2.2.1 Промисловість

Після звільнення від іспанського правління Чилі протягом багатьох десятиліть розвивалося як залежна від іноземного капіталу аграрна гірничопромислова країна, причому гірська промисловість була сферою переважно капіталістичних виробничих відносин, а сільське господарство зберігало сильні феодальні пережитки.

Після першої і особливо після другої світової війни в Чилі все більшого значення набуває оброблювальна промисловість, орієнтована головним чином на внутрішній ринок. Але місце країни в міжнародному розподілі праці як і раніше визначає гірнича промисловість, контрольована іноземним капіталом. Тільки на зміну виробництву селітри як головній експортній галузі приходить виплавка міді, залізняку. Значення ж сільського господарства в економіці починає падати.

Були націоналізовані провідні галузі гірської промисловості, 60 найбільших компаній, 16 з 18 банків, експропрійовані маєтки, що мали в своєму розпорядженні зрошувані землі, площею більше 80 га. У 2 рази зменшилося число безробітних.

Процес денаціоналізації охопив всі галузі чилійської економіки, включаючи гірничодобувну. До 1980 р. п'ять основних монополістичних груп встановили контроль над 80% всіх чилійських акціонерних суспільств. 11 банків представляють 44,6% всього банківського капіталу країни і 82% приватного банківського капіталу. Біля 2% чилійських компаній володіють 60% національного капіталу. Понад 400 приватних фірм було вимушено в 1980 р. оголосити про банкрутство. Прийнятий хунтою «Кодекс про іноземні капіталовкладення» привів до широкого проникнення в економіку Чилі транснаціональних корпорацій. Росте зовнішня заборгованість, яка в 1980 р. склала 11,2 млрд. дол.. тобто на 32,8% більше, ніж в 1979 р. З кожних двох доларів, що поступають у вигляді доходу, один призначений для погашення зовнішнього боргу. Ріст експорту значно поступається зростанню імпорту, що посилює залежність чилійської економіки від закордону. У 1980 р. зовнішньоторговельний баланс Чилі був зведений з дефіцитом в 1 055 млн. дол., з яких 700 млн. дол. доводиться на значне зростання імпорту сільськогосподарської продукції.

Рівень промислового виробництва в Чилі зріс в 1980 р. на 4% проти запланованих 8,5%. У 1979 р. цей показник складав 8,2%.

Збір пшениці в 1980 р. склав всього 600 тис. т, тоді як потреби країни складають 1800 тис.т. В зв'язку з цим власті вимушені були ввести вільний імпорт зернових.

Реальна заробітна плата до 1980 р. скоротилася в 2 рази в порівнянні з 1973 р. Рівень безробіття з урахуванням часткових зайнятих залишається украй високим і складає більше 20%. У країні не хватає 700 тис. жител. Лише у одному Сантьяго не мають даху над головою близько 300 тис. чоловік.

Серед галузей, визначальних міжнародну спеціалізацію Чилі, найбільше значення мають видобуток і виплавка міді, видобуток залізняку, видобуток і виробництво селітри.

По запасах і видобутку міді Чилі займає одне з перших місць в світі. Родовища тягнуться двома смугами від перуанської межі до р. Біо-біо. Головна смуга мідної руди тягнеться по схилах і біля підніжжя Анд; друга, сильно вироблена, співпадає з Береговими Кордільєрами. Найбільш крупні копальні -- Чукікамата, Ель-Сальвадор (обидва на півночі) і Ель-теньенте (на південь від Сантьяго). Окрім них працює велика кількість середніх і дрібних копалень. Мідна руда збагачується в місцях видобутку, і там же або поблизу проводиться виплавка чорнової міді, а частково і рафінування. Найкрупніші мідно-плавильні заводи діють в Чукікамате, Потрерільосе (переробляє концентрати копальні Ель-Сальвадор і декілька дрібніших), Ель-теньенте і Вентанасе (недалеко від Вальпараісо).

Залізорудна промисловість в порівнянні із видобуток міді -- молода галузь. Вона почала розвиватися на початку XX ст. Копальні розміщуються в так званому залізному поясі, який тягнеться на північ від Сантьяго. Залізняк експортується, а частина її відправляється морем на металургійний завод Уачіпато поблизу Консепсьона. Щорічно на цьому заводі виплавляється близько 500 тис. т сталі. Окрім заводу повного циклу в Уачаттато в Чилі працює декілька заводів, що проводять прокат (найбільші в Сантьяго, Талькауано), і завод якісних сталей в Ренго (на південь від Сантьяго).

На півночі Чилі, в безводній пустелі Атакама, більше ста років ведеться видобуток селітри. Вона використовується для виробництва азотних добрив і йоду. В кінці XIX і в першій чверті XX ст. селітра була головним експортним продуктом Чилі, але поява на світовому ринку синтетичних азотних добрив завдала сильного удару селітряної промисловості. Селітри здобувається у наш час приблизно в 5 разів менше, ніж в роки розквіту галузі. Наявність викопної хімічної сировини (окрім селітри в Чилі здобувається сірка), утилізація побічних продуктів металургії і нафтопереробки є тією основою, на якій виросла відносно сильна чилійська хімічна промисловість. У Чилі виробляють сірчану кислоту, суперфосфат, соляну кислоту, хімічні волокна, в невеликій кількості пластмаси і деякі інші хімікати. Найбільші центри хімічної промисловості -- Сантьяго, Вальпараісо, Винья-дель-мар і Консепсьон. Якщо Північне Чилі забезпечує сировиною металургію і хімічну промисловість, то південна частина країни -- постачальник сировини для деревообробної промисловості (лісопильно-целюлозно-паперовою, меблевою), яка розміщена в містах півдня Консепсьоне, Темудо, Вальдівії і ін. Частина продукції лісової промисловості експортується.[Дод. Д.]

Більшість машинобудівних заводів розміщується в Сантьяго, Вальпараісо і Консепсьоне, другорядними центрами машинобудування є Арікаї Антофагаста (на півночі), Ранкагуа (у центральній частині країни), Вальдівія (на півдні).Галузева структура машинобудування Чилі склалася під дією іноземного капіталу і попиту на внутрішньому ринку. Тому що в Чилі відносно велике значення мають такі галузі, як складання автомобілів, радіоприймачів, телевізорів, виробництво побутового електробудування. З інших галузей машинобудування виділяються суднобудування і виробництво устаткування для залізниць.

Чилі задовольняє частину своїх потреб в будівельних матеріалах, в продукції легкої і харчової промисловості. Цементні заводи розташовані в Кокімбо і поблизу від нього, в Хуан-сольдадо; текстильна промисловість сконцентрована в столиці; шкіряно - взуттєва там же, у Вальпараісо, Консепсьоне і декілька інших південних містах - центрах тваринницьких районів. Підприємства харчової промисловості, отримуючі сировину від сільського господарства, розташовуються в головному сільськогосподарському районі країни -- Центральному Чилі і орієнтуються на споживання. Чилі займає одне з перших місць в Латинській Америці по величині улову риби. Велика частина улову переробляється в рибну муку, значна частина якої експортується. Підприємства, що переробляють рибу, розміщуються в портових містах.[15]

Одна з причин, що утруднює розвиток господарства Чилі, є недолік електроенергії і палива. Розвиток електроенергетики утруднений перш за все тим, що запаси рідкого і газоподібного палива в Чилі невеликі і розташовані на південній околиці, в декількох тисячах кілометрів від головних центрів споживання. Правда, останнім часом буріння нових свердловин почалося на півострові Арауко, поблизу від Консепсьона-- третього крупного промислового центру країни, але поки майже всю здобич дають промисли Вогняної Землі і території, прилеглої до Магелланової протоки з півночі. У тих районах, де здобувається нафта, йде і видобуток газу, який використовується для місцевих потреб і переробляється в бензин, пропан і бутан, оскільки трубопроводів, які сполучали б промисли з крупними центрами споживання, немає. Нафта ж вивозиться танкерами на північ, де розташовані два великих нафтопереробних заводи - один в Консепсьоне, інший в Конконе, поблизу Вальпараісо. Від Консепсьона прокладений нафтопровід в Конкон, що прискорює транспортування нафти. Відносно крупний видобуток вугілля ведеться в провінціях на південь від Консепсьона. Здобич росте поволі, оскільки вугільні пласти лежать на великій глибині і витрати виробництва тому високі. Недолік викопного палива в якійсь мірі компенсується великими запасами гідроенергоресурсів, які досить широко використовуються для виробництва електричної енергії. Більшість ГЕС, у тому числі і найбільші, побудовано в центральній частині країни. На ГЕС виробляється близько 70% електроенергії.

2.2.2 Сільське господарство

Сільське господарство забезпечує тільки частину потреб країни в основних продуктах харчування (імпортується велика кількість м'ясних продуктів, зерна, цукру і жирів), а фрукти і виноград виробляють в кількості, що дозволяє експортувати їх в сирому або переробленому вигляді. Так, Чилі виступає в ролі задоволеного крупного експортера виноградного вина. Найважливіша зернова культура Чилі -- пшениця обробляється головним чином в Центральному Чилі. На цей район доводиться більше половини всіх посівних площ під цією культурою. Важливим хлібним районом є і південна частина Подовжньої долини (близько 35% посівних площ). Враховуючи, що населення Сурчіко - так називають в Чилі цей район - складає лише близько 15% населення країни, можна вважати цей район важливою чилійською житницею. Інші зернові культури, характерні для Чилі, - це кукурудза і рис, що обробляються а оазисах теплою північною частини країни і на півночі Центрального Чилі, а також овес і ячмінь, що обробляються головним чином на півдні Подовжньої долини. Велике значення має картопля. Більше 1/3 площ під картоплею зосереджено в районі Сурчіко і біля 1/5 - в столичному районі. На півдні для картоплі найбільш сприятливі природні умови, поблизу Сантьяго -- умови збуту.

Перспективна культура для Чилі -- цукровий буряк. Виробництво її поступово росте, внаслідок чого імпорт тростинного цукру скорочується.

З інших технічних культур в Чилі обробляються рапс, льон-кучерявець, коноплі, тютюн. Великі площі зайняті садами, виноградниками і городами.

Найважливіші галузі тваринництва -- розведення великої рогатої худоби, свиноведення і вівчарство.

Сільське господарство Чилі відрізняється невисокою продуктивністю. Врожайність пшениці не перевищує 12 - 17 ц. / га, кукурудзи - 25 ц. / га. Воно украй потребує механізації, хімізації, розширення зрошуваних площ. Вирішення цих проблем неможливе без корінних соціально-економічних перетворень. Площа зрошуваних земель в Чилі трошки більша, ніж 1 млн. га.

Тваринництво носить екстенсивний характер, розвинене повсюдно. У 1995 налічувалося (млн. голів) великої рогатої худоби - 3,6, овець - 5,9, кіз - 0,8, свиней - 0,9. Велику рогату худобу розводять головним чином в Центральному Чилі, овець - на півдні. Навколо крупних міст - молочне тваринництво, виробництво немитої шерсті 19,2 тис. т. (1996).

Загальні запаси деревини 1,2 млрд.м3, заготовки круглого лісу - 8,2 млн. м3(1995), головним чином хвойних порід.[14]

По вилову риби (1,1 млн. т., 1995) Чилі. займає 2-е (після Перу) місце в Латинській Америці. Є промисел крабів, омарів, молюсків.[Дод. Е]

2.2.3 Транспортний комплекс

Для Чилі -- країни, витягнутої з півночі на південь більш ніж на 4000 км., дуже велике значення має транспортне господарство, і перш за все морське судноплавство, оскільки для південної частини країни море по суті справи є єдиним шляхом для перевезення масових вантажів. Дуже велике значення морського судноплавства і для зовнішньої торгівлі. Разом з тим морський транспорт Чилі розвинений недостатньо - в кінці 70-х років тоннаж чилійського торгового флоту був близько 500 тис. т. У країні багато морських портів, зокрема 25 мають істотне господарське значення. На півночі, там, де концентруються найбільші гірничопромислові підприємства, розмістилися головні експортні порти. До них відносяться Аріка, Ікіке. Токопілья, Антофагаста, Кокімбо. Перші чотири відправляють в інші країни, мідь, селітру, рибну муку; через Кокімбо експортується залізняк.

На відміну від багатьох латиноамериканських країн Чилі розташовує відносно розгалужену мережу залізних і автомобільних доріг. Загальна протяжність залізничних доріг - 9800 км., автомобільних, придатних для використання протягом всього року, тобто з твердим і гравійованим покриттям, - 37 тис. км. Автопарк налічував в кінці 70-х років більше 400 тис. автомашин, з них 40% - грузовики. Найбільш протяжні дороги через конфігурацію країни дублюють морський шлях уздовж побережжя від північної межі до Пуерто-монта. На південь залізничних доріг немає, - а автомобільних мало. Три залізниці зв'язують Чилі з сусідами: на крайній півночі лінія Аріка - Ла-пас. що є важливим виходом до океану для Болівії; на південь від лінії Антофагаста - Сальта (Аргентина) і Антофагаста - Уюні - Ла-пас і, нарешті, в центрі країни Трансандійська залізниця, що сполучає Вальпараісо і Буенос-айрес. Експлуатація цієї дороги пов'язана з великими труднощами. Круті підйоми, сніжні занесення взимку, зливи, що розмивають полотно влітку, сильно дорожчають перевезення.[5]

Ряд авіаліній сполучають Чилі з більшістю латиноамериканських країн, з країнами Північної Америки і Європи. Більшість міжнародних лінії обслуговуються іноземними компаніями. Повітряний транспорт має важливе значення і для внутрішніх перевезень, і в першу чергу для зв'язку з південною околицею країни. Найбільший вузол авіаліній -- Сантьяго.

2.2.5 Зовнішньоекономічні зв'язки

Зовнішня торгівля має для Чилі дуже важливе значення, оскільки країна виробляє у великих кількостях продукцію, яка йде на експорт, і оскільки її промисловість і сільське господарство не в змозі задовольнити всіх потреб країни в промислових виробах, багатьох видах сировини і продовольства. Близько 70% чилійського експорту складає мідь. Інші важливі експортні товари - це залізняк, селітра, йод, рибна мука, целюлоза і папір. У імпорті переважають машини і устаткування, хімікати, паливо і продовольство. Головні покупці чилійської продукції -- ФРН, Японія, США і Великобританія. Найважливіші постачальники товарів в Чилі-- США, Аргентина, ФРН і Бразилія.

У 1984 вартість експорту 2 481 млн. дол., імпорту 1910 млн. дол. Вивозять ( % від вартості експорту) мідь (71,7), залізняк (5,3), селітру і йод (2,2), целюлозу і папір (4,4), продукцію сільського господарства і рибальства (4,2). Ввозять (% від вартості імпорту) продовольство (33,1), машини і транспортне устаткування (23), паливо (14,3), хімічні вироби (11,8). Основні торгові партнери (1975 % від вартості експорту і імпорту): Японія (11,2 і 3,7), ФРН (14,4 і 7,1), США (8,8 і 29,2), Великобританія (8,2 і 2,8), Аргентина (6,8 і 17, в 1974), Бразилія (5,8 і 4,3), Італія (6,5 експорту), Еквадор (4 імпорт). Грошова одиниця - песо. Відбувається девальвація песо: 1 дол. США 30 вересня 1985 дорівнював 6,4 песо, а 31 травня 1987 - 19,82 песо.

2004 р. зовнішньоторговельні зв'язки Чилі коливались рекордними темпами. Прибуток експорту і імпорту був найвищий за історичними даними Експорт збільшився на 53% і склав 32 млрд. дол., імпорт - на 27,3% (23 млрд. дол.). Сальдо торгового балансу виросло до 9 млрд. дол. Частка експорту у формуванні ВВП дорівнювала 34% (у 2003 р. - 28%).

Вказані показники стали результатом різкого зростання світових цін на мідь (з 80 ц./а. ф. у 2003 р. до 114 ц. - в середньому за 2004 р.). збільшення в 4 рази цін на молібден , зростання цін на золото (454 долл./тр. унц.) та інші товари чилийского експорту. Ця динамика перекрыла негативний ефект підвищення світових цін на энергоносії, крупну статтю чилийского импорту. Умови торгівлі Чилі відношення експортних і імпортних цін покращилися в порівнянні з 2003р. на 20%.

Чилі займає перше місце в світі по експорту міді (35% світового зкспорта), йоду (50%), персиків (19%) і агар-агару (36%); знаходиться на другому місці по експорту рибної муки, метанолу (17%), чорносливу, рибного філе; на третьому місці - по експорту столових сортів винограду, авокадо (15%). По експорту виноградного вина Чилі займає 5-е місце в світі після Франції, Італії, Іспанії і Австралії; частина світу на світовому ринку визначається в 5,6%.[11]

У відповідності з прийнятою в Чилі класифікацією, структура експорту в 2004г. виглядала таким чином (в млрд. долл.): продукція видобувної промисловості - 52 (16,5), зокрема меднорудной - 44 (14,4), сільського господарства-7 (2,4). оброблювальній промисловості, включаючи штучно вирощений лосось, - 37 (11,8). Під впливом сприятливої кон'юнктури в 2004 р. експорт продукції гірничодобувної промисловості виріс на 88% і склав 16,5 млрд. дол.

При цьому постачання за кордон міді за вартістю збільшилися на 91,2% - до 14,3 млрд. дол. Ринок збуту чилійській міді достатньо диверсифікований. Продукція поставляється в 40 країн світу. Основними її покупцями є Японія і Китай, на яких доводиться по 17% всіх зарубіжних постачань. На третьому місці США - 13,5%, потім слідують Італія, Республіка Корея, Франція і ін.

Крім міді, основними товарами чилійського експорту в 2004 р. були лосось і форель - 1,4 млрд. дол., окисел молібдену - 1,4 млрд., целюлоза - 1,0 млрд., виноградне вино -843 млн., виноград - 808 млн., деревина, пиловочник - 638 млн., метанол - 505 млн., рибна мука - 338 млн. Не дивлячись на те, що традиційно в експорті країни переважають сировинні і продовольчі товари, останніми роками спостерігається тенденція до деякої диверсифікації експорту 18 тис. робочих місць і ще близько 50 тис. робочих місць на березі.

По оцінках експертів, тільки судами, зареєстрованими в Російському міжнародному реєстрі, може бути освоєне до 184 млн. т зовнішньоторговельних вантажів Російської Федерації, при цьому вартість фрахту, отриманого російськими судновласниками, може скласти 2,3 млрд. дол. На думку експертів Мінтрансу, із-за неможливості експлуатувати в Росії на конкурентних умовах танкери за вивіз нафти в Роттердам через порт Пріморськ фінські оператори отримують за тонну 12 дол.

По замовленнях російських судновласників в 1992 - 2003 рр. побудовано 204 судна загальним дедвейтом 6,8 млн. т, з них на російських верфях - тільки 44 судна загальним дедвейтом 382 тис. т, або близько 6% загального дедвейту.

Створення Російського міжнародного реєстру значно поліпшить фінансові можливості судноплавних компаній і створить економічні передумови для збільшення замовлень і будівництва нових судів на суднобудівельних заводах Росії. Реалізація законопроекту створить рівні конкурентні економічні умови для будівництва в Росії, а не за кордоном нових російських судів водотоннажністю до 70 тис. т. Це забезпечить зростання річного об'єму виробництва і реалізації транспортних судів для внутрішнього ринку з 1,5 млрд. руб. (50 млн. дол.) в 2002-г. до 21 млрд. руб. (700 млн. дол.) в 2010 р.

Згідно прогнозам "Brunswick UBS", в 2005 - 2012 рр. об'єми російського експорту і імпорту зростуть більш ніж на 80%, причому основна частина товарообігу обслуговуватиметься російськими судноплавними компаніями

Експорт готових виробів в 2004 р. виріс на 26% і склав 12,2 млрд. дол. У цю категорію чилійською митною статистикою включені наступні товари: промислово вирощений лосось і форель, целюлоза, нафтопродукти і бункерне паливо, виноградне вино і виноматеріали, охолоджена риба, пиловочник, дошки і вироби з дерева, метанол, м'ясо і м'ясопродукти, рибна мука.

Основними покупцями вказаної продукції були (млн. дол.): країни НАФТА - 3574, Європейського союзу - 2168, Азії - 2796, Андськой групи - 1375. На 27% (до 3,2 млрд. дол.) виріс експорт продукції деревообробної і целюлозно-паперової промисловості (у 2003 р. - 2,5 млрд. дол.). При цьому ціни на целюлозу на 20%. Експорт виробів з каучуку, хімічної продукції, включаючи пластмаси збільшився на 28,8% і склав 257 млн. дол.

Все більше число чилійських фірм включається в зовнішньоторговельну діяльність. Якщо в 1975 р. 200 фірм експортували 500 видів товарів, то в 2004 р. число експортних фірм виросло до 2300, а найменувань товарів - до 5000. Кількість країн - торгових партнерів Чилі за цей період потроїлося.

У 2004 р. експорт промислово вирощеного лосося і форелі збільшився на 25,4% - до 354,7 тис. т і оцінювався в 1439 млн. дол. Чилі займає друге місце в світі після Норвегії по об'ємах експорту цього продукту (33% світового ринку). Основними покупцями були США - 124 тис. т на 575 млн. дол. (40% всього експорту) і Японію - 154 тис. т на 566 млн. дол. (39%). Частка країн ЄС в загальному експорті чилійського лосося склала 8%' (24 тис. т на 117 млн. дол.). Постачання в країни Латинської Америки дорівнювали 23 тис. т (79 млн. дол.), в інші країни - 29 тис. т (101 млн. дол.).

У 2004 р. експорт продукції сільського господарства і АПК виріс на 12% і склав 5,6 млрд. . зайнявши друге за значенням місце після продукції добувної промисловості. Темпи зростання фізичних об'ємів експорту були високі. [22]

Останнім часом помітно виріс чилійський експорт м'ясної продукції. У 2004 р. він оцінювався в 550 млн. дол. проти 410 млн. в попередньому році. На 85,7% збільшився експорт м'яса птиці - до 130. млн. дол. (46 тис. т). Середня ціна за тонну виросла до 1800 дол. Виробництво базується на передових технологіях і найсучаснішому устаткуванні. За останніх п'ять років в модернізацію заводів було інвестовано 300 млн. дол.

Експорт яловичини в минулому році виріс на 37,5% і досяг рекордного для країни рівня - 23 млн.дол. Експорт свинини становив234 млн дол.. збільшившився на 56 % . Основними покупцями чілійської яловичини в 2004 р. були (%, в дужках млн. дол.) Мексика 48(11), Куба - 25 (5,8), Японія - 15(33) Коста-Ріка - 5 (1,6), Німеччина - 3,5 (0,8), Великобританія - 3 (0,6). Свинина поставлялася в основному в Японію - 65% і Республіку Корея -22%.

Експорт молочних продуктів в 2004 р. виріс до 80 млн. дол. Його структура була наступною (%): сир - 32, концентроване молоко - 33,3, молочний порошок - 15,6, морозиво - 4,7, згущене молоко - 4, інші - 10,4. Основними покупцями чилійських молочних продуктів є (%): Мексика - 48, Куба - 15,9, Перу - 7,7 і Болівія - 6,4.

Експорт свіжих фруктів в сезоні 2004/05 р. збільшився на 7,З % - до 1,9 млн. дол. Загальний обєм експорта склав 0,5 млн. т. Значно виросли поствки за рубіж яблук грейфруктів, авокадо, ківі і лимонів. Найбільшим покупцем чилійських фруктів залишаються США.

Все більше значення набуває експорт виноградного вина, на експорт працюють 309 підприємств. У 2004 р. обєктами постачань за рубіж склав 467 млн. л на суму 835 млн. дол. (на 16% більше, ніж в 2003 р.). Середня вартість коробки на 12 бути-лок дорівнювала 24 дол. Найбільш крупна компанія "Соncha y Toro" сортувала 6,9 млн. коробок по 9 л) на суму 144 млн. дол.

У 2004 р. чилійські вина доставились в 110 країн. Основний обєм експорту був здійснений в країни Європи (57,6%), частка країн Центральної Америки ставила 22,7%, Азії і Океанії -1,2%, Латинської Америки - 7,1%. Основними імпортерами чилійського вина є (у дужках - млн. дол.): США (144). Великобританія (143), Данія (39), Німеччина (38), Канада (38), Ірландія (36), Нідерланди (29), Бразилія (25). Японія (25) і Бельгія (18).

Експорт готових промислових виробів в 2004 р. виріс на 24% - до 4750 млн. дол. При цьому постачання продукції металообробної промисловості збільшилися на 27%; в порівнянні з 2003 р. - до 1,1 млрд. дол. На 24,5 % виріс експорт текстильних товарів. Він склав 173 млн. дол. проти 139 млн. в 2003 р. На думку президента Інституту текстиля М. Гарсия, успіх в цій сфері пояснюється полегшенням режиму ввезення чилійських товарів у зв'язку з набуттям чинності угоди про вільну торгівлю з США.

В цілому ж чилійська промисловість розвивається під постійним тиском з боку азіатських виробників. З 100 виробів, що продаються на ринку Чилі, - 65 азіатського походження. Крім офіційного імпорту, в цій області сильний неформальний сектор. По оцінках, щорічне ввезення товарів "човниками" складає 0,5 млн. дол. Розширенню чилійського експорту сприяє активна зовнішньоекономічна політика уряду, направлена на забезпечення доступу національних товарів на зарубіжні ринки.

Чилі займає активну позицію на засіданнях ВТО по питаннях лібералізації зовнішньої торгівлі сільськогосподарськими товарами, зокрема з питання сільськогосподарських субсидій, вживаних розвиненими країнами.

У зв'язку з тим, що в країні практично відсутні природні запаси енергоносіїв і багато видів промислової сировини, частка продукції добувної промисловості в закупівлях на зовнішньому ринку в цілому досягає 20% імпорту. Зростання світових цін на енергоносії в 2004 р. привело до того, що вартість імпорта Чилі товарів цієї групи збільшилася на 384, зокрема -тафти - на 35%, нафтопродуктів і дизельного палива - на 614, природного газу - на 18%. Загальна сума імпорту цієї групи товарів склала 4,3 млрд. дол.

Найкрупнішою статтею імпорту з групі споживчих товарів є автомобілі (22%). У 2004 р. їх закупівлі збільшилися на 314 - до 898 млн. дол. Основними постачальниками автомобілів були Японія (304), Бразилія, Республіка Корея (18%) і Аргентина (11%). Ввезення з Південної Кореї і Аргентини здійснюється безмитно.

На 66 % виріс імпорт меблів, в основному офісних і кухонних з металу і пластика. Головними постачальниками були Бразилія (364), Аргентина (144). Китай (134) і США (9%).

Чилі є нетто-импортером побутової електроніки. У 2004 р. імпорт товарів цієї групи виріс на 10% і дорівнював 164 млн. дол., в тому числі (млн. дол.): пральних машин - 27, морозильників - 19, мікрохвильових печей - 12, електроплит - 11, пилососів - 9, водонагрівачів - 8, електродуховок - 7, електропрасок - 5, холодильників - 4, зокрема Китай 264 і Республіка Корея - 21%. На країни Латинської Америки, в основному Бразилію, довелося 264

Імпорт продукції електроніки виріс на 30% і склав 347 млн. дол. Основними товарами цієї групи були телевізори, музичні центри, відеосистеми, видео- і аудіокасети, калькулятори. Найбільший об'єм постачань був здійснений з Китаю - 35 % і Мексики - 29 %

. Імпорт миючих, гігієнічних, косметичних засобів виріс на до 288 млн. дол. Основними статтями були (млн. дол.): памперси - 30, пральна пороша - 23, духи - 17, креми - 14, шампуні -12, паперові рушники - 10, фарби для волосся - 8. Провідними постачальниками виступали країни Латинської Америки - 63%, зокрема Аргентина - 36 %; частка США склала 11 %, країн Європи - 10%.;.

Ввезення продовольчих товарів і напоїв виріс на 8% - до 219 млн. дол. Основними товарами були рис, консерви, зокрема з тунця, а також віскі, шоколад, карамель, картопляні і зернові чіпси і пластівці, ром, пиво, макароны, сирий "Гауда", галети.

Зовнішня торгівля Чилі на відміну від багатьох інших латиноамериканських країн географічно достатотньо диверсифікована. У 2004 р. в чилійському експорті частка країн НАФТА, за оціночними даними, склала 22%, країн Латинської Америки - 17%, Європи - 27%, Азії - 35%. При цьому найдинамічніше розвивається експорт в азіатські країни. У 2004 р. постачання чилійських товарів в цьому напрямі виріс.[23]

Географічний розподіл імпорту в 2004 р. було наступним: на країни НАФТА припало 17% загальної суми, Латинської Америки - 37 %. Європи - 15%, Азії - 17 %, інші країни - 15 %. Основними поставщиками товарів на чилійський ринок виступають латиноамериканські країни, що зв'язане від залежності економіки країни від поставок енергоносіїв з Аргентини і Перу. У блоці НАФТА найбільша питома вага належить Сполученим Штатам.

Останніми роками Чилі все боль ше уваги приділяє активізації відносин з країнами Південно-східної Азії, що особливо входять в організацію Азіатсько-тіхоокеанского економічного співробітництва (АТЕС). Цей напрямок на неофіційному рівні проголошено пріоритетним. Чилі підкреслює свою роль першопроходця в становленні системи латиноамерикано-азиатских торгових зв'язків.

Розділ ІІІ. Соціальна інфраструктура

3.1 Освіта