Аналіз ландшафтних меж Південно-Східного Криму

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК911.52:51910.27:528.77(1-04)

АНАЛІЗ ЛАНДШАФТНИХ МЕЖ ПІВДЕННО-СХІДНОГО КРИМУ

Спеціальність 11.00.01 - фізична географія, геофізика та геохімія ландшафтів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Бобра Тетяна Валентинівна

Сімферополь 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Таврійському національному університеті імені В.І. Вернадського

Науковий керівник

доктор географічних наук, професор Боков Володимир Олександрович, завідувач кафедри геоекології Таврійського національного університету iм. В.I. Вернадського

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор Некос Володимир Юхимович, завідувач кафедри геоекології та конструктивної географії Харківського національного університету iм. В.Н. Каразiна

доктор біологічних наук Корженевський Владислав В'ячеславович, завідувач відділу флори та рослинності Нікітського ботанічного саду, старший науковий спiвробiтник

Провідна установа

Львівський національний університет імені Івана Франка, географічний факультет

Захист відбудеться “_15_” _березня_ 2001 р. в “12..00_” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.03 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4.

Автореферат розіслано “_8_” __лютого___ 2001 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, К.А. Позаченюк

ландшафтна межа крим

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дисертація присвячена проблемі, яка до тепер розглядалась недостатньо, хоча її актуальність не підлягає сумніву. Це виявляється у контексті проблем теорії фізичної географії, зокрема, ландшафтознавства, раціонального природокористування, екологічного моніторингу та ін.

Провідні ландшафтознавці вважають, що ландшафтознавство ХХІ століття буде розвиватися у бік поглиблення знань про основний об'єкт досліджень - ландшафтний комплекс, особливо в аспекті усвідомлення ролі ландшафту як основи для інтеграції географічних і негеографічних досліджень. Вони вказують на нові напрямки та аспекти розширення ландшафтних досліджень: етнологічні та культурні, пасіонарні (Пащенко, 1999); перцепційні; геоекологічні; езотеричні (Швебс, 1999). Не викликає сумніву і той факт, що процес подальшої антропогенізації геопростору, зменшення частки природних і квазіприродних, розширення різних типiв природно-господарських систем, буде розвиватися і подалі. Структурна перебудова ландшафтного простору буде відбуватися, до того ж, у бік зменшення природної ландшафтної різноманітності. Однією з відмінних рис цього процесу є екотонізація - утворення різного роду перехідних граничних зон між природними і перетвореними ландшафтами, між різними за структурою і функціями антропогенними ландшафтами. З цього випливає наукове значення вивчення меж як особливих ландшафтних утворень, у яких локалізуються найбільші градієнти фізичних полів, виникають ландшафтно-геохімічні бар'єри і концентрується максимальна біологічна і ландшафтна різноманітність.

Останнє змушує повернутися до розуміння та вивчення ландшафтних меж і феномену пограничності загалом, яке застосовується в географічній науці і, насамперед, ландшафтознавстві.

Проблема має визначене більш широке (позагеографічне) значення. Зокрема, існує ряд міжнародних правових документів і угод, де термін “межа” має статус об'єкта. Так, у 1998 р. Верховною Радою України ратифікована конвенція Експо (1992) про оцінку впливу на довкілля в трансграничному контексті, яка передбачає поняття межі у більш широкому значенні, ніж міжнародний рубіж. Таким чином, є необхідність наповнення юридичного терміна географічним змістом, оскільки вплив у такому широкому значенні, який запропонований у такому формулюванні, не може бути зрозумілим й адекватно представленим, якщо на цьому ж рівні визначеності не буде вивчено об'єкт цього впливу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження по темі дисертаційної роботи були складовою частиною спільної науково-практичної теми кафедри геоекології і Карадазького природного заповідника по обґрунтуванню створення фонової станції екологічного моніторингу і Карадазького ландшафтно- екологічного стаціонару, науково-дослідної теми ДКНТ України “Дослідження лісорослинних умов і водно-теплового режиму гірських лісів Південно-Східного Криму в умовах недостачі вологи з використанням електронних автоматизованих систем”, а також програми “Оценка необходимости сохранения биоразнообразия в Крыму”, яка виконувалась за пiдтримкою BSP (DHR - 5554- А-00-8044-00).

Мета дисертаційного дослідження: виявити сутність ландшафтних меж як особливого типу геосистем, які утворюють каркас території в просторовому і функціональному відношеннях, а також визначити їх місце в просторовій ландшафтнiй організації та функціонуванні території.

Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом вирішення таких завдань:

1) проаналізувати і уточнити змістовні аспекти поняття “ландшафтна межа”;

2)показати взаємозумовленість і доповнення понять “ландшафтна межа” - “ландшафтний комплекс”;

3) розкрити множинність функцій ландшафтних меж;

4) сформулювати ознаки граничних геосистем;

5) класифікувати ландшафтні межі;

6) знайти та апробувати методи об'єктивного виявлення і картографування граничних геосистем, які утворюють ландшафтоформуючий каркас території;

7) відобразити картографічними засобами структуру граничних геосистем на прикладі окремих районів Південно-Східного Криму;

8) провести просторовий інформаційний аналіз ландшафтних меж;

9) визначити систему морфометричних і морфологічних показників, які характеризують ландшафтні межі, і провести їхній морфометричний і морфологічний аналіз;

10) розкрити перспективи використання знань про ландшафтні межі для вирішення прикладних завдань (екологічного моніторингу, прогнозування, регулювання природних процесів, в тому числі в аспекті збереження і відтворення природних ландшафтів).

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є Південно-Східний Крим, ландшафтні комплекси Карадазького вулканогенно-осадового ерозійно-денудаційного низькогір'я і осадового ерозійно-денудаційного масиву Ечкидаг зокрема.

Предмет дослідження. Як предмет дослідження виступають ландшафтні межі (граничні геосистеми ландшафтного рівня організаціi), їхня внутрішня структура, морфологічні і морфометричні особливості, місце і роль у ландшафтній організації та функціонування території, методи їхнього аналізу і картографування.

Методи дослідження. Спираючись на геосистемний підхід як сучасну парадигму ландшафтного аналізу, в процесі дослідження ландшафтних меж були використані такі методи: польове ландшафтне картографування, напівстаціонарні та стаціонарні спостереження за функціонуванням і динамікою ландшафтних систем; дешифрування аерофотознімків; комп'ютерне моделювання і картографування; геоінформаційні технології просторового аналізу; інформаційний, структурно-топологічний і статистичний аналіз,

Наукова новизна:

виявлено ознаки граничних геосистем як якісно визначених об'єктів географічної оболонки;

знайдено та апробовано на ландшафтному рівні підхід, який дозволяє виявляти, досліджувати і картографувати граничні геосистеми;

кількісно визначено ступінь внутрішньої однорідності - неоднорідності ландшафтних комплексів;

побудовано карту інформаційно-польової структури досліджуваної території;

виявлено внутрішню структуру, морфометричні та морфологічні особливості граничних геосистем топологічного рівня;

виявлено пограничні ландшафтні ефекти, характерні для ландшафтної організації Південно-Східного гірського Криму: площадкова інверсія ландшафтних меж; позитивна та негативна інтерференція інформаційної структури ландшафту;

показано застосовуваність знань про ландшафтні межі для вирішення геоекологічних завдань.

Вихідні матеріали. В основу дисертаційного дослідження покладено матеріали польових експедицій, проведених автором самостійно і у складі експедицій географічного факультету ТНУ в 1988-2000 рр., фондові та опубліковані картографічні матеріали, аерофотознімки.

Практичне значення роботи. Серед прикладних завдань, при вирішенні яких можуть використовуватися результати цього дослідження, можна виділити такі: великомасштабне картографування ландшафтних комплексів для інженерно-будівельних і архітектурно-планувальних; цілей територіального планування та управління; оцінка геоекологічних ситуацій, моніторинг і прогноз стану природних екосистем; ландшафтно-екологічні експертизи територій, які відводяться під будівництво або сільськогосподарські угіддя; визначення санітарних і буферних зон різних природних чи антропогенних географічних об'єктів; охорони біологічної та ландшафтної різноманітності; організації просторової системи пунктів спостереження для цілей екологічного моніторингу; розвитку методів дистанційного дослідження земних покривів.

Впровадження. Результати цього дослідження були використані при виконанні науково-дослідних тем ДКНТ України: “Розробка систем оцінки геоекологічних ситуацій і природоохоронної діяльності на різних просторово-часових рівнях на основі ландшафтно-екологічного картографування” (№ 15 від 1.03.93, № 82/93. Реєстр. № 0193V034422); “Створення експертної аналітично-синтетичної системи оцінки екологічних ситуацій у Криму” (№ 130/96. Реєстр. № 196V015703); і “Рекреаційного потенціалу в Криму на основі ГІС” (№170/97 Реєстр № 0197V000440); “Дослідження лісорослинних умов і водно-теплового режиму гірських лісів Південно-Східного Криму в умовах недостачі вологи з використанням електронних автоматизованих систем” (№ 197/00. Реєстр. № 0100V001365); “Биологическая эффективность управления лесом и защиты окружающей среды” (Biological efficiency of forest management and environment protection)- Ukraine/INTAS-95-177; при реалізації в Криму міжнародної Програми підтримки біорізноманітності (Biodiversity support Program);

Результати дисертаційного дослідження були використані при написанні низки навчальних і методичних посібників для студентів “Методическое руководство по выполнению практических работ к курсу “Ландшафтоведение” (1997), методичне керівництво “Нормирование антропогенных нагрузок на окружающую среду ” (1997); навчальний посібник “ Нормирование антропогенных нагрузок на окружающую среду ” (1998), написаний у співавторстві з В.О. Боковим та О.І. Личаком; “Ландшафтная экология”. Методическое руководство по практическим занятиям” (2000), написане у співавторстві з А.М. Оліферовим; “Методология и методика оценки экологических ситуаций ” (2000) під ред. В.О. Бокова, І.Г. Черваньова,

О.С. Поповчука, а також у текстах лекцій з курсу “Ландшафтоведение”, “Ландшафтная экология”, “Устойчивость геосистем к антропогенным нагрузкам”.

Наукові положення, розроблені в дисертації, впроваджено в практику постановки і проведення стаціонарних, напівстаціонарних і експедиційних досліджень у Карадазькому природному заповіднику. Методику виявлення, картографування і аналізу ландшафтних меж передано до наукового відділу Карадазького природного заповідника, Державний комітет з охорони довкілля Автономної Республіки Крим, до Дирекції Єдиного Республіканського Центру Територіального Кадастру (ЕРЦТК) Автономної Республіки Крим.

Особистий внесок автора в роботу. Автор дисертації брав участь у польових ландшафтних дослідженнях Південно-Східного Криму в період з 1989-2000 рр. Основні положення, викладені в дисертації, були сформульовані автором самостійно. Автор запропонував оригiнальний комбiнований пiдхiд до виявлення та картографування граничних геосистем, а також методи аналiзу iх внутрiшньої структури.

Апробація роботи. Положення роботи доповідались на республіканській науковій конференції “Проблемы рационального использования, охраны и возобновления природно-ресурсного потенциала Украинской ССР” (Чернівці, 1991); Міжрегіональній науково-практичній конференції “Региональные проблемы природопользования и экологии на Украине” (Харків, 1994); Міжнародній науково-практичній конференції “Регион и география”, присвяченій 150-ти річчю Російського географічного товариства (Пермь, 1995); Міжнародній регіональній конференції “Проблемы экологии и рекреации Азово-Черноморского региона” (Сімферополь, 1995); 11 Міжнародному симпозіумі Міжнародної асоціації ландшафтних екологів “Landscape system analysis environmental management. Theoretical and practical aspects” (Словакія, Нітра, 1997); Ландшафтній конференції “Структура, функционирование, эволюция природных и антропогенных ландшафтов” (Москва, 1997), 10 з їздi УГТ а також на щорічних (1994-2000) науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Публікації результатів. По темі дисертації опубліковано 16 робіт (12 наведенi у авторефератi).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатка, список літератури включає 195 джерел (7 на іноземній мові); загальний обсяг роботи складає 234 сторінки, сторінок основного тексту, 45 малюнків, 10 таблиць і 8 формул.

Автор виражає подяку своєму науковому керівникові професору В.О. Бокову, а також вдячний професору І.Г. Черваньову та О.І. Личаку за консультації, надані в процесі написання дисертаційної роботи.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

СУЧАСНИЙ СТАН ДОСЛІДЖУВАНОГО ПИТАННЯ

Провівши аналіз стану питання про ландшафтні межі в фізичній географії та ландшафтознавстві, варто зазначити, що багато аспектів цього питання залишаються недостатньо розробленими.

1. Звертає на себе увагу те, що найчастіше ландшафтні межі розглядались і вивчались у контексті районування території, ландшафтної диференціації та картографування ландшафтних систем. Самі ж ландшафтні межі розглядались із позицій то, що вони відбивають об'єктивно існуючу просторову диференціацію географічної оболонки, оскільки вивчались ніби “в тіні” тих природних комплексів, які вони обмежували.

2. Евристична роль меж у сучасному ландшафтознавстві знизилась, що почасти пояснюється тим, що у ландшафтознавстві до цього часу сформульовані основні поняття, визначена ієрархія об'єктів, знайдені критерії відокремлення ландшафтних систем. Тобто теоретичні конструкти, поняття, образи існують. Достатня чіткість і визначність у понятті про ландшафт і його підрозділи відсуває питання про межі на другий план, робить його ніби другорядним.

3. Зміщення акцентів із меж на комплекси, тобто з ліній, вузьких смуг на ядра типовості, об'єкти, які займають великі площі, легко пояснюється, оскільки це виправдано і з практичної точки зору. Об'єкти, які мають велику площу, виявляються більш значущими в контексті постулювання однорідності ПТК, а також із господарської (однотипність господарських заходів) і навіть із психологічної (велике більше приваблює, заставляє акцентувати увагу) точок зору.

4. Уявлення про межі і явище пограничності не утворює цілісного теоретичного конструкта або системи уявлень. Зміст поняття “межа” звичайно використовується без співвіднесення з характером завдання дослідження (наприклад, картографування ландшафтних комплексів, якісна оцінка земель, вивчення динаміки ландшафту, екологічний моніторинг тощо).

5. Недостатньо розробленими залишаються питання, пов'язані з виявленням і картографічним відображенням граничних систем як самостійно значущих утворень.

6. Практично нез'ясованими є питання про структуру і властивості граничних систем.

7. Досить слабко висвітлені питання, що стосуються функцій ландшафтних меж і їх ролі в системі горизонтальних зв'язків і взаємодій.

8. Знання про структуру і функціонування граничних систем недостатньо враховуються при організації екологічного моніторингу, при створені прогнозних моделей управління в умовах антропогенного використання території.

Таким чином, очевидна необхідність вивчення граничних геосистем як самостійних природних об'єктів.

МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Сучасною парадигмою ландшафтного аналізу є геосистемний підхід, у рамках якого ландшафтний комплекс розуміється як цілісна система, яка складається із взаємодіючих у просторі - часі природних компонентів, і яка представляє собою нову якісну визначеність.

Ландшафтні межі (граничні геосистеми), як і інші об'єкти комплексної географії, представляють собою складні системи, в яких сполучаються явища різного рівня організації. У них виявляються явища емерджентності, континуальності та дискретності, ефекти незвизначеності та суб'єктивності, багатофункціональності тощо. Тому при аналізі тем такого роду не можна приймати точку зору унікальності чи типовості, континуальності чи дискретності, об'єктивності чи суб'єктивності як єдину. У граничних системах діалектично сполучаються властивості та характеристики різного типу. Вони взаємодоповнюють один одного і визначають двоїстість характеру і функцій ландшафтних меж. Ці положення є методологічною основою цього дослідження.

Основні теоретико-методологiчнi положення дисертації спираються на роботи Д.Л. Арманда, К.І. Геренчука, М.О. Лихомана, Е. Неефа, Т А. Айзатуліна, В.Б. Сочави, А.О. Краукліса, І.І. Мамай, К.М. Дьяконова, Ф.А. Максютова, Ф.М. Мількова, В.С. Преображенського, А.Ю. Ретеюма, В.О. Бокова, І.Г. Черваньова, В.Ю. Некоса, В.Л. Каганського, В.Є. Шувалова, Е.Г. Коломица, В.М. Петліна.

Зміст і методи дослідження. Вивчення ландшафтної структури району дослідження здійснювалось на основі складених автором ландшафтних карт різних районів Південно-Східного Криму в масштабі 1:10000, 1:50000; ландшафтної карти тестової ділянки на фаціальному рівні в масштабі 1:1000; ландшафтних профілів, а також за матеріалами багаторічних напівстаціонарних і експедиційних досліджень динаміки ландшафтних комплексів, які охоплювали всі сезони року.

Польовий етап включав у себе картографування і опис ландшафтних комплексів за традиційними методиками. У ході цих досліджень на територію Карадазького ландшафтно-екологічного стаціонару (басейн балки Лiсна) була складена ландшафтна карта, яка відображає ландшафтну організацію на фаціальному рівні. Були детально вивчені геологія і рельєф, ґрунти, рослинність, гідрологічні та мікрокліматичні умови.

Виявлення ландшафтних меж. Для виявлення ландшафтних меж (граничних геосистем) розраховувались інформаційні показники за методикою А.Д. Арманда (1973). Інформаційний аналіз проводився за гіпсометричними профілями з урахуванням декількох мінливих ландшафтних характеристик. Результат інформаційного вивчення профілю оформлявся у вигляді пучка кумулят (часткових і сумарної).

Змістовна характеристика граничних систем здійснювалась у польових умовах після їх виділення камеральними методами (у тому числі із застосуванням формальних методів)

Для структурно-топологічного аналізу території, виявлення найбільш характерних сусідств (домінантних, субдомінантних тощо) ландшафтних комплексів і типових ландшафтних меж використовувався метод, що ґрунтується на складанні матриці сусідств, запропонований О.Г. Топчієвим (1979). Аналіз просторової організації ПТК зводиться до виявлення головних рис упорядкованості морфологічних елементів ландшафтної структури стосовно один одного. Метод дозволяє кількісно проаналізувати просторову впорядкованість ландшафтної структури з використанням якісних параметрів ландшафтних карт. Топологія простору визначається методом перерахування для кожного об'єкта його сусідів. Саме ж сусідство зчитується з ландшафтної карти і фіксується в аналітичній формі матрицями різних типів: матрицею зустрічальності ландшафтних комплексів, матрицею видового чи індивідуального сусідства ПТК. Матриці сусідств дозволяють порівняти кожну пару ПТК за спектром сусідів і кількісно оцінити міру їхньої позиційної подібності за цим параметром. При вивчені ландшафтних комплексів і їх меж це дало можливість виявити вузлові комплекси в ландшафтній структурі, а також виявити і проаналізувати найбільш характерні типи ландшафтних сполук і меж.

Комбінований підхід до виділення і аналізу ландшафтних меж передбачає нарівні з польовими дослідженнями використання аерофотознімків, їхню комп'ютерну обробку, дешифрування і аналіз, а також комп'ютерне моделювання ландшафтних меж.

До цього ж вимагалось: а) візуалізувати реальну картину просторової організації території; б) взявши за основу відображальну здатність ландшафтних комплексів, зробити їх виділення та ідентифікацію за аерофотознімком; в) зробити процедуру їхнього цифрового оконтування; г) звести воєдино матеріали польового вивчення ландшафтних меж і результатів комп'ютерного моделювання; ґ) побудувати карту інформаційних градієнтів і карту ступеня просторової неоднорідності модельної території.

Дослідження проводились на топологічному і хоролологічному ієрархічних рівнях ландшафтної організації. Сукупність використовуваних показників для кожного із рівнів різні. Для топологічного рівня (рівень фацій і простих урочищ) найважливішим критерієм виділення ландшафтної межі є максимальний інформаційний градієнт зміни біоценотичних, ландшафтно-геофізичних і ландшафтно-геохімічних полів. Для хорологічного рівня (рівень складних урочищ, місцевостей, ландшафтів) найважливішим критерієм виділення меж також виступає максимальний градієнт зміни просторової неоднорідності сполучення ландшафтних комплексів. Реалізація цих завдань у сполученні з детальними польовими дослідженнями і комп'ютерним моделюванням дозволила виділити ядерні та граничні комплекси.

Процедура оцифровки, класифікації, тематичного картографування за аерофотознімками та аналіз одержаних контурів чи полів здійснювалася за допомогою програм Arс View 3.1 Spatial Analysis; MapInfo 5.0; ENVI 3.0; HLImage++97; Surfer32.

Морфометричний і морфологічний аналіз ландшафтних меж здійснювався за допомогою програми HLImage++97 і прикладних пакетів програм для обробки статистичних даних Axum 5.0, Curve Expert 1.3, S-Plus4.5, Tehnoplot, Spw 4.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛАНДШАФТНИХ МЕЖ

Ландшафтна організація досліджуваної території. Природні умови Карадазького заповідника, масиву Ечкидаг і прилеглих територій. Фактори ландшафтної диференціації. Розташування досліджуваного району на контакті моря та суші, гір і рівнин, різноманітність літології, тектоніки, рельєфу, мезо- і мікроклімату, ґрунтового та рослинного покриву і тваринного світу визначає складну просторово-часову ландшафтну організацію території.

Площа району дослідження невелика, і тому зональні відмінності в ландшафтній структурі значно не виявляються. Найбільш значна просторова диференціація пов'язана з висотою над рівнем моря, похилами поверхності, експозиційними відмінностями і відмінностями між вододільними просторами та ерозійними врізами. Саме ці фактори визначають малюнок ландшафту і складну мозаїку ієрархічно підпорядкованих ландшафтних одиниць.

Фоновим фактором ландшафтної диференції є висота над рівнем моря. Виділені два висотних пояси: пояс скельнодубових лісів на гірських бурих лісових ґрунтах з достатнім зволоженням протягом 5-7 місяців на рік (понад 250 -400 метрів);пояс пухнастодубових лісів, ялівцевих рідколіссів, томілярів і степів на коричневих гірських ґрунтах із достатнім зволоженням протягом 4-5 місяців на рік (0-250 метрів).

З урахуванням факторів ландшафтної диференціації складені ландшафтні карти досліджуваної території у масштабі 1:10000, 1:50000, а також 1:1000 Карадазького ландшафтно-екологічного стаціонару. Ландшафтні карти відображають генетико-морфологічну структуру території, виконані з урахуванням принципів класичного ландшафтознавства, розроблені М.О. Солнцевим, К.І. Геренчуком, А.Г. Ісаченко, і є типологічними.

Ландшафтна організація території Карадазького природного заповідника. Найбільш великою виділеною ландшафтною одиницею є ландшафт. Виділено два ландшафти: А - ерозійно-денудаційне низькогір'я на вулканогенних породах і Б - ерозійно-денудаційне низькогір'я на осадових породах. У межах ландшафтів виділяється пояс скельнодубових лісів і пояс пухнастодубових лісів, чагарників і степів. Більш дрібними одиницями ландшафтної диференціації є урочища. Ландшафтна структура представлена 184 типами ландшафтних урочищ, що є свідченням значної ландшафтної різноманітності території Карадазького заповідника.

Структурно-топологічний аналіз території заповідника і виявлення характерних типів ландшафтних меж проведено з використанням методу О.Г. Топчієва, що ґрунтується на складанні матриці сусідств. Аналіз матриці сусідств показує, що ядрами в ландшафтній структурі Карадагу є: у ландшафті (А) - вершинні поверхності вулканічного масиву гори Святої і хребта Берегового, схили хребта Берегового круті та обвально-обсипні південно-східної та східної експозиції; у ландшафті (Б) - південні схили хребтів, складених вапняками, глинами і пісковиками з різнотравно-злаковими степовими угрупуваннями, західні схили вапнякових хребтів і останців із пухнастодубово-скельнодубовими лісами, а також днища балок, вироблені у глинах і пісковиках із пухнастодубовим лісом (балки Каразька і Беш-Таш). Супутниками цих ядер відповідно виступають ландшафтні комплекси - схили південно-західні сильнопохилі та круті з пухнастодубовими лісами і рідколіссями; схили північно-східні зі скельнодубовими лісами; схили вапнякових хребтів із пухнастодубовими лісами.

На другому етапі дослідження на основі матриці сусідств складалась матриця різниці числа сусідств. Ця матриця дозволяє встановити і кількісно оцінити відношення домінування підпорядкованості для кожної пари елементів ландшафтної структури. Негативні різниці сусідства служать свідченням домінування цього ландшафтного комплексу над сусіднім, а позитивні - підпорядкованості. Далі елементи ландшафтної структури були розбиті за групами: 1) ландшафтні комплекси з негативними різницями; 2) з позитивними різницями; 3) група перехідна з перевагою позитивних різниць. Ландшафтні комплекси першої групи відіграють роль вузлових у досліджуваній структурі та є домінантними, ландшафтні комплекси другої групи є субдомінантними, а третьої виступає як сполучна ланка між першими двома групами. Ландшафтний комплекс 14 - це схили вапнякових хребтів, які утворюють амфітеатр, що відкривається на північно-захід із ясенево-скельнодубово-пухнастодубовими лісами, є головним вузловим елементом у ландшафтній структурі Карадагу.

Класифікація ландшафтних меж. З урахуванням наявного досвіду у фізичній географії та ландшафтознавстві, а також тривалого дослідження ландшафтних меж Південно-Східного Криму була складена їхня класифікація. За просторовими масштабами ландшафтні межі можна розділити на межі мікрорівня, мезорівня і макрорівня. Кожний із цих просторових рівней у свою чергу поділяється у свою чергу поділяється ще на три підрівня.

Часові масштаби розгляду ландшафтних меж виявляються у відмінностях їхнього часу існування, циклів еволюції, динаміки і функціонування. За масштабами виділяються три часових рівня: мікро-, мезо- і макрочасовий рівень.

Генетична класифікація ландшафтних меж була здійснена за декількома критеріями поділу. Серед факторів, які визначають генезис ландшафтних меж виділяються такі: роль антропогемного фактору; просторово-часова мінливість ландшафтних компонентів; роль сусідства і суперпозиція; вплив механізмів просторової організації.

Залежно від ступеня участі діяльності людини у формуванні ландшафтних меж і територіальної диференціації ландшафтних комплексів межі можна розділити на три великі групи: природні, або природні ландшафтні межі, природно-антропогенні та антропогенні, чи техногенні.

В основі генезису ландшафтних меж можуть знаходитись природні процеси просторової диференціації ландшафтних компонентів чи їх різних сполучень. За роллю ландшафтного компоненту в формуванні ландшафтних меж всі межі можна розділити на межі тектоніко-літологічного походження, геоморфологічні межі, кліматичні або мікрокліматичні, гідрологічні або гідрогеологічні, біотичні або біоценотичні межі.

Генезис ландшафтних меж багато в чому визначається фактором “сусідства”. Залежно від цього, на контакті яких (за однотипністю і подібністю) ландшафтних комплексів формується межа, вони поділяються на три генетичних типи: 1) ландшафтні межі які виникають на контакті однотипних (слабко контрастних за місцеположенням, місцеперебуванням і вертикальною структурою) ландшафтних комплексів; 2) ландшафтні межі, які сформувались на контакті різнотипних, контрастних комплексів; ландшафтні межі, які сформувались на контакті ландшафтного комплексу з однорідним середовищем (нуклеарні межі).

Генезис меж може визначатись механізмами структурно-функціональної організації ландшафтних систем. Тут можна виділити три типи ландшафтних меж: стратифікаційні, самоорганізації та бар'єрні.

Класифікація ландшафтних меж за функціями проведена за чотирма напрямками: за типом процесу, який протікає в граничній системі; за характером цілей виділення межі; за типом впливу на потоки; за орієнтацією стосовно діючих потоків (мал. 1).

Виявлення та інформаційний аналіз ландшафтних меж за профілем здійснювався за методикою А.Д. Арманда (1973) в межах ерозійно-денудаційного низькогір'я Ечкидагу і Карадагу. За профілями фіксувалась зміна декількох ознак (стрімкість поверхні, пряма сонячна радіація, проективне покриття деревиною, чагарниковою і трав'янистою рослинністю, видова насиченість). Потім за спеціальним алгоритмом розраховувались прирощення інформації за кожною ознакою і сумарне прирощення інформації. Побудовані за одержаними значеннями кумуляти відображають загальний характер прирощення інформації за лінією профілю. Місця зломів кумулят фіксують точки перетину профілю з природними межами, а сумарна кумулята відзначає комплексні ландшафтні межі.

Просторовий площадковий інформаційний аналіз ландшафтних меж проводився на основі комбінованого підходу: детального аналізу результатів польового ландшафтного картографування і аналізу аерофотознімків, вивчення просторового розподілу окремих ландшафтних компонентів. Як вихідна інформаційна основа для вивчення ландшафтних меж використовувались аерофотознімки території, матеріали великомасштабної топографічної зйомки, матеріали польового ландшафтного картографування, дані напівстаціонарних і стаціонарних ландшафтно-геофізичних досліджень. Всі одержані у ході польових досліджень дані мають точну географічну прив'язку, що дозволило здійснити їх сполучений аналіз. Для спрощення розрахунку зміни інформаційних градієнтів за площею були використанi можливості геоінформаційних технологій Arc View 3.1 и MapInfo 5.0. За їх допомогою здійснювався ряд процедур із побудови цифрових моделей зображень ПТК ландшафтно-екологічного стаціонару.

Виявлення та аналіз ландшафтних меж методом інформаційних градієнтів вимагав проведення системи спостереженнь на трьох просторових рівнях ландшафтної організаціi. Базовим рівнем організації мережі збору польової інформації був обраний рівень басейну балки Лесная, в якій знаходиться Карадазький ландшафтний екологічний стаціонар. Більш низьким рівнем виступав рівень ландшафтних фацій і простих урочищ (тестова ділянка в центральній частині ландшафтно-екологічного стаціонару), а більш високим рівнем системи збору інформації - рівень ландшафтних комплексів рангу місцевості (центральна частина хребта Беш-Таш).

Шляхом сполученого аналізу даних дешифрування аерофотознімків і матеріалів польових ландшафтних досліджень була проведена ідентифікація та інвентаризація всіх ландшафтних об'єктів, помітних на знімках. Використовуючи геоінформаційну технологію Arc View 3.1, кожному ландшафтному комплексу, виділеному і описаному в ході польових експедиційних досліджень, ставився відповідно визначений діапазон індексу світлової щільності аерофотознімка (індекс фототона). Для аерофотознімка території стаціонару цей індекс змінювався від чорного - 0 одиниць до білого - 256 одиниць.

Потім виявлені контури були об'єднані у вісім груп (типів геотопів) за зміною у просторі ландшафтно-екологічних умов, які індикуються, головним чином, за зміною рослинних угрупувань із різною вертикальною структурою, ступенем зволоження і біомасою. Різними полюсами ландшафтно-екологічних умов на території стаціонару, які визначають амплітуду просторової диференціації і контрастності, є ландшафтні комплекси, з одного боку, вододільних поверхностей, складених вапняком з плащем щебинно-суглинних відкладень під петрофітно-степовими і нагірно-ксерофітними угрупуваннями на коричневих малопотужних середньосуглинних ґрунтах, з другого боку, днища балок, вироблених у флішевих породах середньої юри під степовими, пирійно-чагарниковими і пухнастодубовими лісовими угрупуваннями на коричневих середньопотужних суглинних ґрунтах. Використовуючи метод аналізу інформаційних градієнтів за профілем, за допомогою комп'ютерних геоінформаційних іматематичних програм, здійснен розрахунок інформаційних градієнтів за площею і побудувано картографічну цифрову модель інформаційної неоднорідності (іформаційно-польової структури) досліджуваної території стаціонару (мал. 2).

Для цього зпочатку вся територія стаціонару була розбита мережею профілів із просторовим кроком в один метр (на цифровій картографічній моделі це був один піксель). Як кількісні характеристики використовувались індекс фототона, стрімкість і експозиція схилу, температура повітря на висоті 2 метри, поверхнева щебінність ґрунту, вологість, потужність гумусового горизонту ґрунту, проективне покриття деревиною, чагарниковою і трав'янистою рослинністю, сумарний об'єм фітомаси. Кінцева візуалізація результатів розрахунку інформаційних градієнтів здійснювалась за допомогою геоінформаційної системи Arc View 3.1 Spatial Analysis.

Прирощення інформації на представленій карті виражається в градусах похилу математичної поверхності, побудованої за просторово розподіленими значеннями величини сумарного прирощення

інформації за рядом раніше перерахованих показників на одиницю площі. Так, найбільш просторово однорідні ділянки відповідають значенню 0, максимально можливі за неоднорідністю ділянки (граничні) відповідають значенню - 90. Аналіз результатів розрахунку зміни інформаційних градієнтів за площею і їх візуалізація у вигляді карти, яка відображає просторову інформаційну неоднорідність, дозволяє зробити такі висновки:

- одержані результати відображають інформаційно-польову структуру території Карадазького стаціонару з кількісно визначеними значеннями ступеня просторової інформаційної однорідності-неоднорідності (від 0 до 90);

- сполучення ландшафтної карти і карти інформаційної неоднорідності дає можливість конкретно вказати ступінь “відносності” внутрішньої однорідності того чи іншого ландшафтного виділу, оскільки саме цей критерій декларується як одна із основних ознак виділення ландшафтних комплексів (в тому числі рангу фацій);

територія Карадазького стаціонару загалом характеризується високим ступенем просторової інформаційної неоднорідності. Більша частина території (98%) має ступінь неоднорідності понад 69; зони, де зміни інформаційного градієнта складають 79,269 - 89,583, представляють собою граничні геосистеми топологічного (фаціального рівня);

аналіз просторового малюнка зон максимальних інформаційних градієнтів (максимальної інформаційної неоднорідності), що відповідають ландшафтним межам (граничним геосистемам), показує, що ландшафтні межі представляють собою площадкові утворення, а не лінії. Ці зони мають визначену ширину, яка для території Карадазького стаціонару на фаціальному рівні розгляду коливається в середньому від 1 до 3 метрів;

- ширина граничних зон вздовж осьової лінії їх простягання змінюється залежно від зміни контрастності ландшафтно-екологічних умов;

- у ряді випадків області максимальних градієнтів формуються мікроформами ерозійної мережі або точковими об'єктами (великі камені, дерева, які стоять окремо чи куртини, ерозійні вибої та великі вимоїни, порушення на невеликій площі ґрунтового і рослинного покриву кабанами тощо). Подібні об'єкти, очевидно, можна називати “ландшафтними новоутвореннями”. Їх інформаційна функція дуже важлива з точки зору прогнозування, оскільки вони дозволяють визначити тенденційні зміни ландшафтної структури досліджуваної території;

- чітко простежуються відмінності між схилами північної і південної експозиції балки Лiсна. Схили південних експозицій характеризуються більшою інформаційною неоднорідністю за рахунок численності “ландшафтних новоутворень”;

- висока просторова інформаційна неоднорідність, висока у просторовому відношенні частка граничних геосистем свідчить про низький ступінь стійкості та високу динамiчнiсть ландшафтної системи басейну балки Лiсна загалом;

- високий рівень інформаційної неоднорідності території стаціонару пояснюється тим, що вона у свою чергу теж знаходиться в перехідній граничній зоні більш високого рівня. Хребет Беш-Таш, на схилі якого закладена балка Лісна (територія стаціонару), займає приморське положення і знаходиться в приморському ландшафтному макроекотоні. До того ж, ця територія є граничною між вулканічною групою масиву Карадаг і всіма вапняковими масивами Південно-Східного Криму.

Для аналізу внутрішньої структури ландшафтних меж фаціального рівня були проведені дослідження на більш детальному (внутрішньофаціальному, внутрішньотропічному) рівні. Як тестовий обрано невелику ділянку в межах днища балки Лісна, оскільки тут спостерігається максимальна ландшафтна різноманітність і значні величини інформаційних градієнтів. Як інтегральний показник зміни ландшафтно-геофізичних умов на межах використовувався показник сумарної фітомаси, оскільки вона добре корелює з іншими характеристиками ландшафтних комплексів.

Для виявлення внутрішньої структури ландшафтних меж фаціального рівня було закладено ряд мікропрофілів у зонах найбільш типових ландшафтних сполучень. Вибір місця розташування профілів визначався попереднім розрахунком областей максимальних інформаційних градієнтів для тестової ділянки. Аналіз результатів мікропрофілювання ландшафтних меж дозволяє зробити висновок про те, що характер зміни ландшафтних параметрів на межах може мати як однопрямований, так і більш складний вектор. Одержані криві зміни параметрів (фітомаси) апроксімували поліномом другого ступеня, отримавши емпіричні формули, які описують характер внутрішньої структури меж. Підбір оптимальної математичної моделі та розрахуноки були виконані за допомогою комп'ютерної математичної програми Curve Expert 1.3. Цей метод відкриває можливості класифікації граничних геосистем за характером внутрішньої структури.

Інформаційний аналіз ландшафтних меж на хорологічному рівні здійснювався в південно-західній частині Карадазького заповідника у межах хребта Беш-Таш і прилеглих балок Карадазька і Беш-Таш. Для виявлення просторової диференціації ландшафтно-екологічних умов було проведено спостереження за зміною мiкрокліматичних параметрів (температура, опади, вітер, висоти снігового покриву тощо), значення яких було покладено в основу розрахунку інформаційних градієнтів. На мал. 3 ізолініями показано просторову зміну інформаційних градієнтів мікрокліматичних параметрів

на досліджуваній території (фрагмент). Зони максимальних інформаційних градієнтів пристосовані до верхніх привододільних частин хребта Беш-Таш і до прибалочних крутих і сильнопохилих схилів. Ландшафтні комплекси, що формуються в цих зонах, є граничними. Мінімальні градієнти прирощення інформації за мікрокліматичними показниками припадають на поверхності пролювіальних терас і днища балок. Аналіз інформаційної неоднорідності на хорологічному рівні дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1) амплітуда зміни інформаційних градієнтів на хорологічному рівні коливається від 2 до 42, що значно нижче, ніж для топологічного (фаціального) просторового рівня;

2) площі з мінімальними значеннями величини інформаційних градієнтів в основному припадають на днища долин і балок. Тут значення інформаційних градієнтів не перевищує 1-12 одиниць. Разом з тим у прирусловій частині балок мають місце фрагментарні сплески інформаційної неоднорідності (від 20 до 30 одиниць), які періодично чергуються з малоградієнтними зонами. Це явище та ефект із ним пов'язаний, певно, можна назвати “негативною інтерференцією збурень ландшафтно-екологічних умов”, який спостерігається при перетині меж різного типу і рівня;

3) площі з високими інформаційними градієнтами пристосовані до хребта Беш-Таш. Значеня від 20 до 34 одиниць припадають на схили, а значення до 42 одиниць спостерігаються в привододільній частині та фрагментарно у місцях звуження гребеневої поверхні хребта. Таким чином, вододільні хребти, і Беш-Таш зокрема, за своєю структурою є ландшафтними граничними комплексами рангу місцевостей;

4) для Південно-Східного Криму, який має сильно розчленований ерозійний рельєф, можна говорити про те, що у площадковому вираженні тут домінує не внутрішньо однорідні ландшафтні комплекси, а граничні ландшафтні системи. Роль і місце ландшафтних меж у ландшафтній організації території, як мінімум, рівнозначно самим ландшафтним комплексам, а для семіарідих гірських територій навіть домінує;

5) просторовий аналіз інформаційно-польової структури дозволив виявити мережу точок-вузлів, у яких спостерігаються максимальні збурення інформаційних полів. Вони віднесені до осьових ліній граничних комплексів, ніби маркуючи їх у просторі. Різкий стрибок прирощення інформації (збільшення внутрішньої неоднорідності) на незначній території відбувається внаслідок накладення збурень інформаційного поля при перетині та взаємодії різного роду ландшафтних меж. Таке явище і ландшафтний ефект із ним пов'язаний можна назвати “позитивною інтерференцією збурень ландшафтно-екологічних умов”. Можливо, при більш детальному аналізі ситуації, можна буде говорити про відкриття дисипативних структур в інформаційно-польовій структурі ландшафту, які формуються у процесі ландшафтної просторово-часової самоорганізації.

Для морфометричного і морфологічного аналізу ландшафтних меж були обрані ландшафтні межі, які формуються на контакті лісових і степових фацій, оскільки цей тип сполучення найбільш характерний для досліджуваної території ландшафтного стаціонару. Подана перехідна зона є ландшафтною межею між фаціями пухнастодубово-грабинних лісів і рідколіссів та фаціями різнотравно-типчакових у комплексі з нагірно-ксерофітними і петрофітними степовими угрупуваннями.

Морфометричний аналіз ландшафтних меж на території стаціонару включає:

визначення площ ландшафтних меж і їх співвідношення з площами суміжних

ландшафтних комплексів і площею всього басейну балки Лісна;

2) визначення морфологічних показників, що характеризують форму ландшафтних меж;

3) виявлення морфометричних показників, що відображають дешифровочні ознаки ландшафтних меж, які формуються на контакті степових і лісових фацій.

Статистичний аналіз ландшафтних меж проводився за вибіркою із 487 ландшафтних контурів, включаючи також контури невеликих (содомінантних) фацій і їхніх меж, просторово укладених у тіло домінантної фації. Загалом для території стаціонару число рівнів просторового укладання фацій складає 3. Висновки, одержані в результаті морфометричного і морфологічного аналізу, полягають у тому що:

- площі ландшафтних меж мають сумірні масштаби з площами самих ландшафтних комплексів (ядер типовості-однорідності);

- для аналізованої вибірки загалом сумарна площа ландшафтних меж фацій (99 м²) перевищує площу їх ядер типовості (56 м²), тобто граничні геосистеми в 1,8 рази переважають за площею ядерні (ефект “площадкової інверсії”);

- середній коефіцієнт округлості дорівнює 0,7874, що свідчить про відносно правильну форму фацій та їхніх меж;

- середній радіус для 90% ландшафтних виділів не перевищує 10 метрів, мінімальний радіус складає у середньому не більше 2,5 метрів;

- високий ступінь ізоморфізму ландшафтних виділів характеризують розрахунки коефіцієнта контурності. У 90% ландшафтних виділів коефіцієнт контурності не перевищує 38,336;

- просторову орієнтацію ландшафтних фацій і їхніх меж характеризує кут між горизонтальною лінією, яка проходить через гравітаційний центр контуру і лінією, що проходить через центр і точку мінімального (MINRAN) чи максимального (MАХRAN) радіусу (за умови, що горизонтальна лінія орієнтована із заходу на схід). На досліджуваній території понад 90% всіх ландшафтних контурів мають орієнтацію, відповідну чи близьку до орієнтацій макросхилу хребта Беш-Таш. Ці показники дозволяють говорити про те, що на території Карадазького стаціонару основні процеси, які визначають просторову динаміку фацій, були орієнтовані не вздовж, а поперек простягання макросхилу;

- просторова контрастність ландшафтних виділів характеризується показником ширини ландшафтної межі. Чим ширша ландшафтна межа, тим менш контрастними є комплекси, які межують. На досліджуваній території стаціонару у більшості фацій ширина ландшафтних меж, виміряна по осі Х, виявляється більшою, ніж по осі Y. Це пояснюється тим, що за падінням макросхилу градієнти зміни ландшафтно-екологічних умов набагато вищі, ніж за простяганням макросхилу хребта Беш-Таш. Відповідно, контрастність ландшафтних фацій, які утворюють ландшафтно-екологічний ряд, за падінням макросхилу, вища, а ширина їхніх меж, відповідно, менша, ніж у фацій, розташованих за простяганням макросхилу.

Серед прикладних завдань, при вирішенні яких можуть використовуватись результати дослідження, можна виділити великомасштабне картографування ландшафтних комплексів для інженерно-будівельних, архітектурно-планувальних, сільськогосподарських, лісоупорядницьких цілей, а також цілей територіального планування та управління. Запропонована концепція ландшафтних меж (як специфічних географічних систем) дозволяє оптимізувати процедуру просторового розміщення об'єктів господарського призначення і територіального планування та управління загалом.

При оцінці геоекологічної ситуації, яка у більшості визначається співвідношенням площ різних природних, природно-антропогенних і антропогенних ландшафтних комплексів, використаний у роботі метод статистичного аналізу морфометричних і морфологічних показників великої сукупності ландшафтних комплексів і їхніх меж є ефективним інструментом.

Концентрація “ландшафтних новоутворень” у граничних зонах дозволяє зробити прогнози зміни ландшафтної структури території, збільшення чи зменшення її ландшафтної різноманітності.

Вивчення ландшафтних меж і їхнього картографування має велике значення з точки зору організації просторової системи пунктів спостереження для цілей екологічного моніторингу.

Методичний апарат, використаний при вивченні ландшафтних меж на території Карадазького заповідника, може бути використаний для розвитку методів дистанційного дослідження земних покривів. Дешифровочна шкала відповідності індексу щільності фотознімка (фототон) визначеним ландшафтним комплексам носить універсальний характер для всіх низькогірських ландшафтів Південно-Східного Криму.



ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ

1. Ландшафтні межі представляють собою особливий тип геосистем, який характеризується високою просторовою щільністю інформації та інтенсивністю географічних процесів масо-енергообміну.

2. Поняття “ландшафтний комплекс” і “ландшафтна межа” діалектично доповнюють один одного.

3. Існують дві взаємодоповнюючі функції ландшафтних меж: інформаційна (межа як наслідок) і функція впливального фактора. Ландшафтна межа виконує одночасно обидві функції, хоча ступінь виявлення кожної із них у конкретної межі може бути різною.

4. Ландшафтні межі характеризуються рядом специфічних ознак, основними із яких є високі градієнти властивостей, внутрішня неоднорідність і функціональна зв'язність як принцип їхньої організації та виділення. Ландшафтні межі визначають ієрархічну структуру зв'язків і взаємодій між ландшафтними комплексами, в силу того, що впливають на напрямок і властивості латеральних речовинно-енергетичних та інформаційних потоків, що здійснюють взаємодії. Відповідно ландшафтні межі створюють структурно-функціональний каркас території.

5. Виявлення граничних геосистем на ландшафтному рівні продемонструвало ефективність і необхідність застосування методу інформаційних градієнтів. Він дозволяє формалізувати процедуру виділення ландшафтних комплексів і їх меж на основі кількісної оцінки ступеня внутрішньої однорідності-неоднорідності ландшафтних контурів для конкретної території.

6. Розроблений і апробований комбінований підхід до виділення, картографування, аналізу і моделювання ландшафтних меж може служити методичною основою для класифікації просторово-часових неоднорідностей у ландшафтній структурі території, а також відкриває перспективи для математичного моделювання інформаційної структури ландшафту загалом і ландшафтних меж зокрема. Стає можливим конкретно вказати ступінь “відносності” внутрішньої однорідності того чи іншого ландшафтного виділу, оскільки саме цей критерій декларується як одна із основних ознак виділення ландшафтних комплексів.

7. Просторові масштаби ландшафтних меж на фаціальному рівні в межах досліджуваної території часто виявляються спільномірними з масштабами самих фацій, а в окремих випадках спостерігається перевага розмірів граничних зон над розмірами ядер типовості ландшафтних комплексів (явище площадкової інверсії масштабів ландшафтних меж).

8. Виявлено, що для Південно-Східного Криму в площадковому виражені домінують не внутрішньо однорідні ландшафтні комплекси, а граничні ландшафтні системи. Роль і місце ландшафтних меж у ландшафтній організації території, як мінімум, рівнозначно самим ландшафтним комплексам. Розуміння сутності цього явища заставляє по-новому поглянути на теоретичні основи сучасного ландшафтознавства, оскільки одним із об'єктів ландшафтного аналізу на перший план виступають ландшафтні межі як географічні системи.

9. Просторовi інформаційнi градієнти на хорологічному рівні значно нижчi, ніж на топологічному.

10. Висока просторова інформаційна неоднорідність, висока в просторовому відношенні частка граничних геосистем свідчить про низький ступінь стійкості та високу динамiчнiсть території Південно-Східного Криму.

11. Показано можливості застосування ГИС-технологій для моделювання інформаційно-польової структури ландшафту.

12. Запропоновано систему морфологічних і морфометричних показників, які характеризують граничні геосистеми, а також, що дають можливість виявляти та аналізувати тенденції динаміки ландшафтної структури території загалом.