Геоекологічний аналіз регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка

УДК 91:502 / 504 (477.42)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Геоекологічний аналіз регіону (на прикладі Житомирської області)

Спеціальність 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

Нестерчук Інна Костянтинівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі географії України географічного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Шищенко Петро Григорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри географії України ландшафтознавство екологічний районування

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор, Стецюк Володимир Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри землезнавства та геоморфології

кандидат географічних наук, доцент Міхелі Сергій Володимирович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри фізичної географії

Захист відбудеться 27 вересня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, МПС - 03680, просп. акад. Глушкова, 2; конференц-зал географічного факультету (ауд. 312).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий 20 серпня 2010р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор географічних наук, професор С.І. Іщук

Актуальність теми. Екологічні проблеми сьогодення, що все частіше набувають характеру кризових ситуацій, стимулювали інтенсивний розвиток досліджень в галузі взаємовідносин між суспільством та природою. Розумне цілеспрямоване використання природних ресурсів можливе тільки за умови глибокого вивчення законів розвитку природи. Характер взаємодії суспільства і природи знаходиться в прямій залежності від способу виробництва і рівня розвитку продуктивних сил, від характеру суспільних взаємовідносин.

Дослідження, що пов'язані з вивченням особливостей використання території та оцінкою антропогенного навантаження на регіональному рівні, досить актуальні в умовах постійно зростаючого впливу суспільства на природне середовище. Значна кількість різноманітних екогеографічних проблем наявна і в Житомирській області. В той же час рівень вивчення суспільно-природної взаємодії в області залишається вкрай недостатнім. Отже, актуальною є оцінка геоекологічного стану території Житомирщини та розробка схеми її геоекологічного районування, яка базується на дослідженні природних та техногенних чинників формування геосистем з урахуванням рівня їх господарського освоєння.

Аналіз та систематизація наукових праць щодо оцінки геоекологічного стану території (В.А. Анучина, В.А. Барановського, О.І. Воєйкова, О.П. Гавриленко, І.П. Герасимова, С.А. Генсірука, К.І. Геренчука, М.Д. Гродзинського, В.М. Гуцуляка, А.Г. Ісаченка, Г.С. Макуніної, Л.Л. Малишевої, О.М. Маринича, Ю.А. Олішевської, В.М. Пащенка, К.А. Позаченюк, В.С. Преображенського, О.Г. Топчієва, Л.П. Царика, І.Г. Черваньова, П.Г. Шищенка та ін.) показали, що дослідження з цілеспрямованого вирішення екологічних проблем вимагають подальшого опрацювання на регіональному рівні, які є основою інтегральної геоекологічної оцінки територій. Виходячи із цього нагальною є потреба в дослідженні геоекологічної ситуації, природних і антропогенних факторів впливу в регіоні, докорінному перегляді стратегії природокористування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з науково-дослідною та науково-методичною діяльністю кафедри географії України географічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. В тому числі з держбюджетною темою “Геоекологічний аналіз території м. Києва та приміської зони” (2006-2010 рр., № д.р. 0106U010242)

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад і методичних прийомів геоекологічного аналізу (далі ГЕА) природокористування і здійснення геоекологічного районування Житомирської області.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та розв'язувалися такі завдання:

- здійснити теоретико-методологічне обґрунтування сутності геоекологічного аналізу природокористування в регіоні з позиції його оптимізації;

- апробувати методику дослідження ГЕА ландшафтів регіону і особливостей природокористування на його території;

- провести аналіз просторової ландшафтної диференціації території на основі ландшафтної карти у масштабі 1:400000;

- здійснити ландшафтно-екологічну оцінку просторової природно-господарської організації та коефіцієнта антропогенної перетвореності ландшафтів;

- скласти схему геоекологічного районування Житомирської області, визначити геоекологічний потенціал геосистем регіонального рівня та проблеми, які виникають в межах геоекологічних мікрорайонів в процесі природокористування і обґрунтувати заходи щодо його раціоналізації .

Об'єктом дослідження є територія Житомирської області з природними і господарськими чинниками, які визначають умови життєдіяльності населення.

Предметом дослідження виступає геоекологічний аналіз природокористування в регіоні (на прикладі Житомирської області).

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення конструктивної географії, ландшафтознавства, геоекології. В процесі роботи використано широкий спектр загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний - при визначені теоретико-методологічних засад геоекологічного аналізу й геоекологічного районування та для узагальнення праць вітчизняних і зарубіжних вчених щодо оптимізації природокористування; монографічний - при вивчені літературних джерел; первинного збору, аналізу інформації природничого та соціально-економічного характеру, картографічний та районування - для просторового моделювання і середньомасштабного картографування (1:400000) ландшафтів, аналізу їх антропогенної перетвореності, геоекологічного районування; обробка, збереження і візуалізація аналітичної інформації проводилася за допомогою технології ГІС (MapInfo Professional 6.0 - 9.0) - моделювання морфометричних параметрів ландшафтів, з використанням програм Microsoft Excel, Paint - моделювання картографічних моделей територіальної диференціації природного потенціалу, техногенного навантаження, геоекологічного потенціалу та картосхем геоекологічного районування й ступеня антропогенної перетвореності ландшафтів регіону.

Інформаційною базою дослідження були результати експедиційних і маршрутних досліджень, фондові матеріали Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області, Головного управління Держкомзему і Головного управління агропромислового розвитку в Житомирській області, Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Головного управління статистики в Житомирській області, Державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції (“Облдержродючість”), Державної інспекції захисту рослин в Житомирській області.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані результати дисертаційного дослідження є новими, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання - поглиблено теоретико-методологічні основи ГЕА відповідно до потреб оптимізації природокористування на регіональному рівні.

вперше

- апробовано методику ГЕА природокористування, спрямовану на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону природно-ресурсного потенціалу та забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення на території Житомирської області;

- здійснено картографічне моделювання й аналіз коефіцієнта антропогенної перетвореності ландшафтів регіону;

- створено картографічну модель територіальної диференціації геоекологічного потенціалу (далі ГП) регіональних ландшафтних структур Житомирської області та розроблено схему геоекологічного районування області в масштабі 1: 2500000, що надає можливість “прив'язати” характеристики окремих компонентів природного середовища до конкретних територіальних одиниць та отримати єдиний документ, який дає комплексну інтегральну оцінку території;

- визначено геоекологічні проблеми Житомирщини в розрізі геоекологічних мікрорайонів і запропоновано заходи щодо оптимізації природокористування;

удосконалено

- методичні підходи щодо комплексної оцінки геоекологічної ситуації в регіоні, які передбачають застосування геоекологічного аналізу та геоекологічного районування під час розміщення та розвитку об'єктів сільського господарства, промисловості, транспорту і природоохоронних територій як єдиного цілого;

набули подальшого розвитку

- концептуальні засади підвищення ефективності раціонального природокористування в регіоні, що передбачають стимулювання ефективності природоохоронних заходів конкретно по геоекологічних мікрорайонах, орієнтацію господарської діяльності населення та природоохоронних установ на проведення науково-обґрунтованих заходів охорони та відновлення природних умов і ресурсів на регіональному рівні.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні результати дисертації спрямовані на підвищення ефективності розвитку раціонального природокористування в регіоні у відповідності з потребами геоекологічного обґрунтування проектів природокористування. Геоекологічний аналіз Житомирської області на основі комплексного підходу щодо оцінки геосистем території, структури використання земельних ресурсів, рівня забруднення території внаслідок аварії на ЧАЕС, умов життєдіяльності населення, їх просторового моделювання у формі оціночних картосхем засвідчив можливість використання його при обґрунтуванні управлінських рішень щодо нормування антропогенних навантажень при оптимізації природокористування, моніторингу стану навколишнього природного середовища та розробці науково обґрунтованих рішень.

Результати дослідження можуть бути використані для подальшої більш детальної розробки заходів з удосконалення геоекологічної та соціально-економічної організації природокористування в Житомирській області, обґрунтування регіональних схем та проектів природокористування, а також при викладанні курсу “Конструктивна географія з основами раціонального природокористування” у вищих навчальних закладах. Теоретико-методологічні основи геоекологічного аналізу регіону використовуються в навчальному процесі гірничо-екологічного факультету Житомирського державного технологічного університету при викладанні курсів: “Економіка природокористування”, “Ландшафтна екологія”, “Моніторинг довкілля” (довідка від 1 березня 2010р.) та обліково-фінансового факультету - “Регіональна економіка та екологія” (довідка № 44-45/292 від 5 березня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Виконане дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій автором викладено концепцію геоекологічного аналізу природокористування регіону з позицій його оптимізації та здійснено геоекологічне районування Житомирської області. Науково-експериментальні результати, що виносяться на захист, одержані особисто автором - обробка, аналіз, оцінка отриманої фондової інформації, на основі якої створено картографічні моделі геоекологічного потенціалу, геоекологічного районування та антропогенної перетвореності ландшафтів Житомирщини для потреб регіонального планування території.

Апробація результатів. Основні положення дисертації доповідались і апробовані на: Міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених “Наука. Молодь. Екологія”, (Житомир, 2008, 2009 рр.); Міжнародній науково-краєзнавчій конференції “Антонінський край у просторі і часі” (смт. Антоніни, Хмельницька обл., 2008 р.); Всеукраїнській науково-краєзнавчій конференції “Наукові засади збалансованого розвитку регіону”, присвячену 150-річчю від дня народження П.А.Тутковського (Житомир, 2008 р.); III Міжнародній науковій конференції “Індустріальна спадщина в культурі і ландшафті” (Кривий Ріг, 2008 р.); Всеукраїнській науково-краєзнавчій конференції “Україна від епохи УНР до початку XIX століття”, присвяченій 125-річниці від дня народження видатного діяча УНР і вченого І.А.Фещенка-Чопівського (Житомир, 2008 р.).

Публікації. Результати досліджень автора за темою дисертації опубліковані у 5 наукових працях, рекомендованих ВАК України та у 6 матеріалах наукових і науково-практичних конференцій загальним обсягом 3 друкованих аркуші. Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 285 сторінок машинописного тексту, який включає 176 сторінок основного тексту, 8 таблиць, 17 рисунків, 3 додатки на 65 сторінках. Список використаних джерел містить 178 найменувань на 18 сторінках друкованого тексту.

Основний зміст роботи

У першому розділі дисертації “Теоретичні основи геоекологічних досліджень природокористування в регіоні” розкрито зміст понять “природокористування”, “геоекологічне районування” визначено їх місце у розв'язані екологічних проблем взаємодії суспільства та середовища його існування.

Насамперед під ГЕА ми розуміємо не тільки поділ об'єкта на складові компоненти, але й наукове дослідження екологічного стану інтегративної геоекосистеми “суспільство-природа” з метою її оптимізації, що є актуальним напрямком сучасної конструктивної географії, який базується на інтегративному поєднанні системного, географічного і екологічного підходів (Я.Б. Олійник, 2006). Обґрунтування оптимальних варіантів природокористування найповніше реалізується в рамках геоекологічного аналізу території як комплексного методу пізнання сучасного ландшафтогенезу, становлення, розвитку, стану та прогнозування просторово-часової структури різнорангових ландшафтних структур, який покликаний впорядкувати послідовність вивчення та оцінки природокористування з метою його оптимізації (П.Г. Шищенко, 1999).

Теоретичний та методичний аспекти ГЕА природокористування спираються на сукупність системного, ландшафтного, екологічного, ландшафтно-екологічного, історичного, соціально-економічного, ландшафтно-типологічного наукових підходів до його оптимізації та враховують ряд наступних принципів: ландшафтно-функціональний, історико-ландшафтний, структурно-ландшафтний, ландшафтно-організаційний (проектний), включаючи геоекологічні властивості геосистем, які визначають особливості природокористування в кожному конкретному регіоні: системність, ієрархічність, генетичність, динамічність, стійкість функціонування, відкритість, поляризованість, екологічна різноманітність. Різні види природокористування і пов'язані із ними способи впливу на ландшафт в межах даного регіону історично складалися на протязі довготривалого періоду в певні системи, що дозволяє розглядати господарську діяльність як фактор, який закономірно перетворює вихідний ландшафт, так як ми давно не живемо у природі, а мешкаємо у середовищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом діяльності людини, що вимагає наукового підходу до проблем природокористування. Оптимальне природокористування повинно врахувати ступінь змінності та функціональної відповідності ландшафту і способу його господарського використання для збереження і збагачення його компонентів і властивостей.

З цим пов'язаний неабиякий інтерес до геоекологічного (конструктивно-географічного) напрямку досліджень. Наразі геоекологія постає, як міждисциплінарна галузь, яка вивчає взаємодію між компонентами геоекосистем з метою оцінити наслідки цієї взаємодії (визначити сучасний стан) та передбачити їх зміни в майбутньому і розробити заходи, спрямовані на оптимізацію взаємодії суспільства з іншими компонентами геоекосистем (Ю.А. Олішевська, 2009). Першочерговим питанням у процесі геоекологічних досліджень є оцінка ландшафтних комплексів - їх природно-екологічного та геоекологічного потенціалу й геоекоситуацій в цілому. При досліджені території регіону необхідно враховувати головний компонент населення і його господарський вплив. Основними показниками були: показник природного потенціалу (далі ПП) враховував кліматичні особливості фізико-географічних районів й шкідливий вплив несприятливих природних процесів (далі НПП), показники - соціально-економічного освоєння (далі СЕО) території та хімічного й радіаційного забруднення довкілля. Величина ГП відображає зміни геоекологічного стану навколишнього середовища у процесі природокористування, поєднуючи показник ПП регіональних ландшафтних структур з величиною техногенного навантаження (далі ТН).

Геоекологічне районування характеризується цілісністю та єдністю геоекологічних характеристик суспільства і природи і спирається на природно-ландшафтну диференціацію території, яка не залежить від адміністративних меж, що дозволило провести перерахунок всіх вибіркових показників ГП ландшафтних регіональних структур для фізико-географічних районів Житомирщини, які є своєрідними природно-екологічними районами.

У другому розділі “Геоекологічний аналіз природокористування: методичні засади” представлено концепцію ГЕА природокористування та запропоновано особливості методики, розробленої та застосованої автором при проведені дослідження.

ГЕА природокористування реалізується через метод пізнання та практичних дій у вигляді злагодженої схеми і складається із декількох етапів: формування завдання, побудова концептуальної моделі ГЕА, здійснення й апробування концепції ГЕА природокористування та послідовність і здійснення геоекологічного районування регіону.

Ядром реалізації концепції ГЕА природокористування Житомирської області є проведення ландшафтного аналізу її території як планувального регіону, вивчення властивостей та класифікації ЛК та регіональних структур, які визначають найбільш досконалу структуру природокористування в регіоні, визначення направленості сучасних несприятливих фізико-географічних процесів. У результаті чого була використана картографічна модель ландшафтно-типологічної структури території у масштабі 1:400 000 (С.Р. Кияк, 1983) з легендою та наступною всебічною характеристикою ландшафтів. Зовнішні фізіономічні риси ландшафтів, нерозривно пов'язанні з їх генезисом та внутрішнім змістом, виявляють чітку кореляцію з їх функціональними властивостями й можуть слугувати в немалій степені індикаторами їх господарського використання, подано аналіз структури землеволодіння та землекористувачів регіону, технології використання геосистем в межах земель агроекологічного призначення, лісопромислового, водного господарства, поселень, промислових комплексів, транспортних шляхів, природоохоронної мережі й рекреаційної інфраструктури та в межах зон радіоактивного забруднення (територій зон добровільного (гарантованого) і безумовного (обов'язкового) відселення). Проаналізовано стан природного середовища та перспективи подолання техногенного навантаження та наслідків аварії на ЧАЕС. Вивчено зв'язок видів природокористування з ландшафтними комплексами та за допомогою математичного моделювання визначено ступінь антропогенної перетвореності ландшафтних комплексів регіону та побудовано відповідну картографічну модель.

Наступним важливим етапом є здійснення геоекологічного районування та проведення геоекологічної оцінки території: природний потенціал (ПП), техногенне навантаження (ТН), геоекологічний потенціал (ГП), які дозволяють створити схему геокологічного районування Житомирщини на рівні геоекологічних мікрорайонів. В результаті апробації методики (Ю.А. Олішевської, 2009) розроблено картографічні моделі територіальної диференціації ПП, ТН, а також рівнів ГП в межах фізико-географічних районів Житомирщини та схему геоекологічного районування. Геоекологічний потенціал є своєрідним потенціалом життєзабезпечення населення, особливо такий, що орієнтований на забезпечення його екологічної безпеки й відображає умови життя проживаючих в конкретних геосистемах. На завершальному етапі ГЕА, відбувається синтез геоекологічної інформації стосовно планувального регіону для виявлення напрямку, ступеня, швидкості і просторових масштабів майбутніх змін ландшафтних комплексів в цілях розробки заходів з оптимізації природокористування та впровадження стратегічних завдань щодо раціонального використання території в межах геоекологічних мікрорайонів Житомирщини.

Третій розділ “Геоекологічний аналіз території Житомирської області” присвячений дослідженню ландшафтно-типологічної структури і ландшафтних регіональних структур, територіального прояву та інтенсивності сучасних несприятливих фізико-географічних процесів і явищ, а також подано аналіз структури природокористування та основних землекористувачів регіону, стану природного середовища внаслідок радіаційного забруднення; подано результати проведеної оцінки коефіцієнта антропогенної перетвореності ландшафтів області.

Одним з головних етапів геоекологічних досліджень постає вивчення особливостей просторової ландшафтної диференціації території та її ландшафтно-типологічної структури, що виконується на основі польових спостережень, аналізу фондових текстових і картографічних матеріалів, дешифрування аерокосмічних знімків, а також літературних та статистичних даних за традиційною методикою (К.І. Геренчук, 1969, А.Г. Ісаченко, 1980,1991, В.С. Преображенський, 1988 та ін.). Автором була використана ландшафтна картографічна модель у масштабі 1:400 000 (С.Р. Кияка, 1983),). Об'єктами зображення виступають класифікаційні одиниці рангу груп місцевостей та груп урочищ, а легенда повністю відображає класифікаційне ранжування ландшафтних одиниць, їх супідрядність та взаємозв'язок, типологічну ієрархію. В результаті ландшафтного картографування виявлена та проаналізована морфологічна структура ЛК Житомирщини, яка відображає загальні закономірності просторової ландшафтної організації території та дозволяє виділити в її межах 8 груп місцевостей, 37 груп урочищ.

Проведений аналіз показав, що в межах досліджуваної території ландшафтно-морфологічна структура представлена лесовими рівнинами (65,21%), водно-льодовиковими рівнинами (60,99%), моренно-водно-льодовиковими (32,69%), заплавами (24,54%), чималого поширення набули ландшафтні комплекси ерозійної мережі (7,46%), терас (4,37%), озерно-водно-льодовикові рівнини (3,30%), моренні рівнини (1,44%). Найпоширенішими є ландшафти поліського типу. Зона мішаних (хвойно-широколистяних) лісів на території Житомирського Полісся займає площу - 23,55 тис. км2 (78,7%) і відповідно найбільшого розповсюдження досягли ландшафти водно-льодовикових рівнин (10055,50 тис. км2, 42,70% від площі зони) і моренно-водно-льодовикових рівнин (6941,30 тис. км2, 29,47% від площі зони), незначно поширені ландшафти озерно-водно-льодовикових рівнин (775,10 тис. км2, 3,30% від площі зони) й моренних рівнин (120,90 тис. км2, 0,51% від площі зони). Поширеними є ландшафтні комплекси заплав (2958,70 тис. км2, 12,56% від площі зони), лесових рівнин (1659,40 тис. км2, 7,05% від площі зони), терас (624,80 тис. км2, 2,65% від площі зони). Ландшафтні комплекси ерозійної мережі (414,30 тис. км2, 1,76% від площі зони) притаманні всім річковим басейнам зони мішаних (хвойно-широколистяних) лісів з присутністю балок зі складним профілем в кристалічних породах, балок коритоподібних в пісках, балок коритоподібних в лесовидних суглинках.

Зона лісостепу на території Житомирського Полісся займає площу - 6,35 тис. км2 (21,3%) і зональний фон складають ландшафтні комплекси лесових рівнин (3693,06 тис. км2, 58,16% від площі зони) й водно-льодовикових рівнин (1161,23 тис. км2, 18,29% від площі зони). Незначно поширенні ландшафти моренно-водно-льодовикових рівнин (204,69 тис. км2, 3,22% від площі зони), моренних рівнин (59,20 тис. км2, 0,93% від площі зони). Набули чималого поширення заплавні ландшафти (760,83 тис.км2, 11,98 % від площі зони). Ландшафтні комплекси ерозійної мережі (361,67 тис. км2, 5,70 % від площі зони) по всій території зосереджені у вигляді балок коритоподібних в лесових суглинках, з слабо еродованими схилами, місцями з донним урізом, що є характерно для річкової мережі лісостепової частини регіону. Відокремленими ареалами розповсюджені ландшафті комплекси терас (109,42 тис. км2, 1,72 % від площі зони). Наступним важливим кроком було вивчення ландшафтних регіональних структур, що надав змогу отримати картосхему фізико-географічного районування території області, яка спрямована на виявлення і аналіз придатності і раціонального використання ландшафтів, виходячи з їх сучасного якісного стану і ресурсного потенціалу.

Дослідження несприятливих фізико-географічних процесів (заболочення, водна акумуляція, дефляція, частково водна ерозія (ландшафти “лесових островів”), карстові явища у тріщинуватих породах, суфозія, розвіювання піщаних ґрунтів, водна (глибинна та площинна) яружна та ґрунтова ерозія, змив і намив ґрунтів, акумуляція, зсуви) слугує основою оцінки сучасного стану і функціональних властивостей ЛК такого регіону, як Житомирська область з різноманітними природними умовами та значним техногенним навантаженням, що утруднює прийняття типових рішень природоохоронного характеру.

При цьому головна увага була зосереджена на особливостях розміщення, характерних рисах, займаних площах основних землекористувачів Житомирської області (угіддях агроекологічного використання, промисловості, розробки та видобування мінеральних ресурсів, транспортних шляхів, залізниць, трубопроводів, зв'язку, оборони, лісівництва, водного фонду, природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культурних).

І виявило таку картину, що сільськогосподарські угіддя займають 1517,1 тис. га, з них припадає на ріллю - 75,7%, сіножаті - 8,9%, пасовища - 13,7%, багаторічні насадження - 1,6.%. Розораність земель в області складає 35,6%.

Для функціонування промислового виробництва потрібна територія, земельні ділянки для розміщення підприємств, їх технічної інфраструктури, допоміжних галузей, на що в області відведено 5,683 тис. га земель. Площа промислових підприємств зменшилась в основному внаслідок ліквідації підприємств-банкрутів, які орендували земельні частки (паї). Переважна більшість промислових підприємств зосереджена в обласному центрі та районах, містах обласного підпорядкування - Житомирі, Бердичеві, Коростені, Новоград-Волинському, Малині.

а - сільськогосподарські підприємства (510,8тис. га) - 17,1%;

б - землі громадян (829,4 тис. га) - 27,8 %;

в - підприємства промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення (80,3 тис. га) - 2,7%;

г - підприємства, організацій природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення (20,4 тис. га) - 0,7%;

д - лісогосподарські підприємства (1055,6 тис. га) - 35,40%;

е - водогосподарські підприємства (10,9 тис. га) - 0,4%;

є - землі запасу (439,1 тис. га) - 15,9%.

В сучасних умовах господарювання найбільшої шкоди ландшафту завдають промислові об'єкти. Використання ряду заходів, передбачених обласними програмами, дозволило у певній мірі зменшити техногенне навантаження на навколишнє природне середовище, стабілізувати економічну ситуацію. Під об'єкти транспорту, лінії електрозв'язку відводяться значні площі в регіоні - 28,8 тис. га. Транспорт є не лише найбільшим забруднювачем атмосфери (80% викидів шкідливих речовин в атмосферу надходить від пересувних джерел), а є і об'єктом підвищеної небезпеки: спричиняє шумове навантаження, забруднення водойм і ґрунтів нафтопродуктами, важкими металами. Гірничопромисловий комплекс як один із видів економічної діяльності, виступає серйозним забруднювачем навколишнього природного середовища, що проявляється в трьох основних напрямках: порушення земної поверхні, викиди в атмосферне повітря газових та пилових шкідливих речовин, забруднення водних об'єктів рідкими відходами гірничих підприємств.

Прослідковується тенденція до збільшення площ лісового фонду (1089,5 тис. га), у тому числі вкрита лісовою рослинністю - 657,7 тис. га. Лісистість області становить 31,0%, проти 15,6% по Україні.

Загальна площа земель водного фонду області становить 138,62 тис. га. Болотами і заболоченими землями зайнято 81,4 тис. га. Гідротехнічними спорудами та іншими водогосподарськими спорудами - 8,9 тис. га. Середня щільність річкової мережі становить 0,43 км/км2 території. Розглядаючи динаміку водокористування за ряд років, можна сказати, що темпи водопостачання, скиду забруднених стічних вод значно зменшилися.

В області налічується 182 об'єкти природно-заповідного фонду (далі ПЗФ), загальною площею 119,5 тис. га. Відсоток заповідності, територій, що підлягають особливій охороні складає 4%, що дозволяє стверджувати про глибоку антропогенну трансформацію геосистем. Незважаючи на зростаючу динаміку ПЗФ Житомирщини та задовільний його стан, потрібно вживати жорсткі природоохоронні заходи, що сприятимуть підтриманню екологічної рівноваги, збереженню еталонів недоторканої природи, генофонду. Перевантаження суходільних і водних геосистем об'єктів ПЗФ призводить до їх рекреаційної дигресії.

Одна із найактуальніших проблем області ліквідація радіаційного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, що призвела до забруднення 9 адміністративних районів та 500 тис. га сільськогосподарських угідь, 365,8 тисячі громадян мають статус постраждалих. Радіаційна ефективність проведених контрзаходів визначає значне поліпшення радіоекологічної ситуації в сільськогосподарських угіддях, водному та лісовому фонді забруднених територій постраждалих районів області, а також матеріального добробуту населення у цій ситуації, що стало можливим за умови першочергової реалізації комплексу заходів щодо відтворення родючості ґрунтів (підвищення гумусованості та вмісту рухомих форм елементів живлення, зниження кислотності, ерозійних процесів, тощо), приведення в екологічну відповідність співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, а також врахування сучасної радіоекологічної ситуації.

Врахування складних закономірностей природного середовища у господарській діяльності чітко підкреслює ландшафтну обумовленість у розміщенні та функціонуванні видів природокористування. Ландшафтно-морфологічна структура області забезпечує раціональне розташування населених пунктів, промислових центрів, сільськогосподарських і лісогосподарських підприємств, оптимальне вирішення транспортної проблеми, водопостачання, енергопостачання, враховується при розміщенні об'єктів ПЗФ. Звідси впливає, що більш задіяні у господарській діяльності та житті людини вододільні й заплавні типи місцевості, які зазнають чималого антропогенного тиску. Різноманітні види природокористування і пов'язані із ними засоби впливу на ландшафт в межах досліджуваного регіону історично формувалися протягом тривалого часу у визначені системи, що дозволяє розглядати господарську діяльність як чинник, що закономірно перетворює природний ландшафт. Високий загальний фон ландшафтного перетворення території області визначається насамперед її значним землеробським освоєнням, меліоративним впливом й радіаційним навантаженням при незначних площах лісового та природно-заповідного фондів. Необхідно також відзначити, що, окрім видів природокористування (промисловості, транспорту, зв'язку, рекреації), щільність населення в структурних ландшафтно-планувальних підрозділах регіону також служить показником інтенсивності впливу на ЛК, а отже, і ступенем їхньої антропогенної перетвореності, що вимагає провести оцінку антропогенної перетвореності території (далі АП) за методикою (П.Г. Шищенка,1984) із використанням ландшафтної карти і матеріалів державної статистичної звітності. Отримані автором значення Кап для ландшафтних регіональних структур коливаються у межах від 1,36 до 11,90.

Таким чином регіональний коефіцієнт антропогенної перетвореності ландшафтних комплексів області засвідчує, що найбільші площі (33% та 46%) займають сильно та надмірно перетворені ландшафти, що обумовлено високою часткою ріллі в структурі землекористування лісостепової частини регіону, розробкою родовищ корисних копалин, меліоративним впливом, за рахунок чого формуються ландшафти з новими структурно-функціональними властивостями.

З-поміж ландшафтно-типологічних комплексів Житомирської області найвищим ступенем АП вирізняються ландшафти Чуднівсько-Бердичівського, Коростенсько-Чоповицького, Черняхівсько-Коростишівського, Баранівсько-Високопічського, Олевсько-Білокоровицького, Калинівсько-Козятинського фізико-географічних районів, частка яких становить - 46%; сильно перетвореними є ландшафти Городницько-Ємільчинського, Попільнянсько-Фастівського, Нижньотетерівського, Корецько-Новоград-Волинського, Іршансько-Малинського, Народицько-Іванківського, Руднянсько-Вільчанського, Словечансько-Овруцького фізико-географічних районів, які займають 33% території; середньо перетвореними (12%) є ландшафти Ружинсько-Сквирського, Липовецько-Погребищенського, Здвизько-Ірпінського, Клесівсько-Рокитнянського, Довбишсько-Червоноармійського фізико-географічних районів; слабо перетворені (9%) ландшафти притаманні Норинсько-Жерівському, Нижньоузькому, Грицівсько-Любарському, Старокостянтинівсько-Хмільницькому фізико-географічним районам.

У четвертому розділі “Обґрунтування на основі схеми геоекологічного районування Житомирщини заходів щодо раціонального природокористування” проаналізовано геоекологічний стан в межах виділених геоекологічних мікрорайонів Житомирщини і визначено головні геоекологічні проблеми в їх межах та побудовано картографічні моделі ПП, ТН, ГП. Оцінка природного потенціалу геосистем регіону включає: суми середніх добових температур повітря за період з температурою понад 100С, розподіл річної кількості опадів, коефіцієнт зволоження та сумісного прояву НПП. Узагальнені показники ТН найбільш повно характеризують стан геосистем регіонального рівня і розглядаються через призму СЕО (густота, населення, концентрація виробництва, господарське освоєння земель) та загального забруднення навколишнього середовища (радіаційне і хімічне забруднення атмосферного повітря, природних вод, ґрунтів). Виходячи із вищезазначеного, ГП має дві складові: природно-екологічну (відображає ПП) і соціально-економічну (відображає ТН). Величину ГП було визначено в межах фізико-географічних районів Житомирщини та створено відповідну картографічну модель, яка презентує, що на території Житомирщини переважають регіональні ландшафтні структури з ГП низьким (23%) та нижче середнього рівня (55%).

Низький рівень ГП відповідає 23% території області. Це північно-східні адміністративні райони Житомирщини, які зазнали радіоактивного забруднення (насамперед ґрунту і рослинності), спричиненого Чорнобильською катастрофою, що негативно впливає на загальну систему життєзабезпечення людини, на стан її здоров'я. Критичними ландшафтами на території є ліси, природні лукопасовищні угіддя, які характеризуються суттєво вищими коефіцієнтами переходу радіонуклідів з ґрунту в рослинність порівняно з орними землями.

Нижче середнього рівня ГП мають території сильно розорані, з вагомою часткою підприємств видобувної галузі та промисловістю будівельних матеріалів, лісовою, деревообробною й целюлозно-паперовою, що зосереджені в містах області та селищах, що віднесені до родовищ сировини і відповідно мають підвищений рівень ТН, що включає вагомі показники забруднення та соціально-економічного освоєння. Їх загальна площа становить 55%. Середнім рівнем ГП (15%) характеризуються території, які мають спад виробництва за рахунок відселення із зон радіоактивного забруднення, вживання суворих природоохоронних заходів і за рахунок коштів, спрямованих на реабілітацію цих територій. Високий ГП (7%) зафіксовано у районі, де найнижче радіаційне забруднення, відбулося значне зменшення пестицидного навантаження, відсутність великих міст та промислових об'єктів.

Для території Житомирщини здійснено детальне геоекологічне районування за величиною ГП з виділенням більш дрібних таксономічних одиниць геоекологічного районування таких як геоекологічний мікрорайон.

Геоекологічні мікрорайони виділено на основі домінування одного типу використання території в структурі господарських угідь (рис. 4.).

Убортсько-Грезлянський геоекологічний мікрорайон займає прикордонне положення і відповідно - площі Олевського, Овруцького, Народицького адміністративних районів Житомирської області. Величина ГП в межах мікрорайону значно нижча у порівняні з іншими, і відповідає нижче середнього рівня, так як це зумовлено високим ТН у складі якого загальне хімічне забруднення характеризується високими показниками та свою долю вносить радіаційне навантаження. У структурі показнику СЕО переважає частка показнику господарського освоєння, яка є найвищою по мікрорайонах. На території мікрорайону НПП представлені заболоченням, вітровою та водною ерозією, особливо схили Словечансько-Овруцького кряжу, не значно карст - межиріччя Уж - Грезля західніше смт. Поліське і тому коефіцієнт зволоження є найвищим з-поміж мікрорайонів. Наразі першочерговими геоекологічними проблемами мікрорайону залишаються наслідки Чорнобильської аварії, осушувальних меліорацій. Потенційно небезпечним є проходження нафтопроводу “Дружба”.

Узько-Тетерівський геоекологічний мікрорайон розташований в межиріччі Уж та Ірші в основному в межах Коростенського та прилеглих територіях Лугинського, Народицького, Малинського адміністративних районів. Показник ГП є найнижчим з-поміж мікрорайонів. На долю ТН припадає чимала частка забруднення території : радіаційного і загального хімічного. У складі показнику СЕО мікрорайону переважає частка густоти населення, яка є найбільшою з-поміж мікрорайонів, що пояснюється крупними населеними пунктами та великою кількістю виробничих об'єктів. Звертає на себе увагу показник НПП, у складі якого чільне місце посідає підтоплення, заболочування, процеси глибинної водної ерозії розвиваються на лесових “островах” і прирічкових місцевостях моренно-зандрових рівнин та на лівому березі р. Уж, західніше м. Коростень ландшафти, які відносяться в основному до ділянок з неглибоким заляганням кристалічних порід в рельєфі, виражені моренними рівнинами, що сприяє посиленому розвитку ерозії та формуванню на окремих ділянках розгалуженої яружно-балкової мережі. Розвитку цих процесів сприяє значне зволоження території, виражене коефіцієнтом зволоження. До головних проблем мікрорайону слід віднести значну радіаційну забрудненість території, збільшення площ заболочених і підтоплених земель, чому сприяє незадовільний стан меліоративних систем на осушених землях, а також значні порушення ландшафтів в зв'язку з розробкою корисних копалин кар'єрним способом.

Случсько-Іршанський геоекологічний мікрорайон займає Новоград-Волинський, Ємільчинський, Баранівський, Червоноармійський, Володар-Волинський, Черняхівський, Радомишльський та частину Житомирського й Коростишівського адміністративних районів. Величина ГП нижче середнього. Завдяки показнику ТН, де однозначну роль грає як загальне хімічне так і радіаційне забруднення. Серед покомпонентного хімічного забруднення переважає забруднення ґрунтів. СЕО території відзначається концентрацією виробництва та сільськогосподарського освоєнням, але перше передує. З галузей промисловості провідними є машинобудівна, металообробна, деревообробна та целюлозно-паперова, будівельних матеріалів, легка та харчова. Серед гірничодобувних районів Житомирщини можна визначити Володар-Волинський адміністративний район, який займає провідне місце по видобуванню титану, ільменіту, декоративного та облицювального каменю. У порівняні з попередніми мікрорайонами, тут значно зменшилась заболоченість території, оскільки більша частина області лежить у межах Придніпровської височини (Український докембрійський щит). Але ураженість території НПП залишається дуже значною (38%). Головні проблеми мікрорайону пов'язані із значною радіаційною забрудненістю окремих частин території, негативними наслідками осушувальних меліорацій, хімічним забрудненням ґрунтів та інтенсивністю водної ерозії (Ярунський ґрунто-ерозійний район), проходженням територією нафтопровода “Дружба” та видобутком корисних копалин.

Малинсько-Здвизький геоекологічний мікрорайон охоплює незначну територію Малинського й Радомишльського, Коростишівського адміністративних районів. Характеризується низьким ГП. Величина ТН зумовлена значним радіаційним навантаженням (93%) та загальним хімічним (52%), у покомпонентній структурі якого переважає забруднення атмосферного повітря. СЕО території припадає на показник густоти населення та впливовими є концентрація виробництва й господарське освоєння. Залишаються актуальними геоекологічні проблеми, пов'язані з радіаційним навантаженням та господарським впливом.

Старочорторийський геоекологічний мікрорайон, знаходиться в лісостепової зоні і охоплює незначну територію Любарського адміністративного району Житомирщини. Рівень ГП сягає нижче середнього показника, низьким є ПП, завдяки ураженості НПП - 18%, особливо Любарсько-Ружинський ґрунто-ерозійний район з сильною інтенсивністю водної ерозії. Показники ТН є значними, переважає хімічне забруднення у покомпонентній структурі якого на перший план виходить забруднення ґрунтів. Величина СЕО характеризується високим показником господарського використання та густотою населення. Екологічні проблеми мікрорайону пов'язані, в першу чергу, із забрудненням ґрунтів залишками хімічних засобів, які використовуються у сільському господарстві, наявністю 19 складів отрутохімікатів, з яких 11 знаходяться в незадовільному стані.

Кам'яно-Брідсько-Житомирський геоекологічний мікрорайон, охоплює Баранівський, Житомирський, Черняхівський, Коростишівський адміністративні райони області, тобто перехідну смугу між поліськими та лісостеповими ландшафтами. Рівень ГП тяжіє до високого. ПП має підвищені показники, це зумовлене незначним впливом НПП. Хоча величина ТН в межах мікрорайону належить до нижче середнього, однак високим є хімічне забруднення, в покомпонентній структурі якого є найвищим з-поміж мікрорайонів показник забруднення атмосферного повітря. У структурі СЕО найвищими з-поміж мікрорайонів є показник концентрації виробництва - 62% та густоти населення - 34%. Промислове виробництво займає ведучі позиції. Великими і малими центрами промисловості мікрорайону є міста Житомир, Коростишів, Баранівка, Романів. Житомир є вагомим індустріальним центром, який перетинають головні шляхи пасажирських та вантажних перевезень. Головними геоекологічними проблемами мікрорайону є високе промислове сільськогосподарське освоєння території, що призводить до накопичення побутових відходів - сміттєзвалища міст Житомира і Коростишіва та промислових відходів, особливо підприємств гірничо-видобувної промисловості. Залишені без рослинного покриву порушені відслонення породи призводять до інтенсивної водної та вітрової ерозії. Вагомий внесок в забруднення навколишнього середовища роблять залишені без догляду 30 складів отрутохімікатів .

Брусилівсько-Макарівський геоекологічний мікрорайон знаходиться в межах невеликих частин Радомишльського, Коростишівського, Брусилівського, Попільнянського адміністративних районів. ПП відповідає середньому показнику. Вагомий внесок величини НПП (19%). ТН високе: на радіаційне припадає (96%) у покомпонентній структурі хімічного, переважає частка забруднення ґрунтів (57%) та атмосферного повітря (48%). У структурі СЕО найбільшим серед мікрорайонів є показник господарського освоєння. Головною екологічною проблемою є забруднення ґрунтів пестицидами та вплив об'єктів промисловості.

Ірпінсько-Роставицький геоекологічний мікрорайон займає південно-східну частину області: територію Адрушівського, Попільнянськго та Ружинського адміністративних районів. Величина ГП нижче середнього. Величина ПП має посередній показник. З НПП переважають процеси водної ерозії з сильною інтенсивністю в Любарсько-Ружинському ґрунто-ерозійному районі, особливо на території Ружинщини і з середньою інтенсивністю водної ерозії у Чуднівсько-Попільнянському, спостерігаються також зсуви в Попільнянському районі. Величина ТН зумовлена хімічним забрудненням (96%) у складі покомпонентного, переважає забруднення ґрунтів та атмосферного повітря. СЕО представлено значною часткою господарського освоєння та густотою населення. Найбільш забрудненими компонентами ландшафтів є ґрунти, що є найактуальнішою геоекологічною проблемою мікрорайону.

Чуднівсько-Гуйвинський геоекологічний мікрорайон охоплює південну лісостепову частину області межиріччя Тетерева, Гнилоп'яті й Гуйви на теренах Чуднівського, Бердичівського, Андрушівського та незначної території Ружинського адміністративних районів. ГП нижче середнього. Величина НПП складає 19%, що показує вплив ерозійних процесів і належність до Чуднівсько-Попільнянського ґрунто-ерозійного району. Величина ТН відповідає середньому показнику, яка зумовлена значним хімічним забрудненням, у покомпонентній структурі переважає забруднення поверхневих вод (46%), яке є найвищим з-поміж мікрорайонів та забруднення ґрунтів (35%). Показник СЕО розкриває ситуацію таким чином: показник густоти населення (58%) є одним з найвищих, концентрація виробництва посідає також чільне місце. Найбільшим промисловим центром є м. Бердичів, провідними галузями виробництва є машинобудування та металообробка, харчова та легка промисловість. Малими є Андрушівка, Чуднів, які розвивають харчову промисловість і основні галузі сільського господарства та переробної промисловості. Розораність сільськогосподарських угідь понад 80%. Головні проблеми мікрорайону пов'язані із забрудненням природних компонентів, таких як ґрунти та поверхневі води спричинене пестицидами та скидом неочищених стоків промисловістю, сільським господарством та комунальними службами. На території вищевказаного мікрорайону багато пам'яток історії та культури, що вимагають бережливого ставлення до себе.

Ружинсько-Козятинський геоекологічний мікрорайон представлений окраїнною лісостеповою частиною області, незначно охоплюючи Ружинський адміністративний район. ПП низький, що зумовлено НПП. Розвитку ерозійних процесів сприяють низький рівень місцевого базису ерозії території, наявність лесових порід значна кількість опадів, інтенсивна вирубка лісової рослинності, надмірна розораність сільськогосподарських угідь, розміщення просапних культур на схилах крутизною більше 300, прямокутне розміщення меж полів, лісосмуг, доріг (без врахування фактора рельєфу), відсутність техніки для здійснення ґрунтозахисних та протиерозійних заходів. Величина ТН дорівнює середньому показнику, що обумовлене хімічним забрудненням, у покомпонентній структурі якого найвищим є показник забруднення ґрунтів (87%) з-поміж геоекологічних мікрорайонів. У структурі СЕО переважає показник господарського освоєння. Геоекологічні проблеми мікрорайону пов'язані із значним забрудненням ґрунтів.

Відповідно, це вимагає застосування відповідних стратегічних завдань у кожному геоекологічному мікрорайоні досліджуваного регіону (табл.1). Порівняльний аналіз величини ПП, ТН, ГП, ТН й вибіркових показників та Кап, у межах геоекологічних мікрорайонів показав різноманітність типів їх поєднання з переважанням геоекологічних мікрорайонів з середнім та високим ТН, звісно величина ГП має тут дуже низькі рівні, яким притаманні надмірно та сильно перетворені ландшафти. Для геоеклогічних мікрорайонів на основі оцінки рівнів ГП, соціально-економічного освоєння та Кап розроблено відповідні стратегічні завдання стосовно раціонального використання регіону. Головні з них: зменшення ступеня ТН, за рахунок скорочення орного клину, залучення в сільськогосподарський обіг земель з низькими коефіцієнтами радіаційного забруднення, поетапний перехід до збалансованого співвідношення господарських та природних угідь, запровадження методів біологічного землеробства, обмеження видачі ліцензій на діяльність об'єктів гірничо-видобувного комплексу, впровадження маловідходних та ресурсозберігаючих технологій виробництва, жорсткий контроль за містобудівним і промисловим виробництвом, збільшення площ лісового і природно-заповідного фондів за рахунок земель зон безумовного (обов'язкового) відселення і добровільного (гарантованого) відселення, формування екологічної мережі.

Висновки

1. Теоретико-методологічна сутність геоекологічного аналізу природокористування, реалізується через основний принцип органічної єдності людини з природою, проявляючись через конкретні види природокористування. Обґрунтування оптимальних варіантів природокористування найповніше реалізується в рамках геоекологічного аналізу території як комплексного методу пізнання сучасного ландшафтогенезу, становлення, розвитку, стану та прогнозування просторово-часової структури різнорангових ландшафтних структур, який покликаний впорядкувати послідовність вивчення та оцінки природокористування з метою його оптимізації, поряд з яким геоекологічне районування (на рівні геоекологічних мікрорайонів) розглядається як оптимальний метод пізнання закономірностей та проблем територіальної взаємодії суспільства і природи.

2. Методика геоекологічного аналізу природокористування реалізується через метод пізнання та практичних дій у вигляді злагодженої схеми і складається із декількох етапів: формування завдання, побудова концептуальної моделі ГЕА, здійснення й апробування концепції ГЕА природокористування та послідовність і здійснення геоекологічного районування регіону на основі вибіркових показників ГП: природного потенціалу, техногенного навантаження, з послідуючим створенням оціночних картографічних моделей. На його завершальному етапі, відбувається синтез геоекологічної інформації стосовно планувального регіону для виявлення напрямку, ступеня, швидкості і просторових масштабів майбутніх змін ландшафтних комплексів в цілях розробки та впровадження стратегічних завдань щодо раціонального використання території в межах геоекологічних мікрорайонів Житомирщини.

3. В результаті апробації методики ГЕА визначено особливості просторової ландшафтної диференціації території Житомирської області, проведено дослідження ландшафтно-типологічної структури і ландшафтних регіональних структур, територіального прояву та інтенсивності сучасних несприятливих фізико-географічних процесів і явищ, використано ландшафтну карту області у масштабі 1:400000, з відповідною легендою. Проведений ландшафтно-типологічний аналіз показав, що в межах досліджуваної території ландшафтно-морфологічна структура представлена групами місцевостей: лесових рівнин (65,21%), водно-льодовикових рівнин (60,99%), моренно-водно-льодовикових (32,69%), заплав (24,54%); чималого поширення набули ландшафтні комплекси ерозійної мережі( 7,46%), терас (4,37%), озерно-водно-льодовикових рівнин (3,30%), моренних рівнин (1,44%), що дозволило визначити зміст і контури ландшафтних регіональних структур з урахуванням проектувальних вимог.