Природно-ресурсний потенціал України

Принциповим моментом формування стратегії розвитку рекреації в області є питання офіційного визнання місця і ролі цієї галузі в економічній структурі і. відповідно, визначення курсу практичних дій на різних рівнях державної влади. З метою вироблення науково обґрунтованих підходів та здійснення цілісної стратегії щодо розвитку рекреаційної сфери рішенням колегії Львівської обласної державної адміністрації від 1 лютого 2002 року схвалено Концепцію розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області [2, с.221].

В якості основних мотивів необхідності та доцільності активізації розвитку Рекреаційної індустрії на Львівщині можна навести наступні аргументи.

Наявність потужного природного та історико-культурного рекреаційного потенціалу, рівень освоєння якого, за оцінками спеціалістів, не перевищує 10%. Прискорене освоєння рекреаційного потенціалу території з орієнтацією на сучасні тенденції розвитку рекреації в світі неминуче викликає позитивні зрушення в інших сферах (інфраструктура, сільське господарство, екологія) і тим самим, створює сприятливі передумови для вирішення соціальних проблем, знищення життєвого рівня населення, формування нормального ринкового середовища. Регіон стає привабливим для іноземних інвестицій. Державний і місцевий бюджети отримують надійне джерело грошових надходжень.

Розвиток рекреаційного комплексу є ефективним засобом структурної трансформації господарства в сторону його соціальної орієнтації. В цьому плані рекреація може дати відчутний соціальний ефект в першу чергу за рахунок розширення зайнятості населення. За своєю економічною результативністю рекреація є цілком конкурентоздатною галуззю. Ефективна політика освоєння рекреаційного потенціалу може стати дієвим інструментом екологізації господарського комплексу області, засобом підвищення рівня екологічної безпеки території.

Високорозвинутий ринок рекреаційних послуг є вагомим фактором прискорення інтеграції України в європейський економічний простір.

З огляду на існуючі об'єктивні і суб'єктивні передумови розвитку та наявний рекреаційний потенціал, рекреаційна галузь визнана однією із пріоритетних сфер перспективного розвитку області з чітко визначеною політикою по відношенню до неї і програмою дій. При цьому рекреація розглядається в широкому контексті розвитку, високі орієнтири якої можуть бути досягнуті не лише через різні форми стимулювання підприємницької активності в сфері рекреаційного бізнесу, залучення інвестицій і т.п., а й через забезпечення належного рівня розвитку соціальної та інженерної інфраструктури, підготовки кадрів, екологічної безпеки. При виборі стратегічних орієнтирів розвитку рекреаційного комплексу слід оптимально поєднати соціальні потреби держави на оздоровлення і відпочинок населення із економічними вигодами на рівні територій (окремих фірм, організацій), зорієнтованих виключно на прибутковість цієї галузі.

Рекреаційна політика та механізм й реалізації. Інструментом практичної реалізації стратегії освоєння рекреаційного потенціалу на середньострокову перспективу є Програма розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2009-2012 роки. Програма розроблена Інститутом регіональних досліджень НАН України разом з Львівською облдержадміністрацією та з участю спеціалістів ряду наукових установ і вузів області, фахівців-практиків.

Мета Програми - забезпечити комплексне вирішення пріоритетних проблем розвитку курортів та основних туристичних центрів області, покращити якість та розширити асортимент рекреаційних послуг, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності рекреаційної сфери Львівщини на вітчизняному та світовому ринку рекреаційних послуг.

Програма представляє собою взаємопов'язаних за ресурсним забезпеченням виконавцями і термінами реалізації комплекс науково-дослідних, матеріально-технічних, соціально-економічних, екологічних, організаційно-господарських, нормативно-правових та інших заходів, спрямованих на вирішення основних завдань розвитку рекреації в регіоні:

- забезпечити раціональне та ефективне використання природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів;

- розробити генеральні плани та схеми забудови курортів і туристичних центрів;

- провести науково обґрунтоване зонування території області за показниками рекреаційної місткості відповідно до норм антропогенного навантаження на ландшафт;

- здійснити реконструкцію та модернізацію санаторно-курортних, відпочинкових і туристичних закладів, створити матеріально-технічну базу для розвитку зимових видів спорту та туризму в гірській частині області, реконструкцію агроосель для розвитку сільського (зеленого) туризму тощо;

- підвищити якість та розширити асортимент рекреаційних послуг;

- провести реконструкцію існуючих і будівництво нових автомобільних доріг до рекреаційно-туристичних центрів, створити інфраструктуру розвитку автотуризму (зокрема, об'єктів автосервісу), яка б за рівнем функціонування наближалася до міжнародних стандартів;

- піднести на якісно вищий рівень стан інфраструктури і сервісної мережі в курортно-туристичних центрах;

- створити сприятливі економіко-правові та організаційні умови для залучення приватного сектора в сферу рекреаційного обслуговування;

- здійснити систему заходів щодо науково-організаційного забезпечення розвитку рекреаційно-туристичного комплексу області;

- налагодити систему підготовки висококваліфікованих кадрів для рекреаційної сфери, забезпечити систематичну перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників сфери рекреації та туризму (тренінги, курси, семінари, стажування, учбово-рекламні поїздки тощо);

- активізувати міжнародну співпрацю в сфері рекреації і туризму.

Реалізація передбачених Програмою заходів щодо розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2009-2012 роки в повному обсязі вимагатиме фінансування у 319,8 млн. грн., яке передбачається здійснити за рахунок: коштів Державного бюджету України; коштів місцевих бюджетів (обласного, районних); власних коштів підприємств, установ, організацій; іноземних інвестицій; зовнішніх і внутрішніх запозичень; грантів міжнародних організацій, благодійних внесків, коштів міжнародних програм; інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Найбільше коштів потребують заходи, спрямовані на модернізацію матеріально-технічної бази санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку -135,9 млн. грн. (42,5%); збереження, відновлення і раціональне використання рекреаційних ресурсів - 86,2 млн. грн. (27%); екологічне оздоровлення рекреаційних територій - 71,3 млн. грн. (22,3%). Програмою передбачена реконструкція ЗО і будівництво 13 нових рекреаційних об'єктів.

У просторовому відношенні чітко вимальовується основний центр рекреаційно-туристичного розвитку області - Дрогобицький район, і, зокрема, курортна зона Трускавець-Східниця. Загалом сюди необхідно спрямувати 192,7 млн. грн., що складає 60,2% від загальної вартості Програми. З цих коштів 81,3 млн. грн. припадає на Трускавець, 38,3 млн. грн. - на Східницю.

Іншим центром спрямування інвестицій є Жовківський район -61,6 млн. грн., з яких 60 млн. грн. становить фінансування Програми комплексного відновлення історичної території м. Жовкви.

Механізм реалізації Програми. Успішність Програми багато в чому залежатиме від розробки і впровадження дієвого механізму її реалізації. В залежності від спрямування та умов виконання конкретних заходів і засобів реалізації Програми умовно можна виділити наступні їх напрями:

- наукові та нормативно-правові;

- економічні; фінансово-кредитні;

- рекламно-інформаційні та маркетингові;

- організаційно-управлінські.

В напрямку наукових та нормативно-правових засобів реалізації Програми першочергово слід забезпечити розробку та прийняття ряду наукових проектів, програм і розробок, змін і доповнень до існуючих законодавчих актів та розробку нових законів та підзаконних актів, що дасть змогу розблокувати цілу низку проблемних питань та активізувати діяльність в туристично-рекреаційній сфері. До них слід віднести:

- розробка та внесення змін до законів: "Про туризм", "Про концесії в туризмі", "Про дитячий та молодіжний туризм", "Про готельну індустрію", "Про туристичну ренту", Положення "Про захист діяльності вітчизняного туристичного підприємництва", проекту зведеного нормативного акту "Туристичний кодекс України";

- розробка нових уніфікованих схем і моделей статистичної звітності з усіх видів туризму і рекреації, підсумкових показників фінансово-економічної діяльності підприємств туристичної сфери; виділення туристично-рекреаційної галузі в окремий об'єкт статистичного обліку і аналізу;

- розробка стандартів турпродукту та суміжних з туристичною діяльністю послуг (готельні послуги, громадське харчування, перевезення, торгівлі тощо);

- розробка правил обов'язкової сертифікації туристичних послуг та введення ліцензування готельних та туристичних закладів;

- гармонізація нормативно-правової бази туризму з міжнародним законодавством;

- внесення змін і доповнень до законодавчих та нормативно-правових актів з метою залучення до розвитку туристично-рекреаційної сфери вітчизняних та зарубіжних інвесторів, підприємств малого бізнесу та приватного сектора; розробка програм розвитку сільського (зеленого) туризму, дитячого та молодіжного туризму, інших видів туризму.

В сфері економічних відносин слід зосередитися на пошуку шляхів і засобів вирішення існуючих проблемних питань, а саме:

- підвищення ефективності функціонування закладів санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку шляхом створення більш сприятливих умов господарювання; зниження податкового тиску; запровадження гнучких систем платежів за природні, в тому числі рекреаційні, ресурси; надання їм більшої фінансової незалежності;

- запровадження ефективних схем роздержавлення нерентабельних об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва туристично-рекреаційної сфери, в тому числі тих, що згідно із законодавством (стаття 26 Закону України "Про курорти") приватизації не підлягають;

- розробки механізму захисту прав власників, зокрема, державних корпоративних прав відповідно до принципів, закладених в "Основних принципах корпоративного управління ОЕСР", та включених до Переліку світових стандартів фінансової стабілізації;

- проведення сертифікації та ліцензування закладів, що надають туристично-рекреаційні послуги;

- забезпечення підготовки висококваліфікованих кадрів для закладів туристично-рекреаційної сфери, для чого слід створити нові учбові заклади або відкрити нові спеціальності у існуючій системі державної та недержавної освіти в області, формувати наукові кадри для проведення науково-дослідних робіт у цій сфері, налагодити міжнародне співробітництво для підготовки та обміну досвіду працівників рекреаційного комплексу; доведення якісних та кількісних характеристик об'єктів інфраструктури, що працюють на туристично-рекреаційну галузь (дороги, транспортне обслуговування, готельне господарство, громадське харчування, зв'язок, сфера торгівлі та побуту, культура і мистецтво, спорт, страхування тощо) до рівня світових стандартів;

- впровадження нових форм рекреаційного підприємництва: будівництво приватних готелів, будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів; створення приватних туристичних підприємств, спільних підприємств і т. ін.

До фінансово-кредитних важелів реалізації Програми слід віднести: запровадження гнучкого стимулюючого податкового механізму, зокрема, введення єдиного фіксованого податку для підприємств туристично-рекреаційної галузі;

- запровадження єдиного податку для підприємців з сільського туризму на рівні мінімальної суми оподаткування;

- визначення умов надання пільг або звільнення від сплати податку за землю та рекреаційні ресурси об'єктів господарювання рекреаційно-туристичної сфери;

- визначення умов надання короткострокових (від 3-х місяців до 1 року) та довгострокових інвестиційних (від 1 до 5 років) податкових кредитів, в тому числі з податків, які зараховуються у місцевий бюджет для підприємств, які здійснюють чи спонсорують проведення Програмних заходів, а саме: інвестують засоби в основні фонди закладів розміщення туристів та відпочиваючих; інвестують засоби в основні фонди підприємств туристичної інфраструктури, розташованих в з'онах пріоритетного розвитку рекреації; фінансують заходи туристично-рекреаційного характеру, включені у дану Програму; здійснюють проектно-пошукові та будівельні роботи, пов'язані із створенням об'єктів розміщення туристів і об'єктів туристичної інфраструктури, включених у Програму, в межах поступлень від спорудження зазначених об'єктів;

- використання норм прискореної амортизації для тих підприємств сфери туризму та рекреації, які в рамках Програми здійснюють інвестиції у створення і модернізацію місць для розміщення туристів, у створення об'єктів рекреації і розваг для туристів, а у зонах пріоритетного розвитку рекреації і для підприємств громадського харчування.

Створенню позитивного туристично-рекреаційного іміджу Львівщини і загальній поінформованості про стан на ринку туристичних та рекреаційних послуг повинні сприяти рекламно-інформаційні та маркетингові засоби.

Ефективність організаційно-управлінської складової механізму реалізації Програми забезпечується, насамперед, узгодженою взаємодією відповідних структур (переважно різновідомчих) на рівні області, координацією проведена усіх компонентів рекреаційної політики між державними виконавчими органам обласного та національного рівнів. Необхідно також сприяти формуванню нових та підтримувати існуючі регіональні інституції, зацікавлені в інтенсифікації соціально-економічного розвитку курортних, туристичних та рекреаційних територій: господарські товариства, школи управління та бізнесу, центри підтримки підприємництва, агентства та фонди сприяння локальним ініціативам та ін.

У результаті реалізації Програми можна очікувати: в соціальній сфері - більш повне задоволення потреб населення у санаторно-курортному лікуванні та відпочинку; збереження та відновлення історико-культурної спадщини; створення нових робочих місць; в економічній сфері - збільшення щорічного потоку туристів на 5.5 - 6 %, який в 2011 році має досягти 720-750 тис осіб; ріст доходів від обслуговування туристів і відпочиваючих до 370-390 млн. грн. в рік; зростання бюджетних надходжень - до 85 - 90 млн. грн. в рік; в екологічній сфері - загальне покращення стану довкілля; збільшення чисельності основних видів мисливської фауни; збереження рідкісних видів флори та фауни, які перебувають на межі зникнення.

Практичні кроки по реалізації Програми розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку висвітлять не лише вузькі місця, але й вкажуть на можливі реальні засоби їх усунення. Адже розвиток рекреаційної сфери визначається суспільно-економічною системою, невід'ємною складовою якої вона є. Тому будь-які зміни, які відбуватимуться у цій системі, вимагатимуть застосування нових підходів, як стратегічних, так і тактичних, в організаційній, управлінській, Фінансовій та інших складових механізму реалізації регіональної рекреаційної політики.

РОЗДІЛ 3. ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ, ПЕРСПЕКТИВИ ОСВОЄННЯ ТА ЇХ МІСЦЕ У СВІТОВІЙ ГОСПОДАРСЬКІЙ СИСТЕМІ

Одним з основних рекреаційних ресурсів є клімат, оскільки його особливості сприяють організації санаторно-курортного лікування та інших видів рекреаційної діяльності. Кліматичні умови для рекреації вивчаються з погляду комфортності погоди та клімату для організму здорової людини, яка відпочиває. Тепловий стан людини - відповідна реакція на комплексну дію погоди. Щодобово організм людини реагує не лише на зміни температури повітря, коливання атмосферного тиску, а й на постійні зміни кількості кисню в атмосфері. За кліматичними умовами розрізняють два періоди рекреаційної діяльності: холодний (листопад - березень) і теплий (квітень - жовтень),

Україна завдяки географічному положенню має значні рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються або можуть бути використані з метою відпочинку, туризму, лікування та оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси також визначають як об'єкти і явища природного й антропогенного походження, що мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметри та є матеріальною основою для територіальної організації оздоровлення і лікування людей, формування та спеціалізації рекреаційних центрів і забезпечують їх економічну ефективність. Рекреаційні умови - це сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності (наприклад, кліматичні особливості, мінеральні джерела, біорізноманіття тощо), але при цьому не є її матеріальною базою.

Рекреаційні ресурси України - рівнинні та гірські рекреаційні ландшафти, річкові та морські пляжі, мінеральні води (понад 400 джерел), лікувальні грязі (майже 100 родовищ). Лікувальні мінеральні води різного хімічного складу є майже в усіх областях лісостепу; із 400 джерел використовують для бальнеологічних цілей і промислового розливу лише 34. Зі 104 відомих в Україні родовищ лікувальних торфових і мулових грязей нині застосовують з метою лікування лише 26. Найбільше рекреаційне навантаження характерне для берегової смуги Азово-Чорноморського узбережжя, де загальна довжина пляжів становить 1160 км, або 47 % морських берегів. До речі, цього досить, щоб одночасно оздоровити 4,1 млн осіб. Загалом в Україні, де розміщені рекреаційні ресурси всіх видів, мають змогу одночасно оздоровитися майже 48 млн осіб. Частка потенційно рекреаційних територій у структурі земель України зображена на рис. 9.3.

Санаторно-курортна служба має розвинуту мережу санаторно-оздоровчих закладів різного типу та рівня. В Україні налічується 3,2 тис. санаторно-курортних (оздоровчих) закладів. Протягом року в них оздоровлюється майже 3 млн осіб. Стратегічною метою державної політики у сфері курортної справи є забезпечення умов для поліпшення стану здоров'я, подовження тривалості життя й періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу життя, створення конкурентоспроможного на світовому ринкові курортного комплексу, що максимально сприятиме ефективному відтворенню трудових ресурсів та генофонду української нації, забезпечить значні надходження до бюджетів усіх рівнів від господарської діяльності курортних закладів.

Рекреаційно-туристські ресурси - об'єкти та явища природного, природно-антропогенного та соціального походження, які використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних центрів, їх спеціалізацію та економічну ефективність. Це сукупність природних, природно-технічних і соціально-економічних комплексів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини та її працездатності. У структурі рекреаційних ресурсів виокремлюють дві основні складові - природну та соціально-економічну (природні та історико-культурні ресурси рекреаційної діяльності). До характеристики рекреаційних ресурсів належать дані про якість природних умов, площу (або обсяг), на які ці якості поширюються; тривалість періоду, протягом якого певні якості виявляють свої дії (рис. 3.1).

Суперточка-тур - точкова територія, на якій поєднуються унікальні природні й суспільні ресурси, вона займає домінуючу висоту і характеризується суттєвою соціальною значущістю подій, що відбувалися (відбуваються) в її межах або межах простору, котрий візуально сприймається з неї. Цьому простору притаманне, як правило, високе пейзажне різноманіття та поєднання природних компонентів. На території України є чотири об'єкти на зразок суперточка-тур:

- історико-культурний заповідник "Могила Тараса Шевченка" на Тарасовій (Чернечій) горі у Каневі Черкаської області (відкритий у 1925 p.);

- Києво-Печерський історико-культурний заповідник (дзвіниця Успенського собору);

- територія Марийського парку з панорамою Дніпра у Києві;

- національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець" (Хмельницька область).

Території оздоровчо-рекреаційної мережі загальною площею майже 7,7 млн га (12,7 % території України) сконцентровані у Причорноморському, Карпатському, Подільському, Поліському та інших регіонах країни. З цього ресурсного потенціалу на сьогодні використовується всього 2,3-2,5 млн га. У 2000 p. функціонувало 11 131 оздоровчих закладів, зокрема 700 санаторіїв, 72 будинки відпочинку, 2550 баз відпочинку, 268 пансіонатів, 37 кемпінгів, 136 туристичних баз, 7368 міських і позаміських дитячих та юнацьких таборів відпочинку.

Найбільша концентрація оздоровчо-рекреаційних ресурсів у Карпатському і Поліському регіонах (відповідно 34 % і 21 % загальної площі), проте саме тут рівень їх використання найменший (8 і 9 % порівняно з 14,4 % пересічних в Україні). Найменше цих ресурсів зосереджено у високоурбанізованих регіонах: Донецькому (4,6%) та Придніпровському (3,5%), які, навпаки, мають досить високий рівень їх застосування (відповідно 46,8 і 39,4 % ).

Територіальні рекреаційні системи (ТРС) - це складна сукупність соціальних, природних і технічних підсистем, яким властива єдина цільова функція, вони мають територіальну цілісність. Множина ТРС може бути представлена низкою типів за функціями рекреаційної діяльності: 1) за ступенем співвідношення в організації відпочинку незміненої природи і технічних систем; 2) за територіальною орієнтацією. За функцією рекреаційної діяльності, яка переважає, вирізняються такі підтипи рекреаційних систем:

- лікувальний, що формується на базі використання комплексу високоякісних природних факторів, таких як мінеральні води, лікувальні грязі, клімат. Це, наприклад, Трускавець, багато курортів в Українських Карпатах тощо;

- оздоровчий. Такий підтип характеризується проведенням фізичних занять з тренувальним режимом (прогулянки, екскурсії, спортивні ігри, купання та ін.). Прикладом може бути Південний берег Криму. Сюди також належать зони відпочинку великих міст, дачні селища, дитячі табори;

- спортивний. Для цього підтипу головними є спортивні ігри, змагання, альпінізм, туризм, полювання, рибальство. Для їх проведення цінними є малозмінені природні комплекси, що відрізняються екзотичністю, унікальністю, наявністю природних перешкод, а також специфічних інженерних споруд. На такі умови багаті Українські Карпати та Кримські гори (рис. 3.2);

- пізнавальний, для якого необхідною умовою є збереженість якомога більшого різноманіття найменш змінених ландшафтів та історичних пам'ятників. Наприклад, історичні центри міст, меморіальні комплекси тощо.

За ступенем співвідношення у ТРС незміненої природи та технічних систем розрізняються урбанізовані (міста-курорти, міста-екскурсійні центри) та неурбанізовані (прогулянкові, спортивні, мисливські, рибальські, архітектурно-історичні парки) території. Технічна насиченість урбанізованих територій супроводжується високими вимогами до чистоти природних компонентів та естетичної цінності рукотворних ландшафтів.

Рекреаційне природокористування визначається як самостійний вид діяльності, але він постійно поєднується з іншими видами природокористування, насамперед, лісогосподарським, сільськогосподарським і водним. Кожен із цих видів природокористування робить свій внесок у перетворення ландшафту, яке іноді збігається з цілями рекреаційного природокористування, а іноді - суперечить їм. Розвиток інших видів природокористування відбувається в межах або тісному зв'язку з територіями, де є курортно-рекреаційні ресурси. Наприклад, серйозну загрозу запасам та якості мінеральних вод і лікувальних грязей становить діяльність розташованих в їхніх басейнах підприємств із видобутку корисних копалин та промислових заготівок лісу.

Негативний вплив промисловості, сільського та лісового господарств на якість рекреаційних ресурсів і середовище курортів виявляється переважно через повітря і воду, у зв'язку з чим виникають особливі вимоги до проектування меж округів санітарної охорони курортів з потребою урахування природних закономірностей формування ресурсів. Унаслідок цих обставин варто включати у сферу охорони не лише місця розташування лікувальних засобів, але й райони, в яких вони формуються, а також компоненти природи, які, хоч і не є безпосередньо носіями лікувальних властивостей, але беруть участь у їх формуванні.

Прикладом проблем таких складних взаємодій може бути досвід робіт зі створення штучних пляжів у Криму та біля Одеси. Так, за останні два - три десятиліття докорінно змінилися умови на Одеському узбережжі. З метою боротьби зі зсувами понад 15 км уздовж берега спорудили бетонні траверси та хвилерізи. Природний субстрат прибережної зони (вапняк, що обростає водоростями та молюсками, а також є укриттям для багатьох видів гідробіонтів), виведений, а для зручності відпочиваючих намитий пісок. На деяких ділянках берега є виходи постійно діючих зливових і дренажних стоків. Водообмін між прибережною смугою з пляжними спорудами та відкритою частиною моря дуже обмежений. Усе це створює умови для стійких і значних забруднень узбережжя, особливо в період пікових рекреаційних навантажень.

Місця добування корисних копалин в Україні виявляються непридатними для господарського використання, але після рекультивації на них можливий розвиток різних видів рекреаційної діяльності. На відвалах здійснюються лісопосадки, кар'єри облаштовуються для будь-яких видів відпочинку на воді. Перетворений ландшафт привабливіший, а також має оздоровчу дію на середовище. Рекреаційне використання територій, порушених гірничою промисловістю, визнано найефективнішим з економічного та екологічного погляду. Крім того, воно доцільне, оскільки ці землі, як правило, розташовані в урбанізованих та індустріальних областях, де проблема вільних земель особливо гостра.

Відмінності в стійкості природних і природно-технічних комплексів, з одного боку, та територіальна нерівномірність розподілу рекреаційних потреб - з іншого, зумовлюють потребу розробки територіально диференційованих нормативів навантажень на природу, тобто для кожного регіону України має бути розроблена особлива система цих нормативів. Наприклад, під час визначення оптимальних і критичних навантажень на наземні й аквальні природні комплекси слід звертати увагу, насамперед, на ті властивості ландшафтів, що вносять найсерйозніші корективи у величину норм навантаження.

Багато дослідників зазначають залежність стійкості природних геосистем від вологості, ґрунтових умов і складу рослинності (табл. 9.3). Безпосередній вплив відпочиваючих, який визначається витоптуванням, фіксується розвитком стадій дигресії природної рослинності. Але насправді вплив на природне середовище з боку відпочиваючих набагато більший: засмічення побутовими відходами та органічними речовинами; переміщення і переселення видів рослин, у тому числі бур'янів, тощо. Отже, роль властивостей природних ландшафтів значно нівелюється, що пов'язано з благоустроєм території, створенням технічних елементів або перетворенням природних елементів, що дає змогу збільшити рекреаційне навантаження на територію.

Зрозуміло, що основні навантаження мають бути на територіях, розташованих у зонах транспортної доступності стосовно великих міст, а також у районах з унікальними ресурсами - теплими узбережжями морів, родовищами мінеральних вод, пам'ятками культури. Тобто потрібно враховувати не тільки вплив власне рекреаційної діяльності на природні ландшафти, а й дію транспорту, служб комунально-побутового обслуговування тощо.

Оскільки (за характеристикою рекреаційних ресурсів клімату) Україна перебуває у смузі кліматичного комфорту, в її межах вирізняють регіони, що є найпридатнішими для розвитку різних видів рекреаційної діяльності:

- Крим придатний протягом року для відпочинку, оздоровлення, лікування і туризму;

- Українські Карпати. У літній сезон тут оздоровлюються, лікуються і відпочивають, а взимку проводять зимові види відпочинку, туризму і гірськолижного спорту;

- узбережжя Чорного й Азовського морів придатні для літніх видів кліматолікування і відпочинку;

- рівнинна територія - для лікування й оздоровлення на базі місцевих курортів (кліматичних, бальнеологічних і грязьових), а також розвитку "зеленого туризму" в сільській місцевості;

- великі міста, центри адміністративних областей, історичні міста, де здійснюють екскурсійні рекреації та активно відпочивають.