Чорна металургія України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жовтоводський промисловий коледж

ДНУ

РЕФЕРАТ

ТЕМА: Чорна металургія України

Підготував студент

групи БЕБС-12

Сагадін Юрій

Чорна металургія України -- галузь народного господарства України. Україна є одним із лідерів країн-виробників металів у світі і займала до 2008 року 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце -- за обсягом експорту метало продукції. Країна входить до десятка найбільших виробників і експортерів металу. Частина продукції, яку виробляють металургійні підприємства, становить 30 % загалом у промисловому виробництві і 42 % від загальних обсягів експорту України. Понад 80 % металопродукції експортується до країн Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки.

Рис. 1

Історія

Початком виробництва заліза в Україні прийнято вважати 4-5 ст. до н.е.

За доби Київської Русі було досягнуто доволі високого для свого часу рівня виробництва і обробки заліза. У 14-18 ст. на Поліссі, Галичині і Прикарпатській Україні розвиненим було виробництво заліза у руднях.

У XIV - XVIII століттях на території України виробництво заліза в горнах і невеличких домницях було поширене на Поліссі, в Галичині, також на Полтавщині й Харківщині. 1830 р. в Україні нараховувалося 153 кустарні підприємства, які витоплювали чавун з місц. болотяних руд на деревному вугіллі. На Поліссі наприкінці XVIII століття з'явилися перші доменні печі невеликого розміру, в яких виплавляли чавун для виливків з місцевих болотних руд на деревному вугіллі. Однак, у зв'язку з виснаженням мінерально-сировинних ресурсів наприкінці XIX - поч. ХХ століть всі ці домни було закрито.

Намагання розвинути Ч. м. з кінця 18 ст. на Донбасі на місцевих рудах і антрацитах не дали бажаних наслідків, хоч збудовано ряд металургійних заводів, наприклад, Луганський (1795--1796), Петровський (1858--1861), Лисичанський (1869--1870) та ін. Розвиток Ч. м. на Донбасі стримували технологічні труднощі витопу чавуну на антрациті, а також заг. госп. відсталість, брак робітничих кадрів тощо.

Після реформи 1861 змінилися умови розвитку Ч. м. в Україні й актуальною стала справа створення Ч. м. на коксівному вугіллі. Металургія Уралу з її відсталою технікою не задовольняла тоді існуючих господарських потреб Російської Імперії, тому розпочато розбудову чорної металургії на півдні, зокрема в Україні.

Заводське виробництво чорних металів почало швидко розвиватись на території України в останні 30 років XIX століття разом з промисловою розробкою покладів кам'яного вугілля в Донбасі і залізних руд у Криворізькому та Керченському басейнах. 1872 збудовано великі заводи чорної металургії в Юзівці й Суліні. На цих заводах ще використовували місцеві руди Донбасу. При кін. 1870-х pp. виявлено великі поклади високоякісних залізних руд на Криворіжжі, згодом побудовано залізниці, що сполучали Донбас з Криворіжжям, Никополем та портами Чорного й Азовського морів. Разом з цим в Україні почала швидко розвиватися Ч. м.; збудовано нові зав.: Олександрівський у Катеринославі (1887), Дніпровський у Кам'янському. (1889), Петровський у Єнакіевому (1897), трубопрокатні у Катеринославі (1896), Маріуполі (1897), Макіївці (1899) та ін. 1900 року в Україні вже нараховувалося 15 великих заводів з річною продукцією близько 1,5 млн. т металу. Ч. м. України швидко розвивалася: 1870 давала 2,4 % заг. продукції Російської Імперії, 1890 -- 27,3 %, 1900 -- 47,8 %. Перші металургійні зав. будовано на Донбасі, тобто поблизу покладів кам'яного вугілля, пізніше, коли техніка витопу чавуну стала досконаліша, переважно у районах родовищ залізної руди (на Криворіжжі) і на шляху між Криворізьким і Донецьким басейнами: у Катеринославі, Олександрівському, Никополі та ін.

Після швидкого піднесення у 1890-х pp. Ч. м. України на поч. 20 ст. почала частково занепадати. У висліді світової екон. кризи в 1900--1903 pp. багато підприємств збанкрутувало, припинився до деякої міри і приплив чужоземних капіталів, які доти майже повністю фінансували Ч. м. України. На поч. 20 ст. помітний наростаючий процес концентрації капіталу; тоді виник великий пром. синдикат

Рис. 2

залізо металургія заводський

«Продамет», що об'єднував 12 найбільших підприємств Ч. м. та зосереджував майже 80 % продажу металу. Однак, не зважаючи на деяке сповільнення розвитку і повторні екон. кризи, Ч. м. України й далі розвивалася; розбудовано ще кращі залізничі сполучення між Донбасом і Кривбасом; швидким темпом розвивалася також сировинна база, збільшувалася експлуатація покладів залізних руд у Криворіжжі, коксівного вугілля на Донбасі, марганцевої руди у Никополі, вапняків і доломітів на Донбасі та Придніпров'ї. 1913 року в Україні діяв 21 великий металургійний завод, на яких знаходилося у експлуатації 42 доменні, 72 мартенівських пічі, 28 конверторів та близько 70 прокатних і трубних станів. Продукція металургійних заводів України становила 68 % загальноросійського виробництва чавуну, 58% сталі, 57 % прокату.

Проблеми чорної металургії України

Лиття металу. Дільниця виготовлення моделей.

Підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним, допотопним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Так, нещодавно на Донецькому МЗ вивели з експлуатації мартенівську піч, експлуатовану з 1912 р. Виступаючи в Києві на галузевій конференції, директор Алчевського комбінату Тарас Шевченко заявив, що вік половини вітчизняних металургійних заводів із застарілим устаткуванням і технологіями перевищує сотню років.

Ця проблема вимагає впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів та способів їх виплавки .

Чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми зі значного скорочення затрат усіх видів енергетичних ресурсів -- починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.

Низький вміст металу у сировині вимагає збагачення руд. Звичайно, необхідні також пошуки найефективніших шляхів її збагачення.

Різко впала продуктивність праці, хоча в останні роки спостерігається поступовий, ще не досить стабільний підйом.

Щоб підвищити та стабілізувати продуктивність праці у чорній металургії необхідно перш за все розв'язати соціальні проблеми робітників підприємств та, знову ж таки, ввести найновіші технології у процес виплавки металів. Також доцільно було б застосовувати економічні засоби заохочення робітників до найефективнішої праці.

Крім того, чорна металургія відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище. Успішно розв'язати екологічну проблему в цих районах -- важливе регіональне економічне і соціальне завдання. Для цього необхідно впроваджувати на підприємствах чорної металургії найновітніші очисні технології, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних підприємств, а також лімітний вплив природних факторів на розміщення об'єктів чорної металургії в регіонах з порівняно високим рівнем заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних вод необхідно також застосовувати багатократну очистку води.

У зв'язку з усіма вищеназваними проблемами, виникає одна з найголовніших проблем чорної металургії: неконкурентність та велика вартість продукції, що призводить до «виштовхування» наших підприємств з ринку. Щоб подолати це, необхідно:

· встановити якнайтісніші зв'язки з вітчизняними підприємствами машинобудування, будівництва і транспорту, а також з іншими металоспоживачами з метою детального вивчення нинішньої та перспективної потреб у різних вндах металопродукції -- з тим, щоб ні в якому разі не допустнти значного імпорту тих видів прокату, труб і метале-вих виробів, які наші підприємства спроможні вигоговити самостійно;

· вжити заходів до активного проникнення різних видів прокату, труб і металевих виробів на перспективні ринки збуту, до країн, які не становлять небезпеки з точки зору порушення антидемпінгових процесів, та їх закріплення там (для чого необхідні маркетинг, кваліфіковане представництво, реклама);

· у пошуках ринків збуту головну увагу слід приділити країнам Південно-Східної Азії, що інтенсивно розвиваються (Китаю, Таїланду, Гонконгу, Сингапуру, Південній Кореї, Філіппінам, Індонезії), близько розташованим країнам (Туреччині, Ізраїлю, Єгипту, Ірану, Індії) та традиційним партнерам (Росії та іншим країнам СНД);

· систематично вивчати потреби внутрішнього і зовнішніх ринків збуту -- з тим, щоб своєчасно виготовляти різноманітні види прокату, труб і металевих виробів, конкурентоспроможні за своїми споживчими властивостями (надійністю, конструктивною міцністю, металомісткістю і новизною), за цінами (скорочуючи питомі затрати на сировину, матеріали, енергію і водночас поступово збільшуючи витрати на заробітну плату, екологію, науку і амортизацію), за товарним виглядом (приділяючи увагу якості оздоблення, захисним і декоративним покриттям, упаковці);

· розпочати кваліфіковану розробку бізнес-планів для розв'язання конкретних проблем, організації та розширення виробництва конкурентоспроможн'их видів про-дукції, що мали б гарантований збут, і вести пошук внутрішніх і зовнішніх інвесторів для фінансування робіт з реалізації бізнес-планів.

Заінтересованість металургійних підприємств України у здійсненні всієї цієї непростої роботи повинна стимулюватися відповідними пільгами на прибуток, який направляється на розвиток виробництва, на впровадження досягнень НТП, на використання винаходів, патентів і «ноу-хау» (тобто на використання інноваційного заділу).

При розміщенні металургії повного циклу визначальним фактором є сировина і паливо, які за часткою витрат у виплавці чавуну домінують (30-85 %), у тому числі на кокс припадає 50 % витрат. Для виплавлення 1 тонни чавуну витрачається 1,2-1,5 т вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води. Отже, поєднання вигод від взаємного транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів є запорукою ефективного функціонуванні металургійного підприємства.

Видобуток залізної руди в Україні 1998 р. складав 51,1 млн т, в 2,3 рази менше ніж у 1985 р. Найголовнішою залізорудною базою є Криворізький басейн. Основні родовища залізних руд: Кременчузьке (Полтавська область), Білозірське (Запорізька область), Керченське (автономна республіка Крим).

Трубопрокат розміщений у Донбасі (Ворошиловград, Харцизьк) та Придніпров'ї (Дніпропетровськ, Нікополь, Новомосковськ). Помітне місце належить феросплавам, причому їх виробництво електрометалургійним способом орієнтується на Придніпров'ї (Запоріжжя, Нікополь), а доменним -- на Донбас (Стаханов).

Ще однією важливою умовою є наявність споживача металу. Досить велику частку металу споживає машинобудування . Оскільки Україна спеціалізується на виробництві продукції машинобудування, то чорна металургія також має бути розвинутою(для забезпечення сировиною основної галузі спеціалізації України) . Останнім часом посилився розвиток металомісткого машинобудування, таким чином зростає потреба у виплавці більшої кількості металу.

В Україні є величезна кількість металобрухту, який ми поки що не використовуємо в повній мірі,а продаємо за низькими цінами за кордон . Але значно вигідніше було б використовувати його на власних підприємствах, переплавляти на метал, придатний для виробництва труб.

Досить розвинутою і потужною є науково-дослідна база (висококвалі-фіковані кадри) зайняті в цій галузі. Взагалі українські науковці вийшли на досить високий рівень розробок. Історично склалося так, що галузь чорної металургії постійно розвивалась, удосконалювались методи виробництва металу, адже Україна виплавляла основну частку металу в Союзі. Тому й нині багато людей займаються розробками в цій галузі . Досить актуальним це є нині, коли розроблені родовища руд вичерпуються на багаті залізні руди і потрібно шукати досконаліші засоби їх збагачення. Крім того нам потрібні нові технології виплавки металу для збільшення його якості,а тому й його конкурентноздатності.

Звичайно, одним із найважливіших чинників розвитку данної галузі є наявність дешевої електроенергії, тобто розвитку базової галузі промисловості -- електроенергетики. Чорна металургія є найбільшим споживачем електроенергії (~20 %). Тому поблизу підприємств чорної металургії будують електростанції. В Донбасі є багато теплоелектростанцій, наприклад Зуївська, Старобешівська, Вуглегірська, Курахівська, Луганська, Миронівська, Слов`янська, Штерівська та ін., а в Придніпров`ї також гідроелектростанції -- Дніпрогес, Дніпродзерджинська, Кременчуцька.

Великий вплив на розвиток чорної металургії має наявність прісної води.

Слід зазначити, що дана галузь споживає ~20 % всього використання прісної води, а тому проблема забезпечення прісною водою є дуже актуальною. Фактично, недостача прісної води є єдиним негативним фактором розвитку чорної металургії. Їі частково вирішують шляхом перерозподілу водних ресурсів Дніпра, будівництвом каналів. Адже для виплавки 1т чавуну потрібно 20т прісної води, причому 30 % втрачається безповоротно, а інша частина проходить 5-кратну очистку та повертається на підприємство.

Размещено на Allbest.ru