Розміщення продуктивних сил США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу «Розміщення продуктивних сил»

на тему:

«Розміщення продуктивних сил США»

Київ 2008

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика території США в Північноамериканському регіоні

2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил території США в Північноамериканському регіоні

3. Сучасна структура та рівень розвитку господарського комплексу території США

4. Територіальна структура і особливості розміщення господарського комплексу

5. Зовнішньо економічні зв'язки США в регіоні

6. Проблеми та перспективи розвитку США в регіоні

Висновки

Джерела

Вступ

Сполучені штати одна з найбільших країн на Землі, що має неабиякий вплив на інші країни. Це країна з величезним потенціалом, що вимагає дослідження, країна, що зуміла за порівняно невеликий проміжок часу стати світовим економічним лідером. У цьому насамперед заслуга продуктивних сил, що підлягають ретельному дослідженню в цій курсовій роботі.

Об'єктом досліджень являються продуктивні сили США, тобто природні та трудові ресурси, галузі промисловості, участь країни в економічних зв'язках тощо.

Предметом дослідження в цій курсовій роботі є закономірності і принципи територіальної організації виробництва, ефективність розміщення галузей народного господарства Сполучених Штатів Америки.

При дослідженні питання використовувались такі методи як загальнонауковий, міждисциплінарний та спеціальний.

Вивчаючи розміщення і роль продуктивних сил Сполучених Штатів Америки, ми можемо оцінити промисловість цієї країни, рівень продуктивності сільського господарства, транспортну систему, перелік послуг, що надається іншим країнам, такі як, туризм, інвестування, банківські операції, а також роль країни в міжнародному поділі праці. Все це допоможе відповісти на такі важливі питання - “Який вплив Сполучених Штатів Америки на економіку, господарство та промисловість інших країн?”, “Чи варто налагоджувати економічні та торгові зв'язки з цією країною?”, “Чому країна має таку розвинуту структуру виробництва?” та багато інших.

Аналіз розміщення продуктивних сил такої економічно розвинутої країни як Сполучені Штати дозволяє уникнути багатьох ускладнень під час налагодження економіки власної держави, адже США пройшли довгий і складний шлях від колоніальної сільськогосподарської країни в міцну індустріальну державу.

В цій курсовій роботі ми визначимо роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Сполучених Штатів, розглянемо історичний аспект формування виробництва, приділимо увагу також впливу природних ресурсів на розвиток господарського комплексу, оцінимо їх запаси та розміщення. Проаналізуємо демографічні передумови становлення господарського комплексу, а саме чисельність, природний приріст та густоту населення, характер розміщення та рівень зайнятості трудових ресурсів. Найбільше значення надається аналізу сучасної галузевої структури господарського комплексу Сполучених Штатів Америки, його складових, територіальної структури господарства, тобто склад і співвідношення різних форм територіального зосередження виробництва, що формуються під впливом галузевого і територіального поділу праці. Також необхідним є розкрити рівень розвитку міжгалузевих комплексів.

Дуже важливим є також розгляд участі США у міжнародному поділі праці та зовнішньоекономічні зв'язки країни, тобто необхідно розглянути, як на основі територіального поділу праці розвиваються усі форми міжнародних економічних зв'язків, таких як торгівля, міграція робочої сили, рух капіталу, кредитні відносини, валютно-фінансові відносини, сфера послуг тощо.

Також ми розглянемо основні проблеми, що гальмують розвиток та розміщення продуктивних сил та проаналізуємо шляхи їх вирішення. Дослідимо зрушення у галузево-територіальній структурі, основні тенденції та перспективи подальшого розвитку продуктивних сил Сполучених Штатів на основі територіального поділу праці.

В вивченні цих важливих питань нам стануть у нагоді картосхеми адміністративно-територіального поділу країни, розміщення корисних копалин та основних транспортних шляхів, розміщення основних центрів галузей спеціалізації промисловості та основних агропромислових територіальних комплексів. Також корисними будуть таблиці, діаграми, графіки, що ілюструють демографічний та виробничий потенціал країни.

1. Загальна характеристика території США в Північноамериканському регіоні

Сполучені Штати Америки є найбільшою державою світу. Країна розташована в усіх кліматичних поясах, що сприяє сільському господарству й туризму, має більше ста видів корисних копалин. Її площа становить 9364 тис. км². Населення налічує 263 млн чоловік. За державним устроєм США -- федеративна республіка. Територія США поділяється на три частини. Основна частина, або «суміжні шати», розміщені в центрі материка Північна Америка між Канадою і Мексикою. Це 48 штатів, на які припадає 83 % площі і 99,3 % населення країни. 49-м штатом є Аляска, що розташована на однойменному півострові на крайньому північному заході материка. 50-й штат - Гавайські острови - знаходиться в центральній частині Тихого океану.

Економіко-географічне положення країни дуже вигідне. Воно багато в чому визначається тим, що зі сходу її омивають води Атлантичного, а з заходу - Тихого океану. Морські границі протягаються на 12 тис. км. Це здавна полегшувало торгові зв'язки з заокеанськими країнами й одночасно гарантувало безпеку Сполученим штатам Америки. [8]

Країна веде першість за рівнем продуктивності праці, розвитком науки і наукоємних виробництв, в освоєнні космосу, а також у воєнному виробництві. З-поміж транснаціональних корпорацій світу - 2/5 американські. Через них США здійснюють вплив на економіку і політику інших країн. США є вирішальною силою НАТО. При 5 % населення на її частку припадає близько 1/4 світового виробництва і споживання товарів та послуг Перетворення США на наймогутнішу країну світу є наслідком поєднання дуже сприятливих природних, соціально-економічних умов і політичних обставин.

США - країна, що виникла на Атлантичному узбережжі з переселенських колоній Англії. Після проголошення незалежності вони поступово розширили свою територію аж до Тихого океану. «Рух на Захід» став героїчною сторінкою американської історії. Він відбувався у безперервних війнах з корінним населенням - індіанцями, яких винищували або відтісняли в несприятливі для життя місця. Значні території були «куплені» чи просто загарбані в інших держав.

Канада і Мексика ніколи не загрожували США, і навіть навпаки, сприятливо впливають на економіко-географічне положення, адже це країни, котрі економічно менш розвиті. За рахунок цього монополії США з великим прибутком для себе експлуатують їх природні і трудові ресурси. Близько розташовані до США країни Латинської Америки також сприяють розвитку економіки країни.

Сьогодні США - високорозвинута індустріальна країна. Для її господарства характерний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їх величезні розміри, новітні техніка, технологія і організація праці, високий освітній рівень населення. Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері (послуги, торгівля і харчування, фінанси, управління), 0,6 % - у добувній, 19 % - в обробній промисловості, 6 % - у будівництві, б % - на транспорті, у зв'язку і в комунальному господарстві, 2,7 % - у сільському господарстві, лісорозробках і рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам.

Отже, продуктивні сили відіграють вирішальну роль в економічному розвитку країни, визначають її роль в міжнародному поділі праці, якість зовнішньоекономічних зв'язків цієї країни, вплив на економіку інших держав.

2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил території США в Північноамериканському регіоні

північноамериканський продуктивний господарський

Історичні передумови. Європейська колонізація Північної Америки почалася майже відразу після відкриття в 1492 році Нового Світу іспанською експедицією Христофора Колумба. Протягом XVII ст. на величезній території від ріки Святого Лаврентія до устя Міссісіпі виникають численні французькі торгові факторії і дрібні поселення.

Переворот 1688-1689 років в Англії привів до утвердження буржуазної земельної власності в пуританських колоніях Північної Америки. На отриманих землях переселенці створювали фермерське господарство, вільне від яких-небудь феодальних пут.

Основним заняттям поселенців протягом усієї колоніальної епохи було сільське господарство. Одночасно з ним починався розвиток ремесла і мануфактур. В другій половині XVIII ст. з'явилися великі підприємства-мануфактури, що в окремих випадках дуже нагадували майбутні фабрики.[3]

Після початку громадянської війни в Англії відбулося майже повне припинення привозу промислових виробів з Європи змусило колоністів почати їхнє власне виробництво.

В другій половині XVIII ст. великого розвитку одержав лісовий промисел, зв'язаних з експортом лісових матеріалів у метрополію. Лісовий промисел стимулював розвиток суднобудування. Ріст суднобудування дуже вплинув на розвиток рибного промислу. Одним з ранніх у колоніях було текстильне виробництво у формі мануфактур, організованих на капіталістичній основі.

Відбувався повсюдний ріст внутрішньої торгівлі. До кінця колоніального періоду значних розмірів досягла зовнішня торгівля

З початку XIX ст. ясно позначилися дві тенденції економічного розвитку США. У північних і західних районах країни відбувається швидкий розвиток капіталістичних виробничих відносин, а на Півдні зміцнюється плантаційне рабовласницьке господарство. На початку XIX ст. американська економіка вступила в смугу промислового підйому.

У ході промислового перевороту був зроблений ряд оригінальних винаходів, що знаходили широке практичне застосування. Швидкий ріст промислового і сільськогосподарського виробництва супроводжувався розвитком внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

Після закінчення громадянської війни (1861-1865 р.) у США починається бурхливий розвиток промисловості. Значні зміни відбулися в технології металургійного виробництва. Великих успіхів досягла машинобудівна промисловість, особливо в області виробництва локомотивів і сільськогосподарських машин. Розвиток машинобудування і верстатобудування свідчило про те, що в 70-80-і роки в США завершувався промисловий переворот.

До кінця XIX ст. США зробили величезний стрибок у своєму економічному розвитку і перетворилися в могутню індустріальну державу.

У цей час відбувається стрімке освоєння новий територій американського Заходу.

Сільськогосподарське виробництво країни досягло небувалих доти розмірів. Швидкий ріст фермерського господарства, заснованого на капіталістичних началах, призвів до утворення величезного, стійкого і платоспроможного внутрішнього ринку.

Остання чверть XIX ст. була часом величезного залізничного будівництва. Високими темпами розвивалася верстатобудівна, текстильна, харчова промисловість. З 90-х років швидко починають розвиватися такі нові галузі індустрії, як хімічна, електротехнічна, гумова, автомобільна і нафтова промисловість.

Швидкому розвитку американської промисловості сприяла наявність величезних природних ресурсів і вигідне географічне положення. Велику роль в у капіталістичній індустріалізації США зіграв приплив закордонних капіталів.

Економічні кризи були могутнім прискорювачем концентрації виробництва і централізації капіталу, у результаті чого в США виникають монополістичні об'єднання.

Бурхливий економічний розвиток США в останній чверті XIX ст. призвів до величезного збільшення виробництва і росту національного багатства країни. [17]

Природні передумови. Природне середовище Сполучених Штатів Америки відзначається великою різноманітністю. Частина величезної території США знаходиться в екстремальних умовах і зазнає стихійної шкоди. Діяльність людини утруднена в пустелях і високогір'ях Заходу і особливо на Алясці, частина якої розташована за Полярним колом.

На внутрішніх плато і високогір'ях Кордильєр панує різкоконтинентальний, здебільшого аридний клімат з висотною поясністю. Тихоокеанське узбережжя, включаючи Аляску і Гавайї, - зона підвищеної сейсмічності. Країна не має покладів бокситів, марганцю, хрому, нікелю, кобальту, платини, олова. Південний схід “суміжних штатів” зазнає чималої шкоди від морських тропічних циклонів, південний захід - від хуртовин та ураганів. На Великих рівнинах бувають посушливі роки, а пізні заморозки можуть траплятись навіть у Флориді.

Проте в цілому навряд чи можна знайти іншу країну, де природні умови були б настільки сприятливими для життя і господарської діяльності, а ресурси - настільки великими, як в США. Територія країни, за винятком Аляски, добре освоєна і використовується дуже інтенсивно. Надра Сполучених Штатів Америки мають багаті, як правило, зручні для експлуатації і вигідно розташовані родовища корисних копалин: і паливно-енергетичні, і металеві, і неметалеві. США є лідером з забезпеченості кам'яним та бурим вугіллям в світі Загалом вугілля Апалацького басейну США має спікність і використовується для коксування. Світове значення мають поклади нафти, природного газу, бітумінозних сланців, урану, залізних руд, міді, свинцю, цинку, молібдену, фосфатів, калійної солі, сірки. Загалом США має 6,9 % забезпеченості природними ресурсами від території всього світу.[5]

Великі озера є найбільшим резервуаром прісної води на Землі, майже 2/3 їх площі знаходиться під юрисдикцією США. Річки, що стікають з Аппалачів і Кордильєр, багаті на гідроенергію. Майже 3/10 території все ще вкриті лісами. Морська економічна зона США є найбільшою в світі і багатою на рибні та інші ресурси...

Комплекс чинників сприяє сільськогосподарському виробництву. Насамперед це величезні розміри земельного фонду, придатного для потреб рослинництва і тваринництва. “Суміжні штати” розташовані в помірному і субтропічному поясах. Межа між ними проходить між 35⁰ та 40⁰ пн. ш. Гавайські острови і південь Флориди - це вже тропіки. Східні території “суміжних штатів”, де знаходиться більша частини рівнинних земель, добре зволожені і практично не знають посух. Умовною межею між вологим сходом і посушливим заходом можна вважати 100⁰ зх. д., вздовж якого річна сума опадів становить приблизно 500 мм. Посушливі південно-західні штати мають можливості для штучного зрошення. Важливою є наявність масивів родючих ґрунтів, серед них - субтропічні чорноземи, чорні та каштанові ґрунти великих північноамериканських степів - прерій. Природна родючість ґрунтів в Сполучених Штатах значно поліпшена людиною.

У свій час Аппалачі і Кордильєри являли собою важко прохідний бар'єр для колоністів. Зараз вони мають сучасну транспортну інфраструктуру. Морські бухти Бостона, Нью-Йорка, Делаверська та Чесапікська затоки на Атлантичному узбережжі, затоки П'юджет -Саунд, гирло річки Колумбія і затока Сан-Франциско на Тихоокеанському узбережжі створюють зручні умови для мореплавства. Великі озера зв'язані з океаном через річку Св. Лаврентія і басейн Міссісіпі. Взагалі Міссісіпі - найбільша прісноводна річка, води якої широко застосовуються в побуті, так і на виробництві.[7]

Територія США багата на унікальні ландшафти. Частину з них перетворено в національні парки. Серед них Єллоустон - величезна гейзерна область. Йосемітська долина - творіння відступаючого льодовика, Великий каньйон - результат ерозії Колорадського плато та ін. Американці першими вдалися до охорони своєї природної спадщини. Сучасна система заповідних територій становить 30 млн гектарів. У США витрачаються значні кошти на охорону природного середовища. Проте внаслідок величезних розмірів матеріального виробництва і транспортного парку в країні ще досить багато проблем з забрудненням повітря, вод і земель.

Демографічні передумови. Після виникнення європейських колоній в Америці їхнє населення почало різко зростати. Наприкінці XVII ст., коли були засновані невеликі поселення Джеймстаун і Плімут, у 12 колоніях проживало близько 250 тис. чоловік. До середини XVIII ст. чисельність колоністів сягнула майже 1,5 млн. Перший перепис населення, проведений у 1790 р., зареєстрував 3,9 млн чоловік. Протягом XIX ст. приріст населення відбувався швидкими темпами, і воно досягло 31,4 млн у 1860 р. і 76 млн у 1900 р. За перші тридцять років XX ст. населення США збільшилося до 123 млн. У 1980 р. воно складало 226,5 млн чоловік. На сьогодні кількість населення сягає близько 284 млн. чоловік, (середній приріст населення становить 0,9%, відсоток міського населення 77%, середня кількість чоловіків на 100 жінок дорівнює 97) [10], таким чином за чисельністю населення США займають третє місце у світі після Китаю й Індії. Приріст населення в Штатах відбувався завдяки високій народжуваності й масовій імміграції.

У наш час, незважаючи на різні обмеження, щорічний притік населення становить 600-800 тис. чоловік. За рахунок мігрантів США поповнюють свої людські ресурси дешевою робочою силою, а також спеціалістами високої кваліфікації. Імміграція розглядається як позитивне явище, що урізноманітнює можливості країни.

Середня густота населення становить 28 осіб на 1 км². Дуже слабо заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км²), а також Гірські штати і Великі рівнини. Найвища густота характерна для районів скупчення міст. Це Атлантичне узбережжя Півночі, Приозер'я, окремі ареали Мексиканського і Тихоокеанського узбережжя. Внаслідок зростання великих міст і злиття їх між собою утворилися величезні міські зони - мегалополіси, Найбільшим є БосВаш (Бостон - Вашингтон) на Атлантичному узбережжі. Він простягся на 800 км і об'єднує понад чотири десятки великих міст із загальною кількістю населення 45 млн чоловік і пересічною густотою - 450 чол. на 1 км².

Етнічний склад населення США строкатий. Початковими його елементами були аборигени-індіанці, європейські іммігранти (англійці, ірландці, німці, скандинави) і негри-раби з Африки. З-поміж європейців найбільше було вихідців з Британських островів, що забезпечило зверхність англійської мови і культури. З кікця XIX ст. серед іммігранти стали переважати вихідці з Південної і Східної Європи (італійці, греки, чехи, поляки, росіяни, українці), а нині - вихідці з Латинської Америки та Азії. Нові переселенці помітно відрізнялися своєю мовою і культурою від попередніх. Вони селилися компактними групами і тільки в містах, у яких до певної міри зберігали свою етнічну відокремленість. Іммігранти-украінці переселялися в Новий Світ у пошуках кращої долі або з політичних причин. Спочатку це були селяни, робітники. Після Другої світової війни значною стала також частка інтелігенції. На відміну від Канади українці в СІЛА зразу ж осідали в містах. Нині кількість громадян СІЛА українського походження становить, за різними оцінками від 0,5 до 1 млн чоловік. Проживають вони здебільшого в штатах Пенсільванія, Нью-Йорк і Нью-Джерсі. Є в СПІД й іммігранти-євреї з України .[1]

Всіх вихідців з Європи об'єднують поняттям «білі». Крім них, розрізняють «чорних» та «інших» (азіати, індіанці, ескімоси, алеути). Останнім часом виділяють ще так званих іспаномовних - вихідців з Латинської Америки, особливо з Мексики, «Чорних» - 30 млн чоловік, азіатів - 7, індіанців, ескімосів, алеутів - 2, іспаномовних - 22 млн чоловік.

США - найбагатша країна світу. Але в ній є значні соціальні контрасти, нерідко забарвлені расовими й етнічними відмінностями. Згідно з офіційними даними, більш як 30 млн американців живуть поза рівнем бідності. Переважають з-поміж них «бідні білі», але в цілому гіршими є умови життя негрів і латиноамериканців.

США як культурний регіон - молодий. У ньому синтезувались англійська мова і культура з культурною спадщиною поселенців з інших країн. За своїм характером це міська, стандартизована і технізована масова культура. Вирішальну роль в її становленні відіграли преса, кіно, радіо й телебачення, а також автомобіль. Сучасний вплив американської культури в світі дуже значний. Сприймають її не елітні, а середні верстви населення.

3. Сучасна структура та рівень розвитку господарського комплексу території США

США - наймогутніша за економічним, політичним і військовим потенціалом країна, надзвичайно різноманітна. Одними з найбільш значущих галузей є добувна і обробна промисловості, сільське господарство, транспорт та нематеріальна діяльність держави, така як торгівля, фінанси та послуги. В первинній сфері зайнято лише 3,3 % працюючих (у сільському господарстві, лісівництві й рибальстві - 2,8 і в добувних галузях - 0,5), а у вторинній сфері - 22,4 % ( в будівництві - 6,0, в обробній промисловості - 16,4) і в третинній сфері - 74,3 % ( на транспорті, в зв'язку, електроенергетиці і комунальному господарстві - 7,1, в торгівлі - 20,9, у фінансах та страхуванні - 6,7, в галузях обслуговування - 34,9 і в громадському харчуванні - 4,7). Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам.

Перебуваючи далеко від театрів військових дій впродовж XX ст., США майже не відчували на собі безпосередніх ударів світових війн, а, навпаки, використовували їх як потужний фактор розширення своїх ринків. За роки Другої світової війни країна подвоїла економічний потенціал, залишивши далеко позаду конкурентів із Західної Європи та Японії, ставши абсолютним світовим лідером за багатьма показниками. На США припадає 12,6 % світового експорту, в тому числі 11,5 % промислового, 13,5 % експорту машин та транспортного устаткування, 13 % експорту хімічної продукції.

Проте успіхи американської економіки опинилися під загрозою через трагічні події 11 вересня 2001 р. Але, незважаючи на певний спад, урядові США вдалося стабілізувати економічну ситуацію в країні та відновити стабільність американської валюти.

Масштабність внутрішнього ринку забезпечує США унікальне місце у світовій економіці. Найбільший у світі обсяг ВНП (9 963 000 млн дол.) свідчить, що США витрачає більше, ніж будь-яка інша країна, на поточне споживання та інвестиції. Американська економіка першою у світі досягла стадії постіндустріального розвитку. Внутрішній ринок завжди був головним для господарства США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призначення. Водночас США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їх частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експортує виробниче обладнання і машини, літаки і аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукоємних товарів, патентів та інформації США - поза конкуренцією. Держава імпортує нафту і нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку і вироби, газетний папір, продукти тропічного землеробства. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так. американські заводи випускають 11-12 млн автомобілів на рік. Ще 5-6 млн автомобілів країна імпортує. Головними торговельними партнерами США є індустріально розвинуті країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Канада і Латинська Америка. [7]

Як безсумнівний лідер континенту і визначний центр світового господарства, США мають у своєму розпорядженні всі існуючі на Землі матеріальні й нематеріальні виробництва, серед яких провідними є галузі високих технологій та наукомісткі: автомобілебудування, авіаракетокосмічна, електронна промисловість, хімія оргсинтезу, галузі ВПК тощо. Володіють вони і найбільшим у світі науково-технічним потенціалом, який у сучасних умовах є вирішальним фактором розвитку економіки. Щорічні асигнування на НДДКР перевищують 160 млрд. дол. Держава фінансує майже 46 % науково-дослідних робіт, створення складного та коштовного обладнання. Тут уперше у світовій практиці було створено науково-промислові й технологічні парки і поліси, в яких територіально об'єдналися наукові дослідження і наукомісткі виробництва. Такі утворення функціонують у різних місцях: вздовж кільцевої дороги № 128 у Бостоні, «Силіконова долина» у Каліфорнії (найбільше скупчення виробництв і наукових організацій в електронній промисловості), Сандал, Портленд, університети й інститути: Джона Хопкінса, Массачусетський, Стенфордський, Вашингтонський, Мічиганський, Каліфорнійський, Колумбійський тощо. Термін «Силіконова долина» використовують на означення інших подібних утворень у світі.

Усі ці заходи забезпечили США провідні позиції у світі щодо виробництва продукції високих технологій -- понад 36 % (Японія -- понад 20 %, ФРН -- понад 9 %).[1]

Рівноправно функціонують державна, велика корпоративна і дрібна приватна форми власності. Держава здійснює перерозподіл величезних коштів, які отримує від податків та різноманітних державних зборів, спрямовуючи їх на розвиток інфраструктури (в тому числі спорудження швидкісних автомагістралей стратегічного значення, створення телекомунікаційних та інформаційних мереж тощо), на регулювання сільськогосподарського виробництва та зовнішньої торгівлі, на НДДКР та військові програми.

Концентрація виробництва в промисловості США відбувається в умовах сформованої монополістичної структури. Понад 150 промислових корпорацій належать до 500 найбільших за капіталами компаній світу. Серед 25 провідних виробників ЕОМ -- 9 компаній із США, а із 19 фармацевтичних корпорацій -- 10.

США є також одним з найбільших у світі виробників сільськогосподарської продукції (до 12 % світового виробництва пшениці, 46 -- кукурудзи, 52 -- соєвих бобів, 21 -- бавовни, 17 % -- м'яса).

Вирішальну роль в економіці США відіграють транснаціональні корпорації, серед яких наймогутнішими є «Дженерал моторе», «Форд», «Ексон», «Дженерал Електрик», «Кока-Кола», «Дюпон», ІВМ, «Майкро-софт», «Філіп Моріс», «Мерк», АТТ, «Інтел» тощо.

Великий бізнес переважає в обробній промисловості. У сфері роздрібної торгівлі та послуг домінують дрібні (до 100 працівників) та середні (100--1000 працівників) фірми. Майже половину приросту національного доходу забезпечують підприємства малого бізнесу, які гнучко працюють не тільки у сфері послуг, переробці сировини, посередництві, а й у наукомістких галузях.

Особливістю сучасного економічного розвитку США є стрімке зростання продуктивності праці, передумова якого -- відновлення технічної бази промисловості, сфери послуг на основі широкої комп'ютеризації та використання інформаційних технологій (на 100 зайнятих припадає понад 65 персональних комп'ютерів).[1]

4. Територіальна структура і особливості розміщення господарського комплексу

Господарство США має свої особливості розміщення. Для кожного регіону характерна своя галузь виробництва. В цьому питанні ми намагатимемося показати територіальну структуру провідних галузей країни.

Промисловість. Американська промисловість вирізняється пріоритетом наукомістких технологій, що створюють продукцію на базі найпередовіших технологій. У США розвинутий весь спектр галузей промисловості, починаючи з традиційних (гірничодобувна, металургійна, нафтохімічна) і закінчуючи найсучаснішими (аерокосмічна, мікроелектроніка, виробництво нових матеріалів і т. д.).

Однією з найпотужніших галузей промисловості є добувна промисловість. Структура корисних копалин, що їх видобувають в Сполучених Штатах Америки, за вартістю на ѕ складається з палива, на 9 % - з неметалевої сировини і на 7 % з руд металів. США мають друге місце по видобутку вугілля - 23 % світових запасів. Видобуток кам'яного вугілля становить 820 млн т, нафти - 360 млн. Т, природного газу - 550 млрд м³, залізної руди - 60 млн т. Відкритим способом видобувають 60 % вугілля; загальні витрати на 25-30 % нижчі, ніж при підземному видобутку. В США буре вугілля існує в найбільшій кількості - 21 % світових запасів. Головними кам'яновугільними басейнами країни є Аппалачський, який за розмірами, геологічними умовами та якістю вугілля, за вигідністю розташування (щодо Північного Сходу і Приозер'я), а також за кількістю вже видобутого вугілля не має рівних у світі і Центральний.

Нафту і природний газ добувають у таких районах:

1) Галф - узбережжя і шельф Мексиканської затоки в штатах Техас і Луїзіана.

2) Мідконтинент - внутрішня частина штатів Техас і Оклахома;

3) Каліфорнія та її шельф;

4) північне узбережжя Аляски.

Потоки нафти і природного газу спрямовані в Приозер'я і на атлантичне узбережжя Півночі. Транспортування газу здійснюється трубопроводами, нафти і нафтопродуктів - трубопроводами та морем. Танкери везуть їх з Аляски до Сієтла і І Галфа навколо Флориди в район Філадельфії та Нью-Йорка. Головний залізорудний басейн знаходиться біля озера Верхнього. Уран і руди кольорових металів добувають у Кордильєрах, фосфорити - у Флориді, калійні солі - в штаті Нью-Мексико. США посідають перше місце в світі за вартістю мінеральної сировини, яку добувають самі, і водночас - перше місце як її імпортер. Це пояснюється як величезними потребами, так і бажанням і можливістю одержати дешеву продукцію. І інших країн і заощадити свої ресурси.

Найбільш Сполучені Штати Америки відомі своїм видобутком золота. Кількість видобутку становить 320 тис. т. Тут США поступаються лише ПАР - 495 тис. т. У видобутку кольорових металів країна посідає друге місце (мідь - 1,86 млн т), а за виробництвом перше (рафінований алюміній - 3,37 млн т, рафінована мідь - 2,25 млн т).

Добувна промисловість тісно пов'язана з енергетикою. Енергетика є однією з найбільш динамічних галузей господарства США. Зараз в енергобалансі частка нафти становить 40 %, природного газу - 25, вугілля - 23, гідро-, атомної і геотермальної - лише 12 %.

Загальна енергозабезпеченість виробництва і побуту дуже висока. Вугілля використовують передусім як паливо для теплових електростанцій, природний газ - комунальному господарстві, нафту - як моторне паливо. Країна виробляє понад 2 600 млрд кВт * годин електроенергії. Вирішальною є частка теплових електростанцій. Найбільші гідростанції побудовані на річці Колумбія, багато невеликих -у Каліфорнії і на річці Теннесі в Аппалачах. Геотермальна станція потужністю 1 млн кіловат діє в Долині Гейзерів у Каліфорнії. Працюють 110 атомних реакторів загальною потужністю 104 млн кіловат. Найбільше їх навколо Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

Обробна промисловість - основа матеріального виробництва США. Представлена всіма сучасними галузями. У країні виготовляють найрізноманітніші засоби виробництва і споживчі товари. На першому місці за вартістю продукції (майже 2/5) стоїть машинобудування.

Обробна промисловість - основа матеріального виробництва США. Представлена всіма сучасними галузями. У країні виготовляють найрізноманітніші засоби виробництва і споживчі товари. На першому місці за вартістю продукції (майже 2/5) стоїть машинобудування.

Значну роль відіграють також харчова, хімічна, поліграфічна, паперова, металургійна, швейна промисловість та виготовлення виробів із пластмаси. Важливим у структурі обробної промисловості є зрушення від важкої індустрії в напрямі електроніки і засобів автоматизації. Якщо в 70-х роках виплавляли майже 140 млн тонн сталі, то тепер - близько 100. На передньому плані за кількістю зайнятих виявилися авіакосмічна промисловість, виробництво електронних компонентів, конторського обладнання (оргтехніки) і комп'ютерів, а також засобів зв'язку.

Сільське господарство. По всіх параметрах сільське господарство Сполучених Штатів являє собою крупний бізнес. Склався навіть спеціальний термін - «агробізнес», - гігантська вага сільськогосподарського виробництва, що відображає, в американській економіці. Під цим терміном мається на увазі весь агропромисловий комплекс від окремого фермера до мультинаціонального концерну-виробника хімікатів. Агробізнес включає фермерські кооперативи, сільські банки, транспортувальників сільськогосподарської продукції, дилерів споживчими товарами, виробників сільськогосподарського устаткування, харчову промисловість, мережі продовольчих магазинів і багато інші підприємств.



Посіви зернових культур займають 2/3 площ. Головна вирощувана продовольча культура - пшениця, але кормових культур (кукурудза, сорго) збирається набагато більше. Збір зерна становить близько 90млн. тон. Кукурудза - вважається національною культурою США, її збір становить 256 млн. тон - 2/5 світового. Основна частина кукурудзи використовується як комбікорм. Серед олійних культур переважають соєві боби, збір яких в останні десятиліття значно зріс і зараз дорівнює 70 млн. тон (3/5 світового). Їх використовують і в харчуванні, і як корм худобі. Регіон має багаті традиції у вирощуванні бавовни, яка з ХІХ ст. була головним експортним товаром, зараз валовий збір становить близько 4 млн. тон . Майже однаковим є вирощування цукрового буряка та цукрової тростини 23,4 та 29,9 млн. тон відповідно (цукровий буряк вирощують переважно на західних землях, а цукрову тростину на узбережжі Мексиканської затоки та Гавайських островах). Агрокліматичні умови сприяють для вирощування різноманітних фруктів та овочів, врожайність яких одна з найбільших у світі. США посідає перше місце в світі за збором та експортом тютюну. [11]

Таблиця 1 Посівна площа, врожайність, валовий збір с/г продукції [9]

У загальних обсягах сільськогосподарського виробництва 2/3 становлять продукти тваринництва Це високопродуктивна галузь, забезпечена міцною кормовою базою (комбікорми, сіяні трав пасовища). Тваринництво США спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, молочного та м'ясного напрямів. Загальне поголів'я великої рогатої худоби 113,8 млн. голів (з них молочних корів 9,4 млн., м'ясних - 35,3) [10]

Таблиця 2

Останні два десятиліття спостерігається тенденція зменшення поголів'я овець (1965р. - 25,1млн. гол. 2003р. - 8,5), зате збільшується кількість свиней (близько70 млн. гол.)[10] Вирощування м'ясних курчат є найбільш індустріалізованою галуззю сільського господарства США (до 4 млрд бройлерів на рік) За багатьма ознаками його можна вважати галуззю промисловості . [1]

Від низької собівартості продукції американського фермера виграє і вітчизняний, і зарубіжний споживач. Американцям продовольство обходиться куди дешевше, ніж жителям багатьох інших розвинених країн. Більш того, одна третина посівних площ Сполучених Штатів засівається спеціально на експорт - до Європи, Азії, Африки, Латинської Америки. У 2006 році рівень сільськогосподарського експорту досяг 43,3 мільйонів доларів. [12] Імпорт продуктів сільського господарства набагато менше, що й створює в цій області торгівлі відповідну перевагу.

Однією з сильних сторін американського сільського господарства завжди служила сприйнятливість фермера до нової техніки. Комп'ютери - лише новітня ланка в довгому ланцюзі винаходів, що послужили фермеру підмогою в зростанні продуктивності і зниженні собівартості продукції. Проте фермери настільки традиціоналісти, наскільки новатори. Їм характерно глибокий консерватизм і пошана до традицій, завдяки чому сільська громади зберігають стабільність за часів швидких змін.

Проте у американського сільського господарства окрім світлих є і тіньові сторони. Надлишок сільськогосподарської продукції і низький рівень цін ускладнює багатьом фермерам отримання прибутків. Вартість таких товарів як техніка, добрив, пестицидів - росте швидше, ніж виручка від продукції. Додають їм турбот і високі ставки банківських відсотків на кредити.

Ферма все більше і більше збільшуються в розмірах, але кількість людей, що працюють на них, скорочується. Відтік населення з сільської місцевості сприяв зростанню безробіття і соціальних проблем в містах. Сьогодні фермерами числяться лише 2,4 мільйонів чоловік (при загальній чисельності населення в США в 230 мільйонів).

Тим часом все більше ферми переходять в руки корпорацій - від невеликих, керованих однією сім'єю, до гігантських конгломератів. Біля п'ятої частини всіх зароблених фермами коштів доводиться на рахунок корпорацій.

Організаційна структура сільського господарства США

І сімейні ферми, і корпорації піддаються критиці за збиток, що заподіюється навколишньому середовищу. З 40-х років в американському сільському господарстві багато разів зросло застосування штучних добрив, а також хімікатів для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами рослин. Виявившись незамінною підмогою в збільшенні урожаїв, ці засоби породили і немало проблеми. Атмосферні опади, розтікаючись і просочуючись крізь верхні шари ґрунту, занесли добрива в ґрунтові води, річки і озера, погіршивши якість води і стимулюючи зростання небажаних водяних рослин. Токсичні хімікати, у тому числі і канцерогенні, і чреваті іншими захворюваннями, часом проникали в повітряний басейн, водні і харчові ресурси країни. Заподіювали вони і безпосередній збиток здоров'ю фермерів і їх працівників, хоча виробники хімікатів і стверджують, що їх продукція безпечна, якщо застосовується строго по інструкції. Впродовж ряду років багато видів сільськогосподарських шкідників виробили імунітет до відносно м'яких хімікатів, тому фермерам доводиться удаватися до сильніших і дорожчих хімічних засобів.

Транспорт. CШA мають розвинуту транспортну систему. Саме завдяки їй ця велика країна добре освоєна. Вантажі перевозять залізницями, автомобілями, внутрішнім водним і трубопроводним транспортом. Залізниці побудовані ще в минулому столітті, їх довжина навіть зменшується. Будівництво автошляхів продовжується й нині. Практично немає населених місць, у тому числі й ферм, до яких не були б прокладені дороги з твердим покриттям. Найбільш ефектний вигляд має система швидкісних між штатних автострад - хайвеїв. Загальна довжина їх становить майже 70 тис. кілометрів, і вони сполучають між собою всі міста з населенням по над 50 тис. чоловік. Це багатосмугові магістралі з розділеним рухом і перехрещенням на різних рівнях. Залізниці й автомобільні дороги утворюють кілька широтних і меридіональних напрямів, які дістали назву «транспортних коридорів», їх вузловими центрами на узбережжях стали великі міста, а в середині країни - Чикаго, Сент-Луїс і Атланта.

До внутрішніх водних шляхів належать озера, річки і канали. З'єднані між собою каналами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св.Лаврентія утворили найдовший у світі внутрішній водний шлях від Мексиканської затоки до Північної Атлантики Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США. Берегові канали, які з'єднують гирла річок і лагуни, оперізують Атлантичне та Мексиканське узбережжя. Ними річкові судна пересуваються вздовж берега, не виходячи у відкрите море.

Розгалужена мережа трубопроводів з'єднує місця видобутку та споживання нафти й газу. Густота транспортної мережі є найбільшою в східній частині країни І в Каліфорнії, тобто вона пропорційна розміщенню населення і його господарської діяльності, США мають значний торговий флот. Багато кораблів ходять також під «дешевими прапорами». Найважливіші системи морських портів сформувалися навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х'юстона і Лос-Анджелеса. В морських комунікаціях істотну роль відіграє Панамський канал, через який здійснюється морський зв'язок між східним і західним узбережжями країни. У перевезенні пасажирів переважає власний автомобіль. Насиченість країни автомашинами є найвищою в світі - 500 одиниць легкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів. Усього на ходу в країні майже 180 млн автомашин, у тому числі - 125 млн легкових. Власна автомашина стала традицією і елементом престижу ще в 20-ті роки XX ст. Вона має величезний вплив на життя країни, стала передумовою субурбанізації і встановлення міського способу життя в позаметрополітенській Америці. Автомобільний транспорт щороку споживає 400-500 млн тонн бензину і е головним забруднювачем атмосфери в містах, У перевезеннях пасажирів важливе місце посідає повітряний транспорт. За насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків і кількістю перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Аеропорти Чикаго, Далласа - Форт-Уерта, Атланти і Лос-Анджелеса вважаються чотирма найбільш завантаженими в світі.

В третє тисячоліття США вступили з широким арсеналом засобів й методів державного регулювання економіки й сприяння розвитку людського потенціалу, які не тільки не протидіють ринковим силам, але розширюють можливості їх використання для підвищення національної конкурентоспроможності.

По показнику сукупних державних витрат на соціальні цілі (або «людські реформи» - за американською статистикою) щодо ВВП серед розвинених країн світу США займають 10-е місце (20,7%), істотно поступаючись низці західних країн, зокрема Швеції, де такі витрати складають 40% ВВП, Німеччині і Норвегії - відповідно 36,8 и33,4%2.

Не дивлячись на скромну (порівняно з іншими провідними країнами світу) величину цього показника, в абсолютному виразі державні витрати на людські ресурси досягли в США, за оцінкою на 2006 р., 2,7 трлн. долл., залишивши далеко позаду всі країни світу. При цьому для державної політики США характерний подальше зміщення центру тяжіння з фінансування на страхування.

Відмінною рисою динаміки державних витрат на людські ресурси в першій половині поточного десятиріччя сталі випереджаючі темпи зростання витрат на освіту, що стала основоположним чинником розвитку постіндустріального суспільства і підвищення національної конкурентоспроможності. Займаючи десяте місце по індексу розвитку людського потенціалу (згідно докладу про розвиток людства 2005 р. США є світовими лідером в частці витрат на освіту в загальному об'ємі державних витрат (17,1%), випереджаючи Норвегію (16,2% - 1-е місце по ІРЧП), Канаду (12,7% - 5-е місце), Швецію (12,8% - 6-е місце по ІРЧП)).

Таблиця 3 Державні витрати на освіту країн-лідерів по ІРЛП

Рейтинг по ІРЛП	Країни	% ВВП	% загального об'єму держ. витрат
		1990	2000-2002	2005	1990	2000-2004
1	Норвегія	7	7,6	7,6	14,6	16,2
2	Ісландія	5,4	6	н.д.	н.д.	н.д.
3	Австралія	4,9	4,9	4,9	14,8	13,3
4	Люксембург	3,1	н.д.	н.д.	10,4	н.д.
5	Канада	6,5	5,2	н.д.	14,2	12,7
6	Швеція	7,1	7,7	7,7	13,8	12,8
7	Швейцарія	4,9	5,8	5,8	18,7	15,1
8	Ірландія	4,8	5,5	н.д.	10,2	13,5
9	Бельгія	5	6,3	н.д.	н.д.	н.д.
10	США	5.1	5,7	5.7	12.3	17,1

Увага американських правлячих кіл, що росте, до підвищення якості і розширення доступності освіти, професійної підготовки, їх відповідності динамічно змінним вимогам свідчить про розуміння ними критично важливого значення рівня освітньої і професійної підготовки трудових ресурсів для підвищення їх конкурентоспроможності і одночасно - рівня соціальної захищеності.

Розміщення більшості галузей невиробничої сфери в США збігається з розміщенням населення. Це роздрібна торгівля та громадське харчування, освіта, медицина, автосервіс і персональні послуги.

Саме у великих містах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні і туристські компанії. Тут же розміщені головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агентства, радіо- і телевізійні студії, культурні і спортивні заклади. Центральні ділові райони великих міст стали своєрідною вітриною США. Вони займають значні площі, мають модерну архітектуру, привабливий вигляд і зелене оздоблення. Тут багато готелів і так званих місць інтересу: фешенебельних магазинів і салонів, театрів, концертних залів, музеїв тощо.

Національні парки переважно знаходяться в Гірських і Тихоокеанських штатах. Серед курортних місцевостей найпопулярніші Флорида й Гаваї. Культурна спадщина США, порівняно з країнами Азії і Європи, - молода. Ставлення до неї дбайливе. Визначною пам'яткою історії США є будинок «Індепенденс-Холл» у Філадельфії, де в 1776 році була проголошена незалежність країни.

5. Зовнішньо економічні зв'язки США в регіоні

Після закінчення холодної війни, США намагаються досягнути стабільного становища у світі, пропагують вільний ринок і демократію. Основними важелями для ведення такої політики є Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк , Діяльність в ООН та НАТО. Особливо це стосується країн колишнього соціалістичного табору. В Африці США надають сильну підтримку демократичному уряду Південної Африки і намагаються підтримати демократичні прагнення на решті цього континенту.

В своїй економічній політиці США пропагують поширення вільного ринку, що є основною передумовою економічного зростання. Будучи членом регіональних американських міжнародних організацій США активно проводять таку політику в американському регіоні. США по закінченні холодної війни почали підтримувати розвиток Світової Організації Торгівлі для усунення бар'єрів, які заважають запровадженню відкритого ринку у всій Європі. Через діяльність Міжнародного Валютного Фонду і Світового Банку США намагаються підтримати країни, що розвиваються, спонукати їх до побудови ринкової економіки.

Деякі країни, такі як Ірак, Сербія, Куба, Північна Корея і в меншій мірі Росія і Китай знаходяться в більш чи менш явній опозиції до США та їх зовнішньої політики. Інші, наприклад Франція, вважають, що не змогли б досягнути свого становища у міжнародних відносинах без партнерства із США. Потрібно зазначити, що США здатні провадити свою зовнішню політику не лише мирними методами: прикладом може стати сумновідома криза у Косово чи Іракська кампанія.

Важливе місце у зовнішній політиці США посідають також зусилля по поширенню НАТО на схід. Це питання відчутно відбивається зокрема на російсько-американських відносинах. Представники Державного департаменту США висловили свою стурбованість тим фактом, що Росія постачає зброю Іранові, Сирії і Венесуелі, а також політикою російського керівництва відносно Грузії та інших сусідніх країн, передає (С)Reuters.

Виступаючи на прес-конференції в Брюсселі перед зустріччю з представниками ЄС, заступник помічника держсекретаря США Девід Крамер заявив, що вітає співпрацю з Росією в питаннях боротьби з тероризмом, а також участь РФ в розв'язку питань щодо ядерної програми Ірану і КНДР. Проте він відзначив низку аспектів, які не влаштовують США. Дані аспекти, за його словами, істотно ускладнюють російсько-американські відносини. До них належить дуже жорстка політика Росії відносно кількох сусідніх держав, крім того, у США є серйозні занепокоєння вважати, що Росія продає зброю країнам, з якими їй не слід було б співробітничати в цьому питанні, - таким як Іран, Сирія і Венесуела. Наприкінці своєї заяви Д.Крамер зазначив, що, на відміну від СРСР, у відносинах США з Росією було досягнуто значного прогресу, проте це ще далеко не межа можливого розвитку відносин в кращий бік.

5 січня США запровадили нові санкції проти низки російських, а також китайських і північнокорейських компаній. Ці компанії звинувачуються у продажі зброї Іранові, Сирії і Венесуелі. Зокрема, що стосується Росії, санкції було накладено на ФГУП "Рособоронекспорт", Тульське КБ приладобудування і Коломенське КБ машинобудування. Запроваджені санкції передбачають 2-річну заборону американським державним і приватним фірмам на торгівлю з цими компаніями. Тим часом в "Рособоронекспорте" заявляють, що компанія здійснювала торгову діяльність як офіційний посередник і постачала за кордон російське озброєння і військову техніку, керуючись міжнародними правовими нормами і законодавством РФ.

Також в зовнішньоекономічних зв'язках важливу роль відіграє туризм. Оскільки Сполучені Штати дуже велика країна з різноманітною природою, величезною кількістю історичних пам'яток та шедеврів світового мистецтва, то сюди з кожним роком приїжджає все більше туристів, що проносить неабиякий прибуток. Американці також люблять подорожувати, тому час своїх відпусток проводять у різних країнах світу.

Як ми бачимо на діаграмі в Сполучених Штатів Америки більше прибутків від іноземного туризму, тобто надходжень в країна, ніж витрат населення на зарубіжний туризм. Все це сприяє економічному росту країни.

Дуже важливого значення в зовнішньоекономічній діяльності Сполучених Штатів Америки набувають капіталовкладення. В США знаходиться один з найбільших світових банків за розмірами активів - “Сіті груп”. Наявність вільних коштів дозволяє Сполученим Штатам інвестувати різні держави і отримувати на цьому великі прибутки. Також США виступають головними інвесторами - 46 млрд доларів. Проте вони ж є і найбільшими споживачами інвестицій - 49 млрд доларів. Сполучені штати виступали інвесторами в таких країнах, як Німеччина, Китай, Мексика, а також нових індустріальних країн ( Іран, Ірак, Гонконг, Сінгапур). Натомість головними інвесторами для Сполучених Штатів являються Швейцарія, Японія та Канада (39 млрд доларів).

Також важливим аспектом діяльності США на світовій арені є боротьба із міжнародними терористичними організаціями. В жовтні 1999 року держсекретар Мадлен Олбрайт видала вказівки відповідним інстанціям країни, в яких міститься перелік 28 міжнародних терористичних угруповань, а також і заходів, яких потрібно вжити для максимального ускладнення їх діяльності. Цей список поновлюється щороку.

США дедалі активніше прагнуть впливати на перебіг світових процесів у сфері безпеки. Тому є підстави для припущення того, що політика США щодо миротворчої діяльності позначиться також і на особливостях проведення миротворчих операцій і в рамках ООН, і в рамках регіональних організацій чи військово-політичних коаліцій за участю цієї країни. Важливо також, що аналіз політики США стосовно миротворчої діяльності дає можливість чіткіше зрозуміти підходи американського уряду до проблем, пов'язаних з його баченням використання військової сили взагалі. Ознайомлення з динамікою чисельності американського військового персоналу, що протягом 2001-2003 років брав участь у миротворчих операціях, дає можливість стверджувати, що адміністрації Дж.Буша загалом вдається реалізовувати проголошену політику максимально можливого вивільнення своїх військ від миротворчої діяльності. Помітно скоротилася чисельність американських військ, що брали участь у миротворчих операціях і під керівництвом ООН, і на іншій основі (SFOR у Боснії, KFOR у Косові, MFO на Синайському півострові).

У 2000 році США не надавали в розпорядження миротворчих сил ООН жодної укомплектованої військової частини, а лише військових спостерігачів та поліцейські підрозділи. Всі військові частини брали участь виключно в операціях у Боснії та Косові. Протягом 2001-2003 років у балканських операціях SFOR і KFOR була задіяна найбільша кількість усіх військ США, що брали участь у миротворчій діяльності. Щоправда, формально найбільшим є 37-тисячний контингент у Південній Кореї. Однак, з огляду на його відмінні військові функції, дослідники рідко розглядають американські війська в Кореї у контексті миротворчої діяльності. Саме тому вивільнення американських військ з балканських операцій є ключовим завданням у рамках загального перегляду політики США щодо миротворчої діяльності. Якщо у квітні 2000 року американський контингент у Боснії становив 4,6 тис. військових, то вже в липні 2002.р.-- приблизно 2,4 тис., а в січні 2003.р..-- лише 1,8 тис. солдатів резерву і національної гвардії. Присутність американських військ у Косові також зменшилася (проте не так відчутно). У грудні 2002 року там перебувало близько 6 тис. американських військовослужбовців, а на початок квітня 2003 р. американський контингент у Косові налічував близько 5,4 тис. військових.