Кольорова металургія України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Кольорова металургія включає:

-видобуток;

-збагачення;

-металургійну переробку кольорових руд,дорогоцінних та рідкісних металів;

-переробку вторинної сировини;

видобуток кольорового каміння.

Вона розвинена слабше і представлена наступними галузями:

- алюмінієва;

- цинкова;

- магнієва;

- титанова;

- ртутна;

- феронікелева.

У кольоровій металургії сировина використовується комплексно. Для зниження собівартості підприємства кольорової металургії комбінуються з іншими галузями (наприклад, виробництво соди, цементу, титанових білил і т. д.). Провідне місце займає алюмінієва промисловість (глинозем та алюміній), яка як побічні продукти випускає кристалічний кремній, алюмінієво - кремнієві сплави, содові продукти, мінеральні добрива, цемент, пятиоксид ванадію, металевий галій.

Україна є доволі інтегрованою у світове господарство країною, тому вона не змогла залишитися осторонь від тих економічних тенденцій, які стали наслідком загальносвітової фінансової кризи.

Заведено вважати, що металургія є стратегічною галуззю промисловості України. Тема дослідження ринку металів завжди була одною із важливіших та актуальних при вивченні основних показників розвитку економічних процесів. На зовнішніх ринках, знизилися обсяги виробництва й експорту кольрових металів.

У роки становлення незалежності України стрімко зріс експорт кольорових металів, особливо кольорового брухту. У 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про металобрухт», тим самим упорядкувавши експорт кольорової сировини.

Проте кольорова металургія України продовжує залишатися досить потужним промисловим утворенням. За даними статистики, в галузі налічується більше 70 підприємств різних форм власності, на яких працює понад 50 тис. чол. Останніми роками, завдяки позитивній кон'юнктурі світового ринку кольорових металів, положення в галузі стабілізувалося.

Слід зазначити, що майже 80% продукції підприємств кольорової металургії йде на експорт унаслідок невисокого внутрішнього споживання. Однак з кожним роком ситуація в плані розвитку внутрішнього споживання поступово поліпшується.

Рисунок 1. Структура галузі

1. Рудна база

кольорова металургія україна

Україна має потужну мінерально-сировинну базу і належить до групи найбільших мінерально-сировинних країн світу. На її території виявлено понад 20 тис. родовищ і рудних проявів, 114 видів корисних копалини, з яких 7835 родовищ, 96 видів корисних копалини мають промислове значення і враховуються Державним балансом запасів. За своїм мінерально-ресурсним потенціалом рідкісних металів Україна посідає перше місце в Європі і відома як велика провінція світу.

Що стосується рудної бази кольорової металургії України, то в країні видобуваються уран, титан, цирконій, германій, графіт, нікель, золото, скандій і гафній. Знайдені і вивчені родовища таких нетрадиційних для України копалин, як берилій, ніобій, тантал, рідкі землі, мідь, свинець, цинк і молібден.

В Україні є потужна мінеральна база титану, розвідані запаси ільменітових руд за сумарними ресурсами перевищують світові запаси ільменіту. Всього відомо 40 родовищ, з яких 12 детально розвідані і розробляються. Найбільш значущими з них є родовища Іршавське, Стремигородське (Житомирська обл.) і Самотканське (Дніпропетровська обл.).

Перспективи створення власної ресурсної бази міді пов'язані, в першу чергу, з самородною міддю в базальтах трапової формації Волині. Україна має можливість частково забезпечити свої потреби в свинцю і цинку за рахунок супутнього оруднення на Мужиєвському, що вже розробляється, і сусідньому Біганському родовищах в Закарпатті, а також Біляєвському родовищі в Західному Донбасі.

Найважливіше значення мають для України руди алюмінію, що на даний час імпортуються. В Придніпров'ї відоме Високопільське родовище залізистих бокситів (Дніпропетровська обл.), Смілянське родовище (Черкаська обл.).

Наявність багатої мінеральної бази і розвиненого добувного комплексу дозволяє Україні експортувати значні обсяги руд і концентратів. Водночас потрібно зазначити, що зміна кон'юнктури ринка в 2007 р. призвела до деякого коригування структури експорту порівняно з 2006 р. Так, частка експорту титанових руд і концентратів зменшилася до 80,4% проти 86,0% в попередньому році, а марганцевих, навпаки, збільшилася з 6,3% (2006 р.) до 9,5%.

Серед імпортованих руд і концентратів в 2007 р. лідируюче положення займають алюмінієві (63,2%), марганцеві (21,4%) і нікелеві (14,8%). Крім того, Україна ввозить для власних потреб хромові руди і концентрати, титанові, молібденові, цирконієві, ванадієві.

Рисунок 1.1 Експорт руд і концентратів з України



Рисунок 1.2 Імпорт руд і концентратів Україною

Рисунок 1.3 Динаміка споживчих цін на основні групи продукції металургійного комплексу на італійському ринку

2. Розвиток і розміщення кольорової металургії

У добу НТР кольорові метали посідають особливе місце. Нові й новітні галузі промисловості -- передусім машинобудування -- неможливо уявити без кольорових металів. Це, в першу чергу, радіотехнічна, електротехнічна, авіаційна промисловість, електроніка. Кольорові метали поширені і в старих галузях машинобудування, і в побуті; мають вони й стратегічне значення. Отже, кольорові метали надзвичайно потрібні для високорозвинутого народного господарства.

Однак руд кольорових металів на планеті мало й поділені вони за територією дуже нерівномірно. Лише США та Росія задовольняють свої потреби у кольорових металах за рахунок розробки власних родовищ, а решта країн тією чи іншою мірою залежать від імпортної мінеральної сировини. Руди кольорових металів мають низку особливостей(Рисунок 2.1).

З одного боку, вони вирізняються надзвичайно різноманітним комплексним складом: часто-густо з руд кольорових металів можна одержати кілька супутніх корисних компонентів (золото, срібло, кобальт, вольфрам, арсен, сірку тощо). Другою особливістю є порівняно низький відсоток корисної речовини в руді, що рідко перевищує 5--10%. Рудам кольорових металів властива складна форма залягання.

Такі фактори накладають свій відбиток на розвиток й розміщення галузей кольорової металургії. Руди кольорових металів здебільшого розташовані в країнах, що розвиваються, а для виробництва треба чимало енергії, що продукується у промислове розвинутих країнах. Це порушує рівновагу в розвитку кольорової металургії у світі. Під час розміщення підприємств кольорової металургії необхідно враховувати як сировинний фактор на стадії видобутку та збагачення, так і енергетичний під час виплавки металу. Територіальне ці дві стадії рідко збігаються. Глиноземні заводи, центри первинної виплавки міді, свинцево-цинкові виробництва орієнтуються на родовища, а виплавка металу здійснюється поруч енергетичної бази.

Це пояснюється технологічними особливостями виробництва кольорових металів. Для одержання 1 т чорнової міді треба 100 т руди, 800 кВт-год електроенергії, 2 т палива, 500 м оди. Натомість продукування цинку, алюмінію характеризується високою електромісткістю: на 1 т алюмінію йде 2 т глинозему, близько 18 тис. кВт год електроенергії, 120 м3 води, 0,2 т палива. Тому алюмінієві й електролітичні цинкові заводи розташовуються біля потужних енергетичних джерел.

Поєднання родовищ мінеральної сировини та енергії особливо сприятливе для підприємств кольорової металургії, але таке трапляється вкрай рідко. Низький вміст корисної речовини у рудах кольорових металів призводить до того, що на порожню породу при перевезеннях припадає 80--90%. Отже, переробляти руди кольорових металів на великій відстані від їхніх родовищ нерентабельне. Тому руди збагачуються на місці видобутку, а чорновий метал виплавляється або там же, або у районах, порівняно близьких до родовищ. Рафінування -- одержання чистого металу -- здійснюється у промислове розвинутих країнах.

Отож, первісна переробка або збагачення руд кольорових металів здійснюється у країнах, що розвиваються, а вторинна переробка або одержання готового металу зосереджена у промислове розвинутих країнах. Щоправда, протягом останніх років у низці країн, що розвиваються, націоналізується гірничорудна промисловість і створюється власна переробна база.

Кольорова металургія як багатогалузева промисловість включає: основні кольорові метали (алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, ртуть, сурма), шляхетні (золото, срібло, платина), легуючі (хром, титан, нікель, кобальт, вольфрам, молібден, ванадій, тантал, ніобій), рідкі й розпорошені метали (кадмій, індій, телур, галій, талій, селен, германій, цирконій тощо).

Алюмінієва промисловість. Алюміній належить до найбільш легких і "молодих" металів. Промислове виробництво алюмінію розпочалось після 1886 p., коли було відкрито електролізний спосіб розщеплення глинозему на кисень та алюміній. Доти він належав до коштовних металів і був дорожчим за золото. Таку розкіш, як алюмінієві ґудзики, могли дозволити собі лише дуже заможні вельможі, а алюмінієвими ложками замість "простих" срібних користувалися тільки короновані особи. 1855 p. на Всесвітній виставці у Парижі показували зливок алюмінію з пишною назвою "срібло з глини".

Фізико-хімічні властивості алюмінію широко використовуються у промисловості. У світовому виробництві відомо понад 500 тис. виробів з алюмінію та його сплавів.

Алюміній займає помітне місце в електротехніці, чорній металургії, авіабудуванні, електропромисловості, електроніці, харчовій, військовій та багатьох інших галузях промисловості, а також у побуті.

У земній корі алюмінію майже у 4 рази більше, ніж заліза, у 55 разів більше, ніж свинцю, у 100 разів більше, ніж золота. У природі алюміній -- найпоширеніший метал, проте промислова концентрація глинозему зустрічається рідко.

Родовища бокситів є приблизно у 40 країнах світу. Проте вони дуже нерівномірно поділені по території планети. Найпотужніші ресурси бокситів мають Папуа-Нова Гвінея, Австралія, Бразилія, Камерун, Ямайка, Індія, Росія, Казахстан, Гайана, Сурінам, Китай, США, на які припадає 9/10 світової сировини. Є запаси алюмінієвих руд і в Україні (мал. 6.5).

Боксити видобуваються у трьох десятках країн, але перед ведуть Австралія, Гвінея, Ямайка, Бразилія, Венесуела, Китай. Оскільки основні споживачі алюмінієвої сировини -- промислове розвинені країни (США, Японія, Китай, ФРН, Франція та інші) -- повністю або частково не забезпечені власними ресурсами, а основні видобувні країни не мають алюмінієвої промисловості, частка експорту в загальному видобутку бокситів дуже велика.

Міделиварна промисловість. Мідь належить до важких металів і знана здавна. Ще перші цивілізації відомі за назвою "бронзова доба". Бурхливий розвиток міделиварної промисловості починається зі зростанням електроенергетики. Тому найбільшим споживачем міді є електротехнічна промисловість. Мідь і її сплави з цинком (латунь), оловом (бронза) застосовуються у багатьох галузях народного господарства.

Міді у природі порівняно багато. Понад 240 мінералів містять мідь, проте не всі вони мають промислове значення. Власне, мідь у руді рідко перевищує 1--2% (у давнину розроблялися мідні руди з умістом міді до 20%), і тому ці руди потребують збагачення.

Понад 50 держав має мідну руду. Але переважна частина покладів припадає на Казахстан, Росію, Чилі, США, Замбію, Заїр, Перу, Канаду, Польщу, Панаму, ФРН, Болгарію, Кубу.

З приблизно 240 мінералів, що містять мідь, лише 18 мають промислове значення. Через низький вміст корисної речовини у руді виробництво міді потребує збагачення мідних руд, але й цього не достатньо, бо цикл складається зі збагачення, випалу зі спіканням концентрату, литва та бесемерування. Це й зумовлює розміщення підприємств з видобутку, виробництва та споживання міді.

Виробництво міді потребує великої кількості тепла й енергії і тому воно орієнтоване на паливно-енергетичну промисловість. Проте паливно-енергетичний комплекс зосереджений у розвинутих країнах, а тому й виробництво міді відбувається там же: у США, Японії, ФРН, Канаді, Росії. Хоча високий попит на цей метал дав змогу розширити його виробництво в Чилі, Китаї та Польщі. Крім того, мідь відіграє величезну роль у найновітніших галузях машинобудування, які розвинуті виключно в індустріальній групі країн. Це Великобританія, Франція, Італія та інші держави, які не мають мідної руди, проте ведуть перед у споживанні міді.

Свинцево-цинкова промисловість. Свинець і цинк належать до важких металів синювато-білого кольору. Свинець -- м'який, ковкий, плавиться при температурі 327 °С, а цинк -- крихкий метал, плавиться при температурі 419 °С. Свинець і цинк легко сплавляються з іншими металами. Ці властивості свинцю й цинку широко використовуються у народному господарстві. Свинець застосовується в електротехнічній промисловості (виробництво кабелю), акумуляторному виробництві, виробництві фарб (свинцеві білила), медичній промисловості, військовій техніці (шрапнелі, осердя в кулях), виготовленні контейнерів для зберігання радіоактивних матеріалів тощо. Основні галузі використання свинцю: виробництво акумуляторів -- 30% , тетрае-тилсвинцю для моторного палива -- 20, кабелю -- 10, білил -- 8, припоїв -- 7, боєприпасів -- 3%. Решта 22% йде на виготовлення захисних пристроїв від радіації, друкарських сплавів, використовується у медичній та хімічній промисловості.

Майже половина виробленого цинку йде на захист ме-талоконструкцій від корозії (оцинковування) та на одержання високоякісних цинкових білил і сплавів. Структура споживання цинку в різних країнах неоднакова.

Природні сполуки свинцю й цинку досить розповсюджені на нашій планеті. Відомо понад 300 свинецьвміс-них мінералів та 50 мінералів цинку. Проте їхня концентрація у мінералах невелика. Крім того, свинець і цинк часто подибуються разом, у вигляді поліметалевих руд, що потребують збагачення з поділом компонентів (флотацією).

Розвідані поклади свинцю й цинку є у 50 державах -- найбільші з них розташовані у Росії, Казахстані, Китаї, США, Канаді, Австралії, Перу, Мексиці, ФРН, КНДР, Болгарії.

Свинець видобувається, виплавляється й використовується понад 2000 років. Інтенсивне виробництво цинку почалось доперва з другої половини XIX ст. Основний видобуток, виплавляння й споживання цих металів зосереджені у кількох країнах. На розвинені країни, що серед них СІЛА, Японія, ФРН, Італія, Великобританія, припадає 65--70% споживання. Водночас близько 20% потреб у цинку задовольнялось за рахунок вторинної сировини. Основними експортерами цинку і свинцю та їхніх концентратів є Австралія, Канада, Перу, Мексика, США та Бразилія. У світі є чимало імпортерів свинцю й цинку; до них належить і Україна (Костянтинівський цинковий комбінат). Основними експортерами цих металів та їхніх концентратів є Казахстан, Росія, Узбекистан, Австралія, Канада, Перу, Мексика, Болгарія.

Олов'яна промисловість. Олово належить до важких металів сріблясто-білого кольору. Температура плавлення -- 232 °С. Воно широко використовується у промисловості й побуті. Основні галузі застосування: виробництво білої жерсті, що потрібна для консервної промисловості (банки для харчових продуктів), та для лудження. У різних галузях машинобудування використовуються сплави олова з міддю (бронза) та з цинком (латунь).

Промислова концентрація олова у природі трапляється рідко. Відомо 18 мінералів, що містять олово, проте єдиним промисловим мінералом є олов'яний камінь. Родовища олов'яних руд дуже нерівномірно розкидані по планеті. Їхні зосередження трапляються передусім в Азії:

Китай, Далекий Схід Росії, Монголія, В'єтнам, Малайзія, Таїланд, Індонезія, М'янма. Чималі поклади є в Болівії, Бразилії, Нігерії.

Олово видобувають у 40 країнах, але основне виробництво олов'яних концентратів розташовується у Росії, Китаї, Малайзії, Індонезії, Таїланді, Болівії, Нігерії.

Ртутна промисловість. Ртуть -- єдиний метал, що перебуває у рідкому стані за нормальної температури. Відомо до тисячі різних видів її використання. Головними її споживачами є електротехнічна, радіотехнічна, хімічна, медична та військова промисловість. У природі відомо 25 рту-товмісних мінералів, але промислове значення має лише кіновар.

Рудні вияви ртуті поширені у багатьох країнах, проте лише 15 держав мають промислові поклади цього металу, серед яких Україна, Іспанія, Італія, Китай, Румунія. Значні родовища є також, у США, Мексиці, Канаді. Промисловий видобуток ртуті здійснюється переважно в Україні (район Микитівни), в Росії, Китаї, Іспанії, Італії, Мексиці. Звідси цей метал експортують до США, Японії, ФРН, Великобританії, Франції.

Сурм'яна промисловість. Сурма -- сріблясто-білий, крихкий метал, що легко розтирається на порошок. У чистому вигляді металева сурма застосовується рідко (переважно у мистецькому литві). Натомість, додавання сурми до м'яких металів підвищує їхню твердість, що широко використовується у хімічній, електротехнічній та багатьох інших галузях народного господарства.У земній корі сурми обмаль: її містять 75 мінералів. Проте не всі вони мають промислове значення. Більша частина світових покладів сурми зосереджена у п'ятьох країнах: Китай, Росія, Болівія, Мексика, ПАР.

Промислове використання сурми розпочалося з останньої чверті XIX сторіччя. З 1908 року за видобутком і виробництвом сурми перед веде Китай. Колись він забезпечував 50--60%, а в окремі роки -- 80% світових потреб у сурмі. Сурму видобувають у понад 20 країнах, але 91% сурми видобувають в Китаї, Росії, Болівії та ПАР.

За видобутком нікелю лідирують Росія, Канада, Індонезія, Нова Каледонія, Австралія. Основний споживач сировини -- машинобудування та електроніка.

Титан -- це легкий особливо міцний метал, який використовується в авіакосмічній промисловості та інших галузях господарства. За його видобутком лідирують Австралія, ПАР, Канада, Норвегія. Головні користувачі -- економічно розвинені країни Західної Європи, США, Японія, Росія. Україна має одні з найбільших запасів титанових руд.

Срібло відноситься до благородних металів. Його запаси у 1994 p. оцінювались у 280 тис. т. У Канаді та Мексиці -- по 37 тис. т, у США -- 31 тис. т. Серед добуваючих країн слід назвати Мексику, Перу, США, Австралію та Канаду.

Попит на срібло у світі постійно зростає, хоч видобуток останні три роки знизився (за рахунок Мексики, Перу, Росії та Казахстану). Основними споживачами срібла є електротехніка, стоматологія, фотографія; срібло використовується для виготовлення акумуляторних батарейок, каталізаторів.

Надалі очікується розширення видобутку срібла за рахунок родовищ у Австралії, Індонезії, США та Китаї.

Золото- це перший метал, котрий навчилась видобувати й використовувати людина. Воно належить до найважчих металів. Температура його плавлення -- 1063 °С. Золото не окислюється, не розчиняється у лугах і кислотах, за винятком царської водки (суміш азотної та соляної кислоти), й вирізняється високою тепло- та електропровідністю. Його застосування випливає з унікальних фізико-хімічних властивостей. В усьому світі налічується близько 100 тис. т золота:36 тис. т -- у централізованих скарбницях, що належать урядам, центральним банкам і міжнародним організаціям, 20 тис. т -- зливки й монети у приватному володінні, 44 тис. т -- ювелірні вироби тощо.

Останнім часом золото дедалі більше використовується у промисловості: у сплавах воно застосовується у ракетній техніці, атомній та авіаційній промисловості, електротехніці, радіотехніці, приладобудуванні та ін.

Золото належить до рідкісних елементів земної кори. Його поклади відомі майже в усіх країнах світу, але про запаси можна висновувати лише за непрямими показниками, передусім -- за рівнем видобутку. До найбагатших країн за покладами золота належать ПАР, Росія, Танзанія, Намібія, США, Мексика, Бразилія, Колумбія, Гана, Канада, Австралія, Індія. Проте більш як 90% видобутку золота припадає на шість країн -- ПАР, Росію, Канаду, США, Австралію, Китай.

Світовий видобуток золота за останні 3 роки знизився у середньому на 1%, а ціна за 1 трійську унцію1 росте (1992 p.

-- 343,95 дол., 1993 p. -- 359,82; 1997 p. -- 331 дол.). Світовий видобуток золота у 1997 p. становив 2464 т. Лідирують ПАР (489,2 т), США (351,4 т), Австралія (311,4 т), Канада (168,5 т), Китай (156,8 т), Росія (137 т). За рахунок своїх покладів золота Україна зможе видобувати 15т золота на рік. Для цього потрібні 800 млн дол. інвестицій. В Україні налагоджено випуск золота, платини та срібла із вторинної сировини на Південному машинобудівному заводі у Дніпропетровську і в об'єднанні "Свема" у Шостці.

До кольорової металургії часто відносять і видобуток дорогоцінних каменів. Світові запаси алмазів ювелірного значення оцінюються у 300 млн каратів2. Найбільші запаси зосереджені в Австралії -- 33% світового видобутку, Заїрі -- 23, Ботсвані -- 15, Росії -- 14, ПАР -- 11, Канаді -- 10%, а також Намібії, Бразилії та Мозамбіку. Найбільшими в Австралії є родовища Panda, Koala, Misery, Fox, Sable. У 1998 p. всього у світі необроблених алмазів видобуто 117 млн каратів. В Австралії -- 40,2; Ботсвані -- 20,1; Росії -- 19,4; Конго -- 17,9; ПАР -- 9,8 млн каратів.

Рисунок 2.1 Принципи розміщення підприємств кольорової металургії

3. Алюмінієва промисловість

Алюмінієва галузь є однією з основних підгалузей кольорової металургії України. Обсяги виробництва алюмінію і алюмінієвих сплавів на сьогоднішній день складають близько 200 тис. т.

Сьогодні ринок алюмінію поступається в об'ємі лише ринку стали, і попит на легкий метал постійно збільшується. З одного боку, економіка Китаю - країни, яка вже зараз споживає чверть виробленого в світі алюмінію, продовжує розвиватися приголомшуючими темпами. Аналітики пророкують 7-14-відсотковий річне зростання автомобілебудівної галузі Піднебесною аж до 2011 року, 12-відсоткове збільшення витрат на будівництво в 2007 році і, як мінімум, шестандцяти-мільйонний додаток міського населення щороку протягом наступних 8 років. Все це, на думку експертів, доведе частку Китаю в споживанні алюмінію до 36% вже в 2010 році.

З іншого боку, Європейський Союз розглядає можливість жорсткості вимог до викидів вуглекислого газу автомобільним транспортом, що неминуче призведе до збільшення попиту на легкий метал. Алюміній легше стали, його використання в автомобілебудуванні дозволяє робити сучасні машини набагато більш енергоефективними. Один кілограм алюмінію, використаного в автомобільній конструкції замість іншого, більш важкого металу, знижує загальне споживання бензину на 8,5 літрів, а викиди CO2 - на 20 кг. 10-відсоткове зниження ваги машини дає в результаті 9-процентне поліпшення в динаміці споживання їй палива.

Нарешті, збільшення цін на метали-субститути, такі як мідь і цинк, сприяють прямо пропорційного зростання попиту на алюміній в електроенергетиці, транспортної промисловості, будівництві та інших галузях.

Здавалося б, попит величезний, споживачі спроможні, прибутковість в наявності - має бути багато компаній, охочих заробити на виробництві крилатого металу. Але ситуація не така проста. Лідерами стають лише ті, хто не тільки може повністю забезпечити виробничий цикл - видобуток сировини, виробництво глинозему і відновлення алюмінію - але й зробити це з максимальною економічною ефективністю.

Відомо, що алюміній - найпоширеніший метал (8,8%) в земній корі. А про значення його у світовій економіці говорить той факт, що в металургії він займає друге місце після заліза, а за масою його виробляють більше, ніж усіх інших кольорових металів, разом узятих. Ось чому алюмінієва промисловість вважається провідною галуззю кольорової металургії.

Алюміній застосовують практично у всіх галузях техніки і виробництва. Як конструкційний матеріал він широко використовується в машинобудуванні, особливо транспортному і військовому, в атомній енергетиці, в будівництві. Постійно зростає його застосування в електротехніці, де він замінює мідь, у виробництві тари і упаковки, в хімічній промисловості і деяких інших галузях. Все це відноситься і до власне алюмінію, і до його сплавів з міддю, цинком, магнієм, літієм.

Для географії світового господарства вивчення алюмінієвої промисловості представляє особливий інтерес, оскільки в ній, мабуть, найбільш яскраво проявилося внутрішньогалузевий міжнародне географічний поділ праці. У свою чергу, це пов'язано з її технологічними особливостями і можливістю територіального розриву між окремими стадіями єдиного виробничого процесу. Зазвичай виділяють три такі стадії: 1) видобуток алюмінієвих руд (головним чином бокситів), 2) виробництво з них напівпродукту-глинозему (двоокису алюмінію AI2O3), 3) виплавку з глинозему первинного алюмінію. Але нерідко до них додають ще три стадії: виготовлення алюмінієвих напівфабрикатів; отримання з брухту і скрапу вторинного алюмінію;

споживання первинного і вторинного алюмінію і його напівфабрикатів. У літературі можна зустріти і твердження, що, оскільки принаймні три перші з цих стадій стали нині вже самостійними і багато в чому організаційно незалежними один від одного, їх слід розглядати не як підгалузі, а як окремі галузі в рамках алюмінієвої промисловості. Тим більше, що кожна з них має свої особливості географічної орієнтації, виробничої міграції і, отже, територіальної структури. Звичайно, в алюмінієвій промисловості, як і в чорній металургії, зустрічаються комплекси (комбінати), але їх порівняно небагато, і до того ж в порівнянні з першою половиною XX ст. стало значно менше. Відтак пріоритет залишається за міжнародною диференціацією, за географічним розподілом праці.

Стадія видобутку алюмінієвих руд зародилася ще в першій третині XIX ст., Після того як вперше у світі боксити стали добувати в південно-східній частині Франції, біля містечка Бокс (звідси і їх назва). Спочатку ця галузь розвивалася повільно, але в міру розширення використання алюмінію світовий видобуток стала досить швидко зростати, про що свідчать наступні цифри: у 1913 р. вона склала 540 тис. т, в 1938 р. - понад 4 млн. т, в I960 р. - майже 25 млн т, в 1980 р. - 95 млн т, а в 2006 р. - більше 175 млн т. Одночасно зростала і число бокситодобуваючих країн, яких нині налічується більше 30. Проте в географічному плані саме ця галузь зазнала найбільші зміни. У всякому разі, протягом XX ст. провідні країни та регіони змінювалися в ній неодноразово.

Спочатку основна здобич була зосереджена в Західній Європі і Північній Америці - головних виробників і споживачів алюмінію, причому в 1913 р. на два ці регіону доводилося 98% всього світового видобутку. Ще до Другої світової війни на авансцену висунулися також Східна Європа (Угорщина, Югославія), Радянський Союз і Латинська Америка (Британська Гвіана і Нідерландська Гвіана). У 1950-1960-і рр.. саме Латинська Америка вийшла за розмірами видобутку на перше місце (50% світової), особливо завдяки Ямайці, Сурінаму і Гайані. У 1970-і рр.. стало зростати значення Африки (Гвінея) і в ще більшому ступені Австралії. А 1980-1990-і рр.. пройшли під знаком ще більшого піднесення Австралії, хоча і при збереженні важливої ролі Латинської Америки і Африки. У результаті в 2000 р. співвідношення «сил» окремих великих регіонів світу у видобутку бокситів стало наступним: Австралія і Океанія - 38%, Латинська Америка - 27, Африка - 14, зарубіжна Азія-13, всі інші регіони - 8%. головні перспективи зростання видобутку фахівці нині пов'язують у першу чергу з Австралією, Бразилією, Китаєм, Індією, Венесуелою. А в США і деяких країнах Західної та Східної Європи видобуток бокситів фактично вже зовсім або майже зовсім припинили в першу чергу через конкуренцію дальнепрівозного заморської сировини.

Як вже зазначалося вище, на відміну від руд важких кольорових металів вміст корисного компонента (АЦО3) у бокситах становить 40-60%, або в середньому, можна вважати, 50%, так що вони цілком транспортабельні і в цьому відношенні мало відрізняються від залізних руд . Цим і пояснюється, що щорічно не менше 30 млн т бокситів вивозяться морськими шляхами, в першу чергу з Гвінеї, але також з Ямайки, з Бразилії, Австралії, Індонезії і деяких інших країн.

Друга стадія повного алюмінієвого циклу - виробництво глинозему. Світове його виробництво в 1913 р. становила 150 тис. т, в 1938 р. - 1,3 млн, в 1960 р. - 8,8 млн, в 1980 р. - 33 млн, а в 2000 р. перевищила 50 млн т . Глинозем нині виробляють в 30 країнах.

Перелік та черговість цих країн - як і великих регіонів, до яких вони входять, - з часом теж змінювалися. До середини XX ст. основними виробниками глинозему були Західна Європа і Північна Америка. У 1950-х рр.., Коли виробництво глинозему почали все більше поєднувати не з виплавкою алюмінію, а з видобутком бокситів у країнах, що розвиваються, стала зростати роль Латинської Америки, зарубіжної Азії, а потім і Австралії. До кінця 1990-х рр.. частка Австралії у світовому виробництві глинозему вже перевищила 30%, на другому місці виявилася Латинська Америка (більше 20%), а далі приблизно на одному рівні (10-12%) розташовувалися Західна Європа, Східна Європа та СНД, зарубіжна Азія і Північна Америка.

Процес отримання глинозему з алюмінієвих руд має технологічні особливості: він одночасно матеріало-, паливо-, тепло водоємних. До того ж рентабельність глиноземних заводів у великій мірі залежить від їх виробничої потужності, яка в деяких випадках досягає 1-2 млн т і навіть 3 млн т і більше на рік. Ці особливості не лише багато в чому визначають характер розміщення окремих глиноземних підприємств, а й впливають на загальні закономірності розміщення всієї галузі.

По-перше, виробництво глинозему може орієнтуватися на бокситові рудники і кар'єри, а також на розташовані поблизу від них порти вивезення. Найбільш яскравий приклад такого роду являють бокситодобуваючих країни Латинської Америки, які експортують і боксити, і глинозем. По-друге, воно може орієнтуватися на споживача, тобто на країни, де виробляють металевий алюміній - з переважним розташуванням підприємств або в портах доставки сировини, або у великих джерел палива і води. Тому до числа головних країн - виробників глинозему потрапляють і ті, які спеціалізуються на його експорті (наприклад, Австралія, Ямайка, Гвінея), і ті, які орієнтуються на його імпорт (наприклад, США і Канада). Відповідно і головні морські «глиноземні мости» пов'язують Австралію з США, Канадою, Західною Європою, Китаєм, а Ямайку, Венесуелу, Суринам, Гвінею - із Західною Європою.

Рис. 3.1. Динаміка світової виплавки первинного алюмінію, млн т

Фахівці вважають, що найбільші перспективи для розвитку глиноземного виробництва мають Австралія, Китай, Венесуела, Бразилія, Ямайка.

Третя стадія повного алюмінієвого циклу - виплавка первинного алюмінію. Зростання її у другій половині XX ст. - І на початку XXI ст. зображений на малюнку 80. У цілому він відображає поступальну тенденцію розвитку цієї галузі, хоча можна додати, що після світової енергетичної кризи середини 1970-х рр.. темпи її зростання в цілому трохи сповільнилися. Останнім часом не збільшується і число країн, що виробляють первинний алюміній .

На відміну від бокситодобуваючих і глиноземний промисловості на розміщення металургії алюмінію вирішальний вплив надає один чинник - електроємність, оскільки навіть на найсучасніших підприємствах для виробництва 1 т алюмінію потрібно 13-14 тис. кВт год електроенергії. Ось чому алюмінієві заводи найчастіше тяжіють до місць розташування великих ГЕС, а іноді і ТЕС. Їх ефективність також пропорційно зростає зі збільшенням потужності, але рівень виробничої концентрації в алюмінієвій промисловості все-таки нижче, ніж в глиноземному, і великі заводи мають потужність в 200-500 тис. т первинного алюмінію на рік.

В першій половині XX ст. майже вся виплавка первинного алюмінію була зосереджена в країнах Західної Європи і в США, але потім частка обох цих регіонів стала поступово скорочуватися і нині складає сумарно приблизно 2/5. Решта виплавка доводиться на закордонну Азію, країни СНД, Латинську Америку, Австралію і Африку. Найголовніший географічний зрушення полягає у все більшої міграції алюмінієвої промисловості з розвинених в країни, що розвиваються. Нині вже 13 з них мають свої алюмінієві заводи, причому, як правило, більш потужні, ніж у більшості західних країн. Все це відбилося і на складі першої десятки країн за розмірами виробництва первинного алюмінію. У 1950, 1960 і 1970 рр.. до неї входили тільки економічно розвинуті країни, а тепер входять і чотири країни, що розвиваються (табл. 2).

Показово також, що до складу другої десятки країн з виробництва первинного алюмінію, разом з Францією, Німеччиною, Великобританією, Нідерландами, тепер входять Венесуела і ОАЕ. Основна частина виробленого в Канаді, Австралії, країнах, що розвиваються первинного алюмінію призначається для експорту в США, Західну Європу і Японію. Головні експортери первинного алюмінію - Росія, Канада, Австралія, Бразилія, Норвегія, ОАЕ, Гана, Ісландія, а імпортери - США, ФРН, Великобританія, Італія, Нідерланди, Бельгія, Японія, Республіка Корея, о. Тайвань. У першу десятку країн за розмірами споживання алюмінію входять тільки деякі країни Заходу, Росія, Китай і о. Тайвань.

Зате географія виробництва вторинного алюмінію виглядає зовсім інакше. Хоча алюміній з вторинної сировини нині виплавляють близько 50 країн світу, 95% загальної його продукції забезпечують економічно розвинені країни, в першу чергу США, Японія, Німеччина, Італія і Франція. Вони ж - головні імпортери алюмінієвого брухту. Потрібно також враховувати, що головну роль у розвитку і розміщенні світової алюмінієвої промисловості грають, за словами О. В. Вітковського, «вертикально інтегровані корпорації", що володіють всієї виробничої ланцюжком від виробництва глинозему до випуску кінцевої продукції. Найбільші з таких корпорацій мають свої штаб-квартири в США, Канаді, у Франції та в Швейцарії.

Алюмінієва промисловість являє собою гарний приклад того, що, незважаючи на деякі позитивні зрушення, що склалася раніше тенденція міжнародного поділу праці з орієнтацією країн, що розвиваються на переважний розвиток видобутку та первинного переділу викопного сировини в цілому зберігається. На частку країн, що розвиваються нині припадає більше 50% видобутку бокситів, приблизно 1 / 3 виробництва глинозему і первинного алюмінію і не більше 25% споживання первинного алюмінію.

У підсумку з урахуванням рівня розвитку кожної з стадій алюмінієвого виробничого циклу, ступеня залежності від експорту та імпорту продукції все володіють цією галуззю країни можна, хоча і з відомою умовністю, поділити на п'ять наступних груп.

У першу з них входять країни, що розвиваються, що спеціалізуються тільки на видобутку та експорті бокситів і не мають в своєму розпорядженні навіть першою стадією їх переробки. Прикладами можуть служити Гайана і Сьєрра-Леоне. Друга група складається з країн, які поряд з видобутком бокситів мають вже й виробництво глинозему, що призначається, як і боксити, тільки для експорту. Це, наприклад, Гвінея, Ямайка, Сурінам. У третю групу потрапляють країни, які на базі власних бокситів і глинозему організували вже велику виплавку первинного алюмінію, але також переважно в розрахунку на його експорт. До їх числа відносяться Австралія, Бразилія, Венесуела, Гана. У четверту групу входять країни, алюмінієва промисловість яких, незважаючи на наявність власного видобутку бокситів і власного виробництва глинозему, виробляє металевий алюміній в основному або в значній мірі з імпортної сировини, від якого вона досить сильно залежить. Прикладами країн цієї групи можуть служити США, Китай, Індія, Франція. Нарешті, п'яту групу утворюють країни, взагалі не мають в своєму розпорядженні видобутком бокситів і повністю орієнтуються на імпорт бокситів і (або) глинозему. У неї входять більшість країн Західної Європи, Японія. У складі цієї групи можна виділити підгрупу країн, де металевий алюміній також повністю виробляють з імпортної сировини, але не стільки для внутрішнього споживання, скільки спеціально для експорту. У неї входять країни з більш низькою вартістю електроенергії, одержуваної головним чином на великих і найбільших ГЕС (Канада, Норвегія, Австрія, Нова Зеландія), але іноді й на потужних ТЕС (ОАЕ, Бахрейн, ПАР).

Росія за цією класифікацією належить до четвертої групи країн. Вона має значну видобуток бокситів (і нефелінів) і велике виробництво глинозему, але все-таки далеко не забезпечує ними всі свої внутрішні потреби, так що й руду, і напівпродукт їй доводиться імпортувати в досить великих кількостях. За розмірами виплавки алюмінію Росія поступається у світі тільки Китаю. Вона має шість великими алюмінієвими заводами, серед яких і найбільший у світі Братський завод потужністю в 1 млн т. Однак все те, що вже було сказано про систему толінгу, найбільшою мірою відноситься саме до алюмінієвої промисловості, яка підпала під сильний вплив іноземного капіталу. У результаті Росія, яка вивозить 90% виробленого в країні алюмінію, міцно утвердилася на його світовому ринку в ролі найбільшого у світі експортера, який, трапляється, використовує для розширення сфери збуту і низькі демпінгові ціни. Ще одна негативна наслідок системи толінгу - різке, в кілька разів, зниження внутрішнього споживання алюмінію в країні протягом 1990-х рр.., Що призвело до того, що нині Росія значно поступається країнам Заходу по душового споживання цього металу (4 кг у порівнянні з 31-32 кг в Японії і США). І це не кажучи вже про те, що алюмінієва промисловість до недавнього часу була однією з найбільш кримінальних сфер вітчизняного бізнесу. У ній часто відбувалися «алюмінієві війни», пов'язані зі спробами переділу сфер впливу.

4. Мідна промисловість

Другою за значенням галуззю світової кольорової металургії є мідна промисловість. Мідь має добру електро- і теплопровідність. Для цієї галузі характерне територіальне розділення виробничих стадій. Чим вища стадія переробки, тим менша її частка припадає на країни, що розвиваються.

У виробництві концентрату мідних руд значну роль відіграють країни, що розвиваються, -- Індонезія, Китай, Філіппіни в Азії, Замбія, Демократична Республіка Конго в Африці, Чилі, Перу, Мексика в Латинській Америці, Папуа-Нова Гвінея в Океанії. Серед розвинутих країн значними запасами мідних руд володіють США, Канада, Австралія та Польща. На мідні руди багаті Росія та Казахстан. Ці країни також належать до числа світових лідерів з виробництва мідного концентрату. Крім перелічених країн (сюди не входить Папуа-Нова Гвінея), великими світовими виробниками чорнової міді (вміст металу 95 %) є також Японія, Німеччина, а рафінованої міді (вміст металу 99,9 %) -- Бельгія, Південна Корея. У Демократичній Республіці Конго рафіновану мідь не виробляють. Усю чорнову мідь вона направляє на перероблення до Бельгії.

Основні споживачі міді -- це галузі виробництва електротехніки, електроніки. Найбільше міді використовують розвинуті країни й деякі країни, що розвиваються (Китай, Південна Корея, Бразилія, Індія). Японії, Німеччині, США, Китаю власної міді не вистачає, тому вони її імпортують.

Флагманом мідної промисловості України, безумовно, є ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів» (АЗОКМ) - єдиний в Україні виробник плоского і круглого прокату з міді і її сплавів. Виробничі потужності заводу дозволяють випускати мідний, латунний, мідно-нікелевий прокат і напівфабрикати. За підсумками 2010 р., обсяг виробництва АЗОКМ склав понад 48,5тис.т готової продукції.

5. Титанова промисловість

Титан - це легкий особливо міцний метал, який використовується в авіакосмічній промисловості та інших галузях господарства. За його видобутком лідирують Австралія, ПАР, Канада, Норвегія. Головні користувачі - економічно розвинені країни Західної Європи, США, Японія, Росія. Україна має одні з найбільших запасів титанових руд.

Титанова підгалузь є єдиною в кольоровій металургії України, яка має практично повний виробничий цикл, починаючи від видобутку титановмісних руд і закінчуючи виробництвом двоокису титану.

Державне підприємство «Запорізький титаномагнієвий комбінат» (ЗТМК) - єдиний в Україні виробник металічного губчастого титану. На даний час комбінат виробляє приблизно 11 тис. т даного товару на рік. До 2012 р. планується збільшити виробництво титанової губки до 12,5 тис. т. На комбінаті організується виробництво титанових злитків і сплавів потужністю до 3 тис. т. Частину губки комбінат перероблює на власних потужностях в напівфабрикати - титанові злитки, решту (90-95%) поставляє на інші підприємства, в основному за рубіж.

Виробниками титанових напівфабрикатів в Україні є також ТОВ «Антарес», НВЦ «Титан», АТ «ФІКО», ВАТ «Закарпатський металургійний завод». Більшість з них виробляють злитки титану та його сплавів, як із губки, так і з брухту та відходів титану.

Прокатні потужності для переробки титанових напівфабрикатів в Україні відсутні, тому практично весь обсяг даної продукції надходить на експорт. Зараз розглядається питання про налагодження виробництва титанового прокату на одному із підприємств України, що мають прокатні потужності.

Висновок

Металургія є важливою галуззю важкої промисловості, однією з основних частин фундаменту всього народного господарства країни. Практично немає такого підприємства, яке у тій чи іншій мірі не використовувало б продукцію чорної металургії, адже чорні метали - це основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів та знарядь виробництва, від кількості та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу.

Металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим районотворчим чинником, так як її супроводять ряд галузей промисловості, що використовують відходи, які утворюються в процесі виробництва металів. Найтиповішими з них є теплова електроенергетика і металомістке машинобудування. Потреба раціонального використання праці жінок в металургійних районах зумовлює розвиток легкої і харчової промисловості. Крім того, розвиток чорної металургії зумовлює і стимулює зростання виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній і кам'яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Значення металургії для економіки країни важко недооцінити. Це пояснюється тим, що чорна металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного господарства країни і є базою їх формування, але й являється важливою експортоутворюючою галуззю і значною мірою визначає експортний потенціал країни.

Крім того, металургія відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище. Для цього необхідно впроваджувати на підприємствах металургії найновітніші очисні технології, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи і викиди в атмосферу, оздоровити місця надмірної концентрації металургійних підприємств, а також лімітний вплив природних факторів на розміщення об'єктів металургії в регіонах з порів­няно високим рівнем заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних вод необхідно також застосовувати багатократну очистку води.

Зміст

1.http://yugstal.dp.ua/realizaciya-kolorovyx-metaliv/svitovyj-rynok-kolorovyx-metaliv-vse-vyrishyt-popyt/3/

2.http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,199/id,9160/

3. Єрьомін «Розміщення продуктивних сил (2003)»

4.http://www.kmu.gov.ua/dmsu/control/uk/publish/article;jsessionid=3C965AF28B6D9F8967F23132BF062AFD?art_id=1476423&cat_id=295966

6.http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/prom/ukr/13.html

7.http://yugstal.dp.ua/realizaciya-kolorovyx-metaliv/svitovyj-rynok-kolorovyx-metaliv-vse-vyrishyt-popyt/2/

8. http://ua-referat.com/Світова_алюмінієва_промисловість

9. http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=1345&lang=uk&pn=4

Размещено на Allbest.ru