Регіональні особливості Мексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з курсу: Міжнародна економіка

на тему: Регіональні особливості Мексики

Зміст

Вступ

1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Мексики

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Мексики: історичні, природні, демографічні, екологічні

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Мексики

4. Територіальна структура господарства Мексики

5. Участь Мексики у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв'язках

6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Мексики

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Мексика - одна з найбільших країн Латинської Америки. Це країна з величезним потенціалом, що вимагає дослідження, країна, що стала найбільш розвиненою країною Латинської Америки. У цьому насамперед заслуга господарського комплексу, що підлягають ретельному дослідженню в цій курсовій роботі. Об'єктом досліджень являється господарський комплекс Мексики, тобто природні та трудові ресурси, галузі промисловості, участь країни в економічних зв'язках тощо.

Предметом дослідження в цій курсовій роботі є закономірності і принципи територіальної організації виробництва, ефективність розміщення галузей народного господарства Мексики.

При дослідженні питання використовувались такі методи як загальнонауковий, міждисциплінарний та спеціальний.

Вивчаючи розміщення і роль продуктивних сил Мексики, ми можемо оцінити промисловість цієї країни, рівень продуктивності сільського господарства, транспортну систему, перелік послуг, що надається іншим країнам, такі як, туризм, інвестування, а також роль країни в міжнародному поділі праці.

В цій курсовій роботі ми визначимо роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Мексики, розглянемо історичний аспект формування виробництва, приділимо увагу також впливу природних ресурсів на розвиток господарського комплексу, оцінимо їх запаси та розміщення. Проаналізуємо демографічні передумови становлення господарського комплексу. Найбільше значення надається аналізу сучасної галузевої структури господарського комплексу Мексики, його складових, територіальної структури господарства, тобто склад і співвідношення різних форм територіального зосередження виробництва, що формуються під впливом галузевого і територіального поділу праці. Також необхідним є розкрити рівень розвитку міжгалузевих комплексів.

Дуже важливим є також розгляд участі Мексики у міжнародному поділі праці та зовнішньоекономічні зв'язки країни. Тобто необхідно розглянути, як на основі територіального поділу праці розвиваються усі форми міжнародних економічних зв'язків, таких як торгівля, міграція робочої сили, рух капіталу, кредитні відносини, валютно-фінансові відносини, сфера послуг тощо.

Також ми розглянемо основні проблеми, що гальмують розвиток та розміщення господарського комплексу та проаналізуємо шляхи їх вирішення. Дослідимо зрушення у галузево-територіальній структурі, основні тенденції та перспективи подальшого розвитку господарського комплексу Мексики на основі територіального поділу праці.

1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Мексики

Мексиканські об'єднані штати - одна з найбільших країн Латинської Америки - знаходяться в південно-західній частині Північної Америки. ЇЇ територія дорівнює 1958,2 тис. кв. км. Населення налічує 107 млн. осіб.

Мексика - федеративна республіка, що складається з 31 штату і федеративної республіки. В країні сформовано 8 основних економічних районів.

Вона має достатньо вигідне економіко-географічне положення. Мексика межує з США на Півночі та з Гватемалою та Белізом на Півдні. Спільний кордон з США позитивно впливає на економіку країни, оскільки з вищезазначеної країни надходять основний потік інвестицій і природних ресурсів. Вона омивається Тихим океаном, Каліфорнійською затокою, Карибским морем та Мексиканською затокою, що також є дуже позитивним фактором. Це здавна полегшувало торгові зв'язки із заокеанськими країнами й одночасно гарантувало країні безпеку.

У 2010 році Валовий Національний Продукт становив 915000 млн. доларів у номінальному виразі, 4400 доларів (2007) у розрахунку на душу населення. З кожним роком кількість ВВП на душу населення зростає, що свідчить про поступовий економічний розвиток країни.

Рис. 1. - Динаміка ВВП на душу населення:

Проте структура ВВП неоднорідна. На сільське господарство припадає 5% загального ВВП країни, на промисловість - 27%, на сферу послуг - 68%. Мексика займає одне з перших місць по концентрації виробництва у світі. Це пояснюється наявністю ринку робочої сили та добре розвинутої інфраструктури.

Отже, господарський комплекс відіграє вирішальну роль в економічному розвитку країни, визначає її роль в міжнародному поділі праці, якість зовнішньоекономічних зв'язків цієї країни.

Завдяки вигідному економіко-географічному положенню, наявності великих запасів природних ресурсів, особливо нафти, широкого ринку робочої сили та багатогалузевому господарству, економіка має досить сприятливі умови для розвитку економіки.

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Мексики: історичні, природні, демографічні, екологічні

В розміщенні і розвитку продуктивних сил велике значення мають історичні, природні, демографічні та екологічні умови. Досліджуючи історію виробництва, природні та трудові ресурси, а також екологічну ситуацію ми можемо проаналізувати фактори розміщення тієї чи іншої галузі господарства Мексики.

Історичні передумови. Під час перебування Мексики 300 років іспанською колонією, вона була дешевим джерелом сировини і ринком збуту товарів. Це звичайно гальмувало розвиток економіки. Економіка базувалася в основному на вирощуванні кукурудзи, бобових, чилійського червоного перцю та розведенні великої рогатої худоби для внутрішнього ринку. Добуток срібла та інших мінеральних добрив, а також вирощування тютюну також були притаманні економіці Мексики, проте дані продукти експортувалися. Війни за незалежність 1810-1821 років і нестабільність, що виплила з них загальмували потік інвестицій. В кінці 19 сторіччя диктатор Порфіро Діас, застосувавши фінансові стимули, залучив іноземних інвесторів. Вони розпочали освоєння родовищ нафти Мексики, збудували залізну дорогу, портові спорудження, дороги, телеграфні лінії і систему лінії електропередач. Це спричинило бурхливий економічний розвиток і ріст середнього класу. Оскільки обсяги виробництва льону, кофе, цукрової тростини зростали за рахунок скорочення натурального сільського господарства, більшість селян постраждали, тому, що їхні землі були зайняті приватними землевласниками і вони були змушені працювати на плантаціях, де вирощувалась експортна продукція. Ця ситуація призвела до революції 1910 року.

У 1930 році новий правитель Ласаро Карденас націоналізував залізні дороги країни, експропріював 17 іноземних компаній, які контролювали нафтову промисловість, і провів велику земельну реформу. Під час другої світової війни уряд приступив до створення вітчизняної промисловості для заміни імпорту. Така політика породила «економічне» чудо, що проявилось у високих темпах економічного росту.

Ситуація в Мексиці на початку 1970-тих років почала покращуватись завдяки відкриттю державної нафтової компанії, проте дуже скоро вона виявилась неспроможною обслуговувати такий великий зовнішній ринок, оскільки ціни на нафту почали падати під час економічного спаду 1981-1982. Переговори урядів Мексики, США і Канади, що тривали півроку, привели до створення у листопаді 1993 року Північноамериканської згоди про вільну торгівлю (НАФТА). Ця згода розповсюджувала умови вільної торгівлі не лише на промислові товари, але і на продукцію сільського господарства, побутові, транспортні, банківські, інвестиційні послуги, а також авторські права, торгові марки і програмне комп'ютерне забезпечення.

Три країни також домовились про введення законів про навколишнє середовище і працю, в тому числі закони про охорону дитинства, мінімальну заробітну плату і безпеку праці на робочому місці. НАФТА вступило в дію 1 січня 1994 року.

В 1994 році в економіці Мексики спостерігався роздутий торговельний дефіцит, великий зовнішній борг і збільшення грошової маси, що спричинило обвал песо. Жорстка політика уряду покращила стан економіки в кінці 1996 року, заклавши основу до її росту у 1997, 1998 роках.

Природні передумови. Мексика - переважно гірська країна. Більша частина її території розташована вище 100 км. над рівнем моря і лише третина її поверхні - рівнина. В даній країні майже нема великих рівнин. Єдине виключення - півострів Юкатан. Впродовж мексиканських узбереж тягнуться незмінності, що мають важливе господарське значення: ці рівнини використовуються у землеробстві. Для створення основних видів корисних копалин найбільше значення мали геологічні процеси мезозойської та кайнозойської ер. Мексика в достатній мірі забезпечена нафтою, дорогоцінними металами (золотом і сріблом), цинком, свинцем, міддю, марганцем, ртуттю, сурмою, а також металами, що отримують при переробці поліметалічних руд: миш'яком, вісмутом, кадмієм, селеном. Країна також забезпечена нерудними корисними копалинами - сіркою, флюоритом, баритом, графітом, газом, будівельними матеріалами. В меншій мірі розповсюджені запаси вольфраму, олова, титану, нікелю, ванадію, залізної руди, урану, кам'яного вугілля.

Водні ресурси мають неабиякий вплив на господарство Мексики. Оскільки більша частина території країни має гірський характер, це зумовлює бурхливий характер річок. В багатьох випадках гірські ділянки русла використовуються для будівництва гідроелектростанцій. Та невелика кількість річок, що стікають у внутрішній басейн створюють сприятливі умови для розвитку землеробства.

Ріки Мексики мало придатні для навігації. Моря та океани, що омивають країну впливають на клімат, розвиток господарства, видобуток нафти і т. д.

Важливий вплив на клімат Мексики і перш за все на розподіл температур впливають географічне положення і гірський характер території. Дану країну слід ділити на 3 кліматичні зони: тропічну вологу, помірно вологу і засушливу.

Для Мексики характерна різноманітність видів рослинності: дощові вічнозелені тропічні ліси (південь штату Табаско, південно-східна частина штату Вераскус), світлі тропічні ліси (центральна та південна частина півострову Юкатан), тропічна саванна (рівнини Тихоокеанського узбережжя), степи, пустелі та напівпустелі (в зонах засушливого клімату), де переважають види кактусів та агав, змішані ліси (середньовисотні горні хребти) серед яких слід назвати сосну, кедр, дуб, ясен, горіх, хвойні ліси (переважно високо у горах) де переважає сосна.

Демографічна ситуація в Мексиці характеризується невеликим приростом населення, досить низьким рівнем народжуваності, високою урбанізацією (сьогодні 74% населення проживає у містах), переважанням жіночого населення над чоловічим та високою густотою населення.

Економічний прогрес, виникнення нових міст і покрашення природних умов вплинули на розміщення населення Мексики.

І хоча основна маса з населення Мексики все ще проживає у центральних областях, безперервно зростає чисельність населення сільськогосподарських районів, а саме Ла-Лагуни, Вальє-де-Мехікалі внаслідок внутрішніх міграцій.

Таблиця 1. - Основні демографічні показники:

Назва параметру	Значення	Рік
Кількість населення (тис.)	98872	2010
Прогнозована кількість нас. (тис.)	119175	2020
Прогнозована кількість нас. (тис.)	146651	2050
Показник середньорічного приросту нас.%	1,4	2005-2010
Густота нас. (люд./км)	48,9	2003
Процент міського населення	74	2005
Кількість міст з нас. більше 100000 люд.	71	2000
Середня кількість чоловіків на 100 жінок	98	2010

В 2009 році налічувалось майже 38 млн. працездатних людей. З них майже 5% не працювали і ще 35% працювали неповний робочий день. В кінці 90-тих років близько 22% працездатного населення були зайняті у сільському господарстві, 19% - у промисловості, 13% - у торгівлі, 7% - у будівництві, решта - у сфері послуг.

Таблиця 2. - Трудові ресурси Мексики:

Кількість працюючого населення (тис.)	39800	2010
Доля працюючого населення у відношенні до загальної кількості нас. (%)	40,3	2010
Доля економічно активного нас. віком від 15 до 64 років у відношенні до загального числа зайнятих (%)	61,8	2000
Доля економічно активних жінок у відношенні до загального числа жіночого населення (%)	24,9	2000
Доля економічно активних чоловіків у відношенні до загального числа чоловічого населення (%)	54,5	2000
Доля жінок в економічно активному населенні (%)	32,1	2000

Останнім часом при розміщенні господарського комплексу країни велика увага приділяється екологічному фактору. Це насамперед спричинено екологічною ситуацією світу, що характеризується дуже негативно. Стан екології в Мексиці незадовільний. Мексика відноситься до категорії країн, чия індустріальна база створювалася в 70-80 рр.

У результаті сьогодні мексиканська промисловість абсолютно не відповідає вимогам часу. 38% всіх викидів СО2 в Мексиці пов'язані з важкою промисловістю. Країна знаходиться на 14-ому місці в світі за об'ємом викидів парникових газів. 1,5% всієї планетної емісії СО2 також припадає на Мексику. У водах Мексиканської затоки дуже часто трапляються аварії танкерів та інших суден. Робота ТЕС та нафтохімічних підприємств спричиняють виникнення кислотних дощів, що ставлять під загрозу безпечність пам'яток культури епохи до відкриття Америки, наприклад у штаті Вераксус. За оцінками вчених деякі цінні історичні рельєфи зникнуть через 10-20 років. Складна ситуація склалась і в лісовому господарстві. В Мексиці помирає більше 90% лісів і зелених насаджень. Найбільш загрозлива ситуація склалась в штатах Пуебла, Веракрус, Чіапас, Табаско і Герреро і т. д.

Саме в цих районах слід прийняти термінові міри по відновленню екологічного балансу та біологічні різноманітності тропічної сельви, що має величезне значення для всього світу.

Нерідко при будівництві гідроелектростанцій, прокладка каналів і забезпечення водою засушливих територій відбувається порушення природної рівноваги, що викликає висихання багатьох внутрішніх вод. Однією з мір охорони природи є організація національних парків. Всього в країні налічується близько 49 тисяч парків, загальною площею 700 тис. га.

Отже, розміщення господарського комплексу Мексики формувалось під впливом природних, демографічних, екологічних та історичних передумов. Проаналізувавши передумови можна зробити висновок, що Мексика має сприятливі перспективи для розвиту господарської діяльності. При подальшому розміщенні продуктивних сил слід враховувати сучасні фактори досвід.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Мексики

Мексика - найбільш розвинута країна Латинської Америки. За виробництвом ВНП і промисловості вона займає друге місце в регіоні після Бразилії.

Середньорічний приріст ВВП з 1970-1974 років дорівнював 6,3%.

І хоча ВВП Мексики виріс за останні 10 років більш ніж в 1,5 раз, вона ще відстає за доходами на душу населення від розвинутих капіталістичних країн, а серед країн Латинської Америки займає третє місце після Аргентини та Венесуели. Мексики в 2010 році становив 402,5 млрд. $ або 4184 $ на душу населення.

В 2010 році частка промисловості в загальному виробництві товарів та послуг становила 28,3%, сфера послуг і торгівля - 65,3%, сільське та рибне господарство - 6,1%. За останні роки доля сільського господарства в структурі ВВП постійно падає.

Рис. 2. - Структура ВВП Мексики:

Структура промисловості в Мексиці характеризується тим, що 80,7% в цій сфері становлять дрібні виробництва, що належать національному або приватному капіталу. Характерна достатньо велика часка добувної промисловості. Більше 70% вартості промислової продукції припадає на важкі галузі. Основні - нафтопереробна та нафтохімічна, а також металургія та машинобудування.

Рис. 3. - Структура ВВП Мексики за галузями:

У промисловому виробництві, особливо у легкій та харчовій промисловості переважають дрібні підприємства, у важкій - в основному великі підприємства. Найважливіші галузі - нафтопереробна, нафтохімічна, кольорова металургія тісно пов'язані з сировинною базою. Добувна промисловість. Нафтова - газова промисловість створює основу індустріалізації Мексики. І не лише тому, що має значні запаси нафти але й тому, що дана промисловість в Мексиці є націоналізованою. Основні райони видобутку нафти розташовані на берегові лінії Мексиканської затоки, від кордону з США до кордону з Гватемалою:

- Північно-східний район - область міста Рейноса;

- Північний - від міст С'юдад-Мадеро і Тампіко до міст Поса-Ріка і Туспан;

- Центральний - басейн річки Папалоапан;

- Південний - область міст Коацакоалькос і Мінантітлан, південь штату Табаско і північ штату Ч'япас.

Рис. 4. - Щорічний добуток/використання сирої нафти:

Нафта, що добувається в даних районах транспортується в основному в центральні штати Мексики. В останні роки було модернізовано багато старих нафтопереробних підприємств і побудовано нові. В 2000 році було добуто 25 млрд. т. природного газу. Основними газодобувними районами країни стали південь, обласні райони міст Поса - Ріка та Рейноса. Зріст добутку газу дозволив забезпечити внутрішні потреби держави.

Рис. 5. - Щорічний добуток/використання газу:

Вугільна промисловість. Басейн Сабінас - Нуева - Росіта забезпечує кам'яним вугіллям металургію. Виникає необхідність будівництва на півночі країни ТЕС на базі вугілля для забезпечення електроенергією цього району. Кам'яне вугілля головним чином видобувається для потреб коксохімічного виробництва. Добуток руд важких кольорових металів зосереджене на Мексиканському нагір'ї, де вони відрізняються багатством і високою якістю. Головна залізорудна база - Серро-де-Меркадо у районі Дуранго.

Таблиця 3:

Частка добувної промисловості в структурі ВВП (%)	1,7	2002
Додаткова вартість (млн. $ US)	5526,5	2002

Високоякісна самородна сірка на перешийку стала важливим експортним товаром. Добуток руд кольорових металів (срібла, золота, ртуті, міді, цинку, свинцю) ведеться в основному в північних, а також в центральних частинах Мексики. Мексика є одним з основних світових виробників срібла і плавикового шпату, постачальником сурми, кадмію, марганцю, ртуті й цинку. Тут добуваються свинець, мідь, сірка, золото, молібден, вольфрам, олово, вісмут, уран, барит і високоякісне коксоване вугілля. Є три головних гірничодобувних райони. На півночі Нижня Каліфорнія і штати Сонора, Сіналоа, Чіуауа, Коауїла, Нуєво-Леонові, Дуранго й Сакатекас багаті сріблом, міддю, вугіллям, золотом, залізняком, цинком, свинцем, молібденом, баритом, плавиковим шпатом, ураном і вольфрамом. На узбережжі Мексиканської затоки, штати Веракрус, Табасько й Кампече виробляють сірку, алюміній і марганець. Значна кількість золота, марганцю, плавикового шпату, свинцю й цинку добувається у західно-центральних штатах Халісько, Герреро, Агуаськальєнтес, Гуанахуато, Ідальго і Сан-Луїс-Потосі.

Одна з особливостей економічного розвитку Мексики - збільшення потужності електростанцій та збільшення кількості виробленої електроенергії. Виробництво, передача та розподіл електроенергії знаходиться в руках держави. Виробнича потужність оцінюється в 40 тис. МВт. Більшість електростанцій Мексики - теплові, загальною потужністю 20468 МВт. На них виробляється основна частина електроенергії - 65%, на ГЕС - 15%, атомних електростанціях - 6,2%, на геотермальних - 3,3%. Довжина ліній електропередач - 588 тис. км.

Таблиця 4:

Кількість електроенергії на душу населення (кВт/год.)	1655	2005
Щорічне використання електроенергії на душу населення (кВт/год.)	1646	2005

Найбільш потужною енергобазою користуються наступні штати: Мічоакан (15% від встановлених потужностей усіх електростанцій країни), Мехіко (14%), Нуево-Леон (10%), Пуебле (8%), Веракрус (8%). У той же час багато південно-східних, південних та північних територій малозабезпечені електроенергією. Промисловість Мексики вживає втричі більше енергетики, ніж торгівля та комунальне господарство.

Обробна промисловість. Значна частина мексиканської промисловості базується на переробці природних ресурсів, особливо нафти, і на первинній обробці сільськогосподарської продукції. Мексика виробляє також широкий асортимент товарів легкої промисловості і тривалого користування, таких як автомобілі, має добре розвинену скляну промисловість. Підприємства обробної промисловості зосереджені у Мехіко та його промисловій зоні. Найстаріша галузь мексиканської промисловості - текстильна - продовжує відігравати важливу роль в економічному розвитку країни. В 1930 році в галузі нараховувалось 578 підприємств, на яких було зайнято 54 тис. людей. До 1965 року цифри зросли до 3,4 тис. і 168 тис. відповідно. Дана тенденція спостерігається і дотепер. Підприємства текстильної промисловості зосереджені в зоні Пуебла - Орісаба - Кордова, а також в Мехіко та Гвадалахарі. Мехіко - важливий центр швейної промисловості.

Серед галузей обробної промисловості харчова промисловість - одна з найважливіших як по вартості так і по числу зайнятих. Харчова промисловість характеризується досить рівномірним розміщенням по території країни. Однак деякі мексиканські міста спеціалізуються на переробці певних видів сільськогосподарської сировини. Так, в цукровій промисловості важливу роль відіграють міста, які розташовані в низовинах ріки Папалоапан. Великі підприємства розташовані в столиці, Гвадалахарі (на сировині тихоокеанських штатів), а також в районах зрошення.

Важливим досягненням нафтової промисловості став швидкий розвиток нафтопереробної та нафтохімічної галузей, які сьогодні є головними серед галузей обробної промисловості, а саме ? вартості продукції. Потужність НПЗ до середини 90-х років перевищила 76 млн. тон (перше місце в Латинській Америці й 11 у світі).

Основні НПЗ розташовані на побережжі Мексиканської затоки. За останні роки разом зі старими центрами - Рейноса, Сьюард - Медеро, Поса - Ріка, Мінатітлан, - введен в дію нові - Монтеррей, Саліна - Крус, Тула, Кадерейта.

В нафтохімічній промисловості створені складні виробництва: виробництво синтетичних волоко, мінеральних добрив.

Майже половина всіх хімічних районів (окрім нафтохімічних) розміщені в Федеральному окрузі, є вони також в деяких містах Півночі (штат Нуєво - Леон), Центру (штат Мехіко) і у штаті Халіско.

Металообробка - одна з відносно молодих галузей мексиканської індустрії. В машинобудуванні більшу вагу має автомобілебудування. Біля половини числа підприємств машинобудування та металообробки знаходяться в столиці та її околицях. В 2000 р. вироблено (тис. т.): сталі - 8681,9, свинцю - 171,2, міді - 245,3, цементу - 24504, олова - 200. Великі заводи розташовані також в агломераціях Монтеррея і у Сальтільо. Федеральний округ з прилеглими територіями штату Мехіко і агломерація Монтеррею з містом Сальтильо є основними районами з виробництва продукції транспортного машинобудування країни.

Легка промисловість найбільш розвинута у Федеральному окрузі, місті Леон, Гвадалахара, Пуебла. На інших територіях дана галузь розвинута слабше. Целюлозно - паперові фабрики розміщені або поблизу сировини - в містах Куатемок (штат Чіуауа), Тустепек (штат Оахака), Атенкіке (штат Халіско), або в містах-центрах поліграфії: у Федеральному окрузі (надає 70% типографічної продукції), Наукальпане, Монтерее, Гвадалахарі.

Сучасна Мексика - аграрно-індустріальна країна. Сільське господарство відіграє важливу роль в економічному розвитку країни. Воно в основному забезпечує потреби населення у продовольстві та сільськогосподарській сировині, надаючи близько 2/5 вартості продукції. В ньому зайнято близько п'ятої частини економічно активного населення. Виробництво сільськогосподарської продукції постійно відстає від росту чисельності населення. В 2000 році сільське господарство давало 6,1% ВВП, тоді як в 1950 - 22,5%.

Більша частина виробництва зосереджена в приватних товарних фермах або в землях, що обробляються за традиційною мексиканською системою землеволодіння, згідно з якою земля є колективною власністю християнської общини. Сучасні фермери володіють наділами від 4 до 8 га землі, але на їх долю припадає 0,8% всієї землі. 1% хазяйств володіє наділами більше 1 тис. га. 50 млн. га належать сільськогосподарським кооперативам. В цілях підвищення ефективності аграрного виробництва в конституцію країни були внесені поправки, що дозволяли купівлю-продаж землі, що знаходиться у вартості сільськогосподарських общин.

Під сільськогосподарські культури використовується 25% земель, під пасовища - 75%.

У структурі сільського господарства переважає рослинництво, проте частка тваринництва безперервно росте. Досить характерним є територіальний розрив між районами рослинництва і тваринництва, особливо екстенсивного скотарства в пустинній і напівпустинні зонах. В рослинництві виділяють дві основні групи культур: продовольчі (головним чином на внутрішній ринок) і товарні, переважно технічні культури (бавовник, кофе, цукрова тростина, хенекен). Територія Мексики умовно розділена на чотири агропромислових райони: узбережжя Мексиканської затоки і гірський район Ч'япас, північні та північно-східні штати і район Гуанохуато.

Основні сільськогосподарські культури. Кукурудза - головна продовольча культура Мексики. Злак, що здатний пристосуватись до будь-яких кліматичних зон, стійкий до засух і температурних коливань. Вирощується в Мексиці в основному на незрощених землях до висоти 3000м. основні центри вирощування: центр та південь штатів Наяріт та Халіско, центральні частини штатів Веракрус та Сінаола, середньовисотні області штатів Герреро, Оахака, долини Вальє-Сентраль-де-Чьяпас, Вальє-де-Толука і Вальє-де-Пуебла, штат Мехіко, долина річки Які, південь штату Сакатекас.

Важливою продовольчою культурою для внутрішнього споживання, яку мексиканці зазвичай сіють поряд з кукурудзою є квасоля. Область Ель-Бахіо - великий виробник квасолі. Кількість посівних площ під пшеницю останнім часом помітно збільшилась.

В основному посіви зосереджені головним чином в північно-тихоокеанських штатах і в великому сільськогосподарському району Бахіо в Центральній Мексиці (центр м. Леон).

Підвищення врожайності пшениці сприяло виведенню найбільш пристосованих до умов Мексики сортів.

Серед інших зернових велике значення має рис, що випрошується в низовинах річки Папалоапан, в центрі штатів Морелос і Мічоакан, на півдні штату Пуебла, в північних районах Сіналоа. Великі підприємства по переробці пшениці та рису розташовані безпосередньо поблизу районів їх вирощування та споживання. Значне місце в сільгосп. виробництві Мексики належить ячменю, посіви якого концентруються в долинах центральної частини країни.

Кращі врожаї плодові культури надають штати Веракус, Табаско, Юкатан, Сан-Луїс-Потосі, Герреро, Оахака, Морелос. Із цитрусових широко розповсюджені апельсини. Плантації цитрусових знаходяться в штатах Чьяпас, Оахака, Юкатан, Мічоакан, Сонора, Халіско, Герреро. Мексика - одна з основних в світі виробників перцю. На сьогодні, культура перцю отримала велике розповсюдження на півдні штатів Сакатекас, Агуаскальєнтас, Гуанахуато і на сході штату Халіско. В країні вирощуються найрізноманітніші його сорти.

Вирощуванням картоплі виділяється центр Мексики (Гуанахуато, Ідальго, Тласкала, Мехіко, Пуебло) та північні гористі райони штатів Чиуауа, Дуранго, Сонора. В останні роки в країні розширились площі вирощування цукрової тростини, для вирощування якої є сприятливі умови. Основними районами, що спеціалізуються на вирощуванні даної культури є: центральні території штатів Веракрус, Табаско, Колима, Наяріт, область Ла-Уастека, штат Морелос, субтропічний південь штата Пуебла. Заводи, що виробляють цукор, патоку, спирт, розміщуються поблизу цукрових плантацій. Банан - одна з найважливіших експортних культур Мексики. Збільшення кількості урожаю відбулось ще в минулому столітті через збільшення попиту закордонних країн. Бананові плантації розташовані майже по всьому узбережжю на схилах середньовисотних гір в штатах Веракрус, Наяріт, Халіско, Оахака, Мичоакан, Герреро. Томати в основному експортна культура, на якій спеціалізуються центр та північ штату Сіналоа, південь штатів Сонора, Тамауліпас, район Вальє-де-Мехікалі, де зайнята більша частина працюючих на капіталістичних фермах. Сорти мексиканської кави, що вирощуються на тропічному узбережжі, йдуть головним чином на внутрішній ринок. Основні плантації кавового дерева, розташовані на висоті від 200 до 1000 м південної частини країни і в районі Соконуско на родючих вулканічних землях, надають найбільш цінні експортні сорти кави.

В округах зрошення, в умовах спекотливого літа та м'якої зими, на родючих алювіальних ґрунтах вирощуються високоякісні сорти бавовни. Вирощування бавовни зосереджено в округах зрошення на північному сході, в низинах Ріо-Браво і у старому «бавовняному» районі Ла-Лагуна. Грубоволокниста агава-хенекен вирощується на рівнині північного узбережжя півострову Юкатан.

В 2000 р. зібрано (млн. т): кукурудзи - 14,76, пшениці - 3,9, сорго - 6,23, квасолі - 1,26, рису - 1,29, кави - 0,31, цукрової тростини - 34,89.

Тваринництво могло б зайняти більш достойне місце в порівнянні з сучасним в господарстві Мексики. Не забезпечуючи в достатніх обсягах внутрішній ринок м'ясо-молочними продуктами, тваринництво країни тим не менш все більше орієнтується на зовнішній ринок. Поголів'я (млн. гол., 2000 р.): ВРХ - 31,7, свиней - 16,5, овець - 6.

Тваринництво - екстенсивно-пасовищне, м'ясо-вовняного на напрямку. Вироблено (тис. т., 2000 р.): яловичини - 1224, свинини - 853, молока - 7600. Вилов риби - 1,5 млн. т. Розведення великої рогатої худоби у Мексиці зосереджене в північно-центральному регіоні, який експортує велику кількість рогатої худоби та охолоджене за заморожене м'ясо у США.

Яловичина і молочні продукти для урбанізованих районів здебільшого надходять з приморського району Мексиканської затоки, де розводять велику зебу. Проте найбільш великі консервні заводи, м'ясокомбінати та холодильники розташовані в Феррерії (один з районів мексиканської столиці), а також у штатах Мехіко, Нуево-Леон, Коалуіла, Сонора, Чиуауа, Нижня Каліфорнія. Основні пасовища розташовані у північних, північно-східних та північно-західних штатах. Найбільша частина великої рогатої худоби зосереджена переважно у штатах Веракрус, Халіско, Сонора, Чиуауа, Ч'япас, Сіналоа, Оахака, Тамауліпас. Дрібна рогата худоба - Коауіла, Нуево-Хака, Сакатекас, Сан-Луіс-Потосі та Герреро. В цих же штатах, а також в Мехіко та Пуебло розводять м'ясо-шерстяні породи овець.

Велике значення в тваринництві країни мають також коні, мули, осли, вівці, кози й свині. Коні, мули, осли традиційно використовуються як тягова сила. Найбільше поголів'я коней характерне для штатів Веракрус, Халіско, Мічоакан, Сакатекас. Ослів - Пуебле, Оахака, Герреро, Халіско, Мічоакан, Веракрус, Сакатекас. Мулів - Сакатекас, Веракрус, Пуебле, Xаліско та Мічоакан.

Однією із перспективних галузей має стати Птахівництво в густозаселених штатах. При підведенні підсумків слід сказати, що в Мексиці існують різноманітні типи сільськогосподарського виробництва. Це відображає з одного боку різноманіття природних умов, з іншого - різні рівні і форми соціально-економічного розвитку в різних районах країни.

Рибальство. Протяжність берегової лінії Мексики дорівнює 10 тис. км. Ловіння риби добре розвинене вздовж берегів Каліфорнійської й Мексиканської заток. У цій галузі господарства переважають кооперативи. Велика частина улову споживається безпосередньо жителями Мексики;інша частина переробляється чи експортується. Харчові види риб та морепродуктів складають 95% улову, нехарчові, розраховані на переробку муки, а також водорості - 5%. Основні риболовні порти і підприємства рибоконсервної промисловості розташовані на узбережжі тихоокеанських штатів. На південному заході ведеться вилов креветок та устриць. При умовах раціонального використання морських багатств перспективи розвитку рибного господарства країни є досить сприятливими.

Лісове господарство. Тропічні породи займають приблизно 40% усієї лісної площі. Приблизно 1/3 частини лісового покриву приходиться на змішані ліси і саванну з низькорослою рослинністю. 30% - хвойні ліси.

Рис 6. - Структура лісозаготівель Мексики (%):

Ліси Мексики були вирубані на паливо або з метою розширення площ для ведення землеробства. За обсягом виробництва і цінності сосна перевершувала майже у 10 разів усі інші породи дерев, такі, як червоне дерево, рожеве дерево, кампешеве дерево, світле червоне дерево, капок в основному, на перешийку Теуантепек і півострові Юкатан. До інших видів продукції лісової промисловості відносяться циклі з дерева, бітум, каніфоль і деревне вугілля. Більш ефективне використання лісових ресурсів має поєднуватись із створенням умов для їх відновлення шляхом організації зон лісопосадок, лісних заповідників та національних парків.

Транспорт. Відсутність зручного транспортного зв'язку, що обумовлювалося особливостями рельєфу країни, тривалий час гальмувала її економічний розвиток. Нові види транспортних систем і зв'язку зв'язали спочатку Мехіко з кількома найважливішими економічними центрами, такими, як кордон США і порт Веракрус. Мехіко й досі є вузлом усіх транспортних мереж і систем зв'язку, які охоплюють найбільш віддалені райони країни.

Довжина залізниць Мексики за станом на 2001 рік становила 18 тис. км., автошляхів - 324 тис. км., з яких 96 тис. км. з твердим покриттям. Шосе від міста Сьюдад-Хуарес (на кордоні зі США) до міста Сьюдад-Куаутемок (на кордоні з Гватемалою) - є головною магістраллю країни. Інші важливі автошляхи йдуть з Мехіко в Тіхуану, Акапулько, Веракрус і Меріду. Розвиток авіатранспорту значною мірою ліквідував ізольованість багатьох районів країни. Авіалінії з'єднали великі міста та всі штати. Основні аеропорти: Мехіко, Веракус, Мерріда, Монтеррей. У Мексиці існує дві головні авіакомпанії - "Аеромехіко" і "Мехсикана", що мають розгалужену мережу авіаліній усередині країни. Вони здійснюють польоти у США, інші країни Латинської Америки, а також в аеропорти Європи.

32 міжнародних і 30 внутрішніх аеропортів також обслуговують інші численні міжнародні й місцеві авіакомпанії.

Рис. 7. - Густина доріг Мексики:

Морський транспорт забезпечує 4% експортних та 34% імпортних перевозок. Вантажний морський флот Мексики нараховував 216 суден загальною місткістю 417 тон. Морські перевезення традиційно зосереджені у портах Веракрус і Акапулько. Крім того, великі порти є в Тампіко, Коацакоалькос, Прогресо, Саліна-Крус, Масатлан, Мансанільо, Гуаймас, Енсенада, Ла-Пас і Санта-Росалія.

Найбільше значення мають трубопроводи, що з'єднують райони нафтогазової промисловості з центрами Мексиканського нагір'я, а також продуктопроводу Мінатітлан - Саліна-Крус, що забезпечує постачання нафтопродуктами тихоокеанські штати.

Отже, проаналізувавши галузеву структуру господарства Мексики можна зробити висновок, що серед найбільш розвинутих галузей промисловості: гірничодобувна, нафтова, нафтохімічна, металургійна, будівельна, текстильна, харчова. Промисловість зосереджена, головним чином, у зоні з 80-кілометровим радіусом від міста Мехіко, а також у в містах Монтеррей і Гвадалахара. Промисловий коридор тягнеться вздовж більшої частини північного кордону Мексики. Видобуток нафти зосереджений на східному узбережжі від Тампіко до Вілья-Ермосу, на морських бурових установках у затоці Кампече. Більшість ферм з розведення великої рогатої худоби знаходиться у північних і центральних штатах, там же зосереджена велика частина інших корисних копалин. Урядом здійснюється концепція модернізації - комплекс політичних і соціально-економічних реформ, спрямованих на структурні зміни в житті країни. Це, перш за все, децентралізація господарського управління, скорочення державного сектору, посилення "відкритої економіки" і приватної підприємницької діяльності.

4. Територіальна структура господарства Мексики

Реально існуючі економіко - географічні райони Мексики, незалежно від того якого рівня розвитку вони досягли, є системою взаємодії природи, населення, господарства і соціальних умов, що розвивались протягом тривалого періоду часу. Райони - це динамічні утворення, що мають здатність трансформування з плином часу. Великі території являють собою зони певної спеціалізації, яким властива як гомогенність так гетерогенність різних характерів.

Для Мексики характерні вагомі регіональні відмінності в рівні економічного розвитку. В процесі районування Мексики слід враховувати:

- характер господарської спеціалізації території (в тому числі і степінь їх участі у зовнішньоекономічних зв'язках країни);

- особливості структури зайнятості населення, його розміщення і розселення;

- степінь розвитку засобів комунікацій і транспорту, за допомогою яких відбувається внутрішні та міжрайонні зв'язки;

- рівень загальноекономічного розвитку господарства, щоб виявити основні райони країни;

- характер природних умов.

При економіко - географічному районуванні Мексики враховувались наступні фактори:

- Природні умови і географічне положення території. Вплив гірського рельєфу на характер господарського розвитку Мексики. Гірські масиви дотепер залишають в ізоляції деякі області країни, зокрема всю територію, що лежить на півдні від Поперечної Вулканічної Сьєрри, Сьєрра-Мадре-де-Оахака, Серранія-Норте-де-Чьяпас. Великі економіко-географічні райони відрізняються за загальним характером кліматичних умов. Так, на Півночі переважає засушливий клімат, узбережжя Мексиканської затоки лежить в тропічному поясі з вологим кліматом, південний центр входить в зону пів засушливою клімату. Від ґрунтів та рослинності залежить характер продукції сільського господарства. В зонах розповсюдження чорних гірських ґрунтів у долинах центральної Мексики значного розвитку досягло неполивне землеробство, а в зонах розповсюдження ґрунтів напівпустель і каштанових ґрунтів на Півночі, Північному Заході - зрошуване землеробство;

- Соціально-економічні умови життя і господарської діяльності населення. Для процесу регіональної інтеграції у східних частинах країни найважливіші наслідки мав факт націоналізації нафтової промисловості. Нові системи нафто- і газопроводів сприяли швидкому економічному росту міст Монтеррей і Мехіко. Спорудження великих гідроенергетичних об'єктів викликало створення нових населених пунктів, розвиток шляхів комунікацій, що тим самим прискорило процес регіональної консолідації;

- Особливості структури економічно-активного населення і його розселення.

Таблиця 5:

Район	Доля зайнятих, в %
	Господарство	Обробна пром.	Торгівля	Сфера послуг
Північний Захід	4,1	11,9	10,5	17,4
Північ	45,7	14,6	8,6	14,4
Північний Схід	24,2	23,7	11,5	21,5
Західний Центр	45,5	17,4	8,8	13,1
Східний Центр	24,0	24,5	10,8	24,1
Південь	76,8	7,5	4,4	7,6
Схід	54,1	11,9	7,6	11,5
Півострів Юкатан	52,1	11	7,6	12,8
Мексика	39,4	16,7	9,0	16,6

Населення продовжує концентруватися в центральній частині країни. Посилюється процес індустріалізації в Південному Центрі, на деяких територіях Сходу, в районах Гвадалахари, Леона, Пуебло.

Маштаби і характер розвитку різних галузей виробництва. Саме на гірничодобувній промисловості галузі сформувалися райони, ядрами яких є міста Ідальго-дель-Парраль, Нуева-Росіта, Дуранго, Чиуауа. В результаті виснаження місцевих запасів корисних копалин, консолідуюча роль гірської промисловості помітно знизилась.

Рівень загального соціально-економічного розвитку. Аналіз еволюції сільського господарства в районах Півночі, Північного Сходу та Північного Заходу показує, що її вплив був вирішальним на всі сторони економічного і громадського прогресу: розширення і модернізація сільського господарства, ріст міст, удосконалення інфраструктури, підвищення рівня заробітної плати, початок індустріалізації. Аграрна реформа безсумнівно виявилась важливим імпульсом для поглиблення процесу формування районів, тому, що сприяла розширенню внутрішнього ринку та виникненню нових округів зрошення на Півночі та Північному Заході.

Об'єм торгівельної діяльності. Розвиток прикордонних районів країни стимулювали наступні фактори: приток переселенців із внутрішніх районів країни і неминучий ріст міст, розвиток округів зрошення на базі великих плантацій, що в свою чергу сприяло удосконаленню інфраструктури, інтенсивний товарообмін між прикордонними містами Мексики та США. Прикордонна зона в порівнянні з внутрішніми районами країни має ряд переваг, в числі яких широке впровадження нової техніки і сучасних методів виробництва зі сторони іноземних компаній.

В результаті було виявлено 8 великих економіко - географічних районів.

Центрально-Східний район займає 5% території, але зосереджує 1/3 населення і більше 60% промислової продукції. Тут майже нема сировини, гостро стоїть проблема водного забезпечення. Але він має кваліфіковану робочу силу та розвинуту інфраструктуру. Галузями спеціалізації є машинобудування, хімічна промисловість, текстильна, взуттєва та швейна. Серед центрів району домінує Мехіко, виділяються Пуебла, Толука, Саагун.

Центрально-Західний район характеризується сполученням промисловості з достатньо розвинутим сільським господарством (кукурудза, пшениця, томати, перець). Основні галузі промисловості - нафтопереробна та нафтохімічна (Гвадалахара, Саламанка, Туспан) зі спеціалізацією на виробництві хімічних волокон, синтетичного каучуку, чорна металургія, машинобудування, взуттєва.

Гвадалахара - друге за величиною місто країни, великий транспортний вузол на перетині доріг, центр нафтохімії та електротехніки, великий культурний та науковий центр. Великий промисловий центр - Ласаро-Карденас з металургійним комбінатом повного циклу, заводи з виробництва сірчаної кислоти та мінеральних добрив.

Північно-Західний район має яскраво виражений експортний напрям господарства. Це спеціалізований район зрошуваного господарства - бавовник, томат, оливки, виноград (експортуються в США) - і харчової промисловості;в Каліфорнії вирощуються цитрусові. Немале значення має добуток кольорових металів. В прикордонній з США зоні розташовані складальні підприємства - Тіхуана, Мехікалі. Для району має велике значення перспектива майбутнього розвитку зв'язків з країнами Тихоокеанського басейну, у зв'язку з цим відбувається реконструкція портів Масатлан, Гуаймас, Енсенада.

Північний район - найбільший за територією (1/3 площі країни), має засушливий клімат, пустельну рослинність, головний район гірничодобувної промисловості (добуток металів, срібла, залізної руди, вугілля). Головні центри - Дуранго, Торреон, Сальтільо, а також Монклова, П'єдрас-Неграс (чорна металургія), Чиуауа (кольорова металургія), С'юдад-Хуарес - величезний центр складальних підприємств. На зрошуваних землях вирощуються зернові культури та бавовняник.

Північно-Східний район - старий район нафтової промисловості, другий в країні за добутком нафти і газа. Головні центри нафтопереробної та нафтохімічної промисловості - Таміко та Рейноса. Район покритий густою сіткою нафто- і газопроводів. Тут розташоване третє за величиною місто Монтеррей - центр чорної металургії та нових технологій.

Східний район займає широку прибережну рівнину Мексиканської затоки з вологим тропічним кліматом. Головне багатство - нафта, з відкриттям нових джерел якої (штат Табаско) він став швидко районом, що швидко розвивається. За запасами, добутком і переробці нафти він займає провідне місце у країні. За два десятиліття тут виросло велике число нових центрів нафтопереробки і нафтохімії.

В районі більше 10 центрів нафтохімічної промисловості: Поса-Ріка, С'юдад-Мадеро, Ла-Кангрехера, С'юдад-Пемкс та інші. В районі є запаси самородної сірки, за якими Мексика займає провідне місце у світі. Розвинуте тропічне плантаційне землеробство (близько половини збору цукрової тростини, величезні плантації ананасів). В Сан-Крістобалі - самий великий цукровий завод у Мексиці.

Південний район з відкриттям багатих джерел нафти (штат Чіапас) перетворився з бідного сільськогосподарського району в район нафтопереробної та нафтохімічної промисловості (головний центр - Саліна-Крус). Немале значення має виробництво художніх виробів із срібла.

Юкатанський півострів - самий відсталий район, проте він має значні природні ресурси (земельні, лісові). Серед галузі промисловості виділяються виробництво грубоволокнистих тканин і канатно-мотузяних виробів із хенекена (головний центр Меріда), харчова промисловість. На північному заході узбережжі півострова розташовані одні з найбільших курортів світу (Канкун, Ісла-Мухерес).

Отже, найвищі показники розвитку характерні для Східного Центру, в основному через столичну агломерацію. Виділяються за своїм значенням також Північний Схід (завдяки Монтеррею), Північний Захід та Північ. Зростає роль Західного Центру (з його регіональним центром Гвадалахара) і Сходу. Але як і колись продовжують відставати у своєму розвитку Південь і Півострів Юкатан. Разом з тим існують величезні внутрішні контрасти в самих районах, і це ставить питання про необхідність досліджувати становище справ в середніх економічних справ.

5. Участь Мексики у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв'язках

Зовнішній торгівлі в Мексиці завжди приділялась значна увага та значення. Вона є одним з головних джерел отримання іноземної валюти, на яку держава закупляє обладнання, необхідне для розвиток промисловості, та сировину. Характерною особливістю зовнішньоторговельного обороту протягом тривалого часу є хронологічне переважання імпорту над експортом. Зовнішні економічні зв'язки Мексики багато в чому визначаються географічною близькістю до США, які є основним її торгівельним партнером, незважаючи на те, що завдяки розширенню об'єму торгівлі Мексики з іншими країнами світу, доля США зменшилась.

На сьогодні частка Сполучених Штатів у зовнішньоторговельному балансі становить близько 75%. До 1980-х років Мексика виступала як експортер дешевої сировини та імпортер дорогих промислових товарів.

Хоча Мексика все ще імпортує багато товарів виробничого призначення, машинобудування й технології, необхідні для розвитку вітчизняної промисловості, країна різко збільшила експорт промислових товарів. Уряд Мексики, враховуючи велику залежність від ринку США, спрямовує зусилля на диверсифікацію зовнішньоторговельних зв`язків. Результатом цієї політики стало підписання 23 березня 2000 року Угоди про вільну торгівлю між Мексикою і ЄС, а також укладення 29 червня 2000 року Договору про вільну торгівлю з так званим "північним трикутником" - Гватемалою, Сальвадором, Гондурасом, який набув чинності 10 січня 2001 року. Основні статті експорту: промислові товари, нафта і нафтопродукти, газ, срібло, фрукти й овочі, кава.

Сільськогосподарські товари складають 46,3% вартості експорту Мексики, і ця частка продовжує зростати переважно за рахунок збільшення поставок томатів, кави, бавовни. На долю риболовства припадає 4% від вартості вивозу. Вага добувної промисловості коливається близько 16%. Обробна промисловість надає 18,7% вартості експорту. За кордон вивозяться тканини, хімічна продукція, продукція поліграфічної промисловості, кабель, консервовані овочі та фрукти. Також експортуються готові вироби та напівфабрикати, нафта і нафтопродукти, ліс і пиломатеріали, морепродукти, сільськогосподарські товари. Основні статті імпорту: машини для обробки металів, вироби зі сталі, сільськогосподарська техніка, електричне обладнання, деталі для збирання автомобілів, комплектуючі для транспортних засобів, літаки та їхні комплектуючі.

Структура імпорту свідчить про те, що країна купляє в основному машинне обладнання, сировину для промисловості, споживчі товари. Об'єм зовнішньої торгівлі Мексики в 1995 році становив 160 млрд. дол., в тому числі експорт - 84 млрд. дол., імпорт - 76 млрд. дол. Головні експорт-партнери: США, Канада, Іспанія, Німеччина, Японія, Великобританія, Нідерланди. Головні імпорт-партнери: США, Японія, Німеччина, Канада, Південна Корея, Китай, Тайвань.

Рис. 8. - Структура імпорту Мексики:

Рис. 9. - Структура експорту Мексики:

Загалом, в зовнішньоекономічній діяльності Мексики спостерігаються нові напрямки:

- збільшення об'єму торгівлі з країнами ЄС і притік західноєвропейського капіталу, особливо Німеччини, Франції, Іспанії;

- посилення ролі Тихоокеанського басейну. Японія стала другим після США торгівельним партнером.

Як невід'ємна частина Латинської Америки Мексика має тісні і різноманітні зв'язки з багатьма країнами континенту, такими як Чілі, Венесуела, Колумбія, країни Центральної Америки.

Дефіцит зовнішньоторговельного балансу країни покривається значною мірою за рахунок отримання прибутку від туризму, прикордонних торгівельних операцій та грошових переказів мексиканців, що працюють за наймом у США. На ряду з іншими зростає переказ прибутків за кордон від прямих іноземних інвестицій. Туризм за об'ємами валютних прибутків займає друге місце після торгівлі нафтою та газом. Уряд Мексики вклав досить фінансових коштів для розвитку туристичної інфраструктури.

Рис. 10. - Динаміка в'їзного та виїзного туризму в Мексиці:

Мексика є членом наступних міжнародних організацій: ООН, МВФ, Організація Американських Держав (ОАД, 1948 р.), СОТ, МБРР, ЄБРР (єдина країна Латинської Америки - засновник), РЄ (спостерігач), ЮНЕСКО, ЮНІДО, ІКАО, ЕКОСОР, МФЧХ, ОЕСР, АТЕС, Всесвітня туристична організація, PARLATINO (організація Латиноамериканський парламент, 1964 р.), OPANAL (Організація із заборони ядерної зброї у Латинській Америці, Договір Тлателолко, 1967 р.), SELA (Латиноамериканська економічна система, 1975 р.), ALADI (Латиноамериканська асоціація інтеграції, 1981 р.), Американське інтербачення (1992 р.).

6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Мексики

Мексика, як і будь-яка інша країна світу має свої проблем у розвитку та розміщенні продуктивних сил. Серед них такі як проблеми промисловості, економічні, до яких відносяться проблеми промисловості і господарства в цілому, соціальні, екологічні. Розглянемо ці три категорії детальніше.

Серед основних проблем промисловості слід вказати наступні:

1) У зв'язку з низьким рівнем життя основної частини населення, виробництво деяких товарів не знаходить достатнього попиту. Багато підприємств працює лише на 50-60% своєї потужності. В той же час, частина товарів, що випускається призначається лише для вузького кола споживачів з високими рівнями доходів. Для вирішання цієї проблеми уряду слід застосувати політику цінової дискримінації;

2) Національні підприємці уникають вкладання коштів у важку промисловість, оскільки вона не дає змоги отримання швидкого прибутку. Але саме розвиток тяжкої промисловості є умовою економічного розвитку і перш за все скорочення імпорту багатьох промислових товарів у країну. Тож для вирішення даної проблеми державі потрібно певним чином заохочувати національних підприємців для вкладання капіталу саме в цю галузь;