Федеративна Республіка Німеччина

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Федеративна Республіка Німеччина

Державний устрій - федеративна республіка

Географічне розташування - держава розташована в Центральній Європі. На суші межує з Данією (довжина спільного кордону - 68 км), на півночі з Нідерландами (577 км), з Бельгією (167 км), Люксембургом (138 км) і Францією (451 км) на заході, Швейцарією (334 км) й Австрією (784 км) на півдні, Чеською Республікою (646 км) і Польщею (456 км) на сході і південно-сході.

Загальна довжина кордону - 3,621 км.

Довжина берегової лінії - 2,389 км.

Площа території - 357 021 кв. км. 6 місце в Європі після Росії, України, Франції, Іспанії і Швеції.

Найвища точка: гора Цугшпітце (2962 м).

Чисельність населення - 83,03 млн. осіб (за станом на липень 2001 року). 12 місце в світі, 2 місце в Європі (після Росії)

Адміністративно-територіальний поділ

До складу ФРН входить 16 земель - Баден-Вюртемберг, Баварія, Берлін, Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гессен, Мекленбург-Передня Померанія, Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Шлезвіг-Гольштейн, Тюрінгія. Кожна земля має власну конституцію, парламент і уряд.

Столиця - Берлін (у 1999 р. парламент переїхав з Бонна в Берлін, але деякі міністерства і служби залишаються в Бонні). 3,29 млн. мешканців.

Інші великі міста: Гамбург (1,688 млн. мешканців), Мюнхен (1,161 млн.), Кельн (967 тис.), Франкфурт-на-Майні (646 тис.), Ессен (590 тис.), Дортмундт (588 тис.), Штутгарт (575 тис.), Дюссельдорф (568 тис.), Бремен (538 тис.), Ганновер (517 тис.).

Державна мова - німецька.

Релігія - найбільш розповсюджені протестантизм, католицизм.

Державне свято - 3 жовтня - День німецької єдності.

Державний прапор - триколор з чорної, червоної і золотої горизонтальних смуг. Уперше ці три кольори стали символом національно-визвольної боротьби німецького народу у 1813 році. Саме так була пофарбована форма студентського корпусу волі, що виступив проти армії Наполеона. Пізніше ці кольори перейшли на прапори студентських і демократичних організацій і стали символом революції 1848 року. Однак, Німецька імперія, створена у 1871 році, як її попередник - Північно-Німецький союз, мала чорно-біло-червоний прапор. Революція 1918 року вибрала символом чорно-червоно-золотий прапор. У 1949 році державним і національним прапором ФРН був обраний чорно-червоно-золотий прапор зразка 1919 року. Чорний колір символізує похмурі роки реакції, червоний - кров патріотів, пролиту у боротьбі за волю, а золотий - сонце волі.

Державний герб - На сучасному державному гербі Німеччини зображений чорний одноглавий орел з червоними лапами, язиком і дзьобом на золотому щиті. Даний герб є дуже древнім, він служив емблемою влади німецьких королів. Перше зображення орла на щиті можна побачити на срібних монетах короля Фрідріха Барбароси (кінець XII ст.). З XIV ст. спочатку лапи, а потім дзьоб і язик орла стали червоними.

Але з початку XV століття одноглавий орел був замінений двоголовим - символом правлячої аж до 1871 року династії. Одноглавий орел відродився як герб Німеччини в 1871 році, однак на його грудях зображувався пруський малий герб. Гербовий щит увінчувала імператорська корона, а поруч розташовувалися два міфологічних лісових велетні з гербовими штандартами Пруссії і Бранденбургу. Веймарська республіка у 1919 році позбавила німецького орла монархічних і пруських емблем. У 1927 році зображення орла було ще більше стилізоване, він прийняв досить мирний вигляд. Саме в такому вигляді орел був прийнятий у якості герба ФРН у 1950році, що стало символом наступності демократичних порядків Веймарської республіки.

Державний гімн - «Пісня про Німеччину» (третя строфа).

Грошова одиниця - Євро.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, Велика сімка, НАТО, СОТ, ЄМР, ЄІБ, ЄС, МБРР, МВФ, Європейське об'єднання вугілля і стали (ЄОВС), МФЧХ, ОБСЄ, РЄ тощо.

Населення

За чисельністю населення Німеччина посідає друге місці в Європі після Росії - 83,03 млн. осіб (за станом на липень 2001).

Розподіл за віковими групами

0-14 років 15.57% (чоловіків 6 635 328; жінок 6 289 994);

15-64 років: 67.82% (чоловіків 28 619 237; жінок 27 691 698);

65 років і більше: 16.61% (чоловіків 5 336 664; жінок 8 456 615).

Приріст населення

Коефіцієнт приросту населення: 0.27%. Щорічний приріст населення відбувається здебільшого за рахунок припливу в країну іммігрантів (4.01 чол./1000 населення). З 50-х років сюди в пошуках роботи приїхало безліч турків, поляків, італійців тощо.

Рівень народжуваності і смертності

Рівень народжуваності: 9.16 дітей/1000 чоловік, на 1 жінку припадає 1.38 дитини. Рівень народжуваності постійно знижується.

Рівень смертності: 10.42 смертей/1000 осіб; 4.71 смертей/1000 новонароджених.

Середня тривалість життя

Середня тривалість життя складає 80 років у жінок і 74 року у чоловіків. Незважаючи на високу середню тривалість життя, чисельність населення падає. Вже понад 16% німців сьогодні - люди віком понад 66 років, і лише 18% молодші 18. Очевидно, що основним джерелом для поповнення і омолодження населення у Німеччині є імміграція. Однак таке положення

завжди зустрічає розуміння у корінного населення країни. Це призводить до численних проблем у відносинах корінного населення й іноземців.

Серед некорінного населення картина інша: 23% складає молодь до 18 років, а стариків - всього 3,2%. Значно вище серед іноземців також народжуваність: вже з кінця 70-х новонароджені негромадяни складають щорічно понад 13%.

Релігійний склад

За релігійним складом переважають протестанти (38%) і католики (34%). Мусульмани складають 2% населення, 26% - представники інших конфесій і невіруючі.

Етнічний склад

Більшість населення країни (91,5%) складають німці. Загальна кількість іноземців на сьогодні - близько 8% населення Німеччини. За національним складом найбільша група іноземців - турки, майже третина від загальної кількості і близько 2,4% від загальної чисельності населення, вихідці з Югославії - 0,9%, італійці - 0,7%, греки - 0,4%, поляки - 0,3%, хорвати - 0,2%, боснійці - 0,25% і громадяни Австрії - 0,2%.

Понад 70% іммігрантів проживає в чотирьох західних землях: Баварії, Баден-Вюртемберзі, Гессені і Північній Рейн-Вестфалії. Серед міст за кількістю іноземців лідирують Франкфурт-на-Майні, Штуттгарт і Мюнхен (відповідно, 30, 25 і 24% населення).

Іноземці стали у Німеччині серйозним економічним чинником. Їм належить 281 тисяча фірм, що складає 6.3% усіх зареєстрованих підприємств країни.

Лідерство у сфері бізнесу захопили турки, вони володіють 22,9% підприємств, що належать іноземцям. За різними оцінками, сума приватних вкладів турків, які мешкають у Німеччині, складає від 30 до 50 мільярдів марок. Тільки у вигляді податків вони щорічно платять у німецьку скарбницю близько 3 млрд. дол.

Щільність населення

Щільність населення на заході Німеччини значно вища, аніж у п'яти нових федеральних землях на сході. Майже на 30% площі там мешкає лише п'ята частина населення країни.

Майже кожний третій житель живе в одному з 85 великих міст. Переважна більшість населення живе у селі і невеликих містах.

Еконоімка

Економічна теорія структури країни

Економічні успіхи ФРН добре відомі. Природний тому і інтерес до досвіду цієї країни. Тим більше, що в цьому досвіді присутні, поряд з економічної ефективністю, успіхи в розв'язанні соціальних проблем. Під лейтмотивом «Якомога менше держави - достатньо держави» на державу в ринковій економіці в першу чергу лягає завдання упорядкування. Вона визначає рамки умов в яких відбуваються ринкові процеси.
Поняття «соціальне ринкове господарство»; було введено в 1946 р. Альфредом Мюллером-Армаком для визначення парадигми економічної політики, що поєднує принципи «ринкової свободи» і «соціального вирівнювання». Принцип соціального вирівнювання був спрямований на надійне забезпечення стабільності і життєздатності вільного товариства на основі його визнання як прийнятного всіма соціальними шарами. Для цього необхідно забезпечити рівність можливостей і життя, гідне людини. Економічною і концептуальною основою соціального ринкового господарства став ордолібералізм Фрайбурзької школи. Характерною рисою німецького ордолібералізму є те, що він звертає особливу увагу на загальні інституціональні умови, у котрих здійснюється господарська діяльність, і прагне знайти оптимальний варіант таких умов. В такому разі, по-перше, виключаються ті, хто, навіть незважаючи на свої активні зусилля, не може виступати на ринку, по-друге, у положенні учасників ринку можуть виникнути великі розходження, що з точки зору більшості громадян порушують принципи чесності і справедливості і підривають їхню довіру до існуючого суспільного і господарського порядку. Гарячими прихильниками ордолібералізму були й Альфред Мюллер-Армак, і Людвіг Ергард, що висловив свою позицію ще наприкінці війни в основних принципах ліквідації націонал-соціалістської військової економіки. Мюллер-Армак зробив це, коли роз'яснив своє розуміння соціального ринкового господарства, ціль якого він бачив у тому, щоб «в умовах заснованої на конкуренції економіки поєднати вільну ініціативу із соціальним прогресом, що забезпечується саме досягненнями ринкового господарства». Водночас на відміну від традиційного ордолібералізму Мюллер-Армак розглядав соціальне ринкове господарство не як замкнуту концепцію, а як більш широку і гнучку парадигму, що сприяла світу і суспільному примиренню, об'єднувала різні світогляди в єдину концепцію. Слід особливо підкреслити заслугу Людвіга Ергарда в тому, що саме він увів соціальне ринкове господарство.

В 90-ті роки для стимулювання економічного зростання в Німеччині були запроваджені наступні заходи:

* Зміни в оподаткуванні. Були знижені прямі податки на компанії та підвищена границя особистого податку з прибутку (до 57%).

* Скорочення підприємницької функції держави. В 90-ті роки за рівнем державних витрат серед провідних західних країн лише Франція перевершила ФРН. Зростання державних витрат супроводжується дефіцитом бюджету, який досягнув 3,5 - 4% ВВП.

* Кредитно-грошова політика, була напрямлена на знищення постійно зростаючої інфляції та підтримання економічного росту, але нерідко за рахунок розв'язання інших проблем, наприклад безробіття. До середини 80-х років правляча коаліція розв'язувала проблему зайнятості в рамках двофазної моделі: економічне зростання - збільшення зайнятості. Поступово двофазна модель була витіснена трифазною: збільшення прибутків - зростання інвестицій - збільшення зайнятості. З початку 90-х років основна увага приділялася першим двом фазам моделі.

* Стримування витрат на робочу силу. Ціль - зменшення частки праці в одиниці готової продукції. За обсягом витрат на робочу силу ФРН займає перше місце серед головних 15 держав світу, і в той же час продуктивність праці в обробній промисловості зростала повільніше, ніж в інших країнах.

* Зміна підходів до науково-технічної політики. До початку 70-х років основна ставка робилася на використання нововведень, що були розроблені в інших країнах. За останнє десятиріччя різко збільшилися власні витрати. Важливу роль у фінансуванні науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок відіграє держава. Біля70% всього обсягу НДДКР здійснюється в найкрупніших компаніях, які володіють потужним науково-дослідним та фінансовим потенціалом.

* Запровадження нових форм організації праці. Це групові принципи виробничої діяльності, підвищення кваліфікації персоналу, орієнтація оплати праці на виробничі потреби та досягнуті результати.

Центральним завданням економічної політики залишається безробіття. у січні 1996 року було зафіксовано зростання кількості безробітних до майже 4,2 млн. Ключем до більшої зайнятості є збільшення інвестицій. Щоб забезпечити відповідну рентабельність інвестицій, обмежується вплив держави на економіку, усуваються суперечливі для ринку приписи щодо його регулювання. Це сприяє вільній конкуренції і полегшує пристосування до нових тенденцій розвитку.

ФРН підтримує вільну світову торгівлю і виступає проти всяких форм протекціонізму. Німеччина є залежною від вільних ринків, бо експортує майже третину свого валового суспільного продукту. Для німецької економіки життєво необхідною є розбудова Європейського внутрішнього ринку і збереження старих та здобуття нових ринків за межами Європейського союзу. Внутрішньому курсові на ринкову економіку відповідають зовнішні наполегливі виступи за відкриті ринки і вільну світову торгівлю.

Економічний розвиток Німеччини в 90-ті роки характеризується невисокими темпами росту. Інструментом управління кон'юнктурою є прийнятий в 1967 році закон стабільності. Постійною ідеальною метою є забезпечення стабільних цін, високого рівня зайнятості і зовнішньоекономічного балансу при неухильному і відповідному зростанні економіки («магічний чотирикутник»). Цього, на жаль, не завжди можна було досягти.

Багато галузей німецького господарства відрізняються високим рівнем централізації і концентрації капіталу. В обробній промисловості 100 найкрупніших фірм зосереджують 60% загального обороту і більше 50% загального числа зайнятих.

Економіка ФРН характеризується високим рівнем інтернаціоналізації виробництва. Сім галузей промисловості:

- загальне машинобудування,

- автомобілебудування,

- точна механіка й оптика,

- виробництво ЕОМ та конторського обладнання,

- виробництво музичних інструментів,

- текстильна та шкіряна промисловість, вивозять за кордон більше половини продукції, що випускається ними. Багато експортних галузей є одночасно й крупними імпортерами.

За обсягом експорту ФРН займає друге місце в світі. Більше 55% експорту припадає на чотири товарні групи - автомобілебудування, загальне машинобудування, хімічні товари та електротехнічні товари. Німеччина займає провідне місце в експорті текстиля - біля 12% світових постачань і третє місце в світі після КНР та Італії в експорті одягу - 6-7%. Країна займає четверте місце за експортом сільськогосподарської продукції після США, Франції й Нідерландів, будучи одночасно найбільшим її імпортером. Основу експорту складають молочні і м'ясні продукти. Німеччина є другим за величиною імпортером в світі.

Частка торгівлі в Німеччині становить протягом десятиріч близько 10% створеної брутто-вартості. Кожний восьмий працюючий в Німеччині зайнятий в торгівлі. Попри сильні тенденції до концентрації цю галузь економіки визначає все ще середній клас. Зовнішня економіка відіграє вирішальну роль у економічному житті Німеччини. ФРН від самого початку виступала за інтеграцію у світовій економіці і відстоювала принцип міжнародного розподілу праці. У світовій торгівлі вона відіграє разом із США і Японією провідну роль. Принципами німецької політики у сфері торгівлі є:

* Міжнародний розподіл праці замість автаркії;

* Конкуренція у світовому масштабі замість бар'єрів у торгівлі;

* Баланс інтересів замість економічної конфронтації.

Загальна вартість імпорту і експорту ФРН зросла із 19,7 млрд. марок до 1362 млрд. Позитивне зовнішньоторговельне сальдо досягло рівня 97,6 млрд. марок. Майже кожен третій зайнятий у ФРН працює на експорт. Головними експортними товарами є машини, хімічні та електротехнічні вироби. До найважливіших імпортних товарів належать, зокрема, автомобілі, сільськогосподарські продукти, електротехніка і вироби машинобудування.

В 1998 році було досягнуте рекордне додатнє сальдо зовнішньоторговельного балансу Німеччини, яке становило 136,1 млрд. нім. м. Уряд Німеччини одним з центральних напрямків своєї діяльності проголосив «модернізацію» паливно-енергетичного комплексу країни.
Федеративна Республіка Німеччина належить до провідних індустріальних країн. За обсягом економічного виробництва вона займає четверте місце в світі, а у світовій торгівлі - навіть друге місце. З 1975 року ФРН бере участь в діяльності Великої Сімки, яка щорічно на зустрічі в верхах з питань економіки на рівні глав держав і урядів узгоджує економічну і соціальну політику країн-членів.

Після Другої світової війни часто говорили про «економічне диво». Людвіг Ергард, перший міністр економіки ФРН, не дуже зважав на це поняття. Він казав, що йшлося не про диво, а тільки про наслідок чесних змагань цілого народу, якому була надана можливість мати право знову застосувати людську ініціативу, людську свободу і людську енергію».

Збереження соціального миру до цього часу в ФРН було кращим, ніж у деяких інших країнах. Важливим аспектом цього є густа сітка соціального забезпечення громадян. Згода між робочою силою і капіталом підтримується системою соціального забезпечення, яка базується на трьох основах - страхування здоров'я, пенсіях і допомозі по безробіттю. Безробітні на протязі 32 місяців отримують 2/3 попереднього окладу, після чого сума поступово знижується. Пенсійні фонди самофінансуються та існують на основі внесків. Весь цей механізм до цих пір додавав усталеності функціонуванню німецької господарської системи. Особливо значним є соціальний захист робітників і службовців, що виходить далеко за рамки потреб працівників за наймом. І це не тільки фінансові наслідки на випадок хвороби чи нещасного випадку, а й допомога на дітей, квартплату, відшкодування жертвам війни. Видатки на соціальне забезпечення в ФРН становлять майже третину ВВП. Федеральний уряд поставив собі за мету оновлення соціальної держави в контексті збільшення власної відповідальності громадян і більшої концентрації на основних завданнях соціального забезпечення.

Німеччина як економічний терен розташування виробництва мала в міжнародній конкуренції низку переваг: високу продуктивність, високу кваліфікацію і зацікавленість працівників, високі технічні стандарти, творчу енергію вчених, добре функціонуючу інфраструктуру, соціальний спокій, стабільну валюту і надійне політичне оточення. Однак німецьким фірмам важко змагатися з міжнародною конкуренцією в таких показниках як вартість робочої сили, тривалість робочого часу, оподаткування підприємств і соціальні видатки.

Наприклад, додаткові витрати до заробітної плати в Німеччині такі високі, як ніде в світі. Мова йде про внески працедавців у соціальне страхування, виплати на відпустку та інші соціальні витрати. Водночас при найдорожчій в світі праці німці працюють менше, ніж у будь-якій іншій індустріальній державі. Німецькі промислові підприємства працюють у середньому лише 60 годин на тиждень (для порівняння в Бельгії - 96 годин).
Промсловість

Основою німецької економіки є промисловість.

Промисловість Німеччини має переважно середньостанову структуру, приблизно три чверті усіх промислових підприємств - невеликі фірми з кількістю співробітників до 100 осіб. Великі підприємства з числом зайнятих понад 1000 осіб складають лише 1,7%. Але вони дають майже 40% загального обороту індустрії і близько 32% всіх зайнятих в промисловості людей працюють на великих підприємствах.

Найбільші промислові фірми ФРН 2002 року

Державна економічна політика обмежується в основному створенням для економіки сприятливих умов. На думку федерального уряду, конкуренція між підприємствами є найкращим засобом забезпечення конкурентоспроможності німецької економіки на світовому ринку з технологічного і структурного погляду.

Однією з найважливіших галузей економіки ФРН є автомобільна промисловість, яка наприкінці 1996 року налічувала 660 000 робітників і мала річний оборот 243 млрд. марок. Після Японії і США Німеччина посідає третє місце в світі за обсягом випуску автомобілів, при чому на експорт у 1996 році пішло 59% виробленої продукції.

Машинобудування займає провідне положення в структурі промислового виробництва. На нього припадає біля 50% зайнятих в сфері промислового виробництва. Німеччина займає провідне місце в світі у виробництві верстатів (друге) та автомобілів (третє). ФРН також є одним з найкрупніших виробників чорних металів, поступаючись США та Японії. На неї припадає 28% їх сукупного випуску в Західній Європі.

Машино- і приладобудування, яке налічує понад 7000 підприємств, утворює найбільшу німецьку промислову групу. Щодо пристосованості і технологічної потужності цій промисловій групі немає рівних в світі. Тільки два відсотка з них нараховують більше ніж 1000 співробітників. Майже 90% машинобудівних фірм є невеликими або середніми фірмами з кількістю зайнятих до 300 осіб. Вони мають вузькогалузеву спеціалізацію. У 1996 році 44,4% виробленої продукції цієї галузі пішло на експорт і це склало 1/5 загального експорту машинобудівної галузі західних промислових держав.

Хімічна промисловість є провідною у міжнародному масштабі завдяки найсучаснішій технології і великим зусиллям у галузі досліджень. Три найбільші хімічні підприємства («Баєр», «Басф» і «Гехст») належать до найважливіших світових концернів. Оборот хімічної промисловості, яка нараховує 518 000 співробітників, становив у 1996 році близько 216 млрд. марок, при чому частка експорту була 43,3%.

німеччина економіка населення національний

Найважливіші галузі економіки ФРН у 1996 році

Сільське господарство

На відміну від промисловості сільськогосподарське виробництво за валовим обсягом поступається Франції та Італії. Відносно низький рівень інтенсифікації виробництва пов' язаний з соціально-економічною структурою сільського господарства. Значна частина сільськогосподарських земель здається в оренду. Але приблизно половина господарств не забезпечує своїм підприємцям необхідного прибутку, основну частину його вони отримують в промисловості та інших галузях економіки.

Аграрна політика федерального уряду напрямлена на зміну соціально-економічної структури господарювання. Державна допомога в галузі інвестицій надається конкурентоспроможним господарствам.

Високим рівнем розвитку, широтою охоплення і різноманіттям форм характеризується сільськогосподарська кооперація, яка охоплює практично всіх виробників. Через неї здійснюється кредитування господарств, постачання їх засобами виробництва, заготівля та переобробка продукції.

Близько половини, майже 36 млн. гектарів, загальної площі в Німеччині використовується сільським господарством. За останні десятиріччя дуже зросла продуктивність сільського господарства. ФРН має високорозвинене сільське господарство і повністю забезпечує свої внутрішні потреби в основних товарах.

ФРН є найкрупнішим в ЄС виробником молока. В 1998 році самозабезпеченість становила 97%.

Уряд країни активно впроваджує заходи з інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, в результаті яких кількість зайнятих в цьому секторі економіки в 1991-1998 роках зменшилася на 33%. необхідність інтенсифікації даної галузі викликана тим, що сільське господарство є дотаційною галуззю.

В Німеччині діє розвинута система сільськогосподарських кооперативів, що зайняті як виробництвом, так і торгівлею. Сільськогосподарське виробництво і торгівля товарами аграрного сектора в країнах ЄС, в тому числі і в ФРН, жорстко регулюються. На сьогоднішній день розробляється програма реорганізації даного сектора та умов його фінансування з метою підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, що виробляється в ЄС. Ця програма розрахована на період 2002-2008.

Структурна перебудова, пристосування німецького господарства до нових умов відтворення в світовій економіці викликали різке зростання безробіття. В середині 90-х років вона охопила більше 12% робочої сили країни. Найбільш тяжке положення з зайнятістю склалося в Східній Німеччині, де рівень безробіття перевищує 15%.

Займаючи провідне положення серед країн ЄС, Німеччина наполегливо і активно проводить лінію на створення єдиного ринку Співтовариства. За оцінками керуючих кіл, лише він зможе дати додаткові імпульси для економічного зростання та підвищення рівня зайнятості.

Размещено на Allbest.ru