Бальнеологічні ресурси Передкарпаття: сучасний стан, перспективи використання та охорона

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет імені Івана Франка

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

БАЛЬНЕОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ ПЕРЕДКАРПАТТЯ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

Науковий керівник - кандидат географічних наук, доцент Кукурудза Семен Ілліч, Львівський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Крачило Микола Павлович, Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри економічної і соціальної географії

кандидат географічних наук Залеський Іван Іванович, Державне регіональне гідрогеологічне підприємство "Північгеологія", головний гідрогеолог Рівненської комплексної геолого-розвідувальної партії

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти України, географічний факультет, кафедра гідрології і гідрохімії, м. Київ.

Захист відбудеться 24 червня 1999 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.05 у Львівському державному університеті імені Івана Франка (290000, м.Львів, вул. П.Дорошенка, 41)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського державного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 23 травня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Дубіс Л.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах економічної кризи та надмірного впливу суспільства на природне довкілля в Україні швидко зростає захворюваність та знижуються показники природного приросту населення. Особливо загострилася ситуація після Чорнобильської катастрофи. Тому проблеми лікування, реабілітації й оздоровлення населення надзвичайно актуальні. Одним із шляхів їх вирішення є задоволення зростаючих суспільних потреб у рекреації, зокрема в бальнеолікуванні (лікуванні мінеральними водами і пелоїдами).

У Передкарпатті зосереджений значний потенціал бальнеологічних ресурсів, який використовується недостатньо. Завдяки йому регіон може вийти на світовий ринок рекреаційних послуг. Адже тут є не лише унікальні мінеральні води, аналогів яким немає в Європі, але й сприятливі ландшафтно-кліматичні умови для розвитку міжнародного лікувально-оздоровчого туризму - однієї з найприбутковіших і найдинамічніших галузей світового господарства. Економічну доцільність прискореного розвитку рекреації підтверджує світовий досвід. Тому необхідно виявляти і визначати запаси цих ресурсів, включати перспективні родовища у кадастри України, поглиблено вивчати їх лікувальні властивості та вплив на організм людини, провести соціально-економічну оцінку і міжнародну сертифікацію.

На базі використання ресурсів лікувальних мінеральних вод і пелоїдів у Передкарпатті сформувався потужний бальнеологічний комплекс. Його ефективне функціонування сприятиме подоланню труднощів переходу до ринкових відносин, підвищенню загального рівня економічного розвитку регіону за рахунок використання наявних природних і трудових ресурсів, зростання надходжень до державного та місцевих бюджетів за умов створення вільних економічних зон і введення плати за природні лікувальні ресурси, залучення інвестицій у розвиток курортних територій. Це свідчить про доцільність розвитку лікувально-оздоровчої рекреації як пріоритетної галузі в регіоні. Проте перспективи розвитку обмежуються екологічними чинниками. Найбільше антропогенне навантаження спостерігається в місцях поширення мінеральних вод і пелоїдів, тому питання їхньої охорони є надзвичайно актуальними. Для цього необхідно здійснити низку заходів, спрямованих на збереження цих ресурсів, організувати моніторинг їх якості, збільшити площі природоохоронних територій. Особливо важливим на сьогодні є удосконалення законодавчої бази розвитку санаторно-курортної справи, зокрема необхідність прийняття Закону України "Про курорти".

Для оптимального функціонування бальнеологічного комплексу у Передкарпатті, вирішення питань раціонального використання та охорони бальнеоресурсів, необхідне формування нової моделі збалансованого розвитку регіону, в тому числі програм збалансованого розвитку курортів і рекреаційних територій, концепцію якого визначила міжнародна конференція ООН "Довкілля і розвиток" (1992). Такий розвиток забезпечить економічне зростання в регіоні та задоволення сьогоднішніх і майбутніх потреб населення в лікуванні й оздоровленні. Він спрямований на досягнення економічних, соціальних та екологічних цілей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень пов'язаний з науковою тематикою Львівського державного університету імені Івана Франка, ГП "Укргеокаптажмінвод", Інституту регіональних досліджень НАН України, а також "Державною програмою соціально-економічного розвитку Карпатського регіону" (1995), державною політикою, зокрема підготовкою та прийняттям Закону України "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" (1999), формуванням програми "Збалансований екорозвиток курорту Трускавець" у контексті "Порядку денного на ХХІ ст.".

Об'єктом дослідження є бальнеологічні ресурси Передкарпаття та сформований на їх основі бальнеологічний комплекс. Предметом - визначення потенціалу бальнеологічних ресурсів регіону, прогнозування напрямків їх цільового використання, охорони і примноження.

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є вивчення сучасного стану ресурсів мінеральних вод і пелоїдів, оцінка ступеня перспективності територій їх поширення для розвитку санаторно-курортного господарства. Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:

1. Вивчити особливості формування та географічне поширення бальнеологічних ресурсів Передкарпаття.

2. Удосконалити схему гідрогеологічного районування, визначивши на основі загальноприйнятих принципів межі гідрогеологічних одиниць четвертого порядку - районів і провести їх картографування.

3. Розробити методику оцінки перспективності гідрогеологічних районів для розвитку санаторно-курортної підгалузі рекреації, класифікувати їх за ступенем перспективності.

4. Оцінити сучасний рівень використання і резерви подальшого освоєння бальнеологічних ресурсів Передкарпаття.

5. Вивчити бальнеологічний потенціал Передкарпаття. Розробити рекомендації щодо оптимізації функціонування його взаємопов'язаних підсистем і їх подальшого збалансованого розвитку.

6. Встановити причини погіршення якості природних лікувальних ресурсів. Визначити основні напрямки їх збереження й охорони.

7. Обґрунтувати основні засади формування програми збалансованого екорозвитку курортів і рекреаційних територій регіону в контексті завдань "Порядку денного на ХХІ ст.".

Наукова новизна одержаних результатів:

- обґрунтована доцільність приєднання до трьох основних функцій бальнеоресурсів (економічної, соціальної, природоохоронної) ще однієї - міжнародної інтегративної.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження дало змогу всебічно оцінити бальнеоресурсний потенціал Передкарпаття, виявити можливі шляхи оптимізації його використання за призначенням у майбутньому. Проведена класифікація гідрогеологічних районів за ступенем перспективності для цільового використання бальнеологічних ресурсів, що дає змогу обрати пріоритетні напрями розвитку господарства тієї чи іншої місцевості. Пріоритетним напрямком розвитку Карпатського регіону, як зазначено у розробленій "Державній програмі соціально-економічного розвитку Карпатського регіону" (1995) та у проекті "Концепції сталого розвитку України" (1997), є розвиток рекреаційно-оздоровчих комплексів і підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів. Обґрунтована доцільність і необхідність формування наукової стратегії збалансованого екорозвитку курортополісу Трускавець, що може бути прикладом для інших курортів і рекреаційно-оздоровчих комплексів країни.

Особистий внесок здобувача полягає у зборі, обробці і систематизації результатів попередніх досліджень, спрямованих на вивчення особливостей формування та географічного поширення бальнеоресурсів Передкарпаття, в результаті чого уточнена кількість розвіданих джерел і свердловин мінеральних вод, їх загальний дебіт, досліджені сучасний рівень використання природних лікувальних ресурсів, їх санітарно-екологічний стан, вказані можливі напрямки збереження й охорони бальнеоресурсів. На основі гідрогеологічного районування виділені та класифіковані гідрогеологічні райони з метою ефективнішого використання наявних на їх території бальнеоресурсів у майбутньому. Розроблена методика оцінки ступеня перспективності цих територій для розвитку санаторно-курортного господарства. Запропонований коефіцієнт розведення солянок (розсолів) для визначення їх природно-ресурсного потенціалу. Уточнені термінологічні особливості назв окремих бальнеологічних ресурсів.

Апробація роботи. Основні положення та результати роботи доповідались на міжнародній науково-практичній конференції "Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання" (Чернівці, 1997), V міжнародній науковій конференції "Проблеми української термінології СловоСвіт'98" (Львів, 1998), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 30-річчю Карпатського біосферного заповідника (Рахів, 1998), Х міжнародній науково-практичній конференції "Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура" (Чернівці, 1999), українсько-польському семінарі "Сучасна екологія і екологічна патологія людини" (Львів, 1997), науково-практичній конференції "Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині" (Яремче, 1996), Першій всеукраїнській конференції "Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології" (Львів, 1996), наукових конференціях географічного факультету (1996-1999), симпозіумі "Zrуwnowaїony rozwуj a zdrowie czіowieka" (Lublin, 1997), міжнародній конференції "Analiza zrуwnowazonego rozwуju w piкc lat po Rio" (Lublin, 1997).

Публікації. За темою дисертації автором і за його участю опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 13,4 д.а., в тому числі одна монографія (10,5д.а.). З них шість одноосібних, решта - у співавторстві.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 148 стор. машинописного тексту. Складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (232 найменування), проілюстрована 18 рисунками, 25 таблицями та 11 додатками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Природні умови формування бальнеологічних ресурсів Передкарпаття

Бальнеологічними називаються ресурси лікувальних мінеральних вод та пелоїдів (грязей). У результаті дослідження термінологічних особливостей назв окремих бальнеологічних ресурсів замість запозичених із російської мови "грязі" і "розсоли" вживаємо відповідно "пелоїди" і "солянки". Назва перших відома з 1938 р., була запропонована і прийнята спеціалістами комітету Міжнародного товариства медичної гідрології (ISMH). Назва других є вживаною в деяких європейських мовах, на початку ХХ ст. була відома в Україні і на сьогодні не порушує лексичні норми української мови.

Вивчення та використання бальнеологічних ресурсів Передкарпаття має тривалу історію - понад чотири століття. Перші відомості про лікувальні властивості мінеральних вод Передкарпаття належать до кінця ХVI ст., а пелоїдів - XVIII ст. (Н.Радзивілл, 1576; В.Очко, 1578; Е.Сікст Львів'янин, 1617). З того часу на основі численних досліджень, проведених багатьма науковцями і дослідниками, розвідано багато родовищ мінеральних вод і пелоїдів, вивчено регіональні закономірності їх поширення (Б.Хагет, 1794; В.Скалковський, 1857; С.Сайдаковський, 1961; А.Бабінець, 1961 та інші), визначено їх хімічний склад і лікувальні властивості (Т.Торосевич, 1835; М.Кох, 1842; О.Стоцький, 1958; Ф.Лапшин, 1967; А.Гела, 1993, 1995; С.Івасівка, 1986, 1997; І.Шимонко, 1994 та інші), встановлено можливості використання в бальнеології. Гідрогеологічні дослідження нових родовищ, вивчення бальнеологічної придатності природних лікувальних ресурсів тривають до цього часу, стаючи дедалі актуальнішими.

У Передкарпатті розвідані мінеральні води різних бальнеологічних груп, зокрема води без специфічних компонентів і властивостей, сульфідні (найбільші родовища: Немирів, Шкло, Великий Любінь, Черче, Брусниця), залізисті (Східниця, Щербинці, Шешори), з високим вмістом органічних речовин типу "Нафтусі" (Трускавець, Східниця, Новий Мізунь, Верхнє Синьовидне), йодо-бромні, вуглекислі, кремнисті, радонові. З пелоїдів виявлені торфові (Шкло, Великий Любінь, Черче, Оболоня) і неорганічні (Глибока).

У схему такого поділу покладена ієрархія територіальних одиниць: провінція, область, підобласть, район. За основу взяте районування за Ф.А.Руденком (1972), який визначив межі гідрогеологічних одиниць перших трьох порядків і обґрунтував принципи виділення таксонів четвертого порядку. Нами встановлені межі останніх. Основними ознаками для їх виділення є поширення водоносних горизонтів з урахуванням можливостей їх використання в залежності від якості вод, глибини і умов залягання, водозбагаченості порід. У межах Передкарпаття за Ф.А.Руденком виділено 2 провінції - Волино-Подільський артезіанський басейн і Гідрогеологічна провінція складчастої області Українських Карпат, у межах першої - 2 області - Львівський палеозойський прогин (АІ) і Волино-Подільську плиту (АІІ), другої - Передкарпатський водонапірний басейн і складчасту область гірських Карпат. Підобласті виділені в межах Передкарпатського водонапірного басейну - Зовнішня (БІ1) і Внутрішня (БІ2) зони. Ці гідрогеологічні одиниці нами поділені на 22 райони (рис. 1). Їм присвоєні буквенні і цифрові умовні позначення.

У межах регіону спостерігається закономірне зменшення водозбагаченості порід у напрямку з північного сходу на південний захід, від центральної частини Волино-Подільського артезіанського басейну до складчастої області гірських Карпат. Поширення водовмісних порід і приурочених до них різних типів мінеральних вод у межах гідрогеологічних районів дає змогу оцінити ці території в загальному плані, обгрунтувати можливості цільового використання бальнеоресурсів у лікувально-оздоровчій рекреації.

Науково-методичні засади вивчення бальнеологічних ресурсів

Для вивчення бальнеоресурсів, організації та проведення їх досліджень на сучасному етапі розвитку географічної науки широко застосовуються системний, ресурсний, екологічний і конструктивний підходи.

Бальнеологічні ресурси належать до рекреаційних. Спеціалістами Інституту регіональних досліджень НАН України проведена класифікація рекреаційних ресурсів. На її основі нами класифіковано природні лікувальні ресурси (табл. 1). За призначенням вони поділяються на основні та допоміжні. Основні - ті, що визначають санаторно-курортну спеціалізацію території (бальнеоресурси, озокерит), допоміжні формують і доповнюють лікувально-оздоровче довкілля (ланшафтно-кліматичні умови).

Конструктивний напрям географії передбачає розробку загального ходу вирішення географічних завдань, створення теоретичних моделей, формування наукових уявлень та концепцій пізнання закономірностей природно-антропогенних систем, участь у виробленні прогнозів можливих ситуацій. Одним із напрямків конструктивної географії є районування. Функціональне зонування, що сприяє в перспективі раціональному використанню рекреаційних, у тому числі бальнеологічних, ресурсів усієї території, а також їх охороні, відповідає завданням конструктивної географії.

Нами запропоновано методику оцінки перспективності гідрогеологічних районів для розвитку санаторно-курортної підгалузі рекреації. До основних критеріїв оцінки належать: кількісні показники бальнеоресурсів (оцінені запаси мінеральних вод), якісні показники (бальнеологічна цінність - цінні, унікальні, звичайні (B.Paczyсski, 1996)), ступінь і чинники погіршення якості бальнеоресурсів (наявність джерел забруднення, випадків техногенних аварій), рівень розвитку санаторно-курортної інфраструктури (наявність курортів і їх територіальна орієнтація, кількість санаторно-курортних закладів).

Для оцінки вищезгаданих показників ми використали 4-бальну шкалу (від 0 до 3-ох), де 0 балів відповідає несприятливим умовам для перспективного розвитку, 1 - малосприятливим, 2 - сприятливим, 3 - найбільше сприятливим. Оцінка проводилась методом сумації, при цьому ступінь погіршення якості бальнеологічних ресурсів, як негативний чинник, віднімався від загальної суми. Виконана оцінка дає змогу класифікувати гідрогеологічні райони за ступенем перспективності на:

- високоперспективні (ВП) - райони з різноманітними і багатими запасами бальнеологічно цінних мінеральних вод, сприятливими умовами для їх використання, відсутністю чинників погіршення якості бальнеоресурсів;

- перспективні (П) - райони зі значними природними лікувальними ресурсами, відповідною соціальною й інженерно-технічною інфраструктурою або економічно виправданими умовами для її формування, але з наявністю небезпечних антропогенних джерел забруднення бальнеоресурсів, які можна ліквідувати шляхом проведення відповідних заходів;

- малоперспективні (МП) - райони з невеликими запасами мінеральних вод, небезпечними або особливо небезпечними антропогенними джерелами забруднення, відсутністю санаторно-курортної інфраструктури чи умов для її формування;

- неперспективні (НП) - райони з поодинокими проявами мінеральних вод або з незначними їх запасами, розвіданими на теперішній час.

Встановлення на основі запропонованої методики придатності територій поширення бальнеоресурсів для розвитку санаторно-курортного господарства має важливе практичне значення для опрацювання напрямків господарського розвитку регіону в майбутньому.

Перспективи розвитку курортів, освоєння окремих родовищ мінеральних вод і пелоїдів повинні, насамперед, визначатись їх природно-ресурсним потенціалом (ПРП), що залежить від виду та запасів кожного ресурсу. Для цього використано методику П.В.Жука (1985), показниками оцінки ПРП курорту є продуктивність родовища певного виду ресурсів і ландшафтна місткість курорту (осіб/рік), яка виражена як прогностична чисельність осіб, оздоровлених за певний період (рік). Для визначення ПРП солянок нами введено коефіцієнт їх розведення. Він показує у скільки разів проводиться розведення солянок при приготуванні для внутрішнього та зовнішнього застосування. Вихідними даними для його визначення є мінералізація певного типу солянок, для яких визначається цей показник. Так, мінералізація питних лікувальних вод не повинна перевищувати 15 г/л, вод для зовнішнього використання - в середньому 25 г/л.

Для ефективного використання мінеральних вод і пелоїдів з метою якнайповнішого задоволення потреб населення в санаторно-курортному лікуванні й оздоровленні необхідна їх соціально-економічна оцінка, методика якої викладена у працях Л.С.Гринів (1995), А.В.Живицького (1998), А.А.Мазуркевича (1980), М.С.Нудельмана (1987) та інших авторів. Вона розкриває справжню вартість цих ресурсів, показує сукупний економічний ефект курортно-оздоровчого процесу, що визначається результатами, а не витратами. Ці результати або "кінцевий продукт" включають здоров'я, працездатність, тривалість життя населення, від чого прямо залежать економічні показники його діяльності, а, отже, певною мірою і рівень розвитку економіки.

У контексті цього дослідження використовуються всі згадані методи. Але основними є прогнозування, оцінка ПРП родовищ бальнеоресурсів, які найбільшою мірою розкривають можливості розвитку курортів на базі наявних ресурсів. Застосування різних наукових підходів і методів вивчення дає змогу виявити шляхи використання бальнеологічних ресурсів.

Використання бальнеологічних, як і всіх інших рекреаційних ресурсів, має три основні функції: економічну, соціальну, природоохоронну. На сучасному етапі інтеграції України у світове господарство до них додається міжнародна інтегративна, що забезпечує входження оздоровниць регіону в Європейську та Світову організації бальнеологічних курортів, підвищення рівня лікування й обслуговування хворих, піднесення курортної інфраструктури до світових стандартів. У Передкарпатті наближеним до цих стандартів є лише Трускавець, у майбутньому може стати і Моршин.

Викладені вище методичні основи та методи забезпечують вивчення природно-ресурсної бази бальнеологічного комплексу регіону.

Характеристика бальнеологічного комплексу Передкарпаття

На базі бальнеологічних ресурсів у Передкарпатті сформувався бальнеологічний комплекс. Його структура розглядається нами у розрізі трьох взаємопов'язаних підсистем - природно-ресурсної, інфраструктурної і праце-ресурсної (фаховий і кадровий потенціал). Визначальною у цій системі є природно-ресурсна база бальнеолікування. Її використання потребує певних матеріальних, інтелектуальних, фізичних затрат. Як наслідок, формується курортно-господарська інфраструктура, пов'язана з облаштуванням території, тобто будівництвом санаторно-курортних об'єктів, закладів культури і дозвілля, прокладанням вигідних шляхів сполучення, ліній зв'язку тощо. Спеціалісти різного фаху залучають у процес надання бальнеологічних послуг природні лікувальні ресурси і забезпечують обслуговування інфраструктури.

Наявність потужної і різноманітної природно-ресурсної бази є основою розвитку санаторно-курортного лікування в регіоні. Тут розвідано понад 330 джерел і свердловин мінеральних вод, загальні запаси яких становлять 40,5тис.м³/доб., запаси торфових пелоїдів - 1402 тис.м³. До кадастру мінеральних вод України (1996) включено 26 родовищ, із них 19 знаходиться у Львівській області, 3 - Івано-Франківській, 4 - Чернівецькій. Найбільш поширені води без специфічних компонентів і властивостей (10 родовищ), з підвищеним вмістом органічних речовин (8), сульфідні (7), вуглекислі (1). ПРП курортів Передкарпаття, визначений нами за методикою П.В.Жука (1985), достатній для оздоровлення протягом року у Трускавці 1430 тис.осіб, Східниці - 655, Моршині - 7833, Любені Великому - 71,4. Високе значення цього показника у Моршині пояснюється врахуванням коефіцієнта розведення солянок при підготовці до вживання. За цієї умови на курс лікування одного хворого їх затрачається у 7-20 разів менше, ніж вод середньої мінералізації. Розрахований ПРП обмежується ландшафтною місткістю курортів. Це доводить об'єктивну необхідність розширення використання бальнеоресурсів не лише в умовах курортів, але, перш за все, для позакурортного лікування.

Функціонування бальнеологічного комплексу Передкарпаття забезпечується розвинутою курортно-господарською інфраструктурою, яка представлена санаторно-курортними закладами, курортними поліклініками, лікарнями з їх обладнанням. Тут діє вісім курортів, із них один міжнародного значення - Трускавець (єдиний в Україні прийнятий до міжнародної федерації курортів FITEC), чотири державного - Моршин, Східниця, Любінь Великий, Немирів, три місцевого - Шкло, Черче, Брусниця. У регіоні функціонує 116 санаторно-курортних закладів, це майже 15 % закладів України. З них у Львівській області 84, Івано-Франківській - 27, Чернівецькій - 5. Загальна одноразова їх місткість становить 23,2 тис. місць (1997).

Курортно-господарська інфраструктура обслуговується спеціалістами різного фаху. Це медичні та технічні працівники (їх кількість - понад 13 тис. осіб), а також працівники, зайняті в обслуговуючих галузях (торгівлі, громадському харчуванні, транспорті тощо). В оздоровницях регіону налічується 728 лікарів, 1834 осіб середнього медперсоналу, 10475 осіб молодшого медперсоналу і господарських працівників. Таким чином значна частка місцевого населення забезпечена роботою. Це дуже важливо, оскільки Карпатський регіон завжди відзначався надлишком трудових ресурсів. Працевлаштування у сфері рекреаційних послуг послабить проблему безробіття, зростуть прибутки населення, а підготовка кваліфікованих спеціалістів сприятиме підвищенню фахового рівня працівників.

Розвиток бальнеологічного комплексу Передкарпаття, оптимізацію функціонування його підсистем у сучасних економічних умовах доцільно розглядати з позицій збалансованого розвитку. Основними етапами на цьому шляху є:

оцінка, державна і міжнародна сертифікація природно-ресурсної бази; проведення на державному рівні атестації й акредитації оздоровниць, ліцензування діяльності об'єктів санаторно-курортної інфраструктури, піднесення їх рівня до світових стандартів;

підготовка висококваліфікованих спеціалістів-курортологів;

державна підтримка впровадження інновацій щодо функціонування й управління курортами, результатів науково-дослідних робіт стосовно підвищення якості та розширення асортименту бальнеологічних послуг.

Збалансований екорозвиток і перспективи використання бальнеологічних ресурсів Передкарпаття

В Україні у відповідності до прийнятого в Ріо-де-Жанейро "Порядку денного на ХХІ ст." (1992) назріла потреба формування моделі збалансованого (сталого, самовідтворювального) розвитку на національному, регіональному та локальному рівнях.

Таблиця 2 Напрямки збалансованого екорозвитку курортів і рекреаційних територій та шляхи їх реалізації

У Передкарпатті використовується лише 12 % бальнеоресурсного потенціалу. Так, наприклад для потреб курорту Трускавець, використовується 24,4 % затверджених за категоріями А+В мінеральних вод, Немирові - 10 %, Любені

Великому - 9,3 %, Моршині - 5,5 %, Східниці - 3 %. Збільшення цієї частки можливе за рахунок залучення розвіданих ресурсів у лікувально-оздоровчий процес, піднесення рівня санаторно-курортної інфраструктури.

На основі запропонованої методики оцінки ступеня перспективності у Передкарпатті з 22 виділених гідрогеологічних районів 1 належить до категорії високоперспективних, 5 - до перспективних, 10 - до малоперспективних, 6 - до неперспективних (рис. 1). Результати оцінки довели, що майже 20 % території є перспективною для розвитку та розширення лікувально-оздоровчої рекреації. Але мається на увазі, насамперед, не екстенсивний шлях розвитку, а інтенсивний. Більшість районів належить до малоперспективних, перш за все, внаслідок несприятливих екологічних умов.

Найбільше техногенне навантаження спостерігається у місцях поширення бальнеоресурсів, які територіально співпадають із родовищами інших цінних корисних копалин. Це є причиною погіршення якості природних лікувальних ресурсів і створює загрозу для їх збереження. Наприклад, розробки родовищ сірки біля Яворова і у Новому Роздолі знаходяться поблизу курортів Шкло, Немирів і санаторію у Роздолі. Розробка Язівського кар'єру сірки спричинила техногенну активізацію карсту, внаслідок чого понизився рівень ґрунтових вод, зникло сірководневе джерело на території санаторію "Шкло". Передкризова екологічна ситуація склалася в Трускавці у зв'язку з функціонуванням Стебницького ДГХП "Полімінерал", яке ставить під загрозу існування Трускавецького курортно-рекреаційного району.

Унікальне поєднання природних лікувальних ресурсів формувалося в Передкарпатті мільйони років при мінімальній участі людини. А сучасна антропогенна діяльність може призвести до безповоротної втрати цілого їх комплексу. Тому з метою охорони та збереження цих ресурсів необхідне формування програми збалансованого екорозвитку курортів і рекреаційних територій, яка б включала гідротехнічні, організаційно-господарські, фітомеліоративні та правові заходи (рис. 2). Впровадження моделі збалансованого розвитку регіону в цілому забезпечить такий соціально-економічний розвиток, який, з одного боку, передбачає раціональне використання та охорону бальнеоресурсів, ренатуралізацію довкілля, економічне зростання, а з другого - задоволення сучасних і майбутніх потреб населення у лікуванні й оздоровленні за допомогою цих ресурсів.

2. На основі загальноприйнятих і модифікованих нами принципів гідрогеологічного районування визначено межі 22 гідрогеологічних районів.

Основними ознаками для їх виділення є поширення водоносних горизонтів з урахуванням можливостей використання цих територій у залежності від якості вод, глибини й умов залягання, водозбагаченості порід.

3. Оцінка гідрогеологічних районів виконана на основі кількісних (оцінених запасів) і якісних (бальнеологічної цінності) показників із врахуванням ступеня і чинників погіршення їх якості, рівня розвитку санаторно-курортної інфраструктури. За цими критеріями оцінені та класифіковані території щодо їх перспективності для розвитку санаторно-курортного господарства. Визначені високоперспективні, перспективні, малоперспективні, неперспективні райони. Результати оцінки довели, що майже 20 % території Передкарпаття характеризується сприятливими передумовами для розвитку санаторно-курортного господарства.

4. У Передкарпатті розвідано понад 330 джерел і свердловин мінеральних вод майже усіх відомих науці бальнеологічних груп із загальними запасами 40,5 тис.м³/доб. Оцінені запаси торфових пелоїдів тут становлять 1402 тис.м³. Поки що використовується лише 12 % бальнеоресурсного потенціалу. Наприклад, для потреб курорту Трускавець використовується 24,4 % затверджених запасів мінеральних вод, Немирова - 10 %, Любіня Великого - 9,3 %, Моршина - 5,5 %, Східниці - 3 %. Це свідчить про значну природно-ресурсну базу для подальшого розширення лікувально-оздоровчої рекреації.

5. Передкарпаття у всеукраїнському поділі праці сформувалося як окремий рекреаційний регіон. Місцевий бальнеологічний комплекс є окремим територіальним соціально-економічним утворенням, має чітку локалізацію, межі та місце в оздоровчій системі України. Раціональне використання бальнеологічного потенціалу регіону, оптимізація функціонування підсистем бальнеологічного комплексу (природно-ресурсної, інфраструктурної та працересурсної) можливі за умов формування нової моделі соціально-економічного, а саме збалансованого розвитку. В центрі цієї моделі поставлено людину, інтереси та проблеми місцевого населення. Збалансований розвиток, з одного боку, забезпечить економічне зростання Передкарпаття як рекреаційного регіону, з другого, задоволення сучасних і майбутніх потреб суспільства у лікуванні, реабілітації й оздоровленні за допомогою мінеральних вод і пелоїдів.

6. Передкарпаття є промислово розвинутим регіоном. Найбільше техногенне навантаження тут спостерігається у місцях поширення мінеральних вод і пелоїдів, які територіально співпадають із родовищами інших корисних копалин. Це є однією з причин погіршення санітарно-екологічного стану бальнеологічних ресурсів. Крім діяльності підприємств різних галузей промисловості, безпосередніми чинниками впливу на їх якість є різний ступінь природної захищеності від забруднення, сільськогосподарська діяльність, об'єкти комунального господарства, надмірна урбанізація курортів, динаміка природних компонентів. Тому особливо актуальними стають проблеми охорони та збереження цих ресурсів. Для їх вирішення нами рекомендується проводити низку гідротехнічних, організаційно-господарських, фітомеліоративних і правових заходів. Основні з них: будівництво та реконструкція очисних споруд і каналізаційних мереж, раціональна експлуатація родовищ мінеральних вод і пелоїдів, організація служби моніторингу бальнеоресурсів, відтворення корінних лісостанів у місцях живлення мінеральних вод, створення законодавчої бази розвитку курортів.

7. Збалансований розвиток регіону можливий за умови еколого-економічного розвитку його базових (структурних) одиниць, в тому числі рекреаційних територій і курортів. Їх повноцінне функціонування як екологічно чистих природних екосистем, гармонізованих із соціальними потребами людини, збереження і раціональне використання бальнеоресурсів вимагає формування програми збалансованого екорозвитку цих територій у контексті завдань "Порядку денного на ХХІ ст.". Нами визначено основні напрямки цієї програми: раціональне використання вичерпних відновних і невідновних природних лікувальних ресурсів, вирішення екологічних проблем курортів і рекреаційних територій, резервування перспективних місцевостей, поліпшення територіального управління, налагодження міжнародного співробітництва.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ НА ТЕМУ ДИСЕРТАЦІЇ

9. Рожко І., Койнова І., Федунь О. Можливості реабілітації хворих природними лікувальними засобами Західного регіону України // Матер. укр.-польс. семін. "Сучасна екологія і екологічна патологія людини". - Львів. - 1997. - С. 119-121.

10. Федунь О. Бальнеологічний потенціал Гуцульщини і проблеми його раціонального використання // Тези доп. наук.-практ. конф. "Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині". - Яремче. - 1996. - С. 88-90.

11. Федунь О. Проблеми збалансованого екорозвитку рекреаційних територій // Матеріали міжн. наук.-практ. конф., присвяченої 30-річчю Карпатського біосферного заповідника. - Рахів. - Т.1. - 1998.- С.256-259.

АНОТАЦІЇ

У дисертації досліджується бальнеоресурсний потенціал Передкарпаття, сучасний рівень його використання та резерви подальшого освоєння. Автором удосконалене гідрогеологічне районування регіону дослідження, проведена класифікація гідрогеологічних районів за ступенем перспективності розвитку санаторно-курортної підгалузі рекреації. Розглядаються проблеми охорони, збереження та раціонального використання ресурсів лікувальних мінеральних вод і пелоїдів (грязей) Передкарпаття, рекомендується їх вирішення в контексті світової програми збалансованого екорозвитку.

The dissertation is devoted to the research of Peredkarpatia balneological potential, exploration, of modern level of its utilization and further expluatation of reserves. The Author of Dissertation has improved hydrogeological division into districts, classified hydrogeological regions according to the perspective degree of recreational sanatorium-resort development. The main trends of sustainable ecodevelopment of resorts and recreational territories are widely discussed. Possible ways of solving of these problems were took into considaration in the context of world Sustainable Development Program.

Key words: balneological resources, mud, hydrogeological division, balneological komplex, natural resources potential, resorts infrastructure, sustainable ecodevelopment.

Федунь А.В. Бальнеологические ресурсы Предкарпатья: современное состояние, перспективы использования и охрана. - Рукопись.

Предложена классификация природных лечебных ресурсов. За назначением они делятся на основные - те, что определяют санаторно-курортную специализацию территории (бальнеоресурсы, озокерит) и вспомогательные - формируют и дополняют лечебно-оздровительную среду (ландшафтно-климатические условия). Основные функции лечебных веществ и условий (экономическая, социальная, природоохранная) дополнены международной интегративной. Сущность ее заключается в обеспечении вхождения здравниц региона в европейскую и мировую организации бальнеологических курортов, повышении уровня лечения и обслуживания рекреантов, приведении курортной инфраструктуры к мировым стандартам.

Разработана методика оценки перспективности гидрогеологических районов для использования в санаторно-курортной подотрасли рекреации. К основным критериям оценки отнесены количественные и качественные показатели бальнеологических ресурсов, степень и факторы, влияющие на ухудшение их качеств, уровень развития санаторно-курортной инфраструктуры. На основе предложенной методики гидрогеологические районы за степенью перспективности классифицированны на категории: высокоперспективные, перспективные, малоперспективные и неперспективные. Почти 20 % территории Предкарпатья пригодны для развития и расширения санаторно-курортного хозяйства в будущем. Целесообразность такого развития доказана высоким природо-ресурсным потенциалом месторождений бальнеологических ресурсов и их социально-экономической оценкой. Она показывает совокупный экономический эффект лечебно-оздоровительного процесса.

Проанализирована структура бальнеологического комплекса. Его составляющими определены природно-ресурсная, инфраструктурная и трудоресурсная подсистемы. Расчитан природно-ресурсный потенциал курортов Предкарпатья, который наиболее полно раскрывает возможности их развития на основе ресурсной базы. В регионе разведаны и в разной степени изучены более 330 источников и скважин минеральных вод почти всех известных науке бальнеологических групп, общие запасы которых составляют 40,5 тыс.м³/сут. Запасы лечебных торфов определены в 1402 тыс.м³. В настоящее время используется только 12 % бальнеоресурсного потенциала. В частности, в Трускавце - 24,4 % разведанных запасов минеральных вод, Любене Великом - 9,3 %, Немирове - 10 %, Моршине - 5,5 %, Сходнице - 3 %. Это свидетельствует о значительной природно-ресурсной базе для развития лечебно-оздоровительной рекреации в будущем.

Определены приоритетные пути развития Предкарпатья как рекреационного региона в контексте заданий "Повестки дня для ХХІ столетия". Рассмотрены вопросы формирования программы сбалансированного экоразвития курортов и рекреационных территорий. В регионе наиболее подготовленным к реализации такой программы является курорт Трускавец. Поэтому закономерным является подписание в марте 1999 г. Президентом Украины Закона "О специальной экономической зоне туристическо-рекреационного типа "Курортополис Трускавец", который регламентирует проведение экономических реформ в лечебно-оздоровительной отрасли.

В местах распространения минеральных вод и пелоидов, которые территориально совпадают с месторождениями других полезных ископаемых, наблюдается чрезмерная антропогенная нагрузка на природную среду. Это определяет основную причину ухудшения их качества. Например, разработки Язивского карьера серы вызвали понижение уровня грунтовых вод и техногенную активизацию карста, как следствие исчез родник сероводородных вод на территории санатория "Шкло". Сложная экологическая ситуация сложилась в Трускавце в связи с деятельностью Стебницкого ГГХП "Полиминерал", что ставит под серьезную угрозу функционирование Трускавецкого курортно-рекреационного комплекса. Поэтому большое внимание в работе уделено проблемам охраны, сбережения и рационального использования бальнеологических ресурсов региона и условий их формирования. Для их разрешения рекомендованы научно обоснованные гидротехнические, организационно-хозяйственные, фитомеллиоративные и правовые мероприятия. К ним относятся строительство и реконструкция очистных сооружений и канализационной сети, рациональная эксплуатация месторождений минеральных вод и лечебных грязей, организация службы мониторинга бальнеоресурсов, формирование парков и лесопарков в местах питания минеральных вод, а также создание законодательной базы развития курортов.

Для работающих предприятий, особенно горно-добывающих, химической, лесоперерабатывающей отраслей промышленности рекомендуются предусмотренные законодательством экологические ограничения, а также нецелесообразность их создания в будущем в перспективных для бальнеолечения и рекреации районах.