Місце Харківського регіону в соціально-економічному розвитку країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

Геолого-географічний факультет

Кафедра соціально-економічної географії та регіонознавства

Контрольна робота

з дисципліни: "Географія Харківської області"

на тему: "Місце Харківського регіону в соціально-економічному розвитку країни"

Виконала: студентка групи ГЦ-41

заочного відділення

Ю.В. Миколаєнко

Перевірив: ст. викладач К.Ю. Сегіда

Харків - 2012

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика Харківської області

2. Адміністративно-територіальний поділ Харківської області

3. Оцінка економіко-географічного положення Харківської області

4. Місце Харківської області в економіці України

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

У наш час поряд зі світовими тенденціями загальної глобалізації і конвергенції все більшої ваги набуває аналіз таких складових частин країни, як регіони. Адже ефективність функціонування національної економіки України значною мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку регіонів, що на сьогодні відзначаються суттєвою галузевою, територіальною та функціональною диференціацією. Саме з цих причин виникає гостра необхідність розробки політики соціально-економічного розвитку для кожного окремо взятого регіону країни.

Відсутність у минулому власної регіональної політики в Україні призвела до виникнення значних диспропорцій у територіальній структурі національної економіки, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів, надмірного забруднення природного середовища у багатьох містах і районах. Не досягнуто комплексного розвитку міст, селищ і сіл, не реалізуються можливості окремих регіонів щодо міжнародної інтеграції України, розвитку спільного підприємництва в галузі туризму, оздоровлення і відпочинку, залучення до господарської діяльності іноземних інвестицій тощо.

Підхід до регіону з позицій теорії суспільного відтворення означає необхідність установлення взаємозв'язків і залежностей між різними елементами регіональної економіки, що беруть участь у формуванні безперервних процесів відтворення речовинних, трудових і фінансових ресурсів регіону. Відмінна риса цього підходу полягає в тому, що регіон будь-якого рангу розглядається як цілісна система, в рамках якої замикається сукупність відтворювальних циклів.

Сучасна економіка регіону раціонально сполучає територіальний і галузевий аспекти. Необхідно зауважити, що багато властивостей територіальної структури економіки регіону обумовлені географічними факторами або історично сформованим поділом праці.

1. Загальна характеристика Харківської області

Харківська область утворена 27 лютого 1932 року.

Це одна з 24 адміністративних областей України.

Площа Харківської області - 31,4 тис. кв. км (5,2 % від усієї території України). За цим показником, область займає 4-те місце в країні після Одеської, Дніпропетровської та Чернігівської областей.

Протяжність з півночі на південь - 210 км, зі сходу на захід - 220 км.

Крайніми точками Харківської області є:

північна точка - с. Дегтярне Вовчанського району;

східна точка - с. Терни Дворічанського району;

південна точка - с. Далеке Близнюківського району;

західна точка - с. Котелевка Краснокутського району.

Величина індексу Бойса, який дозволяє визначити ступінь компактності території, дорівнює 18, відповідно рівень компактності Харківської області високий.

У ландшафтному відношенні територія Харківської області належить до лісостепової (центральні, північні та західні райони) та степової зон (південні та західні райони) лівобережної частини України. Її територія характеризується компактністю, рівнинним рельєфом.

Клімат Харківської області помірно континентальний, його варіація на території регіону незначна. Коливання середньорічної температури відбувається в межах від + 21 °С влітку, до - 7 °С взимку. Середньорічна кількість опадів складає приблизно 540 мм. Ступінь континентальності на території області проявляється із заходу на схід.

Природно-ресурсний потенціал Харківської області складається з мінеральних, водних, земельних, лісових, фауністичних та природно-рекреаційних ресурсів. Регіон за природно-ресурсним потенціалом (4,3 % від сумарного в Україні) займає 5-е місце в Україні після Донецької (12,3 %), Дніпропетровської (10,9 %), Луганської (8,8 %) областей та Автономної Республіки Крим (6,0 %).

Наявне населення Харківської області на 1 січня 2010 р. становило 2769,1 тис. осіб, з якого 79,96 % складало міське і 20,04 % - сільське населення.

2. Адміністративно-територіальний поділ Харківської області

До складу Харківської області станом на 1 січня 2010 р. входили 27 адміністративних районів, 17 міст, у тому числі 7 обласного значення (Харків, Ізюм, Куп'янськ, Лозова, Люботин, Первомайський, Чугуїв), 61 селище міського типу, 381 сільська рада, 1681 сільський населений пункт.

Адміністративний центр - місто Харків, засноване в 1654 році. Зараз у місті проживають 1510,2 тис. осіб. Це друге за величиною після Києва місто в Україні.

Харківська область - одна з найбільш урбанізованих на Україні.

Система міст Харківської області пройшла складну історію формування і суттєво відрізняється від міських систем інших областей країни. Відповідно до прийнятої на Україну класифікації міст за їх людності, в області є:

- малі (з числом жителів до 50 тис. чол.) - 14 міст,

- середні (від 50 до 100 тис. чол.) - 3 міста,

- одне найбільше місто (понад 1 млн. осіб).

Найбільші за площею Балаклійський, Вовчанський, Ізюмський, Лозівський та Харківський райони. За чисельність та щільністю населення значно переважає інші райони м. Харків та Харківській район. Серед найбільш розвинених промислових районів регіону виділяються Балаклійський і Дергачівський, а також міста обласного значення Чугуїв, Куп'янськ та Ізюм. Майже 80 % населення Харківської області мешкає у містах. До районів Харківської області з переважно міським населенням входять: Балаклійський (62,6 %), Вовчанський (58,1 %), Дергачівський (71,1 %), Печенізький (51,9 %) та Чугуївський (58 %) райони.

3. Оцінка економіко-географічного положення Харківської області

Незважаючи на периферійне положення в країні із значною віддаленістю від центра (Києва), Харківська область має вигідне географічне положення. На сході вона межує з Луганською, на південному сході - Донецькою, на південному заході - із Дніпропетровською, на заході і північному заході - з Полтавською і Сумською областями України, на півночі й північному сході - з Бєлгородською областю Російської Федерації. Таким чином, регіон є прикордонною територією.

Харківська область не має виходу до моря. На території області проходить траса каналу Дніпро-Донбас, призначений для промислово-питного водопостачання Донбасу та Харківського промислового району.

Зручне транспортно-географічне розташування Харкова та його потужний промисловий потенціал зумовили перетворення міста на один із найбільших транспортних вузлів України і всього СНД. В обласному центрі діють 3 залізничні та 4 автобусні вокзали. Транспортна система Харківської області - одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробництва, виробничі й невиробничі потреби народного господарства регіону в усіх видах перевезень. Транспорт є активним фактором формування економічної спеціалізації господарства окремих районів області, неможливої без обміну продукцією.

Харківська область має розвинуту транспортну мережу, майже 60 % об?єму перевезень припадає на долю залізничного транспорту. Харків - головний вузловий центр залізничного сполучення Східної України, що обслуговує шість суміжних областей. Протяжність залізничних доріг 1442 км. Крім того, Харківський залізничний вузол обслуговує близько 10 млн. пасажирів за рік.

Автомобільний транспорт у мережі пасажирських перевезень обслуговує близько 12 млн. людей. Найважливіші автомагістралі, що проходять через Харківську область: Харків-Москва, Харків- Сімферополь, Харків-Ростов-на-Дону, Харків-Полтава. В області нараховується 16 міжобласних маршрутів, 68 внутрішньообласних та 342 внутрішньорайонних. Загальна протяжність автодоріг - 15 тис. км.

Взагалі, Харківська область лежить на перетині транспортних магістралей, через які має вихід до Криму, Донбасу, Кавказу, портів Чорного, Азовського та Балтійського морів.

Харківський аеропорт у 1995 році одержав статус міжнародного і має можливість приймати літаки усіх типів. Він займається в основному пасажирськими перевезеннями та обслуговує внутрішні та міжнародні авіалінії.

Відносно паливно-енергетичних та сировинних баз Харківська область розташована безпосередньо близько до гірничо-металургійної бази України - Донбасу та Придніпров'я, має сусідство із розвиненими районами Російської Федерації - Центрально-Черноземним, Південно-Західним та Південним.

Положення Харківської області відносно ринків збуту вигідне (розташування поблизу країн СНГ).

Взагалі можна зробити висновок, що економіко-географічне положення Харківської області вигідне.

4. Місце Харківської області в економіці України

Особливості соціально-економічного розвитку в вигідному географічному положенні та наявному природно-ресурсному потенціалі сприяють прискореному соціально-економічному розвитку Харківської області, внаслідок чого вона займає важливе місце в економіці України.

В Харківській області головними природними ресурсами є земельні та мінеральні.

Загальна площа сільськогосподарських земель в регіоні становить 3141,8 тис. га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 2423,3 тис. га (77,1 % загальної площі земель), ріллі - 1953 тис. га. В межах Харківської області нараховується понад 150 різновидів ґрунтів. Майже половину території регіону займають чорноземи звичайні. Вони охоплюють величезні масиви на схід від м. Харкова, займаючи північно-східну частину території області. Друга, південна половина території Харківської області зайнята чорноземами звичайними і чорноземами слабко- і середньогумусними. В окремих місцях регіону зустрічаються малогумусні чорноземи зі слабкою структурою. Поряд з типовими чорноземами, але на значно меншій площі, під впливом гігроморфних умов, сформувались солонцюваті та лугові чорноземи.

Мінерально-сировинна база Харківської області на 37,6 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин (газ, нафта, конденсат, кам'яне та буре вугілля), на 50,7 % - з сировини для виробництва будівельних матеріалів, решту становить сировина кольорових металів (рудопрояви срібла, родовища германія, розсипні родовища титан-цирконієвих руд), прісні мінеральні підземні води.

Газ природний в регіоні представлено 43 родовищами, сумарні видобувні балансові запаси яких становлять 320,8 млрд. м. куб. або 30 % запасів України. Перспективні прогнозні ресурси газу в Харківській області складають майже 700 млрд. м. куб. Нафта в Харківській області представлена 11 родовищами з балансовими видобувними запасами 5,6 млн. т. В регіоні відомі 33 родовища конденсату з видобувними запасами 11,2 млн. т, що складає 13,47 % загальноукраїнських запасів.

Поряд з родовищами горючих копалин найважливіше значення для економіки регіону мають родовища твердих корисних копалин. До державного балансу України по Харківській області занесено 187 родовищ 15 видів твердих корисних копалин (вугілля, формувальні та скляні піски, цементна сировина та інші), з яких 71 родовище з 11 видами корисних копалин експлуатується.

Важливу роль серед мінеральних ресурсів регіону відіграють запаси кам'яного вугілля, яке представлене 6 родовищами з промисловими запасами 1987,1 млн. т. Буре вугілля в Харківській області представлене одним родовищем із запасами - 390 млн. т, яке підготовлене до промислового освоєння.

В регіоні розвідано 3 родовища формувальних пісків (Гусарівське, Вишнівське і Благодатівське) із загальними запасами 211,3 млн. т. Два з них розробляються (Гусарівське і Вишнівське) із загальними запасами 125,2 млн. т.

Харківська область має добре розвинену сировинну базу промисловості будівельних матеріалів. На її території налічується 150 родовищ корисних копалин, що застосовуються в будівництві, з яких 67 розробляються.

Цементна сировина в регіоні представлена трьома родовищами (Шебелинське, Куп'янське, Великобурлуцьке) із загальними запасами 420,1 тис. куб. Розробляється Шебелинське родовище. Харківська область повністю забезпечена власною сировиною і, крім того, має перспективи для розширення її бази. Аналогічне становище і зі скляною сировиною. Балансом враховано 2 родовища (Новоселівське та Берестовеньківське), з яких розробляється Новоселівське із запасами 27,9 млн. т, що повністю забезпечує потреби області і більшості заводів України у виробництві скляної продукції. Існують можливості й для подальшого розвитку цієї сировинної бази.

Харківська область - великий промисловий центр України. У регіоні сконцентровано 3960 промислових підприємства, на яких працюють 205,6 тис. чоловік. За випуском промислової продукції область посідає п'яте місце серед регіонів України, а її питома вага у загальнодержавному виробництві становить 5,7 %. харківська адміністративний економічне географічне

У структурі промислового виробництва переважають харчова промисловість, машинобудування і металообробка, паливно-енергетична промисловість. Більше 1500 підприємств в регіоні зайнято виробництвом товарів народного споживання, яких випускається близько 9 тис. видів. В області роздрібний товарооборот складає 7,1 % по Україні, за цим показником вона посідає четверте місце серед інших регіонів країни.

Основу багатогалузевої структури сільськогосподарського виробництва регіону у 2004 р. складали рослинництво - 66,7 % і тваринництво - 33,3 %.

Виробниками сільськогосподарської продукції є підприємства різних форм власності: господарські товариства - 213; приватні підприємства - 105; виробничі кооперативи - 25; державні - 21; інші - 5. Валова продукція сільського господарства складала 5,5 % в Україні.

Зовнішні торговельні операції з партнерами інших країн світу здійснювали 1719 підприємств в області, у тому числі експорт 724,4 млн. дол. США і імпорт - 874,5 млн. дол. США.

Харківська область - великий науковий і освітній центр України, де розташовано 233 установи, які виконують науково-технічні роботи. У науковій сфері регіону працює понад 27,7 тис. фахівців, з яких 554 - доктори науки і понад 2,6 тис. кандидатів наук. Крім того у регіоні функціонує 79 навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації.

Однієї з ключових складових економічного потенціалу є трудовий потенціал.

До трудових ресурсів регіону відноситься населення в працездатному віці, а також зайняті особи старшого віку і підлітки. У свою чергу, чисельність працездатного населення в працездатному віці дорівнює чисельності населення в працездатному віці (чоловіка 16-59, жінки 16-54 роки), за винятком чисельності непрацюючих інвалідів І і ІІ груп у працездатному віці, що одержує пенсії в державних органах соціального забезпечення, і чисельності непрацюючих чоловіків 50-59 років і жінок 45-54 років, що одержують пенсії за віком на пільгових умовах.

Висновок

Харківська область, як і будь-який інший регіон, має свої пріоритетні напрямки розвитку.

Головний, пріоритетний напрямок розвитку Харківського регіону - здійснення чіткої соціально-орієнтованої політики, створення необхідних правових, соціальних, культурних і економічних умов для життєдіяльності, екологічної безпеки, задоволення матеріальних і культурних потреб населення.

Розвиток регіону передбачає вирішення таких основних задач:

- структурна перебудова економіки промислових районів і центрів, для яких характерна концентрація важкої промисловості;

- заохочення розвитку експортних і імпортозаміщувальних технологій;

- інтенсифікація розвитку сільського господарства;

- суттєве оздоровлення екологічного середовища промислових районів;

- повніше використання рекреаційних (таких, що відновлюються) ресурсів;

- формування раціональної системи розселення;

- зберігання і відродження культурної самобутності населення регіону, охорона пам'ятників історії і культури, створення нових природних заповідників;

- розвиток регіональної і міжрегіональної інфраструктури (транспорту, зв'язку, інформатики);

- забезпечення раціональної системи природокористування.

Список використаних джерел

1. Браян Т., Пат Г., Крайник О.П. Регіональний економічний розвиток: Навч. посібн. / Під ред. О.П. Крайник. - Львів: Ліга-Прес, 2003. - 280 с.

2. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 528 с. 372.

3. Денисов Ю.Д., Савельєв Л.А., Шевчук Л.Т. Регіональний дискурс: сутність, еволюція, сучасні уявлення, перспективи розвитку // Регіональна економіка. - 2003. - № 1. - С. 179-185.

4. Долішній М.І. Актуальні проблеми регіональної політики в Україні // Регіональна економіка. - 1999. - № 3. - С. 11-17.

5. Коломийчук В.С., Шевчук Л.Т., Шульц С. Л. Стратегічні засади соціально-економічного розвитку: методологія, методи, практика. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - 277 с.

6. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - К.: Академія, 1999. - 568 с.

7. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник / За ред. проф. О.І. Шаблія. - Львів: Світ, 1994. - 608 с.

8. Статистичний щорічник. Харківська область в 2004 році. Держкомстат України. - Харків: Головне управління статистики у Харківській області, 2005. - 607 с.

9. Статистичний щорічник. Харківська область в 2005 році. Держкомстат України. - Харків: Головне управління статистики у Харківській області, 2006. - 606 с.

10. Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року: Монографія / Під заг ред. Е.П. Кушнарьова. - Харків: Видавничий Дім "ІНЖЕК", 2004. - 448 с.

11. Україна у цифрах 2005. Статистичний довідник / За редакцією О.Г. Осауленка. - К.: Консультант, 2006. - 247 с.

Размещено на Allbest.ru