Англія і Великобританія. Лондон

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дарницький район

Гімназія №315 з поглибленним вивченням іноземних мов

Наукове товариство учнів «Джерело»

Географія

Англія і Великобританія. Лондон

лондон англія великобританія географічний

Дзюба Мілана Геннадіївна

25 червня 1999 р.

Учениця 7-г классу

Вул. Анни Ахматової

буд. 15 кв. 83

дом. 572-38-28

моб. 0503831333

Київ 2012

Лондон, місто з величезною історією. Населення країни 7 825 200 з передмістями понад 9 млн, нараховано у 2010 році. Лондон - це столиця Англії і Великої Британії. Розташована на річці Темза. Довжина річки становить 334 км. Середмістя Лондона є фінансовим і комерційним центром Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Найбільше джерело доходу - туризм. Найбільш відвідуваними місцями є: Лондонський Тауер, Собор Святого Павла, Букінгемський палац, Вестмінстерське абатство. Лондонський університет є найбільшим з усіх університетів в країні. Лондон -- центр англійської театральної діяльності з моменту будівництва першого театру Джеймсом Бербіджем в 1576.

Сучасна назва міста -- Лондон -- походить від давнішого римського «Лондініум» (лат. Londinium). Єдиної думки щодо походження цього слова немає, але вченими неодноразово висувалися гіпотези про етимологію назви. Ось чотири найпопулярніші припущення:

Назва -- латинського походження, і утворена від римського власного імені, яке означає «шалений»;

Назва -- латинського походження, і походить від слова Lond, що означає «Дике (тобто тут заросле лісом) місце»

Назва -- кельтського походження, і складається з двох слів: Llyn (озеро) і Dun (укріплення): у кельтський період місто називалося Llyndid.

Назва походить від древньоєвропейського слова Plowonida, що означає «Річка, що вийшла з берегів»

Англійці часто називають Лондон The Big Smoke. Цю назву можна перекласти як «Великий дим». Зрозуміло, що ця назва пов'язана із лондонським забрудненням повітря. Інша неофіційна назва міста -- The Great Wen. Цей вираз майже неможливо перекласти дослівно, через те що в українській мові немає еквіваленту слову Wen, що приблизно означає «Місто із занадто великим населенням».

Щодо назв районів, то Сіті інколи називають «квадратною милею». У часи Британської Імперії Лондон часто неофіційно називали столицею світу, а у 1960-і місто отримало назву «Свінгуючий Лондон» -- за квітучим життям моди і культури.

З південного заходу до сходу місто перетинає Темза, річка, що впадає в Північне море. Долина Темзи -- родюча і доволі плоска, що дозволило Лондону розширюватися рівномірно. Спочатку річка була ширшою, а береги її були болотистими і топкими, але завдяки діяльності людини все це зникло. Темза -- припливно-відпливна річка, і тому в Лондоні існує небезпека повені. Останніми роками ця небезпека збільшилася через підняття рівня води в річці. Площа міста становить 1579 кмІ.

Римський Лондініум створено в 43 році. Незабаром Лондініум став одним з найважливіших населених пунктів Римської Британії. У II столітті він досяг розквіту -- до 100 року Лондініум став столицею Британії, населення складало близько 60 000 чоловік. У місті знаходилися найважливіші адміністративні будівлі.

Приблизно у 200 році Британія була розділена на дві частини -- Верхню і Нижню. Лондініум став столицею Верхньої Британії. Приблизно в той же час була побудована Римська стіна -- оборонна споруда по периметру міста, залишки якої збереглися в центрі сучасного Лондона. В кінці IV століття Британія була розділена по-новому, і Лондініум став столицею провінції Максима Цезаренсіс. У V столітті римляни залишили Лондініум, і місто стало поступово заселятися бриттами. В середині VI століття Люнденбург був включений до складу східносаксонського королівства. У 604 році король Саєберт прийняв християнство, і в місті вперше з'явився єпископ. Першого лондонського єпископа звали Мелітіус. Тоді ж був побудований Собор святого Павла. Пізніше собор був зруйнований.

В кінці VII століття приблизно за півтора кілометрах від Люнденбурга було засновано саксонське поселення Люндевік. Мабуть, в Люндевіку містилася гавань для торгових кораблів і рибальських човнів.

З 730 року місто перейшло під владу Мерсії, великого англійського королівства. У IX столітті Люнденбург піддався нападу вікінгів. Вони контролювали місто протягом двадцяти років, після чого король Альфред Великий уклав із загарбниками мир. Але ,в 1013 році Люнденбург був знову окупований вікінгами і знаходився під їх владою до 1042 року.

До 11 століття Лондон став головним містом Англії, поступово розрісся і з'єднався з Вестмінстером. У 1066 році після перемоги при Гастінгсі королем Англії став Вільгельм Завойовник. Вільгельм дав жителям Лондона деякі привілеї в порівнянні з жителями інших міст. При його правлінні в на південному сході міста було побудовано укріплення, нині відоме як Лондонський Тауер. У 1097 його син Вільгельм II почав будівництво Вестмінстер-холлу, що послужив основою Вестмінстерського палацу. У 1176 році почалося будівництво знаменитого Лондонського моста, що проіснував близько 600 років.

У травні 1216 року Лондон був востаннє окупований іноземними військами -- місто захопив французький король Людовик VIII, поклавши край правлінню Іоанна Безземельного. Пізніше проти Людовика повстали його власні барони, і влада знову перейшла в руки англійців. Таким чином, Лондон є єдиною європейською столицею яка не була захоплена ворогом жодного разу за останні майже 8 століть.

Чума, що лютувала в Європі в XIV столітті, не обійшла стороною і Лондон. «Чорна смерть» прийшла до Англії в 1348 році. Точна кількість померлих в Лондоні невідома, але вважається, що жертвами чуми стали від 30 до 50 тисяч чоловік.

Епідемія стала непрямою причиною селянського повстання під проводом Вота Тайлера , під час якого Лондон піддався розграбуванню і спустошенню. Селяни штурмом узяли Тауер, убили лорда-канцлера , архієпископа судберійського Симона і хранителя королівської скарбниці. Повстання було у результаті пригдушене королівськими військами, а сам Тайлер -- засуджений до страти.

У Середні Віки Лондон розділився на дві основні частини -- адміністративний і політичний Вестмінстер і торговий Сіті. Це розділення зберігається і понині. Для Середньовіччя Лондон міг вважатися великим містом -- до 1300 року у ньому мешкало приблизно 80 000 чоловік. Склалося і міське самоврядування -- головою Лондона став лорд-мер.

З приходом до влади Тюдорів в Англії почалася епоха абсолютної монархії. Централізація влади в руках короля привела до того, що столиця стала розвиватися і багатіти ще швидше, чим раніше. У часи правління Генрі VIII і Едварда VI -- були засновані знамениті лондонські парки Гайд-парк і Кенсінгтон-гарден і відкрито кілька великих лікарень.

Після Реформації близько половини площі Лондона була зайнята релігійними спорудами і приблизно третину населення складали ченці. Ситуація змінилася в 1538--41 роках, після того, як Генрі VIII видав закон про верховенство короля над церквою. Після цього значна частина церковного майна була конфіскована і передана до рук короля і його найближчих васалів.

Під час Англійської громадянської війни Лондон зайняв сторону Парламенту. Були створені війська ополчення і зведені оборонні укріплення, щоб захистити місто від роялістів, які дедалі ближче просувалися до столиці, -- битва при Брентфорді відбулася всього в кількох милях від Лондона. Проте добре організована оборона не дозволила королівським військам узяти місто, що і зіграло вирішальну роль у війні -- багатства, що зберігалися в Лондоні, допомогли Парламенту отримати перемогу.

У Лондоні, як і у всіх європейських містах того часу, були відсутні каналізація і система охорони здоров'я, до того ж, місто було сильно перенаселене, і тому там регулярно спалахували епідемії з багатьма сотнями, а деколи і тисячами жертв. Але найстрашніша трапилася в середині XVII століття, в 1665--1666 роках. У Англії її називають Великою Чумою. У Лондоні жертвами епідемії стали приблизно 60000 чоловік.

Відразу після закінчення епідемії сталася ще одна катастрофа -- Велика лондонська пожежа 1666. Якщо Велика Чума покосила населення Лондона, то пожежа нанесла серйозний матеріальний збиток, знищивши 13200 будинків і 87 церков. Як не дивно, але у вогні загинуло всього вісім чоловік, зате багато хто залишився без оселі і позбувся всіх засобів для існування.

Після відновлення Лондон остаточно перетворився на фінансову столицю світу. У 1694 році відкрився Банк Англії, що дозволив країні значно збільшити свій вплив на світову економіку. У 1700 році населення міста перевищувало 500 000 чоловік.

У XVIII столітті, в епоху Просвітництва набули широкого поширення преса і література. Відтоді центром видавничого життя Лондона стала вулиця Фліт-стріт. У тому ж столітті було відмічено зростання злочинності в столиці, через що були посилені покарання: навіть за незначний злочин тепер загрожувала страта.

У 1707 році Лондон набув статусу столиці Великобританії, нової держави, створеної за допомогою об'єднання Англії і Шотландії. У тому ж XVIII столітті були побудовані новий Собор святого Павла і Букінгемський палац -- символи сучасного Лондона, -- а також Вестмінстерський міст, який став всього лише другим мостом в Лондоні через річку Темзу, яку ми вже пригадували раніше. До кінця XVIII століття населення Лондона досягло мільйона чоловік.

Лондон XIX сторіччя -- місто контрастів. З одного боку, він був столицею найбільшої держави в світі -- Британській імперії, економічним і політичним центром світу, а з іншої -- містом, де в халупах, практично без засобів для існування, жили мільйони бідняків.

XIX століття в Лондоні було побудовано величезну кількість нових фабрик і заводів, а населення збільшилося в 6 разів. У XIX столітті Лондон був найбільшим містом світу, до 1900 року його населення складало близько 6 млн чоловік. У столиці з'явилися цілі промислові райони, і найвідоміший з них -- Іст-енд.

У 1836 році була відкрита перша залізниця, що з'єднала Лондонський міст і Гринвіч, і менше ніж за 20 років відкрилося 6 вокзалів. У 1863 в Лондоні з'явилося перше в світі метро. Крім того, в XIX столітті були побудовані Біг-Бен, Альберт-Холл, комплекс Трафальгарського майдану, Тауерський міст. Вперше за всю історію існування Лондона з'явилася каналізація

У XIX столітті була реформована система міського самоврядування, оскільки стара система, що існувала ще з Середніх Віків, явно не відповідала вимогам мегаполісу. У 1855 році був створений Столичний комітет з робіт, що контролював міське будівництво і створення інфраструктури. У 1888 цей орган ліквідовували, а адміністративні функції були вперше покладені на виборний орган -- Лондонську окружну раду.

У 1851 році Лондон прийняв всесвітню виставку. В середині століття Лондон вперше зіткнувся з масовою імміграцією. Особливо великий наплив приїжджих йшов із Ірландії. Також в місті утворилася велика єврейська община.

Перша світова війна на якийсь час припинила розвиток Лондона. Місто вперше піддалося авіанальотам. У період між двома світовими війнами Лондон продовжував збільшуватися, але більше за площею, а не за населенням.

У 1930-і багато жителів міста постраждали від Великої депресії: сильно зріс рівень безробіття, впав рівень життя. Нездатність влади зробити що-небудь спричинила появу безлічі радикальних партій.

У Парламенті Великобританії декілька місць отримали комуністи, широкою підтримкою користувався і Британський союз фашистів. Кульмінацією боротьби стала так звана Битва на Кебл-стріт -- вуличні бої між політичними екстремістами обох флангів і поліцією.

У ті ж 1930-ті до Лондона з нацистської Німеччини втекло багато євреїв. Під час Другої світової війни столиця Великобританії піддавалася неодноразовим авіабомбуванням, найважчі з яких пришлися на вересень 1940 і травень 1941 років. Багато жителів було евакуйовано зі столиці. Бомбосховищами служили станції метрополітену. Всього за час війни в Лондоні її жертвами стали 30000 мирних жителів, 50000 отримали поранення.

Відразу після війни Лондон удруге прийняв Олімпійські ігри.

У післявоєнний час Лондон втратив статус найбільшого порту Великобританії. Водні термінали Лондона були перенесені в довколишні міста Фелікстаун і Тілбері, а район Доклендс в 1980-ті був перебудований -- тепер там розташовані офіси і багатоквартирні будинки.

У 1952 Великий смог на п'ять днів спустився на Лондон. Незабаром концентрація в повітрі продуктів горіння стала такою високою, що за подальші тижні в місті від смогу загинуло близько 4000 чоловік, а ще 8000 стали жертвами катастрофи в подальші кілька місяців. Подія примусила міське керівництво серйозно зайнятися цією проблемою, внаслідок чого було видано загальнодержавний закон «Про чисте повітря.

У 1960-і, завдяки популярним музичним колективам як то Beatles і Rolling Stones він став одним з світових центрів молодіжної субкультури. У 1966 збірна Англії виграла у фіналі на стадіоні «Вемблі» Чемпіонат світу з футболу.

В 1970-ті Лондон став мішенню для терористів, коли місто вперше піддалося атакам Ірландської Республіканської Армії. Ці атаки регулярно повторювалися до кінця XX століття.

З середини століття, незважаючи на наплив іммігрантів з країн Співдружності, населення міста почало скорочуватися, та зменшилось з майже 9 до 7 млн чоловік у 1980-і, після чого воно стало повільно рости.

Нове тисячоліття Лондон зустрів відкриттям кількох нових споруд, таких як Купол міленіуму і Лондонське око , колесо огляду, що стало новим символом міста.

На початку XXI століття Лондон добився права на проведення Літніх Олімпійських ігор 2012 року. Столиця Великобританії стане першим містом, що тричі прийняло Олімпіаду.

У 2004 був прийнятий план з розвитку міста. Згодне йому, до 2016 року населення Лондона повинне досягти 8,1 млн чоловік, повинна збільшитися кількість хмарочосів. Міська влада також має намір удосконалити систему громадського транспорту.

З вірувань найбільшою популярністю користується християнство. Слідом за ним йдуть іслам, потім індуїзм, за ним іудаїзм і сикхізм. Досить багато в Лондоні атеїстів.

Місця компактного проживання лондонських мусульман -- Тауер-Хемлетс і Ньюхем. Велика індуїстська громада розташована в північно-західних округах, сикхи проживають в основному в східних і західних районах, а іудеї -- в Стемфорд-Хіллі та Голдерс-Грін, в північній частині Лондона.

Існують 8 аеропортів, які мають в своїй офіційній назві слово «лондонський». Головними є аеропорт Хітроу -- найбільший у світі аеропорт міжнародного сполучення. Це головна база Брітіш Ервейз -- національної британської авіакомпанії. У березні 2008 р. відкрився його п'ятий термінал, і вже розглядається питання про спорудження шостого. Аналогічний обсяг авіаперевезень здійснює аеропорт Гатвік. Лондонський аеропорт Стенстід -- база Раянер, Лондонський аеропорт Лутон призначений в основному для короткого сполучення за низькими розцінками. Найменший Аеропорт Лондонського Сіті призначений в основному для пасажирів бізнес-класу. Лондонський аеропорт Саутенд здійснює бізнес-перельоти й повітряні транспортні послуги.

Лондон має одну з найкращих у світі систем громадського транспорту. Серцевиною транспортної системи Лондону є лондонська підземка, відома серед народу як «Труба», початок якої було закладено ще у 1863 р. Щодня лондонське метро перевозить понад три мільйони пасажирів. У 1987 р. відкрилася ще одна система метро -- «Доклендс лайт рейлвей», що використовує менші й легші потяги.

У жовтні 2007 р. було схвалено проект побудови наскрізної залізниці, на яку виділено 10 млрд. фунтів. Її мета -- зменшити навантаження на міський транспорт.

Лондон -- визначний спортивний центр. Він двічі приймав Олімпійські ігри -- в 1908 та 1948, а також буде столицею Олімпіади 2012.У місті досить популярні футбол, крикет та регбі. В Лондоні загалом 13 футбольних клубів.

Висновки: Лондон- це чудова, велика країна, центр промисловості. Одного разу побувавши там, ти вже ніколи не забудеш цю країну. Історія у міста дуже тяжка, адже там було дуже багато смертей, але Лондон таки справився з усим цим тягарем. Дуже хочется пожити там хоч трохи, а би проникнутися цим містом, але життя у Лондоні дуже дороге для нас. Найбільш дивне те, що, у них дорога їжа, а не одяг, а в нас навпаки…

Використана література : Матеріал з Вікіпедії. Власна думка. Підручник з Краінознавства. Розмова з вчителем.

Размещено на Allbest.ru