Еколого-географічна оцінка стану меліорованих земель регіону (на прикладі Рівненської області)

Размещено на http://allbest.ru

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

11.00.11- Конструктивна географія і раціональне використання

природних ресурсів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

“Еколого-географічна оцінка стану

меліорованих земель регіону

(на прикладі Рівненської області)”

Коротун Сергій Ігорович

Львів - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор географічних наук, професор,

Будз Маркіян Дмитрович,

Національний університет водного господарства

та природокористування, професор кафедри водогосподарської екології, гідрології та природокористування

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор

Мольчак Ярослав Олександрович,

директор навчально-науково-виробничого інституту ресурсозбереження і будівництва

Луцького державного технічного університету

кандидат географічних наук, доцент

Койнова Ірина Богданівна

Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент

кафедри раціонального використання природних ресурсів

Захист відбудеться 9 листопада 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м.Львів, вул. Дорошенка, 41, ауд.26).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий 8 жовтня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат географічних наук, доцент Телегуз О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлено необхідністю вдосконалення природокористування на меліорованих землях Західного Полісся. У зоні Полісся широко розповсюджене осушення заболочених та перезволожених земель. Цей спосіб впливу на продуктивність сільськогосподарських угідь протягом тривалого часу визнавався економічно доцільним та розвивався значними темпами. Однак, в наукових працях останніх років часто трапляються твердження про недоцільність здійснення гідротехнічних меліорацій, їх низьку ефективність та збитковість з огляду на екологічні наслідки втручання в природне середовище. Така неоднозначність висновків зумовлена тим, що деякі методологічні, теоретичні та практичні аспекти охорони навколишнього середовища при обґрунтуванні необхідності проведення осушення не були предметом комплексного еколого-географічного дослідження. Вирішення проблеми визначення ефективності меліоративних робіт ускладнюється відсутністю широкої екологічної інформації, яка б висвітлювала показники та критерії стійкості природних систем до антропогенного впливу. Це вимагає розробки нових і вдосконалення існуючих теоретичних та методичних підходів до розв'язання проблеми еколого-географічної оцінки доцільності осушувальних меліорацій на Поліссі.

При вивченні наслідків меліоративної зміни структури і основних властивостей природних комплексів необхідно використовувати конструктивно-географічний підхід у зв'язку з тим, що вони визначаються не тільки технічною складовою, але і властивістю самих ПТК зберігати первісну структуру. Технічна складова проектується і є керованою, природна виражається через стійкість і саморегуляцію геосистеми.

До цього часу не проведено комплексного аналізу впливу меліорацій на навколишнє середовище та економіку регіону. Важливість та практична значимість таких досліджень і визначили напрямок та тему дисертаційної роботи. В даній дисертаційній роботі вперше проведено комплексний аналіз меліорованих земель на прикладі Рівненської області, їх вплив на складові природного середовища та економіку регіону.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи були використані при виконанні кафедральних науково-дослідних робіт на тему “Економіко-екологічні проблеми природокористування в Західному Поліссі України” (0106V010488) і “Розробка та впровадження наукових принципів та методів оцінювання, прогнозування й оптимізації управління природно-меліоративного режиму осушуваних земель на довгостроковій основі” (0196U010670). Напрямки досліджень за темою дисертації тісно пов'язані з державною науково-технічною програмою “Охорона і відтворення земельних ресурсів України”, затвердженою постановою Кабінету міністрів України № 1441 від 20 грудня 1997 року.

Мета дослідження: комплексний географічний аналіз території, що підпала під меліорацію, для визначення тенденцій еколого-географічних змін і вдосконалення природокористування в напрямку оптимізації довкілля в межах реалізації концепції сталого розвитку аграрного комплексу України.

Для досягнення мети було поставлено наступні завдання:

визначення конструктивно-перетворюючої ролі меліорації в системі раціонального природокористування;

визначення місця картографо-статистичного аналізу в дослідженні території, як об'єкту гідромеліорацій (щодо умов Полісся);

виявлення закономірності розміщення меліорованих земель;

аналіз динаміки економічних показників сільськогосподарського використання меліорованих земель в залежності від сукупності географічних факторів; меліорований земля рівненський природокористування

встановлення екологічних наслідків гідромеліорацій.

встановлення тенденцій змін еколого-економічних показників в умовах гідромеліорацій.

Об'єктом дослідження виступає територія Західного Полісся, що підпадає під активний вплив гідротехнічних меліорацій. Дослідження проводились на меліорованих землях Рівненської області.

Предмет вивчення: регіональні відмінності еколого-географічної ефективності гідромеліорацій і можливі шляхи вдосконалення природокористування.

Методи дослідження. Еколого-географічний аналіз та оцінювання території базувались на методах первинного збору та обробки інформації, статистичному, порівняльно-географічному, математичному, картографічному, методах систематизації та логічного узагальнення, прогнозування, розрахунково-конструктивному. В роботі використані матеріали Держуправління екології та природних ресурсів, Головного управляння статистики у Рівненській області та Рівненського облводгоспу. Загальна методологія дослідження ґрунтується на філософських та еколого-географічних ідеях та концепціях, основою для яких є концепція збалансованого розвитку території.

Наукова новизна дослідження. Вперше проведено комплексну оцінку ефективності гідромеліорацій на території Рівненської області, проведено картографо-статистичний аналіз території області як об'єкту гідромеліорації, виявлено закономірності розміщення меліорованих земель, встановлено екологічні наслідки меліорацій та тенденції змін еколого-географічних показників в умовах гідромеліорацій. Подальший розвиток дістало питання обґрунтування конструктивно-перетворюючої ролі гідромеліорації в системі раціонального природокористування на території Західного Полісся.

Практичне значення одержаних результатів. 1. Розроблено методику комплексної оцінки еколого-географічного стану регіону. Районування регіону за ступенем гостроти екологічної ситуації має практичне значення для визначення пріоритетних напрямів розвитку господарства, зокрема необхідність проведення відновних (рекультиваційних) заходів та заходів по реконструкції гідромеліоративних систем на територіях із кризовою і передкризовою екологічними ситуаціями та нормування антропогенних навантажень у ландшафтних системах з конфліктною, задовільною та сприятливою екологічними ситуаціями.

2. Розроблено методику еколого-географічного картографування і створено серію еколого-географічних карт, що дає можливість оцінити еколого-меліоративно-господарський стан території.

3. Запропоновано практичні рекомендації щодо зменшення антропогенного навантаження на ландшафтні системи, які будуть використані для розробки регіональної екологічної політики.

4. Результати досліджень використовуються в навчальному процесі НУВГП під час викладання природничих і економічних дисциплін.

Основні прикладні та методичні результати дисертації можуть бути використані для аналізу та оцінки стану меліорованих земель інших територій з метою визначення сучасної екологічної ситуації після їх адаптації до індивідуальних особливостей природного та господарського розвитку ландшафтних систем.

Особистий внесок здобувача. Вперше проведено комплексну оцінку ефективності осушувальних гідромеліорацій на території Рівненської області. Безпосередньо автором розроблено основи геоінформаційної системи меліорованих земель на прикладі Рівненської області, розроблено метод комплексної оцінки географічного еколого-економіко-меліоративного стану регіону на підставі якого проведено районування території Рівненської області.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи було представлено на міжнародній науковій конференції “Агроландшафтні системи та їх моніторинг” (Київ, 1993), з'їздах Українського географічного товариства (Київ, Львів, Луцьк), науково-практичних конференціях (Київ, Харків, Львів, Рівне, Луцьк), варіант створеної геоінформаційної системи, а саме окремі частини картографічного матеріалу, пройшли апробацію на кафедрі ГІС Університету Паула м. Чикаго (1999).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 20 статей (з них 13 одноосібних) загальним обсягом 4,4 д.а., з них у наукових журналах та збірниках наукових праць 7 (з них 4 - у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України).

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота охоплює 150 сторінок тексту і складається зі вступу, чотирьох розділів та висновків. Загальний обсяг дисертації - 200 сторінок. У роботі наведено 19 таблиць, 29 рисунків, 4 додатки. Список використаних джерел складається із 250 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету й завдання, наукову новизну і практичне значення дослідження, коротко викладено їх зміст.

Перший розділ “Методологічні основи еколого-географічного аналізу ефективності меліорацій”. Розглянуто теоретичні та методологічні основи еколого-географічної оцінки, конструктивно-географічні засади регламентації використання земельних та водних ресурсів у сільськогосподарському виробництві регіону.

В 1960-90 роках для гідромеліорації зони Полісся виділялися значні суми капіталовкладень, але їх використання не дало бажаних наслідків. Функціонування зрошувально-осушувальної мережі стало об'єктом вивчення технічних, економічних і природничих наук. Як правило, в кожному із зазначених випадків для вивчення брався лише один бік комплексної проблеми гідромеліорації: технічне вдосконалення об'єктів, сільськогосподарське використання меліорованих земель тощо. Матеріальним продуктом цілеспрямованої дії агроекотехнічних систем є сільськогосподарська продукція і стан якості природного середовища. Саме тому, під оцінювання підпадає виробнича і середозабезпечуюча функції системи, характер їх взаємодії.

Встановлення регіональних особливостей гідромеліорацій за їх економічною ефективністю і екологічними наслідками є сутністю географічного аналізу. Системою методів вивчення ефективності гідромеліорацій з позиції географії можна розглядати як сукупність статистично-картографічного методів дослідження, економічної ефективності і екологічних наслідків заходів, що проводяться. Для дослідження еколого-географічної системи одним із найефективніших засобом дослідження є картографічний метод, який базується на принципах системного підходу, що дає можливість отримати об'єктивне уявлення про еколого-географічну систему, обґрунтувати принципи її картографування, а потім перейти безпосередньо до створення серії взаємопов'язаних та узгоджених картографічних моделей.

У сільськогосподарському виробництві земельні і водні ресурси Рівненщини використовуються переважно після значного меліоративного втручання, пов'язаного з регулюванням водно-повітряного режиму. Це поглиблює проблеми стійкості екосистем регіону при всезростаючому антропогенному навантаженні.

Природно-кліматичні умови та історичні особливості зумовили порівняно низький рівень сільськогосподарського освоєння земельних ресурсів Рівненської області. Так, питома вага сільськогосподарських угідь тут складає 49%, в той час як в цілому на Поліссі цей показник перевищує 54%, а в середньому по Україні становить 70%. Проте їх розораність дещо вища, ніж в зоні мішаних лісів (71% проти 69%), але нижча за середнє значення в країні (80%).

Вивчення впливу осушення на річний стік Рівненщини було розпочато більш ніж 100 років тому Західною експедицією під керівництвом І.І.Жилінського. Над даною проблемою працювали також Є.В.Оппоков, О.І.Воєйков, К.С.Веселовський та інші. Пізніше гідрологічні наслідки осушувальних меліорацій вивчали О.Г.Булавко, В.Р.Булдей, О.Д.Дубах, М.В.Зузанський, В.І.Мокляк, О.З.Ревера, В.Ф.Шебенко. Відповідно до результатів їх спостережень, а також згідно з даними багатьох інших дослідників, під впливом осушувальних меліорацій відбуваються зміни водного балансу меліорованих та прилеглих територій, знижуються рівні ґрунтових та міжпластових вод тощо.

Сучасний етап соціально-економічного розвитку Рівненщини характеризується значними кількісними та якісними змінами у водоспоживанні. Проблема оптимального водозабезпечення населення та суспільного виробництва стала надзвичайно гострою. Екологічний стан поверхневих вод можна вважати критичним. Тому є підстави стверджувати про існування водогосподарсько-екологічної кризи як в цілому в державі, так і в Рівненській області зокрема.

Змін потребує і оцінка ефективності регулювання водно-повітряного режиму ґрунту. Так, меліорації розглядались як беззаперечний та економічно вигідний засіб інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, що обґрунтовувалось позитивними прикладами окремих осушувальних систем. Проте, з часом, через більш як двадцятирічний період проведення широкомасштабного осушення в зоні Полісся став очевидним факт погіршення стану водних та земельних ресурсів, рослинного та тваринного світу, значного впливу меліоративних робіт на рівновагу в навколишньому середовищі.

У другому розділі “Природні чинники заболочування території та їхня трансформація в процесі осушення” надано результати конструктивно-географічного вивчення природних чинників заболочення території Рівненської області - геологічних, геоморфологічних, кліматичних, гідрографічних тощо.

Масовий розвиток гідромеліоративного будівництва у Західному Поліссі України був зумовлений цілою низкою факторів, серед яких насамперед виділялися три групи - природні, соціально-економічні та екологічні. Головною природною передумовою меліоративних перетворень у країні стало надмірне зволоження території, зумовлене особливостями формування і будови всього природного комплексу регіону, починаючи від геологічної структури і клімату і закінчуючи специфікою локальних ландшафтів.

Геологічні особливості досліджуваної території зумовлені розташуванням її у межах Волино-Подільської плити (ВПП) та Прип'ятьського прогину і лише східна окраїна території розміщена безпосередньо на західній околиці Українського кристалічного щита. Саме тут, на межі Західного і Центрального Полісся України, описуваний регіон заходить у межі Житомирського блоку Українського щита, де кристалічні утворення протерозойського часу (переважно граніти, гнейси, гранітогнейси осницького і кіровоградсько-житомирського комплексів, пронизані жилами та дайками основних порід - габро, діабазів тощо) підходять безпосередньо до денної поверхні, а часто і відшаровуються по долинах річок. Звідси (орографічно від долини р.Случ) докембрійські кристалічні утворення велетенськими східцями знижуються на захід, до Карпатської геосинкліналі, формуючи фундамент ВПП. Саме наприкінці протерозою (рифей) було закладено систему надглибоких розломів (Горинська, Сущано-Пержанська розломні зони, Володимир-Волинський розлом тощо), яка визначила не тільки згаданий східцеподібний характер кристалічного фундаменту, але й загальну блокову структуру регіону, що позначилося і на особливостях геологічної історії окремих блоків, і на диференціації новітніх і сучасних тектонічних рухів. Згадані тріщинуватість і блокова структура фундаменту, успадковані в наступні геологічні епохи, відобразилася як на особливостях рисунку сучасної гідрографічної мережі (К.І.Геренчук, В.П.Палієнко, І.М.Коротун та ін.), так і на специфіці загальних гідрогеологічних умов території (Ф.А.Руденко та ін.).

Описувана територія є похилою на північ рівниною. Абсолютні висоти змінюються від 372м (с. Дружба на півдні Рівненщини) до 134 м на півночі, при виході Прип'яті на територію Білорусі. Не дивлячись на те, що за середніми висотами Західне Полісся є одним з найнижчих регіонів України, тут простежується своєрідна субмеридіональна ярусність поверхні: низовина Волинського Полісся, яка займає більшу частину території на півночі регіону, при просуванні на південь поступово переходить у субширотні смуги Волинської височини, Малого Полісся та північного виступу Подільського плато. Межі між цими ярусами досить виразно простежуються у рельєфі. Особливістю території є її рівнинна поверхня з дуже низьким нахилом біля 0,0001.

Кожен із згаданих ярусів характеризується не тільки гіпсометричними відмінностями, але й своєрідними комплексами рельєфу, створеними складною і тривалою взаємодією внутрішніх і зовнішніх сил (морфоструктурою і морфоскульптурою рельєфу), а відтак і специфікою геоморфологічних умов зволоження.

Клімат є одним з основних факторів перезволоження території Західного Полісся України. Зміни найважливіших елементів клімату на території описуваного регіону фіксується системою метеорологічних станцій, серед яких за повнотою і тривалістю рядів спостережень слід відзначити Ковель, Луцьк, Рівне, Сарни, Дубно, Володимир-Волинський. Різноманітні узагальнення кліматичних умов краю в різні часи і виконали О.І. Воєйков, І.Є. Бучинський, І.К. Половко, Г.Ф. Приходько, М.І. Щербань, М.С. Андріянов, О.З. Ревера, Г.Л. Проць-Кравчук та багато інших дослідників.

Енергетичну основу клімату становить сонячна радіація. Радіаційний баланс регіону позитивний (1,43-1,60 МДж/м2), проте протягом року він змінюється у досить широкому діапазоні, зумовлюючи сезонні, насамперед весняно-літні, варіації кліматичних і погодних умов у різних частинах описуваної території. Разом з тим тепловий режим регіону значною мірою визначається впливом підстеляючої поверхні (за даними О.З. Ревери, близько 89% радіаційного тепла на заліснених і перезволожених площах Західного Полісся витрачається на випаровування) та особливостями циркуляційних процесів.

Відносно високе зволоження Рівненської області зумовлене не стільки надмірною кількістю атмосферних опадів, скільки стабільним переважанням опадів над випаровуванням. Це у сприятливих умовах рівнинного рельєфу є одним з вирішальних факторів формування густої і різноманітної мережі поверхневих вод за рахунок численних річок, каналів, природних та штучних водойм і боліт.

Всього в межах території нараховується 170 річок, загальна довжина яких становить 4,46 тис.км. Крім того по описуваній території протікає 1204 невеликих водотоків - струмків (довжиною від 0,5 до 10 км) загальною довжиною понад 3,29 тис.км. Всі вони належать до басейну правої притоки Дніпра - річки Прип'яті. Густота гідрографічного почленування території певною мірою відображає загальний природний фон: на півдні вона вища (0,25-0,35, часом до 0,53 км/км2), на півночі знижується (0,15-0,22 км/км2).

Розташування області у межах двох природних зон позначається як у особливостях морфології долин, так і через гідрологічні характеристики постійних водотоків. Якщо на півдні переважають чітко окреслені, глибоко врізані (30-50 м, а часом до 100-120 м) звужені коритоподібні долини, то на півночі, у Поліссі, глибина врізу долин не перевищує 5-20 м, а сама виразність долин поступово втрачається. Відповідно змінюється і швидкість течії річок: на півдні, де падіння водотоків сягає 1,0-1,5 м/км і навіть 3,0-5,0 м/км, швидкість течії води перевищує 0,5-1,2 м/с, в той час як на Поліссі через незначні похили поверхні (0,3-0,6 м/км) течія помітно сповільнюється, у руслах річок зростає акумуляція осадів (алювію), що збільшує звивистість водотоку і сприяє утворенню на широких низьких заплавах численних меандр та старорічищ.

Структурно-геологічні “поверхи” Рівненської області зумовили існування принаймні трьох ярусів підземних водоносних горизонтів. Особливістю території є близьке до поверхні залягання водотривів. За гідрогеологічними особливостями територія розташована у межах трьох артезіанських басейнів: Волино-Подільського, Прип'ятьського та Українського басейну тріщинних вод, пов`язаних з відповідними тектонічними структурами.

Складні природні умови території, і в першу чергу розмаїття приповерхневих геологічних утворень (“материнських порід”), зумовили строкатість і різноманітність ґрунтового покриву. За даними ґрунтових обстежень, у межах області було виділено 277 ґрунтових змін (М. Кваша, 1970). Новіші роботи ґрунтознавців Рівненської філії інституту землеустрою, Національного університету водного господарства та природокористування та інших наукових і проектних організацій області дозволяють виділити з цього розмаїття кілька найпоширеніших типів ґрунтів (табл.1.).

Одним з важливих факторів, що визначає сучасний розвиток ґрунтового покриву Західного Полісся, є осушувальні меліорації. В роботах багатьох вчених зазначено, що проведення осушувальних меліорацій впливає на направленість ґрунтоутворення перш за все на осушуваних масивах, змінює їх водно-повітряний і тепловий режими, режим живлення.

Меліоративні заходи направлені на зміну властивостей і режимів ґрунтів, і таким чином, після завершення будівництва і в процесі функціонування осушувальних систем ґрунти знаходяться в нових умовах. При цьому виникає глибока зміна гідродинамічних умов, які істотно впливають на еволюцію ґрунтів. В різних ґрунтово-меліоративних умовах вторинні ґрунтоутворюючі процеси змінюють структуру, фізичні властивості ґрунтів, рівень їхньої родючості. Наприклад, в торф'яних ґрунтах спостерігається зменшення інтенсивності процесу накопичення гумусу і активізація процесу мінералізації та виносу органічної речовини з дренажним стоком. На осушених лугових і дернових ґрунтах виникають алювіальні процеси і змінюють їх профіль з акумулятивного на диференційований.

Ґрунти Поліської низовини, як і більшість осушених ґрунтів лісостепу, мають досить низьку буферність (протистояння до зовнішнього впливу) за рахунок легкого механічного складу одних і органогенної природи інших. Внаслідок цього діапазон меж допустимого впливу зовнішнього середовища на осушені ґрунти достатньо вузький і критичне навантаження настає дуже швидко. Оскільки міжбіогеоценозний зв'язок в умовах Полісся і в межах окремих територій (як правило річкових басейнів) лісостепу проявляється досить чітко, то екологічні зміни одного біогеоценозу відбиваються на інших.

Результати досліджень в різних регіонах Полісся вказують на те, що має місце чітко визначений в часі процес спрацювання покладів торфу, зменшення площі малопотужних торф'яників. Торф'яні ґрунти перетворюються в менш родючі, частіше в лугово- і торф'яно-болотні. За даними А.С. Гордійчука в умовах поліської зони за 25 років потужність торфу зменшилась на 60 см (швидкість спрацювання торфу 2,4 см/рік). Втрати органіки за 8 років роботи осушувальних систем склали 6,5-8,9 т/га. Найбільша інтенсивність спрацювання торфу в межах поліської частини області спостерігається на системах “Стубла” і “Чемерно-Хвощевата”. Матеріали топогеодезичних робіт Рівненської гідрогеолого-меліоративної партії з осушувальних систем “Стубелка”, “Печалівка”, “Мар'янівка”, “Язвинка” та ін., а також досліди на осушувальних системах “Іква”, “Тартацька” і “Пляшевка” доводять, що на більшості осушувальних систем Рівненської області має місце спрацювання торфу з середньою інтенсивністю 0,8-3,5 см/рік (за В.С. Мошинським 1995).

В роботах С.Т.Вознюка і В.О.Оліневича відмічається зміна вологоємності торф'яних ґрунтів під впливом осушення. Так у торфах півдня поліської зони польова вологомісткість осушених цілинних ґрунтів в шарі 0,1-0,2 м складає 495%. На третьому році використання в варіанті з орними землями вона зменшилась до 392%, на четвертому - до 293%, а капілярна від 310 до 230%. За 9 років використання торф'яників в північній частині Західного Полісся вологість зменшилась в шарі від 0-0,15 м на 80,3%, 0,15-0,3 і 0,3-0,45 м - 281-295%. В нижніх горизонтах вологомісткість зменшилась в середньому на 34%.

Серед комплексу проблем екології осушувальних масивів найменш вивченим є питання впливу осушувальних меліорацій на флору і фауну. Існуючі дані з цього питання досить обмежені і суперечливі. Найбільш значними проблемами впливу осушення на біоценоз є накладання власне меліоративного і загального антропогенного впливу на флору і фауну.

За даними багатьох вчених, таких як Л.С. Балашов, Т.Л. Андрієнко, О.І. Кузьмічев, В.І. Парфенов, М.В. Смолинський, Ю.Р. Шеляг-Сосонко та інших, проведення осушувальних робіт, розораність лугів і господарське освоєння земель, вирубка лісів і знищення деревинно-кущової рослинності в улоговинах, сіножатях та випас худоби суттєво змінили флористичний склад і рослинність. За останні 100 років (з початку проведення осушувальних меліорацій в регіоні експедицією І.І.Жилинського) повністю зникли 70 видів рослинності, багато видів значно скоротили свій ареал, суттєво зменшились запаси дикорослих ягідних і лікарських рослин. Зазначено зникнення багатьох видів специфічних і рідкісних фітоценозів, а саме таких рослин, як ріпхоспора біла, шейхцерія болотна, болотний мирт. Майже повністю зникли фітоценози меч-трави та ін.

При сільськогосподарському освоєнні осушених земель спостерігається знищення природних рослинних угрупувань і виникає їх заміна агрофітоценозами (В.І. Парфенов, М.В. Смолинський), змінюється структура лісових фітоценозів, їхній флористичний склад.

Варто погодитись з висновками Л.С. Балашева і Т.Л. Андрієнко про недоцільність осушення верхових і перехідних боліт (в Рівненській області це болотні масиви Кремінне, Коза-Березина, Переброди і Морочно). Перехідні торфовища, які мають низьку зольність поверхні, не дають необхідної сільськогосподарської віддачі. Після їх осушення в перші три роки зникає сфагновий покрив і змінюються основні компоненти трав'янисто-кущового ярусу, замість котрих набуває розвитку трав'янисто-гіпновий покрив і починається інтенсивне заліснення.

В третьому розділі “Аналіз меліорованих земель в Рівненській області та оцінка їх стану” проведено комплексний аналіз осушувальних гідромеліорацій на території Рівненської області, розглянуто історію розвитку меліорацій на Рівненщині, меліоративний фонд, методи і способи осушення та використання меліорованих земель.

Площа меліоративного фонду Рівненщини становить 534,8 тис.га або 27% від загальної площі земель. За цим показником область займає одне з перших місць в Україні. У розрізі сільськогосподарських угідь питома вага земель меліоративного фонду сягає 40,7%.

Станом на 1 січня 1976 року в Рівненській області нараховувалось 280,9 тис.га меліорованих земель, що становило близько половини меліоративного фонду, а на 1 січня 2006 року - 390, 4 тис. га або 82,8% загальної площі земельно-болотного фонду. За двадцятирічний період обсяг земель, на яких здійснюється регулювання водно-повітряного режиму ґрунту, виріс у 1,4 рази, незайманою залишилася лише п'ята частина перезволожених земель . Зазначимо, що з 1994 року введення в дію нових меліорованих земель в області практично припинено.

На 2006 рік майже 194,6 тис.га (порівняно з 270,6 тис.га в 1990 році) земель Рівненської області осушено гончарним дренажем, на 234 тис. га можливе двобічне регулювання, а польдерні системи займають більш як 58 тис. га.

Загальна площа зрошуваних земель в області становить близько 1414 га, з яких більше половини знаходиться у Рівненському, Млинівському, Дубровицькому та Костопільському районах. Від 100 до 120 га зрошуваних земель експлуатується у Володимирецькому та Сарненському районах. Порівняно невеликі площі займають такі землі на Дубенщині (98 га) та у Здолбунівському районі. Експлуатація зрошуваних земель Рівненщини є незадовільною, бо внаслідок відсутності запасних частин для зрошувальної техніки, збільшення вартості електроенергії, мастил та з інших причин з 1995 року на цих землях не проводилось постійне зрошення.

Сьогодні на території області діють майже 300 гідромеліоративних системи, площі яких коливаються у широкому діапазоні - від 21 га до 19,9 тис.га. Осушені землі використовуються у 311 сільськогосподарських підприємствах області, а сукупне число землевласників та землекористувачів перевищує 98,3 тисячі.

За абсолютними показниками осушення виділяються Костопільський (52,4 тис.га) та Сарненський (50,5 тис.га) райони. Від 30 до 40 тис.га осушено у Корецькому та інших поліських районах області. Найменші площі осушених земель мають Радивилівський та Млинівський райони (відповідно 3,4 та 5,9 тис.га). Такий розподіл відповідає наявному в цих районах земельно-болотному фонду.

Територіальну диференціацію методів осушення зумовила своєрідність природних умов досліджуваної території. Найбільше поширення тут набули штучне зниження рівнів ґрунтових вод, перехоплення або прискорення скиду поверхневих і підземних вод на перезволожених ділянках та прилеглих до них територіях. На території Рівненської області використовується п'ять основних способів осушення: осушення поодинокими каналами та відкритою мережею; комбіноване осушення відкритими каналами та закритим горизонтальним дренажем; закритий матеріальний дренаж; польдерний спосіб; вертикальний дренаж.

Динаміка використання меліорованих сільськогосподарських угідь на Рівненщині характеризується постійним збільшенням питомої ваги ріллі, особливо протягом останніх років, коли реконструкції, що здійснювались на системах, призводили до збільшення посівних площ та зменшення частки пасовищ і сіножатей. У цілому по області найбільшу питому вагу займає рілля (більш як 50%), а найменшу - багаторічні насадження: їх частка не сягає і 0,3%

Основна маса осушених площ має сільськогосподарське призначення. Частка меліорованих сільгоспугідь в області становить майже 34% від їх загальної площі. Осушено 28,2% ріллі, 3,9% багаторічних насаджень, 54,7% сіножатей, 47,4% пасовищ. За просторовим розподілом найбільш активно осушені землі використовують під ріллю у Корецькому (82,2% всіх осушених у районі сільськогосподарських угідь), Гощанському (75,6%), Здолбунівському (68,2%) та Березнівському (67,2%), в той час як на Радивилівщині та Дубенщині розорюється менше 30% осушених масивів. Під сіножаті значна частина меліорованих земель використовується у Рівненському, Дубенському та Радивилівському районах, де вони займають понад третину осушених сільськогосподарських угідь. У південних районах області, насамперед у Радивилівському, Дубенському, Млинівському, Рівненському, понад 25% осушених угідь використовується під пасовища.

Основна маса зрошуваних земель (69,4%) теж призначається під ріллю, хоча у Дубровицькому та Володимирецькому районах на них розміщуються виключно кормові угіддя (пасовища та сіножаті), а у Рівненському районі зрошення значною мірою використовується і для розвитку садівництва.

Меліоровані землі, на яких у 1994 р. розміщувалося понад 181,9 тис.га посівів зернових і зернобобових культур, 87,5 тис.га посівів технічних культур, 13 тис.га - картоплі та овочів, 9,1 тис.га - кормових культур (подібне співвідношення зберігалося і протягом 1995-2005 рр. ), відіграють вагому роль у виробництві сільськогосподарської продукції в окремих районах і області в цілому.

Четвертий розділ “Конструктивно-географічний аналіз основних тенденцій розвитку осушувальних меліорацій в Поліському регіоні України” присвячено оцінці ефективності осушувальних меліорацій на території Рівненської області. Оцінено ефективність використання осушених земель з урахуванням природних умов у Західному Поліссі України, проведено просторовий аналіз екологічних наслідків гідромеліорацій, запропоновано серію карт, необхідних для оцінки еколого-географічного стану меліорованих земель регіону, які є основою ГІС меліорованих земель регіону.

Екологічна ефективність відображає характер забезпечення середозабезпечуючої функції агроекотехнічної системи. Зміна якості природного середовища має ряд особливостей.

По-перше, екологічні наслідки можуть бути результатом цілеспрямованих перетворень і “побічним” результатом здійснюваної господарської діяльності.

По-друге, швидкість прояву екологічних наслідків різна: наслідки, що супроводжують господарську діяльність в період її здійснення; наслідки, що накопичуються і проявляються в перспективі.

По-третє, результати впливу перетворюючої діяльності на природу за часом прояву поділяються на короткочасні і довгострокові.

Направлення і характер трансформації ПТК розглядається з урахуванням прямого і непрямого впливу гідромеліорацій на середовище. Перетворення ґрунтово-рослинного покриву впливає на опір розмиву ґрунтів, що в свою чергу, в умовах зміненого мікрорельєфу вносить корективи в розвиток ерозійних процесів. Заміна природної рослинності монокультурною при сільськогосподарському освоєнні земель знижує властивість саморегуляції ландшафтів.

Антропогенний вплив опосередковано виявляється в зміні ґрунтових вод і водойм. Створення штучних і зміна площ природних водойм визначає характер розміщення ареалів дрібних гризунів, комах, які створюють осередки інфекційних захворювань, в той же час, осушення радіаційно забруднених, внаслідок аварії на ЧАЕС, територій призводить до зниження радіаційного фону. Таким чином, гідромеліорації створюють опосередкований вплив на медико-гігієнічні характеристики місцевості. Слід зазначити, що на сьогодні немає критерію оцінки впливу гідротехнічного будівництва на здоров'я людини.

Важливу наукову та практичну значимість для визначення місця меліорації у народногосподарському комплексі країни має аналіз фактичної ефективності тих значних коштів, що були вкладені в створення гідромеліоративних систем, їх впливу на підвищення врожайності культур та продуктивність сільськогосподарських угідь, кінцеві результати осушення.

Загалом продуктивність осушених земель визначається великою сукупністю факторів. Для виміру тісноти зв'язку між ознаками в наш час широко застосовуються багатофакторні кореляційно-регресивні моделі. При цьому продуктивність меліорованих земель як результуюча ознака виражається виходом продукції з одиниці площі у вартісному вигляді або урожайністю окремих сільськогосподарських культур.

Нами проведено аналіз продуктивності осушеного гектара в залежності від технічного рівня створених осушувальних систем. Тобто, за факторні ознаки брались: експлуатаційні витрати (крб/га), наявність закритої осушувальної мережі (м/га), питома вага закритого гончарного дренажу в загальній площі осушених земель (%), питома вага площ з двостороннім регулюванням (%).

Ці фактори впливають на продуктивність осушених земель завдяки проведенню меліоративних робіт і трактуватимуться нами як водогосподарські фактори.

Багатофакторний кореляційно-регресивний аналіз дозволяє оцінити вплив водогосподарських факторів при вже складеному рівні інших чинників сільськогосподарського виробництва. Такий підхід має значний недолік в тому, що до ефекту від меліорації зараховується ефект, отриманий від рівня агротехніки, якості посівного матеріалу тощо.

Щоб уникнути даної проблеми, пропонується коригувати рівень продуктивності меліорованих земель за допомогою коефіцієнтів, що визначаються відношенням фактичного рівня показника до його рекомендованого значення. Тобто, збільшення або зменшення виходу валової продукції з осушеного гектара має відбуватись пропорційно до змін окремих факторів, що, на нашу думку, не відповідає дійсності. Більш точні результати можна отримати при виключенні (елімінуванні) впливу деяких факторів. Даний метод застосовувався при проведенні кореляційно-регресивного аналізу продуктивності осушуваних угідь Рівненської області.

Залежність між продуктивністю меліорованих земель та величиною затрат праці на 1 га осушених сільськогосподарських угідь виражається степеневою функцією. Коефіцієнт кореляції (r) дорівнює 0,82 та свідчить про високий рівень зв'язку між даними показниками. Розрахунок виконувався за допомогою статистичних методів вивчення взаємозв'язків на основі даних управлінь осушувальних систем Рівненської області за п'ять років. Період дослідження охоплює 1987-1992 роки, оскільки в подальшому спостерігається значна невідповідність між вартісними показниками, викликана інфляційними процесами в країні.

Значний вплив (коефіцієнт кореляції r=0,74) на вихід продукції з 1га меліорованих сільськогосподарських угідь в Рівненський області мають і матеріально-грошові витрати.

Одночасно пораховано, що вплив водогосподарських факторів, таких як: затрати на осушення, протяжність закритої осушувальної мережі, питома вага закритого гончарного дренажу, кількістю гідротехнічних споруд на результуючу ознаку практично відсутній (коефіцієнти парної кореляції не перевищують 0,2). Тому для більш точного встановлення характеру зв'язку між водогосподарськими факторами та продуктивністю осушених земель необхідно виключити вплив трудовитрат та матеріально-грошових витрат.

Агроекотехнічні системи мають суттєвий вплив на сусідні ПТК; наслідком активної перетворюючої діяльності на території Рівненської області є всебічне розповсюдження антропогенних ландшафтів особливо в південних районах.

Просторові відмінності в екологічній ситуації як результат функціонування природно-антропогенних систем формуються в залежності від стійкості ПТК і особливостей їх господарського впливу. Для оцінки територіального сполучення цих факторів нами запропоновано показник екологічної захищеності території (ЕЗТ). Під ЕЗТ маємо на увазі властивість природно-антропогенної системи протистояти екологічним порушенням під впливом антропогенної діяльності. Інтегральна оцінка ЕЗТ відтворює властивість системи зберігати екологічну рівновагу при впливі комплексу галузей господарювання, включаючи власні (галузеві) оцінки ЕЗТ. Оцінка впливу окремих галузей (або виробництва) на екологічний стан природно-антропогенної системи повинна відтворювати максимальну різноманітність екологічних наслідків, враховуючи ступінь значення кожного.

Враховуючи роль ґрунтів як важливого компоненту ландшафту і об'єкта впливу гідромеліорацій, оцінка ЕЗТ повинна відображати характер зміни ґрунтів. Інтегральним показником якості ґрунтів можна розглядати їх опір розмиву як виносу багатьох змінних, що характеризують ґрунтовий покрив.

Склад серії карт, що визначають еколого-географічні та еколого-економічні результати гідромеліорацій визначався, виходячи з поставлених завдань дослідження. Серія карт включає три великих блоки

Блок 1. Наявність меліорованих земель, зміна їх площ і перерозподіл по території.

Блок 2. Використання меліорованих земель. Використання карт зазначених груп зумовлюють визначення оптимальних пропорцій структури сільськогосподарських угідь на меліорованих землях.

Блок 3. Оцінка екологічної захищеності території. Карти: оцінка елементів ЕЗТ і галузева оцінка ЕЗТ. Ці карти необхідні для перспективної оцінки екологічних наслідків гідромеліорацій. Використання даних оцінки ЕЗТ в проектах розвитку меліорації - важлива умова збереження рівноваги природно-антропогенних систем.

Сумісне використання карт районування меліорованих земель по продуктивності угідь і карт галузевої оцінки ЕЗТ дозволить виявити перспективні райони для розвитку гідромеліорацій. В таких районах висока продуктивність угідь буде полягати в збереженні середозабезпечуючих функцій природноантропогенних систем.



Рис.5. Схема комплексної оцінки еколого-географічного стану меліорованих земель регіону

ВИСНОВКИ

Вивчення регіональних еколого-географічних проблем меліорованих земель Західного Полісся (на прикладі Рівненської області) дозволяє зробити наступні висновки:

1. Значення меліорацій в системі раціонального природокористування слід розуміти як цілоспярмований перетворюючий вплив на ПТК (через окремі компоненти) для більш повного задовольнення соціального-економічних і екологічних потреб людини. Еколого-економічна ефективність меліоративних робіт залежить від територіальної диференціації агроландшафтів та їх взаємодії з оточуючими природними ландшафтами.

Науково-обґрунтований розвиток меліорацій забезпечить цілеспрямовану зміну якісного стану природних комплексів, що відповідають соціально-економічним потребам суспільства, і повинен бути обов'язково направлений на збереження відновлювальних функцій природних систем.

2. У вивченні просторової структури меліорацій провідна роль має належати картографо-статистичному методу аналізу території як об'єкту меліорації. Картографування системи статистичних показників, що характеризують територію, дають можливість визначити просторові кореляції між структурою меліорованих земель районів і середньообласними пропорціями, а також регіональні різниці агроекотехнічних систем.

Розроблена система картографічного забезпечення дозволяє проаналізувати структурні динамічні зміни окремих показників еколого-економічної ефективності гідромеліорацій; визначити направлення розвитку і можливий стан природокористування в процесі функціонування агроекотехнічних систем.

3. Тенденція охоплення гідромеліораціями території області, різноманітна в природничо-господарському відношенні. За нашою оцінкою, при "задовільному" технічному стані осушених земель на території Рівненської області (10-25% осушених земель потребують покращення технічного рівня та реконструкції) особливої уваги потребують меліоративні системи Млинівського, Здолбунівського, Костопільського, Березнівського та Зарічненського районів. Середньообласна урожайність основних сільськогосподарських культур на меліорованих землях за період 1966-2006 рр. не досягла проектного рівня.

4. Дослідження динаміки економічних показників сільськогосподарського використання меліорованих земель свідчить про нестабільність економічної ефективності як у часі, так і в просторі. В області є приклади високоефективного сільськогосподарського використання земель, але більшу частину валового збору важливих сільськогосподарських культур отримують при низький урожайності.

5. В умовах гідромеліорацій біологічна продуктивність угідь нестабільна. Екологічні наслідки гідромеліорацій залежать від ступеню урахування особливостей ПТК при виконанні комплексу організаційно-господарських заходів, які найбільш яскравий прояв мають в екстремальні роки.

Здійснення комплексних меліорацій і дотримання технологічної дисципліни при проведенні будівельних і експлуатаційних робіт сприяє підвищенню якості земель, покращенню медико-гігієнічної характеристики території, забезпечує динамічну рівновагу в агроекотехнічних системах. В області є приклади пересушення пойм річок і активізація ерозійних процесів, повторного заболочування, деградація біоценозів, штучного створення осередків інфекційних захворювань. В цілому по області структура сільськогосподарських угідь на меліорованих землях не відповідає раціональним пропорціям, при яких зберігаються відновлювальні функції природних систем.

Аналіз територіальної особливості структури сільськогосподарських угідь на осушених землях показує, що зі збільшенням частки ріллі зменшуються відновлювальні функції агроландшафту. Зростання продуктивності осушених угідь відбувається за умови, коли частка ріллі не перевищує 15%, а сіножаті складають більше як 60%.

6. Данні статистичного аналізу показують, що при існуючий екологічній ситуації і збереженні сучасних економічних відносин в аграрному секторі проектна урожайність сільськогосподарських культур на меліорованих землях не буде досягнута в найближчі 5-7 років. Найбільш висока еколого-економічна ефективність меліорованих земель, як правило, буде відбуватися на 3-5 рік їх сільськогосподарського використання, після приведення гідромеліоративних систем в належний стан. Особливістю меліорованих земель є їх швидке "старіння".

На основі проведених теоретичних досліджень та практичних розрахунків можна внести наступні пропозиції:

1. При проведенні осушувальних меліорацій втрату цінності природно-ресурсного потенціалу доцільно визначати через зміну грошової оцінки землі - основного засобу виробництва у сільському господарстві.

2. Подальший розвиток осушення має здійснюватись у напрямку вдосконалення технічного рівня гідромеліоративних систем та експлуатаційних заходів на них, при цьому мають діяти жорсткі економічні санкції за негативний вплив на навколишнє середовище та недотримання природоохоронних вимог.

3. Одним з необхідних напрямків раціонального використання земельного фонду Полісся і природокористування в цілому є ренатуралізація меліорованих земель з метою відновлення і збагачення природних ресурсів, забезпечення і підтримання екологічної стійкості природних систем на різних ієрархічних рівнях, поповнення резервного фонду земель і територій, що охороняються (заповідників, заказників, пам'яток природи тощо).

Враховуючи критичний стан довкілля, необхідно передбачити комплекс організаційно-господарських, технологічних і агротехнічних заходів, визначити терміни та черговість їх реалізації. Обсяги робіт, їх види та послідовність мають визначатись, виходячи з об'єктивного стану земель, продуктивності землеробства, соціального значення земельних ресурсів в економічному розвитку області, а також із врахуванням матеріально-технічних і фінансових можливостей області та держави.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Коротун И.Н., Коротун С.И. Исследование низших рангов агроландшафтных систем в западном Полесье Украины // Агроландшафтные системы и их мониторинг: Матер. межд. конф. - К.: Наукова думка, 1993. - С.24-27.

Коротун І.М., Коротун С.І. До проблеми створення геоінформаційної системи області // Проблеми географії України: Матер. наук. конф. - Львів, 1994. - С.63-65.

Коротун С.І. До проблеми басейнового підходу при формуванні геоінформаційної системи області // Тези доповідей VII з'їзду УГТ. - К., 1995. - С.375-376.

Коротун С.І. До питання про еколого-економічний аналіз території // Матер. наук. конф. УІІВГ 1995 року. - Рівне: УІІВГ, 1995. - С.138-140.

Коротун С.І. Використання картографічних матеріалів при еколого-економічній оцінці басейнів річок в Західному Поліссі України // Матер. наук. конф. УІІВГ 1996 року, - Рівне: УІІВГ. 1996. - С.152-155.

Гончаров С.М., Коротун С.І. До питання обґрунтування необхідності реконструкції меліоративних систем // Дидактичне і комп'ютерне забезпечення екологічної освіти: Зб. тез допов. - Рівне, 1996. - С.42-43.

Коротун С.І. Статистичний аналіз ефективності меліорованих земель // Проблеми ринкової економіки України: Матеріали науково-практичної конференції. - Рівне: Вид-во УДАВГ, 1997. - С.15-18.

Гончаров С.М., Коротун С.І. До питання про використання геоморфологічних показників для оцінки стану гідромеліоративних систем // Проблеми ринкової економіки України: Матер. наук.-практ. конф. - Рівне: Вид-во УДАВГ, 1997. - С.45-47.

Коротун І.М., Коротун С.І., Година С.В. До проблеми геоморфологічного обґрунтування реконструкції осушувальних систем у Західному Поліссі України // Українська геоморфологія: стан і перспективи: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. - Львів: Меркатор, 1997. - С.125-128.

Коротун С.І. Використання геоморфологічних показників при оцінці стану і роботи ГМС // Українська геоморфологія: стан і перспективи: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. - Львів: Меркатор, 1997. - С.208-211.

Гончаров С.М., Коротун С.І. Гідромеліоративні системи: геоморфологічні показники // Водне господарство України. - К., 1997. - Спецвипуск. - С.29-33.

Коротун С.І. Зміна ґрунтового покриву під впливом гідротехнічних меліорацій на території Рівненської області // Конфер. меліорат. ґрунтознавства. - Рівне: РДТУ, 1998. - С.162-165.

Коротун С.І. До питання просторового еколого-економічного аналізу території Західного Полісся на прикладі Рівненської області // Экономика, общество, рынок: Научн. зап. Харьков. ХИУ, 1998. - Вып.3. - С.181-186.

Коротун С.І. Оцінка ефективності використання осушених земель у Західному Поліссі України з урахуванням природних умов // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми: Зб. наук. праць. за матер. допов. міжнар. наук.-практ. конфер. - м.Львів, 21-23 травня 1998 р. - Львів, НАН України Ін-т регіональних досліджень, 1998. - Ч.ІІІ. - С.28-32.

Коротун С.І. Динаміка урожайності головних сільськогосподарських культур на меліорованих землях // Українське Полісся (вчора, сьогодні, завтра): Зб. наук. праць. - Луцьк: Світанок, 1998. - С.149-151.

Коротун С.І., Карпович Н.І. Комплексна оцінка економічного стану регіонів на основі багатовимірного статистичного аналізу. - Рівне: РДТУ, 2001. - С.89-92.

Коротун С.І. Теоретичні аспекти оптимізації водорегулювання осушувальних земель // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. праць. - Київ-Луцьк: Ред-вид. відд. „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - Т.3. - С.36-38.

Коротун С.І. Економічна ефективність гідротехнічних меліорацій // Історія української географії: Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - Вип.1(7). - С.58-59.

Коротун С.І. Екологічна регламентація використання земельних та водних ресурсів у сільськогосподарському виробництві Рівненської області // Історія української географії: Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - Вип.8 (2). - С.90-97.

Коротун С.І. Історія розвитку меліорацій на території Західного Полісся (на прикладі Рівненської області) // Історія української географії: Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. - Вип.1 (9). - С.45-51.

АНОТАЦІЇ

Коротун С.І. Еколого-географічна оцінка стану меліорованих земель регіону (на прикладі Рівненської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

Дисертація присвячена еколого-географічній оцінці стану меліорованих земель регіону. В роботі розглянуто питання теоретико-методологічних основ еколого-географічного аналізу території. Вперше для умов Західного Полісся (на прикладі Рівненської області) проведено комплексний аналіз меліорованих земель та оцінку ефективності осушувальних гідромеліорацій, здійснено аналіз історичного зрізу розвитку гідромеліорацій регіону; виявлено тенденції розвитку процесів деградації ґрунтів і змін природного режиму ґрунтових та поверхневих вод; обґрунтовано систему показників та здійснено оцінку ефективності гідромеліоративних робіт та ступеня їх впливу на водні ресурси; виявлено залежність між станом та інтенсивністю використання меліорованих земель й урожайністю основних сільськогосподарських культур. Обґрунтовано пропозиції з оптимізації стану меліорованих земель і підвищення ефективності їх використання. Запропонована схема комплексної оцінки еколого-географічного стану меліорованих земель регіону.