Галузева структура господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Галузева структура господарства

2. Галузева структура регіонів України

2.1 Промисловість

2.2 Сільське господарство

2.3 Транспортна система

2.4 Зовнішньоекономічні зв'язки

2.5 Соціальна сфера

2.6 Екологічна ситуація

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Одеської області

4. Територіальна структура господарства Одеської області

Вступ

Національне господарство України має складну структуру. Структурагосподарства - це його внутрішня будова, котра показує, з яких основних елементів складається господарство, а також виражає співвідношення та взаємозв'язки між ними. Підприємства й організації групуються за видами господарської діяльності і за розміщенням на території. Відповідно розглядають галузеву і територіальну структуру господарства.

Галузева структура показує поділ господарства на галузі та співвідношення між ними. Галузь - це сукупність господарських одиниць, які виробляють якісно однорідну продукцію або задовольняють певні однорідні потреби суспільства. Всі галузі національного господарства об'єднуються, насамперед, у дві сфери - сферу матеріального виробництва і сферу послуг (раніше їх також називали виробничою і невиробничою сферами).

1. Галузева структура господарства

До сфери матеріального виробництва входять промисловість, сільське, лісове, рибне господарство і будівництво - галузі, які випускають матеріальні блага (товари). Вони поділяються на вужчі галузі, підгалузі, види виробництв. Наприклад, великою галуззю промисловості є машинобудування, в складі якого виділяється транспортне машинобудування. Вужчою його галуззю є автомобілебудування, а підгалуззю - виробництво легкових автомобілів. Воно ж включає численні підприємства, що виробляють окремі деталі, вузли і агрегати (наприклад, мотори), а також складальні та ремонтні підприємства.

У сфері послуг створюються духовні блага та послуги невиробничого й виробничого характеру. Одні галузі цієї сфери обслуговують безпосередньо населення (культура, освіта, медичне і рекреаційне обслуговування, побутове обслуговування), інші - населення і виробництво (транспорт і зв'язок, фінанси і кредит, торгівля, страхування), треті забезпечують функціонування суспільства взагалі (наука, управління).

Мал. Галузева структура господарства

У галузевій структурі національного господарства України сфера матеріального виробництва завжди суттєво переважала сферу послуг (відповідно 2/3 і 1/3 вартості продукції). І лише на початку XXI ст. Їх частки вирівнялися. У сфері матеріального виробництва виділяються промисловість (65% вартості всіх вироблених у 2004 р. Товарів) і сільське господарство (24%). Таким чином, за цими показниками національне господарство України є промислово-аграрним. промисловість галузь економіка

Часто міжнародні економічні організації розглядають галузеву структуру національних господарств як співвідношення трьох секторів економіки. До первинного сектора відносять сільське і лісове господарства, рибальство, добувні галузі промисловості, тобто ті галузі, які дають людині "первинну" (створену природою) продукцію. До вторинного сектора включають Індустріальні галузі - обробну промисловість і будівництво, які переробляють і облагороджують первинну продукцію І доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальнихблаг. Третинним сектором називають галузі сфери послуг. За такою структурою економіки країни світу відносять до одного з трьох типів: країни доіндустріальної стадії розвитку (у них дуже висока частка галузей первинного сектора), індустріальної стадії (вторинного сектора) і постіндустріальної стадії розвитку (велика перевага галузей третинного сектора). Україна має показники типової держави, що знаходиться на індустріальній стадії розвитку суспільства: частка вторинного сектора сягає майже 40% вартості всієї продукції, відносно висока також частка первинного сектора (понад 12%). Натомість, відсоток третинного сектора в економіці України значно нижчий, ніж у провідних постіндустріальних країнах світу (США, Японія, країни Західної Європи).

У результаті посилення і поглиблення зв'язків між окремими галузями національного комплексу відбувається формування міжгалузевих комплексів. Міжгалузевий комплекс - сукупність взаємозв'язанихпідприємств різних галузей, об'єднаних випуском певної продукції. До найважливіших міжгалузевих комплексів в Україні відносяться паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний, лісо-виробничий, агропромисловий, комплекс легкої індустрії, транспортний, будівельно-індустріальний, морегосподарський, рекреаційний, військово-промисловий, науково-технічний, соціальний.

Підприємства чи галузі у складі комплексів відзначаються стійкими і тісними виробничими зв'язками. Наприклад, в агропромисловому комплексі взаємодіють галузі сільського господарства, харчової промисловості, комбікормова промисловість. Складовими комплексу є також деякі галузі машинобудування (сільськогосподарське, тракторобудування), хімічної промисловості (виробництво мінеральних добрив, отрутохімікатів), мікробіологічна промисловість.

Функціонування комплексу неможливе без інфраструктури, тобто галузей, які обслуговують процес виробництва. Це - вантажний транспорт, системи енерго-, водо- і теплопостачання, матеріально-технічне забезпечення, ремонт, будівництво, освіта (підготовка кваліфікованих кадрів), наукове забезпечення, управління.

Територіальна структура.

Підприємства різних галузей господарства по-різному розташовані на територіїодне щодо іншого, відносно населених пунктів, своїх сировинно-ресурсних баз тощо. В одних випадках вони мають одиничне розміщення, в інших - групове. Ці групи на одній території творять певні територіальні поєднання, підприємства в них більшою чи меншою мірою використовують спільну виробничу і соціальну інфраструктуру або ж об'єднуються виробничими зв'язками, взаємними поставками деталей, матеріалів, напівпродуктів, відходів. Такимчином виникають територіальні елементи господарства. Сукупність певним чином взаєморозміщених і поєднаних територіальних елементів господарства називається територіальною структурою господарства.

Територіальна структура господарства тісно пов'язана з розселенням, транспортною мережею, а також особливостями природного середовища, його природно-ресурсним потенціалом. Елементи територіальної структури можуть мати точкові, вузлові, лінійні, кущові, ареальні форми. Зокрема, галузі первинного сектора економіки - сільське й лісове господарство, рибальство, добувна промисловість, які тісно взаємодіють з природним середовищем, мають переважно ареальні форми: сільськогосподарські зони і райони, лісогосподарські і лісопромислові райони і ділянки, рибопромислові зони і райони, гірничодобувні басейни, райони, ареали.

Переважна більшість підприємств обробної промисловості розміщені в населених пунктах і утворюють такі елементи територіальної структури, як промисловий пункт (одне підприємство), промисловий центр --населений пункт з кількома мало пов'язаними підприємствами, промисловий (господарський) вузол - місто або група близько розташованих міст з великою кількістю взаємозв'язаних підприємств. Окремі виробництва мають кущову форму територіального поєднання.

Територіальна структура транспорту представлена такими елементами, як транспортні лінії (наприклад, залізниці, судноплавні ріки), транспортні пункти (станції на залізничній вітці), транспортні вузли (станції в місцях розгалуження чи перетину залізничних ліній).

Елементи територіальної структури можуть бути спеціалізовані (наприклад, зернова зона, цукровобуряковийпункт, центр харчової промисловості, автомобілебудівний кущ, нафтохімічний вузол, залізничний вузол, автомагістраль) і багатогалузеві (хіміко-машинобудівний центр, металургійно-машинобудівельно-хімічний вузол, залізнично-річковий вузол, промислово-транспортний вузол, залізнично-автомобільна полімагістраль).

Основні риси сучасної структури господарства.

Сучасні галузева і територіальна структури господарства України відзначаються нераціональністю. Про це, зокрема, свідчать: значна залежність господарства від постачання енергоносіїв і сировини; відсутність завершальних виробництв у багатьох галузях, передусім у машинобудуванні; надмірний розвиток галузей військово-промислового комплексу при обмеженому розвитку виробництва товарів народного споживання; недостатній розвиток агропромислового комплексу, насамперед галузей обробної промисловості; технічна відсталість і зношеність устаткування, технологічна недосконалість підприємств, що зумовлюють високу енерго- і матеріалозатратність економіки; значна концентрація "брудних виробництв", зокрема гірничодобувних, металургійних, хімічних, що спричинило високий ступінь забруднення довкілля; надмірне зосередження промислових підприємств в окремих регіонах (Придніпров'я, Донбас, Прикарпаття), що зумовило значне використання ресурсного потенціалу, призвело до надмірного тиску на довкілля тощо.

Необхідна структурна перебудова господарського комплексу, що має виявлятися у виготовленні високоякісної і конкурентоспроможної продукції, зменшенні затрат сировини та енергії на її випуск, скороченнівиробництва економічно та екологічно невигідної продукції. Значну роль у цьому повинні відіграти економічні реформи, насамперед прискорення процесів приватизації в різних галузях господарства.

2. Галузева структура регіонів України

2.1 Промисловість

У комплексі Східного економічного регіону провідне місце посідає промисловість, ВВП якої складає 75 %. За показниками обсягів промислового виробництва вартості основних фондів і чисельності промислово-виробничого персоналу Східний регіон посідає третє місце після Донбасу і Придніпров'я. Регіон спеціалізується на машинобудуванні, нафтогазовій, хімічній, харчовій промисловості.

Машинобудування і металообробка є провідними галузями, в них зайнято понад 60 % усього промислово-виробничого персоналу. У Харкові і області зосереджено близько 20 % машинобудування країни.

Східний економічний регіон має високу частку в усіх галузях економіки України. Валова додаткова вартість економічного регіону становить в межах 13 % всієї додаткової вартості України, з неї майже половина виробляється в Харківській обл. Найбільший внесок у валову додаткову вартість України здійснює промисловість регіону - 14,6 % новоствореної промислової вартості. У Полтавській обл. Створюється 5,3 % додаткової вартості промисловості, У Харківській -6,8 %, у Сумській - 2,6 %.

Будівельна індустрія регіону створює понад 14 % усієї додаткової вартості цієї галузі, сільське господарство - 12,3 %.

У Східному економічному регіоні історично склався багатогалузевий промисловий комплекс. Територіально-галузева структура його промисловості наведена у табл. 1

Таблиця 1. Територіально-галузева структура промисловості Східного економічного регіону (частка регіону областей у загальному обсязі України, %)

Як видно із таблиці, у структурі промислової продукції переважає обробна промисловість, зокрема в Харківській і Сумській обл. (відповідно 28,9 % і 25,5 %). Основними провідними галузями є машинобудування і приладобудування, енергетичне і електротехнічне, яке представлене турбінним, електротехнічним, електромашинобудівним, кабельним та іншими виробництвами.

У Харкові зосередженні важливі галузі машинобудування: енергетичне та електротехнічне, що випускають парові турбіни для теплових і атомних електростанцій та гідротурбіни великої потужності, турбогенератори, електродвигуни й електроустаткування для тепловозів, прокатних станів, шахтного устаткування.

У Полтаві - заводи електротехнічних виробів, газорозрядних ламп; у Сумах - заводи важкого компресоробудування та електроламп.

Транспортне машинобудування розміщене в Кременчуці (вантажні автомашини, тягачі й автосамоскиди, залізничні вагони). У Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці, Ромнах, Шостці розташовані підприємства, на яких виготовляють устаткування для різних галузей промисловості . В економічному регіоні розміщений великий центр авіаційної промисловості (Харків), де виготовляють пасажирські і транспортні літаки.

У регіоні випускається складна побутова техніка: телевізори, пральні побутові машини, ЕОМ, калькулятори, радіоапаратура, електронні мікроскопи.

Значне місце в структурі промисловості регіону посідає легка промисловість, обсяги якої становлять 13,4 % загальноукраїнського, в тому числі Харківської обл. - 5,1 %.

У регіоні є вагомий комплекс паливних галузей: газо- і нафтодобувної, нафтопереробної, а також торф'яної. Обсяг продукції паливної промисловості становить 30 % від загальноукраїнського.

У східному регіоні одним з найбільш потужних в Україні є будівельний комплекс. На базі численних родовищ виробляються різноманітні будівельні матеріали: цемент, залізобетонні вироби, черепиця, кераміка, облицювальна плитка, фаянс. Потужні підприємства будівельної індустрії працюють у Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці, тут діють домобудівні комбінати. У більшості містах розташовані заводи будівельних матеріалів та цегельні заводи.

У регіоні розташовані підприємства деревообробної і меблевої промисловості, переважно у великих промислових центрах - Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці, які в більшості працюють на привозній сировині.

2.2 Сільське господарство

Соціально-економічні природні умови регіону сприяють високоінтенсивному розвитку сільськогосподарського виробництва. На сільгоспугіддя тут припадає понад 70 % земельної площі. Їх загальна кількість становить майже 6 млн. Га, в тому числі посівна площа - 4244 тис га, тобто 15,6 % від загальної площі посівів в Україні. Більшість сільськогосподарських підприємств спеціалізується на вирощуванні зернових, цукрових буряків, соняшнику і на м'ясо-молочному тваринництві, птахівництві.

У регіоні більше половини посівних площ припадає на зернові культури, серед яких найбільше озимої пшениці, ячменю, жита, гречки, кукурудзи. Тут вирощується значна частка технічних культур. Цукрові буряки вирощують майже на всій території регіону, а соняшник - переважно на півдні та південному сході. У західній частині поширені посіви тютюну та ефіроолійних культур. Картоплю, овочі вирощують майже в усіх господарствах, але найбільше - навколо великих міст, в південній та західній частині. Розвинені також садівництво і ягідництво.

Частка тваринництва в структурі сільськогосподарського виробництва становить 52,7 %. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. Південь має м'ясо-молочний напрям, у південно-східній частині регіону значного розвитку набуло вівчарство (переважають тонкорунні вівці), свинарство - м'ясного напрямку. Оскільки тваринництво домінує, в регіоні великі площі угідь зайняті під кормовими культури (багаторічні трави, коренеплоди, кукурудза). У регіоні розвинені також рибальство, бджільництво та шовківництво.

Показники, що характеризують виробництво основних видів сільськогосподарської продукції в Східному економічному регіоні, наведено у табл. 2.

Харчова промисловість за обсягом виробництва посідає друге місце після машинобудування. Галуззю спеціалізації є м'ясна і молочна промисловість. Обсяг цієї продукції становить 17,4 від загальноукраїнського показника. Виробництво м'ясної молочної продукції за областями становить: Полтавська - 43,4 %, Сумська - 25,2%, Харківська-30,4%.

Таблиця 2. Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції у Східному економічному регіоні (у господарствах усіх категорій), тис. Т

У регіоні діють підприємства цукрової, м'ясної, молочної, борошномельної-круп'яної, олійної, жирової, спиртогорілчаної, кондитерської та інших галузей харчової промисловості.

Треба зазначитити, що виробництво основних продуктів харчування в Східному регіоні значно скоротилося порівняно з 1990 p., зокрема цукру-піску - близько 26 %, олії - до 90 %, м'яса - на 14,5 %, молока до 51 %.

Певною мірою знизився і рівень споживання основних видів продовольчої продукції надушу населення.

2.3 Транспортна система

У Східному економічному регіоні добре розвинуті залізничний, автомобільний, трубопровідний, повітряний і річковий транспорт. Основна частина вантажів перевозиться залізничним і автомобільним транспортом. Загальна довжина залізниць регіону становить 3198 км, а середня густота - 37,5 км на 1000 км 2. Найбільші залізничні вузли - Харків (найпотужніший у країні), Лозова, Ворожба, Конотоп, Суми, Кременчук, Полтава, Гребінка.

У регіоні достатньо розвинутий автомобільний транспорт, який використовується як для внутрішніх, так і міжрегіональних та міжнародних перевозок. Загальна довжина автомобільних шляхів регіону становить 24 тис. км, в тому числі понад 7,0 тис км з твердим покриттям. Густота шляхів з твердим покриттям - 256 км на 1000 км 2.

Для транспортних зв'язків використовується Дніпро з його притоками Сулою, Пслом, Ворсклою. На Дніпрі розташований великий річковий порт - Кременчук. Через територію регіону проходять магістральні газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород, Шебелинка - Полтава - Київ і нафтопроводи Мічурінськ - Кременчук, Гнідинці - Кременчук та ін.

Авіаційний транспорт представлений в усіх областях регіону. Спеціалізація - перевезення пасажирів та вантажів.

2.4 Зовнішньоекономічні зв'язки

Завдяки особливостям економіко-географічного положення і господарської спеціалізації. Східний економічний регіон має чи не найбільш розвинуті економічні зв'язки з зарубіжними країнами серед інших економічних регіонів України. У регіоні зосереджена велика кількість підприємств, діяльність яких спрямована на експорт. У структурі продукції, що експортується, є велика частка високотехнологічних виробів, у тому числі продукція машинобудівного комплексу. Вартість експорту сягає близько 7 % вартості експорту України. Загальна вартість імпорту - 5,4 %. Сальдо експортно-імпортних операцій по регіону позитивне (більше 200 млн. Дол. США). Провідними у форму ванні потенціалу зовнішньоекономічної діяльності Східного регіону є харчова ланка АПК, хімічна промисловість, а головним - різнопрофільне машинобудування (особливо у військовій сфері та в галузі авіакосмічного виробництва), продукція яких усе більше користуються попитом на міжнародному ринку.

Східний економічний район має достатньо стабільні зовнішньоекономічні зв'язки з Росією. Одночасно має багатовекторні зв'язки з країнами Сходу, а також Європи і США. Враховуючи, що Сумщина і Харківщина є прикордонними областями з Росією, тут також розвивається транскордонне співробітництво з сусідніми російськими областями.

2.5 Соціальна сфера

Східного економічного району характеризується значним розвитком. Регіон має розгалужену систему закладів соціально-побутового комплексу, освіти, охорони здоров'я, культури, спорту.

У галузі освіти навчанням охоплено біля 765 тис. Учнів середніх навчальних закладів, понад 35 тис учнів навчаються у професійно-технічних навчально-виховних закладах.

Регіон вирізняється рівнем розвитку вищої освіти, насамперед за рахунок Харкова, який є потужним освітньо-науковим центром. У вищих закладах усіх рівнів акредитації навчається понад 300 тис. Студентів, або 15,8 % від загальної кількості в державі.

Достатньо на високому рівні система охорони здоров'я, але за останній період скоротилась кількість ліжок з розрахунку на 10 тис. Чол. Населення і вона становить близько 70 % до рівня 1990 р.

Скоротилась кількість і клубних закладів, вона становить 81,7 % до рівня 1990 р. Забезпеченість житлом в середньому на одного жителя складає 20,1 м 2, що відповідає рівню забезпеченості житлом в середньому по Україні. Особисті потреби населення значною мірою задовольняються за рахунок послуг, що надаються торгівлею, громадським харчуванням, сферою послуг. Однак рівень їх скоротився, особливо сфера послуг в сільській місцевості. Забезпеченість сфери послуг задовольняється у межах 60 %.

2.6 Екологічна ситуація

Великої шкоди навколишньому середовищу завдають галузі промисловості, особливо в Харківській обл., територія якої належить до еколого-кризових індустріальних регіонів. Вплив промисловості супроводжується негативними глобальними змінами у повітряному і водному басейнах, надрах і земельних ресурсах. Внаслідок надмірної концентрації забруднюючих виробництв із застарілими технологіями, нагромадження технічних відходів, високого рівня урбанізації відбуваються незворотні процеси деградації природних ресурсів, зростає захворюваність населення тощо. Наприклад, у Харкові, як і в інших містах України, складною проблемою є очищення стічних вод, їх частка коливається в межах 50 %.

Проблеми покращення екологічної ситуації вимагають вдосконалювати виробничі процеси, впроваджувати новітні ресурсозберігаючі технології, здійснювати постійний моніторинг за станом навколишнього середовища.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Одеської області

Найбільш розвиненими галузями промисловості Одеської області є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка та харчова промисловість.

Машинобудування - одна із провідних галузей регіону, яка забезпечує потужній потенціал з виробництва високоточних верстатів, будівельних машин, засобів обчислювальної техніки, приладобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості, сільськогосподарських машин. Значного розвитку набула верстатобудівна галузь. Одне із провідних високотехнологічних підприємств галузі - ВАТ "Одеський завод поршневих кілець", яке здійснює проектування і виробництво поршневих кілець для вітчизняних і закордонних двигунів автомобільної і сільськогосподарської техніки. Завод повністю задовольняє потребу агропромислового комплексу України у поршневих кільцях для комбайнових і тракторних двигунів. Основні комплекти поршневих кілець пройшли державну сертифікацію. Відомим в Україні та за її межами є відкрите акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" - єдиний на Україні виробник найсучасніших високотехнологічних волоконно-оптичних та мідних кабелів для телекомунікаційних мереж зв'язку. Закрите акціонерне товариство "Кисеньмаш" відоме не тільки на Україні, а і в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя. 70% продукції, що виробляється на заводі, експортується. Оснащене кращим технологічним обладнанням і зорієнтоване на вирішення складних технічних завдань з реалізації повномасштабного виробництва об'єктів високих технологій, відкрите акціонерне товариство "Мікрон" протягом своєї тридцятирічної історії успішно виробляє широку номенклатуру металорізальних і спеціальних верстатів, нестандартного технологічного обладнання, вузлів, механізмів, заслужено посідає провідне місце в рейтингу національного верстатобудування. Одне із найвідоміших на Одещині підприємств ВАТ "Ексімнафтопродукт" розглядається як флагман вітчизняного нафтогазового комплексу та як сучасне базове підприємство з перевалки нафти та нафтопродуктів. До паливного комплексу входить і ВАТ "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод", приватизація якого дала змогу провести реконструкцію підприємства та збільшити рівень завантаженості виробничих потужностей з 20% до 50%, розробити довгострокову стратегію розвитку нафтопереробного комплексу. Сьогодні хімічна та нафтохімічна промисловість посідає друге місце за ступенем спеціалізації у структурі промисловості (24,3% всього промислового виробництва області), підприємствами Одещини виробляється 10,8% продукції цієї галузі країни. Провідним підприємством галузі є Одеський припортовий завод, який виробляє та постачає на експорт мінеральні добрива (синтетичний аміак та карбамід).

На території Одещини розташоване єдине в Україні унікальне підприємство ДП "Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів", яке виробляє високоякісні вірусні вакцини для профілактики захворювань на туберкульоз, кір, паротит, краснуху, гепатит В, грип та сказ. Єдиним виробником на Україні шприців одноразового використання, систем для переливання та збору крові є Білгород-Дністровське ВАТ "Гемопласт". Підприємство забезпечує потребу країни у системах на 100%, у шприцах на 65% і має можливість виготовляти 100% шприців.

Одним з провідних підприємств, які виробляють швейні вироби, є закрите акціонерне товариство "Фірма Акація". За роки незалежності збудовано відкрите акціонерне товариство "Балтська швейна фабрика". Підприємство виробляє щомісячно понад 50 тисяч швейних виробів, оснащено сучасними технологічними лініями. У двох швейних цехах (розкрійному та експериментальному) працює понад 1000 осіб. Підприємство створило мережу торгових закладів у містах Балта, Одеса. За роки незалежності збудовано Іллічівське СП "Імперія" - підприємство з виробництва взуття.

На даний час харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів є однією із провідних галузей, до якої входить 158 промислових підприємств, або 34,7% загальної кількості підприємств області. На підприємствах харчової промисловості виробляється 1/3 товарної продукції індустрії, що становить 5,3% обсягів харчової галузі країни. В області практично завершено реформування підприємств, більшість яких приватизовано. Утворено нові підприємства із залученням закордонних інвесторів, у тому числі:

· виробник плодоовочевих соків фірма "Вісма";

· виробники рибопродукції: ТОВ "Істок" у м. Білгороді-Дністровському, ТОВ "Водяний світ" у м. Іллічівську;

· виробники прохолоджуючих напоїв СП "Дарл", ПП "Грін-Стар" в м. Одесі, ТОВ "Гарант-2" у м. Роздільна;

· виробники м'ясної продукції та ковбасних виробів: ТОВ "Векка", "Онісс" Комінтернівського району, приватне підприємство "Від" у Красноокнянському районі;

· виробники молочної продукції ТОВ "Біопродукт" Комінтернівського району, ТОВ "Агроком" Біляївського району;

· виробник морозива ТОВ "Браво" у м. Одесі;

· виробники виноградних вин ТОВ "Винконцерн" Білгород-Дністровського району, ЗАТ "Вікторія" та ТОВ "Нива" Овідіопольського району;

· виробники борошно-круп'яної продукції: СП "Компас-1" у м. Одеса, СП "Аттіс" Балтського району, ЗАТ "Агро-холдінг" Овідіопольського району та інші.

Провідними підприємствами галузі є:

· ЗАТ "Одеса" - провідний виробник кондитерських виробів на Україні.

· ВАТ "Янтарь" - засновано у 1969 році, спеціалізується на виготовленні різноманітних твердих та плавлених сирів, вершкового масла, казеїну, які протягом багатьох років виготовляються за класичною технологією.

· Одеський коньячний завод - найбільше та старовинне в Україні підприємство, засноване 1863 році Південноросійським товариством "Чорноморське виноробство" на базі природних катакомб, що використовувалися для витримки вин.

· Продукція ВАТ "Одеський олійножировий комбінат"користується великим попитом на внутрішньому і зовнішньому ринках України.

Станом на 2005 рік галузева структура зайнятості населення Одеської області мала такий вигляд: у матеріальному виробництві зайнято 73,7% населення, у тому числі в промисловості - 22,6%, сільське і лісове господарство - 20,3%, транспорт і зв'язок - 12%, будівництво - 8,9%; у нематеріальному виробництві зайнято 26,3% населення області. Роздрібний товарообіг за січень-грудень 2009 року склав 14462,6 млн. грн. Чистий прибуток підприємств за січень-вересень 2009 року склав 403,8 млн. грн., 52,5% підприємств одержали прибуток (2855,5 млн. грн.), збиток - відповідно 47,5% підприємств (2451,7 млн. грн.). На 2007 р. валовий регіональний продукт становив 33116 млн. грн., валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу - 13827 грн. Індекс фізичного обсягу валового регіонального продукту на І півріччя 2009 року склав 88,1% до відповідного періоду попереднього року.

Отже, господарський комплекс Одеської області є досить розвиненим. Основними галузями промисловості є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка та харчова промисловість. В Одеській області розташовано багато підприємств державного значення, деякі з них не мають аналогів. Кількість трудових ресурсів має тенденцію до зростання, поступово покращується екологічна ситуація.

4. Територіальна структура господарства Одеської області

Одеська область є складовою Причорноморського економічного району України, при чому Одеський промисловий вузол є найбільшим у районі. Питома вага Причорноморського району у валовому внутрішньому продукті України становить 10%, в обсязі сільськогосподарської продукції - 16%. Значна вища його частка в виробництві зерна (20%), соняшнику (23%), овочів (24%). На І півріччя 2009 року індекс фізичного обсягу валового регіонального продукту склав 88,1% до відповідного показника минулого року. Одеська область має розвинені промисловість та сільське господарство.Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва за січень-листопад 2009р. до січня-листопада 2008р. склав 92,7%, а індекс промислової продукції за січень-листопад 2009р. до січня-листопада 2008р. склав всього 76,4%.

Основними промисловими центрами області є міста Одеса, Котовськ, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Теплодар, Южне. Основними транспортними вузлами є міста Одеса, Іллічівськ та Ізмаїл.

На крайній півночі області розвиненим є м'ясо-молочне скотарство та свинарство. Ближче до центру області поширене зернове господарство, вирощування соняшнику, буряківництво. Переважна решта території займається овочівництвом, виноградарством, садівництвом, м'ясо-молочним скотарством, птахівництвом та вівчарством. У приміських зонах розвивається овоче-молочне господарство, птахівництво, вирощування плодоягідних та зернових культур.

Рослинництво має більше значення, ніж тваринництво. Провідну роль відіграє зернове господарство. Тут вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, ячмінь, просо, рис. На основі зернового господарства працює потужна борошномельно-круп'яна промисловість.

З поміж технічних культур виділяється соняшник. Вирощують також цукрові буряки (у північній частині), сою, льон-кучерявець, рицину, тютюн, кунжут, гірчицю, арахіс, рижій, ефіроолійні і лікарські рослини. Переробна ланка представлена підприємствами олійної, олійно-жирової, ефіроолійної, цукрової та тютюново-ферментаційної промисловості. За попередніми даними Державного комітету статистики України, у 2009 році вирощено 2838,3 тис. т зернових та зернобобових культур, 230,5 тис. т насіння соняшника, 183,7 тис. т картоплі, 482,3 тис. т овочів відкритого та закритого ґрунту.

Щодо основних показників тваринництва, то за попередніми даними, у 2009 році вироблено 59,2 тис. т м'яса (81% показника 2008 року), 413,8 тис. т молока (99,4% відповідно), 587,4 млн. шт. яєць від птиці усіх видів (116,4%). Станом на 1 січня 2010 року в Одеській області нараховувалось 183,9 тис. голів великої рогатої худоби (98,3% відповідного показника 2009 року), 323 тис. голів свиней (відповідно 114,1%), 406,3 тис. голів овець та кіз (104,8%), 5,5 млн. голів птиці (100,9%).

Провідною галуззю промислового комплексу Одеси (1 млн 3 тис. чоловік) є машинобудування і металообробка. Найбільші підприємства галузі - виробничі об'єднання "Продмаш", верстатобудівне, важкого кранобудування, "Одес-холодмаш", "Одесаґрунтомаш" та науково-виробничі об'єднання "Кисеньмаш" і "Харчопромавтоматика". Крім того, тут працюють заводи "Епсилон", "Кінап", важкого вагонобудування, "Нептун", судноремонтний.

Практично всі галузі харчової промисловості представлено в Одесі: борошномельна, цукрова, м'ясна, молочна, рибна, консервна, олійно-жирова, виноробна, кондитерська тощо. Найбільшими підприємствами є заводи: цукрорафінадний, рибопереробний, консервний, шампанських вин, а також винно-коньячний, чаєрозважувальна і харчових концентратів фабрики.

Легка промисловість представлена виробничим швейним об'єднанням, хутровою, суконною, взуттєвою та технічних тканин фабриками.

Розвинуті також хімічна і нафтохімічна галузі: припортовий хімічний, нафтопереробний і суперфосфатний заводи. Працюють лінолеумний завод і виробниче хіміко-фармацевтичне об'єднання. До будіндустрії належать ВО "Одесбудматеріали", цементний завод тощо. Є підприємства деревообробної, целюлозно-паперової, скляної, ювелірної галузей.

Одеса - великий транспортний вузол. Тут знаходяться Чорноморське морське пароплавство, торговий морський порт, міжнародний аеропорт. Одеса - головний вузол Одеської залізниці, вузол автомобільних доріг.

Ізмаїл (95 тис. чоловік) - промисловий центр і порт на Дунаї. Тут розвинуті харчова і машинобудівна промисловість. Працюють рибообробний, консервний, молочний, продовольчих товарів заводи, хлібний і м'ясний комбінати. З машинобудівних - судноремонтний, судноремонтно-механічний, ремонтно-технологічного устаткування заводи. Діють також швейно-галантерейна фабрика і целюлозно-картонний завод. В Ізмаїлі знаходиться управління Дунайського морського пароплавства.

У Білгороді-Дністровському (59 тис. чоловік) провідною є харчова промисловість: хлібний і продтоварів заводи, рибоконсервний філіал об'єднання "Антарктика". Є підприємства будматеріалів (заводи залізобетонних виробів, експериментальний пористих бетонів і виробів). Медична промисловість представлена медико-інструментальним і медичних виробів з полімерних матеріалів заводами. Є швейна фабрика і завод "Сантехарматура".

Морським торговим портом з великою базою для ремонту контейнерів є Іллічівськ (56 тис. чоловік). Тут знаходяться судноремонтні підприємства і завод рибної гастрономії, Чорноморське ВО рибної промисловості "Антарктика" з морським Рибним портом.

Котовськ (44 тис. чоловік) розташований на півночі Одеської області. Це - багатогалузевий промисловий центр з машинобудуванням, харчовою, легкою та деревообробною галузями. Тут працюють заводи авторемонтний та "Південрем-верстат". Підприємствами харчової промисловості є цукровий, соковий, продтоварів заводи та м'ясокомбінат. Працюють меблева і пір'яно-пухових виробів фабрики. Котовськ - залізничний вузол [6, с. 378-379].

З рекреаційних господарство в Одеському регіоні перше місце займають морські пляжі й бальнеологічні ресурси (лікувальні грязі, мінеральні води).

Одеський промисловий вузол відрізняється надмірною концентрацією виробництва, що негативно впливає на стан навколишнього середовища. Територія регіону розвинена вкрай непропорціонально. Найрозвиненішими містами Одещини є Одеса, Білгород-Дністровський, Котовськ, Ізмаїл, Теплодар, Южне, в той час як частка малих міст у виробництві продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу, вартості виробничих фондів - недостатня. За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система Одеської області. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров'я мешканців.

Размещено на Allbest.ru