Історія картографування території України

1

Размещено на http://www.allbest.ru

Перші дослідження з історії картографування території України датуються кінцем ХVІІІ - початком ХІХ ст. Наприкінці ХVІІІ ст. польський вчений Ян Потоцький (1761-1815) видае опис італійських карт-портоланів (компасних карт) Чорного моря ХІV-ХV ст. Український і російський історик та археограф Д.М. Бантиш-Каменський (1788-1850) як додаток до 4-томної "Історії Малої Росії..." у 1830 р. публікує російський переклад Генеральної карти України Гійома Боплана (містилась у 2-4-му виданнях). Дослідженнями історії морських зйомок і створення карт займалися керівник Чорноморського гідрографічного депо Н. Кумат, історики, професори Рішельевського ліцею в Одесі Філіпп Брун (1804-1880) та М.Н. Мурзакевич (1806-1883).

Вагому роль у дослідженні історії географії та картографії півдня України відігрaвaло Одеське товариство історії та старожитностей (1839-1922) - перше наукове товариство в Україні, що вивчало археологічні и історичні пам'ятки Північного Причорномор'я і створило службу їх охорони. Товариство видавало "Записки Одесского общества истории и древностей" (1844-1919, т. 1-33), у яких часто публікувались матеріали з історії географії та картографії. Одним із засновників товариства був український і російський історик, статистик, економіст, етнограф, письменник, публіцист, член-кореспондент Петербурзької Академїі наук (з 1856) Аполлон Олександрович Скальковський (1808-1898), який досліджував і використовував карти України ХVІІ-ХVІІІ ст.

Пам'ятки старовини, у тому числі и картографічні, досліджувало історичне товариство Нестора-літописця, яке діяло у 1873-1917 рр. у Киеві (з 1874 р. - при Ки'ївському університеті). історичне товариство Нестора-літописця у різні часи очолювали B.С. Іконников (1841-1923), В.Б. Антонович (1834-1908), М.Ф. Владимирський-Буданов (1838-1916), О.М. Лазаревський (1834-1902), які в своїх історичних дослідженнях широко використовували картографічні матеріали. Товариство видавало "Чтения в историческом обществе Нестора-летописца" (1879 - 1914, т. 1-24). Саме на засіданнях цього товариства неодноразово виступав перший украінський історик картографії Василь Ляскоронський (1856-1928).

Приват-доцент Київського університету, пізніше професор Hіжинського історико-філологічного інституту, дійсний член багатьох наукових товариств В.Г. Аяскоронський майже 30 років досліджував історичну картографію та географію України. Він опрацював картографічні фонди бібліотек Києва, знайомився з фондами бібліотек Keнігс6eрra, Парижу, міст Голландії та Великої Британії. В.Г. Аяскоронський описав понад 40 рукописів і видань іноземних картографічних матеріалів ХVІ-ХVІІ ст. (при цьому не уникнув деяких фактичних помилок), започаткував тему персоналії великих картографів минулого (Г. Боплан, В. Гондт (Гондіус)).

Найбільший внесок у становлення картознавства України зробив Венямин Кордт (1860-1934) - директор бібліотеки Київського університету, пізніше - завідувач відділом Всенародної бібліотеки України. Його фундаментальний 4-томний атлас (1899, 1906, 1910, 1931) - факсиміле середньовічних карт України та Росії - є для нас до сих nір неперевершеним виданням. Цінність атласу полягае не тільки у фактичному матеріалі репродукій, а и у коментарях, якими супроводжуються карти. Вагомий вклад В. Кордта також у бопланознавство. За оцінкою Я. Дашкевича, "капітальної праці Кордта становлять золотий фонд картознавства України" (1985), с. 86).

Свій внесок до історико-картографічних досліджень України зробили поет, фиолог, історик, етнограф, археолог і педагог Я.Ф. Головацький (1814-1888); історик, археолог, етнограф і археограф В.Б. Антонович (1834-1908); історик, відомий громадський діяч, академік Всеукраїнської академії наук (з 1919 р.) Д.І. Багалій (1857-1932); видатний історик, творець національноі концепції історії України, академік Всеукраїнської академії наук (з 1924 р.) і АН СРСР (з 1929 р.) М.С. Грушевський (1866-1934); історик, етнограф і фольклорист, археолог, письменник, лексикограф, академік АН УРСР (з 1929 р.) Д.і. Яворницький (1855-1940); історик, академии АН УРСР (з 1958 р.) І.П. Крип'якевич (1886-1967).

Вклад у розвиток історії картографії України зробив і відомий російський історик світової картографїї Лев Багров (1881-1957), який на початку ХХ ст. дослідив портолани Чорного моря та видав альбом їх репродукцій. Ім'я великого вченого є серед дослідників Г. Боплана і окремих російських карт на територію України.

У 1893 р. був виданий факсимільний план Києва, укладений в 1695 р. полковником Г. Ушаковим, з науковим коментарем. У 1902 р. В.В. Іванов уклав Атлас Харківського намісництва 1787 р. з топографічним описом. У 1906 р. професор Київського університету Ю. Кулаковський репродукував портолан Чорного моря Бенінкази. Невелику добірку стародавшх карт території України у вигляді атласу видав у Киеві 1919 р. (?) граф Михаиле Тишкевич (1857-1930).

Із сучасних репринтних видань (1987) відомий каталог виставки карт українських земель ХVІІ - першої половини ХVІІІ ст. із збірок Альбертського університету, Осередку української культури и освіти та приватних колекціонерів Альберти (Канада) "Земля козаків: старовинні карти України", який опублікував співробітник кафедри українських студій Торонтського університету Богдан С. Кордан. Численні кольорові карти повітів і плани міст кінця ХVІІІ ст. витворені у серії публікацій описово-статистичних джерел НАН України, Археографічної комісії та ін. ("Описи Київського намісництва 70-80-х років ХVІІІ сm.", 1989; "Описи Харківського намісництва кінця ХVІІІ ст.", 1991; "Описи Лівобережної України кінця ХVІll -початку ХІХ ст.", 1997).

Карти України досліджували історик, статистик і краєзнавець Лев Падалка (1859-1922), журналіст і політичний діяч Володимир Степанивський (псевдотм С. Подолянин, 1885-1957), поет і дослідник історії картографії Богдан Кравців (1904-1975), доцент Одеського університету Федір Петрунь (1894-1963), професор Національної школи живих східних мов у Парижі Ілько Борщак (1895-1959), професор Українського університету в Празі, мистецтвознавець та історік Володимир Січинський (1894-1962), професор Українського університету в Празі Серий Шелухин (1864-1938). Окремо вирізни-мо дослідження Серия Шелухина (1921, 1936) щодо вживання та розміщення назви "Україна" на географічних італійських, французьких, голландських, англійських і німецьких картах в ХVІ-ХІХ ст.

До карт бібліографії належить праця відомого географа академіка Павла Тутковського (1858-1930), яка містить картографічні видання до 1923 р. За словами самого автора, ці матеріали не претендують на всеосяжність. Картографічні видання до 1946 р. описав Н.Г. Некрасов.

Найкраще досліджений в історії картографування територїї України період середньовіччя, що пояснюеться опрацюванням істориками старих карт як історичних джерел. Слід відзначити Я.Р. Дашкевича - найбільшого знавця середньовічних карт на територію України, керівника Львівського відділення інституту української архео-графії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України. Я.Р. Дашкевич грунтовно дослідив картбібліографію (до кінця ХVІІІ ст.), історіографію, а також зробив великий внесок у дослідження Бопланіани. За його редакцією підготовлено до друку факсимільне видання Спеціальної карти України Г. Боплана 1650 р. з науковим коментарем і покажчиком назв об'ектів, що підписані на карті.

Плідно досліджуе карти Г. Боплана канадський вчений А. Перналь. Дослідження старих карт як специфічних джерел історичної інформації проводять Т.А. Балабушевич, Г.В. Боряк, М.Г. Вавричин, С.М. Височенко, У.Р. Кришталович, Ю.І. Лоза, Т.Ю. Люта (Гирич), О.Є. Маркова, Л.А. Пономаренко, І.І. Ровенчак, І.B. Сапожников, А.Л. Симутша та ін. 3 позищії розвитку картографічних ідей та методів проводили дослідження А.С. Харченко (1908-1985), Е.С. Гаврилова (1917-1988), Я.І. Жупанський, В.П. Павлова, Л.Г. Руденко, 0.І. Шаблій, В.О. Шевченко та інші вчені. Доцент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка В.П. Павлова дослідила стан картографування території України з ХVІ до першої половини ХХ ст., при цьому найдетальніше - топографічну вивченність території України з ХVІІІ ст. до 1917 р., а для західно-українських земель - до 1939 р. історія розвитку географїї в Україні опрацьована професором Ярославом Жупанським, завідувачем кафедрою географії та картографії Украіни Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича. Я. Жупанський дослідив загальний розвиток топографічного і тематичного картографування України в ХVІІ-ХХ ст., уклав покажчик "Географія України в датах" (у тому числі картографічні видання), а також докладно вивчив історію топографічного и тематичного картографування території Чернівецької обл. (до кінця 1940-х років). Огляд розвитку вторичної картографії в Західній Україні з першої половини ХІХ ст. до 1939 р. здійснив І.П. Крип'якевич. Розвиток української картографії 1930-1940-х років досліджував О.А. Купчинський. Дослідження перших українських тематичних карт проводять львівяни І.І. Ровенчак, А.Л. Симутша, С.М. Височенко.

У 1990-х роках видано дві монографії професора 0.І. Шаблія, завідувача кафедрою економічної та соціальної географії Львівського національного університету ім. І. Франка, в яких йдеться мова про визначних українських географів і картографів Степана Рудницького та Володимира Кубійовича, що продовжують тему персоналій. Дослідження 0.І. Шаблія про життевий шлях, діяльність і творчий доробок цих вчених крім значного вкладу у розвиток історії української картографїї зініціювали численні дослідження, особливо картографічних творів В. Кубшовича. Діяльність С. Рудницького досліджуе також доцент Львівського університету П.І. Штойко.

Сьогодні можна говорити про наявність двох вітчизняних шкіл з історії картографування України: львівської та київської. Провідною школою української історичної картографїї є львівська, витоки якої пов'язані з багатющими картографічними фондами львівських біблїотек та архівів і національно-свідомою позиціею вчених. Аьвгвська школа представлена дослідженнями Львівського відділення інституту української археології та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України (Я.Р. Дашкевич, М.Г. Вавричин, О.Ф. Голько), Центрального державного історичного aрхівy Украіни у Львові (О.А. Купчинський, У. Кришталович), Львівської наукової біблютеки ім. В. Стефаника НАН України (М.Г. Вавричин, А.Л. Симутша, С.М. Височенко), Львівського нащонального університету ім. І. Франка (0.І. Шаблш, І.І. Ровенчак, А. Демченко), Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича (Я.І. Жупанський). Київська школа сформувалась завдяки дослідженням Київського нацюнального університету ім. Тараса Шевченка (В.П. Павлова, А.С. Харченко, В.О. Шевченко, А.М. Молочко), інституту історії НАН України (Л.А. Пономаренко, 0.Є. Маркова, Т.А. Балабушевич, Г.В. Боряк, С.Б. Хведченя), Києво-Могилянської академії (Т.Ю. Люта (Гирич)). Історично етнічні українські землі були розподілені між сусідніми державами. Тому виникає потреба досліджувати іноземш карти на територію України тих країн, які у відповідний період володіли українськими землями. Праці з історії середньовічної картографії сусідніх держав вивчав Я. Дашкевич. картографування україна територія

Прогалини у дослідженнях з історії розвитку топографічного і тематичного картографування території України в ХІХ - на початку ХХ ст. заповнювались результатами досліджень з історії картографування території Росії, оскільки більша частина території України довгий час входила до складу Росії. Це насамперед дослідження російських вчених з історії світової картографії (Л.С. Багров, Г.М. Ліодт, К.О. Саліщев), із загальної історії географії Росіl' (Д.М. Лебедев), із загальної історії картографїї Росії (B.С. Кусов, О.В. Постников, Б.О. Рибаков, С.Є. Фель, Ф.О. Шибанов), з історії топографічного картографування території Росії (M.B. Андреев, З.К. Новокшанова-Соколовська, П.П. Папковський, О.В. Постников), з історії тематичного картографування території Росії (M.І. Шкишов, A.І. Преображенський, К.О. Саліщев), з історії морської картографії (К.А. Богданов), з картографічного джерелознавства (Л.А. Гольденберг, О.М. Медушевська, О.В. Постников). До 1917 р. регулярно публикувались каталоги картографічних творів, виданих військово-топографічною та гідрографічною службами, а також різноманітні звіти про виконані картографічні роботи.

Окремі висновки досліджень російських вчених історії картографії вимагають критичного ставлення. Це передусім теза про виключність якості, детальності тощо російських карт будь-якого періоду. Російська картографія мала багато значних досягнень, у тому числі і світового рівня, але не можна автоматично їх переносити на всі картографічні твори будь-яких часів. Для прикладу порівняймо карти України Г. Боплана та "Чертеж украинским и черкасским городам от Москвы до Крыма", які створеш приблизно в той самий час.Важливе значення для вивчення історії картографування території України мають численні дослідження польських вчених історії картографії Польщі та Литви. Ще у 1846 р. опублікована "Картографія стародавньої Польщі" Е. Раставецького. Із видань сучасних вчених з історії картографії відзначимо nрaці Болеслава Ольшевича (1893-1972), Кароля Бучека (1902-1983), Станіслава Александровича, Ядвіги Бзінковської, Миколая Дзіковського, Богуслава Крассовського, Люцини Шанявської, Веслави Вернерової. Найвищої оцінки заслуговує стан досліджень історії картографування території Польщі видано численні каталоги з докладними описами картографічних творів, що містяться в польских бібліотеках, aрхівaх, музеях, а також зібрань польських карт і атласів поза межами держави; з 1980-х років регулярно публікуються серія наукових видань "Studіa і Materіaly z Hіstоrіі Kartоgrafіі", надзвичайно велика килькість праць, статей з історії картографії, у тому числі з репродукціями старих карт і окремі факсимільні видання.

Значними є напрацювання австрійських дослідників історії картографії. Відзначимо тут праці Франца фон Візера (1848-1923), Йозефа Филера (1858-1944), Вілгельма Томашека (1841-1901), Еугена Обергуммера (1859-1944), Гуго Гассінгера (1877-1952), Ернста Бернляйтнера (1903-1978), Гюнтера Гаманна (1924-1994). Нині на ниві історії картографїї активно працюють вчет Інгрід Кретшмер, Йоганнес Дюрфлінгер, Гюнтер Шільдер, Франц Ваврік. Найвищої оцінки заслуговує фундаментальне двохтомне видання "Atlantes Austrіaсі. Оsterreісhіsсhe Atlanten 1561-1994" (Відень, 1995).

Література:

1. http://www.ukrmap.com.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=502

2. http://www.ukrmap.com.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=503

Размещено на Allbest.ru