Характеристика Португалії

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Фізико-географічні умови розташування

Португалія - країна розташована на південному заході Європи, на Піренейському півострові; включає Азорські острови та архіпелаг Мадейра в Атлантичному океані. Португалія - найзахідніша держава Європи. Межує лише з Іспанією. На заході і півдні омивається Атлантичним океаном. Населення 9268 тис. чол. (1962). Офіційна назва - Республіка Португалія. Назва країни походить від найменування римського поселення Портус Калі (Portus Cale) в гирлі р. Дору. Економічно середньо розвинена країна. Член ООН, НАТО, ЄЕС, ДЕСР. Офіційна мова - португальська. Рельєф: гори на півночі, на півдні рівнини; річки Дору, Тежу, Саду, Гвадіана. Площа країни - 92 тис. кв. км, з них 3,4 тис. кв. км займають острови. Столиця - Лісабон (Lisboa) - 2,04 млн. жителів (1992 р.). Великі міста - Порту, Амадора, Коїмбра, Брага, Сетубал, Евора, Фару.

Острови Мадейра та Азорські - автономні регіони країни. Відстань від континентальної частини країни до Азорських островів - 1500 км, до Мадейри - 650 км. Залежна заморська територія - Макао в Східній Азії неподалік Гонконгу, 20 грудня 1999 року офіційно повернута Китаю, але протягом 50 років зберігатиме статус особливого регіону з власним урядом, законодавством та економікою.

2. Географія та використання рекреаційних ресурсів

2.1 Природні рекреаційні ресурси

2.1.1 Кліматичні рекреаційні ресурси

В Португалії два типи клімату - субтропічний середземноморський і гірський. Також клімат в Португалії цілком залежить від впливу Атлантичного океану. Клімат міняється зі зміною рельєфу - від півночі до півдня й від сходу до заходу. Особливо жарко в долинах на півдні країни. Середня липнева температура повітря на рівнинах коливається від +19 градусів на півночі до +25 градусів на півдні, а в горах літо прохолодніше на 2 - 3 градуси С. Зима тепла, м'яка з середніми січневими температурами на рівнинах від +8 до +11 градусів, а в горах - до +3-+5 градусів. Найпрохолодніший місяць - січень. Його середня температура змінюється від +3 на північному сході країни до +11,9 на півдні. При цьому характерні температури для ночі й дня становлять +0,5 і +8 для північних районів і +8 і +16 для самих південних. Таким чином, сезонні зміни температури невеликі. Острови Мадейра розташовані в Атлантичному океані в 650 км. від північно-західного побережжя Африки. Особливістю регіонального клімату Мадейри є зміна кліматичних умов з півночі на південь - за своєю географічною широтою для більшої частини території острова характерний м'який океанічний субтропічний клімат, проте крайній його південь має деякі елементи тропічного клімату, а крайній північ - помірного. Крім того, на острові виділяють декілька мікрокліматів, що обумовлено його характерним рельєфом та напрямком вітрів. Середні місячні температури у південній прибережній смузі, де зосереджена більшість острівного населення, перевищують 20°C; на острові ніколи не буває спекотно - максимальна температура у літні місяці рідко сягає 33°C. Середня температура морської води визначається Гольфстрімом і коливається від 18°C у зимові місяці до 22°C - у літні. Переважні вітри із заходу на північ взимку, та північно-західні - влітку. Режим опадів дуже різний для різних частин острова: на південному сході середня кількість опадів становить близько 500 мм і менше на рік, а дощі випадають вкрай нерегулярно, на північному узбережжі - перевищує 2000 мм.

Основна частина опадів доводиться на холодну пору року. У горах на півночі майже повсюдно випадає більше 1000 мм опадів у рік. Найбільша їхня кількість відзначається на схилах Серра-да-Ештрела, вершина якої в листопаді-травні покрита снігом. На рівнинах Центральної й Південної Португалії річна сума опадів становить 400-800 мм, а уздовж південного узбережжя місцями знижується до 300 мм.

Також слід відзначити що Португалія - країна із самим більшим в Європі кількістю сонячних днів. У південних районів кількість сонячних годин у рік досягає 3000.

Купальний сезон на західному узбережжі триває всього три місяці, але й у цей період купання на любителя - температура води становить біля +18. Вода більше прогрівається в південному узбережжі (до +21), де й зосереджена основна маса курортних містечок.

2.1.2 Бальнеологічні рекреаційні ресурси

Славиться Португалія своїми бальнеологічними курортами, найбільш відомими з яких є Калдаш-да-Раїнья й Калдаш-де-Моншик, які знаходять в західній та південній частинах Португалії. У цих районах б'ють гарячі мінеральні джерела, на основі яких побудований великий лікувально-профілактичний і курортний комплекс, в якому можна пройти курс лікування і профілактики мінеральними водами. Також слід зазначити мінеральні води Португалії в Альгарве. Тут з 1692 року заснований Vіlla Termal das Caldas de Monchіque - SPA Resort, де між зеленими горами і блакитним небом можна пройти курс лікування. Vіlla Termal для проведення відпочинку й дозвілля, а також для поліпшення самопочуття й зміцнення здоров'я пропонує різні програми: курс мінеральних вод, курс SPA, винотерапія з використанням цілющих органічних (біочистих) вин, програма гольф + SPA, косметичні процедури та ін. Крім мінеральної води використовують грязьові ванни, які сприяють поліпшенню самопочуття і надання енергії.

2.1.3 Водні рекреаційні ресурси

На території Португалії чітко виділяються долини рік Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо). У верхніх течіях вони вузькі й глибоко врізані, нижче за течією розширюються й біля берега Атлантичного океану переходять у плоскі низовини. По цих ріках проходять природні границі п'яти із шести географічних областей країни. Тамхо або Темжу - найбільша ріка Піренейського півострову. Бере початок на теренах Іспанії та впадає в Атлантичний океан в районі Лісабона. Загальна довжина - 1038 км, з них 716 км на теренах Іспанії, 47 км на кордоні Іспанії та Португалії та 275 км на теренах Португалії. Площа басейну ріки - 81 тис. км². Також 4 квітня 1998 року через Тежу в районі міста Лісабону був відкритий міст Вашку да Гама - найдовший міст в Європі. Його довжина складає 17,2 км, з них 10 км проходять над гирлом Тежу. Також Португалія на півдні і заході омивається Атлантичним океаном, що в свою чергу дає змогу країні розвиватися в туристичному напрямі. Особливо можна відзначити надзвичайно красиві пляжі Атлантичного океану - курорти Ешторіл і Кашкаїш. Вони знаходяться 15 км. від столиці Португалії - Лісабону. Але одним із найкрасивіших куточків Атлантичного океану є південь Португалії - Альгарве. Берегова протяжність близько 200 км. І завдяки Атлантичному океані та його клімату основна маса туристів відвідує південь Португалії, а сама Альгарве. Також в цій країні є водоспади. Один із них називається «Стрибок вовка» - розташований в провінції Алентежу на території природного заповідника Гвадіана (Reserva Natural do Guadіana). Цей водоспад - найбільший на півдні Португалії. З'явився він у результаті геологічного «нещасного випадку» - скелястого обмеження ріки, коли її ширина із 25 м різко зменшується до 3 м, швидка течія утворить міні-каскади, які падають із висоти майже 20 метрів у величезне озеро, води якого здаються нерухомими. Порівняно близько розташовані один напроти одного краї скель дозволяють вважати, що водоспад можна легко перестрибнути. Але це всього лише оптична ілюзія, що особливо очевидна зі спеціальної платформи, спорудженої над водоспадом. Також є Національний екологічний заповідник, який відноситься до водних ресурсів - затока Канелаш. Щороку тисячі птахів з Північної Європи прилітають у затоку Канелаш, що примикає до рукава ріки Авейру, на зимівлю. На затоплених водою берегах селяться білі лелеки, червоні й білі чаплі й різні види орлів, які розмножуються в цьому Національному екологічному заповіднику, що вважається кращою демонстрацією екосистем вологих зон Португалії. Із водних рекреаційних ресурсів популярна річка Пайва, а особливо притока Пайви. Вода тут настільки прозора, що коли комаха присідає на водну поверхню, залишає свою тінь на метровій глибині. Це пов'язано з тим, що в цих районах людина не втручалась в природне середовище. Єдині сліди людської присутності тут - закинутий водяний млин.

2.1.4 Рельєф як рекреаційний ресурс

Як вище сказано Португалія розташована на Піренейському півострові. На півночі країни знаходиться плоскогір'я Месета. Переважають висоти 1000-1200 м над рівнем моря, найбільша 1993 м (в хребті Серра-да-Ештрела). На заході гори круто обриваються до приморської рівнини. Південніше річки Тежу розташована Португальська низовина. На крайньому півдні розташовані низькогір'я Серра-де-Альгарве (вис. до 902 м), південні схили яких круто обриваються до прибережної низовини. Рельєф провінцій Мінью на заході і Траз-уш-Монтиш та Алту-Дору на сході гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від річки Дору до верхів'я річки Тежу, за винятком прибережної рівнини, також зайнята горами. У її центральній частині знаходиться друга за висотою точка Португалії - гора Ештрела (1993 м над р.м.). Прибережна зона на північ і південь від столиці країни Лісабона належить до провінції Ештремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Альгарве, за природними умовами схожі з середземноморською зоною Північної Африки.

Пімку-Румйву (порт. Pico Ruivo) - найвища гора острова Мадейри (Португалія), висота - 1862 метрів. Знаходиться на території муніципалітету Сантани, у його південній частині. Є третьою найвищою вершиною Португалії, після Піку (острів Піку, Азорський архіпелаг) та Серра-да-Ештрела (континентальна частина країни); та найвищою в Автономному регіоні Мадейри. В перекладі з португальської мови назва вершини означає «пік рижий». Вершина є популярним об'єктом туризму круглий рік.

Гора Піку (порт. Ponta do Pіco) - стратовулкан, розташований на Серединно-Атлантичному хребті, є найвищою точкою хребта, острова Піку й Португалії. Піднімається на 2351 м над рівнем моря й на 6098 м іде під воду. Вулканічний кратер має діаметр 500 м і глибину 30 м. Останні виверження вулкана були зафіксовані в 1963 році - з малими підводними поштовхами в північно-західного узбережжя. Найбільш сильні виверження були в 1562-1564 (лавові потоки досягли берега моря), 1718 і 1720 р. Шляхи лавових потоків видні дотепер. Гора Піку більш ніж у два рази перевершує по висоті всі інші гори на Азорських островах і є горою з найбільшою підводною частиною, завдяки чому занесена в Книгу рекордів Гіннесса. Підйом на гору займає від двох до чотирьох годин.

Омстрів Мадемйра є головним островом однойменного архіпелагу, що знаходиться у північній частині Атлантичного океану біля північно-західного узбережжя Африки. Розташована на Африканській літосферній плиті, Мадейра вже майже шість століть етнічно, культурно, політично й економічно цілком відноситься до Європи. Разом з іншим заселеним островом архіпелагу, - Порту-Санту, та островами Дезерташ і Селваженьш утворює Автономний регіон Мадейри зі столицею у місті Фуншалі. Належить Португалії.

Вулканічний за походженням, острів Мадейра розташований в Макаронезії приблизно за 660 км на захід від узбережжя Марокко та 420 км на північ від Канарських островів. Відстань до португальської столиці, - міста Лісабона, становить 980 км. Наближені географічні координати острова 32°44' північної широти та 16°59' західної довготи. Острів має грубо трапецієвидну форму і видовжений із заходу на схід, причому його максимальна довжина становить близько 57 км, ширина - 27 км, із загальною площею 744,29 км². Найближчий заселений острів - Порту-Санту, віддаль до якого становить близько 42 км. Постійні вулканічні процеси у поєднанні з ерозією та тектонічними рухами, сформували рельєф острова Мадейра у його сучасному вигляді, що значно відрізняється від інших островів архіпелагу, орієнтація якого співпадає з напрямком руху Африканської літосферної плити. Загальна довжина узбережжя острова становить близько 160 км, а його середня висота перевищує позначку у 1300 м над рівнем моря. Найвищою його точкою є гора Піку-Руйву висота якої становить 1862 м. Крім того, острів має ще дві вершини, висота яких перевищує 1800 метрів: Піку-даш-Торреш (1850 м) та Піку-ду-Аріейру (1818 м).

Азорські острови - архіпелаг із 9 гористих вулканічних островів та кількох рифів у північній частині Атлантичного океану на захід від Піренейського півострова, на двох третинах заходу якого розташована Португалія. З 1976 року архіпелаг отримав статус автономного регіону. Складається з трьох груп: Західної (острови Корву і Флореш), Центральної (острови Терсейра, Піку, Фаял, Сан-Жорже і Грасіоза) та Східної (острови Сан-Мігел і Санта-Марія). Простягаються із заходу на схід приблизно на 600 км. Площа архіпелагу становить - 2 247 км². Столиця - місто Понта-Делгада, що знаходиться на головному острові Сан-Мігел. Острови є надводними вершинами Серединно-Атлантичного хребта, вулканічні за походженням, тому тут часті землетруси. Всі острови мають гірський рельєф, з вершинами висотою до 2000 м. Найвища точка архіпелагу - гора Піку на однойменному острові з висотою 2351 м. Береги досить обривисті. На островах багато різноманітних проявлень вулканізму - фумарольні та термальні мінеральні джерела.

Печери Миру де Айре, були виявлені 27 липня 1947 року. Однак лише в 1971 році суспільство, переборовши природні перешкоди й проклавши тунелі, змогло запропонувати широкій публіці глянути на прекрасний світ мінералів сталактитів - геологічних утворень округлої й конічної форми, підвішених на зводах вапнякових печер. Утворяться вони за допомогою падіння крапель води зі стелі.

Алгар до Пена - найбільша печера в Португалії. Гігантські сталактити, що причепилися» до стелі висотою більше 50 метрів, кидають виклик законам рівноваги й земного тяжіння. Унікальні прикраси можна обдивлятися з висоти алюмінієвої «каюти».

Печери Сау Вісенте являють собою комплекс із восьми тунелів із застиглої лави, розташований на північному узбережжі Мадейри. Вони сформувалися під час виверження вулкана близько 900 тисяч років тому й простягаються вглиб острова майже на кілометр. Особливий інтерес викликають три галереї, «облицьовані» вулканічними мінералами, сталактитами й застиглими кулями лави.

2.1.5 Біотичні рекреаційні ресурси

У цілому рослинність у Португалії середземноморське, з яскраво вираженим океанічним впливом, що трохи зм'якшує висотність клімату й флори. Близько 20% території країни покрито лісами, з яких більше половини - це хвойні породи дерев, особливо сосна. У посушливих районах Португалії широко поширені вічнозелені дуби - корковий, кам'яний і піренейський, - а на узбережжя виростає португальський дуб. Корковий дуб висаджується штучно, його кора масово йде на експорт. Також значні плантації евкаліптів і маслинових дерев. Із чагарникових у Португалії поширений маквіс і рокитник.

Рослинний світ Португалії досить однорідний, незважаючи на різницю в кліматі півночі й півдня країни, хоча є й деякі відмінності. Коркові дуби, маслинові гаї й пшеничні поля - от характерний для півдня Португалії пейзаж. У центральній частині країни в основному зустрічаються змішані ліси, де крім різних різновидів дуба можна побачити італійську сосну, каштан, кам'яну липу, а також евкаліпт. Центральна частина Португалії захищена від вітрів горами, тому тут можна зустріти як типових представників середземноморського клімату (наприклад, середземноморський олеандр), так і рослини, які виростають у північних широтах (північна груша й ін.). Північ Португалії буяє пишною рослинністю, тут багато зелені, а пейзаж небагато нагадує російські простори. Реліктові ліси збереглися поруч кряжа Серра-де-Синтра.

Первозданну флору можна побачити в національному парку Пенеда-Жереш, що займає площу в 72 тис. га на північно-західній Португалії. Пенеда-Жереш охоплює гірські хребти Пенеда, Амарела й Жереш. Тут можна зустріти крім дуба португальський лавр, білу березу, тис. Дуже гарні папороті й лілії в Пенеда-Жереш.

Рослинність острова Мадейри є дуже багатою і різноманітною за видовим складом, багато в чому унікальна, містячи чимало ендемічних видів. Приблизно 15 тис. га у різних частинах острова є лісами лаурісілви, що складає 20% усієї площі острова. Лаурісілва Мадейри - унікальний природний комплекс, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО і відноситься до Третинного періоду формування планети. Ці реліктові тропічні ліси за видовим складом представлені деревами родини лаврових та зростають на висоті від 300 до 1400 метрів над рівнем моря у північній частині острова, від 700 до 1600 - у південній. Вважається, що близько 90% лаурісілви є незайманими лісами, які є унікальними ареалами для численних раритетних, реліктових та ендемічних видів рослин: мохоподібних, папоротеподібних і покритонасінних, а також безхребетних видів тварин. Ендеміки лаурісілви включають 66 видів судинних рослин і мадейрського голуба, що послужило однією з причин того, що у 1999 році цей ліс було оголошено світовою спадщиною ЮНЕСКО.

Крім того, на острові є значна кількість парків і садів, в яких зростає чимала кількість видів рослин, завезених сюди з різних континентів світу. Проте головним ботанічним садом є розташований у північній частині Фуншала Ботанічний сад Мадейри, що захоплює відвідувачів своєю розкішною рослинністю. Цей сад вражає своїми гармонійними формами та рідкісними кольоровими контрастами, а розташування його алей дозволяє відвідувачам насолоджуватись одночасно морським узбережжям міста та оточуючими його пагорбами. На території ботанічного саду зростає понад 2 тис. екзотичних видів рослин. З 2005 року сад має станцію канатної дороги, час проїзду по якій до центру Фуншала становить близько 7 хвилин. Іншими важливими садами є Тропічний сад «Монте-Паласе» та Муніципальний сад Фуншала, де зібрані найгарніші екземпляри острівної флори.

Поєднання тропічних і середземноморських видів рослин визначає смарагдово-зелений колір острова, де протягом усього року можна спостерігати за цвітінням орхідей, стрелітцій, антурій, магнолій і азалій серед багатьох інших видів квітів.

Рослинність Азорських островів. На схилах гір поширені субтропічні гірські ліси, а яких домінує криптомерія японська. Чагарникові ж породи представлені лавром, каштаном, ялівцем та ін. Багато здичавілих інтродукованих рослин. На островах вирощують банани, цитрусові, абрикоси, виноград та інші культури.

Тваринний світ Португалії не настільки різноманітний, як рослинний. У цілому фауна Португалії багато в чому схожа із центральноєвропейської. З копитних ссавців у лісах Португалії можна зустріти оленів, козуль, диких кабанів. Самі великі хижаки португальських лісів - рисі, ведмеді й вовки. Із дрібних мешканців лісів варто назвати лисиць, диких котів, куниць, білок і інших гризунів. У ріках водяться видри й бобри. У зв'язку з тим, що Піренейський півострів перебуває в безпосередній близькості від африканського континенту, тут можна зустріти яскравих представників північноафриканськой фауни, наприклад, хамелеонів і генетт.

Прибережні води Атлантики буяють рибами, які використаються в промислових цілях. З більше 200 видів риб в основному тунець, сардини, анчоуси.

Частково фауну Португалії в первозданному виді вдалося зберегти в Національному парку Пенеда-Жереш. Багато видів тварин були винищені ще в XІХ столітті. Наприкінці століття були востаннє замічені гірські козли, під загрозою повного знищення виявилися ведмеді, вовки й беркути. На території національного парку немає ведмедів. Їх у Португалії можна зустріти тільки на околицях хребта Сан-Мамеде, точніше, у відповідній заповідній зоні. У Пенеда-Жереш чимало хижих птахів - орлів, беркутів, соколів, сов і сичів. Що стосується земноводних і плазунів, у національному парку Пенеда-Жереш водяться гадюки, зелені ящірки, водні змії, тритони, саламандри. Португалія перебуває на шляху міграцій перелітних птахів. Аматори можуть відвідати південний район Португалії - Альгарве.

Тваринний світ Мадейри умовно поділяють на три групи: наземну, узбережну та морську фауну. В свою чергу, в залежності від фізичної структури, глибини та інших характеристик, узбережна фауна заселяє 4 зони. Одним з найважливіших представників птахів є згаданий вище голуб Columba trocaz, що вважається емблемою лаурісілви. Найбільш представленим класом наземної фауни Мадейри є комахи, що складають близько 75% усього її видового складу, причому 20% з них є ендеміками для острова. Наземні молюски нараховують 31 родину з 291 видом. В узбережній фауні наземної зони домінують деякі ракоподібні, ящірки, комахи та птахи, а також ціанобактерії, поліхети. Інші три зони узбережної фауни представлені значним видовим різноманіттям риб. Мілкі води заселені представниками родини бичкових. На глибині понад 15 метрів, де починає відчуватись відсутність фотосинтезуючих водоростей, з'являються види характерні для рухомих субстратів, що складаються з відкладів органічного походження, - вугроподібні, скати та інші пластино зяброві, а також безхребетні. Морська фауна острова багато в чому схожа на свій середземноморський відповідник, що пояснюється географічним розташуванням Мадейри на майже однаковій з Гібралтарською протокою широтою. Проте і тут виділяють притаманні лише цьому острову види, зокрема риба-шабля чорна, риба-ящірка та деякі представники ряду черепахових. Виділяють також китоподібних та тюленя-монаха.

2.1.6 Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду

Приромдний парк «Ріа-Форммоза» - природний парк, розташований у південній частині округ Фару, у регіоні Альгарве (Португалія). Парк утворюють лагуни, острови і коси, які простягаються на відстані 60 км уздовж атлантичного узбережжя із загальною площею 18 400 га. Згідно класифікації Міжнародного Союзу Охорони Природи, цей природний парк має природоохоронну категорію III, проміжну між національними парками і заказниками. Статус природного парку було надано від 9 грудня 1987 року. До того був природним заповідником (з 1978 року).

Пенеда-Жереш - національний парк на півночі Португалії, у провінції Мінью. Площа близько 72 тис. га. Крім чудових пейзажів, різноманітної флори й фауни, парк залучає відвідувачів своїми визначними пам'ятками: середньовічними замками в Каштру Лаборейру й Ліндозу, руїнами монастиря XІІ століття в Пітойнш-даш-Жуніяш, музеєм під відкритим небом Віларінью-даш-Фурнаш - села, затопленої при будівництві греблі в 1971 році.

Тапада де Мафра. На сьогоднішній день у національному парку налічуються близько 200 ланей і приблизно 80 оленів. Те, що оленям у парку живеться добре, доводить той факт, що рога багатьох оленів мають по 14 розгалужень, а вони, як відомо, служать показником здоров'я, гарного харчування й життєздатності тварин. У спеціальному вольєрі втримуються кілька іберійських вовків - представників зникаючого виду.

Приблизно 2/3 площі острова Мадейра користується статусом природоохоронної території. Починаючи з 1982 року Регіональним урядом Мадейри було утворено один природний парк і три природних заповідники. Природний парк Мадейри було утворено у 1982 році і він є найбільшим за площею на острові. Крім лаурісілви, до його складу входять і інші природні комплекси та лісові екосистеми. Частковий природний заповідник «Гаражау» було утворено у 1986 році і він є єдиним в Португалії морським заповідником. В акваторії заповідника «Гаражау» можна спостерігати за екзотичними рибами великих розмірів. Це заняття є вельми популярним серед любителів підводного фотографування. Природний заповідник «Роша-ду-Навіу», що знаходиться в Сантані (північна частина острова), було утворено у 1997 році з ініціативи місцевого населення. Він включає прибережну територію, що є потенційним ареалом тюленя-монаха, якого місцеве населення називає «морським вовком», а також невеликий острівець, на скелях якого зростають рідкісні для Макаронезії види рослин. На території крайнього сходу острова знаходиться природний заповідник «Понта-де-Сан-Лоуренсу», створення якого припадає на 1982 рік. У цьому заповіднику можна побачити ендемічні види флори й фауни, а також відвідати так званий центр довкільного виховання.

2.2 Історико-культурні ресурси

Від епохи палеоліту на території Португалії збереглися наскальні розписи (в Сантьягу-ду-Ешкорал), від епохи неоліту - дольмени, кераміка, антропоморфні фігурки з пластинок шиферу. У першій половині 1-го тисячоліття до н. е. на пагорбах з блоків пісковика зводили укріплені поселення («сітанья») з круглими будинками. Численні завойовники збагачували місцеві традиції кам'яної архітектури (руїни римського так званого храму Діани в Еворі, II-III ст. до н.е.). Арабська будівельна культура залишила слід в основному в народному житлі півдня країни. До XII ст. поселення виросли в міста з нерегулярним плануванням.

Романська архітектура, що поширювалася в Португалії услід за просуванням Реконкісти (величезні міські собори в Бразі, Візеу, Еворі, Лісабоні; численні монастирі і парафіяльні церкви), була пройнята духом кріпосної архітектури. Романський стиль зберігався в монастирських храмах XII-XIV ст. ст., готичних за планом і просторовою композицією інтер'єрах. Пізня готика стала конструктивною основою для національного декоративного стилю «мануеліно», соковита пластичність якого відрізнялася від сучасного йому іспанського стилю платереско і поєднувала химерно-натуралістичні деталі (зображення мушлі, коралів і т.д.) з готичними, мавританськими та іншими мотивами (перебудова і будівництво монастирів Санта-Марія да Віторія в Батальї (1490-1522 рр.) архітекторами Боїтак та Матеуш Фернандіш Старший; Жеронімуш у Лісабоні (1502-1520 рр.). Розвиток «мануеліно» був перерваний поширенням ренесансних форм, які увійшли в моду при дворі з 1520-х рр. (архітектори Діогу ді Торралва та інші). У період іспанського панування (1581-1640) архітектура занепадає.

Скульптурний декор романських храмів Португалії за технікою виконання нагадує різьблення по дереву. На XIII-XV ст. ст. припадає розквіт готичної пластики (найбільший центр - Коїмбра). Своєрідні кам'яні надгробки з фігурами померлих та ангелів на верхній плиті поєднують портретність осіб з узагальнено-пластичним трактуванням форм і відточеністю декоративних деталей (надгробок Інеж ді Каштру в Алкобасі, мармур, друга половина XIV ст.). Неспокійним живописом і напруженою динамікою відзначені ренесансні твори, що створюються переважно вихідцями з Франції (Н. Шантерен, Ф. Ударте та інші).

У живописі XV-XVI ст. ст., пройнятому сильним впливом ранньонідерландського мистецтва, виділяються «вівтар св. Вінцента» з фігурами численних донаторів, для якого характерні неупереджена правдивість образів, гостра індивідуалізація характеристик, а також архаїчні, але повні суворої натхненності твори майстрів школи Візеу (Вашку Фернандіш, Гашпар Ваш), світські по духу композиції лісабонської школи (Грегоріу Лопіш, Жоржі Афонсу), придворні портрети (Кріштован ді Мораїш та інші). Самобутністю відрізняється декоративно-прикладне мистецтво XVI-XVII ст. ст., в якому схрещуються європейські і східні традиції (меблі, килими, тканини, кераміка лузітано-східного та індо-португальського стилів, майолікові плитки азулежу).

Наприкінці XVII-XVIII ст. ст. відновлюється містобудування, розвиваються регулярні планувальні системи (забудова Лісабона після землетрусу 1755 р.). Еклектичній творчості Ф. Лудовіси протистоїть національний варіант барокко на півночі країни (архітектори Ж. Антуніш, Н. Назоні). В обробці будівель застосовують азулежу, нерідко покривають фасади суцільним килимом. В архітектурі XIX ст. переважає класицизм.

Ідеї сучасної архітектури набули розвитку в основному після Другої світової війни 1939-1945 рр., коли симетричні планувальні схеми замінюються асиметричними, застосовуються новітні будівельні конструкції і сміливі просторові рішення (архітектори Ф.К. ду Амарал, А.Ж. Песоа). У 50-70-х рр. проведено реконструкцію ряду районів Лісабона і Порту, побудовані типові житлові будинки з лоджіями і сонцезахисними пристроями.

В образотворчому мистецтві XVII-XVIII ст. ст. бароккові тенденції виявляються в монументальній дерев'яній і кам'яній скульптурі, а також у теракотових алтарних статуетках - «презепіу» (Ж. Машаду ді Каштру, А. Феррейра). У живописі XVIII-початку XIX ст. ст. традиції пізнього італійського барокко (Ф. Вієйра Лузітану) змінюються класицизмом академічного спрямування (Ф. Вієйра Портуенси).

З буржуазною революцією 1820 пов'язана творчість Д.А. Сікейри, найбільшого представника португальського романтизму. У другій половині XIX-початку XX ст. ст. в мистецтві переважає реалістичний напрямок (скульптура А. Соаріж душ Рейша, пейзажі і жанрові композиції А.К. да Сілва Порту, станковий і монументально-декоративний живопис К. Бордалу Піньєйру). З Паризькою школою пов'язаний живопис кубіста А. Созі Кардозу і представниці абстрактного мистецтва М.Е. Вієйри ді Сілва.

Серед традиційних видів народної творчості: виготовлення майолікового посуду, кружевоплетіння, ткацтво, різьблення по дереву («презепіу», меблі, ярма), кошики та інші плетені вироби, мідні, гончарні вироби.

Музеї

У Національному музеї старовинного мистецтва (заснований у 1884) в Лісабоні експонується португальське мистецтво ХІІ-ХІХ ст. ст. У столиці знаходяться також Музей К. Гульбенкьяна (1969) і пов'язаний з ним Центр сучасного мистецтва (1979). Національний музей карет (1905) має королівські карети, вік окремих з яких становить 300 років. У Лісабоні є також інші відомі музеї: античного мистецтва, археології, етнології, театральний, військово-морський.

Історичний район Белем із знаменитими Віфлеємською вежею і монастирем ієронімітів (Жеронімуш) - шедевр архітектурного стилю «мануеліно» (готика ХV-ХVІ ст. ст.), оголошений ЮНЕСКО надбанням світової культури. Серед пам'ятників церковної архітектури виділяються Кафедральний собор, церкви св. Вісенте ді Фора, Консейсау Велья (в стилі «мануеліно»), Музей церковного мистецтва.

На околицях Лісабона на особливу увагу заслуговують витриманий в стилі барокко архітектурний комплекс Мафра з королівським палацом ХVІІІ ст., літня королівська резиденція Келуш ХVІІІ ст. і Національний палац в Сінтрі. Найбільша в Португалії пам'ятка давньоримської архітектури - руїни Конімбріги - розташована за 16 км на південь від університетського міста Коїмбра.

Міст Васко да Нама

Міст Вамско да Гамма - міст, що переходить у віадук через річку Тежу у північно-східній частині міста Лісабона, Португалія. Є найдовшим мостом у Європі (разом з віадуками), його довжина складає 17,2 км. Головне призначення мосту полягає в тому, щоб зменшити пробки на іншому мосту Лісабона і з'єднати автошляхи, що розходяться з португальської столиці.

Рух по мосту було відкрито 29 березня 1998 року, через 18 місяців після початку будівельних робіт, перед міжнародною виставкою Expo 1998; у тому ж році відзначалося 500-річчя відкриття Васко да Гама морського шляху з Європи до Індії.

о. Мадейра

У 15-16 століттях завдяки своєму географічному розташуванню острів Мадейра став одним з найважливіших центрів мореплавства Атлантичного океану, через який проходили сотні комерційних кораблів, що вели торгівлю з усією Європою. Архітектурна і музейна спадщина острова є дуже різноманітною, що має величезне культурне значення. Наприклад, у Музеї сакрального мистецтва можна побачити рідкісні картини 16-18 столітть на релігійну тематику, а також дивовижні зразки скульптури та ювелірного мистецтва. У Музеї-садибі Хрестів зібрані унікальні колекції старовинних португальських і закордонних меблів починаючи з 16 століття, порцеляна з Індії та Європи 17 століття, рідкісні вироби зі слонової кістки, а також картини і гравюри починаючи з 16 століття. Музей виноробства займає цілий палац, побудований у 19 столітті в стилі неокласицизму і разом з прилеглими підвалами зберігає не тільки фотографії і гравюри на виноробну тематику, але і зразки обладнання, що використовувалось протягом історії виробництва мадери. Музей китобійного промислу в Канісалі є відносно новим, оскільки був відкритий у 1990 році. Його експонати разом з типовим китобійним кораблем показують важливість полювання на цих ссавців, яке ще не так давно було важливим сектором в економіці острова.

Проте найбільший інтерес викликає побудована у 18 столітті церква Монте, де в невеликій боковій каплиці похований останній правитель династії Габсбурґів, імператор Австрії, король Угорщини і Богемії, Карл Перший, який помер на острові 1 квітня 1922 року. Пізніше, 3 жовтня 2004 року Карла Першого було беатифіковано Папою Римським Іваном Павлом Другим.

Численні садиби острова, що в минулому були місцями проживання королів, принців, політиків, письменників і артистів, сьогодні становлять його архітектурну спадщину. У 19 столітті бути власником садиби на Мадейрі вважалося престижним. Багато відомих людей прагнули придбати садибу на території острова.

Визначною пам'яткою острова і одним з символів християнства є Статуя Святого Серця, що знаходиться у місті Канісу і являє собою фігуру Спасителя з відкритими для обійм руками. Цю статую було зведено у 1927 році ще задовго до її аналогів - статуй Спасителя в Ріо-де-Жанейро та в Алмаді.

До інших важливих архітектурних пам'яток острова належить будівля Регіонального парламенту Мадейри, так звана «асамблея», побудована за наказом короля Мануела Першого у 1508 році.

Головна фортеця острова, що називається Палацом Сан-Лоренсу, протягом свого існування зазнавав декількох реконструкцій. У даний час він є офіційною резиденцією Прем'єр-Міністра Португалії і військового коменданта острова.

Фортифікація Сантьягу, побудована на початку 16 століття, сьогодні являє собою Музей сучасного мистецтва в якому виставлені не тільки колекції португальського мистецтва починаючи з 1960-х років, але і тимчасові експозиції робіт різних художників і митців сучасності.

3. Основні курортно-оздоровчі заклади

природний рекреаційний храм скульптурний

Курортно-оздоровчі комплекси на заході Альгарви прекрасно вписуються в околишні пейзажі й облаштовані сучасними технологіями. Крім традиційних звичайних процедур ви можете випробувати на собі лікувальні традиції народної медицини й медицини Сходу, а також методи нетрадиційної медицини, або ж просто прийняти «Ванну Клеопатри» у готелі Ви-Кручен-Парк. Найбільшим курортно-оздоровчим закладом є Vіlla Termal das Caldas de Monchіque - SPA Resort, де між зеленими горами і блакитним небом можна пройти курс лікування. Vіlla Termal для проведення відпочинку й дозвілля, а також для поліпшення самопочуття й зміцнення здоров'я пропонує різні програми: курс мінеральних вод, курс SPA, винотерапія з використанням цілющих органічних (біо чистих) вин, програма гольф + SPA, косметичні процедури та ін. Крім мінеральної води використовують грязьові ванни, які сприяють поліпшенню самопочуття і надання енергії. Юні гості Вілли так само не будуть забуті, для них відкритий дитячий клуб. Для лікування распіраторних захворювань у дітей є всі умови. Послуги няньки так само надаються. Медичні процедури на курорті спрямовані насамперед на лікування респіраторних захворювань у дітей, астми, бронхіту, риніту, алергійні захворювання, й інші, а так само на захворювання кістково-м'язової системи (м'язовий тиск, артрит, викривлення хребта, ревматизм і т.д.). Також в цій країні не обійтись без готелів. Найбільш відомим є готелі Лісабону, Альгарве і Мадейри.

Готель Езрелізія (Мадейра): перебуває в тихому місці туристичної зони Фуншала (на відстані 2 км від його центра), з іншого боку - усього в декількох хвилинах ходьби від готелю перебуває океан і водний комплекс натуральних океанічних басейнів Лідо. Кілька разів у день від готелю до центра Фуншала й назад курсує автобус.

В готелі: 148 номерів, ресторан, кілька барів, регулярні шоу-програми, мини-маркет, конференц-зал, паркування, прекрасний сад. Для аматорів активного способу життя готель пропонує басейни, солярій, тенісні корти, більярд, дартс, настільний теніс, тренажерний зал, сауну, дискотеку. Неподалік - можливість занять верхівковою їздою.

У номері: телефон, супутникове ТВ, сейф (за додаткову плату), балкон з видом на океан, міні-бар, фен, повністю обладнану ванну кімнату.

Готель Вілла-Гале-Маріна (Альгарве): Цей вдало розташований готель, що відкрився в 1995 році, особливо підійде аматорам активного відпочинку. Цікаве архітектурне рішення й внутрішнє оформлення, витримане в морському стилі, прекрасно гармоніюють із прилеглою мальовничою гаванню. Розташований в 250 м від пляжу й в 25 км від аеропорту.

В готелі: відкриті великий і дитячий басейни (шезлонги й парасольки в басейну - безкоштовно, рушника - за невелику плату), закритий климатизированный басейн, бар у басейну, бар (живаючи музика, караоке, фольклорні танці), джакузи й турецька лазня (безкоштовно), сувенірний магазин, конференц-зал, автостоянка. Поруч із готелем перебувають дискотека й казино.

Опис номерів: 243 номера. Стандартні номери, розраховані максимум на двох дорослі й двох дітей, мають ванну кімнату, телефон, телевізор (супутникове телебачення), радіо, кондиціонер, сейф (за додаткову плату), балкон з видом на басейн або сад.

Вище сказані готелі є п'яти зірковими, а в столиці Лісабону вище трьох зіркових готелів на жаль не має.

4. Проблеми і перспективи використання рекреаційних ресурсів

Португалія знаходиться в західній частині Піренейського півостроваа також займає два архіпелаги в Атлантичному Океані (Мадейра та Азорські острови), які є автономними регіонами. З півночі та сходу Португалія межує з Іспанією (1214 км.).

Туристський сектор в Португалії зосереджений у невеликих районах - у глибині країни й у південних берегів (найбільша концентрація туристів на атлантичному узбережжі п-ва Іберія приходиться на південну частину Португалії - Альгарву), а північні атлантичні береги в них - напівпорожні. Португалія, так само як і Іспанія, володіє територією в Атлантичному океані в західних берегів Африки - це о. Мадейра, що через м'який клімат особливо привабливий для зимового відпочинку (Португалія в минулому була великою колоніальною країною). Тут швидко розвивається внутрішній і виїзний туризм. Обсяг внутрішнього туризму в Португалії поки невеликий - і тільки третина населення країни проводить відпустку у своїй країні. У португальців на відміну від іноземних гостей популярністю користаються північні прибережні райони. Що стосується виїзного туризму, то він також поки невеликий.

Найбільше економічне зростання в Португалії - у сфері туризму: близько 1000% за останні 20 років! Це й не дивно, адже країна - п'ята в Європі за кількістю приїжджаючих туристів. Португалія зачаровує відпочиваючих екологічно чистими пляжами і м'яким кліматом, хорошою кухнею, відмінними винами та унікальними пам'ятками архітектури. Найвідоміші курорти знаходяться в Альгарві (це найпівденніша область Португалії, центр португальського і міжнародного туризму) і на острові Мадейра. Дуже добре розвинутий внутрішній туризм.

Размещено на Allbest.ru