Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практична робота

По темі: «Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України»

Учениці 11-А класу

Зіньківської спеціалізованої

Школи І-ІІІ ступенів №2

Чиж Людмили

2014

Природа Україні щедра, багата і різноманітна. М'який помірний клімат, родючі ґрунти, значну кількість водних джерел створюють сприятливі умови для зростання лісової, лугової і степової рослинності і отримання високих врожаїв багатьох видів сільськогосподарських культур. Процес антропізації природних ландшафтів республіки продовжується, і зміна екосистем набуває з кожним роком більш широкі масштаби. У зв'язку з цим необхідно вжити заходів для збереження унікальних ландшафтів, рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, усього генофонду рослинного і тваринного царства з метою пізнання законів природи і взаємозв'язків його окремих компонентів для забезпечення більш сприятливих умов науково-технічного прогресу та оптимальних екологічних умов для прийдешніх поколінь.

Для цих цілей на Україні існує мережа природно-заповідних об'єктів, до яких відносяться:

- 4 біосферних заповідника;

- 16 природних заповідників;

- 11 національних природних парків;

- 37 регіональних ландшафтних парків;

- 2375 заказників;

- 2963 пам'ятки природи;

- 746 заповідних урочищ;

- 22 ботанічних сади;

- 34 дендрологічних парку;

- 12 зоологічних парків;

- 514 парків пам'яток садово-паркового мистецтва.

Біосферний заповідник це природоохоронна науково-дослідна установа міжнародного значення, що створюється з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, проведення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього середовища та його змін під дією антропогенних факторів.

Сьогодні на території України діють декілька біосферних заповідників: «Асканія-Нова», Чорноморський, Карпатський, Дунайський.

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна створений у 1898 році. З 1985р. занесений Бюро Міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» в міжнародну мережу біосферних заповідників. Це природоохоронне та науково-дослідна установа державного і міжнародного значення загальною площею 33397,6 га. Його землеволодіння складається з цілинного степу, дендрологічного парку, зоопарку. За класичною схемою навколо проходить буферна зона шириною 1-1,5 км.

Одним з найбільш відомих еколого-освітніх центрів Карпатського регіону є Карпатський біосферний заповідник (КБЗ).

Він створений в 1968 році, у 1992р включений до міжнародної мережі біосферних заповідників. Загальна площа - 57880га, складається з шести розрізнених масивів, а також ботанічних заказників державного значення «Чорна Гора» і «Юлівская Гора». Статус біосферного резервату позначив і нові завдання. Разом з охороною екосистем і ландшафтів діяльність КБЗ зараз спрямована на тривалий екологічне, економічний і соціальний розвиток регіону, а також збереження його культурної та історичної спадщини.

Чорноморський біосферний заповідник самостійною природоохоронною і науково-дослідним закладом став в 1933 році, а статус біосферного отримав у 1984 році.

Це найбільший в Україні заповідник, територія якого складається з різних ландшафтів приморського півдня. Головною метою заповідника є охорона зимуючих гніздових і перелітних птахів.

У 1998 році Указом Президента України був створений Дунайський біосферний заповідник на базі заповідника «Дунайські плавні». До цього часу це був Дунайський філія Чорноморського заповідника площею 7758га. Сьогодні його загальна площа становить 46403га, з них 6890 га займає акваторія. До складу заповідника входять і острови: Єрмаков, Кубанський, Анкудінов, Полудьонний, Стамбульський та ін.

У програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні («Заповідники») підкреслюється, що основні проблеми розвитку заповідної справи в Україні пов'язані в першу чергу з недосконалістю системи управління у цій сфері.

Управління біосферними заповідниками проводиться їх спеціальними адміністраціями, до складу яких входять наукові підрозділи, служби охорони, господарського та іншого обслуговування.

В управлінні мають право брати участь об'єднання громадян, статутами яких передбачена діяльність у галузі охорони навколишнього середовища.

Питання управління біосферними заповідниками, як однієї з категорій природно-заповідного фонду, регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України», прийнятий ще у 1992 році. Указом Президента України «Про біосферні заповідники» дано вказівки розробити Положення про кожному конкретному біосферному заповіднику.

На сьогоднішній день в Україні немає єдиного нормативного акта, який би регулював питання управління біосферними заповідниками. Тому є потреба у розробці та прийнятті Закону України «Про біосферні заповідники», в якому, крім інших, чітко були б визначені питання управління, функції кожного підрозділу, тобто, щоб ці питання регулювалися на законодавчому рівні, а не підзаконними нормативними актами . У такому випадку буде можливість запобігати проблемам, що виникають у цих питаннях, у тому числі і у взаєминах з іншими країнами.

Природні заповідники

природний заповідний україна справа

Природні заповідники України - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створені з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів, характерних для даної ландшафтної зони, а так само вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються на їх території.

Національні природні парки

Система національних природних парків Україні почала формуватися з 1980 року - з часу створення першого - Карпатського НПП. В даний час в України діє 11 НПП (див. таблицю). До 2015 р. планується створити до 40 НПП. Відповідно до законодавства, НВП створюються підпорядкуванням спеціально уповноваженому державному органу в галузі охорони навколишнього природного середовища - Міністерства екології та природних ресурсів України, і лише в особливих випадках у підпорядкуванні Державного комітету з лісового господарства України.

Біосферні заповідники

1. Асканія Нова (УААН, Херсонська) 1985, 33 307,6 га 11312,3 га

2. Чорноморський (НАНУ Херсонська) 1985, 89 129,0 га 70 509,0 га

3. Карпатський (Мінекоресурсів, Закарпатська)1993, 53 630,0 га 31977,0 га

4. Дунайський (НАНУ, Одеська)1998, 46 402,9 га 22 662,0 га

5. Східні Карпати (Мінекоресурсів, Закарпаття)) 2002, 58 587 га

Природні заповідники

1. Кримський (Державне управління, АР Крим) 1923, 44 175,5 га 44 175,5 га

2. Канівський (Національний університет імені Т.Г. Шевченка, Черкаська) 1923, 2 049,3 га 2 049,3 га

3. Український степовий (НАНУ, Донецька, Запорізька, Сумська) 1961, 2 768,4 га 2 768,4 га

4 Луганський (НАНУ, Луганська) 1968, 1 575,5 га 1 575,5 га

5. Поліський (Держкомлісгосп, Житомирська)1968, 20 104,0 га 20 104,0 га

6. Ялтинський гірсько-лісовий (Держкомлісгосп, АР Крим) 1973, 14 523,0 га 14 523,0 га

7. Мис Мартьян (УААН, АР Крим) 1973, 240,0 га 240,0 га

8. Карадазький (НАНУ, АР Крим) 1979, 2 855,2 га 2 855,2 га

9. "Розточчя" (Міносвіти, Львівська) 1984, 2 084,5 га 2 084,5 га

10. "Медобори" (Держкомлісгосп, Тернопільська) 1990, 10 516,7 га 10 516,7 га

11. Дніпровсько-Орільський (Держкомлісгосп, Дніпропетровська) 1990, 3 766,2 га 3 766,2 га

12. Єланецький степ (Мінекоресурсів, Миколаївська) 1996, 1675,7 га 1675,7 га

13. Ґорґани (Мінекоресурсів, Івано-Франківська) 1996, 5 344,2 га 5 344,2 га

14. Казантипський (Мінекоресурсів, АР Крим) 1998, 450,1 га 450,1 га

15. Опуцький (Мінекоресурсів, АР Крим) 1998, 1 592,3 га 1592,3 га

16. Рівненський (Держкомлісгосп, Рівненська) 1999, 47 046,8 га 47 046,8 га

17. Черемоський (Держкомлісгосп, Волинська) 2001, 2 975,7га 2 975,7га

18. Михайлівська цілина ( Сумська), 2009, 882,9га

19. Древлянський (Житомирська), 2009, 30872,84га

Мета і завдання заповідної справи в Україні

Метою заповідної справи є збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, перш за все, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, рослинних угруповань та типів природних екосистем, підтримання загального екологічного балансу та сприяння сталому розвитку регіонів і держави в цілому.

До головних завдань заповідної справи відносяться

* розвиток нормативно-законодавчої бази у сфері заповідної справи з урахуванням міжнародних зобов'язань України та у зв'язку з розвитком теорії і практики ведення природоохоронної діяльності;

* виявлення і заповідання або резервування для подальшого включення до ПЗФ територій, які потребують охорони;

* забезпечення збереження у межах ПЗФ ландшафтного та біологічного різноманіття, перш за все, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, рослинних угруповань та типів природних екосистем шляхом здійснення належного менеджменту з використанням найкращих світових зразків та практики у природоохоронній сфері;

* участь у формуванні єдиної національної екомережі України шляхом сприяння збереженню всіх природних і відновленню, в міру необхідності і можливості, порушених екосистем в регіонах та участь у створенні Пан-Європейської екомережі;

* сприяння участі установ ПЗФ у забезпеченні сталого розвитку регіонів через співробітництво установ зі структурами влади, користувачами і власниками земель, залучення громадськості до управління територіями та об'єктами ПЗФ, надання рекреаційних послуг, сприяння зайнятості місцевого населення;

* здійснення еколого-освітньої, просвітницької та пропагандистської діяльності з метою підвищення престижу заповідної справи, виховання шанобливого ставлення до природи і природоохоронних територій, любові до Батьківщини.

Завдання при здійсненні наукової діяльності та моніторингу у межах ПЗФ

1. Ведення Літопису природи відповідно до затвердженої в 2002 р. Мінекоресурсів України та НАН України Програмою Літопису природи.

2. Розробка наукових основ забезпечення менеджменту збереження ландшафтного та біотичного різноманіття, перш за все рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, рослинних угруповань та типів природних екосистем.

3. Розробка наукових обгрунтувань лімітів природокористування.

4. Наукове обгрунтування здійснення еколого-освітньої та рекреаційної діяльності.

5. Здійснення моніторингу біосферних процесів (біосферні заповідники).

Завдання при здійсненні еколого-освітньої та рекреаційної діяльності у межах ПЗФ

1. Реалізація Концепції управління екологічною освітою в об'єктах природно-заповідного фонду (2002 р.).

2. Пропаганда цінностей території / об'єкта ПЗФ, досягнень природно-заповідної установи та загальних ідей охорони природи серед місцевого населення, особливо шкільної молоді, і відвідувачів.

3. Розвиток рекреаційної діяльності: розробка спеціальних бізнес-планів, рекреаційне облаштування території, створення порталів в Інтернеті, укладання договорів з туристичними фірмами і т.п.

4. Розширення обсягів надання платних послуг.

5. По можливості більш широке залучення до рекреаційної діяльності місцевого населення, використання можливостей зеленого (сільського) туризму.

Завдання при здійсненні господарської діяльності у межах ПЗФ

1. Провадження господарської діяльності відповідно до Проектами організації території, охорони, використання і відтворення природних комплексів територій / об'єктів ПЗФ.

2. Здійснення природокористування відповідно до Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та Інструкцією про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (затверджені наказом від 12.03.1993 р. № 19).

3. Розширення обсягів платних послуг з окремих видів господарської діяльності.

4. Здійснення відновлювальних робіт та природоохоронних заходів.

У наш час потрібно знати, на чому грунтується заповідна справа, які його основні принципи, яка ідеологія. Адже в даний момент надзвичайно важливо зберегти живу природу будь-якими методами (у тому числі створенням і розробкою заповідних територій) яка знаходиться під потужним антропогенним пресом. Розглянемо цю ідеологію.

Размещено на Allbest.ru