Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

Працересурсний потенціал Полтавської області і його територіальна організація

Спеціальність 11.00.02 - економічна та соціальна географія

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Логвин Михайло Михайлович

КИЇВ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальноекономічних дисциплін Полтавського університету споживчої кооперації України.

Науковий керівник - доктор географічних наук, професор Дудник Іван Миколайович

Полтавський університет споживчої кооперації України, завідувач кафедри загальноекономічних дисциплін

Офіційні опоненти:

Доктор географічних наук, старший науковий співробітник Коваленко Петро Сергійович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу комплексного розвитку та розміщення продуктивних сил і розселення

Кандидат географічних наук, доцент Мезенцева Наталія Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної та соціальної географії

Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Міністерства науки і освіти України, кафедра економічної географії та екологічного менеджменту

Захист відбудеться 29 квітня 2002 р. о 14³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90,географічний факультет, ауд. 212.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий "20" березня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор географічних наук, професор Іщук С.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Кардинальні перетворення в суспільстві найбільше впливають на процеси відтворення працересурсного потенціалу. Депопуляція і поглиблення процесу старіння населення в поєднанні із загальною соціально-економічною кризою і падінням рівня життя людей в Україні призвели до істотних змін якості працересурсного потенціалу. Гостро стоїть проблема забезпечення зайнятості працеактивного населення, що в умовах становлення ринкових відносин і зниження попиту на працю потребує регулюючого впливу. З іншого боку, необхідність підвищення ефективності виробництва вимагає скорочення всіх видів витрат і впровадження працезберігаючих технологій.

Актуальність географічного дослідження цих проблем посилюється в звязку з необхідністю вирішення конкретних завдань становлення регіональних та локальних ринків праці та регулювання зайнятості населення. Зокрема, глибокого дослідження вимагають проблеми регіональної сегментації ринку праці в цілому та в розрізі окремих категорій населення, концептуального визначення напрямів структурної перебудови господарства, вдосконалення регіональної політики зайнятості населення.

Розробка наукових основ регіональної політики зайнятості населення, що базується на реалізації загальнодержавних та місцевих програм соціально-економічного розвитку є актуальним завданням на сучасному етапі ринкових перетворень. Необхідність поглибленого вивчення теоретико-методологічних і практичних питань функціонування та регулювання працересурсного потенціалу та регіонального ринку праці зумовила вибір теми, мету, завдання та структуру дисертації.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні положення дисертації є складовою частиною держбюджетних науково-дослідних робіт "Розробка науково-методичних основ курсу "Розміщення продуктивних сил України у вищих навчальних закладах" (номер державної реєстрації 096/96), "Наукові основи управління регіональним розвитком" (номер державної реєстрації 0121/2000), "Науково-методологічні основи викладання курсу "Світовий ринок товарів та послуг" (номер державної реєстрації 0123/2000).

Мета і основні завдання роботи. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування суспільно-географічної сутності розвитку, структури та функцій працересурсного потенціалу обласного регіону.

Для досягнення зазначеної мети вирішувались такі основні завдання:

теоретичне обґрунтування територіальної організації працересурсного потенціалу обласного регіону;

розробка методики суспільно-географічного дослідження працересурсного потенціалу;

комплексна оцінка факторів відтворення працересурсного потенціалу;

аналіз, оцінка та синтез динамічних та структурних параметрів працересурсного потенціалу Полтавської області;

прогноз відтворення працересурсного потенціалу регіону;

обґрунтування принципів побудови механізму регулювання регіонального ринку праці;

Обєктом дослідження є працересурсний потенціал Полтавської області як системне утворення.

Предмет дослідження - територіальна організація процесу відтворення працересурсного потенціалу як сукупності просторової взаємодії соціальних, економічних, психологічних та інших характеристик.

Теоретико-методологічною основою роботи стали положення суспільної географії, демографії, класичної політичної економії. Дослідження ґрунтується на ідеях, закладених в Конвенціях і Рекомендаціях Міжнародної організації праці, законодавчих та нормативно правових документах України, концепції переходу України до ринкових відносин, розробках науково-дослідних установ з питань становлення ринкової економіки, відтворення працересурсного потенціалу, ринку праці, соціального захисту населення. В процесі дослідження використовувались, зокрема, наукові положення суспільної географії про територіальну організацію суспільства викладені у працях Е.Б. Алаєва, П.С. Коваленка, С.О. Ковальова, С.С. Мохначука, М.Д. Пістуна, Ю.І. Пітюренка, В.А. Поповкіна, О.Г. Топчієва, М.І. Фащевського, О.У. Хомри, Б.С. Хорєва. Опрацьовані розробки вітчизняних економістів стосовно працересурсного потенціалу взагалі та ринку праці і зайнятості населення, зокрема, Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, М.І. Долішнього, Г.І. Купалової, Е.М. Лібанової, В.В. Онікієнка, С.І. Пирожкова, В.С. Стешенко.

В процесі дослідження використовувалися методи: монографічний, системно-структурного аналізу, економіко-статистичні, соціологічні, прогнозування, моделювання, порівняльно-географічні, картографічні, районування, графічні тощо.

Джерелами інформації служили матеріали Міністерств праці і соціальної політики, економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики, Державного центру зайнятості, Полтавського обласного державного центру зайнятості, дані щорічних звітів обласного статистичного управління, результати авторських вибіркових соціально-демографічних обстежень, фактичний матеріал, що міститься у виданнях зарубіжних та вітчизняних дослідників, в періодичній пресі.

Наукова новизна роботи. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі результати:

поглиблено та розширено теоретико-методологічні положення суспільної географії щодо територіальної організації працересурсного потенціалу регіону, зокрема, уточнено та змістовно розширено категорії "працересурсний потенціал", "ринок праці", "територіальна організація працересурсного потенціалу";

розроблена та апробована методика суспільно-географічного дослідження працересурсного потенціалу обласного регіону в період становлення ринкових відносин;

ринок праця працересурсний потенціал

виявлені тенденції відтворення працересурсного потенціалу Полтавської області та змістовні параметри його територіальної організації;

здійснений прогноз демовідтворювальної ситуації, величини працересурсного потенціалу та локальних ринків праці Полтавської області;

обґрунтовані пропозиції щодо принципів побудови механізму регулювання регіонального ринку праці регіону.

Практичне значення та реалізація результатів дослідження. Теоретичні та методичні положення дисертації є внеском в теорію суспільної географії і відкривають нові можливості для глибшого пізнання законів територіальної організації працересурсного потенціалу. Вони є універсальними і можуть бути використані для прогнозно-географічного дослідження будь-якого обласного регіону України.

Теоретичні положення та конкретні методики дисертації доцільно використовувати при вивченні суспільно-географічних та економічних дисциплін у вищих навчальних закладах, що сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців у сфері управління регіональним розвитком. Матеріали дисертації знайшли відображення у навчально-методичному процесі і використовуються при викладанні дисциплін "Розміщення продуктивних сил", "Державне регулювання економіки", "Світовий ринок товарів та послуг" в Полтавському університеті споживчої кооперації України.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій базується на застосуванні сучасних теоретико-методологічних положень, методів дослідження суспільної географії та опрацюванні значної за масштабом інформаційної економіко-статистичної бази, яка наведена в тексті, таблицях і додатках.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, які виносяться на захист, розроблені автором самостійно. Вони отримані автором особисто і є його внеском у розвиток теорії і практики суспільно-географічних досліджень працересурсного потенціалу регіонів.

Визначено суспільно-географічну сутність працересурсного потенціалу, ринку праці та зайнятості населення в обласному регіоні, виявлено звязки демографічних процесів із зайнятістю та безробіттям. Обґрунтовані тенденції розвитку демографічної ситуації; функціонування регіонального і локальних ринків праці, запропоновані основні напрями оптимізації ринку праці в контексті комплексного соціально-економічного розвитку регіону.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження виносились на обговорення та внесені до пропозицій міжнародних науково-практичних конференцій "Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів" (Львів, 1997), "Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії, конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття" (Київ, 1997), "Проблеми економічної теорії та практики в сучасних умовах" (Хмельницький, 1998), "Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми" (Львів, 1998), "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (Київ, 2001), науково-практичної конференції "Ринок праці України: проблеми та перспективи розвитку" (Полтава, 1998).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 15 наукових працях загальним обсягом 4,45 д. а., в яких особисто автору належить 3,85 д. а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (128 найменувань) та додатків. Дисертація викладена на 147 сторінках машинописного тексту, вміщує 28 таблиць, 12 додатків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначаються його об'єкт, предмет, методологічні й теоретичні основи; викладена наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення; виділено особистий внесок дисертанта в розкриття дослідженої проблеми; наведено результати апробації.

У першому розділі викладені теоретичні та методичні положення суспільно-географічного дослідження працересурсного потенціалу регіону.

Ряд вчених під працересурсним потенціалом розуміють форму втілення особистого фактору виробництва чи людського фактора (факторний підхід), розглядаючи працересурсний потенціал як одну з економічних форм особистого фактора, що проходить у своєму русі три послідовні стадії розвитку: ресурсну (трудові ресурси); факторну (робоча сила); виробничу (перетворення у працересурсний потенціал).

Представники другого підходу повязують працересурсний потенціал із сукупною здатністю суспільства до праці (працездатним населенням) і характеризують як ресурси праці, якими володіє суспільство на даному етапі свого розвитку (ресурсний підхід). Тобто, працересурсний потенціал виступає як максимально можлива міра праці, якою володіє суспільство.

На наш погляд, доцільніше прийняти саме другий підхід, а запровадження в 90-х роках в обіг поняття "працересурсний потенціал", що тотожне поняттю "трудовий потенціал" є виправданим.

Поняття "працересурсний потенціал" обємніше, ніж трудові ресурси, бо характеризується не лише загальною чисельністю індивідів, але і тривалістю їх життя, на протязі якого певна сукупність населення (всього чи працездатного) може у відповідних соціально-економічних умовах брати участь у суспільній праці. В працересурсний потенціал включаються показники чисельності працездатного населення, його галузевої і територіальної структури, кількісні та якісні характеристики попиту і пропозиції на ринку праці.

Таким чином, працересурсний потенціал - це сукупність кількісних і якісних характеристик здібностей і можливостей (ресурсів праці) працездатного населення, які реалізуються чи можуть бути реалізовані через існуючу систему відносин у суспільно-корисному виробничому процесі.

В контексті даного дослідження працересурсний потенціал розглядався як суспільно-географічна система. Багатогранність даної системи обумовлює застосування широкого кола показників для відображення її сутності. Якісні характеристики працересурсного потенціалу розкриваються за допомогою демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, ідейно-політичних, моральних, науково-технічних та інших ознак. У складному системному утворенні, яким є працересурсний потенціал, доцільно виділяти підсистеми: демографічну, соціально-економічну, соціально-психологічну.

Територіальна організація працересурсного потенціалу (ТОПРП) - певний стан відносно відмежованої функціонально-територіальної системи, що базується на одиницях розселення відповідного таксономічного рангу, в якій провідне місце належить самовідтворювальній функціональній одиниці (працересурсному потенціалу). ТОПРП відображає закономірності відтворення працересурсного потенціалу на рівнях областей, окремих населених пунктів і систем розселення. Властивістю ТОПРП є відносна стійкість у часі і просторі характеристик працевідтворювальних процесів, що зумовлені особливостями розвитку регіонів. Однією з умов збалансованого розвитку території є не стільки наявність працересурсного потенціалу, скільки його впорядкованість в галузевому та територіальному відношенні. Територіально-галузева структура господарства при цьому є головним фактором формування ТОПРП.

Соціально-демографічна, соціально-економічна, організаційно-управлінська структури, які взаємодіють через виробничо-економічні, соціально-демографічні, культурно-побутові та інформаційно-управлінські звязки є складовими ТОПРП.

На формування і відтворення працересурсного потенціалу впливають наступні групи факторів:

1) суспільно-географічні;

2) історичні (типи населення, звичаї, традиції);

3) економічні (форми і методи загальної та професійної підготовки кадрів, організація праці);

4) демографічні (природний рух, міграція населення);

5) соціальні (соціальна інфраструктура, рівень життя, умови праці);

6) екологічні.

Залежно від домінуючих економічних відносин в територіальній організації суспільства складаються чотири соціально-економічні форми ТОПРП: ринкова, позаекономічна, змішана і соціально-ринкова. Перша форма характеризується як ринок праці.

Ринок праці є складною системою соціально-трудових відносин з приводу обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих засобів, форм і методів регулювання інтересів субєктів (роботодавці, наймані робітники), державного управління і регулювання, повязаного з організацією, використанням і оплатою найманої праці (зайнятість, безробіття, соціальний захист).

Виділення елементів просторової ієрархії ринку праці - один з найголовніших моментів у процесі його територіального регулювання. Для належного здійснення цього процесу мають бути виділені чотири таксономічні рівні: загальнонаціональний, регіональний, локальний і первинний.

У другому розділі викладено результати оцінки факторів відтворення, аналізу динаміки та структури працересурсного потенціалу в контексті ринків праці Полтавської області.

Демографічна ситуація в Полтавській області, як і в Україні, характеризується як кризова. Депопуляція супроводжується істотним погіршенням стану здоровя, зниженням середньої і середньої очікуваної тривалості життя населення.

Починаючи з кінця 50-х років смертність мала тенденцію до підвищення, народжуваність - до зниження. За цей період смертність населення підвищилась в 2,3 раза, а народжуваність знизилась на 46,2%. Показник смертності (17,2‰), що склався при достатньо низькому рівні народжуваності (7,3‰), призвів до того, що показник природного руху населення досяг негативного значення, і був значно нижчим від середнього по Україні. Однак існує істотна різниця між природним приростом міського населення (-5,6‰) і сільського (-14,2‰). Головною причиною, що стримує бажання мати більше дітей, за даними обстеження, проведеного органами держстатистики в 1995 році, є недостатній рівень грошового доходу сім`ї (33% опитаних).

Аналіз динаміки народжуваності і смертності населення показує, що зниження народжуваності проходить значно швидшими темпами, ніж підвищення рівня смертності; це відбивається на зменшенні чисельності населення області. Однак чисельність населення в області зростала, хоч і повільно до 1994 року (головним джерелом росту було позитивне сальдо міжобласної міграції), з цього часу спостерігається повільне його скорочення.

Зниження народжуваності зумовлює неухильне старіння населення області, його середній вік становить 39 років (в Україні - 37). Демографічне старіння має своїм наслідком зменшення питомої ваги дітей у всьому населенні. В порівнянні з 1990 роком питома вага дітей віком до 5 років у загальній чисельності населення зменшилася більш ніж на 20%, і становила всього 4,2%. У демографічному навантаженні на сільських жителів число дітей в 1,8 раза менше, ніж число осіб пенсійного віку, що в сумі перевищує кількість працездатних. Це особливо негативно впливає на демографічний потенціал села, оскільки обмежує можливості природного приросту його населення, призводить до старіння та до загальної деградації значної кількості полтавських сіл.

Важливою є характеристика показника рівня дитячої смертності - 11,2‰ (1999 р.). В умовах дуже низької народжуваності збереження життя немовлят має першочергове значення як засіб віддалення депопуляції, компенсування низької народжуваності.

Коефіцієнт життєвості знизився з 0,70 в 1990 році до 0,42 в 1999 році. Все це дає підстави для висновку про завершення переходу від простого до звуженого типу відтворення населення області.

Вікову структуру населення області слід кваліфікувати як стару з досить низькою часткою дітей і підвищеною питомою вагою населення післяпрацездатного віку (майже третина населення - пенсіонери), що призвело до помітного збільшення демографічного навантаження на працездатне населення. Зменшення частки населення дитячого віку є причиною уповільнення темпів природного приросту працересурсного потенціалу у перспективі. Крім того, збільшення частки людей старшого віку ускладнює вирішення завдань їх соціального забезпечення, медичного обслуговування, залучення до праці на основі їх досвіду і знань.

Скорочення населення спостерігається в усіх низових адміністративних районах (НАР). Цей процес почався ще в 80-ті роки, коли із 25 районів лише Полтавський район в 1980 році мав позитивний коефіцієнт природного руху. Із кінця 80-их років всі НАР характеризуються відємною динамікою природного приросту населення. Ця тенденція поглиблюється і прискорюється. Процес зменшення природного приросту населення охопив усі адміністративні райони, проте його дія відчувається з неоднаковою інтенсивністю.

Територіальна специфіка впливу соціально-економічних факторів, які визначають умови життя людей (структура господарства, рівень доходів населення, забезпеченість матеріальними благами і послугами, екологічна ситуація і т.д.), зумовила помітні внутріобласні відмінності в демографічній поведінці населення і в показниках його відтворення. На основі аналізу таких відмінностей в Полтавській області виділено чотири зони: центрально-східну (1), північно-західну (2), південну (3), центральну (4). Окрему групу, як дискретні утворення, формують міста обласного підпорядкування.

Формування зайнятості населення на кожній території залежить від сукупного впливу демографічних, соціальних, природно-кліматичних та інших факторів. В цiлому, локальнi особливостi зайнятостi населення в регiонi досить тiсно корелюють з режимом його загального вiдтворення. Народжуванiсть в промислових (вищий рiвень iндустрiальної зайнятостi) районах дещо нижча, нiж в сільськогосподарських, хоч рiзниця не iстотна. В 1999 році народжуваність в Кременчуцькому, Полтавському, Лубенському, Миргородському районах становила 6,1‰-6,9‰, в той час як в типових сільськогосподарських (Чорнухинський, Диканський, Чутівський) - 8,6‰-9,5‰.

Регіональний ринок праці являє собою взаємозвязану сукупність локальних ринків праці, як правило, в межах адміністративної області. Локальний ринок працi в регiонi (областi) являє собою вiдносно замкнуту функцiонально-територiальну одиницю, що складається з центра (як правило, адміністративним центром району) та прилеглої до неї зони, зв'язаної з центром стабiльними зв'язками з працевикористання. Межi таких ринків праці узгоджуються, як правило, з межами адмiнiстративних районiв. Виходячи з цього положення на територiї Полтавського регiонального ринку праці видiляються 27 локальних ринкiв працi.

Зменшується показник зайнятості населення області: з 94,6%, в 1980 році, до 60,8% в 1998 році. Рівень офіційно зареєстрованого безробіття в Полтавській області на 1 січня 2001 року становив 5,3%, що вище середнього по країні, і більше показника на 1 січня 1993 року в 20 разів. У районах, адміністративними центрами яких є міста обласного підпорядкування, сконцентровано 35,0% усіх безробітних, і ще 19,6% безпосередньо в Полтаві і Комсомольську. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття в 2000 році спостерігався в Чутівському - 9,17%, Диканському - 9,25%, Гадяцькому - 9,3% та Зіньківському - 9,5%, районах, найнижчий - в Лохвицькому та Кобеляцькому районах, відповідно 3,6% та 3,7%.

Питома вага селян в загальнiй кiлькостi безробiтних зросла з 0,4% в 1992 році до 22,5% в 2000 році. Розвиток нових форм господарювання, організації і стимулювання праці на селі поки що мало сприяє розвязанню проблеми забезпеченості агропромислового виробництва робочою силою на локальному рівні, у межах окремих господарств. Фермерство розвивається, спеціалізуючись, в основному, на рільництві, і мало на енерго - та працемісткому тваринництві.

Серед кожних 100 безробітних, що перебували на обліку в Державній службі зайнятості (ДСЗ), понад 60% становили жінки, понад 30% молодь у віці до 28 років. Високою залишається напруга - 22 особи на одне вільне робоче місце (вакантну посаду).

Сучасне безробіття, повязане з оновленням основних фондів, структурною перебудовою і приватизацією незначне. В основному воно викликане скороченням зайнятості на всіх державних підприємствах і в бюджетних організаціях. Процеси роздержавлення і приватизації ще практично впливають на зайнятість в локальних ринках праці; незважаючи на те, що в Гадяцькому та Пирятинському районах найбільше роздержавлених обєктів, тут один з найвищих показників безробіття в області. Подібна ситуація і в районах, де їх кількість обмежена.

З метою розширення можливостей забезпечення зайнятості осіб, особливо в локальних ринках праці, де зареєстровано найвищий рівень безробіття, ДСЗ проводиться організація громадських і сезонних робіт. В 2000 році до громадських робіт було залучено 16 тис. осіб, у тому числі 10,6 тисяч чол. з числа зареєстрованих незайнятих громадян. За останні шість років досягнуто найвищий рівень охоплення незайнятих осіб громадськими роботами - 9,8%, в окремих районах цей показник ще вищий: у Гребінківському - 45,7%, Машівському, Новосанжарському, Решетилівському - понад 19%, Чорнухинському, Глобинському, Великобагачанському, Котелевському - 15-18%.

Питома вага безробiтних жiнок в загальнiй кiлькостi безробiтних (значно вища нiж спiввiдношення чоловiчого i жiночого населення в працездатному вiцi) складала в 1992 роцi 80,8%, в 2000 роцi - 68,5%. У міській місцевості вона істотно вища за середньообласний показник: в Кременчуці - 81,2%, в Полтаві - 76,0%, в Лубнах - 71,2%. У сільських районах показник жіночого безробіття вищий за середньообласний спостерігався тільки в Лохвицькому районі - 71,2%.

Розвиток ринку праці Полтавської області характеризується наявністю значних територіальних відмінностей, котрі є найпомітнішими на базовому рівні адміністративних районів та міст обласного підпорядкування. Враховуючи ситуацію в локальних ринках праці проведена їх типізація. В основу покладені показники рівня безробіття, середня тривалість безробіття, питома вага працевлаштованих осіб з числа безробітних, число безробітних на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), питома вага молоді з числа незайнятих. Оскільки ринок праці не є постійним, то диференціюється на наступні типи: відносно збалансовані, потенційні проблемні та проблемні ринки праці (табл.2). До першої групи входять Козельщинський, Оржицький, Шишацький, Глобинський та Гребінківський локальні ринки праці; до другої - Полтавський, Котелевський, Семенівський та Пирятинський, до третьої - Лубенський, Великобагачанський, Миргородський, Кременчуцький, Гадяцький.

Для визначення основних характеристик соціально-демографічної поведінки безробітних у Гадяцькому, Лубенському, Машівському потенційних проблемних локальних ринках праці Полтавської області було проведене вибіркове анкетне обстеження безробітних. Серед напрямків розширення прикладання праці безробітні частіше віддавали перевагу створенню нових робочих місць для всіх. Частки таких напрямків як створення сприятливих умов для самозайнятості і створення нових робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних конкурувати на ринку праці були незначними.

Дослідження соціально-демографічної поведінки молоді Полтавської області було проведене шляхом вибіркового анкетного обстеження молодих людей віком від 16 до 25 років. Аналіз результатів обстеження показав, що сучасні орієнтації молоді, що формують її ставлення до праці, слід оцінити як негативні, оскільки вони призводять до зменшення питомої ваги молоді серед зайнятих, руйнують основи працересурсного потенціалу на довгострокову перспективу.

Полтавська область володіє працересурсним потенціалом з достатньо високим рівнем освіти та професійно-кваліфікаційного складу, хоч демографічна ситуація не сприяє його нарощуванню. З одного боку, постійно знижується народжуваність, що призводить до природного скорочення населення регіону, з іншого - деформація вікової структури негативно відбивається на чисельності економічно активного населення, а чисельність молоді, яка вступає до працездатного віку, не компенсує кількості осіб, які виходять на пенсію.

У третьому розділі викладені результати прогнозу відтворення працересурсного потенціалу. Прогнозна оцінка працересурсного потенціалу необхідна для обґрунтування забезпечення повної зайнятості працездатного населення, розподілу по господарських і адміністративно-територіальних одиницях.

Трендове моделювання, проведене на основі ретроспективного аналізу, дало змогу отримати кілька варіантів прогнозу загальної чисельності населення, чисельності міського і сільського населення області та локальних ринків праці. Як показали розрахунки варіантів прогнозів, народжуваність постійно зменшуватиметься як міського, так і сільського населення. Зростатиме смертність сільського населення, серед міського населення показники смертності зменшуватимуться, оскільки показники в першому випадку вищі за показники в другому, то середньообласний показник смертності зростатиме. Прогнозування на основі екстраполяції динамічних рядів свідчить, що саме високі показники відємного природного приросту визначатимуть динаміку чисельності населення.

В результаті кореляційного аналізу було встановлено, що народжуваність вагомо залежить від розлученості r=+0,95, і меншою мірою від шлюбності - r=+0,39. Безробіття кореляційно тісно зв'язане з чисельністю населення в регіоні - r=-0,93, менша залежність від природного приросту - r=-0,53. На основі ретроспективного аналізу було отримано наступні результати прогнозу. Загальна чисельність населення Полтавської області має тенденцію до зменшення. Прогнозування здійснювалось методом екстраполяції на основі середнього абсолютного приросту та на основі рівняння прямої на 2005 рік. Точковий прогноз в першому випадку складатиме 1637,9 тис. чол. (97,6% від 2000 року), а в другому - 1652,2 тис. чол. (98,5% від 2000 року).

В найближчій перспективі (до 2005 р.) абсолютна чисельність населення скорочуватиметься в усіх низових адміністративних районах, за винятком Кременчуцького, в якому прогнозується зростання на 0,75%. На 3,0-3,8% зменшиться населення в 2005 році (в порівнянні з 2000 р.) в Гадяцькому, Котелевському, Полтавському, Шишацькому районах. У Великобагачанському, Гребінківському, Диканському, Карлівському, Лохвицькому, Чутівському, Пирятинському, Новосанжарському, Машівському, Решетилівському, Хорольському чисельність населення становитиме 94,1% -95,4% від рівня 2000 року. В шести районах (Зіньківському, Кобеляцькому, Козельщинському, Семенівському, Глобинському, Оржицькому) чисельність населення зменшиться до 90,8% -93,2% від рівня 2000 року. Найзначніше скорочення населення в 2005 році (по відношенню до 2000 р.) прогнозується в Чорнухинському, Миргородському, Лубенському районах, відповідно, на 12,3%, 11,1% та 10,8%. Зменшуватиметься (на 2,2% -3,4%) кількість населення і в містах Полтаві, Лубнах, Кременчуці, Миргороді. Лише в Комсомольську чисельність населення в 2005 р. становитиме 99,4% від показника 2000 року.

В найближчі роки збережеться тенденція до зниження показників природного приросту населення. Точковий прогноз на 2005 рік, розрахований двома вищевказаними методами, показує, що природний приріст буде складати - 15,6‰ (екстраполяція на основі рівняння прямої), і - 13,8‰ - на основі середнього абсолютного приросту.

Відповідно, будуть зменшуватись коефіцієнти народжуваності, а показники смертності зростатимуть. Однак, слід відмітити, що темпи росту показників смертності нижчі, ніж темпи зниження показників народжуваності. Із 90% -ю ймовірністю можна прогнозувати, що смертність в 2005 році становитиме 17,4±1,0‰, а народжуваність - 4,1±2,8‰.

Вікова структура населення внаслідок невисокої народжуваності і незначного числа прибулих у сільську місцевість буде характеризуватись поглибленням диспропорцій між населенням у допрацездатному, працездатному і післяпрацездатному віці. Збільшиться питома вага осіб 70 років і старше. Частка осіб молодшепрацездатного віку, навпаки, зменшуватиметься. Знижуватиметься частка осіб працездатного віку: частина перейде у категорію старшепрацездатного віку, частина не перейде із допрацездатного. Зросте демографічне навантаження пенсіонерами.

Дані про вікову структуру населення є основою прогнозних розрахунків чисельності трудових ресурсів. Як і загальна чисельність населення, кількість трудових ресурсів зменшиться. На регіональному та локальних ринках праці прогнозується збільшення частки безробітних.

Особливої уваги заслуговують Гадяцький, Лубенський і Машівський адміністративні райони, в яких сьогодні ситуація на ринку праці оцінюється як критична, а в результаті неминучої структурної трансформації господарства вони оцінюються як регіони з потенційно високими рівнями загального та структурного безробіття.

Заходи по регулюванню цих проблем слід розробляти на рівні регіонів (областей) і адміністративних районів за підтримки держави. До цих заходів в першу чергу слід віднести:

1) регіональні (місцеві) програми стимулювання народжуваності;

2) постійний розвиток соціальної інфраструктури (медичне обслуговування, розвиток транспорту і т.д.);

3) перехід до нових форм організації сільськогосподарського виробництва з метою збереження населення молодого віку на селі.

Особливістю регіонального регулювання є необхідність детальнішого врахування місцевих планів, розробок, проектів та їх взаємозвязку з державними. Основними принципами такого механізму слід вважати системність, комплексність, соціальну справедливість, державне регулювання.

Неодмінною умовою регіоналізації управління зайнятістю населення є виявлення та ідентифікація регіональних та локальних ринків праці за ознаками: інтенсивність звернень у місцеві державні центри зайнятості, напруга, тривалість безробіття. Інтегруючим критерієм виділення потенційних проблемних локальних ринків праці доцільно вважати рівень безробіття.

Висновки та пропозиції

Територіальна організація працересурсного потенціалу (ТОПРП) - відносно відокремлена функціонально-територіальна система, в якій провідне місце належить самовідтворювальній функціональній одиниці (працересурсному потенціалу), що базується на одиницях розселення відповідного таксономічного рангу. Функціональні системи ТОПРП впорядковані за статтю, віком, якісними параметрами, сферами діяльності і поєднані з підсистемами робочих місць та інфраструктурних обєктів території та обєднані виробничо-економічними, соціально-демографічними та культурно-побутовими та інформаційно-управлінськими звязками. Як суспільно-географічне утворення ТОПРП відображає закономірності відтворення працересурсного потенціалу на рівнях областей, окремих населених пунктів і систем розселення.

Відтворення працересурсного потенціалу населення Полтавської області перебуває в даний час у кризовому стані, а його динаміка характеризується зниженням народжуваності, шлюбоутворення, зростанням смертності, розлученості, рівня безробіття, захворюваності працюючих.

Ринок праці області характеризується наявністю значних територіальних відмінностей, котрі є найпомітнішими на рівні міст обласного підпорядкування та адміністративних районів. Локальнi особливостi зайнятостi населення досить тiсно взаємопов'язанi з режимом його загального вiдтворення. Народжуванiсть, як правило, нижча там, де вищий рiвень iндустрiальної зайнятостi населення i його мобiльнiсть, та навпаки. Для локальних ринків, що обєднують території переважно аграрної спеціалізації, першорядного значення набуває стабілізація сільськогосподарського виробництва та повязаних з ним переробних виробництв, розвиток соціальної інфраструктури села за допомогою прямих державних інвестицій, забезпечення еквівалентного товарообміну між містом і селом.

Прогнозування на основі екстраполяції динамічних рядів свідчить, що саме високі показники відємного природного приросту визначатимуть динаміку чисельності населення, це підтверджується зменшенням абсолютних показників чисельності населення.

Результати дослідження підсистем працересурсного потенціалу, тенденцій розвитку зайнятості і безробіття дозволяють здійснити суспільно-географічне обґрунтування головних напрямків збільшення кількісних та підвищення якісних показників працересурсного потенціалу, зростання зайнятості, стабілізації ринку праці, зменшення безробіття. За функціональними і територіальними ознаками можна виділити три групи напрямків - районного, обласного і загальнодержавного значення.

До напрямку загальнодержавного значення належать: забезпечення нормальних умов життєдіяльності та створення сприятливого середовища для демографічного відтворення населення; стимулювання народжуваності шляхом державної підтримки сімей з дітьми; зниження дитячої смертності шляхом підвищення якості медичного обслуговування; зниження смертності населення в найбільш активному працездатному віці, особливо чоловіків; соціальний захист населення, в першу чергу неконкурентоспроможного на ринку праці; підготовка та перепідготовка кадрів, підтримка розвитку підприємницької ініціативи, малого та середнього бізнесу, самозайнятості населення. Обовязковою умовою заходів є їх територіальна диференціація у відповідності до територіальних, галузевих, статево-вікових, освітньо-професійних особливостей Полтавського регіонального ринку праці.

На регіональний рівень слід передати оптимально доцільний обсяг функцій регулювання ринку праці. Регіональні та місцеві органи управління мають зосередитись на вирішенні завдань забезпечення регулюючого впливу на територіальні демографічні та соціальні процеси, в першу чергу в районах із стійкою депопуляцією населення (Чорнухинський, Зіньківський, Лубенський, Машівський); здійсненні комплексного компютерного моніторингу стану локальних ринків праці і підготовки кадрів для потреб області; стимулюванні розвитку та підтримки сімейного підприємництва, різноманітних легальних форм індивідуальної трудової діяльності; аналізі даних підприємств, установ та організацій щодо вивільнених працівників, у тому числі, в розрізі професій та спеціальностей; забезпеченні районних (міських) ДЦЗ повною інформацією про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); створенні автоматизованої бази даних спеціалістів, які з різних причин бажають змінити місце роботи; організації тимчасової зайнятості населення на сезонні сільськогосподарські роботи; прогнозах подій на ринку праці; формуванні інфраструктури та створенні інформаційно-довідкової системи регіонального і локальних ринків праці; сприянні зайнятості жінок, молоді, у тому числі випускникам навчальних закладів.

Регулювання процесів зайнятості в локальних ринках праці має: проводити соціологічне обстеження старшокласників загальноосвітніх шкіл, учнів профтехзакладів та студентів ВЗО І-ІV рівнів акредитації з метою визначення професійних намірів та їхньої корекції; доводити до випускників закладів освіти даних про стан ринку праці, потребу підприємств, установ та організацій у необхідних спеціалістах; надавати управлінню праці та зайнятості даних щодо: а) випускників, які не отримали призначення на роботу; б) випускників загальноосвітніх шкіл, які не працюють і не навчаються.

Список основних публікацій праць за темою дисертації

1. Логвин М.М. Працересурсний потенціал як об'єкт суспільно-географічного дослідження. // Економічна та соціальна географія. Наук. зб. - 2001. - Вип.50. - С.85-89.

2. Логвин М.М. Методологічні аспекти дослідження територіальної організації трудоресурсного потенціалу агропромислового регіону // Економіка АПК. - №9. - 2001. - С.119-123.

3. Логвин М.М. Проблеми регулювання відтворення працересурсного потенціалу регіону // Економічна та соціальна географія. Наук. зб. - 2001. - Вип.51. - С.53-56.

4. Логвин М.М. Локальні ринки праці в контексті територіальної організації працересурсного потенціалу // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. - Серія: Географія. - Вінниця, 2002. - Вип.3. - С.114-118.

5. Хомра О.У., Логвин М.М., Чайка М.І. Ситуація на ринку праці в оцінці керівників місцевого рівня // Зайнятість та ринок праці. Міжв. наук. зб. Вип.4. - К., 1996. - С.104-113. (Внесок автора - аналіз ситуації в локальних ринках праці Полтавської області, 0,15 д. а.).

6. Логвин М.М. Соціально-демографічна характеристика трудового потенціалу молоді Полтавської області // Регіональні перспективи. - 2000. - № 6 (13). - С.47-49.

7. Логвин М.М. Ринок праці як форма територіальної організації працересурсного потенціалу // Регіональні перспективи. - 2001. - № 4 (17). - С.58-60.

8. Логвин М.М. Кризові явища у відтворенні населення Полтавської області // Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів. Наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 17-18 квітня 1997 року) / Інститут регіональних досліджень. Львів: 1997. - Частина ІІІ. - С.73-76.

9. Логвин М. Демографічна характеристика населення Полтавської області як наслідок економічного і соціального розвитку держави // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії, конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття. Мат-ли пятої міжн. наук. - практ. конф. - Київ-Чернівці: КВГІ, 1997. - С.531-535.

10. Логвин М.М. Соціально-демографічна характеристика безробітних в потенційних проблемних ринках праці Полтавської області. // Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку. Зб. доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Ч. ІІ. Хмельницький: Технологічний університет Поділля, 1997. - С.445-446.

11. Логвин М.М. Стан ринку праці та демографічної ситуації в Полтавської області // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Зб. наук. праць за матеріалами доповідей міжнародної наук. - практ. конф. Львів, 21-23 травня 1998 р. Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 1998. Частина 2. С.292-297.

12. Логвин М.М. Соціально-демографічна характеристика безробітних по відношенню до переселення на село // Проблеми праці, економіки та моделювання. Зб. наукових праць. Ч.1. Хмельницький: НВП "Евріка" ТОВ, 1998. С.149-151.

13. Дудник І.М., Логвин М.М. Прогнозування демографічної основи ринку праці: регіональний аспект // Мат - ли наук. - практ. конф. "Особливості ринку праці України на сучасному етапі".26-28 березня 1998 року. Полтава, 1998. С.53-57. (Внесок автора - аналіз економічних концепцій категорії "ринок праці", 0,1 д. а.).

14. Логвин М.М. Соціально-демографічна поведінка безробітних в потенційних проблемних локальних ринках праці Полтавської області // Мат-ли наук.-практ. конф. "Особливості ринку праці України на сучасному етапі".26-28 березня 1998 року. Полтава, 1998. С.107-113.

15. Логвин М.М. Суспільно-географічні аспекти прогнозу працересурсного потенціалу Полтавської області // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (Київ, 15-16 травня 2001 року). - Київ: Ніка-Центр, 2001. - С.154.

Анотація

Логвин М.М. Працересурсний потенціал Полтавської області і його територіальна організація. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.02. - економічна та соціальна географія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено проблемі територіальної організації та відтворення працересурсного потенціалу регіону. Обґрунтовані теоретико-методологічні основи та методика оцінки працересурсного потенціалу, форм його територіальної організації. Здійснено всебічний аналіз факторів, структури, динаміки працересурсного потенціалу та ринку праці Полтавської області. Комплексно оцінені фактори відтворення працересурсного потенціалу. Проведено типізацію локальних ринків праці, на основі якої виявлено три типи локальних ринків праці: відносно збалансовані, потенційно проблемні та проблемні. Здійснено прогноз параметрів працересурсного потенціалу. Запропоновані напрями та заходи покращення якості працересурсного потенціалу та підвищення рівня зайнятості на перспективу.

Ключові слова: працересурсний потенціал, територіальна організація, відтворення, зайнятість, безробіття, регіональний і локальний ринок праці.

Аннотация

Логвин М.М. Трудоресурсный потенциал Полтавской области и его териториальная организация. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02. - экономическая и социальная география. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме территориальной организации и воспроизводства трудоресурсного потенциала региона. Обоснованы теоретико-методологические основы и методика оценки трудоресурсного потенциала, форм его территориальной организации.

Осуществлен всесторонний анализ факторов, структуры, динамики трудоресурсного потенциала и рынка труда Полтавской области. Определено, что локальные отличия в ожидаемых темпах прироста трудоспособного населения подтверждаются показателями рождаемости в административных районах. Региональные и локальные особенности воспроизводства трудоресурсного потенциала, существенные отличия в темпах и масштабах их прироста требуют проведения дифференцированной социально-экономической политики, формирования рациональной структуры занятости.

Выявлено, что размещение производительных сил и территориальная организация трудоресурсного потенциала тесно взаимосвязаны, считается, что промышленные центры и узлы являются экономической базой систем расселения в области. Сильным системообразующим фактором расселения являются промышленные комплексы Кременчуга, Полтавы, Комсомольска, образованные на основе машиностроения и других отраслей.

Проведена типизация локальных рынков труда. Для этого использовались показатели уровня безработицы, её средняя продолжительность, количество безработных на одно рабочее место (вакантную должность), удельный вес молодёжи из числа незанятых, количество трудоустроенных лиц из числа безработных. Выявлено три типа локальных рынков труда: относительно сбалансированные, потенциально проблемные и проблемные. Осуществлён прогноз параметров трудоресурсного потенциала.

Обоснованы направления и мероприятия улучшения качества трудоресурсного потенциала и повышение уровня занятости на перспективу, которые необходимо разрабатывать и реализовывать на уровне регионов (областей) и административных районов при поддержке государства.

В результате исследования подсистем трудоресурсного потенциала, тенденций развития занятости и безработицы проведено общественно-географическое обоснование главных направлений увеличения количественных и качественных показателей трудоресурсного потенциала, роста занятости, стабилизации рынка труда, уменьшения безработицы. Выделено три группы направлений - государственного, областного и районного значения.

Ключевые слова: трудоресурсний потенциал, территориальная организация, воспроизводство, занятость, безработица, региональный и локальный рынок труда.

Anotation

M. M. Logvyn. Labour potential of Poltava region and territorial organization of it. - Manuscript.

The Candidate of Geography Science Degree Thesis. Speciality 11.00.02. - Economic and Social Geography. - Kyiv National University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 2002.

Considered the problem of labour potential and territorial organization of it. The given thesis concerns and studies theoretical and methodological basis and methods of labour potential, forms of his territorial organization. Valued factors reproduction of labour potential. The thesis gives the results of all-round analyses of structure, factors, labour potential and labour market developing tendencies of Poltava region and offers basic directions and measure aimed at increasing quality of labour potential and level of employment in perspective. Realized the typology of local market of labour. Developed forecast indicators of labour potential.

Key words: labour potential, territorial organization, reproduction, employment, unemployment, regional and local market of labour.

Размещено на Allbest.ru