Індія: економіко-географічна характеристика країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Індія: економіко-географічна характеристика країни

Офіційна назва - Республіка Індія (Bharat Ganarajya Republic of India). Індійці ж називають свою країну Бхарат за ім'ям її легендарного правителя. Назва «Індія» походить від слова «сіндху» - річка.

Державний прапор Індії (затверджений конституційною асамблеєю 22 липня 1947 р.) - горизонтальний, триколірний: шафрановий зверху, білий посередині і темно-зелений знизу - у рівних пропорціях. Співвідношення ширини і довжини прапора - один до трьох; у центрі білої смуги - колесо "чакра" темно-синього кольору. Його діаметр приблизно відповідає ширині білої смуги і має 24 спиці. Чакра - колесо закону Дхарми (Доброчинності), що символізує поступальний рух країни.

Державний герб Індії представляє собою копію Левової капітелі з м. Сарнатха (поблизу м. Варанасі), спорудженої у ІІІ ст. до н.е. імператором Ашокою на місці, де Будда проголосив своє послання про мир і визволення до чотирьох країн світу. Державний герб символізує прихильність сучасної Індії її стародавнім принципам миру і доброї волі. На капітелі - чотири лева, які сидять спиною один до одного. По окружності капітелі розташовані зображення чотирьох звірів-хранителів чотирьох країн світу: лев - на півночі, слон - на сході, кінь - на півдні, бик - на заході. Абака покоїться на розпущеній квітці лотоса, яка символізує джерело життя і творчої наснаги. Під гербом на санскриті написане гасло "Сатьямева Джайяте" ("Нехай запанує Істина!").

Індія є однією з найбільших країн світу. Площа території - 3287,3 тис. кв. км. Довжина з півночі на південь - понад 3000 км, з заходу на схід - близько 2000 км. Кількість населення - 1 млрд. 027 млн. осіб (березень 2001 р.). За чисельністю населення Індія стоїть на другому місці після Китаю. Воно щорічно зростає на 17-18 млн. Швидкий ріст населення створює додаткові труднощі для економіки. Тому уряд Індії здійснює великомасштабну програму щодо скорочення народжуваності.

Індія - республіка, федеративна держава. Глава - президент. Виконавча влада практично зосереджена в руках прем'єр-міністра, який очолює Раду міністрів. Вищий орган законодавчої влади в Індії - парламент, що складається з двох палат: верхньої - Ради штатів (244 місця) та нижньої - Народної палати (542). Вибори в парламент проводяться раз в 5 років на основі загального виборчого права.

Політичні партії: Індійський національний конгрес, Бхаратія джанта парті та ін. Основні профспілкові об'єднання: Індійський національний конгрес профспілок, Всеіндійський конгрес профспілок, Союз індійських робітників, Центр індійських профспілок, Конгрес об'єднаних профспілок. Громадські організації: Національна організація індійських жінок, Всеіндійська демократична федерація жінок, Конгресистський жіночий комітет, Індійський молодіжний конгрес, Всеіндійська федерація молоді та ін.

В Індії виходить до 28 тис. газет та інших періодичних видань. Найбільш впливовими інформаційними агенствами є: “Пресс Траст оф Індіа”, “Юнайтед Ньюс оф Індіа” та “Індіа Пресс Ейдженс”. Найбільший тираж у преси мовами хінді (15 млн. примірників) та англійською (12 млн.). Найвідоміші газети мовою хінді - “Нав бхарат таймс” і “Гіндустан”; мовою урду - “Наїдунія” і “Міпан”; англійською мовою - “Таймс оф Індіа”, “Індіан експресс”, “Гіндустан таймс”, мовою бенгалі - “Ананда базар патріка”. Популярні англомовні журнали - “Індіа тудей”, “Фронтдайн”. Всеіндійське радіо і всеіндійське телебачення (“Дурдашан”) контролюються урядом.

Територіально-адміністративний устрій. У відповідності з Конституцією, Індія - союз штатів. В основу територіального поділу покладено мовну спільність населення. В штатах існують законодавчі збори і місцеві уряди. В адміністративному відношенні Індія поділена на 25 штатів та 7 союзних територій, які, в свою чергу, поділені на більше ніж 400 районів (дистриктів). До складу країни входить 28 штатів (state), Національна столична територія Делі і шість союзних територій - порівняно невеликих за розміром і чисельністю населення адміністративних одиниць центрального підпорядкування.

Грошова одиниця - індійська рупія = 100 пайсам (46 інд. рупій = 1 долару США).

Географічне положення - Індія розташована на півдні Євразійського континенту, на півострові Індостан у басейні Індійського океану. Зі сходу омивається водами Бенгальської затоки, з заходу - Аравійського моря. До складу Індії входять Лаккадівські та Аміндівські острови в Аравійському морі, Андаманські та Нікобарські острови, що відділяють Бенгальську затоку від Андаманського моря. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном (частина індійського штату Джамму й Кашмір, що межує з Афганістаном, перебуває під контролем Пакистану); на півночі - з КНР, Непалом і Бутаном; на сході - з М'янмою і Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією. Сучасні сусіди Індії мають з нею багато спільного в природному, етнічному, історико-культурному і економічному відношеннях. Складні взаємини між ними зумовлені значною мірою релігійною ворожнечею. Протяжність суходольних кордонів - 15 тис. км. Індія має сприятливе географічне положення завдяки важливим морським і повітряним шляхам, що зв'язують країни Південно-Східної та Південної Азії з Європою та Африкою.

З кінця XVIII ст. Індія, Пакистан і Бангладеш були величезною колонією під назвою Британська Індія. У 1947 р. вона здобула незалежність, розділившись на дві частини - сучасні Індію і Пакистан.

Клімат - субекваторіальний, тропічно-мусонний. Є чотири кліматичних періоди - зимовий (січень - лютий), коли температура повітря в більшості внутрішніх районів країни складає від +5 С (вночі) до +25 С (вдень); літній (березень-травень), з температурою повітря від +25 С (вночі) до +45 С (вдень); сезон дощів (мусонів) (червень-вересень) з рясними, звичайно нетривалими дощами, максимальною температурою повітря +30-35 С і відносною вологістю більше 90%; післямусонний період (жовтень-грудень), коли вологість знижується, а максимальна температура не перевищує +35 С. Клімат узбережжя (Бомбей, Мадрас, Калькутта) відрізняється від клімату внутрішніх районів країни і характеризується більш стабільною температурою повітря на протязі всього року (25-35 С) і високою вологістю. В передгір'ї Гімалаїв клімат більш прохолодний і максимальна температура складає влітку +30 С, взимку +10 С. На навітряних схилах Гімалаїв випадає 5000-6000 мм опадів на рік, а північному заході - менш як 100 мм. У центрі півострова Індостан щорічно випадає 300-500 мм опадів.

Рельєф. Більша частина Індії (3/4) - рівнини і плоскогір'я. На півострові Індостан знаходиться плато Декан. На північному заході, півночі й північному сході лежить Індо-Гангська низовина. Ця величезна низовина дає притулок і годує (враховуючи Пакистан і Бангладеш) більш як півмільярда жителів Землі. Тут відбувалися найважливіші події індійської історії, звідси пішла і назва країни. Невипадково столицею Британської Індії була Калькутта, що відкривала з моря шлях у долину Гангу, а столицею незалежної Індії став стародавній Делі, розташований на вододілі Інду і Гангу. На крайній півночі й північному сході здіймаються найвищі в світі гірські системи Каракорум і Гімалаї. Найвища точка - г. Чогорі на півночі (на кордоні з Китаєм) - 8611 м.

Найбільші річки Індії - Ганг, Інд та Брахмапутра беруть початок у високих горах і мають змішане - снігово-льодовикове й дощове живлення. Річки плато Декан живляться за рахунок дощів. Великих озер у країні немає.

Ґрунти Індії доволі різноманітні. На півночі країни переважають коричнево-червоні й червоно-бурі ґрунти саван, у центральній частині - чорні й сірі тропічні та червоні латеритні високотравні савани. На півдні домінують червоно-жовті латеритні, в долинах найбільших річок - алювіальні ґрунти.

Природна рослинність Індії дуже сильно змінена людиною. Мусонні ліси збереглися лише на 10-15% колишньої їхньої території. На Індо-Гангській рівнині, що надзвичайно густо заселена, природна рослинність майже зовсім зникла. У савані ростуть акації, пальми, баньяни. У лісах - сандал, тик, бамбук тощо. У горах чітко виявляється висотна поясність.

Досить багатий тваринний світ. Серед ссавців вирізняються мавпи (макаки, гібони), олені, антилопи, бики, індійські слони, тигри, гімалайські ведмеді, пантери, носороги. Майже повністю винищені леви, леопарди, кашмірські олені. Багато змій, серед яких вирізняється знаменита королівська кобра, птахів і риб. В Індії близько півсотні заповідників і національних парків. Індія має багатий тваринний та рослинний світ, однак процес урбанізації негативно відбивається на проблемах його збереження.

Індія має значні запаси корисних копалин. Доступні для експлуатації запаси вугілля оцінюють в 51 млрд. т, однак, оскільки головні поклади знаходяться в Біхарі і на заході Західної Бенгалії, солідні кошти йдуть на транспортування вугілля в інші райони країни. Запаси коксівного вугілля оцінюються приблизно в 4 млрд. т. Індія має багаті родовища залізних і марганцевих, а також свинцевих руд. Деякі мінерально-сировинні ресурси мають світове значення - поклади бокситів, хромової руди, слюди. Нафту видобувають на шельфі поблизу Бомбея. Є й інша мінеральна сировина, необхідна для чорної металургії, зокрема, вапняк.

Індія - найбагатонаціональніша країна у світі. У ній проживає понад 500 народностей і племен, що розмовляють більш як 100 мовами. Поняття «індійці» об'єднує кілька спільнот. Більшість з них належить до двох мовних сімей: на півночі - це індоєвропейська мовна сім'я (індоарійська група), на півдні - дравидська. Десятками мільйонів осіб представлені хіндустанці, бенгальці, біхарці, пенджабці та ін. На жаль, таке розмаїття етнічного й релігійного складу часто є підґрунтям для сепаратизму й екстремізму, що призводить до кривавих сутичок і терористичних актів. Офіційні мови - хінді та англійська, яка має, на відміну від хінді, застосування в усіх районах країни, а також 17 регіональних мов. Серед них - урду, бенгалі, маратхі, телугу, таміл та інші. Індійське суспільство ще й досі поділяється на касти, що зумовлюють статус і заняття людини з дня її народження. Кастова система засуджена і заборонена державою, але освячена релігією індуїзму, яка регулює сімейне життя і суспільні відносини. 83% населення сповідують індуїзм, 11 - іслам, є християни (2.5%), сікхи (2.%), буддисти (0.7%) та інші. Общинні конфлікти на релігійному ґрунті виникають особливо в північній Індії: між мусульманами і індуїстами, між сікхами та індуїстами. Національне свято - 26 січня - День Республіки (1950 р.). Національна тварина - тигр. Національний птах - павлін. Національна квітка - лотос. Національний фрукт - манго. У розміщенні населення спостерігаються великі контрасти. Якщо в передгір'ях Гімалаїв його густота - лише 2-4 особи на 1 км?, то на Індо-Гангській рівнині вона наближається до 500 осіб на 1 км?. Середня густота населення становить 260 чол. на 1 км2 і є однією з найвищих у світі, а в долині Гангу і на прибережних низовинах зростає до 1000-1500 чол. на 1 км2. Щорічний приріст - 2.2%. Грамотність - 36.2%. Близько 80% населення проживає в сільській місцевості. Середня тривалість життя - 58 років.

Індія - слабо урбанізована країна (в містах живе менше 30% населення). Столиця - Нью-Делі (понад 13 млн. жителів). В країні налічується більше 15 міст з населенням понад 1 млн. чол. Найбільші міста: Калькутта - понад 16 млн. жителів, Мумбаї (Бомбей) - понад 15 млн. жителів, Ченнаї (Мадрас) - 6 млн. жителів, Хайдарабад - 5 млн. жителів, Бангалор - 4,5 млн. жителів, Ахмедабад - 4 млн. жителів. Міста надзвичайно різноманітні. Багато їх виникли дуже давно, ще до нашої ери: Патна, Варанасі, Іллахабад, Делі. Деякі є священними для індуїстів. В Іллахабаді, що знаходиться у місці злиття річок Джамни і Гангу, на релігійне свято один раз на 12 років збирається до півтора десятка мільйонів віруючих. Середньовічну епоху уособлює Агра. Калькутта, Бомбей і Мадрас засновані колонізаторами, які були їх оплотами. Останнім часом в ході індустріалізації виникли міста Бхілаї, Роукела, Дургапур, Бокаро та ін. Найбільш розвинуті штати сучасної Індії знаходяться на заході країни. Штати Пенджаб і Хар'яна (Північно-Західний район) дають країні товарне зерно. В штатах Гуджарат і Махараштра (Західний район) ще в доанглійську епоху виникли умови для розвитку капіталізму. Територія їх вигідно розташована щодо Суецького каналу і шляхів з Європою і СІЛА. Бомбей нині є головним фінансово-торговим, промисловим, транспортним і науковим центром. Його роль в Індії можна порівняти з роллю Нью-Йорка в США. Але все таки назва міста асоціюється, в основному, з відомими на весь світ індійськими кінофільмами. Саме тут, в Бомбеї, розміщений центр державної кінопромисловості - «індійський Голівуд». Тут знімають абсолютно фантастичну кількість фільмів на рік - від 150 до 700, - над якими плаче весь світ. Більшу кількість стрічок не випускає на екрани ні одна інша кінокомпанія на планеті. Відвідини місцевих кіностудій стало однією із самих популярних розваг серед іноземних туристів. Східна Індія (Східний і Північно-Східний економічні райони) - порівняно відстала частина Індії. Проте тут знаходяться Калькутта, що як і Бомбей, є провідним фінансовим та торговим центром країни, а також потужна вугільно-металургійна база Дамадарського басейну. В Калькутті знаходиться найбільший і найстаріший університет в країні. Південна Індія - головний район плантаційного господарства. Найбільшими містами тут є Мадрас і Бангалор.

За роки незалежного розвитку Індія пройшла шлях від відсталої аграрної країни, яка ледве забезпечувала внутрішні потреби в продовольстві, до сучасної аграрно-індустріальної, з розвинутими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами. Після здобуття незалежності в 1947 році Індія розпочала розвиток економіки змішаного типу, що спирається одночасно на державний і приватний сектори. До державного сектору спочатку належали оборонна промисловість, залізничний транспорт, телеграфний і телефонний зв'язок, атомна енергетика, вугільні шахти, підприємства чорної металургії, літако- і суднобудування. В середині 1950-х років держава взяла під свій контроль розвиток нафтохімічної, фармацевтичної галузей, важкого машинобудування, а також автодорожньої мережі, виплавку міді, свинцю, цинку та інших кольорових металів, будівництво всіх гірничовидобувних об'єктів і виробництво пластмас і синтетичного каучуку. Крім того, контроль був поширений на провідні банки (1966 рік), страхові компанії (1972 рік). У державному секторі, де в 1970 році було сконцентровано 60% капіталу, в середині 1990-х років забезпечувалася чверть національного доходу і працювало понад 18 млн. осіб. У кінці 1980-х - на початку 1990-х відбувся перехід до лібералізації економіки. Для приватного та зарубіжного капіталу зараз відкриті такі галузі, які раніше були зарезервовані лише державним сектором економіки: оборона, телекомунікації, авіаперевезення, страхова діяльність тощо. Економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока культура праці. Валовий внутрішній продукт Індії у 2000 році становив 2,2 трлн. доларів США (частка сільського господарства - 25%, промисловості - 24%, сфери послуг - 51%). Темп економічного зростання - 6%. За загальним об'ємом валового національного продукту (ВНП) Індія входить до числа провідних країн світу, займає перше місце серед країн, що розвиваються, за видобутком вугілля, виробництвом мінеральних добрив, бавовняних тканин, тваринної та рослинної олії, рису, молока, чаю; друге - по виробництву електроенергії та видобутку залізної руди, виробництву цукру; третє - по виплавці сталі та видобутку марганцевої руди. Але якщо об'єм ВНП поділити на 1 млрд. 027 млн. чоловік, то країна опиниться серед найвідсталіших і найбідніших. Об'єм ВНП Індії у розрахунку на душу населення не перевищує 300 доларів США, що є одним з самих низьких показників в світі. Характер суспільства значною мірою залишається доіндустріальним. Це - сільськогосподарська країна. Понад 700 млн. індійців, що дорівнює населенню всієї Європи, - сільські жителі. Для більшості, як і 3000 років тому, знаряддям праці є дерев'яне рало і серп, паливом - гній і солома, транспортом - віл або буйвіл, формою обміну - бартер. Третина сільських жителів не має землі і є наймитами. В містах становище не краще. В Калькутті, що налічує 16 млн. жителів, третина живе в нетрях, які є нагромадженнями примітивних халуп, а іноді просто візків або тентів. Те саме в Делі, Бомбеї, Мадрасі та інших містах. Понад 250 млн. індійців (близько 40% населення) живуть нижче від офіційної межі бідності ( річний доход на людину - менше, ніж 100 доларів США). Ці люди не є споживачами продукції сучасної промисловості і задовольняються забезпеченням самих елементарних життєвих потреб. За існуючими даними, постійний попит на предмети споживання фабричного виготовлення, а також на житло та різні види послуг пред'являють не більше 100-150 млн. чол., що різко обмежує розміри внутрішнього ринку та можливості розвитку сучасних галузей промисловості. Рівень життя приблизно 70 млн. осіб відповідає показникові розвинених капіталістичних країн. За кількістю спеціалістів із вищою освітою Індія посідає одне з перших міст у світі; водночас 60% дорослого населення залишаються не письменними. Відносно невелика роль сучасних галузей економіки в забезпеченні зайнятості населення і збереженні високих темпів росту населення призводять до значного збільшення армії безробітних, число яких становить понад 30 млн. Однак офіційно зареєстровані безробітні складають лише частину загальної армії безробітних країни, оскільки для Індії, як для більшості країн, що розвиваються, характерна значне “приховане” безробіття, а також неповна зайнятість населення. Розмір “прихованого” безробіття, особливо в сільській місцевості, достатньо великий та постійно збільшується. Причини відставання Індії криються як у 200-річному пануванні англійських колонізаторів, так і в застійних формах доіндустріального виробництва і його величезних розмірах. Пережитки минулого даються взнаки більше, ніж у Латинській Америці чи навіть Африці.

В країні налічується близько 100 тис. підприємств, основна частина яких представляє з себе дрібні майстерні та фабрики. На підприємства з числом зайнятих менше 50 чол., що утворюють так званий дрібномасштабний сектор, припадає понад ? загальної кількості підприємств та 45% загального об'єму випуску продукції індійської промисловості. У промисловості Індії зайнято 1/5 її економічно активного населення. Найпотужніший промисловий комплекс Індії сформувався на сході - від Калькутти вздовж долини річки Дамодар.

Енергетика. Для Індії важливі як промислові, так і традиційні джерела енергії. За рахунок останніх - дров, кізяка, відходів рослинництва задовольняється попит на паливо в сільських районах, хоча залежність від цих енергоносіїв зменшилася у зв'язку з електрифікацією і розвитком транспорту. Сучасний сектор індійської економіки спирається на національні ресурси вугілля і нафту, яка в значних обсягах імпортується, хоча видобуток нафти і природного газу в самій країні у 1980-х роках збільшився. Вугілля все ще утримує провідні позиції, особливо в електроенергетиці, де високою є також питома вага гідростанцій і АЕС. На ТЕС виробляється близько 75% електроенергії. Найбільше ГЕС у Західних Гатах. Важка промисловість, що створена останнім часом, сконцентрована в східній Індії в долині річки Дамодар і на плато Чхота-Нагпупур, де величезні поклади залізної руди знаходяться поруч з кам'яновугільними басейнами. За аналогією район звуть «Індійським Руром» або «Індійським Донбасом». Найбільшим центром металургії є Бокаро, важкого машинобудування - Ранчі. Особливе місце в машинобудуванні зайняв Бангалор. Тут виробляють верстати, літаки, зброю, засоби зв'язку. Це - центр електронної промисловості і космічних досліджень.

Гірничовидобувна промисловість має життєво важливе значення для держави, в цій галузі зайняті близько 1,05 млн. осіб. Основна продукція - кам'яне вугілля з Біхару, Мадхья-Прадешу і Західної Бенгалії, нафта з Ассаму і Гуджарату (де розробляються також шельфові родовища), залізняк із Біхару, Орісси і західної Махараштри, а також вапняк.

Електроніка та інформаційні технології - сектори індійської економіки, які розвиваються найшвидшими темпами. У 1998-1999 роках експорт програмного забезпечення становив 3,94 млрд. доларів США i, як очікується, досягне 50 млрд. доларів США до 2008 року. В наш час виробляється широкий спектр електронного обладнання та споживчих товарів, включаючи персональні комп'ютери, теле- та відеоапаратуру, мікросхеми та електронні компоненти.

Хімічна промисловість. У хімічній промисловості виділяється виробництво мінеральних добрив. Зростає значення нафтохімії. Виробляються смоли, пластмаси, хімічне волокно, синтетичний каучук. Розвинута фармацевтика. Хімічна промисловість представлена в багатьох містах країни. Найбільший центр хімічної промисловості - Сіндрі.

Легка промисловість - традиційна галузь економіки Індії. Особливо виділяються бавовняна і джутова галузі, а також швейна. Бавовняні фабрики зосереджені по містах західної частини країни. Найбільшими центрами бавовняної промисловості є Бомбей і Ахмадабад, джутової - Калькутта. Текстильні фабрики є в усіх великих містах країни. Всі вони значною мірою працюють на експорт. В експорті Індії вироби текстильної і швейної промисловості становлять 25%. В Індії виробляється 13,4 млрд. м бавовняних тканин. За виробництвом джутових виробів країна посідає 1-е місце у світі. Виключно велика роль кустарних промислів. З 8 млрд. метрів бавовняних тканин, які щорічно виробляє Індія тільки половина виготовляється на фабриках, решта - кустарним способом.

Харчова промисловість виробляє товари і для внутрішнього споживання, і на експорт. Найбільшою популярністю у світі користується індійський чай. Його виробництво сконцентроване в Калькутті і на півдні країни.

Сільське господарство забезпечує роботою близько 64% населення, становить 25% валового національного доходу i близько 18% загального обсягу експорту країни.

Провідна галузь сільського господарства Індії - рослинництво (4/5 вартості всієї продукції). Основна частина посівних площ зайнята під продовольчі культури: рис, пшеницю, кукурудзу та інші. Індія - найбільший у світі виробник чаю, арахісу, цукрової тростини, зернобобових, джуту, деяких спецій; їй належить 2-е місце у світі за виробництвом рису (після КНР), 3-є - тютюну, 4-е - пшениці та бавовни. Вирощують також каучуконоси, кокосову пальму, банани, ананаси, манго, цитрусові, папаю, прянощі та спеції. Особливо цінують індійці пекучий червоний стручковий перець, без якого не можлива жодна індійська страва.

Головними зерновими культурами країни є рис, пшениця і просо. У Індії два сільськогосподарські сезони: літній, коли вирощуються рис, бавовна, джут і зимовий, коли вирощуються пшениця, ячмінь. Рис вирощують скрізь. Найбільша концентрація його посівів - на північному сході і прибережних низовинах. Місцями збирають до трьох врожаїв протягом року. Рисові райони дуже важливі для країни. Пшениця - культура зимового сезону - вирощується на зрошуваних землях посушливого північного заходу. Її царство - верхів'я Гангу, де вона дає високі врожаї за штучного зрошування. Саме з підвищенням врожайності пшениці в рамках “зеленої революції” значною мірою пов'язано надії Індії на повне вирішення продовольчої проблеми. Просо культивують у внутрішній частині плоскогір'я Декан. У харчуванні індійців велику роль відіграють бобові, овочі і фрукти, прянощі, олійні (особливо арахіс і рапс) і цукрова тростина, їх вирощують повсюдно. Батьківщиною цукрової тростини вважають долину Гангу. З-поміж волокнистих культур - бавовник і джут. Посіви бавовнику зосереджені в посушливій західній частині країни в Пенджабі, на плоскогір'ї Декан і в південній Індії. Вологолюбний джут - культура дельти Гангу і Брахмапутри. Індія є найбільшим у світі виробником і експортером чаю. Цю культуру в XIX ст. запровадили колонізатори. Чайні плантації розміщені на добре зволожених схилах гір північного сходу і півдня країни.

Рілля складає половину території країни, поливні землі - ? посівної площі. Найродючіші землі - в долинах Гангу, Брахмапутри, Крішни, Годаварі та інших рік, на яких створюються потужні зрошувальні системи. За розмірами зрошуваних площ Індія поділяє з Китаєм перше місце. Греблі, канали, колодязі, насоси, тимчасові водойми - характерна риса індійського ландшафту. Основну частину посівних площ (до 85%) відведено під продовольчі культури.

Тваринництво є другою за значенням галуззю сільського господарства Індії, сильно поступаючись рослинництву. Тваринництво має підсобне значення. В Індії налічується до 200 млн. голів великої рогатої худоби - більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. За поголів'ям великої рогатої худоби Індія посідає перше місце (1/5 світового поголів'я), але худоба (воли, буйволи, корови) використовується переважно як тяглова сила. Індійці-індуїсти є вегетаріанцями. Вони споживають тільки молочні продукти. Відомо, що корова тут - священна тварина, вживати в їжу її м'ясо забороняє релігія.

Лісове господарство. Ліси, переважно в гірських і горбистих районах, займають площу близько 650 тис. кв. км, або 19% території країни. 3/4 лісових масивів доступні для експлуатації і служать джерелом доходів. Половина всіх лісів зосереджена в центральних штатах, ще третина на півночі і п'ята частина на півдні Індії. Ліси забезпечують внутрішні потреби в смолі і каніфолі, бамбуку й тростині, кормах для худоби, дровах і будівельній деревині. Деякі деревні породи заготовляють із розрахунку на зарубіжний попит. Експортується також фанера.

Рибальство приносить країні скромний прибуток, але забезпечує зайнятість більше ніж 1 млн. людей. Головні види промислової риби - оселедець, сардини та анчоуси, деякі види камбали і палтуса, тунець, скумбрія і макрель. Приблизно 2/3 продукції галузі реалізовується у свіжому вигляді, чверть в'ялиться. Важливе місце займає риба в харчуванні жителів штату Кералі на південно-західному узбережжі країни.

Транспорт. Індія належить до числа країн із досить високим рівнем розвитку транспорту. Головну роль відіграють залізниці, будівництво яких почалося ще в ХІХ ст. За протяжністю залізниць (більш як 60 тис. км) Індія входить до числа п'ятьох провідних країн світу. Проте на ефективність їх роботи негативно впливають нерівномірність мережі в різних частинах країни, різноколійність, зношеність і застарілість рухомого складу. Головні залізничні магістралі пролягають уздовж долини Гангу і морських узбереж, перетинають півострів Індостан у широтному напрямі. У країні - понад 1,5 млн. км автомобільних шляхів. Національні автостради з'єднують між собою всі найбільші міста. У сільських районах застосовуються гужовий транспорт. У деяких містах пасажирів і вантажі нарівні з сучасним транспортом перевозять вело- і моторикші. Судноплавство відіграє важливу роль в Iндiї, яка має велику берегову смугу приблизно в 7516 км. На початку 2000 року існували 102 суднові компанії, включаючи Судноплавний індійський союз. Цей союз є найбільшим перевізником в Індії i має торговий флот із 112 кораблiв. Головні морські порти: Бомбей, Калькутта, Мадрас ( ? всього зовнішньоторгового вантажообігу).

Туризм. Iндустрiя туризму забезпечує близько 5,9% зайнятостi населення i забезпечує бiльше нiж 6% валового нацiонального продукту Iндiї. Кількість туристiв у 1999 роцi становила 2,48 млн. осіб, а доходи вiд туризму - 3 млрд. доларiв США. Світове значення мають рекреаційні ресурси. Для цілорічного відпочинку придатне майже все узбережжя Індії та її островів. Індійська цивілізація нараховує понад 5 тис. років, її матеріальні пам'ятки - храми, мавзолеї, мечеті, палаци, форти трапляються повсюдно, багато з них відомі в усьому світі і притягають щороку мільйони туристів.

Членство в міжнародних організаціях - ООН, Рух неприєднання, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна організація космічного зв'язку "Інтерсупутник", Всесвітня продовольча програма, МОП, SAARC, МБРР, МАР тощо.

Ще в 80-х роках значно розширились торгово-економічні зв'язки Індії з провідними країнами Заходу, в першу чергу з США, Великобританією, Японією, Німеччиною, Францією. На промислово розвинені країни Заходу припадає більш як 60% товарообігу Індії. Одним з каналів поширення експорту машинно-технічної продукції є створені індійськими приватними компаніями спільні підприємства за кордоном. В цих промислово розвинутих країнах ці підприємства представлені в основному в готельному господарстві, суспільному харчуванні, торговій сфері. В країнах, що розвиваються, вони зосереджені в тих галузях, де індійські компанії мають певний технічний досвід та досягнення в целюлозно-паперовій, харчовій, текстильній, хімічній та фармацевтичній промисловості. Індія - один з найбільших серед країн, що розвиваються, одержувач іноземної фінансової допомоги; в загальному об'ємі останньої більше 90% припадає на займи, що надаються країнами Заходу та міжнародними фінансовими організаціями. Зовнішньоекономічний оборот 1994р. - 43,4 млрд. доларів США; експорт та імпорт склали відповідно 21,4 і 22 млрд. доларів США.

Зовнішня торгівля. Основу індійського експорту становлять 15 товарних груп. Це, зокрема, сільськогосподарська і промислова сировина, продовольчі і текстильні товари, продукція фармацевтичної галузі, дорогоцінності, рис, чай, вовна, пряжа, вироби з металу, машини й устаткування, продукція програмного забезпечення.

Провідні статті імпорту - нафта, нафтопродукти, машини й устаткування, транспортні засоби, чорні та кольорові метали, електронні комплектуючі і добрива.

Головні торговельні партнери - США, країни ЄС, Японія і Росія, Ірак, Іран і держави Центральної та Східної Європи.

Торгівля з Україною. Україна й Індія мають солідну базу і досвід співпраці ще з радянських часів. У 1992 році Україна та Індія підписали Угоду про торговельне та економічне співробітництво, що позитивно вплинуло на розвиток українсько-індійських ділових зв'язків. У 1994 році було створено Міжурядову комісію з питань торговельної, економічної, наукової, промислової і культурної співпраці. Підписана в 1999 році Конвенція про уникнення подвійного оподаткування і фінансової відповідальності суттєво полегшила діяльність українських та індійських підприємств на ринках наших країн. Нещодавно обидві країни ратифікували Угоду про захист і сприяння інвестиціям.

Половину індійського експорту в Україну становить фармацевтична продукція. Індійський експорт також включає сировину, продукти органічної хімії, побутову електротехніку, чай, каву, рис, тютюн, тваринні жири, спеції, косметику тощо.

В експорті України переважає сировина: чорні метали і хімічна продукція, мінеральні добрива, механічне та електричне обладнання. Понад 20 індійських фірм мають свої офіси в Україні. Існує ще близько 30 компаній, власниками яких є громадяни Індії. Працюють ці фірми у різних галузях економіки: фармацевтиці, виробництві медичного і сталеливарного обладнання, побутової техніки, хімікатів, пакувальних матеріалів, продуктів харчування тощо. Загальна сума індійських інвестицій в економіку України станом на липень 2001 року становила 1,92 млн. доларів США.

індія географічне положення промисловість торгівля

Размещено на Allbest.ru