Рекреаційно-туристичні ресурси Хмельницької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рекреаційно-туристичні ресурси Хмельницької області

Територія Хмельницької області лежить між 48?27 та 50?37 північної широти й між 26?09 та 27?56 східної довготи. Протяжність області з півночі на південь 220 км, з сходу на захід - 120 км. Область розташована в західній частині України. На Північному Сході межує з Житомирською, на Сході з Вінницькою, на Півдні з Чернігівською, на Заході з Тернопільською областями. Площа 20,6 тис. км?. Утворена область 22.09.1937 року. Крайніми точками її території на півночі є с. Веселівка Славутського району, на півдні - с. Гринчук Кам'янець-Подільського району, на заході - с. В'язовець Білогірського району і на сході - с. Вівсяники Летичівського району.

Область розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини в зонах лісостепу і мішаних лісів. У рельєфі області виділяються такі частини: Волинське плато; Подільське плато; товтрові кряжі; долина річки Дністер. Більша частина території розташована в зоні Лісостепу і лише не велика її частина у зоні Полісся. Центральна частина має типовий лісостеповий ландшафт: злегка хвиляста поверхня почленована не глибокими, часто заболоченими балками. У південній частині, що прилягає до Дністра, є чимало річок, що течуть з півночі на південь. Навислі над берегами скелі привертають увагу різноманітністю рослинності й неповторністю барв. Мальовничі пейзажі Поділля захоплюють. Недарма Леся Українка називала Поділля справжньою окрасою України.

В області налічується понад 90 річок у басейнах Дністра. Південного Бугу, Прип'яті. Найбільші з них Дністер з притоками Збруч, Жванчик, Смотрич, Тернова, Студениця, Ушиця, а також верхів'я Горині і Случі з Хаморою, верхів'я Південного Бугу та озера - Кузьминське у Красилівському районі і Новоставське в Летичівському районі.

Ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці і жита, цукрових буряків, картоплі та інших культур, а також садівництво й овочівництво.

На території області поширена рослинність двох геоботанічних зон України - Полісся і Лісостепу. На Поліссі переважають хвойні ліси, в Лісостепу - широколисті. В минулому лісів на Поділлі було значно більше: протягом ХV-XIX ст. їх винищували для виготовлення поташу та для вивозу деревини за кодон. Проводиться велика робота щодо збереження та збільшення лісонасаджень на землях, не придатних для землеробства.

В області є чимало родовищ нерудних корисних копалин, зокрема будівельних матеріалів: вапняку, гіпсу, крейди, кристалічних порід, пісків, глини також каоліни, фосфати, літографський камінь. Є поклади торфу та бітумінозних горючих сланців. Біля міста Славутич виявлено невелику поклади бурого вугілля. Область має також потужні запаси лікувальних і столових вод. Нині розвідані та досліджені родовища мінеральних вод типу «Нафтуся», «Миргородська», родонові води, 10 родовищ столових вод.

Фауна області складає 311 видів хребетних. 15 занесені до Червоної книги. 77 видів нашої фауни занесені до обласної Червоної книги. В лісах зустрічаються олені і лосі, дикі свині і косулі, білки і борсуки, вовки і лисиці, зайці-русаки, видри, тхори, їжаки, куниці, вужі, гадюки та багато інших.

У флорі Хмельниччини майже 1500 видів вищих спорових і насінних рослин, з яких 237 видів потребують охорони. Вони ввійшли до обласної Червоної книги. З них 68 видів рослин занесені до Червоної книги України.

Населення Хмельницької області на 1 січня 2010 р. становило 1334,0 тисяч осіб. Міське поселення складає 726,2 тис, сільське 607,8 тис. Середня густота населення складає 64,8 осіб на км?.

Природній рух населення за 2009 рік:

Народженні:14690;

Померлі: 21766;

Приріст 7076.

Міграційний рух за 2009 рік у межах України:

Число прибулих: 22368;

Число вибулих: 22952;

Приріст: - 583.

Зовнішня міграція

Число прибулих: 550;

Число вибулих: 335;

Приріст: 245.

Економіка Хмельницької області в наші дні успішно розвивається. Цьому сприяють її природні багатства, родовища корисних копалини і мінеральних ресурсів. На сьогодні розвідані близько 260 родовищ корисних копалини, експлуатація яких служить ефективному функціонуванню фарфоро-фаянсової галузі, виробництва будівельних матеріалів. Одним з найбільш перспективних напрямів розвитку мінерально-сировинної бази в області є освоєння родовищ графіту, виявлені на північному сході області.

Буртинське родовище графіту розташоване в Полонському і Шепетівському районах. Руди цього родовища легко збагачувальні. Вихід графітового концентрату з них складає 95%, зольність концентрату низька. З руд можливе отримання всіх сортів і марок графіту.

Запаси і прогнозні ресурси графітових руд в цілому по родовищу складають 350 млн. тонн.

На території області розвідано 21 родовище граніту з запасами 230-250 млн. куб. м, що повністю забезпечує потреби області в будівельній сировині на 100-120 років.

В результаті проведених геологорозвідувальних робіт на півночі і в центральній істині області встановлено ряд перспективних родовищ червоного та темно-сірого граніту, діориту та лабрадориту з високими декоративними властивостями.

Хмельницька область - це єдиний регіон в Україні та в колишньому Радянському Союзі, де розвідані родовища сапонітових глин - унікальних природних утворень, які вкладають цілу провінцію бентонітової сировини з особливими властивостями.

Запаси Хмельницької групи родовищ сапонітів складають понад 100 млн. т. Потужність продуктивного шару - 10-40 м, потужність розкривних порід - 5-20 м. Найбільш вивченими є Варварівське і Ташківське родовища сапонітових глин з запасами понад 60 млн. т.

На півдні області на території Віньковецького району розвідані Адамівське і Карачіївське комплексні родовища глауконітових пісків з запасами біля 30 млн. т. Встановлено високу агротехнічну ефективність використання глауконіту в сільському господарстві.

На Хмельниччині є поклади фосфоритів - сировини для виробництва мінеральних добрив. На даний час не відпрацьовані Джурджіївське, Майданське, Гайдамацьке родовища, та деякі прояви конкреційних фосфоритів, запаси фосфоритного ангідриду на яких за останніми розрахунками складають більше 190 тис. т.

Певні перспективи пов'язані з розвіданим новим для регіону типом руд - зернистими фосфоритами, прогнозні ресурси яких складають біля 120 млн. т.

Область має потужні запаси лікувальних і столових вод. Нині розвідані та досліджені родовища мінеральних вод: Збручанське, Зайчиківське, Маківське - типу «Нафтуся», Теофіпольське - типу «Миргородська», Полонське - родоновіди, 10 родовищ столових вод. Всі вони паспортизовані.

Детальна розвідка і затвердження запасів проведені на двох родовищах: Збручанському - 258 м³ на добу і Зайчиківському - 288 м³ на добу. Як показали дослідження останніх років, протяжність родовищ мінеральних вод типу «Нафтуся» по річці Збруч сягає 1,100 км, а загальні перспективні запаси - 190 тис. м3 на добу.

Промисловість

Важливе місце серед галузей промисловості займає машинобудування та металообробка, в якій зайнято 44.2% загальної кількості працюючих в промисловості області. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальсько-пресові машини, трансформатори, сільськогосподарські машини для рослинництва, технологічне обладнання для переробних галузей агропромислового комплексу, кабель, електротехнічні вироби. Найбільші підприємства області - ВАТ «Укрелектроапарат», «Катіон», «Адвіс», «Пригма-Прес», «Термопластавтомат», ВО «Новатор», кам'янець-подільські АТВТ «Мотор» та заводи «Електроприлад» і кабельний, ВАТ «Шепетівський завод культиваторів», Волочиський ВАТ «Номінал», верстатобудівне ВАТ «Говер» у Городку та ін.

Підприємствами області в минулому році освоєно виробництво нових видів продукції. Серед них кормозбиральний комбайн «Марал-125 Поділля», техніка для виготовлення тари і упаковки, котли опалювальні, нові види дискових твердосплавних пил, конденсатори електролітичні нової серії, комбінований ґрунтообробний агрегат «Поділля», гама нових трансформаторів, радіостанції для тепловозів і електровозів, електропилососи. Освоєно випуск лічильників газу, води і тепла та іншої продукції.

Провідне місце займає харчова промисловість, обсяги виробництва продукції якої складають 35,4% загально обласних обсягів. Харчова промисловість представлена такими галузями, як цукрова, хлібопекарська, кондитерська, макаронна, овочеконсервна, м'ясна і молочна, спиртова, пивоварна, борошномельно-круп'яна, тютюнова та інші, в яких зайнято 22,4% загальної кількості працівників промислових підприємств області.

Хмельницька область - один з найважливіших в Україні регіонів цукроваріння, де діють 16 цукрових заводів. Найбільші цукрові заводи розташовані у Хмельницькому, Шепетівці, Кам'янець-Подільському, Теофіполі, Городку, Деражні.

Легка промисловість області розвивається на основі переробки місцевої сировини і сировини, що завозиться. В ній виділяються такі галузі: швейна, текстильна, взуттєва, трикотажна, галантерейна. Серед найбільших підприємств області Хмельницькі ВАТ «Взутекс», ВАТ «Шкіргалантерея», ЗАТ Хмельницьклегпром», Дунаєвецька суконна фабрика, Волочиська швейна фабрика «Горинь».

Лісова і деревообробна промисловість випускає меблі, тару, будівельні матеріали, папір, картон. Найбільші меблеві фабрики знаходяться в Хмельницькому, Ізяславі, Летичеві. Великим попитом користується продукція акціонерних товариств «Славутсько-Іолянська паперова фабрика» та «Понінківський картонно-паперовий комбінат».

Велике значення для розвитку економіки області має електроенергетика: в м. Нетішин діє Хмельницька АЕС, що підключена до енергосистем України і країн Центральної Європи. В загальній структурі обсягу промислового виробництва частка енергетики складає 34,2%.

В області також працюють підприємства, які виготовляють товари побутової хімії, музичні інструменти, посуд, медичні інструменти, культтовари та інші товари народного споживання.

Агропромисловий комплекс

На території Хмельницької області знаходиться майже 4% всіх сільськогосподарських угідь України. Першість серед галузей сільського господарства тримає рослинництво. Найбільші посівні площі в області займають зернові культури, а серед них - озима пшениця. Вирощують також ячмінь, горох, овес, гречку, кукурудзу та ін. Хмельниччина - один із найважливіших регіонів вирощування цукрових буряків. Важливою галуззю рослинництва є вирощування картоплі. Виробництвом ефіроолійних культур займаються у Летичівському, Деражнянському, Хмельницькому районах, вирощують цикорій у Славутському і Старокостянтинівському районах. Природні умови сприятливі для розвитку овочівництва, але посівні площі овочевих культур ще невеликі. Понад 40% посівних площ займають кормові культури.

Поділля - це край садівництва. Основні плодові культури: яблуня, груша, абрикос, вишня, черешня, волоський горіх. Найбільша концентрація садів - у Придністров'ї.

Тваринництво в області базується на польовому кормовиробництві, природних пасовищах, відходах харчової промисловості, виробництві комбікормів Найважливішими галузями є м'ясо-молочне скотарство і свинарство. Розвинуті також птахівництво, вівчарство, кролівництво, бджільництво, рибальство.

В області розроблена програма інтенсифікації тваринницької галузі, в основу якої покладено створення спеціалізованих масивів маточного поголів'я, конкурентоспроможної молочної і м'ясної худоби, збільшення питомої ваги гібридного і місцевого молодняка свиней. Діє мережа племінних заводів і племінних ферм. Передбачається змінити структуру основного стада в напрямку збільшення корів м'ясного напрямку в районах Поліської зони, зменшення чисельності дійного стада компенсувати підвищенням його продуктивності.

Транспортно-комунікаційна інфраструктура

Хмельницька область має добре розвинуту транспортну мережу. Важливе значення має її положення на транспортних шляхах, що зв'язують основні промислові райони України і Росії, а також чорноморські порти із західноукраїнськими областями та країнами Центральної і Східної Європи.

З півночі на південь область перетинають залізниця і ряд автошляхів, які дають вихід Білорусь і країни Балтії, Молдову та країни Південно-Східної Європи.

Головне місце у перевезенні вантажів і пасажирів як у межах області, так і в зв'язках з іншими регіонами країни, займає залізничний транспорт. Область розташована в зоні діяльності Південно-Західної залізниці, на її території функціонує 40 залізничних станцій. Найбільшими залізничними вузлами в області є станції Шепетівка і Гречани.

Обласний центр має зручне залізничне сполучення з європейськими столицями: Москвою, Прагою, Братиславою, Варшавою, Будапештом, Белградом.

Транспортне сполучення в майбутньому стане ще кращим: планується будівництво високошвидкісної автомобільної магістралі «Західна Європа-Київ», яка пролягатиме по території Хмельниччини.

У Хмельницькому розташований аеропорт, що відповідає вимогам статусу міжнародного. Трубопровідний транспорт представлений газопроводами, які перетинають територію області: «Союз», «Уренгой-Ужгород», «Дашава-Київ».

Набувають подальшого розвитку в області засоби телекомунікацій. На території області прокладено волоконно-оптичний кабель «Київ-Захід», активно розширює зону діяльності система міжнародного зв'язку «УТЕЛ», розвивається мережа мобільного телефонного зв'язку.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Період формування в області ринкових відносин характеризується активізацією зовнішньоекономічної діяльності. За останні роки зросли обсяги імпорту та експорту, торговельний баланс регіону має позитивне сальдо. Хмельниччина налагодила стосунки з партнерами 84 країн світу, перелік яких розширюється. Значні обсяги обороту утворились з Російською Федерацією, Німеччиною, Республікою Білорусь.

Більше третини експорту - це живі тварини та продукція тваринництва, експортуються машини та устаткування, продукція харчової промисловості, сільськогосподарська продукція, вироби з паперу, будівельні матеріали.

Основними статтями імпорту є транспортні засоби та запчастини до них, електротехнічне устаткування, телерадіоапаратура, мінеральні продукти, пластмаси та каучук.

Вигідне транспортно-географічне положення разом із значними ресурсами в умовах ринкового реформування економіки України створюють потенційні можливості для залучення коштів іноземних інвесторів. Обсяг іноземних інвестицій в область поступово зростає. Партнерами Хмельниччини стали представники 27 країн світу. Найбільші обсяги іноземних інвестицій одержані з Німеччини, Кіпру, Республіки Білорусь, США. Розпочато спільні проекти з Великобританією, Угорщиною, Чеською Республікою, Багамами. Зацікавленість викликали 15 галузей економіки області, серед яких значну частку вкладень отримують машинобудування та металообробка, сільське господарство та харчова промисловість.

Переважна частина іноземних інвестицій отримана підприємствами колективної форми власності, решта - приватної і державної. Метою залучення коштів інвесторів є створення додаткових робочих місць, розширення виробництва, насичення ринку товарами та послугами.

Економіка області потребує довготривалих відносин з стратегічним інвестором. Підприємства різних форм власності зацікавлені в отриманні прямих інвестицій, шукають співробітництва для забезпечення підприємств новими технологіями та досвідом менеджменту.

Кам'янець - історична столиця Поділля, розташована на берегах річки Смотрич, яка уперше згадується у вірменських літописах1062 р. Головною архітектурно-містобудівною пам'яткою Кам'янця - Подільського є унікальний оборонних споруд, що складається із замку та міських укріплень, який у процесі перебудов протягом декількох століть набрав свого остаточного вигляду тільки в середині XVI ст. У XII-XIII ст. воно входило до Галицько-Волинського князівства, у XIV ст. було під владою Литви, а у XV ст. стало центром Подільського воєводства у складі Польщі. Згодом деякий час Кам'янець-Подільський перебуває під владою Туреччини, потім знову Польщі, а у XVIII стає адміністративним центром Подільського намісництва у складі Росії

Кам'янець-Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури. Старе місто Кам'янця Подільського - Історичне минуле Старого міста, що приховує безліч таємниць. Досі остаточно не встановлено, коли виник Кам'янець. Деякі історики вважали, що місто було побудоване на початку нашої ери даками в період римсько-дакійських воєн. Називалося воно тоді Петридавою або Клепідавою.

Завдяки праці дослідників безперечно доведено існування міста за давньоруських часів. Реставратори знайшли рештки житлових і оборонних будівель XI-XIII століть і цим спростували версію, яка побутувала щодо виникнення міста наприкінці XIV століття.

У перших давньоруських літописах Кам'янець згадується як одне з міст Галицько-Волинського князівства починаючи з 1196 року. Місто пережило навалу орд Батия. На території замку знайдено рештки укріплень ХІI-XIII століть, а в центральній частині старого міста під час реставраційних робіт виявлено залишки дерев'яних жител тих часів, знищених пожежею.

Вигідне географічне положення протягом ХІV-ХVІІІ століть привертало до Кам'янця увагу численних завойовників, які бачили в ньому природний воєнний форпост. Після короткого панування литовців місто надовго підпало під владу Польщі. За час свого панування поляки збудували тут чимало культових, житлових та оборонних будівель, які багато в чому сформували вигляд Кам'янця. Наклав свій відбиток на його архітектуру і короткий період турецького панування. Втім, давньоруські будівельні традиції, під впливом яких вже на початку XV століття склалися основні риси планування і архітектури міста, переважили i західноєвропейські, і мусульманські канони.

За свою багатовікову історію місто-музей зазнало чимало руйнувань і перебудов. Але, незважаючи на це, давня територія Кам'янця зберегла свою архітектурну неповторність.

В 1793 р. Поділля було приєднана до Росії, Кам'янець-Подільский став головним містом Подільського намісництва, а в 1796 р. - губернським. З 1748 р. місто становить центр греко-російської єпархії єпископ якої носить титул подільського й брацлавського.

Протягом багатьох віків Кам'янець-Подільський був осередком культурного життя Поділля. Тут у XVII столітті працювали вірменські історики, автори історії Хотинської війни Ованес і Степанос Рошка, художники і. Прахтль, Д. Сампіні та ін.

У місті діяли дві духовні семінарії, з 1840-х років - перша російська гімназія. 1899 року було відкрито Пушкінський народний будинок, на початку XX століття засновано технічне училище, а у 1918 році - український державний університет. З містом пов'язані імена видатних діячів української та російської культур - Т.Г. Шевченка, С.В. Руданського, А.П. Свидницького, В.К. Розвадовського, С.М. Сергєєва-Ценського, П.Г. Житецького, М.Д. Леонтовича, М.В. Молчановського, М.О. Грінченка. Тут жили і працювали відомі історики Поділля Є.Й. Сіцинський та О. Прусевич.

Для збереження історико-архітектурної спадщини міста, що налічує понад 200 пам'яток, у 1977 році постановою Ради Міністрів УРСР у Кам'янці-Подільському було створено історико-архітектурний заповідник.

Сім чудес Кам'янця-Подільського

Старий замок

- головний форпост древнього міста. Приваблює відвідувачів своїм розташуванням, так як досить гарно виглядає на стародавніх скелях. Має унікальну історію та безліч таємниць, які є до сьогодні є нерозкритими. Замковий музей - місце, яке кожен має відвідати. Входить в список 7 чудес України.

Кафедральний костел

- єдина в світі культова споруда, яка поєднує культуру двох релігій: християнської і мусульманської

Костел ще називають «Малим вавелем Поділля» називають кам'янецький костьол святих Петра і Павла не лише за досконалу архітектуру, в якій знайшли втілення майже всі архітектурні стилі, а і завдяки значенню Кафедрального собору в духовному житті краю. З західного боку до костьолу було прибудовано мінарет. Золота Мадонна на його вершині - символ вічної краси та релігійності народу.

Каньйон річки Смотрич

- унікальний витвір природи, кандидат до списку світової культурної спадщини. Був створений природою багато тисячоліть тому. В скелях каньйону закарбовано в камінь вимерлі рослини і тварини. Також вважається одним з наймальовничіших куточків Хмельниччини, так як в теплу пору тут цвіте та росте надзвичайно велика кількість квітів та дерев.

Замковий міст

- найдавніша інженерна споруда в Україні.

Для початку варто зазирнути під мостові обмурування й познайомитися з його історією. Ця монолитна споруда, яка з'єднує острів Старого міста з фортецею, насправді являє собою таку собі кам'яну скриню, який приховує всередині середньовічний арковий міст. При вечірньому освітленні виглядає досить гарно.

Ратуша

- найдревшіша в Україні. Була центром торгівельного і громадського життя в місті Кам'янці здавна була Центральна площа, за якою збереглась історична назва і по сьогодні, хоч зараз центр нашого міста за межами Старого, на Новому плані. Кожен, хто буває в Старому місті-заповіднику, звертає увагу на високу вежу з годинником, що примикає до двоповерхового будинку з кам'яними східцями. Це пам'ятка архітектури XVI-XVIII століть, будинок колишнього польського магістрату.

Міст «Стрімка Лань»

- найвищий міст в Україні. Найбільш відомим цей міст є польотами під ним на повітряній кулі. 29 червня 1999 р. кулі вперше здійснили політ під мостом. 6 липня 2004 р. З тих пір це стало традицією.

Надмогильний пам'ятник Лаурі Пшездецькій

- унікальний шедевр відомого скульптора, професора Петербурзької академій мистецтв Віктора Бродського. Біля однієї із стін древнього храму в Кам'янці-Подільському, на біло-мармуровому античному ложі, як жива, - прекрасна дівчина під тонким, прозорим покривалом. Це Лаура - дочка відомих магнатів, що трагічно загинула молодому віці. Поряд із згаслим факелом, як символом короткого, наче спалах, життя, - чи то ангел, чи то купідон.

Криниці Старого міста Кам'янця-Подільського

Здавна люди селилися біля джерел води. Виникло поселення і на берегах Смотрича. Протягом століть воно поступово перетворилося у місто. Городяни користувалися водою з річки та з джерел, яких було багато на його околицях. Схилами лівого берега Смотрича, в районі теперішніх вулиць Пушкінської, Ленінградська! і Шевченка, ще у XVII столітті збігало близько двадцяти струмків. До нашого часу їх залишилося кілька, решта висохла.

Гунські криниці

Найкращу воду жителі міста брали з так званих Гунських криниць - нині район школи №8 та готелю «Україна». За переказами, джерела одержали» таку назву ніби тому, що в кінці IV - на початку V століть у цих місцях зупинялися гуни, кочові племена, що просувалися з Приуралля у Західну Європу. До Ганських криниць городяни добиралися об'їзною дорогою через Польські фільварки або важкодоступним» стежками. Тому у 1865 році вирішили продовбати сходи в скелястому березі річки. Вони збереглися до, нашого часу. Мешканці міста і тепер користуються ними.

Вірменська криниця

Цікаву історію має Вірменська криниця, що стоїть на Центральній площі біля ратуші. За легендою, на початку XVII століття багатий вір менський купець Нарсес пожертвував велику суму грошей на будівництво водопроводу у місті. Гроші зникли, питання про водовід не було вирішено. Деякі документи вказують, що колодязь з'явився у 1638 році.

Криниця видовбана у суцільній скелі. Глибина шахти - майже 40 метрів. Вода у колодязі виявилася солоною. Але, незважаючи на це, її тривалий час використовували. Слід зазначити, що вода ставала занадто солоною і гіркою лише тоді, коли колодязь довго не чистили. Після очищення ж вона була прозорою, злегка солонуватою.

Архівні дані засвідчують, що колодязь час від часу очищали. Замінювали і деякі частими механізму, яким піднімали воду - горизонтальний вал, колесо, канат тощо. Значне очищення колодязя проводилося 1889 року під керівництвом міського архітектора Баллога. Протягом дванадцяти днів вибирали мул та бруд. На дні його знайшли майже сотню старих бомб. Після повного очищення виявилося, що дно колодязя являє собою суцільну плиту. У стінках колодязя знаходилося багато маленьких щілин, через які сочилася вода. Прибування її було незначне - близько 300 відер за день, що не могло забезпечити потреб міста.

Криницю незабаром закрили, а надбудова у вигляді башти залишилася як цікава пам'ятка історії і архітектури. У роки фашистської окупації вона була зруйнована. У 1956 році її реставрували фахівці Київських республіканських науково-реставраційних майстерень.

На території Старого міста були й інші криниці. Наприклад, по вулиці Тринітарській, якою користуються і тепер. У XIX столітті вона називалася «Солоною», вулиця мала народну назву «Солона», хоча офіційно йменувалася тоді Тринітарським провулком.

Грот колодязь

Особливу увагу привертає романтичний грот-колодязь, розташований по вулиці Кузнецькій. Колись тут стояв невеликий кам'яний будинок, що належав Кафедральному собору. У кам'яному склепінчастому потребі знаходився колодязь, воду якого в архівних документах XIX століття називають мінеральною. Справді, вона і тепер має своєрідний присмак. У роки Великої Вітчизняної війни будинок зруйнували.

Колодязь у фортеці

Підйомне колесо в Старій фортеці

Життєвою необхідністю завжди вважався колодязь у фортеці, особливо під час облоги. Всередині однієї з башт Старої фортеці - Новій Східній - знаходиться такий глибиною 40 метрів. Деякі матеріали стверджують, що колодязь спорудили під час турецького поневолення. Але архівні документи говорять, що він існував ще у XV столітті. Башта була споруджена пізніше у 1544 році. У районі Нової фортеці знаходиться так званий Маріїнський струмок.

Джерело в Домініканському монастирі

Було джерело ї у дворі Домініканського монастиря. Тут у другій половині XVII століття намісник турецького султана Галіль-паша наказав влаштувати «фонтан сліз» і поставити пам'ятний своїй дочці, що померла у Кам'янці. Пам'ятник і фонтан існували до початку XIX століття.

З появою у місті водопроводу потреба у колодязях відпала. Якщо до революції водовід був лише у центрі міста, то за роки Радянської влади проблему водопостачання було вирішено. А старовинні колодязі і джерела зберігаються як пам'ятки архітектури, історії та природи, привертають увагу численних туристів.

Порохові склади

Порохові склади розташовані в заплаві річки Смотрич, саме на повороті. В історичній літературі існує думка, що склади були побудовані в 1730 р., чи то на місці більш ранніх чи неподалік від них.

В 1778-1779 рр. склади були суттєво перебудовані,

за проектом військового інженера і архітектора Яна де Вітте. В 1779 р. була проведена реконструкція даху.

Кам'яна, одноповерхова будівля, прямокутна в плані, витягнута по осі схід - захід, із зрізаними двома наріжними кутами та двома ризалітами на північному фасаді.

В 1834 р. за проектом архітектора Симона Учти проведені значні ремонтні роботи з частковою реконструкцією, ділянка розширена в південному напрямі і оточена муром, з північного та східного боку влаштовані ворота. Для огорожі було використано каміння з розібраної Прибережної башти Польської брами. В першій половині 19 ст. використовувались як господарські будівлі для військових потреб, склади.

В 1862 р. будівля постраждала від пожежі, яка виникла через спалах нафти. Після ремонту використовувалася під конюшні, пізніше знову під склади. До кінця 1970-х рр. використовувались під продовольчі склади підприємством Міськхарчоторгу.

копалина фауна промисловість кліматичний

Размещено на Allbest.ru