Розвиток торгівлі у Тернопільській області та її роль у розміщенні продуктивних сил

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

• Вступ
• 1. Значення та основні функції торгівлі, її роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил регіонів
• 2. Передумови розвитку та розміщення торгівлі в Тернопільській області
• 3. Основні етапи формування й економічна оцінка сучасного рівня розвитку торгівлі в Тернопільській області
• 4. Регіональні особливості і динаміка структури торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами
• 5. Територіальні відмінності в розміщенні торгівлі в Тернопільській області
• 6. Проблеми та завдання розвитку і розміщення торгівлі в Тернопільській області
• Висновки
• Література

Вступ

Актуальність теми. Внутрішня торгівля пов'язана із повсякденним життям людей і задоволенням їхніх потреб у товарах, торгових послугах. По тому, як працює торгівля, найчастіше судять про роботу уряду, про успіх соціальних і економічних реформ. Це пояснюється тим, що турбота про конкретну людину, її потреби - це початок і кінцевий шлях соціальної політики держави. Протягом останнього десятиліття на внутрішньому ринку України відбулися істотні зміни в системі взаємозв'язків виробництва і споживання. Нова структура динаміки розвитку виробництва продукції, зміни в структурі зайнятості і доходів населення, лібералізація внутрішнього ринку, глибокі зрушення в структурі суспільних потреб значною мірою ускладнили взаємозв'язки виробництва і споживання, які має забезпечувати внутрішня торгівля.

У торгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім'ї, кожної конкретної людини. Ця галузь впливає і на організацію побуту населення, і на наявність позаробочого часу, і, в кінцевому підсумку, багато в чому на збереження здоров'я людей. Торгівля об'єднує кожну людину з процесом задоволення потреб і сприяє реальному здійсненню розподілу матеріальних благ. Незадовільне функціонування торгівлі підриває принципи соціальної справедливості, матеріальної захищеності населення, порушуючи процес розподілу.

Розвиток торгівлі, в першу чергу товарами вітчизняного виробництва, є визначальним напрямом політики економічного зростання як України в цілому, так і окремих її регіонів. Виходячи з виключного значення торгівлі в суспільстві, стає цільовою настановою проведення дослідження цієї галузі в сучасних умовах, виявлення характерних рис і тенденцій розвитку, проведення оцінок та розробки висновків.

Різні аспекти внутрішньої торгівлі висвітлені у наукових працях вчених-економістів: Маслова А.О., Н.Д. Виноградського, О.П. Градова, В.І. Карсекіна, А.А. Мазаракі, В.М. Новікова, Л.О. Омельянович,

А.А. Пересади, Н.М. Ушакової та зарубіжних економістів Б.А Вейтца, Джоунса В., А. Крие, Ж. Жаллэ, М. Леві, Дж. Сигау, Э. Фэйрхурста, Р. Монкрифа, В. Тейлора, В.А. Абчука, М.С. Абрютиної, Ю.К. Баженова, А.І. Грібнєва, С.Л. Комлєва та ін.

Об'єктом дослідження даної роботи виступає торгівля у Тернопільській області та її роль у розміщенні продуктивних сил. Мета даної курсової роботи - комплексне дослідження на основі вивчення нормативних та публіцистичних джерел торгівлі на прикладі Тернопільської області.

Вказана мета обумовила наступні завдання дослідження:

Ш проаналізувати розміщення та значення торгівлі у розвитку і розміщенні продуктивних сил;

Ш дослідити передумови розвитку торгівлі у Тернопільській області;

Ш охарактеризувати основні етапи формування й економічну оцінку сучасного рівня розвитку торгівлі Тернопільської області;

Ш висвітлити регіональні особливості і динаміку структури торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами Тернопільської області;

Ш виокремити територіальні відмінності в розміщенні торгівлі Тернопільської області;

Ш визначити проблеми та обґрунтувати завдання розвитку і розміщення торгівлі у Тернопільській області.

1. Значення та основні функції торгівлі, її роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил

торгівля тернопільська розміщення регіональний

Торгівля є однією з провідних галузей економічної діяльності сучасної України, найрозвиненішою формою підприємництва. Сьогодні важко знайти підприємство, одним із видів статутної діяльності якого не була б торгівля товарами. Торгівля відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні населення як продовольчими, так і непродовольчими товарами.

Внутрішня торгівля -- це діяльність з реалізації товарної продукції на внутрішньому ринку країни суб'єктами господарювання всіх форм власності. Вона охоплює як товари виробничо-технічного призначення, так і особистого споживання.

Найважливішими функціями внутрішньої торгівлі є:

* реалізація виробленої споживчої вартості (товарів). Виконання цієї функції створює економічну передумову відтворення сукупного суспільного продукту, з'єднуючи виробництво зі споживанням;

• доведення предметів споживання до споживачів.

Для забезпечення даної функції, торгівля організовує просторове пересування товарів від виробників до споживачів, здійснюючи при цьому ряд операцій з продовження процесу виробництва в сфері обігу (наприклад, транспортування, зберігання);

* підтримка балансу між пропозицією та попитом з одночасним активним впливом на виробництво в частині обсягу та асортименту продукції, що виготовляється;

* скорочення витрат торговельного підприємства (витрат покупців на придбання товару) шляхом удосконалення технології продаж, інформаційних послуг та ін.;

* функції, що обумовлені концепцією маркетингу: розробка товару, ринкові дослідження, організація розподілу, визначення ціни, створення служб сервісу тощо.

Основна функція торгівлі - продаж (реалізація) товарів споживачам.

Предметом торгівлі є:

* сукупність відносин, що виникають в процесі просування товарів від виробників до споживачів, між суб'єктами ринку;

* механізм та форми прояву економічних законів розвитку суспільства у сфері обігу в умовах обмеженості ресурсів та конкуренції за їх використання;

* сутність, закономірності та принципи функціонування господарського механізму суб'єктів товаровиробничої мережі, що проводять діяльність виходячи з потреб та рівня розвитку суспільства.

Внутрішня торгівля включає оптову торгівлю та посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю та торговельно-виробничу діяльність.

Оптова торгівля - діяльність із придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Оптова торгівля є частиною внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так і малими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання. Здійснюється за цінами, які нижчі від роздрібних цін, але вони повинні забезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємству відшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічного стимулювання та прибуток. Оптова торгівля стимулює збут товарів, формує їх асортимент, складає і транспортує товари. Найбільш впливовими гуртовими торговельними структурами є великі торговельні фірми, торгові доми, дистриб'юторські фірми тощо.

Функції оптової торгівлі.

Ш Розміщує замовлення на великі партії товару й забезпечує концентрацію підприємницької діяльності.

Ш Створює сприятливі умови для збуту товарів, зменшує навантаження на збутову службу.

Ш Скорочує кількість покупців, зменшує витрати, пов'язані з реалізацією товарів, скорочує документообіг.

Ш Оптимізує завантаження виробничих потужностей за рахунок завчасного замовлення великих обсягів товару.

Ш Зменшує ризики й витрати, пов'язані зі збереженням готової продукції, формуючи товарні запаси у сфері обігу.

Ш Здійснює інвестиційне забезпечення процесу переміщення товарів.

Ш Поліпшує фінансове становище завдяки своєчасній оплаті замовлень;

Ш Здійснює маркетингове обслуговування і надання достовірної інформації про стан ринку.

Ш Формує товарний асортимент і створює сприятливі умови для закупівлі товарів.

Ш Забезпечує терміновість та бажаний обсяг поставок.

Ш Забезпечує поповнення запасів у роздрібній торгівлі відповідно до їхніх замовлень.

Ш Надає послуги споживачам, роздрібним торговцям із зведення товарів, організації продажу, вдосконаленню торговельної діяльності.

Ш Здійснює інформаційне і консалтингове обслуговування.

Ш Здійснює фінансування клієнтів, надання їм кредитів.

Метою оптової торгівлі є збереження наявних і залучення нових клієнтів.

Доцільність розвитку оптової торгівлі зумовлена тим, що завдяки виконуваним нею функціям підвищується споживча цінність товару та його привабливість.

Роздрібна торгівля -- тип торгівлі товарами, а також виконання певних послуг, направлених на покупця, яким є кінцевий споживач, фізична чи юридична особа. Метою придбання товару у роздріб є задоволення особистих потреб покупця, членів його родини (якщо це фізична особа), або ж працівників фірми (якщо це юридична особа) за рахунок споживання купленого товару. Купівельні мотиви є визначним чинником для сегментації ринку та визначення цільової групи споживачів.

Роздрібні торгівці виконують низку функцій, які збільшують цінність надаваних ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції:

Ш Забезпечення певного асортименту товарів і послуг.

Ш Дроблення партій товару, що надходять у роздрібну торгівельну мережу.

Ш Зберігання запасів.

Ш Забезпечення сервісу.

Ш Збільшення цінності товарів і послуг.

Торгівля в умовах трансформації економіки має неабияке соціально-економічне значення. Вона є ефективним механізмом товарно-грошового обміну товарів і реалізації комплексу послуг, сферою створення великих обсягів товарообігу і перерозподілу грошових коштів. Реальний обіг товарів і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і статистичний облік обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за окремими товарними позиціями товарообіг на ринках становить більше половини сукупного товарообігу галузі торгівлі.

Економічне значення торгівлі полягає в тому, що вона є невід'ємною складовою системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів виробництва до споживачів, яка рівноправно конкурує з іншими товаропровідними системами.

У сучасних умовах торгівля має також надзвичайно важливе соціальне значення. Воно полягає в реальній участі даної форми торгівлі в опосередкованому соціальному захисті багатьох категорій населення і формується в кількох аспектах. В умовах реального і прихованого безробіття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у виплаті допомог і пенсій торгівля на ринках стала фактичним місцем праці великої кількості як пенсіонерів, так і працездатного населення, суттєвим джерелом додаткових стабільних доходів мешканців міст і сіл, місцем перетину інтересів селян й городян.

Торгівля, як і інші галузі економіки України, переживає соціально-економічну кризу починаючи з 1990 р. Тому, незважаючи на те, що в 2005-2006 рр. намітилася позитивна динаміка в розвитку торгівлі, ці досягнення не можна порівняти з масштабом падіння обсягу її діяльності в попередні роки.

Продаж товарів населенню за усіма каналами реалізації складається з обсягу обороту роздрібної торгівлі та обороту ресторанного господарства.

До обороту роздрібної торгівлі включено роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб), які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі, а також розрахункові обсяги продажу товарів на ринках та фізичними особами-підприємцями (на основі даних одноразового суцільного обстеження мережі роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, що належить фізичним особам-підприємцям).

До обороту ресторанного господарства включено роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб), які здійснюють діяльність з ресторанного господарства, а також розрахункові обсяги продажу фізичними особами-підприємцями (на основі даних одноразового суцільного обстеження мережі роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, що належить фізичним особам-підприємцям).

Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) визначається як обсяг продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу, мережу ресторанного господарства усіма діючими підприємствами, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємства. Крім того, у роздрібний товарооборот включається продаж через торгову мережу установам, організаціям і підприємствам продовольчих товарів для харчування обслуговуваних ними контингентів (у санаторіях, дитячих закладах, лікарнях та ін.)

Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) в Україні у 2004 р. складав всього 31,9 % порівняно з 1990 р.

Змінилися канали реалізації споживчих товарів населенню. Так, обсяги продажу споживчих товарів за усіма каналами реалізації по Україні за 2005 р. відрізнялися тим, що роздрібний товарооборот, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, складав 38914 млн. грн., оборот організованих ринків - 16013 млн. грн., і оборот неформальних ринків - 3662 млн. грн.. Загальний обсяг реалізації споживчих товарів населенню України складав у 2005 р. 58589 млн. грн.

Діагр. 1

В розрізі окремих областей України спостерігалися суттєві відмінності в каналах реалізації та їх питомій вазі в загальному обсязі роздрібного товарообороту регіонів. Так, порівняно з середнім показником по Україні в цілому (63,7%) найбільша питома вага роздрібного товарообороту, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, спостерігалася в Сумській (73,0 %), Житомирській (72,6 %) Закарпатській (71,5 %), Чернігівській (70,1 %), а також в м. Києві (74 %) та в м. Севастополі (70,8 %).

Частка обороту організованих ринків була вищою за середню по Україні (30,1 %) в таких областях, як Хмельницька (47,8 %), Кіровоградська (42,4 %), Київська (41,6 %), Луганська (37,8 %), Івано-Франківська (37,7 %), Харківська (34,2 %), Херсонська (35,9 %), Рівненська (33,8 %), Республіка Крим (34,0 %). Частка обороту неформальних ринків теж значно відрізняється в регіональному розрізі. Так, якщо в цілому по Україні вона складає 6,2 %, то в таких областях як Закарпатська - 10,5 %, Миколаївська - 9,5 %, Херсонська - 10,1 %. В той же час в м. Києві на оборот неформальних ринків припадало всього 4 %, а в м. Севастополі - 3,3 %.

Таким чином, спостерігаються значні регіональні відмінності в каналах реалізації споживчих товарів. Це пояснюється, з одного боку, різним співвідношенням промислового і аграрного виробництва по регіонах, з другого - різним товарним забезпеченням торгівлі і умовами самозабезпечення споживчими товарами населення. Крім того, велике значення має і матеріальний стан торгівлі в кожній окремій області, її роль та місце в економіці регіонів та житті кожної людини.

Загальновідомо, що роздрібний товарооборот є основним індикатором життєвого рівня населення України. Динаміка фізичного обсягу роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб) в Україні в порівнянних цінах відносно 1990 р. така:

Табл. 1

	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Індекс фізичного обсягу роздрібного товарообороту в порівнянних цінах до 1990 р.	355,8%	34,0%	34,1%	31,8%	29,5%	31,9%	36,3%

Наведені дані підтверджують те, що обсяги діяльності торговельних підприємств у 2004 р. ще значно нижчі, ніж були у 1990 (до початку радикального реформування економіки).

В той же час, виходячи з аналізу стану внутрішньої торгівлі (Табл.2), можна зазначити те, що у 2001 р. вперше спостерігалася ситуація зростання за рахунок стабілізації і росту економічних основ роздрібного товарообороту: купівельної спроможності населення внаслідок збільшення розмірів реальних доходів та виробництва споживчих товарів.

Табл. 2

Динаміка виробництва товарів народного споживання, обсягів роздрібного товарообороту та реальних грошових доходів (у відсотках)

Роки	До попереднього року
	Індекс виробництва товарів народного споживання	Індекс фізичного обсягу роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб)	Індекс реальних грошових доходів
1990	100	100	-
1991	94,9	90,3	-
1992	90,6	82,0	-
1993	84,1	65,0	71,1
1994	75,0	86,4	56,3
1995	82,2	86,1	86,0
1996	82,2	94,9	101,8
1997	88,1	100,2	82,9
1998	100,0	93,4	106,3
1999	107,2	92,9	98,4
2003	124,5	108,1	92,0
2004	117,7	113,7	109,9
2004 у відсотках до 1990	50,7	36,3	-

Регіональні відмінності в розвитку торгівлі можна спостерігати за таким показником, як роздрібний товарооборот на 1 особу населення.

Табл. 3

Роздрібний товарооборот на 1 особу населення по регіонах України

	1995	2005
	грн.	В % до середньо-українського показника	грн.	В % до середньо-українського показника
Україна	232	100	700	100
АР Крим	213	91,8	580	82,5
Вінницька	197	84,9	523	74,7
Волинська	184	79,3	649	92,7
Дніпропетровська	218	93,9	762	108,8
Донецька	246	106,0	640	91,4
Житомирська	231	99,5	536	76,5
Закарпатська	180	77,5	708	101,1
Запорізька	320	137,9	780	111,4
Івано-Франківська	189	81,5	454	64,8
Київська	224	96,5	678	96,9
Кіровоградська	163	70,2	553	79,0
Луганська	200	86,2	435	62,4
Львівська	221	95,2	761	108,7
Миколаївська	222	95,6	560	80,0
Одеська	181	78,0	560	80,0
Полтавська	240	103,4	740	105,7
Рівненська	202	87,1	516	73,7
Сумська	245	105,6	730	104,3
Тернопільська	143	61,6	410	58,6
Харківська	222	95,6	875	125,0
Херсонська	191	82,3	520	74,3
Хмельницька	210	90,5	487	94,8
Черкаська	226	97,4	506	72,2
Чернівецька	226	67,4	605	86,4
Чернігівська	250	107,7	644	92,0
м. Київ	456	196,5	1935	241,8
м. Севастополь	256	110,3	706	100,9

Як видно з даних табл. 3, відносно роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб) на 1 особу населення в цілому по Україні значно вищим цей показник у 2005 році був у Запорізькій - 114,4 %, Львівській - 108,7 %, Харківській - 125,0 %, Дніпропетровській - 108,8 % та інших областях, а також м. Києві - 241,8 %. Нижчим, ніж в цілому по Україні роздрібний товарооборот на особу населення був в Івано-Франківській - 64,8 %, Миколаївській - 80,0 %, Одеській - 80,0 %, Тернопільській - 58,6 % та інших областях.

Це пояснюються різним рівнем економічного розвитку регіонів, грошових доходів населення, цін на товари та послуги, а також можливостями самозабезпечення продовольчими товарами населення за рахунок підсобних господарств, присадибних ділянок тощо.

Соціальні зміни торгівлі підтверджуються динамічними трансформаціями торговельної мережі за видами економічної діяльності. Аналіз стану торговельної мережі за 1998 - 2004 рр. показав спільні тенденції з показником роздрібного товарообороту. Збільшується кількість підприємств (юридичних осіб), основним видом діяльності яких є роздрібна торгівля пальним і автомобілями. Спостерігається зменшення кількості спеціалізованих підприємств роздрібної торгівлі з реалізації як продовольчих, так і непродовольчих товарів.

Окремої уваги заслуговують динамічні зміни у ресторанному господарстві. Роздрібний товарооборот їдалень і постачання їжі складав у 2005 році всього 29,7 %, а ресторанів, кафе і барів - 70,3 %. Це свідчить про значне зменшення у період реформації основного типу підприємств харчування - їдалень.

Виходячи з аналізу мережі роздрібної торгівлі України, можна зробити висновок про зниження забезпечення населення об'єктами торгівлі та торговельними площами, що належать підприємствам (юридичним особам). Якщо в 1990 р. на 10000 осіб припадало 28 об'єктів торгівлі, або 1998 кв. м торгової площі, то в 2004 р. ці показники складали 21 об'єкт і 1426 кв. м торгової площі відповідно.

Суттєві інституційні зміни в торгівлі підтверджуються не тільки за показником роздрібного товарообороту, а й при проведені аналізу торговельної мережі. Так, в 1990 р. мережа роздрібної торгівлі розподілялася так: на частку державної власності припадало 39 % магазинів, в них 49,9 % торгової площі, а на частку споживчої кооперації - 61 % магазинів і 50,1 % торгової площі. В 2000 р. державна власність складала 3,6 % магазинів і 3,0 % торгової площі, комунальна - 7,7 % і 3,8 % , приватна - 9,7 % і 7,8 %, колективна 78,9 % і 85,1 % і власність інших держав - 0,1 %. Такі суттєві зміни в формах власності торговельної мережі магазинів, що відбулися в 1990-2004рр., свідчать, про те, що торгівля є найбільш привабливою галуззю для нового власника.

Серед областей України найбільша забезпеченість населення об'єктами ресторанного господарства спостерігалася в Волинській області, в якій на початок 2004 р. нараховувалося 650 місць на 10000 осіб при середньому показнику по Україні - 389. Найменша забезпеченість склалася в Одеській - 268 і Сумській областях - 283 місця на 10000 осіб.

Табл. 4

Зміни в спеціалізації мережі роздрібної торгівлі підприємств (юридичних осіб) по Україні одиниць

Показники	1990	2004	2004 в % до 1990	Відхилення (+ , -)
Всього магазинів	120625	77885	64,6	- 42740
Утому числі: - продовольчі; - непродовольчі; - змішані.	52026	31503	60,6	- 20523
	52449	25790	49,2	- 26659
	16150	20592	127,5	+ 4442
Магазини самообслуговування	78152	4471	5,7	- 73681
Кіоски (палатки)	24815	25361	102,2	+ 546

Із даних табл. 4 видно, які суттєві зміни відбулися в спеціалізації торговельної мережі роздрібної торгівлі України. По-перше, загальна кількість магазинів в 2000 р. порівняно з 1990 р. зменшилась на 35,4 %, або на 42740 одиниць. При цьому на 27,5 % збільшилася кількість змішаних магазинів, що становить 4442 одиниці, а кількість продовольчих магазинів зменшилася на 39,5 %, непродовольчих - на 50,8 %. Частка продовольчих магазинів в 1990 р. становила 43,1 % в загальній кількості магазинів, непродовольчих - 43,5 %, а змішаних - 14,4 %, а в 2004 р. це співвідношення складало 40,4 %, 33,1 % і 26,5 % відповідно.

2. Передумови розвитку торгівлі в Тернопільській області

Передумови розміщення продуктивних сил - це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. Наприклад, розвиток гірничодобувної промисловості можливий лише за наявності у регіоні корисних копалин; бавовнярство потребує достатньої річної суми додатних температур; верстатобудування може здійснюватися у регіонах з розвинутою промисловістю (споживач продукції) та за наявності значного контингенту висококваліфікованої робочої сили; виробництво товарів широкого вжитку - за умов місткого внутрішнього ринку, зумовленого порівняно високою щільністю населення та певною його купівельною спроможністю тощо.

До передумов відносять спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні. Розглянемо детальніше передумови розвитку торгівлі в Тернопільській області.

Тернопільська область займає західну частину Подільського плато, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською областями України. Тернопільщина знаходиться поблизу українського кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією. Вона простягається із півночі на південь на 195 км, а з заходу на схід - на 129 км. Площа області - 13,8 тис. км2 , що становить 2,3% території України. Населення області нараховує 1142,0 тис. чоловік, що складає 2,3 % від його загальної чисельності в Україні. Середня щільність населення становить 82,8 жителів на 1 км2 , що майже дорівнює середньому показнику по країні загалом. Переважна більшість населення Тернопільщини проживає в селах (57,3%).

Адміністративним центром області є місто Тернопіль з населенням близько 230000 жителів.



Тернопільська область входить до складу Західноукраїнського економічного району, площа якого складає 158 км2, або 26,1% території України. Це найбільший район в Україні за площею і другий за кількістю населення (13,2 мільйони чоловік) після Донецько-Придніпровського.

Тернопільська область відноситься до числа найменших в Україні (2,3% території держави). Дехто із вчених та урядовців відносить її до економічно депресивних регіонів, бо частка області у виробництві промислової і сільськогосподарської продукції (відповідно 0,6 і 3,0%, у вантажоперевезеннях (1%) є значно нижчою від середньоукраїнських показників. На території області виробляється 1,3% валової доданої вартості країни, у розрахунку на 1 особу це становить 2741 грн. (в Україні - 5114 грн., 2003 р.). Однак серед регіонів України, Тернопільська область виділяється виробництвом бавовняних тканин (60% від виробництва в Україні), цукру-піску (7,4), м'яса (4,5%), масла (3,5%), твердого сиру, а також посуду, світлотехнічного обладнання, картоплі та ін.

Тернопільська область є розвинутим сільськогосподарським і промисловим регіоном України. Значні природні і трудові ресурси, концентрація переробної промисловості (цукрової, спиртової, плодоовочеконсервної), географічне розташування на перехресті важливих транспортних шляхів із Східної Європи в Центральну і Західну Європу виділяють область як регіон із сприятливими можливостями для ведення підприємницької діяльності.

Тернопільська область є розвинутим сільськогосподарським і промисловим регіоном України. Значні природні і трудові ресурси, концентрація переробної промисловості (цукрової, спиртової, плодоовочеконсервної), географічне розташування на перехресті важливих транспортних шляхів із Східної Європи в Центральну і Західну Європу виділяють область як регіон із сприятливими можливостями для ведення підприємницької діяльності.

Зростання реальних доходів населення стало передумовою для розвитку торгівлі. Темпи приросту обороту роздрібної торгівлі становили щорічно від 18 до 23,6%. В 2005-2007 роках в Тернополі та районах області відкрито понад 500 торговельних підприємств, у тому числі місцевих та відомих в Україні і за кордоном торгових брендів та 155 підприємств з надання побутових послуг.

Діагр. 2

Як видно з діагр.2, у структурі економічної даяльності Тернопільської області переважає сфера торгівлі та послуг.

Природні передумови розвитку торгівлі. Область багата на корисні копалини. Серед них найбільшу групу складають вапняки, крейда мергелі, гіпс, пісковики, вогнетривкі та будівельні глини, гравійно-галичникові матеріали, фосфорити, бентоніти, які є сировиною для виробництва різноманітних будівельних матеріалів. Є незначні запаси бурого вугілля, торфу, а також залізних, мідних та марганцевих руд.

Основу мінеральних ресурсів області становлять нерудні корисні копалини, зокрема природні будівельні матеріали, яких розвідано близько 300 родовищ. У західній частині області розвідані потужні запаси мергелю, який вважається високоякісною сировиною для виробництва цементу.

Практично в усіх частинах області знаходяться родовища вапняків (близько 100 родовищ), а так звані рифові вапняки, поклади яких поширені в районах Товтрової гряди, через високий вміст кальцію є унікальними в світі. Значні поклади глини і суглинків (понад 100 родовищ) є сировинною базою для цегельно-черепичного виробництва. В області наявні великі запаси будівельного каменю, доломітів і пісковиків. Останні широко використовуються для виготовлення якісної бруківки і як облицювальний матеріал. Поклади крейди, які є у центральній і північній частині Тернопільщини, вважаються досить рідкісними (в Україні - 3 родовища). Потенційні запаси гіпсу на території області оцінюються десятками мільйонів тон. Загалом відомо понад 20 родовищ, товщина пластів - 20-25 м. У Придністров'ї залягають великі поклади фосфоритів, відомі також великі родовища горючих сланців.

Паливно-енергетичні ресурси в Тернопільській області обмежені. Вона практично не володіє запасами вугілля, торфу, нафти, природного газу та ядерного палива. Одним із видів значних енергетичних ресурсів є гідроенергія, розвиток якої в області можливий за рахунок потенціалу малих річок.

Земельні ресурси є основним багатством Тернопільської області. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи та сірі опідзолені ґрунти, які належать до групи найбільш родючих ґрунтів у світі. Рівень освоєння земельних ресурсів в області досить високий. Із загальної площі земельного фонду, яка становить 1382,4 тис. гектарів, 85% складають землі, які використовуються для ведення сільського господарства. Основна частка цих земель припадає на сільськогосподарські угіддя, площа яких сягає близько 1000 гектарів. Розораність території складає 64%. Орні землі в структурі сільськогосподарських угідь становлять 84,2% (близько 890 тис. гектарів). Це один з найвищих показників по Україні.

Лісові ресурси в Тернопільській області відносно незначні. Ліси займають близько 14% території області (197,8 тис. гектарів), тобто 1,9% усіх лісопокритих площ України. Лісистість складає 13,1%, що значно менше, ніж у середньому по Україні (15,6%) при нормі 15,5%.

Потенційні ресурси річкових вод області оцінюються в середньому за рік величиною 7,26, а в дуже маловодні роки - 4,10 км3. Вони формуються за рахунок притоку відповідно 5,45 і 2,70 км3, а також місцевого стоку - 1,81 та 1,05 км3 відповідно. Питомі місцеві ресурси на 1 км2 складають 131,2 тис. м3 і на одну людину - 1,55 тис м3. Об'єм підземних вод, зв'язаних з поверхневим стоком, який враховується в ресурсній частині водоресурсного балансу, становить 0,80 км3/рік, затверджені експлуатаційні запаси підземних вод - 0,09 км3/рік.

Природні умови Тернопільської області сприятливі для розвитку овочівництва, але посівні площі овочевих культур незначні (1,1%). Найвищий показник частки овочів у посівних площах Тернопільського, Заліщицького районів. Овочівництво було збитковою галуззю сільського господарства в умовах колективного господарювання, і тому площі овочевих культур скорочувались. Це невиправдано, бо споживання овочів в області ще значно менше від норми. На одну людину в області споживається в 1,2 разу менше овочів, ніж в Україні. Головними овочевими культурами в області є капуста, морква, столовий буряк тощо. Із розширенням індивідуальних та фермерських господарств збільшуються площі вирощування помідорів, зеленого горошку, кабачків, огірків, цибулі та інших овочевих культур, які дають в області високі врожаї.

Достатнє зволоження, сприятливий температурний режим та ґрунтовий покрив створюють на всій території області в цілому сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони, зокрема пшениці, ячменю, жита, вівса, цукрових буряків, картоплі, овочевих та кормових культур; у південних районах - винограду, персиків, абрикосів.

На розвиток та розміщення внутрішньої торгівлі важливий вплив чинять також демографічні показники. На сьогодні демографічна ситуація є досить складною, що зумовлено складним соціально-економічним становищем у державі, зростанням урбанізації та пов'язаним із нею промисловим розвитком держави.

Загальна кількість наявного населення Тернопільської області, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 1 млн. 142,4 тис.осіб. Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 485,6 тис.осіб, або 42,5%, сільського - 656,8 тис.осіб, або 57,5%. За результатами Всеукраїнського перепису населення, в Тернопільській області кількість чоловіків становила 530,2 тис.осіб, жінок - 612,2 тис.осіб. Загальна кількість постійного населення області станом на 5 грудня 2001 року становила 1 млн. 138,5 тис.осіб, в тому числі чоловіки 527,9 тис.осіб, або 46,4%, жінки - 610,5 тис.осіб, або 53,6%, міське населення - 480,4 тис.осіб - 42,2%, сільське населення - 658,1 тис.осіб - 57,8%. За чисельністю населення Тернопільщина займає передостаннє місце серед областей України. Кількість населення майже в усіх районах області (крім Тернопільського) зменшується. Особливо значне зменшення населення у Зборівському, Теребовлянському, Бережанському районах.

Віковий склад населення характеризується зменшенням частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, що значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює зростаюче старіння населення.

За даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники 85 національностей і народностей. У національному складі населення області переважна більшість українців, чисельність яких складала 1113,5 тис.осіб, або 97,8% від загальної кількості населення.

Тернопільщина належить до давньозаселених земель. Вчені відносять початки заселення нашого краю, як частини лісостепу України, до раннього палеоліту (150 тис. р. тому). Поселенцями були мисливські племена, які полювали на дичину в лісах, займалися рибальством і збиральництвом, проживаючи у стоянках. У сучасний період в області відбувається зменшення людності міських і сільських населених пунктів через значні обсяги еміграції та природне скорочення населення.

Кризові явища в економіці призвели до зниження рівня життя людей та несприятливої демографічної ситуації в області, як і в Україні загалом.

Тернопільщина -- одна з областей України, у якій важливим чинником розвитку і розміщення торгівлі є трудові ресурси. Найбільша в області група працездатного населення (55,6%), але його частка в останні роки знижується. Ця група є основною у складі трудових ресурсів.

Переважна більшість працюючого населення була зайнята в попередні роки в галузях матеріального виробництва. Зараз їхня кількість постійно зменшується внаслідок значного скорочення працівників на підприємствах виробничої сфери (тільки за 1970-1996 pp. -- на 21%), у цій сфері тепер працює 48% працівників (в 1993 р.-- 68 %).

Працездатне населення становить основну частину в складі трудових ресурсів міських і сільських поселень. Частка працездатних найвища в м. Тернополі, куди приїжджає на роботу і навчання молодь із сіл, а найнижча вона -- серед населення тих районів, звідки найбільше виїжджають люди на заробітки.

В останні роки унаслідок економічної кризи багато промислових підприємств працюють не на повну потужність, відбувається скорочення працівників. Деякі з них (вихідці з сіл) повертаються в села і займаються сільськогосподарським виробництвом, а інші поповнюють лави безробітних або виїжджають за межі області в пошуках заробітків. У Тернопільській області, як і в Україні, зростає частка людей, які працюють у галузях сфери послуг - освіті, культурі, торгівлі, побутовому обслуговуванні тощо. У 2002 р. вони становили 40,9% від працівників, що були зайняті в господарстві області. Постійно збільшується кількість працівників сфери управління: у 1995 р. - 11,5 тис. осіб, у 2004 р. - 19,2 тис. осіб.

В області постійно зростає кількість громадян-підприємців (у 2004 р. -- понад 25 тис.) та працівників сфери малого бізнесу (понад 22 тис. осіб). Вони становлять майже 7 % від усього працездатного населення.

3. Основні етапи формування й економічна оцінка сучасного рівня розвитку торгівлі в Тернопільській області

Формування розвитку господарства і торгівлі Тернопільської області відбувалося під впливом складних соціально-економічних умов.

Тернопільська область, разом із Львівською та Івано-Франківською утворюють частину історичної території - Галичини. Наприкінці XI століття на території сучасної Тернопільщини виникли удільні князівства - Теребовлянське та Шумське, які пізніше об'єдналися і увійшли в Галицько-Волинське князівство. Міста Теребовля і Шумськ перетворилися на значні політичні, економічні та культурні центри. Росту сільських поселень, міст сприяли вигідне географічне розташування, сприятливі природні умови, родючі землі, зручні транспортні шляхи і водні артерії (ріки Дністер, Серет та ін.).

Широкого розвитку набувають ремесло і торгівля. Основними предметами торгівлі були хліб, худоба, мед, віск, риба, ремісничі вироби. З початком проведення індустріалізації європейських країн у другій половині XIX століття на території сучасної Тернопільської області працювало 8 парових і 680 невеликих водяних млинів, 170 спиртових і пивоварних заводів, кількість яких у 1910 році зросла до 390. Діяло кілька боєнь і підприємств з обробки шкір, виробництво мила і тютюну, цегли, черепиці, возів, коліс. Із 623 підприємств, що працювали на потреби населення, 250 були дрібними, до 5 чоловік працюючих.

В новітній час, у 1939 році на Тернопільщині було близько 1700 підприємств, на яких працювало біля 8800 робітників.

Перебуваючи у складі Австро-Угорщини, Росії та Польщі, Тернопільщина на початку XX ст. була відсталим, злиденним краєм. У структурі її торгівлі переважало сільське господарство, яке було джерелом існування для більшості населення. Селянські господарства в основному були невеликі, із земельними наділами від 1,2 до 6 га. У 1921 р. 55 % господарств мали менше ніж 2 га землі. Такі господарства не мали необхідних знарядь виробництва. Майже в половини з них не було коней, у 20 % не було корів, у 35 % господарств, крім корів, не було інших тварин. У великих поміщицьких господарствах (таких було 143, кожне з яких мало понад 1000 га землі) вирощувалася значна частина зерна, яке не тільки споживалося місцевим населенням, а й вивозилося за кордон. У таких господарствах була торгівля цукровими буряками, тютюном, картоплею.

Сільськогосподарська продукція перероблялась на промислових підприємствах, які почали активно утворюватися наприкінці XIX ст. Це були, здебільшого, дрібні, напівкустарні підприємства -- ґуральні, млини, бойні, цукроварні, пекарні, олійниці, пивоварні тощо. Найбільшими підприємствами Тернопільської області на початку XX ст. були Монастириська тютюнова фабрика, Збаразька, Борщівська і Великоберезовицька цукроварні, Шумський винокуренний завод та ін.

Крім підприємств харчової промисловості, були також лісопильні та столярні підприємства, цегельні, черепичні заводи, ткацькі фабрики, кам'яні кар'єри тощо. На більшості підприємств працювало один-два десятки робітників, а на деяких із них -- усього 1-2 робітники. У промисловості на початку XX ст. було зайнято лише 6 % населення Тернопільського воєводства.

Після того, як у 1939 р. західноукраїнські землі увійшли до складу Української РСР, на території Тернопільщини відбувалися значні соціально-економічні зміни. Унаслідок суцільної колективізації сільського господарства (що проводилося доволі активно після закінчення Другої світової війни), у селян було забрано землю, худобу та реманент. Основними формами організації сільськогосподарського виробництва стали колгоспи і радгоспи з низькою продуктивністю праці, але які тривалий час були в державі основними виробниками сільськогосподарської продукції.

У післявоєнний період збудовано багато нових промислових підприємств, реконструйовано старі. На початку 50-х років у Тернопільській області працювало 4 цукрових заводи, 51 спиртозавод, 26 маслозаводів, м'ясокомбінат, плодоовочеві комбінати, швейна фабрика. А вже у 60-70-ті роки в області розвинулись нові галузі промисловості : сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна, текстильна, хімічна, трикотажна, фарфорово-фаянсова і скляна. Були збудовані нові підприємства харчової промисловості -- цукрові і сир-заводи, плодоовочеконсервні, молочні, цукрові заводи тощо.

На території області діяло 219 промислових підприємств, серед них - виробничі об'єднання “Ватра”, “Комбайновий завод”, “Оріон”, “Сатурн”, “Тек стерно”, а також фарфоровий завод, скляний завод, швейні та галантерейні підприємства, заводи з виробництва будівельних матеріалів та продуктів харчування. Вони випускали продукцію, яка не тільки споживалась в межах області, а й в інших регіонах України та світу. Це - бурякозбиральні комбайни, світлотехнічна апаратура, радіоапаратура, бавовняні тканини, скляний і фарфоровий посуд, швейні вироби, ялинкові прикраси, взуття, цукор, спирт, молочні та м'ясні вироби та ін.

Але вже у кінці ХХ ст.., коли область, як і вся Україна, опинилася у економічній кризі, обсяги виробництва промислової продукції різко зменшились, потужні підприємства, передовсім, машинобудівної, текстильної, взуттєвої та інших галузей майже зовсім припинили свою діяльність. Зменшилося й виробництво сільськогосподарської продукції, але не настільки високими темпами, як промислової і внаслідок цього область з індустріально-аграрної перетворилась у аграрно-індустріальну.

Економіка Тернопільської області, починаючи з 1990 р., перебуває у глибокій економічній кризі. Причинами такого стану є: розрив старих господарських зв'язків і втрата традиційних ринків збуту; трансформація суспільного розвитку і невизначеність стратегічного напряму розвитку на початковому етапі проведення соціально-економічних перетворень; непослідовність і помилки у проведенні реформ; невизначеність головних напрямів структурної перебудови і непристосованість до особливостей функціонування у ринкових умовах; невідповідність ступеня розвитку ринкових структур потребам обслуговування; недостатня підтримка з боку держави малого і середнього бізнесу; недосконалість податкової політики, висока частка тіньової економіки тощо. Економічна криза негативно позначилась на темпах розвитку народного господарства, його структурі, ринку праці, рівні виробництва і споживання.

Поряд з цим, в економіці області намітились і позитивні тенденції: певна стабілізація економіки, зменшення рівня інфляції, формування основ багатоукладної економіки, створення бази ринкової інфраструктур та банківської системи, зростання ролі приватного підприємництва у створенні продукту і окремих видів доходів області.

Про невисокий рівень економічного розвитку області свідчать показники валової доданої вартості, у розрахунку на 1 особу. У 2005 р. такий показник становив 2740 грн. (в Україні -- 5114 грн.) У цьому показнику зростає частка сфери послуг (зв'язку, фінансування і кредитування, комп'ютерного обслуговування, торгівлі тощо). У 2005 р. галузі, які надають різноманітні послуги, виробляли майже 45% валової вартості (у 1995 р - 37%).

Усього в області працюють 253 підприємства. Провідне місце серед галузей належить харчовій промисловості, яка переробляє с/г сировину. В ній вирізняються: цукрова, м'ясна, молочна, спиртогорілчана, кондитерська, тютюнова, плодоовочева, консервна, борошномельна та інші галузі.

У сфері торгівлі Тернопільської області відбулися процеси структурної перебудови, які створили сприятливі умови для здорової конкуренції, насичення ринку товарами, зростання обсягів продажу товарів, намітилась чітка тенденція росту обсягів продажу товарів та реалізованих послуг.

Оборот роздрібної торгівлі, що включає роздрібний товарообіг підприємств юридичних осіб, обсяги продажу товарів на ринках та підприємцями-фізичними особами, за 2005 рік склав 2306,4 млн. грн., зріс на 24,1%, за 2006 рік - 3446,8 млн. грн., зріс на 26,5%.

У структурі роздрібного товарообігу підприємств продовжує зростати частка продажу непродовольчих товарів. В 2005 році вона склала 56% і в 2006 році 58% проти 43% у попередніх роках. Насичення споживчого ринку області відбувається значною мірою за рахунок реалізації товарів вітчизняних товаровиробників, які складають майже 90% загального обсягу роздрібного товарообігу.

У сфері внутрішньої торгівлі разом з покращанням кількісних показників пройшли якісні зміни. Все більше торговельних підприємств відповідають Європейським стандартам, з новими передовими технологіями, з використанням сучасного обладнання. роздрібної торгівлі супроводжується впровадженням прогресивних методів торгівлі, розвитком системи додаткових послуг і підвищенням якості торговельного обслуговування.

При цьому рівень сервісного обслуговування залишається недостатнім для створення привабливого інвестиційного клімату, розвитку туристично-рекреаційного бізнесу. Частка галузі торгівлі та послуг у валовій доданій продукції області не перевищує 25 відсотків, тоді як за середньоєвропейським рівнем має становити більше двох третин.

Виробничі потужності підприємств дозволяють значно розширити обсяги виробництва товарів, робіт, послуг, диверсифікувати напрямки бізнесу із врахуванням географічного положення району. Перспективним напрямками господарської діяльності можуть бути: створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (заготівля і збут сільськогосподарської продукції, її переробка, оренда та ремонт сільськогосподарської техніки), будівництво об'єктів придорожньої інфраструктури (автокемпінги, міні-готелі, заклади громадського харчування, автозаправки, станції технічного обслуговування автомобілів),реконструкція виробничого обладнання з метою впровадження у виробництво інноваційної продукції.

На ринку послуг функціонує понад 700 підприємств і їх підрозділів. Обсяг реалізованих ними послуг в 2005 році склав 490 млн. грн., ріст 23%, за 2006 року 730 млн. грн., ріст 29% . В 2006 році значно зросли обсяги послуг у сфері технічного обслуговування та ремонту автомобілів - 87%, операцій з нерухомістю -56%, послуги транспорту та зв'язку - 37%, розширився обсяг послуг готелів, сфери відпочинку та розваг, культури та спорту.

Побутові послуги населенню області надають понад 1600 суб'єктів підприємницької діяльності, із них: понад 200 структурних підрозділів з ремонту та виготовлення взуття, 335 з ремонту складно-побутової техніки та радіоапаратури, 190 з індпошиву та ремонту одягу, перукарські послуги надають більше 220 перукарень та перукарських салонів. Обсяг реалізованих побутових послуг в 2005 році зріс на 30%, в 2006 році на 50% і складає 24 млн. грн.

В м. Тернополі та районах області за два роки відкрито 125 підприємств з надання побутових послуг. Серед них: сервісний комплекс ТОВ „Веста (смт. Скала-Подільська Борщівського району), „Алігатор”, „Глобус”, „Едем”, (м. Тернопіль), в районах області - сервісні центри з обслуговування та ремонту побутової техніки „Тарнава-сервіс”, „Норд-сервіс”, фотосалони „Фуджі” та „Кодак”.

4. Регіональні особливості і динаміка структури торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами

Характерні дані внутрішньої торгівлі:

Табл.5

	Всього	На душу населення	В сільській місцевості
Роздрібний товарообіг	385,5 млн. грн.	333 грн	-
Обсяг платних послуг населенню	358,6 млн.грн.	310,6 грн.	61,5 грн.
Обсяг побутових послуг населенню	40,5 млн.грн.	35,0 грн.	11,2 грн.

Мережа підприємств:

Ш магазини -- 2326 одиниць, їхня торгова площа -- 137,2 тис. кв. м;

Ш забезпеченість торговою площею в розрахунку на 1 тис. чол. - 119 кв.м

Ш підприємства громадського харчування -- 880 одиниць, у них 39,3 тис. посадкових місць;

Ш забезпеченість місцями в розрахунку на 1 тис. чол. -- 34 посадкових місць; підприємства побутового обслуговування -- 219 одиниць.

Послуги із забезпечення населення продовольчими і непродовольчими товарами у Тернопільській області надають 646 підприємств оптової торгівлі, 5520 магазинів роздрібної торгівлі, 1388 закладів ресторанного господарства. В структурі торгової мережі відбулися суттєві зміни за рахунок поширення роздрібної торгівлі підприємцями - фізичними особами і ринкової торгівлі. Із загальної кількості 79% магазинів та 54% закладів ресторанного господарства належать підприємцям-фізичним особам.

Значне місце у забезпеченні населення товарами, особливо сільськогосподарськими товарами в Тернопільській області продовжують займати ринки з продажу продовольчих і непродовольчих товарів. На 63 ринках, які розміщені на території області, обладнано 15,3тис. торгових місць і реалізується майже 20% товарів від загального продажу.

Підвищення доходів населення забезпечує стабільні умови розвитку внутрішньої торгівлі. Збільшуються обсяги продажу населенню споживчих товарів, зокрема вітчизняного виробництва, вживаються заходи з упорядкування торговельної мережі.

На споживчому ринку Тернопільської області функціонує 5520 магазинів з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, 1388 закладів ресторанного господарства та 63 ринки. В структурі торгової мережі відбулися суттєві зміни за рахунок поширення роздрібної торгівлі підприємцями - фізичними особами і ринкової торгівлі. Із загальної кількості 79% магазинів та 54% закладів ресторанного господарства належать підприємцям - фізичним особам.

Серед діючих торговельних підприємств (юридичних осіб) переважають об'єкти приватної форми торгівлі, які складають 82% загальної кількості, частка державних та комунальних становить відповідно 2% та 16%.

Майже дві третини підприємств здійснюють продаж продовольчих товарів, серед яких найбільш поширеними є магазини з універсальним асортиментом товарів. В Тернопільській області діє 22 супермаркети та універсами торговою площею понад 400 кв.м. Їх роль в торговому процесі постійно зростає, збільшуються обсяги реалізації, розширюється асортимент товарів, створюються зручності для покупців.

На ринок області входять представники відомих торгових мереж типу «Сільпо», «Фуршет», корпорація «ПАККО». Розширюється мережа торгових підприємств місцевих конпаній «Торговий світ», ТОВ «Орвіс», (мережа маркетів «Київ»), ПП «Продекспорт» (гіпермаркет «Родина»). Заслуговує уваги мережа маркетів «Теко» споживчої кооперації, яка здебільшого обслуговує сільське населення.

Розширюється мережа підприємств ресторанного господарства загальнодоступної мережі підприємствами високого рівня обслуговування є ресторани «Хутір», «Пролісок», «Старий млин», «Зимовий сад» та низка кафе і барів, де постійно запроваджуються нові досягнення і технології.

За останні роки в Тернопільській області намітилась чітка тенденція росту обороту роздрібної торгівлі, що включає роздрібний товарообіг підприємств юридичних осіб, обсяги продажу товарів на ринках та підприємцями-фізичними особами. За 2006 рік оборот роздрібної торгівлі склав 3446,8 млн.грн., що в порівняльних цінах на 26,5% більше 2005 р.

Діагр. 3

В обсягу продажу споживчих товарів складає роздрібний товарообіг мережі підприємств-юридичних осіб, 52% оборот ринків та підприємців-фізичних осіб.

У структурі роздрібного товарообігу продовжує зростати частка продажу непродовольчих товарів. У 2006 р. їх питома вага зросла до 58%, порівняно з 43% в 2000 р. Товари вітчизняного виробництва складають близько 90% загального обсягу роздрібного товарообігу.

Покращується стан торговельного та побутового обслуговування сільського населення. Лише в 2006 р. в сільських населених пунктах Тернопільської області за рахунок нового будівництва, освоєння, реконструкції недіючих підприємств відкрито 24 маркети, 155 магазинів, 30 закладів ресторанного господарства, 63 підприємства з надання побутових послуг.

Триває робота з удосконаленню функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, здійснюється низка заходів з перетворення їх на сучасні торговельні комплекси. На ринках облаштовано 15,4 тис. торговельних місць. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадає 22,5%.

За рахунок організованих ринків у 2006 р. формувалась 18,8% загального обсягу продажу споживчих товарів. В обороті цих ринків 14% обсягу становив продаж сільськогосподарських продуктів.

Табл.6

Динаміка показників розвитку сільського господарства області (млн.грн.)

	1990 р.	1996 р.	2000 р.	2005 р.	2006 р.
Продукція сільського господарства (в порівняльних цінах 2000 року)	3488	2251,9	1922,7	1923	2053
Продукція рослинництва	1925,1	1363,4	1215,3	1199	1302
Продукція тваринництва	1562,9	888,5	707,4	724	751

Пріоритетним напрямом є створення на ринках умов для продажу продукції селянськими господарствами, приватними сільсьгоспвиробниками.