Палеогеографічні умови утворення травертинів Поділля

Аналіз морфогенетичних особливостей травертинів Поділля та з’ясування палеогеографічних умов їх утворення, обґрунтування шляхів раціонального використання й охорони. Механізми та чинники формування травертинів. Скам’янілі рештки рослин і молюсків.

Рубрика География и экономическая география
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 12.08.2014
Размер файла 122,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія

Палеогеографічні умови утворення травертинів Поділля

Волік Олена Володимирівна

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фізичної географії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Науковий керівник: кандидат геолого-мінералогічних наук, професор Свинко Йосип Михайлович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри фізичної географії

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор Палієнко Валентина Петрівна, Інститут географії НАН України, заступник директора

кандидат геолого-мінералогічних наук, професор Богуцький Андрій Боніфатійович, Львівський національний університет імені Івана Франка

Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра фізичної географії і раціонального природокористування, м. Чернівці

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Горішний П.М.

Анотація

Волік О.В. Палеогеографічні умови утворення травертинів Поділля.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія.- Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

Дисертація присвячена травертинам Поділля та палеогеографічним умовам їх утворення. Висвітлено основні теоретичні засади вивчення травертинів як специфічних континентальних карбонатних відкладів, історію дослідження цих порід. Охарактеризовано закономірності їх поширення, структури та текстури, морфологію, викопні флору і малакофауну, розглянуто травертини як сучасні природно-територіальні комплекси. Проаналізовано процеси утворення травертинів і вплив на них геологічних, геоморфологічних, хімічних, фізичних чинників та живих організмів. З'ясовано особливості сучасного травертиноутворення на Поділлі. На основі вивчення механізму сучасного травертиноутворення, морфогенетичних особливостей травертинів та аналізу викопних флори та малакофауни відтворено палеогеографічні умови формування травертинів Поділля.

Ключові слова: травертини, травертиноутворення, структури і текстури травертинів, викопна флора та фауна, палеогеографічні умови утворення.

Аннотация

Волик О.В. Палеогеографические условия образования травертинов Подолья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.04 - геоморфология и палеогеография.- Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2005.

Диссертация посвящена травертинам Подолья и палеогеографическим условиям их образования. На основании анализа морфогенетических особенностей и современных процессов образования травертинов, восстановлены обстановки, в которых формировались травертины, а также ископаемые фации.

В первую очередь в работе рассмотрены главные теоретико-методологические принципы изучения травертинов как континентальных специфических карбонатных отложений, а также история их исследования. При изучении травертинов был использован системный подход, они рассматривались не только как горные породы, но и как природные тела, которые задействованы в кругооборот вещества и энергии, существующий в природе. В основу исследований положены такие теоретико-методологическими принципы: историзм и генетизм, актуализм и униформизм.

Для выяснения палеогеографического значения травертинов были проанализированы закономерности их распространения, изучены структуры и текстуры, морфологические формы, проанализированы ископаемая флора и малакофауна травертинов, а также современные ПТК. По густоте размещения и особенностям образования травертинов территория Подолья разделена на три зоны: Северную, Центральную и Приднестровскую (здесь выделены Стрипско-Днестровский, Борщевско-Залещицкий и Студеницко-Ушицкий узлы). Травертины Подолья характеризируются зернистой, плотной, инкрустационной структурами. Выделены первичные и вторичные текстуры, первичные в свою очередь делятся на биогенные и абиогенные. К абиогенным текстурам относятся слоистая массивная, брекчиевая, к биогенным - трубчатые, листовые, моховые, водорослевые и ремейндерная. Биогенные текстуры тесно связаны с живыми организмами и условиями среды, поэтому они являются ключом к восстановлению палеогеографических условий, особенно ископаемых фаций травертинов. На Подолии травертины образуют такие морфологические формы: скалы, скопления, панцири, травертиновые плотины, их морфология зависит от природных условий территории.

Анализ ископаемых флоры и малакофауны, текстур и особенностей современного образования травертинов показал, что травертины формировались в таких обстановках: 1) крутые (65-800) каменистые сухие склоны долины Днестра, здесь росли дуб скальный, клен полевой, кизил обыкновенный, граб обыкновенный; 2) крутые (65-800) каменистые склоны долины Днестра, хорошо увлаженные, иногда заболоченные, распространен лес из вяза обыкновенного, ольхи черной, явора, граба обыкновенного, тополя черного и белого. 3) берега небольших водоемов с водной растительностью, а также ивой ломкой, белой, вязом обыкновенным, ольхой черной; 4) склоны средней крутизны (45-650), умеренно увлажненные и освещенные, но не заболоченные, с лесом из клена обыкновенного, дуба обыкновенного, липы обыкновенной, лещины обыкновенной, вяза шершавого, граба обыкновенного, ивы козьей; 5) склоны средней крутизны (45-650), хорошо прогретые солнцем, незаболоченные с травянистой растительностью, местами были заросли из клена полевого, ясеня обыкновенного. На горизонтальных площадках травертиновых скал существовали следующие фации: 1) горизонтальная поверхность скалы с грабово-паклено-вязовым лесом и дерново-карбонатными почвами на травертиновом элювии; 2) горизонтальная поверхность скалы с лучной растительностью и дерново-карбонатными почвами на травертиновом элювии; 3) хорошо увлажненная горизонтальная поверхность скалы с влаголюбивой растительностью и дерново-карбонатными почвами на травертиновом элювии; 4) заболоченная горизонтальная поверхность скалы с водной растительною. На вертикальных стенках образовались следующие фации: 1) вертикальная стенка травертиновой скалы с петрофитной растительностью; 2) переувлажненная вертикальная стенка травертиновой скалы заросшая мхами; 3) переувлажненное ступенчатое подножие травертиновой скалы с мхами на травертиновом гравии; 4) травертиновые купола у подножия скалы, покрытые водорослями; 5) переувлажненное ступенчатое подножие травертиновой скалы с влаголюбивой растительностью. Образование большинства травертинов на Подолье началось в аллереде (11-11,8 тис. лет тому), и продолжалось в голоцене.

Травертины имеют научную и эстетическую ценность, поэтому нуждаются в охране, а также могут быть использованы как экскурсионные объекты.

Ключевые слова: травертины, травертинообразование, структуры и текстуры травертинов, ископаемая флора и малакофауна, палеогеографические условия.

Summary

Volik O.V. Paleogeographical conditions of travertine creation on the territory of Podillya. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of candidate of Geographic Sciences on speciality 11.00.04 - geomorphology and paleogeography.-Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, 2005.

These theses are dedicated to travertines of the Podillya region and conditions of their creation. Basic theoretical principles of travertines' studying as specific continental carbonate sediments and histories of those sediments' investigation have been highlighted. The principles of their spreading, their morphology, fossil plants and mollusks have been described; modern natural territorial complexes are viewed. The processes of travertine creation and the influence of chemical, physical factors and plants on them have been analyzed as well. An attempt to determine peculiarities of modern travertines creation on the territory of Podillya was made. Basing on the studying of modern travertine creation, as well as on the analysis of fossil plants and mollusks, the paleogeographical conditions of travertine creation on the territory of Podillya have been clarified.

Key words: travertine, travertine creation, structure and texture of travertine, fossil plants and mollusks, paleogeograp

1. Загальна харатеристика роботи

травертин палеогеографічний морфогенетичний

Актуальність теми. Дослідження палеогеографічних умов четвертинного періоду, зокрема пізнього плейстоцену і голоцену Поділля, має велике науково-теоретичне та практичне значення для пізнання закономірностей процесів формування сучасних природних систем. Вони дають можливість відтворити послідовність змін клімату і палеоландшафтів у часі та прогнозувати зміни природного середовища в майбутньому з метою оптимізації раціонального використання природних ресурсів У розв'язанні цих завдань певну роль може відіграти дослідження травертинів. На жаль, до недавнього часу вони незаслужено залишались поза увагою вчених - географів та геологів. Не зважаючи на значне поширення травертинів на Поділлі, існує лише декілька робіт вітчизняних та польських авторів, присвячених цим рідкісним та оригінальним утворенням, але і ті мають епізодичний характер та стосуються вивчення лише окремих питань їх складових частин та умов утворення. Так, роботи А. Ломницького з кінця ХІХ ст., М.О. Куниці, З.І. Хмілевського другої половини ХХ ст. стосуються тільки викопної малакофауни з декількох місцезнаходжень травертинів у Подністров'ї; роботи М.О. Криштофовича, Н.В. Пименової та Л.Д. Баженової - опису невеликої кількості викопної флори з цього ж регіону. До цього часу нез'ясованими залишались закономірності поширення травертинів, їх морфогенетичні особливості, сучасні, палеогеографічні умови й час утворення; необхідною була розробка конкретних методик досліджень травертинів для відтворення палеогеографічних умов їх утворення та вивчення сучасних природних комплексів, пов'язаних з ними, розкриття проблем раціонального використання та охорони цих унікальних природних утворень регіону. Вирішення цих проблем необхідне для з'ясування наукового та практичного значення травертинів, встановлення яких є актуальним з огляду на один із пріоритетних напрямків розвитку сучасної географічної науки - необхідності комплексного вивчення природних систем з метою їх раціонального використання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились в межах колективної теми кафедри фізичної географії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка “Комплексні фізико-географічні дослідження природно-господарських систем (на прикладі Поділля)” та Програми (плану дій) з охорони довкілля, раціонального використання ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Тернопільської області на 2000-2005 рр. (затверджена рішенням сесії Тернопільської обласної ради від 21 серпня 2000 р. у № 176). Крім того, автор брала участь у проведенні інвентаризації геологічних об'єктів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду Тернопільської області на основі договору з науковим центром заповідної справи Мінприроди України у 2004 р., де виконувала роботу з дослідження оцінки травертинових скель Подністров'я як природоохоронних об'єктів.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - аналіз морфогенетичних особливостей травертинів Поділля та з'ясування палеогеографічних умов їх утворення, обґрунтування шляхів раціонального використання й охорони.

Для досягнення мети нами були поставлені такі завдання: 1) розкрити закономірності поширення травертинів на Поділлі, здійснити їх класифікацію за морфологічними ознаками, вивчити структуру та текстуру цих порід; 2) дослідити викопні флору і малакофауну з травертинів як основні індикатори палеогеографічних умов їх утворення; 3) з'ясувати механізми та чинники формування травертинів на Поділлі, сучасні природні комплекси травертинів та їх зв'язок з природними комплексами минулого; 4) відтворити палеогеографічні умови та час утворення травертинів; 5) обґрунтувати головні напрямки раціонального використання та охорони травертинів Поділля.

Об'єкт дослідження - травертинові утворення Поділля

Предмет дослідження - палеогеографічні умови утворення, закономірності поширення, морфологія, генезис, скам'янілі рештки рослин і молюсків, природні комплекси травертинів.

Фактичний матеріал і методи дослідження. У 2001-2004 роках нами виявлено і обстежено понад 50 місцезнаходжень травертинових утворень, зібрано і описано понад 500 зразків із викопною флорою та понад 1100 викопних молюсків. Проведено хімічні аналізи для визначення вмісту бікарбонату кальцію та вуглекислого газу у водах, що відкладають травертини. Результати польових і лабораторних досліджень покладено в основу даної роботи. Крім цього, нами використовувалися матеріали публікацій вітчизняних та зарубіжних авторів.

Дослідження травертинів здійснювалось із допомогою таких методів: літологічних (опис розрізів, вивчення структур та текстур, дифрактометричний аналіз), палеогеографічних (фаціальний та палеоекологічний аналізи), палеонтологічних (малакофауністичний аналіз, вивчення макрорешток рослин), хімічних (комплексонометричне визначення твердості води, визначення вмісту СО2), геодезичних, картографічного та методів ландшафтних досліджень (дослідження фацій і урочищ).

Наукова новизна одержаних результатів: 1) поглиблено підходи та методи дослідження травертинів, запропоновано комплексну методику їх вивчення, яка включає палеонтологічні (малакофауністичні та палеоботанічні), геологічні, геоморфологічні, фізико-хімічні, палео- й фізико-географічні (вивчення ПТК) методи; 2) розроблено схему районування території поширення травертинів за особливостями їх формування і морфології скупчень; 3) розроблено класифікації текстур та травертинових утворень за морфологічними ознаками, застосовано їх як одні з критеріїв розкриття палеогеографічних умов утворення цих порід; 4) на підставі детальних фізико-хімічних досліджень розкрито механізм сучасного травертиноутворення на Поділлі; 5) відтворено палеогеографічні умови утворення травертинів на території дослідженого регіону, виділено і охарактеризовано їх сучасні та палеогеографічні фації, простежено взаємозв'язок між ними.

Практичне значення одержаних результатів. Результати вивчення морфогенетичних особливостей травертинів Поділля можуть бути використані для деталізації палеогеографічних обстановок на Поділлі в голоцені. Дослідження показали, що більшість травертинових скель - прекрасні екскурсійні об'єкти, ряд з них є комплексними пам'ятками природи, тому інформація про них повинна бути використана при створенні схеми туристичного освоєння території. Розроблені у процесі дослідження тематичні напрацювання та зібраний фактичний матеріал використовуються у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка при викладанні курсів “Палеоландшафтознавстово”, “Геологія і геоморфологія плейстоцену”, “Геологія” на географічному факультеті, а також курсів “Геологія з основами палеонтології” - на хіміко-біологічному.

Особистий внесок здобувача. Обстежено понад 50 місцезнаходжень травертинів на Поділлі, зібрано і описано понад 500 зразків із макрорештками рослин та понад 1100 зразків малакофауни. Досліджено структуру та текстуру, природні комплекси травертинів, проведено хімічні аналізи води з метою дослідження сучасного утворення травертинів на Поділлі, встановлено палеогеографічні умови формування травертинів.

Апробація результатів роботи. Результати досліджень були оприлюднені на міжнародних географічних конференціях “Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика” (Тернопіль, 2002), “Антропогенні географія і ландшафтознавство в ХХ-ХХІ ст.” (Вінниця, 2003), ІІ міжнародному з'їзді українських істориків (Кам'янець-Подільський, 2003), “Екологічна географія: історія, теорія, методи і практика” (Тернопіль, 2004), “Ландшафтознавство: традиція та тенденції” (Львів, 2004), “Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки” (Львів, 2004), “Мінералогія: історія, теорія, практика” (Львів, 2004), а також ІХ з'їзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 робіт, загальним обсягом 10,66 д.а., з них 4 одноосібних у фахових виданнях, 8 статей у співавторстві у фахових виданнях та 3 статті у матеріалах конференцій, а також один посібник для студентів у співавторстві. У роботах, опублікованих у співавторстві, переважна більшість польових і лабораторних досліджень проведена дисертантом особисто, співавтор здійснював лише загальне керівництво роботами та оформленням їх результатів.

Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг - 141 сторінка, робота ілюстрована 7 таблицями, 15 рисунками, 21 діаграмою, 28 фотографіями. Перелік літературних джерел охоплює 192 найменування, в тому числі 66 праць іноземних авторів.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади вивчення травертинів та палеогеографічних умов їх утворення” висвітлюється історія дослідження, визначаються основні підходи, засади, методи дослідження травертинів, а також розглядаються питання термінології та класифікації. Найдоцільнішою для вивчення травертинів є комплексна методика, оскільки їх можна розглядати з різних точок зору: як гірські породи, як форми рельєфу, як геохімічні системи, як сучасні природно-територіальні комплекси, тому вивчення якоїсь однієї сторони обов'язково вимагає дослідження й інших аспектів. Розробляючи дану проблематику, ми виходили з методологічних засад актуалізму та генетизму, актуалізму та уніформізму. Терміни “травертин” та “вапняковий туф”, трактуються вченими по-різному. Найбільш вживаними є визначення, дані Дж.М. Фрідманом і Дж.І. Сендерсом: травертин - це генетичний термін, що означує всі карбонатні біохемогенні континентальні відклади в озерах, річках та джерелах, а вапняковий туф - пористий різновид відкладів джерел. Згідно із класифікацією А. Пентікоста та Х. Вайлса за походженням травертини поділяються на метеогенні (вуглекислота у воді, що розчиняє вапняки, які потім перевідкладаються у вигляді травертину, утворюється за рахунок атмосферного вуглекислого газу) та термогенні (вуглекислий газ надходить з надр землі за рахунок тектонічної активності). Залежно від того, чи відбуваються тепер процеси травертиноутворення, місцезнаходження травертинів бувають активними (active) та неактивними (inactive).

Дослідження травертинів в Західній Європі у 1830 р. розпочав Ч. Лайєль. У 1902 р. К. Вебер зробив першу спробу розглянути узагальнені дані по четвертинних травертинах середніх областей Західної Європи. Основні напрямки сучасних досліджень закордоном: процеси травертиноутворення, роль в них живих організмів, швидкість росту травертинів, визначення абсолютного віку, геохімічний склад джерельних вод, що відкладають травертини та самих порід. Серед зарубіжних дослідників, що займаються травертинами варто назвати таких, як: Р. Дріздейл, С. Гейл, Д. Джилейсон, М. Тайлор, З. Ліу, Ю. Свенсон, В. Дрейбродт, Г. Лі, М. Женг, В. Лайонс, Д. Юан, Д. Бухманн, Х. Педалей, Т.Д. Форд, А. Пентікост, С. Александрович та ін. Дослідження травертинів Поділля почалося у XІХ ст. У 1882-1886 рр. виходить “Atlas geologiczny Galicji”, де А. Ломницький описує декілька місцезнаходжень травертинів. У 1886 році виходить його стаття, присвячена так званій “язловецькій фауні”. У 1912 р. О.М. Криштофович визначив флору травертинів з с. Мушкотинців та с. Дарабанів. У 1934 р. Н.В. Пименова описала вапнякові туфи біля с. Песець. В 60-70-х роках М.О. Куниця займався вивченням малакофауни з двох місцезнаходжень травертинів (Язловець, Дарабани). У 1966 році З.І. Хмілєвський описує вапнякові туфи в с. Нижнє Кривче. В 70-х роках ХХ ст. вивченням рослинних решток у травертинах займалися Л.Д. Баженова та Ю.В. Тесленко, ними описано викопну флору з трьох місцезнаходжень (с. Песець, с. Велика Кужелева, с. Шустівці) на Поділлі. Взагалі вітчизняна література присвячена дослідженню травертинів є малочисельною. Дослідження, що тут проводилися, мали епізодичний характер і не дають всебічної характеристики цих природних об'єктів.

У другому розділі “Передумови поширення травертинів на Поділлі” розкриваються відмінні риси геологічної будови, тектоніки, рельєфу, підземних вод, клімату, рослинності та малакофауни території поширення травертинів, що є необхідним для наступного з'ясування закономірностей розміщення травертинів, сучасних та палеогеографічних умов їх утворення.

Територія дослідження розміщена в межах Волино-Подільської плити Східно-Європейської платформи. Утворення травертинів пов'язане із карбонатними відкладами верхньої крейди та міоцену, оскільки вони служать джерелом карбонату кальцію, що перевідкладається у вигляді травертину. Водотривким шаром для підземних вод, що при виході на поверхню відкладають травертин слугують девонські та силурійські відклади, а стрімкі схили річкових долин складені цими породами є своєрідною основою, до якої “прибудовується” травертинове тіло. Територія, що досліджується, зазнала інтенсивних неотектонічних піднять, з районом найбільших голоценових піднять співпадає зона із найбільшою щільністю місцезнаходжень травертинів. Досліджувана територія знаходиться в межах Волино-Подільського артезіанського басейну, безпосереднє відношення до утворення травертинів мають водоносні горизонти у верхньокрейдяних та неогенових породах. Переважна більшість травертинів приурочена до глибоко розчленованої височини Подністровського Поділля. Район поширення травертинів характеризується найтеплішим кліматом в межах Хмельницької (Помірнотеплий та Південний кліматичні райони) та Тернопільської (Центральний та Південний кліматичні райони) областей. Температури липня становлять 18 ...19°С, а січня - 4,5 ... 5,5°С , кількість опадів змінюється від 520 до 590 мм на рік.

У третьому розділі “Морфогенетичні особливості травертинів Поділля та їх палеогеографічне значення” йдеться про закономірності поширення травертинів на Поділлі, їх структури та текстури, морфологію, викопні флору та малакофауну, а також травертини розглядаються як природно-територіальні комплекси.

В Україні травертини поширені в основному на Поділлі та в Криму. Тут вони приурочені до неогенових вапняків: на Західному Поділлі - це літотамнієві вапняки верхнього баденію, на Східному - вапняки верхнього сармату, які залягають на більш давніх девонських аргілітах (на заході) або на силурійських алевролітах (на сході). Найбільші травертинові утворення відомі на півдні Поділля в нижній частині басейну Стрипи в Бучацькому районі; в каньйоні Дністра між гирлами Коропця та Серету, в басейні Нічлави (Борщівський район). В Хмельницькій області найбільші травертинові скелі розташовані в долинах річок Ушиці, Студениці та Данилівки ( Новоушицький та Дунаєвецький райони). В межах Поділля травертини розташовані нерівномірно, територію за густотою місцезнаходжень травертинів та особливостями процесу травертиноутворення поділяємо на три зони: Північну, Середню, Подністровську. Переважна більшість травертинів Поділля знаходиться в Подністровській зоні. На території цієї зони вирізняються три вузли з найбільшою густотою місцезнаходжень травертинів: Стрипсько-Дністровський, Заліщицько-Борщівський, Студеницько-Ушицький. Всього на Поділлі нараховується понад 50 місцезнаходжень травертинів. В межах річкових долин не виявлено чіткої приуроченості травертинових скель до якоїсь певної тераси. В долинах приток Дністра в основному виділяються три рівні: до 10 м (на Стрипі - Рукомиш, Скоморохи; на Джурині - Нирків); 10...20 м (басейн Стрипи - Жизномир (всі скелі), Скоморохи (Рівна Скеля), басейн Студениці - Мушкотинці, Трибухівка, басейн Ушиці - Отроків, Сокілець); приблизно 50 м і більше (Сокілець - на Стрипі, Устечко - на Джурині, Улашківці - на Сереті).

Структури травертинів не відзначаються великою різноманітністю. Як і іншим осадовим породам хемогенного походження, їм властиві зернисті, щільні, інкрустаційні структури. Текстури поділяємо на первинні, що виникають під час седиментації, і вторинні (натічні), що утворюються на стадії перетворення осадку в гірську породу, а також при її подальших змінах. Первинні текстури можуть утворюватися внаслідок впливу на осадки механічних факторів (абіогенні текстури) і у зв'язку з життєдіяльністю організмів (біогенні). До абіогенних текстур ми відносимо: масивні, верствуваті та брекчієвидні; до біогенних - трубчасті (крупнотрубчаста, середньотрубчаста, дрібнотрубчаста), мохові (за ступенем ущільнення - мохова ущільнена, мохова неущільнена, мохова пориста; за мохами, на яких відкладався кальцит - кратоневронова, брієва, дідімодонова, драценокладова, коноцефалієва), водоростеві, листкові (листкова щільна, листкова порожниста, листкова невпорядкована) та ремейдерну (від англ. remainder-уламок, залишок). Текстура травертинів несе відбиток умов, у яких сформувалася порода, тому є важливим показником палеогеографічних умов їх утворення. Аналіз текстури дає можливість виділити палеогеографічні фації, що існували колись навколо та в межах скель.

Травертинові скелі - найхарактерніша морфологічна форма травертинів Поділля. Подекуди вони можуть мати довжину до 200 м і висоту 10-15 м. Скелі відрізняються між собою за виглядом (виділяємо однорідні та неоднорідні скелі). Для будови скель характерними є такі елементи, як: травертинові апсиди, травертинові “дзьоби”, травертинові занавіси, піднавісні підняття, їх стінки ускладнені подушкоподібними виступами, біля підніжжя можуть формуватись травертинові куполи, травертинові стовпи, часто нижче від скелі виникає прискельне східчасте підніжжя.

У формуванні травертинових скель Поділля виділяємо чотири етапи, які можуть накладатися і по-різному комбінуватись між собою. На першому етапі відбувається відкладання карбонату кальцію безпосередньо на звітрілих уламках порід паралельно до схилу; на другому - у верхній частині травертинового скупчення виникає невелика площадка, СаСО3 відкладається горизонтально; на третьому - травертини відкладаються на вертикальній стінці, порослій мохами. Четвертий етап характеризується тим, що горизонтальна площадка досягла рівня водоносного горизонту, відтік води став утрудненим, потічок зміщується до краю скелі, обминає її і нарощує поряд нове травертинове нагромадження, утворюючи травертинові скелі завдовжки в сотні метрів.

Окрім скель, травертини утворюють незначні травертинові скупчення на схилах річкових долин, балок, вони мають малу потужність, складені порівняно пухкими, слабозцементованими відкладами. Інколи можна спостерігати піщано-гравійні травертинові згромадження на схилах, по яких стікають джерельні води. Травертинові “панцирі” являють собою шар травертинів товщиною до 1 м, довжиною кілька метрів, що залягають паралельно до схилу, покриваючи його. Травертинові загати - нагромадження травертинів у руслах потоків, мають незначну товщину (приблизно до 2,5 м), але займають досить зачну площу, поверхня майже однорідна. Долаючи загати, потоки утворюють невеликі водоспади.

У травертинах знайдено відбитки листків 22 видів рослин (листовик сколопендровий (Phyllitis sclopendrum Newm.), верба козяча (Salix caprea L.), верба біла (S. alba L.), верба ламка (S. fragilis L.), верба попеляста (S. cinarea L.), верба тритичинкова (S. triandra L.), тополя чорна (Populus nigra L.), тополя біла (P. alba L.), граб звичайний (Carpinus betulus L.), ліщина звичайна (Corylus avellana L.), вільха чорна (Alnus glutinosa Gaerth.), дуб звичайний (Quercus robur L.), дуб скельний (Q. petraea Liebl.), в'яз гладенький (Ulmus leavis Poll.), в'яз шорсткий (U. scabra Mill.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), клен польовий (A. campestre L.), клен несправжньоплатановий (А. pseudoplatanus L.), липа серцелиста (Tilia cordata L.), липа великолиста (T. platyphyllos Scop.), дерен справжній (Cornus mas L.)). Найбільша частка серед знайдених решток рослин належить в'язу гладенькому (14%), ліщині звичайній (12%), тополі чорній (11%), явору (8%), приблизно однакове співвідношення (5-6%) граба звичайного, клена польового, клена гостролистого, листовика сколопендрового, на решту видів припадає по 1-3%. Найбагатший видовий склад викопної флори виявлено в Трибухівці (13 видів), Переволоці та Скоморохах (по 12 видів), трохи менше (10 видів) - у Язлівці, Пороховій, Космирині (9 видів), по 8 видів знайдено у Кунисівцях, Ісакові, Мушкотинцях, Песці, 7 - в Рукомиші, по 5 - у Великій Кужелеві, Плебанівці, 2 - у Н. Кривчі

Малакофауна виявлена в травертинах біля сіл Скоморохи (12 видів), Переволока (8), Миколаївка (10), Рукомиш (8), Космирин (13) Бучацького і Нижнє Кривче (1) Борщівського районів Тернопільської області; Делева (5) - Тлумацького, Ісаків та Кунисівці (5) Городенківського районів Івано-Франківської області; Велика Кужелева (3) та Трибухівці (7) Новоушицького району Хмельницької області. Всього зібрано 1137 зразків, серед яких визначено 18 видів. Серед зібраних молюсків майже половина (49%) припадає на три види: Helix pomatia Linne, Bradybaena (Eulota) fruticum Mill та Сepea vindobonensis Fer.; приблизно однакове співвідношення Zenobiella vicina Rssm., Zonitoides nitida Mьll, Perforatella bidens Chemn. (7 - 9%); Lacinaria plicata Drap. (Clausilia (Alinda) plicata Drap.), Retinella nitens Gm., Isognomostoma personatum Lam., Cepea nemoralis L., Helicella instabilis Rssm., Cochlodina laminata Mont. (Helix bidens Chem.) (3-5%); по 1% Euomphalia strigella Cless., Helix lutescens Rssm. та Succinea hungarica Hazay., менше 1% припадає на Vitrea (Hyalina) crystalline Mьll, Hyalina (Vitrea) diaphana Stud., Helicella striata Mьll. Всі названі вище види - представники теплолюбної малакофауни, які існували в досить різноманітних обстановках. Переважну більшість становлять молюски, що жили у широколистяних та змішаних лісах, лише 14 % - мешканці сухих луків, степових ділянок, ще 13% знайдених екземплярів жили в чагарниках. Співвідношення вологолюбних та ксеромезофільних молюсків майже однакове, є представники фауни як вологих, часто заболочених ділянок, берегів водойм, так і сухих, теплих кам'янистих схилів. Аналіз складу викопних молюсків та рослин свідчить про існування теплого клімату та різноманітних ландшафтів на Поділлі в час формування травертинів. На даній території панували теплолюбні вологі і мезофільні широколистяно- і змішанолісові та лісостепові ландшафти середньоєвропейського типу. Типи ландшафтів і їх зональна структура в цілому аналогічні сучасним. Утворення травертинів відбувалося а) на кам'янистих порівняно сухих схилах долин, що добре прогрівалися сонцем і були зарослі чагарниками; б) на добре зволожених (часом заболочених), покритих лісом схилах; в) на добре прогрітих сонцем, незаболочених схилах з багатою трав'янистою рослинністю. Видовий склад викопних молюсків повністю співпадає із сучасним, наявність типових для сучасного Подністров'я Helicella instabilis Rssm. та Helicella striata Mьll., які не були виявлені А. Ломницьким та М.О. Куницею в давніх (микулинських) травертинах, свідчать, що переважна більшість травертинів утворювалась в голоцені.

Травертини є не лише суто геологічними утвореннями їх можна розглядати також як природно-територіальні комплекси. До складу компонентної структури травертинових утворень, як і будь-якого ПТК, входять: літогенна основа (плюс рельєф), атмосферний компонент, гідрокомпонент, флора та фауна. Травертинові скелі, на нашу думку, у морфологічній будові місцевостей річкових долин виступають як урочища, оскільки вони являють собою комплекс генетично, динамічно і територіально пов'язаних фацій, добре виражених у природі завдяки особливостям геологічної будови, рельєфу, змінам у зволоженні, мікрокліматі, рослинності. На підставі наших досліджень виділяємо ряд фацій, що зустрічаються в більшості травертинових скель. По-перше, це фації розташовані на горизонтальних площадках скель: 1) горизонтальна поверхня травертинової скелі із грабово-паклено-в'язовим лісом на дерново-карбонатних ґрунтах на травертиновому елювії; 2) горизонтальна поверхня травертинової скелі із різнотравною лукою на дерново-карбонатних ґрунтах на травертиновому елювії; 3) перезволожена горизонтальна поверхня травертинової скелі із вологолюбною рослинністю на дерново-карбонатних ґрунтах на травертиновому елювії. Іншу групу становлять фації вертикальних стінок скель: 1) вертикальна стінка травертинової скелі із петрофітною рослинністю; 2) перезволожена вертикальна стінка травертинової скелі із моховою рослинністю; 3) перезволожене східчасте підніжжя травертинової скелі з моховою рослинністю на травертиновому гравії; 4) травертинові куполи в підніжжі скелі, покриті водоростями. Фаціальна структура урочищ травертинових скель залежить від етапу їх розвитку, який визначає розміри, умови зволоження, мікроклімат, рослинність та ін.

В четвертому розділі “Чинники та палеогеографічні умови утворення травертинів Поділля” на підставі аналізу механізмів та умов сучасного травертиноутворення відтворено палеогеографічні умови утворення травертинів.

Основними факторами, які впливають на утворення травертинів є: температура повітря та води, вміст СО2 у воді й повітрі, динаміка води, а також діяльність живих організмів. Температура повітря відіграє лімітуючу роль, тому для утворення травертинів її значення на території повинно перевищувати 140С. Аналіз добових змін температури води та повітря, вмісту СО2 та Са(НСО3)2 у воді показав тісний взаємозв'язок між ними: чим вищі температури води та повітря, тим більше бікарбонату кальцію втрачає вода. Оскільки для відкладання травертинів необхідною є динаміка води, (перемішування покращує її прогрівання та виділення СО2, що в свою чергу спричиняє порушення хімічного балансу і випадання СаСО3 в осад), то оптимальні умови для утворення травертинів виникають в умовах розчленованого рельєфу (на схилах долин). Утворенню травертинів сприяє багата рослинність (найкраще лісова), бо вона інтенсивно поглинає вуглекислий газ (парціальний тиск атмосферного СО2 зменшується, і відбувається вивільнення двооксиду вуглецю із води). Для формування травертинів необхідні мохи (Conocephalum conicum, Cratoneuron commutatum, Cratoneuron filicinum, Bryum pseudobriquebrum, Bryum pallescens, Dracenocladus sendfneri, Brachythecium rivulare, Didymodon tophaceus), проходячи через них водяні струмені розбиваються на краплі, що сприяє виділенню СО2 з води і послабленню хімічних зв'язків, за рахунок яких утримується розчинений бікарбонат.

Для сучасного утворення травертинів на Поділлі характерні такі риси: 1) спостерігається в південній частині Поділля приблизно до лінії с.Трибухівці (долина Стрипи) - с.Отроків (долина Ушиці), що не повністю співпадає із районом поширення травертинів, а це свідчить, що північніше вищезгаданої лінії в минулому існували умови, що сприяли утворенню травертинів, але згодом вони змінилися і стали несприятливими; 2) по всій території відбувається відкладання травертинів в межах травертинових скель та безпосередньо на схилах (в обох випадках кальцит відкладається на мохах, рідше на водоростях), осадження ж кальциту в невеликих потоках має обмежене поширення (в каньйоні Дністра вниз по течії від Іване-Золотого), а в ріках - не виявлено; 3) чітка приуроченість активних місцезнаходжень травертинів до крутих схилів - “стінок” пояснюється тим, що: а) тут відбувається розвантаження міоценового водоносного горизонту; б) в межах схилів створюються оптимальні умови для руху води; в) завдяки теплішому мікроклімату, ніж на довколишній території.

Формування травертинів відбувалося в умовах теплого клімату, про це свідчать температури необхідні для сучасного травертиноутворення, характер викопної флори та фауни про що йшлося вище. Кліматичні умови були близькими до сучасних, проте температура могла бути дещо вищою, судячи з широкого розповсюдження травертинів із листковою та трубчастою текстурами, які тепер не утворюються, та наявності травертинових загат в річках. Наявність травертинів із листковою текстурою свідчить про поширення широколистяних лісів у час утворення травертинів, а отже, і про достатнє зволоження території, тобто кількість опадів становила не менше 500 - 600 мм на рік.

На основі аналізу текстур травертинів, умов існування, виявлених і названих вище видів рослин та молюсків, а також вивчення сучасних умов утворення травертинів, ми виділили наступні обстановки, в яких формувалися травертини даного регіону. 1. Стрімкі (65-800) кам'янисті сухі схили долини Дністра, що добре прогрівалися сонцем. На схилах росли дуб скельний, клен польовий, дерен справжній, граб звичайний. В такій обстановці розпочиналося формування скель біля Ісаківців, Кунисівців. 2. Стрімкі (65-800) кам'янисті схили над Дністром, добре зволожені, часом заболочені через утруднений стік води з травертинової скелі. Поширений ліс із в'яза гладенького, вільхи звичайної, явора, граба звичайного, місцями з'являється тополя чорна та біла. Біля скель поширені зарості листовика сколопендрового, значно поширені мохи. В таких умовах продовжувалися розвиватися скелі біля Ісакова, Кунисівців, формувалася центральна частина скелі біля Космирина. 3. Підтоплені береги невеликих озерець чи калюж на горизонтальній площадці скелі, густо зарослі мохом, водоростями, водною рослинністю (очеретом, рогозою, ситником). Довкола водойм існували зарості із верби ламкої, білої, попелястої, тритичинкової, в'яза гладенького, вільхи звичайної. В таких умовах формувалися верхні частини скель, наприклад біля Космирина, Скоморохів, Рукомиша, Порохової. 4. Схили середньої стрімкості (45-650), достатньо зволожені та освітлені, проте не заболочені, зарослі лісами з клена гостролистого, дуба звичайного, липи звичайної, ліщини звичайної, в'яза шорсткого, граба звичайного, верби козячої та ін. В таких умовах певний час розвивалися скелі біля Н. Кривче, Рукомиша, Переволоки, В. Кужелевої, Мушкотинців, Трибухівки та ін. 5. Схили середньої стрімкості (45-650), добре прогріті сонцем, незаболочені, з багатою трав'янистою рослинністю, подекуди зарослі кленом польовим, ясеном звичайним. В такій обстановці формувалися окремі частини скель біля Переволоки, Плебанівки, травертинове скупчення в Язлівці.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Основні місцезнаходження травертинів та межі сучасного травертиноутворення

Проаналізувавши текстури травертинів, викопну флору та малакофауну, виділяємо ряд палеогеографічних фацій, що в минулому були характерними для травертинових скель. Фації горизонтальних площадок скель: 1) горизонтальна поверхня травертинової скелі із грабово-паклено-в'язовим лісом та дерново-карбонатними ґрунтами на травертиновому елювії (підставою для виділення було виявлення травертинів із листковою текстурою та відбитків листкових пластин граба звичайного, клена польового, в'яза шорсткого); 2) горизонтальна поверхня травертинової скелі із різнотравною лукою та дерново-карбонатними ґрунтами на травертиновому елювії (підставою для виділення є знахідки Cepaea vindobonensis Fer., Euomphalia strigella Cless., Helix lutescens Rssm., Helicella instabilis Rssm., які є мешканцями сухих ділянок, що добре прогріваються сонцем); 3) добре зволожена горизонтальна поверхня травертинової скелі із вологолюбною рослинністю та дерново-карбонатними ґрунтами на травертиновому елювії (про існування цієї фації свідчать знахідки Vitrea (Hyalina) crystalline Mьll., Cochlodina laminata Mont. (Helix bidens Chem.), Perforatella bidens Chem., наявність останнього виду вказує також на існування вологих заростів вільхи); 4) заболочена горизонтальна поверхня травертинової скелі із очеретово-рогозовою рослинністю (можливе існування невеликої водойми) (підставою для виділення було виявлення травертинів із трубчастою текстурою (чітко видно будову стебел очерету та рогози), вертикальне залягання трубок свідчить про відкладання травертину в горизонтальній площині, крім цього в травертинах із трубчастою текстурою наявні Succinea hungarica Hazay. та Zonitoides nitida Mьll.). Перші три фації наявні в межах травертинових скель і сьогодні, а заболочена горизонтальна поверхня травертинової скелі із очеретово-рогозовою рослинністю тепер практично не зустрічається, хоч в минулому була дуже поширеною, судячи із великої кількості травертинів із трубчастою текстурою, що знову ж таки наштовхує на думку про тепліший клімат в минулому. Палеофації вертикальних стінок скель: 1) вертикальна стінка травертинової скелі із петрофітною рослинністю (про існування цієї фації свідчать знахідки Cepaea vindobonensis Fer., Euomphalia strigella Cless., Helix lutescens Rssm., Helicella instabilis Rssm., Lacinaria plicata Drap. (Clausilia (Alinda) plicata Drap.)); 2) перезволожена вертикальна стінка травертинової скелі із моховою рослинністю (підставою для виділення є наявність травертинів із моховою текстурою та існування аналогічних фацій тепер); 3) перезволожене східчасте підніжжя травертинової скелі з моховою рослинністю на травертиновому гравії (на існування цієї фації вказує травертиновий “пісок” в контактній зоні між скелею та підстелюючими породами, а також фрагменти східчастого підніжжя біля тепер неактивних скель); 4) травертинові куполи біля підніжжя скелі, покриті водоростями (підставою для виділення є травертини із водоростевою текстурою у вигляді горбів біля підніжжя “мертвих” скель та існування аналогічних фацій і тепер); 5) перезволожене східчасте підніжжя травертинової скелі з очеретово-рогозовою рослинністю (про існування цієї фації свідчать травертини із трубчасто-моховою текстурою, добре простежується косе залягання травертинів).

Питання часу утворення травертинів залишається відкритим. Однозначно можна сказати лише те, що формування травертинових скель відбулося після того, як річкові долини і балки, на схилах яких вони розташовані, врізалися нижче рівня залягання підошви неогенових вапняків, з-під яких почали витікати джерела. Очевидно, що це могло статися не раніше пізнього плейстоцену, до того ж видовий склад викопних флори та малакофауни повністю співпадає із сучасним, тому найімовірніше, що утворення більшості травертинів Поділля відбулось в голоцені. Найоптимальніші умови для утворення травертинів у голоцені були в атлантичному періоді (8,0-4,6 тис. років тому). Для нього характерні значна залісненість території широколистяними лісами і більш вологий та теплий клімат, ніж в теперішній час. Проте, якщо співставити розміри і об'єми деяких скель, враховуючи до того ж етапність їх формування, із середньою швидкістю відкладання травертинів (за даними зарубіжних вчених в середньому 1..3 мм/рік), дійдемо висновку, що формування найбільших травертинових скель мало розпочалось понад 10 тис. років тому. Близько 11,8-11 тис. років тому виділяється інтерстадіал аллеред, під час якого клімат був найтеплішим, і широко розповсюдженими були ліси із значним вмістом широколистяних порід. Очевидно саме тоді почалось утворення травертинів на Поділлі. У ранньому голоцені (10,3-8,4 тис. років тому) відбулось похолодання, тому процес травертиноутворення міг сповільнитися або й частково припинитися. В середньому голоцені (8,0-2,6 тис. років тому) у зв'язку із потеплінням, особливо в атлантичний період (8,0-4,6 тис. років тому) утворення травертинів знов посилилося. В пізньому голоцені утворення травертинів продовжувалося, хоча відбувалося поступове похолодання і встановлення сучасних кліматичних умов.

В п'ятому розділі “Прикладне значення травертинів Поділля, проблеми їх раціонального використання та охорони” подається короткий опис травертинових скель, які є пам'ятками природи, а також тих, що можуть використовуватись для рекреації, оскільки до них приурочені культові чи оборонні споруди, печери чи водоспади. Обґрунтовуються основні напрямки їх використання та рекомендації щодо охорони.

Висновки

Травертин - це термін, що означує всі карбонатні біохемогенні континентальні відклади в озерах, річках та джерелах не залежно від температури їх води, а вапняковий туф - пористий різновид відкладів джерел. Проте травертини слід розглядати як системно організовані утворення, які являють собою не просто осадові породи, а природні тіла, що задіяні у безперервний колообіг речовини та енергії, що існує в природі.

Травертини - досить складні природні утворення, в яких кожна морфогенетична особливість зумовлена певними умовами формування. Саме тому для реконструкції палеогеографічних умов утворення цих порід необхідно застосовувати комплексну методику, яка включає дослідження закономірностей розміщення, структури та текстури, морфології травертинів, а також викопних флори та малакофауни, природних комплексів, сучасних процесів травертиноутворення.

За густотою місцезнаходжень травертинів та особливостями процесу травертиноутворення територію поширення травертинів поділяємо на три зони (Північну, Середню, Подністровську). Переважна більшість травертинів Поділля знаходиться в Подністровській зоні, тут спостерігається сучасне утворення травертинів. На території цієї зони вирізняються три вузли:

Стрипсько-Дністровський,

Заліщицько-Борщівський,

Студеницько-Ушицький.

Для травертинів характерні зерниста, щільна, інкрустаційна структури. Текстури травертинів поділяємо на первинні та вторинні (натічні). Первинні включають біогенні (трубчасті, листкові, мохові, водоростеві, ремейдерна) та абіогенні (верствувата, масивна, брекчієва) текстури. Текстура травертинів є важливим показником палеогеографічних умов їх утворення.

Згідно із розробленою класифікацією, травертинові утворення Поділля поділяємо на такі форми: скелі (однорідні та неоднорідні), травертинові скупчення, травертинові панцири, загати в потоках.

У формуванні травертинових скель Поділля виділяємо чотири етапи, які можуть накладатися і по-різному комбінуватись між собою.

Травертинові скелі у будові місцевостей річкових долин виступають як рідкісні урочища. В межах травертинових скель виділяємо ряд фацій (фації горизонтальної площадки та вертикальної стінки). Аналіз сучасних фацій є ключем для реконструкції палеофацій.

Аналіз складу виявлених викопних молюсків та рослин свідчить про існування теплого й вологого клімату та різноманітних ландшафтів на Поділлі в час формування травертинів. На даній території панували теплолюбні вологі та мезофільні широколистяні та мішані ліси, лісостепи. Типи ландшафтів і їх зональна структура в цілому аналогічні сучасним.

Умови, в яких формувалися травертини Поділля були такими: а) стрімкі кам'янисті сухі схили долини Дністра, що добре прогрівалися сонцем, порослі дубом скельним, кленом польовим, дереном; б) стрімкі кам'янисті схили над Дністром, добре зволожені, часом заболочені через утруднений стік води з травертинової скелі, поширений ліс із в'яза гладенького, вільхи звичайної, явора, граба звичайного, місцями з'являється тополя чорна та біла; в) підтоплені береги невеликих озерець чи калюж, густо порослі мохом, водоростями, водною рослинністю, довкола водойм існували зарості із верби ламкої, білої, попелястої, тритичинкової, в'яза гладенького, вільхи звичайної; г) схили середньої стрімкості, достатньо зволожені та освітлені, проте не заболочені, зарослі лісами з клена гостролистого, дуба звичайного, липи звичайної, ліщини звичайної, в'яза шорсткого, граба звичайного, верби козячої та ін.; ґ) схили середньої стрімкості, добре прогріті сонцем, сухі, з багатою трав'янистою рослинністю, подекуди зарослі кленом польовим, ясеном звичайним.

Для травертинових скель в минулому були характерними такі палеофації. Палеофації горизонтальних поверхонь скель: 1) горизонтальна поверхня травертинової скелі із грабово-паклено-в'язовим лісом та дерново-карбонатними ґрунтами на травертиновому елювії; 2) горизонтальна поверхня травертинової скелі із різнотравною лукою та дерново-карбонатними ґрунтами на травертиновому елювії; 3) перезволожена горизонтальна поверхня травертинової скелі із вологолюбною рослинністю та дерново-карбонатними ґрунтами на травертиновому елювії; 4) заболочена горизонтальна поверхня травертинової скелі із очеретово-рогозовою рослинністю. Палеофації вертикальних стінок скель: 1) вертикальна стінка травертинової скелі із петрофітною рослинністю; 2) перезволожена вертикальна стінка травертинової скелі із моховою рослинністю; 3) перезволожене східчасте підніжжя травертинової скелі з моховою рослинністю на травертиновому гравії; 4) травертинові куполи біля підніжжі скелі, покриті водоростями; 5) перезволожене східчасте підніжжя травертинової скелі з очеретово-рогозовою рослинністю.

Утворення найбільших травертинових скель Поділля, на нашу думку, почалось в аллереді (близько 11,8-11 тис. років тому); у ранньому голоцені (10,3-8,4 тис. років тому) відбулось похолодання, тому процес травертиноутворення міг сповільнитися або й частково припинитися. В середньому голоцені (8,0-2,6 тис. років тому) у зв'язку із потеплінням, особливо в атлантичний період (8,0-4,6 тис. років тому) утворення травертинів знов посилилося. В пізньому голоцені утворення травертинів продовжувалося, хоча відбувалося поступове похолодання і встановлення сучасних кліматичних умов.

Сучасне утворення травертинів на Поділлі спостерігається в південній частині Поділля приблизно до лінії с.Трибухівці (долина Стрипи) - с.Отроків (долина Ушиці). На всій території відбувається відкладання травертинів в межах травертинових скель та безпосередньо на схилах (в обох випадках кальцит відкладається на мохах, рідше на водоростях), осадження ж кальциту в невеликих потоках має обмежене поширення (в каньйоні Дністра нижче по течії від Іване-Золотого), а в ріках - не виявлено. Утворення травертинів відбувається в межах крутих схилів - стінок. Це пов'язано з тим, що тут відбувається розвантаження міоценового водоносного горизонту, створюються оптимальні умови для руху води.

Зважаючи на значну наукову та естетичну цінність, більшість травертинових скель необхідно взяти під охорону держави як комплексні пам'ятки природи. В першу чергу до них слід віднести травертинові скелі біля Переволоки, Стінки, Космирина Бучацького району, Устечка Заліщицького району Тернопільської області та Ісакова Городенківського району Івано-Франківської області. Мальовничі скелі можуть використовуватися як екскурсійні об'єкти, їх варто включити до екскурсійних маршрутів на лише обласного, а й загальнодержавного значення. Розробку травертинів для господарських потреб (випалювання вапна, виготовлення облицювальних плиток та інших цілей) можна дозволяти лише в окремих випадках за рішенням спеціально створеної комісії.


Подобные документы

  • Фактори виникнення та особливості західних вітрів середніх широт. Механізм впливу материків на атмосферну циркуляцію. Модель утворення депресії на полярному фронті. Умови утворення та траєкторії тропічного циклона, теплих та холодних антициклонів.

    реферат [21,8 K], добавлен 17.05.2010

  • Географічне дослідження регіональних природоохоронних систем на теренах Поділля. Обґрунтування оптимальної моделі природоохоронної системи як засобу збереження біотичного і ландшафтного різноманіття та ландшафтно-екологічної оптимізації території.

    автореферат [57,0 K], добавлен 08.06.2013

  • Аналіз герба та прапора Донеччини. Характеристика рельєфу, ґрунтів. клімату. Географічне розташування та історія утворення Донецької області. Пам'ятки доісторичної доби. Агропромисловий та транспортний комплекс, екологічна ситуація, чисельність населення.

    реферат [358,1 K], добавлен 09.10.2011

  • Дослідження географічного положення, рельєфу та водних ресурсів Південної Америки. Характеристика теоретико-фізичних аспектів водоспадів. Вивчення причин утворення та класифікації водоспадів. Огляд основних особливостей найбільших водоспадів континенту.

    курсовая работа [177,6 K], добавлен 06.10.2012

  • Історія утворення Галицького району, його географічне положення, геологічна будова і рельєф території, кліматичні і метеорологічні умови, водні ресурси, рослинний і тваринний світ, ґрунти. Ландшафтні особливості лівобережжя та правобережжя Дністра.

    реферат [27,9 K], добавлен 07.09.2015

  • Загальні відомості про кам'яновугільний період. Кліматичні умови. Опис наземного рослинного світу. Особливості поширення сімейства хвощових. Характеристика тваринного світу в морях доби карбону. Схема утворення вугілля. Розміщення його покладів в Україні.

    презентация [2,6 M], добавлен 04.10.2013

  • Механізми охорони оточуючого середовища; методи регулювання використання рекреаційних природних комплексів; заходи проти пошкодження природи туристами. Екоменеджмент-план для управління природокористуванням. Культурно-історичні рекреаційні ресурси.

    реферат [25,1 K], добавлен 21.01.2011

  • Формування та історичний розвиток економічного союзу Бельгії, Нідерландів і Королівства Люксембург. Координація політики в економічній і соціальній сферах. Здійснення зовнішніх економічних зв'язків країнами-учасницями союзу як єдиного утворення.

    реферат [34,5 K], добавлен 13.01.2011

  • Визначення поняття, видів та правових особливостей утворення рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон та курортів. Дослідження правового режиму даних об’єктів. Характеристика юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства у даній сфері.

    курсовая работа [50,0 K], добавлен 22.11.2014

  • Географічні особливості, рельєф пустель, закономірності їх утворення і поширення. Пустелі Середньої та Центральної Азії, Казахстану, півострова Індостан та Аравійського півострова. Антропогенний вплив та господарське використання опустелених територій.

    курсовая работа [227,7 K], добавлен 06.05.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.