Географічне положення та економічний розвиток Грузії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1.Загальна характеристика Грузії

2. Економічний розвиток країни

3. Грошово-банківська система Грузії

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Грузія розташована в центральній і західній частині Південного Кавказу, її сусідами з півночі є Російська Федерація, зі сходу Республіка Азербайджан, з півдня Республіка Вірменія, на південному заході Туреччина. На заході територія Грузії омивається водами Чорного моря.

В силу своїх природно - кліматичних умов, Грузія володіє можливістю проводити величезну кількість харчової та сільськогосподарської продукції, основними видами якої є різні цінні вина, мінеральні води, аналогам яких немає ніде в світі, а також багато видів фруктів, овочів і чайних культур. Отже, розвиток даних галузей виробництва зможе забезпечити країні міцні експортні позиції, і стати одним з найважливіших чинників зміцнення її економіки.

Загальний стан економіки країни за останні роки в цілому покращився. Вдалося вирішити багато проблем бюджетного фінансування, в основному за рахунок допомоги міжнародних фінансових організацій та сприяння урядів розвинених країн. Також в 2004 році в країні намітився стійкий економічний ріст, покращився стан банківської системи, активно став розвиватися сектор послуг. Разом з цим, актуально для країни є проблема інфляції, зміцнюються тенденції щодо щорічного перевищенню імпорту товарів над експортом, що сприяє зростанню негативного зовнішньоторговельного сальдо.

1. Загальна характеристика Грузії

Грузія розташована в центральній і західній частині Південного Кавказу, її сусідами з півночі є Російська Федерація, зі сходу Республіка Азербайджан, з півдня Республіка Вірменія, на південному заході Туреччина. На заході територія Грузії омивається водами Чорного моря.

Територія країни - 69,7 тис. кв. км.

Чисельність населення - 5,4 млн. осіб (дані на 1995 р.).

Столиця - м. Тбілісі (близько 1,25 млн. жителів).

Інші великі міста: Кутаїсі (241 тис. жителів), найстаріше місто країни і регіональний центр Західної Грузії; Руставі (158 тис.), Батумі (137 тис.), головний порт і нафтовий термінал Грузії; Зугдіді (105 тис.), Чіатура (70 тис.), Горі (70 тис.), Поті (50,9 тис.).

Країна поділяється на 9 областей, 65 районів і 5 міст Республіканського підпорядкування (без Абхазії і Цхінвалі).

Державна мова - грузинська. Вона належить до картвельської групи іберійсько-кавказьких мов, в яку входять також мегрельська і сванська мови, має власний алфавіт, що використовується з найдавніших часів. Понад 98% етнічних грузинів вважають грузинську мову рідною. Вона широко використовується в економічному, політичному і культурному житті країни. Абхазька мова є офіційною на території Абхазії.

Грузинська мова - єдина серед іберо-кавказьких мов, яка має древнє алфавітне письмо. Воно передає звуковий склад грузинської мови і утворює писемні та друковані символи цієї мови. Грузинський алфавіт налічує 33 літери (5 голосних і 28 приголосних). Написання літер унікальне: його неможливо порівняти з жодним іншим алфавітом світу.

Національні символи Грузії пов'язані з давніми історичними традиціями. Виникнення сучасного національного прапора Грузії датується 25 березня 1917 року, а його автором вважається Якоб Ніколадзе. На той час використовували прапор з трьох рівновеликих смуг: чорної, білої і кизилової. 26 травня 1918 року було проголошено Акт про незалежність Грузії і триколірний прапор піднято над Будинком уряду в Тифлісі як державний. Коли соціал-демократи (меншовики) спробували підняти замість триколірного свій партійний червоний прапор, то це викликало бурю протестів громадськості й тривалий час над урядовою будівлею майоріли два прапори. 21 лютого 1921 року Установчі збори прийняли Конституцію, в якій зазначалося, що "Державний прапор Грузинської Республіки кизилового кольору з чорною і білою смужкою".

14 листопада 1990 року Верховна Рада Республіки Грузія ухвалила окремі закони про державний герб, прапор, гімн, а також про оголошення перехідного періоду в республіці, у зв'язку з чим було внесено поправки в кілька статей конституції. Зокрема статтю 180 викладено в такій редакції: "Державний герб Республіки Грузія являє собою орнаментовану семипроменеву зірку, золотавий орнамент зірки оточений чорною облямівкою. Простір поміж краями - кизилового кольору. У центрі зірки розташований круглий грузинський щит із полем кизилового кольору, на якому зображений Тетрі Ґіорґі на білому коні із золотими копитами. У правій руці він тримає наготований до бою золотий спис із срібним наконечником, а в лівій - щит із золотою смужкою. На Тетрі Ґіорґі - багряні шаровари і взуття золотавого кольору. На ньому лати блакитної барви в сріблясту карту й біла накидка. З-під лат видно сорочку брунатного кольору. Під сідлом коня Тетрі Ґіорґі - тигрова шкура, сідло - золоте, вуздечка - срібна. Над головою Тетрі Ґіорґі сяє восьмипроменева срібляста зірка; праворуч від неї - сріблястий місяць, а ліворуч - золотаве сонце. Уздовж місяця і сонця розміщено по дві восьмипроменеві зірки. Під конем - зображення гірської вершини".

Незалежна республіка 1918-1921, в 1921 році в результаті Тифліській операції в республіці була встановлена радянська влада. Входила разом з Вірменією й Азербайджаном в Закавказьку республіку в 1922-1936.

В серпні-вересні 1924 року в республіці відбулось антирадянське, так зване «Серпневе повстання», але воно було придушене силами Червоної армії та ЧК.

Починаючи з 1980-х почався підйом національного руху за незалежність; абхази вимагали відділення від Грузії, почалися безладдя на етнічному ґрунті в 1989. У вересні 1989 Грузія оголосила про політичний і економічний суверенітет. У 1990 Південна Осетія оголосила себе незалежною, що не було прийнято. Правляча Комуністична партія Грузії заявила про вихід із КПРС і про свою автономію. У 1991 Грузія оголосила себе незалежною. У 1992 увійшла до складу ООН, була прийнята в члени Конференції по безпеці і співробітництву в Європі.

2. Економічний розвиток країни

Грузія -- промислово-аграрна країна, що розвивається. Основні галузі промисловості: сталеплавильна, авіаційна, машинобудівна, електромоторна, текстильна, хімічна, винна. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний. Гол. морські порти: Батумі, Поті. Головний аеропорт країни -- Тбілісі. Завдяки географічному положенню між Європейською Росією і Азією територія Грузії має важливе транзитне значення, особливо для виходу сусідніх Азербайджану і Вірменії до Чорного моря.

Протягом 2003-2011 рр. економіка Грузії щорічно зростала на 4-12%, станом на 2010 рік ВВП Грузії сягнув 22,44 млрд доларів США. У 2011 році економіка країни зросла на 6,5%, згідно з рейтингом Doing Business це третій результат у світі. Зовнішньоекономічна діяльність Грузії переорієнтувалась на країни Європи, та середньої Азії. Так в 2009 році, географічна структура експорту Грузії була наступною: Туреччина 19,9%, Азербайджан 14,6%, Канада 10,3%, Вірменія 7,8%, Україна 7,3%, Болгарія 7,2%. Імпорт: Туреччина 17,9%, Україна 9,5%, Азербайджан 8,6%, Німеччина 6,8%, Росія 6,6%, США 5,1%.

Майже все промислове виробництво Грузії сконцентроване у рівнинних районах країни. Більше ніж половина підприємств розташовані в містах Тбілісі, Руставі (на південний схід від Тбілісі) і Кутаїсі (у Західній Грузії). Найвищий рівень економічного розвитку в східно-центральному регіоні (Тбілісі-Руставі), за ним ідуть західно-центральний регіон (Кутаїсі - Зестафоні), Абхазія, Південна Осетія і південні райони.

Незважаючи на тенденції до рівномірного розташування господарських об'єктів шляхом розширення видобутку вугілля і тальку, виробництва електроенергії в Абхазії, заготівлі лісу в Південній Осетії та розвитку агропромислових комплексів по всій республіці, територіальні відмінності зберігаються і відповідно загострюються етно-регіональні протиріччя. Темпи росту промисловості в Абхазії і Південній Осетії набагато нижчі, ніж у Грузії в цілому. Найбільше зайняті у сільському господарстві абхази, їх частка найвища порівняно з будь-якою іншою етнічною групою колишнього СРСР. Понад 70% всіх зайнятих у промисловості сконцентровані в Центральній Грузії.

Гідроенергетичний потенціал Грузії оцінюється у 88,5 млрд. КВт/год за рік і перевищує сумарний гідроенергетичний потенціал Великобританії, Швейцарії і Германії. Навіть використовуючи менше 10% потенціалу, гідроенергетика виробляє майже половину всієї електроенергії в країні. В Грузії діють 72 електростанції, 64 з яких - ГЕС. Але задовольняється лише 3/4 попиту на електроенергію.

Запаси інших енергоносіїв - вугілля, нафти і природного газу - незначні. Видобуток вугілля скорочується. Вугільні шахти, розташовані поблизу міст Ткварчелі і Ткібулі на заході Грузії, забезпечують лише половину коксу, необхідного для Руставського металургійного заводу, їх вклад у виробництво електроенергії незначний. Нафтовидобувна промисловість /родовища в Кахетії/ розвинута слабко: у 1997 р. видобуто лише 120 тис. тонн нафти. Місцева нафта забезпечує всього 4% потреб країни; інша частина імпортується з Росії та Азербайджану. Проте нафтопереробний завод і нафтосховища в Батумі, що забезпечуються по трубопроводах з бакинських нафтових промислів, є перспективними об'єктами нафтового господарства кавказького регіону. Природний газ, що забезпечує 44% потреб країни з пального, надходить з інших країн, в першу чергу з Туркменістану.

Хоча країні багато на різноманітні корисні копалини, гірничовидобувна промисловість у Грузії розвинута слабко. Виняток становить лише видобуток марганцю, рудники якого в Чіатурі у 1970-х роках давали чверть всього видобутку марганцю в СРСР. В середині 1990-х років запаси марганцю в Грузії становили 200 млн. тонн. Родовища вугілля в Абхазії і нафти у Східній Грузії не здатні забезпечити потреби енергетики і металургійної промисловості.

В Грузії є невеликі родовища міді, свинцю, вапняку і бариту, що підтримують розвиток кольорової металургії і хімічної промисловості, зокрема виробництво азотних добрив і медикаментів. В числі інших важливих видів мінеральної сировини - тальк, діатоміт, мергелі, доломіти, вапняки, мармур, вогнетривка глина та інше. Грузія багата на мінеральні джерела.

Мінеральна вода "Боржомі" і марганець були візитними картками обробної промисловості Грузії. Гірничовидобувна промисловість Грузії має перспективи подальшого розвитку, однак масштаби виробництва залежатимуть від внутрішнього і зовнішнього ринків збуту.

Оброблювані землі займають менше ніж 20% території Грузії. Раніше селяни не могли використовувати болотисті ґрунти уздовж морського узбережжя, але за роки радянської влади більшість цих земель було осушено. Важко було обробляти і землі в посушливих районах на сході, але вони використовувалися в сільськогосподарській діяльності завдяки широкому розвитку іригації.

Незважаючи на згадані проблеми, сільське господарство Грузії досягло великих успіхів і залишалося головним джерелом процвітання республіки. В період з 1913р. по 1980 р. випуск сільськогосподарської продукції зріс більше ніж у 10 разів. Грузинські селяни здавна використовували родючі ґрунти і теплий клімат країни для вирощування таких культур, як цитрусові, тютюн і чай, які є основою харчової промисловості. Коли радянський ринок був закритий для конкуренції з боку іноземних товарів, Грузія мала монополію на виробництво чаю і цитрусових. У зв'язку з необхідністю більшої кількості робочих рук для вирощування і збирання таких спеціалізованих культур, як чай, тютюн і виноград, постійно утримувався високий рівень зайнятості.

До приватизації землі в 1992 р. грузинське сільське господарство було організоване у формі колгоспів і радгоспів. Хоча не існувало приватної власності на землю, селяни і деякі місцеві жителі отримували в оренду земельні ділянки для вирощування продукції для особистого використання чи на продаж. Незважаючи на невелику площу цих ділянок, врожаї там були вдвічі вищими, ніж у колгоспах і радгоспах. Існували обмеження і на кількість голів домашніх тварин у приватних господарствах. Приватники поставляли майже половину сільськогосподарської продукції республіки, в тому числі 64% м"яса, 54% молока і 43% яєць; їм належала понад половина поголів"я домашньої худоби (в основному, великої рогатої, овець і свиней).

До 1992 р. понад 80% посівних земель були зайняті зерновими і кормовими культурами. Із загальної площі зернових 40% становила кукурудза і майже 40% - озима пшениця. Також вирощувалися бобові, тютюн, картопля та овочі. Виноград, цитрусові та інші фрукти, а також чай займають 34% родючих земель. Найважливішою сільськогосподарською продукцією після зернових є виноград винних сортів. Грузинські виноградники становили 1/8 всіх виноградників СРСР, і понад 10% загального обсягу сільськогосподарського виробництва належало продукції з винограду. Грузія виробляє 500 різних сортів вина. Виноробство сконцентроване переважно на сході країни, в Кахетії. Цитрусові давали близько 8% вартості всієї сільськогосподарської продукції Грузії. Субтропічні фрукти становили 8%, тоді як чай, плантації якого займали лише 2% оброблюваної території давав майже 20% всієї продукції.

Тваринництво в Грузії спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, свиней і овець. Розвинуте птахівництво. Розвиток тваринництва ускладнюється такими чинниками як висока щільність тварин на землі, низький рівень механізації і практики відгінного вівчарства. Вівці і свині вирощуються в основному в горах і передгір'ях.

3. Грошово-банківська система Грузії

Національний Банк є центральним банком і його статус визначається відповідно до Конституції. Основною метою Національного Банку стабільності цін. першого центрального банку в Грузії була створена в 1919 році. Поточної форми у вигляді незалежного Центрального банку, з 1991 року там.

Національний банк Грузії, Конституція, і її діяльність не залежить від виконавчої та законодавчої гілок влади не мають права втручатися в його діяльність. Національний банк, центральний банк країни має право - і обов'язків, правил і гарантувати незалежність "Національного банку " органічний закон.

На початок квітня 2013 року банківський сектор Грузії був представлений 20 банківськими установами, в тому числі 15 банками з іноземним капіталом та 3 філіями банків-нерезидентів.

Характерними ознаками банківської системи Грузії є:

· домінування банків з іноземним капіталом (частка іноземного капіталу в загальному статутному фонді складає 74,3%);

· незначна кількість банківських установ та концентрація активів (частка ТОП-5 банків за активами станом на 01.04.2013 дорівнювала 80,4 %);

· обмежена ємність внутрішнього ринку, що посилює чутливість економіки та фінансової системи до зовнішніх чинників.

Нестабільність, що спостерігалась на міжнародних фінансових ринках протягом останніх років, мала певний вплив на банківську систему Грузії, проте основні показники розвитку банків протягом 2012 року продовжували зростати. У 2012 році нормативний капітал банківської системи збільшився на 7,5% (до 2,5 млрд. ларі), зростання капіталу І рівня за відповідний період становило майже 30%, а його частка у нормативному капіталі банківської системи збільшилась з 66% до 79%. Показники адекватності капіталу залишаються на досить високому рівні (понад 17%), що забезпечує достатні можливості для розвитку банківського сектору за умови наявності платоспроможного попиту. Частка неробочих кредитів не перевищує 5% кредитного портфеля банківської системи, а їх відношення (за вирахуванням сформованих резервів) до капіталу банківського сектору на початок 2013 року склало 5,6% (роком раніше - 4,6%). Банківський сектор підтримує досить високий рівень високоліквідних активів (за класифікацією МВФ), частка яких у загальних активах станом на 01.01.2013 р. становила 27,3% (покривають майже 45% короткострокових зобов'язань на відповідну дату). Система підтримує досить стабільний рівень відсоткових ставок за депозитами та має консервативну структуру доходів (частка торгового доходу становить близько 10%). Частка валютної складової в структурі кредитів та зобов'язань є стабільно високою, що підвищує чутливість банківського сектору країни до валютного і кредитного ризиків, а також ризику ліквідності у разі неконтрольованої девальвації національної грошової одиниці.

Основними складовими ресурсної бази є капітал, кошти резидентів, залучені на поточні і депозитні рахунки, а також запозичення.

Загальні зобов`язання банківської системи у 2012 році зросли на 13%, та станом на 01.01.2013 р. їх обсяг склав 11,96 млрд. ларі. Зростання зобов`язань відбулось передусім за рахунок залучення коштів підприємств та населення, а також здійснення запозичень. В І кварталі відбулось 15% скорочення обсягу запозичень, що загалом призвело до зниження зобовязань банківського сектору на 3,1%.

У 2012 році балансовий капітал банківської системи збільшився на 14%, та станом на 01.01.2013 р. становив 2,39 млрд. ларі (1,44 млрд. дол. США за офіційним курсом). Впродовж І кварталу 2013 року обсяг балансового капіталу збільшився на 5,6%, а його частка у пасивах банківської системи зросла до 17,9%. Зростання капіталу впродовж аналізованого періоду було наслідком капіталізації прибутку, а також збільшення статутного капіталу окремих банків. Динаміка основних показників капіталізації банківської системи відображена на діаграмах нижче.

Загалом якість капіталу банківського сектору країни є достатньою, а його обсяг перевищує неробочі кредити більше, ніж в 3 рази.

Середньомісячні відсоткові ставки за коштами на вимогу в іноземній валюті за період з початку 2012 року - І квартал 2013 року коливались в діапазоні від 4,7% до 7,2% річних. Вартість відповідних ресурсів в національній валюті для банків є суттєво вищою: діапазон коливань становить від 6,1% до 12,2%. Середня вартість строкових депозитів коливалась в межах 10,5-12% для вкладів в національній валюті та 8,2-8,8% для вкладів в іноземній валюті.

За період з початку 2012 року - І квартал 2013 року середньомісячні відсоткові ставки за коштами підприємств на вимогу в іноземній валюті коливались в діапазоні від 3,4% до 4,3% річних. Вартість відповідних ресурсів в національній валюті для банків є суттєво вищою: діапазон коливань становить від 6,4% до 12,2%; середня вартість залучених строкових депозитів коливалась в межах 7,1- 10,9% для національної валюти та 5,6-8,2% для вкладів в іноземній валюті.

Основною складовою активів є кредитний портфель, що є помірно диверсифікованим за секторами економіки, термінами та валютами. Майже ѕ кредитів, наданих не фінансовому сектору, є довгостроковими. В структурі портфеля значною є частка валютної складової (понад 50%), що є типовим для банківської системи з домінуючою роллю іноземного капіталу. Варто зазначити, що впродовж останніх років банківські установи країни досить активно кредитували підприємства торгівлі (51% від загального обсягу нових валютних кредитів підприємствам у 2012 році та 58% - у І кварталі 2013 року) та промисловості (23% і 20% відповідно). Обсяг фінансування компаній інших галузей економіки, у т.ч. АПК, транспортної і будівельної галузей, є досить невеликим. Попит на кредити в національній валюті залишається обмеженим з боку реального сектору, що пов'язано з вищою вартістю таких ресурсів за відносно стабільного курсу національної грошової одиниці. Так, впродовж 2012 року обсяг нових кредитів в національній валюті, наданих компаніям реального сектору економіки, становив 2,33 млрд. ларі (що складає 64% від обсягу валютних кредитів, наданих у зазначеному періоді). Найбільше кредитів в національній валюті надано підприємствам торгівлі (37% в 2012 році та 41% за І квартал 2013 року) і промисловості (по 35%).

У 2012 році чисті активи банківської системи зросли на 13,2% - до 14,4 млрд. ларі. Зростання відбулось переважно за рахунок збільшення кредитування населення та підприємств, а також зростання обсягу готівки та залишків на коррахунках. Впродовж І кварталу 2013 року спостерігалось несуттєве скорочення активів (передусім за рахунок їх високоліквідної складової).

За даними НБГ, банківські установи у 2012 році отримали прибуток в розмірі 134,2 млн. ларі.Загальні доходи установ в цьому періоді перевищили 2 млрд. ларі. За результатами першого кварталу поточного року прибуток та доходи банківського сектору становили 65,3 млн. ларі і 529,2 млн. ларі відповідно. Загалом система працює досить рентабельно, що пояснюється наявністю дешевої ресурсної бази у більшості банківських установ країни (фондування від материнських структур) за збереження високої дохідності за кредитними операціями. Значення показників ROA та ROE у 2012 році становили 1% і 5,8% відповідно. За перший квартал поточного року ці показники (приведені до річних) склали 1,8% та 10,5% ввідповідно.

грузія економічний географічний промисловість

Висновок

Грузія - держава в Західній Азії (Закавказзі). Граничить з Росією, Туреччиною, Азербайджаном, Вірменією. Довжина берегової лінії - 310 км. Клімат переважно субтропічний 7-15 градусів в січні, зумовлений впливом гірського рельєфу. Вершина країни - г. Шхара (5068 м). На півдні країни - степова зона. Слід згадати, що надра Грузії надзвичайно багаті на марганець, залізні і мідні руди. Є також незначні поклади кам"яного вугілля. Населення Грузії - 5.7 мільйонів чоловік. Сама велика етнічна група - грузини (68.8% населення), вірмени становлять 9%, осетини і абхазці - 10%. Українська етнічна група не чисельна і становить - 28 тис. чоловік (1995)

Державний устрій Грузії аналогічний українському - президентська республіка. Країна поділена на 66 адміністративних районів + 2 автономних республіки, Абхазька і Аджарська. Столиця - Тбілісі. Законодавча влада представлена однопалатним парламентом. Нараховується понад 40 партій, найчисельніші і найвпливовіші з яких: Демократичний Союз Грузії, Народний Фронт, Республіканська партія, Партія монархістів.

Грузія багата на природні копалини, однак після розпаду СРСР постійно терпить економічну кризу через неможливість налагодження старих економічних зв"язків з Росією, Туреччиною. Державна політика направлена на вкладення закордонних інвестицій в економіку країни. Розвинені чорна та кольорова металургія. Річний ВВП на душу населення становить у Грузії - 1060$. Найбільше господарське значення становлять чайні плантації - 8% всіх посівних територій. Грошова одиниця - ларі. Головні морські порти - Батумі, Поті. Грузія є членом: ОБСЄ, ООН, МВФ, МБРР, ЄБРР.

Список використаних джерел

1. Абашидзе З. Росія - Грузія : проблеми та перспективи. / / Питання історії. - 2001 рік. - № 10. - С. 137 - 142.

2. Банки : Світовий досвід. Аналітичні матеріали / РАН Інститут інформації з суспільних наук. - М:. Хроникер 2004 року. - 301 с.

3. Барковський А., Ісламова Р., Ковальов А. Економічні стратегії країн СНД і Росії. - М:. Рунда 2003 року. - 279 с.

4. Берідзе Т. До проблеми вимірювання неспостережуваної економіці в Грузії / / Питання економіки. - 2004. - № 8. - С. 72 - 78.

5. Бондар Т. Грузія не здатна самостійно вирішити свої боргові проблеми / / Фінансист. - 2001 рік. - № 11. - С. 47 - 49.

6. Глонти В. Федеративні відносини в Грузії. / / Світова економіка і міжнародні відносини. - 2005. - № 7. - С. 107 - 111.

7. Глонти В.К проблеми створення вільних економічних зон в Грузії / / Проблеми теорії і практики управління. - 2003. - № 5. - С. 20.

Размещено на Allbest.ru