, шар змитого ґрунту, змив ґрунту з 1 га. Для переведення отриманих результатів із одиниць маси (кг) в одиниці об'єму (мі) визначали густину ґрунту, середнє значення якої становить 1,2 г/смі. Цю величину ми використовували при обчисленнях для всіх дослідних ділянок.

Вихідним показником для розрахунку шару змитого ґрунту брали каламутність стоку, яка тісно пов'язана з інтенсивністю стоку та протиерозійною стійкістю ґрунту (Болюх та ін., 1976; Ковальчук, 1997). У всіх випадках формування стоку вона коливалася в межах 0,01 - 195,2 кг/мі. У цей час найчастіше повторювалися зливи, що формували поверхневий стік із каламутністю менше ніж 1 - 10 кг/мі. Коефіцієнт поверхневого стоку обчислювали як співвідношення шару стоку і шару дощу. Його величина змінювалась у межах 0,001 - 0,500. За значенням коефіцієнту стоку всі проаналізовані випадки розподілено наступним чином: менше 0,005 - 5 разів; 0,005 - 0,01 - 11 разів; 0,01 - 0,1 - 12 разів; більше 0,1 - 9 разів. Максимальне зростання коефіцієнту стоку зафіксовано 09.08.2008 р., коли сума опадів становила 30 мм, а інтенсивність - до 2,0 мм/хв.

Кінцевою метою розрахунків за даними, отриманими в результаті спостережень на СМ, було визначення показників змиву ґрунту (мі з 1 га), а також шару змитого ґрунту (мм). Дані показують, що максимальна кількість змитого ґрунту на СМ зафіксована у 2007 р. (табл.). Показник змиву ґрунту залежить від наявного агрофону.

У період сніготанення змив ґрунту талими водами залежав від погодного режиму і співвідношення метеопоказників у попередні періоди, а також інфільтраційних властивостей ґрунтів, які характеризувались кількістю опадів за осінній період, запасами вологи в ґрунтах, її промерзанням та ін. На поверхневий стік та змив впливають перерозподіл висоти снігового покриву, залежно від умов рельєфу та рослинного покриву, домінуючий напрям вітрів, характер і кількість відлиг. Експозиція схилів у разі похмурої та дощової погоди на стік не впливає, проте в сонячні дні на північній і південній експозиції він суттєво змінюється. Інтенсивність поверхневого стоку та змиву визначена перш за все характером весняних процесів. Якщо вони тривалі, то схиловий стік поступовий і не спричиняє значної шкоди. У випадку загального сніготанення інтенсивність ерозійних процесів зростає в багато разів. За період сніготанення зафіксовано максимальний поверхневий змив (0,946 мі/га) у березні 2008 р. на тестових поверхнях під просапними культурами.

Дослідження площинного змиву на розораних схилах Розточчя протягом 2004 - 2009рр. показують, що змив ґрунту різко коливається і визначається перш за все характером господарського використання території та динамікою зливових дощів і сніготанення. Максимальних масштабів змив набуває на ділянках літніх посівів. Як видно з результатів попередніх вивчень і підтверджено для Розточчя нашими дослідженнями, інтенсивність площинної ерозії, залежно від погодних умов, у різні роки змінюється. Підсумовуючи твердий стік за весняний і літній періоди, за даними спостережень визначаємо величину середньорічного темпу площинного змиву на основних агрофонах: багаторічні трави - 0,03 мі/га - 0,003 мм; злакові - - 0,4 мі/га - 0,04 мм; просапні культури - 4,2 мі/га - 0,42 мм; ліс - 0,012 мі/га - 0,001 мм. За методикою М.Заславського (1971), обчислено середньозважену інтенсивність площинної ерозії:

Е_сзв= (е₁ S₁ + е₂ S₂ + е₃ S₃ + е₄S₄) / 100, (6)

де Е_сзв - середньозважена інтенсивність площинної ерозії, мм/рік; е₁, е₂, е₃, е₄ -- середньорічна площинна ерозія на основних агрофонах, мм; S₁, S₂, S₃, S₄ - площі під основними агрофонами у відсотках від загальної площі.

Е_сзв = 0,32 мм/рік, після перерахунків Е_сзв = 3,2 мі/га;

Залежно від щорічного шару змитого ґрунту, Розточчя слід відносити до районів із слабкою інтенсивністю ерозії (до 0,5 мм/рік) за класифікацією М.Шикули та ін. (1974). Виходячи з того, що гумусовий горизонт відновлюється за 1000 років, визначено допустимі межі змиву за рік на різних ґрунтах. Для дерново-підзолистих ґрунтів такою межею є 1 т/га, сірих лісових - 2 т/га. Ці показники дають уявлення про темп ґрунтоутворення та можуть бути використані для розрахунку необхідної захисної ефективності системи протиерозійних заходів та ґрунтозахисних сівозмін.

У четвертому розділі «Геоінформаційне моделювання процесу площинної ерозії» здійснено моделювання площинного змиву засобами ГІС з використанням RUSLE3D та USPED.

Розвиток площинної ерозії контрольований та лімітований двома чинниками - здатністю води відділяти частинки ґрунту і втягувати їх у потік та транспортувальною здатністю потоку (Х.Мітасова, 1996). Модель RUSLE3D ґрунтується на припущенні про необмежену транспортувальну здатність водного потоку. Модель USPED, навпаки, враховує, що водний потік здатен переміщувати обмежену кількість наносів, визначену його транспортувальною здатністю. Обидві моделі характеризують сукупний вплив основних чинників (геоморфологічних, кліматичних, ґрунтово-рослинного покриву, антропогенних) розвитку та поширення площинного змиву.

Дані методики апробовано на прикладі дослідних ділянок у межах Львівського та Янівського Розточчя, на території яких проводились стаціонарні дослідження площинного змиву із використанням програмного пакета ARC/GIS. Поєднання стаціонарних досліджень із комп'ютерним моделюванням дало змогу розширити території з аналогічними характеристиками для аналізу процесів площинної ерозії. Результати стаціонарних досліджень використовувались для калібрування отриманих моделей.

При здійсненні моделювання за допомогою вдосконаленого універсального рівняння втрат ґрунту - RUSLE3D використовували наступний вираз:

, (7)

де Е - маса втрати ґрунту з одиниці площі протягом року [Мг/га]; R - показник ерозійності дощу та змиву для даної місцевості [(МДж/га) (см/год)]; К - показник стійкості ґрунту до дії водної ерозії [(Мг/га)(МДж/га) (см/год)]; L - показник довжини схилу (безвимірна величина); S - показник крутості схилу (безвимірна величина); С - чинник рослинного вкриття (безвимірна величина); Р - показник протиерозійних заходів (безвимірна величина).

Чинник LS рівняння RUSLE3D характеризує ерозійний потенціал рельєфу. На основі цифрової моделі рельєфу збудовано наступні карти: крутості, довжини та експозиції схилів та ін., які використано при обчисленні моделей RUSLE3D та USPED.

Результат обчислення - картосхема ерозійно небезпечних ділянок, які потенційно потребують додаткових протиерозійних заходів. Райони з найбільшим ерозійним потенціалом знаходяться на довгих та крутих (8є і більше) схилах з можливим максимальним площинним змивом до 6,5 мі/га в рік. Мінімальні значення (до 0,4 мі/га) спостерігаються у долинах річок та міжгрядових пониженнях при малих кутах нахилу та короткій довжині схилу.

Найбільший змив спостерігається у районах з активним господарським освоєнням в околицях Дубровиці, Лозини, Івано-Франкового та Страдча. Середній показник коливається в межах 1,6 - 2,9 мі/га за рік. Для лісистих територій в основному пропонується незначний змив - до 1 мі/га на рік. Дані показники площинного змиву практично співпадають із результатами стаціонарних досліджень.

В моделі USPED враховуються ділянки змиву та акумуляції при обмеженій транспортувальній здатності потоку. Цю залежність обчислюють за формулою:

ED = div (T.s) = d(Tcos a)/dx + d(Tsin a)/dy, (8)

де T - транспортувальна здатність, із відповідними значеннями параметрів m та n; s - вектор нахилу земної поверхні; а - експозиція поверхні.

Ділянки з мінімальними показниками (-6,5 мі/га за рік) (рис.3) вказують на місця змиву, а з максимальними (+5,5 мі/га за рік) - на процес накопичення. Чітко простежується, що найбільші та найменші значення моделі (змив та акумуляція) розміщені поряд. Саме це демонструє взаємозалежність досліджуваних процесів.

Таблиця. Змив ґрунту на стокових майданчиках та тестових поверхнях

У п'ятому розділі «Заходи попередження площинної ерозії на землях Українського Розточчя» здійснено оцінку еродованості ґрунтового покриву, розглянуто заходи зі зменшення ступеня ураження ґрунтового покриву ерозійними процесами, розроблено рекомендації по запобіганню розвитку площинного змиву.

За результатами спостережень на СМ проведена оцінка в балах ерозійної піддатливості різних агрофонів окремо за 2006 та 2007 рр. Збільшенню балів відповідає зростання ерозійної піддатливості: 2006 р. - різнотрав'я - 1, озима пшениця - 4, просапні культури (кукурудза вздовж схилу) - 35; 2007 р. - різнотрав'я - 1, жито - 8, просапні культури (картопля вздовж схилу) - 52.

Протиерозійні заходи повинні застосовуватись диференційовано в залежності від ступеня змитості ґрунтів, крутості, довжини і форми схилів, агрофону. Найефективнішими в умовах Розточчя є наступні заходи: посадка просапних культур під кутом 3 - 4є до горизонталей, діагональна оранка (під кутом 10 - 12є). Недопустимим є використання для літніх посівів ділянок, крутість яких перевищує 4 - 5є. Такі угіддя рекомендується вилучити з-під ріллі, засіяти багаторічними травами та використовувати в якості пасовищ та сіножатей.

Одним з обов'язкових протиерозійних заходів у сніжні зими має бути регулювання сніготанення, зокрема на схилах південної експозиції з посівами озимих культур та розораних ділянках. Важливе значення в боротьбі з площинним змивом має покращення структури ґрунту шляхом травосіяння.

У малозаліснених районах та на сильноеродованих землях рекомендуємо створення стокорегулюючих лісосмуг.

площинний змив ґрунт ерозія

Висновки

1. Характер та інтенсивність прояву процесів площинного змиву на Розточчі залежать від низки морфометричних характеристик: крутості та експозиції схилів (процеси інтенсивного площинного змиву здебільшого розвиваються на схилах крутістю 5 - 12° і більше), густоти долинно-балкової мережі (55% території Розточчя зайняті ділянками з густотою ерозійної мережі більше 3 км/кмІ, а середня її густота становить 6,5 км/кмІ, що свідчить про значну розчленованість території та сприятливі умови для розвитку площинного змиву), значних перевищень рельєфу над місцевими базисами ерозії (понад 40% території мають відносне перевищення 100 - 140 м) та відносно невеликої довжини схилів (переважають схили з довжиною до 50 м, які займають біля 50% площі). Середньозважена довжина схилів сягає 325 м, а крутість - 4є.

2. Проведено класифікацію основних типів гірських порід за показником допустимої нерозмиваючої швидкості. З'ясовано, що найбільш небезпечними є райони Равського та Янівського Розточчя (ДНШ - 0,30 - 0,55 м/сек), де літогенна основа представлена здебільшого піщаними породами, а також центральна частина Львівського Розточчя (ДНШ - 0,65 - 0,75 м/сек), де переважну площу займають леси та супіски.

3. Визначальний вплив на активізацію процесів площинного змиву мають стокоформувальні дощі та процеси сніготанення. За період спостережень 2004 - 2009 рр. на території досліджень зареєстровано 47 стокоутворювальних дощів. Приблизно половина з них припадає на рясні (12 - 30 мм) зливи. Саме вони викликали інтенсивний змив ґрунту. За час спостережень максимальний змив ґрунту (0,22 мі/га) зафіксований у період злив у червні 2007 р. при великій сумі опадів (70,7 мм за зливу). Під час сніготанення найбільший площинний змив (0,946 мі/га) спостерігався у березні 2008 р.

4. Визначено коефіцієнти, які характеризують ерозійну піддатливість сірих лісових ґрунтів. Найвище значення коефіцієнту потенційної структурності (6,58) зафіксоване в орному горизонті, більше значення цього коефіцієнта відповідає меншому змиву. Більшим величинам коефіцієнта дисперсності (32,4) відповідає менша стійкість структури ґрунту до ерозії. Середній показник протиерозійної стійкості (0,29) вказує на низьку протиерозійну стійкість сірих лісових ґрунтів Розточчя.

5. Інтенсивність площинної ерозії залежить від характеру природної рослинності (землі вкриті лісовою рослинністю - 56%, луки - 27%). Регіон Розточчя вирізняється значною лісистістю, яка зосереджена на ділянках з високим індексом вертикального розчленування. Заліснені та лучні ділянки зазнають найменшого площинного змиву за умови цілісного шару лісової підстилки та значної задернованості, у порівнянні з ріллею.

6. За даними спостережень, на стокових майданчиках визначено величину площинного змиву на землях, зайнятих багаторічними травами (0,03 мі/га - 0,003 мм), злаковими культурами (0,4 мі/га - 0,04 мм) та просапними культурами (4,2 мі/га - 0,42 мм). На крутих (12 - 17°), коротких (до 100 м) заліснених і задернованих схилах площинний змив становить 0,01 мм/рік. Середньозважена інтенсивність площинної ерозії сягає 0,32 мм/рік - 3,2 мі/га.

7. У роботі апробовано моделі площинного змиву RUSLE3D та USPED, які характеризують сукупний вплив основних чинників (геоморфологічних, кліматичних, ґрунтово-рослинного покриву, антропогенних) розвитку та поширення площинного змиву. За результатами моделювання площинного змиву з допомогою RUSLE3D отримано розподіл території за ерозійно-небезпечними ділянками, визначено місця з максимальним змивом ґрунту, які потенційно потребують додаткових протиерозійних заходів. Максимальний змив (до 6,5 мі/га за рік) отримано у днищах долин із високим ухилом схилів та інтенсивним господарським освоєнням. Середній показник коливається в межах 1,6 - 2,9 мі/га за рік, мінімальний - від кількох кілограмів до 1 мі/га за рік, що характерно для ділянок, вкритих лісовою рослинністю. Такі показники площинного змиву досить близькі до результатів стаціонарних досліджень.

8. У результаті використання моделі USPED було виділено місця змиву та накопичення змитого ґрунту. Отримано максимальні значення двох важливих і взаємопротилежних процесів: ерозії (-6,5 мі/га за рік) та акумуляції (+5,5 мі/га за рік). Від'ємні значення вказують на масу втрати поверхневого шару ґрунту з одиниці площі протягом року, а додатні - демонструють процес накопичення наносів.

9. За результатами спостережень на СМ проведена оцінка в балах ерозійної піддатливості різних агрофонів на прикладі 2006 та 2007 рр. Збільшенню балів відповідає зростання ерозійної піддатливості: 2006 р. - різнотрав'я - 1, озима пшениця - 4, просапні культури (кукурудза вздовж схилу) - 35; 2007 р. - різнотрав'я - 1, жито - 8, просапні культури (картопля вздовж схилу) - 52.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Косик Л.Б. З історії вивчення сучасних морфодинамічних процесів (за результатами стаціонарних та напівстаціонарних досліджень) / Л.Б. Косик // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - Вип. 15. - С. 51 - 55.

2. Косик Л.Б. Змив ґрунту талими водами на стокових майданчиках Янівського Розточчя / Л.Б. Косик // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2008. - Вип. 35. - С. 170 - 175.

3. Косик Л.Б. Просторово-часова динаміка сучасних геоморфологічних процесів в Українському Розточчі / Л.Б. Косик // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2009. - Вип. 36. - С. 200 - 206.

4. Косик Л.Б. Результати стаціонарних та напівстаціонарних досліджень сучасних екзогенних геоморфологічних процесів в Українському Розточчі / Л.Б. Косик // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2007. - Вип. 34. - С. 135 - 142.

5. Косик Л.Б., Скобало О.С. Кліматична та фенологічна характеристика природного заповідника «Розточчя» / Л.Б. Косик, О.С. Скобало // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість. // Міжвідомчий науково-технічний збірник. - Львів: НЛТУ України. - 2006. - Вип.32. - С.82 - 86.

6. Косик Л.Б. Вплив природних та антропогенних чинників на зміни рельєфу Українського Розточчя / Л.Б. Косик // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій: матеріали третього міжнар. семінару (Ворохта, 11 - 14 вересня 2008 року). - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - С. 229 - 232.