Географія США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Територія та географічне положення. США -- федеративна держава, що складається з 50 штатів і федерального (столичного) округу Колумбія. 48 так званих "нижніх" штатів розташовані, в центральній і південній частинах Північної Америки. Штат Аляска розташований на однойменному півострові, на північному заході континенту, штат Гаваї займає архіпелаг Гавайські острови в Тихому океані. До складу країни також входять прилеглі острови в Тихому й Атлантичному океанах.

За кількістю населення США посідають третє місце у світі, а за площею -- четверте. Країна має одну з найпротяжніших берегових ліній у світі й омивається Тихим, Атлантичним та Північним Льодовитим океанами. Країна межує з Канадою- і Мексикою , із якими в 1992 р. США створили Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА).

Природа. За рельєфом країну можна поділити на три частини: гористу -- західну частину, зайняту Кордильєрами (східну окраїну Кордильєр утворюють хребти Скелястих гір заввишки до 4000 м), центральну, де простягаються великі рівнини, і східну -- теж в основному рівнинну, але тут розташовані й давні Аппалачські гори; Найбільші низовини країни -- Прйатлантична й Примексиканська -- розташовані у східній частині, вони розкинулися вздовж узбережжя Атлантичного океану. Найвища точка США -- гора Мак-Кінлі (6193 м) -- розташована на Алясці.

США -- величезна країна, до того ж вона розміщена в різних географічних поясах. Основна частина території лежить у помірному й субтропічному поясах, Аляска -- в арктичному й субарктичному, Гавайські острови -- у тропіках. Цим і пояснюється контрастність її кліматичних умов. Немає нічого дивного, якщо протягом одного дня розбіжності в температурах на території країни складуть 45 °С. Так, середня температура січня коливається від -24 °С на Алясці до +20 °С на півострові Флорида (його південна частина розташована в тропічному поясі). Середня температура липня складає від +14...+26 °С до +32 °С (на півдні Кордильєр внутрішніх плоскогір'їв).

Великими є контрасти і в кількості опадів, що випадають. Максимальну кількість вологи отримують навітряні схили гір Тихоокеанського узбережжя, де випадає до 4000 мм опадів на рік. У приморській смузі атмосферна волога дає 1000--2000мм, а на Великих і Центральних рівнинах -- від 400 до 900 мм. Найпосушливішим районом є внутрішні плоскогір'я, де за рік випадає менше ніж 400 мм, а місцями -- менше ніж 100 мм опадів на рік (пустеля Мохаве).

На південно-східному узбережжі країни періодично відзначаються тайфуни -- тропічні циклони штормової та ураганної сили. Іноді вони призводять до катастрофічних наслідків.

У країні багато озер. Особливе місце посідають Великі озера, що являють собою найбільше скупчення прісної води на Землі й утворюють у Північній Америці своєрідне "Середземне море". Річкою Св. Лаврен-тія Великі озера пов'язані з Атлантичним океаном, а судноплавними каналами -- із річкою Гудзон і з річковою системою річки Міссісіпі. На озерах розвинені інтенсивне судноплавство й рибальство. На узбережжі розташовані великі індустріальні центри Сполучених Штатів: Чикаго, Буффало, Детройт, Мілуокі, Клівленд.

Озера Ері та Онтаріо з'єднує річка Ніаґара. Зриваючись зі стрімкого уступу, вона утворює всесвітньо відомий Ніаґарський водоспад. Могутній багатоводний потік завширшки більше ніж 1000 м поділяється на дві частини: ту, що належить США, завширшки 300 м і заввишки 51 м, і канадську, завширшки близько 800м і- заввишки 48 м.

У США досить густа річкова мережа, однак вона розподілена нерівномірно. Найважливіша й найбільша водна артерія Північної Америки -- Міссісіпі -- протікає в центральній частині країни. Індіанці називали її "Батько вод" або "Велика річка". Розміри річки не можуть не дивувати, оскільки зі своєю головною притокою -- Міссурі -- Міссісіпі має довжину 6420 км, а площа басейну цієї "комбінованої" річки -- 3268 тис. км2, що складає третину, території СЩА.

Промислові центри та сільськогосподарські райони, розташовані по берегах Міссісіпі, своїм розвитком багато в чому зобов'язані цій головній річці Америки. Міссісіпі забезпечує їх водою, зрошує землі, дає електроенергію. Річки системи Міссісіпі мають велике транспортне значення.

Близько ЗО % площі США вкривають ліси. У надрах країни залягають різноманітні мінеральні ресурси. Із паливних корисних копалин найбільші -- поклади вугілля. Особливо виділяється Аппалачський басейн із коксівним кам'яним вугіллям. Найбільші нафтові родовища розташовані в Техасі, Луїзіані, Каліфорнії та на Алясці. У цих же районах розміщена основна частина газових родовищ. Країна багата на руди чорних і кольорових металів, будівельну сировину.

Історичний розвиток. У давнину територію сучасних США населяли індіанці, а Аляску -- ескімоси. Наприкінці XV ст. берегів Північної Америки досяг мореплавець Джон Кабот, що перебував на англійській службі. Це поклало початок європейській колонізації материка, у якій брали участь іспанці, голландці й французи, однак найбільших успіхів досягли англійці.

На початку XVII ст. Англія вже мала велику територію на східному узбережжі континенту. Спочатку індіанці надавали допомогу колоністам, але потім місцеві жителі почали протидіяти розширенню колоній.

У XVIII ст. в американських колоніях розгорнувся потужний РУХ,| спрямований на здобуття самостійності. У ході Війни за незалежність?! американська армія, що складалася з добровольців на чолі з Джорджем Вашингтоном, здобула перемогу. 4 червня 1776 р. була прийнята Декларація незалежності США, а через 11 років -- Конституція нової держави. Першим президентом країни став Джордж Вашингтон У 1789р. він уніс перші десять виправлень до Конституції, що дістали назву "Білль про права".

Освоївши прибережні рівнини, колоністи стали просуватися на захід і наприкінці XVIII ст. вийшли до річки Міссісіпі. У наступні кілька десятиліть територія країни збільшувалася як за рахунок покупок (Франція продала колонію Луїзіана, розташовану вздовж річки Міссісіпі, Росія - Аляску й Алеутські острови), так і завдяки захопленням (у Мексики був відібраний штат Техас). У другій половині ХІХст. колонізація охопила Великі рівнини, гірський Захід і тихоокеанське узбережжя.

Із часом загострилися протиріччя між промисловою та фермерською Північчю й рабовласницьким Півднем, що призвели до громадянської війни 1861-1865 рр. Перемогу здобули жителі Півночі, яких очолював президент Авраам Лінкольн. Це дало можливість об'єднати країну, знищити рабство й послужило поштовхом до швидкого економічного розвитку.

У 1917--1918 рр. США брали участь у Першій світовій війні на боці Антанти. Після війни, що в основному проходила на європейській арені воєнних дій, США посіли провідне становище серед держав світу.

У 1929 р. в країні вибухнула жорстока економічна криза - "Велика депресія", що супроводжувалася падінням виробництва, соціальними потрясіннями, ростом безробіття й злочинності. Кризу вдалося подолати за допомогою реформ, відомих під назвою "Новий курс", проголошених президентом Франкліном Рузвельтом, що чотири рази переобирався на цю посаду. Суть реформ полягала в проведенні політики активного втручання держави в ринкову економіку. Після Другої світової війни США захопили світове лідерство, якому протистояв СРСР.І Між цими країнами велася "холодна війна", що закінчилася з розпадом СРСР.

Населення. Сполучені Штати -- країна мігрантів, в окремі періоди на частку тих, що прибули з інших країн, припадало до 40 % загального приросту населення. Проте державі вдалося досягти високого ступеня консолідації нації.

Первісне ядро американських націй складалося з вихідців із Великої Британії та їхніх нащадків. Трохи пізніше до країни приїхало багато німців і представників інших європейських народів; Сьогодні нащадки європейців складають 77,1 %, великою кількістю виділяються діаспори німців, ірландців, англійців, шотландців, валлійців, італійців, євреїв, поляків, українців. Афроамериканці складають 12,9 % -- це в основному нащадки рабів, вивезених з Америки, вихідці з Азії -- 4,2 %, корінні жителі -- 1,8 % (індіанці, ескімоси, алеути, гавайці), решта -- 4 % (в основному вихідці з Латинської Америки).

Середньорічний приріст населення в США вище, ніж у більшості країн Європи, і складає 6 осіб на 1000 жителів.

За віросповіданням більшість американців -- християни (протестанти - 55 %, католики - 37 %, є й православні), представлені в країні й багато інших релігій, зокрема індуїзм та іслам.

Середня густота населення 31 особа/км2, але при цьому на північному сході цей показник близький до 100 осіб/км2, тоді як у гірських штатах він складає лише 6 осіб/км2. Ще нижче густота населення на Алясці -- менше ніж 1 особа/км2.

У містах проживає 80% населення країни. Найбільші з них: Нью-Йорк (19,7 млн осіб), Лос-Анджелес (15 млн осіб), Чикаго (8,2 млн осіб).

Нью-Йорк розташований на північному сході США, він розкинувся на островах у гирлі річки Гудзон. Місто є найбільшим економічним, торгово-фінансовим, науковим і культурним центром країни. У Нью-Йорку працюють великі підприємства швейної промисловості, поліграфії, машинобудування, харчової, хімічної та інших галузей! Тут розташований найбільший порт країни з вантажообігом близько 200 млн тонн на рік.

У Нью-Йорку багато музеїв, серед них Метрополітен-музей, де зберігаються світові витвори мистецтва, починаючи з найдавніших часів і закінчуючи сучасністю. У гавані Нью-Йорка, на острові Свободи, розташована колосальна скульптурна споруда заввишки 93,5 м -- Статуя Свободи. Цей пам'ятник Франція подарувала Сполученим Штатам до столітньої річниці їхньої незалежності. Із 1924 р. Статуя Свободи стала національною пам'яткою Сполучених Штатів. Ще одним символом Нью-Йорка вважався знаменитий хмарочос Емпайр-Стейт-Білдінґ, побудований більше ніж 70 років тому. Однак унаслідок подій, що сталися 11 вересня 2001 р., він був зруйнований.

На іншому боці країни, на Тихоокеанському узбережжі, розташований Лос-Анджелес. Місто було засноване іспанцями в 1781 р. і до 1848 р. перебувало в складі Мексики. Сьогодні воно є найбільшим економічним центром Заходу СІЛА. Найважливіші галузі промисловості -- електронна, авіакосмічна, хімічна й харчова.

Чикаго розташоване на півночі США, на березі озера Мічиган. За своєю економічною міццю місто поступається тільки Нью-Йорку. Це найбільший транспортний вузол країни та найпотужніший у світі залізничний вузол. Основні галузі промисловості: металургія, машинобудування, нафтохімічна, харчова.

Столиця США -- Вашингтон, де проживають 4,1 млн осіб (із передмістями). Місто засноване в 1791 р. і назване на честь першого президента країни. Тут розташований будинок конгресу -- Капітолій, резиденція президента США -- Білий дім, Національна академія наук, Національний музей повітроплавання й космонавтики. Поблизу Вашингтона розташована величезна, п'ятикутної форми, будівля вій ськового міністерства -- Пентагон. Більшість населення Вашингтона зайнята на державній службі й у сфері послуг.

Культура. Культура американців складалася протягом усієї історії країни. У XIX ст. у світі дискутувалося питання про європейський вплив на американську культуру й співвідношення в ній оригінального й запозиченого. Але коли Старий світ познайомився з творами Джеймса Фенімора Купера й Едгара Алана По, це питання почало втрачати актуальність. Ще більше зміцнили позиції США музиканти, насамперед виконавці джазу.

На початку XX ст. з'явився блюз -- пісенний жанр афро-американського музичного фольклору. Блюзова традиція представлена практично в усіх основних джазових стилях. Елементи блюзу є невід'ємною частиною сучасної рок- і поп-музики.

Америка подарувала світу цілу плеяду чудових письменників: Марка Твена, Генрі Джеймса, Джека Лондона, Ернеста Хемінгуея, Джерома Селінджера та ін.

У XX -- початку XXI ст. більш гострим стало питання про культурний вплив США на навколишній світ. Американська кінематографія, телебачення, музика, театр, архітектура завоювали міцні позиції у світі. Так, визнаним центром театрального мистецтва став Бродвей, а синонімом кінематографа -- Голлівуд. Ця "фабрика мрій" розташована в одному з районів Лос-Анджелеса. У Голлівуді працюють найвідоміші режисери та сценаристи, у тому числі з інших країн.

Велику роль у житті країни відіграють національні види спорту, . серед яких бейсбол, американський футбол, баскетбол, хокей.

Господарство. США -- економічно найбільш розвинена країна, за обсягом ВВП посідає перше місце у світі. Найбільший сектор економіки -- сфера послуг. У цій галузі зайнято 80 % населення, і стільки ж складає її частка в створенні національного багатства країни. Найбільше значення мають: зв'язок, торгівля, фінансові послуги, реклама, туризм, соціальне й побутове обслуговування, житлове й комунальне господарство. Країна має найвищий показник телефонізації -- 668 телефонних номерів на 1000 жителів, найбільшу армію абонентів у мережі Інтернет -- 166 мільйонів (563,6 абонента на 1000 осіб).

У фінансовій сфері США працюють більше ніж 600 тис. установ зі штатом у 7 млн осіб. Серед них банки, страхові компанії, кредитні союзи, компанії з операцій із нерухомістю, холдингові компанії (акціонерні компанії, що купують контрольні пакети інших фірм) і трастові компанії (компанії, що виконують посередницькі функції для фізичних та юридичних осіб).

У країні створений ряд інститутів, що працюють на підтримку фінансової стабільності. Найбільшу роль відіграє Федеральна резервна система (ФРС), що поєднує 12 федеральних резервних банків США й більше ніж 5,5 тис. приватних банків. Із кожним роком у країні зростають доходи від туризму. Туристів приваблюють узбережжя "сонячних" штатів, унікальні пам'ятки природи та історичні визначні пам'ятки. В індустрії розваг у США популярний Діснейленд. Це найбільший парк відпочинку такого типу у світі (розташований у штаті Флорида). Всесвітньо відомим є Єлоустонський національний парк, створений у 1872 р. Він займає піднесену рівнину, створену сотні тисяч років тому потужними потоками лави. Тут поширені озера з гарячою водою, гарячі джерела, однак справжнім скарбом парку є гейзери.

Не меншої слави набув Ґранд-Каньйон (Великий Каньйон) на річці Колорадо. Ця річка прорізала товщу вапняків, піщаників і сланців завглибшки до 1600 м і завдовжки в 320 км. У Південній Дакоті можна побачити обличчя чотирьох великих президентів США: Дж. Вашингтона, Т. Джефферсона, А. Лінкольна й Т. Рузвельта, висічені на горі Рашмор.

Дуже гарні курортні райони узбережжя й Гавайських островів, що приваблюють теплими та чистими водами океану, численними вулканами, вологими тропічними лісами та саванами.

Одну п'яту ВВП дає промисловість. Країна посідає провідні позиції за виробництвом кольорових металів, авіакосмічної техніки та ін. Наприклад, видобуток нафти, природного газу й вугілля -- друге місце у світі, виробництво електроенергії -- перше місце (ТЕС -- 71 %, АЕС -- 20 %, ГЕС -- 8 %), виробництво сталі -- третє місце, виробництво алюмінію та рафінованої міді -- перше місце (із великим відривом), виробництво пиломатеріалів, паперу й картону -- також перше місце (із великим відривом). Також країна посідає перше місце у світі за загальною вартістю продукції машинобудування та хімічної промисловості.

Унікальним є сільське господарство країни. Незважаючи на те що воно дає тільки 2 % національного багатства США, галузь повністю забезпечує багатомільйонне населення сільськогосподарською продукцією. До того ж Сполучені Штати є лідером продажів кукурудзи на світовому ринку, у великих обсягах реалізують пшеницю, бавовну та ряд іншої сільськогосподарської продукції.

Величезна територія та величезні обсяги виробленої продукції визначають важливу роль транспорту в США. У Сполучених Штатах набули розвитку всі його види. У вантажообігу найбільше значення мають залізничний та автомобільний транспорт, істотною є роль трубопровідного й внутрішнього водного (річками й озерами транспортуються вугілля, зерно, залізна руда, нафтопродукти, пісок, гравій). У пасажирообігу домінує автомобільний транспорт, великим є значення авіаційного (близько 20 % перевезень).

Транспортний комплекс країни включає розгалужену мережу автострад, водних шляхів, трубопроводів і залізниць. Так, основу залізничної системи складають сім трансконтинентальних магістралей, що простягайся від Атлантичного до Тихого океану.

Народження нової держави, яка згодом відіграватиме одну з головних ролей у світовому культурно-історичному процесі, відбувалося за нехарактерних, відмінних від західноєвропейських умов. Соціальний, економічний, культурний час, неначе спресований на новій землі, об'єднав у містку панораму перемоги та поразки визвольного руху, досягнення й компроміси соціально-економічного й духовного прогресу, який вимагав революційного розвитку подій та збройного захисту від внутрішніх і зовнішніх супротивників. Не випадково саме цей бурхливий, неоднозначний у своїх проявах, революційний час представив світовій культурі складне, багатолике дитя -- американську націю, процес формування якої охопив кілька десятиліть до та після здобуття американськими колоніями державної незалежності.

До часу воєнно-революційних подій 1775--1783 років населення англійських колоній (чисельністю близько 3 млн чоловік) не було згуртованою спільнотою. Запільні традиції власна матеріальна й духовна культура перебували в процесі зародження. Утвердження буржуазного напряму їхнього розвитку не потребувало значних зусиль (як, наприклад, у країнах Західної Європи) для руйнування середньовічних інституцій, бо від самого початку існування північноамериканських колоній вони мали по суті буржуазний характер. Це зовсім не означає, що імпортований з Англії феодалізм не був серйозною перешкодою на шляху соціально-економічного прогресу. Не оформившися в єдину систему, не набувши через несприятливі для нього історичні й географічні умови повсюдного поширення, феодалізм як соціальна тенденція протягом певного періоду все ж таки був реальною альтернативою буржуазного розвитку в Америці. Два століття революційного періоду, конфліктність подій визвольного руху 1763--1775 років підтверджують це.

Почавшися збройним повстанням у Лексингтоні Й Конкорді (квітень-травень 1775 р.) та закінчившися 3 вересня 1783 року переможним укладенням мирного договору з Англією, революційна війна колоній за незалежність була разом з тим і широкомасштабною громадянською війною, у якій брали участь практично всі верстви населення. Своєрідність ситуації полягала в тому, що серед американського населення, яке завжди вирізнялося соціальною строкатістю, "мобільністю" соціальних груп, у процесі розвитку визвольного руху та антибританських революційних подій відбулося значне розмежування не лише між класами та соціальними верствами, а й усередині них. Причиною цього стали різні погляди на ті економічні й політичні вигоди, які завжди існували паралельно з патріотичними спонуками.

Основна найбільш радикальна й активна сила табору патріотів (вігів) об'єднала ремісників, дрібну міську буржуазію, багатьох фермерів. Ця група склала головну силу американської революції. Саме "ініціатива знизу", політична активність народних мас, із яких формувалися в основному загони добровольців, міліцейських частин, а потім і регулярної армії (створена 14 червня 1775 р.), мала вирішальний вплив на розвиток революційних подій, на демократичні перетворення внутрішнього життя американської держави післяреволюційного періоду.

Природно, зростання-політичної активності народних мас, "жахи неконтрольованої демократії" позначилися на поглядах і тактиці панівних класів. У складній, динамічній ситуації соціально-політичних конфліктів визвольного руху, війни за незалежність і післявоєнного періоду колоніальна еліта вміло зберегла за собою керівну роль і державний контроль. Тактика поступок, лавірування й компромісу до-помогла американській буржуазії, яка об'єдналася із земельною аристократією, досить успішно використати політичну, соціально-економічну та культурну ситуацію у власних інтересах, її представники утворили комісії з підготовки Декларації про незалежність (Т. Джефферсон, Б. Франклін, Дж. Адамс, Р. Шерман, Р. Лівінґстон), "Статей конфедерації" (голова -- Дж. Дікінс) та федеральної конституції 1787року (Дж. Медісон, А. Гамільтон, Дж. Джей та інші). Зміцнення незалежного державного устрою США, мобілізація матеріальних і людських ресурсів для успішного розвитку капіталізму, підтримка внутрішнього правопорядку, формування системи гарантій буржуазних свобод і захисту власності потребували єдиної мідної централізованої федеральної влади, відповідної форми керування й нового законодавства.

Декларація про незалежність -- один з найважливіших документів американської історії, який знаменував початок нового етапу її розвитку. Декларація віддзеркалювала філософію нової епохи та народженої нації. Вона була логічним узагальненням півторастолітнього досвіду політико-економічного життя американських колоній, демократичних традицій, які склалися за цей період і потребували свого продовження.

Багато положень цього документа сформульовано згідно з філософськими поглядами її автора -- Томаса Джефферсона, які розвивалися в напрямі ідей античних авторів, філософів Просвітництва, зокрема вчення Дж. Локка. Для американців узагалі характерні прагнення віднайти корені своєї молодої культури в історичній давнині. В пошуках спадкоємності вони заглиблювалися в історію давніх римлян, використовували їхню термінологію та аргументацію. Так з'явилася назва верхньої палати конгресу -- сенат; Капітолій та Білий дім збудовані відповідно до римських архітектурних форм, навіть текст девізу "З багатьох -- єдине" на великій печатці запозичено з твору Цицерона.

Декларація, проголошуючи незалежність і свободу колоній -- Сполучених Штатів Америки, закликала до боротьби з феодально-монархічними порядками, обґрунтувала основу державного устрою - принципи народного суверенітету. Це був перший в історії документ, в якому невід'ємним правом людини затверджувалося право на життя свободу та прагнення щастя. Таке формулювання відрізнялося від тези Дж. Локка про природні людські права, де "прагнення щастя" замінило "власність". Проголошувалася рівність людей, яка була .надана Богом. Природним також визнавалося право на революцію, на скинення уряду, який узурповує владу та стає на шлях необмеженого деспотизму. Народ розглядався не лише як об'єкт, а й як суб'єкт влади, як захисник демократичних свобод. Ідея стала популярнішою в широких колах населення після появи політичного памфлету Т. Мейна "Здоровий глузд".

Ідеологія Просвітництва була могутнім стимулом розвитку культури, національної самосвідомості. Характерне з часів заснування перших колоній переконання у винятковості шляхів суспільно-історичного розвитку Америки та її ролі у світовій історії в період завоювання незалежності міфологізувалося в народній свідомості в образі нової держави-республіки -- великого експерименту, який утілить надії всього людства про досконале, вільне й справедливе суспільство, кульмінаційного пункту біблійного "виходу". У вирішальний період американської історії знову далася взнаки релігійна зорієнтованість масової політичної свідомості.

Цьому сприяв процес лібералізації протестантизму, розмивання його теологічних основ, "заземленість" американської релігії.

Політична емансипація не зменшувала релігійність американця. Більше того, успішне завершення революції посилило вплив провіденціалістської ідеології. Стійкість такого впливу зумовлювалася специфікою політичних позицій релігії. Протестантизм превалював, але не був офіційно панівним. Відокремлена від держави (згідно із соціальними настановами Просвітництва) церква не оформилася в особливий орган політичної влади. Релігії надавалася форма особистої справи. Не маючи "власних політичних інтересів", протестантизм спільно з Просвітництвом став формівним ідейно-психологічним елементом американської соціально-політичної культури, до якого апелюють і прогресивні, і реакційні сили. Цьому сприяла наявність як кальвіністської ортодоксії, так і ліберальних форм протестантизму. Не випадково затвердження основ буржуазної революції не супроводжувалося антиклерикальним рухом, і секуляризація суспільно-політичної культури обмежувалася реформаторськими, релігійно-оновлювальними процесами. Революція, становлення американської державності релігійно санкціонувалися, відбувалися за активної участі церковних деномінацій. Провідники нової культури широко використовували звичну для масової свідомості риторику.

Ідеологи молодої американської буржуазії, використовуючи просвітницький ідеал "нової людини", вірячи в розум як засіб удосконалення суспільства та його громадян, запропонували розглядати окремого індивіда як самостійну сощально-економічну одиницю. Найкращою формою само-становлення вважалося надання людині більшої свободи для реалізації дій, які диктуються її розумом. Бо ніхто, крім самої людини, не знає, щб для неї -- добро, а що -- ні. "Право на щастя" кожного, залежність фізичного і психічного стану всієї нації від самоствердження кожного індивіда, його сумління, турботи про себе, про власні цілі стає своєрідною "філософією життя" американців. Індивідуалізм за своїм виникненням не є американським діти щем. Його корені заглиблюються в європейську, зокрема англійську (Хартія прав свободи, XVII ст.), культуру. Але віра в силу індивідуальності, визнання права на щастя за кожною людиною, взаємозалежність свободи й відповідальності індивіда як самостійної особи -- прерогатива американської нації. Самовизначення, самоздійснення усвідомлюється не лише як право, але і як обов'язок. Це стосується всіх. Незалежно від сфери діяльності -- економічної, художньої чи іншої -- у всьому має віддзеркалюватися індивідуальність. Можливий крайній індивідуалізм стримується утвердженням суспільного стандарту "корисного громадянина", особисті успіхи якого мають бути співмірними з обов'язками перед суспільством, де свобода є передусім рівністю можливостей. Сформовані наприкінці XVIII століття, ці ідеї стали одними з основних компонентів культури національної самосвідомості американців. День прийняття Декларації про незалежність -- 4 липня 1776 року -- став національним святом американського народу.

Декларовані принципи буржуазної демократії, успіх революційних перетворень відповідали інтересам широких верств населення Америки, в тому числі й національної буржуазії, яка в союзі з плантаторами закріпила свої позиції на чолі нової держави -- Сполучених Штатів Америки.

Встановлення соціально-політичної та економічної стабільності вимагало прогресивних змін політико-правової системи керування, на яку спиралася місцева й центральна влада. У кожному штаті була прийнята власна конституція більш-менш демократична залежно від внутрішньої ситуації! географічний рельєф гідрологічний економічний

У зміцненні конституційних засад, які б гарантували стабільність владних структур і захищали буржуазні права й свободи, були заінтересовані як консервативно зорієнтовані політичні діячі, так і представники буржуазно-демократичних кіл. І перші, і другі хотіли мати сильну централізовану державу. Однак перші вбачали вихід у встановленні монархічного устрою, а другі були прихильниками буржуазної республіканської форми правління. Компроміс було знайдено на центристських засадах і зафіксовано в новій Конституції 1787 року (в її виробленні важливу роль відіграв Дж. Медісон). Вона була своєрідним утіленням американського духу й символом стабільності. Маючи ({юрму ділового, сухого документа, Конституція закріплювала політичну віру американської нації, формуванням основних принципів керування підтверджувала ідею політичного представництва різних територій та груп населення в системі влади, ідею, яка вже ввійшла у свідомість широких кіл населення.

Максимальна централізація влади досягалася наданням таких широких повноважень голові виконавчої влади -- президентові (який одночасно був верховним головнокомандувачем), що ця система правління дістала назву "імперського президентства". Поряд із цим визнавалася законність існування територіальних одиниць -- урядів штатів і місцевих органів управління. Інституція президентства була однією з трьох складових системи вищих політичних органів: виконавчої влади, законодавчої (двопалатний конгрес) та судової (Верховний суд). Принцип "поділу влад" як найважливіший механізм збалансування різних інтересів став одним із основних положень Конституції й підґрунтям федерального устрою державно-політичної системи США В основу Конституції було покладено концепцію "регулювання" суспільства, яке складається з фракцій чи класів. За задумом її творців, вона мала спиратися на систему "отримань і противаг". Таким чином створювалася правова база для формування політичної опозиції.

Великим успіхом демократичних сил було доповнення федеральної Конституції Біллем про права (який вже існував у конституціях десяти штатів). У ньому викладалися буржуазні права та свободи, захист яких гарантувався державою. Вони ґрунтувалися на ідеї самоцінності окремої особи, гарантіях невтручання в її життя та недопустимості її посягань на права й свободи інших членів суспільства.

Десять поправок стосувалися свободи слова, друку та зборів (перша поправка), права держави мати для оборони ополчення, а громадян -- зброю (друга), правила розквартирування військ у приватних будинках (третя), захист недоторканності особи й майна (четверта), введення суду присяжних та інших процедур судочинства (п'ята, шоста, сьома й восьма). У дев'ятій поправці підтверджувалася незмінність прав, які вже мав народ, десята ж констатувала недоторканність тих прав штатів, які не були передані центральному урядові. "Великий американський експеримент" мав продемонструвати можливість поєднання суспільного порядку та індивідуальної свободи. Інша справа, що ідеали часто вступали в суперечність з американською дійсністю й не завжди реалізовувалися на практиці (наприклад, деякі положення Декларації та Конституції не поширювалися на жіноче населення штатів і корінних жителів Америки; до Громадянської війни 1861--1865 рр. зберігалася інституція рабства).

Конституцією 1787 року, найпрогресивнішою для того часу, завершилося створення США. Утверджуючи в Америці передовий республіканський устрій, Декларація про незалежність і Конституція відкрили новий етап історичного розвитку не лише США, а й світового процесу буржуазно-демократичних перетворень (Франція, Іспанія, Португалія та інші).

Інтелектуальним і фізичним народженням США стало XVIII століття. В його останній третині склалися суттєві фактори, необхідні для формування нації та її культури -- спільність території, мови, економічних інтересів, деякі елементи соціально-психологічної й духовної єдності.

Утвердження державної незалежності з необхідністю передбачало досягнення незалежності в духовній сфері, отож національна самосвідомість перебувала в активних пошуках форм художнього самовираження.

XVIII століття поставило питання про освоєння накопиченого досвіду духовної діяльності. Американська художня культура спрямовується на розвиток демократичних засад. Літературно-естетична думка, яка надихалася ідеалами Просвітництва, поринає в пошуки національного героя, національного автора, шляхів розвитку національних жанрів Проблемою самовизначення розпочинається "золотий вік" американської класики. Переплавка європейських культурних традицій поєднувалася з прагненням знайти власне обличчя, самобутнє, неповторне. Ще до створення держави в деяких мистецтвах існували власні традиції. Так, у живописі тривав розвиток мистецтва портрета, розквіт якого надихався просвітницькими ідеалами рівності й незалежності особи. Класичний стиль малярів відповідав світові, сповненому мужністю і патріотизмом. Портрети Д. С. Коплі, Р. Ерла, Ч. Піла мовою живопису затверджували новий образ загальнонаціонального героя -- творця революції. Виникає величезна кількість зображень Дж. Вашингтона, Б. Франкліна. У творчих пошуках живописців відобразилося піднесення національної самосвідомості. Герої історичного портрету уособлювали життєстверджуючий оптимізм, віру в розум і соціальну справедливість, пошуки й устремління XVIII століття, для якого мірилом цінності особи поступово стають власні достоїнства людини, а знатність і суспільний стан відходять на другий план. Створюються цікаві жіночі образи, позбавлені сентиментальності, часто -- зовнішньої привабливості, хоча в них відчувається розвинуте почуття власної гідності, внутрішня сила. Змінюється ставлення до мистецтва архітектури. Вона набуває громадянського, героїзованого звучання. Будується велика кількість громадських споруд. Розвиваються графіка та мистецтво газетно-журнальної карикатури. Все підпорядковується намаганням уславити характер, гідність, незалежність, героїзм американців. Просвітницькі ідеали демократії та республіканізму стимулювали розвиток світської літератури. Громадянська лірика Ф. Френо, епічні поеми Дж. Ірамбулла, Т. Дуайта відображали героїку часу. Піднесення музичної народної творчості подарувало велику кількість патріотичних пісень, маршів. Розвивається професійне мистецтво композиції (Б. Карр, Дж. Г'юїт), хоча порівняно з народною музикою в ньому менше виявився оригінальний та неповторний американський феномен. У період революційних воєн відбувається становлення американської драми як національного явища. Ранні пам'ятки цього жанру, маючи напутньо-виховний, моралізаторський характер, відіграли велику роль у формуванні стереотипів національного характеру. Якщо багато видів американського мистецтва, маючи європейське походження, досить швидко стали художньо самостійними, то театр був винятком. Відносна нерозвинутість, порівняно з західноєвропейською, американської драматургії не завадила саме їй стати благодатним ґрунтом для становлення й утвердження національних стереотипів. Запозичені популярні у Старому Світі жанрові форми наповнювалися якісно новим змістом. Оперативність і демократичність драматургії давали змогу їй через моделювання характерів віддзеркалювати багатоманіття соціально-національного обличчя американської культури. У ранніх драмах формується національний стереотипний образ "шляхетного воїна". У цей час він був представлений історичними особами - військовими, офіцерами Республіканської армії, які були носіями високої моральності, провідниками ідеалів молодої держави. Драматургія, п'єси Д. Берка, В. Данлепа зокрема, ще не мала розвинутої системи повнокровних образів-характерів, але вона стала важливою формою художнього осмислення національних ідеалів. Ідеї завоювання незалежності та утвердження молодої нації зумовили підвищений інтерес до формування національних кадрів для розвитку вітчизняного господарства. Виховання "корисною громадянина" передбачало формування почуття соціальної відповідальності, одержання професійного знання з орієнтацією не лише на власний престиж, а й на користь і славу республіки. Завдяки секуляризації освіти, розвиткові фундаментальних наук, природознавства, юриспруденції, медицини формувалася інтелектуальна національна еліта. Остання чверть XVIII століття була ознаменована ще однією культурно-історичною подією, яка мала дійсно революційне значення для становлення американської нації, її негритянського елемента. У 70--90-ті роки з'являються перші організації вільних негрів - негритянські общини методистської і баптистської церков, Бостонська негритянська масонська ложа, Філадельфійське вільне африканське товариство, літературні гуртки. Зароджуються елементи групової солідарності нефів, їхньої расово-етнічної самосвідомості. Пізніше це відіграло важливу роль у розвитку визвольного руху рабів, особливо напередодні у роки Громадянської війни.

Размещено на Allbest.ru